Проблеми міжнародної трудової міграції в сучасних умовах. Основні міжнародні ринки робочої сили

Серед груп населення, виділених за рівнем освіти, найбільш схильними до міждержавної трудової міграції є особи із середньою професійною освітою - 30%, з вищою - 22,5%, із середньою спеціальною -18,4%, із середньою - 14%, з неповною середньою освітою - 7,4% ( Рис.3.1).

Безробітні, студенти і працівники підприємств перевагу віддають тим посередникам, які вже самі працювали за кордоном (61,5- 68,8%), державні службовці довіряють засобам масової інформації (75,0%), кваліфіковані робітники - тим і іншим (50,0 і 45,8%), керівники - приватним бюро (100,0%), підприємці - приватним бюро та публікаціям у мас-медіа (по 50,0%), самозайняті - засобам масової інформації (71,4%), вчителі, медичні працівники покладаються на тих, хто вже працював за кордоном (40,0%), та на відомості з Інтернету (30,0%).

Орієнтовні очікування щодо середньомісячного заробітку за кордоном представлені на Рис. 3.2.

такі: науковців, учителів, медичних працівників - 1800 дол., студентів - 1700, керівників підприємств і підрозділів - 1400, робітників усіх рівнів кваліфікації, самозайнятих, підприємців -1000, безробітних -750дол.

Користуючись цими та іншими даними соціологічних досліджень, можна не лише оцінити фактичний стан справ у трудовій міграції, а й дійти певних наукових та практичних висновків, зробити прогнозні розрахунки.

На жаль, офіційна інформація про дійсну кількість громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, про мету і підстави їхнього виїзду сьогодні відсутня; немає також достатньої законодавчої бази для захисту наших співгромадян за кордоном; не створено й адміністративних органів, які б забезпечили такий захист. Наприклад, у Положенні про Міністерство праці та соціальної політики України серед його основних завдань в аспекті, що нас цікавить, лише лаконічно згадується про "участь у підготовці та реалізації міжнародних угод, пов'язаних з трудовою міграцією, захистом прав працівників-мігрантів".

Після приєднання України до Європейської конвенції з прав і основних свобод людини, яка встановлює, зокрема, право громадянина залишати рідну країну, в тому числі і з метою працевлаштування, постала нагальна потреба в тому, щоб виробити необхідні правові гарантії захисту інтересів тих, хто перебуває на роботі за кордоном. Такі гарантії можуть бути забезпечені або приєднанням до багатосторонніх міжнародних угод, з укладенням двосторонніх договорів стосовно трудової міграції, або шляхом удосконалення відповідного внутрішнього законодавства. З міжнародно-правових документів, до яких Україна мала би приєднатися з метою забезпечення прав працівників-мігрантів, слід назвати конвенції Міжнародної організації праці № 97 (1949) та № 143 (1975). Гарантії прав працівників-мігрантів передбачаються також у ст. 19 Європейської соціальної хартії, яку Україна підписала у 1998 р., за винятком деяких статей (зокрема, ст. 19, мотивуючи це тим, що у нас не прийнято закон про імміграцію і відсутня система регулювання трудової міграції, а тому держава не може забезпечити застосування норм хартії до іноземних працівників-мігрантів).

Росія являється одним з головних напрямків трудової міграції населення України. До Росії щорічно від'їжджало від 1,5 млн. у 1995 р. до 560 тис, у 2000 р. Тобто тимчасова трудова міграція з України до Росії останнім часом зменшилась (майже у 3 рази). Це сталося в результаті позитивних змін, що намітились в економіці та активізації служб працевлаштування в державі (у 2000 р. порівняно з 1999 р. на 25,8 % зросла чисельність працевлаштованих). Однак в цілому ситуація залишається непростою і віддзеркалює характерні для перехідної економіки складні процеси та явища ринкових перетворень.

Масова трудова міграція з України до Росії зумовлена тривалими затримками у виплаті заробітної плати на батьківщині та вищою зарплатою в Росії, що дає змогу емігрантам-заробітчанам відносно безпроблемно утримувати свої сім'ї. Суб'єктивні оцінки співпадають з цими об'єктивними даними: майже всі робітники-мігранти вважають, що їх матеріальний добробут завдяки роботі в Росії значно вищий, ніж в їхніх колег в Україні. Міграцію українських шахтарів до Росії зумовлює і велика аварійність на вітчизняних шахтах через спрацьованість устаткування, і порушення норм охорони праці. На підприємствах вугільної галузі нараховується 185,7 тис. інвалідів праці. За статистичними даними, один мільйон тонн видобутого в Україні вугілля коштує життя чотирьом шахтарям. В Росії, де гірничо-геологічні умови видобутку вугілля значно кращі, рівень аварійності нижчий.

Аналіз спеціального опитування показує, що заробітна плата робітників найчастіше залежить від віку та досвіду роботи. Найвищий рівень заробітку має вікова група до 25 років і, навпаки, найнижчий - робітники, котрим понад 50 років, як наприклад, будівельники. У будівельників, як і в шахтарів, рівень заробітку залежить від обсягів виконаних робіт, отже, у цих галузях перевагу мають молоді й дужі [2].

Загалом у найближчій перспективі є підстави очікувати безпрецедентного відпливу за кордон продуктивної робочої сили з усіх регіонів України, що загрожує підривом трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини.

Головні чинники масової еміграції:

* велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні й країнах Заходу;

* відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;

* економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;

* відсутність безпеки громадян.

3.2 Проблема еміграції інтелектуального прошарку робочої сили з України

Проблема інтелектуальної міграції все більше набуває глобального характеру. Визнаним світовим центром акумуляції світових “мізків” виступають США. Причому в такому потоці значну частку відіграють країни ЄС [10, 11].

У 2000 р. 7638 професіоналів із країн ЄС одержали постійні візи в США. У це число входили службовці, архітектори, інженери, топографи і геодезисти, математики і програмісти, натуралісти, лікарі, середній медперсонал, шкільні викладачі.

Близько 50% усіх європейців, що завершують у США роботу над дисертацією Ph.D., згодом залишаються в США на більш тривалий термін, а багато хто з них - назавжди. Це можна також простежити за даними Національного наукового фонду про європейців, що мають докторський ступінь. Дані показують, що в 1995 році близько 17000 європейців залишилися в США послу завершення роботи над дисертацією Ph.D. З них близько 11000 сталі натуралізованими громадянами, і близько 3900 сталі постійними резидентами. Дані включають Ph.D. в всіх областях.

Імміграційна політика такого типу, однак, звичайно має на меті приплив дешевої робочої сили з країн з більш низьким життєвим рівнем, чим країни ЄС. Значне місце серед постачальників такої робочої сили займають країни СНД і серед них Україна з її значним потенціалом.

"Відтік розуму "в нашій країні почався у 20-х роках нашого століття. Цьому сприяли певні причини, які різноманітні і багатогранні. Але можливо відокремити головні причини, що стосуються еміграцій наших вчених та спеціалістів (рис. 3.4).

По-перше, це все більше і більше зниження в нашому суспільстві соціального статусу вченого і спеціаліста, результатів праць та робіт, які до того ж не знаходять кінцевого застосування.

По-друге, прагнення покращити своє матеріальне положення, оскільки наші вчені та спеціалісти самі бідні у світі.

Середня заробітна платня нашого професора провідного інституту складає менш 100 дол. А середня заробітна плата професора навіть непровідного американського університету за академічний рік, перевищує 50 тис. дол.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 3.4. Головні причини "Відтоку розуму" в нашій країні

По-третє, велика можливість реалізувати свої ідей та знання. За статистичними даними нашої країни 5 млн. робітників, які зайняті у сфері розумової праці, лише 5 - 10% використовують свої можливості.

В-четвертих, наша національна і релігійне нетерплячість. Якщо по відношенню релігійних спонук положення в останні роки поліпшилось, то національна напруга навпаки підвищилась. Кількість опитаних осіб єврейської та грецької національності відповіли, що вони емігрують по національним і культурним мотивам.

І останнє, ріст безробіття серед спеціалістів в останні роки. Так, наприклад, невелика кількість випускників вищих закладів змогла здобути працевлаштування.

Існує інша класифікація причин "Відтоку розуму". Зрозуміло, що на перше місце виноситься нестабільне економічне становище нашої країни. Молода частина населення хоче реалізувати себе, її рівень потреб більше просунутий і в неї є ще досить значний період часу до старіння, щоб адаптуватися до нового середовища і ввійти в нього впевненіше. Війти ж у нього на рівних, очевидно, зможуть лише діти.

За оцінкою самих емігрантів (опитування проводилось у Відділі реєстрації віз), важливим мотивом переїзду в ту чи іншу країну є наявність родичів (60%) або друзів (30%). Інші мотиви (близькість культури (22%) або розвинутий рівень демократії) відзначалися набагато рідше (24%). На їх тлі значнішими виявилися надії на поліпшення матеріального становища (23%), на реалізацію своїх здібностей (28%). Така виваженість оцінок не випадкова: у розвинутій країні набагато складніше знайти свою нішу з точки зору професії та заробітку, але бажання ризикнути вище, ніж прагматичні орієнтації.

Фактор етнічної належності не є більш домінуючим, та він супутній в усіх названих мотивах еміграції. Найсильнішим кореляційним зв'язком між етнічною і країною виїзду в південному регіоні України відзначені Ізраїль, Німеччина, Росія, меншою мірою США, Греція, Австралія.

Другим значним фактором може виявитися тип соціокультурного відтворення. Пояснити високу долю молодіжної міграції в її загальному потоці можна тим, що інтенсифікація суспільного життя спонукає молоде покоління до концентрованішої дії й активнішого присвоєння нового середовища. Змінений геополітичний простір України і можливості, що відкрилися для в'їзду і виїзду, знання щодо економічних труднощів і умовний час їх розв'язання в самій Україні підштовхує на зміну типу відтворення життя, характерного для їхніх батьків.

Обсяги "Відтоку розуму" на Україні значно збільшились з моменту розпаду Радянського Союзу. Переважна частина працездатного населення виїхали до Ізраїлю, Німеччини, Росії та Італії. Причинами трудової міграції українців є нестабільне економічне становище в нашій країні; політичні, релігійні та соціально-культурні фактори; намагання покращити своє матеріальне становище та самореалізуватись.

Прибуток, який отримується в наслідок експлуатації "чужого розуму" Канадою, в 7 разів більше обсягів її допомоги країнам, що розвиваються. У Великобританії вигода від залучення іноземних спеціалістів у 3 рази перевищує розміри ЇЇ допомоги молодим державам Азії та Африки.

Отже, проблема інтелектуальної міграції стоїть гостро перед багатьма країнами, в тому числі і перед Україною. Серед причин, які відіграють основну роль у такого роду міграції можна виділити економічні причини та причини психологічного плану (неможливість самореалізація). Врегулювати цю проблему можна лише підвищивши статус вітчизняної науки, та працівників інтелектуальної сфери. Просте обмеження на еміграцію високласних фахівців лише підвищить рівень нелегальної міграції, який в Україні і без того високий.

3.3 Напрямки вдосконалення міграційної політики в Україні

Активізація міграційних процесів та їхній вплив на політичний, соціально-економічний розвиток держави, її безпеку і стабільність, культурне, релігійне середовище зумовлюють посилену увагу до розробки і вдосконалення міграційної політики держави.

Вдосконалення міграційної політики має відбуватися як у сфері регулювання імміграції в Україну, так і еміграції з неї.

Головне завдання імміграційної політики полягає у формуванні постійного населення країни, інтеграція іммігрантів у національне середовище, зменшення обсягів нелегальної міграції в Україну. Тому необхідно посилити державне регулювання імміграційних потоків через зовнішній контроль (встановлення відповідних квот, виходячи з потреб та можливостей країни) та внутрішній контроль (процес натуралізації та надання громадянства);

Одним із завдань міграційної політика має бути створення умов для припинення невиправданого експорту інтелектуального капіталу та правове врегулювання праці громадян України за кордоном.

Одним з першочергових завдань вдосконалення міграційної політики України є приєднання до загальноприйнятих міжнародних механізмів регулювання міграційних процесів - в інтересах і українських працівників-мігрантів, і держави, яка, реалізуючи стратегію інтеграції до європейських структур, повинна спрямувати свої зусилля на те, щоби привести своє законодавство у відповідність до європейських принципів та стандартів.

Для ефективного і доволі гнучкого управління міграційними процесами потрібна система державних органів, необхідних для формування та реалізації політики в галузі міграції. Актуальним є вдосконалення системи органів виконавчої влади, яка здійснює управління міграційними процесами, має полягати у належній координації їхньої діяльності, розширенні повноважень, матеріально-технічному, кадровому посиленні відповідних підрозділів, утворенні нових необхідних ланок (пункти тимчасового проживання мігрантів, пости імміграційного контролю безпосередньо на кордоні, пункти утримання іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перетинання державного кордону та перебування в Україні, спеціальні підрозділи для їх депортації тощо), а у стратегічному плані - створення єдиної міграційної служби як центрального органу виконавчої влади України .

Для вдосконалення міграційної політики необхідно:

- вивчити і поставити перед Верховною Радою України питання про ратифікацію ст. 19 Європейської соціальної хартії з метою встановити захист прав трудових мігрантів та іммігрантів;

- удосконалити правове регулювання питань трудової міграції;

- визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудової міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України);

- активізувати укладення міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав;

- організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства;

- провести вибіркові статистико-соціологічні дослідження трудової міграції для прийняття відповідних рішень на державному та регіональному рівнях.

Висновки

Отже, проведені в роботі дослідження дозволяють зробити ряд узагальнень.

Міжнародні міграційні процеси на даний момент набули великого розмаху і охоплюють практично всі країни світу, що дозволяє говорити про глобальну систему трудової міграції населення. Проведений аналіз дозволяє виділити кілька основних потоків. Найпотужнішим є потік робочої сили з економічно відсталих країн до розвинених, насамперед Західної Європи, США та нових індустріальних країн (Гонконг, Південна Корея). Значний потік спостерігається і в середині розвинених країн (Європейський Союз, США-Канада тощо). Порівняно недавно почали формуватися потужні міграційні потоки з пострадянських країн до країн Західної Європи та країн СНД до Росії. Характерною рисою міжнародної трудової міграції є її тимчасовість, коли більшість мігрантів після певного періоду повертаються додому. Необхідно зауважити, що поряд з офіційною трудовою міграцією сформувалася нелегальна система трудової міграції зі своєю розвиненою інфраструктурою та нелегальним ринком трудових ресурсів. Ця система погано піддається статистичному вивченню, однак багато фактів вказує на те, що нелегальні міграційні потоки переважають по потужності офіційні.

Аналіз причин трудової міграції дозволяє зробити висновок, що на сучасному етапі головними факторами найпотужніших міграційних потоків є економічні. Причому це як і розбіжність в заробітній платі (потік з відсталих країн в розвинені), так і різниця в рівнях безробіття без суттєвої різниці в доходах (міграція всередині країн, що розвиваються).

В той же час, вивчення окремих міграційних потоків трудових ресурсів показало, що має місце значний вплив неекономічних факторів, серед яких слід відзначити психологічні, культурні, соціальні та кліматичні. Зокрема цими факторами зумовлені міграційні потоки між розвиненими країнами ЄС.

Серед основних тенденцій міжнародної міграції трудових ресурсів треба відзначити інтенсифікацію потоків кваліфікованих трудових ресурсів та інтелектуальних ресурсів, чому немало посприяв розпал СРСР. Поряд з Західною Європою в останні два десятиліття утворюються нові центри іноземних робочих, які займають собою трудову міграцію з одних розвинених країн в інші, переміщення іноземної робочої сили з більш розвинених країн в менш розвинені, що у цілому не було характерно для міждержавних міграцій у минулому. Такі центри активно формуються на Ближньому на Дальньому Сході (Саудівська Аварія, Бахрейн, Кувейт, Лівія, Ірак та ін.), в Латинській Америці (Аргентина, Венесуела, Бразилія), в Південно-Східній Азії (Сінгапур, Гонконг, Японія) та на півдні Африки (ЮАР).

Розвиток трудової міграції в нашій країні відбувається на рівні трьох самих активних ланок:

? еміграція по мірі її розвитку торкається не лише некваліфікованих працівників, але й все більше і більше висококваліфікованих кадрів;

? серед виїжджаючих працювати за кордон в останні роки зростає кількість тих, хто намагається назавжди залишитися в західних країнах, а разом з ними виїжджають і її сім'ї;

? дуже важливе питання про надходження валютних коштів від працівників-мігрантів, які розглядаються ,як в нашій країні, так і за кордоном, одним з реальних плюсів трудової міграції.

"Відтік розуму " в нашій країні сприяли певні причини, які різноманітні і багатогранні. Але можливо відокремити головні причини, що стосуються еміграцій наших вчених та спеціалістів:

? зниження соціального статусу спеціаліста і вченого;

? покращення матеріального положення;

? неможливість реалізувати свої ідеї і наукові праці;

? релігійні ті культурні спонукання;

? підвищення рівне безробіття серед громадян з вищою освітою.

Трудова міграція працездатного населення має свої позитивні і негативні наслідки. Але все ж таки виникає необхідність розвитку трудової міграції в нашій країні, необхідно чітко розуміти всі плюси і мінуси, для того щоб останніх було як можна мельне. Виходячи з опиту інших держав, намагатись уникати тих помилок, які породжують мінуси трудової міграції.

До цього часу в Україні відсутня цілісна система роботи з трудовими мігрантами, немає єдиного головного органу, який би відповідав за процеси міграції в державі. Щоб зрушити справу з місця, необхідно:

- удосконалити правове регулювання питань трудової міграції;

- визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудової міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України);

- активізувати укладення міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав;

- організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства;

Виконання цих та інших завдань дозволить упорядкувати міграційні процеси в державі і забезпечити соціальний захист трудових мігрантів.

Список використаних джерел

1. Бэтлер А. Контуры мира в первой половине ХХI и чуть далее // МЭ И МО, 2005. - №1. - С.73 -80.

2. Евгений С. Трудова міграція громадян України до Російської Федерації та її вплив на українсько-російські відносини// Проблеми міграції .-1999.-№1.-С 34-48.

3. Злотін Х. Тенденція міжнародної міграції з 1965 року; про що свідчать наявні дані// Проблеми міграції. - 2008. - №2. - С 5-27.

4. Ионцев В. А. Мировые миграции. - М.: Знание. - 2007. - 264с

5. Кудров В. М. Мировая зкономика: Учебник/ Рос. ин -т. соц. связей. - М.: БЕК.-1999.-452с

6. Латинская Амеpика: стpуктуpная пеpестpойка хозяйства / [Шеpеметьев И. К., Гpигоpьян Ю. М., Онуфpиев Ю. Г. и дp.]; РАH. Ин-т Лат. Амеpики; [Отв. pед. И. К. Шеpеметьев]. -- М., 2002. -- 239 с.

7. Подєда Н. Міграція і пошуки нових взаємодій// Проблеми міграції. -2010.-№1.-С 4-19

8. Пирожков С. Зовнішня міграція України: причини, наслідки, стратегія. - К.-2006 -122с

9. Праця та соціальна політика в Україні: Збірник аналітично-статистичних матеріалів за 2009 рік. - К.: "Соцінформ" - 2010.- 127с

10. Прибуткова І. Сучасні міграційні процеси: теоретико-методологічні аспекти досліджень// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003. - № 1. -С4-10

11. Рынок труда й социальная политика в Центральной й Восточной Европе: переходной период й дальнейшее развитие/ Н. Барр (ред.), С.Кодомцева й др. - М.: Флинта. - 2000. - 480с.

12. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2001. - 582 с.

Додаток А

Оцінка кількості мігрантів у потоках Південь-Північ та Схід-Захід до окремих розвинених країн призначення, 1985-1996 роки

Додаток Б

Міграція працездатного населення по регіонах України у 2009 році (тис. осіб)

Размещено на Allbest.ru