Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

Формування та використання вітчизняних і світових високобілкових рослинних ресурсів

Анотація

Бабич-Побережна А.А. Формування та використання вітчизняних і світових високобілкових рослинних ресурсів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2007.

Дисертація присвячена формуванню продовольчих білкових і високобілкових рослинних ресурсів. Досліджено білковий ресурсний потенціал сучасної цивілізації, закономірності виробництва харчового білка, його структура. Розроблено економічну модель формування продовольчих білкових ресурсів на світовому та національному рівнях. Показано випереджуючий ріст світового виробництва продовольчих білкових ресурсів порівняно з ростом чисельності населення, вплив рівня та структури споживання білка на тривалість життя людини. Визначене місце України у світових ресурсах продовольчого білка.

Започатковано науковий напрям - економіки високобілкових рослинних ресурсів. На підставі дослідження балансів високобілкових рослинних ресурсів визначено основні напрями їх використання на світовому, національному рівнях та у групах країн з різним рівнем економічного розвитку. Досліджено формування ринків високобілкових рослинних ресурсів, основні маркетингові канали і кон'юнктура цін. Стосовно України вивчено ретроспективу, сучасний стан, обґрунтовано і розкрито резерви нарощування виробництва білка до задоволення повної потреби в них за рахунок підвищення ефективності формування власних високобілкових рослинних джерел.

Аннотация

Бабич-Побережная А.А. Формированиe и использование отечественных и мировых высокобелковых растительных ресурсов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2007.

Диссертация посвящена формированию продовольственных белковых и высокобелковых растительных ресурсов на мировом и отечественном уровнях. Исследован белковый ресурсный потенциал современной цивилизации, закономерности производства пищевого белка, раскрывается его структура. Разработана экономическая модель формирования продовольственных белковых ресурсов на мировом и национальном уровнях в контексте обеспечения потребности населения в белке. Определено место Украины в мировых ресурсах продовольственного белка. Показана тенденция опережающего развития продовольственных белковых ресурсов по сравнению с ростом численности населения.

Основано научное направление экономики продовольственных белковых и высокобелковых растительных ресурсов, определена сущность категории “высокобелковые растительные ресурсы”, проведен анализ их формирования, определены источники и масштабы их поступления в ретроспективе, динамика, современные объемы производства, структура и регионы формирования главных высокобелковых культур - зерновых бобовых, белково-масличных и их шротов. Исследование высокобелковых растительных ресурсов выполнено на уровнях: мировом, континентов, групп стран с разным уровнем экономического развития, в основных странах (производителях, экспортерах и импортерах), в Украине, по ёё почвенно-климатическим зонам и областям.

Исследованием установлено, что дефицит белка в питании населения мира составляет 56,1 млн т, или около 25% от потребности, обусловлен он недостатком животного белка, дефицит которого составляет 47,6%. Растительного белка население потребляло несколько больше (на 3,3%) нормы потребления. Определено влияние уровня и структуры потребления белка на продолжительность жизни населения: с увеличением потребления белка возрастает средняя продолжительность жизни человека. Причем основным фактором влияния на нее является уровень потребления животного белка, увеличение потребления которого на 2,2 г/сутки способствует росту продолжительности жизни человека на один год. Установлен опережающий (в 1,8-2,5 раза) рост производства белка белково-масличных культур (основной составляющей высокобелковых растительных ресурсов) по сравнению с ростом производства белка животного происхождения.

Формирование белковых ресурсов на мировом уровне за долгосрочный период исследования характеризовалось стабильным постепенным ростом их производства. Среди источников белка самый высокий рост производства имели белково-масличные культуры. В производстве белка увеличилась часть белково-масличных, уменьшилась - зерновых бобовых культур.

Анализ формирования белковых ресурсов в Украине показал нестабильность и значительные колебания производства основных источников поступления и общих объемов белка, уменьшение части страны в его мировых ресурсах. Самые высокие темпы роста производства белка, по сравнению с другими источниками белковых ресурсов, имели белково-масличные культуры, хотя темпы роста их производства были ниже, чем в мире. Уменьшилось поступление белка зерновых бобовых культур. В структуре отечественных продовольственных белковых ресурсов также увеличилась часть белка белковомасличных культур, уменьшилась зерновых бобовых культур. Близкой на мировом и отечественном уровнях была часть белка зерновых бобовых культур, хотя часть белка белковомасличных культур в нашей стране меньше, чем в мире.

Определены основные регионы - континенты и страны - производства зерновых бобовых, белковомасличных культур и их шротов. Исследовано формирование их ресурсов в группах стран с разным уровнем экономического развития. Изучено формирование ресурсов зернобобовых и белковомасличных культур по почвенно-климатическим зонам и областям Украины, основным их товаропроизводителям - сельскохозяйственными предприятиями и хозяйствами населения.

Исследованы динамика формирования мировых рынков высокобелковых растительных ресурсов, товарная структуру их экспорта, основные маркетинговые каналы, конъюнктура цен.

На основании изучения балансов высокобелковых растительных ресурсов показаны основные направления их использования на мировом и отечественном уровнях, в группах стран с разным уровнем экономического развития.

Определено стратегическое направление решения белковой проблемы, достижения продовольственной белковой безопасности за счет увеличения производства высокобелковых растительных ресурсов комплексного - пищевого и кормового - направлений использования. Для Украины раскрыты и обоснованы резервы увеличения производства высокобелковых растительных ресурсов.

Annotation

Babich-Poberezhna A.A. Formation and utilization of domestic and world highprotein vegetative resources. - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of doctor of economic sciences, speciality 08.00.03 - economics and management of national economy. - The National Center for Sciences “The Institute of Agrarian Economics” UAAS, Kyiv, 2007.

The formation of food protein and highprotein vegetative resources is carried out in the dissertation. The protein resource potential of modern civilization, appropriateness of production of food protein, its structure are investigated. The economic model of formation of food protein resources on the word and national levels in regards with sufficient provision of consumption protein has been worked out. The outstripping growth of word food protein resources compared to the population increase, influence of structural level of protein consumption on the life expectancy is revealed. The place of Ukraine in world food protein resources has been determined.

The scientific direction - economics of highprotein vegetative resources has been initiated. On the basis of research of balances of highprotein vegetative resources the main directions of their use at world and national levels as well as within the groups of countries with different level of development are determined. The market formation for highprotein vegetative resources and marketing channels with prices conjuncture are scrutinized.

Concerning Ukraine the retrospective, modern state are studied and reserves of increasing protein production to meet the needs in them at the account of improving the effectiveness of formation of home highprotein vegetative sources are revealed.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема продовольства й білка була і залишається актуальною, оскільки рівень харчування впливає на якість і тривалість життя людей, їх здоров'я, працездатність, активність, збереження генофонду. Невідкладність її розв'язання об'єктивно зумовлена необхідністю поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування, зростанням чисельності населення. Без розв'язання проблеми білка неможливо забезпечити повноцінне харчування населення. У світі ця проблема також поки не вирішена, внаслідок чого близько 1 млрд населення голодує і недоїдає. Дефіцит білка у харчуванні населення виникає через споживання продуктів із середнім і низьким вмістом білка, а усувається він за рахунок високобілкових інгредієнтів. В основі продовольчої безпеки, її важливої складової - білкової, знаходяться продовольчі білкові ресурси. Високобілкові ресурси є важливим фактором вирішення цієї проблеми.

У минулому та в сучасний період проблема продовольства досліджується вітчизняними та іноземними вченими. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України розглядалась на Третіх річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників, які відбулися 29-30 березня 2001 р. в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” УААН.

Загальні питання економічної теорії і практики виробництва продовольства різнобічно досліджували такі відомі вітчизняні та іноземні вчені-економісти, як О.Г. Білорус, О.А. Бугуцький, П.І. Гайдуцький, А.С. Гальчинський, M.E. Енсмінгер, Д.E. Oлдсфілд та В. Хайнеманн, В. Леонтьєв, І.І. Лукінов, К.Р. Макконнел та С.Л. Брю, Б. Є. Патон, С.А. Подолинський, Д. Рікардо, М.Д. Руденко, П.Т. Саблук, П.Е. Самуельсон, А. Сміт, С.І. Соколенко, О.О. Сторожук, М.І. Туган-Барановський та ін.

Вагомий внесок у розвиток ефективного використання землі, як основи нарощування продовольчих і білкових ресурсів, зробили В.Р. Вільямс, А.С. Даниленко, В.В. Докучаєв, П.І. Коваленко, Л.Я. Новаковський, Д.М. Прянішніков, В.Ф. Сайко, О.Г. Тараріко тощо.

Серед провідних вчених, які працювали над згаданою проблемою в галузі селекції і рослинництва, можна назвати М.І. Вавилова, О.О. Жученко, А.І. Задонцева, М.М. Кулєшова, Є.М. Лебідя, А.А. Лінчевського, П.П. Лук'яненка, В.Г. Михайлова, В.С. Пустовойта, В.М. Ремесла, В.І. Січкаря, О.О. Созінова, С.І. Чорнобривенка, А.М. Шевченка, В.Я. Юр'єва та ін. Розвиток тваринницької галузі, яка забезпечує надходження тваринного білка, пов'язаний з іменами таких відомих вчених, як Г.О. Богданов, В.П. Буркат, Ф.Ф. Ейснер, Л.К. Ернст, М.В. Зубець, М.А. Кравченко, А.А. Омельяненко, В.П. Рибалко та ін.

Найбільший внесок в економіку виробництва та ринку продовольства і білка зробили такі вітчизняні вчені-економісти, як В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, М.П. Вітковський, В.І. Власов, В.П. Галушко, М.В. Гладій, О.І. Гойчук, Б.М. Данилишин, М.Я. Дем'яненко, М.В. Калінчик, М.Х. Корецький, В.І. Криворучко, О.В. Крисальний, О.Ю. Лебединська, В.Ф. Ліщенко, М.Г. Лобас, Ю.О. Лупенко, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, А.Г. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, О.Г. Мордвінов, О.В. Мороз, О.М. Онищенко, Б.Я. Панасюк, Б.Й. Пасхавер, Г.М. Підлісецький, В.П. Рябоконь, В.П. Ситник, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, Л.М. Худолій, О.М. Шестопаль, О.М. Шпичак, А.Є. Юзефович, В.В. Юрчишин та інші, які розробляють сучасні економічні аспекти проблеми продовольства.

Хоча в опублікованих раніше наукових працях в тій чи іншій мірі розглянуто загальні питання економіки й ефективного виробництва та використання сільськогосподарської продукції, але в них не виокремлено проблему білка. Пов'язано це з тим, що в країні практично не проводили комплексні дослідження національних і світових продовольчих білкових ресурсів. В економічній літературі проблема білка висвітлена недостатньо не тільки стосовно загальних питань її теорії, але і в прикладному, галузевому плані, недостатньо масштабних комплексних досліджень з цього питання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в період навчання у докторантурі в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН, у межах науково-технічної програми “Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” на 2001-2005 рр. (номер державної реєстрації 0102U000259), завдання 01.01.10 “Розробка економічних проблем кормовиробництва в агроформуваннях різних форм власності”, керівником і виконавцем якого була автор. Робота пов'язана з програмою науково-дослідних робіт Науково-методичного центру “Інститут кормів” УААН, НТП “Продовольство-95” на 1991-1995 рр., затвердженою Постановою Ради Міністрів України 22.12.1990 р., №391, виконавцем завдань якої була автор; НТП “Кормовиробництво” на 2001-2005 рр., завдання “Економічні проблеми формування високобілкових ресурсів” (номер державної реєстрації 0104U005342), керівником і виконавцем якого була автор.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є ґрунтовний економічний аналіз стану та тенденцій білкового забезпечення харчування населення, формування білкових продовольчих і високобілкових рослинних ресурсів, визначення ефективних шляхів вирішення актуальної білкової складової продовольчої проблеми, в першу чергу в Україні. Для досягнення зазначеної мети передбачалось розв'язання комплексу завдань:

· дати оцінку сучасного стану, динаміки, структури, основних складових світових і національних ресурсів продовольчого білка, частку в них високобілкових рослинних ресурсів;

· встановити частку національних ресурсів білка у їх світових обсягах;

· визначити тенденції у світовому виробництві ресурсів білка та зростанні чисельності населення;

· дослідити динаміку, структуру і тенденції у споживанні білка населенням на світовому рівні, континентів, у групах країн з різним рівнем економічного розвитку, окремих країнах і в Україні зокрема;

· провести економічний аналіз тенденцій у виробництві високобілкових рослинних ресурсів - зернобобових і білково-олійних культур та їх шротів - сучасних обсягів, динаміки, структури, розміщення, концентрації і спеціалізації виробництва на світовому рівні, континентах, у групах країн з різним рівнем економічного розвитку, основних країнах-виробниках, в Україні - за грунтово-кліматичними зонами й областями, основними товаровиробниками;

· визначити основні тенденції у використанні високобілкових рослинних ресурсів, зокрема, на продовольчі, кормові цілі, насіння, переробку тощо;

· вивчити особливості формування світового ринку високобілкових рослинних ресурсів на світовому рівні, континентів, груп країн з різним рівнем економічного розвитку, основних країн-експортерів і імпортерів; визначити маркетингові канали руху їх; динаміку та кон'юнктуру цін.

Об'єктом дослідження є економічні процеси формування світових і національних продовольчих білкових ресурсів у контексті поліпшення харчування населення, вирішення глобальної проблеми дефіциту харчового білка.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні проблеми формування високобілкових рослинних ресурсів: визначення джерел їх надходження (зернобобових, білково-олійних культур і шротів), обсягів і структури виробництва, торгівлі та використання.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження формування білкових і високобілкових рослинних ресурсів є загальнофілософські, загальноекономічні принципи та методи, сучасна економічна теорія. З усіх факторів виокремлені економічні, тобто визначено ті з них, які стосуються досліджуваної продовольчої білкової проблеми. У процесі дослідження цієї глобальної проблеми використано: діалектичний метод пізнання й абстрактно-логічний - для узагальнення теоретичних і методологічних положень формування білкових ресурсів, визначення сутності білкової проблеми й обґрунтування висновків; монографічний метод - при вивченні літературних джерел, еволюції продовольчої білкової проблеми, ступеня її розв'язання; статистико-економічний і графічний з використанням комп'ютерної техніки - для аналізу ретроспективи, динаміки, структури, сучасного стану продовольчих білкових і високобілкових рослинних ресурсів на рівнях світу, груп країн з різним рівнем розвитку економіки та України; системно-аналітичний - при дослідженні динаміки розвитку та ефективності виробництва, для розробки концептуальних положень стратегії розвитку в напрямі нарощування виробництва продовольчих білкових ресурсів; метод порівняльного аналізу - при дослідженні економічної ефективності виробництва білковмісних культур і розміщення їх у регіонах; розрахунково-конструктивний - для аналізу сучасного стану й обґрунтування концептуальних основ і параметрів розвитку виробництва на перспективу.

Важливим методом дослідження стало моделювання процесу формування продовольчих білкових ресурсів. Побудовані у процесі економічного аналізу моделі їх формування є динамічними, представлені для світового рівня - у аналітичному вигляді, табличному, графічному та економетричному, національного - аналітичному, табличному, графічному. Ці моделі відображають закономірності, загальні принципи та сутність процесу формування продовольчих білкових ресурсів, а також вплив рівня і структури споживання білка на середню тривалість життя людини.

Специфічність методології даного наукового дослідження полягає у тому, що глибина, тобто періоди дослідження становили: довгостроковий (45 років) - для визначення основних тенденцій формування продовольчих білкових ресурсів на світовому та вітчизняному рівнях; середньостроковий (13 років) проведені основні дослідження формування високобілкових ресурсів; короткостроковий (у середньому за 5 років) - для поглибленого вивчення окремих показників. Здійснено економічний аналіз статистичних даних на рівнях: світу, континентів, груп країн з різним рівнем економічного розвитку, окремих країн; в Україні - країни, ґрунтово-кліматичних зон і областей.

Використані методи економічних досліджень дали змогу ґрунтовно вивчити формування продовольчих білкових ресурсів, більш глибоко - високобілкових рослинних ресурсів і забезпечили одержання достовірних результатів та обґрунтованих висновків.

Інформаційна база досліджень. Основними джерелами економічної статистичної інформації були матеріали FAO UN - Food Agricultural Organization of United Nations (ФАО ООН - Продовольчої та сільськогосподарської Організації Об'єднаних Націй): “FAO Рroduction Yearbook”, “FAO Trade Yearbook”, а також Міністерства сільського господарства США: “Agricultural Statistics”, “World Agricultural Production”, “Grain: World Markets and Trade”, “Oilseeds: World Markets and Trade”, “Soy Stats”, “Soya & Oilseed Bluebook”; статистико-економічні матеріали Державного комітету статистики України, монографічна література вітчизняних та іноземних дослідників, матеріали за проблемою дослідження, отримані автором під час стажування в США по програмі Кохрана, особисті розробки й дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у здійсненні комплексного і системного, теоретичного й прикладного дослідження формування високобілкових рослинних ресурсів на світовому і вітчизняному рівнях. У такому аспекті дослідження проведені вперше - сучасні трансформаційні процеси формування білкових ресурсів розглянуто в історичній динаміці, з позицій еволюції та інформаційної економіки у зв'язку з ростом чисельності населення. Обґрунтовано необхідність і напрями подальшого збільшення виробництва, удосконалення структури високобілкових джерел. Наукова новизна одержаних дисертантом результатів та особистий внесок у дослідження формування світових і національних високобілкових рослинних ресурсів полягає в наступному:

вперше:

- розроблено економічну модель формування білкових продовольчих ресурсів у контексті продовольчого білкового забезпечення харчування населення, яку представлено в табличному, графічному, економетричному та аналітичному вигляді, що дало змогу визначити: основні закономірності формування продовольчих білкових ресурсів на глобальному та національному рівнях, роль і місце в них високобілкових рослинних ресурсів, частку національних продовольчих білкових ресурсів у світових обсягах, динаміку її зміни, основні пріоритети і завдання щодо їх формування у перспективі;

- розроблено економічну модель впливу рівня і структури споживання білка на тривалість життя населення на світовому рівні, за допомогою якої встановлено, що із ростом і оптимізацією структури споживання білка середня тривалість життя людини збільшується; тепер основним фактором впливу на середню тривалість життя людини є рівень споживання тваринного білка; визначено, що збільшення його споживання на кожні 2,2 г/добу на душу населення сприяє росту тривалості життя людини на один рік;

- встановлено наявність пропорції між ростом виробництва білка білково-олійних культур (основної складової високобілкових рослинних ресурсів) і ростом виробництва тваринного білка: за довгостроковий період як на світовому, так і національному рівнях зростання виробництва білково-олійних культур (шроти яких є стратегічним високобілковим інгредієнтом) у 1,8-2,5 раза випереджає збільшення обсягів виробництва тваринного білка;

удосконалено:

- сутність категорії “високобілкові рослинні ресурси” - пропонується визначати їх як сукупність джерел надходження білка, що мають високий його вміст, рослинне походження, значні обсяги виробництва, комплексний характер використання, до яких включені зернові бобові, білково-олійні культури та їх шроти, що використовуються для задоволення потреби в білку, повноцінного харчування населення;

- систему економічних знань про білкові продовольчі та високобілкові рослинні ресурси, як наукового напряму економіки білкових ресурсів, що набуває особливого значення для України як потенційного потужного їх виробника й експортера у зв'язку з перспективами євроінтеграції і вступу країни до Світової організації торгівлі;

- класифікацію олійних культур у контексті врахування в них не тільки жиру, а й білка, оскільки вони забезпечують більший сумарний річний збір білка, ніж жиру, тому доцільно цю групу культур називати білково-олійними культурами, чим буде відображено значення їх у економічному процесі формування продовольчих білкових ресурсів;

дістали подальший розвиток:

- систематизація, синтез і аналіз інформації по джерелах продовольчих білкових ресурсів; питання динаміки обсягів їх надходження, співвідношення між рослинним і тваринним білком, регіональної спеціалізації на виробництві білковмісних культур, обґрунтування взаємозалежного зв'язку між ресурсами продовольства і білком як основою якості білкового харчування людини на світовому та національному рівнях;

- визначення економічних основ і напрямів розв'язання продовольчої білкової проблеми: збільшення виробництва високобілкових ресурсів - на національному та світовому рівнях; на вітчизняному рівні - вдосконалення структури та розміщення посівів зернобобових і білково-олійних культур, підвищення ефективності їх виробництва;

- система економічних знань про торгівлю високобілковими рослинними ресурсами на світовому ринку, роль у торгівлі континентів, країн з різним рівнем економічного розвитку, окремих країн-експортерів і країн-імпортерів; кон'юнктуру ринку - обсяги, динаміку цін на високобілкові інгредієнти, фінансові надходження від торгівлі ними, що є важливим для нашої країни в умовах поглиблення інтеграційних процесів у світову економіку.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи органічно інтерпретовані як система знань і рекомендацій для практичного вирішення життєво важливої проблеми продовольства і білка, реалізації економічних можливостей для збільшення виробництва й використання високобілкових рослинних ресурсів для забезпечення повноцінного харчування населення та продовольчої безпеки країни. Виробництву рекомендовано: напрями розв'язання продовольчої білкової проблеми, збільшення виробництва високобілкових ресурсів, удосконалена структура і розміщення посівів високобілкових культур, які забезпечать стабільність та економічну ефективність їх виробництва.

Результати досліджень використані у процесі впровадження в агропромисловому виробництві при розробці “Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 рр.”, “Наукових основ агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України”, “Наукових основ агропромислового виробництва в зоні Степу України”, “Рекомендацій по виробництву кормів і білка в екстремальних погодних умовах”, заходів зі збільшення виробництва рослинного білка в регіонах країни, формування його експортного потенціалу. Результати досліджень використані автором при написанні наукових звітів Національному науковому центру “Інститут аграрної економіки” УААН (2000-2005 рр.), Науково-методичному центру “Інститут кормів” УААН (1986-2005 рр.), демонструвалися на міжнародних виставках “Агро-2000”, “Агро-2001”, “Агро-2002”, “Агро-2004”, обласних виставках (2000-2005 рр.), під час надання консультацій, у виступах на конгресах, конференціях, семінарах.

Результати досліджень, окремі пропозиції та рекомендації автора щодо формування світових і національних високобілкових рослинних ресурсів використані Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-18-3-15/16630 від 15.11.2006), Міністерством економіки України (довідка № 40-24/252 від 21.11.2006), Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України (довідка від 21.02.2007), Радою по вивченню продуктивних сил України (довідка № 25/782 від 22.11.2006), Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств (довідка № 159 від 15.11.2006), Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб України (довідка № 1163-01 від 16.02.2007), Асоціацією фермерів та приватних землевласників України (довідка № 6 від 15.01.2007), Національною асоціацією агроторгових домів України (довідка № 163 від 20.11.2006), Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 1/1779 від 27.11.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею, результатом виконаних автором економічних досліджень з проблеми продовольства і білка, як керівника і виконавця завдань державних НТП, що включає теоретичне обґрунтування практичних шляхів вирішення продовольчої білкової проблеми, дослідження економічних і методологічних основ, що забезпечують формування високобілкових ресурсів та їх ринків. Автору належать: розробка наукових програм, методичне забезпечення, проведення економічних досліджень, обробка результатів, їх аналіз та узагальнення. Здобувачем визначено стан, динаміку та тенденції формування продовольчих білкових і високобілкових рослинних ресурсів. Усі наукові положення дисертації, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, розроблено, обґрунтовано та опрацьовано автором особисто. Із спільно виконаних робіт використано ту частину, що належить особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані в доповідях і матеріалах 24 національних, міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, симпозіумах і конгресах. Найважливішими з них були: всесоюзний симпозіум з міжнародною участю “Сучасні аспекти вирішення проблеми збільшення ресурсів і підвищення ефективності використання рослинного білка” (м. Вінниця, 1991 р.); міжнародна конференція “Переробка і використання сої на харчові і кормові цілі для збільшення продовольчих ресурсів” (м. Вінниця, 1992 р.); всеукраїнська (міжнародна) науково-практична конференція “Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої” (м. Вінниця, 1993 р.); республіканська координаційно-методична рада “Інтенсифікація виробництва кормів і білка в гостропосушливому регіоні України” (м. Сімферополь - с. Клепініно, 1994 р.); перша всеукраїнська (міжнародна) конференція з міжнародною участю по проблемі “Корми і кормовий білок” (м. Вінниця, 1994 р.); республіканська координаційно-методична рада “Ефективне використання зрошуваних земель для нарощування і стабілізації виробництва кормів і кормового білка” (м. Херсон - Миколаїв, 1995 р.); міжнародна конференція “Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах” (м. Вінниця, 1995 р.); республіканська координаційно-методична рада з проблем “Зернофуражні, зернобобові і кормові культури” (м. Кіровоград, 1996 р.); міжнародна науково-практична конференція “Селекція, насінництво і технології вирощування польових культур” (м. Чернівці, 1996 р.); міжнародна наукова конференція, присвячена 90-річчю проф. М.О. Бекаревича “Земельні ресурси України: рекультивація, раціональне використання та збереження” (м. Дніпропетровськ, 1996 р.); третя всеукраїнська конференція з міжнародною участю “Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі” (м. Вінниця, 2000 р.); треті збори всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників “Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті” (м. Київ, 2001 р.); міжнародна науково-практична конференція, присвячена 10-й річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, 2002 р.); міжнародна науково-практична конференція “Досягнення та перспективи сучасної селекції на забезпечення стабільного виробництва рослинного білка” (м. Луганськ, 2002 р.); міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Оптимізація агроландшафтів: раціональне використання, рекультивація, охорона” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Науково-практичні аспекти кормовиробництва та ефективного використання кормів” (м. Львів, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Наукові основи сталого розвитку кормовиробництва в Україні” (м. Вінниця, 2003 р.); друга міжнародна науково-практична конференція “Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи” (м. Одеса, 2003 р.); четверті збори всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників “Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу в Україні” (м. Київ, 2003 р.); шостого всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників „Формування та розвиток аграрного ринку” (м. Київ, 2004 р.), “Роль селекції і технологій вирощування зернобобових в стабілізації виробництва білка” (м. Харків, 2005 р.), а також доповідалися на вчених радах і науково-методичних комісіях Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки УААН” і Науково-методичного центру “Інституту кормів УААН”, використані в рекомендаціях для практики, документах, поданих владним структурам, виконавцем і співвиконавцем яких була автор дисертації.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 66 наукових працях загальним обсягом 118,6 умовних друкованих аркушів, з них авторських - 106,5 умовних друкованих аркушів, серед них 4 монографії (у т. ч. 3 - авторських), 24 статті у наукових фахових виданнях.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження глобальної проблеми продовольчих білкових ресурсів” - визначено сутність категорії “високобілкові рослинні ресурси”, досліджено теоретичні й методологічні аспекти формування продовольчих білкових ресурсів, основних джерел їх надходження, структуру, динаміку виробництва, визначено шляхи виходу на генеральний напрям розв'язання білкової проблеми.

Теоретико-методологічне дослідження проблеми продовольчих білкових ресурсів дало можливість сформулювати сутність категорії “високобілкові рослинні ресурси” як сукупність джерел надходження білка, що мають високий його вміст, рослинне походження, значні обсяги виробництва, комплексний характер використання, до яких включені зернові бобові (вміст білка 20-30%), білково-олійні культури (25-38%) та їх шроти (44-48%), які використовують для задоволення потреби в білку, забезпечення повноцінного харчування населення, продовольчої білкової безпеки.

Важливими економічними перевагами високобілкових культур є високий вміст в них білка, збір його з одиниці площі, ефективне балансування раціонів за білком добавкою їх невеликої кількості, що сприяє формуванню потрійного економічного ефекту від їх вирощування, переробки та використання. Високобілкові культури і продукти їх переробки дають змогу за рахунок такого економічного ефекту значно раціональніше використати наявні земельні, матеріальні, трудові ресурси. Якщо спільною рисою високобілкових рослинних ресурсів з іншими видами білкових продовольчих ресурсів є формування їх в аграрному секторі економіки, то відмінною - вищий вміст білка і більш виражений характер впливу інших ресурсів на збір останнього.

У процесі дослідження продовольчих білкових і високобілкових рослинних ресурсів використані традиційні та сучасні, загальнонаукові й економічні методи пізнання та наукового дослідження. Вивчення продовольчих білкових та високобілкових ресурсів побудоване за стрункою логічною схемою на рівнях: 1) світовому; 2) за континентами (Азія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Європа, Океанія і Австралія); 3) за групами країн з різним рівнем економічного розвитку (розвинуті, у тому числі країни ЄС та промислово-розвинуті країни, країни, що розвиваються, у тому числі слаборозвинуті); 4) у групах основних країн-виробників, експортерів, імпортерів, які включають перші п'ять та десять країн; 5) найбільших країнах-виробниках, експортерах та імпортерах; 6) в Україні (в цілому в країні, за ґрунтово-кліматичними зонами та в областях). Отже, рівнями аналізу були наступні: мікроекономічний - на рівні окремих виробників; макроекономічний - на рівні національної економіки; мезоекономічний - аграрний сектор національної економіки; мегаекономічний - світовий рівень формування продовольчих білкових ресурсів.

Застосування комплексного, синтетичного підходу, зведення, систематизація і аналіз статистичної інформації з виробництва по 107 джерелах продовольчого білка на світовому рівні і 78 джерел - на національному рівні, дало можливість розробити інформаційну економічну модель формування продовольчих білкових ресурсів у контексті білкового забезпечення харчування населення. Систематизація та узагальнення інформації по основних білкових продовольчих ресурсах дали змогу дати їм об'єктивну оцінку, визначити наявність ресурсів білка, показати динаміку, структуру та оцінити їх наявність відносно потреб, визначити обсяги його дефіциту. Моделювання надало змогу зосередити увагу на найбільш суттєвих характеристиках досить складного процесу формування білкових ресурсів, сприяти ефективному накопиченню необхідного знання щодо досліджуваного процесу і обсягів світового виробництва білка. Аналіз показав, що світове виробництво білка зросло в 3 рази, чисельність населення - в 2,1 раза (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка обсягів і структури світового виробництва продовольчого білка, тис. т*

* Розраховано автором за даними ФАО ООН, вміст білка - за даними провідних вітчизняних та іноземних вчених, інших літературних джерел.

** Джерело: US Census Bureau, International Data Base, 2005.

Виробництво білка білково-олійних культур збільшилося в 5,5 раза, зернобобових - в 1,8 раза. У ресурсах рослинного білка частка високобілкових джерел (разом білково-олійних культур і зернобобових) зросла з 23,2 до 34,1%.

Дослідження білкових ресурсів, як важливої складової економічного розвитку та соціально-економічного чинника продовольчого забезпечення людства, виявило наявність суттєвих відмінностей у тенденціях їх формування на світовому та національному рівнях. Проведені на підставі статистичних даних ФАО ООН розрахунки, синтез та аналіз одержаної економічної інформації показали, що загальна динаміка формування білкових ресурсів у світовій економіці характеризувалася стабільним поступовим ростом виробництва джерел надходження та обсягів виробленого білка, який перевищив ріст чисельності населення, причому збільшення спостерігалося для всіх основних груп білка. У структурі світового виробництва білок рослинного походження переважає над білком тваринного походження. Серед рослинного білка найбільшу частку становив білок зернових і білково-олійних культур, значно меншу - овочів, плодів, горіхів, цитрусових, зернобобових культур, корене- і бульбоплодів. У світовій структурі тваринного білка переважав білок м'яса та молока, меншою була частка риби, морепродуктів, яєць.

Вищі темпи збільшення виробництва білка порівняно з ростом чисельності населення забезпечили ріст його споживання на душу населення. За досліджуваний період ріст споживання тваринного білка на душу населення був вищим, ніж рослинного, що зумовило зростання частки тваринного білка у структурі його споживання населенням. Все ж, рівень і структура споживання білка мають значні відмінності за континентами, групами країн з різним рівнем економічного розвитку й окремими країнами.

Поглиблений аналіз виявив нестабільність виробництва у національній економіці основних джерел надходження та обсягів виробленого білка (табл. 2). За весь період дослідження вітчизняне виробництво білка зросло, однак його збільшення (на 18,4%) було значно нижчим, ніж у світі (у 3 рази). Дослідження формування білкових ресурсів показало наявність національної специфіки їх структури: частка тваринного білка нижча, рослинного - вища від світової.

Стосовно високобілкових рослинних ресурсів, то національна динаміка надходження білка від білково-олійних культур характеризувалася високим ростом (у 2,4 раза) серед усіх категорій рослинних білкових ресурсів. Зменшилося в 2 рази виробництво білка зернобобових культур. У структурі світового виробництва рослинного білка збільшилася частка білково-олійних культур - з 16,6 до 30,1%, або в 1,8 раза, у національній - з 8,5 до 16,7%, або в 2 рази. У структурі білково-олійних культур у країні переважає білок соняшнику, у світі - сої.

Особливість формування національних ресурсів тваринного білка полягає в тому, що у його структурі вищою була частка білка молока, тоді як у світовій - переважав білок мяса. Наявні тенденції формування вітчизняних продовольчих білкових ресурсів зумовили зменшення частки у їх світових ресурсах - з 4,1 у 1961 р. до 1,6% у 2005 р.

Таблиця 2. Динаміка обсягів і структура виробництва продовольчого білка в Україні, тис. т *

* Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України, статистичними даними ФАО ООН, вміст білка - за даними вітчизняних учених та інших літературних джерел.

Систематизація й узагальнення економічної інформації дали можливість розробити економічну модель впливу рівня і структури споживання білка на середню тривалість життя людини. У світі споживання білка на душу населення становило 75 г/добу, причому споживання рослинного білка близьке до норми, спостерігається дефіцит тваринного білка; населення 2/3 країн світу споживало білка менше науково обґрунтованої норми, 1/3 країн світу - в її межах; із збільшенням добового споживання білка до науково обґрунтованої норми, та оптимізацією його структури зростає тривалість життя людини, причому основним фактором впливу на неї є збільшення споживання тваринного білка. Вивчення впливу рівня споживання білка на середню тривалість життя людини у групах країн з різним рівнем економічного розвитку показало, що збільшення споживання тваринного білка в середньому на кожні 2,2 г/добу сприяло росту тривалості життя людини на 1 рік. продовольчий білок бобовий виробництво

Як показали розрахунки, на національному рівні коефіцієнт забезпеченості виробництвом потреби населення у білку вищий, ніж на світовому рівні. Однак, як на світовому, так і на національному рівнях спостерігається дефіцит тваринного білка. На світовому рівні дефіцит продовольчого білка становить 56,1 млн т, національному - 255 тис. т, що зумовлено в основному дефіцитом тваринного білка, при деякому перевищенні споживання рослинного відносно науково обґрунтованої норми. Причому в Україні в споживанні населення відносний рівень дефіциту тваринного білка нижчий, ніж у світі.

Проведене дослідження дало змогу встановити наявність важливої економічної пропорції - між ростом виробництва білка білково-олійних культур (основної складової високобілкових рослинних ресурсів) і ростом виробництва тваринного білка: за довгостроковий період як на світовому, так і національному рівнях ріст виробництва білково-олійних культур (шроти яких є стратегічним високобілковим інгредієнтом) у 1,8-2,5 раза перевищує збільшення обсягів виробництва тваринного білка. Для нарощування обсягів виробництва тваринного білка до повної потреби в ньому населення у перспективі важливою економічною передумовою є забезпечення випереджуючого росту виробництва білково-олійних культур для задоволення потреб у кормовому білку, щоб за рахунок повноцінної годівлі збільшити виробництво тваринницької продукції.

У другому розділі - “Формування світових і національних ресурсів зернових бобових культур для вирішення проблеми білка” - показано, що зернові бобові культури у світовому і національному землеробстві та економіці на початку ХХІ століття займають значну площу в структурі посівів, балансі зерна, є важливим високобілковим рослинним інгредієнтом раціонів харчування людей та годівлі тварин і птиці. У сівозміні вони забезпечують підвищення родючості ґрунту, поповнення балансу ґрунтового азоту за рахунок його біологічної фіксації, сприяють зміцненню фінансового стану товаровиробників. Однак, виробництво зернобобових культур у світі за 1990-2005 рр. збільшилося на 12,5%, в Україні - знизилося в 4,1 раза. Це стало одним із факторів зменшення національних продовольчих білкових ресурсів.

У структурі виробництва цієї групи культур переважала квасоля, горох та нут; спостерігалося збільшення виробництва зернобобових культур продовольчого напряму використання - квасолі, нуту і сочевиці, зменшення - кормового або комбінованого напрямів використання - гороху, бобів, люпину.

Сформувалася спеціалізація континентів на виробництві окремих зернобобових культур: країн Азії - на квасолі, нуту, сочевиці; Африки - квасолі, бобів; Європи - гороху; Північної Америки - квасолі, гороху, сочевиці; Південної Америки - квасолі; Океанії та Австралії - люпину.

Встановлено високий рівень концентрації посівів і спеціалізації на виробництві цієї групи культур основних країн-виробників: 5 найбільших країн-виробників виробили 57-96% їх світових обсягів, 10 найбільших країн-виробників - 73-99%. Потужними виробниками зернобобових культур були Індія, Китай, Бразилія, Нігерія, Канада, Франція. Основну частку світових обсягів зернобобових культур виробляли країни, що розвиваються, причому вони збільшили обсяги їх виробництва. Зменшили виробництво та частку в їх загальних обсягах розвинуті країни.

Особливості формування ресурсів зернобобових культур в Україні полягали у значному зменшенні обсягів їх виробництва, які зумовлені зменшенням виробництва гороху; у структурі національних ресурсів зернобобових культур переважав горох, однак спостерігалася тенденція до зменшення його частки, збільшення - частки квасолі, бобів, вики. Основними товаровиробниками зернобобових культур є сільськогосподарські підприємства, які зменшили їх виробництво, збільшили - господарства населення.

Як показали дослідження територіального аспекту формування національних ресурсів зернобобових культур, основну кількість їх виробляли в зоні Лісостепу, яка спеціалізується на вирощуванні гороху та квасолі. Виробництво квасолі за грунтово-кліматичними зонами країни було розміщене більш рівномірно, ніж гороху. У виробництві зернобобових культур помітна тенденція до зменшення частки зони Лісостепу, збільшення - Полісся та Степу. В країні основними виробниками гороху є Вінницька, Київська, Черкаська області; квасолі - Івано-Франківська, Чернівецька, Вінницька та ін. Головними товаровиробниками гороху в нашій країні є сільськогосподарські підприємства, квасолі - господарства населення.

За аналізом світового балансу зернобобових культур, основним напрямом використання останніх були продовольчі цілі. Однак, у розвинутих країнах основним напрямом використання їх є кормові цілі, хоча збільшилися обсяги використання їх на продовольчі, зменшились - на кормові. В нашій країні, як і у розвинутих країнах, переважав кормовий напрям використання зернобобових культур, однак збільшуються обсяги використання їх на продовольчі цілі, зменшуються - на кормові.

Зернові бобові культури збережуть у майбутньому важливе значення цінного джерела харчового і кормового білка. В країнах, де населення не може забезпечити себе білком, вони є найдоступнішим, простим і дешевим способом забезпечення потреби в ньому, як це робиться в Індії, Китаї, Бразилії, Нігерії та інших країнах. Особливо актуальним залишиться використання їх на продовольчі цілі для країн, що розвиваються, та слаборозвинутих. Україна має значний потенціал нарощування їх виробництва, що дає змогу прогнозувати використання їх для задоволення потреб споживачів, в першу чергу внутрішнього ринку, а також зовнішнього, залежно від стану їх кон'юнктури.

У третьому розділі - “Економічна сутність, ретроспектива та сучасний стан формування ресурсів білково-олійних культур” - вдосконалено та обґрунтовано класифікацію насіння олійних культур (соя, соняшник, ріпак, бавовник, арахіс, льон, кунжут, сафлор, гірчиця, коноплі), що містять більше 20% білка і жиру, проаналізовано національне і світове їх виробництво як стратегічного ресурсу, який в ринкових умовах є конкурентоспроможним, забезпечує формування високобілкових рослинних ресурсів, зміцнення економіки країни.

Ґрунтовне теоретико-методологічне дослідження проблеми та синтез економічної інформації в контексті врахування вмісту в урожаях культур цієї групи не тільки жиру, а й білка, дозволило вдосконалити їх класифікацію, оскільки вони забезпечують більший сумарний річний збір білка, ніж жиру, тому вважаємо доцільним називати ці культури білково-олійними, чим буде відображено їх значення у формуванні продовольчих білкових ресурсів.

За статистичними даними ФАО ООН, у світі спостерігається стійке нарощування виробництва цієї групи культур: за 1961-2005 рр. обсяги світового виробництва насіння білково-олійних культур збільшилися в 4,8 раза, що перевищило ріст чисельності населення (у 2,1 раза). Значними є обсяги виробництва їх насіння на світовому рівні - у 2005 р. вони становили 374,1 млн т, що у 5,7 раза більше, ніж зернобобових культур.

Основне виробництво білково-олійних культур було розміщене в країнах Азії, Північної та Південної Америки. На виробництві сої спеціалізуються країни Північної та Південної Америки, ріпаку - Азії і Європи, соняшнику - Європи. Значним був рівень концентрації виробництва насіння білково-олійних культур: 5 найбільших країн-виробників забезпечили виробництво залежно від виду культур 59,7-92,4% їх обсягів, 10 країн-виробників - 80-99,1%. Визначені найбільші країни-виробники насіння основних білково-олійних культур у світі: сої - США, Бразилія, Аргентина, Китай, Індія; ріпаку - Китай, Канада, Індія, Німеччина, Франція; соняшнику - Аргентина, Росія, Україна, Франція, США.