Економічна політика збалансованого природокористування в умовах глобалізації (теоретико-методологічні аспекти)

Не менш критичним є інституційне середовище на міжнародній арені. Особливу стурбованість викликає політика незбалансованого бурхливого економічного зростання в Бразилії, Індії, Китаю та в ряді деяких слаборозвинутих країн, де водночас із великим приростом населення спостерігаються високі темпи економічного зростання.

Однією з найважливіших складових частин природоохоронного інституційного комплексу повинна би стати система екологічних стандартів. Її своєчасна науково обґрунтована розробка є необхідною умовою практичної реалізації законів, що приймаються, оскільки саме на ці стандарти повинні орієнтуватися усі суб'єкти господарювання (насамперед, підприємства-забруднювачі) у своїй природоохоронній діяльності. Недотримання стандартів повинно спричиняти юридичну відповідальність.

Інституційна система, яка регулює еколого-економічний розвиток, - це виробничі відносини, що виникають між людьми в процесі використання природних ресурсів і довкілля, їх охорони і відтворення, утилізації відходів і вторинної сировини, а також у процесі екологізації економіки загалом. Сучасна інституційна модель має націлювати на економічний розвиток, який базується на раціональних підходах природокористування, широкому використанні альтернативних ресурсів, всебічній екологізації економіки, що враховує екологічні міркування в усіх сферах виробництва й розвитку технологій. Концепція сталого розвитку передбачає формування ефективних моделей міжнародного кооперування виробництва, причому пріоритетами такого співробітництва мають постати високотехнологічні виробничі сфери, які об'єктивно пов'язані з оптимізацією використання ресурсів та екологізацією репродуктивних механізмів.

Такі міжнародні зв'язки і така кооперація не можуть не нести на собі відбиток часу й ігнорувати вимоги екологізації моделі розвитку хоча б тому, що ті держави, які дотримуються більш високих стандартів, об'єктивно виступають джерелом новітніх підходів та носіями прогресивних регулятивних механізмів. Міжнародне кооперування виробництва постає важливою формою інтеграції будь-якої країни в світогосподарську систему. Її єдність забезпечується сучасними технологіями і входженням в глобальне інформаційне суспільство.

В умовах доглобалізаційного періоду слабке міжнародне інституційне середовище не робило країну особливо уразливою. У глобальній же ситуації низькотехнологічні економіки з високою ресурсомісткістю виробництва приречені на відставання й деградацію. Завдання, що постало нині, - забезпечення якісного зростання, - припускає не тільки реалізацію нових підходів і заходів, а й вимагає зміни парадигми розвитку. Отже, йдеться про створення інститутів розвитку й зміну сформованих правил гри відповідно до нових викликів, об'єктивно спричинених двома феноменами - глобалізацією та екологізацією економіки.

У п'ятому розділі "Механізми реалізації економічної політики збалансованого природокористування" розглянуто принципи й підходи до формування політики збалансованого природокористування в контексті проблем сталого розвитку світового господарства. Доповнено відомі в науковій літературі принципи сталого розвитку трьома новими, суттєво важливими з точки зору формування відповідної економічної політики збалансованого природокористування. До них належать такі принципи: пріоритетності превентивних заходів з охорони природного життєвого довкілля та природних ресурсів; обов'язкового своєчасного відтворення використаних природних ресурсів та умов природного життєвого довкілля; раціонального, екологічно та економічно збалансованого використання природних ресурсів та природного життєвого довкілля на тій чи іншій території або акваторії.

Кошти на охорону та відтворення ПЖД і ПР необхідно нагромаджувати та акумулювати у відповідних фондах, в основному, у сфері використання ПЖД і ПР. Обов'язковою умовою є цільове використання цих коштів (фондів).

Принцип раціонального, збалансованого за еколого-економічним критерієм використання природних ресурсів (ПР) і природного життєвого довкілля (ПЖД) означає, скільки і в який спосіб можна добувати на тій чи іншій території чи акваторії ПР і в яких масштабах можна впливати виробничою діяльністю на ПЖД. Йдеться про те, як здійснювати процес природокористування, не спричиняючи незворотних негативних екологічних ефектів і не руйнуючи природну екосистему на тій чи іншій території або акваторії.

У дисертації розвинуто теорію Кузнєца, яку вже аналізували зарубіжні вчені з точки зору її адаптації та використання для вирішення сучасних економіко-екологічних проблем. Багатьма дослідниками встановлено, що залежність між доходами (економічним зростанням) і забрудненням відображається оберненою U-подібною кривою, названою в зарубіжній науковій літературі екологічною кривою Кузнєца (ЕКК).

За допомогою ЕКК доведено, що за низьких рівнів економічного розвитку діяльність людини не має значного впливу на довкілля. Коли економіка починає зростати, то пришвидшується як виснаження ресурсів, так і утворення відходів, збільшується рівень забруднення. На вищих стадіях розвитку економіки (за рахунок впровадження більш ефективних технологій та у зв'язку з підвищенням попиту на якісне довкілля) починається спадання кривої, тобто зменшення негативного впливу на довкілля. Після того, як суспільство досягне відповідного рівня добробуту (високого національного доходу) настає переломний момент, так звана "поворотна точка", після якої подальше зростання доходу спричинятиме дедалі менші обсяги забруднення.

У дисертації виявлено причинно-наслідкові взаємозв'язки між обсягами викидів двоокису вуглецю (як основного парникового газу, що спричиняє глобальне потепління) і показниками валового внутрішнього продукту на душу населення. Проаналізувавши за допомогою методів економетричного аналізу показники ВВП на душу населення за ПКС 2000 р. та дані щорічних обсягів викидів СО2 на душу населення для 38-ми країн Європи за період з 1965 р. до 2002 р., отримано обернену U-подібну криву.

Аналіз емпіричних даних проведено з використанням таких рівнянь:

(5);

(6),

де - величина забруднення в країні i у періоді t, - величина ВВП на душу населення в країні i у періоді t, Яо - константа, - стандартна помилка, Я1, Я2, Я3 - коефіцієнти, які необхідно визначити.

На підставі отриманих значень Я-коефіцієнтів для 38-ми країн Європи було проведено розрахунки величини "поворотної точки". Для моделі (5) отримано обернену U-подібну криву, згідно з якою викиди СО2 на душу населення перестають збільшуватись і починають спадати після того, як країна досягне ВВП на душу населення на рівні 18468 дол. США. Унаслідок тестування моделі (6) виявилося, що перша "поворотна точка" знаходиться на рівні 17315 дол. США. Проте не отримано другої ймовірної "поворотної точки", тобто наявність N-подібної кривої не підтвердилася.

Проведені розрахунки ЕКК винятково для групи країн з низьким рівнем доходів на душу населення (17 країн, у яких дохід на душу населення становить менше 5000 дол. США) дали змогу отримати також обернену U-подібну криву, але "поворотна точка" для цих країн становить близько 2000-3000 дол. США. Низьке значення "поворотної точки" для цієї групи країн можна пояснити існуванням великої частки тіньового сектора в економіці цих країн.

Зарубіжні дослідники, аналізуючи ЕКК, зосереджують увагу на взаємозалежності між обсягами і концентрацією викидів шкідливих речовин у довкілля, з одного боку, і економічним зростанням, з іншого, називаючи таку взаємозалежність якістю довкілля (environment quality). Але під якістю природного довкілля треба розуміти не тільки негативні впливи джерел забруднення, але також враховувати інші фактори, що спричиняють деградацію природи. Навіть якщо і спостерігається зменшення обсягів забруднення, деградація довкілля може продовжуватися. Таким чином, на думку дисертанта, оцінювання ЕКК шляхом застосування лише даних про забруднення не зовсім точно відображатиме значення шуканої "поворотної точки". Виходячи з цього, навіть якщо буде отримано обернену U-подібну ЕКК (яка б враховувала навіть декілька змінних щодо забруднення) і розраховано "поворотну точку", то країна не обов'язково досягне сталого розвитку і покращення стану довкілля, перейшовши цю точку. Більше того, на досягнення відповідного рівня розвитку може піти десятки років, а деградація довкілля настати за значно коротший період часу.

Виходячи з проведених емпіричних досліджень та аналізу екологічної кривої Кузнєца, у дисертації доведено, що ЕКК не може відображати стан довкілля загалом (або рівень деградації довкілля). ЕКК аналізує кореляційний взаємозв'язок між обсягами викидів шкідливих речовин у довкілля та економічним зростанням, але вона аж ніяк не показує якість природного життєвого довкілля чи стан його деградації.

На підставі цих міркувань ЕКК доцільно доповнити іншою кривою, яку дисертант пропонує назвати "кривою екологічної стійкості" природної системи (КЕС) В англомовних публікаціях дисертанта, а саме, у доповіді на конференції в Індії (Делі, 2006) та у прийнятій журналом "International Journal for Global Environmental Issues" до друку статті під назвою "Applying Kuznets Theory to the Analysis of Relation Between the Economic Development and Greenhouse Gas Emission" пропонується вживати термін "Environmental Stability Curve" (ESC), який перекладається українською мовою "крива екологічної стійкості" (КЕС).. Гіпотетична крива КЕС відображає стійкість екосистеми, яка залежить від природних факторів та негативного впливу діяльності людини на екосистему (враховуючи викиди парникових газів). Графічну інтерпретацію кривих ЕКК та КЕС зображено на рис. 3. Кривизна КЕС є змінною і залежить від багатьох факторів, які впливають на екосистему і змінюють її кількісні та якісні характеристики. Якщо ЕКК відображає залежність між забрудненням довкілля та економічним зростанням, то КЕС повинна відображати спроможність природної системи протистояти забрудненню та іншим видам негативного впливу на довкілля. Запропонована крива екологічної стійкості відображає гомеостатичну здатність кожної територіальної природної системи протистояти негативному антропогенному впливу на неї.

До того часу, поки інтенсивність порушуваного гомеостазу менша (точка Е) або рівна (точка D) спроможності екосистеми протистояти її порушенню, функціонування (розвиток) економічної та екологічної підсистем відбувається безконфліктно. Але, коли деструкція перевищує конструктивні процеси (крива екологічної стійкості перетинається з екологічною кривою Кузнєца), то настає криза взаємовідносин між економічною та екологічною підсистемами. При цьому надмірне порушення гомеостазу (точка В або площина АВСD) стає кризою або навіть катастрофою для обох підсистем. Варто додати, що криза або катастрофа в еколого-економічній системі можуть настати тоді, коли економічна підсистема досягає свого найвищого розвитку, тобто має місце стрімке економічне зростання. Адже надмірне економічне зростання (за екологічною кривою Кузнєца) порушує збалансованість швидкостей прямого (економічного) і зворотного (екологічного з гомеостатичною реакцією) процесів, тобто видиме економічне благополуччя криє в собі велику екологічну небезпеку.

Рис. 3. Графічна інтерпретація екологічної кривої Кузнєца та кривої екологічної стійкості

Позначення:

Х - рівень економічного розвитку;

Y - рівень деградації екосистеми;

ЕКК1 - екологічна крива Кузнєца, яка відображає нормальний рівень забруднення довкілля; ЕКК2 - критичний; ЕКК3 - кризовий;

КЕС - крива екологічної стійкості;

АВСD - площина деградації екосистеми;

Е, D, В - відповідно: нормальна, критична і кризова "поворотні точки".

Якщо припустити, що певна країна досягла такого рівня економічного розвитку, який відображатиме точка В на рис. 3, то у цій точці рівень доходу країни становитиме величину OХ2, а рівень забруднення - OY3. Величину шкоди, заподіяної природному довкіллю, відображає площина АВСD. Величину збитків відображає відрізок Х1Х3 (Х1Х2 + Х2Х3). Для відновлення попередніх умов стану довкілля необхідно витратити саме такий обсяг коштів. Це означає, що внаслідок незбалансованого економічного зростання країна отримала реальний дохід (ВВП) не в сумі ОХ2, а в сумі ВВП = ОХ2 - Х1Х3.

Якщо екологічна крива Кузнєца (лінія ЕКК1 на рис. 3) не перетинає криву екологічної стійкості екосистеми (лінія КЕС на рис. 3), то це означає, що країна досягнула "поворотної точки", після якої спостерігається зменшення забруднення довкілля, а екосистема не була уражена настільки сильно, щоб деградувати. Тобто, екосистема може протистояти негативному впливу. Якщо крива ЕКК перетинає криву КЕС в одній точці (є дотичною), то це означає, що діяльність людини на цій території є критичною для екосистеми (лінія ЕКК2 на рис. 3). Якщо крива ЕКК перетинає криву КЕС у двох точках, то це означає, що антропогенний вплив на екосистему був настільки сильним, що пошкодив її цілісність і екосистема втратила свою здатність самовідновлюватися. У такому випадку має місце неодмінна деградація природного довкілля (площина АВСD на рис. 3).

Зростання національної економіки України на фоні недосконалого та неефективного інституційного середовища, а також швидкі темпи розвитку ринкових відносин стають загрозою для природного життєвого довкілля. Не виключено, що це може спричинити негативний ефект і в екологічній сфері, який проявиться в майбутньому (можливо через 10-20 років) у формі виснаження природних ресурсів і деградації природного життєвого довкілля.

У розділі проаналізовано також вплив Кіотського протоколу (як першого міжнародного документа, в основу якого покладено ринковий механізм розв'язання глобальних екологічних проблем, насамперед змін клімату Землі) на глобальну і національну економічну політику збалансованого природокористування. Аналіз показав, що участь України у Кіотському процесі відповідає національним економічним інтересам держави. Але для цього необхідно здійснити ефективне розміщення і вигідний продаж надлишкового запасу квот, створити відповідні механізми реалізації взятих на себе міжнародних зобов'язань та здійснювати належний контроль за їх виконанням. Крім того, Україні потрібно створити стратегічний, економічно обґрунтований резерв квот і долучитися до міжнародних проектів спільного впровадження, знайти своє місце у так званому процесі адаптації економіки до неминучих прийдешніх екологічних змін внаслідок підвищення температурного балансу планети. У рамках Кіотського процесу Україна може привернути інвестиції у сферу підвищення енергоефективності, використання відновлювальних джерел енергії та в інші екологічно та економічно вигідні проекти.

У розділі досліджено також вплив інституційного середовища на створення і прийняття Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) - глобального економіко-правового акта екологічної безпеки і сталого розвитку. На цьому етапі опрацювання концепції ЕКЗ важливо передбачити, як будуть реагувати економіки різних країн на прийняття ЕКЗ і запровадження її норм.

Для виявлення впливу інституційного середовища на реалізацію норм ЕКЗ у дисертації було протестовано за допомогою економетричних методів 74 країни світу за 30 років (з 1972 р. до 2002 р.). Виходячи з результатів цього дослідження, можна зробити висновок, що нерівність країн у соціально-економічному розвитку, неоднаковий рівень розвитку їх інституційного середовища гальмуватиме прийняття та реалізацію ЕКЗ. Рівноправність норм ЕКЗ для всіх країн світу, як це не парадоксально, може стати реальною перешкодою для схвалення ЕКЗ.

Основними перешкодами на шляху реалізації норм ЕКЗ будуть: неоднаковий соціально-економічний розвиток; неоднаковий рівень розвитку інституційного середовища; етнічно-культурні та релігійні відмінності і протиріччя; суб'єктивні причини, які полягатимуть у протиріччях між високорозвиненими країнами і країнами, що розвиваються.

Результати проведеного дослідження показали, що ідея ЕКЗ краще сприйматиметься високорозвиненими країнами, у яких інституційне середовище більш досконале. З іншого боку, країни з великим економічним потенціалом через інертність економічного мислення та національний егоїзм можуть, навпаки, стати основними противниками прийняття ЕКЗ.

Для інституційного забезпечення норм майбутньої ЕКЗ необхідно передбачити не лише реформування структури ООН для того, щоб створити органи управління, регулювання та контролю за дотримання норм цього акта. Не менш важливим буде також формування громадянського суспільства і посилення впливу громадськості та політичних партій на економічну політику держав, яка б відповідала нормам ЕКЗ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення науково-практичної проблеми формування та реалізації економічної політики збалансованого природокористування в умовах глобалізації, запропоновано механізми її імплементації для забезпечення сталого розвитку національної економіки і світового господарства. Унаслідок здійснених досліджень за темою дисертації зроблено такі висновки.

1. Доведено, що глобалізація як об'єктивний процес сучасності не може успішно продовжуватися без ризиків завдати непоправної шкоди природному довкіллю, якщо не будуть здійснені адекватні загальноприйнятій концепції сталого розвитку (Ріо-92) радикальні зміни в економічній політиці природокористування на рівні світового господарства та національних економік. В умовах глобалізації суспільно-економічний процес природокористування повинен стати предметом глибоких і масштабних наукових досліджень і водночас - метою практичного досягнення цілей сталого розвитку вітчизняної економіки та її інтеграції в європейський і світовий економічний простір.

Необхідність формування в умовах глобалізації нової економічної політики держав за критеріями еколого-економічної ефективності використання, охорони й відтворення умов природного життєвого довкілля та природних ресурсів диктується незадовільною імплементацією в національну економіку і світове господарство принципів сталого розвитку.

2. На основі аналізу та узагальнення наукових досліджень виявлено три довготривалі етапи розвитку цивілізації у взаємовідносинах людини з природою.

Перший етап (до початку промислової революції) характеризувався повною залежністю людини від природи. На цьому етапі людина брала з природи лише те, що було життєво необхідним для її існування, експлуатація природної системи не була настільки масштабною, щоб радикально впливати на деградацію глобальної екосистеми. Людство жило у відносній гармонії з природою.

Унаслідок стрімкого технічного прогресу, створення комфортних умов життя і потужної техніки для добування природних ресурсів, настав другий етап - ілюзорного позбавлення залежності людини від природи. На цьому етапі створилася фатальна ілюзія повної незалежності людини від природи, яка по суті і призвела до нинішньої кризової еколого-економічної ситуації в окремих регіонах, країнах та на планеті загалом.

Автор дійшов висновку, що сьогодні настає третій етап, пов'язаний з ознаками постіндустріального (інформаційного) суспільства, який можна характеризувати як етап усвідомлення нової залежності людини від природи на нинішньому витку цивілізаційного розвитку. Усвідомлення об'єктивності нової залежності людини від природи повинно стати вихідним постулатом національної та міжнародної економічної політики загалом.

3. Збалансоване природокористування необхідно розглядати як триєдиний суспільно-економічний процес неруйнівного використання, превентивної охорони і своєчасного відтворення якості та стійкості природного життєвого довкілля (ПЖД), а також невиснажливого використання, превентивної охорони і адекватного масштабам використання відтворення кількості та якості сировинної частини ПЖД - природних ресурсів (ПР). З точки зору суспільних інтересів, цей процес необхідно розглядати в його нерозривній єдності на глобальному, регіональному (міждержавному), національному, регіональному (в межах країни) і локальному рівнях.

4. Обґрунтовано необхідність розглядати сучасне світове господарство і природу Землі як єдину глобальну еколого-економічну систему (ГЕЕС). Метою економічної політики урядів та стратегічними цілями всіх міжнародних організацій під впливом ГЕЕС повинно бути досягнення збалансованого природокористування, яке вимагатиме радикальних змін у стосунках суспільства з природою. У міжнародних економічних відносинах обов'язково мусять враховуватися об'єктивні вимоги еколого-економічного критерію щодо комплексного використання, охорони і відтворення збалансованої ГЕЕС з метою довготривалого розвитку національного і світового господарства.

5. Економетричні дослідження міждержавної конвергенції у сфері споживання енергетичних природних ресурсів (енергомісткості ВВП та доходу на душу населення) показали реальне зародження конвергенції між країнами пострадянського простору та Європейського Союзу, виявили тенденцію прискорення конвергенції як позитивного чинника інтеграції. У всіх 15-ти досліджуваних у дисертації країнах Євразії, крім Туркменістану (Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Казахстан, Литва, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Туреччина, Україна, Угорщина, Узбекистан та Чехія) спостерігається конвергенція за доходом на душу населення та енергомісткістю ВВП з 15-ма країнами Європейського Союзу. Доведено, що зменшення різниці у рівні ВВП на душу населення між двома групами досліджуваних країн на 1 % веде до зменшення енергомісткості в середньому на 0,16 %. За останні роки швидкість конвергенції між цими групами країн сягає 0,93 % на рік, що сприяє економічній інтеграції та створює сприятливі передумови для формування та реалізації міжнародної економічної політики збалансованого природокористування.

6. Встановлено, що головною проблемою енергозалежності України є не дефіцит енергоресурсів, а висока енергомісткість виробництва. Тому Україна, яка розташована у географічному центрі Європи, і на долю якої випали складні екологічні проблеми з двох головних причин - виснаження природних ресурсів та надмірного забруднення природного життєвого середовища (особливо у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС) - мусить взяти на себе роль ініціатора у створенні спільних з європейськими країнами ефективних механізмів діяльності щодо формування екологічно та економічно збалансованої політики природокористування, зокрема, спільних проектів у сфері використання природних енергетичних ресурсів.

7. Доведено необхідність підвищувати роль та поліпшувати якість регулятивної діяльності державних структур, від яких залежить формування та реалізація адекватної економічної політики збалансованого природокористування. Інституційна модель має націлювати на всебічну екологізацію економіки та економічний розвиток, який базується на застосуванні критерію еколого-економічної ефективності природокористування.

В Україні є незадовільним інституційне середовище для впровадження ефективної політики збалансованого природокористування. Екологічне законодавство, підзаконні акти, норми і приписи виконуються формально або не виконуються взагалі. В умовах нинішньої політичної нестабільності в Україні немає відповідного інституційного середовища і, як наслідок, - шансів сформувати виважену, науково обґрунтовану політику збалансованого природокористування, а тим більше - шансів на реалізацію такої політики. Відсутність дієвої національної політики збалансованого природокористування ставить під загрозу не лише економічну та екологічну безпеку держави, але й національну безпеку загалом. У такій ситуації Україна може надовго залишитися на узбіччі прогресу світової цивілізації.

Перманентний кризовий стан економіки України на фоні реальних екологічних загроз вимагає кардинального поліпшення інституційного середовища для того, щоб забезпечити національну економічну та екологічну безпеку і органічно вписатися у світове господарство. Не менш небезпечним, ніж в Україні, може бути і міжнародне інституційне середовище, якщо воно створює умови для нераціонального споживання природних ресурсів. Особливо нагальною ця проблема є у Бразилії, Індії, Китаї та деяких ще донедавна слаборозвинутих країнах, де водночас із високими темпами приросту населення спостерігається бурхливе економічне зростання, яке завдає непоправної шкоди природному довкіллю.

8. В умовах глобалізації, поруч з її позитивними рисами, має місце прихована дискримінація багатих на природні ресурси, але економічно слаборозвинених країн з боку транснаціональних компаній і високорозвинених держав. Міжнародна політика збалансованого природокористування обов'язково має носити недискримінаційний характер. Доведено, що будь-яка дискримінація у сфері вирішення екологічних проблем є невигідною для всіх суб'єктів господарювання, оскільки в кінцевому підсумку вона призводить до соціальної напруги і нестабільності та суттєвих економічних втрат.

9. На доповнення до відомих з наукової літератури принципів сталого природокористування дисертантом запропоновано три нові принципи: пріоритетності превентивних заходів з охорони природного життєвого довкілля та природних ресурсів; обов'язкового своєчасного відтворення використаних природних ресурсів та умов природного життєвого довкілля; екологічно та економічно збалансованого використання природних ресурсів та природного життєвого довкілля на тій чи іншій території або акваторії. Ці принципи необхідно враховувати при формуванні економічної політики збалансованого природокористування у поєднанні з системою інших принципів сталого розвитку.

10. Аналіз економічної теорії Кузнєца засвідчив можливості її адаптації і застосування для вирішення проблеми формування економічної політики збалансованого природокористування. На підставі економетричного аналізу екологічної кривої Кузнєца (ЕКК) встановлено обернену U-подібну залежність між економічним зростанням та викидами парникових газів для 38-ми країн Європи. На високому рівні розвитку економіки (у зв'язку зі впровадженням більш ефективних технологій та підвищенням попиту на якісне довкілля) починається спадання кривої, тобто зменшення негативного впливу на довкілля. Після того, як суспільство досягає відповідного рівня добробуту (високого національного доходу) настає переломний момент, так звана "поворотна точка", після якого подальше зростання доходу спричинятиме дедалі менші обсяги забруднення. У результаті тестування теоретичних моделей та на підставі отриманих значень Я-коефіцієнтів для 38-ми досліджуваних країн розрахунки показали, що "поворотна точка" настає при досягненні ВВП на душу населення за ПКС 2000 р. на рівні 18468 дол. США. Після цієї відмітки викиди СО2 на душу населення зменшуються.

11. На відміну від тверджень більшості зарубіжних дослідників, дисертант доводить, що екологічна крива Кузнєца (ЕКК) не відображає фактичний стан якості та рівень деградації довкілля, оскільки ЕКК аналізує кореляційний взаємозв'язок тільки між обсягами викидів шкідливих речовин у довкілля (або їх концентрацію) та економічним зростанням. Тому запропоновано ввести, у доповнення до ЕКК, криву екологічної стійкості природної системи (КЕС). Гіпотетична крива КЕС повинна відображати гомеостатичну стійкість екосистеми, яка залежить від природних факторів та негативного впливу діяльності людини.

Перетин кривих ЕКК та КЕС, навіть за умови досягнення країною "поворотної точки", означатиме порушення гомеостазу природної системи, тобто продовження деградації природного середовища цієї країни і кризи взаємовідносин між економічною та природною системами. У цих випадках витрати на відновлення порушуваного гомеостазу природної системи будуть збільшуватися. Тому оцінку реального національного доходу необхідно здійснювати з урахуванням цих витрат і втрат природного капіталу.

12. Аналіз впливу на глобальну й національну економічну політику збалансованого природокористування вимог Кіотського протоколу (як першого міжнародного документа, в основу якого покладено ринковий механізм розв'язання глобальних екологічних проблем, насамперед змін клімату Землі) показав, що участь України у Кіотському процесі відповідатиме національним економічним інтересам держави за умови ефективного розміщення і "прозорого" продажу надлишкового запасу квот, створення відповідних механізмів реалізації взятих на себе зобов'язань та контролю за їх виконанням. Окрім того, Україні потрібно створити стратегічний, економічно обґрунтований резерв квот і долучитися до міжнародних проектів спільного впровадження, знайти своє місце у так званому процесі адаптації економіки до неминучих прийдешніх екологічних змін внаслідок підвищення температурного балансу планети. У рамках Кіотського процесу Україна може привернути інвестиції в проекти підвищення енергоефективності, відновлювальні джерела енергії, використання палива з меншим вмістом вуглецю тощо.

13. Реальне запровадження ефективної міжнародної економічної політики збалансованого природокористування можливе лише за умови створення глобального економіко-правового акта екологічної безпеки і сталого розвитку - Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ), ідея якої вже офіційно заявлена від імені України в ООН, але ще не знайшла визнання на міжнародній арені. Визнання і схвалення ЕКЗ матиме важливе значення для майбутнього розвитку цивілізації, означатиме перехід до нової парадигми суспільно-економічних відносин у світі, формування справедливого економічного порядку і принципово нової економічної політики.

Результати проведеного економетричного дослідження 74 країн світу показали, що ідея ЕКЗ краще сприйматиметься високорозвиненими країнами, у яких інституційне середовище більш досконале. Водночас не виключено, що країни з великим економічним потенціалом через національний егоїзм можуть, навпаки, стати основними противниками прийняття ЕКЗ.

Основними перешкодами на шляху реалізації норм ЕКЗ будуть: неоднаковий соціально-економічний розвиток країн світу; неоднаковий рівень розвитку інституційного середовища; етнічно-культурні та релігійні відмінності і протиріччя; суб'єктивні причини, які полягатимуть у протиріччях економічного характеру між високорозвиненими країнами і країнами, що розвиваються.

Дослідження впливу інституційного середовища на створення і прийняття ЕКЗ показали, що для інституційного забезпечення норм майбутньої ЕКЗ необхідно не лише реформування структур ООН з метою створення органів регулювання та контролю за дотриманням норм цього акта, але й формування громадянського суспільства і посилення впливу громадськості та політичних партій на таку економічну політику держав, яка б відповідала нормам ЕКЗ.

14. Завершене дисертаційне дослідження показало, що збалансоване використання природно-ресурсного потенціалу України, з максимальним використанням переваг її геополітичного положення, вимагає подальшого наукового опрацювання проблеми екологізації вітчизняної економіки, що дасть змогу забезпечити конкурентну спроможність держави на світовому ринку товарів і послуг (в т.ч., екологічні послуги), її взаємовигідну участь у міжнародному поділі праці, міжнародних інвестиційних процесах, повномасштабне й ефективне використання вітчизняного експортного потенціалу. Продовжувати такі дослідження особливо важливо у зв'язку з відсутністю схваленої до цього часу Верховною Радою України стратегії сталого розвитку як необхідної передумови інтеграції національної економіки у світове господарство.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Туниця Т.Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст На монографію опубліковано дві рецензії у журналах: "Регіональна економіка" (2007 р., №1) та "Економіка України" (2007 р., №6).. - К.: Знання, 2006. - 300 с.

Policies for Sustainable Forestry in Belarus, Russia and Ukraine / Krott M., Tikkanen I., Petrov A., Tunytsya Y., Zheliba B., Sasse V., Rykounina I., Tunytsya T. - Brill, Leiden-Boston-Keln, 2000. - 174 p. (особистий внесок здобувача: підготовлено розділ 3.3 "Ukraine", c. 98-128).

Туниця Ю.Ю. Економіка і ринок: подолання суперечностей. - К.: Знання, 2006. - 314 с. (особистий внесок здобувача: Туниця Т.Ю. є автором розділу 5 "Міжнародні аспекти подолання екологічних суперечностей ринкової економіки", с. 148-194).

У провідних наукових фахових виданнях:

Туниця Т.Ю. Політика сталого розвитку лісового господарства України у контексті міжнародних вимог // Науковий вісник. - Л.: Український державний лісотехнічний університет. - 2002. - Вип. 12.1. - С. 125-131.

Туниця Т.Ю. Взаємозв'язок сталого розвитку лісового господарства України з ратифікацією Кіотського протоколу та формуванням міжнародного ринку квот на викиди парникових газів // Науковий вісник. - Л.: Український державний лісотехнічний університет. - 2003. - Вип. 13.3. - С. 312-321.

Туниця Т.Ю. Проблема вдосконалення ринку відновлюваних ресурсів у системі завдань забезпечення сталого розвитку // Зб. наук. праць / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2003. - Вип. 38. - С. 225-233.

Туниця Т.Ю. Ресурсозабезпеченість як фактор моделі відкритої економіки // Зб. наук. праць / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2003. - Вип. 39. - С. 261-267.

Туниця Т.Ю. Еколого-економічні засади моделі сталого розвитку // Зб. наук. праць / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2004. - Вип. 40. - С. 234-241.

Туниця Ю., Семенюк Е., Туниця Т. Фактори глобалізації і стратегія сталого розвитку // Вісник НАН України. - 2004. - №7. - С. 3-14 (особистий внесок здобувача: обґрунтовано методологічні засади формування політики сталого розвитку в умовах глобалізації).

Туниця Т.Ю. Формування міжнародно-конкурентоспроможної моделі на базі оптимізації ресурсоспоживання та екологічної ситуації на сучасному етапі // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: НАУ. - 2004. - Вип. 1-2. - С. 529-534.

Туниця Т.Ю. Формування сучасної моделі ресурсоспоживання як фактор оптимізації екологічної ситуації в Україні // Зб. наук. праць / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2004. - Вип. 42 - С. 11-23.

Туниця Т.Ю. Інновації в системі цінностей екологізації суспільного відтворення // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: НАУ. - 2004. - Вип. 3-4. - С. 450-455.

Туниця Т.Ю. Економічна інтернаціоналізація як фактор оптимізації ресурсоспоживання // Экономические инновации: Приоритеты преобразований в экономике: Сб. научн. работ. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - 2004. - Вып. 19. - С. 43-50.

Туниця Т.Ю. Оптимізація ресурсоспоживання у контексті проблем епістемології // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: НАУ. - 2005. - Вип. 2. - С. 27-31.

Туниця Т.Ю. Оптимізація ресурсокористування як фактор міжнародної конкурентоспроможності та розвитку світогосподарської системи // Актуальні проблеми економіки: теорія і практика. - К.: Європейський університет. - 2005. - Вип. 1. - С. 29-37.

Туниця Т.Ю. Інституційні підходи в контексті задач регулювання відкритої економіки // Зб. наук. праць / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2005. - Вип. 46. - С. 221-228.

Туниця Т.Ю. Глобальна забезпеченість ресурсами як ключова проблема сучасних міжнародних економічних відносин // Зб. наук. праць / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2005. - Вип. 47. - С. 42-51.

Туниця Т.Ю. Суб'єкти процесів оптимізації ресурсокористування // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: НАУ. - 2005. - Вип. 4. - С. 68-77.

Туниця Т.Ю. Міжнародні аспекти проблем екологізації економіки // Науковий вісник. - Л.: Національний лісотехнічний університет України. - 2005. - Вип. 15.6. - С. 238-242.

Туниця Т.Ю. До питання конвергенції України та ЄС у сфері споживання енергетичних природних ресурсів // Економіка України. - 2006. - №8. - С. 72-78.

Туниця Т.Ю. Дослідження можливостей адаптації теорії Кузнєца до вирішення сучасних еколого-економічних проблем сталого розвитку // Міжвідомчий науково-технічний збірник. - Л.: Національний лісотехнічний університет України. - 2006. - Вип. 30. - С. 167-177.

Туниця Т.Ю. Вплив інституційного середовища на забезпечення норм Екологічної Конституції Землі // Науковий вісник: проблеми створення Екологічної Конституції Землі / Національний лісотехнічний університет України. - Львів. - 2006. - Вип. 16.8. - С. 165-172.

Туниця Ю.Ю., Туниця Т.Ю., Краєвський С.Н. Екологічна Конституція Землі: перша українська версія побудови каркасу // Регіональна економіка. - 2007. - №2(44). - С. 7-21 (особистий внесок здобувача: обґрунтування впливу рівня інституційного середовища на розробку та прийняття ЕКЗ).

Туниця Т.Ю. Економічна політика збалансованого природокористування в контексті глобалізаційних процесів. // Науковий вісник. - Л: Національний лісотехнічний університет України. - 2007. - Вип.17.7. - С. 181-191.

В інших виданнях:

Туниця Т.Ю. Державне регулювання ресурсоспоживання в контексті екологічної оптимізації // Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації: Міжнародна наукова конференція. (Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 4 липня 2002 р.). - К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. - С. 35-37.

Туниця Т.Ю. Особливості ринку відновлюваних ресурсів в Україні на трансформаційному етапі розвитку // Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку / Мат-ли міжнар. наук. конф. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. 25 лютого 2003 р. - К., ІСЕМВ НАН України, 2003. - С. 95-100.

Туниця Т.Ю. Забезпечення конкурентоспроможності шляхом оптимізації ресурсоспоживання // Економічний часопис - ХХІ: Наук. журн. - 2004. - №9. - Доступно: http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20040912&n= 9&y=2004.

Туниця Т.Ю. Інформаційні аспекти екологічної моделі науково-технічного процесу // Міжнародні економічні відносини: інноваційні та інституційні аспекти: Мат-ли наук. конф. (Київ, 25 травня 2005 р.) - К.: ЄУ, ІСЕМВ НАН України, ІМВ НАУ, 2005. - С. 33-34.

Туниця Т.Ю. Макроекономічна політика сучасної держави як чинник оптимізації ресурсокористуваня // Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство: Мат-ли наук. конф. (Київ, 20 жовтня 2005 р.) / Відп. за вип. В.Є.Новицький. - К.: НДІ міжнародних відносин НАУ, 2005. - С. 102-105.

Туниця Т.Ю. Забезпеченість ресурсами в контексті сучасних міжнародних економічних відносин // Україна-В'єтнам: проблеми та перспективи співробітництва / Мат-ли міжнар. наук. конф. (Київ, 8 листопада 2005 р.). - Ч. І. - К.: НАУ, 2005. - С. 21-24.

Туниця Т.Ю. Сучасні моделі природокористування в умовах глобалізації // Економічний часопис - ХХІ: Наук. журн. - 2005. - № 7-8. - Доступно: http://soskin.info/ea.php?pokazold=20050711&n=7-8&y=2005.

Tunytsya T. Sustainable development and human well-being according to the Environmental Kuznets Curve: the evidence for Ukraine and other European countries // 9th Biennial Conference on "Ecological Sustainability and Human Well-Being". - International Society for Ecological Economics, Electronic Edition - New Delhi, India. - 2006. - www.isee2006.com.

АНОТАЦІЯ

Туниця Т.Ю. Економічна політика збалансованого природокористування в умовах глобалізації (теоретико-методологічні аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2007.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування нової недискримінаційної світової та ефективної національної економічної політики збалансованого природокористування, необхідність якої в умовах глобалізації диктується незадовільною імплементацією у світове господарство загальновизнаної концепції сталого розвитку (Ріо-92).

Виявлено зародження конвергенції у сфері природокористування між країнами пострадянського простору та ЄС, тенденцію її прискорення. Встановлено обернену U-подібну залежність між економічним зростанням та антропогенним впливом на довкілля, знайдено "поворотну точку". Введено поняття "кривої екологічної стійкості" природної системи. Виявлено вплив інституційного середовища на підготовку і схвалення Екологічної Конституції Землі. Удосконалено підходи до економічно вигідної участі України у Кіотському процесі щодо глобальних змін клімату.

Збалансоване природокористування розглядається як триєдиний суспільно-економічний процес невиснажливого використання, превентивного захисту і відтворення якості природного довкілля, кількості та якості його ресурсів. Такий процес повинен регулюватися в рамках єдиної глобальної еколого-економічної системи Землі.

Ключові слова: збалансоване природокористування; економічна політика; світове господарство; глобалізація; еколого-економічний критерій; сталий розвиток.

АННОТАЦИЯ

Туныця Т.Ю. Экономическая политика сбалансированного природопользования в условиях глобализации (теоретико-методологические аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2007.

В диссертации осуществлено теоретическое обобщение и новое решение научно-практической проблемы формирования и осуществления экономической политики сбалансированного природопользования в условиях глобализации, предложены механизмы ее реализации для обеспечения устойчивого развития национальной экономики и мирового хозяйства.

Выявлены три долговременных этапа развития цивилизации во взаимоотношениях человека с природой. Первый этап (до начала промышленной революции) характеризовался полной зависимостью человека от природы, второй - иллюзорным избавлением зависимости человека от природы и третий, нынешний - этап осознания новой зависимости человека от природы.

Доказано, что глобализация, как объективный процесс современности, не может успешно продолжаться без рисков нанести непоправимый вред глобальной окружающей среде, если не будут осуществлены радикальные изменения в экономической политике природопользования.

Сбалансированное природопользование рассматривается как триединый общественно-экономический процесс неистощительного использования, превентивной охраны и своевременного воспроизводства качества и устойчивости природной жизненной среды, а также неистощительного использования, превентивной охраны и адекватного масштабам использования воспроизводства природных ресурсов.

Обоснована необходимость рассматривать мировое хозяйство как единую, взаимосвязанную и взаимозависимую глобальную эколого-экономическую систему (ГЭЭС). Под воздействием ГЭЭС целями политики всех государств должно быть достижение сбалансированного природопользования.

Международная экономическая политика сбалансированного природопользования обязательно должна иметь недискриминационный характер. Дискриминация в сфере решения экологических проблем в конечном итоге является невыгодной для всех субъектов хозяйствования.

Исследования межгосударственной конвергенции в сфере потребления энергетических природных ресурсов показали зарождение реальной конвергенции между странами постсоветского пространства и Европейского Союза, выявили тенденцию ускорения конвергенции, что является позитивным фактором экономической интеграции государств и формирования новой, экологизированной экономической политики.. Доказано, что основной проблемой энергозависимости Украины является не дефицит энергоресурсов, а высокая энергоемкость производства.

Перманентное кризисное состояние экономики Украины на фоне реальных экологических угроз создает ситуацию, в которой государство должно решительно улучшать институциональную среду с тем, чтобы обеспечить национальную экономическую и экологическую безопасность и органически вписаться в мировое хозяйство. Создавшуюся ситуацию частично можно исправить путем внедрения принципов неистощительного природопользования (приоритетности превентивных мероприятий по охране природной среды, обязательного своевременного воспроизводства и экологически и экономически сбалансированного использования природных ресурсов). Учитывая недостаточность теоретической базы для решения рассматриваемых проблем, предпринята попытка развития экономической теории С. Кузнеца с точки зрения возможностей ее адаптации к решению современных экономико-экологических проблем. Путем эконометрического анализа экологической кривой Кузнеца (ЭКК), на основании эмпирических данных, установлена обратная U-подобная зависимость между экономическим ростом и выбросами парниковых газов для 38-ми стран Европы. Поскольку ЭКК не отображает состояние качества и уровень деградации природной среды, предложено ввести в дополнение к ЭКК кривую экологической устойчивости природной системы (КЭУ), которая характеризовала бы гомеостатическую устойчивость экосистемы.

Эффективным рычагом формирования экономической политики сбалансированного природопользования является правильное восприятие и использование в интересах экономики Украины требований Киотского протокола как первого международного документа, в основу которого положен рыночный механизм решения глобальных экологических проблем (предотвращения последствий нежелательных изменений климата Земли).

Реальное внедрение международной экономической политики сбалансированного природопользования возможно лишь при условии создания глобального экономико-правового акта экологической безопасности и устойчивого развития - Экологической Конституции Земли (ЭКЗ), идея которой официально заявлена от имени Украины в ООН, но еще не нашла воплощения. Результаты проведенного исследования для 74 стран мира показали, что идея ЭКЗ будет лучше восприниматься высокоразвитыми странами, в которых институциональная среда более совершенна. В то же время страны с более мощным экономическим потенциалом в силу национального эгоизма, наоборот, могут стать противниками принятия ЭКЗ.

В работе обоснована необходимость ускорения процессов экологизации отечественной экономики, освещены новые научные проблемы, которые вытекают из логики и результатов выполненного исследования.

Ключевые слова: сбалансированное природопользование; экономическая политика; мировое хозяйство; глобализация; эколого-экономические критерии; устойчивое развитие.

SUMMARY

Tunytsya T.Y. Economic policy of balanced nature use in the conditions of globalization (theoretical-methodological aspects) - Manuscript.

The dissertation thesis for obtaining a scientific degree of Doctor of Economic Sciences by specialty 08.00.02 - World economy and international economic relations. - The Institute of World Economy and International Relations of NAS of Ukraine, Kyiv, 2007.

In thesis grounded the theoretical-methodological principles of forming of new undiscriminatory worldwide and effective national economic policy of balanced nature use, the necessity of which in the conditions of globalization is dictated by unsatisfactory implementation in the world economy the confessedly concept of sustainable development (Ріо-92).

It is found out the origin of convergence in the field of nature use between the post-soviet and EU countries and tendency of its acceleration. The U-inverted dependence is set between the economic grow and anthropogenic impact on environment; a "turning point" is found. The concept of the "Environmental Stability Curve" of the natural system is entered. It is found out influence of institutional environment on preparation and approval of World Environmental Constitution. Approaches to economic advantageous in participation of Ukraine in the Kyoto process in relation to the global climate changes are improved.

Balanced nature use is considered as triune social-economic process of the unexhausting use, preventive protection and reproduction of quality of natural environment, quantity and quality of its resources. Such process must be regulated within the framework of the common global ecological-economic system of Earth.

Keywords: balanced nature use; economic policy; world economy; globalization; ecological-economic criteria; sustainable development.

Размещено на Allbest.ru