Токійська фондова біржа -- одна з небагатьох фондових бірж, де зберігається принцип фіксованих комісійних. Вважається, що це одна з причин високої прибутковості японських брокерсько-дилерських фірм.

Біржовий ринок цінних паперів Японії можна поділити на такі сектори: ринок, де котируються акції найбільших корпорацій; ринок для менш відомих корпорацій; ринок цінних паперів, недопущених до котирування; ринок іноземних цінних паперів, які обертаються окремо від японських.

Членами фондових бірж є брокерські фірми, які мають повноваження Міністерства фінансів здійснювати біржові операції. Вони діють через своїх уповноважених, купують і продають цінні папери як за рахунок і від імені своїх клієнтів, так і за власний рахунок і на свою користь. Крім того, в Японії діють спеціальні посередницькі фірми (Saitori), що фіксують пропозиції та замовлення членів біржі й потім на цій базі визначають курси цінних паперів.

Фондовий ринок Японії характеризується переважанням акціо нерів-корпорацій порівняно з кількістю акціонерів -- фізичних осіб[19].

Емісії зазвичай проводять через андеррайтинг, відкритий продаж є єдиним методом емісії. Єдиним типом акцій є прості акції, що випускаються в реєстраційній формі.

Велике значення в кредитній системі Японії мають державні фінансово-кредитні інститути. Японський банк розвитку, Експортно-імпортний банк, 10 фінансово-кредитних корпорацій, Бюро довірчих фондів Міністерства фінансів, пошто во-ощадні каси.

Японський банк розвитку заснований у квітні 1951 р., його діяльність зосереджена на пільговому кредитуванні галузей економіки. Він здійснює довгострокове кредитування промисловості, в основному тих галузей, які є ризиковими з точки зору приватних банків. Кредитні ресурси цього банку складаються з капіталу, наданого при створенні банку, бюджетних асигнувань, коштів інших урядових установ.

Експортно-імпортний банк Японії належить до спеціалізованих, заснований у 1950 р. Статутний капітал повністю належить державі, власні кошти банку складаються з його капіталу та бюджетних асигнувань, залучені кошти -- із позик, які урядові установи надають банку, та іноземних кредитів. Обсяг, структуру пасивів та зміст активних операцій щороку схвалює парламент, а контроль за діяльністю банку здійснює Міністерство фінансів. Експортно-імпортний банк надає позики підприємствам Японії для зовнішньоекономічної діяльності на строк від 6 місяців до 5 років, який в окремих випадках збільшується до 15-20 років. Спільно з комерційними банками Експортно-імпортний банк надає також позики імпортерам японських товарів.

Бюро довірчих фондів Міністерства фінансів функціонує як державна установа. Його фінансові ресурси складаються з вкладів населення у державних поштово-ощадних касах та державних пенсійних фондах і використовуються як джерело фінансування державних підприємств і кредитних установ.

У Японії основою пенсійної системи є державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, але забезпечене за рахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. У зв'язку зі старінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японії функціонує дворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внески застрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третина базової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюється щорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволення основних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внески роботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій: державної та корпоративної[33].

Базова пенсія виплачується через старість, інвалідність, а також всім, хто має потребу. 1/3 забезпечується засобами державного бюджету, 2/3 - різними страховими пенсійними фондами (є, наприклад, фонд базової пенсії через старість або фонд тих, що втратили годувальника). На створення пенсійних фондів працює практично все населення у віці від 20 до 60 років. В середині 90-х років базова пенсія складала 65 тис. ієн (приблизно 600 дол.). Таким чином, сімейна пара пенсіонерів мала в своєму розпорядженні дохід в 1200 дол.

Пенсійний фонд найнятих робітників приватного сектора складається з відрахувань підприємств, внесків самих працівників і доплат з боку держави. Пенсія складає близько 70% місячної заробітної плати (без бонусів) працівника-чоловіка. В цьому випадку дохід сімейної пари пенсіонерів складається з базових пенсій чоловіка і дружини плюс пенсія по страхуванню найнятого робітника.

Пенсійні фонди працівників державних і муніципальних підприємств і установ формуються із засобів суспільств взаємодопомоги, які створюються за місцем роботи, а також виплат самих підприємств і державних дотацій.

Для отримання базової пенсії через старість необхідний 25-річний страховий стаж і 65-річний вік. Розмір такої пенсії може бути скорочений до 58% встановленого рівня у разі виходу на пенсію в 60 років і збільшений до 188% при виході на пенсію в 70 і більше років.

Другий компонент системи соціального забезпечення - страхування здоров'я. Існують шість альтернативних систем, які охоплюють все населення:

- страхування здоров'я найнятих робітників приватного сектора;

- страхування моряків;

- асоціації взаємодопомоги по страхуванню працівників державних підприємств і установ;

- асоціації взаємодопомоги по страхуванню працівників муніципальних підприємств і установ;

- асоціації взаємодопомоги по страхуванню вчителів і інших працівників приватних шкіл;

- національне страхування здоров'я осіб, зайнятих індивідуальною працею, а також непрацюючих, здійснюване муніципалітетами;

Третій компонент системи - суспільна допомога - охоплює тих, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на основі Закону про гарантії прожиткового мінімуму і виплачується по семи номінаціях: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони. Засоби для виплат надаються центральними і місцевими органами влади в пропорції 75:25.

Державні фінансово-кредитні інститути фінансують лише ті сфери економіки, де з певних причин не працюють комерційні банки.



Рис. 3. Структура небанківських кредитно-фінансових установ

Кредит цих установ традиційно найбільш пільговий завдяки тому, що вони отримують кошти від Бюро довірчих фондів під офіційно встановлений низький відсоток і самі працюють як органи фінансування.

Законодавство Японії на відміну від законодавства інших країн чітко розподіляє повноваження між банками і фондовими компаніями, не дозволяючи їм втручатися в сферу операцій один одного.

Отже, важливою ланкою грошово-кредитної системи Японії є спеціальні фінансово-кредитні установи: кредитні кооперативи і корпорації (інвестиційні, лізингові та страхові компанії, фінансово-кредитні корпорації, поштові ощадкаси, брокерські фірми). Вони є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи (цінні папери ті кредити, переважно довгострокові).

Особливістю небанківських кредитно-фінансових установ є те, що вони не мають статусу банків і тому виконують окремі банківські функції, є вузькоспеціалізованими установами, формують свої ресурси або пасиви шляхом випуску боргових зобов'язань, які можуть реалізовуватись на ринку як додатковий фінансовий інструмент, діяльність небанківських посередників не пов'язана із створенням депозитів, тому не впливає на пропозицію грошей, а отже не має потреби контролювати діяльність небанківських установ так ретельно як діяльність банків.

Розділ 4. Порівняльний аналіз кредитної системи України і Японії

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом. Розвиток банківської системи як головного складника фінансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розвиток бізнесу зокрема, оскільки значний вплив банків на українське середовище є очевидним. Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації.

В Україні і Японії дворівнева банківська система. Перший рівень представлений Національним банком України та Банком Японії.

Національний банк України виконує такі функції: визначає та проводить грошово-кредитну політику; монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг; виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування; встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та статистики платіжного балансу; забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з нимим та банківськими металами; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій[1].

Банк Японії займається випуском банкнот; реалізацією грошово-кредитної політики; зміною норми обов'язкових банківських резервів; операціями на відкритому ринку; регулюванням облікової ставки відсотка; моніторингом і перевіркою фінансового положення і стану менеджменту фінансових закладів; проведенням операцій з державними цінними паперами.

Спільними інструментами НБУ і Банку Японії є:

- облікова ставка;

- обов'язкові резерви;

- операції на відкритому ринку.

На другому рівні банківської системи України знаходяться: державні комерційні банки (ощадний банк, експортно-імпортний банк), комерційні банки (універсальні та спеціалізовані банки), іноземні банки (банки зі стовідсотковим іноземним капіталом та спільні банки), а в Японії: комерційні банки, спеціалізовані кредитні інститути, в тому числі фінансові компанії для малого та середнього бізнесу, державні кредитні організації, поштово-ощадні каси. Комерційні банки України виконують пасивні операції (формування власного капіталу, депозитні операції, операції на міжбанківському ринку), активні операції (операції по видачі кредитів, вкладення в цінні папери, формування касових залишків і резервів, формування інших активів), банківські послуги (гарантійні послуги, посередницькі, трастові).

Японські банки виконують наступні операції: платять різним фірмам за комунальні послуги, розраховуються за покупки в магазинах, перераховують гроші на рахунок його клієнтів за виконану ним роботу і навіть самостійно зв'язуються з компаніями-роботодавцями, якщо на рахунок своєчасно не нарахувалась заробітна плата.

За станом на 1 вересня 2008 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 180 банків, у тому числі: 151 банк (83,9% від загальної кількості діючих банків) - акціонерні товариства (з них: 110 банків (61,1%) - відкриті акціонерні товариства, 41 банк (22,8%) - закриті акціонерні товариства), 29 банків (16,1%) - товариства з обмеженою відповідальністю.

Філійна мережа банків України складається з 1 346 діючих філій.

У стані ліквідації перебуває 13 банків, з них 11 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

А в Японії функціонує всього 26 банків, які виконують свої функції.

Ще донедавна необхідного банківського законодавства в Україні не було (лише у 1999 р. з'явився Закон “Про Національний банк України” та у 2001 р. - Закон “Про банки і банківську діяльність”. Саме наявність належного правового поля є вихідним і необхідним моментом у забезпеченні стабільного функціонування усіх банків.

В Японії функціонує Закон «Про Банк Японії» №89 від 1.04.1998 р. В Японії немає великого числа законодавчих актів для банків. Система комерційних банків керується у своїй діяльності так званими направляючими вказівками, тобто усними розпорядженнями міністерства фінансів. Хоча ці вказівки не мають сили закону, всі комерційні банки їх чітко дотримуються.

Як відомо, зараз увесь світ переживає фінансову кризу. У 90-х рр. Японія пережила подібну кризу і знайшла шлях виходу з неї. Перед урядом стояло завдання впорядковування процесу лібералізації і інтернаціоналізації, пом'якшення його удару по суспільству в цілому і вироблення системного підходу. Саме домінування державного підходу в свідомості управлінського істеблішменту країни, як представляється, врятувало банківську систему від неминучого колапсу. Так, практика гарантування внесків (до 10 млн. ієн кожен) Корпорацією депозитного страхування (Deposit Insurance Corporation) літом 1995 р., що існує в Японії, в період розгулу на ринку панічних настроїв була доповнена обіцянкою розділу Міністерства фінансів пана Міцузуки про повну і беззастережну гарантію всіх внесків в ієнових і валютних депозитах, банківські облігації і трастові фонди аж до 31 березня 2001, згодом пролонгованою ще на 2 роки. Подібна гарантія - і в цьому рятівна унікальність психології японців - трималася майже виключно на чесному слові і незаперечній репутації самого Мінфіну, у відсутності відповідного фінансового забезпечення. Всім було ясно - для виходу з кризи і перспективного розвитку фінансово-банківської системи потрібний системний, зважений підхід[6].

У листопаді 1996 р. кабінет прем'єр-міністра Р. Хасимото оповістив плани по проведенню великомасштабної фінансової реформи, що отримала гучну назву програми “Великого Вибуху” (Big Bang Reform Programme, аналогічно з назвою проведених в середині 80-х р. у Великобританії реформ на ринку цінних паперів). Прийнятий пакет заходів передбачав поетапне реформування системи до 2003 р. з подальшою відміною повного беззастережного гарантування внесків державою і установою незалежного органу по фінансовому нагляду. В рамках реформи в грудні 1998 р. при Кабінеті Міністрів була установлена Комісія з фінансової реструктуризації (Financial Reconstruction Commission), відповідальна за вироблення стратегії її проведення, а також винайдений головний урядовий інструмент у вигляді Корпорації по реструктуризації (Resolution and Collection Corporation як приватна фінансова установа в співпраці з американською US Resolution and Trust Corporation), скупкою неповоротних боргів, що зайнялася, і управлінням неякісними активами. Крім цього, своєрідним хірургічним інструментом, що бореться з численними банківськими борговими “пухлинами” стали і спеціально створені на балансі Корпорації депозитного страхування рахунку фінансового оздоровлення (financial revitalization account - з первинною ін'єкцією 18 трлн. ієн бюджетних грошей на скупку активів “хворих” банків і організацію їх кризового управління) і своєчасного зміцнення фінансових функцій (financial function early strengthening account - з первинною бюджетною ін'єкцією в 25 трлн. ієн на забезпечення фондів для швидкого списання неповоротних боргів, докапіталізації до потрібного рівня “хворих” банків, зокрема придбанням у них привілейованих акцій). В цілому за реформений період з 1996 до 2003-2004 рр. стеля гарантованих урядом бюджетних коштів під всілякі форми реструктуризації галузі зросла від 60 до 125 трлн. ієн[2]. Паралельно було ухвалено рішення про докапіталізацію банків (тобто підвищенні частки власного капіталу до міжнародних стандартів) за рахунок бюджетних коштів. Так, крім явно недокапіталізированих банків, платоспроможні “хворі” з показником достатності основного капіталу в 8% і більш могли розраховувати на державні ін'єкції у вигляді продажу своїх привілейованих акцій на одній з 3-х умов: 1)платоспроможний банк приймає на себе управління збанкрутілого побратима; 2) бере участь в примусовому злитті або іншій реорганізації; 3)якщо у разі неотримання урядової ін'єкції платоспроможний банк буде вимушений різко і у великих об'ємах скоротити кредитування. Недостатньо капіталізовані банки, виступаючи на міжнародному ринку з показником достатності основного капіталу зверху 4-х але менш 8-и % могли розраховувати на капітальні ін'єкції у вигляді продажу державі привілейованих акцій. Для банків-міжнародників з часткою основного капіталу від 2-х до 4-х% капітальні вливання могли бути здійснені як за рахунок продажу ними привілейованих, так і звичайних акцій державі. Для самих “тяжкохворих” з часткою основного капіталу нижче 2-х%, але вартість боргів яких все ж таки не перевершувала загальної вартості активів, подібні бюджетні вакцини були передбачені лише у випадку, якщо держава вважала їх функціонування ключовою для економіки в цілому.

Схвалений після довгих парламентських дискусій проект фінансової реформи, що передбачає істотну ревізію більше 20 законів і серйозних структурних реорганізацій в галузі, в концептуальному плані припускав зокрема ряд наступних, революційних для свідомості японців кроків:

Заходи по реструктуризації Міністерства фінансів і додання незалежності Банку Японії. - Ініціатори реформ усвідомлювали той факт, що їх динаміка, об'єктивність оцінки на кожному етапі проведення і загальний успіх від реалізації неможливий без подолання практики зрощення корпоративної еліти країни, що склалася за післявоєнні роки, з управлінськими верхами головного фінансового відомства. Так, при одночасній зміні оперативних методів банківського контролю було установлено Агентство по фінансовому нагляду (Financial Supervisory Agency), підпорядковане безпосередньо Секретаріату кабінету міністрів і що увібрало в себе всі функції по контролю над фінансово-банківською галуззю, включаючи право надання і відгуку банківських ліцензій. З квітня 1998 р. набагато більшу організаційну і правову незалежність знайшов Банк Японії, що десятиліттями знаходився в підлеглому Міністерству фінансів положенні. Це був мало не єдиний в світі центральний банк, що надає на затвердження уряду щорічні плани своєї майбутньої діяльності. Таким чином, реформатори сподівалися забезпечити умови проведення більш незалежної від політичної кон'юнктури кредитно-грошової політики в країні[23].

Заходи по розширенню вибору фінансово-банківських послуг - почалися з перегляду в квітні 1998 р. основ валютного регулювання, внаслідок чого японські резиденти-інвестори отримали право прямого (у обхід національних банків) відкриття рахунків в іноземних фінансових інститутах. Унаслідок конкуренції, що загострилася, японські банки почали поводитися зацікавленіше в спробі відвоювати майже 1200 трлн. заощаджень, акумульованих домашніми господарствами. Вузько спеціалізованому досі банківському сектору було дозволено оперувати різними цінними паперами, зокрема сертифікатами інвестиційних трастових фондів через свої профільні дочірні фірми. У міру створення адекватної системи фінансових гарантій, японські банки були допущені і до ринку страхових продуктів. Після серйозної ревізії законів про фондову, товарно-сировинну біржі і ринку деривативів, були зняті заборони і на транзакції банків з похідними фінансовими інструментами, що дозволило підвищити загальну конкурентоспроможність японського фінансового сектора.

Головним завданням заходів по десегментації і консолідації фінансово-банківського ринку було перетворення його на єдиний, більш конкурентний простір шляхом зламу юридичних захисних стін між його вузькоспеціалізованими сегментами - банківськими ринками, страховими і цінними паперами. Кінцевою метою - сприяння виходу на ринок сучасніших і конкурентних фінансових продуктів, корисних японським корпоративним і приватним інвесторам[35].

Погляд банківської системи Японії в нове тисячоліття

Фінансові реформи кінця 90-х початку 2000-х рр. значно змінили обличчя фінансово-банківської системи на порозі нового тисячоліття. Головною ознакою метаморфози стало повільне, але вірне руйнування традиційного принципу корпоративного групування промислового і фінансового секторів - т.з. “кейрецу” - коли ряд найбільших індустріальних виробництв злилися в єдиний ланцюг з видними кредитними установами, утворюючи при цьому засновані на неформальних відносинах міжгалузеві групи-мегаальянси, що мають в своєму розпорядженні стабільні і величезні за об'ємом фінансово-страхові пули.

Таким чином, на початок 21 століття фінансово-банківську галузь Японії і решта всього світу почали втілювати наступні найбільші за сукупним обсягом активів і універсальні за характером надання фінансових послуг холдингові альянси:

1. Mizuho Financial Group (фінансова група “Мідзухо”) у складі провідних фінансових інститутів Японії - Dai-ichi Kangyo Bank (DKB), Fuji Bank, Industrial Bank of Japan(IBJ), Yasuda Trust and Banking Co.Ltd. На момент злиття вони утворили найбільшу по активах (140000 млрд. ієн, приблизно ВВП Франції) банківську групу в світі, вдало доповнюючу фінансовий досвід один одного - тоді як DKB і Fuji Bank спеціалізуються на комерційних кредитах, IBJ має в своєму розпорядженні цінний досвід у сфері інвестиційних банківських послуг. Значна частина їх інтересів - участь в кредитуванні високотехнологічного сектора, сфери телекомунікацій (IT);

2. Sumitomo Mitsui Banking Corporation (фінансова группа “Сумитомо-Мицуи”) у складі Sakura Bank (результат злиття в 1990 г. Mitsui Bank і Taiya-Kobe Bank) і Sumitomo Bank. Після злиття найбільших міських банків, що закінчилося в червні 2001 р., сукупні активи групи в 927 млрд. долл. (близько 93000 млрд. ієн) вивели її на місце 3-го в світі по величині фінансової установи. Подібне злиття тим більше неймовірно, що в його результаті були обрушені захисні стіни між групами Mitsui і Sumitomo, що непримиренно змагалися.

3. До альянсу альянсів і небачену в світовій фінансовій історії по масштабу операцію перетворилося те, що завершилося до січня 2006 р. злиття два вже холдингових по своїй структурі груп Mitsubishi Tokyo Financial Group (у складі найбільших банків Bank of Tokyo Mitsubishi - плід злиття у вересні 1998 р. Bank of Tokyo і Mitsubishi Bank, а також Mitsubishi Trust and Banking Corporation) з UFJ Group (United Financial of Japan Holdings Inc. у складі тих, що злилися в квітні 2002 р. Sanwa Bank і Tokai Bank і що приєдналася до них Tokyo Trust and Banking Co. На момент утворення UFJ Group сукупні активи в 667 млрд.долл. вивели її на 5-е місце в світі) в єдину групу MUFJ Holdings Inc. - Mitsubishi and United Financial of Japan Holdings Inc., що є на даний момент найбільшим в світі банківсько-фінансовим об'єднанням.

Крім чисто структурних перетворень в результаті проведення реформ всі види японських банків змінили джерела самофінансування. Очевидним стало зниження їх ставки на залучення приватних і корпоративних депозитів до запитання. Тоді як ще в 70-х рр. в японських банках розміщувалося порядка 30 млрд. ієн депозитів до запитання (32% всіх приватних депозитів), до кінця 90-х рр. їх частка знизилася до 16%, в абсолютному виразі склавши 63 млрд. ієн[2].

Метаморфози, ініційовані “Великим Вибухом”, розширили можливості фінансування своєї діяльності і для великих фірм, унаслідок чого ті зробили різкий перехід від банківського фінансування до самостійного виходу на ринки капіталу. Природа корпоративного управління Японії, що почала видозмінюватися з приходом системних реформ, на певному етапі привела до того, що великі корпорації не тільки понизили свою кредитну залежність від банківських позик, але і зменшили кількість представників головних банків, що входили до складу Ради директорів, скоротивши, таким чином, можливість останніх контролювати своїх позичальників.

Зараз Україна посідає друге місце серед найуразливіших країн, банківський сектор має високий ступінь ризику і йому присвоєно 10 категорію, до якої належать найбільш слабкі та уразливіші банківські сектори в світі (разом з Болівією та Венесуелою).

Основними причинами уразливості української економіки є: великий дефіцит рахунку поточних операцій, тягар зовнішнього боргу та слабкість банківського сектору. Для виходу із кризової ситуації, потрібно розробити програму, яка б ефективно могла вивести Україну на нормальний рівень функціонування. Слід керуватися досвідом розвинених країн, таких як Японія, і черпати ідеї з їхніх прикладів боротьби з кризою.

Отже, Україна і Японія мають дещо схожу банківську систему, вони є дворівневими, перший рівень - це Центральний Банк, у Японії - це Банк Японії, а в Україні Національний банк. Центральні банки виконують схожі функції, інструментами НБУ і Банку Японії є:

- облікова ставка;

- обов'язкові резерви;

- операції на відкритому ринку.

Другий рівень - це фінансово-кредитні інститути.

Функціонування банківських систем обох країн закріплено нормативною базою. В Україні це Закон “Про банки і банківську діяльність” та Закон “Про Національний банк України”, а в Японії Закон «Про Банк Японії».

Розглянувши фінансову кризу в Японії 90-х років та шляхи виходу з неї, а також проаналізувавши сучасну фінансову кризу та місце в ній України, можна дати рекомендації щодо поліпшення становища:

- Україна повинна ретельно контролювати зовнішній борг приватного сектору (банківського і корпоративного), терміни погашення по якому наступають кожного місяця протягом наступних 12 місяців, і порівнювати розмір такого боргу з можливостями його погашення.

- Домовитися про організаційні заходи з подолання кризи.

- Розробити шляхи виходу з банківської кризи, в яких будуть визначені коригувальні заходи для різних видів банків (закриття, злиття, реструктуризація), залежно від їх розміру, а так само від характеру проблеми - ліквідність, платоспроможність, погане управління, здатність залучати капітал.

- Розглянути можливість внесення змін в існуючу систему гарантування банківських вкладів для підвищення довіри та з метою уникнення масового зняття депозитів, не допустивши, водночас, моральних ризиків.

- Упровадити всебічну програму економічних реформ для поліпшення інвестиційного клімату України і відновлення зростання.

Висновки

1. Сьогодні банківська система Японії -- одна з наймогутніших і розвиненіших не тільки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, але і у всьому світі. Росте кількість японських банків, що входять до числа провідних банківських установ світу. Японські банки стають центром гігантських по капіталу фінансово-промислових груп, що реалізовують промислові інвестиції в країни Азії, США і Західній Європі. Посилюються тенденції до інтернаціоналізації кредитно-позикової діяльності японських банків за кордоном з метою перетворення ряду з них на центри міжнародного фінансування і кредитування. Спостерігається розширення масштабів діяльності японських кредитно-банківських установ, цінних паперів, що займалися емісією, на ринку країн Західної Європи і США, де вони розміщують акції, облігації і інші фінансові і боргові зобов'язання.

2. Надзвичайно важлива роль Банку Японії у регулюванні таких процесів грошово-кредитних відносин, як випуск банкнот, реалізація грошово-кредитної політики, обов'язкове резервування, операції на фінансових ринках, регулювання облікової ставки відсотка, здійснення взаєморозрахунків комерційних банків, моніторинг і перевірка фінансового положення і стану менеджменту фінансових установ, операції з державними цінними паперами, здійснення міжнародної діяльності, виконання економічного аналізу і проведення теоретичних досліджень.

3. Комерційні банки Японії є другим рівнем банківської системи, що класифікуються за функціональним призначенням та виконуваними операціями, характерними особливостями яких є тісний зв'язок з промисловими і торгівельними компаніями по лінії кредитування, високий ступінь концентрації капіталу, великі суми активів.

4. Кредитно-фінансові установи, а саме Державний спеціалізований банк, страхові компанії, фондові компанії та поштово-ощадні каси є третьою ланкою банківської системи Японії, що здійснюють інвестиційну діяльність.

5. Важливою ланкою грошово-кредитної системи Японії є спеціальні фінансово-кредитні установи: кредитні кооперативи і корпорації (інвестиційні, лізингові та страхові компанії, фінансово-кредитні корпорації, поштові ощадкаси, брокерські фірми). Вони є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи (цінні папери ті кредити, переважно довгострокові).

Особливістю небанківських кредитно-фінансових установ є те, що вони не мають статусу банків і тому виконують окремі банківські функції, є вузькоспеціалізованими установами, формують свої ресурси або пасиви шляхом випуску боргових зобов'язань, які можуть реалізовуватись на ринку як додатковий фінансовий інструмент, діяльність небанківських посередників не пов'язана із створенням депозитів, тому не впливає на пропозицію грошей, а отже не має потреби контролювати діяльність небанківських установ так ретельно як діяльність банків.

6. Україна і Японія мають дещо схожу банківську систему, вони є дворівневими, перший рівень - це Центральний Банк, у Японії - це Банк Японії, а в Україні Національний банк. Центральні банки виконують схожі функції, інструментами НБУ і Банку Японії є:

- облікова ставка;

- обов'язкові резерви;

- операції на відкритому ринку.

Другий рівень - це фінансово-кредитні інститути.

Функціонування банківських систем обох країн закріплено нормативною базою. В Україні це Закон “Про банки і банківську діяльність” та Закон “Про Національний банк України”, а в Японії Закон «Про Банк Японії».

Розглянувши фінансову кризу в Японії 90-х років та шляхи виходу з неї, а також проаналізувавши сучасну фінансову кризу та місце в ній України, можна дати рекомендації щодо поліпшення становища:

- Україна повинна ретельно контролювати зовнішній борг приватного сектору (банківського і корпоративного), терміни погашення по якому наступають кожного місяця протягом наступних 12 місяців, і порівнювати розмір такого боргу з можливостями його погашення.

- Домовитися про організаційні заходи з подолання кризи.

- Розробити шляхи виходу з банківської кризи, в яких будуть визначені коригувальні заходи для різних видів банків (закриття, злиття, реструктуризація), залежно від їх розміру, а так само від характеру проблеми - ліквідність, платоспроможність, погане управління, здатність залучати капітал.

- Розглянути можливість внесення змін в існуючу систему гарантування банківських вкладів для підвищення довіри та з метою уникнення масового зняття депозитів, не допустивши, водночас, моральних ризиків.

- Упровадити всебічну програму економічних реформ для поліпшення інвестиційного клімату України і відновлення зростання.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" 1992 р.

2. Maximilian J.B. - Financial Reform in Japan - Edward Elgar, 1998, стр. 72.

3. Адзако Кадзуми, Японская экономика и структурная реформа финансового сектора, 1999г. (зд. и далее перевод автора).

4. Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. -- М.: Финстатинформ, 1995.

5. Байер А. Страна заходящего солнца // Директор. 1998. № 8. С. 43-44.

6. Банковское дело: Справ, пособие / Под ред. Ю.А. Бабичева. -- М.: Экономика, 1992.

7. Банковское дело: Учеб. пособие / Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кролевецкой. -- СПб.: Изд-во УЭФ, 1992. -- Ч. 1, 2.

8. Брагинский С. Кредитно-денежная политика в Японии. -- М.: Наука, 1989.

9. Буката В. Финансово-кредитный механизм и банковские операции. -- М.: Финансы, 1991.

10. Гроші та кредит / За ред. М. Савлука. -- К.: Либідь, 1992.

11. Гусейнов М. Центральный банк Японии - Bank of Japan // Финансовый бизнес. 2000. № 7. С. 36-42.

12. Деньги, кредит, банки / Под ред. Г. Кравцовой. -- Минск: Меркаванье, 1994.

13. Денежное обращение и кредит капиталистических стран Под ред. проф. Л.Н. Красавиной, Москва, "Финансы", 1977 г. OCR www.kredit-moskva.ru.

14. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ Е.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, А.В. Печникова и др., Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 623 с.

15. Динкевич А.И. Особенности экономического развития Японии 90-х // Деньги и кредит - 2000 - № 6 - С. 64-73

16. Динкевич А.И. Экономическое развитие современной Японии // Деньги и кредит. 1998. № 10. С. 62-74.

17. Еремин В.Н., Саркисов К.О. Япония: справочник. М.: Республика, 1992. 543 с.

18. Лаврушин И.О. Деньги. Кредит. Банки. - М: Финансы и статистика, 1998.

19. Леонтьева Е. Финансовая ситуация в Японии // МЭ и МО. 1999. № 4. С. 21-24.

20. Леонтьева Е. Япония: преодоление кризиса. // МЭ и МО. 2000. № 8. С. 107-113.

21. Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. -- К: Зовнішня торгівля, 2005. -- 118 с.

22. Ноздрев Н. Структурный кризис финансового сектора экономики Японии // МЭ и МО - 2000 - № 1 - С. 54-58.

23. Окина Кунио, Кредитно-денежная политика - подходы и выбор Центробанка, 1993 г.

24. Проблемы банковской системы Японии // Коринф. 2001. № 36. С. 9-10.

25. Пясецкий В.Г. Внешняя торговля Японии и ее регулирование // Коринф. 1996. № 41. С. 10.

26. Рамзес В. Японская экономика в ожидании перемен // МЭ и МО. 1998. № 5. С. 35-47.

27. Рамзес В. Японское правительство закатывает рукава, но рецессия не преодолена // МЭ и МО. 1999. № 5. С. 14-17.

28. Сумароков В.Н. Государственные финансы в системе макроэкономического регулирования. М.: Финансы и статистика, 1996. 224 с.

29. Темпы экономического развития Японии на современном этапе // БИКИ - 2000 - № 34 - С. 1.

30. Целищев И. Японская модель роста: сбережения, кредитование, инвестирование // МЭ и МО -2001 - № 6 - С. 87-96.

31. Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001 - 179 с.

32. http://mirec.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=37.

33. http://te3.ru/file137.htm.

34. http://www.boj.or.jp/en/index.htm.

35. http://www.japantoday.ru/arch/jurnal/0306/13.shtml.

Додаток А

Повна назва країни: Японія

Площа: 377435 кв. км.

Населення: 126 млн. чол.

Столиця: Токіо

Народи: японці (включаючи жителів Айну і Окінави), корейці

Мова: Японська

Релігія: шинто, буддизм, християнство

Державний устрій: конституційна монархія

Галузі народного господарства: виробництво високотехнологічних електронних виробів, автомобілів, офісного устаткування, хімічна, сталеливарна, легка і харчова промисловість

Головні партнери: США, Гонконг,Тайвань, Південна Корея, Німеччина, Китай

Ризики для здоров'я: ніякого

Час: по Грінвічу плюс 9 годин

Напруга в електромережі: 100В, 50ГЦ (у Токіо і Східній Японії), 60Гц (у Західній Японії)

Корисні номери телефонів: Швидка допомога: 119; Пожежна служба: 119; Міліція: 110; Телефон довіри (англійською мовою): 0120-461 997

Код країни: 81

Міжнародний телефонний код: 010

Японська Національна Туристська Організація: www.japantravelinfo.com

Додаток Б

Таблиця 1. Етапи формування і розвитку фінансово-кредитної системи Японії

Роки	Подія
1868	Початок формування кредитної системи
1882	Створений Банк Японії
1889	Банк Японії отримав право фідуціарної емісії
1897-1931	Дія золотого стандарту
1927	Банківська криза
1942	Банк Японії став підконтрольний уряду
1949	Скасована множинність валютних курсів і введена фіксація
1949	Сформована Політична рада Банку Японії
1950	Створений Експортно-імпортний банк
1951	Створений Японський банк розвитку
1952	Японія вступила в МВФ і Всесвітній банк
1952	Створені банки довгострокового кредитування
1953	Грошова реформа
1957	Почала діяти система обов'язкового резервування
1971	Встановлений валютний курс, плаваючий в «коридорі»
1973	Нафтовий шок
1973	Введений плаваючий валютний курс
1975	Вперше державні витрати почали покривати за рахунок випуску облігацій
1977	Створений ринок державних облігацій
1979	Банк Японії отримав безстроковий статус
1985	З'явився ринок форвардних операцій
1989	Податкова реформа
1996-1998	Фінансова криза
1.04.1998	Почав діяти новий закон про Банк Японії
1999	Податкова реформа

Додаток В

Міністерство фінансів - основна найважливіша політична і грошово-кредитна установа в Японії. Його вплив на валюту істотніший, ніж у міністерств фінансів США, Великобританії або Німеччини, не дивлячись на поступові заходи по децентралізації ухвалення рішень.

Банк Японії

Найбільш агресивний ЦБ на світовому ринку, відомий частими інтервенціями, останні з яких направлені на заниження курсу єни. У 1998 Японія прийняла нові закони, що дають Банку Японії (BOJ) незалежність від уряду (міністерства фінансів). І хоча загальний контроль над монетарною політикою змістився до BOJ, за валютну політику як і раніше відповідає міністерство фінансів. Рішення про зміну процентних ставок в Японії приймає Рада (Policy Board) Банку Японії, що керує, на своїх регулярних засіданнях з питань грошової політики (Monetary Policy Meetings). Щомісячний звіт Банку Японії включає аналіз стану економіки і розвитку інфляційних процесів в Японії. При ухваленні рішень про зміну основних процентних ставок, члени Ради Банку Японії, що керує, беруть до уваги зміст цього звіту.

Додаток Д

Рис. 1. Фінансова система Японії

Додаток Е

Таблиця 2. Найбільші банки Японії на розміром активів

№	Банк	Активи, трлн єн
1	Індастріел Бенк оф Джепен	42,1
2	Дай-іті Кангіо Бенк	52,5
3	Фудзі Бенк	46,4
4	Бенк оф Токіо-Мітсубісі	69,8
5	Сумітомо Бенк	52,0
6	Санва Бенк	48,0

Таблиця 3. Фінансові групи Японії

№	Назва групи	Число компаній	Банк, що є центром групи	Питома вага у капіталі, %	Питома вага кредитів, одержаних від банку, %
1	Міцуї	24	Міцуї	18,6	16,2
2	Міцубісі	28	Міцубісі	13,6	23,6
3	Сумітомо	21	Сумітомо	15	22,7
4	Фуйо	29	Фудзі	10,3	20,2
5	Даїті кангін	46	Даїті кангін	9,2	15
6	Санва	42	Санва	7,7	18,8

Додаток Є

Рис. 2. Податкова система Японії

Додаток З

Таблиця 4. Норми обов'язкового резервування для банків Японії

№	Статті	Строкові вклади та депозитні сертифікати, %	Інші депозити, %
1	Єнові депозити, крім нерезидентних рахунків:
	- до 50 млрд єн	-	-
	- від 50 до 500 млрд єн	0,05	0,10
	- від 500 млрд до 1,5 трлн єн	0,05	0,80
	- від 1,5 до 2,5 трлн єн	0,90	1,30
	- понад 2,5 трлн єн	1,20	1,30
2	Резидентські депозити в інвалюті	0,20	0,25
3	Нерезидентські єнові рахунки	0,15 - усі єнові рахунки
4	Нерезидентські інвалютні рахунки	0,15 - усі єнові рахунки
5	- боргові зобов'язання банків	0,15 - усі єнові рахунки
6	- грошові трасти	0,15 - усі єнові рахунки

Додаток І

Таблиця 5. Сегментація японських банків

№	Категорії банків	Заборонено/дозволяється
1	Звичайні (ordinary) банки У тому числі: міські банки	Заборонено: трастові операції; випуск довгострокових/цінних паперів; залучення депозитів на строк понад три роки.
2	Банки довгострокового кредиту	Дозволяється: випуск довгострокових зобов'язань; залучення коштів лише від власних позичальників та державних органів. Обмежено: право на відкриття відділень.
3	Траст-банки	Дозволяється: здійснювати трастові операції; керувати пенсійними та інвестиційними фондами.
4	Брокерсько-дилерські фірми за операціями з цінними паперами	Заборонено: займатися банківської діяльністю.
5	Філії іноземних банків	Дозволяється: здійснювати операції з цінними паперами через спеціальні філії; займатись трастовим бізнесом.

Додаток Ї

Таблиця 6. Структура балансу Банку Японії

Стаття балансу	Питома вага, %
АКТИВ
- Золото	0,2
- Цінні папери
а) державні облігації	64,3
б) векселі	14,3
- Позики	12,5
- Залишки на рахунках в іноземних банках	6,1
- Інші активи	2,6
Усього	100
ПАСИВ
- Банкноти	81,1
- Залишки на рахунках	9,9
- Державні депозити	1
- Рахунки капіталу	2,6
- Інші пасиви	5,4
Усього	100

Додаток К

Таблиця 7

Об'єм експорту та імпорту Японії з країнами СНД за 2007 рік
	За рік	Зміна в порівнянні з минулим періодом %	(У тисячах дол. США %)
			Баланс	Частка
			За рік
Регіон/країна	Експорт	Імпорт	Баланс	Експорт	Імпорт	Зміна	Експорт	Імпорт
Всього	647 290 458	579 293 603	67 996 855	8,2	11,7	-11 580 566	100	100
Росія і країни СНД	12 482 176	11 513 998	968 178	50,12	56,24	22 661	1,75	1,85
Росія	10 738 418	10 553 782	184 636	51,98	58,52	-223 161	1,51	1,7
Україна	1 081 707	156 579	925 128	60,08	-9,61	422 636	0,15	0,03
Білорусія	36 611	43 974	-7 362	1,16	544,85	-36 734	0,01	0,01
Молдова	3687	3591	96	80,74	48,23	479	0	0
Азербайджан	95 997	184041	-88 045	-38,99	13199,85	-244 000	0,01	0,03
Вірменія	3623	4767	-1144	98,57	1168,72	-2 593	0	0
Грузія	113 322	5 070	108 253	147,39	-58,15	74 560	0,02	0
Узбекистан	64 928	160 803	-95 875	294,68	-10,29	66921	0,01	0,03
Казахстан	214 953	400 688	-185 734	-14,16	19,9	-101 958	0,03	0,06
Киргизстан	33 480	347	33 133	216,25	14,1	22 850	0	0
Таджикистан	3289	285	3 004	504,4	-79,59	3 856	0	0
Туркменістан	92 161	72	92 089	75,92	-30,96	39 806	0,01	0

Размещено на Allbest.ru

...