Формування і державне регулювання розвитку ринку дорогоцінних металів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Ірпінський економічний коледж"

Циклова комісія фінансово-економічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Формування і державне регулювання розвитку ринку дорогоцінних металів України"

Студентки ІІІ курсу 310 групи

Спеціальності Оціночна діяльність

Панасюк Ю.В.

Керівник: викладач Шевелюк О.О.

м. Ірпінь - 2012 рік

ПЛАН

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні засади формування ринку дорогоцінних металів

1.1 Характеристика стану ринку металів України

1.2 Місце України на світовому ринку дорогоцінних металів

Розділ 2. Стан та динаміка розвитку ринку дорогоцінних металів України

2.1 Динаміка цін на ринку дорогоцінних металів

2.2 Суть та стан розвитку ринку дорогоцінних металів в Україні

Розділ 3. Аналіз та перспективи розвитку дорогоцінних металів України

3.1 Аналіз сучасних тенденцій світового ринку дорогоцінних металів

3.2 Дослідження ринку дорогоцінних металів України

3.3 Державне регулювання розвитку ринку дорогоцінних металів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Згідно з Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними":

- дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- операції з дорогоцінними металами - це дії, пов'язані з:

а) виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали;

б) надходженням дорогоцінних металів до місць зберігання фондів і запасів, а також їх зберіганням і відпуском у встановленому порядку;

в) зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів під час їх видобутку, виробництва та використання;

г) ввезенням дорогоцінних металів, виробів і матеріалів, що їх містять, в Україну з-за кордону та вивезенням з України;

- золотий запас України складається з афінованого золота в зливках, є державною власністю і становить частину державних золотовалютних резервів України;

- банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

- оперативний резерв золота - складова частина Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, визначена як резерв для забезпечення невідкладних потреб національної економіки;

- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок;

Суб'єктами правовідносин у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів та проведення операцій з ними можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють зазначену діяльність на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому законодавством України.

Афіновані дорогоцінні метали в установленому законодавством України порядку закуповуються, в тому числі і за кордоном, в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю - за рахунок коштів Національного банку України.

Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, скуплені у населення і не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються:

- Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

- Національному банку України для поповнення золотого запасу України.

Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, та фізичні особи в установленому порядку набувають у власність дорогоцінні метали в зливках та виробах на ринках дорогоцінних металів договорами купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими договорами, а також за правом спадкоємства

Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України формується Міністерством фінансів України. Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України призначений для забезпечення виробничих, фінансових, наукових, соціально-культурних та інвестиційних потреб України. Цінності, зараховані в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, є державною власністю.

Золотий запас України створюється Національним банком України і є державною власністю. Управління золотим запасом України здійснюється Національним банком України у межах повноважень, визначених законодавством.

Золотий запас формується шляхом закупівлі афінованого золота в зливках у фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів за рахунок коштів Національного банку України.

Актуальністю проблеми курсової роботи є необхідність встановлення рівня розвитку та шляхів становлення національного ринку дорогоцінних металів.

Предметом дослідження є обсяги та номенклатура операцій по торгівлі дорогоцінними металами в Україні.

Об'єктом дослідження є діяльність банків на ринку дорогоцінних металів України.

Метою курсової роботи було надання оцінки становлення та розвинутості національного ринку дорогоцінних металів в Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ

1.1 Характеристика стану ринку металів України

Характерною рисою розвитку ринкових відносин в Україні за останні кілька років є швидкий розвиток фінансового ринку і всіх його ланок у повному обсязі. Фінансовий ринок - це сфера реалізації фінансових активів і відносин між учасниками угод з цими активами. Фінансові активи являють собою грошові кошти й інвестиційні цінності, що служать інструментом утворення цих засобів. Фінансовий актив - це ринковий товар. Відмінною рисою фінансового активу як ринкового товару, його висока ліквідність. Це створює умови для спекулятивних операцій і для гри на ринку.

Ринок дорогоцінних металів можна визначити як сферу економічних відносин між учасниками угод з дорогоцінними металами, дорогоцінними каменями які котуються в золоті. До останнього відносяться золоті сертифікати, облігації, ф'ючерси[1].

Як системне явище ринок дорогоцінних металів можна розглядати з двох точок зору: функціональної й інституціональної. З функціональної точки зору ринок дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів являє собою торгово - фінансовий центр, у якому зосереджена торгівля ними й інші комерційні і майнові угоди з цими активами. З цієї позиції функціонування ринку дорогоцінних металів повинне забезпечити промислове і ювелірне споживання дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, створення золотого запасу держави, страхування від валютних ризиків, одержання прибутку за рахунок арбітражних угод. З інституціональної точки зору ринок дорогоцінних металів являє собою сукупність спеціально уповноважених банків, бірж дорогоцінних металів. Ринок дорогоцінних металів як система складається з окремих секторів. Під сектором розуміється ринок тільки одного фінансового активу.

Згідно Закону України "Про валютне регулювання і валютний контроль" до валютних цінностей, крім іноземної валюти і цінних паперів у валюті, відносяться також наступні дорогоцінні метали: золото, срібло, платина і метали платинової групи (Палладій, іридій, родій, рутеній) у будь-якому виді і стані , за винятком ювелірних і інших побутових виробів, а також "природні дорогоцінні камені, алмази , рубіни , смарагди , сапфіри а також перлини ..."

Таким чином , ринок дорогоцінних металів складається з наступних секторів:

· ринок золота

· ринок срібла

· ринок платини

· ринок паладій

· ринок виробів із дорогоцінних металів

· ринок цінних паперів , що котуються у золоті [2].

Золото - головний дорогоцінний метал, визнаний таким в усьому світі. Ще в стародавні часи мешканці нашої країни, а також і інші народи використовували золото в якості нинішніх паперових грошових купюр і інших видів грошей.

Якщо говорити про ринок золота в Україні, то сьогодні для нього характерні такі загальні риси, як молодість, нерозвинутість, непрозорість тощо.

Процес формування вільного внутрішнього ринку золота й дорогоцінних металів в Україні розпочався переходом країни до ринкових перетворень, коли були започатковані реформи зі скасуванням державної монополії на операції з дорогоцінними металами та лібералізацією загальної системи державного контролю й регулювання їх обороту всередині країни. Тому процес його формування ще й сьогодні не можна вважати завершеним, зокрема через низку прогалин у нормативно-правовій базі та брак центральної бізнес-ланки в організації торговельних відносин (центральної інфраструктури ринку)[3].

1.2 Місце України на світовому ринку дорогоцінних металів

Світовий ринок дорогоцінних металів у широкому сенсі слова містить у собі всю сукупність різноманітних взаємин між суб'єктами міжнародних ринків. Фактично такі відносини виникають уже на етапі розвідки, далі йдуть видобуток, переробка, виробництво ювелірних виробів і використання в промисловості, медицині й, нарешті, торгово-фінансова діяльність із дорогоцінними металами, яка є заключним етапом у ланцюзі їх появи й одночасно самостійним блоком взаємин суб'єктів ринку дорогоцінних металів [4]. Отже, ми визначаємо ринок дорогоцінних металів, як сферу обігу дорогоцінних металів, сформовану в результаті здійснення угод з ними між клієнтами-нерезидентами й клієнтами-резидентами.

Також зазначимо, що світовий ринок дорогоцінних металів розвивається за загальними законами ринку й перебуває під впливом співвідношення попиту та пропозиції, що у концентрованій формі характеризується обсягом угод, які у 2008 році склали 127, 8 млрд. дол. США [5].

Як відзначає російський економіст О.Абалов, історичні документи про угоди з дорогоцінними металами на світовому рівні відносяться до XVII століття. Першим і найстаршим учасником ринку стала в 1684 році компанія Моката енд Голдсміт (Mocatta and Goldsmid). Однак тільки після введення фіксингу ціни на срібло (1897р.) і золото (1919р.) почалося становлення структури ринку й ділове співробітництво між його учасниками. Вчений вважає, що складовими частинами сучасного світового ринку дорогоцінних металів є його біржовий, позабіржовий і ділинговий сегменти, організаційною й методичною основою яких є Лондонська асоціація ринку дорогоцінних металів (London Bullion Market Association - LBMA) [6].

Англійський фахівець Дж.Стентон наполягає на тому, що світовий ринок дорогоцінних металів складається з наступних секторів:

- ринок золота;

- ринок срібла;

- ринок платини;

- ринок паладію;

- ринок виробів з дорогоцінних металів;

- ринок цінних паперів, що мають котирування у золоті.

Таким чином, його можна визначити як сферу економічних відносин між учасниками угод з дорогоцінними металами, виробами із них та цінними паперами, що мають котирування в золоті. До останніх відносяться золоті сертифікати, облігації, ф'ючерси [7].

Російський вчений Є.Логашов зазначає, що сучасний світовий ринок дорогоцінних металів (як сукупність міжнародних та внутрішніх ринків) - це розгалужена структура глобальної цілодобової торгівлі фізичним металом і похідними інструментами, значною мірою звільнено від державного регулювання. Він же відмічає, що у сучасній світовій практиці застосовують різні форми організації ринку дорогоцінних металів:

- жорстко регульований державою ринок, на якому єдиним (або головним) покупцем та продавцем дорогоцінного металу є Центральний банк, а інші суб'єкти ринку продають чи купують метал у нього (Китай, Південно-Африканська Республіка);

- торгівля дорогоцінними металами зосереджена на спеціалізованих біржах (або у спеціалізованих секціях товарних чи валютних бірж), правила здійснення операцій на яких та доступ операторів (насамперед, нерезидентів) регулюється центральними банками (Франція, Туреччина);

- система вільної біржової торгівлі дорогоцінними металами (США, Люксембург, Гонконг);

- система міжбанківської торгівлі дорогоцінними металами, фактично монополізованої кількома великими банками або їх об'єднанням - пулом (Німеччина, Швейцарія, Великобританія);

- система конкурентної міжбанківської торгівлі з фактичним домінуванням кількох банків - "маркетмейкерів" (США, Японія, Голландія).

У деяких країнах співіснують різні форми організації торгівлі дорогоцінними металами (наприклад, біржова та міжбанківська), але це стосується тільки країн із досить ліберальним законодавством, яке дає змогу конкурентно розвиватись усім формам організації торгівлі.

Залежно від обсягу здійснюваних операцій та їх різновидів розрізняють такі види ринків дорогоцінних металів.

Світовий ринок. Він є всеохоплюючим, на ньому реалізуються угоди з великими партіями металів. Правила здійснення операцій не контролюються державними органами або правила регулювання дуже ліберальні. Дозволяється вільно здійснювати операції як резидентам, так і нерезидентам (Лондон, Цюріх, Гонконг, Нью-Йорк, Сінгапур тощо). На світовому ринку здійснюється:

- первісна пропозиція дорогоцінних металів найбільшими видобувачами для найбільших споживачів та постачальників металу на місцеві чи регіональні ринки;

- встановлення базової ціни дорогоцінних металів для операцій на регіональних та внутрішніх ринках;

- інтервенції центральних банків для підтримання ціни металу.

Регіональні ринки. Належать до світових і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місцевих клієнтів, більш дрібних (Париж, Мілан, Тель-Авів тощо).

Внутрішні або місцеві ринки - це ринки однієї або декількох держав. На них здійснюється державний контроль. Вони поділяються на:

- вільні ринки, на яких держава не обмежує ввіз та вивіз металу і не дуже суворо здійснює регулювання;

- контрольовані ринки, на яких для резидентів встановлені досить суворі правила державного регулювання, а права нерезидентів можуть обмежуватись, аж до заборони здійснення операцій з дорогоцінними металами (Афіни, Каїр).

"Чорні ринки", де, незважаючи на заборону офіційних органів, здійснюються традиційні операції купівлі-продажу дорогоцінних металів (Мумбаї, Тайбей).

Залежно від наявності металів у кожній операції ринок дорогоцінних металів умовно поділяють на:

- ринок фізичного наявного металу;

- ринок безготівкового (паперового) металу.

Залежно від форми торгівлі ринок дорогоцінних металів поділяють на:

- гуртовий, який включає просування металів від постачальників до споживачів на внутрішньому ринку;

- міжбанківський, який включає поставки металів посередникам, які займаються перепродажем металів кінцевим споживачам;

- роздрібний ринок включає постачання металами безпосередніх споживачів та дрібних інвесторів, які знаходяться на внутрішньому ринку [8].

До складу учасників ринку входять постачальники металу (видобувні компанії, асоціації виробників, афінажні підприємства тощо), спеціалізовані посередники (комерційні та інвестиційні банки, дилерські компанії) та фінансові і промислові споживачі (центральні банки, інвестори, афінажні заводи, ювелірні підприємства, електронне виробництво, дантисти тощо).

Торгівля металом на ринку здійснюється тільки в регламентованій стандартній формі. Тому постачальники відправляють видобутий метал у формі неочищених від домішок зливків до афінажних заводів, де їх доводять до "лондонського стандарту". Опісля він надходить на ринок через посередників, які виконують накази-замовлення клієнтів із купівлі-продажу металу. Причому, в залежності від того, як це питання вирішено національним законодавством, постачальники продають метал у неочищених зливках афінажеру або (частіше) просто передають його для збагачення і він залишається власністю замовника, за винятком періоду його переплавки, коли воно знаходиться у рідкому стані і вважається власністю афінажера.

Метал, який купують споживачі у стандартній формі, виготовляється або у формі зливків чи монет, або в іншій формі, в яку зливковий метал переробляється на їх замовлення афінажними заводами. Останні можуть розглядатися і як постачальники, які викуповують метал у добувачів, а потім поставляють його на ринок, і як споживачі, коли купують метал у посередників щоб переробляти його в іншу форму для подальшого постачання промисловим підприємствам.

Відповідно до вимог клієнтів золото-торгові доми (фірми), поряд із звичайними 400-унційними зливками пропонують низку зливків інших стандартів. Стандартні зливки вагою 12,5 кг кожен, можуть мати форму трапецоїдів (у поперечному перерізі - рівностороння трапеція) або паралелепіпедів. Перші, як правило, є продукцією підприємства ПАР і Західної Європи, а другі виплавляються у США. Золотий лінгтон - стандартизований золотий зливок вищої проби з титром 995/1000. Вага його - 400 унцій. Для більшої зручності у користуванні існують фракціоновані лінгтони (5, 10, 20, 25, 50, 100, 200, 500 і 1000 грамів). Найбільш ходовими є зливки вагою 1 кг, 500 та 100 г, 100 унцій та 10 тол, які зазвичай пропонуються у трьох ступенях чистого золота 0,995; 0,999; 0,9999 [9].

На світовому ринку ціни на дорогоцінні метали визначаються балансом їхнього попиту та пропозиції на товарних біржах Лондона, Нью-Йорка, Чикаго, Токіо, Сіднея, Гонконгу й Цюріха. Є два типи купівлі-продажу дорогоцінних металів: за спот - цінами - за партії фактично поставленого (фізичного) металу й за ф'ючерсними цінами - для поставок у майбутньому (хеджування пропозиції). Угоди за спот - цінами укладають торговці дорогоцінними металами, банки, товарні дилери. Метал купують у гірничодобувних підприємств і заводів по переробці вторинної сировини й продають споживачам і трейдерам, щоб забезпечити індустріальний і інвестиційний попит.

Слід зазначити, що світові ціни на дорогоцінні метали за сформованими десятиліттями традиціями встановлюються в доларах США, а внутрішні ціни - у національній валюті. Найбільший обсяг торгівлі дорогоцінними металами спостерігається на міжнародному міжбанківському ринку золота, який включає широкий спектр торговельних операцій.

На динаміку добових цін впливають розміри партій металу, що виставляються на продаж, і, відповідно, розмір закупівель. Спекулятивні операції протягом доби, як правило, неефективні. На поточні ціни в короткому періоді впливають внутрішні (рівномірність або нерівномірність поставок металу на біржі, спекулятивні операції на підвищення або зниження цін) і зовнішні фактори (стан фондових ринків, політичні події). Можна простежити зміну добових, тижневих і місячних цін. Для трейдерів дорогоцінних металів найбільш інформативні добові котирування й тижневі ціни, а для виробників і споживачів дорогоцінних металів - тижневі й місячні ціни. Довгострокові ціни на дорогоцінні метали залежать в основному від зовнішніх факторів: темпів світової інфляції; політичних рішень (ембарго, політична ізоляція країн-постачальників дорогоцінних металів); фінансових і енергетичних криз; появи нових сфер використання дорогоцінних металів [7].

З кінця XX в. золото, срібло, платина й паладій стають цифровими грошима для проведення платежів і розрахунків за допомогою електронних систем. До такого рішення прийшли розроблювачі глобальних комп'ютерних фінансових систем, опираючись на те, що комп'ютерна валюта повинна бути незалежна від тенденцій національних економік. У цей час, на думку фахівців, функціонують три системи цифрового золота: і-голд (e-gold), ДігіДолд (DigiDold) і Голд Мані (Gold Money). Користувачами даних систем є поки тільки приватні особи, у майбутньому передбачається залучити й центральні банки, які мають значні об'єми запасів цих металів [5].

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ДИНАМІКА РОЗВИТКУ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ УКРАЇНИ

2.1 Динаміка цін на ринку дорогоцінних металів

Аналіз тенденцій сучасного світового ринку дорогоцінних металів переконує в тому, що становлення українського ринку банківських металів явище необхідне та закономірне. Ринок дорогоцінних металів є важливим і, водночас, новим для нашої країни сегментом фінансового ринку. На нинішньому розвитку банківської системи України банки є найпотужнішими учасниками фінансового ринку. Деякі з них чи їх групи, зайнявши певну нішу, зосереджують свої зусилля на наданні традиційних послуг. Однак традиційні способи отримання прибутку в основному вже задіяні. Впровадження сучасних банківських продуктів і фінансових інструментів на ринку дорогоцінних металів дасть змогу розширити спектр послуг, сприятиме зростанню клієнтської бази та підвищить прибуток.

Оцінка операцій із дорогоцінними металами актуальна як для інвесторів, так і для банків, особливо за нестабільної економічної ситуації, що, зокрема, спостерігається в Україні після світової фінансової кризи. Дорогоцінні метали - надійний засіб заощадження та нагромадження, тому він може бути повноцінною складовою інвестиційного портфеля. Хоча золото вже понад три десятиліття не є замінником грошей, воно залишається важливим фінансовим інструментом. Золотий запас держави - вагомий чинник її могутності. Історично склалося так, що після Другої світової війни саме долар США став основною резервною валютою. Цей факт зумовлений накопиченням у офіційних резервах Сполучених Штатів Америки найбільшого на той час запасу золота в світі. Вкладення у дорогоцінні метали - ефективний спосіб страхування від інфляції, оскільки за її наявності відбувається знецінення грошей та зростання цін на всі товари (зокрема й дорогоцінні метали). Вкладення ж в іноземні валюти з метою заощадження супроводжуються значними ризиками, пов'язаними з тим, що будь-які гроші є зобов'язаннями уряду держави і їх надійність безпосередньо залежить від стабільності економічної ситуації цієї країни на певний момент. З огляду на значний державний борг США та на певні проблеми країн єврозони вкладення у дорогоцінні метали набувають особливої ваги. Слід зауважити, що згідно з дослідженнями зарубіжних аналітиків дохідність цінних паперів на американському ринку протягом 1969-2009 років зросла у 12 разів, нафти - у 25 разів, золота - у 35 разів [10]. З метою підвищення ефективності операцій із дорогоцінними металами необхідно враховувати чинники, що впливають на попит і пропозицію цих металів у світі. Дослідимо основні з них.

СВІТОВИЙ РИНОК ЗОЛОТА: ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ

Характерною ознакою золота є його широке застосування майже всіма державами світу як страхового і резервного фонду. Державні запаси золота, що зберігаються у центральних банках різних країн та в МВФ, становлять на сьогодні понад 31 тис. тонн. Значна їх частина може бути виставлена на продаж. Незважаючи на те, що основною часткою пропозиції золота за ідеєю має бути нововидобутий метал, на практиці нині ще домінує пропозиція брухту цього металу, а також золота, виставленого на продаж банками та інвесторами. Загалом попит на золото формує в основному ювелірна промисловість. Однак її роль у формуванні цього попиту поступово зменшується . Якщо у 2007 році частка ювелірної промисловості в загальному попиті становила 70%, то у 2011-му - 52%. Спад попиту спостерігався в усіх країнах, крім Китаю та Індії, де протягом двох останніх років істотно зросли інвестиції в золото і ювелірну продукцію.

Підвищення попиту на золото у Китаї зумовлене насамперед стрімким економічним розвитком держави і зміцненням юаня, а також зростанням чисельності та рівня добробуту середнього класу, високою нормою заощадження у населення та політикою держави, спрямованою на лібералізацію і розвиток внутрішнього ринку дорогоцінних металів. Зростання попиту на золото в Індії зумовлене як національними традиціями, так і вагомою роллю ринку ювелірних прикрас на тлі економічного піднесення країни. Якщо попит на золото в ювелірній промисловості у 2007-2011 роках падав, то інвестиційний попит унаслідок поширення світової валютної кризи у цей час, навпаки, - зростав. У 2011 році було досягнуто історичного максимуму обсягів інвестиційного золота на суму 55 млрд. доларів США. При цьому велику частину інвестицій здійснено біржовими індексними фондами (ETF-фондами). Слід зауважити, що інвестиційний попит є по суті інвестиціями саме у вигляді придбання банківських злитків, монет, "металевих" рахунків та ETF-фондів. Інвестиції в ювелірні прикраси дещо відрізняються від перелічених вище, оскільки ці вироби мають водночас і художню цінність, що додає їм спорідненості з об'єктами тезаврації. На підвищення цін на золото у 2008-2010 роках значно вплинуло зниження обсягів хеджування виробників. Дехедж - приведене до "фізичної величини" зниження обсягів коротких позицій виробників золота. Зазвичай виробники здійснюють хеджування від зниження цін на золото і підтримують короткі позиції за терміновими контрактами у формі опціонів. Зниження цих позицій виробниками призводить до підвищення цін на золото (оцінку хеджа виробників проводять експерти британської дослідницької компанії ДжіЕфЕмЕс (GFMS) і банку Сосьєте Женераль (Societe Generale). Пропозицію на ринку золота формують насамперед такі фактори, як обсяги його видобутку, продажу офіційним сектором і надходження золота після вторинної переробки. До основних країн, які постачають золото на світовий ринок, належать ПАР, Росія, США, Канада і Китай. Слід наголосити, що динаміка золотовидобування у Китаї протягом 2008-2009 років стала несподіванкою для всього світу: у 2009 році Китай випередив ПАР і став найбільшим у світі виробником золота. Таким чином, проаналізувавши величини попиту і пропозиції золота у світі, можна стверджувати, що на ринку золота спостерігався профіцит на тлі рекордних цін на метал. Якщо у 2007 році ціна на золото становила 430.66 долара за унцію, то у 2009-му вона зросла до 655.49 долара за унцію, а наприкінці 2010-го вже становила 1 026.65 долара за унцію. Нині його ціна сягнула нового максимуму - 1 441.25 долара за унцію. Отже, можна дійти висновку, що на ціну золота впливають не лише чинники, що безпосередньо формують попит і пропозицію на ринку металу, а й інші, про які піде мова далі.

СВІТОВИЙ РИНОК СРІБЛА: ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ

Основними споживачами срібла, що формують його попит на світовому ринку, є ювелірна галузь, фотосправа і промисловість. Обсяги попиту на срібло у світі з боку промислових підприємств Основними споживачами срібла, що формують його попит на світовому ринку, є ювелірна галузь, фотосправа і промисловість. Обсяги попиту на срібло у світі з боку промислових підприємств унаслідок світової кризи у 2009 році зменшилися порівняно з попереднім роком на 21%. Однак при цьому проявилася тенденція до зростання промислового попиту на зазначений метал у Китаї та Японії. Скорочення споживання срібла спостерігалося переважно в Індії (до 60%). У ювелірній промисловості протягом 2007-20011 років попит упав неістотно - до 10%, що в основному пов'язано зі зміною потреб споживачів. Обсяги видобутку срібла протягом 2007-2011 років збільшилися з 636.6 до 709.6 тонн (на 11.4%). Лідерами з видобутку в 2011 році стали Перу, Мексика, Китай, Австралія і Болівія. Незначне скорочення пропозиції на ринку срібла відбувалося внаслідок зменшення обсягів його продажу державами, скорочення постачання посередниками та згортання продажу із запасів виробників, що було викликано побоюваннями виробників щодо можливого зниження попиту на метал на світовому ринку. У цілому ж можна стверджувати, що протягом 2007-2011 років рівень пропозиції срібла у світі суттєво не змінився і відповідав попиту на цей метал. Водночас спостерігалося іс-тотне зростання цін на срібло - (з 7.31 долара за унцію в 2007 році до 23.39 долара за унцію в 2011 році) Тобто динаміка світових цін на срібло, як і на золото, крім впливу чинників, що безпосередньо формують попит і пропозицію на метал, залежить і від інших умов.

СВІТОВИЙ РИНОК ПЛАТИНИ: ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ

В останні роки внаслідок фінансової світової кризи спостерігається тенденція до падіння попиту на платину через зниження попиту на метал в автомобільній промисловості, виробництві скла й електроніці. Інвестиційний попит і споживання ювелірної промисловості навпаки - стрімко зросли. Лише протягом 2009 року інвестиції в платину збільшилися на 18.9%, а обсяги її закупівлі для потреб ювелірної промисловості - на 46.1%. Нині зростає популярність платини в ювелірній промисловості у Японії та Китаї. До країн та регіонів, що найбільшою мірою формують ринок пропозиції платини, належать Південна Африка (76% світового ринку), Росія (13%), Північна Америка (4.5%) та

Зімбабве (4%).Слід зауважити, що протягом 2005-2010 років на ринку платини спостерігалася надлишкова пропозиція. У 2006 році перевищення пропозиції становило 5.4%, у 2007 та 2008 роках - на рівні 10%. У 2010 році значення цього показника становило 4.8%.[11]

СВІТОВИЙ РИНОК ПАЛАДІЮ: ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ

Ще одним дорогоцінним металом, на який постійно підтримується попит на міжбанківському ринку, є паладій. Інтерес до цього металу виник у ХХ ст., зокрема, у зв'язку з розвитком виробництва електронного устаткування, каталітичних конверторів для автомобілів. Причому, незважаючи на численні розробки, повноцінної заміни паладію дотепер не знайдено. Як і на ринках інших дорогоцінних металів, на ринку паладію спостерігалася тенденція до стрімкого зростання інвестиційного попиту за останні три роки переважно за рахунок інвестиційної активності ETF-фондів. Порівняно з показниками 2008 року інвестиції у паладій за 2009 рік зросли у 5.4 рази, за 2010-й - у 8.73 рази, за 2011-й - у 13 разів .В останні роки збільшення попиту на паладій спостерігалося в Європі, стрімке зростання зафіксовано в Китаї; у Північній Америці і Японії попит на цей метал стабільний. Ринок пропозиції паладію формували ті ж країни, що і ринок пропозиції платини. Зокрема частка Південної

Африки в обсязі постачання металу становила 30-33%, Росії - 48-53%, Північної Америки - 11-13%, Зімбабве - 2-2.5%. Загалом пропозиція паладію в 2011 році становила 221.1 т, попит - 220.7 т. У цілому на ринку паладію також спостерігався профіцит, що збільшувався протягом 2007-2009 років (з 32.7 до 54.3 тонни), але протягом двох наступних років він скоротився більш як у 2.5 рази: відповідно до 19.8 тонни (2010 р.) і 23.6 тонни (2011 р.). У 2011 році ринок паладію був наближений до рівноваги (обсяг профіциту складав лише 1.6 тонни).

2.2 Суть та стан розвитку ринку дорогоцінних металів в Україні

Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об'єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т. п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. У країнах з розвиненою ринковою економікою інвестиційна діяльність, що пов'язана із цими об'єктами реального інвестування, уже здійснюється на спеціалізованих ринках, які оформилися (ринку золота тощо). Проте, в нашій країні обсяг такого інвестування не відіграє поки суттєвої ролі.

Головним банківським металом в Україні, як утім і в усьому світі, є золото. За оцінками експертів, воно становить приблизно 85% вітчизняних ринків дорогоцінних металів, ще 10% припадає на срібло, решта - на платину і паладій. Ціни на золото в Україні неухильно зростають: якщо в жовтні 2004 року 100-грамовий зливок банки пропонували за ціною 61 - 62 грн/грам, то в грудні - вже близько 66 грн/грам, а нині - 66 - 70 грн/грам. Одразу ж зазначимо, що йдеться про золото проби 999,9 з відповідним сертифікатом якості.

Зростання інтересу українців до "огидного металу" експерти пояснюють кількома факторами. Насамперед - курсовими коливаннями долара - улюбленого засобу заощаджень українців. Банкіри впевнені, що саме люди, які раніше зберігали долари "в панчосі", і є основною рушійною силою ринку золота. Крім того, підвищення інтересу до золота зумовлене і збільшенням прибутків населення.

Тільки за січень банк "Фінанси і Кредит" ввіз до країни 40 кг золота. Для порівняння - за весь минулий рік ми завезли 196 кг. Основний ходовий товар - це 100-грамові зливки. Більше стає клієнтів, які хочуть відкрити рахунки в банківських металах. Але більшість населення все одно, як і раніше, просто купує золото без відкриття рахунку. Серед них багато хт розглядає золото як засіб зберігання ("хай полежить"), але є також і ювеліри, і особи, які купують дорогоцінні метали для технологічних потреб". Не останню роль у розвитку ринку зіграло і посилення законодавства про моніторинг сумнівних валютних операцій, прийняте "на хвилі" виконання вимог FATF.

Банкіри зазначають парадоксальне явище: попит на золото в Україні переважно зростає в ті періоди, коли підвищується ціна цього металлу (причому темпи зростання попиту перевищують темпи зростання цін), натомість у світовій практиці заведено купувати золото в моменти зниження його вартості.

Не відстає від населення і Нацбанк: торік він збільшив обсяг золота у своїх золотовалютних резервах на 266,9 тис. трійських унцій (8,3 тон) - до 750 тис. трійських унцій (23,325 т). Основну частину цього золота (250,6 млн трійських унцій, або 7,794 т) НБУ "прикупив" у період з 1 жовтня 2004 р. до кінця грудня минулого року.

Нарешті, на підвищення попиту зреагували і біржовики. Недавно біржа "Контрактовий дім УМВБ" перейшла на щоденні торги банківськими металами, тоді як раніше їх проводили раз на тиждень. Як зазначають банкіри, ця подія є особливо важливою для розвитку ринку золота.

Водночас банкіри наголошують, що ціни на українському ринку золота практично не залежать від внутрішнього попиту на цей дорогоцінний метал. Наш ринок дуже вузький, а золоті злитки банки закуповують тільки за кордоном, тому ціни на золото в Україні прямо "прив'язані" до світових цін. Відтак цікаво проаналізувати ситуацію на світовому ринку золота в короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що проведене дослідження динаміки обсягів фінансового ринку України, засвідчило, що найбільш значним за обсягами і ліквідним в Україні є ринок державних цінних паперів.

Виявлено, що розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався досить високими темпами.

Упродовж останніх років простежується позитивна динаміка основних показників банківської діяльності.

На міжбанківському валютному ринку зберігається високий попит на доллар США.

На ринку золота ціни на золото в Україні неухильно зростають.

Обсяг імпорту банківських металів в Україну, збільшившись з 2004 до 2006 року вдесятеро, досягнув сенсаційної межі -- 10 т на рік.

Український ринок банківських металів -- найперспективніший з-поміж ринків країн СНД. За кілька років Україна цілком може стати регіональним центром міжнародної торгівлі дорогоцінними металами. Про це говорили в Москві на червневому форумі "Ринок дорогоцінних металів", організованому авторитетною Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів (The London Bullion Market Association, LBMA).

На відміну від партнерів по СНД, першочергові завдання, які вирішує нині Україна, не пов'язані з розвідкою, видобутком чи афінажем дорогоцінних металів. На українській території знайдено понад 230 рудовиявлень золота, причому запаси родовищ десяти з них становлять близько 100 т кожне. Однак поки що це не стало чинником, який активно впливає на розвиток ринку, де практично не відбувається торгівля нововидобутим вітчизняним золотом, а обсяги перероблення "жовтого" металолому незначні.

Утім, світовий досвід свідчить, що ні наявність природних ресурсів, ні високий рівень видобувної промисловості не є обов'язковими умовами активного розвитку ринку дорогоцінних металів (вдалим прикладом слугують Велика Британія й Швейцарія). Тому сьогодні концепція розвитку ринку банківських металів України полягає у грамотній організації ліберальних правил торгівлі, що стимулюють обіг на вторинному ринку імпортованих у країну металів.

Реалізація цієї концепції розпочалася 1997 року, коли гривня гостро потребувала стабілізації і приплив до країни дорогоцінних металів був покликаний зміцнити довіру до національної валюти. Законом "Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і коштовного каміння і контроль над операціями з ними" (ухвалений 1997 року) контроль над ринком банківських металів було передано Нацбанку. Банківські метали стають валютними цінностями, а їх оборот звільняється від сплати митних зборів, податку на додану вартість і будь-яких інших спеціальних податків.

На початковому етапі формування ринку НБУ дозволив уповноваженим банкам здійснювати лише обмежений перелік торгових операцій з металами на внутрішньому ринку України, не даючи при цьому можливості працювати з металевими рахунками. Тому в перші роки ринок зростав переважно за рахунок продажу на вторинному ринку зливків, куплених в європейських афінажних компаній, і до кінця 2004-го його обороти досягли 1 т на рік.

Переломний момент настав 2005 року з активним приходом на ринок швейцарських банків. Послуги швейцарського ринку дорогоцінних металів були відразу запитані українськими банками й дали змогу здійснювати, здавалося б, елементарні завдання: купувати метали за конкурентними ринковими цінами й доставляти їх до України впродовж 24 годин замість одного--трьох тижнів, як раніше.

Цього виявилося достатньо для забезпечення стрімкого зростання обсягу торгів. У результаті впродовж останніх двох років український імпорт банківських металів став щороку збільшуватися не менш як утричі (2004 рік -- близько 1 т, 2005-й -- близько 3 т, 2006 рік -- близько 10 т).

Таке стрімке зростання оборотів залучило на ринок нових операторів з-поміж українських банків. Якщо протягом перших п'яти років функціонування ринку (з 1998 до 2005 року) на нього загалом прийшло вісімнадцять з майже двохсот банків, що тоді існували, то за останні півтора року, починаючи з 2006-го, кількість банків-операторів подвоїлася.

Сприяючи активізації ринку, у середині 2006 року Нацбанк затвердив нове "Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами", яке максимально наблизило структуру операцій з банківськими металами до структури операцій з іноземними валютами. Це відкрило глобальні можливості щодо використання банківських металів як фінансового активу для інвестицій, мінімізації фінансових ризиків і оптимізації управління грошовими ресурсами.

У найближчі рік-півтора ринок банківських металів України зростатиме переважно за рахунок попиту на банківські метали без їх фізичного постачання. Цей попит забезпечать фізичні особи, які вважають за краще зберігати в банках вклади в іноземних валютах, і страхові компанії, чиї резерви можуть бути представлені банківськими металами.

Щонайменше 5% активів цих клієнтів, загальна сума яких оцінюється у $4 млрд, впродовж зазначеного періоду буде переведено в метали. На сьогодні це приблизно $200 млн, які дають змогу придбати близько 16 т золота.

У віддаленішій перспективі зі створенням ефективної інфраструктури металевих рахунків зростання ринку відбуватиметься за рахунок задоволення інтересу клієнтів до біржових і позабіржових операцій з похідними фінансовими інструментами, в яких банківські метали значитимуться лише як базовий актив.

Обсяги таких операцій за їхньої правильної організації у десятки разів перевищать досягнутий Україною десятитонний щорічний оборот фізичних металів. Так, торік світовий оборот похідних інструментів із золотом становив близько 129 000 т, що у 30 разів більше за обсяг проданного фізичного металу -- 3860 т.

Нині уповноважені банки цілковито зосереджені на процесі реструктуризації свого "золотого" бізнесу, забезпечуючи його конкурентоспроможність на ринку, що змінився. Підготовка внутрішньобанківської нормативної документації й розроблення технологічних схем безризикового здійснення нових операцій -- це копіткий багатомісячний процес, без якого жоден банк не зможе ефективно реалізовувати свої потенційні можливості в нових умовах.

Завтра маркетмейкерами ринку банківських металів України стануть ті банківські установи, які зуміють організувати бізнес краще, ніж конкуренти, і створять інфраструктуру, яка дасть змогу менш досвідченим банкам не бути витісненими з ринку і отримувати стабільний прибуток від металевих операцій. За сприятливого розвитку подій ці банки забезпечать собі роль клірингових установ, а ринку -- довгостроковий запас ліквідності, надзвичайно важливий для його розвитку.

Вирішальна роль ліквідності й ліберального законодавства для розвитку ринку банківських металів простежується на прикладі Росії. У 90-х роках операціями з дорогоцінними металами (переважно експортними) займалися понад сотня російських банків. Однак з часом у процесі природної концентрації весь експорт опинився під контролем кількох найактивніших операторів. Через те що в період "золотої лихоманки" на ринку не було створено механізми, які дають змогу ефективно використовувати дорогоцінні метали як фінансовий актив, інші банки були змушені піти з ринку, незважаючи на вельми широку клієнтську базу, зацікавлену в мінімізації фінансових ризиків.

У результаті, на думку російських банкірів, недостатня кількість операторів призвела до суттєвого зниження ліквідності та активності ринку, і попередні плани зі створення в Москві центру міжнародної торгівлі дорогоцінними металами залишилися нереалізованими, незважаючи на багатство природних ресурсів Росії.

Крім того, Центробанк Росії вивів дорогоцінні метали з категорії валютних цінностей. На думку фахівців Міністерства РФ з податків і зборів, це призвело до юридичної колізії: дорогоцінні метали стали товаром, а отже, з їхнього обороту як фінансового активу тепер має стягуватися ПДВ.

До чого може призвести таке оподаткування операцій з дорогоцінними металами, показує досвід Казахстану, де до 2004 року ринок дорогоцінних металів стабільно зростав і обсяги виробництва афінійованого золота досягли 16,6 т на рік.

Після того як 2005 року було впроваджено ПДВ на операції з дорогоцінними металами, казахстанські банки були змушені піти з цього ринку. Відтоді оборот дорогоцінних металів в Казахстані з року в рік знижується. 2006 року обсяги виробництва афінійованого золота знизилися до рівня 9,9 т на рік, що на 40% менше порівняно з 2004 роком.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ

3.1 Аналіз сучасних тенденцій світового ринку дорогоцінних металів

Становлення національного ринку дорогоцінних металів є специфічним процесом.

Часто споживач, почувши ціни на Лондонській біржі, прибігає із широко розкритими очима і просить купити метал за лондонською ціною. У цій ситуації можна відповісти тільки наступне. Існує список маркетмейкеров -- компаній, що впливають на біржову ціну. Їх всього 14. Є список звичайних учасників біржі, що можуть брати участь у торгах. Їх біля сорока. У встановленні фіксинга золота два рази в день бере участь п'ять фінансово-інвестиційних компаній. При цьому якщо хочеш щось придбати за ціною лондонського фиксинга, потрібно купити як мінімум 1 лот, тобто 155 кг. Це будуть злитки 12,5 кг, чистоти 99,5, що для продажу споживачу не пригодні. Їх треба очистити до 999,9, зробити мірні злитки, перевезти, розмитнити [12]. Можна придбати золото за кордоном, але в залежності від законодавства країни, можливо, прийдеться заплатити податки, а, крім того, одержати індивідуальну ліцензію НБУ на ввіз металу в Україну, що зажадає витрат не стільки грошей, скільки часу і нервів. У підсумку реально може вийти сума, максимально наближена до цін на українському ринку чи навіть вище.

Для продажу на ринках дорогоцінні метали повинні відповідати Міжнародним стандартам якості, прийнятим Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів (LBMA), що позначені в документах асоціації як стандарт London good delivery і містять такі вимоги:

I. Для злитків золота:

- Маса чистого золота в злитку - від 350 до 450 тройских унцій (від 10886 до 13754г).

- Вага кожного злитка може бути виражена у тройских унціях і бути кратній 0,025 унції.

- Чистота металу - не менш 995 частин хімічно чистого золота на 1000 частин лігатурної ваги.

На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:

- серійний номер;

- проба;

- клеймо виготовлювача;

- рік виготовлення злитка (вимога діє з 1988 року).

Злиток не повинний мати внутрішніх пір, поглиблень і інших недоліків. Він повинний бути зручним для переносу і складування.

ІІ. Для злитків срібла:

- Вага злитка - від 500 до 1250 тройских унцій (від 15552 до 38879 г).

- Вага кожного злитка повинний бути виражений у тройских унціях і бути кратною 0,10 унції

- Чистота металу - не менш 999 частин хімічно чистого срібла на 100 частин лігатурної ваги.

На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:

- проба;

- клеймо виробника;

- вага в тройских чи унціях кілограмах (вага злитка в кілограмах повинний бути переведений у трійські унції і відповідати вищевказаним вимогам).

Злиток повинний бути правильної форми, зручним для переносу і складування. На поверхні не повинне бути пір, поглиблень і інших недоліків. Краї злитка повинні бути прямими і негострими.

ІІІ. Для злитків (пластин) платіни:

1. Вага злитка (пластини) - від 32.150 до 192.904 тройских унцій (від 1000 до 6000 г).

2. Чистота металу - не менш 999,5 частин хімічно чистого металу на 1000 частин лігатурної ваги.

На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:

- серійний номер;

- проба;

- букви РТ чи PLATINUM ;

- клеймо виробника;

- вага в чи грамах тройских унціях.

Як показує аналіз даних по банківському ринку торгів дорогоцінними металами в Україні

існуючий ринок практично працює тільки по золоту, а його обсяг не досягає навіть 1 лота (155 кг) Лондонської біржі.

На відміну від партнерів по СНД, першочергові завдання, які вирішує нині Україна, не пов'язані з розвідкою, видобутком чи афінажем дорогоцінних металів. На українській території знайдено понад 230 рудовиявлень золота, причому запаси родовищ десяти з них становлять близько 100 т кожне. Однак поки що це не стало чинником, який активно впливає на розвиток ринку, де практично не відбувається торгівля нововидобутим вітчизняним золотом, а обсяги перероблення "жовтого" металолому незначні. Утім, світовий досвід свідчить, що ні наявність природних ресурсів, ні високий рівень видобувної промисловості не є обов'язковими умовами активного розвитку ринку дорогоцінних металів (вдалим прикладом слугують Велика Британія й Швейцарія). Тому сьогодні концепція розвитку ринку банківських металів України полягає у грамотній організації ліберальних правил торгівлі, що стимулюють обіг на вторинному ринку імпортованих у країну металів [17]. Реалізація цієї концепції розпочалася 1997 року, коли гривня гостро потребувала стабілізації і приплив до країни дорогоцінних металів був покликаний зміцнити довіру до національної валюти. Законом "Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і коштовного каміння і контроль над операціями з ними" (ухвалений 1997 року) контроль над ринком банківських металів було передано Нацбанку. Банківські метали стають валютними цінностями, а їх оборот звільняється від сплати митних зборів, податку на додану вартість і будь-яких інших спеціальних податків. На початковому етапі формування ринку НБУ дозволив уповноваженим банкам здійснювати лише обмежений перелік торгових операцій з металами на внутрішньому ринку України, не даючи при цьому можливості працювати з металевими рахунками. Тому в перші роки ринок зростав переважно за рахунок продажу на вторинному ринку зливків, куплених в європейських афінажних компаній, і до кінця 2001-го його обороти досягли 1т на рік. Переломний момент настав 2002 року з активним приходом на ринок швейцарських банків. Послуги швейцарського ринку дорогоцінних металів були відразу запитані українськими банками й дали змогу здійснювати, здавалося б, елементарні завдання: купувати метали за конкурентними ринковими цінами й доставляти їх до України впродовж 24 годин замість одного--трьох тижнів, як раніше. Цього виявилося достатньо для забезпечення стрімкого зростання обсягу торгів. У результаті впродовж останніх двох років український імпорт банківських металів став щороку збільшуватися не менш як утричі (2001 рік -- близько 1 т, 2002-й -- близько 3 т, 2003 рік -- близько 10 т). Таке стрімке зростання оборотів залучило на ринок нових операторів з-поміж українських банків. Якщо протягом перших п'яти років функціонування ринку (з 1998 до 2002 року) на нього загалом прийшло вісімнадцять з майже двохсот банків, що тоді існували, то за останні півтора року, починаючи з 2003-го, кількість банків-операторів подвоїлася. Сприяючи активізації ринку, у середині 2003 року Нацбанк затвердив нове "Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами", яке максимально наблизило структуру операцій з банківськими металами до структури операцій з іноземними валютами. Це відкрило глобальні можливості щодо використання банківських металів як фінансового активу для інвестицій, мінімізації фінансових ризиків і оптимізації управління грошовими ресурсами. У найближчі рік-півтора ринок банківських металів України зростатиме переважно за рахунок попиту на банківські метали без їх фізичного постачання. Цей попит забезпечать фізичні особи, які вважають за краще зберігати в банках вклади в банківських металах ніж, в іноземних валютах, і страхові компанії, чиї резерви можуть бути представлені банківськими металами. Щонайменше 5% активів цих клієнтів, загальна сума яких оцінюється у $4 млрд, впродовж зазначеного періоду буде переведено в метали. На сьогодні це приблизно $200 млн, які дають змогу придбати близько 16 т золота. У віддаленішій перспективі зі створенням ефективної інфраструктури металевих рахунків зростання ринку відбуватиметься за рахунок задоволення інтересу клієнтів до біржових і позабіржових операцій з похідними фінансовими інструментами, в яких банківські метали значитимуться лише як базовий актив. Обсяги таких операцій за їхньої правильної організації у десятки разів перевищать досягнутий Україною десятитонний щорічний оборот фізичних металів. Так, торік світовий оборот похідних інструментів із золотом становив близько 129 000 т, що у 30 разів більше за обсяг проданого фізичного металу -- 3860 т [13].

...