На відміну від часів, коли готували Договір про ЄЕСп, нині ми чітко бачимо потребу в політиці Спільноти щодо досліджень та її цілі. Ось чому Договір, окрім короткої згадки про координування дослідної діяльності та поширення знань, дотичних до сільського господарства, в статті 41 (ст.35 Договору про Європейську Спільноту) не уповноважив інституції Спільноти фінансувати або навіть координувати цю діяльність держав-членів в інших секторах економіки. Ситуація змінилась із запровадженням нових положень Договору про Європейську Спільноту, нових концепцій рамкових програм та прямих і непрямих дій і насамперед нових завдань Спільного дослідного центру Маастрихтський договір поліпшив становище науково-дослідної діяльності в процесі розбудови Європи. Стаття 163 Договору про Європейську Спільноту запровадила політику Спільноти щодо досліджень та технічного розвитку, фіксуючи, що така політика буде спрямована на зміцнення наукових і технологічних засад промисловості Спільноти та підвищення її конкурентності на міжнародному рівні, а також на заохочення науково-дослідної діяльності, яка буде необхідною в рамках інших політик Спільноти. Саме тому в усіх державах-членах Спільнота підтримуватиме підприємства, зокрема й малі та середні, дослідницькі центри й університети в їхніх дослідженнях та діяльності з розвитку технологій. Завдяки підтримці зусиль цих утворень Спільнота прагне надати можливість підприємствам скористатися всіма перевагами потенціалу внутрішнього ринку, зокрема, шляхом відкриття доступу до укладання державних контрактів, визначення спільних стандартів й усунення правових і податкових перепон для співпраці.

На виконання цілей, зафіксованих у статті 163 ДЄСп, Спільнота провадить пріоритетні заходи, які доповнюють діяльність держав-членів (ст.164 Договору про Європейську Спільноту), серед яких:

реалізація програм досліджень, технологічного розвитку та демонстраційних заходів через заохочення співпраці з підприємствами та між ними, дослідницькими центрами й університетами;

заохочення співпраці в цих сферах з третіми країнами й міжнародними організаціями;

поширення й оптимізація результатів у сфері досліджень, технологічного розвитку та демонстраційних заходів Спільноти;

стимулювання професійного навчання та мобільності дослідників у Спільноті.

Договір про Євратом надає ще важливішої ролі розвитку досліджень (у сфері атомної енергії) Стаття 4 покладає відповідальність на Комісію за стимулювання та сприяння відповідним дослідженням у державах-членах і за їх доповнення Дослідницькою та підготовчою програмою Європейської Спільноти з атомної енергії. Задля координування та доповнення досліджень, здійснюваних у державах-членах, Комісія закликає держав-членів, осіб або підприємства повідомити їй про свої плани стосовно досліджень, про які йдеться в її запиті. Своїми оцінками Комісія має перешкоджати зайвому дублюванню та спрямовувати дослідження до мало вивчених сфер, список яких вона регулярно оприлюднює (ст.5 Договору про Євратом).

Дослідницькі програми Спільноти передбачають двофазовий процес ухвалення рішень. Кожні п'ять років Рада ЄС, діючи спільно з Європейським Парламентом, після консультацій з Економічно-соціальним комітетом ухвалює багаторічну рамкову програму з дослідного та технологічного розвитку, що Визначає основні наукові й технологічні цілі Спільноти, вказує ключові напрями дослідної діяльності в рамках програми та встановлює максимальну суму фінансування для всіх запланованих робіт, а також визначає цілі основних робіт. Фіксуючи цілі, пріоритети та фінансування й розподіл коштів на дослідження Спільноти в загальних рисах, програма є "посібником" для визначення спеціальних напрямків роботи протягом п'яти років її дії. До того ж рамкова програма добре висвітлює середньострокові дослідницькі пріоритети Спільноти для наукових установ, підприємств або держав-членів. Надаючи чітку інформацію про спеціальні заходи, які Спільнота планує здійснити, рамкова програма надає можливість різним європейським дослідницьким організаціям ліпше планувати напрямки своєї діяльності, а власне дослідницькій діяльності Спільноти посісти належне місце в спільному європейському співробітництві

Рамкові програми реалізуються через спеціальні програми, що їх приймає кваліфікована більшість Ради ЄС після консультацій з Європейським Парламентом та Економічно-соціальним комітетом (стаття 166 Договору про Європейську Спільноту). Шоста рамкова програма (2002-2006) враховує пріоритетні напрямки діяльності, закріплені за дослідницькою діяльністю та технологічним розвитком Договором про Європейську Спільноту.

Політика Спільноти щодо досліджень не обов'язково означає "комунітаризацію" всіх програм або спільного фінансування всієї науково-дослідної діяльності та технологічного розвитку держав-членів. У контексті застосування принципу субсидіарності слід виокремити різні форми досліджень. Щодо фундаментальних і базових досліджень, які потребують значних фінансових ресурсів та висококваліфікованих дослідників і на результати яких можна сподіватися лише в далекому майбутньому, в інтересах держав-членів ЄС об'єднати свої зусилля у прямих заходах, які цілком фінансовані Європейським Союзом і які об'єднують дослідників різних держав.

З іншого боку, розвиткові високоточних технологій (ядерні, інформаційні, авіаційні та космічні технології тощо) найліпше сприяють непрямі заходи, які заохочують координування дослідної діяльності в державах-членах, що, своєю чергою, забезпечує промисловий успіх, транскордонну реструктуризацію підприємств, відкритий доступ до державних контрактів і навіть групування закупівель за сферами телекомунікацій, транспортних послуг та електрики. Отже, зусилля Спільноти в галузі дослідної діяльності та технологічного розвитку поділяються на прямі та непрямі заходи.

Прямі заходи - це дослідна діяльність, яку провадить Комісія в дослідницьких установах Спільного дослідного центру (СДЦ) і яка цілком фінансується з бюджету Спільноти. Європейський вимір досліджень є однією з основних переваг СДЦ. Діяльність Центру характеризується багатодисциплінарним підходом, що спирається на широкий спектр його можливостей. Така багатодисциплінарність відбивається в розмаїтті предметів, якими займаються інститути СДЦ, та допомагає СДЦ давати відповіді на наукові виклики, що постають перед Європою. Водночас СДЦ має діяти в тісній співпраці з науковим середовищем та підприємствами Європи.

Друга форма дослідної діяльності та технологічного розвитку Спільноти - непрямі заходи. Ці заходи поглинають понад 80% фінансових ресурсів дослідної діяльності та технологічного розвитку Спільноти і проводяться в дослідницьких центрах, університетах або підприємствах, за фінансового сприяння Комісії та на умовах, визначених нормами, що регулюють участь у різних програмах, зокрема участь принаймні двох партнерів з різних держав-членів. Фінансова допомога Спільноти покриває, як правило, 50% від загальної вартості дослідної роботи. Комісія, за допомоги Дорадчих комітетів з питань менеджменту та координації (ДКМК), готує дослідницькі програми щодо ухвалених Радою непрямих заходів. Потому Комісія публікує в Офіційному віснику Європейських Спільнот оголошення про тендери для дослідників з держав-членів, де вказуються цілі досліджень, визначені Європейською програмою. Ціну тендерів встановлюють Комісія та комітети на основі критеріїв, що були наперед визначені й що спрямовані на досягнення найліпших результатів. При цьому національних квот на дослідну допомогу немає. Основними критеріями для вибору проектів є, по-перше, їх наукова й технічна якість і, по-друге, їхній вплив на економічне зростання та підвищення конкурентності європейської економіки. Два рішення Ради стосуються правил участі підприємств (компаній, фірм), дослідницьких центрів та університетів і поширення результатів досліджень для виконання п'ятої рамкової програми Європейської Спільноти та Євратому. Вони спрямовані на спрощення процедур, що застосовуються, та на сприяння поширенню й використанню результатів досліджень Спільного дослідного центру.

СДЦ є автономним Генеральним директоратом Комісії й діє як науково-технологічний та довідковий центр ЄС. У своєму розпорядженні СДЦ має унікальне поєднання матеріальних засобів і знань, що долає межі державних кордонів. Будучи наближеним до процесу вироблення політики і водночас залишаючись незалежним від великих комерційних або національних інтересів, Центр служить спільним інтересам держав-членів. Найбільші установи СДЦ знаходяться в місті Іспра (Італія), тоді як спеціалізовані інститути перебувають у містах Геель (Бельгія), Петтен (Нідерланди), Карлсруе (Німеччина) та Севілья (Іспанія).

Завдання СДЦ полягає в наданні наукової та технічної підтримки створенню, розвитку, реалізації й моніторингу політик Спільноти з урахуванням потреб споживачів. У процесі виконання своїх завдань СДЦ прагне координувати дослідну діяльність і технологічний розвиток у державах-членах. Діяльність СДЦ спирається на створення інтенсивних мереж із державними та приватними інституціями держав-членів, наприклад, через дослідницькі мережі, спільні проекти чи обмін персоналом. Ці процеси дуже важливі, адже місія СДЦ доповнює непрямі заходи, передбачені рамковою програмою. Тоді як останні є основним механізмом розвитку та випробування нових ідей, роль СДЦ полягає в сприянні тому, аби вони застосовувались на користь розробників політики. Двома кри теріями визначення напрямків діяльності СДЦ є: зв'язок із політиками Спільноти та відповідність принципові субсидіарності, яка передбачає, що дослідна діяльність СДЦ має провадитись у сферах, де необхідна участь Спільноти. Так, зокрема, СДЦ надає підтримку в тих галузях, де він володіє спеціальним або навіть унікальними знаннями й матеріальними засобами, або в яких на нього покладене виконання завдань з визначення та імплементації політик Спільноти й завдань Комісії згідно з Договором, що вимагає неупередженості, відтак стандартизування діяльності. Отже, СДЦ діє в сферах, де його унікальна всеєвропейська природа додає цінності дослідницькій діяльності та технологічному розвиткові Спільноти. СДЦ впроваджує дві дослідницькі програми: одну - для Європейської Спільноти, іншу - для Європейської Спільноти з атомної енергії (Євратом).

Низка наукових установ допомагають Комісії визначати й реалізовувати політику Спільноти в галузі досліджень і технологічного розвитку. Комітет з наукових та технологічних досліджень (КРЕСТ; CREST) є дорадчим органом, що допомагає Комісії та Раді ЄС у питаннях дослідної діяльності та технологічного розвитку, визначаючи стратегічні пріоритети, забезпечуючи взаємну злагодженість між національними політиками та політикою Спільноти й надаючи допомогу у визначенні стратегії Спільноти щодо міжнародної співпраці." Європейська група з етичних питань у науці та нових технологіях (ЕГЕ; EGE) надає Комісії поради з питань етики в дослідницькій діяльності та нових технологіях, зокрема щодо питань правової охорони біотехнічних винаходів або клонування людей.

Насправді, аби реалізувати положення статті 163 Договору про Європейську Спільноту, яка зобов'язує Спільноту та держав-членів координувати свою дослідну діяльність і технологічний розвиток, координування національних політик та політики Спільноти має якомога більше спиратися на Європейські наукові мережі, зокрема на Комітет з питань науки та технологічних досліджень. Однією з основних цілей такого координування є допомога у визначенні пріоритетів майбутніх досліджень та технологічного розвитку Спільноти через узгодження внеску Спільноти із принципом субсидіарності, а також допомога в ліпшому використанні ресурсів, наявних у Європейському Союзі. Такі наукові мережі допомагають створити єдину наукову систему ЄС. Координування європейської науково-дослідної діяльності відбувається також і на вищому рівні, ніж рівень ЄС. Справді, спеціальні дослідницькі програми Спільноти відкриті для участі держав-членів Європейської асоціації Вільної торгівлі (ЄАВТ) (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн) і держав Центральної та Східної Європи, а також нових незалежних держав колишнього Радянського Союзу. Наукова та технічна співпраця (НТС; Cost) охоплює країни ЄАВТ та держави Центральної й Східної Європи. НТС здійснюється за керівництва Комітету вищих посадових осіб та спеціалізованих комітетів. Співпраця набуває форми меморандуму взаєморозуміння, що підписують держави, які беруть участь у НТС, і стосується виконання завдань НТС у різноманітних сферах: медицині, транспортній чи ресурсній галузях. Рада укладає координаційні угоди між Спільнотою та державами-учасницями НТС про узгодження дій, які є складником дослідної програми Спільноти. Спеціальна програма в контексті п'ятої рамкової програми спрямована на утвердження міжнародної ролі дослідної діяльності Спільноти. Основними завданнями щодо цього ключового питання горизонтального співробітництва є заохочення наукової та технологічної співпраці на міжнародному рівні; зміцнення можливостей Спільноти в галузі науки й техніки; надання загальної підтримки науковому вдосконаленню в контексті ширших міжнародних рамок; сприяння реалізації зовнішньої політики Спільноти, особливо з огляду на можливість вступу нових держав до ЄС. Спеціальні дії, передбачені цією програмою, такі:

співпраця з певними категоріями третіх країн, зокрема державами Центральної та Східної Європи, які планують вступити до ЄС; іншими державами Центральної та Східної Європи, а також незалежними державами колишнього Радянського Союзу; державами-партнерами Середземноморського регіону; країнами, що розвиваються; державами з відсталою економікою та індустріалізованими країнами;

підготування дослідників. Система стипендій дає змогу молодим дослідникам з країн, що розвиваються, з країн Середземноморського регіону та з країн з відсталою економікою працювати в лабораторіях Спільноти над спеціальними проектами рамкової програми. Інша система стипендій передбачає надання можливості обмеженій кількості молодих дослідників із держав-членів Спільноти працювати в найліпших лабораторіях промислових досліджень третіх країн;

міжнародна координація та співпраця, зокрема: координація дій із заходами, що проводяться в рамках НТС; координація дій з іншими заходами співпраці в рамках Спільноти, такими як ФАРЕ, ТАСІС та МЕДА (MEDA); міжнародна співпраця в рамках інших заходів, передбачених рамковою програмою.

Ядерна енергія здатна забезпечити Європу надійним і постійним джерелом енергопостачання за прийнятну ціну. Зусилля з розроблення безпеки та надійності систем ядерної енергії можуть зміцнити промислову конкурентність Спільноти че рез використання технологічних здобутків Європи та забезпечити впевненість громадськості в безпеці ядерної енергії. Мінімізація радіаційного випромінювання з усіх джерел, як і медичну та природну радіацію, може поліпшити якість життя та сприяти розв'язанню проблем охорони здоров'я й довкілля. Комісія має особливі зобов'язання в сфері ядерної енергії, що випливають з Договору, і вона завжди покладалася на СДЦ для надання технічної допомоги, яка здатна підтримати технологічний розвиток і дати відповідь новим викликам. Однак спектр дії Договору про Євратом та завдання СДЦ давно радикально змінились. Найпомітнішим є те, що дослідження в рамках Євратому тепер насамперед сконцентровані на питаннях безпеки ядерного розщеплення та на питаннях термоядерного синтезу.

Провідним напрямом дослідної діяльності Євратому та програм підвищення кваліфікації в сфері ядерної енергії (1998-2002 pp.) є дослідження питань ядерного розщеплення. Основними цілями цього напряму є надання допомоги заради безпеки ядерних устаткувань у Європі, посилення конкурентності європейської промисловості, забезпечення охорони працівників і громадськості, а також безпечне й дієве управління ядерною енергетикою, утилізація радіоактивних відходів, дослідження інноваційних концепцій, що забезпечують тривалі та сталі переваги в економіці, сфері безпеки, охороні здоров'я й навколишнього середовища. Іншою ціллю є сприяння підтриманню в ЄС високого рівня знань і навичок у сфері ядерного розщеплення завдяки підвищенню рівня освіти та професійного навчання.

Євратом також активно діє в процесі розроблення контрольованого термоядерного синтезу, безпечного для довкілля. Термоядерний синтез - це процес, що відбувається на поверхні Сонця і в результаті якого викидається величезна енергія. В ядрі Сонця під температурою від 10 до 15 мільйонів градусів за Цельсієм водень перетворюється на гелій, виробляючи при цьому достатню кількість енергії для підтримування життя на Землі. Отже, постала ідея відтворення в земних умовах того, що відбуваються на Сонці. Справді, якщо нагрівати такі гази, як дейтерій (наявний у великій кількості у воді) та літій (наявний у великій кількості в земній корі) або тритій (виробляється з літію) до температури 100 мільйонів градусів за Цельсієм, від атомів відокремлюватимуться електрони, атоми зливатимуться, і при цьому вивільнюватиметься фантастична кількість енергії. Однак треба спочатку досягти такої величезної температури (це взагалі реально), а потім плазму потрібно розмістити в магнітному середовищі, відомому як "торус" (цього досягти складніше). Цілями досліджень Спільноти є вироблення й утримання плазми, яка має необхідні для реакторів майбутнього властивості, в магнітному полі, що називається "токамак".

Дослідження з термоядерного синтезу проводяться з 1978 року в місті Калгемі (Сполучене Королівство) в установі, що не входить до складу Спільного дослідного центру, але керована спільним підприємством - "Спільний європейський токамак" (Joint European Torus, JET), відповідно до статті 45 Договору про Євратом. Його правління складається з представників держав-учасниць і Комісії, і бюджет на 80% фінансує Спільнота. Теоретичні й експериментальні дослідження в галузі термоядерного синтезу, зокрема, в рамках проекту "JET", спрямовані на побудову експериментального термоядерного реактора.

Поряд із вищезгаданими заходами приблизно 30% ресурсів П'ятої рамкової програми спрямовуються за такими напрямами:

- дослідна діяльність загального характеру. Така діяльність спрямована на підтримку дослідної діяльності в сфері загальних знань або технологій у секторах, які швидко розвиваються і які мають високий потенціал для майбутнього;

- підтримка дослідної інфраструктури. Ця підтримка має забезпечити оптимальне використання наукових і технічних споруд ЄС та держав-членів, а також забезпечити - завдяки транскордонному співробітництву - раціональний та економічно дієвий розвиток нової інфраструктури.

Суттєвою новацією П'ятої рамкової програми (ПРП) є концепція "Провідних дій", на які використовують 70% бюджету програми і які мають спрямувати європейську дослідну діяльність на розв'язання основних соціально-економічних проблем, про які йдеться в кінці цього розділу. Провідні дії орієнтуються на розв'язання проблем і чітко визначені відповідно до певних критеріїв. Вони спрямовані на досягнення конкретних цілей кожної програми та бажаних результатів, враховуючи побажання споживачів. Провідні дії зводять разом різні напрямки дослідної діяльності (від базових досліджень, крізь прикладні й конкретні дослідження до втілення та демонстрування досягнень) у гармонійній цілісності задля спрямування їх на подолання спільних європейських викликів чи проблем. Серед спеціальних програм та основних провідних дій ПРП можна виокремити такі:

Підвищення якості життя та здоров'я. Це є основним викликом для Спільноти, і розв'язується ця проблема шляхом вироблення знань і технологій у сфері науки про життя. В цьому контексті існує потреба поліпшити якість життя всіх громадян ЄС, враховуючи окремі проблеми певних верств населення, наприклад, людей похилого віку й інвалідів. Водночас прогрес у цій сфері дозволяє підвищити конкурентність підприємств Спільноти завдяки відкриттю нових перспектив у галузях, у яких Спільнота вже має певні переваги (біотехнологія, агропромисловий сектор, охорона здоров'я та довкілля).

Метою спеціальної програми з підвищення якості життя й управління живими ресурсами є забезпечення тіснішого зв'язку між відкриттями та їхнім практичним впровадженням, що могло б підвищити рівень добробуту населення та створити додаткові робочі місця. Заходи, здійснювані в рамках цієї програми, спрямовані на забезпечення соціально-економічних потреб, підвищення рівня інноваційності європейської економіки, рівня конкурентності європейських підприємств, забезпечення біобезпеки та дотримання етичних рамок. "

Взаємоузгодження між опрацюванням інформації, комунікаціями та змістом інформації поширюється в більшості напрямів промислової та соціальної діяльності й стає дедалі важливішим для зміцнення європейської конкурентності та поліпшення якості життя. Становлення інформаційного суспільства відкриває можливості для широкого спектру нових напрямів діяльності у Спільноті як для фізичних осіб, так і для підприємств, наприклад, у сферах торгівлі, працевлаштування, транспорту, довкілля, освіти та професійного навчання, охорони здоров'я та культури. Аби реалізувати весь потенціал інформаційного суспільства, потрібні постійні зусилля щодо дослідної діяльності, технологічного розвитку та практичного втілення.

Зусилля Спільноти, зосереджені в спеціальній програмі з наближеного до користувача інформаційного суспільства, спрямовані на розв'язання загальних проблем доступу, простоти використання, економічної ефективності та можливості взаємодії, а також стандартизації. Зусилля також спрямовані на розв'язання соціально-економічних наслідків такої діяльності, зокрема стосуються соціальних змін, спричинених запровадженням і ширшим використанням нових інформаційних і комунікаційних технологій, а також їхнього впливу на різні групи населення (особлива увага приділяється впливові на жінок і молодь).

Цілями спеціальної програми з конкурентного та сталого зростання є:

вироблення й поширення знань і технологій, необхідних для процесів створення та розвитку, а також для вироблення високоякісних, безпечних для довкілля та споживача товарів, які будуть конкурентоздатні на ринку майбутнього;

стимулювання економічного зростання та створення нових робочих місць у Європі та забезпечення постійних інноваційних зусиль підприємств (зокрема й МСП) задля підвищення їхньої конкурентності.

Ця мета тісно пов'язана з розвитком транспортних систем, які мають бути економічними, безпечними й не завдавати шкоди довкіллю та якості життя.

Науково-дослідна діяльність і технологічний розвиток у сфері охорони довкілля, енергетики та сталого управління ресурсами екосистеми значущі для реалізації політик Спільноти. Використання необхідних знань і технологій дозволить задовольнити різноманітні потреби. Зокрема, економічний розвиток та промислова конкурентність, що не завдають шкоди довкіллю та якості життя, потребують наявності екологічно чистих, ефективних, економних і диверсифікованих енергетичних систем та послуг, зокрема запровадження нових і відновних енергетичних технологій. Такі технології сприяли б істотному зменшенню викидів СО2 та інших газів, що викликають парниковий ефект. Хоча дослідна діяльність і технологічний розвиток у сфері охорони довкілля й енергетики тісно пов'язані між собою, останні дві провідні дії спеціальної програми з енергетики, охорони довкілля та сталого розвитку насамперед стосуються екологічно чистішої та ефективнішої енергетики й тісно координуються з основними напрямками діяльності в рамках П'ятої рамкової програми Євратому з дослідної діяльності та професійного навчання.

Стимулювання інноваційної діяльності й участь у цьому малих і середніх підприємств (МСП), хоча й не є синонімами, але все одно тісно пов'язані між собою. Малий і середній бізнес є важливими об'єктами та суб'єктами інновацій. Розвиток МСП може здійснити життєво важливий внесок в економічний та соціальний розвиток, нові види економічної діяльності, процес створення робочих місць та підвищення конкурентності. Отже, необхідно надати МСП легший доступ до передових технологій, яких вони потребують, а також до можливостей, що їх надають дослідницькі програми Спільноти та держав-членів. Враховуючи це, горизонтальна програма щодо стимулювання інновацій та заохочування участі МСП в інноваційній діяльності спрямована на стимулювання інновацій, створення інноваційних підприємств і полегшення поширення й використання результатів дослідної діяльності, надання підтримки в переданні технологій.

Горизонтальна програма спрямована на розвиток людського дослідного потенціалу Спільноти, особливо через поступ професійного навчання та забезпечення мобільності дослідників, аби підтримати, серед іншого, зусилля зі створення нових робочих місць; поліпшення доступу до дослідної інфраструктури; сприяння в спробі перетворити Спільноту на привабливе місце для дослідників; стимулювання європейської дослідної діяльності на міжнародній арені та просування європейської наукової й технологічної культури; зміцнення соціально-економічних знань задля ліпшого розуміння ключових проблем, з якими стикається європейське суспільство; та надання допомоги в розробленні наукової та технологічної політики Спільноти, а також інших спільних політик.

3. Україна та ЄС - науково-технічне співробітництво