Світовий борг та шляхи подолання кризи світової заборгованості

Міжурядові кредити, які спочатку домінували, різко скоротилися і з 1995 р. становлять відносно незначні суми -- близько 0,3 млрд дол. США щорічно (за винятком 1999 р. -- 1,22 млрд дол.). Досить ритмічна динаміка і за кредитами МФО -- збільшення кредитів на початковій стадії співробітництва з подальшим зниженням. Крім того, слід враховувати залежність обсягів цих кредитів від економічної і фінансової ситуації в країні, а також від виконання вимог і умов, що установлюються цими організаціями. Найбільшою синусоїдністю відзначається динаміка комерційних позик. Проте ця тенденція має достатньо логічне пояснення: комерційні позики збільшувалися у разі зниження інших запозичень, і навпаки. Використання саме цього виду фінансового запозичення як балансуючого джерела також цілком зрозуміло: ці позики найдорожчі і тому їх залучають тоді, коли не вистачає інших джерел. Характерною ознакою 2001 р. було зниження більше ніж удвічі проти попереднього року обсягів зовнішніх запозичень, які, незважаючи на їх важливість, не є основними чинниками досягнутого економічного зростання.

2004 р. у сфері боргової політики держави ознаменувався поверненням України до нормального стану розрахунків за державним боргом, закріпленням довіри з боку внутрішніх кредиторів та поліпшенням стосунків з іноземними кредиторами, що сприятиме виходу України з 2005 р. на зовнішні ринки капіталу з метою залучення коштів на фінансування бюджету на більш вигідних умовах, ніж у попередні роки. У цьому контексті особливого значення набуває повне та своєчасне виконання Україною своїх внутрішніх та зовнішніх боргових зобов'язань.

Починаючи з 2003 р., збільшилися платежі за державним боргом порівняно з 2002 р. (платежі за державним боргом у 2003 р. по загальному фонду склали близько 2,125 млрд дол. США, порівняно з 1,8 млрд дол. США у 2002 р.).

З метою недопущення зростання боргового навантаження необхідно передусім контролювати рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показники державного бюджету.

Розглянемо можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни:

Державний борг не є чимось загрозливим:

якщо його розміри не перевищують прийняті параметри макроекономіки. Наприклад, на відшкодування боргів і сплату процентів витрачається не більше 25 % експортних надходжень країни;

якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів.

Коли умови сприятливі, державний борг здатний навіть «працювати» на державу. Так, наприкінці XIX ст. у Росії за рахунок випуску та розміщення за кордоном державних облігацій (фактично зовнішній борг) були засновані численні казенні заводи, збудовані залізниці та інші важливі об'єкти.

Якщо державний борг зростає швидше, ніж ВВП, обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення.

Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними:

коли борги накопичуються з року в рік, це може привести країну до боргової кабали;

призвести до втрати економічної незалежності і втрати політичних позицій у світовому співтоваристві.

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу із боргової кризи в Україні є:

припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

часткове переспрямування здійснюваної грошової емісії на погашення боргових зобов'язань Уряду (в розмірі 1,5 % до ВВП):

досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 3,5--2,4 % до ВВП;

скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання;

здійснення валютного регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів за кордон;

укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом.

З метою послаблення боргового тиску на бюджет і платіжний баланс Україна має також домагатися укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості.

Заборгованість перед офіційними кредиторами може бути реструктурована через укладення угод з «Паризьким клубом»; заборгованість перед іноземними комерційними банками -- з консорціумом комерційних банків. Позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) реструктуризації не підлягають, у випадку надзвичайних обставин допомога цих організацій полягає в наданні позитивних нетто-кредитів. Ставлячи перед кредиторами питання про реструктуризацію, країна-позичальник має надати програму коригування платіжного балансу на середньостроковий термін. Необхідною умовою реструктуризації боргу є реалізація позичальником стабілізаційної програми МВФ.

Крім того, з 1989 р. почали проводитися операції з добровільного скорочення розміру боргу з урахуванням котирувань вторинного ринку. Для скорочення суми боргових виплат цінні папери держави підлягали обміну на нові боргові зобов'язання з дисконтом чи з нижчими процентними ставками, або ж державні зобов'язання мали викуповуватися позичальником за грошові кошти. Через здійснення зазначених операцій фактично було списано частину зовнішньої заборгованості Аргентини, Мексики, Венесуели, Коста-Ріки, Філіппін, Уругваю, Йорданії, Бразилії, Домініканської республіки.

Виходячи з формальних критеріїв (обсяг зовнішнього боргу до 40 % ВВП, норма обслуговування боргу до 20 % експорту), за якими країна отримує право на пільговий підхід, у 2000 р. Україна мала законні підстави домагатися задіяння схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат.

Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов'язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Крім того, не варто виключати можливість дефолту. Оголошення дефолту суперечить інтересам кредиторів, тому вони самі намагатимуться не допустити його.

Висвітлення даного питання не буде повним, якщо ми залишимо поза увагою кредитний рейтинг України. Він впливає на відносини України з іноземними інвесторами, які (особливо останнім часом) під впливом наслідків глобальної економічної кризи намагаються триматися осторонь непередбачуваних ринків на кшталт українського. Саме кредитний рейтинг є тим індикатором, що дозволяє потенційним зарубіжним інвесторам оцінювати ризики вкладання своїх коштів в економіку тієї або іншої країни.

На сьогодні становище України в рейтингах провідних спеціалізованих агентств виглядає таким чином.

«Rating and Investment Information, Inc.» підвищило кредитний рейтинг зовнішніх довгострокових державних зобов'язань з рівня «ССС+» до «В-» з позитивним прогнозом. 26 березня 2002 р. міжнародне рейтингове агентство «Fitch» підвищило довгострокові рейтинги для зобов'язань України в національній та іноземній валюті та короткострокові рейтинги для зобов'язань України в іноземній валюті до рівня «В» з рівня «В-» короткострокові рейтинги зобов'язань підтверджуються на рівні «В». Прогноз за зазначеними рейтингами стабільний.

Підвищення рейтингу України стало можливим завдяки прогресу у досягненні макроекономічної і фінансової стабільності за останні два роки: зростання макроекономічних показників, збільшення валютних резервів, посилення експортної позиції України, дотримання жорсткої бюджетної дисципліни і ліквідація заборгованості. Зокрема, ефективне управління державним боргом і проведена реструктуризація заборгованості перед Паризьким клубом дали можливість зменшити боргове навантаження і досягти рівномірного графіка виплат за погашенням та обслуговуванням боргу на наступні роки, а також підвищили позиції України на фінансових ринках і забезпечили можливість зростання необхідних розмірів валютних резервів держави.

Водночас аналітики агентств зазначили, що рівень рейтингів України обмежується такими факторами, як існування нестабільної політичної ситуації і недостатньо активне проведення політичних і структурних реформ, зокрема, політизований процес приватизації енергетичного і промислового секторів.

Кредитний рейтинг для України розрахував і Всесвітній економічний форум. У своїй Доповіді про глобальну конкурентоспроможність 2001--2002 рр. він ранжував Україну на 73 місці, при тому що спектр досліджуваних ним об'єктів включає 75 країн.

Спираючись на міжнародний досвід та відстоюючи власні національні інтереси, Україна має також задіяти механізми активного управління зовнішнім боргом: започаткувати обмін (своп) боргових зобов'язань держави на акції підприємств, що перебувають у державній власності, ініціювати погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за грошові кошти.

Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього боргу в загальній заборгованості держави. Залежно від ситуації на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що, у свою чергу, вимагає від уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо радикального удосконалення внутрішнього фінансового ринку.

Це можливо лише за належної ліквідності державних цінних паперів та високого рівня їх капіталізації. Міністерство фінансів та Національний банк повинні узгодити свої зусилля у проведенні боргової та монетарної політики. Така координація має поширюватися на всі етапи розроблення та реалізації цієї політики паралельно з удосконаленням інфраструктури ринку, розвитком вторинного ринку державних цінних паперів, інформаційним забезпеченням і головне -- прозорістю дій обох зазначених установ на фінансовому ринку.

У нашому ж випадку, коли розподіл держборгу на внутрішній та зовнішній (за винятком гарантованих боргів) становить 33 % та 67 % відповідно, радість від нагромадження внутрішніх боргів у вигляді піраміди ОВГЗ була недовгою, оскільки через величезні процентні ставки (що досягали 100 % у валюті!) можливості інвесторів щодо купівлі цих паперів і підтримання зростання піраміди швидко вичерпалися. У результаті весь тягар боргу у вигляді ОВГЗ ліг на нинішніх власників таких паперів унаслідок довгострокової реструктуризації і бюджет країни наступних років, коли борги за держпаперами віддавалися за рахунок реальних податкових надходжень -- надходжень, вимучених з реального сектору економіки.

Оскільки критерієм поділу боргу на внутрішній та зовнішній вважається валюта запозичень, кошти, мобілізовані за рахунок розміщення валютних облігацій, будуть відноситися до державного зовнішнього боргу. В Україні розподіл державного боргу по валюті (на липень 2002 р.) становить: EURO -- 16 %, UAH -- 20 %, USD -- 63 %, JPY -- 1 %. Проте, таке залучення унеможливлюється нормою ст. 12 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», яка встановлює, що вартість облігацій може бути виражена лише в гривнях, та декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з яким валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України для оплати будь-яких вимог і зобов'язань.

3.2 Співпраця України з міжнародними фінансовими установами

Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом. Характер та обсяги взаємодії України з міжнародними суб'єктами фінансово-кредитної політики, які є кредиторами нашої держави, зумовлюються різноплановими факторами. І хоча головний з них -- потреби розвитку реального сектору, внутрішня логіка механізму прийняття рішень у сфері грошово-кредитної політики в Україні реалізується в контексті переважно короткотермінових (максимум -- середньотермінових) цілей бюджетного балансування, фіскальної політики та стабілізації гривні. Переконатися в цьому можна, розглянувши умови співробітництва України з окремими міжнародними фінансовими організаціями.

3 вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ. Нині квота України у Фонді становить 1372 млн СПЗ.

За роки співробітництва України з МВФ (1994--2002 рр.), отримано 3,9 млрд дол. США кредитних ресурсів за програмами STF, Stand-by, EFF, що було обумовлено девальвацією курсу національної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу.

Активна співпраця з цією організацією розпочалася у жовтні 1994 р. з розроблення українським урядом, разом з експертами МВФ, програми макроекономічної стабілізації та реформування економіки.

У вересні 1998 р. Радою директорів МВФ було затверджено програму «Механізм розширеного фінансування» для України загальним обсягом близько 2266 млн дол. США. Станом на 1 березня 2002 р. Україна в рамках зазначеної програми отримала 1480 млн дол. США.

Перевагою кредитування в рамках Програми є те, що кошти надаються на більш тривалий строк (термін погашення -- 10 років з відстроченням сплати основної суми боргу на п'ять років), у більшому обсязі (загальний обсяг позики становить 2,226 млрд дол. США) та під невеликі відсотки (до 7 % річних).

На засіданні Ради директорів МВФ, яке відбулося 24 квітня 2002 р. у Вашингтоні, було відзначено позитивну макроекономічну динаміку України у 2001 р. та на початку 2002 р.

7 серпня 2002 р. було оприлюднено заяву МВФ про ненадання Україні останнього траншу за програмою EFF у розмірі 550 млн дол. При цьому у заяві наголошувалося на готовності МВФ продовжувати співробітництво з Україною.

3 вересня 2002 р. завершилося співробітництво України з МВФ по чотирирічній програмі розширеного фінансування (EFF).

Виходячи з нинішнього стану справ, Україна, в принципі, бажає залишити теоретичну можливість отримання нових кредитів МВФ, і тому віддає перевагу співпраці на основі упереджувальної (страхової) програми «стенд-бай».

Уряд переконаний у необхідності співробітництва з Фондом: для західних інвесторів воно немовби є критерієм стабільності. Л. Д. Кучми, «співробітництво з МВФ є сигналом для всього світу. Жодна структура не буде співробітничати з Україною, якщо ми не працюємо з МВФ» (хоча за довгі роки реалізації програм різноманітних позик МВФ бажаючих інвестувати в Україну значно не побільшало). Крім того, від співробітництва України з МВФ залежить перспектива відносин з іншими міжнародними фінансовими організаціями (у 2003 р. Україна отримала близько 250 млн дол. від Світового банку і 60 млн дол. від ЄС).

Співробітництво України з ЄБРР. Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 р. після підписання Президентом України Указу «Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку» № 379/92 від 14 липня 1992 р.

Процес співпраці України з ЄБРР характеризується не лише широким діапазоном галузей та напрямів діяльності, а й досить позитивною динамікою щодо кількості проектів та обсягів фінансування. Сумарні фінансові зобов'язання за проектами за весь період діяльності ЄБРР в Україні перевищили 1,4 млрд євро. Станом на кінець березня 2002 р., портфель проектів ЄБРР в Україні, які перебували у стані реалізації, складався із 54 проектів. У вересні 2002 р. вартість портфеля (працюючі активи, тобто вже профінансовані кошти, та неосвоєні зобов'язання) становила 967,4 млн. євро. З них працюючі активи становили 370,1 млн євро, або 38 %.

Портфель проектів ЄБРР переважно сконцентровано у приватному секторі -- 69 % (667,7 млн євро) від усього обсягу фінансування -- порівняно з 31 % у державному секторі (300,8 млн євро). Такий «портфельний коефіцієнт» повністю відповідає статутному нормативу ЄБРР, за яким цей коефіцієнт після п'яти років операцій ЄБРР у країні має бути не менш ніж 60 % (приватний сектор) та 40 % (державний). Водночас слід зазначити, що найближчим часом «портфельний коефіцієнт» може дещо змінитися на користь державного сектору після ухвалення ряду проектів у муніципальному секторі та у транспортній галузі.

Сьогодні, ураховуючи поліпшення економічної та фінансової ситуації в Україні, підвищення попиту на середньо- та довгострокові фінансові ресурси з боку бізнесу можна очікувати, що обсяги проектного фінансування ЄБРР проектів в Україні становитимуть 200--300 млн євро на рік.

Співробітництво України зі Світовим банком. 3 вересня 1992 р. Україна стала 167 членом Світовогобанку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США акціонерного капіталу). З 1992 р. Рада директорів Світового банку затвердила низку проектів для України на суму більш ніж 3060 млн дол. США. З початку співробітництва загальна сума коштів, виділених Банком Україні, досягла 2,02 млрд дол. США, з яких Україна не використала 0,63 млрд дол. США.

Починаючи з 1994 р. в Україні було підготовлено та розпочато впровадження 6 системних, 16 інвестиційних та 4 грантовані проекти на загальну суму близько 2,7 млрд дол. США.

Успішна діяльність українського уряду дозволила Світовому банку підготувати та прийняти 12 вересня 2000 р. нову Стратегію допомоги Україні (Country Assistance Strategy -- CAS) на період 2001--2003 рр., яка передбачає надання нашій державі протягом трирічного періоду позик на суму 1,8 млрд дол. США, а також здійснення ряду заходів, спрямованих на забезпечення ефективного державного управління, прозорості та звітності в діяльності державного сектору, на розбудову орієнтованих на ринкове середовище установ.

Висновок

Свого часу Дж.М. Кейнс писав: "Жоден з принципів ортодоксальної фінансової науки, поза сумнівом, не є більш антисоціальним, ніж фетиш ліквідності". Дійсно, акція є частиною капіталу акціонерного товариства, який може бути вкладений у матеріальні активи. Він також зазначав, що "якби зробити інвестування капіталу, подібно до шлюбу, довгостроковим і нерозривним актом, що переривається хіба що смертю або будь-якими іншими вагомими причинами, то це могло б бути корисними ліками від наших сучасних хвороб. Бо це змусило б інвестора звернути свій погляд на довгострокові перспективи і лише на них". Але далі по тексту Кейнс звертає увагу на суперечливість запропонованого засобу, оскільки "ліквідність ринків інвестицій часто сприяє, і далеко не завжди перешкоджає новим інвестиціям".

Цю дилему, дійсну за часів Кейнса, нині значною мірою скасовано. Можливо, ліквідність і сприяє новим інвестиціям, але частина нових інвестицій (вкладення в реальні активи) скорочується. За різними даними, тільки 2--3 % всіх фінансових операцій у світі якимось чином пов'язані з реальним сектором, решта -- лише між собою або з обслуговуванням фінансового сектору.

Немає сумнівів, що світова спільнота подолає глобальну фінансову кризу, результатом якої стане повна зміна співвідношення сил. Враховуючи сучасний стан, а також економічні та політичні потрясіння, спрогнозувати результати цих змін дуже складно. Для України важливо не лише мінімізувати негативні впливи світової фінансової кризи, а й знайти відповідне місце в новій розстановці сил. Зокрема необхідно залучити інвесторів до аграрної промисловості країни, законодавчо захистити підприємців,запевнити іноземних інвесторів у вигідності вкладень у Український бізнес. Також я вважаю за необхідне створити державну систему контролю за народними обранцями, і надання цій системі повноважень скасовувати рішення верховної ради і на час розслідування відсторонювати окремих депутатів від їх безпосередньої участі у засіданнях,таким чином можна буде контролювати правильну і чітку роботу парламенту.

Використана література

борг міжнародний фінансовий

1. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА.

2. http://buklib.net/

3. Підручник «Міжнародна економіка»

4. Белов А.П. Міжнародні договори та інші документи по питанням зовнішньоекономічної діяльності // Право і економика. - 2008.

5. Будкин Н. «Україна и ЕС. Либералізация співпраці» // Політдумка - 2010

6. Зубарев И.В., Ключников И.К. Механизм экономического роста транснациональных корпораций. - М.: Высшая школа, 2009. - 204 с.

7. http://conf.bsfa.edu.ua

8. http://www.unian.ua

9. Підручник «Міжнародні фінанси»

Размещено на Allbest.ru