Роль ТНК у сучасних міжнародних інвестиційних процесах

Размещено на http:www.allbest.ru/

ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

при МІНІСТЕРСТВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародної економіки та міжнародної дипломатії

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Роль ТНК у сучасних міжнародних інвестиційних процесах»

Київ 2013



Зміст

Вступ

Розділ 1. Концептуальні засади міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

1.1 Сутність та характерні риси діяльності ТНК

1.2 Роль ТНК в міжнародних інвестиційних процесах

Розділ 2. Аналіз сучасних тенденцій розвитку міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

2.1 Оцінка галузевої структури міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

2.2 Регіональні пріоритети управління міжнародною інвестиційною діяльністю ТНК

Розділ 3. Інвестиційна діяльність ТНК в країнах Центральної та Східної Європи

3.1 Динаміка інвестиційної діяльності ТНК на іноземних ринках

3.2 Пріоритетні напрямки залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Висновки

Анотація

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. У сучасному світі головним суб'єктом процесів глобалізації є великі виробничо-збутові та фінансові компанії - транснаціональні корпорації, які здійснюють вагомий вплив на хід розвитку світової економіки. В умовах глобальної економіки міжнародний бізнес являє собою головну і найбільш значиму область реалізації міжнародних економічних відносин. Об'єктами його впливу стають найрізноманітніші види активів - матеріальні та інтелектуальні, валютні та фондові, фінансові і кредитні.

Розвиток сучасної системи міжнародних економічних відносин відбувається під впливом глобалізації світової економіки. Головною рушійною силою цього процесу виступають транснаціональні корпорації, які являють собою найбільш потужну частину корпоративного бізнесу, діють у міжнародних масштабах і відіграють провідну роль у зміцненні світогосподарських зв'язків. ТНК проводять свої операції на основі розроблених глобальних стратегій, пов'язуючи національні і регіональні ринки і, забезпечуючи цілісність світового господарства. Одним з ключових напрямків експансії ТНК, що визначає розвиток міжнародного виробництва, є їх інвестиційна діяльність. Міграція транснаціонального капіталу у формі прямих іноземних інвестицій стає найважливішим джерелом зростання світової економіки і стимулом розширення міжнародних економічних відносин. транснаціональний корпорація міжнародний інвестиція

Однією з найважливіших проблем сучасної України є формування ефективної моделі інтеграції у світове господарство, при цьому, в системі міжнародних економічних відносин в умовах розвитку процесу економічної глобалізації помітно збільшується значення міжнародного руху капіталу. Це закономірно підвищує увагу до інвестиційного аспекту інтернаціоналізації української економіки.

Метою курсової роботи є дослідження сутності транснаціональних корпорацій та їх ролі у забезпеченні функціонування міжнародних інвестиційних процесів.

Для досягнення мети курсової роботи поставлені наступні завдання:

- охарактеризувати ТНК як основного суб'єкта міжнародних інвестиційних процесів;

- розкрити основні етапи становлення та розвитку ТНК та їх вплив на міжнародний інвестиційний процес;

- проаналізувати діяльність глобальних ТНК на міжнародному інвестиційному ринку;

- розкриття особливості управління інвестиційною діяльність ТНК на регіональному рівні;

- здійснити оцінку інвестиційної діяльності ТНК в країнах Центральної та Східної Європи;

- сформулювати ключові регіональні та галузеві приорітети залучення ПІІ в економіку України.

Об'єктом дослідження виступає міжнародний інвестиційний процес.

Предметом дослідження є механізми та інструменти діяльності ТНК у розвитку міжнародних інвестиційних процесів.

Основні напрями та стратегії здійснення інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій досліджено у працях таких науковців, як Гайдуцький І.П., Малютін О.К., Михайловська О.В., Пехник А.В., Якубовський С.О., Федулова Л.І., Шабліна Я.В., Е. Молчанова та інших.

Розділ 1. Концептуальні засади міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

1.1 Сутність та характерні риси діяльності ТНК

У сучасних умовах важливе місце в економіці багатьох країн світу займають ТНК. Вони відіграють значну роль у процесі інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків і поглиблення міжнародного поділу праці. ТНК виступають в якості провідного сполучного елемента як між національною та світовою економікою, так і між різними сегментами регіональних ринків. Вони розглядають світ як єдиний економічний простір для здійснення своїх операцій і прагнуть до максимізації прибутку господарського комплексу, що знаходиться в різних країнах.

Транснаціональна компанія (корпорація) - це компанія, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) -- «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. Транснаціональними корпораціями є великі компанії, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування та забезпечує їм сприятливі позиції у виробництві, збуті, закупівлі товарів і наданні послуг. Вони розробляють і здійснюють загальну стратегію розвитку через головний керівний центр, а також володіють значними закордонними активами.

Для віднесення корпорацій до категорії ТНК зазвичай застосовують такі критерії:

* чісельність країн, в яких діє корпорація (не менше п'яти);

* кількість країн, в яких розміщені виробничі потужності корпорації (не менше трьох);

* лідируючі позиції на ключовому ринку;

* частка іноземних операцій та доходи корпорації (не менше чверті);

* інтернаціональний склад персоналу і вищого керівництва корпорації.

На думку відомого російського науковця (Р.А.Кулікова) наводяться критерії визначення поняття ТНК: 1) наявність головної компанії, яка за своєю структурою є однонаціональною компанією; 2) наявність декількох правосуб'єктних утворень, які повністю підконтрольні головній компанії та мають різну державну приналежність; 3) відносини між головною компанією і підконтрольними їй компаніями будуються на основі суворої підпорядкованості.

На підставі цих критеріїв ТНК визначається як група формально самостійних юридичних осіб з різною державною приналежністю, які мають різний ступінь залежності від материнської компанії, - через акції, управлінський контроль чи укладення договору підпорядкування, - завдяки чому вони зводяться в єдину, з одним центром прийняття рішень (материнська компанія) підприємницьку одиницю. Автор цього визначення, продовжуючи аналіз можливих ознак ТНК, пропонує й іншу дефініцію, яка містить наступні ознаки: 1) наявність волевиявлення приватних осіб, використання приватного капіталу для створення групи з юридичних осіб; 2) наявність чіткої ієрархії та загальної стратегії між учасниками групи й материнською компанією [12].

Транснаціональність капіталу є основною рисою діяльносьі ТНК. Вирішальним у визначенні ТНК є не стільки те, з яких країн надходить капітал, скільки те, куди він прямує, де оперує, звідки здобуває прибутки. Більшість сучасних ТНК становить один національний, а не багатонаціональний капітал.

За визначенням ООН, ТНК це "підприємства, що є власниками, або такими, що контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни, в якій вони базуються" [17].

Інакше кажучи, ТНК це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), яка тримає акції цих підприємств. Для того щоб бути спроможною контролювати дочірні підприємства, головному підприємству в багатьох західних країнах достатньо мати від 20% до 40% акцій. У США, де акції багатьох підприємств належать сотням і тисячам акціонерів, для ефективного контролю достатньо оволодіти 10-15% акцій [11].

У рамках концернів, часто дочірні підприємства є тримачами акцій інших дочірніх підприємств в інших країнах, економічним механізмом їх формування є прямі іноземні інвестиції. Саме тому колосальна фінансова і промислова могутність ТНК має наднаціональний характер.

Причиною виникнення міжнародних виробничих формувань є традиційне прагнення підприємців понизити витрати виробництва та отримати надприбуток. У гонитві за високими прибутками вони виходять на світовий ринок, об'єднуються та направляють виробничу, збутову, фінансову та соціальну політику на використання природних і трудових ресурсів в глобальних масштабах. Застосування переваг виникає в силу нерівномірного наявності факторів виробництва, економії на масштабах виробництва, складності проникнення на товарні ринки інших країн у зв'язку з протекціоністською політикою держави.

ТНК являють собою не тільки великі компанії з багатогалузевою та глобальною сферою діяльності, а й малі та вузькоспеціалізовані компанії, що володіють дочірніми підприємствами за кордоном. Сучасними ТНК є компанії, які займаються міжнародним виробництвом і розміщують не менше 10% своїх активів в іноземних філіях [7].

За характером діяльності ТНК відрізняються від національних компаній, проводячи міжнародні операції. При проведенні своїх операцій ТНК здійснюють корпоративну інтеграцію, яка полягає в оптимізації організаційно-функціональних підсистем, і розробляють глобальну стратегію діяльності для збільшення ефективності в глобальному масштабі [15].

Формування цілісних господарських комплексів стимулює регіоналізацію економічних зв'язків. Поява можливостей для вільного руху товарів, послуг, людей і капіталу між країнами-членами в процесі поглиблення регіональної інтеграції сприяє посиленню зацікавленості ТНК в комплексній реалізації поставлених завдань у рамках інтеграційних угруповань. При цьому ТНК, що здійснюють значну частину своїх операцій в тому чи іншому регіоні світу, мають специфічні особливості. Вони розробляють регіональну стратегію інвестиційної діяльності для збільшення прибутковості в регіонального масштабі. Якщо міжнародні ТНК функціонують, головним чином, в одному регіоні, то глобальні ТНК прагнуть закріпитись у всіх ключових регіонах світу.

ТНК відіграють важливу роль у посиленні міжнародної економічної взаємозалежності країн світу, яка, у свою чергу, є фактором прискорення транснаціоналізації виробництва і капіталу. В останні роки все більше домінуюче становище в цій системі займають ТНК.

Формуючи свої транснаціональні виробничі комплекси, ТНК керуються, перш за все, не національними кордонами, а можливостями підвищення конкурентоспроможності та прибутковості функціонування. Маневруючи ресурсами в масштабі світового господарства, ТНК втягують у процес транснаціоналізації окремі елементи національних систем відтворення, змінюючи галузеву структуру промисловості багатьох країн світу. Діяльність ТНК сприяє розмиванню економічних кордонів і послаблення механізмів регулювання бізнесу на національному рівні. Хоча національні господарські комплекси, як і раніше залишаються основними центрами виготовлення продукції у світовій економіці, все більш істотна частка товарів і послуг створюється та виробляється в рамках виробничих систем ТНК, число яких динамічно зростає.

Виходячи з таких критеріїв, експерти ЮНКТАД в доповіді про світові інвестиції (World Investment Report 2010) відзначили, що в сучасному світі діють близько 82 тис. ТНК, які мають 810 тис. зарубіжних філій (дочірніх компаній), сукупний накопичений обсяг прямих інвестицій яких досягає 9 трлн. дол., а загальний річний обсяг продажів майже 19 трлн. дол. [8].

У розвинених країнах базується 81% материнських компаній. При цьому на Західну Європу припадає 62% материнських компаній, в тому числі на ЄС - 52%. На національному рівні за кількістю ТНК виділялися Німеччина, Великобританія, Швейцарія, Японія, Швеція і США. Серед країн, що розвиваються переважна більшість материнських компаній зосереджена в азіатських НІК. Характеризуючи секторальний розподіл материнських компаній, слід зазначити, що близько 60% з них діє у вторинному секторі (обробні галузі), більше 30% в третинному (обслуговуючі галузі), менше 10% у первинному (видобувні галузі).

У розвинених країнах розташувалося 22% іноземних філій ТНК. При цьому Західна Європа контролює 14% іноземних філій ТНК, у тому числі ЄС 12%. В середньому кожна материнська компанія мала по 8,4 іноземних філії. Аналізуючи секторний розподіл іноземних філій ТНК, необхідно підкреслити, що близько 60% з них діє в третинному секторі, більше 30% у вторинному, менше 10% у первинному [2].

Функціонування такого значного числа материнських компаній і іноземних філій, триваючий процес транснаціоналізації виробництва і капіталу посилюють позиції ТНК в системі міжнародної інвестиційної діяльності. В даний час на частку ТНК доводиться виробництво понад 20% світового валового внутрішнього продукту (ВВП). Активи ТНК випереджають за темпами зростання світовий ВВП та міжнародну торгівлю [2].

1.2 Роль ТНК в міжнародних інвестиційних процесах

У процесі становлення та розвитку транснаціонального капіталу і ТНК, як форми його функціонування виділяють декілька етапів, пов'язаних з формами експансії та напрямами торговельно-виробничої діяльності ТНК (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Етапи еволюції транснаціональної діяльності ТНК [7]

Етапи	Характерні ознаки
І етап друга третина XIX ст. перша пол. XX ст.	Інвестування в сировинні галузі іноземних економік Створення в приймаючих країнах розподільних та збутових підрозділів Виробництво однакової або слабо диференційованої продукції
ІІ етап друга пол. XX ст. кінець XX ст.	Посилення ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК Інтеграція зарубіжних виробничих і збутових операцій Стратегія диверсифікації
ІІІ етап з кінця XX ст. - до початку ХХІ сто	Утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального чи глобального масштабу Інтеграція наукових досліджень та розробок матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розподілу, збуту Формування ТНК у країнах, що не є економічно розвинутими
IV етап - теперішній час.	Виникнення і розвиток ТНК п'ятого покоління Диверсифікація діяльності ТНК за гібридними або комплексними формами

У процесі еволюції ТНК зазнали істотних змін. За критерієм міжнародної економічної активності в їхньому розвитку вітчизняні науковці виділяють, переважно, чотири покоління. П'яте покоління ТНК почало формуватись на початку ХХІ століття.

Діяльність ТНК першого покоління значною мірою була пов'язана з розробленням сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підставу визначити їх як «колоніально-сировинні ТНК». За своєю організаційно-економічною формою і механізмами функціонування це були картелі, синдикати та перші трести.

ТНК другого покоління ТНК типу «трест»; їхня специфіка міцний зв'язок з виробництвом військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність у період між двома світовими війнами, деякі з цих ТНК зберегли свої позиції у світовій економіці й після Другої світової війни.

У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали відігравати ТНК третього покоління, які широко використали досягнення науково-технічної революції. Вони мали організаційно-економічну форму концернів та конгломератів. У 60-80-ті роки ХХ ст. в діяльності ТНК органічно поєднувалися елементи національного і зарубіжного виробництва: реалізація товарів, управління та організація роботи персоналу, науково-дослідні роботи, маркетинг і післяпродажне обслуговування. Основні елементи відтворювального процесу переводилися на загальні для відповідних країн стандарти та принципи. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень НТП до периферійних зон світового господарства і, що найголовніше, формували економічні передумови появи міжнародного виробництва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг [2].

На початку 80-х років поступово з'явилися і утвердилися глобальні ТНК четвертого покоління, їхніми визначальними рисами, як вже зазначалося, є планетарне бачення ринків та функціонування в умовах глобальної конкуренції.

Зараз можна говорити про виникнення і розвитку ТНК п'ятого покоління, характерними рисами яких є [18]:

· глобальні економічні та політичні умови функціонування, а також участь у світовій економіці, як незалежного від національних держав суб'єкта;

· загальносвітова глобальна стратегія розвитку, націлена на завоювання вже не окремих сегментів світового ринку, а ключових світогосподарських позицій у виробництві і реалізації продукції, чому й підпорядковані організація НДР та інноваційного процесу, корпоративне управління, глобальний маркетинг і післяпродажне обслуговування, постійний зв'язок зі споживачами (реальними і потенційними);

· всесвітній характер використання факторів виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей та ін.): 380 найбільших корпорацій зосередили сьогодні у своїх руках 40% глобального ресурсного потенціалу і 80% технологічних нововведень; [7]

· створена глобальна система міжнародного виробництва, розміщеного в більшості країн світу, тобто винесення більшої частини виробничої, збутової та сервісної діяльності за межі економічного простору країни базування головного штаб-квартири;

Міжнародне виробництво, створюване ТНК, носить не тільки матеріальний, але і нематеріальний характер: в останнє десятиліття інтенсивно ростуть прямі іноземні інвестиції в сферу послуг, розвиток науки і техніки.

Стратегія ТНК, які функціонують в обробній промисловості базується на якісно новій (глобальній) комбінації матеріальних, фінансових і людських ресурсів і націлена на підвищення продуктивності праці і зростання ефективності виробництва (за деякими оцінками частка обробної промисловості у 2025 р. не перевищить 10% світового ВНП, але за рахунок зростання продуктивності та ефективності світові потреби в продукції будуть задоволені повністю).

Важливою тенденцією є інтенсивний розвиток внутрішньо-корпоративної торгівлі між підрозділами ТНК (вона становить зараз приблизно 1/2 всієї світової торгівлі). Вивіз капіталу міжнародними корпораціями у формі прямих іноземних інвестицій націлюється не тільки на збільшення кількості закордонних філій, але і на скорочення розриву в організації і технології виробництва між промислово розвиненими і іншими країнами: якість виробів та послуг компанії незалежно від країни виробництва повинно відповідати світовим стандартам.

Ключовою характеристикою розвитку ТНК п'ятого покоління є розробка, передача і використання технологій переважно в рамках замкнутої корпоративної структури і одночасно, з метою зниження ризику в конкурентній боротьбі, створення спільних науково-дослідних центрів і програм, перехресне ліцензування з іншими корпораціями (як партнерами, так і конкурентами).

Також, важливою тенденцією останніх років є диверсифікація діяльності міжнародних корпорацій за формами. Найбільш ефективними вважаються гібридні або комплексні форми зовнішньоекономічної діяльності ТНК: рух товарів, капіталів, технологій, знань.

Все більшого поширення у світовій практиці отримує «ліксфрексдінг» (lixfrexding) комплексне поєднання обміну ліцензіями, франчайзингу, експорту товарів і прямих іноземних інвестицій. У сфері нематеріального виробництва яскраво позначена тенденція до спеціалізації на певному виді ЗЕД (у фінансах, збуті, менеджменті, страхуванні). Спостерігається «сплетіння» ТНК, що належать до різних національних і міжнародних центрів, та посилення їх взаємодії у вигляді стратегічних систем, сімей, альянсів, злиттів і поглинань.

Прагнення пристосуватися до триполюсної моделі світу визначає відкриття ТНК хоча б по одному великому підприємству-координатору діяльності закордонних філій і фірм у кожному з центрів тріади США Західна Європа Японія.

Місце компаній в сучасному світі визначається не стільки кількістю робочих рук та сировини, скільки якістю людського капіталу, рівнем освіти та практичного використання знань, інноваційною активністю. Так, за витратами на НДДКР у перерахунку на душу населення лідирує Швеція, за якою йдуть Фінляндія, США, Японія, Данія і Германія1. У цілому ж п'ятірка провідних країн США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія витрачає нині на НДР більше коштів, ніж всі інші країни світу разом узяті, причому частка США у зазначеній групі перевищує 50% [8].

Особливе місце в сучасній «новій економіці» займають віртуальні продукти, розвиток телекомунікаційних технологій. Використовуючи сучасні засоби комунікації, зокрема Інтернет, ТНК отримали необмежені можливості з обміну інформацією як між головною компанією і зарубіжними філіями, так і з іншими ТНК.

Таким чином, характеризуючи сучасні тенденції розвитку та діяльності ТНК, слід відзначити, по-перше, вплив науково-технічного прогресу на розвиток транснаціонального капіталу, по-друге, особливості інноваційної діяльності ТНК, по-третє, прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що використовуються ТНК.

Розділ 2. Аналіз сучасних тенденцій розвитку міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

2.1 Оцінка галузевої структури міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

Інвестиційна діяльність ТНК в основному здійснюється за допомогою прямих іноземних інвестицій. ТНК розвинених країн традиційно займають домінуюче положення в міжнародному інвестиційному процесі, проте ситуація на світовому ринку інвестицій поступово змінюється. Число корпорації з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою в списку 100 найбільших у світі нефінансових транснаціональних корпорацій збільшилося з п'яти в 2004 р. до семи у 2005 р., паралельно з підвищенням ролі ТНК із країн Близького Сходу [16].

У 2006 р. майже дві третини експортованих прямих іноземних інвестицій ТНК припадає на сферу послуг, частка якої ще в 1990 р. становила 49% експорту. Другим за величиною сектором впровадження інвестицій є обробна промисловість, яка займає 30% від сумарного обсягу ввезених інвестицій [8].

За даними ЮНКТАД, у 2010 р. обсяги внутрішніх протоків прямих іноземних інвестицій збільшилися в усіх регіонах світу, однак їх темпи зростання виявилися неоднаковими, і крім того, з'явився ряд нових тенденцій. Приплив прямих іноземних інвестицій в країни зростав більш повільними темпами, ніж у розвинених країнах, однак рекордні показники були зареєстровані у всіх регіонах, що розвиваються за винятком Латинської Америки і Карибських островів.

За характером і масштабом торгово-інвестиційної експансії ТНК США випереджають фінансово-промислові компанії інших країн, проте цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій корпорацій Західної Європи та країн Азії (табл. 2.1) [5].

Нині сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів перевищують загальні резерви всіх центральних банків світу. Корпорації контролюють понад 60% міжнародної торгівлі, понад 50% світового промислового виробництва, володіють більше ніж 80 % патентів і ліцензій на інноваційну техніку й технології. Інвестиційна діяльність ТНК охоплює майже 90 % прямих іноземних інвестицій у країни світу. За оцінками ЮНКТАД обсяг прямих інвестицій ТНК у 2008 році становив понад 15 трлн дол. США [8].

Таблиця 2.1

Найбільші ТНК світу за величиною іноземних активів у 2008 р. [5]

Місце	ТНК	Країна базування	Галузь	Іноземні активи, млн. дол. США	Індекс транс націоналізації, %
1	General Electric	CШA	Електричне та електронне обладнання	442 278	53
2	British Petroleum Company Pic	Великобританія	Нафтова промисловість	170 236	80
3	Toyota Motor Corporation	Японія	Автомобільна промисловість	164 627	45
4	Royal Dutch/Shell Group	Великобританія, Нідерланди	Нафтова промисловість	161 122	70
5	Exxonmobil Corporation	США	Нафтова промисловість	154 993	68
6	Ford Motor Company	США	Автомобільна промисловість	131 062	50
7	Vodafone Group Pic	Великобританія	Телекомунікації	126 190	85
8	Total	Францій	Нафтова промисловість	120 645	74
9	Electricite De France	Франція	Електро, - газо та водопостачання	111 916	35
10	Wal-Mart Stores	США	Роздрібний продаж	110 199	41
11	Telefonica SA	Іспанія	Телекомунікації	101 891	69
12	E.On	Німеччина	Електро, -газо та водопостачання	94 304	51

Іноземні інвестиції ТНК у сучасних умовах господарювання займають вагоміше місце, аніж торгівля. Формами капіталовкладень є прямі та портфельні інвестиції, міжнародні позики і кредити. Слід зазначити, що інвестований корпораціями капітал в економіку приймаючої країни стає складовою частиною її відтворювального процесу. Так, на частку компаній з іноземною участю у країнах СНД припадає до 40 % промислового виробництва [15].

Притоки прямих іноземних інвестицій в країни з перехідною економікою Південно-Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав (СНД) також досягли рекордного рівня, і опинилися на рівні однієї третини загального світового кількості прямих іноземних інвестицій, але, тим не менше, їх питома вага в глобальних транзакціях дещо скоротилася за рахунок збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в розвинені країни.

У той же час, починаючи з 2003 р. частка відтоку прямих іноземних інвестицій з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою стабільно збільшуєтьcя, досягнувши у 2009 р. майже 16%. У порівнянні з іншими видами руху капіталу в країнах, що розвиваються, прямі іноземні інвестиції були найважливішим компонентом загальних інвестиційних притоків з 1994 р., склавши до 2009 р. 51% всіх ресурсів [8].

Прихід ТНК якісно позначається на пріоритетній для більшості країн економічній задачі: створення робочих місць та заробітної плати, місцевих закупівель та державних доходів у вигляді податків, роялті та дивідендів. Однак, ТНК не завжди в змозі виконати поставлене завдання: через використання більш капіталомістких технологій і процесів набагато менше вітчизняних підприємств сприяють масштабному працевлаштуванню населення приймаючої країни. У країнах з низьким рівнем доходів можливості організації місцевого працевлаштування можуть, також, визначатися дефіцитом кваліфікованих кадрів. Таким чином, діяльність ТНК найбільш серйозну пряму віддачу дає у формі збільшення доходів приймаючої країни, причому, в значній мірі, у вигляді надходжень до бюджету.

Розглянемо детальніше ситуацію в сфері прямого іноземного інвестування в країнах, що розвиваються. Протягом 2002-2008 рр. мало місце зростання припливу прямих іноземних інвестицій в розвинені країни (рис. 2.1) [23].

Рисунок 2.1 Обсяги притоку прямих іноземних інвестицій протягом 2000-2009 рр. [23]

Історичний мінімум за вибраний період спостерігався у 2002 р. (176 млрд.дол.США), максимум - 2000-2009 рр. та 2008 р. (621 млрд.дол.США). Приток ПІІ за період 2007-2009 рр. зменшився на 47% по всьому світу, відток прямих іноземних інвестицій також зазнав спаду на 51,5%. Таке зменшення іноземних інвестицій є особливо серйозним для регіону, де на ПІІ припадає близько п'ятої частини валового нагромадження основного капіталу. Таким чином ПІІ можуть бути важливим джерелом робочих місць і створення доданої вартості.

У Південній, Східній та Південно-Східній Азії спостерігалось незначне падіння обсягу імпорту прямих іноземних інвестицій, і, ймовірно, цей регіон стане першим регіоном, що якнайшвидше вийде з поточного спаду. Приплив інвестицій в регіоні скоротився на 17% (до 233 млрд.дол.США) в 2009 р. та мав місце в усіх субрегіонах і найбільших економіках.

Скорочення обсягів транскордонних злиттів та поглинань було значною мірою причиною зниження припливу ПІІ в регіоні. Вартість продажу в регіоні склала 35 млрд.дол.США в 2009 р. (на 34% менше), ніж у 2008 р.; в чотирьох нових індустріальних країнах (НІК); Гонконг (Китай), Республіка Корея, Сінгапур і Тайванська Провінція Китаю, зокрема, загальна вартість транскордонних злиттів та поглинань впала на 44% [23].

Інвестиційна діяльність ТНК спрямована на вдосконалення міжнародного виробництва товарів і послуг та зміцнення позицій ТНК на закордонних ринках. Використання прямих іноземних інвестицій дозволяє ТНК концентруватися на найбільш прибуткових галузях діяльності і швидко реагувати на зміну умов здійснення інвестиційних проектів при виборі місця проведення своїх операцій. Це дає можливість ТНК підтримувати конкурентоспроможність у глобальному масштабі і впливати на господарські системи багатьох країн світу.

Активізації інвестиційної діяльності ТНК сприяла лібералізація інвестиційних режимів у багатьох країнах світу. Розробка законодавчої основи щодо ТНК була спрямована на зменшення обмежень на іноземну участь у більшості раніше закритих для ПІІ галузей діяльності, зниження контролю і спрощення процедури створення підприємств з іноземним капіталом, збільшення кількості наданих пільг і гарантій, перегляд положень, що стосуються прав інтелектуальної власності. На підвищення ефективності інвестиційної діяльності ТНК істотно вплинуло укладення міжнародних угод про стимулювання ПІІ. Ці договори носили двосторонній, регіональний і багатосторонній характер [20].

Щодо ситуації в країнах з перехідною економікою, то іноземні банки відіграють стабілізуючу роль в південно-Східній Європі, але їх присутність, з іншого боку, підвищує ризики потенційних проблем.

Приплив ПІІ в країни з перехідною економікою - Південно-Східної Європи та країни СНД залишився приблизно на рівні 2009 р. (71 млрд.дол.США) після падіння більш ніж на 40% в порівнянні з 2008 р. Приплив ПІІ в країни Південно-Східної Європи був обмежений у зв'язку з млявою інвестиційною активністю в ЄС (традиційно основним джерелом ПІІ в регіоні). І навпаки, в країни СНД обсяги вкладень ПІІ збільшилися на 5% на фоні зростання цін на сировинні товари, активізації економічного зростання й зростання фондових ринків [23].

Після восьмирічного зростання обсягу притоку прямих іноземних інвестицій в Південно-Східну Європу та країни СНД він знизився на 43% в 2009 р. (рис. 2.2)

Рисунок 2.2 Приток прямих іноземних інвестицій у країни ПСЄ та СНД у 2000-2009 рр. [23].

Економічна і фінансова криза знизила впевненість іноземних інвесторів в силі економік регіону, тому інвестиційні плани були згорнуті або відкладені. Незважаючи на це падіння, приплив прямих іноземних інвестицій у 2009 р. був третім за величиною в історії регіону.

У Південно-Східній Європі, ліквідація проектів, пов'язаних з приватизацією, підкреслила залежність припливу ПІІ, який скорочувався другий рік поспіль, від економічних коливань. Хорватія і Сербія - найбільші приймачі ПІІ в регіоні - відмітили різке скорочення ПІІ, водночас приплив ПІІ в Чорногорію продовжував зростати і досяг 1 млрд.дол.США вперше [23].

Проте, цей регіон, де іноземні інвестори, в тому числі ТНК зосереджені на внутрішніх ринкових послугах, таких як фінанси, торгівля та телекомунікації - постраждав менше, ніж країни СНД, де всі ресурсно-орієнтовані країни, відчули сильне зменшення притоку прямих іноземних інвестицій. Обсяги зарубіжних інвестицій в найбільшу економіку регіону, Росію, впали вдвічі в основному через млявий місцевий попит, спад очікуваної прибутковості з проектів, пов'язаних з природними ресурсами [23].

Україна продемонструвала скорочення впливу ПІІ більш ніж на половину у 2009 р., в той час як спад у Казахстані був меншим, так як країна, як і раніше залучала вуглеводневі проекти. У 2009р. вартість транскордонних злиттів і поглинань скоротилась на 65%, і кількість інвестицій в нові проекти скоротилась на 29% [23].

Аналізуючи діяльність ТНК на міжнародному інвестиційному ринку та останні тенденції його розвитку, необхідно відмітити, що результати діяльності ТНК повністю описують та повторюють напрямки руху обсягів притоку прямих іноземних інвестицій у країнах світу.

2.2 Регіональні пріоритети управління міжнародною інвестиційною діяльністю ТНК

Управління міжнародними фінансовими потоками шляхом використання офшорних фірм та банків та інших засобів широко практикується ТНК в регулюванні ними своїх прямих інвестицій за кордоном країн їхнього базування. Технологія міжнародних трансфертних операцій одна з найбільш тонких і «закритих» областей операцій компаній і банків. Це пов'язано з тим, що cфepa міжнародного податкового і валютно-фінансового планування компанії стосується взаємин з офіційними органами своїх власних та іноземних держав.

Разом з тим, планування міжнародних операцій, пошук оптимальних податкових і фінансових схем стали загальновизнаним стандартом управління ТНК. Сучасні топ-менеджери повинні досконало володіти методами формування оптимальних корпоративних структур. В іншому випадку компанія буде змушена нести невиправдані втрати, пов'язані з політичними і валютними ризиками, подвійним оподаткуванням доходів, інфляцією, зайвими витратами із залучення капіталу, його розподілу між напрямками діяльності і територіальним поділом, а також адміністративними витратами [14].

У кінцевому підсумку вона буде програвати своїм конкурентам, які використовують сучасні методи керування фінансовими потоками. Застосування багатьох з них пропонується кваліфікаційними стандартами, сформованим діловим оборотом. Зрозуміло, перевага повинна віддаватися законним методам регулювання та планування фінансових потоків, які не повинні ставити під сумнів репутацію компанії.

При регулюванні фінансових потоків ТНК необхідно розділити процеси управління поточними, перспективними операціями та ключовими проектами. Так, керівник центрального офісу контролює хід поточних операцій, не втручаючись в оперативні рішення низових ланок. Однак рішення стратегічного значення, великі інвестиційні проекти знаходиться цілком у його руках.

До числа звичайної практики ТНК відноситься перенесення фінансової бази міжнародних операцій у сприятливі економічні райони. Наприклад - в промислово розвинені регіони: саме в них можливо використовувати складну, висококваліфіковану робочу силу, високі технології, розвинуту інфраструктуру промислового призначення, тобто все те, що робить компанії найбільш конкурентоздатними на зовнішніх ринках.

Офшорний кліринговий центр забезпечує фінансування інвестицій у різних країнах світу, здійснює платіжне і розрахункове обслуговування закордонних дочірніх фірм та філій. Часто представництва та філії компаній користуються закордонними авуарами і рахунками материнської компанії. У результаті операції компанії втрачають визначену локалізацію. Засоби, якими вони оперують, частково або повністю перебувають за межами національних податкових органів. У корпоративних схемах широко застосовується інститут «номінального» володіння компаніями і банками. Завдяки цьому залежні і дочірні фірми для третіх осіб виглядають як самостійні господарські суб'єкти. Холдингові ланцюжки нерідко включають кілька (іноді десятки) компаній.

Механіка міжнародного фінансового планування полягає у створенні офшорних притулків капіталу, напрямку капіталів і доходів за оптимальними податковими маршрутами використання трансферних цін у внутріфірмових зовнішньоторговельних, операціях. Структури, створені материнськими компаніями за кордоном, забезпечують проведення міжнародних трансферних операцій, тобто угод, що проводяться на заздалегідь визначених внутріфірмових умовах.

В економічно розвинених державах існує досить жорстке «антитрасфертне», «антиоффшорне» і «антидемпінгове» законодавство. Воно суттєво обмежує застосування трансфертних цін і схем податкового планування, але не виключає його зовсім. Наприклад, у США діє принцип «arm's length basis» правило «відстані руки». Воно означає, що умови оподаткування внутріфірмової угоди визначаються на базі аналогічних операцій в аналогічних умовах. Антиоффшорне законодавство США виводить офшорні фірми зі сфери дії податкового кредиту (tax credit system). Це означає, що доходи дочірніх фірм у податкових зонах у повному обсязі підлягають оподаткуванню на території США. Офшорні фірми виключаються з дії угод про усунення подвійного оподаткування (double taxation avio dance treaties) [21].

Антидемпінгові норми передбачають, щоб ціна продукції визначалася витратами виробництва і порівняльними перевагами виробника. Антидемпінгове регулювання вступає в силу у випадку, якщо ініціатор антидемпінгового процесу може довести, що офшорні фірми завдають шкоди місцевому виробнику (це означає, що антидемпінгове переслідування малоймовірно при постачанні окремих партій продукції і якщо частка їх на ринку невелика).

Роль фінансових компаній, холдингів і страхових фірм в управлінні фінансовими потоками при організації закордонних фірм і філій у багатьох випадках буває доцільно поєднати в одній ланці власника і суб'єкта контролю компанії, що знаходиться у пільговій податковій юрисдикції. Іншими словами, материнська компанія здійснює володіння дочірніми фірмами і великими частками володіє не безпосередньо, а через проміжну компанію. Вона відіграє роль допоміжного центра прибутку материнської фірми, центра управління зарубіжними активами. Такі компанії визначаються у світовій практиці як оперативно-холдингові. У пільгових «холдингових» юрисдикціях холдингам надаються наступні основні види пільг [7]:

* звільнення від податків на прибуток доходів у вигляді дивідендів;

* звільнення податку на доходи від переоцінки активів;

* зниження податку на власний капітал.

Ці привілеї неоднакові і зустрічаються у різних комбінаціях. Між материнською фірмою і холдингом часто зустрічається ще одна ланка офшорна компанія. У результаті володіння холдингом стає конфіденційним, а дивіденди, «переправлені» через неї, виводяться з-під податку на прибуток.
Умови створення та розвитку холдингів у різних юрисдикціях неоднакові. Кожна з них має свою специфіку, що сприяє проведенню операцій конкретних типів.

Наприклад, якщо порівняти діяльність холдингової компанії у Люксембурзі і на Кіпрі, то можна виділити те, що люксембурзький офшорний холдинг звільняється від будь-яких податків на прибуток, а кіпрська офшорна компанія платить податок по ставці 4,25%. Однак люксембурзький холдинг має право проводити тільки визначені види операцій і насамперед володіння «портфельними» пакетами акцій, що є зручним для діяльності на європейських ринках цінних паперів з метою здійснення ПІІ.

Холдингові схеми за участю європейських компаній стали більш ефективні. Відповідно з багатьма європейськими податковими угодами мінімальна планка податку "у джерела" скорочується до нуля. Наприклад, відповідно до (підсумковими угодами Великобританії з Бельгією, Нідерландами, Францією, Італією і Люксембургом податок "у джерела" складає 5%. Нові директиви ці втрати взагалі усунули. До числа наслідків від нововведень відноситься те, що за своєю податковим статусом дочірня фірма в ЄС наблизилася до положення філії.

З податкової точки зору вони стали практично еквівалентні (раніше вибір між ними вимагав особливого обгрунтування). У результаті переклад капіталів у формі дивідендів став більш перспективний на відміну від перекладу доходів від продажу активів. Також при плануванні інвестиційного проекту розробники повинні розглянути обидва проекти: реалізацію доходів шляхом наступного продажу активів (дохід зазвичай включається в оподатковуваний прибуток) і переказ прибутків у формі дивідендів (його умови покращилися завдяки директиві). Раніше пріоритет віддавався, як правило, першим.

Фінансові компанії, на відміну від холдингів оперують інвестиційними капіталами, використовуються для переведення фінансових ресурсів у вигляді кредитів і відсотків за ними.

Узагальнено діяльність фінансових компаній можна описати таким чином. Фінансова компанія отримує позикові кошти від метеринської компанії та надає кредит незалежним особам чи іншій дочірній фірмі материнського холдингу. Використання посередницьких фірм дозволяє значно знижувати податкові втрати, пов'язані з переказом кредитних ресурсів з однієї країни в іншу. Фінансові компанії створюються в юрисдикціях, що надають спеціальні податкові пільги.

Таким чином, використовуючи переваги офшорних фірм та фінансових компаній, холдингів і страхових фірм в управлінні фінансовими потоками при організації закордонних фірм, транснаціональні корпорації активно впливають на обсяги та структуру притоків і відтоків інвестицій на світовому ринку.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК.

Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою.

До системи Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з недопущенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи.

Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи -- субрегіонального торговельно-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни -- члени Андської групи виступають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону. У межах країн цієї групи у 1970 р. був прийнятий і Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.

Отже, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У даному випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.

Певне значення надавалося Хартії міжнародної торговельної організації, яка була підписана в Баварії 1948 р. Вона як багатостороння угода була спрямована на захист закордонних інвестицій корпорацій, а також на здійснення контролю за діяльністю ТНК з боку урядів приймаючих країн. Але уряди США, Великобританії та деяких інших країн, що підписали цей документ, відмовилися його ратифікувати.

Як відомо, Хартія економічних прав та обов'язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розроблення проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філії, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства.

Насамперед необхідно розробити і прийняти відповідні нормативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК. Важливим кроком у цьому напрямі було розроблення Кодексу поведінки ТНК. Уже під час обговорення окремих норм проекту цього документа визначилися дві позиції щодо їх формулювання. Дискусії розгорілися передусім з приводу визначення ТНК. Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни запропонували визначення, сутність якого полягає в такому. ТНК -- це підприємство, яке має свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і галузі їхньої діяльності. Вона функціонує відповідно до певної системи прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень.

Розділ 3. Інвестиційна діяльність ТНК в країнах Центральної та Східної Європи

3.1 Динаміка інвестиційної діяльності ТНК на іноземних ринках

Одним з ключових завдань діяльності ТНК можна назвати придбання стратегічних активів. Злиття та поглинання зменшували вразливість компаній та сприяли більш рентабельному веденню операцій. При цьому, як правило, відбувалося деяке перетворення організаційної структури та функціональних обов'язків компанії. Фактично трансграничні злиття та поглинання змінювали національну належність підприємств без змін місця їх розташування.

ТНК створювали нові потужності для збільшення частки ринку, яку вони контролюють, та покращення своїх позицій у регіоні. Вони перебудовували свої мережі для підвищення рівня горизонтальної та вертикальної інтеграції та найбільш адекватного пристосування до нового ділового середовища. Отже, мотиви виходу ТНК на іноземні ринки можуть бути різними. Для того, щоб зрозуміти значення інвестицій для приймаючої економіки, розглянемо обсяги капіталовкладень [рис. 3.1].

Рисунок 3.1. Динаміка інвестиційної діяльності ТНК, млрд.дол.США [24].

Як ми бачимо з рис 3.1., до кризового 2008 р. ТНК збільшували свої капіталовкладення у країни розміщення філій. Якщо у 2007 р. Негативний вплив світової фінансової кризи відчули 45% ТНК, то у 2008 р. - 85%. Прибутки ТНК знизились на 27%, відповідно зменшилися й інвестиційні потоки. Починаючи з 2010 р., продовжилось відновлення зростаючого тренду інвестиційної діяльності компаній. Можливо лише наприкінці 2013 р. відновляться обсяги інвестиційних потоків.

Результат взаємодії національних економік та ТНК визначається як умовами проведення трансграничних операцій в окремих галузях, так і специфічними особливостями ТНК, які реалізують інвестиційні проекти [рис. 3.2].

Рисунок 3.2. Основні форми участі ТНК в інфраструктурних проектах [24].

Як ми бачимо з рис.3.2., ТНК особливо не прагнуть робити капіталовкладення в нові інвестиційні проекти. Крім того, ці компанії зацікавлені в найбільш прибуткових секторах економіки. Вони не прагнуть робити капіталовкладення в ті галузі, де термін їх окупності достатньо тривалий. Єдина країна в світі, яка може диктувати умови та сфери для прямих іноземних інвестицій - Китай. Вони мають настільки привабливий інвестиційний клімат, що дозволяють собі вводити квоту (обмеження) на обсяг капіталовкладень в їх економіку на рік.

Звичайно між інвесторами виникає справжня конкуренція. Тому можливість інвестиційної діяльності отримує та компанія, що виконає додаткове інвестування в соціальну сферу, або інвестиційний ефект, який стане стимулом для подальшого розвитку інших суміжних галузей.

Як відомо, управління ТНК зацікавлені у збільшенні акціонерної вартості компанії (навіть у тому випадку, якщо ТНК не є АТ, вона до цього прагне), що в даний час і проявляється у зв'язку із зростанням ТНК, організованих в результаті M&A. Наприклад, у США найчастіше винагорода президента ТНК безпосередньо залежить від ступеня капіталізації. Менеджери різних ланок, а також рядові співробітники отримують опціони на акції компанії, і, таким чином, стають її акціонерами. Акціонери компанії зацікавлені в збільшенні дивідендів і акціонерної вартості компанії.

Вивчення реакції міжнародного інвестиційного ринку на укладення угод M&A, дозволяє виявити наступні висновки:

1. Поглинання компанії як наслідок вертикальної диверсифікації позитивно оцінюється інвесторами за інших рівних умов.

2. Позитивно оцінюється також горизонтальна диверсифікація. Наприклад, корпорація "Боїнг" успішно здійснила горизонтальну диверсифікацію за типом клієнтів. Вона виробляє як літаки для комерційних клієнтів, так і озброєння і космічне устаткування для оборонних цілей. У 2000 р. вона придбала право на виробництво комерційних супутників за 3,7 млрд. дол. У результаті ринкова вартість компанії з 1995 по 2000 рр. збільшилася вдвічі [17].

3. Інвестори позитивно сприймають диверсифікацію, за якої доходи компанії залишаються незмінні на різних стадіях макроекономічного циклу або циклу в конкретній галузі.

При проведенні подібної диверсифікації компанія може вкласти підвищені прибутки, отримані за попередні стадії економічного циклу, в розробку нових продуктів або інвестувати в сектори, які виграють на наступному етапі циклу.



3.2 Пріоритетні напрямки залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Українська економіка не залишається осторонь процесів транснаціоналізації. Наша країна викликала особливий інтерес ТНК у тих галузях, де вони мали стосовно національних компаній яскраво виражені конкурентні переваги. Але економічна потреба України в іноземниї інвестиціях є набагато вищою і залучений їх обсяг не задовольняє іі економічного потенціалу.

Виходячи на український ринок, ТНК діяли в межах норм законодавства: закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «про інвестиційну діяльність», «про державну програму заохочення іноземних інвестицій», «Про режим іноземного інвестування». Так, за період 1992-1994 рр. іноземними інвесторами в українську економіку було вкладено лише 483,5 млн.дол. США. В 1992 р. обсяг іноземних інвестицій склав лише 3,8% обсягу ВВП, в 1993 р. - 4,0%, 1994 р. - 2,3%. З 1995 р. спостерігалося збільшення інвестиційної активності, а в 1996 р. об'єм ПІІ в Україну збільшився більше ніж на 30%.

...