· Міцна родина: Володимир Путін є відмінним сім'янином, одружений на Людмилі Олександрівні Путіній. В сім'ї Путіних двоє дітей: дочки Марія (1985 р. н.) і Катерина (1986 р. н.). Двоє дітей - це середня цифра для російської родини. Постійне нагадування про сім'ю невипадкове - він неабиякий сім'янин і прагне кожну вільну хвилину провести вдома. В сім'ї Путіна також багато різноманітних домашніх тварин. На фотографіях В. Путін часто зображується на фоні природи, поряд з різноманітними тваринами: уссурійським тигром, заполярним білим ведмедем, леопардом в Червоній галявині, а також з худобою при відвідуванні сільськогосподарських ферм. Це захоплює молодь, розчулює літніх людей, викликає симпатію у середнього за віком покоління. Психологічно в пам'яті людей картинки людини з тваринами краще запам'ятовуються, ніж портретні знімки [33].

· Вища освіта: Володимир Путін у 1975 р. закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету. У 1985 р. закінчив Вищу школу КДБ № 1 в Москві. Кандидат економічних наук. Вільно володіє німецькою мовою, англійська - на середньому рівні [36, 41].

· Близькість до народу: З точки зору іміджу, безсумнівною вдачею стала удавана близькість Володимира Путіна з простим населенням. Вона проявляється в характері мови, в одязі й поведінці на публіці. Прем'єр не перевантажує свої висловлювання складними термінами, використовує мінімум іншомовних слів. Його коментарі прості і зрозумілі. Іноді в його мові з'являються зразки нарочито "зниженої" лексики (згадаймо відому обіцянку "мочити терористів") [33].

· Зовнішній вигляд: Особливої уваги заслуговує і зовнішній вигляд прем'єра. Його костюми для зустрічей і переговорів на офіційному рівні строго відповідають вимогам протоколу. У той же час його одяг для повсякденної роботи витриманий абсолютно в іншому стилі. Володимира Путіна можна побачити без краватки, у светрі - тобто одягненим майже так само просто і буденно, як мільйони росіян [33.40].

· Манера поведінки: Ще однією запорукою успіху іміджу Володимира Путіна є його гнучкість. В. Путін досить адекватно поводиться в постійно мінливій обстановці в країні, допомагає йому в цьому його молодість і енергійність. Манера поведінки Володимира Путіна змінюється в залежності від ситуації. Він зібраний під час виступів, засмучений на похоронах, стриманий під час виступів. В його образі підкреслюється адекватність і здатність у надзвичайній ситуації діяти рішуче, зібрано і жорстко [16]. У президента хороші комунікативні дані, що забезпечує можливість проведення "обідів" в солдатських наметах і інших неформальних зустрічей. Тут також Володимир Путін навмисно "скорочує дистанцію", щоб на відміну від своїх попередників не здаватися нескінченно далеким від народу людиною. Для російської аудиторії образ міфологічного героя доповнюється чином сміливого "свійського хлопця", здатного піднятися в повітря на військовому літаку або вийти в море на бойовому кораблі [33, 39].

· Стримані жести та особливий стиль розмови. Його жести характеризуються стриманістю, пози одноманітні, очі не дають можливість заглянути всередину. На думку психологів пози, жести і погляд надають основний вплив на аудиторію. У цьому сенсі Путін програє деяким іншим політикам, однак, його тон, оцінюваний багатьма як надто одноманітний, поступово перетворився на свого роду візитну картку. Така одноманітність стала символом спокійної впевненості і компетентності, а також додала впізнаваності іміджу політика [39].

· Здоровий спосіб життя: Чимало часу було приділено й висвітленню виграшних особистих якостей Володимира Путіна: він не палить, майже не п'є, активно займається спортом. Сприйняття іміджу Володимира Путіна відноситься до психологічного феномену сприйняття описаного Уеллсом в 1907 р. і названий Едуардом Торндайком ефект "ореолу" - поширення однієї якості, "фарбування" їм всіх інших. Свого часу в громадській думці склався стереотип сприйняття його як рішучої, сильної людини, борця з тероризмом і злочинністю, захисника держави. Більшість громадян не сумнівається в успішності та компетентності В. Путіна абсолютно в усіх сферах діяльності [43]. Багато в чому на таке сприйняття вплинуло, як не дивно, "силове" минуле політика: робота в спецслужбах позиціонується як ключ до найбільш адекватного розуміння ситуації, розстановки сил в країні, а також відкриває можливості для мобілізації в потрібний момент необхідних ресурсів для вирішення невідкладного завдання. За результатами соціального опитування російської компанії РОМИР, 56,6% респондентів по всій Росії переважною характеристикою іміджу політика назвали молодість [34]. Сприйняття Путіна як, в першу чергу, молодого політика підтвердили і результати групових дискусій. В цілому В. Путін сприймається як людина "приємна", "коректна", "інтелігентна", хоча деяких, переважно прихильників інших кандидатів, трохи насторожує його скритність.

Особливої уваги в контексті розгляду ефекту ореола заслуговує сприйняття В. Путіна жіночим електоратом. Він сприймається як справжній чоловік, в ньому відчувається надійність, сила, відповідальність. Таким чином, імідж політичного лідера - образ політичного лідера, спеціально створений для різних соціальних груп (з урахуванням їхніх уявлень, очікувань та потреб), з метою впливу на громадську думку у бажаному напрямі і реалізації політичних цілей [35]. Основою політичного іміджу є, насамперед, особистісні якості та зовнішність політика. Володимир Путін є прикладом практично ідеального політика, в якому поєднуються лідерські якості (впевненість, рішучість, жорсткість, виваженість тощо) з рисами середньостатистичного громадянина, який має звичайну сім'ю, певні захоплення, слабкості та ін. Іміджмейкерам вдалося створити "універсальний" образ політика, який є зрозумілим для всіх верств населення та викликає здебільшого позитивні емоції та асоціації.

За останній час ще нижче опустився авторитет інформаційної політики. Багато спеціалістів як російських, так і із-за кордону вважають, що в сучасній Росії практично немає свободи слова, засоби масової інформації підконтрольні державі і відображають тільки одну офіційну точку зору на події, що відбуваються. Сучасна міжнародна обстановка і положення Російської Федерації вимагає, щоб країна перебувала на рівні світових інформаційних держав. Кризова ситуація в Росії, до того ж така, що подається часом спотворено і в "перебільшуваному" вигляді західними ЗМІ (а також і деякими державними ЗМІ), значно знижує уявлення про позитивну націленість влади, та "добрий" імідж держави як зі сторони російських громадян, так і зі сторони міжнародної спільноти.

На жаль, імідж сучасної влади, згідно з опитуваннями, перебуває на мінімальному рівні. Її відірваність від народу, корумпованість, недотримання демократичних норм, турбота про свої егоїстичні інтереси, непатріотизм, роздвоєність між Росією і Заходом - все це створює негативний образ влади. Виходить, що народ і державу розділяє невидимий міст. Багато що робиться без врахування волі народу - основного джерела влади в країні (відповідно до Конституції РФ ст.3) [13].

Однак хотілося б відзначити, що під час правління В.В. Путіна імідж Росії значно підвищився як в очах росіян, так і в очах світової громадськості. Загальновідомо, що імідж будь-якої країни залежить від політичної волі лідерів, їх діяльності щодо зміцнення своєї вітчизни [14].

Насамперед, слід зазначити, що вперше після розпаду СРСР дійсного усвідомлення необхідності створення стратегій та програм щодо формування іміджу держави здійснилося саме під час правління президента Путіна. Значна увага приділялася цьому питанню вже у середині першого строку його правління. Але масштабна актуалізація цієї "проблеми" приходиться на 2003-2004 роки, коли з початком другого президентського строку, за ініціативою Путіна, керівництвом країни була вперше запропонована програма дій щодо зміни ситуації, що склалася та програма щодо визначенно-цілеспрямованого формування позитивного іміджу Росії. Показово те, що це мало значення як для міжнародного суспільства, так і для внутрішньополітичного життя країни. Пояснення зовнішньому світу, що собою представляє держава Путіна, які її цілі та роль у світовій історії,що позитивного може запропонувати Росія міжнародному суспільству - завдяки багаточисленним офіційним та неофіційним візитам Президента до інших держав з наявними пропозиціями щодо поліпшення стосунків (Грузія, Канада, Франція, Німеччина та ін.), участь президента у міжнародних конференціях, підписання договорів про співпрацю, міжнародна допомога при непередбачених ситуаціях на міжнародній арені - допомогло й самим росіянам побачити свою країну в іншому "образі". Робота над покращенням іміджу федеративного об'єднання сприяла внутрішній єдності народів, що входили до складу Росії, спонукало до розуміння спільної історичної долі, мобілізувало до всезагального об'єднання проти тероризму та погроз ззовні [39].

Сприйняття лідерства В.В. Путіна відноситься до психологічного феномену сприйняття описаному Уеллсом в 1907 р. і названий Торндайком ефект "halo" розповсюдження однієї якості, "фарбування" їм всіх інших. В свій час у громадській думці склався стереотип сприйняття його як рішучої, сильної людини, борця з тероризмом і злочинністю, захисника [35]. Успішність, навколишні дані - ключові складові образу Президента автоматично переноситься на інші сфери його діяльності. Більшість громадян ні на секунду не сумнівається в успішності і компетентності В. В Путіна абсолютно у всіх сферах діяльності: в економіці, політиці, соціальній сфері. Багато в чому на таке сприйняття вплинуло, як не дивно, "силове" минуле політика: робота в спецслужбах позиціонується масовою свідомістю як ключ до найбільш адекватного розуміння ситуації, розстановки сил в країні, а також відкриває можливості для мобілізації в потрібний момент необхідних ресурсів для вирішення невідкладної завдання. Як показали результати спеціального опитування РОМИР, спрямованого на вивчення образу В. Путіна, 56,6% респондентів по всій Росії переважною характеристикою іміджу політика назвали молодість. Сприйняття Путіна як політика в першу чергу молодого підтвердили і результати групових дискусій. В цілому В. Путін сприймається як людина "приємна", "коректна", "інтелігентна", хоча деяких, переважно прихильників інших кандидатів, трохи насторожує його скритність. Особливої уваги в контексті розгляду ефекту halo заслуговує сприйняття Путіна жіночим електоратом. Він сприймається як справжній чоловік, якого так довго не вистачало російським жінкам, у ньому відчувається надійність, сила, відповідальність [16].

Існує також цікавий феномен подібності і контрасту, згідно з яким всі досягнення, які відбулися в країні в певний період, зв'язуються з фігурою лідера, проте, з ним же зв'язуються і всі невдачі, у тому числі ті, які не мають до політика прямого відношення. Так до певного часу успішність військової операції в Чечні "працювала" на імідж Путіна, підвищуючи рівень його популярності.

Досить часто згадується "Професійна безликість" Путіна. Його жести характеризуються стриманістю, пози одноманітні, очі, дзеркало душі, не дають можливість заглянути всередину. На думку психологів пози, жести і погляд мають основний вплив на аудиторію. У цьому сенсі Путін програє деяким іншим політикам, проте, його тон, оцінюваний багатьма як занадто одноманітний, поступово перетворився на свого роду візитну картку. Він пізнаваний, навіть не чуючи слів (а за словами психологів, це всього 7% впливу на аудиторію) можна з упевненістю сказати, що говорить саме Путін. У одноманітності є і свої плюси. По-перше, це стиль, який можна охарактеризувати як спокійну впевненість і компетентність. Згідно з соціологічним дослідженням, проведеним службою РОМИР, більшість опитаних вважають, що Росія тяжіє до жорсткого "єдиного" джерела влади, і що для того, щоб жити спокійно, потрібно знати, що є начальник, господар, батько рідний, який все вирішить, виправить і покаже шлях у світле майбутнє. То, як каже Путін, створює образ людини, впевненого у своєї компетентності, те, що говорить, в джерелах інформації, і взагалі, що контролює кожну ситуацію. Важливим є той факт, що В.В. Путін є професіоналом у багатьох сферах, йому вдається будь-яка роль лідера країни, зразкового сім'янина, спортсмена. Чимало уваги було приділено заняття спортом. З упевненістю можна сказати, що самбо і дзюдо - підходящі заняття для лідера великої держави. Крім того, він опускався до глибини океану на підводному човні, літав на надзвукових винищувачах, підкорював гірські вершини [17].

По-друге, на тлі звичайно спокійного безпристрасного тону, будь-який прояв емоцій здається особливо яскравим, і, отже, такий контраст сильно впливає на аудиторію. Під час похорону А. Собчака Путін заплакав, ніж вразив дуже багатьох. По-третє, це створює ілюзію передбачуваності та стабільності, що при правильному підході (тут важливо не забувати наскільки популярні "непередбачувані" політики, і знову таки використовувати принцип контрасту) сприяє зростанню популярності; це трактується як послідовність, тобто людина не змінить свого стилю, манери, що поступово і зв'язується з переконаннями та вселяє довіру [18].

Також варто відзначити, що для суспільної свідомості характерно ейфорійне сприйняття нового в публічній політиці. Це означає, що із збільшенням кількості згадувань про політику, громадськість починає подавати всі великі вимоги до його діяльності і чекає конкретних результатів. Тобто ефект новизни має досить обмежений ресурс, тому через деякий час, результати конкретних справ виходять на перший план, замінюючи собою вдало сформований імідж. Незважаючи на те, що імідж є по суті своїй змінною, гнучкою характеристикою, його пластичність не безмежна. Тому перед політиком відкривається цілий ряд завдань, пов'язаних з необхідністю розвитку іміджу у відповідність з динамікою ціннісних орієнтацій, установок і очікувань електорату [40]. Стосовно діяльності В.В. Путіна можна відзначити наступні результати:

· зростання економічних показників;

· земля, один з головних ресурсів нації, знайшла правовий статус та вартість;

· досягнення певного рівня стабільності в країні;

· побудову вертикалі влади;

· широке протистояння та запобігання тероризму;

· держава, яка перебувала на межі банкрутства, мала золотовалютні запаси в 500 млрд. доларів;

· рівноправність національних меншин в РФ;

· підвищення рівня освіти (хоча і прослідковується тенденція, щодо погіршення стану освітньої системи Росії в порівнянні з такою в період існування СРСР, все одно за часів правління Путіна 2000-2008 роки спостерігається покращення рівня освідченості громадян держави)

· виведення системи збройних сил Федерації на міжнародний рівень.

Щодо міжнародного закріплення образу Російської Федерації, як могутнього авторитету на світовій арені, то тут відіграє найважливішу роль саме зовнішньополітична діяльність як всієї гілки влади, так і, насамперед, її голови - Президента держави. В цій області В. Путін дійсно здійснив багато успіхів, що безпосередньо вплинули на майбутній розвиток відносин між Росією та багатьма країнами-лідерами світу, Росією - міжнародними організаціями, Росією - міжнародними об'єднаннями та товариствами. Кожного року в період 2000-2008 рр. за стратегією "завоювання прихильності" (але й, звісно, задля задоволення власних потреб і цілей) міжнародних спільнот здійснювалися заходи на міждержавних та міжконтинентальних рівнях, що дали змогу В. Путіну закріпити за собою авторитетні позиціїx.

Отже, за 9 років свого президентства Володимир Путін проводив у середньому за рік близько 145 зустрічей з представниками іноземних держав. В архіві офіційного сайту Кремля міститься 1409 виступів президента РФ у ході зовнішньополітичних контактів. Крім особистих зустрічей, глава російської держави часто спілкувався з іноземними лідерами по телефону: щорічно він проводив в середньому більше сотні таких переговорів з колегами (з лідерами Греції, Єгипту, Німеччини, Франції, США, Китаю та ін.).

Серед великих міжнародних заходів Путін найчастіше брав участь в самітах СНД в різних форматах - їх було 64. На рахунку президента РФ - 17 самітів Росія-ЄС, сім зустрічей у верхах з лідерами АТЕС і три Генеральні Асамблеї ООН. Крім того, Путін - восьмиразовий учасник самітів "вісімки" і ШОС.

За 2000-2008 роки Путін зробив 192 зарубіжних візитів різного рівня - робітничих, офіційних державних, - відвідавши 74 країни. Це 187 точок на карті світу - міста, населені пункти, географічні об'єкти. Найбільша кількість візитів довелася на Україну (23), Казахстан (14) і Німеччину (13). В Білорусію Путін приїжджав 10 разів, здійснив 7 візитів до Китаю, 6 разів був у США [37].

За перший строк свого правління В. Путін заклав фундамент неодмінно активного учасника міжнародних подій, що в подальшому вплинуло на відношення та ставлення міжнародних суб'єктів до Президента та Росії в цілому. Так, наприклад, вносячи пропозицію щодо створення спільно з НАТО системи протиракетної оборони в Європі на саміті Італії, де також була підписана Декларація про новий формат відносин між РФ і альянсом (Римська декларація), Путін забезпечив оновлення відношення США до РФ, і змусив керівництво НАТО враховувати інтереси Росії щодо подальшого розвитку збройного та воєнного стану в світі, що неодмінно пожвавило інтерес до РФ збоку інших учасників міжнародних відносин, що співпрацюють зі Штатами; ставши головою Ради глав держав СНД (2000р.), Путін змусив міжнародну спільноту ставитися до Росії як до "контролера" держав колишнього СРСР, та вирішувати низку їх питань, скрізь призму власних намірів (проблеми Грузії, Нагірного-Карабаху, Білорусії); беручи участь в саміті "вісімки" в Японії, В. Путін забезпечив підвищення авторитету Росії, як однією з наймогутніших економік світу,що дозволило йому у майбутньому укласти безліч вигідних контрактів на енергетичній основі, та підкорятися потребам РФ (наприклад, угода про будівництво нафтопроводу Бургас-Александруполіс) [42].

Вступивши на другий строк правління, Путін проводив не менш активну зовнішньополітичну діяльність - це і єдині в своєму форматі саміти глав держав, і скликання з приводу вирішення міжнародних проблем (наприклад, статусу Каспійського моря, воєнні заходи в Північній Кореї), збори щодо подальшого спільного розвитку провідних економік світу. Але починаючи з 2005 року Путін приділяє особливу увагу інформаційній політиці та пропаганді, що безсумнівно вплинула на позитивне сприйняття Росії світовими спільнотами, та підвищила рейтинги як цілої держави, так і особистості Путіна у різних міжнародних дослідженнях. Так, наприклад, неодноразово В. Путін організовував Інтернет-конференції в ході яких відповідав на питання російських і іноземних користувачів всесвітньої глобальної мережі, тим самим ставав "Президентом, зближеним з народом" [42].

Також варто відзначити, що в 2006 році, під керівництвом Путіна були активізовані зусилля щодо створення сучасних інформаційних каналів російських ЗМІ за кордоном, які дозволяли сприятливо впливати на міжнародний імідж Росії. Створення TV - каналу "Russia Today" у багатьох європейських, азіатських і західних країнах, а також розширення офісів "РИА Новости" розвивали тематику пропаганди російської держави, зачіпаючи аспекти демократичного федералізму і роблячи акцент на багатоконфесійності і багатонаціональності країни. Результатом такого "телевізійного" формування іміджу стало присвоєння британським журналом "Times" Володимиру Путіну титул "Людина року 2007" [22].

Особливо хотілося б зупинитися на темі Олімпійських ігор. Оскільки в багатьох засобах масової інформації підкреслюється вплив особистого чарівності Путіна на рішення МОК (міжнародного олімпійського комітету) щодо проведення Олімпіади 2014 в Росії. Так, наприклад, газета "The Financial Times" наступним чином прокоментувала цю ситуацію: "Що стосується Путіна, то він своєю активністю фактично поставив нову планку для глав держав, яким у майбутньому захочеться, щоб Олімпійські ігри проходили у них: він особисто з'їжджав за однією з небагатьох трас, вже існуючих на зимовому курорті Червона Поляна неподалеку від Сочі; особисто приїхав до Гватемали і виступив перед делегатами Міжнародного олімпійського комітету англійською і французькою мовами; особисто пообіцяв, що природного снігу вистачить на всі Ігри, і підтвердив виділення грошей на створення нових лижних баз, готелів, олімпійського села та міжнародного аеропорту" [43].

Таким чином, політичне лідерство В.В. Путіна активно формує засади та напрям зовнішньої та внутрішньої політики. За рахунок своїх лідерських якостей Путіну вдалося значно підвищити авторитет РФ у міжнародному співтоваристві.

Висновки