Взаємодія платіжного балансу і економічного зростання у країнах з транзитивною економікою

Таблиця 1. Вплив інституцій на економічні показники країн Латинської Америки, 1985-2001 рр.

Аргентинська ситуація дозволяє зробити принциповий висновок, що кризу платіжного балансу спричинили не так можливі недоліки (втрата незалежної монетарної політики, брак можливостей ”рятування” проблемних банків), як відчутні переваги грошової ради. По-перше, зниження процентної ставки полегшувало фінансування дефіциту бюджету. По-друге, підвищена довіра до аргентинської економіки забезпечувала значні надходження капіталу (у передкризові 1999-2000 рр. отримано понад 30 млрд. доларів). По-третє, капіталізація аргентинських банків на рівні 20% понад вдвічі перевищила міжнародні вимоги BIS. В 2000-01 рр. не спостерігалося стагнації експорту, що в поєднанні зі зменшенням імпорту відчутно поліпшило торговельний баланс. Нарешті, кошти обслуговування зовнішнього боргу становили всього 2,9% від ВВП, що значно поступалося середньому для Латинської Америки показнику - 5,4% від ВВП. Проте не вдалося забезпечити політичну підтримку рішучого скорочення дефіциту бюджету, що стало засадничою причиною дефолту.

Використання грошової ради в Аргентині переконує у тому, що: а) захист монетарної політики від політичного втручання не гарантує ефективного управління грошовою масою, б) грошова рада дозволила стимулювати промислове виробництво, підвищити продуктивність праці, знизити процентну ставку і збільшити інвестиції, в) самодостатнє підвищення РОК не становить загрози для конкурентоспроможності національної економіки, г) інфляційні наслідки ефекту Баласси-Самуельсона можуть бути мінімальними, д) збільшення абсорбції за допомогою зовнішнього фінансування дефіциту бюджету може стимулювати обсяги виробництва у короткочасному плані, але на віддаленішу перспективу стає деструктивним. Аргентинський досвід зайвого разу довів брак можливостей міжчасової оптимізації приватного і державного споживання за допомогою зовнішніх запозичень. Навіть відчутне збільшення експорту виявилося недостатнім для фінансування зростаючого зовнішнього боргу. В ширшому контексті аргентинську невдачу з грошовою радою можна розглядати аргументом на користь повної доларизації або приєднання до валютного союзу. Це повинно полегшити дотримання фіскальної дисципліни і зниження процентної ставки до рівня промислових країн, що важливо з погляду як довгострокового економічного зростання, так і короткочасного вирівнювання платіжного балансу.

Країнами Латинської Америки не вироблено універсальних підходів щодо використання окремих інституцій. Певні переваги має незалежний статус центрального банку (з 1989 р. таке практикується у Чилі), проте це не гарантує фіскальну дисципліну. Попри поновлення інтересу до соціального пакту (у жовтні 2002 р. таку пропозицію зроблено президентом Бразилії Л. да Сільвою), не виявлено його помітних переваг як засобу досягнення формальної домовленості між урядом, профспілками та підприємницькими колами щодо узгодженого переліку економічних показників (інфляція, обмінний курс, видатки бюджету). Соціальний пакт не містить дієвих механізмів дотримання фіскальної дисципліни і зваженої монетарної політики. Надто багато залежить від балансу політичних сил, присутності консолідуючого лідера та випадкових чинників.

З метою підвищення ефективності інституцій доцільно доповнити їх доречними правилами фіскальної політики. Заборона дефіциту бюджету чи запровадження поміркованіших законодавчих обмежень повинні забезпечити бажану цілісність економічної політики під час переходу до стійкого економічного зростання.

У розділі 5 “Аналітична оцінка досвіду країн Латинської Америки для визначення передумов та інструментальних чинників економічного зростання в Україні” обґрунтовано недоцільність зовнішнього фінансування платіжного дисбалансу і зроблено пропозиції щодо вітчизняного набору інструментів цілісної економічної політики та можливих інституційних гарантій.

З початком перехідного процесу в Україні було повторено логіку невдалих ортодоксних програм, коли знецінення грошової одиниці не підтримувалося належною фіскальною дисципліною та обмеженням грошової маси. За умов передевальвації грошової одиниці перерозподіл структури виробництва на користь експортного сектора супроводжувався прискоренням інфляції та глибоким спадом виробництва. Втрати доходу можна було мінімізувати засобами скорочення дефіциту бюджету і заздалегідь оголошеного обмеження пропозиції грошової маси. Грошову реформу (вересень 1996 р.) не було доповнено необхідним зменшенням сукупної абсорбції в дусі “гетеродоксного шоку”, що визначило наступні труднощі 1998-99 рр. За таких умов природне для грошової стабільності локальне підвищення РОК створило підстави для помилкових тверджень про завищений обмінний курс та доцільність девальвації гривні.

За допомогою низки аргументів (висока реальна процентна ставка, генерація очікувань інфляції і девальвації, непродуктивне використання ресурсів) обгрунтовано помилковість стратегії зовнішнього фінансування дефіциту бюджету в 1997-98 рр. Фактично було перенесено на український ґрунт низку помилок (Мексика - 1993-94 рр., Аргентина - 1978-81, 1995-2001 рр.), які засвідчили неможливість використання у транзитивній економіці логіки міжчасових обмежень для промислових країн. Отримані результати переконують, що відразу ж після грошової реформи (1996 р.) вимагалося перейти до профіциту бюджету, що мало поліпшити сальдо поточного рахунку і поновити економічне зростання через підвищення попиту на гроші.

За умов дефіциту бюджету і слабкої банківської системи втратило ефективність залучення іноземного капіталу. Це мало на меті фінансування дефіциту бюджету і збільшення інвестицій, але насправді стало каталізатором кризи платіжного балансу через поширення урядових гарантій, послаблення банківської системи та збільшення зовнішнього боргу. З початку 1997 р. приплив капіталу створив передумови для наступного відпливу, що повністю відповідає особливостям акумуляції зовнішньої заборгованості в державному секторі Аргентини, Бразилії і Мексики. З іншого боку, в Чилі доведено важливість профіциту бюджету для стабілізації зовнішнього боргу на безпечному рівні. Замість селективного підходу на чилійський кшталт в Україні практикувалося практично повне скасування обмежень руху капіталу, що було помилкою, яка походила з необхідності фінансування дефіциту бюджету припливом капіталу.

Враховуючи прямий зв'язок між промисловим виробництвом і торговельним балансом та антициклічний вплив грошової маси, чинники стимулювання промислового виробництва одночасно поліпшують сальдо експорту-імпорту, що не становить звичної дилеми в економічній політиці. Антициклічне зменшення грошової маси одночасно вирівнює платіжний баланс і стимулює економічне зростання. Отже, досягнення макроекономічної рівноваги в Україні передбачає використання рестрикційної фіскальної і монетарної політики.

Структурні подібності до “проблемних” економік - Аргентини і Бразилії - підкреслюють складнощі економічної ситуації і опосередковано промовляють на користь радикальних заходів: тривалого профіциту бюджету, Обережного збільшення грошової маси і розвитку несировинного експорту. Головним видається тривале підтримання профіциту бюджету упродовж найближчих 5-6 років. Це необхідно для надійного гальмування інфляції, зниження процентної ставки, зменшення зовнішнього боргу, підвищення монетизації економіки та зниження тиску на монетарну політику. Можливі дефляційні наслідки фіскальної дисципліни та пов'язаного з цим обмеження грошової маси не видаються перешкодою для економічного зростання, оскільки в Україні це матиме експансійний вплив. Проведене дослідження застерігає від механічного перенесення зарубіжного досвіду, адже на підставі того, що інфляція має стимулюючий вплив у Бразилії чи Аргентині, зовсім не означає подібних наслідків для сусідньої Чилі чи України. Важливість зваженої монетарної політики для України посилюється браком надійних свідчень щодо антиінфляційного впливу промислового виробництва. У цьому простежуються подібності з Латинською Америкою, де економічне зростання переважно не впливає на інфляцію (окрім Мексики). Хоча в Україні причинність “сальдо бюджетупоточний рахунок” виглядає головним чинником несуперечливого економічного зростання (без погіршення платіжного балансу), не менш важливо, що фіскальна дисципліна стимулює залучення іноземного капіталу в приватний сектор.

Аргументовано недоцільність монетизації української економіки через прискорене збільшення пропозиції грошової маси, адже це перешкоджатиме збільшенню обсягів промислового виробництва, підвищуватиме РОК, зменшуватиме валютні резерви і матиме інфляційний вплив. Конструктивність експансійної монетарної політики виявляється в обмеженому контексті тимчасового монетарного “сюрпризу”. З погляду рівноваги платіжного балансу і економічного зростання доцільно збільшувати пропозицію грошової маси лише через монетизацію валютних резервів. Тоді як доречно обмежувати використання іноземної валюти для поточних розрахунків, акумуляція валютних активів на рахунках комерційних банків є корисною для збільшення промислового виробництва і не підвищує РОК. Цей емпіричний факт додатково підтримує гіпотезу про формування очікувань обмінного курсу пропозицією грошової маси.

Навіть для бездефіцитного бюджету зберігається доцільність регулювання потоків капіталу, оскільки за умов заниженого обмінного курсу виникатимуть спекулятивні процеси на валютному ринку і немає гарантій проти небезпечного залучення іноземного капіталу в наближені до політичного керівництва підприємницькі структури, як це відбувалося у Чилі наприкінці 1970-х років.

Важливим аргументом проти від'ємного сальдо поточного рахунку та його фінансування припливом капіталу є брак стимулюючого впливу імпорту, що відрізняє від країн Латинської Америки (окрім Чилі). Водночас в Україні простежується обмежене короткочасне заміщення імпорту власним виробництвом. Брак стимулюючого впливу імпорту на промислове виробництво може пояснюватися переважно сировинним характером українського імпорту, що використовується для виробництва енергоємної експортної продукції. Попри сприятливий вплив промислового виробництва, експортний сектор економіки виглядає незалежним від промисловості загалом, що засвідчує “анклавний” характер сировинних галузей і невисоку якість вітчизняного експортноорієнтованого зростання. Доцільність обмеження імпорту слугує аргументом на користь не торговельного протекціонізму, а залучення інвестицій в імпортозамінні галузі (харчову і легку, автомобілебудування), які мають потенціал економічного зростання без порушення зовнішньої рівноваги. У торговельній політиці оптимально запровадити уніфіковану ставку імпортного мита (з графіком поступового зниження), як це практикується у Чилі.

Встановлений прямий зв'язок між ВВП та імпортом можна пояснити не так попитом на імпорт у промисловому секторі, як значними надходженнями від працюючих за кордоном. Це може збільшувати попит на товари внутрішньої торгівлі (і таким чином підвищувати РОК) або стимулювати попит на імпортні споживчі товари, включно з автомобілями, побутовою технікою, будівельними матеріалами тощо. Перший варіант загрожує прискоренням інфляції, а другий - погіршенням сальдо поточного рахунку. Натомість оптимально використати приватні надходження для збільшення внутрішніх заощаджень, що посилює аргументацію на користь додатного сальдо поточного рахунку як чинника макроекономічної рівноваги.

У виконаних науково-дослідних темах на замовлення Мінекономіки та НБУ нами аргументовано необхідність використання переважно нецінових (фіскальних і монетарних) важелів управління сукупним попитом, тоді як недоцільно практикувати штучне зниження обмінного курсу гривні. Це матиме інфляційну “віддачу” і не сприятиме досягненню стимулюванню економічного зростання через залежність сукупної пропозиції від РОК та реальної грошової маси. Кероване підвищення РОК є необхідним для подолання “деіндустріалізаційної пастки”, коли гіпертрофоване збільшення виробництва у сировинних галузях (насамперед металургії) пригнічує розвиток несировинних експортних галузей. Видається доцільним використання чилійського досвіду стосовно переміщення ресурсів з гірничорудної промисловості, яка перебуває у державній власності, у галузі несировинного експорту. Для України доцільно акумулювати надходження від експорту металопродукції в спеціальному фонді, кошти якого мали б використовуватися не так для захисту металургії від нестабільності світових цін, як для заохочення технологічного експорту.

Відсутність стимулюючого впливу РОК на промислове виробництво і торговельний баланс об'єктивно слугує аргументом на користь грошової стабільності. Деяке поліпшення сальдо експорту-імпорту може бути наслідком непередбачуваного зниження РОК. Брак сприятливого впливу РОК на експорт привертає увагу до нецінових чинників стимулювання експорту: підвищення якості продукції, поліпшення маркетингової роботи, дерегуляція.

“Стрибкоподібна” динаміка обмінного курсу гривні створює підстави для тверджень про інформаційну асиметрію на користь впливових корпоративних груп. Динаміка обмінного курсу перебуває у фокусі їхньої зацікавленості з декількох причин: висока прибутковість операцій з іноземною валютою, можливість відкладення структурних перетворень, створення перешкод для іноземних інвесторів, торговельний протекціонізм. Боротьба навколо визначення “рівноважного” обмінного курсу ускладнює політичний ландшафт і перешкоджає підтримці радикальної економічної політики.

Для консолідації економічної політики доцільно забезпечити повноцінну незалежність НБУ або запровадити грошову раду. Це дозволить подолати деструктивну залежність фіскальної і монетарної політики від політичної кон'юнктури. Проте латиноамериканський досвід засвідчує, що прикріплення грошової одиниці не вирішує проблем макроекономічної рівноваги чи зниження процентної ставки, якщо немає гарантій цілісної економічної політики та відповідних структурних змін. Стабілізуючі інституції сприятимуть чіткому розмежуванню між політикою і економікою та поліпшать виконання цілісної економічної політики. Виникнуть передумови для швидких структурних перетворень як запоруки надійної рівноваги платіжного балансу і економічного зростання.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування, проведено емпіричне тестування і зроблено аналітичні узагальнення стосовно нового рішення проблеми взаємодії платіжного балансу і економічного зростання, що дозволило визначити схему координації економічної політики у транзитивній економіці та передумови використання окремих інституцій, а також сформулювати конкретні пропозиції щодо економічної політики в Україні зокрема. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. З погляду визначення вітчизняної економічної політики країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика і Чилі) слугують адекватною порівняльною базою для вивчення економічних процесів у “залежній” економіці зі значним неконкурентоспроможним промисловим сектором. Корисні аналогії створює насамперед присутність обмежень платіжного балансу в обох аспектах - гальмування динаміки ВВП (промислового виробництва) внаслідок погіршення сальдо поточного рахунку та обернений зв'язок між економічним зростанням і поточним рахунком, структурне походження платіжного дисбалансу та недостатність механізмів автоматичної адаптації для його вирівнювання. В Україні обмежуючий вплив погіршення сальдо поточного рахунку під час зростання ВВП простежується слабше, однак немає підстав заперечувати рестрикційний характер від'ємного сальдо поточного рахунку як чинника доходу. На відміну від латиноамериканських країн, спостерігається сприятливе “правило 45^о”, коли пожвавлення промислового виробництва супроводжується одночасним збільшенням експорту і поліпшенням торговельного балансу.

2. В Україні повністю справдився висновок з досвіду країн Латинської Америки 1970-80-х років про неможливість несуперечливого (без втрат доходу) вирівнювання структурного дефіциту платіжного балансу за допомогою стимулювання платоспроможного попиту або девальвації грошової одиниці. В обох випадках поліпшенню платіжного балансу перешкоджає несприятлива залежність експорту-імпорту і промислового виробництва від РОК або надлишкової абсорбції. Девальвація грошової одиниці погіршує динаміку доходу (окрім Чилі) і прискорює інфляцію. Подібно дефіцит бюджету перешкоджає економічному зростанню і поліпшенню сальдо поточного рахунку, маючи інфляційний вплив (найвиразніше це простежується в Україні).

3. Брак переконливих результатів на користь зниження РОК як чинника стимулювання промислового виробництва і поліпшення торговельного балансу послаблює аргументацію на користь знецінення грошової одиниці зокрема та плаваючого обмінного курсу загалом. Заперечено гіпотезу, що в Аргентині підвищення РОК зумовило погіршення торговельного балансу. Першопричиною аргентинського дефолту (2001 р.) став дефіцит бюджету, чому сприяли переваги грошової ради - зниження процентної ставки, підвищення довіри, скасування обмежень на потоки капіталу. Використання грошової ради в Аргентині переконує у тому, що: а) захист монетарної політики від політичного втручання не гарантує ефективного управління грошовою масою, б) грошова рада стимулювала промислове виробництво, підвищила продуктивність праці, знизила процентну ставку і збільшила інвестиції, в) самодостатнє підвищення РОК не загрожує погіршенням конкурентоспроможності, г) було забезпечено профілактику інфляційних наслідків від ефекту Баласси-Самуельсона, д) існують можливості деструктивного збільшення надлишкової абсорбції за допомогою фінансування дефіциту бюджету зовнішніми запозиченнями. Разом з тим збільшення експорту виявилося недостатнім для обслуговування зовнішнього боргу.

4. Найвагомішою характеристикою транзитивної економіки слід вважати можливість модифікації очікуваннями економічних агентів характеру системи обмінного курсу. Ідентичність системи обмінного курсу de facto і de jure cправдилася лише для Мексики, де практикується “плавання” грошової одиниці. У Чилі поведінка економічної системи визначається очікуваннями грошової стабільності. В Аргентині та Бразилії (частково) справджується теоретична гіпотеза про формування очікувань обмінного курсу грошовою масою. Це засвідчує брак довіри до практикованих у цих двох країнах систем фіксованого і регульованого обмінних курсів, відповідно. Отриманий результат відповідає реальному перебігу подій, що матеріалізувався у відмові від стабільності грошової одиниці в 1999 р. (Бразилія) і 2002 р. (Аргентина).

5. В Україні формування очікувань обмінного курсу за допомогою пропозиції грошової маси уподібнює характер макроекономічних залежностей до Аргентини і Бразилії та засвідчує присутність вагомих макроекономічних проблем, які не дозволяють визначати поведінку обмінного курсу на підставі повного інформаційного набору. Подібно до Аргентини, в Україні механізм формування очікувань обмінного курсу і відповідний антициклічний вплив грошової маси об'єктивно свідчать на користь фіксованого обмінного курсу.

6. Вплив монетарної політики вирішальною мірою залежить від механізму формування очікувань обмінного курсу. Проциклічний вплив передбачуваних змін у пропозиції грошової маси може перешкодити підтриманню макроекономічної рівноваги у Чилі, проте в Аргентині, Бразилії та Україні антициклічний вплив об'єктивно сприяє цьому. Встановлена залежність підтримує конструктивність заходів щодо підвищення попиту на гроші. В Аргентині та Україні позитивний вплив збільшення пропозиції грошової маси виявляється в обмеженому контексті тимчасового монетарного “сюрпризу”. Доларизація не становить перешкод для збільшення виробництва в українській економіці в аспекті акумуляції валютних активів на депозитах комерційних банків (це додатково підтримує теоретичну гіпотезу про формування очікувань обмінного курсу пропозицією грошової маси).

7. Латиноамериканський досвід ортодоксних і гетеродоксних програм фінансової стабілізації, а також процесу радикалізації економічних реформ з початку 1990-х років, промовляє на користь цілісності в економічній політиці, яка передбачає скоординоване використання фіскальної дисципліни, зваженої монетарної політики, лібералізації зовнішньої торгівлі та селективного регулювання потоків капіталу, підтриманих грошовою стабільністю. Типові помилки полягали у тому, що: а) не відбувалося належного скорочення дефіциту бюджету; б) підтримання фіксованого обмінного курсу поєднувалося з експансійною фіскальною або монетарною політикою; в) практикувалася передевальвація грошової одиниці, г) лібералізація потоків капіталу відбувалася у непідготовленому для цього економічному середовищі, д) зміни в економічній політиці не підкріплювалися структурними заходами, ж) брак структурних зрушень компенсувався надмірними зовнішніми запозиченнями. Повною мірою цей перелік помилок було повторено в Україні.

8. Доведено, що фіскальна дисципліна слугує превалюючим елементом переходу до стійкого економічного зростання у транзитивній економіці, адже навіть за умови безперешкодного доступу до світових ринків капіталу та підтримки рестрикційною монетарною політикою немає можливостей для тривалого фінансування дефіциту бюджету. Подібно до Чилі, де з 1988 р. підтримується профіцит бюджету, висновок щодо переваг фіскальної дисципліни справджується українським досвідом. На прикладі Чилі виявлено, що тривалий профіцит бюджету може надавати характеристик фіксованого обмінного курсу системам гнучкого курсоутворення. Це надає конструктивності експансійній монетарній політиці, але підвищує процентну ставку і сповільнює гальмування інфляції.

9. Антиінфляційні пріоритети у монетарній політиці латиноамериканських країн не простежуються, що може пояснюватися невисокою монетарною складовою інфляції або навіть інфляційним впливом обмеження грошової маси (Бразилія). Проте в Україні монетарна складова інфляції досягає 60% і виявляє себе приблизно через 4-5 місяців. В усіх країнах Латинської Америки зниження РОК супроводжується обмеженням пропозиції грошової маси. В Україні цього немає, що засвідчує недостатнє розуміння шкідливості заниженого РОК для вирівнювання платіжного балансу і економічного зростання. Встановлено, що повне покриття грошової бази валютними резервами не гарантує стабільності обмінного курсу. Не менш важливо підтримувати невисокий грошовий мультиплікатор “М2/грошова база” (менше 2), як це практикується у Чилі.

10. Практична реалізація переваг фіксованого обмінного курсу (неінфляційне стимулювання попиту, зниження нестабільності доходу і РОК, пожвавлення інвестиційного процесу) залежить від підтримки фіскальною дисципліною і зваженою монетарною політикою. Сама по собі фіскальна дисципліна чи рестрикційна монетарна політика не можуть забезпечити належні гарантії прикріплення грошової одиниці. Приміром, у Мексиці девальвація песо (грудень 1994 р.) відбулася на тлі порівняно незначного дефіциту бюджету, а інструментальним чинником валютної кризи стала неспроможність центрального банку обмежити пропозицію грошової маси. Проте у Бразилії і Аргентині саме експансійна фіскальна політика стала першопричиною девальвації реала (січень 1999 р.) і песо (січень 2002 р.). Кошти вирівнювання платіжного балансу в Аргентині та Мексиці (1995-96 рр.) не виявляють серйозних переваг плаваючого обмінного курсу з погляду тривалості спаду виробництва і втрат доходу. Проте в Аргентині було збережено цінову і грошову стабільність, що дозволило уникнути значного підвищення процентної ставки.

11. Під час лібералізації потоків капіталу супутнє погіршення сальдо поточного рахунку, як це простежується для Аргентини і Мексики, вимагає обмежень на потоки капіталу; відсутність подібного зв'язку в Чилі засвідчує ефективність таких обмежень. Лібералізація потоків капіталу і зовнішньої торгівлі не загрожує погіршенням сальдо бюджету, хоча такі короткочасні ефекти є можливими. З іншого боку, обидві лібералізації - потоків капіталу і зовнішньої торгівлі - вимагають підтримки фіскальною дисципліною і зваженою монетарною політикою. З погляду рівноваги платіжного балансу доцільно поєднати селективне регулювання потоків капіталу з поступовою лібералізацією зовнішньої торгівлі, як це практикується у Чилі з початку 1990-х років. Обидві лібералізації - потоків капіталу і зовнішньої торгівлі - вимагають підтримки фіскальною дисципліною і зваженою монетарною політикою. На такому тлі стає виразнішою помилкова лібералізація потоків капіталу в Україні зі середини 1990-х років за умов дефіциту бюджету та слабкої банківської системи.

12. Лібералізація потоків капіталу і зовнішньої торгівлі повинна відбуватися після виправлення деформацій у фінансовому секторі та зміцнення банківської системи. Важливо уникати акумуляції зовнішнього боргу банківською системою, як у цьому переконує невдачі у Чилі (1979-81 рр.) або Мексиці (1993-94 рр.). Послідовність структурних заходів сприяння лібералізації потоків капіталу видається такою: скасування адміністративних обмежень на фінансовому ринку, реструктуризація банківської системи, зняття обмежень на діяльність іноземних банків, лібералізація довгострокових потоків капіталу.

13. За даними Аргентини, Бразилії, Мексики і Чилі доведено, що запровадження стабілізуючих інституцій позначається гальмуванням інфляції і стимулюванням економічного зростання, але може супроводжуватися погіршенням поточного рахунку внаслідок припливу капіталу. Антиінфляційний вплив інституцій здійснюється через грошову стабільність. Ще одним варіантом зміцнення інституційних гарантій може стати повна доларизація економіки або приєднання до валютного союзу. На сьогодні досвідом країн Латинської Америки не вироблено загальних рецептів щодо практичного використання окремих інституцій. Включно з грошовою радою, це не гарантує успіху економічної політики. З метою підвищення ефективності інституцій доцільно доповнити їх гарантіями фіскальної дисципліни на зразок законодавчої заборони дефіциту бюджету або визначення його граничного значення - до 1% від ВВП. Це повинно забезпечити цілісність економічної політики під час переходу від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання.

14. Успішний перехід до стійкого економічного зростання в Україні залежить від здатності забезпечити тривалий профіцит бюджету, який поліпшуватиме сальдо поточного рахунку і перешкоджатиме надмірній акумуляції зовнішнього боргу. Макроекономічним залежностям і особливостям формування очікувань в українській економіці відповідає “жорстке” прикріплення до однієї з “твердих” валют. Для збільшення пропозиції грошової маси рекомендується обережна монетизація додатного сальдо поточного рахунку, із стерилізацією припливу приватного капіталу. Профілактика можливої нестабільності валютного ринку вимагає селективного регулювання потоків капіталу. Виглядає оптимальною лібералізація зовнішньої торгівлі за допомогою запровадження уніфікованої ставки імпортного мита (з графіком поступового зниження).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Шевчук В. Економічні реформи у Латинській Америці: від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання. Львів: Каменяр, 1999. - 319 с.

Шевчук В. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага в трансформаційних економіках: досвід України. Львів: Каменяр, 2001. - 495 с. Рецензія: Вісник НБУ. - 2002. № 1. - С. 38 -39.

Навчальний посібник:

3. Шевчук В. Міжнародна економіка. Львів: Каменяр, 2003. - 719 с. Рецензія: Вісник НБУ. - 2003. № 8. - С. - 69-70.

Статті у наукових фахових виданнях:

Шевчук В. Банківські системи Аргентини та Бразилії: вплив радикальних економічних реформ // Вісник НБУ. № 5. 1996. - С. 64-68.

Шевчук В., Лисанюк В. Політика обмінних курсів: якою бути українській гривні? // Вісник НБУ. № 6. 1996. С. 5458. (Особистий внесок: аргументовано пропозиції щодо вибору фіксованого обмінного курсу).

Шевчук В., Барабаш О. Податок на землю як макроекономічний регулятор // Вісник аграрної науки. № 11. 1996. - С. 69-73. (Особистий внесок: обґрунтовано макроекономічні ефекти податку на землю).

Шевчук В. Фінансово-промислові групи: ще один шанс чи перешкода на шляху реформ? // Економіка України. № 1. 1997. С. 11-18.

Шевчук В. Фіскальна політика: необхідність збалансованого бюджету // Фінанси України. № 5. 1997. C. 94-100.

Шевчук В. Антиінфляційна політика: вплив на динаміку РОК // Вісник ЛКА. Вип. 1. Львів: Коопосвіта, 1997. С. 98-109.

Шевчук В. Вирівнювання платіжного балансу в Аргентині: система грошової ради в дії // Вісник НБУ. № 12. 1997. C. 47-50.

Шевчук В. Небезпека політичного циклу: мексиканський “епізод” і українські реалії // Економіст. № 2. 1998. С. 22-27.

Шевчук В. Радикалізація реформ і перехід до економічного зростання // Економіст. 1998. № 7-9. С. 114-118.

Шевчук В. Макроекономічний вплив операцій відкритого ринку // Вісник ЛКА. Серія економічна. Вип. 2. Львів: Коопосвіта, 1998. С. 40-48.

Шевчук В., Мізюк Б. Зовнішні запозичення: вплив на економічну політику // Фінанси України. № 9. 1998. С. 82-90. (Особистий внесок: проаналізовано взаємодію фіскальної і монетарної політики під час обслуговування зовнішнього боргу).

Шевчук В. Фактори впливу на дохід і реальний обмінний курс в умовах переходу до стійкого економічного зростання в Чилі (1982-1996 рр.) // Вісник ЛКА. Серія економічна. Вип. 3. Львів: Коопосвіта, 1998. - С. 100-107.

Шевчук В. Дослідження чинників впливу на номінальний і реальний обмінний курс гривні // Вісник ЛКА. Серія економічна. Вип. 4. Львів: Коопосвіта, 1998. - С. 248-257.

Шевчук В. Девальвація бразильського реала: корисні висновки // Економіст. 1999. № 4. - С. 70-75.

Шевчук В. Копич І. Монетарні ефекти платіжного балансу в економіці України, 1996-98 рр. // Вісник НБУ. 2000. № 9. С. 41-43. (Особистий внесок: зроблено теоретичну інтерпретацію процесу фінансування дефіциту бюджету за допомогою припливу капіталу).

Шевчук В., Гуменна Л., Чупик І. Проблема “подвійного дефіциту” бюджету і платіжного балансу в перехідних економіках // Вісник ЛКА. Серія економічна. Вип. 7. Львів: Коопосвіта, 2000. С. 62-68. (Особистий внесок: обґрунтування зв'язку між сальдо бюджету і поточного рахунку).

Шевчук В., Савчук В. Порівняльний аналіз чинників зовнішнього боргу в країнах Східної Європи і Латинської Америки / Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. - Вип. 8. К.: КНЕУ, 2000. С. 74-82. (Особистий внесок: інтерпретація результатів емпіричного оцінювання аналітичних залежностей зовнішнього боргу).

Шевчук В. Макроекономічні чинники впливу на сальдо поточного рахунку в країнах Латинської Америки та Східної Європи / Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. - Вип. 1. К.: КНЕУ, 2000. С. 172-176.

Шевчук В. Вплив монетарної політики на промислове виробництво, інфляцію та РОК в Україні // Вісник НБУ. 2001. № 1. C. 12-15.

Шевчук В. Обмежений валютний контроль як засіб ефективного державного регулювання / Торгівля, комерція, підприємництво: Збірник наукових праць. Львів: Коопосвіта, 2001. С. 249-253.

Шевчук В. Вплив чинників платіжного балансу на динаміку доходу в нестабільному економічному середовищі / Вісник ЛКА. Серія економічна. Вип. 8. Львів: Коопосвіта, 2001. С. 69-74.

Шевчук В. Чинники українського експорту-імпорту в 1994-2000 рр. / Вісник ЛКА. Вип. 10. Львів: Коопосвіта, 2001. С. 50-59.

Шевчук В. Слабка гривня як чинник спаду промислового виробництва і погіршення торговельного балансу // Вісник НБУ. 2002. № 8. C. 21-24.

Шевчук В. Ефект Баласси-Самуельсона у доларизованій економіці зі “залежною” структурою сукупного попиту і пропозиції / Вісник ЛКА. Серія економічна. Вип. 12. Львів: Коопосвіта, 2002. С. 27-34.

В інших виданнях:

Шевчук В. Феномен доларизації та його вплив на стан торговельного балансу України // Матеріали конференції проф.-викл. складу і аспірантів академії за підсумками НДР у 1995 р. Львів: ЛКА, 1995. С. 191-193.

Шевчук В. Конкурентоспроможність українських товарів: макроекономічний аспект // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні проблеми розвитку ринку, сертифікації та конкурентоспроможності та послуг”. - Львів: ЛКА. - 1996. С. 106-107.

Шевчук В. Від'ємне сальдо платіжного балансу України: основні “за” і “проти” / Проблеми становлення маркетингу і зовнішньоекономічного комплексу в перехідних економіках: Збірник наукових праць. Львів: ЛКА; ЛПІ, 1996. - С. 86-88.

Шевчук В. Дефіцит платіжного балансу як характерна риса латиноамериканської моделі економічного розвитку / Проблеми становлення маркетингу і зовнішньоекономічного комплексу в перехідних економіках: Збірник наукових праць. Львів: ЛКА; ЛПІ, 1996. - С. 89-90.

Шевчук В. Зростання попиту на гроші та стан рівноваги зовнішнього та внутрішнього балансів у відкритій економіці // Матеріали конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів. Львів: ЛКА, 1997. С. 19-20.

Шевчук В., Мізюк Б. Вихід українських підприємств на європейські ринки: вплив протекціонізму // Вісник ТАНГ. “Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: мікроекономічний аспект”. Друга міжнародна наукова конференція (Ялта-Форос, Україна, 23-25 вересня 1997 р.). Тернопіль, 1997. С. 90-92. (Особистий внесок: аналіз впливу змін цінових співвідношень на прибутковість підприємств-експортерів).

Шевчук В., Мізюк Б. Помірна девальвація: проблема теоретичного обґрунтування статистичної моделі / Праці міжнародної конференції “Економетричні методи і моделі в економіці” (Львів, 4-6 лютого 1998 р.). Львів: ЛДІ ім. Івана Франка; ЛКА, 1998. С. 58-66. (Особистий внесок: теоретичний розв'язок моделі зі залежністю сукупної пропозиції від РОК).

Шевчук В. Вирівнювання дефіциту платіжного балансу в умовах фіксованого обмінного курсу: потенційні переваги та обмеження / Формування ринкової економіки в Україні: Науковий збірник. - Вип. 1. Львів: ЛДУ ім. Івана Франка: Центр ринкознавства “Інтереко”, 1997. С. 51-54.

Шевчук В. Валютний коридор: переваги та обмеження / Торгівля, комерція, підприємництво: Збірник наукових праць. Львів: ЛКА, 1998. - С. 135-136.

Шевчук В. Переваги та недоліки “західного” вектора в українській економічній політиці / Матеріали наук.-практ. конференції “Інтеграція України у світове співтовариство” (Київ, 19-20 грудня 1998 р.). - К.: USIA/IREX, 1998. - C. 67-74.

Шевчук В. Чинники економічного зростання в Україні та країнах Латинської Америки / Збірник виступів за матеріалами круглого столу “Проблеми економічного зростання” (Київ, 16 вересня 2001 р.). К.: Альтерпрес, 2001. - C. 56-66.

Шевчук В. Вплив обмежень платіжного балансу на перехід до сталого розвитку / Матеріали міжнародної конференції “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству” (Донецьк, 21-22 березня 2001 р.). Донецьк: ДУЕТ, 2001. С. 162-166.

Шевчук В. Відмінний вплив “слабкої” грошової одиниці у трансформаційних економіках / Матеріали міжнародної наук.-практ. конференції “Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування” (Київ, 25-26 травня 2002 р.). К.: НБУ, 2002. С. 207-212.

Шевчук В. Структурні аспекти низького попиту на інвестиції / Матеріали Другої міжнародної наук.-практ. конференції “Розвиток науково-технічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна і світовий досвід” (Львів, 16-17 червня 2003 р.). Львів: ЛОДА; Західний науковий центр НАНУ, 2001. С. 190-191.

Shevchuk V. The Influence of Devaluation Policies on the Exchange Rate of Ukrainian Currency // Ukrainian Economic Review. Vol. III. 1997-98. P. 155-166.

Shevchuk V. Interest Groups Pressure and Exchange Rate Behavior in Ukraine / [In]tolerance and [co]operation in Europe and the Euroatlantic Area. Selected Conference Papers. Bucuresti: European Studies Foundation Publishing House, 2000. - P. 97-105.

Shevchuk V., Kopych I. The impact of capital flows in Ukraine's economy in the years 19951998 / Proceedings of the Seminar “Statistical Methods in Socioeconomic Researches. Theory and Applications” (Krakow, 8-10 November, 1999). Krakow: Akademia Economiczna, 2000. - P. 35-43. (Особистий внесок: аналіз теоретичної моделі фінансування дефіциту бюджету за допомогою припливу капіталу).

Shevchuk V., Kopych R. Budget Deficit and Real Exchange Rate: the Case of Ukraine, Poland, and the Czech Republic / Proceedings of the 9^th Polish-Slovak-Ukrainian Scientific Seminar “International Comparisons of Socio-Economic Consequences of Transition Processes in Central-East European Countries” (Krynica, 6-8 November, 2002). Krakow: Akademia Economiczna, 2003. - P. 35-49. (Особистий внесок: оцінка зв'язку між сальдо бюджету і реальним обмінним курсом для України).

АНОТАЦІЯ

Шевчук В. О. Взаємодія платіжного балансу і економічного зростання у країнах з транзитивною економікою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Київський національний економічний університет.- Київ, 2004.

Дисертацію присвячено питанням взаємодії чинників платіжного балансу (передусім поточного рахунку і торговельного балансу) і економічного зростання та розробці теоретичних засад і шляхів практичної реалізації цілісної економічної політики у транзитивній економіці. Для Аргентини, Бразилії, Мексики, Чилі та України досліджено обмеження платіжного балансу в економіці зі “залежною” структурою сукупного попиту і пропозиції для товарів зовнішньої і внутрішньої торгівлі, характер поведінки реального обмінного курсу під час переходу від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання, особливості цілісної економічної політики. За допомогою відомих статистичних методів (OLS, VAR і фільтру Кальмана) проведено системне теоретичне і емпіричне дослідження впливу фіскальної і монетарної політики, а також обмінного курсу та зовнішніх чинників на економічне зростання і реальний обмінний курс. Обґрунтовано концепцію взаємодії інструментів економічної політики під час переходу до стійкого економічного зростання та використання окремих інституцій, як незалежний центральний банк, грошова рада і соціальний пакт, для консолідації економічної політики. Запропоновано критерій визначення економічної нестабільності на основі формування очікувань обмінного курсу пропозицією грошової маси. Досліджено вплив інституцій на ВВП, поточний рахунок та інфляцію. З врахуванням емпіричних даних і зарубіжного досвіду зроблено конкретні пропозиції щодо економічної політики в Україні.

Ключові слова: платіжний баланс, Латинська Америка, економічне зростання, раціональні очікування, реальний і номінальний обмінні курси, інституції, фіскальна і монетарна політика, транзитивна економіка

АННОТАЦИЯ

Шевчук В. А. Взаимодействие платежного баланса и экономического роста у странах с транзитивной экономикой. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.05.01 - Мировое хозяйство и международные економические отношения. - Киевский национальный экономический университет.- Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросам взаимодействия факторов платежного баланса (прежде всего счета текущих операций и торгового баланса) и экономического роста, а также разработке теоретических основ и путей практической реализации целостной экономической политики в транзитивной економике. Для Аргентины, Бразилии, Мексики, Чили и Украины рассмотрены ограничения платежного баланса в экономике с “зависимой” структурой спроса и предложения для товаров внешней и внутренней торговли. Установлено, что в Латинской Америке и Украине стимулирующим для экономического роста является положительное сальдо счета текущих операций; в то же время экономический рост сопровождается ухудшением платежного баланса. Положительное влияние счета текущих операций осуществляется преимущественно через увеличение экспорта (зависимость от импорта выглядит гораздо слабее). На примере ортодоксальных и гетеродоксальных программ проанализировано действенность отдельных теоретических моделей платіжного баланса и поведение реального обменного курса при переходе от финансовой стабилизации к устойчивому экономическому росту. Выявлены условия самодостаточного повышения реального обменного курса. Обоснован выбор модели “зависимой” экономики как наиболее удобного средства для анализа экономической политики в транзитивной экономике со структурными деформациями. Сформулированы требования к целостной экономической политике.

Для изучения последствий фискальной и монетарной политики, девальвации денежной единицы, либерализации потоков капитала и внешней торговли использованы альтернативные модели “зависимой” экономики с рациональными ожиданиями с отличной спецификацией сальдо счета текущих операций: 1) исключительно спросом на товары экспорта-импорта или 2) спросом и предложением товаров внешней торговли. Функциональные зависимости исследованы для отличных систем обменного курса - плавающего или фиксированного, а также особого случая формирования ожиданий обменного курса предложением денежной массы. С помощью известных статистических методов (OLS, VAR и фильтра Кальмана) проведено системное эмпирическое исследование влияния фискальной и монетарной политики, обменного курса и внешних факторов, на экономический рост и реальный обменный курс. Установлена невозможность стимулирования производства с помощью снижения реального обменного курса. Показаны отличия монетарной политики в странах Латинской Америки и Украине.

С помощью полученных теоретических результатов и эмпирических оценок разработана концепция взаимодействия инструментов экономической политики во время перехода к устойчивому экономическому росту. Доказано, что центральным элементом перехода к устойчивому экономическому росту в открытой экономике транзитивного типа является поддержка фискальной дисциплины как средства стимулирования производства, выравнивания платежного баланса и снижения инфляции. Показаны ограниченные возможности девальвации денежной единицы для выравнивания платежного баланса и стимулирования экономического роста. Определены условия проведения монетарной политики. Исследованы особенности взаимодействия обеих счетов платежного баланса - текущих операций и капитала. Предложен критерий определения экономической нестабильности на основании формирования ожиданий обменного курса предложением денежной массы.

Рассмотрены особенности использования таких институций как независимый центральный банк, денежный совет и социальный пакт для консолидации экономической политики в транзитивной экономике. Проанализирован опыт использования денежного совета в Аргентине. Исследовано влияние институций на ВВП, счет текущих операций и инфляцию. Показано, что использование денежного совета стимулирует экономический рост и ведет к снижению инфляции, однако может сопровождаться ухудшением платежного баланса вследствие увеличения поступлений иностранного капитала. Представлены аргументы в пользу дополнительных гарантий улучшения фискальных показателей как одного из ключевых показателей перехода к устойчивому экономическому росту.

С учетом эмпирических данных и мирового опыта сделаны конкретные предложения по формированию экономической политики в Украине. Длительный профицит бюджета рассматривается как необходимое средство улучшения платежного баланса, ограничения внешних заимствований, снижения инфляции и создания условий для проведения взвешенной монетарной политики. Аргументирована целесообразность увеличения предложения денежной массы преимущественно через монетизацию валютних резервов (для снижения инфляции предлагается использовать заранее объявленное сокращение денежной массы). Показана непротиворечивость макроэкономических зависимостей и особенностей формирования ожиданий в украинской экономике условиям фиксированного обменного курса. Выявлены особенности влияния девальвации денежной единицы на показатели промышленного производства и внешней торговли. Исходя из приоритета равновесия платежного баланса исследованы условия либерализации потоков капитала и внешней торговли.

Ключевые слова: платежный баланс, Латинская Америка, экономический рост, рациональные ожидания, реальный и номинальный обменные курсы, институции, фискальная и монетарная политика, транзитивная экономика

ANNOTATION

Shevchuk V. O. The Balance-of-payments equilibrium and economic growth in transition economies. - Manuscript.

Thesis for the Doctor's degree by speciality 08.05.01 - World economy and foreign economic relations. - The Kyiv National Economic University. - Kyiv, 2004.

The thesis examines the two-way causality between income growth and current account (trade balance), and on this basis addresses both theoretical foundations and applied solutions for congruent economic policies in transition economies. Based on the experience of Argentina, Brazil, Mexico, Chile, and Ukraine, the balance-of-payments constraints for the economy with a `dependent' structure of aggregate supply and demand, the real exchange rate dynamics during a switch from financial stabilization to a stable growth path are identified. A comprehensive analytical study and empirical tests of the impact of fiscal and monetary policies, as well as of exchange rate and external factors, upon economic growth and the real exchange rate are conducted, with the use of several methods, as OLS, VAR and the Kalman filtering. The concept of economic policy coordination during a switch towards stable economic growth path is elaborated. The use of institutions is suggested for policy consolidation. With the use of money-based exchange rate expectations, the criteria of economic instability is proposed. The impact of such institutional reinforcements, as independent central bank, currency board and social pact, upon GDP growth, the current account and inflation is empirically tested. Policy implications for Ukraine are presented from the perspective of either international comparisons, or empirical studies.

Key words: balance-of-payments, Latin America, economic growth, rational expectations, real and nominal exchange rates, institutional arrangements, fiscal and monetary policies, transition economy

Размещено на Allbest.ru