Поняття національності морського судна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття національності морського судна та його реєстрація

1.1 Поняття та значення реєстрації морського судна

1.2 Надання національності морському судну

2. Міжнародно правове регулювання реєстрації суден

2.1 Конвенція ООН про умови реєстрації суден 1986р та її значення

2.2 Конвенція о реєстрації суден внутрішнього плавання 25 січня 1964 р.

3. Проблеми державної реєстрації суден за законодавством ряду країн

3.1 Національне законодавсто країн відкритої реєстрації суден

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Кожне судно, що знаходиться у відкритому морі, повинно мати прапор держави реєстрації або міжнародної організації. Прапор свідчить про національну приналежність судна. Умови та порядок надання судну прапора та права плавати під цим прапором належать до внутрішньої компетенції держави. У той же час надання прапора не може бути формальним актом і відповідно до міжнародного права тягне для держави певні обов'язки. Зокрема, між такою державою та судном має існувати реальний зв'язок. Держава зобов'язана ефективно здійснювати технічний, адміністративний, соціальний контроль над суднами, що плавають під її прапором. Плавання під різними прапорами, так само як і плавання без прапора, позбавляє судно можливості шукати захисту влади будь-якої держави або міжнародної організації.

Міжнародне право не пов'язує громадянство судновласника з прапором судна, що йому належить. У сучасному світі достатньо поширене плавання морських торгових судів під так званим зручним прапором, коли судновласники реєструють судна у країнах із найвигіднішим режимом оподаткування або із прийнятним трудовим законодавством. Реєстрація судна в іноземній державі може мати політичні причини. Держава, що надала судну "зручний" прапор, бере на себе всю відповідальність за таке судно.

Морський транспорт, мореплавство є одним з найпопулярніших видів транспорту, але інциденти, що траплялися останнім часом на воді, як-то поширення піратства в Аденській затоці.

Реєстрація судна є юридичний акт визнання державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на судно і служить єдиним доказом існування зареєстрованих прав. Ці права можуть бути оскаржені тільки в судовому порядку.

Мета роботи. Реєстрація судна в судновому реєстрі розцінюється як одна з форм здійснення державного нагляду за суднами, що плавають під національним прапором. Допомогою реєстрації контролюється момент виникнення у конкретного судна права плавання під прапором даної держави, дотримання законності та легітимності відчуження судів і передачі їх у заставу, а також дотримання заходів безпеки мореплавання. Здійснення реєстрації судна означає також, що національний орган морської адміністрації перевірив правові аспекти та технічний стан судна, і переконався в їх повній відповідності вимогам національного законодавства, заснованого на міжнародних нормах, і свідчить цей факт перед третіми особами. судно міжнародний правовий

Головними умовами реєстрації судна в Реєстрі є підтвердження про анулювання попередньої реєстрації, якщо така була, а в разі бербоут-чартеру (фрахтування судна без екіпажу) підтвердження в тому, що право плавання під прапором іншої держави призупинено, а так само свідоцтво про технічний стан судна видане одним з класифікаційних товариств.

Основними завданнями роботи є:

- визначення поняття національності морського судна та його реєстрації

- процес реєстрації судна

- дослідження особливостей реєстрації морського судна

1. Поняття національності морського судна та його реєстрація

1.1 Поняття та значення реєстрації морського судна

Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України.

Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру (стаття 203 цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але не більше терміну дії договору, зареєстровано у Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо на момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої держави, але запис, зроблений у судновому реєстрі цієї держави, зупинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат. Морское и рыболовное право, охрана природы / К.А. Бекяшев, А.А. Волков, С.Г. Каргополов.- М.: Агропромиздат, 2007. - с.68-69

У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна в кілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися.

Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

З переходом права власності на морське судно пов'язана процедура державної реєстрації морського судна. Правова сутність державної реєстрації полягає у наступному: по-перше, державна реєстрація не є підставою виникнення права власності на морське судно; по-друге, державна реєстрація морського судна відбувається внаслідок визнання права власності на морське судно; по-третє, державна реєстрація є обов'язком власника морського судна.

Державна реєстрація морських суден - це реєстрація уповноваженими у встановленому законодавством порядку органами державної влади морських суден, що передбачає їх облік на території України.

Реєстрація морського судна в Україні здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.97 р. N 1069 та означає внесення відомостей про нього до одного з відповідних реєстраційних документів: Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України. Цей Порядок встановлює вимоги до реєстрації та обліку саме торговельних суден в Україні і не поширюється на: військові кораблі та судна; катери, шлюпки та інші плавучі засоби, що належать будь-якому судну; спортивні судна; веслові судна, що використовуються без двигуна, довжиною до 2,5 метра. Загальне керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку суден в Україні здійснює Інспекція Головного державного реєстратора флоту (далі - Інспекція). Мащенко Л. Арест судна в украинском порту: международный скандал или правовая норма // Судоходство. - 2009. - № 5. - С. 34.

Реєстрації у Державному судновому реєстрі України підлягають: (а) пасажирські, наливні судна, судна, призначені для перевезень небезпечних вантажів, а також буксири незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості, (б) самохідні судна, у тому числі риболовні, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше; (в) інші судна, судна валовою місткістю 80 одиниць і більше. Інші судна реєструються у Судновій книзі України.

За своїм характером реєстрація може бути постійною чи тимчасовою.

Зокрема, тимчасовою є реєстрація судна, зафрахтованого за договором бербоут-чартеру. Зазначимо на основні положення та умови, що є визначальними та за яких є можливою тимчасова реєстрація судна:

1) Судновласник використовує судно на умовах договору фрахтування без укомплектування його екіпажем (такий договір фрахтування отримав назву бербоут-чартер - див. коментар до ст. 203 КТМУ).

2) Тимчасова реєстрація можлива за умов подання письмової заяви про це фрахтувальником - сторони договору фрахтування, якій передане судно у використання та згоди власника судна.

3) Тимчасова реєстрація не передбачає ведення спеціального реєстру. В деяких країнах ведення такого реєстру здійснюється окремо від основного. Наприклад, в Російській Федерації, згідно КТМ, передбачено ведення трьох реєстрів: державний судновий, суднова книга та бербоут-чартерний реєстр. На думку автора, в Україні також доцільно запровадити ведення ще одного реєстру - чартерного, оскільки більшість суден сьогодні використовуються саме фрахтувальниками, а їх облік є необхідним для уникнення ситуацій з вибуття судна з під контролю власника й передачі у незаконне використання третім особам.

4) Задля тимчасової реєстрації судновласник повинен довести (подати відповідний сертифікат), що на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено (з метою уникнення подвійної реєстрації судна).

5) Строк тимчасової реєстрації визначається відповідно до строку дії договору фрахтування.

Слід також зазначити, що з правової точки зору, реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до одного з двох реєстрів (Державного суднового реєстру України або Суднової книги України), та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України. Тому, державну реєстрацію прийнято визначати як юридичний акт визнання та підтвердження державою не тільки права власності, але й права плавання під державним прапором, отже, ця процедура є свідченням:

А) набуття й припинення права власності на морське судно та/або законного використання морського судна;

Б) набуття й припинення права плавання під державним прапором;

В) відсутності подвійної реєстрації морського судна (реєстрації в іншій державі). Так, відповідно до ст. 3 Міжнародної конвенції про морські застави та іпотеки судно не підлягає реєстрації в іншій державі, окрім випадків, коли: перша держава видала свідоцтво, яким засвідчується, що судно виключено з реєстру; перша держава видала свідоцтво, яким засвідчується, що судно буде виключено з реєстру в той момент, коли буде проведено нову реєстрацію. В останньому випадку датою виключення з реєстру слід вважати дату нової реєстрації судна. Маслов С. Способы обеспечения обязательств в германской системе гражданского права // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 13. - Одеса: Юридична література, 2007. - С. 154

Отже, відповідно до коментованої статті, з моменту внесення записів про постійну реєстрацію судна до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України всі зроблені раніше записи щодо цього судна в суднових реєстрах інших держав Україною не визнаються. Так само в Україні не визнаються записи про судно, постійно зареєстроване в Україні, у судновому реєстрі іншої держави, якщо судно не виключене з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України.

Основною ознакою державної реєстрації є її процесуальний характер. У своєму спеціальному значенні - це є процедура (тобто послідовність дій), за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує наявність права власності або законного використання судна та надає право плавати під державним прапором. Зазначену процедуру характеризують наступні стадії: подання заяви та інших документів до органу державної реєстрації; розгляд поданих документів та прийняття рішення органом державної реєстрації про видачу або відмову у видачі реєстраційних документів; видача реєстраційних документів. В широкому розумінні - порядок реєстрації передбачає також вчинення інших дій, як-то: продовження строку дії або анулювання відповідних документів, контроль за дотриманням законодавства з цих питань тощо.

Визначальним для державної реєстрації є її публічний характер, оскільки вона: (а) здійснюється у передбаченому законодавством порядку, (б) одним з суб'єктів правовідносин є орган реєстрації, (в) спрямована на реалізацію заходів держави з безпеки судноплавства.

Формою опосередкування правовідносин з державної реєстрації є відповідні документи - судновий білет, судновий патент тощо, які видаються органом реєстрації в разі позитивного вирішення питання про реєстрацію судна. Вищенаведене дозволяє зробити висновок про те, що державна реєстрація має документарний результат.

1.2 Надання національності морському судну

Реєстрація здійснюється на підставі письмової заяви судновласника, а для риболовних суден - погодженої Держрибагентством України. До заяви додаються такі документи: Максимаджи М.И. О гарантийных письмах, выданных под чистый коносамент // Морское право и практика. Вып. № 3. - Л.: Морской транспорт, 2008 . - С. 34.

а) заповнена судновласником анкета Державного суднового реєстру України;

б) копія документа, що підтверджує право власності на судно;

в) копія обмірного свідоцтва;

г) копія свідоцтва про придатність судна до плавання або документи, що підтверджують проходження судном технічного нагляду, зразок яких затверджується Мінтрансзв'язку, а для риболовних суден - Держрибагентством України;

д) копія пасажирського свідоцтва (для пасажирського судна);

е) копія свідоцтва про мінімальний склад екіпажу;

ж) свідоцтво про тимчасове право на плавання під Державним прапором України, якщо воно видавалося;

з) документи, що підтверджують наявність або відсутність заставних зобов'язань;

й) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а в разі належності судна фізичній особі - копія документа, що підтверджує особу власника та його громадянство;

к) документ, що свідчить про виключення судна з реєстру попереднім органом реєстрації (у разі, коли судно було зареєстроване).

Додатково подається документально підтверджена інформація про призначення судна, наявність у нього ідентифікаційних ознак та знімки судна (вигляд з правого та лівого борту).

Для реєстрації риболовного судна, крім зазначених документів, подаються документально підтверджена інформація про його призначення (траулер кормового тралення, сейнер кошелевого лову тощо) і добову потужність технологічного обладнання, фотокартки судна (вигляд з правого та лівого борту), відомості про попереднього власника. Маковская А. Арест морских судов по российскому законодательству // Хозяйство и право.- 2007. - № 3. - С. 85.

Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, на підставі письмової заяви фрахтувальника може бути зареєстровано у Державному судновому реєстрі України тимчасово на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесено до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат.

У разі коли в іншій державі дозволяється внесення судна до кількох суднових реєстрів, вимога щодо подання сертифіката про припинення запису в судновому реєстрі цієї держави може не виконуватися.

Для реєстрації іноземного судна, отриманого судновласником України для експлуатації на умовах бербоут-чартеру, додатково до документів, необхідних для реєстрації, додаються:

а) копія договору фрахтування;

б) письмовий дозвіл судновласника на реєстрацію;

в) письмовий дозвіл на реєстрацію компетентного органу держави іноземної реєстрації судна;

г) письмовий дозвіл заставодержателя, якщо судно заставлене.

Копії документів, що подаються, повинні бути засвідчені нотаріусом за місцем реєстрації судна або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу.

У заяві судновласника зазначається термін реєстрації (постійний чи тимчасовий). У разі тимчасової реєстрації зазначається термін дії договору фрахтування. Майданик Р. Забезпечувальне право власності // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1.- С. 29.

Рішення про реєстрацію судна або про відмову у його реєстрації приймається протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви і необхідних документів.

Для реєстрації судна та отримання суднових реєстраційних документів судновласник подає копії платіжних документів, що свідчать про сплату відповідних зборів в установленому розмірі.

У разі реєстрації судна, що експлуатується на умовах бербоут-чартеру, свідоцтво на право плавання під Державним прапором України (судновий патент) видається незалежно від того, переходить до судновласника України право власності на судно чи судно після закінчення терміну договору підлягає поверненню власникові. Свідоцтво про право власності на судно видається тільки після переходу цього права на законних підставах до судновласника України і постійної реєстрації судна. До цього моменту на судні зберігаються документи на право власності, видані компетентним іноземним органом, і належним чином засвідчені документи чи їх копії, що підтверджують передачу судновласнику України права на користування судном.

Судно набуває права плавання під Державним прапором України після його реєстрації та одержання документів, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

Придбане за кордоном судно, тимчасово передане юридичній або фізичній особі в Україні, може набувати права підняття Державного прапора України з моменту видачі консулом України тимчасового свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

2. Міжнародно правове регулювання реєстрації суден

2.1 Конвенція ООН про умови реєстрації суден 1986р та її значення

Третій - етап встановлення чітких міжнародно-правових вимог до реєстрації суден (кінець ХХ ст. - прийняття Конвенції ООН про умови реєстрації суден 1986 р. - до нашого часу). Конвенція 1986 р. повторила положення попередніх конвенцій про те, що кожна держава, незалежно від того, чи є вона прибережною або не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі; судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. На підставі аналізу положень Конвенції 1986 р. виокремлено наступні критерії "реального зв'язку": участь держави або її фізичних або юридичних осіб у власності на судно; обов'язок держави реєстрації встановлювати вимоги, згідно з якими певну частину екіпажу будуть складати громадяни цієї держави; забезпечення належного управління суднами; забезпечення ідентифікації та підзвітностісудновласників та операторів суден, що у свою чергу гарантується дотриманням умов, що стосуються самого реєстру суден. Однак, наявність міжнародного нормативно-правового акту - Конвенції 1986 р. не є фактом введення міжнародних стандартів, що визначають критерії встановлення умов надання державами права морським суднам плавати під їхнім прапором у відкритому морі. До того ж, Конвенція 1986 р. ще не набрала чинності. Лунц Л.А., Марышева Н.И. Курс международного частного права. Том 3. Международный гражданский процесс. - Москва: Юридическая литература, 2006. - с.67-68

Розуміння принципу "свободи судноплавства" і необхідності зміцнення правопорядку у водах Світового океану диктують завдання з формулювання чітких, єдиних умов надання державами своїм суднам права на прапорі закріплення їх багатосторонньою міжнародно-правовою угодою. Тому, вважається за можливе та необхідне використовувати положення Конвенції1986 р. в національному законодавстві України.

2.2 Конвенція о реєстрації суден внутрішнього плавання 25 січня 1964 р.

Внутрішнього судноплавства

Стаття 1

1. Відповідно до цілей цієї Конвенції

а) вираз "пункт реєстрації" означає будь-який пункт, що веде реєстр реєстрації відповідно до статті 2 цієї Конвенції.

б) термін "судно" охоплює гідролітаки, пороми, крани, елеватори і всі інші плаваючі об'єкти або установки подібного походження.

2. Однозначно безумовно, що термін "власник" судна, використовуваний в цієї Конвенції, повинен інтерпретуватися відповідно до національних законів договірної сторони, в одному з реєстрів якої судно зареєстроване.

Стаття 2

1. Договірна сторона зобов'язується вести реєстр для реєстрації суден внутрішнього судноплавства. Ці реєстри повинні вестися відповідно до національних законів і відповідати положенням цієї Конвенції.

2. Кожна з договірних сторін повинна визначити умови і зобов'язання, ґрунтуючись на реєстрації в своїх реєстрах, якщо ці умови і зобов'язання не вказані в цієї Конвенції. Либерман Ф.Х. Расчетная дисциплина при поставках. - М.: Юрид. лит., 2006. - с.98

3. Кожна особа, що подала заяву і що платить внески, матиме право отримувати засвідчені виписки із записів у реєстрі і, оскільки записи стосуються доданих документів, що зберігаються в пункті реєстрації, засвідчені виписки з цих документів.

Стаття 3

1. Договірна сторона може не дозволити реєстрацію судна в своєму реєстрі, якщо, принаймні одна з наступних умов не виконується:

а) місце, з якого зазвичай здійснюється експлуатація судна, повинне бути розташоване на території цієї договірної сторони

б) якщо власником судна є одна людина, вона повинна бути громадянином країни цієї договірної сторони або постійно проживати на її території

2. Кожна договірна сторона приймає на себе зобов'язання вимагати, відповідно до положень статті 4, параграфи 1 і 2, Конвенції, виконання для кожного судна умов, визначених законодавством, відповідно до параграфа 1 цієї статті, для реєстрації судна в своїх реєстрах. Ці зобов'язання договірної сторони не стосуються вантажних суден з дедвейтом менше 20 метричних тонн або суден, що мають водотоннажність менше 10 кубічних метрів.

3. Кожна договірна сторона погоджується зробити необхідні кроки для того, щоб зробити неможливою реєстрацію судна одночасно в більше ніж одному реєстрі. Це положення, проте, не повинне перешкоджати використанню центральних реєстрів, в яких повторюються записи локальних реєстрів.

Стаття 5

Кожна договірна сторона може визначити умови, відповідно до яких судно, що будується на її території, повинне або може бути зареєстровано в її реєстрах. Стаття 8 Конвенцій не застосовується до таких реєстрацій.

Судно, що будується на території договірної сторони, не може бути зареєстроване де-небудь, окрім реєстрів цієї договірної сторони.

Стаття 6

1 Зобов'язання, наведені в статті 3, параграф 2, Конвенції, не стосуються суден, які не були зареєстровані при будівництві відповідно до статті 5 цій Конвенції, і які при завершенні будівництва прямують в країну, в якій вони повинні бути зареєстровані.

2. Зобов'язання, наведені в статті 3, параграф 2, Конвенції, не стосуються суден, побудованих у країні, яка не є договірною стороною, і направлених у країну, де вони повинні бути зареєстровані.

Стаття 7

1 Усі записи, що стосуються одного судна, повинні виконуватися в одному реєстрі.

2. Кожен запис у реєстрі повинен мати дату; це також стосується змін і скасувань попередніх записів.

Стаття 8

Реєстрацію потрібно здійснювати на підставі заяви власника судна, який повинен надати необхідні документи. У заяві повинно бути вказано, що або судно не зареєстроване ніде, або, якщо судно вже зареєстроване, в якому пункті судно зареєстровано. Також повинен бути вказаний пункт попередньої реєстрації.

Кожен пункт реєстрації повинен вносити до реєстру кожне зареєстроване судно за окремим номером; ці номери утворюють безперервну послідовність.

3. Запис в журналі повинен містити, принаймні, такі відомості:

назва або інше позначення судна;

тип судна, матеріали, використовувані при виготовленні корпусу, рік і місце будівництва і, у разі самохідних суден, навіть обладнаних тільки допоміжним двигуном, тип і потужність двигуна

дедвейт (у метричних тоннах) або водотоннажність (у кубічних метрах), як вказано в сертифікаті вантажопідйомності, або, якщо сертифікат вантажопідйомності не потрібний, як встановлено з наданих відомостей за допомогою методу, використовуваного для обчислення вантажопідйомності на підставі цих відомостей у країні, де проводиться реєстрація;

ім'я і адреса або постійне місце проживання власника і, у разі спільного володіння, частка кожного спільного власника.

Стаття 9

1. Якщо відбуваються зміни у відомостях, записаних у реєстрі відповідно до статті 8 цієї Конвенції, то заява для запису змін повинна бути подана в пункт реєстрації власником, який надає необхідні документи разом з сертифікатом відповідно до статті 12 цієї Конвенції і дублікатом, якщо він був виданий.

2. Кожна договірна сторона може передбачити у своїх законах, що в разі зміні власника судна заява про запис зміни власника може або повинна подати особа, що набуває судно.

3. Якщо судно загублене, зазнало аварії або не підлягає відновленню, то власник повинен подати заяву в пункт реєстрації для відповідного запису в реєстрі, він повинен надати доказ на підтвердження своєї заяви і сертифікат відповідно до статті 12 цієї Конвенції і дублікат, якщо він був виданий.

Стаття 10

Кожна договірна сторона визначає обставини, на підставі яких реєстрація судна в реєстрі може або повинна бути анульована.

Проте, якщо судно було записане на користь третьої сторони, то реєстрація може бути анульована, якщо проти цього не заперечує ніхто з бенефіціаріїв.

Стаття 11

1. Судно, зареєстроване в реєстрі договірної сторони, може бути зареєстроване в реєстрі іншої договірної сторони тільки відповідно до такої процедури передачі реєстрації:

(a) пункт реєстрації, в який звертається власник із заявою про нову реєстрацію, повинен зробити відповідні записи, включаючи записи на користь третіх сторін, але повинен вказати в реєстрі, що ці записи не будуть дійсними, поки не буде анульована попередня реєстрація судна;

(b) пункт реєстрації, в реєстрі якого судно було перед цим зареєстровано, анулює реєстрацію на підставі виписки з реєстру нової реєстрації і видає сертифікат анулювання з зазначенням дати анулювання; зберігає у випадку, вказаному в статті 10, параграф 2, цієї Конвенції, і у випадках, коли передача реєстрації несумісна з вимогами суспільної безпеки; пункт попередньої реєстрації може відмовити в анулюванні реєстрації тільки у випадку, якщо, відповідно до статті 4, параграф 3, цій Конвенції, судно повинне бути зареєстроване в його реєстрі або іншому реєстрі країни;

(c) на підставі сертифіката анулювання пункт, що здійснює нову реєстрацію, видаляє вказівку, записану в його реєстр відповідно до підпараграфа (а) цього параграфа, зазначає в реєстрі дату анулювання попередньої реєстрації і видає сертифікат відповідно до статті 12 цій Конвенції.

2. З метою застосування цієї статті пункти реєстрації договірних сторін уповноважуються спілкуватися безпосередньо один з одним. Таке спілкування може здійснюватися мовою пункту, що відправляє повідомлення.

Стаття 12

1. Для кожного зареєстрованого судна пункт реєстрації повинен видати сертифікат з відомостями, що містяться в записі в реєстрі відповідно до статті 8, параграфи 2 і 3, цієї Конвенції. Сертифікат повинен ідентифікувати пункт, що видав сертифікат, і договірну сторону, якій належить пункт.

2. Якщо відомості, зазначені в сертифікаті, змінюються в реєстрі відповідно до статті 9 цієї Конвенції, то сертифікат повинен бути змінений.

3. Сертифікат повинен видаватися за вимогою компетентних органів.

4. У випадках, коли дублікати видаються пунктом реєстрації, то вони можуть використовуватися замість сертифікатів. Дублікат повинен мати такі самі позначення, і його видача повинна бути вказана в сертифікаті.

Стаття 13

Ця Конвенція не може застосовуватися до суден, спеціально призначених для органів державної влади.

Стаття 14

1. Кожна договірна сторона повинна вжити необхідні заходи для забезпечення таких умов через рік після набуття чинності цієї Конвенції:

записи, зроблені в реєстрах, і видані сертифікати пунктами договірної сторони до цієї дати приводяться у відповідність до положень цієї Конвенції;

нові реєстрації й анулювання реєстрацій відповідно до статті 3 цієї Конвенції виконуються належним чином.

2. Як перехідний захід, сертифікати, видані договірною стороною до закінчення відповідного терміну, вказаного в параграфі 1 цієї статті, для суден, зареєстрованих в її реєстрах, приймаються як еквіваленти сертифікатів відповідно до статті 12 цієї Конвенції до закінчення зазначеного вище терміну.

Стаття 15

1. Будь-яка договірна сторона може на момент підписання цієї Конвенції або зберігання грамот ратифікації або приєднання, або в будь-який подальший час заявити, що вона приймає Протокол № 1 щодо суден внутрішнього судноплавства; на момент такої заяви або в будь-який подальший час вона може заявити, що також приймає Протокол № 2 щодо прикріплення і примусового продажу суден внутрішнього судноплавства.

2. Протокол № 1 повинен розглядатися як невід'ємна частина Конвенції для договірних сторін, що заявили про участь у Протоколі відповідно до параграфа й цієї статті; аналогічно, Протокол № 1 повинен розглядатися як невід'ємна частина Конвенції для договірних сторін, що заявили про участь у цьому Протоколі.

Проте, якщо заява країни зроблена після того, як країна стала договірною стороною конвенції, то Протокол, якого стосувалася заява, не розглядатиметься як невід'ємна частина Конвенції між цією договірною стороною й іншими договірними сторонами, які зробили таку заяву до закінчення дев'яти днів після повідомлення про заяву, наданого Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

3. Будь-яка договірна сторона, що зробила заяву відповідно до параграфа 1 цієї статті, може відкликати його у будь-який час повідомленням, адресованим Генеральному секретареві; відкликання заяви стосовно Протоколу № 1, має на увазі відкликання будь-якої заяви щодо Протоколу № 2. Протокол або Протоколи, щодо яких договірна сторона надала повідомлення про відкликання заяви, припинять дію для цієї договірної сторони на дванадцять місяців з дня повідомлення.

Стаття 16

Ця Конвенція відкрита для підписання або приєднання для країн-членів Економічної комісії для країн Європи і країн, допущених з дорадчим голосом відповідно до параграфа 8 умов Комісії.

Такі країни можуть брати участь у певних видах діяльності Економічної комісії для країн Європи відповідно до параграфа 11 умов Комісії і можуть стати договірними сторонами цієї Конвенції після приєднання до неї після набуття чинності.

Ця конвенція буде відкрита для підписання до 31 грудня 1965 року включно. Після цього вона буде відкрита для приєднання.

Ця Конвенція повинна бути ратифікована.

Грамоти ратифікації або приєднання повинні зберігатися Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 17

Ця Конвенція набуде чинності на дев'яностий день після того, як п'ять країн відповідно до статті 16, параграф 1, передадуть на зберігання свої грамоти ратифікації або приєднання.

Щодо будь-якої країни, яка ратифікувала Конвенцію або приєдналася до неї, після того, як п'ять країн передадуть на зберігання свої грамоти ратифікації або приєднання, ця Конвенція набуде чинності на дев'яностий день після того, як ця країна передасть на зберігання свою грамоту ратифікації або приєднання.

Стаття 18

Будь-яка договірна сторона може денонсувати цю Конвенцію, повідомивши Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після отримання повідомлення про денонсацію Генеральним секретарем.

Стаття 19

Ця Конвенція втрачає силу тільки в тому випадку, якщо залишається менше двох договірних сторін.

Стаття 20

Будь-які розбіжності між двома або більше договірними сторонами стосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції, які сторони не можуть вирішити шляхом переговорів або іншими способами, на вимогу будь-якої з договірних сторін виносяться на розгляд Міжнародного суду ООН.

Стаття 21

1. Будь-яка країна може на момент підписання Конвенції або передачі на зберігання своєї грамоти ратифікації або приєднання заявити:

що вона не вважає себе пов'язаною статтею 20 цієї Конвенції щодо передачі розбіжностей на розгляд Міжнародного суду ООН; інші договірні сторони не вважають себе пов'язаними статтею 20 стосовно договірної сторони, що зробила таку заяву;

що її пункти реєстрації надаватимуть виписки, як визначено в статті 2, параграф 3, цієї Конвенції, тільки заявникам, що надали доказ легітимності отримання таких виписок;

що вона не застосовуватиме цю Конвенцію до суден, що плавають по озерах і прилеглих ділянках водних шляхів і належать національній залізничній адміністрації або працюють за ліцензією;

що вона не застосовуватиме цю Конвенцію до суден, використовуваних виключно для некомерційного обслуговування державних органів.

2. Будь-яка країна, відповідно до статті 15 цієї Конвенції, що заявляє про ухвалення Протоколу № 1, доданого до цього документа, може водночас внести застереження до цього Протоколу, дозволене вказаним Протоколом.

3. Окрім застережень, указаних у параграфі 1 цієї статті, жодні інші застереження до цієї Конвенції не вирішуються. Країни, що зробили заяви відповідно до статті 15 цій Конвенції, не можуть вносити жодних застережень до Протоколу або Протоколів, що додаються до цього документа, які вони прийняли своїми заявами, що відрізняються від застережень, указаних у параграфі 2 цієї статті.

4. Будь-яка договірна сторона, що внесла застереження відповідно до параграфів 1 або 2 цієї статті, може у будь-який час відкликати застереження, повідомивши Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй

3. Проблеми державної реєстрації суден за законодавством ряду країн

3.1 Національне законодавсто країн відкритої реєстрації суден

Будемо вважати константою, що будь-яке судно у відкритому морі має володіти ознакою державної приналежності. Як правило, такою ознакою виступає реєстрація судна, що означає його занесення у відповідні документи держави і дозволяє судну нести прапор цієї країни. Умовно суднові реєстри можна поділити на дві групи: відкриті і закриті реєстри. Перші надають можливість зареєструвати судно власникам будь-якої національності, другі обмежують таку можливість залежно від національної приналежності судновласника. Кузьменко С. Особливості визначення питання підвідомчості по спорах за позовами про звільнення майна з-під арешту в органах цивільної юрисдикції // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 9. - С. 40.

Переважну більшість із загального масиву складають державні національні реєстри, які є закритими, тобто зазвичай мають значні обмеження щодо національності власника і членів екіпажу, фінансування і інших питань, пов'язаних з експлуатацією суден. Менш поширеними, але більш популярними є відкриті реєстри (реєстри "зручного прапора"), які приймають судна незалежно від національності судновласника, хоча занесення в такі реєстри часто обумовлюється вимогою, аби власником судна була організація, зареєстрована в цій країні (як правило, офшорній зоні). Як зазначалось, відкрита реєстрація не містить обмежень, пов'язаних з національністю екіпажу судна, або торговими зонами, куди судно може здійснювати рейси.

Відкритими є також міжнародні реєстри, які об'єднують переваги реєстрів "зручного прапора" і національних реєстрів. Їх можна визначити як проміжні ланки між національними реєстрами (маючи на увазі прямий економічний, адміністративний і юридичний зв'язок між судном і державою прапора) і відкритими реєстрами, в яких немає економічного зв'язку, а адміністративна і юридична складові є набагато вільнішими. Такі реєстри зазвичай зберігають економічний зв'язок між судном і державою прапора, юридичну і контролюючу роль держави, а ось податкові правила, нюанси щодо національності моряків, рівня зарплати і місцезнаходження компанії є більш гнучкими у порівнянні з національними. Цей вид реєстрів з'явився в 80 х роках минулого століття: Norwegian International Ship Register (NIS) (1987), Danish International Ship Register (1988), Portugal-Madeira Register (1988), German International Ship Register (GIS) (1988). У 90-х роках з'явилися й інші міжнародні реєстри: Бразильський, Турецький, Італійський тощо. Слід також зазначити, що критерії трьох вказаних вище категорій реєстрації не є жорсткими: деякі міжнародні реєстри пропонують переваги реєстрів "зручного прапора", зберігаючи зв'язок між привілейованими судновласниками і державними прапорами. І останнім типом реєстру, який набув поширення переважно впродовж останніх 15-20 років, виступає реєстр бербоут-чартерного флоту. Необхідність подібної реєстрації виникає за ситуації, коли судно, зареєстроване в державі "А", надається в бербоут-чартер громадянам держави "Б", які хочуть експлуатувати це судно під прапором держави "Б". Упродовж терміну дії цього договору основна реєстрація в державі "А" припиняється, проте юрисдикція держави первинної реєстрації поновлюється по закінченні терміну його дії. В цьому випадку документ, який підтверджує право на судно, і заставний сертифікат на нього будуть, як і раніше, зареєстровані в державі "А", тоді як всі аспекти його експлуатації регулюватимуться державою "Б", в чий реєстр бербоут-чартерного флоту це судно і буде занесено. Короткова Л. Дело "Аквариус" - "Светлогорск" в американском суде // Морской флот. - 2008. - № 1. - С. 35.

На сьогодні реєстрація суден без екіпажу (т.зв. паралельна реєстрація) дозволена відповідно до Конвенції про заставу суден (1993) і Конвенцією ООН з морського права (1982), а також відповідно до законів держав, які припиняють реєстрацію суден, і держав, які приймають їх до реєстру.

Слід наголосити, що вибір прапора, під яким буде зареєстровано судно, конче важливий з погляду кредитора, який враховує прапор реєстрації, ухвалюючи рішення щодо фінансування судноплавних компаній. Прапор говорить про судно набагато більше, ніж просто його державна приналежність. Кредитори, стурбовані потенційною відповідальністю за забруднення навколишнього середовища, надають великого значення програмі інспекції суден із забезпеченням їх відповідності стандартам безпеки і експлуатації. З економічного погляду наслідки реєстрації в тій або іншій країні є дуже істотними для судноплавної компанії, позаяк це стосується наступних аспектів: податки, законодавство (необхідність дотримуватись певного законодавства відносно сплати податків, можливого державного регулювання окремих сфер діяльності компанії, аудиту і бухгалтерського обліку, найму персоналу, інших питань, що можуть вплинути на економічні результати діяльності); стандарти безпеки (в разі реєстрації під прапором, який припускає приєднання до конвенції СОЛАС і виконання її вимог судновласник зобов'язаний підтримувати постійний високий стандарт технічного стану судна, а в разі реєстрації під прапором, який не припускає приєднання до СОЛАС, він отримує можливість заощадити на витратах, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом судна); умови найму екіпажу (деякі прапори по-своєму регламентують національну приналежність (громадянство) членів екіпажу). Кривобок В.В. Деятельность прокурора по обеспечению возмещения материального вреда, причиненного преступлением: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.10 / Национальная юридическая академия Украины им. Я. Мудрого. - Х., 2007. - с.75

Законодавство країн, які не містять умов відкритої реєстрації.

Створення офшорної компанії - найпростіший спосіб зменшення податкового тягаря, чим активно і користуються підприємці як розвинутих, так і країн, що розвиваються. Окрім звільнення від податків і повної анонімності щодо місцевого законодавства, власник офшорної компанії одержує право відкривати рахунки в іноземних банках, створювати спільні підприємства, виступати у себе на батьківщині інвестором, вільно одержувати в'їзні візи в країну реєстрації.

Таким чином, офшорна компанія припускає особливий організаційний юридичний статус підприємства, який забезпечує максимальне зниження податкових витрат (у більшості випадків - до нуля). Такий статус, як правило, пов'язаний із вимогою проведення ділових операцій за межами юрисдикції, де дана офшорна компанія офіційно зареєстрована. Лише в цьому випадку офшорна компанія звільняється від всіх або від більшості податків на території материнської юрисдикції. Законодавством зазвичай передбачено, що управління офшорною компанією (зокрема, створення функціонуючого офісу) також має здійснюватися за межами території реєстрації.

З юридичної точки зору офшорна компанія принципово нічим не відрізняється від інших компаній і підприємств. Вона є повноцінним суб'єктом господарських правовідносин і може здійснювати операції нарівні з іншими юридичними особами. Головні особливості офшорної компанії пов'язані з її нерезидентським статусом, тобто центр управління і контролю офшорної фірми знаходиться за кордоном. Для її функціонування достатньо наявності формальних атрибутів компанії - власників, директорів (як правило, потрібно не менше двох директорів), статуту, банківського рахунку, комплекту реєстраційних документів. Фахівцям також відомий список країн, які реєструють судна під "зручним прапором". Він складений Міжнародною федерацією транспортних робітників (далі - МФТ) і нараховує 29 країн. МФТ заносить країни в список згідно ряду критеріїв, і в першу чергу - за критерієм приналежності більшості суден іноземним власникам. Не слід забувати, що судна, які насправді належать власникам з країн "зручних прапорів", вважаються суднами під національним прапором. Кузьменко С. Особливості визначення питання підвідомчості по спорах за позовами про звільнення майна з-під арешту в органах цивільної юрисдикції // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 9. - С. 42.

Наразі в світі налічуються більше 50 офшорних зон, причому деякі з них допускають відступи від "класичних" офшорних принципів. Зокрема, у ряді юрисдикцій, звільнених від податків, компаніям дозволяється мати реально функціонуючий офіс. Наприклад, у Швейцарії певний тип фірм (у деяких кантонах) має можливість проводити офшорні операції, навіть якщо вони мають місцевий офіс і персонал (податкові втрати при цьому повністю не зникають, але значно знижуються).

Одні юрисдикції користуються репутацією "респектабельних" (Гернсі, Кайманові острови, Бермуди), інші - максимально "ліберальних" (Панама, Багами, Ліберія, Сейшельські острови), розрізняючись лише факторами географічної близькості до промислово розвинутих держав, фінансових центрів, торгових шляхів тощо.

"Форумом фінансової стабільності", створеним за підтримки центральних банків і міністерств фінансів ряду країн Заходу, офшорні зони за критерієм їх надійності поділяються на три групи:

1. Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернсі, острови Мен і Джерсі;

2. Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гибралтар, Лабуан (Малайзія), Мальта, Монако;

3. Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Беліз, Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, о-ви Кука, Коста-Ріка, Кіпр, Ліван, Ліхтенштейн, Маврикій, Маршалові о-ви, Найру, Антильські о-ви (Нідерланди), о. Ніуе, Панама, о. Сент-Кітс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Самоа, Сейшельські о-ви, Багами, Тертці і Кайкос, Вануату. Кузьменко С.Г., Кройтор В.А. Иски об освобождении имущества из-под ареста: Научно -практическое пособие. - Харьков: Эспада, 2008. - с.87

Серед усього різновиду найпопулярнішими є: острів Мен, Гібралтар, Ліберія, Джерсі і Гернсі (Британські острівні території), Панама (Центральна Америка), Андорра, Мадейра, Мальта, Кіпр, Нідерланди, Гонконг, Сінгапур і Маршалові острови (Тихоокеанський регіон).

Судноплавні компанії цих офшорів, як правило, об'єднують такі ознаки:

· звільнення від сплати податків або сплата податків за зниженою ставкою;

· статус нерезидента або резидента, який не проводить комерційну діяльність на даній території;

· наявність посередника (секретарська компанія, через яку здійснюється спілкування з офіційними інстанціями);

· можливість відкриття рахунків в іноземних банках, одержання в'їзних віз в країну реєстрації, створення спільних підприємств.

Щоправда, слід звернути увагу на те, що реєстрація під "зручним прапором" зовсім не звільняє від необхідності мати класифікаційне свідоцтво і проходити технічні огляди для підтвердження класу судна. А відносно питань безпеки мореплавства почасти вимоги країни "зручного прапора" можуть бути навіть жорсткішими, аніж у країнах СНД і Балтії, зокрема, вимагається оснащення всіх типів суден системою ОМ 088 (система супутникового зв'язку).

Слід також зазначити, що у кожній офшорній зоні існують свої вимоги з боку морської адміністрації країни прапора. Загалом перелік таких вимог приблизно однаковий, хоча є деякі розбіжності з приводу надання документів, різних підтверджень та мінімального віку суден. Зрозуміло, відрізняються вони і реєстраційними тарифами. Курс советского гражданского процессуального права. Том 2. Судопроизводство по гражданским делам. - Москва: Издательство "Наука", 2006. - с.77

Так, Кіпр вважається однією з найбільш популярних офшорних юрисдикції у світі й одним із загальновизнаних центрів міжнародного судноплавства. Тут сприятливий податковий клімат, податок на прибуток становить всього 4,25 %, а з офшорних компаній, що мають статус нерезидента, податок на прибуток не стягується.

Судна не старше 17 років реєструються під кіпрським прапором без додаткових умов. Судно, вік якого становить 18-20 років, може бути зареєстровано лише у разі дотримання деяких умов. Судно, вік якого старше 23 років, може бути зареєстровано, якщо контрольний пакет акцій компанії-судновласника належить громадянам Кіпру: більше 50% директорів цієї компанії - громадяни Кіпру, і керування судном здійснюється компанією, що зареєстрована на Кіпрі.

Панама також є однією з провідних офшорних юрисдикцій з реєстрації суден. Флот під прапором Панами нараховує близько 14000 судів, що є одним з найбільших показників, оскільки, по-перше, в Панамі відсутні обмеження щодо громадянства судновласників, а по-друге, прибуток, отриманий від експлуатації суден, не обкладається податком. Відсутні також обмеження за типом судна, його віком, в разі якщо судно відповідає мінімальним вимогам по навігації, безпеці і санітарним нормам. Однак судна, вік яких перевищує 20 років, підлягають особливій перевірці. Майданик Р. Забезпечувальне право власності // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1.- С. 32.

Певним попитом користуються також Сент-Вінсент і Гренадіни. Без будь-яких зволікань реєструють рибальські судна. Обмеження суден за віком - 24 роки. Для більш старих потрібен сюрвейєрський огляд за рахунок судновласника, який і визначає, реєструвати судно або відмовити в реєстрації. Сюрвейер призначається за місцем перебування судна. Судновласником може бути будь-яка компанія, крім фізичних осіб, а ціни тут є нижчими, ніж у багатьох інших країнах "відкритого прапора". Річні платежі становлять кілька сотень доларів на рік, до того ж реєстрація судна займає усього кілька днів.

На Багамах існує дванадцятирічне обмеження за віком, при тому, що тоннаж судна повинен бути не меншим 1600 тонн. Щоправда, вартість реєстрації вище, ніж у Сент-Вінсенті та Гренадінах, але дешевше Белізу і Панами.

Значним попитом користується і торговельний морський прапор Великобританії - через його престижність і привабливість. Його можуть видавати домініони: Кайманові острови, Бермуди, острови Мен, Терк і Кайкос, Британська Вірджинія, Гибралтар. Однак тут існує і ряд специфічних вимог. Зокрема, існує вимога обов'язкової наявності англійського капітана, а з-поміж усієї кількості визнаються лише декілька класифікаційних реєстрів.

Висновки

Проблема реєстрації суден є дуже актуальною протягом багатьох років, їй приділяється увага на кожній сесії Комітету з безпеки на морі, який є структурним підрозділом Міжнародної морської організації (ІМО), і на її асамблеях. Але, на жаль, в науковій юридичній літературі цьому питанню приділяється дуже мало уваги. Зокрема, майже не єдиною фундаментальною працею у цій сфері, в аспекті міжнародно-правових проблем, є дисертаційна робота Г.С. Єгіяна 3. Окремі питання цієї проблеми розглядалися в роботах Г.О. Анце- левича, О.Ф. Висоцького, В.В. Демиденка, А.Л. Колодкіна, С.С. Переверзєва, Р. Фогеля тощо 4. Але, як це не прикро, і на сьогодення проблема реєстрації морських торговельних суден продовжує залишатися дуже актуальною, тому метою цієї статті є висвітлення сучасного стану цієї проблеми і тих наслідків, що з ними пов'язані.

Згідно зі ст. 90 Конвенції ООН з морського права 1982 р.5, кожна держава незалежно від того, чи є вона прибережною або такою, що не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі. При цьому ст. 91 Конвенції закріплює право держав самостійно визначати умови надання своєї національності суднам, реєстрації цих суден на їх території і права плавання під їх прапором, ставлячи в обов'язок державам видавати відповідні документи тим суднам, яким вони це право надали, вказуючи лише на те, що між державою і судном повинен існувати реальний зв'язок. Виходячи з цього, відповідно до правила ст. 92 Конвенції, судно повинно плавати під прапором лише однієї держави та, крім випадків, що прямо передбачені в міжнародних договорах чи положеннях самої Конвенції, підкорятися у відкритому морі виключно юрисдикції цієї держави. Судно не може змінити свій прапор під час плавання або стоянки під час заходу в порт, крім випадків фактичного переходу права власності або зміни реєстрації. У тому випадку, якщо судно, що плаває під прапорами двох або більше держав, користується цими прапорами за зручністю, то воно не може вимагати визнання жодної з відповідних національностей іншими державами і може бути дорівняне до суден, що не мають національності.

Добрі наміри, передбачені у ст.ст. 91 і 92 Конвенції 1982 р., що розставили лише основні віхи в питаннях реєстрації суден і надання державами їм своєї національності, були розраховані на подальше більш ретельне опрацювання цього питання. Тому саме з метою забезпечення і зміцнення реального зв'язку між державою і судном, що плаває під її прапором, і для ефективного здійснення своєї юрисдикції і контролю над цим судном відносно ідентифікації і підзвітності власників і операторів суден, а також відносно адміністративних, технічних, економічних і соціальних питань була прийнята Конвенція ООН про умови реєстрації суден 1986 р.6 Відповідно до положень ст. 19 вона повинна набрати чинності через дванадцять місяців після дати, на яку не менше 40 держав, що мають загальний тоннаж флоту не менше 25 % світового тоннажу, стануть її учасниками. Однак і на сьогодні ця умова не здійснилася 7 і Конвенція чинності не набрала, тому багато питань реєстрації суден залишається в не урегульованому нормами міжнародного морського права стані.

Ситуація, що склалася на сьогодення, є досі складною, тому що, з одного боку, значна частина світового тоннажу зареєстрована у так званих "міжнародних" чи "відкритих" регістрах. Зокрема, за даними Конференції ООН з торгівлі й розвитку, станом на 1 січня 2010 р. тільки у десяти таких регістрах (Панама, Ліберія, Маршалові Острови, Багамські Острови, Мальта, Кіпр, Острів Мен, Антигуа і Барбуда, Бермудські Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни) зареєстровано 55,4 % усього світового тоннажу суден 8. З іншого боку, Конвенція 1986 р. багато важливих питань реєстрації віддає на відкуп національному законодавству держав, що, на наш погляд, не сприяє особливому посиленню реального зв'язку держави реєстрації із судном, як це визначено у ст. 91 Конвенції ООН з морського права 1982 р., і багато в чому носить лише компромісний характер.

...