Оцінка переваг та наслідків членства України у СОТ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи участі України в СОТ

1.1 Загальна характеристика СОТ

1.2 Раунди багатосторонніх торгівельних переговорів та їх наслідки

1.3 Основні підходи у функціонуванні СОТ

Розділ 2. Аналіз процесів та умов участі України В СОТ

2.1 Аналіз умов участі України в СОТ

2.2 Заходи Світової організації торгівлі

Розділ 3. Сільське господарство України в умовах СОТ

3.1 Сприяння експорту української продукції

3.2 Наслідки вступу до СОТ для галузей сільського господарства та харчової промисловості

3.3 Вплив державної підтримки на сільське господарство України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Вступ України до СОТ -- це складне завдання, до вирішення якого урядовці та бізнес-спільнота мають підходити дуже виважено. На цьому шляху виникає багато важливих питань про місце України в світовій економіці, потенційні переваги та недоліки членства або не членства у СОТ, макроекономічні та галузеві наслідки в обох сценаріях. В Україні вже введено в дію значну кількість нових законів, які наближають країну до відповідності нормам СОТ

Мета цієї роботи -- сформувати оцінку переваг та наслідків членства України у СОТ. З певних причин процес вступу до СОТ досі був і, певно, й надалі залишатиметься повільним, складним та важким для усіх країн. Кандидатам на членство у СОТ часто доводиться йти на суттєві реформи, щоб привести державні інституції та законодавство у відповідність з принципами і нормами СОТ.

Як видно з досвіду багатьох країн, вступ до СОТ може стати впливовим важелем для просування ринкової економіки, важливих регуляторних, інституціональних та економічних реформ, зростання та зайнятості. Водночас існує загальне розуміння того, що процес вступу занадто громіздкий та обтяжливий для країн-кандидатів. Це сформувало наступні уявлення щодо процесу вступу:

* процес вступу до СОТ -- дорогий та складний;

* процес вступу до СОТ займає все більше часу;

* вступ до СОТ зараз передбачає взяття зобов'язань, які виходять за рамки угод Генеральної Угоди з Торгівлі та Тарифів / СОТ;

* ціна вступу до СОТ постійно зростає;

* процес прийому до СОТ майже не враховує специфіки країн кандидатів.

Все ж найголовніше питання не в тому, зростає ціна вступу до СОТ чи ні, а в тому, чи варто її платити з огляду на потенційний вплив членства на розвиток. Членство у СОТ дійсно передбачає певні витрати на фінансове та економічне врегулювання. Однак досвід країн, які вступили до СОТ раніше, свідчить, що вигода в кілька разів перевищує витрати.

Довгострокові економічні переваги членства у СОТ, зокрема, для зайнятості, зростання та процвітання можуть бути дуже великими. Питання членства слід розглядати в контексті процесу міжнародної регіональної інтеграції, що триває. Україна не може процвітати ізольовано від всього світу. Ті процеси, які відбуваються зараз та триватимуть у майбутньому як в найближчому до України середовищі (ЄС та Росія), так і в глобальному масштабі (особливо в Азії, Північній та Південній Америці) вочевидь впливатимуть на привабливість будь-яких варіантів вибору. Зрозуміло, що вступ до СОТ посіла конкурентне навантаження на деякі сектори української економіки. Іноземні інституції можуть принести прямі інвестиції, передові навички управління та ділову практику. Якщо інституції України виявляться спроможними до реформування та оволодіння сучасними способами ведення бізнесу, розроблення нових продуктів та послуг, покращення якості та зниження оперативних витрат, вони зможуть змагатися зі своїми іноземними конкурентами. Тому новий формат, який з'явиться після вступу до СОТ, є корисним для розвитку українських компаній, дозволяє їм постачати споживачам більш ефективні та зручні товари та послуги, від чого виграє українська економіка в цілому.

Розділ 1. Теоретичні основи участі України в СОТ

1.1 Загальна характеристика СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) (World Trade Organization, WTO) - це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 159 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торгівельний обіг товарів та послуг.

Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 р.). Дані документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев'ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних і інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики; врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

Найважливішими функціями СОТ є:

· контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

· проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

· врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

· технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

· співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб:- створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

- доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;- можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди" (БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 БТУ і інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ:

1.2 Раунди багатосторонніх торгівельних переговорів та їх наслідки

СОТ була створена у січні 1995 року після підписання відповідної багатосторонньої угоди у м. Маракеш (Марокко) 15 квітня 1994 року. СОТ стала правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) - організації, яка проіснувала з 1947 по 1994 рік і нараховувала 128 членів. У рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів. У ході переговорів було укладено 28 угод, які сьогодні є головною складовою нормативно-правової бази СОТ.

Основні з них:

· Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ);

· Генеральна Угода з торгівлі послугами (ГАТС);

· Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС);

· Угода про вирішення спорів;

· Угода про сільське господарство;

· Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

Таблиця 1.1. Раунди багатосторонніх торгівельних переговорів

Час проведення,роки	Місце проведення та назва	Зміст переговорів	Кількість учасників
1947	Женева	Тарифи	23
1949	Аннесі	Тарифи	31
1951	Торквей	Тарифи	38
1956	Женева	Тарифи	26
1960-1961	Женева, раунд Діллона	Тарифи	26
1964-1967	Женева, раунд Кеннеді	Тарифи, антидемпінгові заходи	62
1973-1979	Токіо, Женева, Токійський раунд	Тарифи, нетарифні заходи	102
1986-1994	Пунта-дель-Есте, Женева,Уругвайський раунд	Тарифи, нетарифні заходи, сільське господарство, текстиль, послуги, інтелектуальна власність, врегулювання суперечок, створення СОТ	123

Із 30 жовтня 1947 року у Женеві розпочалися переговори про усунення протекціоністських заходів, що були введені у 30-ті роки. Результатом першого раунду стали 45000 тарифних поступок, які зумовили загальний приріст обсягів світової торгівлі на суму 10 млрд. дол., або близько п'ятої частини загального світового товарообігу.

Під час другого раунду в Аннесі (Франція) був здійснений обмін майже 5000 тарифних поступок, а чисельність учасників зросла до 31 країни.

Третій раунд в м. Торквеї (вересень 1950 - квітень 1951р.) забезпечив домовленості щодо 8700 тарифних поступок, зниження тарифів майже на 25 % до рівня 1948 року і приєднання ще семи країн.

Четвертий раунд переговорів (Женева, травень 1956р.) призвів до зниження тарифів, які стосувалися 2,5 млрд. дол.. товарообміну. У жовтні 1958 р. були опубліковані напрями міжнародної торгівлі (“Звіт Хаберлера”) і створені при організації організаційні структури: Комітет І -- для організації та проведення конференцій з обговорення тарифів; Комітет ІІ -- для перегляду сільськогосподарської політики урядів; Комітет ІІІ -- для розв'язання проблем торгівлі країн, що розвиваються.

У результаті цих раундів була досягнута значна стабілізація тарифної політики країн-членів ГАТТ. Проте ефективність досягнутих на переговорах результатів з точки зору забезпечення зниження мит поступово зменшувалась. Необхідністю ставала система багатосторонніх переговорів щодо однакового зниження митних тарифів усіх країн-членів відповідно до певних принципів.

П'ятий раунд переговорів у рамках ГАТТ -- раунд Діллона -- розпочався у Женеві за ініціативою США у вересні 1960 року і тривав до липня 1962 року. Він проводився у двох фазах: 1) переговори з країнами Європейського економічного співробітництва (ЄЕС) про створення єдиного переліку поступок для країн-членів ЄЕС;2) подальші тарифні поступки: забезпечив 4,4 тис. поступок щодо світової торгівлі в обсязі 4,9 млрд. дол.

Під час даного раунду була прийнята короткострокова угода щодо бавовняного текстилю, як виняток з ГАТТ (діяла до 1974р.).

Шостий раунд багатосторонніх переговорів, відомий як раунд Кеннеді, тривав з травня 1964 року по червень 1967 року. Порівняно з попередніми раундами, було досягнуто значного успіху в зниженні митних тарифів на промислові товари. Так, рівень імпортних мит знижувався на 36 %, і під це зниження підпадало більш ніж 60000 товарних позицій промислових товарів.

Однак, стосовно лібералізації торгівлі в сільськогосподарському секторі спостерігався значно менший прогрес. Одним з основних гальмуючих факторів стало небажання Європейського Союзу в процесі здійснення своєї спільної сільськогосподарської політики зменшувати рівень захисту в даному секторі.

Важливим кроком стало прийняття Антидемпінгового кодексу. У середині 60-х років був створений Комітет з торгівлі і розвитку для спостереження за виконанням Частини VІ ГАТТ про торгівлю і розвиток угоди, щодо країн, що розвиваються. З 1968 року розпочала свою діяльність Міжнародна торгова комісія (ІТС)

.У сьомому Токійському раунді (вересень 1973 р., Токіо -- листопад 1979 р., Женева) прийняли участь 102 країни. Держави обмінялися тарифними поступками на тисячі тарифів, які охоплювали торгівлю на суму близько 300 млрд. дол. США. Протягом восьми років середньорічний тариф на дев'яти найбільших світових промислових ринках знизився з 7 до 4,7%, або на 34% (для порівняння у кінці 40-х років -- на 40%). Був досягнутий прогрес стосовно гармонізації тарифів. Підписана низка угод про субсидії та компенсаційні заходи, технічні бар'єри в торгівлі, процедури ліцензування імпорту, державні закупівлі, митну оцінку, проведений перегляд антидемпінгового кодексу. Укладені угоди про торгівлю яловичиною та молочними продуктами, тропічними продуктами, літаками цивільної авіації. Прийнято рішення про збільшення імпортних квот на деякі види сільськогосподарської продукції, а також узгоджені незначні тарифні поступки в сільськогосподарського секторі.

З січня 1974 року набула чинності Багатостороння домовленість про волокна (БДВ), яка стосувалася обсягів торгівлі текстилем та одягом на суму 128 млрд. дол. США.

Уругвайський раунд багатосторонніх торговельних переговорів та його головні наслідки.

Восьмий раунд переговорів в рамках ГАТТ -- Уругвайський раунд -- розпочався 20 вересня 1986 року зустріччю міністрів торгівлі країн-учасниць у Пунта-дель-Есте (Уругвай) і формально закінчився 15 грудня 1993 року. На думку всіх 117 країн-учасниць, цей раунд був найамбіційнішим і найважчим за всю історію існування ГАТТ і найвагомішим з точки зору досягнення результатів. Протягом даного раунду переговорів розглядалися такі питання: нетарифні заходи; тропічні продукти; продукти на натуральній основі; текстиль, одяг; сільське господарство; субсидії; охоронні заходи; торгівля правами інтелектуальної власності; інвестиційні заходи щодо торгівлі. Переглянуті низка статей ГАТТ, процедури розв'язання суперечок; угод Токійського раунду, а також функціонування ГАТТ.

Доповнена Угода отримала назву “ГАТТ, 1994”, яка стала складовою Світової організації торгівлі, створеної 1 січня 1995 року. Важливу роль у завершенні раунду відіграла Токійська зустріч країн “Великої сімки” у 1994 році. Були досягнуті домовленості щодо зниження тарифів на більшість промислових товарів на третину, на окремі чутливі товари (вироби зі скла, текстиль) -- на половину. Запропоновано не застосовувати тарифи на продукцію сталеварної, фармацевтичної та інших галузей і прийнято рішення по завершенню до 15 грудня 1993 року Уругвайського раунду.11-16 квітня 1994 року у м. Марракеші (Марокко) за участю представників 140 країн (міністрів закордонних справ, економіки, торгівлі), 30 провідних організацій (ООН, МВФ, Світовий банк, ОБСР, ФАО, МОП та ін.) пройшла коніеренція з підсумків Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, в якій Україна прийняла участь, як асоційований член Уругвайського раунду і як країна, що приєднується до ГАТТ.

Результатом Уругвайського раунду став 550-сторінковий документ, який містить 45 угод і протоколів, регулюючих різноманітні напрямки торгівлі. середнє зниження тарифів на промислові товари склало 40%. Вперше у сферу багатостороннього регулювання була включена сфера послуг (банківські, страхові, туризм) на яку припадає близько 20 % світової торгівлі.

Вперше багатосторонньою угодою був охоплений сільськогосподарський сектор. Згідно із досягненню угодою були різко скорочені усі митні тарифи -- в середньому на 36%. Передбачалося скоротити (протягом 6 років для розвинених країн і 10 років для країн, що розвиваються) субсидування експорту сільськогосподарської продукції на 21 % (за обсягом) і на 36 % (у вартісному виразі).Була досягнута угода відносно авторських прав, винаходів, відкриттів. Введені міжнародні стандарти захисту права інтелектуальної власності та вимоги їх дотримання. Вперше країни, що розвиваються, і нові індустріальні країни, такі як Малайзія, Сингапур, Південна Корея, Тайвань та деякі інші держави, зобов'язались захистити торгові марки, патенти та авторське право.

Намічена на наступні 10 років послідовна відміна зафіксованих у міжнародній угоді “Мультифібр” квот на імпорт текстилю. Запропоновано не застосовувати тарифи на продукцію сталеварної, фармацевтичної та інших галузей. Були укладені нові угоди щодо застосування санітарних та фітосанітарних заходів, правил походження і процедур ліцензування імпорту. А також про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи.

Отже, наслідком цього раунду є насамперед формування глобального правового порядку у торговельних, митних, тарифних, інвестиційних та інших сферах міжнародних відносин за участю 125 країн з часткою світової торгівлі більше 90%.

1.3 Основні підходи у функціонуванні СОТ

Інституціональні засади функціонування СОТ викладені в Марракеській угоді про заснування Світової організації торгівлі, структура та основний зміст якої представлені в наступній таблиці.

Таблиця 1.2. Структура та основний зміст Марракеської угоди про заснування світової організації торгівлі.

Номер та назва статі	Основний зміст
І. Заснування організації	Констатується факт заснування Світової організації торгівлі
ІІ. Сфера діяльності СОТ	Визначається сфера діяльності СОТ: торговельні відносини між членами з питань, які регулюються угодами та пов'язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї угоди
ІІІ. Функції СОТ	див. рис. 1
IV. Структура СОТ	див. рис. 2
V. Відносини з іншими організаціями	Можливість укладання угод з іншими міжурядовими організаціями та домовленості про консультації та співробітництво з неурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ
VI. Секретаріат	Регламентується статус та порядок роботи Секретаріату, його Генерального директора та співробітників
VII. Бюджет та внески	Регламентується порядок формування, затвердження та використання бюджету
VIII. Статус СОТ	СОТ є юридичною особою; регламентуються статус, привілеї та імунітети СОТ та її посадових осіб
IX. Прийняття рішень	Визначається порядок прийняття рішень; констатується, що пріоритетною формою є консенсус
X. Поправки	Констатується можливість та визначається порядок внесення пропозиції про поправки та порядок їх затвердження та набуття чинності
XI. Члени-засновники	Визначається коло членів-засновників СОТ
XII. Приєднання	Регламентується порядок приєднання до СОТ
XIII. Незастосування багатосторонніх торговельних угод між окремими Членами СОТ	Встановлюється, що Угода та багатосторонні торговельні угоди (Додатки 1 та 2) не застосовуються між будь-яким іншим Членом СОТ, якщо будь-який з них на момент вступу до СОТ, не згоден на таке застосування
XIV. Прийняття, набрання чинності та депонування	Регламентується порядок прийняття та набрання чинності Угоди
XVI. Вихід з Угоди	Констатується можливість виходу з Угоди та визначається його порядок
XVII. Різне	Уточнюються деякі організаційні та юридичні процедури

Головними задачами СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, врегулювання торговельних суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.

СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі та пов'язаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами, Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності; проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на сонові правил, закладених в її правових нормах.

Функції COT викладені в статті III Марракеської угоди. [2, с.5] При цьому пріоритетною функцією фактично є імплементація угод та домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що за сутністю є самостійними правилами СОТ і знаходяться в Додатках до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі.

Вищим керівним органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз у два роки на рівні, як правило, міністрів торгівлі або іноземних справ країн-учасниць СОТ. Повноваження Міністерської Конференції (Ministerial Conference) як найвищого органу СОТ можна охарактеризувати наступним чином:

· прийняття рішень щодо всіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами;



Рис. 1.1. Функції Світової організації торгівлі

· тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних угод;

· внесення змін до Угоди про заснування СОТ, багатосторонніх торговельних угод (крім багатосторонніх угод з обмеженою кількістю учасників);

· прийняття рішень про приєднання держави або окремої митної території до СОТ;

· звільнення від зобов'язань Члена СОТ;

· формування Комітету з торгівлі та розвитку; Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом; Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших Комітетів у разі необхідності;

· призначення Генерального директора та затвердження його повноважень.

Розділ 2. Аналіз процесів та умов участі України в СОТ

2.1 Аналіз умов участі України в СОТ

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) є надзвичайно важливим і водночас відповідальним кроком на шляху до сталого економічного зростання. Це ознака інтеграції нашої держави до світової господарської системи, це нові конкурентні умови співпраці на міжнародному рівні, які спонукають нас до внутрішніх перетворень, поглиблення реформ, утвердження соціально орієнтовної і конкурентоспроможної, структурно-інноваційної моделі розвитку України. Членство у СОТ формує міжнародний імідж України на світовому ринку товарів та послуг. Завдяки приєднанню до СОТ ми на крок наблизились до Євросоюзу. Саме завдяки лібералізації торгівлі послугами та товарами, а також разом зі зниженням ввізних мит на товари економіка України почала набувати вагомості на світовому ринку.

Кодекси та конвенції, які діють у системі СОТ, не є прийнятними для всіх без винятку країн. Між країнами з розвинутою економікою та країнами, що розвиваються, які намагаються увійти до всесвітньої спільноти, а також вступили на шлях нового розвитку, виникають проблеми та непорозуміння у відносинах. Не виняток і Україна, яка нещодавно стала на шлях побудови країни-члена СОТ. Як відомо, у травні 2008 р. Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі. Але ще з часу подання заявки на членство у цій організації (з 1993 р.) серед науковців, політиків, представників бізнесу та органів державного управління не вщухають дискусії про позитивні та негативні наслідки від лібералізації зовнішньоторговельного режиму. Після набуття Україною членства в СОТ особливо актуальним стало питання успішної адаптації економіки країни до нових умов. Незважаючи на те, що Україна вже є повноправним членом СОТ, донині точаться запальні дискусії стосовно наслідків цієї події.

Вагомий внесок у дослідженні співпраці України з СОТ та її впливу на розвиток інформаційного забезпечення зробили такі науковці: І. Бараковський, О. Білорус, В. Лановий, В. Мазуренко, В. Черевко та інші. Вітчизняні вчені дослідили не лише сучасний стан співпраці України з СОТ, але й зробили припущення стосовно подальшого розвитку співпраці.

Світова організація торгівлі є організаційно-правовою основою системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов'язання, якими повинні керуватися уряди при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того, вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень, переговорів і примирення розбіжностей..

Ефективність взаємодії держави з СОТ значною мірою залежить від наукового та організаційного рівня інформаційно-аналітичного забезпечення організації. Для підвищення цього рівня необхідне глибоке вивчення специфіки інформаційних потоків, які пов'язують керівні органи СОТ з урядами країн-членів та аплікантів цієї міжнародної організації.

Важливою складовою ефективного інформаційно-аналітичного забезпечення є формування системи обміну інформацією між СОТ та її членами чи країнами-аплікантами. Приєднання тієї чи іншої країни до СОТ передбачає використання в практичній роботі органів державної статистики відповідної системи показників, яка діє в рамках спільного для всіх країн - членів СОТ інформаційного поля. Обмін інформацією між СОТ та аплікантом відбувається на кожній стадії приєднання держави до багатосторонньої торговельної системи. Процес же обміну інформацією здійснюється здебільшого в рамках реалізації однієї з функцій СОТ - управління механізмом перегляду торговельних політик. Періодичне надання ін формації країнами - членами СОТ до органу з перегляду торговельної політики сприяє прозорості торговельних режимів і створює передумови для адекватного оцінювання ефектів впливу окремих членів на багатосторонню торговельну систему..

Вступивши до СОТ, Україна отримала значні економічні переваги:

- місцевим виробникам сталі та хімічної продукції, які безуспішно намагалися боротися з антидемпінговими акціями, без членства в СОТ, за сучасних умов, неможливо використати переваги світової торгівлі й гарантувати вітчизняним товаровиробникам міжнародно-правовий захист від недобросовісної конкуренції на світовому і регіональному ринках;

- доступ до міжнародних ринків, скасування щодо країни дискримінації й нетарифних бар'єрів, доступ до багатосторонніх механізмів вирішення суперечок та можливість впливати для захисту національних інтересів на умови регулювання світової торгівлі;

- прогнозованого конкурентного і сприятливого інвестиційного середовища; наближення укладання Угоди про вільну торгівлю з ЄС, яке могло обговорюватися тільки після вступу до СОТ. Це - результат багаторічної безперервної роботи. І хоча таким чином зросла наявність певних проблем юридичного плану, наша держава отримала статус країни-учасниці Світової організації торгівлі.

До позитивних наслідків вступу до СОТ для держави та загалом для економіки спеціалісти відносять:

- СОТ сприяє збереженню миру, запобігає виникненню військових конфліктів завдяки зміцненню міжнародної стабільності.

- Інституційні механізми організації, які створені в межах СОТ, дають змогу конструктивно вирішувати виникаючі торговельні суперечки, тим самим це дає вдало вирішувати спірні питання та конфлікти.

- Забезпечення однакових можливостей для всіх учасників: діяльність Світової організації торгівлі ґрунтується на правилах, вироблених і ухвалених усіма країнами-членами, а не на впливі (владі) окремих країн.

- Здійснення лібералізації світової торгівлі сприяє зниженню вартості життя (прожиткового мінімуму).

- Розвиток міжнародної торгівлі забезпечує споживачам можливість ширшого вибиру як за асортиментом, так і за якістю і ціновими параметрами товарів і послуг.

- Завдяки правилам сучасної торговельної системи бар'єри у торгівлі поступово знижуються, що зумовлює зростання їх обсягів і, одночасно, доходів держави, виробників і громадян.

- Торгівля стимулює економічне зростання та призводить до створення нових робочих місць.

- Реалізація основних принципів міжнародної торгівлі робить світову торговельно-економічну систему більш економічно ефективною.

- На даний момент система міжнародних правил і норм щодо торгівлі й торгове льної політики стимулює роботу урядів країн-учасниць, сприяє підвищенню дисципліни і порядку в діяльності державних установ, веде боротьбу з корупцією.

- Механізми торговельної системи сприяють формуванню більш широкого погляду урядів на національну торговельну політику, запобігаючи практиці лобіювання та реалізації інтересів вузьких груп людей. Взагалі переваги системи світової торгівлі можна поділити на основні чотири групи (рис.2.1).

Рисунок 2.1. Переваги членства України в СОТ

Мабуть, дійсні переваги існуючої системи міжнародної торгівлі доводить той факт, що всі економічно розвинені держави (за винятком Росії) на сьогодні є членами СОТ. Крім суто економічних вигод, які досягнуто шляхом зниження бар'єрів для вільного обміну товарами та послугами, система позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на добробут населення. Правильно використані переваги торгової системи СОТ проявляються на всіх рівнях - населення країни, галузі економіки, країни, регіонального інтеграційного угруповання та світової спільноти загалом.

Членство в СОТ надало національним експортерам низку переваг, пов'язаних зі скасуванням квотування експорту української металопродукції, зменшенням антидемпінгових обмежень тощо. Водночас - внаслідок девальвації національної валюти та падіння купівельної спроможності населення - суттєвого скорочення також зазнав імпорт. Перші ознаки відновлення світової економіки, підвищення цін на продукцію чорної металургії та сировинні ресурси сприяли збільшенню вартісних обсягів товарного експорту України. Аналіз щомісячних даних щодо зовнішньої торгівлі товарами України свідчить, що позитивна динаміка експортно-імпортних операцій поступово відновлюється після різкого падіння внаслідок світової фінансово-економічної кризи 2008-2010 рр. Особливо відчутним цей процес став у 2010-2011 роках. Так, у 2010 році товарний експорт України збільшився на 29,2% порівняно з попереднім роком і склав 52,2 млрд дол. США. Зростання експортних поставок відбувалося як за рахунок цінового фактору (на 18,1%), так і завдяки нарощуванню фізичних обсягів зовнішніх поставок (на 9,7%). Все це, перш за все, пов'язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками експертів МВФ, обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12% [4].

Позитивний ефект від вступу до СОТ у даний час переважно пов'язаний з очікуваними довгостроковими якісними структурними зрушеннями в національній економіці. Так, позитивним наслідком отримання Україною членства в СОТ став початок переговорів з ЄС щодо укладання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, зокрема, щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі. Крім того, підвищення рівня відкритості національної економіки, як наслідок набуття Україною членства у СОТ, зумовлює необхідність зростання конкурентоспроможності вітчизняного виробника та поліпшення інвестиційного клімату в державі. Цьому мають сприяти відповідні заходи державної структурної політики, зокрема, щодо заохочення інвестиційного та інноваційного розвитку, ресурсо- та енергозбереження, підвищення ефективності організації економічних процесів.

Кожен член СОТ має право користуватись перевагами системи і одночасно має можливість тимчасово цілком легально відступити від своїх зобов'язань. Така можливість існує у рамках захисних заходів, переобговорень та рифів, обмежень щодо торгового балансу і т. д. Окрім того існує можливість захисту національного ринку завдяки маніпулюванням обмінним курсом. Цей засіб є найменш ефективний, ніж тариф, хоча і може спричинити інші небажані економічні наслідки. Серйозні загрози, в зв'язку із вступом України до СОТ, очікуються в машинобудівному комплексі. Ризики в розвитку машинобудівних підприємств України полягають у тому, що суттєво зросте конкуренція з іноземними виробниками аналогічної за асортиментом продукції.

2.2 Заходи Світової організації торгівлі

Угодою передбачено, що країни, які приєднуюся до СОТ повинні брати на себе такі основні зобов'язання: доступ до ринку сільськогосподарських і продовольчих товарів, внутрішня підтримка, яка надається національним виробникам урядами, експортні субсидії, тобто підтримка, яку надають уряди експорту та санітарні та фітосанітарні заходи [1]

Значну роль в розвитку аграрного сектору економіки відіграють заходи, пов'язані з державною підтримкою сільського господарства, які за правилами СОТ умовно поділені на три групи: “зеленої”, “синьої” та “жовтої скриньок”.

До заходів “жовтої скриньки” відносяться ті, що справляють неринковий вплив на торгівлю та виробництво. Країни, що входять до СОТ зобов'язується скоротити рівень сукупного виміру підтримки на узгоджений відсоток. Протягом шестирічного періоду (починаючи з 1 січня 1995 року) розвинуті країни погодилися скоротити рівень сукупного виміру на 20% від середнього рівня (якого було досягнуто в базовому періоді - 1986-1988 рр.). Країни, що розвиваються повинні зменшити сукупний вимір підтримки на 13% протягом десятирічного періоду. При виконанні цих зобов'язань обсяг сукупного виміру зменшився з 197,721 млрд. дол. США, який склався у базовому періоді 1986-1988 рр., до 162,497 млрд. дол. США на кінець періоду імплементації.

При вступі України до СОТ за базовий період було взято 2004 - 2006 роки. Відповідно до розрахунків Міністерства аграрної політики сукупний вимір підтримки за даний період склав 609 млн. дол. США (або 3 млрд. 43 млн. грн.). Розмір підтримки “жовтої скриньки” дорівнює 595 млн. дол. США (або 3 млрд. 51 млн. грн.). Ця сума не включається до сукупного показника підтримки згідно із параграфом 4 статті 6 Угоди про сільське господарство СОТ, оскільки вона менша, за 5% від вартості валової продукції сільського господарства.

Після вступу до СОТ аграрна політика підтримки має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки результативності кожної бюджетної програми, ніж збільшенні фінансування галузі. Визначальним напрямом державної політики підтримки сільського господарства має стати розробка та впровадження нових програм так званої «зеленої скриньки».

“Зелена скринька” - це заходи державної підтримки, що зовсім не впливають або впливають мінімально на виробництво і торгівлю. Вони фінансуються з Держбюджету і не мають своїм наслідком підтримку цін виробників. Держава має право фінансувати заходи “зеленої скриньки” у будь-якому необхідному обсязі, залежно від можливостей бюджету.

"Жовта скринька" - програми, спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення прибутковості (підтримка цін на продукцію, здешевлення вхідних матеріально-технічних ресурсів, ін.).

Одним із результатів переговорів щодо вступу до СОТ стало те, що Україна не зобов'язана скорочувати внутрішню підтримку, яка надається через програми «жовтої скриньки». Існує лише зобов'язання не перевищувати річного рівня підтримки, який акумулюється у показнику суми внутрішньої підтримки (СВП).

Після вступу до СОТ можливості державної підтримки АПК через програми «жовтої скриньки» не менші за ту підтримку, що надавалася сільському господарству України протягом останніх років. Разом із цим існує ще одне джерело фінансування села - «зелена скринька».

Програми «зеленої скриньки»

Підтримка в цьому напрямі не обмежується правилами СОТ, вона може стримуватися лише можливостями державних та місцевих бюджетів країни. Основним критерієм віднесення державного заходу підтримки до „зеленої скриньки” є умова, щоб наслідком підтримки не було надання цінової підтримки виробникам. Механізми реалізації програм „зеленої скриньки” не мають пов'язуватися з внутрішніми та світовими цінами, не справляти (або справляти якомога менший) негативного впливу на торгівлю та виробництво.

Загальні послуги „зеленої скриньки”:

* науково-дослідні роботи - як загального характеру, так і по конкретних продуктах;

* послуги щодо створення інфраструктури, включаючи капітальні витрати на електропостачання, дороги, транспортні засоби, ринкове та портове обладнання, водопостачання, греблі і дренажні системи, роботи по створенню інфраструктури у поєднанні з програмами по охороні навколишнього середовища;

* боротьба з шкідниками і захворюваннями рослин та тварин;

* поширення інформації, досвіду та консультативні послуги;

* послуги з інспектування на відповідність нормам безпеки, охорони здоров'я, рівня якості;

* послуги з маркетингу, просування товарів на ринок;

* підготовка та перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів і робочих кадрів.

Наприклад, в Австралії у структурі «зелених» програм 54% займають саме науково-дослідні роботи, більшість яких має продуктове спрямування. У США для сприяння експорту агропродукції за ініціативою «Доступ на ринок» дозволено співробітництво Мінсільгоспу США та українських асоціацій, які не займаються комерційною діяльністю, розділити витрати по маркетингу та просуванню американських товарів за кордон.

«Зелені» програми в Україні

Починаючи з 2006 року, в Україні спостерігається суттєве збільшення фінансування «зелених» програм підтримки - бюджетні витрати зросли в 3,6 рази. Заходи «зеленої скриньки» за 2006-2009 роки (в середньому за рік) становили 677,3 млн. грн.., за 2008-2010 рр. - 2424,1 млн. грн.

Як показав проведений автором аналіз, в Україні лише 5% загальної суми програм «зеленої скриньки» становлять прямі платежі безпосередньо сільгоспвиробникам, а саме по програмах докорінного поліпшення земель, фінансової підтримки господарств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах.

Решта «зелених» бюджетних коштів у країні - це фінансування так званих «загальних послуг», яке за останні роки суттєво збільшилося, особливо на підготовку кадрів (отримання вищої освіти), послуги з перевірок загального характеру (насіннєві інспекції, ветеринарна служба), науково-дослідні роботи, розвиток інфраструктури на селі (меліоративні системи, газопроводи, дороги, протиерозійні споруди, роботи по рекультивації земель).

Водночас збільшується навантаження на товаровиробників у вигляді додаткових грошових витрат, які вони несуть при замовленні цих послуг або при отриманні обов'язкових дозвільних документів. А це, в свою чергу, дуже тісно пов'язано із питанням конкурентоспроможності вітчизняної сільгосппродукції. Скорочення оперативних, маркетингових витрат аграрного бізнесу також лежить в цій площині. Нові умови ведення аграрного бізнесу в конкурентному середовищі, які з'являються після вступу до СОТ, вимагають трансформації державної політики надання загальних послуг для зниження оперативних витрат суб'єктів ринку та поліпшення якості продукції.

Тому збільшення бюджетних видатків на категорію «загальні послуги», тобто на функціонування різних державних комітетів, відомств, наукових установ, інспекцій, повинно означати одночасне збільшення для сільськогосподарського виробника безкоштовних або пільгових дорадчих послуг.

Невикористані можливості

Перспективним вбачається збільшення фінансування «зелених» прямих виплат сільськогосподарських виробникам. Угода про сільське господарство СОТ містить досить довгий перелік «зелених» прямих виплат виробникам, які ще не застосовуються в Україні.

Збільшення фінансування молока та м'яса обмежується показником базового загального сукупного виміру підтримки, тому увага має зосереджуватись на «зелених» програмах підтримки тваринницької галузі. Невикористані можливості підтримки молочного та м'ясного секторів в країні - це розробка нових та перспективних «зелених» програм, таких як підтримка структурної перебудови, що надається через інвестиції, програм регіональної допомоги несприятливим районам, програм охорони навколишнього середовища.

Дотації по зеленій програмі «регіональної допомоги» можуть надаватися агровиробникам неблагополучних районів, які страждають від посух (Південь України), у вигляді виплат на підтримку годівлі худоби. Адже внаслідок постійних посух у цих місцевостях відчуваються постійні труднощі із забезпеченням кормами, оскільки брак вологи нищить пасовища. Або це можуть бути неблагополучні райони по показнику низької родючості ґрунтів, що не дозволяє вирощувати достатню кількість кормових культур.

Підтримка структурної перебудови може здійснюватися як через пряму державну фінансову допомогу господарству на будівництво молочної ферми, закупівлю корів або зміну спеціалізації підприємства, так і через субсидії по компенсації відсотків за користування кредитами комерційних банків, взятих виробниками на вищевказані цілі. Фізична реструктуризація виробництва молока в Україні може передбачати будівництво нових ферм, оснащення ферм новим обладнанням і машинами, будівництво холодильників, закупівлю худоби. Ця допомога надається за умови складання бізнес-планів з поясненням, що виробник є неконкурентним на ринку не через кон'юнктурну ринкову ситуацію, а через недосконалу структуру самої ферми, невідповідний рівень менеджменту на ній. Останній напрямок підтримки може містити в собі підпрограму державної допомоги молодим підприємцям, які вирішили започаткувати агробізнес.

Розділ 3. Сільське господарство України в умовах СОТ

3.1 Сприяння експорту української продукції

Членство в СОТ для будь-якої країни є необхідною умовою повноцінної інтеграції у світове господарство. Для України, з обсягом експорту товарів та послуг, який складає близько половини ВВП, вступ до СОТ забезпечив міжнародно-правовий рівень торговельних стосунків з країнами - членами Організації. Україна, за даними Секретаріату СОТ, за обсягами торгівлі займає 33 місце у світовій системі торгівлі.

Починаючи з 2005 року відмічається щорічне зростання показників промислового виробництва, зовнішньої торгівлі, ВВП та прямих іноземних інвестицій. Тобто, вступ України до СОТ здійснювався у сприятливих економічних умовах. Процес поглиблення торговельно-економічного партнерства між Україною та країнами світу після набуття державою членства у СОТ було збережено, про що свідчать статистичні дані.

За перші місяці після вступу України до СОТ експортерам вдалось збільшити постачання на зовнішні ринки на 36% в порівнянні з аналогічним періодом, за 2007 рік, а саме сільського господарства на 98%. Тут слід сказати, що збільшення вартості експортних постачань на зовнішні ринки спостерігалось лише кілька місяців після приєднання до організації, а вже в наступному році експорт впав на 38%. Таке різке скорочення вартості експорту, пов'язане, в першу чергу, з падінням попиту та погіршенням цінової кон'юнктури та традиційну українську продукцію.

Аналіз впливу членства держави в СОТ на активізацію зовнішньоторговельної діяльності вітчизняних підприємств можна зробити на основі порівняльного аналізу статистичних даних зовнішньоекономічної діяльності за 2007 - 2008 р. р. за умови виключення впливу інших основних чинників.

Так, експорт до країн-членів ЄС за 2008 рік становив 3,4 млрд. дол. США, що більше ніж за 2007 рік на 72% або 1,4 млрд. дол. США. Одним з основних позитивних факторів, що вплинув на експорт промислової продукції після вступу України до СОТ, є припинення квотування експорту української металопродукції на ринок ЄС.

Зовнішньоторговельний обіг між Україною та США в порівнянні з 2007 роком збільшився на 217,3 млн. дол. США або на 85%.

Експорт товарів з України до країн Африки у 2008 році склав 3,9 млрд. дол. США, імпорт - 1,6 млрд. дол. США. Це найбільші показники торгівлі з країнами Африки за всю історію України.

Позитивний вплив на динаміку експорту Центральної та Східної Європи також пов'язується із скасуванням кількісних обмежень на шість груп металопродукції, що дозволило суттєво збільшити експорт металопродукції до окремих країн регіону, зокрема до Болгарії - більш як у 3 рази, Румунії - у 1,7 рази тощо.

Позитивна динаміка українського експорту до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону пов'язана із скасуванням кількісних обмежень на імпорт в країни регіону металопродукції та продукції хімічної галузі.

Водночас, аналіз роботи промислових підприємств не дозволяє зробити висновків щодо наслідків членства України в СОТ з огляду на негативний вплив світової фінансово-економічної кризи на розвиток вітчизняної промисловості.

Сільське господарство було найважливішою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ.

Незважаючи на те, що з вступом до СОТ держава змушена була здійснити певну лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти свою позицію та досягти компромісу стосовно принципових питань переговорів.

Домовлений рівень державної підтримки сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ.

Аналіз макроекономічних показників аграрного сектору економіки України з метою визначення системних змін у зв'язку із вступом України до СОТ ускладнено розгортанням в Україні з листопада 2008 року світової фінансової кризи та несприятливою ціновою кон`юнктурою на світовому аграрному ринку. Макроекономічні показники аграрного сектору не можуть виявити системних змін у обсягах імпорту, експорту, надходжень до бюджету та виробництва продукції сільського господарства, які були б виключно пов'язані з вступом України до СОТ. Позитивним є висновок, що загроза погіршення торговельного сальдо у зв'язку із значною лібералізацією доступу до Українського ринку сільськогосподарських товарів виявилась невиправданою.

Однак, структура експорту сільгосппродукції зазнала суттєвих змін, збільшення обсягів відбулось по основних 5 товарних позиціях, а саме: олії соняшникової (14,3%); пшениці (14,23%); ячменю (12,45%); насінні рапсу (11,14%) та кукурудзи (5,94%). Зменшення рівня диверсифікації робить аграрний сектор України більш залежним від світової кон`юнктури на відзначених ринках.

Слід окремо відзначити, що якість цього аналізу обмежена в зв'язку з тим, що за час членства України в СОТ не минуло повного маркетингового року на сільськогосподарську продукцію.

Зовнішньоторговельний обіг продукції АПК України за 2008 рік склав 18,0 млрд. дол. США, що в 1,6 рази більше ніж у 2007 році. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо становило 4,5 млрд. дол. США. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 66% та склав 11,3 млрд. дол. США, імпорт - на 55,3% та склав 6,76 млрд. дол. США.

Станом на 1 березня 2009 року у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 16,2 млн. тонн зерна (на 35 відсотків більше проти відповідного періоду минулого року), у тому числі пшениці 7,9 млн. тонн (на 45 відсотків більше), що свідчить про значний експортний потенціал сільського господарства та є базою активізації роботи переробних підприємств харчової промисловості та тваринницької підгалузі.

На теперішній час першочерговим завданням агропромислового комплексу є реформування механізму надання державної підтримки відповідно до принципів СОТ.

Найсуттєвішою перевагою членства України у СОТ повинно було стати збільшення іноземних інвестицій в економіку України. Однак, згідно з даними Держкомстату, чистий приріст прямих іноземних інвестицій за 2008 рік становив 6,2 млрд. дол. США, що на 22,1 відсотка менше приросту 2007 року. Зменшення притоку інвестицій відбулося саме у ІІ півріччі 2008 року (на 0,737 млн. дол. США).

Варто відзначити, що такого стрімкого негативного розвитку подій, який відбувся наприкінці 2008 року в Україні, не очікували більшість з експертів. Внаслідок посилення кумулятивного ефекту поширення світової фінансової кризи та суттєвого звуження зовнішнього попиту, спостерігалось обвальне зменшення обсягів виробництва починаючи з ІІІ кварталу саме в експорторієнтованих секторах економіки (в першу чергу, хімічному та металургійному). Все це доповнилось падінням фондового ринку, посиленням нестабільності валютного ринку (знецінення національної валюти), погіршенням стану на ринку банківських кредитів та депозитів, наростанням негативних очікувань суб'єктів ринку тощо.

Початок 2009 року характеризується продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувались в українській економіці під впливом поширення рецесивних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках тощо.

У січні-лютому 2009 року світові ціни на чорні метали за 8 регіонами світу знизились на 6,3 відсотка, що значно позначилось на падінні обсягів виробництва експорторієнтованих галузей промисловості, хоча у лютому спостерігалось призупинення цього падіння.

Надмірний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, зокрема проблема негативного торговельного сальдо на кінець 2008 року в сумі 13 млрд. 484,5 млн. дол. США спричинили прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою" від 04.02.2009 № 923-VI, яким запроваджено тимчасову цільову надбавку до ставок ввізного мита у розмірі 13 відсотків митної вартості товарів.

Надбавка до мита у розмірі 13%, крім питання про відповідність її положенням угод СОТ, має негативні наслідки для економіки країни:

· суттєве скорочення імпорту тягне за собою відповідне скорочення податкової бази бюджету, що знаходиться у вкрай складному становищі;

· це означає скорочення робочих місць, які утворилися внаслідок обслуговування імпорту у таких сферах, як морські порти, залізничні прикордонні станції та склади на прилеглих територіях, транспортні організації, торговельні підприємства. Істотного удару може бути завдано підприємцям малого бізнесу, які працюють з імпортом;

· може спостерігатися незадоволення споживчих потреб населення по окремих групах товарів, які важко замістити з внутрішніх джерел, якщо не в кількісному виразі, то вже точно за якісними параметрами;

· можливе вжиття іншими країнами аналогічних заходів щодо українського експорту, що призведе до втрати завойованих ринків, а отже до зменшення обсягів експортних поставок.

Внаслідок зменшення світового попиту та зниження цін на світових товарних ринках, за даними Держкомстату, експорт товарів у січні 2009 року зменшився на40 відсотків порівняно з груднем 2008 року. В той же час, падіння імпорту було більш суттєвим. Девальвація національної валюти та обмеження доступу до кредитних ресурсів в умовах загального згортання внутрішнього попиту призвело до скорочення обсягів імпорту товарів у січні проти грудня 2008 року на 57,3 відсотка. У січні 2009 року, до прийняття вищезазначеного Закону, сальдо зовнішньої торгівлі товарами вже набуло позитивного значення -397,8 млн. дол. США. Ураховуючи динаміку зовнішньоторговельних потоків проект Закону "Про внесення змін до деяких Законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою", розроблений Мінекономіки на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 20.02.2009 № 8558/1/1-09 не передбачає негайного запровадження додаткового імпортного збору, а лише створює законодавчі підстави для його можливого застосування у майбутньому, виключно на підставі інформації Національного банку України про погіршення стану платіжного балансу.

...