Співробітництво України з міжнародними фінансовими інститутами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищій навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Співробітництво України з міжнародними фінансовими інститутами»

Виконала: студентка денної форми навчання

3 курсу групи Ф-03

Бузинна Марія Вячеславівна

Перевірила: к. е. н., доцент

Дехтяр Надія Анатоліївна

Суми - 2012



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ

1.1 Сутність, завдання та класифікація міжнародних фінансових інститутів

1.2 Місце міжнародного валютного фонду у системі міжнародних економічних відносин

1.3 Обґрунтування ролі Світового банку та Міжнародного банку реконструкції та розвитку в світовій економіці

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ МВФ І МБРР ПО ВІДНОШЕННЮ ДО УКРАЇНИ

2.1 Сучасний стан розвитку кредитних відносин МВФ і України

2.2 Аналіз відносин між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МФІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Сучасні тенденції міжнародного валютно-фінансового співробітництва все більше актуалізують роль міжнародних фінансових інституцій, оскільки їхня діяльність вносить елемент урегульованості та стабільності у функціонування світової валютної системи. Нинішній стан валютно-фінансового співробітництва України з міжнародними інституціями ставить під сумнів ефективність існуючого механізму співпраці. Криза у відносинах нашої держави з міжнародними фінансовими інститутами (МФІ) викликає гостру необхідність у вдосконаленні всіх систем, що лежать у основі механізму співробітництва як з боку країни-позичальника (зокрема України), так і з боку зовнішніх кредиторів.

Аналіз сучасного стану співробітництва України з МФІ дає можливість прогнозувати сценарії розвитку майбутніх відносин та розробити рекомендації щодо вирішення ключових проблем на поточному етапі співпраці, які стосуються відносин України з МВФ та МБРР - найбільших світових кредиторів. Тому тема курсової роботи є актуальною і має практичне значення.

Даною проблемою займалися як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Значний вклад у дослідження діяльності МФІ з країнами-членами та з третіми країнами займалися такі вчені як Ю. Г. Козак, О. Дунас, А. О. Шатковська, С. І. Юрій, Н. В. Пронюк, О. І. Рогач, Г. И. Тункин, Л. Л. Лазебник та інші.

Метою написання курсової роботи є дослідження теоретичних основ діяльності МФІ, аналіз фінансово-кредитної політики МВФ та МБРР по відношенню до України та визначення напрямків удосконалення співпраці України з МФІ.

Для досягнення поставленої мети нами були розглянуті такі завдання:

- показати сутність, завдання та класифікацію МФІ;

- визначити місце МВФ у системі міжнародних економічних відносин;

- обґрунтувати роль Світового банку та МБРР у світовій економіці;

- охарактеризувати сучасний стан розвитку кредитних відносин України з МВФ;

- проаналізувати відносини між Україною та МБРР.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин, які виникають між учасниками валютно-фінансового співробітництва на міжнародному рівні.

Предметом дослідження курсової роботи виступає механізм співробітництва України з міжнародними фінансовими інститутами.

При написанні курсової роботи нами були використані такі методи: метод спостереження (при проведенні спостережень за зміною обсягів кредитних ресурсів, наданих Україні від МФІ), монографічний (при аналізі наукових джерел інформації), статистичні методи (при систематизації та відображенні обсягів кредитів, отримуваних Україною від МВФ за роки співпраці), аналітичний (при аналізі числових даних), графічний та табличний.

Інформаційною базою для написання курсової роботи виступили підручники, монографії, а також дані Міжнародного валютного фонду за період з 1994 по 2012 роки, дані Міжнародного банку реконструкції та розвитку за період з 2007 по 2012 роки.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ

1.1 Сутність, завдання та класифікація міжнародних фінансових інститутів

Міжнародні інститути є дієвим регулятором міжнародних відносин, зокрема, в економічній сфері. Їх значення як інституційних одиниць міжнародної економіки дедалі зростає. Сьогодні практично всі держави світу - від найпотужніших до невеликих і таких, економічний рівень яких ще невисокий, - сполучаються у світовій мережі міжнародних інститутів. Утворення міжнародних інститутів є об'єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства.

Особливу роль відіграють міжнародні фінансові інститути (МФІ), адже через їх мережу проходить значна частка світових інвестицій, відбуваються купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важлива діяльність цих інститутів для країн, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід МФІ, так і власні можливості.

Існує декілька поглядів щодо визначення поняття МФІ. Так, Н. С. Рязанова у своїй праці «Міжнародні фінанси» дає таке визначення МФІ: «Це створені кількома державами організації, які беруть участь у фінансово-кредитний системі на міжнародному рівні» [30]. З іншого боку, А. І. Мокій у навчальному посібнику «Міжнародні організації» дає інше визначення: «МФІ - це будь-яка організація (банк, фінансова компанія та ін.), яка збирає кошти окремих суб'єктів міжнародного фінансового ринку, перерозподіляє та інвестує їх у тих напрямках, де їх використання, як очікується, призведе до найбільших економічних вигод» [19]. Можна стверджувати, що дане визначення є більш повним, адже воно показує поетапність процесів, які мають місце при здійсненні МФІ своєї діяльності. Але при характеристиці даного поняття треба враховувати те, що об'єктом МФІ виступають грошові кошти. Тому, доцільно запропонувати таке визначення МФІ: «Це сукупність однорідних економічних відносин, взаємопов'язаних за формами і методами акумулювання, розподілу грошових коштів, які є частиною міжнародної фінансово-кредитної системи, і діяльність яких регулюються об'єднаними в організацію державами згідно із положеннями установчих документів».

Усі міжнародні фінансові інститути переслідують схожі цілі та виконують спільні завдання. Головними завданнями діяльності інтеграційних об'єднань є наступні [14]:

- використання переваг економії масштабу завдяки розширенню обсягів ринку, зменшенню трансакційних витрат та використанню інших переваг на основі теорії економії масштабу;

- вирішення завдань торгової політики: регіональні угруповання надають змогу створити більш стабільне і передбачувальне середовище для взаємної торгівлі, зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ;

- сприяння структурній перебудові економіки завдяки використанню досвіду провідних економічно розвинених країн, що є членами об'єднання;

- підтримка молодих галузей виробництва за рахунок виходу місцевих виробників на більш широкий регіональний ринок;

- створення сприятливого зовнішньополітичного середовища: забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки;

- можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні;

- усунення перешкод на шляху взаємного обміну і взаємодії національних економік, забезпечення сприятливих умов господарювання на мікрорівні, стимулювання конкуренції.

МФІ можуть бути класифіковані за багатьма ознаками. Класифікація МФІ наведена у таблиці 1.1 [38].

Таблиця 1.1 - Класифікація МФІ

Ознака	Типи міжнародних фінансових інституцій
1. Членство держав	- міждержавні - недержавні - змішані
2. Географічне охоплення	- глобальні (всесвітні) - регіональні - субрегіональні
3. Функціональне охоплення	- універсальні - спеціальні
4. Характер повноважень	- міжнародні - наднаціональні
5. Характер діяльності	- регульовані - контрольні - координаційно-інформаційні - консультативні
6. Період функціонування	- тимчасові - постійні
7. Порядок вступу до інституції	- відкриті - закриті

Одну із найважливіших ролей серед міжнародних фінансових інститутів відіграють так звані «Бреттон-Вудські організації», до яких відносять Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (СБ), які складають найважливішу ланку сучасної інституціональної структури у міжнародних валютних відносинах. Крім зазначених вище найбільш потужними та дієвими організаціями також є Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки і валютно-кредитні організації Європейського Союзу (Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Північної Америки (Міжамериканський банк розвитку), Південно-Східної Азії (Азіатський банк розвитку) та ін. Систематизуємо основні міжнародні фінансові інститути, побудувавши схему (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 - Міжнародні фінансові інститути [складено автором на основі джерел 14, 20]

Отже, наведені вище фінансові інститути створені для надання країнам кредитів, розробки принципів функціонування світової валютної системи, а також здійснення міждержавного регулювання валютно-кредитних та фінансових відносин. Фактично багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін.

Основна маса країн прагне спиратися на багатосторонні джерела для отримання коштів на розвиток та залучення додаткових коштів. Найбільш перспективними багатосторонніми джерелами надання позикових коштів вважаються МВФ та Світовий банк.

1.2 Місце Міжнародного валютного фонду у системі міжнародних економічних відносин

Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund, IMF) - це організація, що регулює валютно-розрахункові відносини між державами-членами та надає їм фінансову допомогу, в разі виникнення валютних труднощів, у вигляді позичок в іноземній валюті [7]. МВФ організовано за принципом акціонерного товариства, і кількість голосів країн-учасниць є їхньою часткою в капіталі фонду. На частку США припадає 18,2 % капіталу, Європейського Союзу - 26,7 %. Частка інших 22 країн становить 60,3 % капіталу фонду [11].

Фінансові ресурси МВФ формуються із сум членських внесків країн-учасниць. Це так звані квоти, котрі виражені в одиницях спеціальних прав запозичень (СПЗ). Квота вважається ключовим елементом в системі взаємовідносин держав-членів МВФ. За розмірами квот визначаються не тільки голоси щодо управління фондом, а і можливість позичати кошти. Стосовно України, то її квота в результаті завершення 13 перегляду квот (з 03.03.2011 р.) складає 1,25 млрд. СПЗ, що складає 0,576 % квоти МВФ [31].

Під час проведення своєї діяльності МВФ виконує чотири основні функції, які зазначено на рисунку 1.2. Крім того, наглядова та функція формування ресурсів у свою чергу поділяються ще на три підвиди, створюючи складну функціональну структуру МФІ.



Рисунок 1.2 - Функціональна структура МВФ [складено автором на основі джерел 5, 16, 28]

Нагляд за валютною політикою країн-членів - це фактично спостереження за політикою країн-членів в галузі встановлення валютних курсів. Кожна країна повинна в обов'язковому форматі надати МВФ за його запитом інформацію, яка необхідна для здійснення нагляду. Такою інформацією є дані про реальний грошовий, бюджетний і зовнішній сектори економіки країни, про структурну політику уряду (ринок праці, приватизація, навколишнє середовище). У процесі такого нагляду виявляються потенційні дисбаланси, що можуть дестабілізувати валютні курси в країні. За підсумками даного нагляду МВФ може надати урядам відповідні рекомендації.

Існують три основні форми нагляду: консультації, багатосторонній нагляд, поглиблений нагляд [16]. Консультації є підсумковою діяльністю місій МВФ, які щороку навідують країну-члена і ведуть переговори із керівниками основних економічних інститутів (міністри фінансів, економіки, управляючі центральних банків тощо). Багатосторонній нагляд являє собою аналіз Виконавчою радою міжнародної економіки у цілому. Поглиблений нагляд може здійснюватися на прохання уряду країни із метою виявлення та виправлення мікроекономічних дисбалансів.

Випуск СПЗ (спеціальні права запозичення) виступає специфічною функцією МВФ, котра слугує для поповнення міжнародних валютних резервів.

Кредитно-фінансова діяльність є однією з найважливіших функцій МВФ. Вона полягає у використанні фінансових ресурсів МВФ країнами-членами й кредитуванні за допомогою залучених ресурсів [28]. Структура ресурсів Фонду формується з двох блоків: внесок кожної країни в статутний капітал МВФ відповідно її квоти та запозичені кошти (кредитні лінії від центральних банків та урядів його членів).

Фінансові ресурси МВФ надаються у формі трьох модифікацій, які називаються фінансовими можливостями: регулярні, концесійні і спеціальні.

Регулярне фінансування поділяється на короткострокове й подовжене.

Короткострокове, або «стенд-бай» (stand-by), здійснюється в межах резервних угод строком на 12-18 місяців. Це фінансування для виправлення короткострокових макроекономічних дисбалансів. Надається траншами в розмірі 25 % квоти. Купівля валюти здійснюється на умовах 2-7 % річних. Крім того, надаючи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійний збір в розмірі 0,5 % суми угоди. Викуп валюти має відбутися через 5 років.

Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вони спрямовані на підтримку економічних реформ у країнах-членах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років [5].

Концесійне фінансування призначене для найменш розвинутих країн, чий доход на душу населення не перевищує 825 дол. США [28]. Цей вид фінансування надається на пільгових умовах під 0,5 % річних з виплатою боргу через 10 років.

Спеціальне фінансування надається у зв'язку з надзвичайними обставинами. До них належать стихійне лихо, соціальні заворушення, різке падіння цін на експортні товари або підвищення їх - на імпортні. Спеціальне фінансування здійснюється також з урахуванням труднощів перехідного періоду в економіці.

Крім фінансових операцій, Фонд здійснює й чисто кредитні. До середини 70-х років кредити надавалися переважно розвинутим країнам. Потім ситуація різко змінилася, і практично всі кредити йдуть у країни, що розвиваються, і в країни з перехідною економікою. Можна виокремити три основні механізми кредитування МВФ, які наведені на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 - Основні механізми кредитування МВФ [36]

Резервна частка (Reserve Tranche) визначається як перевищення величини квоти країни-члена над сумою, яка перебуває на рахунку Фонду національної валюти даної країни. Якщо МВФ використовує частину національної валюти країни-члена для надання кредиту іншим країнам, то резервна частка такої країни відповідно збільшується. Непогашена сума позик, наданих країною-членом Фонду в рамках кредитних угод ГУЗ (Генеральні угоди про займи) і НСЗ (Нові угоди про займи), формують її кредитну позицію. Резервна частка і кредитна позиція разом складають «резервну позицію» країни-члена МВФ [36].

Засоби в іноземній валюті, які країна-член може отримати понад розмір резервної частки, поділяються на чотири кредитні частки (Credit Tranches), які становлять по 25 % квоти. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ в межах кредитної частки є обмеженим: сума валюти країни в активах МВФ не може перевищувати 200 % її квоти (враховуючи 75 % квоти, яка внесена відповідно до підписки). Таким чином, гранична сума кредиту, яку країна може отримати в Фонді завдяки використання резервної і кредитної частки, становить 125 % її квоти. Але угода надає МВФ право призупиняти це обмеження. На цій підставі ресурси Фонду у багатьох випадках використовується в розмірах, які перевищують зафіксовану в уставі межу [34].

Механізм розширеного кредитування (Extended Fund Facility) доповнив резервну і кредитні частки. Він призначений для надання кредитів на триваліший період і в більших розмірах по відношенню до квот, ніж в рамках звичайних кредитних часток. Підставою для звернення країни до МВФ з проханням про надання кредиту в рамках розширеного кредитування є серйозні порушення рівноваги платіжного балансу, які були спричинені несприятливими структурними змінами у виробництві, торгівлі або цінах. Розширені кредити зазвичай надаються на три роки, за необхідністю - до чотирьох, визначеними порціями (траншами) через певні проміжки часу - раз на півріччя, щоквартально або (в деяких випадках) щомісячно [36].

Технічна допомога МВФ полягає в сприянні країнам-членам у здійсненні ними грошової, валютної політики, банківського нагляду, бюджетної й податкової політики, упорядкуванні статистики, в розробленні фінансового й економічного законодавства. Технічна допомога здійснюється шляхом направлення місій МВФ у центральні банки й міністерства фінансів країни. Така допомога надається на прохання країни. Експерти місії працюють у країні зазвичай близько 2-3 роки [34].

МВФ є розробником власних рекомендацій, які мають для країн-позичальників обов'язковий характер. Фонд дотримується чіткої та жорсткої монетарної політики, яка вимагає [26]:

- підтримання активного сальдо платіжного балансу як головний фактор виплати основної частини боргу та відсотків по ньому;

- стабілізація внутрішнього попиту за рахунок зменшення державних видатків;

- використання позик для фінансування виробничої сфери, погашення основної частини боргу та відсотків за рахунок прибутку, отриманого від виробничої сфери;

- формування та підтримання бездефіцитності державного бюджету за рахунок зниження невиправданих державних видатків та стримання інфляції;

- проведення ефективної податкової політики, котра б сприяла розвитку інвестування та підприємництва і забезпечувала збір податків на покриття державних видатків;

- максимальне використання ринкових механізмів конкуренції як засобу для підвищення конкурентоспроможності економіки, скасування контролю над цінами та заробітною платою;

- проведення структурної перебудови економіки як бази для довгострокового розвитку;

- підтримання стабільності політичної влади та інтеграційних курсів, оскільки зміна влади веде за собою передачу зовнішніх зобов'язань, в тому числі включаючи і державні позики.

Отже, МВФ є важливою ланкою міжнародної фінансової співпраці. Він надає консультативну і технічну допомогу, забезпечує фінансову допомогу країнам-членам Фонду, сприяє розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва, розширенню та збалансованому зростанню обсягів міжнародної торгівлі з метою досягнення високого рівня зайнятості та реальних прибутків. Крім того, участь у МВФ дає можливість зміцнити виробничий потенціал країн-членів та допомагає підтримати рівновагу платіжних балансів.

На сьогоднішній день МВФ об'єднує 188 країн [11], включаючи усі республіки колишнього СРСР. Членство в МВФ є передумовою для вступу країни в МБРР. Фонд підтримує тісні зв'язки з МБРР, Всесвітньою торговою організацією (ВТО), Банком міжнародних розрахунків (БМР).

1.3 Обґрунтування ролі Світового банку та МБРР в міжнародній економіці

Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку.

Формування Групи Світового банку (The World Bank Group) було розпочато рішенням Бреттон-Вудської Конференції про заснування МБРР водночас з МВФ. Ці два інститути тісно зв'язані між собою за основними цілями, а також організаційно. Так, членом МБРР може стати тільки учасник МВФ. Структурою обидва вони входять до системи ООН.

Група Світового банку складається з чотирьох основних інститутів - Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ); до цієї ж групи належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС), який має специфічні функції, але організаційно пов'язаний із Світовим банком [10]. Тому Групу Світового банку можна представити у вигляді наступної схеми (рисунок 1.4), з якої видно, що Світовий банк є об'єднанням окремих інституційних одиниць, які мають спільні цілі.



Рисунок 1.4 - Складові елементи Групи Світового банку

Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв'язані, перш за все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові - Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності. Покажемо відмінності у цілях, функціях та джерелах формування ресурсів вищезазначених інститутів у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Організаційно-функціональна структура Світового банку [складено автором на основі джерел 18, 23, 38]

Організація	Основні цілі	Джерела формування ресурсів	Основні функції
МБРР	- сприяння економічному розвитку країн-членів; - заохочення іноземних інвестицій; - підтримка збалансованості платіжних балансів країн-членів	- внески країн-членів в уставний капітал; - позикові кошти із зовнішніх джерел; - платежі в рахунок погашення боргу	- кредитування країн-членів під урядові гарантії; - технічна допомога країнам, що розвиваються
Продовження таблиці 1.2
Організація	Основні цілі	Джерела формування ресурсів	Основні функції
МФК	- сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохочення приватного підприємництва	- внески в уставний капітал; - кредити МБРР; - відрахування від прибутків; - платежі в рахунок погашення боргу; - позикові кошти із зовнішніх джерел	- кредитування високорентабельних об'єктів без урядових гарантій; - інвестування в акціонерний капітал об'єктів з нacтyпним перепродажем акцій приватним підприємцям; - технічна допомога
МАР	- сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються	- прибутки від МБРР; - внески країн-донорів; - платежі в рахунок погашення боргу	- безпроцентні позики найменш розвинутим країнам під урядові гарантії; - надання кредиту урядам. під процент
БАГІ	- сприяння притоку інвестицій в країни, що розвіваються	- внески в уставний капітал	- страхування некомерційних ризиків; - консультативні послуги
МЦУІС	- урегулювання інвестиційних спорів		- примирення; - арбітраж

Основною кредитною установою Світового банку є Міжнародний банк реконструкції й розвитку - МБРР (International Bank for Reconstruction and Development - IBRD). Він був заснований в 1945 році. У число учасників банку входить 188 країни, також і Україна (увійшла в 1992 р.) [13]. Країни, що подають заявку на вступ у МБРР, повинні спочатку стати членами МВФ.

Статутний капітал банку на середину 2011 р. складав 191 млрд. дол. США. Він формується нетрадиційно. Уряди країн-членів купують акції, але сплачують лише невелику частину їх вартості (6 %). Решта капіталу є "недоторканою" і може бути затребувана банком лише в разі відсутності в нього ресурсів для термінового погашення своїх зобов'язань. Поки що таких випадків не траплялося. Цей гарантійний капітал не можна використовувати для надання кредитів [14].

Підписка країн-членів на акції банку здійснюється у відповідності з їх економічною потужністю. Кожна країна має свою квоту в уставному капіталі. Квота України складає 0,8 % капіталу банку, США - 17 %, Японії - 6,24 %. Росії, Канади, Саудівської Аравії, Індії та Італії - по 2,99 % [13].

Крім того, МБРР має і зовнішні джерела фінансування. Він є значним позичальником на світовому фінансовому ринку. МБРР випускає облігації під 7 % щорічних, що дуже вигідно приватним інвесторам. Їх інтерес підігрівається ще й тим, що банк дає гарантії під ці облігації. Крім того, приватні банки й інші кредитні інститути вкладають ще і свої капітали в облігації МБРР. За рахунок емісії облігацій МБРР формує 94 % своїх ресурсів.

Діяльність МБРР доповнюється діяльністю двох його дочірніх організацій: Міжнародної асоціації розвитку та Міжнародної фінансової корпорації.

МБРР здійснює свою діяльність за трьома основними напрямками, які наведені на рисунку 1.5.

Рисунок 1.5 - Основні напрями діяльності МБРР [5]



Кредитна політика МБРР спрямована на стимулювання розвитку приватного сектору в країнах-членах. До прийняття рішення про надання кредиту в країну прямує місія МБРР, яка вивчає економічну ситуацію, оцінює доцільність здійснення проектів, під які плануються кредити. Місія складає свій висновок і рекомендації, які країна мусить прийняти, інакше може й не одержати кредиту.

На відміну від МВФ Міжнародний банк реконструкції і розвитку кредитує проекти економічного зростання. Так, МБРР - найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються і які мають середній дохід на душу населення [13].

Принцип кредитної політики МБРР полягає в тому, що він не переглядає встановлені відсотки або основні платежі за позиками і не бере участі в угодах щодо перегляду боргів стосовно наданих ним позик. Це дає йому можливість мінімізувати портфель боргових зобов'язань країн, які мають позики зі статусом хронічної заборгованості. Кількість неплатоспроможних країн, які не мають змоги своєчасно обслуговувати боргові зобов'язання за позиками МБРР, незначна: 5-7 щорічно, відповідно незначний і обсяг простроченої заборгованості Банку.

Зазвичай кредити надаються на строк 15-20 років. Ставка кредиту в середньому перевищує на 0,5 % ставку по позиковим коштам банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7 % щорічних, то кредитна ставка складає в середньому 7,5 %.

Для країн, що розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати безвідсотковий кредит.

За класифікацією МБРР весь запропонований портфель кредитів поділяється на інвестиційні та системні кредити (рисунок 1.6). У свою чергу, інвестиційні кредити можна поділити на адаптаційні програмні кредити та кредити на навчання та інновації. Системні кредити також мають два підвиди: програмні кредити на структурну перебудову і спеціальні кредити на структурну перебудову окремо взятого сектору.

Рисунок 1.6 - Види кредитів МБРР за призначенням [15, 17]

Інвестиційні кредити виділяються банком для фінансування галузевих проектів розвитку (енергетики, транспорту, сільського господарства, вугільної промисловості). За останні роки все більше коштів направляється банком на розвиток освіти, охорони здоров'я та соціальної сфери. Серед інвестиційних кредитів новими продуктами є адаптаційні програмні кредити (adaptable program loans) і кредити на навчання та інновації (learning and innovation loans) для підтримки невеликих «пілотних» проектів нарощування економічного потенціалу з максимальним розміром у 5 млн. дол. США. За інвестиційними проектами схема фінансування Світового банку побудована на тендерній основі [15].

Системні кредити виділяються Банком на фінансування проектів структурної перебудови (adjustment loans) економіки терміном на 2-3 роки. Серед системних кредитів також появилися нові види: програмні кредити на структурну перебудову (Programmatic Structural Adjustment Loan) і спеціальні кредити на структурну перебудову сектора (Special Structural Adjustment Loan). Системні проекти призначаються для реформування секторів економіки, і кошти за траншами направляються через казначейства країн-членів та реалізацію проектів. МБРР постійно оцінює платоспроможність країни-позичальника і відповідно корегує свої програми та розмір кредитних операцій, зокрема для кожної країни [17].

Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від реструктуризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не було.

Статутом МБРР взагалі не передбачено списання боргів за непогашеними кредитами. Навпаки, задача Банку - надати боржнику, що має фінансові проблеми, допомогу при розрахунках з кредиторами шляхом пролонгації кредиту та реструктуризації боргів. Якщо заборгованість країни-боржника перевищує 6 міс, то Банк переводить боржника в статус "консервації".

Хоч прибуток не є головною метою МБРР, він працює прибутково. В середині 90-х років пересічно за рік прибуток складав понад 1 млрд. доларів; він використовується для поповнення ресурсів МБРР. Дивідендів своїм членам банк не сплачує [13].

Отже, МБРР - це міжнародний фінансово-кредитний інститут, задача якого полягає у тому, щоб за рахунок підтримки сталого розвитку знизити рівень бідності в країнах із середнім рівнем доходів, а також у бідних платоспроможних країнах шляхом надання кредитів та аналітичних і консультаційних послуг. Крім того, надання кредитів Світовим банком має демонстраційний ефект: його авторитет стимулює приватних інвесторів та інші банки спрямовувати капітали в країни, що одержали кредити від МБРР.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ МВФ І МБРР ПО ВІДНОШЕННЮ ДО УКРАЇНИ

2.1 Сучасний стан розвитку кредитних відносин МВФ і України

міжнародний фінансовий банк валютний

Діяльність міжнародних фінансових інститутів набуває вагомішого значення і для України. Вона сприяє переходу економіки до ринкових відносин, стабілізації й економічному прогресу. Україна бере участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових інститутів. Співпраця України з цими інститутами є важливим джерелом залучення додаткових фінансів до національної економіки.

Найактивніше Україна співпрацює з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Співробітництво було започатковане у 1992 році після проголошення незалежності в країні, і спрямовувалося на підтримку ринкової трансформації економіки України, макроекономічної стабільності та збалансованості національної валюти [19].

Україна стала членом МВФ 3 червня 1992 року (відповідно до Закону України від 03.06.92 № 2402-ХІІ "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій") [22].

Квота України у Фонді в результаті завершення 13 перегляду квот (з 03.03.2011) складає 1 млрд. 252 млн. СПЗ (Спеціальних прав запозичення), що складає 0,576 % квоти МВФ.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів, які наведені у таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 - Етапи співробітництва України з МВФ за період з 1994 по 2010 рр. [35]

Етап	Роки	Особливості проведення програми
1	1994- 1995	У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF - Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно
2	1995-1998	Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами Stand-By. Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.
3	1998- 2002	Програма розширеного фінансування (EFF - Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України
4	2003-2005	Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму «Стенд-бай»
5	2006-2010	В рамках відновлення співпраці затверджено програму для України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800 % квоти України). В рамках даної програми Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов`язань Уряду України

Розглянемо останній етап відносин України з МВФ більш докладно.

У 2008 та 2009 роках Україною за результатами двох переглядів програми було одержано суму коштів обсягом 7 млрд. СПЗ, частину з яких було зараховано до золотовалютних резервів НБУ (3,875 млрд. СПЗ), а іншу частину до Державного бюджету України (3,125 млрд. СПЗ) [37].

Кошти першого траншу (4,5 млрд. дол. США) зараховані на рахунок Національного банку України та направлені для регулювання платіжного балансу України, підтримки обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору.

Кошти другого траншу (2,8 млрд. дол. США), які Україна отримала у травні направлені не лише на підтримку платіжного балансу, адже частина коштів у сумі 1,5 млрд. дол. США спрямована до Державного бюджету України для фінансування зовнішніх боргових зобов'язань.

Кошти третього траншу (3,3 млрд. дол. США) в повній мірі спрямовані на фінансування Державного бюджету 2009 року [35].

Залучення коштів Національним банком України дозволило уникнути ситуації швидкого погіршення стану платіжного балансу, підтримати обмінний курс гривні і забезпечити ліквідність банківського сектора країни.

Залучення коштів Міністерством фінансів відбулося відповідно до законодавства України та згідно з внутрішніми процедурами МВФ (з оформленням відповідних боргових інструментів, упорядкуванням договірно-правових відносин з НБУ та включенням сум заборгованості до складу державного боргу України). Кошти, які зараховувалися до Державного бюджету України були включені в загальний обсяг фінансування, передбаченого для покриття бюджетного дефіциту у 2009 році, як це було встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Дана програма була спрямована, по-перше, на вирішення проблем у фінансовому секторі шляхом:

- підтримки ліквідності та розширення гарантій по депозитах;

- посилення платоспроможності банківської системи, включаючи державні фонди;

- врегулювання питання боргів домогосподарств та підприємницького сектору.

По-друге, вона була спрямована на зменшення впливу зовнішніх шоків та скороченню рівня інфляції шляхом проведення відповідної макроекономічної політики, тобто впровадження Програми сприяло макроекономічній стабілізації, зменшенню рівня інфляції, стабілізації вітчизняної фінансової системи в умовах глобальної кризи довіри на фінансових ринках та структурній перебудові в економіці в умовах погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури [19].

Програма «Стенд-бай» висувала наступні фінансові умови надання кредиту з боку МВФ, які наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Фінансові умови надання кредиту з боку МВФ за програмою «Стенд-бай» [35]

Показник	Умова
Ставка відсотків	відсоткова ставка СПЗ + % (маржа Фонду)
Тип ставки відсотків	плаваюча (залежить від зміни СДР відсоткової ставки)
Ставка одноразової комісії (за резервування коштів)	0,25 % (повертається пропорційно отриманню коштів)
Ставка сервісного збору	0,5 % від суми траншу
Термін погашення позики	пільговий період - 3 роки (здійснюється щоквартальна виплата відсотків)
	погашення основної суми провадиться рівними частинами щоквартально протягом 2-х років

Протягом реалізації програми «Стенд-бай» відповідно до умов Програми з боку МВФ здійснювався постійний моніторинг виконання її результатів. Україна мала здійснити широкий спектр заходів у різних сферах економіки. З точки зору фінансової політики передбачалось відновлення довіри та віру у стабільність банківської системи, удосконалення систем контролю і нагляду та створення стратегічної спрямованості діяльності банків. Фіскальна та бюджетно-податкова політики також мали зазнати певних змін, які стосувалися у першу чергу утримання дефіциту бюджету на низьких рівнях. Крім того, акцент робився ще і на підтримку приватного сектору економіки.

Повний комплекс заходів у рамках Програми наведено на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 - Ключові заходи щодо здійснення програми «Стенд-бай» Україною у період з 2009 по 2010 рр. [35]



У 2010 році до МВФ було відправлено Лист про наміри та Меморандум про економічну та фінансову політику. За результатами роботи місії МВФ відповідні висновки щодо питання про виділення фінансування було передано на розгляд Ради Директорів МВФ, яка за рішенням від 28 липня 2010 року схвалила нову Програму співробітництва для України. Дана Програма передбачає виділення Україні коштів у розмірі 10 млрд. СПЗ (15,15 млрд. дол. США), що еквівалентно 728,9 % української квоти у Фонді. Програма розрахована на 29 місяців, при цьому 29.07.10 р. відбулося надходження першого траншу у розмірі 1,25 млрд. СПЗ (1,89 млрд. дол. США), з яких 1 млрд. доларів США було направлено на покриття дефіциту державного бюджету, а 890 млн. доларів США - у валютні резерви Нацбанку. У грудні поточного року за підсумками завершення першого перегляду програми співробітництва України з МВФ Виконавча Рада директорів фонду прийняла рішення про виділення Україні другого траншу кредиту «стенд-бай» в розмірі 1 млрд. СПЗ (1,5 млрд. дол. США).

На початку 2011 року в Україні працювала місія фахівців Європейського департаменту МВФ з метою здійснення другого перегляду Програми співробітництва «стенд-бай», а також для проведення щорічних консультацій за Статтею IV Угоди з МВФ. Результат перевірки показав,що показники розвитку економіки України у 2010 році були кращими за очікувані, при цьому економічне зростання перевищило 4 відсотки ВВП за рахунок збільшення обсягів експорту та відновлення інвестування та приватного споживання. Впроваджувана за підтримки угоди «Стенд-бай» економічна програма влади загалом рухається в правильному напрямку, та нами досягнуто домовленостей стосовно більшості стратегічних питань, що забезпечуватимуть виконання завдань програми на 2011 рік [11].

Таким чином, загальний обсяг коштів, виділених Україні в рамках програми, складає 2,25 млрд. СПЗ (3,4 млрд. дол. США) [7]. Основною метою надання коштів Фонду є підтримка реалізації реформ, спрямованих на економічне відновлення.

За роки співпраці України з МВФ (1994-2011 рр.) отримано близько 12,3 млрд. СПЗ, що складає близько 18,3 млрд. дол. США [21]. Україна стала другою за розміром отриманої допомоги від МВФ. На рисунку 2.2 можна спостерігати динаміку погашення Україною кредиту та планові обсяги погашення на 2013 та 2014 роки [31].

Рисунок 2.2 - Погашення Україною кредиту «стенд-бай» за період з 2009 по 2014 рр., млн. дол. США

З рисунку видно, що відсотки по кредиту почнуть погашатися вже з 2009 року. Їх погашення триватиме до 2013 року. Тіло кредиту «стенд-бай» Україна почне погашати з 2012 р. Загалом, найбільша сума до погашення припадає на 2012 рік, коли потрібно буде погасити майже вдвічі більше за поточний рік.

Проаналізувавши кредитні відносини України з МВФ можна говорити про позитивні та негативні наслідки даної співпраці.

До позитивних слід віднести те, що існують певні успіхи від виконання програми «стенд-бай», наприклад: зниження інфляції, зменшення ризиків у банківському секторі, стабілізація валютного курсу.

Взявши кредит у МВФ, НБУ зумів провести рекапіталізацію проблемних банків, звідси відбулася трансформація приватного боргу комерційних банків перед вкладниками у державний борг перед фондом. Деякі клієнти банків зуміли повернути свої кошти, і депозитна паніка припинилася, що також є позитивною тенденцією.

Також завдяки траншам була дещо послаблена проблема фіскального дефіциту, оскільки частина коштів МВФ перекрила видатки з погашення зовнішніх зобов'язань уряду, проведення розрахунків за російський газ та покриття касових розривів для своєчасної виплати зарплат і пенсій [31].

Україна є одним із найбільших споживачів кредитів МВФ на даний час, що підтверджує її залежність від фінансової допомоги МВФ (табл. А.1 додатку А).

Негативні наслідки полягають у тому, що кредит від МВФ є досить дешевим і спокусливим для уряду, так як передбачає виплату відсотків у розмірі близько 2 % річних від загальної суми боргу. Виплата тіла позики почнеться аж у 2012 році і триватиме до 2014 року [21].

Отже, кредитні відносини України і МВФ мають позитивні і негативні моменти. Кредити, які залучаються від МВФ, використовуються для вирішення проблем платіжного балансу та підтримки курсу національної валюти, які дають можливість забезпечення економічного зростання в державі, але методи реформування економіки України вибрані неправильно, тому що наслідки співробітництва України з МВФ більше погіршують, а не покращують становище у державі.

2.2 Аналіз відносин між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку

Після приєднання України до МВФ, вона стала 167 членом Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Світовий банк допомагає українському уряду у плануванні та реалізації економічних реформ шляхом консультацій, участі у спільних економічних дослідженнях та надання позик для підтримки реформ.

МБРР надає кредити лише надійним позичальникам та під проекти, які обіцяють економічну ефективність для країни. Політика МБРР полягає в тому, що Банк не реструктурує платежі стосовно позик, які надає і не несе збитки щодо них. Це забезпечується тим, що всі позики МБРР надаються під гарантії урядів країн-позичальників [18].

Стосовно стану проектного портфеля МБРР в Україні, то за останні 15 років Банком було запропоновано Україні ресурсів на суму понад 6,9 млрд. доларів США (з яких вже використано 4,9 млрд. дол. США).

Вагомим напрямом співпраці з Банком є підтримка реального сектору економіки, метою реалізації якої є впровадження пріоритетних інвестиційних проектів у сфері енергетики, енергозбереження, будівництва і реконструкції автошляхів та залізничних шляхів, розвитку муніципальної інфраструктури. Також, впроваджуються проекти МБРР, які сприяють підвищенню якості соціальних послуг, удосконаленню систем управління фінансами держави, державної статистики та податкової служби, а також розвитку села шляхом видачі державних актів на право власності на землю. Разом з тим, перспективним напрямом співробітництва з Банком є впровадження кредитних ліній для підтримки виробництва експортоорієнтованої продукції та енергозберігаючого обладнання і для модернізації виробництва з використанням енергоефективних технологій [29].

Порівняємо структуру портфеля проектів МБРР на стадії реалізації у 2007 та у 2011 роках (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Структура портфеля проектів МБРР за 2007 та 2011 рр., % [32]

Напрямок використання	2007 рік	2011 рік	Відхилення
Розвиток державного сектору, %	24	9	- 15
Агропромисловий сектор, %	13	6	- 7
Муніципальна інфраструктура, %	3	10	7
Соціально-гуманітарний сектор, %	32	9	- 23
Продовження таблиці 2.3
Напрямок використання	2007 рік	2011 рік	Відхилення
Енергетичний сектор, %	11	26	15
Фінансування підприємств, %	17	11	- 6
Транспорт, %	0	29	29

Таким чином, за досліджуваний період завдяки спільній роботі команд української сторони та Банку протягом останніх років вдалось переорієнтувати структуру проектного портфелю на підтримку реального сектору. За допомогою співпраці України з МБРР частка ресурсів у сфері розвитку енергетики зросла з 11 % до 26 %, муніципальної інфраструктури - з 3 % до 10 %, також реалізувався проект у транспортному секторі, частка ресурсів якого становить 29 % від вартості портфеля.

Для підтримки соціально-гуманітарного сектору на стадії реалізації знаходиться 2 проекти [37]:

- рівний доступ до якісної освіти в Україні - 86,6 млн. дол. США, з яких вже скасовано 54,9 млн. дол. США та використано 29,4 млн. дол. США. Метою проекту була підтримка у здійсненні заходів з реформування системи освіти щодо забезпечення рівного доступу та підвищення якості й ефективності освітньої системи;

- удосконалення системи соціальної допомоги - 99,4 млн. дол. США, з яких на сьогодні використано 56,6 млн. дол. США. Метою проекту є надання допомоги у підвищенні ефективності системи соціальної допомоги України шляхом покращення адресної спрямованості грошових допомог.

Щодо фінансування підприємств на стадії реалізації знаходиться 1 проект, метою якого є розвиток експортної діяльності приватного сектора економіки України шляхом надання короткострокового, середньострокового та довгострокового фінансування підприємств оборотними коштами та їх інвестиційних потреб, надання доступу підприємствам до більш дешевих фінансових ресурсів.

Для підтримки енергетичної сфери реалізуються 2 проекти, головною метою яких є підвищення ефективності та надійності роботи ГЕС, збільшення виробничих потужностей гідроенергетики та підвищення рівень безпечної експлуатації гідротехнічних споруд (стосовно гідроелектростанцій). А другим є проект з передачі електроенергії, ціллю якого є підвищення рівня безпеки, надійності, ефективності та якості постачання електроенергії завдяки реабілітації підстанцій електропередачі та посиленню мережі електропередачі та зміцнення інституційного потенціалу і технічних можливостей.

Для ефективності діяльності муніципальна інфраструктури реалізується також 1 проект, в рамках якого передбачається сприяння комунальним підприємствам у підвищенні якості й надійності надання послуг та зменшенні витрат на обслуговування шляхом інституційних удосконалень та реабілітації систем водопостачання, водовідведення й утилізації твердих відходів [37].

Для підтримки агропромислового комплексу передбачається реалізувати 1 проект, метою якого є захист прав власності на землю шляхом видачі державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) та створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Для сприяння розвитку державного сектору економіки на стадії реалізації знаходиться 3 проекти, якими передбачається зміцнення управління державними фінансами завдяки підвищенню його операційної ефективності та прозорості шляхом запровадження стійкої інтегрованої системи управління державними фінансами [27].

Стосовно модернізації податкової служби України передбачено досягнення високого рівня добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків, компетентного, чесного та неупередженого адміністрування податків та сталого економічного зростання через розвиток підприємницького середовища та досягнення макроекономічної стабільності.

Для розвитку системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень, в рамках проекту передбачається створення сталої системи державної статистики, яка дозволить ефективно збирати, обробляти та розповсюджувати точні, своєчасні, узгоджені та надійні статистичні дані про економіку та соціальну ситуацію, необхідні Уряду, підприємницьким структурам і суспільству для прийняття обґрунтованих рішень.

Для підтримки транспортного сектору держави на стадії реалізації знаходиться 1 проект, основною задачею якого є поліпшення стану та якості ділянок дороги та підвищення безпеки руху на дорогах.

Визначені позики, які надані МБРР для реалізації всіх перелічених проектів доцільно розглянути у таблиці Б.1 (додаток Б).

Дані проекти відповідають проголошеній Президентом України «Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки», якою зокрема передбачено створення базових передумов для економічного росту, забезпечення сприятливих умов для ведення бізнесу та модернізація інфраструктури й базових секторів економіки [19].

Але існують негативні сторони у співробітництві України з МБРР. У ході перевірок Рахункової палати України знайдено факти певних порушень у використанні позик МБРР: наприклад, недотримання Україною зобов'язань у рамках надання позик, невиконання вимог щодо співфінансування, затягування строку кредитних угод, неузкладеність дій органів влади у питаннях організаційного забезпечення позик тощо. Внаслідок чого, частину проектів було анульовано на етапі реалізації, а бюджету завдано суттєвих втрат у вигляді нарахованих відсотків за резервування позик. Як підсумовують експерти Рахункової палати, низька ефективність інвестиційних проектів призводить до того, що у більшості випадків кінцевої мети залучення інвестиційних ресурсів досягнуто не було. І при цьому, головні розпорядники позикових коштів не несуть відповідальності за недбало вжиті заходи [27].

Отже, потрібно посилити з боку влади контроль за виконанням міністерствами та іншими органами своїх зобов'язань щодо співпраці із МБРР. Також потрібно частіше проводити засідання з керівництвом МБРР для впровадження інвестиційних проектів та аналізу шляхів їх реалізації, вдосконалення механізму підготовки й моніторингу великих інвестиційних проектів.



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МФІ

Очевидно, що співробітництво з міжнародними інститутами обов'язково приводить до розширення досвіду України, створення необхідної законодавчої бази та оновлення механізмів державного управління, забезпечення макроекономічної і фінансової стабільності, розвитку приватного сектора, удосконалення системи соціального захисту населення, створення сприятливого середовища для економічного росту в умовах обмеженості власних ресурсів та можливостей щодо комерційних позик на зовнішньому ринку.

Фактично, на даному етапі важливо сформулювати та виділити наступні стратегічні напрями і завдання співробітництва з МФІ [1]:

­ підтримка економічного зростання і стратегічних реформ (забезпечення макроекономічної та фіскальної стабільності, економічного зростання);

­ удосконалення системи фінансового посередництва з метою підтримки інвестування національної економіки;

­ покращення державного управління, у тому числі об'єктами державної власності, вдосконалення системи державної служби;

­ підвищення якості надання державних послуг шляхом скорочення фіскальних розрахунків, лібералізація державного регулювання та заохочення приватного сектора до інвестування національної економіки;

­ забезпечення дотримання фінансової дисципліни, збільшення реальних доходів населення, зменшення фіскального навантаження і регулювального впливу державних органів на приватний сектор економіки;

­ удосконалення системи управління державними фінансовими активами, подолання корупції у державному секторі);

­ удосконалення системи соціального захисту та підвищення якості життя населення;

­ розвиток муніципальної інфраструктури транспортно-дорожнього комплексу, зв'язку та інформатизації;

­ інституціональний розвиток органів державної влади, зокрема судочинства;

­ розвиток приватного сектора економіки;

­ розвиток енергетичного сектора, енергозбереження й сфери охорони навколишнього природного середовища.

Розвиток партнерства з міжнародними фінансовими інститутами має в першу чергу забезпечуватися через реалізацію національних інтересів у програмній діяльності МФІ. Нами розроблені заходи сприяння розвитку партнерства між Україною та МФІ, які зазначені на рисунку 3.1.

...