Глобалізація як сучасний етап розвитку інтернаціоналізації

Інтернаціоналізація господарства та характеристика її етапів. Економічні основи міжнародного поділу праці, позитивні та негативні наслідки глобалізаційних процесів. Сутність енергетичної та ресурсної проблеми, їх значення для розвитку окремих країн.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 17.05.2015
Размер файла 83,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Горючі сланці видобувають у Карпатах (Бовтинське родовище, яке має товщину шару 1-6 м), а також поблизу Олександрії, що на Кіровоградщині.

Слід зазначити, що видобуток власних паливно-енергетичних ресурсів, незважаючи на наявність у надрах значної їх кількості, в тому числі великих родовищ, внутрішні потреби не задовольняє. Власними паливно-енергетичними ресурсами промисловість України забезпечена на 40-42%, зокрема, вугіллям - на 85-95%, нафтою - на 10-15%, природним газом - на 15-20%.

Рудні мінеральні ресурси (металеві корисні копалини)

Руди чорних металів. В Україні зосереджено великі запаси залізних руд - головним чином у Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому та Білозерському залізорудних районах, які разом утворюють район Великого Кривого Рогу.

Залізні руди представлені багатими рудами, залізистими кварцитами, бурими залізняками. Марганцеві руди за кількістю розвіданих запасів забезпечують Україні друге місце у світі і перше місце серед країн СНД (близько 80%). Основні запаси зосереджені в Нікопольському та Велико-Токмацькому родовищах.

Руди кольорових металів. Руди алюмінію (боксити) за обсягами виробництва та використання займають друге місце після залізних. Україна має три родовища бокситів на Українському щиті, але вони неконкурентоспроможні порівняно з сировиною, яку імпортують із Гвінеї та Ямайки. Слід більше уваги приділяти вивченню умов формування родовищ міді, нікелю, свинцю, цинку, титану.

Руди рідкісних металів. Руди берилію, ванадію, вольфраму, кадмію, кобальту тощо зосереджені в 40 родовищах, головним чином на Українському щиті, у Донбасі.

Руди дорогоцінних металів. Зосереджені на Українському щиті, у Донбасі, у Закарпатті. Нині проводяться пошуково-оцінювальні роботи щодо золота.

Крім того, розвідано розсіяні елементи (германій, скандій, руди рідкісноземельних та радіоактивних металів). [6]

Атомна енергетика в Україні

Управління ядерною промисловістю в Україні представлено Державним департаментом ядерної енергетики, що є частиною Міністерства енергетики України. Крім того в 1996 році була заснована Національна компанія ядерної енергетики «Енергоатом» для поліпшення енергозабезпечення промисловості та суспільного сектору, підвищення якості діяльності атомних електростанцій, забезпечення їх конкурентоспроможності в умовах енергетичного ринку, так само добре, як внесок в сучасну структуру атомних електростанцій управління згідно з законодавством.

«Енергоатом» охоплює п'ять атомних електростанцій:

Запорізька АЕС

Південноукраїнська АЕС

Рівненська АЕС

Хмельницька АЕС

Чорнобильська АЕС

В 2000 році атомні електростанції згенерували 46,3 відсотків загальної електроенергії України. Отже, атомні електростанції відіграють значну роль в генеруванні та надаванні українським людям електрики як такої.

В Україні заплановано потужний розвиток атомної енергетики. 13 діючих енергоблоків мають сумарну потужність 11835 МВт і генерують 51% загального виробництва електроенергії. За офіційними даними, в Україні виробляється близько 18 млрд. кВт/год. на місяць (приблизно 200 млрд. кВт/год. на рік). За 12 місяців 2006 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС), сягнув 192 млрд. кВт/год. Атомними електростанціями вироблено 90 млрд. кВт/год. електроенергії, або 47% від загальної кількості. Коефіцієнт використання встановленої потужності АЕС становить 75,3%. Протягом 2006 року експортовано 11 млрд. кВт/год. електроенергії, або 6% від виробленої.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року передбачає зростання виробництва електроенергії в країні до 420,1 млрд. кВт/год. При цьому частка виробництва електроенергії на АЕС у 2030 році має становити 52% від загального. Для цього заплановано побудувати до 2030 року ще 22 атомні енергоблоки. За словами міністра палива та енергетики України Юрія Бойка, до 2016 року в Україні планується побудувати додатково до вже існуючих ще два енергоблоки. Про важливість для України саме цього шляху стверджує й президент Національної академії наук Борис Патон. Проте таку думку висловлено на зустрічі з приводу перспектив розвитку в Україні саме відновлювальної енергетики. Що є неможливим, адже в Україні немає ні прийнятих майданчиків для будівництва ні звісно коштів тому ці факти вводять в Україні так і за її межами значне занепокоєння.

Однак навряд чи варто українцям з легкістю ставитися до цих ядерних проектів. Бо за певних умов у нашій країні реалізовувалися й не менш грандіозні проекти, причому за гірших обставин. До того ж у свідомості більшості населення позитивний розвиток країни і збільшення виробництва енергії є синонімом індустріального розвитку. Тож необхідно зрозуміти, кому така програма дає вигоду, а кому -- дірку від бублика та на додачу шкідливі відходи і соціальні та політичні проблеми.

Проблеми атомної енергетики

В світі до 2020 року у 80% атомних енергетичних реакторів спливе проектний термін експлуатації. Аналогічна ситуація склалась і в Україні, де починаючи з 2010 року, майже щороку, буде добігати кінця термін роботи одного з ядерних енергоблоків.

Процес виводу з експлуатації ядерних енергоблоків потребує значних фінансових ресурсів, яких уряд України на сьогодні немає. Представники ядерної галузі та Міністерства палива та енергетики України бачать вихід в продовженні експлуатації старих енергоблоків, щоб АЕС мали змогу накопичити кошти на процес зупинки і виводу з експлуатації. Враховуючи українські реалії, навіть після продовження роботи, застарілі блоки не зароблять достатньо коштів для того, щоб забезпечити безпечний вивід АЕС з експлуатації, коли вона буде зупинена, а також щоб подбати про всі напрацьовані АЕС небезпечні відходи.

Прискорені темпи зміни кліматичного балансу та непередбачувані наслідки цього поставили людство перед питанням інтенсивного та якомога скорішого впровадження технологій, які б дозволили відмовитися від викопного палива та припинити використовувати атмосферу Землі як смітник для викидів парникових газів.

Сьогодні існує достатньо способів отримання енергії, які можуть забезпечити потреби у ній, не заподіюючи шкоди довкіллю. Але поряд із тим існує технологія, яку продовжують нав'язувати людству, подаючи її як альтернативу традиційним видам палива і потужним ресурсом, здатним вирішити ледь не усі енергетичні проблеми.

На міжнародних переговорах зі зміни клімату представники ядерної промисловості намагаються довести, що саме ядерна енергетика спроможна вирішити проблему зміни клімату.

Справді, атомні електростанції викидають набагато менше парникових газів, ніж теплові станції, які працюють на вугіллі, мазуті чи газі. Враховуючи повний цикл, включаючи виробництво ядерного палива, на одну вироблену кВт/годину атомна станція викидає тільки у 2,5-5 разів менше СО2 ніж станція що працює на природному газі. Більш того, при комбінованому виробництві тепла та електрики з природного газу за існуючими технологіями, отримують викиди СО2 менші ніж на атомній станції. Але водночас атомна енергетика спричинює низку інших не вирішених екологічних та економічних проблем.

Численні дослідження стверджують що, атомна енергетика - найдорожчий і найнебезпечніший з усіх видів отримання енергії.

У процесі виробництва електроенергії на АЕС утворюються радіоактивні відходи, які залишатимуться небезпечними десятки тисяч років. Досі не існує безпечної технології утилізації, переробки та захоронення радіоактивних відходів.

Збільшення кількості блоків на українських АЕС та продовження строку експлуатації існуючих блоків, як заплановано урядом України в Енергетичній стратегії розвитку ПЕК до 2030 року призведе лише до збільшення радіоактивних відходів і нових ризиків для населення.

У місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області накопичено 42 млн. тонн радіоактивних відходів, які лишилися місту після виробництва зі збагачення урану. Урядова програма з безпечного захоронення відходів чинна з 2003 року, але досі нічого з передбаченого нею не виконано, більше того, знайдені нові радіоактивні захоронення на території міста.

Всього Україна накопичила 120 млн. м3 твердих та рідких відходів. Переробка 1 дм3 за світовими цінам коштує $50. Це означає, що Україна має витратити не менше $60 трлн. на умовно безпечне зберігання цих відходів. Таким чином, проблема перекладається на майбутні покоління.

Сьогодні не існує жодного безпечного атомного реактора. На багатьох АЕС світу в результаті технічного дефекту чи людської помилки трапляються інциденти, що можуть призвести до аварії. Наслідки аварії на атомній станції значно перевищуватимуть матеріальні чи людські втрати, спричинені аварією на будь-якому іншому енергетичному об'єкті. За даними Державного комітету ядерного регулювання України на українських АЕС кожного місяця відбуваються 2-3 порушення у роботі реакторів.

Витрати на підвищення безпеки реакторів роблять атомну енергетику ще дорожчою і все одно не гарантують повної безпеки. [3]

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

Ш різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту;

Ш постаріння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину;

Ш скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;

Ш погіршення здоров'я нації;

Шінтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічні та соціально-економічні показники суперечливий і нерідко негативний.

Сучасний перебіг процесу дітонародження формується під впливом багатьох причин, що діють прямо або опосередковано. До безпосередніх детермінант народжуваності здебільшого належать демографічні та медико-біологічні чинники. Важливу роль відіграють так звані непрямі детермінанти: соціально-економічні (зайнятість жінок у суспільному виробництві, рівень доходів та соціальних гарантій, житлові умови, тощо), культурно-психологічні (освітньо-професійний рівень населення, у тому числі жіноцтва, етнічно-релігійні традиції тощо), а також екологічні. Комплекс цих чинників і передумов визначає відповідні життєві пріоритети, ціннісні орієнтації і зрештою - мотивацію дітонародження. До того ж прямі та непрямі детермінанти народжуваності діють у складному взаємосплетінні. Так, рівень добробуту населення, розвитку соціальних інституцій, культурний рівень та спосіб життя громадян напряму впливає на стан здоров'я населення , у тому числі репродуктивного, а звідси і на його дітородну активність. А втім ніякі соціально-економічні та культурно-психологічні важелі не діятимуть, якщо не буде репродуктивного потенціалу, тобто населення плідного віку, здатного до народження життєздатного і здорового покоління.

Окреме місце посідають такі субчинники, як стан репродуктивного здоров'я населення та сучасна система планування сім'ї, зокрема застосування засобів контрацепції та штучне переривання вагітності. З одного боку, вони належать до медичних детермінант, бо впливають на стан здоров'я матерів та малюків. З іншого боку, перелічені субчинники є проявом соціально-демографічних детермінант, прийнятого способу життя населення, ставлення до свого здоров'я і майбутніх дітей, рівня культури, сексуальної поведінки, особистої гігієни.

Небезпечних масштабів набули так звані соціальні хвороби - туберкульоз, СНІД, психічні розлади, а також травматизм і отруєння сурогатами алкоголю та наркотиками. Серцево-судинні захворювання та інсульти набувають статусу соціальних. Від хвороб люди в Україні помирають на кілька років раніше, ніж в економічно розвинених країнах.

Демографічна політика України в сучасних умовах повинна бути направлена не тільки на стимулювання народжуваності, але і на зміцнення сім'ї, підвищення матеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності. [15]

ВИСНОВКИ

Отже, глобальні проблеми досить різноманітні за своїм змістом, їх розвиток має суперечливий та багатовимірний характер. Водночас вони мають цілий ряд загальних специфічних рис, що виділяє їх на фоні інших проблем світової економіки. Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду притаманних їм спільних рис:

1) кожна з цих проблем і всі разом відіграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з їх вирішенням призведе до деградації умов життя і виробничої діяльності на планеті, що несе в собі смертельну небезпеку для існування людської цивілізації;

2) у процесах і явищах глобальних проблем проявляється поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків, інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;

3) розв'язання цих проблем можливе лише за умови об'єднання зусиль усіх держав і народів.

Знайти основні шляхи та засоби вирішення глобальних проблем - це значить забезпечити умови виживання всіх народів і подальший соціально-економічний розвиток людської цивілізації.

Якими ж можуть бути шляхи та умови розв'язання глобальних проблем? До них можна віднести:

*масове роз'яснення значення та масштабів глобальних проблем;

*обов'язкове введення в освіту знань, пов'язаних із глобальними проблемами сучасності;

*міжнародну співпрацю у справі розв'язання глобальних проблем на різних рівнях;

*міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв'язання глобальних проблем.

Загалом глобальні проблеми сучасності вимагають від людства нового рівня міжнародної інтеграції. Велику роль у розв'язанні глобальних проблем відіграють громадська думка та громадські організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. Голдин "Океаны энергии". 1996.; Гаврилов В.П. Чорное золото планеты. 1993. ; Радионова И. А. Глобальные проблемы человечества. 1994.

2. Амеліна І. В. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. / Амеліна І. В., Попова Т. Л., Владимиров С. В. - К. : "Центр учбової літератури", 2013- 256c.

3. Екогеографія України: Навч. посіб. / Гавриленко О.П. -- К., 2008.

4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. - 864 с.

5. За ред. Олександра Устенка,. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. -495 с.

6. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології.

7. Задорожний В. О. Дослідження історичних наукових течій в області продовольчого забезпечення населення світу. - Львів. 2002., 261 стор.

8. Зерно Причорномор'я-2013: на сторожі глобальної продовольчої безпеки. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.nibulon.com/news/novini-kompanii/zerno-prichornomorya-2013-na-storozhi-globalnoiprodovolchoi- bezpeki.html

9. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.

10. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Олександр Передрій,; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.

11. Посібник із вивчення навчальної дисципліни «Глобальна економіка» для студентів всіх напрямів економічної підготовки галузі знань «Економіка і підприємництво». - Полтава: ПолтНТУ, 2011. - 165 с.

12. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв,

13. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т " Запорізький ін-т державного та муніципального управління " . -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -231 с.

14. Солонінко К. С. Міжнародна економіка. Навчальний посібник / К.: Кондор, 2008.- 380 c.

15. Статистичний портал - www.ukrcensus.gov.ua

16. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта. - 487 с.

17. Чіпко Т. Перспективи розвитку АПК України на фоні світової продовольчої кризи / Т. Чіпко // Географія та туризм: Науковий збірник. Випуск 26 / Ред. кол.: Я.Б. Олійник (відп. ред.) та ін. - К.: Альтерпрес, 2013

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Стан, проблеми та перспективи розвитку української економіки. Нова модель економічного розвитку України. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку України. Стратегія відродження і розвитку в умовах глобалізації і інтеграції.

    контрольная работа [30,5 K], добавлен 05.06.2011

  • ТНК і розвиток міжнародних виробничих зв'язків. Суть економічної інтеграції, Європейський Союз як її приклад. Сутність і форми міжнародного поділу праці. Інтернаціоналізація та глобалізація економічного розвитку. Основні способи виходу на зовнішні ринки.

    контрольная работа [128,5 K], добавлен 28.09.2009

  • Зміст формування стратегій розвитку. Економічні пріоритети держав в умовах глобалізації. Система міжнародного регулювання світового господарства. Оцінка стратегій розвитку країн транзитивної економіки. Напрями макрорегіональних інтеграційних об’єднань.

    реферат [120,5 K], добавлен 22.11.2014

  • Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.

    реферат [38,0 K], добавлен 26.11.2015

  • Сутність та значення зовнішньоекономічних зв’язків, їх основні напрямки, складові та регіональні аспекти; форми міжнародного руху капіталу. Сучасний стан розвитку економічних зв’язків України з Німеччиною: специфіка, проблеми та перспективи розвитку.

    курсовая работа [293,2 K], добавлен 15.03.2013

  • Сутність міжнародного руху капіталів, його форми та їх загальна характеристика. Місце України в даному процесі, основні проблеми і перспективи розвитку. Інтернаціоналізація господарських відносин. Аналіз потоку іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.

    курсовая работа [328,1 K], добавлен 09.04.2015

  • Міжнародні проблеми розвитку рекламного бізнесу та впливу глобалізаційних процесів на внутрішній ринок. Особливості процесу транснаціоналізації. Обсяги загальнонаціональних рекламних бюджетів у провідних країнах. Процес інтеграції маркетингу й реклами.

    научная работа [41,9 K], добавлен 24.03.2013

  • Поняття й умови розвитку економічної інтеграції. Передумови і фактори її розвитку, цілі і значення. Міжнародний поділ праці і виробнича кооперація. Ознаки інтеграційних процесів. Моделі транснаціональних корпорацій. Сучасний етап транснаціоналізації.

    контрольная работа [29,5 K], добавлен 19.11.2014

  • Теоретичні засади інтеграційних процесів у країнах світу. Сутність, цілі та форми міжнародної економічної інтеграції. Економічні наслідки. Європейський союз - найрозвинутіша форма інтеграції країн світу. Історичні умови виникнення та сучасні процеси ЄС.

    курсовая работа [136,6 K], добавлен 16.12.2008

  • Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку. Еколого-економічне регулювання в контексті міжнародного досвіду. Світова економічна глобалізація, процеси і тенденції, які виступають факторами інтернаціоналізації української економіки.

    курсовая работа [54,7 K], добавлен 27.02.2012

  • Світове господарство, його сутність та складові частини. Інтернаціоналізація економіки: сутність, форми прояву, якісні та кількісні аспекти. Україна в системі міжнародного поділу праці. Світогосподарські зв`язки та їх форми. Інтеграційне співробітництво.

    курсовая работа [343,4 K], добавлен 20.07.2011

  • Історичні аспекти створення БРІКС - групи з п'яти країн, що розвиваються надшвидкими темпами. Цілі діяльності БРІКС на сучасному етапі розвитку глобалізаційних процесів. Механізм взаємодії країн-членів БРІКС в рамках об’єднання та зі світовою спільнотою.

    курсовая работа [422,6 K], добавлен 04.06.2016

  • Історія становлення та сучасний стан міжнародного права. Його структура, норми. Організаційно-правовий механізм імплементації та національний механізм реалізації правових норм. Основні напрямки, проблеми та перспективи його розвитку, значення для України.

    дипломная работа [57,1 K], добавлен 13.04.2016

  • Основні напрями діяльності Європейського Союзу в соціальній сфері. Глобалізація процесів соціального розвитку. Принципи розвитку людського потенціалу і соціального захисту. Економічна інтеграція в Європі як перша сходинка інтеграційних процесів у світі.

    статья [18,1 K], добавлен 19.12.2009

  • Глобалізація як ключова тенденція людського розвитку. Сучасні системні трансформації, глобальні проблеми людства. Концепція "Сталого розвитку". Школа універсального еволюціонізму, мітозу біосфер. Закономірність глобального соціального розвитку.

    презентация [350,0 K], добавлен 19.01.2011

  • Інтенсифікація міжнародних зв’язків та глобалізація суспільних процесів і явищ. Виробництво інтелектуального продукту й нових технологій. Соціокультурні, політичні, економічні детермінанти, що спричиняють негативні прояви глобальних трансформацій.

    реферат [17,0 K], добавлен 17.05.2011

  • Класифікація країн за станом соціально-економічного розвитку на сучасному етапі. Оцінка місця та значення Америки, Західної Європи, Японії та країн, що розвиваються, "нових індустріальних країн" та країн з перехідною економікою у світовій економіці.

    реферат [15,5 K], добавлен 10.09.2010

  • Світове господарство як сукупність економік різних країн світу. Поняття інтернаціоналізації економіки. Сутність міжнародного поділу праці. Світовий ринок товарів: продовольчих, непродовольчих тривалого використання. Україна і світове господарство.

    курсовая работа [84,5 K], добавлен 18.11.2010

  • Інтернаціоналізація господарського життя як характерна риса сучасного світового господарства. Регіоналізація в сучасних умовах. Аналіз і оцінка рівня відкритості економіки України. Збільшення транснаціональних корпорацій. Глобалізація фінансових ринків.

    контрольная работа [22,9 K], добавлен 23.10.2010

  • Економічна глобалізація як сучасний етап інтернаціоналізації суспільно-економічного життя у планетарному масштабі, її характерні риси та причини зародження в сучасному суспільстві. Процес поглиблення інтеграції економік регіонів у світове господарство.

    реферат [51,5 K], добавлен 03.09.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.