Глобальні стратегії економічного співробітництва країн причорноморського басейну в процесах європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 339.923:339.924

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ГЛОБАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА КРАЇН ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО БАСЕЙНУ В ПРОЦЕСАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Сіскос Євангелос

КИЇВ

2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у відділі глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України БІЛОРУС Олег Григорович, завідувач відділом глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України БУРКИНСЬКИЙ Борис Володимирович, директор Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України доктор економічних наук, професор ШНИРКОВ Олександр Іванович, заступник директора з наукової роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка

доктор економічних наук ДЕРГАЧОВА Вікторія Вікторівна, професор кафедри міжнародної економіки Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"

Захист відбудеться 13 травня 2010 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий " " квітня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради, д.т.н. О.А.Васильєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток сучасної світової економіки характеризується глибокими структурними перетвореннями національних і міжнародних виробничих, торговельних і фінансових систем у процесі формування цілісного глобального господарського комплексу. Глобалізація як домінуюча тенденція міжнародних економічних відносин не тільки відображає об'єктивну єдність світу і обумовлена необхідністю вирішення гострих соціальних та екологічних проблем, що стоять перед людством, шляхом залучення всіх країн до загальносвітових процесів збалансованого стабільного зростання, але й висуває перед науковою глобалістикою проблему пошуку нової парадигми розвитку, визначення нових глобальних стратегій економічного співробітництва країн, зокрема країн Причорноморського басейну з урахуванням особливостей європейської інтеграції. Ці особливості свідчать і про те, що ефективне використання інтелектуального, трудового, матеріального та енергетичного потенціалу має відбуватися не тільки у відповідності до глобальних тенденцій лібералізації, але й в інтересах усіх народів регіону.

Це зумовлює необхідність подальшого дослідження впливу європейської інтеграції на розробку та реалізацію глобальних стратегій міжнародного економічного співробітництва України, Греції та інших країн-членів найбільшого на континенті після ЄС угруповання інтеграційної спрямованості - Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), зокрема з урахуванням специфіки процесів ринкової трансформації в постсоціалістичних та пострадянських країнах Європи. Особливої уваги заслуговує проблема підвищення ефективності зовнішньої торгівлі країн ЧЕС як засобу прискорення їх економічного зростання. Вирішення цих завдань повинно базуватися на системному аналізі соціально-економічних процесів з виділенням домінуючих факторів розвитку та виявленням причинно-наслідкових зв'язків в механізмах інтеграції.

Фундаментальний внесок у теорію економічної інтеграції внесли Дж. Вайнер, Г. Грубел, П. Кругмен, Р. Ліпсі, П. Ллойд, Р. Манделл і Дж. Мід. Вплив інтернаціоналізації та регіональної інтеграції на процеси виникнення, переміщення і використання ресурсів економічного розвитку аналізували П. Баклі, Р. Вернон, Дж. Даннінг, М. Корден та ін. Процеси зростання взаємозалежності національних економік, які зумовлюють посилення інтеграційних тенденцій, досліджували А. Ангелопулос, Б. Баласса, О. Білорус, Дж. Брада, С. Константінідіс, Д. Лук'яненко, В. Новицький, Ю. Пахомов, Дж. Пелкманс та ін. Проблеми розширення Європейського Союзу (ЄС) і трансформації виробничих, торговельних і фінансових систем країн з перехідною економікою досліджували С. Бабанасіс, Л. Бальцерович, О. Білорус, Д. Болдуін, А. Бредімас, М. Бруно, Б. Буркинський, Б. Верспаген, В. Геєць, В. Дергачова, Д. Еллісон, А. Ілларіонов, С. Кораблін, Я. Корнаї, К. Мікалопулос, Ю. Пахомов, Р. Портес, Д. Пьяцоло, Є. Савельєв, В. Сіденко, О. Скаленко, Д. Тарр, Е. Тейлор, А. Філіпенко, Ж. Франсуа, Н. Цуніс, А. Шипке, О. Шнирков, А. Ючер та ін. Екологічні наслідки господарської діяльності вивчали М. Вакернагел, А. Джанетс, Дж. Діксон, В. Дюканов, Б. Ломборг, Д. Медоуз, Р. Мосс, Я. Тінберген та ін. Цивілізаційні аспекти розвитку світової економіки досліджували С. Хантінгтон, Фр. Фукуяма та ін.

Разом з тим, у сучасній економічній глобалістиці недостатньо досліджені проблеми взаємодії національних економік і регіональних інтеграційних об'єднань під впливом сукупності політичних, економічних, соціальних та екологічних факторів, які протягом останніх десятиліть зазнають принципових змін, що визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних тем відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: "Імперативи і механізми сталого розвитку в умовах глобальної модернізації" (2005-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U002585); "Взаємовплив глобальної інтеграції, сталого розвитку і конкурентоспроможності постіндустріальних та транзитивних країн" (2008-2010 рр., номер державної реєстрації 0107U011794).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні глобальних стратегій економічного співробітництва країн Причорноморського басейну в процесах європейської інтеграції.

Досягнення зазначеної мети дисертації передбачає вирішення комплексу наступних завдань дослідження:

– визначити специфіку глобалізації як домінуючої тенденції міжнародних економічних відносин на сучасному етапі;

– розкрити системну сутність ЄС як механізму організації соціально та екологічно спрямованої економічної діяльності на континенті та в світі;

– показати, що процеси інтеграції є структуроутворюючими у формуванні нових економічних відносин між усіма країнами Європи;

– виявити роль ЧЕС в утворенні загальноєвропейського економічного простору;

– проаналізувати вплив валютної політики на розвиток перехідних економік країн ЧЕС;

– виявити тенденції зміни структури ВВП і експорту в країнах ЧЕС;

– розробити методику дослідження впливу розходжень між темпами інфляції та девальвації на структуру і динаміку двосторонньої торгівлі;

– проаналізувати ефективність застосування монетарних інструментів для стримування інфляції в перехідній економіці;

– розробити метод оцінки адсорбційно-екологічних ресурсів як об'єкта міжнародної торгівлі квотами на викиди антропогенних парникових газів;

– проаналізувати вплив глобальних трансформацій на зовнішньоекономічну орієнтацію країн ЧЕС;

– скласти середньостроковий прогноз інституціонального розвитку ЧЕС як інтеграційного об'єднання.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку економічних відносин країн ЄС та ЧЕС з урахуванням перспектив розширення та поглиблення регіональної та субрегіональної інтеграції.

Предметом дослідження є глобальні стратегії економічного співробітництва країн Причорноморського басейну в процесах європейської інтеграції, які визначають особливості зовнішньоторговельної політики країн ЧЕС в умовах глобалізації.

Методи дослідження в роботі є синтезом абстрактно-теоретичних і економіко-прикладних підходів та інструментів наукового пізнання. Формування теоретико-методологічних основ дослідження здійснювалося на базі критичного аналізу економічних теорій і концепцій, а також за допомогою діалектичних й історичних підходів та інструментів порівняльно-економічного аналізу.

Теоретичною основою дисертації є фундаментальні положення теорії суспільного розвитку, згідно з якими рушійною силою соціально-економічних процесів є об'єктивні базові протиріччя, внутрішньо властиві суспільству на даному історичному етапі. Національна економіка розглядається як структурний елемент багаторівневої матеріально-енергетичної системи світового господарства. Основоположними для дослідження є принцип примату реальної економіки над фінансовою системою і гіпотеза про можливість досягнення стабільної конкурентоспроможності країни при використанні всіх внутрішніх та міжнародних ресурсів економічного зростання. Річні зміни економічних параметрів розглядаються як детерміновані процеси з відхиленнями, викликаними дією екзогенних і ендогенних випадкових факторів. Основні результати отримані на базі системного підходу з використанням логічного, порівняльного і факторного аналізу Ф. Бекона - Дж. Мілля, а також наукового абстрагування, статистичних, графоаналітичних і евристичних методів. У роботі використаний досвід автора у сфері ЗЕД (моніторинг товарних ринків в Україні, Росії і балканських країнах, експертиза інвестиційних проектів тощо). Статистичну та фактологічну базу дослідження становлять дані Світового банку, МВФ, ООН, СОТ, ОЕСР, а також міністерств економіки, зовнішньої торгівлі, фінансів і статистики країн ЄС та ЧЕС, матеріали наукових конгресів і конференцій, монографії, статистичні щорічники та збірники, а також публікації в спеціалізованих періодичних виданнях та в мережі Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному обґрунтуванні сутності європейської інтеграції на сучасному етапі розвитку світової економіки, впливу ЄС на ринкову трансформацію в постсоціалістичних та пострадянських країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) і розробці методологічних і науково-методичних основ формування та реалізації стратегій економічного співробітництва країн Причорноморського басейну в глобальному конкурентному середовищі. Безпосередньо наукову новизну дисертаційного дослідження характеризує те, що в ньому:

вперше:

– виявлено функціональну роль ЄС як провідного антикризового стабілізатора світової економіки, основного суб'єкта формування нової архітектоніки глобальної економіки, лібералізації правил міжнародної торгівлі і вдосконалення геоекономічного регулювання в сучасних умовах загострення глобальної конкуренції, що підтверджується тим фактом, що з 1990-х років після досягнення паритету зі США за обсягом ВВП ЄС став одним із двох рівновеликих світових економічних центрів; крім цього, принципові відмінності в забезпеченості трудовими, матеріальними, енергетичними та фінансовими ресурсами визначають різний характер реакції економічних систем ЄС та США на глобальні зміни умов господарської діяльності, що привело до того, що спад сукупного ВВП ЄС в кризовому 2008 р. був суттєво меншим ніж в США, а вихід з рецесії почався вже наприкінці 2009 р., що позитивно вплинуло на стабілізацію всієї світової економіки;

– запропоновано нову інтегральну кількісну характеристику для зіставлення теоретично досяжних економічних можливостей різних країн - територіально-демографічний потенціал (аналог виробничої функції Д. Кобба - П. Дугласа), що базується на двох об'єктивних статистичних показниках: площі території і чисельності населення країни. Обґрунтовано об'єктивну необхідність та доцільність подальшого розширення ЄС за рахунок прийняття східноєвропейських, балканських і кавказьких країн і, перш за все, України як обов'язкової умови укріплення позицій ЄС в глобальній економіці завдяки підвищенню рівня забезпеченості матеріально-енергетичними й трудовими ресурсами;

– розроблено методологічні основи дослідження впливу відмінностей між темпами інфляції та девальвації в країнах - торгових партнерах на обсяги і структуру двосторонньої торгівлі та методику обліку вартості експортного товару з урахуванням частки імпортної складової, яка суттєво впливає на величину чистого доходу від експорту, що дає можливість аналізувати вплив змін внутрішніх цін і курсу національної валюти на рентабельність зовнішньої торгівлі, а також встановлено, що як в ринковій, так і в перехідній економіці висока за мірками розвинених країн двозначна інфляція на етапі інтенсивного структурного реформування національних народногосподарських комплексів об'єктивно неминуча і не перешкоджає динамічному зростанню ВВП;

– встановлено існування в рамках ЧЕС особливої регіональної вартості праці та інших ресурсів економічного зростання, яка об'єктивно сприяє розвитку відтворювальних систем за рахунок впливу більш дешевих товарів і послуг, що експортуються країнами ЧЕС, на стримування зростання світових цін. Показано, що наявність диспропорцій між інтернаціональною і національною ціною праці, товарів та послуг сприяє залученню прямих іноземних інвестицій, однак, прискорена ліквідація цих диспропорцій є необхідною умовою забезпечення рівноправної інтеграції постсоціалістичних та пострадянських країн ЧЕС в європейську та глобальну системи світогосподарських зв'язків;

– розроблено методологічні основи визначення еколого-економічного потенціалу країни як джерела надходжень іноземної валюти, технологій та обладнання за рахунок продажу на міжнародному ринку національних квот на викиди антропогенних парникових газів. Показано неефективність існуючого підходу до оцінки диференційованої відповідальності країни за глобальне забруднення на основі використання кількості викидів на душу населення в якості вихідного показника і запропоновано нову одиницю виміру забруднення навколишнього середовища - інтенсивність викидів, що визначається як кількість антропогенних забруднень на одиницю площі території країни;

– розроблено середньостроковий прогноз інституційного розвитку ЧЕС як регіонального угруповання інтеграційної спрямованості та перспектив розширення торговельно-економічного співробітництва між країнами ЄС і Причорноморського басейну у створенні континентальних і регіональних систем транзиту енергоносіїв, транспортних коридорів та телекомунікаційних мереж;

удосконалено:

– методологію оцінки ефективності застосування монетарних інструментів для макрорегулювання перехідних економік. Встановлено відсутність стійкої кореляції між темпами інфляції та ВВП у постсоціалістичних та пострадянських країнах ЧЕС й показано, що найбільший вплив на економічну динаміку спричинює режим валютного регулювання і темп зростання грошової маси, а найменший - ставка рефінансування;

– методику компаративного аналізу економік різних країн. За допомогою нового кількісного показника - рівня структурного розвитку економіки, що визначається як відношення частки сфери послуг до суми часток аграрного сектору, промисловості та будівництва у ВВП, - визначається ступінь наближення структури національної економіки до рівня постіндустріальних країн;

отримали подальший розвиток:

– теоретичне обґрунтування шляхів переходу до інноваційної моделі економіки України з ендогенним типом зростання на основі пріоритетного розвитку внутрішнього ринку як обов'язкової умови підвищення антикризової стійкості перехідної економіки. Показано об'єктивні передумови такого переходу - висока якість національного людського капіталу, світові досягнення української науки, рівень розвитку ракетно-космічної, авіабудівної, машинобудівної та інших галузей, наявність великих родовищ корисних копалин, грунтово-кліматичні переваги аграрного сектору й вигідне транзитне розташування країни;

– теоретичне обґрунтування параметрів регулювання обмінних курсів валют в пострадянських і постсоціалістичних країнах ЧЕС; зокрема показано функціональну роль обмінного курсу для оптимізації профілю національної спеціалізації при стимулюванні торговельних відносин країн Причорноморського басейну, зокрема товарами з високим рівнем доданої вартості, а також у процесах загального економіко-технологічного розвитку країн - членів угруповання;

– визначення актуальних напрямів розвитку торгівлі між країнами ЄС та ЧЕС. Показано, що в глобальних стратегіях економічного співробітництва країн ЧЕС і ЄС пріоритетами є зростання об'ємів торгівлі при скороченні питомої ваги товарів сировинної групи і збільшенні питомої ваги машин, приладів і промислового устаткування як в експорті, так і в імпорті.

Особистий внесок здобувача: концептуальні розробки та наукові результати обґрунтовані і отримані здобувачем самостійно.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали докторської дисертації Сіскоса Євангелоса були використані членами Комітету Верховної Ради України у закордонних справах при опрацюванні законопроектів та інших нормативних матеріалів. Зокрема, такі положення та висновки, що містяться у роботі, які стосуються: пріоритетів та перспектив двосторонніх економічних відносин країн ЧЕС, методології оцінки ефективності застосування монетарних інструментів для макрорегулювання перехідних економік. Деякі положення, висунуті професором Сіскосом Є., були використані при розробці законопроекту "Засади зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної стратегії України", Верховна Рада України, 2002 р.

Рекомендації та конкретні положення дисертації Є. Сіскоса щодо середньострокового прогнозу інституційного розвитку ОЧЕС як регіонального угруповання інтеграційної спрямованості та перспектив розширення торговельно-економічного співробітництва між країнами Європейського Союзу та Причорноморського басейну використовувалися також при підготовці аналітичних матеріалів Комітету з проблематики, що стосується євроінтеграційних намірів України і розвитку співробітництва Україна - ЄС (акт впровадження № 04-20/12-175 від 06.04.2010 р.).

Рекомендації та конкретні положення дисертації використовувалися Міністерствами економіки України та Греції, Торгово-промисловими палатами та іншими державними і комерційними установами країн ЄС та ЧЕС при реалізації міжнародних економічних проектів - Програми проектів TEMPUS (Спільний європейський проект (СЄП) - 24244-2003, Joint European Project (JEP) - 24244-2003, проект "European Standards in Teaching International Tourism Economics"; при виконанні наукових досліджень зовнішнього ринку хутра, плануванні і координації науково-практичних ділових симпозіумів з розвитку хутряного виробництва в країнах СНД, ділового співробітництва і просування хутряної промисловості (довідки №№ 6 від 05.02.1999 р. та 7270 від 15.02.1999 р.).

Наукові положення дисертації щодо співробітництва країн в рамках ЧЕС використовувалися при координації реалізації Угоди з побратимства й співробітництва мерії Касторії з адміністрацією Старокиївського району м. Києва від 19.12.1998 р. (довідки №№ 1144 від 12.02.1999 р. та 1068 від 15.02.1999 р.).

При складанні бізнес-планів діяльності Асоціації експортерів Північної Греції (SEVE) і розвитку регіональної і двосторонньої ділової співпраці Греції на Балканах і в країнах Чорноморського регіону використовуються наступні наукові положення докторської дисертації Є.Сіскоса: метод аналізу впливу різниці між рівнями інфляції і девальвації валюти в країнах - торговельних партнерах, на динаміку і структуру двосторонньої торгівлі; метод визначення рентабельності зовнішньої торгівлі шляхом розрахунку ефекту питомої ваги елементу, що імпортується, у вартості товарів, що експортуються; особливості і пріоритети економічної стратегії розвитку країни в ЧЕС; перспективи розвитку двосторонніх стосунків між Грецією і країнами ЧЕС (довідка про впровадження № Г5/2483 від 16.02.2010 р.).

Положення та висновки дисертації: методика аналізу впливу відмінностей між темпами інфляції і девальвації в країнах - торговельних партнерах на динаміку і структуру двосторонньої торгівлі; методика визначення рентабельності зовнішньої торгівлі з урахуванням частки імпортної складової у вартості товару, що експортується тощо; грецький досвід економічного розвитку як фактор моделі європейської інтеграції України; перспективи двосторонніх відносин Греції та України; специфіка та пріоритети розвитку зовнішньоекономічних стратегій країн ЧЕС; методика визначення еколого-економічного потенціалу країни і національних квот для продажу на міжнародному ринку прав на викиди антропогенних парникових газів; нові кількісні характеристики для порівняльного аналізу сучасного стану і перспектив національних економік (територіально-демографічний потенціал і показник структурного розвитку економіки) - використовуються в навчально-методичному процесі вищих наукових навчальних закладів України - Інституті Міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка (довідка про впровадження № 048/11-041 від 23.02.2010 р.) та Тернопільському національному економічному університеті (довідка про впровадження № 126-02/765 від 30.03.2010 р.) - та Греції - Технологічному Учбовому Інституті (TEI) Західної Македонії, м. Касторія, Греція (довідка про впровадження № 259 від 29.03.2010 р.) при викладанні таких наукових дисциплін: "Теорія міжнародної торгівлі", "Міжнародні економічні відносини", "Світова економіка", "Теорія міжнародної торгівлі", "Світова і європейська економіка", "Міжнародні економічні відносини Греції", "Міжбалканські і міжчорноморські економічні відносини", "Міжнародна економіка", а також при написанні курсових і дипломних робіт.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження обговорювалися на семінарах відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, а також доповідалися на тринадцяти міжнародних конгресах і конференціях в Україні, Греції та Росії, а саме: "1st International Fur Congress", Kastoria, Greece, 1998; "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Європейські порівняльні студії", Ялта - Форос, 2001; "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Глобалізація і нова економіка. Наслідки для Європи та України", Ялта - Форос, 2002; "Глобальні трансформації і загрози сучасного глобалізму", Київ, 2003; "Конкурентоспроможність і сталий розвиток у глобальній перспективі", Київ, 2005; "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Міжнародний ринок послуг і Україна", Ялта - Форос, 2005; "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Пошук нової парадигми економічного розвитку в постсоціалістичних країнах і в Україні", Ялта - Форос, 2006; "Глобальна модернізація і сталий розвиток", Київ, 2006; "Україна в глобалізованому світі", Київ, 2007; "Проблемы и перспективы развития жилищно-коммунального комплекса города", Москва, 2008; "International Conference on Applied Economics", Kastoria, Greece, 2008; "Глобальна інтеграція і конкурентоспроможність транзитивних країн", Київ, 2009; "Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Организации Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ", Севастополь, 2009.

Публікації. Основні положення роботи опубліковані дисертантом в Україні, Греції, Росії, Німеччині та Угорщині в 41 роботі, в т.ч. одноосібно - в чотирьох монографіях і тридцяти чотирьох статтях та тезах, а також у співавторстві - у трьох статтях. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, складає понад 100 друкованих аркушів. Кількість публікацій у фахових виданнях України - 22.

Структура дисертації складається з вступу, п'яти розділів (18 підрозділів), висновків, списку використаних джерел із 271 найменування на 21 стор. Основний текст дисертаційного дослідження викладено на 389 стор. Дисертація містить 29 таблиць і 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі містяться: обґрунтування актуальності теми дисертації; визначення цілей, завдань, логіки, предмету й об'єкту дослідження; характеристика методологічних основ та структури дослідження; формулювання наукової новизни і практичного значення отриманих автором результатів, а також наведені відомості про їх апробацію.

У розділі 1 "Теоретичні концепції європейської інтеграції" розкрито роль ЄС у світових економічних процесах, проаналізовано концепції європейської інтеграції та виявлено спільне та особливе в механізмах створення інтеграційних об'єднань.

Модель економічного і соціального розвитку ЄС стала загальновизнаним світовим еталоном інтеграції. Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), створене в 1957 р. Бельгією, Німеччиною, Італією, Люксембургом, Нідерландами та Францією, стало першим економічним угрупованням, що має наднаціональні органи управління. Очевидні переваги інтеграції спонукали все більше число країн розглядати вступ до ЄЕС як стратегічну мету. У 1973 р. членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія та Ірландія, у 1981 р. - Греція, в 1986 р. - Іспанія та Португалія, в 1995 р. до ЄС вступили Австрія, Фінляндія та Швеція. Перехід країн ЄС-15 від індустріального етапу в економіці до постіндустріального супроводжувався в соціально-політичній сфері побудовою розвиненого громадянського суспільства. європейский стабілізатор економіка конкурентний

У 2004 р. відбулося найбільш масштабне розширення ЄС, членами якого стали вісім країн ЦСЄ з перехідною економікою - Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина і Чехія та дві середземноморські країни з ринковою економікою - Кіпр і Мальта. У 2007 р. до ЄС вступили ще дві постсоціалістичні країни ЦСЄ - Болгарія і Румунія.

ЄС у складі 27 країн є найбільшим і поки єдиним в світі інтеграційним об'єднанням, яке досягло рівня економічного і валютного союзу і стало поряд з США одним з двох світових економічних центрів. Порівняння динаміки ВВП ЄС і США та аналіз впливу інтеграції на економіку ЄС доводить, що темпи зростання ВВП ЄС після кожного етапу розширення збільшувалися. Економічні цикли ЄС та США не збігалися за фазами, за винятком періодів різкого підвищення світових цін на нафту, коли в ЄС і США синхронно мали місце нижні точки циклів. Високі темпи розвитку інтегрованої економіки сприяли досягненню п'ятнадцятьма країнами ЄС у 1997 р. паритету з США за обсягом виробництва, хоча в 1960 р. їх сукупний ВВП становив лише 62,5% ВВП США. Аналіз динаміки ВВП ЄС і США протягом 1961-2001 рр. у порівнянні з геополітичними і геоекономічними трансформаціями дозволив дійти висновку, що ЄС став антикризовим стабілізатором глобальної економіки. Відмінності в забезпеченості матеріальними, енергетичними, фінансовими та трудовими ресурсами об'єктивно зумовлюють різний характер реакції економічних систем ЄС і США на зміни зовнішніх умов господарської діяльності. Особливо виразно стабілізуюча роль ЄС проявилася після 11 вересня 2001 р., коли падіння курсів цінних паперів на фондовому ринку США перевищило показники "Великої Депресії" 1929-1933 рр. Узгоджені антикризові заходи і цілеспрямоване корегування грошової, бюджетної та валютної політики п'ятнадцяти держав ЄС сприяли збереженню стабільності світової економічної та фінансової системи та запобігли перетворенню кризи в США на глобальну.

Розвиток ЄС відбувався як реалізація синтетичної моделі, яка прагматично об'єднала переваги концепцій "Європи зі змінною геометрією", "Європи концентричних кіл", "Європи кількох швидкостей" і "фазової інтеграції" навколо "твердого ядра" найбільш розвинених держав.

Сучасний ЄС являє собою наддержавне утворення принципово нового типу - своєрідний "Союз суверенних держав з федеративними ознаками". Маастрихтський Договір 1992 р. визначив єдині інституційні основи діяльності трьох Співтовариств ("перша опорна колона" ЄС) - Європейського Об'єднання вугілля та сталі, ЄЕС і Євратома. Договір втілив риси "німецької" концепції побудови федеративної держави з наднаціональними інститутами розробки і реалізації спільної стратегії ЄС і "французької" концепції "Європи Вітчизн" як союзу національних держав з міжурядовими органами управління та механізмами виконання рішень, прийнятих головами держав та урядів. Подальше делегування суверенних повноважень державами ЄС наднаціональним органам згідно Амстердамського Договору 1997 р. поширило процеси інтеграції на сферу зовнішньої та оборонної політики ("друга опорна колона"), а також на співпрацю в сфері правосуддя і внутрішніх справ ("третя опорна колона").

Механізми інтеграції як система форм, методів та інструментів організації та регулювання економічних відносин всередині створюваного об'єднання реалізуються в процесі розвитку виробничих, торговельних і фінансових відносин, які вже існували між країнами, що інтегруються. ЄС, ЧЕС та інші об'єднання в Європі та на пострадянському просторі представляють собою суб'єктивні прояви єдиної сутності об'єктивного закону інтернаціоналізації економіки.

Для порівняльного аналізу теоретично досяжної економічної продуктивності країн доцільним є використання узагальненої кількісної характеристики - територіально-демографічного потенціалу T_dp, що дорівнює добутку площі території країни A на чисельність населення P. Поняття T_dp відповідає змісту виробничої функції Д. Кобба - П. Дугласа, а також концепції механізму розвитку економічної структури у взаємозв'язку її матеріально-енергетичної першооснови та соціально-психологічного потенціалу суспільства. Співмножник Р, крім кінцевої складової (чисельність населення), містить теоретично безмежну інформаційну складову, яка збільшується з розвитком науки і культури, завдяки чому в постіндустріальній економіці принципово можливе безперервне зростання при незмінному обсязі матеріально-енергетичних ресурсів.

Для зміцнення своїх позицій у глобальній економіці ЄС необхідно як мінімум досягти паритету з США за рівнем забезпеченості матеріально-енергетичними і трудовими ресурсами, отже, ЄС потребує і після 2007 р. додаткового розширення з включенням країн з великими територіями та населенням і, перш за все, України. Тільки тоді T_dp ЄС перевищить T_dp CШA.

Створення ЧЕС як регіонального угруповання було обумовлено прагненням держав-засновників - Азербайджану, Албанії, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України - до більш ефективного використання потенціалу економік Причорноморського басейну в міжнародному поділі праці. ЧЕС не має аналогів і представляє собою організацію інтеграційної спрямованості за участі країн з різними типами економік і рівнями розвитку (див. таблицю 1).

Входження Греції в ЧЕС суперечило канонам теорії і практики інтеграції, згідно з якими обов'язковою умовою для створення економічного об'єднання інтеграційного типу є відповідність рівнів розвитку країн-учасниць. Греція ж за соціально-економічними показниками належить до двадцяти п'яти найбільш розвинених країн світу, багаторазово випереджаючи будь-яку з інших країн ЧЕС.

Інтеграційні об'єднання перетворилися на головні структуроутворюючі елементи світогосподарського комплексу. Створення відносно замкнутих регіональних угруповань, яке здається таким, що суперечить глобалізації, в дійсності являє собою один із проміжних етапів історично тривалого процесу формування єдиного світового високоінтегрованого економічного простору.

Недостатня зацікавленість правлячих еліт деяких пострадянських країн ЧЕС до розвитку керованої інтеграції "згори - донизу" певною мірою компенсується за рахунок стихійного процесу зближення господарських механізмів завдяки розширенню зв'язків між підприємствами і міжнародними фінансово-промисловими групами (інтеграція "знизу - догори").

Таблиця 1

Місце країн ЧЕС у світовій економіці в 1998 - 2007 рр.

Розширення ЄС обумовлює якісні зміни структури об'єднання і позначає початок переходу від стадії економічного і валютного союзу суверенних держав до політико-економічного міждержавного утворення принципово нового типу. На відміну від США, де розвиток державності відбувався під позанаціональним девізом "єдність з безлічі", для ЄС, заснованого на ідеї взаємозбагачуючої співпраці європейських народів при збереженні їхньої національної ідентичності, залишається актуальним фундаментальний принцип "згода у розмаїтті". Унікальність ЄС - політико-економічного союзу, що не має аналогів в історії, - і після розширення у 2007 р. визначає продовження процесу формування настільки ж унікального наддержавного утворення, що втілить у своїй інституціональній структурі кращі риси "федеративних" і "національних" концепцій.

У розділі 2 "Актуальні проблеми валютної політики європейських країн" проаналізовано проблеми розвитку Європейського Економічного та Валютного Союзу (ЕВС), забезпечення рівноваги між інтересами всього економічного об'єднання та національними інтересами окремих держав-членів, а також проблеми вдосконалення економічних механізмів у європейських пострадянських і постсоціалістичних країнах.

Порівняльний аналіз динаміки курсів долара США і спільної європейської валюти щодо валют головних торговельних партнерів протягом 1960-2007 рр. засвідчив, що амплітуди коливань європейської розрахункової одиниці EUA, а пізніше - ЕКЮ і євро - були істотно меншими амплітуд коливань долара, а піки коливань перебували в протифазі, що свідчить про стабілізуючий вплив спільної європейської валюти на міжнародну валютно-фінансову систему. ЕВС за участі розвинених європейських країн сприяє створенню на континенті єдиного фінансово-економічного простору, формуванню багатополярної глобальної економіки і зміцненню світового ринку валют (рис.1).

Узагальнення особливостей грошово-кредитної політики в Україні та в деяких країнах ЦСЄ, Балтії та Причорноморського басейну, зіставлення темпів інфляції та зростання грошової маси в Україні та Польщі на першому етапі ринкової трансформації показують, що кероване уповільнення темпів зростання грошової пропозиції забезпечило припинення гіперінфляції менш ніж за три роки, незважаючи на принципову відмінність польської стратегії "шокової терапії" від української моделі градуалістських реформ. Це підтверджує ефективність монетаристських методів антиінфляційного регулювання та універсальний характер законів макроекономіки.

Забезпечення стабільності валютного курсу або низької інфляції не може бути самоціллю уряду і у відриві від реального стану економіки та застосуванні неринкових методів регулювання призводить до пригнічення виробництва. Доцільним є використання методики аналізу впливу відмінностей у темпах зміни курсу національної валюти та рівня цін у країні на рентабельність експорту, розробленої на основі теорії зовнішньої торгівлі Е. Хекшера - Б. Оліна з уточненнями концепції С. Ліндера - М. Кемпа - П. Кругмена. Це дає можливість визначити параметри валютного регулювання, оптимальні для всього народногосподарського комплексу країни.

Позначивши через Мp коефіцієнт, що враховує різницю між темпом зміни внутрішніх цін і темпом девальвації (ревальвації) валюти в країні:

Мp = (1 + i/100) Er_Y-1 /Er_Y, (1)

де i - темп приросту інфляції, %;

Er_Y-1 и Er_Y - відповідно офіційні обмінні курси іноземної валюти (пряме котирування) на початку та наприкінці періоду Y,

отримаємо рівняння ціни експортованого товару (у відносних одиницях):

1 = б_int + б_ext + t + p, (2)

де б_int - частка ціни, що враховує витрати на оплату сировини, матеріалів, енергії, робочої сили та інших виробничих витрат всередині країни;

б_ext - частка ціни, що враховує витрати на придбання імпортних складових за межами країни;

t - частка транспортних, торгових, митних та інших витрат при русі товару в одному напрямку;

p - частка прибутку.

Після перетворень з рівнянь (1) і (2) отримаємо формулу для обчислення граничного значення коефіцієнта Мp, при якому ще забезпечується рентабельність експорту для варіанта повернення до країни валютного виторгу з наступною конвертацією в національну валюту за офіційним курсом:

Мp = (1 - p - б_ext)/(б_int + t), (3)

і формулу для розрахунку частки прибутку:

p = 1 - б_ext- Mр (б_int+ t). (4)

Мультиплікатор dp/dMp = - (б_int + t) показує, що збільшення Мp на один пункт зменшує прибуток на (б_int + t) пунктів, що є особливо несприятливим для експортерів сировини і продукції з низькою глибиною переробки і відповідно великим коефіцієнтом б_int. Немонетарні фактори б_int і t впливають на економічну ефективність експорту не менше, ніж монетарний фактор Мp.

Відставання курсу іноземної валюти від зростання внутрішніх цін є найбільш несприятливим для експортерів продукції без імпортної складової (див. рис. 2).

Якщо зростання цін значно випереджає зростання обмінного курсу (Мp >> 1), повернення валюти для галузей з високою часткою внутрішніх витрат у вартості продукції в таких індустріальних країнах, як Україна або Росія, стає недоцільним. Це змушує суб'єктів ЗЕД використовувати валютний виторг для придбання за кордоном високоліквідних товарів для їх подальшого продажу на внутрішньому ринку. У черговому циклі виробництва експортного товару витрати в національній та іноземній валютах завдяки різним темпами інфляції та знецінення / девальвації змінюються неоднаково, тому частка прибутку при такому варіанті визначиться як:

р = 1 - (б_int + 2t) - б_ext/Mр. (5)

Запропонована методика дозволяє аналізувати всі можливі варіанти - від експорту продукції чисто національного виробництва (б_ext = 0; б = б_int) до реекспорту (б_int = 0; б = б_ext). При Мр <1 відбувається непряме субсидування експорту, однак юридично така форма державної підтримки не є підставою для антидемпінгових санкцій з боку країн-імпортерів. Залежність між коефіцієнтом покриття імпорту експортом і відношенням індексів інфляції та девальвації в країнах - торговельних партнерах дозволяє оцінювати вплив регулювання обмінного курсу на умови торгівлі. Країна з більш високими відносними темпами девальвації отримує у двосторонній торгівлі конкурентні переваги. Разом з тим надмірна ревальвація погіршує конкурентоспроможність експортоорієнтованих галузей, обмежує ефективність монетарного придушення інфляції і призводить до гальмування динаміки економічного зростання.

В результаті структурної неврівноваженісті економіки та незавершеності ринкових реформ вартість праці та ціни більшості товарів національного виробництва в усіх країнах ЧЕС (за винятком Греції) утримуються нижче світових, що сприяє фактично демпінговому експорту, в той час як імпорт оплачується за світовими цінами. Отже, в цих країнах реалізується експорторозширююча модель економіки, яка забезпечує розвиненим країнам присвоєння надприбутків від торгівлі на нееквівалентній основі. Оскільки інтернаціональна вартість є системоутворюючою ланкою, що поєднує економіки всіх країн у глобальний комплекс, використання переваг країни в міжнародному поділі праці може забезпечуватися повною мірою лише шляхом реалізації на світовому ринку саме інтернаціональної вартості, що вимагає зміни економічних стратегій країн ЧЕС на користь підвищення вартості праці та пріоритетного розвитку внутрішнього ринку.

Протягом останніх десяти років у постсоціалістичних та пострадянських країнах ЧЕС та Туреччині навіть двозначна інфляція не перешкоджала динамічному зростанню ВВП, що свідчить про обмежене застосування положень класичних економічних теорій щодо виключно негативного впливу зростання цін на виробництво (рис. 3).

В постгіперінфляційний період в перехідних економіках навіть значні зміни ставки рефінансування практично не впливали на темп інфляції, а зменшення грошової маси та ревальвація були здатні знизити двозначну інфляцію на 2-3%, але без адекватних регулятивних і фіскальних заходів для стимулювання виробництва призводили до істотного гальмування економічної динаміки. Надмірно висока за мірками розвинених країн інфляція (8-10% на рік) об'єктивно необхідна в економіках, що знаходяться на стадії глибоких структурних перетворень, для вирівнювання диспропорцій у відносних цінах, що склалися між галузями до початку реформ, а також є наслідком прагнення суб'єктів господарювання мінімізувати ризики в умовах недосконалої конкуренції. Для кожної економіки на даному етапі її розвитку існує свій "коридор інфляції" з досить широкими межами, вихід за які призводить до того, що витрати на реалізацію дезінфляційної політики перевищують інфляційні втрати від уповільнення темпів зростання ВВП.

У розділі 3 "Специфіка розвитку зовнішньоекономічних стратегій країн Причорноморського басейну" проаналізовано структуру і характеристики економічних відносин країн ЧЕС в контексті проблем співробітництва на регіональному рівні та інституціоналізації механізмів їх вирішення.

У національних економічних стратегіях держав ЧЕС ринок Чорноморського регіону розглядається як один з найбільш перспективних, а Греція - як ключова країна для розвитку відносин між ЧЕС та ЄС. Всі країни ЧЕС відрізняються відкритістю економік і високою залежністю від імпорту. Значні валютні надходження в більшості країн ЧЕС витрачаються на імпорт енергоносіїв для виробництва експортних товарів, тому подальше збільшення експорту продукції з малою глибиною переробки призведе до перетворення існуючої експорторозширюючої моделі розвитку на модель "руйнівного зростання".

Відмінності в структурі виробництва країн ЧЕС є довгостроковим рушійним фактором розвитку регіональної торгівлі, а майже універсальний експортний потенціал російської та української економік здатний компенсувати відсутність ряду власних галузей промисловості в інших країнах ЧЕС. Необхідно координувати торговельну політику на міжнародному ринку, де країни ЧЕС є конкурентами: Азербайджан і Росія - в нафтогазовому секторі; Болгарія, Греція і Туреччина - в аграрному секторі; Росія і Україна - в машинобудівному секторі та ін.

Регіональна інтеграція є проявом об'єктивних законів інтернаціоналізації економіки, однак об'єднавчі процеси ініційовані людьми й мають суб'єктивний характер. На відміну від ЄС, у формуванні ЧЕС як організації інтеграційної спрямованості переважає "ініціатива знизу" за рахунок розширення міжнародних зв'язків між суб'єктами ЗЕД, у той час як міждержавному договірно-правовому оформленню за "ініціативою згори" перешкоджають політичні та економічні суперечності між країнами. Ці протиріччя не є антагоністичними, однак процес їх подолання може бути досить тривалим. Розвиток інтеграційних процесів у регіоні стримується через відсутність договору дванадцяти держав, який би визначив засади функціонування ЧЕС як інтеграційного об'єднання. Керівництво деяких пострадянських країн ЧЕС утримується від укладання угод, які передбачають певне обмеження суверенітету, що гальмує інституціоналізацію економічних відносин і формування системи механізмів управління ЧЕС. Однак без міждержавних структур неможливо забезпечити належну концентрацію ресурсів країн ЧЕС для вирішення економічних проблем регіону з максимальним ефектом для всіх членів організації. Інституціоналізація співробітництва в ключових для країн ЧЕС енергетичній і транспортній сферах шляхом укладання договору про створення Чорноморського Енергетичного Об'єднання та/або Чорноморської Транспортної Спільноти могла б стати таким же фактором прискорення інтеграції в ЧЕС, яким було створення Європейського Об'єднання вугілля та сталі для розвитку ЄС.

На всіх економіках ЧЕС негативно позначаються наслідки глобального потепління, що приводить до необхідності вирішення проблеми антропогенного забруднення атмосфери. Для цього доцільно використовувати нову одиницю виміру забруднень - інтенсивність I, яка визначається як кількість викидів на одиницю площі території, а також формулу для обчислення кількості надлишкових викидів двоокису вуглецю Q_Е в країні:

Q_E = (I_i - I_w)A_i - a_gA_F, (6)

де I_i і I_w - відповідно інтенсивності викидів в i-тій країні і в світі, тонн / кв. км;

A_i - площа території i-тої країни, кв. км;

a_g - адсорбційна характеристика країни (кількість СО₂, що засвоюється в процесі фотосинтезу в її зелених насадженнях протягом року), тонн / кв. км;

A_F - площа зелених насаджень в i-тій країні, кв. км.

В умовах загострення конкуренції на світових ринках інвестиційних ресурсів використання адсорбційного потенціалу відкриває країнам ЧЕС доступ до нового джерела фінансування програм розвитку через продаж прав на антропогенні викиди у відповідності з механізмами Кіотського протоколу. Росія і Україна, де кількість викидів СО₂ значно зменшилася в порівнянні з дозволеними Протоколом обсягами, мають квоти, вартість яких обчислюється десятками мільярдів доларів (див. табл. 2)

У розділі 4 "Зовнішньоекономічна політика Греції та України в контексті інтеграційних процесів у Причорноморському басейні" розглянуто пріоритети економічних зв'язків Греції та України і проблеми розширення регіонального співробітництва з урахуванням особливостей грецької моделі розвитку та потенціалу української економіки. Проаналізовано проблеми участі Греції, Росії, України та інших країн ЧЕС в реалізації великомасштабних регіональних економічних проектів.

Вибір маршрутів міжнародних енергетичних і транспортних коридорів зачіпає інтереси десятків країн і залежить від багатьох економічних, політичних, географічних, технологічних, екологічних та інших факторів. Найбільш короткі та безпечні маршрути таких коридорів з країн Каспійського басейну, Центральної та Східної Азії до Європи проходять через Україну.

Таблиця 2

Антропогенні викиди двоокису вуглецю в 1980-2007 рр.

Участь країн ЄС та ЧЕС в реалізації проектів континентальних швидкісних автошляхів, Євро-Азійського нафтотранспортного коридору, міжнародних ліній електропередач та систем волоконно-оптичного зв'язку стикається з рядом проблем. Транспортування каспійської нафти до Європи за маршрутом "Баку - Супса - Одеса - Броди - Гданськ" має значні переваги. В той же час головними перешкодами для втілення в життя цього проекту є відмінності у стратегіях енергетичної безпеки пострадянських країн ЧЕС, а також відсутність в їхньому законодавстві норм, які визначають правові основи створення та функціонування багатосторонніх міжнародних консорціумів.

Україна є центром експортних вантажопотоків на Захід з Росії, Казахстану та інших країн СНД, і для Греції участь в міжнародній системі транзиту енергоносіїв має стратегічне значення. Найбільший в світі танкерний флот Греції здатний забезпечити перевезення каспійської ...