Стратегії "м’якої сили" в геополітиці Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

СТРАТЕГІЇ «М'ЯКОЇ СИЛИ» В ГЕОПОЛІТИЦІ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ, ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ЛУЦЕНКО Анастасія Володимирівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор РИЖКОВ Микола Миколайович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародної інформації;

кандидат політичних наук, ДУБОВ Дмитро Володимирович, Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій.

Захист дисертації відбудеться «14» грудня 2010 року о 15-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «12» листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат політичних наук О.В. Сушко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлюється сутнісною трансформацією відносин у трикутнику Сполучені Штати Америки - Європейський Союз - Російська Федерація в умовах розвитку сучасної міжнародної системи, яка визначається як асиметрична, тобто перебуває у зв'язку із завершенням «біполярної доби» у пошуках нової моделі світового порядку. З одного боку, спостерігається прагнення Адміністрації Б.Обами (США) зберегти євро-американську політико-системну домінанту структури міжнародних відносин, що враховує роль провідних політичних акторів у розв'язанні ключових проблем сучасності, а з другого, - Адміністрація Д.Медведєва / В.Путіна реалізує стратегію формування міжнародної системи на засадах «багатополюсного світу», в рамках якої реалізується політика домінування РФ передусім на пострадянському просторі, а також відновлення політичного впливу Росії в світі.

У політичному протиборстві за лідерство у світовому співтоваристві вагому роль відіграють стратегії «м'якої сили», які розглядаються як державні документи, що мають водночас історичну і політичну значимість, оскільки упродовж їх здійснення вони зазнають конструктивних змін (від стратегій «жорсткої» до стратегій «м'якої» і «розумної» сили), зумовлених новими викликами і загрозами для міжнародної стабільності і миру.

Відтак, наукова проблема дослідження полягає у спробі осмислення стратегій «м'якої сили» Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації як складової зовнішньої та безпекової політики провідних політичних акторів міжнародних відносин, а авторське бачення проблеми ґрунтується на доцільності розгляду базових пріоритетів політики «м'якого впливу» та з'ясування її особливостей у процесах розв'язання складних геополітичних проблем сучасності.

Враховуючи статус США як глобальної держави, що й у подальшому відіграватиме суттєву, часом вирішальну роль у світовій політиці, та ЄС як союзника США в трансатлантичному співробітництві, а також амбітність міжнародної політики РФ, можна стверджувати, що використання «м'якої / розумної сили» у міжнародних відносинах впливатиме на трансформацію механізмів міжнародної взаємодії у видимій перспективі.

У зарубіжній і вітчизняній політології аналіз стратегій «м'якої сили» здійснювався переважно у межах дескриптивного підходу, що зумовлює відносність положень і висновків у контексті конкретних політичних ситуацій, тому політико-системний аналіз, який використано в дисертаційній роботі і який розуміється як метод виявлення ключових властивостей альтернативних версій політичного курсу на основі комплексного осмислення проблеми, вважаємо переважним, оскільки він охоплює значний спектр обов'язкових методичних та концептуальних елементів, що можуть суттєво впливати на принципові показники міжнародної взаємодії.

Важливість і значущість політики «м'якої сили» провідних міжнародних акторів зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, дослідження яких присвячено аналізу стратегій зовнішньої політики та безпеки США, ЄС та РФ в умовах глобалізації. Особливий внесок в осмислення «м'якої сили» як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Дж.Най, Дж.Акшай, Р.Армітідж, Зб.Бжезинський, Р.Кейган, Р.Кеохейн, А.Коен, М.Кокс, М.Лібіцкі, С.Люкс, Дж.Меттерн, У.Оуенс, І.Пармар, М.Рубін, Н.Сноу, С.Уолт, М.Фрейзер, Ф.Фукуяма, П. ван Хем, К.Хілл та ін., прикладні аспекти наукової проблеми «м'якої сили» висвітлено в працях російських фахівців - О.Бірюкова, М.Буланова, Ю.Давидова, О.Дугіна, О.Жизневської, О.Журавльової, А.Казанцева, В.Капіцина, А.Крутських, І.Лебедевої, О.Леонова, О.Манойла, В.Межуєва, О.Мельвіля, В.Меркушева, Г.Мирського, М.Модіна, Г.Павловського, І.Панаріна, О.Солнцева, Е.Соловйова, В.Трибрата, Г.Филимонова, С.Чернова, І.Шуміліної та ін., вітчизняні розробки з окремих аспектів «м'якої сили» як складової зовнішньополітичних та безпекових стратегій представлено у загальних та спеціальних дослідженнях О.Бахтіярова, О.Бодрука, В.Головченка, В.Горбатенка, В.Гури, А.Гуцала, О.Дзьобаня, Д.Дубова, І.Дудко, О.Зернецької, Є.Камінського, Б.Канцелярука, В.Ліпкана, О.Литвиненка, Є.Макаренко, О.Михайловської, С.Недбаєвського, М.Ожевана, І.Погорської, О.Потєхіна, Г.Почепцова, М.Рижкова, О.Сосніна, С.Федуняка, С.Шергіна, І.Хижняка, Л.Чекаленко, С.Юрченка та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.

Водночас вважаємо, що дослідження стратегій «м'якої сили» в геополітиці США-ЄС-РФ є важливим як з погляду теорії, так і практики, а також з погляду прогнозування міжнародних відносин, оскільки доктрина «м'якої / розумної сили» набуває особливої важливості за умови суспільних трансформацій, ідеологічної невизначеності та психологічної розбалансованості, що значним чином визначає ситуацію на пострадянському просторі.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті національних інтересів України» (державний реєстраційний номер 0107U011797).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове осмислення базових засад стратегій «м'якої сили» Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації та з'ясування їх причинно-наслідкових зв'язків з практикою зовнішньої та безпекової політики в контексті визначення потенціалу міжнародних впливів та ефективності використання «м'якої сили» в міжнародних відносинах.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

· з'ясувати сутність поняття «м'якої сили», окреслити його ключові ознаки та представити дослідження еволюції концепцій «м'якої сили» у сфері зовнішньої політики і міжнародних відносин;

· систематизувати та поглибити теоретико-методологічні підходи до сутності базових методів дослідження феномену «м'якої сили» у геополітиці США, ЄС та РФ в контексті стратегічного оцінювання діяльності ключових акторів міжнародних відносин й прогнозування перспектив їх міжнародної взаємодії;

· здійснити компаративний аналіз стратегій «м'якої сили» США, ЄС та РФ, дослідити на оригінальних джерелах особливості «м'якого впливу» вищезазначених акторів світової політики; встановити принципові відмінності між базовими стратегіями «м'якої сили» і реальною практикою міжнародних впливів у світовій політиці; розглянути складові стратегій «м'якої сили» США, ЄС та РФ; виявити причинно-наслідкові зв'язки між потенціалом міжнародних впливів та ступенем їх ефективності у світових політичних процесах;

· здійснити критичний аналіз зовнішньополітичних та безпекових пріоритетів України у сучасному світі, з'ясувати перспективи використання політики «м'якої сили» в дипломатичній діяльності держави;

· представити авторське дослідження (за методом експертних оцінок) щодо потенціалу міжнародного впливу «м'якої сили» та ефективності його використання у міжнародних відносинах за визначеними напрямами;

· запропонувати відповідні узагальнення й рекомендації для суспільно-політичних інституцій держави.

З урахуванням зазначеної мети і завдань об'єктом дослідження є фактор «м'якої сили» у системі міжнародних відносин, а предметом дослідження є особливості стратегій «м'якої сили» в геополітиці США, ЄС та РФ.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, переважно були використані такі наукові методи: загальнонаукові - описовий, герменевтико-політологічний, системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційно-порівняльний; загальнологічні - емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу; спеціальні методи політології. Перевага надавалася методу політико-системного аналізу, за допомогою якого було виявлено спільні та відмінні характеристики базових складових стратегій «м'якої сили», що відображають існуючі політичні, суспільні, інформаційні та інші виклики для міжнародних відносин та глобального розвитку. Для емпіричного дослідження було використано фактологічну базу, яку склали дані експертного опитування українських фахівців-політологів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є системним дослідженням проблеми «м'якої сили» в умовах трансформації системи міжнародних відносин, яке містить аналіз новітніх тенденцій, теорії і практики «м'якої сили» в контексті глобальної взаємодії провідних політичних акторів - США, ЄС та РФ.

Результати, які були одержані під час дослідження і визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

1. уточнено та структуровано концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату дослідження, окреслено ключові ознаки «жорсткої», «м'якої» та «розумної» сили, визначено базові складові стратегій «м'якої сили»; досліджено еволюцію концепцій «м'якої сили» у сфері міжнародних відносин і доведено, що у сучасну добу стратегія «м'якої сили» трансформується у стратегію «розумної сили» як пріоритетного чинника міжнародної політики;

2. систематизовано і поглиблено на основі залучення широкого кола оригінальних джерел теоретико-методологічні підходи до феномену «м'якої сили» в контексті стратегічного оцінювання діяльності ключових акторів міжнародних відносин і доведено, що вони полягають у використанні політико-системного аналізу як одного з найбільш ефективних методів політологічних досліджень, який набуває значного поширення у зарубіжній та вітчизняній політичній науці;

3. з'ясовано на основі компаративного аналізу особливості стратегій «м'якої сили» США, ЄС та РФ, визначено спільні і принципово відмінні характеристики «м'якого домінування» в міжнародних відносинах; встановлено, що спільними можна вважати доктринальні положення про «м'яку силу» як вагому складову стратегій зовнішньої та безпекової політики, а принципово відмінними - є різні підходи до їх практичної реалізації; виокремлено і розглянуто визначальні складові стратегій «м'якої сили» США, ЄС та РФ і доведено, що причинно-наслідкові зв'язки між потенціалом міжнародних впливів та ступенем їх ефективності у процесах забезпечення зовнішньої та безпекової політики виявляються у диференціації пріоритетів і засобах здійснення «м'якого впливу»;

4. здійснено критичний аналіз зовнішньополітичних та безпекових пріоритетів України у сучасному світі; доведено, що вони стосуються збереження суверенітету і незалежності, відновлення відносин з ключовими акторами світової політики, перспектив активної і конструктивної ролі в регіоні та підтримання міжнародної репутації держави; на підставі аналізу базових складових обґрунтовано доцільність використання потенціалу «м'якої сили» в зовнішньополітичній діяльності держави;

5. уперше на основі авторського підходу за допомогою методу експертних оцінок системно представлено методику дослідження потенціалу міжнародного впливу «м'якої сили» у трикутнику США-ЄС-РФ та ефективності його використання у міжнародних відносинах за визначеними напрямами; з'ясовано, що потенціал міжнародного впливу «м'якої сили» залежить як від концептуального визначення пріоритетів, так і від прагматики міжнародної взаємодії;

6. на підставі теоретичних розвідок та реальної практики з використання «м'якої сили» в міжнародних відносинах запропоновано пропозиції щодо розробки програми «м'якої сили» України та використання зовнішньополітичних комунікативних технологій у дипломатичній діяльності держави.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки дисертації можуть бути використані для подальших наукових досліджень політики «м'якої сили»; прикладні розробки - для удосконалення стратегії зовнішньої та безпекової політики України в контексті реалізації національних інтересів.

Результати дослідження можуть бути використані в практично-політичній діяльності Міністерства закордонних справ України, а також у діяльності інших урядових, політичних і громадських інституцій у процесі концептуалізації і впровадження зовнішньополітичної стратегії України та, зокрема, її політики відносно США, Росії та Європейського Союзу. Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження.

Теоретичні узагальнення, матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, з геополітики, зовнішньої політики та міжнародних відносин, міжнародної і національної безпеки, практики дипломатичної діяльності тощо для студентів вищих навчальних закладів України.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.); наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.), міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, 7 листопада, 2008 р.); Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); міжнародному круглому столі «Досвід України та Туреччини в подоланні глобальної кризи: політичний, економічний, соціальний та безпековий аспекти» (Київ, 30 січня 2010 р.); Восьмій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна безпека на початку ХХІ століття» (Київ, 19 травня, 2010 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 8 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 199 сторінок, із них обсяг основного тексту - 174 сторінки, список використаних джерел налічує 225 найменувань українською, англійською та російською мовами.

політика стратегія м'який сила

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

Перший розділ - «Концептуальні та методологічні засади політики «м'якої сили» у міжнародних відносинах» присвячено з'ясуванню стану розробки наукової проблеми, формулюванню концептуально-методологічних підходів дослідження, аналізу доробку зарубіжних і вітчизняних науковців щодо стратегій «м'якої сили» провідних міжнародних акторів - США, ЄС та РФ у системі міжнародних відносин. Слід відзначити, що окреслена у назві дисертації проблема на рівні дисертаційних праць чи вузькоспеціальних монографій у зарубіжній та вітчизняній політичній науці досліджена фрагментарно, вона знаходить часткове і загалом сутнісне відображення у працях відомих фахівців, які представляють різні академічні та університетські школи політології.

Використані в дисертації джерела за походженням, формою та змістом умовно можна поділити на такі групи: теоретичні роботи зарубіжних науковців, дослідження яких присвячено аналізу концепції «м'якої сили» в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, з'ясуванню потенціалу міжнародного впливу «жорсткої», «м'якої» та «розумної» сили на взаємодію провідних політичних акторів світу (США, ЄС та РФ) та ефективності використання стратегій «м'якого домінування» у світовій політиці, зокрема, класичні і модерні праці Дж.Ная, Р.Армітіджа, Зб.Бжезинського, Р.Кейгана, Р.Кеохейна, А.Коена, М.Кокса, У.Оуенса, Н.Сноу та ін., в яких обґрунтовано різні підходи до сутності понять «жорсткої» і «м'якої» сили, представлено еволюцію концепції «м'якої сили» у сфері міжнародних відносин; концептуальні та прикладні праці з проблем забезпечення національних інтересів та політичного лідерства на міжнародній арені російських фахівців - О.Дугіна, А.Крутських, І.Лебедевої, О.Леонова, О.Мельвіля, Г.Павловського, І.Панаріна, Г.Филимонова та ін., в яких представлено оцінку фактора «м'якої сили» у міжнародних відносинах за різними складовими, а саме: в контексті культурних, інформаційно-психологічних, національно-ціннісних та дипломатичних впливів; у вітчизняній політології «м'яка сила» розглядається як інструментарій зовнішньої політики, що сприяє створенню відповідного інформаційно-психологічного середовища для досягнення конкретних зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних цілей, про що свідчать дослідження О.Бахтіярова, О.Гребініченка, А.Гуцала, О.Зернецької, Є.Камінського, О.Литвиненка, Є.Макаренко, М.Ожевана, В.Пантелєєва, Г.Почепцова, М.Рижкова та ін., в яких з'ясовано специфіку підходів до проблеми «м'якої сили» на глобальному, регіональному та національному рівнях функціонування політичних систем.

З огляду на різні підходи науковців до спеціальної термінології, у дисертаційній роботі «м'яка сила» («soft power»), за Дж.Наєм, тлумачиться як зовнішня політика держави, спрямована на досягнення бажаних результатів внаслідок заохочення до співробітництва. «М'яка сила» характеризується трьома основними складовими: по-перше, культурою, яка розуміється як сукупність значимих для суспільства цінностей, по-друге, політичною ідеологією, по-третє, зовнішньою політикою, тобто дипломатією в широкому сенсі слова. «М'яка сила» формується через механізми узгодження зовнішньополітичних акцій і залучення до співпраці більш широкого характеру, як правило, на базі спільних цінностей, що сприяють такій співпраці.

«Жорстка сила» («hard power») розглядається як здатність держави досягти поставленої мети шляхом впливу на інших акторів міжнародних відносин через примус і нав'язування власних інтересів за допомогою економічної та військової сили.

«Розумна сила» («smart power»), за Дж.Наєм, означає (в його власній інтерпретації) здатність об'єднувати «жорстку» і «м'яку» силу в ефективній стратегії. «Концепція «розумної сили», як зазначає політолог, - це розбудова найціннішого у концепції «м'якої сили» - синергетичного ефекту від оптимального поєднання елементів «м'якої» та «жорсткої» сили у міжнародних відносинах». «Розумна сила» включає стратегічне використання дипломатії, переконання, розбудову потенціалу та проекцію сили і впливу у спосіб, який є найбільш ефективним з погляду політичної і соціальної легітимності.

«Публічна дипломатія» тлумачиться як форма зовнішньополітичної діяльності, пов'язаної з представництвом інтересів держави або різних державних об'єднань через відповідні легітимні інституції, що виражають суверенну волю нації у межах наданих їм повноважень.

«Культурна дипломатія» визначається як складова зовнішньої політики і водночас як інструмент «м'якого впливу» для забезпечення національно- культурних інтересів на міжнародній арені.

«Іміджева дипломатія» розуміється як діяльність, спрямована на репутаційне позиціонування національних інтересів та пріоритетів зовнішньої політики, а також формування бажаної громадської думки. Іміджева дипломатія як складова «м'якої сили» виступає фактором впливу на прийняття рішень у сфері зовнішньої політики в контексті просування національних цінностей, демократизації та багатокомпонентного комплексу стратегічних інтересів (економічних, фінансових, політичних та військових).

Концептуальні підходи до феномену «м'якої сили» в геополітичному вимірі характеризуються визнанням пріоритетності «м'якого домінування» на противагу застосуванню «жорстких» засобів впливу на міжнародні відносини. Такі підходи виокремлюють специфіку наукових теорій зарубіжних та вітчизняних дослідників, які вважають, що зміни у всіх сферах міжнародного співробітництва з урахуванням глобального розвитку є відображенням нових закономірностей формування сучасної системи світового порядку і потребують новацій у міжнародній взаємодії.

Концепція «м'якої сили» вперше на науково-теоретичному рівні була сформульована американським політологом, професором Гарвардського університету, представником теорії інституціонального лібералізму Дж.Наєм в контексті розробки зовнішньополітичної стратегії США з підтримки позитивного іміджу держави в міжнародних відносинах і просування найбільш значимих досягнень американської культури і соціальної політики, що зумовило дискусії і трансформацію класичного розуміння «балансу сил». Ідея про глобальну перевагу США не тільки за показниками воєнної сили та економічної потуги, а й за параметрами несилового («м'якого») впливу на міжнародні відносини була адресована як Адміністрації Дж.Буша-старшого, так й теоретикам наукової школи «політичного реалізму», яким, на думку Дж.Ная, варто було б відмовитися від абсолютизації ролі «жорсткої сили» у світовій політиці в умовах завершення біполярної конфронтації. Базовими засадами «м'якої сили» було визначено здатність досягати переваг шляхом впливу на політику інших акторів міжнародних відносин через механізми узгодження зовнішньополітичних акцій і залучення до співробітництва більш широкого характеру з урахуванням спільних цінностей. Водночас у зарубіжній політологічній літературі відбуваються гострі дискусії щодо теоретико-концептуального та практично-політичного змісту поняття «м'якої сили», і, зокрема, щодо його трансформації у поняття «розумної сили». Концепт «розумної сили», з погляду Дж.Ная, розглядається як синтез двох понять - «жорсткої» і «м'якої» сили, що передбачає раціональний розподіл наявних ресурсів між цими двома категоріями. Показано, що перспектива стратегії «розумної сили», яка відображає еволюцію «силових» відносин у світовій політиці, свідчить, що реалії цієї політики суттєво змінюють міжнародну взаємодію.

Загальна оцінка за результатами аналізу напрацювань зарубіжної та вітчизняної політології щодо сутності «м'якої сили» визначається у таких положеннях: спеціальний напрямок досліджень, який стосується загалом концепту геополітичних взаємовпливів розвинених держав; чітко простежується перетин концепцій глобального розвитку та «м'якого впливу», що зумовлює виокремлення спільних детермінантів, які охоплюють типологію стратегій «м'якої сили», доктринально-інституціональне забезпечення «м'якої сили» та реальну практику міжнародних відносин.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що теоретичні положення щодо проблеми «м'якої сили» у міжнародному співробітництві розкривають дихотомію політичного та безпекового чинників глобального розвитку, які визначають цілі, засоби та методи політичної діяльності міжнародних акторів в умовах трансформаційних зрушень.

У другому розділі «Компаративний аналіз стратегій «м'якої сили» провідних акторів міжнародних відносин» розглянуто специфіку «м'якої сили» в рамках задекларованої Адміністрацією Б. Обами стратегії національної безпеки, екстраполяцію стратегії «м'якої сили» США на доктрину спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, проаналізовано російську версію «м'якої сили» у постбіполярному світі, дослідження яких дає підстави обґрунтувати висновки про поєднання та диференціацію глобальних, регіональних і національних пріоритетів у сфері геополітичних впливів. Компаративний аналіз реалізації стратегій «м'якої сили» вищезазначених політичних акторів уможливлює висновки про те, що ідеологія «м'якої сили» в умовах становлення нового світового порядку набуває як форм підтримки політичного діалогу, так і форм пропаганди переваг тієї чи іншої політичної, економічної, соціальної системи, а також відображає просування певного світогляду, політико-культурних цінностей та способу життєдіяльності у сучасному світі.

Доведено, що масштаби глобалізації змушують провідних політичних акторів, незважаючи на значну асиметрію підходів у вирішенні міжнародних проблем, шукати комплексне розв'язання світових політичних проблеми при найширшому представництві і максимальному співробітництві усіх країн світу. На основі детального аналізу державних документів США, зокрема, стратегії національної безпеки Адміністрації Б.Обами, доведено, що політика «м'якого домінування» реалізується через стратегію американського гегемонізму та «м'якого» впливу нового характеру, які спрямовані на домінування американських цінностей та лідерства США у системі міжнародних відносин, тобто для підтримки основних принципів американської зовнішньої та внутрішньої політики світовою і національною спільнотою. Підкреслено, що на сучасному етапі, незважаючи на критичний дискурс щодо зовнішньої та безпекової політики Адміністрації Б.Обами (А.Коен, Р.Кейган), основним напрямом стратегії «м'якої сили» США у сфері міжнародних відносин є концептуальна розробка «Більш розумна, більш безпечна Америка» («A smarter, more secure America») Американського центру стратегічних і міжнародних досліджень. Суть нової консенсусної американської стратегії (розробники - Дж.Най та Р.Армітідж) полягає у поєднанні «жорсткої» (воєнної) і «м'якої» (культурної) сили у спільну ефективну стратегію діяльності США на міжнародній арені задля повернення Америці статусу інтелектуального лідера та підтримання іміджу й репутації США на засадах ідеї «глобального добробуту».

У контексті впливу американської політики «м'якої сили» на спільну зовнішню та безпекову політику ЄС розглянуто сутнісні характеристики «м'якої сили» Європи в умовах швидкоплинних змін; доведено, що вона, за визначенням О.Ренна, комісара з розширення ЄС, реалізується в політичній площині (через набуття статусу політичного актора міжнародних відносин і проведення скоординованої міжнародної політики, поглиблення політичної та економічної інтеграції як основного ресурсу «м'якого» впливу), в економічній площині (через побудову економіки, що базується на знаннях, використання європейського наукового потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності ЄС на основі високих технологій), в безпековій площині (через зміцнення європейського авторитету в світі шляхом трансформації трансатлантичного співробітництва, реалізацію політики спільної безпеки, участь європейських контингентів у миротворчій діяльності) та в культурній площині (через захист європейської ідентичності, активізацію культурної дипломатії та протидію культурній експансії). Показано, що ефективність європейської стратегії «м'якої сили» полягає у застосуванні різних технологій позиціонування ЄС у світовому політичному просторі, зокрема, технологій публічної, іміджевої, віртуальної, культурної дипломатії та інформаційно-психологічних впливів, що забезпечує ЄС, як зазначає міністр з питань зовнішньої політики ЄС К.Ештон, статус впливового міжнародного лідера. Визначено, що ЄС у здійсненні політики «м'якої сили» спирається переважно на програми міжнародної допомоги, політику розширення та сусідства, миротворчі зусилля тощо, а стратегія «м'якої сили» США передбачає увесь спектр дипломатичного, економічного, культурного, інноваційного та інформаційно-психологічного потенціалу. Водночас, на погляд більшості зарубіжних фахівців, і для США, і для ЄС найбільш перспективним вважається створення ефективного балансу між «м'якою» і «жорсткою» силами, тобто використання інноваційної стратегії «розумної сили» як ідеологічного чинника міжнародних впливів.

З'ясовано, що політика «м'якої сили» РФ характеризується впливом на світову громадську думку шляхом формування уявлень, ідей, світогляду про національні цінності, через здійснення політичних та інформаційно-пропагандистських акцій у сучасному інформаційному середовищі, за допомогою культурної експансії, яка опосередковано впливає на позиціонування та рейтинг Росії у міжнародних відносинах. Більшість російських політологів, підкреслюючи, що президентство В.Путіна стало основою для економічного прориву, забезпечило єдність країни і стабільність у суспільстві, прогнозують зміни у політичній стратегії держави щодо засад зовнішньої і внутрішньої політики. Такі зміни стосуються, як зазначається у зверненні Президента Росії Д.Медведєва «Росія, вперед!» до Федеральних Зборів, демонстрації постійного використання «м'якої сили» як особливого стилю російського політичного керівництва, оскільки у критичних або кризових ситуаціях «м'яка сила» спрямовано змінюється на «жорстку силу». Доведено, що російська стратегія «м'якої сили», незважаючи на асиметричність концепцій та реальної політичної практики, характеризується активним просуванням національних інтересів на міжнародній арені і пострадянському просторі.

Таким чином, аналіз стратегій «м'якої сили» провідних міжнародних акторів на сучасному етапі політичного розвитку свідчить про суттєві відмінності концептуальних, доктринальних та прикладних підходів до позиціонування національних інтересів у світовій політичній системі, що зумовлюються відповідними зовнішньополітичними пріоритетами та різним рівнем політичних трансформацій.

У третьому розділі «Прикладні аспекти політики «м'якої сили»: український контекст» з'ясовано базові складові стратегії зовнішньої політики та національної безпеки України, розглянуто нові зовнішньополітичні завдання, що постали перед державою в умовах докорінної трансформації міжнародних відносин та необхідності просування українських інтересів у світовій політиці, зокрема, проаналізовано стратегічні пріоритети, які стосуються збереження суверенітету і незалежності, відновлення відносин з ключовими акторами світової політики, перспектив активної і конструктивної ролі в регіоні та підтримки міжнародного іміджу держави. Доведено, що з огляду на відновлення «м'якого домінування» США у міжнародних відносинах, поглиблення партнерства США-ЄС в рамках трансатлантичного співробітництва та «перезавантаження» відносин США з Росією, Україна має визначити нові підходи до формування зовнішньої політики, враховуючи потенціал міжнародного впливу «м'якої сили» та ефективність його використання у міжнародних відносинах зі стратегічними партнерами. Під потенціалом «м'якої сили» розуміється комплекс наявних ресурсів - дипломатичних, політичних, культурних, інноваційно-технологічних, інформаційних, гуманітарних та інших, які можуть використовуватися Україною для вирішення нагальних питань забезпечення національних інтересів. Показано, що Україна, щоб стати регіональним лідером в Європі, має обстоювати власні інтереси: нарощувати свою «м'яку силу» через політику демократизації і реформування; розвивати регіональне партнерство у сферах, що становлять взаємний інтерес; довести, що «Україна може бути потужною позитивною силою в регіоні». Ціннісний вимір національних інтересів полягає у позиціонуванні держави у таких вимірах, як: розвиток демократії та ринкової економіки, забезпечення регіонального лідерства, визначення пріоритетних національно-ідеологічних цінностей, розширення контактів на високому рівні в рамках стратегічного партнерства, позиціонування за допомогою зовнішньополітичних комунікативних технологій, а саме: іміджевої, мережевої, культурної, публічної і медіадипломатії та державного брендінгу, програми яких розроблено, проте не реалізовано на міжнародному рівні.

У розділі, на основі авторського дослідження за методом експертних оцінок системно представлено аналіз потенціалу міжнародного впливу «м'якої сили» провідних політичних акторів (США, ЄС, РФ) і кореляційно України та з'ясовано ефективність використання «м'якої сили» у міжнародних відносинах за визначеними напрямами; показано, що потенціал міжнародного впливу «м'якої сили» залежить як від концептуального визначення пріоритетів, так і від реальної практики української дипломатії.

Зведені дані результатів експертного опитування щодо потенціалу міжнародного впливу «м'якої сили» уможливлюють висновок: найбільше сукупне значення оцінки потенціалу «м'якої сили» є показником зовнішньополітичної діяльності США, найменше сукупне значення оцінки потенціалу «м'якої сили» характеризує статус України у міжнародних відносинах, а зведені дані результатів експертного опитування щодо ефективності використання «м'якої сили» у міжнародних відносинах свідчать: найбільше сукупне значення оцінки ефективності використання «м'якої сили» також належить США, а найменше - відповідно Україні. Тобто коефіцієнт взаємозв'язку між потенціалом ресурсів міжнародного впливу «м'якої сили» та ефективністю її використання засвідчує наявну відповідність між потенціальними можливостями політичних акторів та їх реальними інструментами впливу. Так, для Сполучених Штатів Америки характерним є використання не тільки ресурсів з найбільшим потенціалом впливу, а й повного інструментарію «м'якого впливу» в міжнародних відносинах, серед якого найбільш вагомими визначено, дипломатію, безпеку (інформаційно-психологічні операції), інновації та демократизацію; для Європейського Союзу найбільш значимими складовими «м'якої сили» є демократизація, публічна дипломатія, інформатизація, а для Російській Федерації найбільш впливовими як за потенціалом, так і за ефективністю використання є інформаційно-психологічні операції, медіавпливи та культурна експансія.

В експертному середовищі переважає критична думка щодо базових складових щодо потенціалу міжнародного впливу України в міжнародних відносинах, оскільки і за потенціалом, і за ефективністю використання «м'якої сили» Україна має найменші показники. Проте для України характерна найвища оцінка демократизації, як потенціалу впливу «м'якої сили», а також зовнішньої політики, публічної й культурної дипломатії, найнижчу оцінку за ефективністю впливу серед базових пріоритетів «м'якої сили» становлять інновації, інформатизація, медіавпливи і культурна експансія.

На основі дослідження зроблено висновок про те, що «м'яка сила» як стратегія міжнародних впливів, може стати оптимальним засобом формування світоглядних позицій транзитивної держави, політичним інструментом збереження і вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинником реалізації державних стратегій зовнішньої політики.

У Висновках представлено основні підсумки дослідження.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми геополітичного виміру стратегії «м'якої сили», що виявляється у оцінці потенціалу та ефективності міжнародних впливів США, ЄС та РФ в міжнародних відносинах на сучасному етапі політичного розвитку.

Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути теоретико-методологічні підходи до концепту «м'якої сили», здійснити компаративний аналіз особливостей стратегій «м'якої сили» провідних політичних акторів світу та охарактеризувати перспективи використання «м'якої сили» у дипломатичній практиці України.

Основні наукові й практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

1. Сучасний розвиток міжнародних систем зумовлює трансформацію принципів міждержавних відносин і конкретних практичних механізмів і технологій реалізації геополітичних стратегій. Потенціал міжнародних впливів передбачає відповідні ресурси і інструменти, які визначають силу політичних акторів на міжнародній арені. У світовій політиці категорія «сили» набуває значимості за умови ефективності міжнародних впливів, які мають неоднозначні наслідки для світової політики: з одного боку, вони забезпечують політичні взаємозв'язки та взаємовпливи, сприяють демократизації політичних систем, відкривають нові можливості для досягнення політичних переваг, а з іншого - формують нові типи асиметрії у сучасному світі, сприяють використанню «м'якого» впливу на політичну, економічну, соціальну і культурну взаємодію. Феномен «м'якої сили» посідає особливе місце в концептуальних розробках «балансу сил» з огляду на суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світового порядку.

Аналіз концептуальних засад зарубіжних та вітчизняних політологічних досліджень засвідчив еволюцію поняття «м'якої сили» від теорій конструктивізму, неолібералізму і структурного функціоналізму до теорій неоконсерватизму, які відображають трансформацію підходів до оцінки сутності «м'якої сили» як складової зовнішньої і безпекової політики в геополітичному вимірі.

В контексті неоліберального підходу Дж.Наєм було охарактеризовано «м'яку силу» як політику, спрямовану на досягнення бажаних переваг у міжнародних відносинах, визначено триєдину структуру її складових, які полягають у сукупності значимих для суспільства цінностей, політичної ідеології та дипломатії у широкому сенсі поняття. З погляду дисбалансу між «жорсткою» і «м'якою силою», що призвело до фактичної кризи практики «м'якої сили» в міжнародних відносинах, Дж.Наєм та Р.Армітіджем було запропоновано концепцію «розумної сили», яка включає стратегічне використання дипломатії, потенціалу міжнародного впливу та проекцію сили й впливу у спосіб, який є найбільш ефективним з погляду політичної легітимності. Оригінальний підхід до розуміння концепцій «м'якої» і «розумної» сили зумовив аналіз інтерактивних політичних процесів, остаточні наслідки яких можна лише прогнозувати, а дослідження ситуації на різних рівнях ієрархічної міжнародної системи та взаємодії політичних стратегій виявило особливості «м'якого домінування» у сучасну добу і на перспективу.

2. Дослідження теоретичних засад «м'якої сили» як складової міжнародної політики стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та філософських концепцій другої половини ХХ - початку ХХІ століття, істотно вплинули на методологічні підходи до феномену «м'якої сили» в контексті стратегічного оцінювання діяльності США, ЄС та РФ у системі міжнародних відносин, в концептуалізації якого враховано вплив «м'якої сили» на політичні процеси в цілому і на міжнародні, зокрема. Такі підходи виокремлюють специфіку наукових теорій зарубіжних та вітчизняних дослідників, які вважають, що зміни у всіх сферах міжнародного співробітництва з урахуванням глобального розвитку є відображенням нових закономірностей формування сучасної системи світового порядку і потребують новацій у міжнародній взаємодії. Відтак феномен «м'якої сили» в геополітичному вимірі характеризується визнанням пріоритетності «м'якого домінування» на противагу застосуванню «жорстких» засобів впливу на міжнародні відносини. Наукову проблематику «м'якої сили» у вітчизняній політичній літературі представлено фрагментарно, головним чином в контексті інформаційно-психологічних впливів, що свідчить про необхідність подальших теоретичних і прикладних досліджень феномену «м'якої сили» саме в політичній площині.

3. Компаративний аналіз стратегій «м'якої сили» у сучасній міжнародній політиці свідчить про спільні і відмінні особливості концептуальних, доктринальних та прикладних підходів, які зумовлюються відповідними політичними позиціями провідних акторів міжнародних відносин, різними пріоритетами забезпечення національних інтересів, особливостями національної політики, історико-культурними традиціями і різними підходами до розв'язання глобальних проблем сучасності.

Відтак, геополітична спрямованість стратегії «м'якої сили» США зумовлює її принциповий зв'язок з процесами у системі міжнародних відносин на багатосторонньому та двосторонньому рівнях. Якщо стратегія попередника Б.Обами Дж.Буша-молодшого формально базувалася на концепті критичної геополітики, оскільки включала використання всіх відомих форм впливу у міжнародних відносинах, зокрема, превентивний вплив на події в світі, курс на лідерство на різних рівнях міжнародної взаємодії, то у стратегії зовнішньої політики Адміністрації Б.Обами існують постійно діючі чинники «м'якої сили», які виявляються в домінуючій орієнтації на використання всього комплексу механізмів «м'якого впливу» від дипломатії до інформаційно-психологічних операцій. Переосмислення стратегій «жорсткої» і «м'якої» сили уможливлює висновок про те, що нова стратегія «розумної сили» вирішальним чином залежить від позиції США в світі і від потенційної спрямованості зовнішньої політики наддержави. Здійснений науковий аналіз геополітичних чинників формування та реалізації стратегії «м'якої» та «розумної» сили підтверджує концепцію зовнішньополітичного курсу США, яка визначається ступенем збалансованості доктрин і стратегій безпекової і зовнішньої політики залежно від інструментів забезпечення її цілей і дипломатії.

Екстраполяція стратегії «м'якої сили» США на концепцію спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС виявляється у підходах до оновлення сутності трансатлантичного співробітництва, інституціоналізації зовнішньополітичної діяльності наднаціонального утворення, створенні спеціального департаменту з питань зовнішньої політики ЄС, у визначенні складових «м'якої сили» , які є пріоритетними для забезпечення інтересів ЄС на міжнародній арені та ефективності застосування механізмів для їх реалізації, зокрема, у відносинах зі США та РФ.

Дослідження сучасної російської зовнішньої і безпекової політики уможливило висновок про те, що особливостями російської версії «м'якої сили» Адміністрації Д.Медведєва / В.Путіна можна вважати асиметричність декларацій і реальної політичної практики, яка характеризується активізацією інформаційно-психологічних впливів, просуванням на міжнародному рівні ідеології «російського світу» та агресивної дипломатії.

З огляду на визначальні складові «м'якої сили» зроблено висновок про те, що для Адміністрації Б.Обами пріоритетними є стратегія «розумної сили», що охоплює дипломатію, національні цінності, науково-технологічні інновації та безпеку, що свідчить про політичне прагнення США підтримати міжнародний порядок, здатний вирішити глобальні проблеми; для ЄС - пріоритети полягають у забезпеченні спільної зовнішньої та безпекової політики з одночасною диференціацією підходів до складових «м'якого впливу» у міжнародних відносинах, для Адміністрації Д.Медведєва / В.Путіна - стратегія «м'якого впливу» передбачає використання політики «м'якої» чи «жорсткої» сили для забезпечення регіонального лідерства і вагомого статусу у світі

4. Базові складові сучасної стратегії зовнішньої політики та національної безпеки України зумовлюють нові зовнішньополітичні завдання щодо просування українських інтересів у світовій політиці, зокрема, Україна має визначити нові підходи до позиціонування в світі, враховуючи потенціал міжнародного впливу «м'якої сили» та ефективність його використання у міжнародних відносинах. Україні доцільно було б нарощувати свою «м'яку силу» через політику демократизації і реформування; розвивати регіональне партнерство, визначити на державному рівні національно-ідеологічні цінності, здійснювати позиціонування за допомогою зовнішньополітичних комунікативних технологій; врахувати, що «м'яка сила» як стратегія міжнародних впливів, може стати оптимальним засобом формування репутації транзитивної держави, політичним інструментом збереження і вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинником реалізації державних стратегій зовнішньої політики.

5. Дослідження потенціалу міжнародного впливу «м'якої сили» у трикутнику США-ЄС-РФ та ефективності його використання в міжнародних відносинах за визначеними напрямами дало змогу визначити вагу складових його реалізації: дипломатичним (зовнішня політика, превентивна дипломатія, публічна дипломатія), політичним (політична ідеологія, національні цінності, демократизація), культурним (культурна дипломатія, культурна експансія), інноваційно-технологічним (інновації, інформатизація), інформаційним (інформаційно-психологічні операції, медіавпливи). Відтак, найбільший сукупний показник потенціалу та його ефективності «м'якої сили» у системі міжнародних відносин належить США, найменший сукупний показник - характеризує вагу «м'якої сили» України. Тобто коефіцієнт взаємозв'язку між потенціалом ресурсів міжнародного впливу «м'якої сили» та ефективністю її використання засвідчує наявну відповідність між потенціальними можливостями політичних акторів та їх реальними інструментами впливу.

6. Загальні теоретичні розробки і реальна практика використання стратегії «м'якої сили» в міжнародних відносинах дозволили сформувати пропозиції для підтримки і просування національних інтересів України. Зокрема, запропоновано створення координаційної ради для вироблення програми «м'якої сили» з урахуванням потенціалу міжнародного впливу України у політичній, економічній та культурній сферах міждержавного співробітництва; залучення до реалізації політики «м'якої сили» урядових структур (міністерств і відомств України, які здійснюють зовнішньополітичну та зовнішньоекономічну діяльність), провідних науково-дослідницьких центрів (аналітичних інституцій, які розробляють рекомендації для ухвалення стратегічних рішень на високому рівні), авторитетних неурядових інституцій, які сприяють розвитку громадської дипломатії, представників національних і зарубіжних ЗМІ та спеціалізованих агентств з питань зовнішньополітичних комунікативних технологій; за допомогою іміджевих кампаній органів державної влади, політичних інституцій та зовнішньополітичних відомств сприяти поширенню комплексу політичних категорій, які дозволяють впливати на формування світової громадської думки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Луценко А.В. Вдосконалення законодавства України з метою покращення інвестиційного клімату в контексті інформаційного протиборства / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2007. - Випуск 65. Частина І. - С. 76-83.

Луценко А.В. Теоретичні засади стратегій «м'якого тиску» в сучасних міжнародних відносинах / А.В.Луценко // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. Вип. 45. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин HAH України, 2008. - С. 125-136.

Луценко А.В. Стратегії «м'якої сили» у зовнішній політиці США / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2008. - Випуск 78. Частина ІІ. - С. 83-89.

Луценко А.В. Інструменти «м'якого тиску» в міжнародних відносинах: пропагандистський аспект / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 84. Частина І. - С. 233-241.

Луценко А.В. Вплив стратегії «м'якої сили» РФ на зовнішню політику України / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 85. Частина І. - С. 215-221.

Луценко А.В. Оцінка впливу кібертероризму на зовнішню політику держави: нові підходи до стратегії «м'якої сили» у геополітиці США / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 85. Частина ІІ. - С. 78-83.

Луценко А.В. Інформаційний вимір геополітичного протиборства США та Росії в інформаційному просторі України / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2010. - Випуск 93. Частина І. - С. 78-83.

Луценко А.В. Маніпулювання як чинник «м'якого впливу» у зовнішньополітичних стратегіях США / А.В.Луценко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2010. - Випуск 95. Частина І. - С. 78-83.

АНОТАЦІЯ

Луценко А.В. Стратегії «м'якої сили» в геополітиці Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2010.