Размещено на http://www.allbest.ru/

національна академія наук україни

інститут світової економіки і міжнародних відносин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК ЄВРОРЕГІОНІВ В СИСТЕМІ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

ЛУЦЬКА НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти i науки, молоді та спорту України, м. Чернівці.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Школа Ігор Миколайович, Чернівецький торговельний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, заступник директора з навчально-методичної та наукової роботи, завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Чужиков Віктор Іванович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри європейської інтеграції

кандидат географічних наук, доцент Журба Ігор Євгенович, Хмельницький інститут соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доцент кафедри фінансів і кредиту

Захист відбудеться 5 квітня 2011р. о 17-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 04.03.2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор технічних наук О.А. Васильєв

АНОТАЦІЯ

Луцька Н.І. Розвиток єврорегіонів в системі транскордонного співробітництва України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2011

У дисертації досліджуються особливості розробки та запровадження стратегії розвитку вітчизняних прикордонних регіонів в умовах поглиблення транскордонної співпраці. Автором удосконалено методику визначення ефективності транскордонного співробітництва під впливом національних та зарубіжних чинників. Узагальнено позитивний та негативний досвід розвитку прикордонних територій сусідніх країн, об'єднаних у рамках єврорегіонів. З'ясовано тенденції розвитку створених єврорегіонів і визначено можливості утворення системи інструментів державної підтримки транскордонної співпраці. Окреслено стратегічні напрямки удосконалення розвитку транскордонного співробітництва як на рівні місцевої адміністративно-територіальної управи, так і на рівні урядового управління.

Ключові слова: прикордонний регіон, субрегіон, стратегія розвитку регіону, транскордонне співробітництво, єврорегіон, міжрегіональне співробітництво, міжтериторіальне співробітництво, система інструментів транскордонного співробітництва.

транскордонний співробітництво адміністративний управління

АННОТАЦИЯ

Луцкая Н.И. Развитие еврорегионов в системе трансграничного сотрудничества Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2011

В диссертации исследуются особенности разработки и внедрения стратегий развития приграничных регионов в условиях углубления трансграничного сотрудничества в Европе. Проанализированы результаты предыдущих исследований, проведенных зарубежными и отечественными учеными, касающиеся проблем трансграничного сотрудничества и формирования соответствующей государственной политики.

Исследованы и обобщены основные проблемы и факторы, необходимые для эффективного функционирования механизмов налаживания трансграничных связей. В работе сформулированы методические подходы к реформированию системы определения эффективности существующее трансграничного сотрудничества.

Анализ и обобщение особенностей государственной политики в сфере развития трансграничного сотрудничества позволили автору систематизировать классификационные подходы к прогнозированию организационных изменений, способных развить еврорегионы как основную его форму, сформулировать концептуальные положения реформирования этого вида сотрудничества в Украине в условиях глобализационного расширения трансграничных связей.

Выявлены основные тенденции развития созданных со странами Европейского Союза еврорегионов и определены возможности формирования системы инструментов государственной поддержки трансграничного сотрудничества, что позволило показать стратегические направления усовершенствования развития трансграничного сотрудничества как на уровне местных административно-территориальных органов управления, так и на уровне правительства, а также наднациональных институтов ЕС.

Автором проанализирована диффузная сущность еврорегиона, под которой следует понимать процесс обмена социально-экономическими, культурными и ментальными ценностями, в ходе которого существенно снижается ассиметрия двух или большего количества приграничных территорий, формируется устойчивость их развитий путем минимизации расходов на содержание общих объектов инфраструктуры, диверсификации приграничной торговли, мобильности трудовых ресурсов, совместного инвестирования, повышением доступности к информационным базам данных.

В работе обоснована необходимость создания селективной модели оценивания эффективности трансграничного сотрудничества (ТГС), которое представляет собой иерархическую полиструктурную совокупность реализуемых мероприятий и мониторинговой идентификации их результатов на макро- (принятие решений относительно развития ТГС, определение его места, компаративного анализа существующих форм и моделей), мета - (оценка места ТГС в решении проблем региона, систематизации его индикаторов формировании объема аналитической информации о характере реализации общих проектов) и микроуровнях (оценка консолидированных результатов реализации системы общих мероприятий и формирование последующих моделей развития).

Автором проведено экспертное оценивание и ранжирование негативных факторов, которые сдерживают трансграничное в т.ч. еврорегиональное сотрудничество, которое может быть сведено к следующему: отсутствие системного прогностического подхода к организации сотрудничества, низкий уровень привлечения негосударственных организаций, недостаточный уровень подготовки кадров, отсутствием соответствующего финансового обеспечения проектов, медленное внедрение современных организационных методов, несовершенство трансграничной статистики.

Ключевые слова: приграничный регион, субрегион, стратегия развития региона, трансграничное сотрудничество, еврорегион, межрегиональное сотрудничество, межтерриториальное сотрудничество, система инструментов трансграничного сотрудничества.

ANNOTATION

Lutska N.I. Euroregion development in the transborder cooperation system of Ukraine. - The manuscript.

The dissertation for submission of the candidate of economic sciences degree in speciality 08.00.02 - the world economy and the international economic relations.

Institute of World Economy and International Relations of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011

In the dissertation there are investigated special features of the construction of the regional development strategy in conditions of consolidation the transborder cooperation. The methodology of determination of efficiency of transborder cooperation is worked out under the influence of national and foreign factors. Positive and negative experience of development of frontier territories of near-by countries is generalized, that are united in euroregions. The trends of development of euroregions that were created with countries of European Union were found out and possibilities of forming of the system of instruments of state support are certain. The strategic directions of improvement of development of crossborder cooperation either at level of local administration and governmental management are outlined.

Key words: frontier region, subregion, the regional development strategy, crossborder cooperation, euroregion, interregional cooperation, the system of instruments of transborder cooperation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розширення Європейського Союзу на схід суттєво вплинуло на характер економічних, соціальних та гуманітарних відносин України, створивши відповідні умови для диверсифікації транскордонного співробітництва та формування нових інституційних моделей системної конвергенції в Європі. Серед численних форм економічного співробітництва прикордонних територій континенту найбільш ефективними вважаються єврорегіони, які значною мірою впливають на розвиток різнобічних економічних контактів між сусідніми державами та створення в них спільної інфраструктури, логістичних центрів, розширення обсягів експортно-імпортних операцій, стимулювання технологічної взаємодії тощо. Розвиток транскордонного співробітництва сприяє успішному вирішенню цілого ряду спільних проблем при максимальному використанні при цьому національного i регіонального потенціалу. Водночас ця форма взаємодії є своєрідним плацдармом для подальшої інтеграції країни з Європейським Союзом, адже, як показує досвід розвинених країн континенту, саме така організація співробітництва призводить до естраполяції локальних об'єднавчих процесів та винесення їх на якісно новий рівень міжнаціональної співпраці. Разом з тим розвиток єврорегіонального співробітництва дає можливість не тільки з найбільшою вигодою для держав-учасниць використовувати статичні та динамічні ефекти євроінтеграції, а й поліпшувати координацію прикордонної взаємодії з сусідніми країнами, що має сприяти прискоренню їх регіонального економічного розвитку, припливу зовнішніх інвестицій, динамізації руху факторів виробництва. З огляду на це надзвичайно актуальною є потреба у розробці та реалізації сучасної стратегії розвитку регіону в умовах посилення динаміки прикордонної співпраці України з урахуванням усіх специфічних факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.

Дослідженню транскордонного співробітництва та механізмів його активізації присвячені праці таких іноземних авторів, як Т.Возняк, В.Дентерс, В.Мальчус, П.Маскелл, Г.Торнквіст, М.Перкманн, С.Райх, Р.Ратті, С.Ребіш, Ч.Рік, І.Сулі-Закар, та багатьох інших провідних учених.

Серед вітчизняних науковців вагомий внесок у вивчення особливостей цих процесів зробили П.Ю.Бєлєнький, І.В.Бураковський, О.К.Вишняков, С.М.Гакман, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, І.А.Грицяк, М.І.Долішній, І.Є.Журба, Є.Б.Кіш, М.О.Лендьел, Ю.В.Макогон, О.Ф.Михайленко, Н.А.Мікула, В.Є.Новицький, А.А.Пересада, В.І.Пила, І.В.Студенніков, Т.В.Терещенко, А.М.Ткаченко, О.С.Чмир, В.І.Чужиков, М.Г.Чумаченко, В.В.Чередниченко, В.Я.Шевчук, І.М.Школа А.М.Сохацька та ін.

Додаткової значущості проблематиці дослідження надає той факт, що в сучасних умовах ефективне формування правових, економічних і організаційних механізмів функціонування транскордонного співробітництва в Україні стає можливим лише за умови комплексного вивчення та критичного осмислення особливостей розвитку єврорегіонів у державах ЄС, насамперед в країнах Центральної та Східної Європи, інтеграційна діяльність яких значною мірою посилилася після їх приєднання до Європейського Союзу.

Процес диверсифікації трансрегіональної кооперації в Європі новий і незвичний для України, а тому потрібен певний час, щоб і на державному, та регіональному рівнях спробувати організувати і забезпечити оптимальну участь регіонів у транскордонному співробітництві з метою стимулювання економічної співпраці, більш ефективного використання природно-ресурсного потенціалу територій та зростання доходів населення.

Разом з тим особливо актуальним є, дослідження розвитку єврорегіонів, зокрема, в умовах посилення транскордонного співробітництва в Європі. Розроблення та запровадження нових механізмів та інструментів міжрегіональної соціально-економічної дифузії в процесі реалізації політики згуртування в ЄС, а також, осмислення позиції України у фінансовій архітектурі континенту та селектування міжрегіональних пріоритетів у ньому не знайшло достатньо глибокого висвітлення як у вітчизняній науковій літературі, так і у працях іноземних фахівців. Це обумовило вибір теми дослідження, а також його мету, завдання структуру та зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційного дослідження мають тісний зв'язок з науково-дослідною держбюджетною темою Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету "Фактори сталого розвитку регіональної економічної системи в умовах євроінтеграції та глобалізації" (номер державної реєстрації 0107U001382), у якій застосовуються авторські розробки щодо розвитку єврорегіону в системі транскордонного співробітництва. Особисто автором було підготовлено підрозділ, що був присвячений дослідженню форм транскордонних відносин в умовах євроінтеграції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення суті, особливостей, чинників розвитку єврорегіонів у процесі посилення транскордонного співробітництва України та ЄС.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

– розкрити методологічні засади розвитку єврорегіонів у процесі диверсифікації транскордонного співробітництва в Європі;

– охарактеризувати сучасний стан розвитку транскордонного співробітництва в Україні;

– дослідити та узагальнити передумови, а також перешкоди ефективного функціонування транскордонного співробітництва;

– визначити та конкретизувати роль державних механізмів регулювання в процесі розвитку транскордонної співпраці в Україні;

– сформулювати основні підходи щодо підвищення ефективності транскордонного співробітництва;

– обґрунтувати пріоритетні напрямки розвитку та реформування транскордонного співробітництва в Україні;

– виявити особливості алгоритмізації розвитку транскордонного співробітництва в Україні.

Об`єктом дослідження є процеси диверсифікації розвитку єврорегіонів для посилення транскордонного співробітництва на європейському континенті.

Предметом дослідження є розвиток механізмів єврорегіонального співробітництва України в умовах поглиблення зовнішньоекономічної діяльності прикордонних регіонів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що теоретичні розробки та положення, висновки і пропозиції, отримані в дисертації, сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної і регіональної політики транскордонного співробітництва, а впровадження запропонованих механізмів та заходів - прискоренню інтеграційних процесів і соціально-економічного розвитку регіонів, що повинно забезпечити стале підвищення рівня добробуту населення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації слугують праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, у яких розкрито сутнісні основи та особливості розвитку єврорегіонів у процесі диверсифікації транскордонного співробітництва в Європі.

У ході вирішення поставлених завдань у роботі застосовано системний підхід при визначенні чинників зовнішньоекономічної діяльності прикордонних територій та пропозицій автора щодо удосконалення стратегії розвитку транскордонного співробітництва України та ЄС (п.1.1. та 3.1); метод порівняльного аналізу використаний при визначенні особливостей євро-регіональних форм транскордонних відносин та стратегічного регулювання розвитку транскордонного співробітництва (п.1.2 та 2.1); метод економічного моделювання був застосований при дослідженні зовнішньої економічної відкритості регіональної господарської системи (п. 2.3), графоаналітичні методи використані для візуалізації систематизації ознак єврорегіонального співробітництва та при розробці моделей його диверсифікації (п.1.3, 3.2 - 3.3).

Джерелами та статистичною базами, на яких ґрунтується дисертація, є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, дані Державного комітету статистики України, дані європейських інституцій та органів ЄС (Євростат, Європейська Комісія, Рада ЄС, Рада регіонів), Асоціації Європейських прикордонних регіонів, результати наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту світової економіки і міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту регіональних досліджень НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведення дослідження одержано такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розроблення досліджувальної проблеми та характеризують новизну роботи:

Вперше:

- визначено дифузну сутність єврорегіону, під якою слід розуміти процес обміну соціально-економічними, культурними та ментальними цінностями, в ході чого знижується асиметрія двох або більше прикордонних територій, формується сталість їх відносин шляхом мінімізації витрат на створення спільних об'єктів інфраструктури, диверсифікації прикордонної торгівлі, мобільності трудових ресурсів, спільного інвестування, доступності до інформації про спільну діяльність сторін, які задіяні в реалізації транскордонних проектів;

– обґрунтовано селективну модель оцінювання ефективності транскордонного співробітництва (ТКС), яка являє собою ієрархічну поліструктурну сукупність реалізованих заходів та моніторингового ідентифікування щодо їх результатів на макро- (ухвалення рішення щодо розвитку, визначення його місця, компаративного аналізу існуючих форм та моделей), мета- (оцінка місця ТКС у вирішенні проблем регіону, систематизуванні його індикаторів, формуванні масиву аналітичної інформації щодо реалізації спільних процесів) та мікрорівнях (оцінка зведених результатів реалізації системи спільних заходів та формування подальшої моделі розвитку);

удосконалено:

– визначення транскордонного співробітництва, яке в умовах реалізації політики згуртування в ЄС та використання механізмів системної конвергенції регіонів, підвищення їх конкурентоспроможності та європейської територіальної кооперації через селективні інструменти наднаціональних фондів (регіонального розвитку, соціального, згуртування) слід розуміти як диверсифікований, поліструктурний процес спільних економічних, соціальних, науково-технологічних, економічних, інституціональних та гуманітарних дій, який скерований на системну гармонізацію розвитку прикордонних територій;

– обґрунтування концептуальної основи стратегії розвитку ТКС за рахунок фінансової диверсифікації залучених коштів, яка передбачає створення комплементарних основ спільного бюджетування (структурні фонди ЄС, місцеві та державні бюджети, альтернативні джерела), випереджувального розвитку інноваційних систем (організація технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, кластерних моделей високотехнологічних лабораторій), поглиблення інституалізації через функціональне розмежування сфер впливу та консолідації взаємодії між Радою єврорегіону, агенціями регіонального та інноваційного розвитку, а також агенціями щодо залучення інвестицій;

дістали подальшого розвитку:

– експертне оцінювання та ранжування перешкод транскордонному (насамперед єврорегіональному) співробітництву, яке в Україні визначається такими чинниками: відсутність системного прогностичного підходу до організації співпраці, низький рівень залучення недержавних організацій, недостатній ступінь підготовки кадрів, відсутність належного фінансового забезпечення, повільне запровадження сучасних організаційних методів, ускладнення щодо імплементації ієрархічних моделей управління єврорегіоном, слабке регулювання правової бази, недосконалість транскордонної статистики;

– розкриття сутності генезису транскордонних відносин, який слід розуміти як поліструктурний процес системного зближення прикордонних регіонів, прискорення їх соціально-економічного розвитку завдяки запровадження узгодженої системи заходів та організаційних дій, що скеровані на досягнення статичних та динамічних ефектів взаємного зближення господарських систем, та внаслідок цього набуття цілого ряду додаткових синергетичних переваг.

Практичне значення одержаних результатів.

Результати дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання щодо розвитку єврорегіонів у системі транскордонного співробітництва України і можуть стати підґрунтям для практичного підвищення ролі держави у регулюванні транскордонного співробітництва та створення нових єврорегіонів. Матеріали дисертації також можуть бути застосовані в навчальному процесі при підготовці лекційних курсів, зокрема спецкурсів "Транскордонне співробітництво", "Міжнародна економіка", а також семінарських занять з цих предметів.

Окремі висновки та рекомендації використані у практичній діяльності Головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (акт впровадження від 24.06.2010р.); Івано-Франківської Торгово-Промислової палати (акт впровадження 25.06.2010р.); на Приватному підприємстві «Вест Юкрейн девелопмент консалтинг груп» (акт впровадження від 14.04.2010р.) та в навчальному процесі Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького при вивченні спецкурсу «Транскордонне співробітництво України» (акт впровадження 13.05.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують її наукову новизну, одержані автором особисто. Розробки співавторів, з якими були підготовлені окремі публікації, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на 6 міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: "Регулювання інноваційної діяльності державою" (м. Київ, 20 жовтня 2007 р.), "Регулювання структурних зрушень в економіці держав у ринкових умовах" (м. Київ, 18 січня 2008 р.), "Розвиток регіональних тенденцій зовнішньоекономічної діяльності України" (м.Київ, 27 січня 2008 р.), "Теоретичні основи і практичне запровадження інновацій в Україні" (м. Київ, 22 лютого 2008 р), "Інтеграційний вектор української економіки: загальний та регіональний аспекти" (м. Чернівці, 6-7 травня 2008 р.), "Транскордонне співробітництво як підсистема глобальної інтеграції на субрегіональному рівні" (м.Тернопіль, 17-18 червня 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення, практичні результати та висновки опубліковані автором у 14 наукових працях загальним обсягом 3,55 др. арк. (особисто автору належить 3,3 др. арк.), у тому числі 12 статей у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації викладено на 205 сторінках. Робота включає 10 таблиць, 18 рисунків, 7 додатків. Список використаних джерел містить 217 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт, гіпотезу та методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні підходи до стратегічного управління зовнішньоекономічними процесами у прикордонних регіонах" - досліджуються теоретичні основи щодо створення та успішного функціонування єврорегіонів як нової форми соціально-економічної дифузії територій сусідніх держав.

Транскордонне співробітництво належить до важливих складових процесу європейської інтеграції. Воно розвивається на основі транскордонних зв'язків, які виникають у сфері політики, економіки, охорони довкілля, культури, освіти, демографічного регулювання, а також в інших галузях у межах визначеного транскордонного простору - території, яка охоплює два або більше регіонів прикордонних держав і об'єднує їх за певними географічними, соціально-історичними та етнічними ознаками. Особливого значення набувають транскордонні економічні зв'язки, які є своєрідною системою економічних відносин та відображають інтереси країн на міжрегіональному рівні. Вони формуються та розвиваються в процесі функціонування спільної інфраструктури підприємства, поділу праці, відтворення факторів виробництва та визначаються дією економічних законів, нормативно-правовою базою регулювання і соціально-економічним середовищем прикордонних регіонів.

Установлено, що із всіх існуючих форм співробітництва між місцевими та регіональними органами влади (транскордонне, міжтериторіальне, транснаціональне та співробітництво в рамках Європейських Асоціацій) найпоширенішою та найрозвиненішою його формою є саме транскордонне співробітництво.

Основні форми ТКС (а саме: єврорегіони та подібні до них структури; співробітництво на рівні робочих груп; співробітництво в межах робочих співтовариств; співробітництво з міжнародними асоціаціями, спілками, фондами; міжнародна економічна прикордонна кооперація; прикордонна торгівля) та їх характеристики, необхідні передумови формування і розвитку транскордонної співпраці (географічна наближеність, культурно-етнічна спорідненість, подібність галузевих структур, можливість спільного використання природних, трудових, науково-технічних та інших ресурсів).

Транскордонне співробітництво може здійснюватися на двох рівнях: локальному (місцевому) та регіональному (міждержавному). Автором систематизовані особливості європейських транскордонних утворень відповідно до класифікації типів та існуючого в них рівня співробітництва.

Основною формою транскордонного співробітництва є єврорегіон. Проте у роботі відзначається, що на цей час не існує єдиної усталеної дефініції поняття "єврорегіони", адже різні джерела пропонують доволі суперечливі підходи до його ідентифікації. Змістовним та лаконічним є тлумачення цього терміна у Законі України „Про транскордонне співробітництво”, у якому єврорегіон визначається як організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, яка здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво.

Європейська Комісія вважає співробітництво у межах єврорегіонів найкращою формою розвитку взаємовідносин між прикордонними територіями. Крім того, як показує практичний досвід, Європейський Союз з огляду на це більш охоче виділяє фінансування для проектів, здійснюваних у рамках єврорегіонів. Суттєвим є й те, що для розвитку співробітництва у межах єврорегіонів не потрібне прийняття спеціальної нормативно-правової бази на національному рівні. Його легальна основа визначається чинними національними законодавствами і міждержавними угодами країн, адміністративно-територіальні одиниці яких входять до складу єврорегіонів. Це значно спрощує розвиток економічних, культурних та етнічних зв'язків між прикордонними адміністративно-територіальними утвореннями держав.

Єврорегіони можуть бути поділені на чотири категорії, зокрема такі, що:

– охоплюють прикордонні території країн Європейського Союзу і мають подібні економічні й адміністративні проблеми. Характерним прикладом можуть вважатися прикордонні території нових держав-членів ЄС. Головною індикативною рисою згаданих територій є низький рівень ВВП на душу населення порівняно з іншими регіонами ЄС, а також високий рівень безробіття;

– включають територію держав ЄС, питома вага аграрного сектору яких є доволі високою. Класичним прикладом цієї категорії є французько-німецьке прикордоння;

– створені країнами, які є членами Євросоюзу, та тими, що не входять до його складу;

– організовані іншими державами світу.

Як свідчить багаторічний досвід країн Західної Європи, транскордонне співробітництво надає його учасникам значні переваги і сприяє розвитку прикордонних регіонів. Разом з тим створення спільних інституцій є складним і довготривалим процесом, який потребує значних витрат та організаційних зусиль. Євросоюз в основному допомагає фінансово й організаційно першим трьом категоріям єврорегіонів.

Із численних організаційно-фінансових моделей Європейського Союзу щодо надання підтримки транскордонному співробітництву можна виділити такі: INTERREG, РHARE-СВС, PHARE-CREDO, TACIS CBC, CARDІS, CADSES, MEDA тощо. Основним принципом їх реалізації є співфінансування з боку держави та європейських фондів. З огляду на те, що держави-члени ЄС та країни-сусіди співпрацюють у рамках різних програм, можуть бути застосовані різні інструменти фінансування.

Починаючи з 2007 р. у країнах, що є сусідами ЄС, запроваджено новий механізм фінансування заходів у рамках Європейської політики сусідства за допомогою Інструменту європейського сусідства та партнерства.

Європейський досвід транскордонного співробітництва можна показати на прикладі двох найбільш відомих єврорегіонів: „Маас-Рейн” та „Балтика”, а також єврорегіонів за участю Польщі - найближчого сусіда України. Варто зазначити узагальнюючу схему організаційно-функціональної структури євро регіону (див. рис.1)

Рада єврорегіону

Виконавчі органи (Робочі групи та комісії)

Рис. 1. Узагальнена схема організаційної структури єврорегіону.

Досліджуючи європейський досвід, бачимо, що висока інтенсивність діяльності єврорегіонів характерна для міжнародних об'єднань з досконалою структурою управління, що мають відповідну юридичну базу, діяльність яких здійснюється згідно зі стратегією розвитку, а співробітництво - у всіх можливих сферах. Низька інтенсивність співробітництва притаманна єврорегіонам, які не мають свого постійного секретаріату і, відповідно, планів розвитку, що, у свою чергу, ускладнює ефективне управління ними. З огляду на це здобувачем доведено, що такий недолік здебільшого притаманний також і Робочим Співтовариствам. Схема, що представлена на рисунку 1, доволі красномовно ілюструє недоліки єврорегіонально менеджменту в ЄС, адже різна комбінація робочих груп та комісій не дозволяє здійснювати ЄС системне управління єврорегіональним співробітництвом.

Другий розділ - „Аналіз рівня впливу транскордонного співробітництва на розвиток прикордонних регіонів України" - присвячено аналізу розвитку транскордонного співробітництва в нашій державі, особливостей формування інституційно-правових, організаційних, фінансово-економічних засад співпраці між територіальними органами влади прикордонних регіонів.

На підставі аналізу законодавчих та нормативно-правових документів, які регламентують транскордонне співробітництво і розвиток єврорегіонів в Україні, стверджується, що існуюче на сьогодні правове поле лише частково створює сприятливі умови для подальшого розвитку транскордонного співробітництва.

Окрему увагу в розділі приділено дослідженню особливостей функціонування єврорегіонів за участю України. На сьогодні створено сім таких утворень („Карпатський єврорегіон”, „Буг”, „Нижній Дунай”, „Верхній Прут”, „Дніпро”, „Слобожанщина” та „Ярославна”), до складу яких увійшли Волинська, Чернівецька, Закарпатська, Одеська, Івано-Франківська, Львівська, Сумська, Чернігівська та Харківська області, а від прикордонних іноземних держав - адміністративно-територіальні одиниці Польщі, Білорусі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Молдови та Росії. На стадії формування і створення тепер перебувають єврорегіони "Донбас", "Дністер", "Азов", "Сян",

У дослідженні узагальнено у кожному із існуючих зараз єврорегіонів, створених за участю України, індикативну базу щодо їх економіко-демографічних характеристик, організаційної структури, основних завдань, напрямів діяльності та проблем, які виникають у процесі функціонування.

Таблиця 1. Основні характеристики адміністративно - територіальних одиниць України, які беруть участь у єврорегіональному співробітництві з країнами Європейського Союзу станом на 1.01.2009

Адміністративно-територіальні одиниці (області)	Райони	Міста	Площа, тис. кмІ	Чисельність населення тис. осіб	Питома вага прикордонного торгового обороту від зовнішньої торгівлі регіону, %*
Волинська	16	11	26,5	1040,4	9,6
Закарпатська	13	11	12,8	1245,4	11,3
Івано-Франківська	14	15	13,9	1388,9	8,7
Львівська	20	44	21,8	2577,1	10,0
Одеська	26	19	33,3	2402,2	9,4
Чернівецька	11	11	8,1	908,2	9,7
Разом	114	111	116,4	8626,2	9,7**
Україна	490	457	603,5	46929,5	7,6
Частка в %	23,3	24,3	19,3	18,4	-

* Власні підрахунки за матеріалами обласних статистичних даних.

** Середній показник за переліченими областями.

Методологічно важливим у наведеній таблиці 1 є відносний показник прикордонного торгового обороту області у відсотках від її загального зовнішньоторговельного обороту. Він показує частку торгівлі регіону з партнером у транскордонному співробітництві в загальній структурі зовнішньої торгівлі. Дослідження продемонструвало, що середній показник у наведених областях значно перевищує аналогічний індикатор по Україні. Єврорегіони, до складу яких входять вітчизняні області, мають чимало спільних рис. Зокрема, всі вони сприяють розвитку транскордонної співпраці між місцевими органами виконавчої влади та органами самоврядування. При цьому органи управління нижчих ланок - районна, селищна ради - фактично залучені до системи організації транскордонного співробітництва тільки в єврорегіонах, які діють у рамках програм ЄС "Румунія-Україна-Молдова" і "Угорщина-Румунія-Словаччина-Україна".

Разом з тим в організаційних структурах єврорегіонів немає підрозділів, метою яких є робота з населенням та сприяння залученню коштів від окремих організацій, підприємств для реалізації транскордонних проектів; відсутні моніторингові комісії; поточну діяльність здійснюють підрозділи органів влади, а не відокремлені структури.

Водночас деяким із створених за участю України єврорегіонам притаманні й певні специфічні риси. Так, свого часу було започатковано екоєврорегіон як модуль єврорегіону „Верхній Прут”, почав діяти окремий фонд (Карпатський) підтримки транскордонного співробітництва зі своїми цілями та завданнями, було офіційно закріплено поняття “партнер єврорегіону” тощо.

Незважаючи на всі труднощі становлення єврорегіонів та досить короткий за європейським виміром час їх існування, Україна має перші позитивні здобутки у політичній, економічній, екологічній, освітньо-культурній, туристичній і гуманітарній сферах. З часу заснування єврорегіонів за участю нашої держави було реалізовано близько 500 проектів, створено правову базу - основне підґрунтя функціонування єврорегіонів та розвитку транскордонного співробітництва.

Аналіз Програми розвитку єврорегіонів, яка була розроблена з метою створення належних умов для активізації участі регіонів України у транскордонному співробітництві, показав, що для її ефективного впровадження бракувало, насамперед, фінансування з боку держави, системного і перспективного підходу до організації єврорегіональної співпраці, належного рівня інформаційного забезпечення.

Теоретично важливою частиною розділу є удосконалена методика визначення рівня транскордонного співробітництва. Зокрема автором удосконалено формулу визначення коефіцієнта зовнішньої відкритості регіональної господарської системи (Кв), який в уточненому вигляді набув такого виду:

,

де ЗОТ - зовнішній оборот товарів; ЗОП - зовнішній оборот послуг; ЗОІП - зовнішній оборот інтелектуальних продуктів; ОДІІ - оборот довгострокових іноземних інвестицій; УВОД - умовно-вартісний оборот взаємодопомоги у соціальній, екологічній, етнічній та іншого роду гуманітарних сферах; ВВП_рег - валовий внутрішній продукт регіону.

Дана формула підвищує аналіз рівня впливу транскордонного співробітництва на розвиток прикордонних регіонів України та удосконалює методику оцінки рівня ТКС, оскільки враховує, як соціальні, екологічні, етнічні взаємовідносини, так і торгівлю результатами інтелектуальної діяльності, що особливо важливо в розвитку інноваційного міжнародного співробітництва.

У третьому розділі - „Удосконалення державних важелів стимулювання інтеграційних процесів через розвиток транскордонного співробітництва” - формулюється та конкретизується поняття „державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва”, наводиться детальна характеристика змісту, значення та механізму реалізації таких основних інструментів держави у цій сфері, як визначення пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва, розроблення та виконання державних програм ТКС, відбір проектів (програм) транскордонного співробітництва, які потребують державної підтримки, а також надання правової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги та підтримки суб'єктам і учасникам транскордонного співробітництва України.

Важливим інструментом державного регулювання (ТКС) є розроблення та виконання відповідних державних та регіональних стратегій, у рамках яких створювалися б програми, які мають передбачати комплекс заходів органів державної влади України, спрямованих на розвиток транскордонного співробітництва, з використанням коштів Державного бюджету України.

Державні програми розвитку транскордонного співробітництва розробляються суб'єктами транскордонного співробітництва України, погоджуються із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерством фінансів України та Міністерством закордонних справ України, а також із центральними органами виконавчої влади, до компетенції яких належать питання транскордонного співробітництва. Отримані таким чином документи подаються в установленому законодавством порядку Кабінету Міністрів України.

Загальні обсяги асигнувань, спрямованих на державну підтримку транскордонного співробітництва, визначаються у законі про Державний бюджет України на відповідний період згідно з проектами транскордонного співробітництва, перелік яких щорічно формується Міністерством економіки України та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проте слід зазначити, що з моменту прийняття Закону України „Про транскордонне співробітництво” (тобто впродовж 2004-2010 рр.) у Державному бюджеті України кошти на транскордонне співробітництво не передбачалися. Це було зумовлено тим, що проекти, які подавалися на розгляд, не відповідали встановленим вимогам, зокрема у частині їх фінансового наповнення.

Однією з умов участі органів місцевого самоврядування України в проектах (програмах), спрямованих на розвиток транскордонного співробітництва, має бути вимога щодо співфінансування проектів за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Необхідність такої умови пояснюється ось чим. З досвіду діяльності європейських єврорегіонів фінансування більшості проектів (програм) здійснюється із структурних фондів Європейського Союзу і передбачає дотримання певних умов співфінансування. Наприклад, під час запровадження проектів (програм) у рамках програм PHARE та INTERREG у Польщі приблизно 10-20% фінансування виділялося із державного та місцевих бюджетів країни. Суб'єкти та учасники транскордонного співробітництва України також беруть пайову участь у фінансуванні проектів (програм), які мають стратегічне значення.

Слід звернути більшу увагу й на такий інструмент державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва, як селектування проектів (програм) ТКС. Необхідною вимогою з боку ЄС є ширше залучення до участі в розробці та впровадженні проектів транскордонного співробітництва громадських організацій, які добре знають проблеми регіонів у відповідності до своєї специфіки функціонування.

Державна фінансова підтримка може надаватися проектам (програмам) транскордонного співробітництва, які мають достатню аргументацію щодо ефективного розв'язання актуальних проблем і відібрані на конкурсній основі за цілями, пріоритетами, необхідними ресурсами та тривалістю їхньої реалізації згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр., державна фінансова підтримка проектів розпочалася у 2008 р. та завершилася у грудні 2010 р. З огляду на те, що Програму було прийнято лише наприкінці грудня 2006 р., обласні державні адміністрації не мали достатньо часу для якісної підготовки і подання проектів, як результат, вона не досягла своїх цілей. Установлено, що більшість проектів, які були подані до Міністерства економіки України, не мали необхідних експертних висновків центральних органів виконавчої влади і навіть науковців щодо доцільності надання ним державної фінансової підтримки або ж не містили транскордонної складової, що автоматично виключало їх з числа аплікантів.

З метою підвищення якості підготовки проектів доцільно активізувати роботу з проведення практичних семінарів і круглих столів як для їхніх розробників і учасників, так і для фахівців місцевих органів виконавчої влади з питань підготовки аналогічних проектів.

Здійснено загальне обґрунтування можливості та доцільності організації нових єврорегіональних об'єднань на території України. Зауважено, що їхнє створення є можливим лише після вичерпного аналізу соціально-економічного стану регіонів України та регіонів сусідніх держав з урахуванням концепцій та програм їх розвитку.

Розглянуто перспективні та пріоритетні напрями розвитку транскордонного співробітництва відповідно до різних груп прикордонних регіонів України з метою розробки проектів (програм) транскордонного співробітництва. Визначені напрями можуть слугувати базою для створення нових єврорегіонів за участю України.

У разі практичної реалізації розроблених концептуальних засад розвитку транскордонного співробітництва передбачається:

- в економічній сфері - розвиток нових видів діяльності, які б забезпечували більш повне використання фінансового, природно-ресурсного, трудового, науково-технічного, виробничого потенціалу прикордонних регіонів суміжних держав; збільшення обсягів експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв; реструктуризація промислових регіонів, поглиблення спеціалізації, кооперації та комбінування виробництв; формування нових регіональних і міжрегіональних територіально-виробничих комплексів;

- у соціальній сфері - розвиток соціальної інфраструктури; створення та збереження робочих місць;

- в екологічній сфері - раціональне використання наявних природних ресурсів регіонів; активізація підтримки розвитку прикордонних територій з несприятливими соціальними, екологічними, кліматичними або іншими умовами в межах європейських програм та фондів; поліпшення стану довкілля в регіонах;

- в інфраструктурній сфері - підвищення пропускної спроможності пунктів перетину державного кордону, спрощення митних процедур на державному кордоні, збільшення міжнародних транзитних вантажо- і пасажиропотоків; оптимізація транспортної інфраструктури; ефективний розвиток об'єктів газо-, водо-, енерго- та теплозабезпечення.

Отримані результати дослідження дозволили запропонувати шляхи вдосконалення державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва в Україні. Зокрема, акцентується увага на необхідності докорінного поліпшення фінансування діяльності єврорегіонів, збільшення кількості джерел надходження коштів. Визначено, що на сьогодні в Україні основними джерелами фінансування є місцеві бюджети та міжнародна технічна допомога, тоді як, за визначенням, державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва обов'язково має включати ще й фінансову підтримку розвитку єврорегіонів з боку уряду України.

Для стимулювання розвитку єврорегіонів в Україні держава може застосовувати такі фінансові важелі, як зниження рівня оподаткування, введення „податкових канікул”, надання прямих дотацій, грантів та трансфертів.

Разом з тим важливим застереженням є те, що отримання фінансування з державного бюджету можливе лише в рамках Державної програми розвитку транскордонного співробітництва, а також інших державних програм, які здійснюються міністерствами та іншими органами державної влади (зокрема на облаштування кордонів, на реконструкцію доріг тощо).

На думку автора, загальна стратегія повинна бути чітко структурованою і мати етапний характер (див. рис.2).

Рис. 2. Узагальнена схема стратегії розвитку прикордонного регіону.

Для активізації діяльності єврорегіонів необхідно створити комплексну систему розвитку транскордонного співробітництва, яка передбачатиме розроблення стратегії державної політики у цій сфері та її реалізацію, стимулювання залучення позабюджетних коштів для фінансування єврорегіональних проектів (програм), проведення постійного моніторингу реалізації транскордонних програм і проектів, своєчасне внесення коректив і прогнозування тенденцій розвитку. При цьому за кінцеву мету слід взяти інтереси населення, які випливають з його матеріальних і духовних потреб. Незважаючи на різнорівневий розвиток сусідніх регіонів з різних країн, загальні стратегії розвитку транскордонного співробітництва мають однакові принципи побудови. Показано, що різнобічний розвиток регіону не є кінцевою, а лише проміжною метою, і він має створити ефекти задоволення потреб населення. У той же час транскордонне співробітництво не може бути самодостатнім фактором дії, яка призвела б до гіпершвидкого розвитку регіону. Для цього потрібно використовувати чітко прораховані та узгоджені політичні заходи держави і місцевих органів влади.

У кожній області доцільно створити єврорегіональні представництва, які відповідали б за підготовку, експертизу і моніторинг транскордонних проектів. Це сприяло б прийняттю обґрунтованих управлінських рішень як на державному, так і на регіональному рівнях.

Одним із шляхів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва має стати розробка і реалізація комплексної програми підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів влади, які б спеціалізувалися на управлінні транскордонною діяльністю. Від ефективної роботи місцевих органів влади щодо формування і впровадження виваженої політики у сфері транскордонного співробітництва залежать подальші позитивні зрушення в соціально-економічному розвитку єврорегіонів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішене актуальне наукове завдання щодо формування концептуальних основ стратегічного управління розвитком вітчизняних регіонів в умовах посилення транскордонного співробітництва, а також розроблення рекомендацій щодо ефективного функціонування механізмів державної підтримки розвитку транскордонної співпраці з метою прискорення інтеграційних процесів, сталого економічного розвитку та підвищення життєвого рівня громадян України. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Транскордонне співробітництво являє собою сукупність спільних дій, що спрямовані на пожвавлення та розвиток добросусідських відносин між територіальними громадами прикордонних регіонів сусідних країн, які реалізуються через укладання міжрегіональних угод та досягнення цілого ряду домовленостей між ними. Транскордонне співробітництво є формою співпраці між місцевими та територіальними органами влади, паралельно з якою в Європі розвиваються ще й такі форми співробітництва, як транснаціональне, міжтериторіальне та співробітництво у рамках Європейських Асоціацій. Транскордонні зв'язки виникають у сфері політики, економіки, охорони довкілля, культури, освіти, демографічного регулювання, в інших секторах господарства у межах певного транскордонного простору - території, яка охоплює два або більше регіонів прикордонних держав та об'єднує їх за географічними і соціально-економічними ознаками.

Диверсифікація транскордонного співробітництва, яка мала місце в Європейському Союзі у 90-х років ХХ ст., призвела до кількісного і якісного зростання єврорегіонів, що стали своєрідною дифузною моделлю соціально-економічного, культурного та ментального обміну цінностями, перетворивши таким чином прикордонні території раніше ворогуючих країн у зони довіри, гармонізації національних інтересів, розвитку міжнародних контактів. Успішне функціонування єврорегіонів залежить від чіткого, стратегічного вивіреного управління ними, зумовленого державною і наднаціональною підтримкою їхнього розвитку та належним фінансовим забезпеченням спільної діяльності.

Комплементарна модель фінансування єврорегіонів на цей час є найбільш ефективною формою співпраці, адже дозволяє залучати ресурси з різних джерел, у т. ч. зі структурних фондів ЄС, національних бюджетів, бюджетів місцевих громад, недержавних фондів, а також місцевого бізнесу. Такий поліструктурний підхід дає можливість максимально розширити коло учасників єврорегіонального процесу і водночас звести до мінімуму споживацькі устремління певної частини установ, які розраховують на постійне надходження коштів з бюджету Євросоюзу.

2. Активне транскордонне співробітництво сприяє не тільки економічному прогресу держав-учасниць, а й технологічному, а все разом зміцнює конкурентні позиції країн у глобальній економіці. Ось чому й Україна намагається брати активну участь в інтеграційних процесах, у розвитку яких важливу роль відіграє транскордонне співробітництво насамперед щодо прикордонних територій. Наша держава завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо активної диверсифікації цього виду співробітництва, оскільки 19 з 27 її регіонів є прикордонними.

Узагальнення особливостей розвитку транскордонного співробітництва в Україні показує, що:

? транскордонне співробітництво в нашій державі є відносно новим процесом економічної діяльності, і сьогодні з-поміж чотирьох можливих його форм найбільш розвиненою виявилася співпраця в рамках єврорегіонів;

? існуюча на сьогодні законодавча та нормативно-правова база лише частково створює умови для подальшого розвитку транскордонного співробітництва;

...