Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 346.62:061.1ЄС:34

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ВІДНОСИН В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ ТА КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне

право і процес; фінансове право; інформаційне право

СІДАК Микола Васильович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі господарського права Ужгородського національного університету.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Воронова Лідія Костянтинівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Заверуха Ірина Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права;

доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Кучерявенко Микола Петрович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри фінансового права;

доктор юридичних наук, професор Латковська Тамара Анатоліївна, Одеська національна юридична академія, професор кафедри адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться 26 травня 2011 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «23» квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, професор Н.Ю. Пришва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні та політичні перетворення, що відбуваються в інтеграційній площині у країнах Європи з середини XX ст. до сьогодні, зорієнтовані на втілення в життя демократії та високих соціальних стандартів, базуючись на відкритій ринковій економіці, що функціонує на засадах державного управління і саморегулювання. Ці та інші процеси слугували базисом для створення європейського міждержавного об'єднання - Європейського Союзу, метою якого є сприяння економічному й соціальному поступові, високому рівневі зайнятості, досягненні збалансованого стабільного розвитку, зміцненні захисту прав та інтересів особи, збереженні і розвитку Союзу як простору свободи, безпеки та справедливості.

Історичний досвід України, цілі європейської інтеграції та інші важливі чинники стали визначальними при виборі зовнішньополітичного вектору України, що у свою чергу зумовило нагальну потребу в формуванні і розвитку національної правової системи на засадах інтеграції до ЄС. Слід зауважити, що Україна, бажаючи вступити до європейського економічного та валютного простору, повинна інтегрувати національну банківську систему до банківського сектору ЄС, як найбільш важливу складову економіки будь-якої країни. У цьому плані Україна взяла на себе зобов'язання вжити належних заходів для забезпечення поступової адаптації фінансового та банківського національного законодавства до норм та стандартів ЄС. Проте без глибокого аналізу правових систем Європейського Союзу та держав-членів ЄС і наукових напрацювань не можна розраховувати на належні результати. Саме тому для проведення горизонтального порівняльного аналізу фінансово-правового регулювання банківських відносин дисертант обрав широкий спектр досліджуваних суб'єктів - Європейський Союз, держави-члени ЄС та країни Східної Європи (Україна та Російська Федерація).

Досліджувана проблематика набуває особливої актуальності для України, для інших європейських країн, а також Європейського Союзу, у зв'язку з необхідністю швидкого та ефективного подолання наслідків світової економічної і фінансової кризи, - формулювання нових уніфікованих підходів і структурних змін та їх закріплення в нормативно-правових актах. Крім цього, актуальність дослідження зумовлює надзвичайно динамічний розвиток банківського законодавства в Європейському Союзі та країнах Східної Європи.

Ступінь дослідження проблем правового регулювання банківських відносин в ЄС, державах-членах ЄС та країнах Східної Європи в юридичній літературі є недостатнім.

Аналіз правової природи відносин, що виникають у процесі банківської діяльності, вміщено у працях учених з галузі теорії права С.С. Алексєєва, С.Н. Братуся, К. Тємнікова, Н.І. Мазутова, Р.О. Халфіної та інших. Ці дослідження присвячені проблемам предмету і методам правового регулювання, теорії правовідносин, що становить фундаментальну основу будь-якого дослідження у сфері права. Розглядаючи складну, комплексну природу банківських правовідносин, автор використовував роботи М.І. Піскотіна, Ю.К. Толстого та інших науковців, у яких цілеспрямовано розроблялася і обґрунтовувалася концепція комплексних галузей та інститутів.

Теоретичну базу дослідження склали праці провідних учених країн Східної Європи в галузі фінансового права - Л.К. Воронової, О.Ю. Грачової, Н.І.Хімічевої, М.В. Карасьової, М.П. Кучерявенка, Є.О. Алісова, О.П. Орлюк, Л.А. Савченко, І.Б. Заверухи, Т.А. Латковської, А.А. Нечай, Н.Ю. Єрпильової, Л.Г. Єфімової, А.О. Селіванова, П.С. Пацурківського, Ю.А. Ровінського, А.Ю. Вікуліна, Є.В. Карманова, Г.А.Тосуняна, Л.В. Брічко, А.А. Вишневського, Б.П. Адамик та інших.

Правовий аналіз організації та функціонування банківських систем деяких країн Європи, США, Японії, а також особливостей створення і діяльності відповідних інститутів здійснено у монографічних та дисертаційних дослідженнях М.М. Агаркова, а також наших сучасників: Г.А. Тосуняна, О.П. Орлюк, А.О. Селіванова, П.С. Пацурківського, Т.А. Латковської, Б.П. Адамик. Дослідженню правової природи банківських відносин присвячені праці Л.Г. Єфімової, Є.В. Карманова та інших науковців. Аналізу правового статусу суб'єктів банківських відносин, взаємовідносин центрального банку та комерційних банків, правових аспектів створення комерційних банків у контексті банківського законодавства Європейського Союзу присвячені наукові праці А.А. Вишневського, Н.Ю. Єрпильової, Л.Г. Єфімової та інших учених. Саме в їх працях знаходимо аналіз відмінностей норм ЄС від норм національного законодавства країн Східної Європи, в тому числі України.

Правове регулювання банківських відносин у країнах світу є предметом великої кількості правових досліджень науковців держав-членів ЄС та США, а саме: Б. Веслі, Г. Мосс, Е. МакНайт, К. Гоптант, Е. Вімерсег, Ц. Косіковскі, З. Ревенди, П.Крайга, П. Кларотті, Дж. Нортона, Р. Кранста, Дж. Гаана, Б. Шенкірова, А. Алессіна, А. Готові, Е. Елінгера, Ф. Алтмана, Т. Лібека, Б. Бжезінскі, А. Бліндера, Д. Беснарда, А. Словінського, М. Бакеша та багатьох інших. Аналіз фінансово-правового інституту банківського права, формулювання особливостей створення та діяльності суб'єктів верхнього рівня банківських систем, аналіз взаємовідносин центрального банку з урядом, та особливості здійснення функцій центральними банками проводили Б. Веслі, Е. МакНайт, Ц. Косіковскі, З. Ревенда, П. Кларотті, А. Алессін, А. Словінський, М. Бакеш. Глибоко проаналізували фінансово-правовий статус центральних банків ЄС та країн Європи у своїх працях А. Готові, Е. Елінгер, Ф. Алтман, Т. Лібек, Б. Бжезінскі, А. Бліндер, Д. Беснард та інші вчені. Вагомий внесок у дослідження правового регулювання банківських систем Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччини, Австрії, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини, Литви, Латвії та інших країн Європи внесли Р. Матушек, Л. Маліна, Р. Куклішова та інші. Дуже цінними в процесі дослідження особливостей правового статусу суб'єктів нижнього рівня банківських систем держав-членів ЄС, а також регулювання інститутів нагляду, розрахунків тощо були праці Д. Новачкової, К. Раіск, Дж. Говела, Е. Сімонса, Л. Едварда та інших.

Важливими в процесі дослідження особливостей гармонізації національних законодавств до законодавства Європейського Союзу були наукові праці зарубіжних та українських учених: П. Двожака, Д. Говарта, М. Дрдла, Д. Ткачової, Г. Сіна, Ю.М. Бисаги, В.В. Гомоная та інших.

Відзначаючи вагомий внесок наукових праць вищезазначених учених у дослідження аспектів правового регулювання банківських відносин в умовах глобалізації, разом з тим очевидним є брак комплексних досліджень у сфері інтеграції банківських систем та гармонізації банківського законодавства. Так, не здійснено порівняльно-правовий аналіз організації та функціонування банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС, України та Російської Федерації, не визначені суб'єкти банківських систем, не досліджені особливості створення і діяльності зазначених суб'єктів, а також не надана порівняльна оцінка консолідованому та пруденційному нагляду тощо. Пропонована докторська дисертація є першою спробою наукового дослідження проблем фінансово-правового регулювання банківських відносин в Європейському Союзі та країнах Східної Європи у розрізі адаптації банківського законодавства України до European acquis (на шляху до вступу України в ЄС).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційної роботи відповідає програмі наукових досліджень Ужгородського національного університету, складовими якої є програма кафедри господарського права юридичного факультету та Інституту держави і права країн Європи на тему: «Державно-правове будівництво в країнах Європи». Тема дослідження пов'язана з комплексною темою «Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.», яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним з виконавців якої був дисертант.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - на основі комплексного аналізу de lege latа та наукових доробків вітчизняних і зарубіжних вчених здійснити порівняльний аналіз фінансово-правового регулювання банківських відносин в Європейському Союзі та країнах Східної Європи, розробити обґрунтовані висновки і науково-практичні пропозиції (de lege ferenda) щодо вдосконалення фінансового та банківського законодавства України у контексті його адаптації до законодавства ЄС.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв'язання низки важливих завдань:

- на підставі положень теорії права визначити поняття, предмет і методи правового регулювання відносин, що виникають у сфері організації та функціонування банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи;

- встановити загальні особливості банківського права Європейського Союзу: сформулювати визначення поняття «банківське право», визначити предмет, принципи, методи та джерела банківського права;

- узагальнити правові засади організації та функціонування банківських систем Європейського Союзу та країн Європи: принципи, особливості організаційної структури тощо;

- проаналізувати правові засади створення та діяльності суб'єктів верхнього рівня банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи (в тому числі центральних банків): мету, завдання, принципи, функції, повноваження, види операцій та організаційну структуру;

- проаналізувати взаємовідносини держави та центрального банку: дослідити взаємодію центральних банків та урядів країн Європи, розподілу прибутку тощо;

- розглянути інститут банківського нагляду в Європейському Союзі та країнах Східної Європи, а саме: пруденційного нагляду, консолідованого нагляду, нагляду на індивідуальній основі;

- охарактеризувати інститут омбудсмена у банківській сфері в країнах Європи;

- дослідити правові засади створення, ліцензування та діяльності суб'єктів нижнього рівня банківської системи в Європейському Союзі та країнах Східної Європи: поняття, принципи, свободи, види операцій, форми реорганізації, особливості ліцензування тощо;

- розглянути основні засади розвитку інституту безготівкових розрахунків у Європейському Союзі, аналізуючи діяльність платіжної системи ЄС - SEPA;

- дослідити функціонування інституту гарантування вкладів у Європейському Союзі, державах-членах ЄС та Україні;

- виявити загальне й особливе в розвитку банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи, специфіки гармонізації національних законодавств до законодавства ЄС тощо.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері організації та функціонування банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи, а також створення і діяльності центральних банків та інших державних компетентних органів у сфері банківського нагляду, створення, ліцензування та діяльності кредитних інститутів, які регулюються міждержавними та національними нормативно-правовими актами (у розрізі інтеграції України в ЄС).

Предметом дослідження є правові норми, що регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері організації і функціонування банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи, створення і діяльності суб'єктів верхнього та нижнього рівнів, а також теоретичні, методологічні та практичні проблеми фінансово-правового регулювання банківських відносин у ЄС та країнах Східної Європи тощо.

Методи дослідження. Беручи до уваги поставлені завдання дослідження, його об'єкт та предмет, автор у своїй дисертаційній роботі застосував різні методи дослідження.

Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ.

Методологічними засадами дисертаційного дослідження стали такі наукові методи, як: діалектико-матеріалістичний, системний, формально-логічний, порівняльно-правовий, спеціально-юридичний, історико-правовий та функціональний.

За допомогою діалектично-матеріалістичного методу дисертант розглянув суспільні явища та соціальні процеси, їх взаємозв'язок та єдність, розвиток і взаємний вплив, а також дослідив зміст і правові форми банківської діяльності та проблеми, що виникають у процесі її здійснення (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3, 3.1,3.2, 5.1, 5.2).

Системний метод (підхід) використаний автором для правового аналізу банківських відносин у статиці та динаміці, їх взаємозв'язку та взаємозумовленості відповідно до сучасного етапу економічного розвитку і в залежності від умов та факторів фінансового клімату, а також встановлення взаємозв'язку і розмежування сфери фінансово-правового і адміністративно-правового регулювання банківських відносин. За допомогою системного методу не тільки методично проаналізовані основні аспекти організації банківських систем, створення, ліцензування та діяльності суб'єктів банківських відносин Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи, але і визначений їх взаємозв'язок, встановлені засади їх правовідносин (підрозділи 1.1, 2.2, 3.1, 3.2, 5.1).

Завдяки методу логічного аналізу вивчалася модель відносин між суб'єктами банківських систем, сформулювалися визначення основних понять банківського законодавства, а саме: «банківська система», «банківський нагляд», «банк», «кредитний інститут», «фінансовий інститут», визначилися основні ознаки банківських відносин (державне управління та саморегуляція), були встановлені основні засади організації банківської системи та її суб'єктів. Логічний метод зумовив не тільки послідовність у проведенні дослідження, але і надав змогу дійти до цілого ряду висновків та розробити de lege ferenda щодо вдосконалення правового регулювання банківських відносин за зразком країн Європи та ЄС (підрозділи 1.2, 3.2, 4.1, 4.2, 5.1.1, 5.1.2).

Порівняльно-правовий метод слугував автору базисом проведення горизонтального та вертикального порівняльного аналізу норм, інститутів, суб'єктів тощо, що дозволило встановити відмінності в організації та функціонуванні банківських систем, окреслити особливості створення та діяльності суб'єктів верхнього та нижнього рівнів банківських систем, проаналізувати правові засади гармонізації банківського законодавства в Європейському Союзі та державах-членах ЄС з метою визначення ряду проблем, які необхідно вирішити Україні в банківській сфері на шляху до інтеграції в ЄС (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2.1, 3.2.2, 5.1.1).

Спеціально-юридичний метод ліг в основу встановлення змісту фінансово-правових норм та інститутів, проведення аналізу банківських правовідносин, окреслення основних підходів до нормотворчого процесу в Україні у розрізі його адаптації до норм та стандартів ЄС (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 5.1).

Історико-правовий метод сприяв дослідженню історичних та правових етапів створення, розвитку і функціонування економічного та валютного союзу Європейського Союзу, а також у цій площині етапів формування та функціонування банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС та країн Східної Європи (2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 4.3.3).

Функціональний метод допоміг виявити правові засади та основні властивості адаптації, визначити особливості процесів гармонізації національних банківського та фінансового законодавств країн Європи до норм та стандартів Європейського Союзу (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2).

Теоретичні висновки дисертації ґрунтуються на основі на de lege lata і гносеологічному підході дослідження наукових доробок права та економіки у фінансовій та банківській сферах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень в українській фінансово-правовій науці, в якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджено проблеми організації та функціонування банківських систем Європейського Союзу, держав-членів ЄС і країн Східної Європи. У результаті здійсненого дослідження отримано низку наукових положень та висновків, що містять наукову новизну та виносяться на захист:

уперше:

- запропоновано закріпити у ст. 99 Конституції України поряд із встановленою основною функцією основну мету центрального банку - забезпечення цінової стабільності (подібно до ЄЦБ та центральних банків більшості держав-членів ЄС);

- обґрунтовано доцільність запровадження «інституту омбудсмена у банківській сфері» при Асоціації банків України та при кожній банківській установі подібно до країн Європи (Німеччини, Австрії, Італії, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини та ін.), завданням якого став би контроль за дотриманням банками прав клієнтів;

- встановлено відмінності між правовим регулюванням діяльності суб'єктів нижнього рівня банківських систем Європейського Союзу та України, зокрема щодо понятійного апарату, процедури ліцензування діяльності кредитних інститутів, видів здійснюваних операцій тощо; запропоновано адаптувати ці питання до норм Директиви № 2006/48/ЄС;

- доведено необхідність проведення систематизації банківського законодавства у формі консолідації щодо правового регулювання організації та функціонування банківської системи України, в цьому розрізі запропонована структура законодавчого акту.

Отримали подальшого розвитку:

- основні напрями та засади розвитку національного фінансового та банківського законодавства на підставі досвіду держав-членів ЄС, а саме: а) лібералізація ведення банківської діяльності; б) посилення заходів щодо забезпечення стабільності банківської системи;

- ідея щодо розмежування функцій та повноважень центрального банку України між кількома органами за зразком країн Європи, які сформували складну дворівневу банківську систему, де верхній рівень формує не тільки центральний банк, але й інші державні фінансові інститути. Це забезпечує вищу якість державного регулювання банківською системою за рахунок дії принципу «стримування та противаг» в управлінні банківською системою країни. Йдеться про розподіл повноважень Національного банку України між двома державними органами, зокрема: Державною комісією з контролю та нагляду за діяльністю кредитних та фінансових інститутів і Національним банком України;

- позиція щодо розширення переліку документів, які подаються банками до НБУ для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій в Україні подібно до кредитних інститутів у Європейському Союзі, керуючись нормами Директиви № 2006/48/ЄС та Директиви № 2004/109/ЄС, згідно з принципом взаємності;

- пропозиції з реформування інституту гарантування вкладів, зокрема запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про Національний банк України» та Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» щодо розширення кола суб'єктів, строків повернення Фондом депозитів вкладникам неплатоспроможного банку, визначення розмірів гарантованих вкладів, введення додатково до Фонду гарантування вкладів нового забезпечення - страхування тощо.

Удосконалено:

- визначення поняття «банк» та «банківська система» у Законі України «Про банки та банківську діяльність»;

- підхід до аналізу принципу незалежності центрального банку України;

- механізми взаємодії між урядом та центральним банком, зокрема запропоновано взаємне інформування щодо прийнятих рішень та обов'язковості погодження центральним банком усіх нормативно-правових актів уряду в грошово-кредитній та валютній сферах;

- положення про організаційну структуру Національного банку України, а саме: збільшити строк перебування на посаді Голови НБУ до 7 років, Голова центрального банку повинен бути головою Ради НБУ тощо.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається актуальністю і новизною проблем, які розглядаються в ньому, а також шляхів їх вирішення.

Матеріали дисертаційного дослідження використані у таких сферах:

- у правотворчій діяльності - для вдосконалення банківського та фінансового законодавства у сфері удосконалення правового регулювання організації та функціонування банківської системи, в розрізі адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу на шляху до вступу в ЄС (довідка про впровадження результатів наукових досліджень № 22/22/1-1-4 від 27.01.2011 р.);

- у правозастосовній діяльності - для покращення практичної діяльності комерційного банку (акт впровадження в діяльність ПАТ «Промінвестбанк України» від 1.12.2010 р.);

- у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки та вирішення проблем організації й функціонування банківської системи України;

- у навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників із курсів «Фінансове право» та «Банківське законодавство», а також керуючи дипломними і магістерськими роботами у державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет» (акт впровадження в діяльність ВДНЗ «Ужгородський національний університет» від 21.01.2011 р.).

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає також у тому, що теоретичні положення та висновки, які становлять наукову новизну роботи, подані автором у конкретних рекомендаціях і пропозиціях щодо адаптації законодавства України до норм ЄС.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто, всі результати цієї роботи, сформульовані в ній висновки, положення та рекомендації обґрунтовані на основі особистих наукових досліджень дисертанта і мають повністю самостійний характер. В індивідуальній монографії та наукових статтях викладено всі концептуальні положення дослідження. Під час колегіальної підготовки наукових статей, навчальних посібників та підручника співавтори допомогли дисертанту в пошуку та аналізі емпіричного матеріалу, водночас теоретичні положення і висновки даних робіт були розроблені дисертантом самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертації опубліковані в монографії, брошурах, статтях у часописах, перелік яких затверджено ВАК України, тезах і виступах на міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях (у Словаччині, Росії та Україні), навчально-методичних посібниках та інших виданнях. Окремі положення дисертаційного дослідження обговорювалися на X регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (5-6 лютого 2004 р., юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка); Міжнародному круглому столі представників наукових та ділових кіл: «Україна-ЄС: досвід Центральноєвропейських країн щодо євроінтеграційних процесів» (11 травня 2005 р., Закарпатська обласна державна адміністрація, Ужгородський національний університет); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (листопад 2007 р., Науково-дослідний інститут фінансового права, Державна податкова адміністрація України, Національний університет державної податкової служби України, Академія правових наук України); II Международной научно-практической конференции «Правовая политика Российской Федерации в условиях современного социально-экономического развития» (12-13 октября 2007 г., Ростовский государственный экономический университет); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Права людини у сучасному світі» (10 грудня 2007 р., Закарпатський інститут ім. А. Волошина МАУП); Міжнародній науковій конференції «Дипломатична служба держави-члена ЄС в процесі європейської інтеграції» (14-15 травня 2008 р., факультет міжнародних відносин Економічного університету в м. Братислава, Словацька Республіка); Міжнародній науково-практичній конференції «Національні пріоритети України в контексті атлантичної та європейської інтеграції» (6 листопада 2008 р., Ужгородський національний університет, Інститут державного управління та регіонального розвитку, факультет міжнародних відносин); Підсумковій конференції професорсько-викладацького складу кафедри господарського права Ужгородського національного університету (15 квітня 2009 р., юридичний факультет Ужгородського національного університету); Міжнародній науково-практичній конференції: «Інституційні та нормотворчі аспекти адаптації національних законодавств до норм та стандартів ЄС» (9 травня 2009 р., Ужгородський національний університет, юридичний факультет, Інститут держави і права країн Європи, Науковий центр європейських досліджень); Міжнародній науково-практичній конференції: «Система фінансового права» (27_28 травня 2009 р., Одеська національна юридична академія, Науково-дослідний інститут фінансового права, Державна податкова адміністрація України); Міжнародному науково-практичному круглому столі: «Україна-ЄС: правові, політичні, соціальні та економічні аспекти інтеграції» (26 червня 2009 р., Ужгородський національний університет, юридичний факультет, Інститут держави і права країн Європи, факультет міжнародних відносин, Науковий центр європейських досліджень); Х Міжнародній науковій конференції «Актуальні питання світової економіки та політики» (3-4 грудня 2009 р., факультет міжнародних відносин Економічного університету в м. Братислава, Словацької Республіки); Міжнародній науково-практичній конференції «Право як об'єднувач Європи: теорія та практика» (21-23 жовтня 2010 р., юридичний факультет Університету імені Я.А.Коменського в м. Братислава, Словацька Республіка); ХІ Міжнародній науковій конференції «Міжнародні відносини 2010: актуальні питання світової економіки та політики» (2-3 грудня 2010 р., факультет міжнародних відносин Економічного університету в м. Братислава, Словацької Республіки).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 45 наукових публікаціях, серед яких одна одноосібна монографія (загальним обсягом 27,8 ум. друк. арк.), 27 статей у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та зарубіжних наукових виданнях (Росії та Литви); 13 публікацій, серед яких статті, надруковані в наукових журналах, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій, семінарів та засідань тематичних круглих столів, а також три навчальні посібники та один підручник з грифом Міністерства освіти і науки України (у співавторстві).

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, предмету та об'єкту дисертаційного дослідження, з метою повного, ґрунтовного та системного аналізу всіх поставлених проблем, структура роботи включає вступ, п'ять розділів, які поділено на дванадцять підрозділів (окремі з них складаються із пунктів), висновки, список використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 468 сторінок, основний текст - 360 сторінок. Список використаних джерел нараховує 887 найменувань та займає 81 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проаналізовано ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет та методологічну основу, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, розкривається їх теоретичне та практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження його результатів та публікації в наукових фахових виданнях.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади правового регулювання банківських відносин в ЄС та країнах Східної Європи» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню теоретичних та методологічних засад фінансово-правового регулювання банківських відносин в Європейському Союзі та країнах Східної Європи (Україна та Російська Федерація), а також аналізу правових засад адаптації українського фінансового та банківського законодавства до норм та стандартів ЄС.

У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічні аспекти фінансово-правового регулювання банківських відносин в ЄС та країнах Європи» здійснено аналіз правового регулювання банківських відносин, встановлено їх належність до предмету фінансового права, визначено особливості формування банківського законодавства в Європейському Союзі та країнах Східної Європи тощо.

Автор виокремлює пріоритет власне фінансово-правового регулювання відносин, що виникають у процесі організації та функціонування банківської системи. Підсумовуючи існуючий науковий доробок у цій сфері, автор аналізує новий, як за змістом, так і за формою, аргумент на користь публічно-правового регулювання, зокрема світову фінансову кризу, її наслідки та перспективи подолання.

Окреслено особливості правового регулювання банківських відносин у Європейському Союзі. Проаналізовані основні підходи до вибудовування системи права в міждержавному об'єднанні - ЄС. Надана загальна характеристика джерел банківського права як фінансово-правового інституту.

У підрозділі 1.2 «Правові засади адаптації українського фінансового та банківського законодавства до норм ЄС» провівши аналіз процесу інтеграції країни до Європейського Союзу, визначено, що наріжним каменем для вступу України в ЄС є гармонізація українського законодавства до норм ЄС.

Аналізуючи доробки українських та зарубіжних науковців і особливості гармонізації національних законодавств держав-членів до норм та стандартів ЄС, проводячи аналіз адаптації українського фінансового та банківського законодавств до законодавства ЄС на шляху до вступу України в Європейський Союз, автор визначає та аналізує дві основні площини діяльності України у сфері адаптації - інституційну та нормотворчу.

Автор детально проаналізував численні визначення поняття «банківського права Європейського Союзу» та запропонував авторський варіант цього визначення.

У цьому підрозділі автор розглянув засади побудови фінансового законодавства Європейського Союзу, здійснив детальний аналіз принципів банківського та фінансового законодавств Європейського Союзу, і на підставі проведеного дослідження пропонує науково-практичні рекомендації щодо необхідності розробки концепції розвитку банківської системи та покращення правового регулювання банківських відносин в Україні.

Другий розділ «Правове регулювання організації Європейської системи центральних банків. Фінансово-правовий статус Європейського центрального банку та інших суб'єктів верхнього рівня банківської системи ЄС» містить три підрозділи і присвячений аналізу історико-правових аспектів створення економічного та валютного союзу на території Європейського Союзу, фінансово-правового статусу Європейської системи центральних банків, Європейського центрального банку та інших суб'єктів верхнього рівня банківської системи ЄС.

У підрозділі 2.1 «Історико-правові аспекти створення економічного та валютного союзу в ЄС як базису для організації Європейської системи центральних банків» проаналізовано політико-правові та соціально-економічні передумови утворення Європейської системи центральних банків, еволюцію правового статусу економічного та валютного союзу як організаційно-функціонального й інституційного базису європейської системи центральних банків.

Проаналізовано трьохетапний процес створення валютного союзу: перший передбачав завершення формування єдиного фінансового ринку; другий - заснування Європейського монетарного (валютного) інституту, посилення співпраці з національними центральними банками та здійснення координації Європейським Союзом валютної політики держав-членів ЄС; третій - введення в обіг європейської грошової одиниці - євро, організацію Європейської системи центральних банків (надалі ЄСЦБ) та Євросистеми, створення Європейського центрального банку (надалі ЄЦБ) тощо.

Досліджено особливості створення та функціонування Європейської системи центральних банків: мету, завдання, організаційну структуру, процес прийняття рішень тощо.

Визначено відмінності між поняттями «Євросистема», «єврозона» та «Європейська система центральних банків».

Встановлено особливості правового режиму держав-членів Європейського Союзу з відступом та без відступу (члени Євросистеми).

Проаналізовано особливості правого режиму єдиної європейської грошової одиниці - євро, визначено правила конвергенції (економічної та правової), встановлено критерії конвергенції тощо.

Окреслено, що досягнення мети та виконання завдань, покладених на Європейську систему центральних банків, забезпечується Європейським центральним банком (як безпосередньо, так і через національні центральні банки держав-членів ЄС).

У підрозділі 2.2 «Фінансово-правовий статус Європейського центрального банку: мета, завдання, принципи, структура та повноваження» проаналізовано фінансово-правовий статус центрального банку Європейського Союзу. Одночасно автор виходить з того, що, згідно з Договором про функціонування Європейського Союзу, Європейський центральний банк визначається як орган Європейського Союзу, а численні його повноваження впроваджуються в імперативному порядку, тобто ЄЦБ володіє наднаціональним правовим статусом. Європейський центральний банк є юридичною особою з ознаками публічного (державного органу управління) та приватного (банківської установи) інституту. Досліджено особливості побудови структури Європейського центрального банку та формування керівних органів, а саме: Ради гувернерів, Виконавчої ради та Генеральної ради.

Європейський центральний банк наділений спеціальною метою, своєрідними завданнями, властивими для цього повноваженнями в порівнянні з іншими інституціями Європейського Союзу. У цьому плані відзначається, що Європейський центральний банк забезпечує досягнення мети та виконання завдань, встановлених перед Європейською системою центральних банків. Проаналізовано принципи діяльності ЦБ Європейського Союзу, в тому числі принципи здійснення монетарної політики: 1) ефективність; 2) відповідальність; 3) прозорість та відкритість; 4) орієнтація на середньострокові цілі; 5) безперервність; 6) незалежність.

Розглянуто основні повноваження Європейського центрального банку, що закріплені в ст. 2 Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ, у контексті побудови відкритої ринкової економіки з вільною та добросовісною конкуренцією, а саме: 1) нормотворчі; 2) консультативні (дорадчі); 3) здійснення монетарної політики; 4) наглядові повноваження щодо діяльності кредитних та фінансових інститутів.

У підрозділі 2.3 «Правовий статус деяких суб'єктів верхнього рівня банківської системи ЄС» автор здійснив аналіз засад правового статусу суб'єктів верхнього рівня банківської системи ЄС, які забезпечують разом з ЄЦБ належне стабільне функціонування банківської системи Європейського Союзу, а саме: координацію роботи органів ЄС у сфері функціонування фінансового та банківського ринку, нагляду за діяльністю кредитних та фінансових інститутів в ЄС, підтримки державних програм тощо. Дисертант стисло охарактеризував суб'єктів верхнього рівня банківської системи ЄС, а саме: а) Європейського комітету банківських наглядачів; б) Європейського комітету з питань системних ризиків та інших.

Детально проаналізовано створення та діяльність Європейського комітету банківських наглядачів та колегій нагляду за діяльністю транснаціональних банків, у контексті інтеграції Національному банку України в європейський наглядовий процес. Визначено головну мету, завдання та принципи, а також особливості формування та діяльності колегій нагляду. Визначені загальні підходи до відповідальності цих інститутів за належне здійснення ними своїх повноважень тощо.

Третій розділ «Правове регулювання організації банківських систем країн Європи. Фінансово-правовий статус центральних банків країн Європи» містить два підрозділи і присвячений порівняльно-правовому аналізу засад організації та функціонування банківських систем країн Європи, а також порівняльному аналізу фінансово-правового статусу центральних банків країн Європи як основних суб'єктів верхнього рівня національних банківських систем.

У підрозділі 3.1 «Правові засади організації та функціонування банківських систем у країнах Європи» досліджені засади організації та функціонування банківських систем держав-членів Європейського Союзу (Великобританії, ФРН, Польщі, Франції, Чехії, Угорщини, Словаччини та ін.), а також країн Східної Європи (України та Росії).

Автор детально проаналізував і порівняв численні визначення поняття «банківська система» та запропонував авторський варіант цього визначення: банківська система - це законодавчо закріплена, структурована сукупність суб'єктів верхнього (центрального банку та інших уповноважених державних фінансових органів) та нижнього рівнів (кредитних інститутів), діяльність яких направлена на досягнення мети та виконання завдань, згідно із засадами та принципами, закріпленими в нормативно-правових актах держави.

Дисертант дослідив властивості банківських систем країн Європи, їх структуру, види, приналежність до фінансової системи, принципи організації та функціонування, завдання, функції, а також суб'єктний склад.

Крім того, сформулював сучасні проблеми ефективного та стабільного функціонування банківських систем країн Європи: наявність у банківській системі збиткових банків, недовіра клієнтів до банків, відсутність окремого державного органу нагляду за банками, низький рівень капіталізації банків, відсутність диверсифікації банківської структури, загальноекономічні проблеми тощо.

У підрозділі 3.2 «Фінансово-правовий статус центральних банків країн Європи» автор здійснив горизонтальний порівняльно-правовий аналіз фінансово-правового статусу центральних банків держав-членів ЄС (ФРН, Швеції, Фінляндії, Бельгії, Литви, Латвії, Португалії, Австрії, Нідерландів, Польщі, Чехії, Словаччини та ін.) та інших країн Європи (Швейцарії, України, Російської Федерації та ін.).

Логіка дослідження визначила відповідне структурування підрозділу 3.2. на два пункти. У пункті 3.2.1 «Правове регулювання створення центральних банків у країнах Європи» досліджено правовий статус центральних банків, організаційно-функціональні особливості та їх правову природу з огляду на співвідношення та поєднання публічного і приватного інтересу, форми власності тощо.

Проаналізовано особливості створення центральних банків у країнах Європи, порядок формування статутного (початкового) капіталу, розподіл прибутків, порядок та основні засади формування резервного фонду тощо. Встановлено мету, завдання, функції та види операцій центральних банків країн Європи. Окреслено відповідальність центральних банків перед третіми особами.

У пункті 3.2.2 «Правові засади організації структури та діяльності центральних банків» досліджені особливості організаційної структури центральних банків в країнах Європи, а також засади їх діяльності.

Здійснено порівняльно-правовий аналіз принципів діяльності центральних банків. Адже принципи не лише визначають засади функціонування інститутів, але і визначають підходи до тлумачення правових норм та стимулюють розвиток правовідносин у відповідних напрямках. Значну увагу присвячено принципу незалежності центрального банку, що є одним із базових та визначальних у регулюванні діяльності центральних банків.

Досліджено особливості співпраці центрального банку з урядом, президентом, парламентом та іншими органами державної влади в країнах Європи.

Четвертий розділ «Правові засади банківського регулювання та нагляду за діяльністю кредитних інститутів у ЄС та країнах Східної Європи» містить три підрозділи і присвячений порівняльно-правовому аналізу правових аспектів банківського регулювання, теоретико-правових основ здійснення банківського нагляду та особливостей організації і функціонування окремих фінансових інститутів у Європейському Союзі та країнах Європи, а саме: платіжної системи „SEPA”, валютного регулювання та контролю тощо.

У підрозділі 4.1 «Правові аспекти банківського регулювання: загальні підходи, суб'єкти та основні напрямки» проведено дослідження фінансово-правового інституту регулювання у банківській сфері.

Одним з основних завдань держави є управління банківською системою, що полягає у створенні умов для ефективної та стабільної роботи усіх суб'єктів ринку та їх клієнтів в умовах добросовісної конкуренції. Автор проаналізував понятійний апарат, встановив суб'єктний склад та зміст правовідносин у сфері банківського регулювання.

На підставі аналізу змісту поняття «банківське регулювання» та численних правових конструкцій у сфері регулювання банківських відносин дисертант розглядає банківське регулювання як одну з функцій Національного банку України. Відтак, на думку автора, банківське регулювання полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, відповідають загальним принципам банківської діяльності, обумовлюють порядок здійснення банківського нагляду, техніку нагляду і методологію контролю та встановлюють відповідальність за порушення банківського законодавства.

Розглянуто підстави здійснення банківського регулювання, проаналізовано методи регулювання, а також досліджено правовий вплив на суб'єктів, що підлягають банківському регулюванню в Європейському Союзі.

У підрозділі 4.2 «Теоретико-правові основи банківського нагляду» проведено горизонтальний порівняльно-правовий аналіз теоретичних засад здійснення банківського нагляду в ЄС, державах-членах ЄС та країнах Східної Європи.

У цьому плані логічним є структурування підрозділу на два пункти. У пункті 4.2.1 «Нагляд і контроль за діяльністю кредитних інститутів у країнах Європи та ЄС: порівняльно-правовий аналіз» досліджено основні підходи до здійснення банківського нагляду в країнах Європи. Доведено, необхідність гармонізації не тільки засад правового регулювання банківських відносин, але і запровадження єдиного механізму банківського нагляду у глобальному масштабі. Додатковим аргументом на користь цього є необхідність подолання кризових явищ у світовій економіці.

Розглянуто мету та завдання банківського нагляду в Європейському Союзі та країнах Східної Європи, окреслено систему банківського нагляду та способи організації системи органів, що здійснюють банківський та фінансовий нагляд тощо. Окрім цього, проаналізовано основні принципи й аспекти здійснення банківського нагляду, технології ефективного банківського нагляду, закріплені Базельським комітетом.

Встановлено сучасні тенденції розвитку регулятивного та наглядового сегменту європейського банківського сектору, якими повинна керуватись і Україна.

Розглянуто особливий європейський інститут нагляду за дотриманням прав клієнтів банків - інститут омбудсмена. Встановлено процедуру його призначення, проаналізовано повноваження та особливості діяльності тощо.

У пункті 4.2.2 «Порівняльний аналіз пруденційного та консолідованого нагляду за діяльністю кредитних інститутів у Європейському Союзі та Україні» досліджено уніфіковані міжнародні, європейські та національні норми і принципи пруденційного та консолідованого нагляду.

Досліджено особливості правового регулювання здійснення пруденційного нагляду в Європейському Союзі, проведено аналіз понять, принципів та механізмів пруденційного нагляду в країнах Європи, а також розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання банківського нагляду в Україні.

Проаналізовано особливий вид банківського нагляду - консолідований нагляд, оскільки наука фінансового права виходить з того, що тільки консолідований нагляд може дати цілісну правдиву картину фінансового стану кредитних та фінансових інститутів. Проаналізовано поняття, принципи та механізми консолідованого нагляду в Європейському Союзі.

У підрозділі 4.3 «Правове регулювання організації та функціонування окремих фінансових інститутів у ЄС та країнах Східної Європи» проведено порівняльний аналіз деяких фінансово-правових інститутів, а саме: інституту організації розрахунків в ЄС, інституту гарантування вкладів та інституту валютного регулювання і валютного контролю.

Логіка дослідження визначила відповідне структурування підрозділу 4.3 на три пункти. У пункті 4.3.1 «Правові засади організації Європейської платіжної системи SEPA» розглянуто нову загальноєвропейську систему безготівкових розрахунків SEPA (Single Euro Payment Area), яка покликана стандартизувати банківські послуги насамперед у країнах єврозони. Основними завданнями SEPA стали: організація стабільного та належного функціонування єдиної європейської платіжної системи (Євросистеми), зниження видатків для банків та клієнтів тощо.

У пункті 4.3.2 «Правові засади валютного регулювання та валютного контролю в ЄС та країнах Східної Європи: порівняльний аналіз» проаналізовано валютне регулювання та валютний контроль, який займає провідне місце в монетарній політиці держави. Валютне регулювання безпосередньо впливає на цінову стабільність, а відтак може стимулювати або ж стримувати економічний розвиток. Визначення особливостей побудови та розвитку системи валютного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки є важливою науковою та практичною проблемою. Адже валютне регулювання є однією з найбільш динамічних складових як національної, так і світової валютно-фінансових систем. Саме тому національне валютне регулювання діяльності кредитних інститутів становить комплекс нормотворчих, адміністративно-правозастосовних і економічних заходів, які здійснюються органами державної влади. Дисертант саме у такому аспекті розглядає цілі валютного регулювання та валютного контролю, аналізує форми, завдання та систему органів валютного регулювання та контролю.

У пункті 4.3.3 «Правове регулювання інституту гарантування вкладів» автор провів історико-правовий та порівняльний аналіз формування та функціонування даного інституту в ЄС та Україні. Розглянуто особливості створення і діяльності фондів гарантування вкладів у країнах Європи та проаналізовано засади правового регулювання інституту гарантування вкладів фізичних і юридичних осіб в Європейському Союзі. Дисертант визначає два основні підходи забезпечення повернення депозитів у Європі, а саме: за допомогою Фонду гарантування вкладів та страхування повернення вкладів. банківський фінансовий правовий регулювання

П'ятий розділ «Правове регулювання діяльності кредитних та фінансових інститутів у ЄС та країнах Східної Європи: порівняльний аналіз» містить два підрозділи і присвячений порівняльному аналізу фінансово-правових статусів кредитних та фінансових інститутів в Європейському Союзі, державах-членах ЄС та країнах Східної Європи.

У підрозділі 5.1 «Правове регулювання створення, реєстрації та ліцензування кредитних та фінансових інститутів у Європейському Союзі, державах-членах ЄС та державах Східної Європи» здійснено аналіз особливостей створення, реєстрації та ліцензування діяльності кредитних та фінансових інститутів.

Підрозділ 5.1 автор поділив на два пункти. У пункті 5.1.1 «Правові особливості створення та ліцензування кредитних інститутів у ЄС та країнах Східної Європи» автор здійснив порівняльний аналіз створення, ліцензування та діяльності кредитних інститутів (у тому числі банків) у Європейському Союзі та країнах Східної Європи.

...