Зовнішня політика адміністрації президента США Б. Обами щодо Російської Федерації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 327 (73+470+571)

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА США Б.ОБАМИ ЩОДО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми

міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата політичних наук

РИБЧЕНКО Тетяна Олександрівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України КАМІНСЬКИЙ Євген Євменович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу трансатлантичних досліджень

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор РИЖКОВ Микола Миколайович,Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародної інформації

доктор політичних наук, професор ТИХОМИРОВА Євгенія Борисівна, Волинський Національний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри міжнародної інформації

Захист дисертації відбудеться «12» квітня 2011 року о 1430 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «10» березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук О.В. Сушко

АНОТАЦІЇ

Рибченко Т.О. Зовнішня політика адміністрації президента США Б.Обами щодо Російської Федерації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2011.

У дисертації досліджено зовнішню політику 44-го президента США щодо Російської Федерації; проаналізовано концептуальне забезпечення зовнішньої політика США щодо РФ; здійснено порівняльний аналіз зовнішньої політики адміністрацій Б.Клінтона та Б.Обами щодо Росії; подано докладний аналіз впливу оточення Б.Обами на зовнішньополітичний курс США; з'ясовано основні чинники формування нової зовнішньої політики США щодо Російської Федерації; подано оцінку амбіціям та можливостям як регіонального домінування Росії на пострадянському просторі, так і використання РФ «вікна можливостей» для реалізації власних планів домінування в міжнародній системі; показано ставлення Росії до проблеми лідерства США в світі за умови зміцнення позицій інших центрів сили, зокрема, країн БРІК; проаналізовано проблеми збереження лідерства США в світі за умов структурної трансформації міжнародної системи; розглянуто трансформацію системи міжнародної безпеки за діяльності нового керівництва США та РФ; встановлені заходи російського керівництва, які ускладнюють позиціонування Заходу в міжнародній системі як цілісності; розглянуто зовнішню політику США і РФ щодо ключових міжнародних гравців та регіонів міжнародної напруги; встановлено спільні та відмінні риси у зовнішній політиці США та Росії щодо Ірану, Іраку, Афганістану, Північної Кореї та країн СНД; доведено вплив взаємодії зовнішньої політики Росії та США на Україну.

Ключові слова: зовнішня політика, США, РФ, «перезавантаження» відносин, міжнародна система, міжнародна безпека, стратегія національної безпеки, трансформація, «вікно можливостей».

обама зовнішньополітичний адміністрація пострадянський

Рыбченко Т.А. Внешняя политика администрации президента США Б.Обамы по отношению к Российской Федерации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2011.

В диссертации исследуется внешняя политика Б.Обамы по отношению к Российской Федерации. На основе сравнительного анализа внешней политики администраций Б. Клинтона и Б.Обамы показано влияние ключевых советников из администрации Б.Клинтона на принятие внешнеполитических решений Б.Обамы. Раскрываются новые императивы и факторы формирования внешней политики США в отношении Российской Федерации. В этом контексте происходит борьба за право на глобальный гегемонизм, что может вызвать новое политико-системное противостояние. Политика «умной силы» играет важнейшую роль в преодолении социального и культурного раскола в США, справиться с которым призваны лучшие традиции либерализма и консерватизма, способствующие преодолению концентрации и централизации политической и экономической власти в США. Оцениваются проблемы возобновления международного влияния России. Для этого соизмеряются амбиции и возможности регионального доминирования России на постсоветском пространстве на фоне гарантий США обеспечения суверенным государствам политики независимого развития. Показывается стремление политического руководства РФ вывести страну в группу лидеров и восстановить ее международное влияние в качестве глобального центра силы. Показывается проблемность формирования полноценной системы коллективной безопасности без участия РФ. Изучается ключевое содержание новой внешней политики РФ, включая пять принципов, предложенных президентом России Д.Медведевым. Оценивается возможность использования РФ современного «окна возможностей» для закрепления за собой лидерского статуса. Выявлены проблемы сохранения лидерства США в мире в условиях структурной трансформации международной системы. Оценен экономический подъем и рост влияния таких новых глобальных центров силы, как страны БРИК (Бразилия, Россия, Индия, Китай), а также углубление противоречий между США и ЕС.

Доказывается влияние “перезагрузки” отношений между Соединенными Штатами и Россией на укрепление глобальной безопасности. Изучается новая стратегия национальной безопасности США в контексте перспективы перерастания противоречий между США и РФ в конфликт. Анализируется отказ США от старых планов по размещению элементов ПРО в Чехии и Польше. Оценивается роль глобальной модели противоракетной обороны в сохранении мира и стабильности в мире, а также возможность возвращения “холодной войны” из-за глобального политико-системного противостояния. Анализируется внешняя политика США и РФ относительно ключевых международных игроков и регионов международного напряжения. Показаны общие и отличительные черты во внешней политике США и России относительно Ирана, Ирака, Афганистана, Северной Кореи и стран СНГ. Доказывается, что взаимодействия внешней политики России и США существенно влияют и на статус Украины как актора международной политики.

Ключевые слова: внешняя политика, США, РФ, «перезагрузка» отношений, международная система, международная безопасность, стратегия национальной безопасности, трансформация, «окно возможностей».

Rybchеnko T. Foreign Policy of U.S. President Barack Obama on the Russian Federation. - Manuscript.

The thesis is submitted for a scientific degree of the Candidate of Political Sciences on the specialty 23.00.04 - Political Issues of International Systems and Global Development.- Institute of World Economy and International Relations of the NAS of Ukraine, - Kyiv, 2011.

In the thesis foreign policy of the 44th U.S. president B. Obama to the Russian Federation is thoroughly examined; conceptual grounds of U.S. foreign policy on Russia are analyzed; comparative analysis of foreign policy of US administrations in the times of Bill Clinton and Barack Obama on Russia is being done; a sequence between Barack Obama's foreign policy and the policy of J. W. Bush is defined; a detailed analysis of the impact of Barack Obama's surrounding on US foreign policy is presented, as well as the main factors forming the new U.S. foreign policy on the Russian Federation are found out; the assessment of capabilities and ambitions of Russia to have both regional dominance on the former Soviet Union countries and to use “window of opportunities” to implement its own hegemonic plans to dominate in the international system is given; attitude of Russia to the problem US leadership in the world under conditions of other centers of power, including “BRIC” countries is shown; problems of maintaining U.S. leadership in the world in terms of structural transformation of the international system analyzed; transformation of international security system under governing of new presidents of Russia and America are considered; measures of Russian government that complicate positioning of the West in the international system as integrity are found out; U.S. foreign policy and Russia on key international players and international regions of tension is examined; common features, as well as different ones in the foreign policy of USA and Russia on Iran, Iraq, Afghanistan, North Korea and the CIS countries are established; The influence of foreign policy interaction between Russia and the United States to Ukraine is proved.

Keywords: foreign policy, U.S., Russia, “reloading” of relations, international system, international security, national security strategy, transformation, “window of opportunities”

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації пояснюється загалом несподіваним пріоритетом Росії у планах і діях адміністрації Б.Обами на міжнародній арені в рамках ідеї “перезавантаження” американо-російських відносин, що є критично і стратегічно значимим для України. При цьому новий президент США де-факто відмовився від багатьох традиційно принципових складових здійснення зовнішньої політики, включно з пріоритетом демократизаційного впливу на Москву, надання підтримки російським організаціям громадянського суспільства, врешті, різних форм нав'язування євро-американських критеріїв розвитку. Формальне і опосередковане заперечення низки принципових вимірів міжнародного курсу Білого дому епохи демократа Б.Клінтона і республіканця Дж.Буша-молодшого за лічені місяці президентства Б.Обами ускладнило розуміння стану і перспектив цілісної стратегії не тільки щодо Росії, але й безпосередньо зачепило проблему сутності нової системи міжнародних відносин, що наразі формується.

Йдеться, зокрема, про зміни у стратегічному позиціонуванні політичного керівництва обох великих держав щодо базових цілей нової міжнародної системи, які в сукупності впливають на глобальні процеси. Вашингтон і Москва дедалі виразніше розглядають трансформацію двосторонніх відносин як значимий засіб поліпшення глобальної ситуації. Вкрай важливим тут вбачається аспект недооцінки Америкою впливу «перезавантаження» відносин з РФ на демократичний розвиток нових незалежних держав, які відмовляються від сценарію розвитку, що нав'язується їм Москвою, задля збереження суверенітету державних рішень.

Потреба цілісного дослідження зовнішньої політики адміністрації президента США Б.Обами щодо РФ визначається також сукупністю інших значимих, у тому числі й для України, проблем. Перша група вимірів пов'язана із відносно новаторською і водночас суто прагматичною ідеєю реалізації спільних інтересів США та РФ на міжнародній арені. Так, Сполучені Штати на кінець 2010 року зберігають намір формалізувати стабільність відносин партнерства з Росією, щоб вивільнити сили і потенціал для боротьби з міжнародним тероризмом, наркотрафіками, завершення воєнної операції в Афганістані. До спільних належать і такі цілі, як контроль над озброєннями і їх розповсюдженням, початок узгодження позицій щодо розміщення системи ПРО в рамках відновлення стратегічного партнерства між РФ і НАТО на Лісабонському саміті Росія - НАТО у листопаді 2010 року, стабілізація в Іраку, Афганістані і вирішення проблем ядерної програми Ірану.

У США нині вважають, що Росія має потенціал стати ключовим партнером Америки у їх вирішенні. Росія, в свою чергу, чекає від Америки цілеспрямованого сприяння її інтеграції в глобальну економіку та відмови навіть від елементарних методів тиску на неї в питаннях демократії і прав людини. Окремо йдеться про «невтручання» Білого дому у спроби Москви забезпечити за собою регіональний гегемонізм на пострадянському просторі. У Вашингтоні, тим часом, вважають, що, скажімо, членство Росії в Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) зробить позицію Москви відповідальнішою і зможе забезпечити бодай мінімальну демократизацію.

Америка на чолі з Б.Обамою формально зацікавлена підтримувати стабільність і безпеку на теренах колишнього СРСР, але цього разу й за рахунок поступок перед геополітичними амбіціями Москви. Далі публічно декларуючи себе опорою міжнародного права в контексті поваги до суверенітету і територіальної цілісності, Білий дім де-факто відмовився від розширення НАТО на схід та активного залучення нових незалежних держав до демократизації. Поступки помітні і в питаннях рівня готовності реагувати на загрози незалежності нових держав пострадянського простору.

Відтак, інтерес адміністрації Б.Обами до Росії виражається в пошуку «точок дотику» задля розв'язання суто американських, спільних і глобальних проблем безпекового ґатунку. Актуальним залишається також забезпечення готовності до викликів з боку Росії, хоча даний аспект відбувається в рамках переважно політичних теоретизувань, віддалених від політичної традиції.

Друга група вимірів пов'язана зі збереженням потенціалу непорозумінь у відносинах США та РФ, які здатні вплинути на стан всієї міжнародної системи. Урядові і незалежні експерти в США пропонують бути готовими до різних сценаріїв розвитку ситуації в Росії та змін у її зовнішній політиці. На випадок виникнення непрогнозованих викликів з боку Росії пропонується, щоб Америка була здатною захищати національні і спільні інтереси Заходу з використанням дипломатичних, економічних і воєнних засобів, а також підвищити ефективність управління ризиками. У цьому контексті стратегічним пріоритетом визначено зміцнення енергетичної безпеки Сполучених Штатів та їх союзників та .запропоновано, щоб політика США щодо Росії враховувала цілісну (глобальну, регіональну й національну) стратегію енергетичної безпеки, включаючи диверсифікацію енергоресурсів, запровадження новітніх енергозберігаючих і відновлювальних технологій, використання зрідженого і сланцевого газу із прибережних джерел тощо. У США ця тема нині піднімається у контексті сприяння ефективності російського енергетичного комплексу як складової глобальної економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (номер державної реєстрації 0107U011797).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертації полягає у цілісному політичному аналізі нового курсу адміністрації США на чолі з Б.Обамою щодо РФ та механізмів забезпечення національних інтересів обох держав в нестаціонарній міжнародній системі; виявлення можливостей США та РФ в процесі міждержавної взаємодії злагоджено й ефективно діяти заради послаблення міжнародної напруги; визначення умов, за якими відносини США-РФ призведуть до нового витка нестабільності міжнародної системи.

Досягнення цієї триєдиної мети потребує розв'язання таких дослідницьких завдань:

* Узагальнити наявні концептуально-теоретичні та методологічні засади дослідження зовнішньої політики США та РФ на етапі «перезавантаження» двосторонніх відносин за американською ініціативою;

* Виявити роль команди Б.Обами у визначенні нового міжнародного курсу США і прийнятті стратегічних рішень та представити цілісну картину першої половини терміну діяльності Б.Обами на посаді 44-го президента Сполучених Штатів, систематизувати спільні ознаки й принципові відмінності у зовнішній політиці Б.Обами та Дж.Буша-молодшого;

* Структуризувати стратегічні складові зовнішньої політики Б.Обами щодо РФ з урахуванням прагнення Москви до відновлення свого міжнародного впливу у межах мінливих американо-російських відносин, представити сутнісну оцінку моделі нового лідерства США, встановити його значення для зміцнення глобальної безпеки та стабільності в світі;

* Уточнити зовнішньополітичні позиції США та РФ щодо формування стратегічної стабільності в регіонах міжнародної напруги;

* Визначити концептуальний рівень розуміння впливу «перезавантаження» відносин між США та РФ на Україну та запропонувати оптимальні шляхи адаптації держави до функціональних параметрів нового міжнародного порядку, що формується під впливом взаємодії Америки та Росії.

Об'єктом дослідження виступає поточна зовнішня політика Сполучених Штатів Америки.

Предметом дослідження є формування і реалізація курсу президента Б.Обами щодо Росії та міждержавна взаємодія США-РФ у глобальному просторі.

Методологія та методи дослідження. Складність та багатовимірність проблематики обумовили теоретико-методологічну основу дослідження, яку склали принципи об'єктивності, багатофакторності та системності. Для розв'язання окреслених завдань застосовано системний підхід і таку його складову, як політичний аналіз, що дав змогу представити цілісне бачення політики США щодо РФ та їх міждержавної взаємодії з актуальних питань світової політики. Реалізація принципу системності зумовила творче застосування й таких методів аналізу, як: політико-системний метод, що дає можливість із деталей скласти цілісну уяву про особливості зовнішньої політики адміністрації Б.Обами щодо Росії; метод політичного аналізу та синтезу дозволяє проаналізувати конкретні події і явища у системі взаємовідносин США-РФ, диференціювати їхню практичну зовнішню політику у регіонах і на глобальному рівні на складові частини задля цілісних висновків, поглибленого розуміння внутрішніх витоків, зв'язків та динаміки розвитку; геополітичний метод дозволяє з'ясувати особливості зовнішньополітичного курсу США щодо РФ і близькість їх базових проблем в реалізації зовнішньополітичних стратегій обох держав; метод моделювання дає можливість конструювати вірогідні варіанти трансформацій у взаємовідносинах США з РФ та моделювати сценарії розвитку міжнародної системи за їх участю; компаративний метод дозволяє з'ясувати зміст трансформації американських і російських зовнішньополітичних концепцій і дій в міжнародній системи, а також визначити нові напрями взаємодії США і РФ на глобальному та регіональному рівнях.

Методичні напрацювання теорії взаємозалежності дозволили краще зрозуміти взаємозалежність суперечливих факторів, які впливають на динаміку відносин США-РФ. Спорадичне застосування структурно-функціонального аналізу уможливило з'ясування причинно-наслідкових зв'язків міжнародно-політичної взаємодії США та РФ, а принагідне використання факторного аналізу дозволило поглибити пізнання умов і рушійних сил, що визначають і обґрунтовують зміни у двосторонніх відносинах зазначених акторів міжнародних відносин. Використання інвент-аналізу й критичне осмислення документальних джерел - матеріалів МЗС США та РФ, офіційних заяв лідерів цих держав, міждержавних угод тощо обумовлює об'єктивність та достовірність результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні цілісного аналізу політики адміністрації президента США Б.Обами щодо РФ в умовах нестаціонарної системи міжнародних відносин, представленні об'єктивної картини особливостей політичної взаємодії США та РФ. На основі залучення й аналізу широкого кола першоджерел та наукової літератури вперше в українській та однією з перших в західній та російській політології здійснено аналіз зовнішньополітичної стратегії США і РФ за перші два роки президентства Б.Обами і Д.Медведєва та їх попередників з урахуванням специфіки формування нової системи глобальної і регіональної безпеки.

Розроблено авторську концепцію, яка полягає в тому, що «хвиля ейфорії» на початку президентства Б.Обами, пов'язана з надіями на зміну політичного курсу та покращення економічної ситуації в США, завершилася. Завищені очікування з самого початку були приречені й тому, що Б.Обама не має абсолютної влади, ґрунтовних знань і досвіду, необхідних для втілення проголошених намірів в життя. До цього додамо структурні обмеження дій президента США, дотримання конституції і законів, вимог системи стримувань і противаг тощо. Головним чинником в реалізації зовнішньополітичних концепцій і доктрин в життя будь-якого американського президента, республіканця чи демократа, є усвідомлення національних інтересів США. Як і будь-який інший президент Америки, Б.Обама формально наполягає на обов'язковості збереження американського лідерства в світі й посилення інструментів його підтримки, однак на практиці цей аспект зовнішньої політики США 2009-2010 років помітно ослаб. Окремі дослідники пишуть про непослідовність рішень Б. Обами у цьому вимірі. Втім, не сталося й повної відмови від проголошеної на початку його президентства риторики, яка була побудована на повному «повороті» від політики попередника та її запереченні.

До основних положень, які визначають наукову новизну і виносяться на захист, відносяться наступні:

1. Запропоновано авторську структуризацію існуючих західних, російських та українських наукових досліджень з питань зовнішньої політики США та РФ;

2. Охарактеризовано склад команди Б.Обами і встановлено вагомість її впливу на прийняття президентом США зовнішньополітичних рішень та визначення зовнішньополітичних пріоритетів і стратегій Америки; встановлено значний вплив «клану Клінтонів» на формування зовнішньої політики Б.Обами, з'ясовано і суперечності, які викликані відмовою від багатьох напрямків зовнішньої політики Дж.Буша-молодшого,

3. Поглиблено знання про особливості «російської» політики Б.Обами, яка пов'язана з реалізацією як спільних інтересів США та РФ на міжнародній арені, так і з виникненням протиріч у взаємовідносинах між ними.

4. Констатовано, що з одного боку динамічний розвиток політичного, військового та економічного потенціалу РФ може стати викликом зовнішньополітичній традиції США, однак, з другого боку, встановлено асиметричність зовнішньополітичних амбіцій США та РФ, яка виявляється у прагненні Америки зберегти лідерство в світі, а Росії у набутті такого статусу, маючи при цьому неоднаковий соціально-економічний, військовий та зовнішньополітичний ресурс для його забезпечення.

5. Окреслено головні проблеми збереження лідерства США та перспективи інших центрів сили. В цьому контексті доведено можливості США протягом кількох десятиліть займати ключові позиції в світі. Розкрито зміст та визначено вплив «перезавантаження» відносин між Сполученими Штатами і Росією на глобальну безпеку та представлено спільність і розбіжність національних інтересів США та РФ у нестаціонарній міжнародній системі. Встановлено шляхи розв'язання основних проблем стабільності.

6. Аргументовано вплив «перезавантаження» відносин між РФ і США на Україну.

Хронологічні рамки дослідження започатковані вступом Б.Обами у січні 2009 року на президентську посаду і декларацією змін у регіональній і глобальній політиці США. Враховано також час підписання президентами США і РФ нового договору СНО, презентацію адміністрацією Б.Обами нової ядерної доктрини США, саміту з ядерної безпеки у Вашингтоні, зустрічі міністрів зовнішніх справ країн НАТО в Таллінні, Лісабонського саміту НАТО - Росія у листопаді 2010 р. Ці події вважаємо першими проміжними результатами «перезавантаження» американо-російських відносин та первинним підсумком першої половини діяльності президента США Б.Обами. Однак з метою вивчення особливостей зовнішньополітичного курсу Б.Обами в роботі використовується аналітичне опрацювання окремих матеріалів, які торкаються порівняльного дослідження діяльності двох попередників Б.Обами - Б.Клінтона і Дж.Буша-молодшого. Крім того, таке порівняння дає можливість скласти об'єктивнішу картину про сутнісні аспекти діяльності Б.Обами в умовах нестаціонарності міжнародної системи. Верхня межа обумовлена поверненням Росії до ідеї стратегічного партнерства з НАТО у листопаді 2010 року та прагненням сторін знайти спільну платформу щодо системи ПРО.

Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні цілісного розуміння політики адміністрації Б.Обами щодо Росії. Висновки й оцінки, зроблені в дисертації, можуть мати значення для подальшого вивчення й прогнозування глобальної та регіональної політики США. Основні положення і висновки є авторськими і можуть бути корисними для науково-дослідницьких інститутів та інформаційно-аналітичних структур органів державної влади України, зокрема, для МЗС України. Матеріали й отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці спецкурсів з геополітики та зовнішньої політики, в центрі уваги яких дослідження міждержавної взаємодії США та РФ.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); міжнародному круглому столі «Досвід України та Туреччини в подоланні глобальної кризи: політичний, економічний, соціальний та безпековий аспекти» (Київ, 30 січня 2010 р.); Восьмій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини ХХІ століття: тенденції і перспективи» (Київ, 19 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 20 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики: прагматика і прогнозування» (Київ, 21 травня, 2010 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 201 сторінок, з них обсяг основного тексту становить 177 сторінок, список використаних джерел налічує 212 найменувань і займає 24 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обгрунтовано вибір і актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження, методи дослідження, хронологічні рамки дисертації, вказана джерельна база дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано апробацію результатів роботи.

У першому розділі «Концептуальне забезпечення зовнішньої політики США щодо РФ» зроблено порівняльний аналіз зовнішньої політики адміністрацій Б. Клінтона та Б.Обами щодо Росії, представлено основні складові теоретико-методологічної бази дослідження зовнішньої політики США та РФ, проаналізовано джерельну базу політологічного дослідження взаємодії США та РФ на міжнародній арені.

Завдяки використанню цілого методичного комплексу із контекстуальним застосуванням міждисциплінарного принципу вдалося виявити сутнісні ознаки зовнішньої політики Б.Обами за перші два роки президентства. Усі перелічені у вступі методи уможливили: а) відстежити і структурувати поточні плани і дії нової американської адміністрації в умовах радикальних змін у міжнародній системі, позиціонуванні ключових для України акторів міжнародних відносин, якими є РФ, США і ЄС, а також у відносинах всередині вказаного трикутника; б) прогнозувати їхнє реагування на ті чи інші плани й дії офіційного Києва; в) розробити рекомендації для української дипломатії.

У роботі представлено історіографію проблеми зовнішньої політики США та РФ в постбіполярний період з урахуванням постійного підвищення уваги до формування достовірної і цілісної картини про сутність взаємовідносин «наддержав» в міжнародній системі. Історіографія зовнішньої політики США та РФ представлена на декількох рівнях: на загальнотеоретичному рівні доробком визначних теоретиків американської зовнішньої політики; на концептуально-теоретичному рівні, де основи американської зовнішньої політики розглянуто з точки зору їх трансформації під впливом системного чинника; на рівні досліджень, присвячених проблематиці лідерства в сучасній міжнародній системі; на рівні вивчення та аналізу ідеологічних впливів на процес формування національних інтересів США; на рівні стабільності та безпеки міжнародної системи.

У роботі окремо систематизовано та проаналізовано доробок вітчизняних наукових праць, проблематика досліджень яких безпосередньо торкається сутнісних характеристик зовнішньої політики США та РФ.

Проаналізовано вплив ключових радників з адміністрації Б. Клінтона на прийняття зовнішньополітичних рішень адміністрації нового 44-го президента США Б.Обами; встановлено механізми забезпечення зовнішньополітичного курсу США членами команди Б.Обами; доведено вплив оточення Б.Обами на зовнішньополітичний курс в США. Встановлено послідовність зовнішньої політики Б.Обами та політики Дж.Буша-молодшого; зроблено спробу порівняти політику адміністрації Б.Обами та Дж.Буша-молодшого щодо відмови від американського гегемонізму; аргументовано, що Дж.Буш-молодший намагався монополізувати глобальні рішення і впроваджував політику «односторонності у міжнародних відносинах».

У другому розділі «Асиметричність зовнішньополітичних амбіцій США-РФ» наголос робиться на дослідженні можливостей США та РФ реалізувати свої національні інтереси в нестаціонарній міжнародній системі за умов нерівних можливостей в соціально-економічній та науково-технічній сферах. Перевага саме в вищезазначених сферах може призвести до загострення боротьби за право на глобальний гегемонізм між США та РФ. У цьому контексті показано, що політика «розумної сили» Б.Обами відіграє важливу роль у подоланні соціального та культурного розколу в США. Відтак, найкращі традиції лібералізму та консерватизму стають надійною запорукою у подоланні концентрації і централізації політичної й економічної влади в США.

Відзначається зростання популярності на Заході доволі парадоксальної думки, яка ґрунтується на серйозних наукових розробках і полягає в тому, що для уникнення нової холодної війни Росію потрібно прийняти в НАТО. Останніми роками майже всі напружені моменти, що сприяли загостренню відносин із Заходом, були безпосередньо пов'язані з побоюваннями, що виникають в Росії, у зв'язку з так званою загрозою НАТО біля російських кордонів. Більш того, існуюча дихотомія між РФ та її азійськими сусідами може, за певних обставин, стати вибухонебезпечною. Азійська частина РФ малозаселена, має значні природні та енергетичні ресурси, а країни Східної та Південно-Східної Азії мають весь комплекс демографічних та ресурсних проблем, який може з часом вилитися у серйозні конфлікти і навіть у потенційно велику війну. У подальшій боротьбі за світове лідерство азійський виклик Росії, так само, як і західним державам, може спонукати їх до ситуативного об'єднання. РФ може знайти захист в євроатлантичній цивілізації, яка наразі виглядає відносно ближчою російському світосприйняттю. Відтак, переростання нинішнього зближення РФ з НАТО, що вийшло на новий рівень на Лісабонському саміті (листопад 2010), у певні форми співробітництва з альянсом втрачає колишню недовіру.

Встановлено чинники формування нової зовнішньої політики США щодо Російської Федерації, які полягають у недопущенні не тільки новою адміністрацією Б.Обами, але й будь-якою іншою адміністрацією з-за структурних обмежень зовнішньої політики США не допустити відновлення міжнародного впливу Росії, враховуючи її соціально-економічне відставання від розвинутих країн світу та амбіції його подолання. У цьому контексті досліджуються можливості регіонального домінування Росії на пострадянському просторі на тлі гарантій США суверенним державам не дозволяти їй нав'язувати свою волю. Для кращого розуміння динаміки взаємовідносин між США та РФ робиться політичний аналіз заяв російського президента, обґрунтовується прагнення Росії відновити свій міжнародний вплив як глобального «центру сили», доводиться прагнення російського керівництва формувати повноцінну систему колективного лідерства виключно за участю РФ, розкривається ключовий зміст нової зовнішньої політики РФ у п'ятьох принципах, проголошених Д.Медведєвим, оцінюється можливість використання Росією «вікна можливостей», що відкривається з приходом до влади Б.Обами для закріплення за собою лідерського статусу.

У розділі також розглядаються проблеми та перспективи збереження лідерства США в світі за умов структурної трансформації міжнародної системи, оскільки позиція Б.Обами полягає у подальшому зміцненні американської військової могутності та відстоюванні права на глобальний гегемонізм. Доводиться нав'язування волі Америки іншим державам під приводом демократизаційного впливу і диктату ліберальних цінностей за президентства Б.Обами з огляду на те, що його президентство співпало з погіршенням іміджу США на міжнародній арені та зміцненням позицій інших центрів сили. Аргументовано економічний підйом і зростання впливу таких нових глобальних «центрів сили», як країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай), а також поглиблення протиріч між США та ЄС. Саме в цей момент послаблення США Росія може скористатися “вікном можливостей” для просування власних інтересів на міжнародній арені. Робиться висновок, що міжнародна система в умовах нестаціонарності й її нова архітектура, що формується, вказує на те, що глобальне лідерство США видається вже не таким беззаперечним, а новий світовий порядок характеризуватиметься у першу чергу багатополярністю, поліцентричністю, або ж бесполярністю.

У третьому розділі «Стратегія національної безпеки США та РФ в нестаціонарній міжнародній системі» досліджуються проблеми та перспективи збереження миру в регіонах міжнародної напруги; оцінюється вплив «перезавантаження» відносин між Сполученими Штатами і Росією на зміцнення глобальної безпеки. З цією метою простежується трансформація системи міжнародної безпеки за діяльності нового керівництва США та РФ, враховуючи їх нові стратегії національної безпеки, а також розглядаються можливі перспективи переростання суперечностей між США та РФ у конфлікт.

У рамках плану взаємовигідного співробітництва новий президент США, у першу чергу, зберіг базові стратегічні напрями зовнішньої і безпекової політики, що здійснювалися адміністрацією Дж.Буша-молодшого: йдеться про боротьбу з міжнародним тероризмом, організаційними центрами якого визначено так звані країни-парії. «Перезавантаження» відносин з Російською Федерацією передусім мало на меті посилити позиції Америки в Афганістані, полегшити виведення контингенту з Іраку, зупинити перетворення Пакистану в державу, яка підтримує діяльність терористичних угруповань. Наступним серед планів Білого дому щодо РФ окреслено завдання заручитися підтримкою Москви у припиненні ядерних амбіцій Північної Кореї та Ірану, зокрема, через підтримку Росією пакету економічних та інших санкцій проти Ірану. У жовтні 2009 р. дві держави представили Тегерану спільну пропозицію про обмін ядерним паливом, прагнучи знизити напруженість, проте відмова Ірану від такої угоди викликала невдоволення в Росії, у зв'язку з чим позиції Кремля і Вашингтона зблизилися, що свідчить про активне залучення Росії до протидії розповсюдженню ядерної зброї згідно з американським баченням проблеми. Як наслідок таких змін у розділі розглядається відносна пасивність нової адміністрації на пострадянському просторі з фактичним сприйняттям російських амбіцій на регіональне домінування.

Аналізується відмова США від старих планів щодо розміщення елементів ПРО в Чехії і Польщі на користь більш мобільного і технологічного захисту; подається оцінка ролі глобальної моделі протиракетної оборони у збережені миру та стабільності в світі. Зазначається, що населення Болгарії, Польщі, Румунії, Чехії та Словаччини ставиться до Б.Обами та США зі значно меншим ентузіазмом, ніж західноєвропейська спільнота, хоча у минулому східноєвропейська підтримка США навпаки була сильнішою. У Східній Європі спостерігається занепокоєння, що Вашингтон може пожертвувати підтримкою країн регіону задля кращих стосунків з Кремлем. Східноєвропейські країни також підкреслювали власні побоювання щодо імперської політики Росії, наполягаючи на тому, що незважаючи на “перезавантаження” відносин між США та РФ, остання не прагне стати більш мирною і не змінює ставлення до країн - сусідів.

Досліджено старі та нові протиріччя щодо майбутньої архітектури європейської безпеки та місця в ній США, а також роль Європи у підтримці глобального лідерства Америки. Доведено неготовність Європи підтримувати геополітичні амбіції Вашингтона та усвідомлення ЄС ступеня готовності США до вироблення конструктивних підходів, які визначаються здатністю країн-членів ЄС виробляти спільну позицію зі спірних зі США питань.

Взаємовідносини США-РФ в контексті перебудови системи глобальної безпеки логічно зачіпають інтереси важливих міжнародних акторів, таких, наприклад, як Китай. Будучи постійним членом Ради Безпеки ООН, він має всі можливості протидіяти спільним рішенням США-РФ втілювати в життя важливі стратегії з підтримки миру, нерозповсюдження ядерної зброї та загальної гуманізації міжнародної системи. Адміністрація Б.Обами відверто намагається підштовхнути Китай і змусити його бути більш зговірливим у питанні застосування санкцій, особливо відносно Ірану.

У розділі також констатується, що Україна перестала відігравати роль вирішального пріоритету у зовнішній і безпековій стратегії США як з причин внутрішнього походження, зокрема, відмови від демократичної еволюції, так і через жорсткий план нового президента Сполучених Штатів суттєво поліпшити відносини з Російською Федерацією й відновити втрачені у попередні кілька років союзні стосунки з європейськими державами; доводиться, що очікування нового сплеску інтересу США до України слід пов'язувати майже винятково з наступними президентськими кампаніями і виборами в США та РФ, запланованими на 2012 рік, оскільки адміністрація Б.Обами напевне прагнутиме довести до логічного завершення такий пріоритет, як «перезавантаження» відносин з Москвою, про свідчить зниження останнім часом суперечок між Москвою і Вашингтоном з питання подальшого розширення НАТО і прав людини.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми трансформації зовнішньої політики адміністрації президента США Б.Обами щодо Російської Федерації, що виявляється в оцінці стратегічних змін у позиціонуванні нової адміністрації США в питаннях зовнішньої політики і міжнародної безпеки. У контексті цілісного політичного аналізу напрацювань сучасної теорії міжнародних відносин із застосуванням низки сучасних дослідницьких методів представлено цілісне бачення політики США щодо РФ та їх міждержавної взаємодії з актуальних питань світової політики

Базовий аспект висновків стосується того, що, вступивши на посаду у січні 2009 року, 44-й президент США проголосив оновлення змісту американської активності на глобальних просторах. Центральним компонентом його стратегії є світовий порядок, позначений налагодженням відносин між існуючими найбільш впливовими державами і тими з них, що формуються у такій ролі, зокрема, «перезавантаженню» відносин з Росією при цьому відведено вирішальну роль. Як підтверджує політико-системний аналіз, Б.Обама розділяє принципову позицію Кремля про формування багатополярної системи міжнародних відносин, у тому числі через відмову Білого дому від однополюсного домінування та вважає за доцільне сприяти колективному управлінню транснаціональними проблемами, завдяки чому можна було б узгодити динаміку формування нових потуг зі збереженням стабільності міжнародних відносин. Незаперечним фактором позиціонування США наразі можна визначити перехід до реалізації ідеї американських фахівців про перенесення фінансово-економічного і мілітарного навантаження на інші держави задля здійснення безпекових рішень глобального і регіонального характеру.

Адміністрація Б.Обами усвідомлює обмеженість американських можливостей власними силами організувати і провести реформу глобального врядування, оскільки нинішній президент США переконаний, що національні інтереси держави потребують захисту через формальні глобальні інститути та гнучке партнерство з іншими суб'єктами світової політики. Так, завдяки Сполученим Штатам частково вирішено питання про доповнення «Великої вісімки» новим глобальним актором - «Великою двадцяткою».

Протягом перших двох років президентства Б.Обами керована ним адміністрація дає аналітикам привід стверджувати, що існує розуміння Білим домом прямої залежності між окресленим вище реформуванням системи глобального управління і якістю відносин США з Китаєм, Росією, Індією, Бразилією та, звичайно, Європейським Союзом, у якому виділяється домінування франко-німецького дуумвірату, а також первинності Китаю у прийнятті реформаторських рішень, не кажучи вже про їх реалізацію.

Якщо в загальному плані можна говорити тільки про обриси нової американської стратегії в світі, то власне зовнішня політика адміністрації Сполучених Штатів все ще перебуває у стані формування, що дозволяє тільки схематично констатувати завершення процесу концептуального осмислення і доктринальних пріоритетів, значимих для того, щоб при формуванні ефективної зовнішньої політики України не припуститися сутнісних помилок.

Отже, у концептуальному контексті передусім визначаємо готовність до багатосторонності у розробці, прийнятті і, головне, реалізації рішень глобального і регіонального характеру. Тим самим для України важливо усвідомити, що жодне стратегічно значиме рішення стосовно, скажімо, претензій Росії на регіональне лідерство на пострадянському просторі не зазнає односторонньої політико-ідеологічної чи якоїсь іншої форми неприйняття з боку Америки, як це траплялося раніше. Не можна й розраховувати на суттєву американську підтримку політичних сил і лідерів української держави, які орієнтуються на євроатлантичну інтеграцію, оскільки з цього питання Америка буде серйозно зважати на позиції Росії. Врешті, не варто розраховувати на суттєву фінансову чи технічну підтримку від США у вирішенні українських безпекових та політико-стратегічних проблем: таку допомогу навіть за умов гострої необхідності Україна чи інший учасник міжнародних відносин може одержати у тому випадку, коли інші великі держави чи інтеграційні об'єднання погодяться розділити з Америкою відповідне навантаження.

Ще одним пунктом зовнішньої політики Б.Обами та його доктринального підходу до безпекових питань вважаємо визнання безпекової взаємозалежності та визначення цього принципу як засад «перезавантаження» відносин з Москвою. Президент Б.Обама переконав себе у тому, що епоха воєнного протистояння між великими державами наблизилася до завершення, тому доцільно почати перехід від суперництва між великими державами до колективного управління глобальними загрозами, включно з такими, як виклики соціально-економічному розвитку.

Наступним пріоритетом зовнішньої політики адміністрації Б.Обами незаперечно можна вважати взаємодію з міжнародними організаціями замість їх маргіналізації, як це часом робила адміністрація Дж.Буша-молодшого, ухвалюючи безпекові та інші рішення на власний розсуд. Можна припустити, що за гіпотетичного зовнішнього вручання у внутрішні справи України чи збурювання ситуації в Криму, Сполучені Штати ініціюватимуть щонайменше до січня 2013 року обговорення цієї ситуації в ООН, ОБСЄ чи Раді Європи швидше, ніж, скажімо, в рамках керівних органів НАТО. Разом з тим, Б.Обама розглядає перспективу входження Росії у міжнародні альянси із західними державами на засадах організації «колективної відсічі» спільним загрозам. У такій постановці питання бачиться певна перспектива для прогнозування американської офіційної реакції на кризові події в російсько-українських відносинах.

Важливим пунктом позиціонування адміністрації Б.Обами у питаннях зовнішньої політики та міжнародної безпеки є можливість інтеграції нових претендентів на роль великих держав у «клуб глобальних лідерів». До числа перших кандидатів з огляду на вже існуюче членство РФ у “Великій вісімці” відносять Китай, Індію та Бразилію з наданням цим міжнародним акторам не тільки додаткових прав, але й відповідальності за глобальний розвиток. Без них вважається неможливим розв'язувати не тільки такі ключові питання глобальної безпеки, як розповсюдження ядерної зброї та кліматичні зміни, а й подолання загроз новим економікам транзитивного характеру.

Не менш значимим пунктом доктрини Б.Обами є також пов'язування принципів суверенітету і відповідальності органів державної влади всіх без винятку учасників міжнародного співтовариства націй з дотриманням існуючих правил і договірних умов. При цьому простежується підхід Б.Обами, що стосується недопущення можливого переростання нинішніх кризових явищ у серйозні конфлікти, щоб перерозподілити з іншими державами фінансовий, технічний, військовий та інші глобальні «тягарі» Сполучених Штатів.

Сутнісним елементом позиціонування адміністрації США є певна відмова від активних складових сприяння демократії й правам людини в інших країнах, зважаючи на сприйняття ідеї про наявність різних національних форм забезпечення демократичного розвитку. Цим підхід нинішнього президента рішучим чином відрізняється від американської традиції повоєнної епохи. Підтверджується згода Білого дому з принципом ООН «демократію не можна нав'язати».

Контекстуальний аспект висновків стосується нового політологічного бачення наукової проблеми - цілісного аналізу особливостей взаємодії США та РФ у глобальному просторі.

1. Методологія аналізу уможливила з'ясування сутнісних підходів у дослідженнях зовнішньої політики США загалом та визначення провідних тенденцій зовнішньополітичної діяльності адміністрації 44-го американського президента Б.Обами, зокрема. Основною проблемою дослідження теоретико-політологічного дискурсу взаємовідносин США з РФ та функціонування всієї міжнародної системи є відсутність чіткої структури методологічних принципів, понять і категорій, що істотно ускладнює формування ґрунтовних концепцій, які змогли б пояснити динамічні зміни в прийнятті рішень і стратегій провідними державами світу.

Узагальнення наявних концептуально-теоретичних та методологічних засад зовнішньої політики США та РФ дало можливість скласти об'єктивну картину динаміки розвитку наукової думки з цього питання. Відсутність узагальненого наукового тлумачення закономірностей взаємовідносин США та РФ на міжнародній арені за часів президентства Б.Обами пояснюється динамічними процесами в зовнішньому середовищі та сукупністю складових взаємовідносин США з РФ, а прискорена трансформація всіх вимірів суспільного життя зазначених акторів закономірно пояснює фрагментарність монографій та наукових праць з цього напрямку.

2. В складних політичних, безпекових та економічних умовах Б.Обама продемонстрував здатність оперативно сформувати нову адміністрацію, що вирізняється компромісним її складом, який узгоджено з авторитетними кланами вашингтонського істеблішменту. Цей факт підтверджується тим, що ключову роль в команді Б.Обами відіграють колишні соратники Б.Клінтона. Разом з тим, Б.Обама відмовився від повного копіювання сформованої у 1990-ті роки стратегії США, що визначалася формулою від «стримування» до «розширення», яка вже не абсолютизує розповсюдження у світі американських цінностей та світове лідерство Америки як єдиної глобальної наддержави.

Б.Обама успадкував від Дж.Буша-молодшого чимало проблем, які не можуть бути виправданням за невиконання низки інших передвиборчих обіцянок, а також виправданням не можуть бути й політико-системні та політико-правові обмеження, які поширюються на рішення і дії всіх президентів США. Відтак, цілком очікуваними стали високі темпи розчарування в новому американському президентові, про що свідчить зниження його політичного рейтингу.

Передвиборча риторика Б.Обами в цілому не знайшла свого втілення або ж була реалізована у політичній практиці тільки частково: відзначимо невиконання передвиборчих обіцянок щодо стабілізації ситуації в Іраку та загалом на Близькому Сході; закриття в'язниці в Гуантанамо; завершення війни в Афганістані; відмови від системи ПРО в Європі, яка замінюється глобальною; також це стосується проблем клімату та впровадження «зелених технологій», реформи охорони здоров'я, що не знаходить масової підтримки у суспільстві, стану економіки, оскільки антикризові заходи не дали очікуваних результатів.

Якщо економічна криза затягнеться, Америка може перейти до відверто егоїстичної політики та спроби перекласти якнайбільше її наслідків на інші країни. Агресивність зовнішньополітичних дій буде в цьому випадку мотивуватися вже не усвідомленням, що в країни достатньо економічних і військових ресурсів для ведення двох локальних воєн одночасно, як це було за часів правління Дж.Буша-молодшого, а позицією, що колосальну військову перевагу США треба перетворити в перевагу для проблемної економіки. Відтак, в умовах економічної кризи Б.Обама не зможе дозволити собі розпорошувати ресурси на задоволення завищених зовнішньополітичних амбіцій США. Протягом найближчих років Америка увійде у період накопичення ресурсів і продовжуватиме захищати національні інтереси за допомогою арсеналу «м'якої» і «жорсткої» сили.

Існує певне наступництво у сфері зовнішньої і безпекової політики, основа якого полягає в потужних системних обмеженнях і стримуваннях. Основною лінією зовнішньої політики Дж.Буша-молодшого і Б.Обами є підтримка і збереження інтересів США в світі, а головною дилемою залишається для президента - узгодження між політикою задіяності в ісламському світі та політикою стримування російського гегемонізму. Б.Обамі не вдалося повністю відійти, як це було ним заявлено, від політики односторонніх дій. Існує більше відмінностей між першим і другим терміном виконання обов'язків Дж.Буша-молодшого, ніж між другим терміном Дж.Буша-молодшого й адміністрацією Б.Обами 2009-2010 рр.