Система регулювання аграрного сектору в Європейському Союзі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 339.972:061.1ЄС(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Система регулювання аграрного сектору в Європейському Союзі

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Вінська Оксана Йосипівна

Київ-2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Чужиков Віктор Іванович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри європейської інтеграції.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Мокій Анатолій Іванович, Львівська комерційна академія, проректор з науково-педагогічної роботи;

кандидат економічних наук Усенко Ольга Олександрівна, ПрАТ «Юридична практика», керівник відділу спеціальних проектів.

Захист відбудеться «20» жовтня 2011 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «19» вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Л.Л. Антонюк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Характерною тенденцією сучасного етапу розвитку світової економіки є загострення глобальної конкуренції, яка нерідко провокує численні торговельні конфлікти і, як наслідок, змушує постіндустріальні країни світу відмовлятися від протекціоністської моделі сільського господарства й поступово переходити до регулювання аграрного сектору на неоліберальних засадах. Такі дії країн-лідерів потребують оптимізації підтримки сільськогосподарських виробників, зокрема щодо скорочення обсягів продукції, що випускається та підвищення ефективності всього аграрного виробництва. Не виключенням при цьому став Європейський Союз, сільське господарство якого відноситься до так званих сенситивних галузей економіки, що потребують постійних дотацій зі спільного бюджету цього угрупування. Тим не менше, надмірне зростання витрат на підтримку аграрного сектору спільноти призводить до невдоволення та протидії з боку торговельних партнерів, а також викликає суперечності між країнами-реципієнтами та країнами-донорами бюджетних ресурсів ЄС, останні з яких вимагають скорочення видатків на сільськогосподарське виробництво та перерозподілу субсидій на користь розвитку сільської місцевості. Ось чому дослідження системи регулювання аграрного сектору в Євросоюзі набуває особливої актуальності. Адже через загострення сучасної глобальної продовольчої кризи, має місце посилення соціальної, економічної та політичної складових розвитку сільського господарства країн-членів. Відтак, розкриття компліментарних механізмів та інструментів підтримки сільського господарства в ЄС на сучасному етапі дозволяє визначити його основні пріоритети щодо розвитку аграрного сектору економіки, що набуває особливої значущості для України, котра прагне інтеграції в Європейський Союз, адже її першим кроком має бути створення зони вільної торгівлі (ЗВТ+) з ним, що передбачає долання значних перешкод в механізмах регулювання аграрного сектору.

Розкриття особливостей системної підтримки аграрного сектору в ЄС знайшло своє відображення у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Серед іноземних вчених, що досліджували особливості спільної аграрної політики (САП) в ЄС слід назвати таких, як Р. Акрілл, А. Дж. Грір, М. Йованович, Н. Мусис, М. Трейсі, Р. Феннелл та М. Чіні, які визнавали винятковість сільськогосподарського сектору економіки, а відтак обґрунтовували необхідність його дотування. Натомість, М. Артіс, М. Кардвел, Д. Колман, Ф. Ніксон, Р. Сардоне, Г. Свенсен, С. Тангерман та Р. Хенке зосередили свої дослідження на негативних аспектах САП, зокрема на несприятливому впливі надмірної підтримки цін на споживачів та бюджет ЄС, викривленні світової торгівлі через механізм експортних субсидій, а отже були прихильниками подальшої лібералізації аграрного сектору економіки Спільноти. У дослідженнях українських та російських вчених, зокрема А. Алтухова, О. Березіна, З. Ільїної, Е. Крилатих, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, О. Мороз, А. Мокія, В. Онєгіної, А. Поручника, В. Цибока, Т. Циганкової, О. Усенко, В. Чужикова доводиться необхідність державних дотацій сільському господарству через об'єктивні обставини, що пов'язані з природними особливостями процесів відтворення в цій галузі економіки та важливістю цього сектору для держави в контексті гарантування продовольчої безпеки країни. Великого значення набуває останнім часом також дослідження характеру та особливостей системної підтримки аграрного сектору нашої держави, ефективність, механізми та інструменти регулювання якого достатньо глибоко розкриті в працях вітчизняних науковців В. Бойка, Р. Глібова, В. Горьового, С. Дем'яненка, А. Дібрової, В. Збарського, Т. Калашникова, Г. Калетника, О. Коваля, М. Кожемякіної, Д. Крисанова, В. Лаврука, Ю. Лузана, В. Месель-Веселяка, Р. Мудрака, Б. Пасхавера, К. Прокопенка, П. Саблука, А. Скрипника, О. Супрун , О. Шубравської.

Специфіка, розміри та форми державної підтримки сільського господарства в країнах-лідерах постійно досліджуються експертами міжнародних організацій, зокрема Світової організації торгівлі (СОТ) та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Представники ОЕСР зосереджують свою увагу насамперед на вивченні характеру перерозподілу трансферів в економіці внаслідок підтримки аграрного сектору. На противагу їм, експерти СОТ розглядають субсидії сільському господарству в розрізі їх впливу на обсяги, динаміку та структуру міжнародної торгівлі аграрними товарами.

Разом з тим, в сучасній науковій літературі недостатньо повно розкрито фундаментальну суть еволюції аграрних моделей країн-лідерів, яка впродовж ХХ-ХХI ст. зазнавала значних змін. Потребують подальшого обґрунтування також причини, характер та напрями сучасної трансформації процесів регулювання сільського господарства в ЄС, та зумовлена цим модернізація основних механізмів та інструментів підтримки аграрного сектору країн-членів союзу. Існує необхідність узагальнення європейського досвіду субсидування сільськогосподарських виробників, з метою виявлення найбільш ефективних напрямів надання дотацій, а також відповідної гармонізації системної підтримки аграрного сектору України в процесі формування політики конвергенції з Євросоюзом, що й зумовило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках міжкафедральних науково-дослідних тем: «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948) і «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту. Автором особисто підготовлено підрозділ «Сучасна модель сільськогосподарського виробництва в ЄС».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження системи регулювання аграрного сектору в ЄС, основних факторів та напрямів трансформації підтримки сільського господарства угруповання, а також обґрунтування умов гармонізації аграрних моделей України та ЄС.

Відповідно до мети дослідження, у роботі поставлено такі конкретні завдання:

виявити характерні риси та особливості моделей сільського господарства, що були реалізовані у постіндустріальних країнах протягом ХХ-ХХI ст.;

виокремити основні етапи трансформації підходів країн-лідерів щодо регулювання аграрного сектору економіки в ХХ-ХХI ст.;

проаналізувати концептуальні засади класифікації механізмів державної підтримки сільського господарства за методикою ОЕСР та СОТ;

з'ясувати причини та напрями модифікації підтримки аграрного сектору в країнах-лідерах на сучасному етапі розвитку світового господарства;

розкрити етапи еволюції Спільної аграрної політики ЄС в процесі ідентифікації особливостей сучасної моделі сільськогосподарського виробництва у ньому;

оцінити ефективність існуючої зараз системи підтримки аграрного сектору в Україні за критерієм її відповідності аналогічній в ЄС;

обґрунтувати алгоритм гармонізації аграрної моделі України в процесі її конвергенції з ЄС та гарантування продовольчої безпеки нашої держави.

Об'єктом дослідження є процес формування та розвитку аграрного сектору глобальної економіки.

Предметом дослідження є умови та фактори функціонування системи регулювання аграрного сектору в ЄС.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозуванні розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, загального та часткового. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові методи пізнання, зокрема історико-еволюційний метод (при дослідженні еволюції моделей сільського господарства в країнах-лідерах, трансформації підходів держав до регулювання аграрного сектору економіки та модифікації Спільної аграрної політики ЄС: п. 1.1, 2.1); системно-структурний аналіз та узагальнення економічних процесів та явищ (при класифікації цілей, механізмів та інструментів підтримки сільського господарства в постіндустріальних країнах світу: п. 1.2, 2.1, 2.2.); аналіз та синтез (при оцінці сучасного стану регулювання аграрних відносин в інтеграційному об'єднані та в Україні: п. 2.2, 3.1); метод кількісного та якісного порівнянь (при оцінці важливості аграрного сектору у соціально-економічному розвитку країн-членів ЄС та України: п. 2.2, 2.3, 3.1, 3.3); експертних оцінок та прогнозний (при обґрунтуванні напрямків подальшої трансформації Спільної аграрної політики Євросоюзу та визначенні її основних пріоритетів: п. 2.2, 2.3); економіко- статистичний та моделювання (при оцінці рівня зв'язку між споживанням базових аграрних товарів та рівнем доходів в ЄС: п. 3.2), а також візуалізації (під час обробки і узагальнення статистичних даних та їх відображення у найбільш інформативній формі - таблиці, рисунки, діаграми, тощо: п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).

Інформаційною базою дисертації слугували монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, інформаційно-аналітичні матеріали міжнародних організацій (СОТ, ЮНКТАД, групи Світового банку, ОЕСР), офіційні публікації Європейської Комісії, законодавчі акти ЄС, нормативно-правові акти України, матеріали Міністерства аграрної політики та продовольства України й Рахункової палати України, статистичні дані Євростату, ФАО та Державного комітету статистики України та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження.

У процесі узагальнення, проведеного порівняльного та системного аналізів, виявлено економічну сутність багатофункціональної моделі сільського господарства, яка лежить в основі системи регулювання аграрного сектору ЄС та визначено механізми та інструменти гармонізації аграрної моделі України з європейською.

Нові наукові положення, які були отримані автором особисто і виносяться на захист полягають у наступному:

вперше:

- розкрито суть еволюції регулювання аграрного сектору економіки в країнах-лідерах упродовж перманентної трансформації в них моделей сільського господарства, що дозволило виокремити етапи розвитку аграрного сектору, спираючись на принципи історизму, програмованості та регульованості економічного середовища, зокрема: 1) період невтручання (1900-1914 рр.), який характеризується переважно вільним функціонуванням сільськогосподарського сектору й винятковими випадками втручанням держави за умов надзвичайних ситуацій (посуха, неврожай); 2) перший регламентаційний період (1914-1918 рр.), найважливішою рисою якого стало активне втручання держави у аграрний сектор через контроль над цінами; 3) період країнової диференціації (міжвоєнний період), характерними рисами якого було значне коливання цін на сільськогосподарські товари, впровадження субсидій для фермерів, захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції; 4) другий регламентаційний період (1939-1945 рр.), упродовж якого відбулося різке скорочення аграрного виробництва в Європі та Японії, що супроводжувалося введенням системи обмежень у продаж продовольства та ринкового планування; 5) період стабілізації аграрних ринків (після завершення ІІ-ої Світової війни до 70-х рр. ХХ ст.), який супроводжувався активною ціновою підтримкою діяльності фермерів, що призвело до стрімкого нарощування виробництва аграрної продукції в Європі та Японії; 6) етап загострення глобальної конкуренції (70-поч. 90-х рр. ХХ ст.), що характеризувався надлишком виробництва аграрних товарів та зниженням світових цін на них, а відтак й запровадженням заходів щодо обмеження їх пропозиції; 7) інноваційно-ліберальний період (розпочався у середині 90-тих рр і триває зараз), якому притаманні: високий ступінь оптимізації аграрного сектору; активний розвиток виробництва трансгенних продуктів, а також, на противагу їм, органічних продуктів; посилення контролю за безпекою продовольства та поступова лібералізація торгівлі ним;

удосконалено:

- комплексну характеристику сучасної наднаціональної системи регулювання аграрного сектору в ЄС за рахунок відображення глибинних взаємозв'язків між пріоритетами Спільної аграрної політики союзу (насамперед підтримки доходів фермерів та згладжування коливань ринкових цін на продовольство, екологізації сільськогосподарського виробництва й розвитку сільської місцевості) та ключовими принципами надання допомоги (перехресної відповідності, модуляції та фінансової дисципліни), комбінація яких відповідає концепції сталого розвитку сільського господарства, що активно підтримується Європейською Комісією. Обґрунтована доцільність внесення до системи закріплених в установчому договорі цілей Спільної аграрної політики ЄС декількох нових, регламентуючих елементів, зокрема: гарантування достовірної та повної інформації споживачам щодо якості, поживності та походження всіх складових продукції харчування; забезпечення етичного ставлення до тварин на всіх стадіях виробництва продукції тваринництва та спрогнозовані зміни (у період після 2013 року) існуючих цілей САП, зокрема щодо підвищення продуктивності аграрного сектору шляхом сприяння технічному прогресу, що суперечить екологічній політиці Євросоюзу та захисту європейських аграрних виробників від зовнішньої конкуренції, що йде врозріз з принципами Світової організації торгівлі (СОТ);

систематизацію основних стримувальних чинників розвитку аграрного виробництва в Україні, серед яких найбільш вагомими є: недостатній платоспроможний попит населення України, сильна ринкова влада посередників та акумуляція ними значних прибутків, диспаритет цін на матеріально-технічні ресурси та аграрну продукцію, неврегульованість земельних відносин та брак ефективних механізмів закупівлі аграрної продукції, що відповідають європейським стандартам, відсутність виваженої цінової політики держави;

алгоритм гармонізації аграрних моделей України та ЄС, який складається з наступних послідовних дій: 1) ідентифікації компонентного складу сучасної багатофункціональної моделі сільського господарства в ЄС (економічної, соціальної, екологічної, інноваційної, інформаційної); 2) селектування блоків невідповідності системного зближення, зокрема щодо продуктивності, ефективності виробництва, екологічності, нераціональної структури, стандартів якості, інноваційно-інформаційного забезпечення та інвестиційно-кредитного обслуговування; 3) запущення основних механізмів та інструментів зближення аграрних моделей України та ЄС, насамперед у фінансово-економічній (бюджетно-податкові, грошово-кредитні, митно-тарифні та цінорегулювальні інструменти); інституційно-правовій (законодавчі акти та стратегічне планування); організаційно-адміністративній (контроль ринку, формування інфраструктури ринку, екологізація виробництва, ліцензування, квотування, сертифікація та розвиток конкуренції) та соціально-психологічній сферах (соціальне нормування, моніторинг видатків домашніх господарств, сприяння зайнятості, формування ринкової поведінки, розвиток сільських територій);

дістали подальшого розвитку:

удосконалення категорії «модель сільського господарства», яку слід розуміти як поліструктурну динамічну систему створення продуктів харчування, сировини та суспільних благ (зокрема екологічного та соціально-культурного спрямування) в аграрному секторі національних економік з притаманними їй механізмами та інструментами регулювання виробництва, цін, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, скерованих на підтримку сільського господарства;

систематизація основних чинників трансформації системної підтримки аграрного сектору (значне погіршення екологічного стану територій, надмірні бюджетні витрати на дотації сільському господарству, загострення торговельних суперечок з країнами, що розвиваються, неспроможність гарантувати доходи всім фермерам) та напрямів розвитку механізмів дотування сільського господарства в постіндустріальних країнах світу (екологізація сільського господарства, зменшення загального рівня підтримки, лібералізація торгівлі аграрною продукцією, сприяння розвитку сільської місцевості); аграрний економіка європейський

обґрунтування необхідності посилення компліментарності в аграрному секторі ЄС у процесі надання системної підтримки сільськогосподарським виробникам Євросоюзу та зростання обсягів (прямих та прихованих) фінансової солідарізації лише у випадках, коли має місце продукування фермерами суспільних благ загальноєвропейського значення, яке підтверджується комплексним покраїновим аналізом надходжень та видатків бюджету ЄС, що призводять до формування двох груп його користувачів: держав нетто-донорів та нетто-реципієнтів;

пропозиції щодо вдосконалення системи підтримки аграрного сектору України, з метою підвищення її ефективності та конкурентоспроможності, а також гарантування національної продовольчої безпеки та наближення її до європейської аграрної моделі, що базується на принципах багатофункціональності, основними з яких є: збільшення дотацій аграрному сектору на заходи «зеленої» скриньки СОТ; часткове посилення адміністрування, зокрема надання додаткових повноважень Антимонопольному комітету; раціоналізація використання сільськогосподарських угідь та стимулювання розвитку продовольчих кластерів; вдосконалення законодавчої бази щодо забезпечення якості аграрної продукції; усунення диспаритету цін між першою та другою ланками агропромислового комплексу; посилення захисту внутрішнього ринку аграрних продуктів від іноземних товарів, які можуть бути вироблені в Україні з урахуванням переваг, що надає механізм нетарифних заходів; стимулювання НДДКР у сфері сільського господарства та створення умов для розвитку та прибуткової діяльності як великотоварних й високоефективних сільськогосподарських підприємств, які переважно орієнтовані на експорт, так і невеликих фермерських господарств сімейного типу; створення спеціалізованих кредитних установ для аграрного сектору за прикладом європейських країн.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною базою для розробки ефективних механізмів захисту національних інтересів України в процесі створення ЗВТ+ з ЄС, а також для розробки стратегії підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України, що забезпечуватиме розвиток взаємовигідного співробітництва нашої держави з Євросоюзом.

Пропозиції автора щодо посилення ролі антимонопольної діяльності держави, задля гарантування продовольчої безпеки країни та підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробників на світових ринках аграрних товарів, були використані у поточній роботі Антимонопольного комітету України при контролі за антиконкурентними проявами на продовольчих ринках (довідка про впровадження №09-29/09-2083 від 02.03.2011 р.). Окремі теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи, що стосуються динамізації процесу адаптації європейського досвіду регулювання аграрного сектору економіки було використано Міністерством аграрної політики та продовольства України при розробці стратегії переговорів щодо створення Зони вільної торгівлі з ЄС (довідка про впровадження №37-12-15/3409 від 09.03.2011 р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Міжнародна економіка», «Європейська інтеграція» і «Управління міжнародною конкурентоспроможністю» студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 17.01.2011р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно. Усі наукові результати, висновки та рекомендації, наведені в дисертації та публікаціях з питань системи регулювання аграрного сектору в ЄС, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 7 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: III міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці» (м. Київ, 6-7 листопада 2008 р.); III всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (м. Полтава, 26 листопада 2008 р.); V міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2009/2010» (м. Прага, Чеська Республіка, 27 грудня 2009- 5 січня 2010 р.); V міжнародній науково-практичній конференції «Альянс наук - вчений вченому» (м. Дніпропетровськ, 18-19 лютого 2010 р.); 2^nd International scientific conference for Ph.D. students and young scientists (Karvina, Czech Republic, 6^th November 2009, Silesian University in Oprava and School of Business Administration); ІІ міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 24-26 березня 2010 р.); II міжнародній науково-практичній конференції «Наукова думка інформаційного століття» (м. Пшемисль, Польща, 7-15 березня 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно й у співавторстві у 13 наукових працях, загальним обсягом - 5,1 д.а., у тому числі: 5 - у наукових фахових виданнях та 8- в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 198 сторінок. У тексті дисертації розміщено 50 рисунків на 17 сторінках і 22 таблиці на 11 сторінках та 12 додатків на 26 сторінках. Список використаних джерел налічує 178 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дисертаційної роботи, визначено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Методологія дослідження моделей регулювання сільського господарства в глобальній економіці» автором проаналізовані особливості трансформації моделей сільського господарства в ХХ-поч. ХХI ст. Розглянуті основні механізми державної підтримки аграрного сектору в постіндустріальних країнах світу, виявлені основні підходи щодо ефективності системної підтримки сільського господарства.

Визначені основні підходи щодо ідентифікації основних дефініцій, зокрема «модель», «економічна модель», «модель сільського господарства», що дозволило авторові стверджувати, що модель сільського господарства представляє собою динамічну систему створення продуктів харчування, сировини та суспільних благ в аграрному секторі національних економік з притаманними їй механізмами регулювання виробництва, цін, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, скерованих на підтримку сільського господарства. На основі чого, автором виокремлено три базові моделі сільського господарства: ліберальну (за якої аграрний сектор є конкурентною галуззю економіки, а пропорції виробництва регулюються ринковими механізмами), протекціоністську (за якої аграрний сектор об'єктивно є неконкурентною галуззю економіки, а відтак має отримувати значну підтримку від держави) та багатофункціональну (за якої аграрний сектор має бути конкурентною галуззю, але держава має підтримувати неринкові аспекти виробництва такі, як збереження земель, розвиток сільських територій, безпеку продуктів харчування тощо), з притаманними їм характеристиками, а також рівнем впливу держави на відтворювальні процеси у аграрному секторі економіки.

У дисертації відмічено, що в цілому аграрному сектору притаманна нестабільність, яка викликана сезонністю виробництва, високою вартістю та часовою обмеженістю зберігання виробленої продукції, а також значною залежністю урожаїв від природно-кліматичних умов. Вищезазначені фактори та монополістичні тенденції у суміжних галузях, що пов'язані з виробництвом машин, обладнання, добрив та заготівельно-переробною діяльністю, унеможливлюють стабільний розвиток сільського господарства через ринковий регуляційний механізм й потребують державного корегування відтворювальних процесів у даному секторі економіки.

У роботі, керуючись принципами історизму, програмованості та регульованості економічного середовища, автором виокремлюються етапи еволюції підходів країн-лідерів щодо регулювання аграрного сектору економіки в них упродовж останніх ста років (табл.1).

Таблиця 1 Еволюція підходів країн-лідерів до регулювання сільського господарства у ХХ-ХХІ ст.

Внаслідок проведеного системного аналізу державної підтримки сільського господарства у постіндустріальних країнах світу було відмічено, що основні цілі, механізми та інструменти державного регулювання аграрного сектору, за методиками СОТ та ОЕСР, були суттєво змінені внаслідок посилення дії таких чинників, як значне погіршення стану довкілля, надмірні бюджетні витрати, скеровані на аграрне виробництво, загострення торговельних суперечок з країнами, що розвиваються та неспроможність гарантувати доходи всім фермерам. З огляду на це, основними напрямами трансформації підтримки аграрного сектору стали екологізація сільського господарства, зменшення загального рівня бюджетної підтримки, лібералізація торгівлі сільськогосподарською продукцією та сприяння розвитку сільської місцевості.

У процесі прогнозування наслідків субсидування аграрного сектору автором були використані моделі часткової економетричної рівноваги, що дозволило йому теоретично обґрунтувати основні сутнісні положення подальшого розвитку цієї галузі. Доведено, що за умови завищених внутрішніх цін на аграрні товари, заміна підтримки ринкових цін на прямі дотації фермерам призведе до росту бюджетних витрат, проте гарантуватиме низькі ціни для вразливих груп споживачів, а також ліквідує необхідність застосування експортних субсидій, які призводять до втрати ефективності в цілому та викривлюють світову торгівлю.

У розділі 2 «Регулювання аграрних відносин в Європейському Союзі» автором розглянуті особливості еволюції спільної аграрної політики ЄС, визначені характерні риси сучасної моделі сільськогосподарського виробництва в Євросоюзі. Обґрунтовані причини та напрями трансформації компліментарних механізмів підтримки аграрного сектору в ЄС.

У роботі відмічається, що аграрний сектор має суттєве соціально-економічне значення для всього Євросоюзу, адже у ньому задіяно близько 5,4% населення угруповання, які виробляють понад 1,2 % ВВП ЄС. Зважаючи на те, що в середньому громадяни союзу витрачають понад 16% своїх доходів на продукти харчування, а на додаток до цього зі спільного бюджету ЄС протягом 2007-2013 рр. на дотаційні програми для фермерів та регулювання аграрного сектору (насамперед його цінової компоненти) буде виділено 406 млрд.євро, цілком зрозумілими стають суперечності між державами-учасниками, які нерідко переносяться у політичну сферу.

Автором показано, що на ранньому етапі функціонування САП основною метою угруповання було швидке нарощування виробництва аграрних товарів. Це призвело до кризи надвиробництва й подальшого корегування механізмів та інструментів підтримки фермерів, які були зумовлені необхідністю зменшення надлишків аграрних товарів, стабілізації бюджетних видатків, вирівнювання доходів сільськогосподарських виробників та залагодження міжнародних суперечок з торговельними партнерами. Виявлено, що на сучасному етапі реформування САП відбувається становлення багатофункціональної моделі сільського господарства, що характеризується посиленням його ринкової орієнтації, підвищенням безпечності споживання сільськогосподарських продуктів, стимулюванням розвитку сільської місцевості та збереженням довкілля.

Розкриваючи особливості сучасного стану сільськогосподарського виробництва в ЄС автором виявлено, що йому притаманна значна диференціація галузевої структури, що зумовлено нерівномірністю розміщення аграрних угідь, різним рівнем концентрації виробництва, значним варіюванням продуктивності праці, різною часткою аграрного сектору у структурі ВВП та зайнятості, істотним міжкраїновим варіюванням частки видатків населення на продукти харчування та різною динамікою зростання цін на аграрні товари серед країн-членів. Автором систематизовано механізми та інструменти сучасної системи регулювання САП у схемі, що представляє собою два взаємопов'язані стовпи, перший з яких передбачає організацію спільних ринків та пряму підтримку фермерів, натомість другий- уособлює в собі розвиток сільської місцевості. Разом вони об'єднані дією принципів модуляції та перехресної відповідності і підпадають під так звану наднаціональну фінансову дисципліну, яка забезпечується функціонуванням двох європейських фондів - Європейського фонду гарантій сільськогосподарському виробництву та Європейського фонду розвитку сільської місцевості, які забезпечують надходження коштів щодо реалізації спільної аграрної політики ЄС упродовж 2007-2013 рр.

У роботі доведено, що такі офіційно задекларовані цілі САП ЄС, як підвищення продуктивності аграрного сектору шляхом сприяння технічному прогресу та захист європейських аграрних виробників від зовнішньої конкуренції, є вже неактуальними, адже суперечать багатофункціональній моделі сільського господарства та йдуть врозріз з метою союзу - створити конкурентоспроможне, диверсифіковане та екологічно безпечне аграрне виробництво. Обґрунтовано доцільність внесення до системи закріплених в установчому договорі цілей САП нових регламентуючих елементів таких, як гарантування достовірної та повної інформації споживачам щодо продукції харчування та забезпечення етичного ставлення до тварин. Автором проведено детальний аналіз фінансування САП з наднаціональних фондів, виявлено країн нетто-донорів (Німеччина, Сполучене Королівство, Нідерланди, Франція) та країн нетто-реципієнтів (Іспанія, Португалія, Польща) бюджетних ресурсів ЄС, й обґрунтовано подальше посилення принципу компліментарності у процесі надання дотацій фермерам, зумовлене тим, що провідні держави союзу вимагатимуть прив'язки фінансової солідарності до реального обсягу суспільних благ загальноєвропейського значення, що надаються фермерами.

У розділі 3 «Механізми та інструменти гармонізації аграрних моделей України та ЄС» досліджено сучасну систему підтримки сільського господарства в Україні. Визначені механізми та інструменти зближення аграрних моделей України та ЄС. Обґрунтовані шляхи забезпечення аграрної безпеки України.

Виявлено, що в аграрному секторі виробляється понад 10% ВВП країни та зайнято близько 16% населення. Зазначено також, що 52% доходів домогосподарств витрачаються на придбання продуктів харчування, що значно перевищує європейські показники. Для України характерними є надмірна розораність, висока еродованість та низька лісистість ґрунтового покриву, що потребує посилення екологічної складової розвитку сільського господарства, з огляду на багаторічний досвід ЄС. Зазначено, що сільськогосподарський потенціал країни використовується не повною мірою, що зумовлено недостатнім платоспроможним попитом населення, сильною ринковою владою посередників та акумуляцією ними значних прибутків, диспаритетом цін на матеріально-технічні ресурси та аграрну продукцію, а також неврегульованістю земельних відносин. Вищезазначені особливості сільськогосподарського сектору України перешкоджають її коінтеграції з ЄС, а відтак автором запропоновано алгоритм зближення аграрної моделі України з європейською.

На першому етапі реалізації алгоритму мають бути ідентифіковані всі основні компоненти сучасної багатофункціональної моделі ЄС з детальною їх характеристикою, на основі чого на другому етапі буде виявлено блоки невідповідності системного зближення України з ЄС в сільськогосподарському секторі, натомість, на третьому етапі має бути запущено основні механізми та інструменти гармонізації української аграрної моделі з європейською. Комплексний підхід щодо наближення сільського господарства України до багатофункціональної європейської моделі, надасть змогу ефективно використовувати вітчизняний аграрний потенціал, усунути диспропорційність розвитку галузей тваринництва та рослинництва, стимулювати розвиток органічного сільського господарства, забезпечити високу додану вартість та конкурентоспроможність українського експорту, гарантувати продовольчу безпеку держави.

З метою виокремлення ваги показника низьких доходів українського населення, як важливого фактору функціонування нераціональної структури виробництва в аграрному секторі економіки, для якого характерним є занепад тваринництва та надмірний розвиток рослинництва, автор використав коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (r_s). Аналіз кореляції між рівнем споживання м'яса та рівнем доходів населення у країнах-членах ЄС виявив, що вона є статистично значущою та ідентифікується на рівні r_s = 0,571, що свідчить про помірний прямий зв'язок. Натомість, коефіцієнт детермінації () показав, що споживання м'яса лише на 46% визначається рівнем доходів, адже можливості споживання тільки м'ясних продуктів у людини є обмеженими (рис.1).

Рис. 1. Залежність між розміром доходів населення країн-членів ЄС та рівнем споживання м'яса

Аналогічні розрахунки проведені по таким групам базових аграрних товарів як зернові та фрукти, виявили статистично значущу кореляцію й зворотній зв'язок на рівні r_s =- 0,474 та прямий зв'язок r_s = 0,699 відповідно. Це свідчить про те, що у разі підвищення добробуту та застосування європейських механізмів та інструментів регулювання, структура аграрного виробництва в Україні буде поступово вирівнюватися і наближатися до аналогічної в ЄС.

Резюмуючи розділ дисертаційного дослідження, автор доводить, що глобальна продовольча криза буде посилюватися, що зумовлено приростом населення світу й економічним зростанням в країнах, що розвиваються, які підвищуватимуть попит на аграрні товари, й відповідно, падінням приросту врожайності, посиленням природних катаклізмів й зниженням природної родючості земель, що зменшуватимуть пропозицію сільськогосподарських продуктів. Саме вищезазначені фактори, разом зі збільшенням вирощування енергетичних рослин та спекуляціями на товарних біржах, порушуватимуть баланс у світовій продовольчій системі, що викликатиме значне підвищення цін на аграрну продукцію. Відтак, важливість адміністративно-ринкових важелів державного стимулювання сталого розвитку сільського господарства, таких як: регулювання цін, оптимізація субсидій, пільги виробникам екологічно чистих продуктів, підтримка розвитку сільської місцевості, буде зростати.

Висновки

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному дослідженні системи регулювання аграрного сектору в ЄС, виявленні основних факторів та напрямів трансформації підтримки сільського господарства угрупування, а також обґрунтуванні алгоритму гармонізації аграрних моделей України та ЄС. Отримані результати дають підстави зробити наступні висновки.

1. Характерною рисою функціонування сільського господарства у країнах-лідерах упродовж ХХ-ХХI ст. було становлення та поступова трансформація трьох основних аграрних моделей, серед яких найбільш суттєвими є: ліберальна, характерною рисою якої було невтручання держави у функціонування аграрного виробництва; протекціоністська, якій притаманне активне державне регулювання сільського господарства та багатофункціональна, за якої уряд країни підтримує лише неринкову складову аграрного сектору економіки, яка напряму пов'язана зі збереженням етно-культурної спадщини, а також сприяє захисту довкілля.

2. Упродовж ХХ- ХХI ст. у процесі трансформації моделей сільського господарства, в світовій економіці відбувалися значні зміни у еволюції підходів постіндустріальних держав щодо регулювання аграрного сектору, у якій виокремлюється сім основних етапів, зокрема: період невтручання (1990-1914), який характеризувався переважно вільним функціонуванням сільськогосподарського сектору й обмеженим впливом держави на цю галузь лише за умов екстремальних ситуацій; два регламентаційні періоди, які тривали протягом І-ої та ІІ-ої Світових воєн й характеризувалися активним втручання уряду в аграрний сектор з метою стабілізації продовольчих ринків в умовах дефіциту продуктів харчування; період країнової диференціації (міжвоєнний період), за якого відбувалося значне коливання цін на сільськогосподарські товари й впровадження субсидій для фермерів, а також захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції; період стабілізації аграрних ринків (кінець 40-х рр. - поч. 70-х рр. ХХ ст.), що супроводжувався активною ціновою підтримкою фермерів з боку урядів Японії та країн Європи, що призвело до стрімкого нарощування виробництва аграрної продукції в цих державах; етап загострення глобальної конкуренції (70- поч. 90-х рр. ХХ ст.), протягом якого впроваджувалися програми обмеження перевиробництва аграрної продукції, та сучасний інноваційно-ліберальний період, який розпочався з середині 90-тих рр. ХХ ст., й триває зараз. Він характеризується оптимізацією аграрного виробництва, розвитком виробництва трансгенних та органічних продуктів, а також посиленням контролю за безпекою продовольства та поступовою лібералізацією світової торгівлі аграрними товарами.

3. Серед великої чисельності підходів до класифікації механізмів державної підтримки сільського господарства, найбільш визнаними є методики ОЕСР та СОТ, що пояснюється значною вагою цих міжнародних організацій у глобальній економіці. Методика ОЕСР дозволяє з'ясувати перерозподіл трансферів в економіці та вплив субсидій на виробничі рішення фермерів, натомість за методикою СОТ визначається вплив дотацій на динаміку та обсяги світової торгівлі.

4. Наприкінці ХХ - поч. ХХI ст. механізми підтримки сільського господарства в постіндустріальних країнах світу зазнали суттєвої трансформації, основними чинниками чого слід вважати: значне погіршення екологічного стану довкілля, надмірні бюджетні витрати на дотації аграрному сектору, загострення торгівельних суперечок з країнами, що розвиваються, неспроможність урядів гарантувати доходи всім фермерам. Природною реакцією держав-лідерів на суперечності стали: екологізація сільського господарства, зменшення загального рівня підтримки фермерів, лібералізація торгівлі аграрною продукцією, сприяння розвитку сільської місцевості.

5. Регулювання сільського господарства в ЄС здійснюється через механізми та інструменти спільної аграрної політики, яка у цьому угрупованні носить наднаціональний характер. Упродовж всього свого функціонування САП не один раз була реформована, що зумовлено високою динамічністю цього сектору та численними суперечками серед держав-членів. В сучасному Євросоюзі активно впроваджується багатофункціональна модель сільського господарства, що підтверджується виявленими взаємозв'язками між пріоритетами Спільної аграрної політики союзу такими, як підтримка доходів фермерів та згладжування коливань ринкових цін на продовольство, екологізація сільськогосподарського виробництва й розвиток сільської місцевості та ключовими принципами надання дотацій, зокрема: перехресною відповідністю, модуляцією та фінансовою дисципліною. У найближчій перспективі матиме місце суттєве посилення принципу компліментарності при наданні підтримки аграрним виробникам Євросоюзу, що пов'язано з тим, що країни нетто-донори бюджету угруповання погоджуються на фінансову солідарність лише у випадку продукування фермерами суспільних благ загальноєвропейського значення.

6. Сучасна система підтримки сільського господарства в Україні не відповідає європейській, що значною мірою перешкоджає як коінтеграції з ЄС так і створенню на першому етапі ЗВТ+. Серед основних стримувальних факторів ефективного розвитку внутрішнього аграрного сектору визначено такі, як: недостатній платоспроможний попит населення України, сильна ринкова влада посередників та акумуляція ними значних прибутків, диспаритет цін на матеріально-технічні ресурси та аграрну продукцію, неврегульованість земельних відносин та відсутність виваженої цінової політики та ефективних механізмів закупівлі аграрної продукції. Проведений кореляційний аналіз довів зв'язок між рівнем доходів населення ЄС та споживанням фруктів, м'яса та зернових у державах-членах Євросоюзу, що свідчить про те, що підвищення доходів населення України є значним резервом для розвитку внутрішнього аграрного виробництва та формування виробничої структури подібної до європейської.

7. Гармонізація аграрних моделей України та ЄС має представляти собою алгоритм, який складається з послідовних дій щодо системної конвергенції, а саме: ідентифікації компонентного складу сучасної багатофункціональної моделі сільського господарства в ЄС; селектування блоків невідповідності системного зближення, зокрема таких, як продуктивність, ефективність, екологічність, структура виробництва, стандарти якості, інноваційно-інформаційне забезпечення, інвестиційно-кредитне забезпечення; запущення фінансово-економічного, інституційно-правового, організаційно-адміністративного та соціально-психологічного механізмів з притаманними їм інструментами для зближення аграрних моделей України та ЄС.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Вінська О.Й. Трансформація механізму державної підтримки сільського господарства в постіндустріальних країнах світу / О.Й. Вінська // Збірник наукових праць, Випуск 58.- К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2008.-С. 149-165. (0,8 д.а.)

2. Вінська О.Й. Напрями лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією / О.Й.Вінська // Збірник наукових праць «Економічний простір», Випуск 32. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009.-С.15-26. (0,5 д.а.)

3. Вінська О.Й. Еволюція моделей сільського господарства у країнах-лідерах / О.Й.Вінська // Збірник наукових праць «Проблеми системного підходу в економіці», Випуск 30. - К.: НАУ, 2009.- С. 119-129. (0,7 д.а.)

4. Вінська О.Й. Особливості сучасного стану реалізації Спільної аграрної політики Європейського Союзу / О.Й.Вінська // Збірник наукових праць «Економічний простір», Випуск 40. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010.-С.5-20. (0,7д.а.)

5. Вінська О.Й. Основні напрями зближення аграрних моделей України та ЄС / О.Й.Вінська // Збірник наукових праць «Економічний простір», Випуск 47. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011.-С. 5-15 . ( 0,5 д.а.)

В інших виданнях:

6. Chuzhykov V., Vinska O. Evolution of the EU agrarian model (directions of modeling for Ukraine) / V. Chuzhykov, O. Vinska // Nierownosci spoleczne a wzrost gospodarczy, Zeszyt 12.- Rzeszow: uniwersytet Rzeszowski katedra teorii Ekonomii I stosunkow miedzynarodowych, 2008.-P. 85-99 (0,8д.а., особисто автору -0,4 д.а., проаналізовано еволюцію аграрної моделі ЄС)

7. Вінська О.Й. Напрями трансформації основних механізмів державної підтримки сільського господарства в постіндустріальних країнах світу / О.Й.Вінська // Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці: Зб. матеріалів III міжн. науково-практ. конф., 6-7 листопада 2008 р. - К.: НАУ, 2008. - С.38-40. (0,1 д.а.)

8. Вінська О.Й. Управління аграрним сектором в ЄС: досвід для України / О.Й.Вінська // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю. 26 листопада 2008 р. - Ч.1.- Полтава.:РВВ ПУСКУ, 2009. - С.118-120. (0,1 д.а.)

9. Vinska O. The transformational of agricultural models in the leader-states / O.Vinska // 2^nd international scientific conference for Ph.D. students and young scientifists, 6th November 2009. -Каrvina, Czech Republic, Silelsian University in Opava and School of Business Administration. - 2009. - P.785- 794 (0,9 д.а.)

10. Вінська О.Й. Лібералізація торгівлі аграрною продукцією: загрози для найменш розвинутих країн / О.Й. Вінська // Наука і освіта 2009/2010: Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції. 27 грудня 2009- 5 січня 2010р.- Прага, Чехія.: Publishing house “Education and science”, 2010.-С.80-83 (0,1 д.а.)

11. Вінська О.Й. Механізми забезпечення якості харчової продукції в ЄС / О.Й.Вінська // Альянс наук: вчений вченому: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції, 18-19 лютого 2010р.- Том 5. - Д.: Біла К.О., 2010.- С.13-16. (0,1 д.а.)

12. Вінська О.Й. Сучасна мультифункціональна модель сільського господарства ЄС / О.Й.Вінська // «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки», 24-26 березня 2010 р. - Луганськ. - 2010. - С.773-775 (0,1 д.а.)

13. Вінська О. Й. Загострення глобальної продовольчої кризи:виклики для України / О.Й. Вінська // II Міжнародна науково-практична конференція «Наукова думка інформаційного століття», 7-15 березня 2011 р.- Пшемисль, Польща: Nauka i studia, 2011.- С. 32-35. (0,1 д.а.)

Анотація

Вінська О.Й. Система регулювання аграрного сектору в ЄС .- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню еволюції становлення та розвитку системи регулювання аграрного сектору в ЄС. Відповідно до принципів історизму, програмованості та регульованості економічного середовища виокремлено сім етапів еволюції підходів країн-лідерів до регулювання аграрного сектору. Значну увагу приділено обґрунтуванню основних аграрних моделей, що реалізовувалися в країна-лідерах.

У дисертації розкрито основні чинники та напрями трансформації регулювання сільського господарства країн-лідерів. Обґрунтовано формування сучасної багатофункціональної аграрної моделі ЄС. Доведено, що компліментарність у фінансуванні видатків на провадження спільної аграрної політики союзу буде посилюватися.

На основі дослідження сучасного стану регулювання аграрного виробництва в Україні визначено основні напрями відставання від європейської сільськогосподарської моделі, яка базується на засадах багатофункціональності. Виявлено, що задля підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільського господарства та гарантування продовольчої безпеки України, необхідним є гармонізація української аграрної моделі з відповідною в ЄС.