Логістична стратегія розвитку світової економіки в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

ЛОГІСТИЧНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Омельченко Володимир Якович

УДК 005.932(043.3):330.342

Донецьк 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі розміщення і розвитку продуктивних сил Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Семенов Анатолій Григорович,

Донецький національний університет

МОН України,

завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, директор;

доктор економічних наук, професор Лук'яненко Дмитро Григорович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України, завідувач кафедри міжнародного менеджменту;

доктор економічних наук, професор Савельєв Євген Васильович, Тернопільський національний економічний університет МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки і маркетингу.

Захист дисертації відбудеться «12» лютого 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий «9» січня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.е.н., доцент С.П. Калініна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Під впливом поглиблення міжнародного розподілу праці, прискорення науково-технічного прогресу сучасна світова економіка зазнає глибоких змін на основі глобалізації, інформатизації та регіоналізації світового господарства. Загострення міжнародної конкуренції, трансформація зовнішньоекономічних відносин визначають необхідність формування нових підходів до забезпечення сталого розвитку національних економік. Одним із таких новітніх підходів у стратегії розвитку провідних країн світу (США, Германія, Японія та ін.) є логістизація процесів суспільного відтворення. Міжнародний досвід засвідчує, що зниження на 1% витрат на логістику (управління потоками ресурсів) має такий же вплив на ефективність, як і 10% зростання обсягів збуту продукції.

Для України, яка має досить потужний транзитний потенціал, розташована на перехресті панєвропейських транспортних коридорів і світогосподарських зв'язків, саме логістизація національної економіки може стати найважливішим фактором підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни.

Таким чином, виникає необхідність обґрунтування логістичної парадигми розвитку економіки України відповідно до нових глобальних умов, а також механізмів її практичного впровадження.

Дослідженню проблем світової транснаціоналізації та глобалізації, а також участі України в процесах міжнародної економічної інтеграції присвячено наукові розробки таких видатних українських економістів, як О. Амоша, О. Білорус, В. Геєць, Д. Лук'яненко, Ю. Макогон, Ю. Пахомов, Є. Савельєв, А. Філіпенко, М. Чумаченко, А. Чухно та ін.

Значний внесок у розвиток теорії та методології логістики, а також механізмів управління ланцюгами поставок внесли такі відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, як Д. Бауерсокс, Р. Баллоу, Т. Вань, Д. Клосс, М. Кристофер, М. Месарович, І. Такахара, Д. Уотерс, Ж. Шевальє, Б. Анікін, О. Альбеков, М. Гордон, С. Карнаухов, Д. Костоглодов, Є. Крикавський, Р. Ларіна, Л. Мяснікова, В. Николайчук, Д. Новіков, О. Новіков, М. Окландер, І. Проценко, М. Постан, М. Румянцев, А. Семененко, В. Сергєєв, А. Смєхов, Н. Чухрай, В. Щербаков та ін.

Разом з тим, комплекс науково-практичних проблем, пов'язаних з формуванням та розвитком, насамперед, глобальних логістичних систем, залишається недостатньо дослідженим у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі. В українській економіці, яка лише нещодавно визнана світовим співтовариством «ринковою», розповсюдження та практичне використання логістики тільки розпочинається. Все це зумовлює необхідність узагальнення теорії розвитку міжнародних логістичних систем у країнах з розвинутою економікою і розробку на цій основі програми логістизації вітчизняної економіки та стратегічних напрямків її реалізації.

Дані обставини визначили актуальність, об'єкт та предмет, обумовили мету, основні задачі та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України: кафедри розміщення і розвитку продуктивних сил - теми «Територіальна організація продуктивних сил Донбасу та її регіональні особливості» (номер державної реєстрації 0101U005716), в рамках якої розроблено концепцію і запропоновано напрямки розвитку територіальних логістичних інфрасистем; кафедри міжнародної економіки - теми «Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об'єднаннях: регіональні і галузеві аспекти» (номер державної реєстрації 0106U012484), в рамках якої обґрунтовано механізми моделювання процесів формування логістичних систем в корпораціях-експортерах Донбасу; кафедри маркетингу - теми «Маркетинг і логістика в управлінні комерційною діяльністю підприємств: галузеві і регіональні аспекти» (номер державної реєстрації 0107U004401), в рамках якої досліджено потенціал та територіально-галузеві особливості логістизації економіки України; кафедри економічної теорії - теми «Інвестиційна політика держави у перехідній економіці» (номер державної реєстрації 0101U005728), в рамках якої розроблено принципи взаємодії матеріальних і фінансових потоків у рамках виробничо-збутових систем корпорацій, а також обґрунтовано напрямки розвитку концепцій стратегічного та інвестиційного проектування логістичних систем.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних основ формування логістичної стратегії розвитку світової економіки в умовах глобалізації і на цій основі - цілісної наукової концепції логістизації економіки України в системі інституціонального забезпечення її конкурентоспроможності у світовому господарстві.

Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити сутність діалектики розвитку світового господарства і характеру його впливу на зміни систем управління;

- теоретично обґрунтувати концептуальні підходи щодо формування нової парадигми розвитку глобальних світогосподарських процесів на базі принципів логістики;

- визначити стратегічні напрямки підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн на основі логістичного управління;

- дослідити гносеологічне коріння логістики;

- обґрунтувати теорію і методологію логістичної економіки, її місце і роль в контексті глобалізації господарських систем;

- визначити об'єкти глобальної логістики;

- дослідити в динаміці і узагальнити механізми розвитку світового ринку логістичних послуг, а також логістичної інфраструктури міжнародної торгівлі;

- визначити місце інноваційних процесів і науково-технічного прогресу в області міжнародної логістики;

- узагальнити і синтезувати механізми моделювання стратегій розвитку глобальних логістичних систем;

- обґрунтувати стратегічні напрямки роботи провайдерів логістики щодо забезпечення розвитку міжнародних логістичних систем;

- сформулювати та обґрунтувати критерії оцінки ефективності функціонування глобальних логістичних систем;

- дослідити сучасні конкурентні позиції України у світовій глобальній економічній системі;

- розробити концепцію довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні на основі логістики;

- обґрунтувати стратегічні напрямки логістизації економіки України на основі розвитку транспортних коридорів, складських, транспортних і митних терміналів, системи логістичних провайдерів та електронної торгівлі;

- розробити моделі формування логістичних систем для корпорацій основних експортно-орієнтованих галузей економіки України.

Об'єктом дослідження є процес формування стратегії логістичного управління потоками ресурсів у світовій і національній економіці в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування стратегії логістизації світової та національної економіки.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, фундаментальні праці зарубіжних та вітчизняних вчених з питань транснаціоналізації та глобалізації світової економіки, міжнародних бізнес-процесів, міжнародного логістичного менеджменту та маркетингу, екологічної економіки. Інформаційною базою дисертації виступають законодавчі акти України, дані вітчизняної та зарубіжної офіційної статистики, звіти і веб-сайти національних та міжнародних бізнес-структур і організацій, матеріали первинної звітності підприємств металургійного комплексу України. У дисертації використано систему методів і підходів, що дозволили забезпечити концептуальну єдність дослідження - метод діалектичного пізнання, а також загальнонаукові і спеціальні методи: метод історичного аналізу (при дослідженні генези механізмів розвитку глобальної ринкової економіки, визначенні гносеологічного коріння логістики); методи системного аналізу та синтезу, а також синергетики (при розробці понятійного апарату категорії „логістична економіка”, стратегічних підходів щодо формування міжнародних логістичних систем, обґрунтуванні критеріїв та показників ефективності її функціонування); метод встановлення причинно-наслідкових зв'язків (при дослідженні зарубіжного досвіду формування і розвитку глобальних логістичних систем); метод системно-структурного аналізу (при визначенні позицій України у сучасній світовій глобальній економічній системі); методи економіко-математичного моделювання (при розробці моделі формування логістичних систем для корпорацій основних експортно-орієнтованих галузей економіки України) та ін.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у концептуальному вирішенні проблеми формування і розвитку світової логістичної економіки та розробці теоретико-методологічних засад забезпечення процесу логістизації економіки України як чинника підвищення її міжнародної конкурентоспроможності.

Основні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження, полягають у такому:

уперше:

- сформульовано логістичну парадигму розвитку світової і національної економіки в умовах глобалізації, яка розглядає процеси суспільного відтворення через систему взаємопов'язаних потоків матерії, енергії та інформації, що одночасно взаємодіють з природним середовищем. Це дозволяє змінити пріоритети та принципи управління народним господарством на основі створення еколого-соціально-економічних систем різного рівня (фірма - регіон - держава - союзи держав), які інтегруються в процесі взаємодії і взаємообумовленості руху і використання матеріальних, інформаційних, фінансових, трудових потоків ресурсів та ін.;

- запропоновано визначення категорії „логістична економіка”, під якою слід розуміти економіку, де оптимально, з позицій єдиного цілого аналізуються, синтезуються та сполучаються на різних рівнях (мега-, макро-, мезо-, мікро-) виробничо-комерційні, інформаційні, еколого-економічні, фінансові, трудові потоки, інтереси та структури, використання якої створює науково-методичні засади для вирішення проблеми організаційно-інституціональних змін і формування необхідного правового поля в рамках перспективної логістизації економіки України в системі світового господарства;

- розроблено методологічні основи визначення статусу глобальної економічної організації (ГЕО) (транснаціональна корпорація, фінансово-промислова група, кластер) як еколого-соціально-економічної системи з визначенням її меж і трансакційного потенціалу, застосування яких сприяє підвищенню ефективності міжнародних і національних бізнес-процесів через призму взаємообумовленості ресурсних потоків (матеріальних, інформаційних, фінансових, відходів та ін.) і взаємодії економічної підсистеми ГЕО з навколишнім середовищем, що, в свою чергу, дозволяє систематизувати взаємодію генераторів потоків (виробників, споживачів) із відповідними елементами суспільно-виробничої інфраструктури (транспортно-складської, комунікаційної, кредитно-банківської та ін.);

- розроблено адаптивну модель життєвого (логістичного) циклу відтворювальних процесів у глобальній економічній організації в рамках функціонування і взаємодії господарських підсистем „закупівля-виробництво-збут”, що створює основи для визначення ефективності виробничо-комерційної діяльності ГЕО в рамках взаємодії руху і використання вхідних (постачальних), внутрішньовиробничих, вихідних (збутових) матеріальних потоків.

- сформульовано і обґрунтовано концепцію розробки національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні, цільовою спрямованістю якої є стратегія поетапної логістизації господарських процесів на основі принципів системності, цілісності, пріоритезації, взаємопов'язаності та взаємообумовленості розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, складовою частиною якої має стати формування конкурентоспроможної на світовому рівні національної економіки інноваційного типу.

удосконалено:

- визначення категорії „логістика”, яке, на відміну від існуючих, інтерпретується як наука про управління еколого-соціально-економічними системами на світовому і національному рівні на основі оптимізації потокових процесів, що відбуваються у цих системах. Дане трактування дає можливість максимально використовувати потенціал системного підходу до досліджень економіки і значно розширити функціональні сфери застосування теорії логістики;

- методологію дослідження глобальної економічної організації як складної логістичної системи на основі постулатів неподільності єдиного господарського циклу ГЕО і двоїстого характеру споживання (руху і використання) нею обмежених ресурсів за рахунок визначення передумов розробки системи критеріїв та напрямків корегування стратегії розвитку системи логістики ГЕО, яка формується як набір відповідних процедур та елементів системи і визначає мету і задачі глобальної логістичної системи (ГЛС), показники роботи і критерії її оцінювання, трансформації системи і методи управління ними, внесок окремих функцій (постачання, збут, транспорт, склади) у досягнення оптимальних показників ГЛС, формування необхідних засобів і ресурсів, капіталовкладень для функціонування ГЛС;

- науково-методичні підходи щодо оцінки ефективності виробничо-комерційної діяльності економічної організації (у тому числі і ГЕО) стосовно управління матеріальними потоками на основі моделі „фактичний ефект / оптимальний (потенційний) ефект” з урахуванням визначення явної і прихованої економії ресурсів, що дозволяє здійснити об'єктивну характеристику реальних можливостей конкретної міжнародної і національної виробничо-збутової системи організувати ефективне використання і рух потоків матеріальних ресурсів;

отримали подальшого розвитку:

- концепція міжнародної інноваційної логістики, що визначається як систематизований потік нововведень, і циркулює як усередині глобальної логістичної системи, так і між нею і зовнішнім міжнародним середовищем з точки зору науково-технічного і технологічного розвитку системи. Ідея удосконаленої концепції полягає у тому, що міжнародною логістичною інновацією є суто міжнародна логістизація, тобто представлення керованої системи у вигляді потокової моделі з метою оптимізації параметрів потоку, а міжнародні логістичні інновації охоплюють трансакційні операції і реальні процеси переміщення чинників виробництва (капіталу, товарів, праці, інформації та ін.);

- теорія систем у частині обґрунтування понятійного апарату категорії „логістична система” (ЛС), яка представляє собою сукупність суб'єктів логістики, об'єднаних у логістичні ланцюги і канали з метою оптимальної та раціональної організації економічних потоків на міжнародному та національному ринку з мінімальними логістичними витратами;

- концептуальні підходи до визначення категорії „глобальна логістична система”, яка представляє собою міжкраїнову логістичну систему і формується різними ієрархічними структурами (урядові інститути, ТНК, ФПГ, кластери) на території двох чи більше країн. Причому обов'язковою умовою віднесення їх до ГЛС є наявність структурних підрозділів (із закупівлі ресурсів, розподілу і продажу готової продукції, а також логістичного менеджменту) за кордоном.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що методологічні, теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи виступають науковою основою розробки загальнодержавної стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки на основі стратегії тотальної логістизації господарських процесів з метою входження України до світового економічного простору у якості рівноправного партнера.

Основні положення дисертації було використано:

на державному рівні: Національним інститутом стратегічних досліджень (м. Київ) при підготовці Концепції підвищення конкурентоспроможності економіки України, експертної доповіді „Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку” (№293/918 від 05.12.2007) - результати системної оцінки стратегічних напрямків підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік на основі логістичного управління; Постійною делегацією Верховної ради України у Парламентській асамблеї Організації чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС) при підготовці доповіді „СОТ і економічний розвиток країн-членів ЧЕС” (№17-10/1258 від 2.04.2008 р.) - результати дослідження структури і механізмів розвитку глобального ринку логістичних послуг, системи інфраструктурно-логістичного забезпечення функціонування світової торгівлі.

на регіональному рівні: Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації (№7/вх11-247 від 14.01.2008) - організаційно-економічний механізм формування національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні на основі комплексної логістизації господарських процесів як фактора підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на світових ринках; Донецькою торгово-промисловою палатою (№1120 від 20.05.2008) - механізми формування транспортно-логістичних систем і мережі електронної торгівлі з точки зору підвищення ефективності руху і використання наявних ресурсів;

на рівні підприємств: Управлінням Донецької залізниці (№НГ-НЗ1-06/1657 від 28.02.2008) - моделі безперервного розвитку транспортної мережі, а також розподілу інвестицій за комплексами терміналів транспортної системи з точки зору оптимізації функціонування процесу перевезень; ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (№12508/1 від 26.12.2007) - методика оцінювання ефективності виробничо-комерційної діяльності економічної організації стосовно до управління матеріальними потоками; ВАТ „ММК „Азовсталь” (№01-40 від 21.03.2008), ЗАТ „Донецьксталь” - металургійний завод” (№01/04/310 від 5.03.2008) - адаптивна модель створення інтегрованої логістичної системи з метою формування конкурентних переваг підприємств металургійного комплексу на світових ринках.

Теоретичні положення і методологічні рекомендації, обґрунтовані у дисертації, використовуються у навчальному процесі Донецького національного університету при викладанні дисциплін „Міжнародний менеджмент”, „Логістика”, „Управління зовнішньоекономічною діяльністю”, „Міжнародний маркетинг” (довідка №№ 954/01-27/6.9.0 від 21.01.2008) та в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського при викладанні курсу „Міжнародний маркетинг” (довідка №13.02/2227 від 30.01.2008).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, одержані здобувачем самостійно і знайшли відображення у наукових публікаціях автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, ідеї та висновки, які є результатом самостійної роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк-Святогірськ: ДонНУ, 1999 р., 2003-2008 рр.); «Проблеми і перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУУАМ» (м. Ялта, ДонНУ, 2007 р.; м. Одеса, ДонНУ, 2008 р.); «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки» (м. Донецьк, ДонНУЕТ, 2008 р.); «Современные проблемы реструктуризации хозяйственных систем» (Польша, Познань, 2006 р.); «В кризисе ли планирование?» (Болгарія, Свіштов, 2005 р.); «Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія» (м. Донецк, ДонНТУ, 2004 р.); „Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м. Тернопіль, ТАНГ, 2004 р.); „Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур у сучасних умовах” (м. Донецьк, ІЕП НАН України, 2004 р.); «Проблемы развития процесса глобализации». (Сербія, Університет м. Ніш, 2003 р.); «Старопромислові регіони Західної та Східної Європи в умовах інтеграції» (м. Донецк: ДонНУ, 2003 р.); «Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства» (м. Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2001 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 45 наукових праць загальним обсягом 109,85 д.а., з яких особисто автору належить 79,8 д.а., з них 2 особисті монографії загальним обсягом 37,1 д.а., одна колективна монографія обсягом 15,19 д.а., з яких особисто автору належить 6,4 д.а., 33 статті у наукових фахових виданнях загальним обсягом 16,5 д.а., з яких особисто автору належить 15 д.а., 3 навчальних посібника загальним обсягом 40,1 д.а., з яких особисто автору належить 20,6 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновку, списку використаної літератури з 241 джерела. Основний зміст викладено на 418 сторінках друкованого тексту, у тому числі 34 таблиці на 32 сторінках, 59 рисунків на 49 сторінках.

Основний зміст дисертації

глобалізація логістичний економіка світовий

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито її зв'язок з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету, поставлено задачі, розкрито об'єкт, предмет та методологію дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію, публікацію, структуру й обсяги роботи.

У першому розділі „Синтез факторів і механізмів розвитку сучасної світової економіки в умовах глобалізації” досліджено еволюцію тенденцій розвитку світової ринкової економіки та характер її впливу на системи управління, сформульовано концепцію логістики як нової парадигми функціонування глобальних світогосподарських процесів, узагальнено принципи і механізми логістичного управління як стратегії підвищення конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках.

Процеси становлення ринкової економіки України потребують поглибленого вивчення тенденцій, факторів і механізмів розвитку світової економіки, сучасним феноменом якої є глибинні процеси трансформації індустріального капіталізму в інформаційно-сервісну економіку (постіндустріальне суспільство), для якої характерні пріоритети обслуговуючого сектору господарства, інформаційно-інноваційні та інтелектуальні технології, прагнення підвищити ефект корисності продукту, що випускається, а також встановлення інтерактивних зв'язків зі споживачами щодо максимізації ступеня їх матеріально-сервісної задоволеності. Сучасний стан розвитку постіндустріального суспільства, зростання рівня інтенсифікації міжкраїнових зв'язків свідчать про інтернаціоналізацію та глобальну інтеграцію економік промислово розвинутих країн. В результаті проведеного аналізу встановлено, що за таких умов об'єктивно обумовлені пропорції відтворення визначаються не на національному, а на міжнародному рівні, що формує новий етап транснаціоналізації продуктивних сил глобального співтовариства, який також характеризується суттєвим ускладненням потокових процесів у світовій господарській системі.

Внаслідок зростання масштабів і складності потокових процесів в умовах глобалізації світової економіки, розвитку інформаційних систем, зростання ролі і значущості сервісної діяльності, орієнтованої на запити споживачів, все більш затребуваною стає логістика як наука, що вивчає потокові процеси з метою їх раціоналізації.

Методологія логістики при вивченні процесів виробництва і розподілу матеріальних благ розмежовує поняття використання та руху обмежених ресурсів, обґрунтовує їх єдність і цілісність; фактори ефективного використання обмежених ресурсів доповнює факторами часу і простору їх руху, що дозволяє аналізувати світові економічні, соціальні та екологічні процеси комплексно, у їх єдності і цілісності.

З урахуванням вищезазначеного на основі теорії логістики з використанням принципових положень інституціональної, еколого-економічної теорії та теорії транснаціоналізації і глобалізації у роботі сформульовано логістичну парадигму розвитку сучасної світової і національної економіки в умовах постіндустріальної трансформації, використання якої дозволяє докорінно змінити пріоритети управління народним господарством на основі створення еколого-соціально-економічних систем різного рівня (фірма - регіон - держава - союзи держав), які інтегруються в процесі взаємодії і взаємообумовленості руху і використання матеріальних, інформаційних, фінансових, трудових потоків, утилізації відходів та ін. Дослідження досвіду розвитку найбільших транснаціональних корпорацій (ТНК) і фінансово-промислових груп (ФПГ) США, Японії, країн ЄС дозволило стверджувати, що в умовах оптимізації їх бізнес-процесів особливу роль відіграє стратегія інтегрованого логістичного управління, на основі використання якої створюються макрологістичні системи, адекватні за складністю і структурним різноманіттям сучасним об'єктам управління - глобальним економічним організаціям у світовій та національній економіці, що стає найважливішим фактором підвищення конкурентоспроможності компаній і держав на міжнародних ринках. Це пов'язано, насамперед, з такими обставинами:

- сформувалось нове розуміння ринкових механізмів і визначення глобальної логістики як стратегічного аспекту конкурентних можливостей ТНК та інших організацій бізнесу;

- відбулись радикальні зміни у технологічних можливостях, зокрема, в області гнучких виробництв, інформаційно-комп'ютерних технологій і телекомунікаційних систем, що створило нові перспективи міжнародної інтеграції;

- виникла необхідність збільшення обсягів реалізації за рахунок освоєння нових ринків, зокрема закордонних, що потребує обґрунтованих логістичних стратегій та рішень щодо якості продукції (сервісу), а також зниження трансакційних витрат;

- продовжується поступовий розвиток процесів міжнародної торгівлі, дерегулювання транспорту, відбувається зменшення екологічного навантаження та впровадження інновацій в інфраструктуру глобальних логістичних мереж;

- глобальні логістичні системи дозволяють ефективно координувати багатоцільову діяльність різнопрофільних, економічно та юридично самостійних продуцентів на основі використання методів процесно-орієнтованого управління, залучати численних учасників ринків у єдиний інформаційний простір, а також об'єднувати логістичні активності і потенціали учасників ринку з метою досягнення відчутного синергічного ефекту від їх партнерської діяльності. В результаті деструктивна для суспільства і самих структур конкуренція між учасниками товароруху замінюється продуктивними альянсами, націленими на кінцевий результат.

Таким чином, розвиток сучасних постіндустріальних світогосподарських процесів потребує вирішення важливої наукової проблеми - розробки теоретико-методологічних основ формування глобальної та національної логістичної економіки.

У другому розділі „Теорія та методологія глобальної логістичної економіки” здійснено комплексний аналіз гносеологічних коренів логістики, визначено методологічні положення категорії „логістична економіка” у контексті інтернаціоналізації господарських систем; розглянуто і узагальнено механізми системного підходу в глобальній логістиці; визначено принципи пізнання глобальної економічної організації як складної штучної системи і на цій основі створено модель її життєвого (логістичного) циклу.

Результати аналізу напрямків сучасної логістичної теорії і окремих наукових розробок (загальної логістики - М. Окландер, А. Альбеков, Є. Крикавський, В. Николайчук, інноваційної логістики - Н. Чухрай, маркетингової логістики - Л. Мясникова, Д. Костоглодов, В. Міротін, комерційної логістики - В. Щербаков, Д. Новиков, А. Семененко, стратегічної логістики - О. Проценко, І. Проценко, М. Месарович, І. Такахара, глобальної логістики - Д. Уотерс, В. Сергєєв, В. Саркісов, міжнародного логістичного менеджменту - Р. Балоу, Д. Бауерсокс, Д. Клосс, Т. Вань, аутсорсингу - Б. Анікін та ін.) свідчать про відсутність єдиного підходу до даної науки, насамперед, з точки зору її гносеології і визначення понятійного апарату.

Узагальнення і синтез існуючих визначень, а також обґрунтованих у першому розділі дисертації постулатів нової логістичної парадигми розвитку глобальних світогосподарських процесів дозволило надати авторське тлумачення понятійного апарату логістики. Логістика - наука про управління еколого-соціально-економічними системами на світовому і національному рівні за допомогою оптимізації потокових процесів, які відбуваються у цих системах. Об'єктом логістики є еколого-соціально-економічні системи: глобальні, національні, регіональні, а також фірма, об'єднання фірм як основна відтворювальна ланка економіки. Предметом логістики є потоки застосовуваних обмежених ресурсів та їх оптимізація, яка повинна розглядатися й вирішуватися у двох взаємозалежних напрямках: рух елементів потоку та їх використання. Метою логістики є мінімізація сукупних витрат, що виникають у процесі руху ресурсних потоків (матеріальних, фінансових, інформаційних і т.п.) зі сфери виробництва у сферу споживання.

На основі дослідження закономірностей розвитку науково-технічного прогресу (НТП) у світі зроблено висновок, що темпи НТП у сучасних умовах визначаються впливом двох обставин: 1) існування певного обсягу відкриттів, винаходів, наукових розробок у галузі природничих і гуманітарних наук; 2) створення сприятливих умов для стимулювання відкриттів, винаходів, наукових розробок і відносно швидкого розповсюдження науково-технічних та організаційно-економічних нововведень.

Остання обставина значною мірою в умовах глобалізації визначається логістизацією, тобто широким розповсюдженням і впровадженням логістичного підходу - аналізу і синтезу розвитку логістичних систем та ланцюгів у відповідних сферах і галузях діяльності. На цій підставі у роботі обґрунтовано принципові положення категорії „логістична економіка”, під якою запропоновано розуміти економіку, де оптимально з позицій единого цілого аналізуються, синтезуються і сполучаються на різних (мікро-, мезо-, макро-) рівнях виробничо-комерційні, інформаційні, фінансові, еколого-економічні, трудові потоки, інтереси і структури. Принциповими складовими логістичної економіки слід вважати: створення особливої системи цінностей (тотальна орієнтація на задоволення виникаючих потреб), які складаються в рамках визначених логістичних ланцюгів, тобто специфічної логістичної корисності (доданої вартості); постійне удосконалення системи виробничих, організаційно-управлінських, соціально-економічних відносин між взаємодіючими суб'єктами економіки; формування додаткових переваг, які одержують у ринковому середовищі учасники ефективних логістичних ланцюгів; посилення взаємної відповідальності учасників логістичних ланцюгів, пріоритет їх загального інтересу у підтриманні стійкості та оптимальності цих ланцюгів у рамках конкурентної боротьби за споживача.

На основі дослідження закономірностей та тенденцій розвитку сучасної виробничо-комерційної діяльності ТНК, ФПГ, кластерів зроблено висновок, що ефективність їх бізнес-процесів ґрунтується на створенні потужних логістичних систем. Загальною властивістю усіх систем (у тому числі і логістичних) є їх нескінченна ієрархічність, за якої будь-яка система і будь-який її елемент виступає в ролі системи у відношенні до систем нижчого порядку, які входять у цю систему у якості складових елементів і, одночасно, в ролі елементу системи більш високого порядку. Обґрунтовано, що в існуючих визначеннях категорії „логістична система” (М. Гордон, В. Івакін, С. Карнаухов, В. Сергєєв, А. Семененко, Д. Уотерс та ін.) присутня низка функціональних недоліків: у ряді досліджень не зазначені учасники системи; відсутня цільова заданість логістичної системи; не визначені межі логістичної системі; існує змішування елементів системи і процесів, які відбуваються у системі. З урахуванням існуючих постулатів, що формують зміст системного підходу у логістиці, надано авторське визначення категорії „логістична система” як сукупності суб'єктів логістики, об'єднаних у логістичні ланцюги і канали з метою оптимальної та раціональної організації економічних потоків з мінімальними логістичними витратами. Встановлено відмінні ознаки умов функціонування світової і національної економіки в результаті проявів глобалізації, серед яких пріоритетним є суттєве зростання ролі і впливу глобальних логістичних систем (ГЛС) в процесі підвищення конкурентоспроможності господарських суб'єктів на міжнародних ринках. У результаті аналізу і синтезу існуючих дефініцій (В. Сергєєв, В. Саркісов, Д. Уотерс та ін.) обґрунтовано концептуальні підходи до визначення категорії „глобальна логістична система” (ГЛС), яка в авторському трактуванні представляє собою макрологістичну систему і формується різними ієрархічними структурами (урядові інститути, ТНК, ФПГ, кластери) на території двох чи більше країн. Обов'язковою умовою їх віднесення до ГЛС є наявність структурних підрозділів (із закупівлі ресурсів, розподілу і продажу готової продукції, а також логістичного менеджменту) за кордоном.

На основі здійсненого аналізу доведено, що сучасні глобальні економічні організації (ГЕО) представляють собою складні штучні еколого-соціально-економічні системи, дослідження діяльності яких запропоновано здійснювати за наступними принципами: неподільності єдиного господарського циклу (виробництва та обігу) фірми (у цьому зв'язку усі структури господарської діяльності фірми оцінюються за ступенем їх впливу на тривалість циклу виробництва і реалізації продукції, а також за розміром витрат на їх здійснення. Тому постачання та збут - це не супутні виробництву, а рівні йому стратегічні сфери діяльності фірми); визначення логістичної концепції двоїстості здійснення потокових процесів у еколого-соціально-економічних системах, із якої виходить, що процеси виробництва і розподілу матеріальних благ необхідно вивчати в єдності руху і використання обмежених ресурсів (тому поняття „рух” і „використання можна об'єднати у загальне поняття - „споживання”; виходячи з цього, основна проблема сучасної світової економіки може бути сформульована як підвищення ефективності споживання (руху і використання) застосовуваних обмежених ресурсів); логістична концепція управління потребує максимально горизонтальної інтеграції організаційної структури фірми за допомогою створення логістичного ланцюга „закупівля-виробництво-збут”, через який проходять матеріальний та інші потоки фірми. Виходячи з вищезазначеного, сформовано і обґрунтовано модель життєвого (логістичного) циклу ГЕО, під яким слід розуміти час, за який партія вихідних матеріальних ресурсів проходить шлях від їх постачальників до ГЕО (фірми), переробляється в ній у кінцеву продукцію, реалізується і проходить шлях до споживачів. Господарський цикл охоплює рух і використання матеріального потоку протягом всього логістичного ланцюга ГЕО (фірми) через систему закупівлі, виробничий та збутовий цикли (рис. 1). Вищевикладене створює основи для систематизації стратегічних підходів щодо формування міжнародних логістичних систем ГЕО та визначення їх ефективності.

У третьому розділі „Міжнародні логістичні системи в умовах глобалізації світової економіки” досліджено сучасне становище і структуру світового ринку логістичних послуг; визначено тенденції та механізми розвитку інфраструктури системи міжнародної торгівлі, встановлено пріоритетні напрямки розвитку науково-технічного прогресу та інноваційних процесів у сфері міжнародної логістики; систематизовано стратегічні підходи щодо формування міжнародних логістичних систем.

У результаті аналізу новітніх тенденцій розвитку системи підвищення конкурентоспроможності найбільш розвинутих країн світу і окремих корпорацій в умовах глобалізації визначено ключову роль логістичних послуг як фактору оптимізації виробництва і скорочення трансакційних витрат. При цьому підкреслено, що основними рушійними силами на сформованому світовому ринку логістичних послуг є такі: інтенсифікація міжнародних торгівельних відносин в умовах глобалізації; розвиток аутсорсингу логістики, що означає пріоритет тенденції першочергового виконання корпораціями функцій, пов'язаних з ключовими виробничими компетенціями і передавання непрофільних напрямків своєї роботи спеціалізованим посередникам; прагнення корпорацій до оптимізації витрат у всіх ланках логістичних систем; скорочення життєвого циклу продукції, нові підходи до маркетингу і дистрибуції, підвищення ролі інновацій у логістичних процесах.

Як свідчать результати аналізу, основними сегментами глобального ринку логістичних послуг є такі (рис. 2): грузоперевезення і транспортно-експедиційні операції; комплексні логістичні послуги, включаючи послуги зі зберігання і дистрибуції товарів; послуги з оптимізації логістичних бізнес процесів (управлінська логістика).

Зниження частки транспортно-експедиторських послуг у діяльності багатьох логістичних компаній супроводжується: розширенням спектру послуг з управлінської логістики, яка пов'язана зі складанням оптимальних маршрутів доставки вантажів; забезпеченням повного навантаження транспортних засобів; контролем за походженням вантажів на всіх етапах логістичних ланцюгів; надаванням найбільш потрібних у сучасних умовах комплексних логістичних послуг.

Встановлено, що обсяг світового ринку логістичних послуг на сучасному етапі оцінюється більш ніж у 1630 млрд. Євро, що складає приблизно 5% загальносвітового ВВП, а розвиток цієї галузі у найближчі 5 років буде визначатись динамікою зростання світової промисловості і торгівлі, розширенням глобальних мереж дистрибуції. Результати дослідження також свідчать, що світовий ринок логістичних послуг у теперішній час надмірно фрагментований. На ньому діють більш ніж 50 тис. компаній, 95% з яких є відносно невеликими за розміром і володіють обмеженими матеріальними і фінансовими ресурсами. На 30 найбільших компаній, що домінують на національних та міжнародних ринках, припадає біля 35% обсягів продажів.

З точки зору інтеграції України у структуру світової торгівлі визначено, що інтерес для українських фірм представляють процеси на світовому логістичному ринку, оскільки логістична інфраструктура України прямо пов'язана з багатьма регіонами світу, а підприємства країни активно беруть участь у системі світової торгівлі і міжнародних економічних відносин. Особливий інтерес представляє європейський ринок логістики, що є другим за обігом після США і демонструє високі темпи зростання. Щорічний приріст витрат на логістичні послуги у Європі за період з 2001 по 2006 рр. становив 3,2-3,8%, що перевищує темпи приросту ВВП країн ЄС за цей же час (2,1-2,5%). У результаті загальний розмір логістичного ринку Євросоюзу збільшився з 506 млрд. євро у 2001 р. до 601 млрд. євро у 2006 р. Встановлено, що домінуючою тенденцією на європейському ринку логістичних послуг є значне зростання аутсорсингу. Це призвело до того, що частка логістичних провайдерів на ринку управлінської логістики (value added services - VAS) зросла за період з 2001 по 2006 роки з 29% до 35%.

Виявлено, що сучасний стан світового ринку логістичних послуг та тенденції його розвитку характеризуються: посиленням впливу найбільших логістичних компаній (Excel, DHL, Schenker, Panalpina, TNT Logistics, Geodis та ін.), які контролюють більше ніж 35% ринку, на процес організації логістичних бізнес-операцій; продовженням консолідації ринку управлінської логістики за рахунок злиттів і поглинань на міжнародному рівні та виходом найбільших логістичних підприємств на нові географічні ринки; зростанням ролі надання послуг, що збільшують вартість продукції, як методу підвищення конкурентоспроможності логістики; подальшим ускладненням логістичних рішень шляхом все більш широкого впровадження IT-технологій. Це дозволило сформувати методологічні підходи щодо створення перспективної програми логістизації економіки України, в основу якої будуть покладені обґрунтовані напрямки інституціональних, організаційно-правових, інноваційно-технологічних та інфраструктурних перетворень.

Результати досліджень дозволили встановити, що посилення конкурентної боротьби за споживача потребує від ТНК зниження витрат, пов'язаних з просуванням продукції на світових ринках. Особливу роль при цьому відіграє логістична інфраструктура забезпечення функціонування системи міжнародної торгівлі, під якою слід розуміти сукупність господарюючих суб'єктів і напрямків людської діяльності з обслуговування руху ланцюгів поставок продукції з точки зору задоволення сукупних потреб замовників (необхідні обсяги, місце, час споживання товарів при мінімальних трансакційних витратах).

У результаті аналізу виділено найважливіші елементи світової логістичної інфраструктури, до яких необхідно віднести:

1) транспортні комунікації (залізничні, автомобільні, морські та ін.), у взаємодії яких формуються міжнародні транспортні коридори (МТК) і забезпечується здійснення змішаних (інтермодальних) перевезень. Серед них виділено 9 Європейських МТК (5 з яких безпосередньо пов'язані з територією України) та Євразійський транспортний коридор (ЄАТК), де Україна також є повноправним учасником. На цій основі визначено пріоритетність розвитку для України зазначених МТК з точки зору використання нею потужного транзитного потенціалу;

2) транспортно-логістичні центри та складські термінали, які забезпечують весь комплекс торгівельно-посередницьких послуг, включаючи митне супроводження вантажів та коректування маршрутизації потоків поставок, операторів зв'язку, телекомунікацій, системи електронної торгівлі.

Аналіз сучасного стану інфраструктурного забезпечення функціонування економіки України дозволив виявити суттєві недоліки у розвитку транспортних комунікацій (зокрема, автошляхів), пропускної спроможності митних та складських терміналів, системи аутсорсингу логістики та електронної торгівлі, що зумовило необхідність визначення стратегічних підходів в організації діяльності підприємств світової логістичної інфраструктури в контексті перспективної розбудови логістичної економіки України, які включають наступні ключові напрямки:

- формування інтегрованої логістики, яка забезпечує комплексний характер послуг, що надаються споживачам;

- забезпечення ефективної маршрутизації доставки продукції на основі використання системи МТК та інтермодальних перевезень з метою реалізації концепції „точно в строк”;

- створення на базі підприємств різних видів транспорту вантажно-інформаційних транспортних коридорів з глибокою переробкою вантажів та багатогалузевим сервісом;

- мінімізація логістичних витрат на основі зменшення чисельності окремих ланок у потокових ланцюгах і моделювання системи управління запасами продукції;

- програмне використання світової комунікаційної мережі Інтернет для розвитку системи електронної торгівлі.

Аналітична оцінка діяльності глобальних логістичних систем у розвинутих національних економіках, а також найбільших світових ТНК дозволила стверджувати, що їх розвиток базується на інтенсифікації інноваційних процесів, тобто розробці і впровадженні новітніх технічних і технологічних досягнень в управлінні потоками ресурсів, що в свою чергу дозволило систематизувати основні напрямки НТП в сфері функціонування міжнародних логістичних систем (рис. 3).

З огляду на значущість потоків інновацій для якісного змінення світових ринків, отримала подальшого розвитку концепція міжнародної інноваційної логістики, яка визначається як систематизований потік інновацій, що циркулюють як усередині глобальної логістичної системи, так і між нею та зовнішнім середовищем, з точки зору науково-технічного і технологічного розвитку системи. Цільова функція концепції полягає у тому, що логістичною інновацією є власне логістизація, тобто представлення керованої системи у вигляді потокової моделі з метою оптимізації параметрів потоку. Підкреслено, що критерієм ефективності здійснення логістичних інновацій є підвищення валового доходу та зниження загальних витрат фірми, покращення показників балансу і, в остаточному підсумку, забезпечення її конкурентоспроможності на світових ринках. На цій основі зроблено висновок щодо невідповідності існуючих темпів НТП як в економіці України в цілому, так і у системі логістичних інновацій зокрема, що не сприяє зростанню конкурентоспроможності національної економіки на світових ринках.

Дослідження досвіду функціонування провідних ТНК на світових ринках дозволило обґрунтувати, що без продуктивної організації глобальної логістики неможливо досягти чіткої роботи системи ланцюгів поставок і, як наслідок, забезпечити високій рівень їх міжнародної конкурентоспроможності.

Виділено найважливіші стратегічні підходи, які найбільш часто використовуються світовими ТНК при формуванні глобальних логістичних систем:

- стратегія орієнтації на організацію логістичних процесів, яка зумовлює ефективне управління усіма логістичними операціями, що збільшують вартість продукції;

- стратегія орієнтації на потреби ринку. В цьому випадку фірма вирішує задачу максимально швидкого виконання замовлень споживачів;

- стратегія орієнтації на роботу каналів товароруху, яка передбачає тісну координацію логістичної діяльності продуцента, дилерів, дистриб'юторів з метою повного забезпечення насичення ринків збуту та задоволення потреб споживачів.

Базуючись на сформульованих дефініціях, синтезовано і обґрунтовано архітектуру глобальних логістичних систем (рис. 4), які формуються на принципах стратегії інтегрованої логістики, оптимізації задоволення потреб ринку, раціоналізації роботи каналів товароруху, аутсорсингу і забезпечують ефективність комплексної організації логістичних процесів.

На цій основі обґрунтовано основні напрямки формування інтегрованого логістичного менеджменту (управління замовленнями, транспортуванням, життєвим циклом системи, запасами, сервісом), національних корпорацій щодо підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.

У четвертому розділі „Синтез механізмів формування стратегії розвитку глобальних логістичних систем” досліджено процеси стратегічного моделювання розвитку міжнародних логістичних систем у рамках функціонування світових ТНК; обґрунтовано принципи систематизації аутсорсингу логістичних послуг як сучасного пріоритету розвитку ГЛС; запропоновано критеріальний апарат щодо оцінки ефективності функціонування міжнародних логістичних систем.

Дослідження зарубіжного досвіду формування стратегій розвитку глобальних логістичних систем найбільших світових ТНК (Exxon Mobil, Nokia, DEC, Sony, Toyota Motor, IBM, Nestle та ін.) дозволило зробити висновок, що на першому етапі даного процесу необхідно визначити її логістичний потенціал, який базується на оптимізації, контролі потоків, визначенні конкурентних протиріч та максимально можливому врахуванні інтересів учасників процесу руху за допомогою логістичного інструментарію у макрологістичній системі ланцюгів поставок.

У загальній аналітичній формі потенціал логістичної конкурентоспроможності (ЛК) представлено у вигляді цільової функції:

(1)

де , - сукупні витрати на організацію економічного потоку за її конкурентним параметром відповідно до і після логістизації;

i = (l, m), m - кількість обчислюваних конкурентних параметрів, що впливають на ресурсоємність економічного потоку.

У якості обмежень виступають нижні та верхні межі витрат на організацію, рух та перетворювання економічного потоку після і до його логістизації:

і (2)

де , - відповідно мінімально необхідні та максимально допустимі витрати на організацію економічного потоку.

На другому етапі формулюються принципи стратегічного моделювання розвитку ГЛС, які включають: пошук можливих майбутніх альтернатив її розвитку; визначення мети, перспектив, циклів та методів планування розвитку системи; формування зв'язків між стратегією розвитку ГЛС, середньостроковими програмами та оперативним плануванням.

На цій основі визначено та обґрунтовано, що логістична стратегія формування та експлуатації ГЛС - це набір відповідних процедур і елементів системи, що включає (рис. 5):

- мету і завдання ГЛС, фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, показники роботи та критерії її оцінки;

- відображення шляхів досягнення поставлених завдань, можливі трансформації системи і методи управління ними;

- обґрунтування вкладу у досягнення показників роботи ГЛС окремих логістичних функцій (постачання, збут, транспорт, склади та ін.), а також організації їх взаємодії;

- формування необхідних для функціонування ГЛС засобів, технологій і ресурсів, капіталовкладень і фінансових показників роботи.

Дослідження процесів глобалізації, світової інтеграції, а також зростання якісних потреб споживачів дозволило зробити висновок, що у сучасних умовах ТНК для підвищення конкурентоспроможності використовують у своїй діяльності логістичний аутсорсинг, тобто залучають спеціалізовані компанії, що забезпечують функціонування логістичних ланцюгів поставок та виступають у якості провайдерів логістики.

...