Транснаціоналізація економічних систем в умовах глобальної інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Орєхова Тетяна Вікторівна

УДК 330.342:339.92

ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк - 2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано на кафедрі міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор,

Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Новицький Валерій Євгенович,

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, заступник директора;

доктор економічних наук, професор

Поручник Анатолій Михайлович,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки;

доктор економічних наук, професор

Савельєв Євген Васильович,

Тернопільський національний економічний університет МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин і маркетингу.

Захист дисертації відбудеться «9» жовтня 2008 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий «5» вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.е.н., доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції світового економічного розвитку демонструють, що практика функціонування економічних систем різних рівнів зазнала істотних змін. Насамперед, це пов'язано з динамізацією міжнародного руху капіталу, товарів, послуг та інтелектуальної власності в умовах зниження бар'єрів між національними ринками, зростанням відкритості світової економіки, що у свою чергу стало причиною формування ринків нового типу - глобальних ринків.

З іншого боку, наслідком інтенсифікації міжнародного обміну, загострення глобальних проблем та збільшення відкритості економічних систем світу на всіх рівнях стає зростання їх взаємозалежності та взаємозв'язаності, зокрема економічних систем мікрорівня, національних економік, регіональних економічних угруповань. Результатом процесу глобальної інтеграції економічних систем є формування економічної системи нового рівня - глобальної економічної системи.

Проявом інтеграції економічних систем на мікрорівні та наслідком їх інтернаціоналізації стає процес транснаціоналізації. Завдяки існуючій цілісності глобальної економічної системи та її елементів, об'єктивній наявності взаємозв'язків між складовими процесу глобальної інтеграції на мега-, мета-, макро-, мезо- та мікрорівнях сьогодні спостерігається залучення економічних систем усіх рівнів як до процесів інтернаціоналізації, регіоналізації, так і до процесу транснаціоналізації. Таким чином, імперативом часу є трансформації, які відбуваються у функціонуванні економічних систем усіх рівнів під впливом даних процесів.

В умовах формування глобальної економічної системи з відповідними механізмами ринкової конкуренції завдяки створенню власних транснаціональних інтегрованих структур виробники країн, що розвиваються, і кран із перехідною економікою можуть отримати можливість підвищення своїх конкурентних переваг як на власному національному ринку, так і на міжнародному. Таким чином, на сьогодні дослідження процесів транснаціоналізації на всіх рівнях економічних систем в умовах глобальної інтеграції набуває вагомого й актуального значення.

Методологічні засади дослідження глобальної інтеграції економічних систем закладено в роботах З. Аміна, Р. Арона, Д. Белла, А. Бергезена, В. Беренса, Л. Брауна, І. Валлерстайна, T. Левітта, А. Маршалла, Д. Медоуза, Р. Мерріта, Г. Моделскі, Г. Мюрдаля, Й. Рандерса, Дж. Стиглиця, А. Франка, С. Хантингтона, Р. Шоенберга, Й. Шумпетера. Дослідженню проблематики і розвитку процесу транснаціоналізації у світовому господарстві присвячено роботи Т. Агмона, П. Баклі, К. Бартлетта, Л. Велса, А. Вербеке, Р. Вернона, М. Вілкінса, Дж. Гелбрейта, Дж. Глега, Дж. Даннінга, М. Кассона, Р. Кейвза, Ч. Кіндлебергера, Т. Коно, К. Коджими, Р. Коуза, П. Кругмана, Д. Куджави, Ф. Ніккербоккера, Р. Нуксе, Г. Перлмуттера, М. Познера, М. Портера, А. Ругмана, Д. Стопфорда, А. Страута, М. Тейлора, П. Трифта, Л. Уелсса, С. Хаймера, К. Хрістена, С. Хірша, А. Чандлера, Х. Ченері та інших.

Ряд робіт українських та російських учених-економістів зробив вагомий внесок у дослідження сучасних тенденцій та закономірностей процесів глобальної інтеграції та транснаціоналізації економічних систем. Найбільш значні роботи із цієї проблематики належать таким ученим, як О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, А. Голіков, Б. Губський, М. Дудченко, Ю. Козак, В. Коллонтай, Д. Лук'яненко, Ю. Макогон, М. Максимова, О. Михайлушкин, В. Могилевський, О. Мовсесян, В. Новицький, Ю. Пахомов, С. Пашин, О. Плотніков, А. Поручник, О. Рогач, В. Рокоча, Л. Руденко, А. Румянцев, Є. Савельєв, Б. Смітієнко, Г. Сорокін, А. Уткін, А. Філіпенко, М. Чешков, В. Чужиков, П. Шимко, І. Школа, О. Шнирков, С. Якубовський та інші.

Незважаючи на велику кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних учених із питань транснаціоналізації та глобальної економічної інтеграції, потребує дослідження на основі новітніх теоретико-методологічних підходів відповідно до сучасних імперативів економічного розвитку проблема транснаціоналізації економічних систем різних рівнів, яка відбувається під впливом підсилення процесу глобальної інтеграції.

Дані обставини визначили актуальність, об'єкт та предмет, обумовили мету, основні задачі та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету за такими держбюджетними темами: “Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення” (номер державної реєстрації - Г-01/3 0101U005723), у рамках якої автором запропоновано методику оцінки потенціалу транснаціоналізації підприємств металургійної галузі України, використання якої надає можливість підприємствам визначити резерви підвищення своєї міжнародної конкурентоспроможності в умовах глобалізації товарних ринків; “Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об'єднаннях: регіональний та галузевий аспект” (номер державної реєстрації - Г06/53а 0106U012484), у рамках якої автором запропоновано структурну модель взаємодії економічних систем у контексті розвитку ключових мегатенденцій світової економіки за рахунок визначення суб'єктності елементів глобальної економічної системи на мікро-, мезо-, макро-, мета- та мегарівнях, форм прояву мегатенденцій глобальної інтеграції економічних систем відповідно до рівнів їх прямої та опосередкованої дії, а також взаємного впливу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка концепції формування транснаціоналізації взаємопов'язаних економічних систем мікро-, мезо-, макро-, мета- та мегарівнів у процесі глобальної інтеграції.

Відповідно до мети дослідження було поставлено і вирішено такі задачі:

– дослідити методологію вивчення економічних систем різних рівнів;

– узагальнити існуючі взаємозв'язки між різними рівнями економічних систем у процесі формування глобальної економічної системи;

– визначити тенденції та сучасні особливості глобальної інтеграції економічних систем;

– проаналізувати процес формування і розвитку транснаціонального компонента глобальної інтеграції економічних систем;

– узагальнити генезис теорій транснаціоналізації;

– дослідити концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК та теорії чинників внутрішніх конкурентних переваг ТНК;

– проаналізувати макроекономічні підходи до дослідження процесу транснаціоналізації;

– оцінити еволюцію форм організаційних структур ТНК у глобальному бізнес-середовищі;

– дослідити процес формування концепції сучасного стратегічного менеджменту ТНК;

– визначити проблеми глобального лідерства ТНК;

– запропонувати концептуальні орієнтири взаємодії ТНК із національними економіками країн базування та країн, що приймають;

– порівняти особливості розвитку процесу транснаціоналізації в межах регіональних економічних угруповань;

– визначити вплив процесу транснаціоналізації на світову економічну динаміку;

– дослідити передумови й особливості формування транснаціонального характеру економіки України;

– визначити основні мотиви та стратегії діяльності ТНК на українському ринку;

– розробити методологічний підхід до оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро-, мезо- та макрорівнів;

– оцінити потенціал транснаціоналізації українських підприємств та галузей економіки;

– розробити підходи до формування інтеграційної стратегії України щодо розвитку взаємодії із транснаціональними корпораціями іноземного та національного походження на засадах моделі стратегічного партнерства.

Об'єктом дослідження є розвиток транснаціональної складової глобальної інтеграції економічних систем.

Предметом дослідження є умови, чинники й організаційно-економічний механізм транснаціоналізації економічних систем в умовах глобального характеру інтеграційних процесів.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах і фундаментальних положеннях економічної теорії, теорій глобалізації, міжнародної інтеграції, теорій та концепцій діяльності ТНК. Фундаментальну основу дослідження становлять категорійний апарат, історико-логічний і системний підходи до аналізу економічних явищ і процесів у контексті глобальної інтеграції. Для вирішення поставлених у роботі задач застосовано: діалектичний метод наукового пізнання, методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для формування структурної моделі взаємодії економічних систем у контексті розвитку ключових мегатенденцій глобальної економіки; у визначенні концептуальних підходів до формування системи внутрішніх конкурентних переваг глобальних корпорацій; при розробці парадигми формування стратегії експансії нових ринків глобальними корпораціями; при розвитку «МНК-урядової» теорії); системного узагальнення (для систематизації існуючих концепцій і теорій ТНК; при розробці логічної послідовності та розвитку категорійного апарату, що характеризує процес економічної глобалізації; при формуванні класифікації мотивів, стратегічних цілей та завдань діяльності ТНК на ринках країн із трансформаційним економіками; при наданні визначення поняття «стратегічне партнерство»; при розробці методологічного підходу до формування процесу оптимальної взаємодії глобальних корпорацій та економічних систем макро- та мегарівнів); порівняльного аналізу (для визначення напрямів еволюції концепції стратегічного менеджменту ТНК відповідно до викликів глобальної інтеграції); статистичного аналізу (для аналізу передумов інтеграції України у світові потоки капіталу; для оцінки потенціалу транснаціоналізації українських підприємств і галузей економіки); експертних опитувань (для дослідження мотивів діяльності зарубіжних ТНК на українському ринку); методи економіко-математичного аналізу та моделювання (для дослідження впливу процесу транснаціоналізації на світову економічну динаміку; для обґрунтування підходів до формування інтеграційної стратегії України щодо розвитку взаємодії із глобальними корпораціями, а також узгодження пріоритетів розвитку держави і ТНК національного походження; при обґрунтуванні висновку про зростання показника потенціалу транснаціоналізації у підприємств, які включені до національних інтегрованих структур).

В основу дослідження покладено наукові роботи зарубіжних і вітчизняних учених із проблем інтеграційних та транснаціоналізаційних процесів у світовій економіці, стану і перспектив інтеграції України до світового економічного простору з урахуванням процесу транснаціоналізації світової економіки. Інформаційною основою є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали і нормативні документи комісій ООН, зокрема ЮНКТАД, Всесвітнього банку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій, Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів, Міжнародної організації праці, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва та розвитку, Європейського Союзу, Організації Чорноморського економічного співробітництва, Співдружності Незалежних Держав, Північноамериканської асоціації вільної торгівлі, Спільного ринку країн Південного Конусу, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Асоціації регіонального співробітництва Південної Азії, Центральноафриканського економічного і валютного союзу, Західноафриканського економічного і валютного союзу, Південноафриканського співтовариства розвитку.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у визначенні нового напряму наукових досліджень глобальної інтеграції економічних систем, розробці концепції транснаціоналізації економічних систем мікро-, мезо-, макро-, мета- та мегарівнів.

У процесі дослідження одержано такі найсуттєвіші наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми та характеризують новизну роботи:

уперше:

запропоновано методологічні основи забезпечення оптимальної взаємодії глобальних корпорацій з економічними системами макро-, мета- та мегарівнів, які містять як універсальні принципи даної взаємодії (прогресивна інноваційно-технологічна спрямованість, інституціональна детермінованість, економічна еквівалентність, соціальна відповідальність), так і специфічні за рівнями суб'єктів взаємодії, основними з яких є: із державами (національними економіками) - дотримання принципів поважання національного суверенітету, пріоритетів політики економічного та соціального розвитку країн базування та країн, що приймають, принципів добросовісної конкуренції та екологічної безпеки, вирішення спірних питань на засадах принципів стратегічного партнерства; із регіональними інтеграційними угрупованнями - дотримання принципів спільної політики відносно руху товарів, послуг, трудових ресурсів, капіталу, технологій та інформації, пріоритетів розвитку промислової та сільськогосподарської політики країн-членів регіональних угруповань, принципів екологічної та соціальної безпеки, пріоритетних напрямків співробітництва в рамках інтеграційних угруповань; із глобальними економічними організаціями - дотримання правил поведінки відповідно до вимог норм системи міжнародного права, визначених пріоритетів розвитку світового суспільства, принципів прозорості діяльності, глобальної екологічної безпеки, соціальної відповідальності, здійснення постійних консультацій з метою запобігання конфліктів між будь-якими сторонами взаємодії на глобальному рівні;

розроблено методологічний підхід до оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро- та мезорівнів, який включає: запропонований інтегрований показник потенціалу транснаціоналізації галузей економіки, що являє собою середню величину п'яти стандартизованих змінних для кожної галузі, які характеризують ступінь ресурсного забезпечення потенціалу розвитку транснаціональної діяльності підприємств галузі, рівень конкурентоспроможності продукції галузі як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, розвиток торговельної форми зовнішньокраїнної інтернаціоналізації діяльності в галузі; інтегрований показник потенціалу транснаціоналізації компаній, який пропонується розраховувати як середню величину п'яти стандартизованих змінних: обсягу виробництва компанії, обсягу експорту продукції компанії, чистого прибутку компанії, витрат на НДДКР компанією, обсягу власного капіталу компанії; показники середніх індексів потенціалу транснаціоналізації галузей економіки та компаній, які дають можливість зробити висновок про динаміку можливостей розвитку транснаціональних форм бізнесу підприємств, галузей та національної економіки в цілому; індекси мотивації транснаціоналізації діяльності компаній та галузей економіки, а також алгоритм застосування даних показників з метою ранжування галузей економіки України за ступенем розвитку та використання ними наявного потенціалу. На засадах використання методу системної динаміки зроблено висновок щодо зростання інтегрованого показника потенціалу транснаціоналізації у підприємств, які включені у національні інтегровані структури;

розроблено механізм взаємодії держави із ТНК на засадах моделі «стратегічного партнерства» як складової формування інтеграційної стратегії України, відповідно до якого шляхом використання методу аналізу ієрархій визначено критерії узгодження пріоритетів розвитку обох сторін та пріоритетні принципи формування регуляторної політики держави по відношенню до ТНК: для ТНК зарубіжного походження - необхідність застосування справедливого і недискримінаційного режиму; стимулювання ТНК до реалізації переважно інвестиційних стратегій, орієнтованих на розвиток експортного інноваційного виробництва; вимоги дотримання ТНК принципів соціальної відповідальності по відношенню до населення країни, що приймає; для ТНК національного походження - створення передумов для реалізації потенціалу транснаціоналізації власних підприємств і галузей економіки країни залежно від видів стратегій, що впроваджуються; вимагання дотримання принципів економічної безпеки країни;

удосконалено:

систематизацію економічних концепцій та теорій транснаціоналізації за логіко-послідовною еволюцією на основі визначення таких ознак генезису: цілеспрямованості, кола охоплених об'єктів та предметів дослідження, а саме визначено, що сучасні теорії та концепції транснаціоналізації формувались на перетинанні окремих напрямків теорій інституціоналізму, теорій міжнародної торгівлі і міжнародного поділу праці, теорій інвестування; а також виділено такі напрямки концепцій та теорій транснаціоналізації, як теорії взаємодії ТНК та національних економік, теорії чинників конкурентних переваг ТНК, концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК, теорії взаємозв'язку ПІІ та економічного зростання, що дозволяє сформулювати завдання подальшого розвитку теорії транснаціоналізації, релевантні сучасним трансформаціям глобальної економічної системи;

структурну модель взаємодії економічних систем у контексті розвитку ключових мегатенденцій світової економіки за рахунок визначення суб'єктності елементів глобальної економічної системи на мікро-, мезо-, макро-, мета- та мегарівнях, форм прояву мегатенденцій глобальної інтеграції економічних систем відповідно до рівнів їх прямої та опосередкованої дії, а також взаємного впливу, що дозволяє зробити висновок про те, що в умовах сучасної економічної світоцілісності процеси регіоналізації, які безпосередньо відбуваються на мета- та макрорівнях, передбачають автоматичне включення в цей процес економічних систем мезо- та мікрорівня; з іншого боку, процес транснаціоналізації, який досліджувався переважно на мікрорівні, має значний вплив на економічні системи всіх інших рівнів формування глобальної економічної системи;

концептуальні підходи до дослідження механізму формування внутрішньої системи конкурентних переваг глобальних корпорацій, які на відміну від існуючих визначають пріоритетність оптимального поєднання в даному процесі фірмових специфічних переваг компанії, системи конкурентних переваг країни її базування, систем конкурентних переваг країн-реципієнтів, на ринках яких вже діє компанія, а також потенційних країн-реципієнтів. До внутрішньої системи конкурентних переваг глобальної корпорації пропонується включення таких основних її елементів: забезпечення внутрішньофірмового ринку необхідними факторами виробництва, ураховуючи їх вартість і дефіцитність; конкурентоспроможність фірмової стратегії управління, знань та ноу-хау, якими володіє компанія; умов ринків, на яких діє компанія; переваги фірмової інтегрованої структури компанії;

парадигму формування стратегії експансії ринків глобальними корпораціями, яка на відміну від існуючих ураховує динамізм даного процесу, реалізацію принципу гнучкості у загальній стратегії глобальних корпорацій у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища, а також підходи як із точки зору специфічних фірмових переваг глобальних корпорацій, так і з точки зору систем конкурентних переваг країн базування та країн, що приймають. Доведено, що процес формування глобальними корпораціями стратегії експансії на нові ринки включає такі етапи: формування внутрішньої системи конкурентних переваг компанії; формування цілей і мотивів розширення діяльності глобальних корпорацій; аналіз систем переваг альтернативних ринків; імплементація форм експансії на нові ринки;

отримали подальшого розвитку:

визначення ключових категорій, що характеризують процес економічної глобалізації, а саме: «глобальної інтеграції» як процесу посилення взаємозв'язку і взаємозалежності суб'єктів міжнародних економічних відносин, наслідком чого є їх цілісність та емерджентність, які проявляються у сфері торгівлі, глобального руху фінансово-інвестиційних ресурсів, інформації, продуктивних сил, виробництві та формуванні відповідної інфраструктури; «глобальної економічної системи» як економічної системи найбільш високого еволюційного ступеня розвитку, що є життєздатною системою нестабільного типу, якій притаманні високий ступінь взаємозалежності між усіма її внутрішніми елементами, наявність крос-ієрархічних взаємозв'язків між ними та здатність системи до самоорганізації за умови наявності пов'язаних процесів, а саме інституціональної детермінації взаємодії суб'єктів різних ієрархічних рівнів, підтримки життєво важливого балансу в узгодженні інтересів із пов'язаними системами: політичною, соціальною, екологічною та науково-технологічною; „глобальної корпорації”, яка, на відміну від поширеного поняття «транснаціональна корпорація», представляє собою інтегровану структуру підприємств, що використовує глобальний підхід у формуванні власних філософії, бачення, місії та стратегії, які включають глобальний сорсинг, глобальну інтеграцію та координацію ресурсів і можливостей, а також які своєю діяльністю охоплюють глобальні ринки;

типологія мотивації зарубіжної інвестиційної діяльності ТНК з урахуванням політико-економічних умов і специфічних факторів здійснення діяльності у трансформаційних економіках на основі експертного опитування зарубіжних ТНК, які діють на ринках країн Південно-Східної Європи та СНД, що надало можливість розробити класифікацію мотивів, стратегічних цілей та завдань діяльності ТНК в залежності від типів стратегій міжнародного виробництва, які застосовуються ними на даних ринках. Зокрема, серед найбільш поширених мотивів діяльності ТНК в Україні визначено такі: забезпечення доступу на ємний та потенційно зростаючий ринок, використання експортних та ресурсних можливостей (доступ до дефіцитних ресурсів, вартість ресурсів, якість ресурсів);

модель узгодження інтересів країни базування, країн, що приймають, і цілей діяльності ТНК, яка розвиває «МНК-урядову» теорію А. Ругмана, А. Вербеке і Р. Кейвза, шляхом урахування у процесі міжнародної економічної взаємодії регуляторної діяльності міжнародних глобальних і регіональних організацій, що надало можливість класифікації міжнародних нормативних актів на такі: спрямовані на узгодження інтересів урядів країн-реципієнтів та цілей діяльності ТНК, але такі, що суперечать інтересам країн базування; спрямовані на домінування реалізації інтересів країн базування в діяльності ТНК над інтересами країн-реципієнтів; спрямовані на запобігання можливим конфліктам між усіма сторонами взаємодії ТНК і національних економік;

визначення поняття «стратегічне партнерство між державою і ТНК», під яким автор пропонує розуміти ідеологію, форми і методи узгодження інтересів ТНК та держави, спрямовані на досягнення обопільних цілей, стратегій та критеріїв розвитку; за умови конструктивної співпраці на засадах законності, добровільності, рівноправності сторін, самообмеження та взаємних поступок у процесі переговорів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони виступають науковою основою для розробки загальнодержавної стратегії взаємодії із суб'єктами транснаціонального бізнесу як іноземного, так і національного походження.

Одержані результати впроваджено:

на загальнодержавному рівні: Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці Послання Президента України до Верховної Ради (довідка Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у місті Донецьку № 50/04 від 28.05.2007 р.) розроблено класифікацію мотивів, стратегічних цілей та завдань діяльності ТНК на ринках країн із трансформаційними економіками залежно від типів стратегії міжнародного виробництва, зокрема України; Комітетом Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при розробці пропозицій до Закону України про Державну програму приватизації на 2008-2012 рр., а також Рекомендацій парламентських слухань на тему «Про інтенсифікацію співробітництва України з ЄС у рамках єврорегіонів та перспектив транскордонного співробітництва» (довідка № 04-31/12-418/145627 від 26.12.2007 р.) - механізм формування інтеграційної стратегії України щодо розвитку взаємодії із транснаціональними корпораціями іноземного та національного походження; Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України при розробці Рекомендацій парламентських слухань на тему «Про інтенсифікацію співробітництва України з ЄС у рамках єврорегіонів та перспектив транскордонного співробітництва» (довідка № 03-34 від 26.12.2007 р.) - концепцію послідовності узгодження інтересів країн базування, країн-реципієнтів та цілей діяльності ТНК через регулятивну діяльність міжнародних організацій регіонального рівня; Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України при обґрунтуванні регуляторної політики щодо діяльності іноземних інвесторів на фондовому ринку України (довідка № 02/56 від 19.10.2007 р.) - методологічні підходи до розвитку взаємодії держави з транснаціональними корпораціями на засадах стратегічного партнерства;

на регіональному рівні: у практичній діяльності Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації при розробці пропозицій до проекту Державної програми підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України 2004-2007 рр., а також складових глобального індексу конкурентоспроможності регіону (довідка № 7-208 від 11.02.2007 р.) - розроблено механізм визначення критеріїв узгодження пріоритетів розвитку держави та національних підприємств з метою реалізації потенціалу транснаціоналізації та підвищення ефективності європейської інтеграції українських суб'єктів господарювання; Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у місті Донецьку (акт № 30/04 від 14.05.2007 р.) - результати проведеного авторського експертного опитування зарубіжних ТНК, діючих на українському ринку у базових галузях промисловості, харчовій, фармацевтичній галузі, сфері фінансів і зв'язку; Донецької торгово-промислової палати (довідка № 1914/01.10 від 16.10.2007 р.) - висновки щодо системи внутрішніх конкурентних переваг глобальних корпорацій, які визначаються наявністю "умовно-вільного" доступу до факторів конкурентоспроможності національних економік, завдяки якому транснаціональні корпорації формують „даймонд-систему” власної внутрішньофірмової економіки;

на місцевому рівні: у практичній діяльності Донецької міської ради при розробці пропозицій до Стратегії розвитку міста Донецька на період до 2020 року, зокрема підрозділу «Стратегія інвестиційної діяльності» (довідка № 7/12-9 від 17.12.2007 р.) - розроблено класифікацію мотивів, стратегічних цілей та завдань інвестиційної діяльності ТНК на ринках країн з трансформаційними економіками залежно від типів стратегії їх міжнародного виробництва;

на рівні підприємств: результати дослідження впроваджено у практичній діяльності ВАТ «ММК ім. Ілліча» (довідка №18/55 від 05.12.2007 р.) - запропоновано модель оцінки потенціалу та мотивації транснаціоналізації підприємства; ВАТ «Азовсталь» (акт № 227-021 від 13.12.2007 р.) - методика оцінки потенціалу та мотивації транснаціоналізації компаній; ТОВ «Група «Енерго» (акт № 04/4219 від 15.05.2007 р.) - запропоновано методологічний підхід до процесу оптимальної взаємодії транснаціональних корпорацій з іншими суб'єктами глобальної економічної системи: державами та глобальними економічними організаціями.

Також результати досліджень, що містяться у дисертації, використано: при підготовці рекомендацій І Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи у межах Чорноморського економічного співробітництва та ГУУАМ», яку організував Донецький національний університет (Україна) та Господарська академія ім. Д.А. Ценова (Республіка Болгарія) (довідка № 620/01-27/7.9.7 від 16.10.2003 р.); у навчальному процесі кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету (акт № 01-03/7.9.7-134 від 28.09.2007 р.) - при розробці навчально-методичного комплексу з дисциплін «Міжнародний менеджмент», «Транснаціональні корпорації», «Міжнародний інвестиційний менеджмент», «Оцінка і аналіз міжнародних інвестиційних проектів», а також у навчальному процесі Маріупольського державного гуманітарного університету при розробці навчально-методичного забезпечення з дисциплін «Міжнародний менеджмент» і «Транснаціональні корпорації» (довідка № 1072/01-23/08 від 28.11.2007 р.).

За результатами проведених досліджень отримані свідоцтва про реєстрацію авторських прав (№ 23219 від 21.12.2007 р. - «Методика оцінки потенціалу та мотивації транснаціоналізації галузей промисловості» та № 23220 від 21.12.2007 р. - «Методика оцінки потенціалу та мотивації транснаціоналізації компаній»).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені у дисертації та виносяться на захист, отримані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом власних розробок і розрахунків дисертанта.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати досліджень, викладені у дисертаційній роботі, доповідались на 38 міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах.

Публікації. За темою дослідження опубліковано 60 наукових праць загальним обсягом 189,35 д.а., з яких особисто автору належить 88,49 д.а., у тому числі одна одноосібна монографія обсягом 22,75 д.а., 3 монографії у співавторстві (загальним обсягом 18,3 д.а., з яких особисто автору належить 3,5 д.а.), 40 статей у наукових фахових виданнях (загальним обсягом 18,65 д.а., з яких особисто автору належить 15,49 д.а.), 11 навчальних посібників та підручників.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 429 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 31 таблицю на 42 сторінках, 102 рисунки на 95 сторінках, список використаних джерел нараховує 318 найменувань на 29 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну й висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описано форми їх апробації та використання.

У першому розділі "Методологічні засади дослідження глобальної інтеграції економічних систем" розглянуто методологію дослідження економічних систем, тенденції та сучасні особливості глобальної інтеграції економічних систем, проаналізовано процес формування і розвитку її транснаціонального компонента.

У роботі досліджено сутність, основні характеристики та визначено рівні економічних систем як систем складного типу. Розвиток системного погляду на світову економіку набув вираження в концептуальній оцінці ряду нових світогосподарських проблем, серед яких: оцінка ролі ТНК і їх взаємин з національною державою; визначення характеру міжнародної конкуренції, в яку поряд із традиційними включаються нові фактори виробництва; функції і роль наднаціональних організаційних структур і міжнародних норм у регулюванні міжнародних економічних відносин, підтримці «світового економічного порядку»; тенденції розвитку економічної взаємозалежності тощо.

Автором досліджено теорії світосистемного аналізу І.Валлерстайна, А.Бергезена, Р.Шоенберга, Дж. Моделскі, А.Зом-Берга, К.Уолта, А.Франка, З.Аміна, T.Левітта. З метою визначення природи глобалізації досліджено основні парадигми сучасної глобалістики в працях Д.Медоуза, Й.Рандерса, В.Бернса, Л.Брауна, І.Серагелдіна, М.Максимової, Г.Сорокіна, Н.Іноземцева, Д.Гвішиані, В.Коллонтай, М.Чешкова, С.Глазьєва, трактування глобальних проблем у роботах українських вчених О.Білоруса, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, Ю.Пахомова, А.Філіпенка. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що у сучасних умовах світосистемний аналіз збагачується новими концептуальними розробками і висновками: при узгодженні з окремими підходами та методологічними здобутками у сфері міжнародного поділу праці, центро-периферійного устрою світу з'являються пояснення нееквівалентності міжнародного економічного обміну, експлуатації центром периферії і відсутності контролю над світовим ринком як невід'ємної риси капіталістичної світової системи.

Автором зроблено висновок, що глобальна економічна інтеграція як нова еволюційна форма міжнародної економічної інтеграції є процесом посилення взаємозв'язку та взаємозалежності суб'єктів світового господарства і міжнародних економічних відносин, наслідком чого є їх цілісність та емерджентність, які проявляються у сфері торгівлі, глобального руху фінансово-інвестиційних ресурсів, інформації та продуктових сил; виробництві та формуванні відповідної інфраструктури.

Визначено, що на відміну від міжнародної економічної системи, глобальна економічна система як економічна система найбільш високого еволюційного ступеня розвитку є життєздатною системою нестабільного типу, якій притаманні високий ступінь взаємозалежності між усіма її внутрішніми елементами, наявність крос-ієрархічних взаємозв'язків між ними та здатність системи до самоорганізації за наявності зв'язаних процесів, а саме інституціональної детермінації взаємодії її суб'єктів різних ієрархічних рівнів; підтримки життєвоважливого балансу в узгодженні інтересів зі зв'язаними системами, а саме політичною, соціальною, екологічною та науково-технологічною.

Доведено, що прояви процесу глобальної інтеграції економічних систем спостерігаються на всіх рівнях економічних систем. Визначено, що головними тенденціями глобальної інтеграції економічних систем є, по-перше, процес інтернаціоналізації, який проявляється на всіх рівнях елементів глобальної економічної системи, наслідками чого на мікрорівні є процес транснаціоналізації, а на макрорівні - економічна регіоналізація. Проте в умовах сучасної економічної світоцілісності неможливо провести чітку межу між цими двома проявами. З одного боку, позиціонування регіоналізації на мета- та макрорівнях передбачає автоматичне включення в цей процес галузей, внутрішніх регіонів і господарчих суб'єктів національних економік, а з іншого - процес транснаціоналізації, який реалізується безпосередньо на мікрорівні, здійснює значний вплив на економічні системи інших рівнів формування глобальної економічної системи.

У результаті дослідження зроблено висновок, що визначення процесу транснаціоналізації трактується в економічній літературі далеко не однозначно, що відображає трансформації його сутності та методології дослідження. Деякі автори пов'язують її з кругообігом промислового капіталу, інші вважають, що до транснаціоналізації слід відносити лише ті процеси, що протікають у самій сфері виробництва, яка опосередковується купівлею-продажем необхідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Автор поділяє визначення О.І.Рогача, що транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК.

Таким чином, в умовах, коли в процесі інтеграції є задіяними всі елементи глобальної економічної системи, процес транснаціоналізації виходить за межі дослідження мікрорівня. Кардинальною властивістю системи транснаціональних відносин є її цілісність, що забезпечується виробничо-комерційними, фінансово-кредитними, науково-технічними, інформаційно-організаційними і соціальними зв'язками.

Відзначено, що існуючі визначення поняття "транснаціональна корпорація" не відображають інтегрованої природи його сутності, а також основні критерії приналежності компаній до ТНК. Обґрунтовано, що відповідно до сучасної природи та ролі ТНК у формуванні глобальної економічної системи під транснаціональною корпорацією слід розуміти інтегровану структуру, що поєднує на основі науково-технічної, виробничої і комерційної кооперації у своєму складі підприємства будь-яких видів діяльності та організаційно-правових форм, що діють у двох і більше країнах і проводять єдину політику і загальну стратегію через один і більше центрів прийняття рішень.

У другому розділі «Трансформація методології дослідження процесу транснаціоналізації» визначено генезис теорій транснаціоналізації, досліджено концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК та теорії чинників внутрішніх конкурентних переваг ТНК, проаналізовано макроекономічні підходи до дослідження процесу транснаціоналізації.

Доведено, що сучасні теорії та концепції транснаціоналізації формувались на перетинанні декількох напрямків економічної думки: окремих напрямків теорій інституціоналізму (зроблено висновок, що напрямки інституціональної парадигми, які досліджують інституціональне середовище, тобто соціальні, юридичні та політичні відносини економічних організацій, мають нерозривні зв'язки з теоріями взаємодії ТНК та національних економік; напрямки інституціоналізму, які досліджують внутрішнє середовище організації, є першоосновою розвитку теорій та концепцій ТНК, що розглядають систему їх внутрішніх специфічних переваг та мотивацію міжнародної інвестиційної діяльності); а також теорій міжнародної торгівлі і міжнародного розподілу праці; теорії інвестування.

У результаті дослідження існуючі теорії і концепції діяльності ТНК систематизовано з точки зору особливостей основного об'єкта досліджень, а також еволюції підходів до дослідження феномену транснаціоналізації.

Зроблено висновок, що на сьогодні не існує єдиної теорії транснаціоналізації, яка враховувала б усі аспекти проявів цього явища як з точки зору формування внутрішнього середовища його основного суб'єкта - ТНК, так і з точки зору проявів взаємодії з суб'єктами економічних систем інших рівнів. Автор згоден з висновком Дж. Даннінга, М. Кассона та П. Баклі, що «існуючі теорії транснаціоналізації дають лише часткове її пояснення», «в основі яких лежать ті або інші особливості траснаціональної діяльності».

Обґрунтовано висновок, що кожна з існуючих теорій у свій час була відображенням еволюції розвитку стратегій ТНК та оточуючого їх середовища. На сьогодні у відповідь на зростаючу глобальну невизначеність внутрішні ринки глобальних корпорацій стають «відкритими» для пошуку альтернативних моделей глобальних стратегій: аутсорсингу, вторинного сорсингу або застосування обох цих моделей одночасно.

Аналіз теорій чинників конкурентних переваг та концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК дав можливість констатувати, що вони не повністю враховують процес формування внутрішньої системи конкурентних переваг сучасними глобальними корпораціями шляхом новітніх підходів до побудови взаємовідносин з об'єктами зовнішнього середовища в умовах необхідності формування гнучкості у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища.

Визначено, що сучасні умови глобальної економічної інтеграції та формування глобальної економічної системи стають викликами для формування корпорацій нового типу - глобальних корпорацій, під якими автор пропонує розуміти інтегровані структури підприємств, що використовують глобальний підхід у формуванні своїх філософії, бачення, місії та стратегії, які включають глобальний сорсинг, глобальну інтеграцію та координацію ресурсів

У зв'язку з вищевикладеним запропоновано нові концептуальні підходи до визначення механізму формування внутрішньої системи конкурентних переваг глобальної корпорації, які визначають пріоритетність оптимального глобального поєднання в даному процесі конкурентних переваг національних економік країн світу та фірмових специфічних переваг компанії.

До внутрішньої системи конкурентних переваг глобальної корпорації пропонується включення таких елементів: забезпечення внутрішньофірмового ринку необхідними факторами виробництва, враховуючи їх вартість та дефіцитність; конкурентоспроможність фірмової стратегії управління, знань та ноу-хау, якими володіє компанія; умов ринків, на яких діє компанія; переваги фірмової інтегрованої структури компанії.

На підставі дослідження моделей і теорій взаємозв'язку ПІІ та економічного зростання Харрода-Домара, Ньюліна, Х.Ченері, А.Страута, Ромера; теорій та концепцій взаємодії ТНК і національних економік М.Портера, Дж. Даннінга, Р.Кейвза, А.Ругмана, А.Вербеке визначено, що країни відрізняються одна від одної ступенем розвитку або схильності залучати міжнародний бізнес відповідно до їх економічного середовища, системи та політики; транснаціональна бізнес-активність може впливати на природу та характер «даймонду» конкурентних переваг країн, які охоплені цією активністю; для ТНК ключовою проблемою є дисперсія її фірмових специфічних переваг над національними границями; національна політика країни по відношенню до ТНК буде залежати від того, чи є вона чистим експортером ПІІ; чистим одержувачем ПІІ; або є «подвійним» гравцем із припливом та експортом інвестицій; сучасна дійсність, в якій перебуває велика кількість сьогоднішніх ділових урядових взаємодій, - є те, що крани все більш неоднозначно розділяються на домашню країну і країну-реципієнт. Симетричний статус країн і як національного джерела, і як одержувача ПІІ робить більш важким для урядів процес проектування визначення програмних стимулів і регулюючої політики; стратегічний підхід ТНК до урядової політики є той, в якому вибір здійснюється відповідно до характеру вигод від інтеграції, тобто врахування урядової політики як ендогенного, а не екзогенного чинника до стратегії фірми.

У третьому розділі «Трансформація внутрішнього середовища транснаціональних структур в умовах глобалізації» здійснено оцінку еволюції форм організаційних структур ТНК у глобальному бізнес-середовищі; досліджено процес формування концепції сучасного стратегічного менеджменту, визначено проблеми глобального лідерства ТНК.

Доведено, що трансформація організаційних моделей ТНК у глобальні корпорації потребує нового погляду на формування концепцій їх діяльності. Проте новітні підходи до формування концепцій діяльності глобальних корпорацій повинні базуватись на існуючих моделях та теоріях ТНК, а не йти окремим шляхом, у зв'язку з тим що кожна з існуючих теорій була викликом на еволюційність розвитку стратегій ТНК та їх оточуючого середовища.

Зроблено висновок, що у сучасному світі створюється якісно нове поле глобальної конкуренції, формуються нові гегемонії і контргегемонії шляхом створення мереж глобальних корпорацій, які охоплюють своєю діяльністю глобальні ринки. Мережеві корпоративні структури адекватно до глобальних умов відображають зв'язки між елементами внутрішнього і зовнішнього конкурентного середовища.

Обґрунтовано висновок, що сучасна парадигма формування стратегії експансії ринків глобальними корпораціями повинна враховувати динамізм даного процесу, реалізацію принципу гнучкості у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища та включати такі логіко-послідовні елементи: формування внутрішньої системи конкурентних переваг компанії; формування стратегічних цілей і мотивів діяльності глобальних корпорацій; аналіз систем переваг альтернативних ринків; імплементація форм експансії на нові ринки.

Доведено, що динаміка показників діяльності ТНК світу характеризується постійним зростанням їх домінуючої ролі у глобальній економіці та монополізацією окремих глобальних ринків. Встановлено тенденцію до зростання глобального лідерства серед самих ТНК світу: у 2005 р. на частку 100 найбільших ТНК припадало близько 10%, 17 та 13% відповідно зарубіжних активів, продажів та зайнятості по всіх ТНК світу; 58 зі 100 ТНК-лідерів діяли у 6 галузях економіки: виробництві автомобілів, нафтопереробці, електроніці та виробництві електрообладнання, фармацевтиці, телекомунікаціях, у постачанні електроенергії, газу та води.

Відзначено, що в географічній структурі транснаціонального лідерства за останні сорок років відбулись певні зміни: якщо у 1962 р. 100 найбільших ТНК світу за обсягами зарубіжних активів концентрувались лише у п'яти країнах: США (83% зарубіжних активів), Нідерланди (8%), Великобританія (5%), Німеччина (2%), Італія (2%), то на початку ХХІ ст. спостерігається інший розподіл країн базування найбільших ТНК світу за частками зарубіжної власності: США (29%), Японія (23%), Німеччина (18%), Швейцарія (14%), Нідерланди та Швеція (по 4%), Франція (3%) та інші (5%). Піком домінування ролі американських ТНК став 1971 р. - вони в середньому володіли 88% активів зарубіжних підрозділів у 86 країнах світу. На кінець 90-х років ХХ ст. ці тенденції змінились: американські ТНК конролювали активи зарубіжних підрозділів лише у 50 країнах світу з середньою концентрацією близько 50%.

Зросла значущість у глобальному лідерстві ТНК із країн, що розвиваються: у 2005 р. на 100 ТНК-лідерів з країн, що розвиваються, припадало 471 млрд. дол. США зарубіжних активів. П'ятірка найбільших ТНК нараховувала близько 1/3 зарубіжних активів 100 ТНК-лідерів цієї групи країн.

У четвертому розділі «Інтеграція макро- та мегасистем у процес транснаціоналізації» запропоновано концептуальні орієнтири взаємодії ТНК з національними економіками країн базування та країн, що приймають; порівняно особливості розвитку процесу транснаціоналізації в межах окремих регіональних економічних угруповань; визначено вплив процесу транснаціоналізації на світову економічну динаміку.

На основі дослідження теоретичних положень та практичного світового досвіду побудови взаємовідносин між ТНК та національними економіками визначено такі специфічні принципи їх оптимальної взаємодії: поважання суверенітету країн, де вони діють; забезпечення виконання вимог їх законодавчих систем; необхідність урахування у стратегії ТНК пріоритетів економічної політики країн, де вони діють; дотримання вимог конкуренції та антимонопольного регулювання; невтручання у внутрішню політику країн; утримання від корупції; поважання соціокультурних цілей, цінностей та традицій країн, що приймають; забезпечення в своїй діяльності вимог глобальної екологічної безпеки; дотримання принципів соціальної відповідальності перед суспільством; необхідність забезпечення в діяльності ТНК виконання принципів формування відносин з урядами держав відповідно до моделі стратегічного партнерства.

Встановлено, що характерною рисою сучасного міжнародного простору є його організаційно-структурний характер. На сучасному етапі розвитку глобальної економічної системи одним з актуальних питань є питання взаємодії у трикутнику «ТНК - держава - міжнародні організації», результати якої впливають на світосистемний порядок.

В результаті аналізу взаємодії ТНК з країнами базування та країнами-реципієнтами, практики міжнародного регулювання діяльності ТНК, а також з урахуванням підходів Р.Кейвза, А.Ругмана та А.Вербеке, запропоновано модель узгодження інтересів країни базування, країн, що приймають, та цілей діяльності ТНК через посередництво глобальних і регіональних міжнародних організацій (рис. 1).

Рис. 1. Модель узгодження інтересів країни базування і країни-реципієнта з цілями діяльності ТНК

Оптимальним з точки зору послідовності узгодження інтересів домашньої країни і країни-реципієнта з цілями діяльності ТНК через нормотворчу діяльність міжнародних організацій представляється квадрант 4 (рис. 1), де реалізуються додаткові зважені дії останніх, спрямовані на збалансованість інтересів всіх сторін взаємодії.

Існуючі міжнародні нормативні акти в сфері регулювання діяльності ТНК класифіковано з точки зору приналежності до секторів даної матричної моделі. У якості прикладів нормативних актів, що відображають дії міжнародних організацій, які віднесено до квадранту 4 даної матриці, можна відзначити «Кодекс поведінки ТНК», розроблений комісією ООН; документ ООН «Договори про оподаткування між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються», Вашингтонську конвенцію 1965 р. «Про порядок вирішення інвестиційних суперечок між державами і іноземними особами», «Декларацію країн ОЕСР щодо принципів та діяльності багатонаціональних корпорацій».