Стійкість банківської системи в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами (на прикладі країн Центральної та Східної Європи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

СТІЙКІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ФІНАНСОВИМИ ПОСЛУГАМИ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ)

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ВЕРБЕНСЬКА ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник Дудченко Микола Андрійович доктор економічних наук, професор кафедри міжнародної економіки Української академії зовнішньої торгівлі.

Офіційні опоненти: Міщенко Володимир Іванович доктор економічних наук, професор, директор Центру наукових досліджень Національного банку України Лисенков Юрій Михайлович кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародних фінансів Української академії зовнішньої торгівлі

Провідна установа Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ міжнародних валютно-фінансових відносин, м. Київ.

Захист відбудеться “30” травня 2006 р. о “14.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “26” квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною рисою сучасної економіки є підвищення ролі банківських систем в економічному зростанні. Водночас відбувається посилення фінансової нестабільності, яка охоплює не лише національні економіки, а й поширюється у регіональному і світовому масштабі та має як циклічний, так і епізодичний характер. Зазначена тенденція підсилюється відкритістю економік у цілому та банківських систем зокрема, внаслідок лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами. Це вимагає використання нових концепцій, методологічних та методичних підходів до вивчення методів оцінювання та умов забезпечення стійкості банківської системи.

Дослідження цього явища на прикладі країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) має теоретичний та практичний інтерес, що зумовлюється історичними, політичними та соціально-економічними особливостями їх розвитку. Процеси лібералізації та зростання взаємозв'язку між фінансовим та економічним розвитком відбувались у цих країнах одночасно і прискореними темпами. Це спричинює потребу глибокого дослідження особливостей впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківських систем, спираючись на фактологічний і статистичний матеріал стислого часового періоду 1998-2002 років, коли розвиток зазначених процесів проходив найбільш інтенсивно.

Розкриття зв'язку лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами зі стійкістю банківської системи є особливо актуальним і для України. По-перше, однією з пріоритетних цілей її зовнішньоекономічної політики є вступ до Світової Організації Торгівлі, що вимагає розробки дієвих механізмів регулювання впливу його наслідків на економіку. По-друге, відбувається посилення ролі фінансових чинників у розвитку вітчизняної економіки, що підвищує чутливість останньої до процесів у банківській системі.

Серед наукових праць, у яких досліджуються проблеми стійкості банківської системи в цілому та окремі її сфери і аспекти зокрема, необхідно виділити роботи таких зарубіжних учених як: Е. Ака Броу, Ф. Аллен, Н. Веллінк, Дж. Гарсіа, Р. Геррінг, С. Гієдрем, Д. Гуттентаг, Д. Даймонд, У. Дас, Ф. Девіс, Б. Джонстон, Ф. Дібвіг, Ч. Кіндлебергер, А. Крокет, М. Куінтін, А. Леї, К.-Дж. Ліндгрен, Ф. Мишкін, Х.Ф. Мінськи, Т. Падоа-Шіоппа, М.І. Саал, Р. Фергюсон, І. Фішер, М. Фрідман, М. Фут, Дж. Чаї, Дж. Чент, К. Ченард, А. Шварц, Дж. Шейфер, Л. Шумахер.

На макроекономічному рівні цій проблематиці приділяли увагу вітчизняні дослідники А.А. Гриценко, А.І. Жилінський, Ю.М. Лисенков, З.О. Луцишин, І.О. Лютий, В.І. Мазуренко, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, О.В. Плотніков, О.В. Сніжко. Різні аспекти проблемтики фінансової стійкості на мікроекономічному рівні розглядали М.С. Заюкова, В.М.Кочетков, С.А. Святко, Р.І. Шіллер.

Питанням лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами присвячені праці Н. Валкса, Т. Глесснера, Н. Дайхела, Е. Деміргюч-Кунт, Е. Детрагіаче, Ф. Ешенбаха, Б. Калінової, А. Кірєєва, С. Классенса, М. Коно, І.В. Лілайвелда, А. Матту, Н. Таміріси, Дж. Франсо, Р. Хааса, Ф. Хамса, Б. Хінді, Дж. Чен, Л. Шембрі, Л. Шукнехта.

Незважаючи на багатоаспектність дослідження цієї проблеми, зв'язок стійкості банківської системи з лібералізацією міжнародної торгівлі фінансовими послугами в країнах Центральної та Східної Європи і в Україні залишається малорозробленим в економічній літературі. Саме цим і зумовлюється актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та пов'язано з науково-дослідною темою кафедри “Механізми взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” в рамках науково-дослідної загальноінститутської теми “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (тема № 01БФО4801) на 2001-2005 рр., яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття теоретичних і практичних аспектів форм і характеру впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи на прикладі країн Центральної та Східної Європи, а також можливостей застосування їхнього досвіду для усунення чинників фінансової нестабільності у вітчизняній банківській системі.

Для досягнення поставленої мети передбачається розв'язати такі завдання:

розкрити етапи розвитку фінансової нестабільності в економіці шляхом дослідження існуючих теорій фінансової нестабільності;

з'ясувати сутність поняття “стійкість банківської системи” з урахуванням особливостей проявів фінансової нестабільності та існуючих визначень цього поняття в економічній літературі;

систематизувати теоретичні аспекти впливу лібералізації торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи та описати методи оцінювання такого впливу;

визначити особливості та рівень лібералізації торгівлі фінансовими послугами на прикладі надання банківських послуг у країнах Центральної та Східної Європи; з'ясувати напрями і характер впливу лібералізації на стійкість банківських систем цих країн;

виокремити основні макро- та мікроекономічні чинники, що визначають стійкість української банківської системи і з'ясувати характер їх впливу;

розкрити умови входження іноземного капіталу до вітчизняного банківського сектору та оцінити можливий вплив іноземних банків на стійкість банківської системи України.

Об'єкт дисертаційного дослідження - банківська система в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами.

Предмет дослідження - особливості, напрями та характер впливу лібералізації торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківських систем країн Центральної та Східної Європи.

Методи дослідження. В дисертації застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження міжнародних економічних відносин, а саме: метод аналізу і синтезу (при виділенні етапів розвитку фінансової нестабільності у підрозділі 1.1 та при дослідженні мікро- і макроекономічних чинників впливу на стійкість банківських систем країн ЦСЄ у підрозділі 2.2 і України у підрозділі 3.1), метод абстрагування (при розкритті поняття стійкості банківської системи у підрозділі 1.1), метод кількісного та якісного порівняння (при дослідженні підходів до оцінювання стійкості банківської системи у підрозділі 1.2 та при виявленні рівня лібералізації торгівлі фінансовими послугами та оцінці її впливу в країнах ЦСЄ у підрозділах 2.1 та 2.2). Функціонально-системний підхід використано у підрозділі 1.1, описово-аналітичний метод - у підрозділах 1.3, 2.1 та 3.2. Були також застосовані статистичні методи, зокрема графічний метод (при дослідженні впливу показників лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківських систем країн ЦСЄ у підрозділі 2.2, при дослідженні чинників впливу на стійкість банківської системи України у підрозділі 3.1 та при дослідженні іноземного входження до банківських секторів країн ЦСЄ та України у підрозділах 2.1 і 3.2 відповідно), кореляційний аналіз (при дослідженні впливу показників лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківських систем країн ЦСЄ у підрозділі 2.2), аналіз динамічних рядів (при виявленні чинників впливу на стійкість банківської системи України у підрозділі 3.1) тощо.

Статистичною та фактологічною основою дисертації є дані та матеріали економічних досліджень Міжнародного валютного фонду, Банку міжнародних розрахунків, Світового банку, Організації економічного співробітництва і розвитку, Світової організації торгівлі, центральних банків країн Центральної та Східної Європи, Національного банку України, Закони України, наукові праці зарубіжних та вітчизняних учених.

Наукова новизна дисертаційної роботи. Дисертаційне дослідження є однією з небагатьох спроб вивчення стійкості банківської системи під дією лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами у країнах Центральної та Східної Європи. Дослідження характеру та напрямів такого впливу в цих країнах дає можливість сформулювати теоретичні узагальнення та практичні рекомендації щодо використання їх досвіду в Україні. Наукова новизна отриманих результатів:

вперше:

- виділено етапи розвитку фінансової нестабільності в економіці, які складаються з таких підетапів, як: вплив дестабілізуючих чинників на відносно крихку банківську систему (перший етап); зниження довіри у банківській системі > поширення впливу дестабілізуючих чинників по кредитному та інформаційному каналах > виникнення неліквідності та неплатоспроможності банків (другий етап); банкрутства банків та поширення кризових явищ на інші сектори економіки (третій етап). Виокремлення такого ланцюга сприяє створенню можливостей для банківської системи попередити перехід від одного підетапу до іншого для підтримання її стійкості;

- обґрунтовано поняття функціональної стійкості банківської системи, зміст якого полягає у здатності банківської системи під дією певних ендогенних або екзогенних дестабілізуючих чинників (шоків) в умовах динамічної та структурної нестабільності уникати масового банкрутства фінансових інституцій за рахунок внутрішніх ресурсів з метою виконання функції з перерозподілу ресурсів в економіці;

- визначено три напрями впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи у країнах ЦСЄ: по-перше, це зв'язок іноземного фінансування з циклічністю економік приймаючої країни та країни походження; по-друге, можливість фінансового “зараження” через крихкість іноземних банків або канал “спільного кредитора”; по-третє, зміни ефективності банківської діяльності внаслідок входження до банківського сектору іноземних посередників;

удосконалено:

- класифікацію основних наслідків впливу іноземного входження до банківського сектору на стійкість банківської системи України з урахуванням досвіду країн ЦСЄ. Зокрема, до негативних наслідків включено ймовірність підсилення циклічних коливань та зростання можливості фінансового “зараження” через поєднання торговельного та банківського каналів. У цьому контексті запропоновано рекомендації щодо створення умов доступу іноземного капіталу до банківського сектору, які забезпечать отримання позитивних та зменшення негативних наслідків;

- методологічні підходи до оцінювання впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи. А саме, виявлено етапи оцінювання такого впливу в межах трьох основних напрямів: зміна інституційної структури банківської системи, стимулювання потоків капіталу та зміна ефективності банківської системи. Зазначені етапи полягають, по-перше, у послідовному вивченні динаміки кількісних та якісних показників стійкості банківської системи, вибір яких зумовлюється специфікою кожного з напрямів, та, по-друге, у визначенні зв'язку стійкості зі змінами показників рівня лібералізації, зокрема показників іноземного входження за кількістю інституцій та часткою в активах, індексів лібералізації торгівлі фінансовими послугами, показника відкритості у сфері фінансових послуг;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика визначальних рис лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами у країнах ЦСЄ, зокрема її поступовість, контроль з боку держави, закріплення в рамках СОТ наявних у системах банківського регулювання країн умов доступу до ринків та національного режиму, а також досягнення високого рівня іноземного входження до банківських секторів;

- визначення напрямів впливу на стійкість банківської системи України таких чинників, як залежність економічного зростання від зовнішніх ринків, волатильність інфляції, частка проблемних активів, рентабельність банків, капіталізація банківської системи, які підвищують вразливість банків до кредитного, валютного і процентного ризиків;

- розкриття умов входження іноземного капіталу до банківського сектору України, які характеризуються такими явними бар'єрами доступу, як обмеження на перебування іноземного персоналу в Україні та обмеження на надання банками страхових послуг, а також неявними бар'єрами - непрозорістю процедури надання ліцензій на банківську діяльність, великою кількістю необхідних для отримання ліцензії документів, високим рівнем корупції, нестабільністю правового регулювання та інвестиційного клімату. Виявлено незначну роль явних бар'єрів, що підтверджується низькими порівняно з країнами ЦСЄ значеннями індексу обмежувальності.

Практичне значення роботи. Основні положення, висновки та рекомендації наукового дослідження можуть бути використані комерційними банками для вдосконалення систем управління ризиками; органами законодавчої та виконавчої влади України при розробці механізмів регулювання впливу наслідків вступу до Світової організації торгівлі на вітчизняну банківську систему, а також при визначенні методів банківського нагляду.

Результати дослідження використовуються в науково-педагогічній роботі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн” (довідка № 048/11-206 від 16 грудня 2005 року), та впроваджені Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності при оцінюванні впливу вступу України до Світової організації торгівлі на банківський сектор (довідка № 06-10/10-1249 від 15 грудня 2005 року), і Національним банком України при оцінюванні наслідків входження іноземних банків до банківської системи України (довідка № 23-013/418 від 20 лютого 2006 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Всі наукові висновки, результати та рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, які виносяться на захист, автор отримав особисто.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Теоретичні й практичні висновки дисертації були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях, зокрема: Х Міжнародній науково-теоретичній конференції “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (м. Київ, 21 листопада 2002 р.); Науково-теоретичній конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 24-25 квітня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків” (м. Київ, 30-31 травня 2003 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку України на період до 2011 року. Україна: цілі розвитку тисячоліття до 2015 року” (м. Умань, 24-25 жовтня 2003 р.); ХІ Міжнародній науково-теоретичній конференції “Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями” (м. Київ, 20 листопада 2003 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 27-28 травня 2004 р.); Конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (м. Київ, 14 жовтня 2004 р.); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (м. Київ, 18-19 листопада 2004 р.); Третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 10 березня 2005 р.); Конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (м. Київ, 27 жовтня 2005 р.).

Публікації результатів дослідження. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 6 одноосібних наукових статей та 5 тез доповідей на міжнародних наукових конференціях загальним обсягом 4,7 д.а. З них 9 - у фахових наукових виданнях, які включено до відповідного переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Текст дисертації викладений на 173 сторінках і містить 12 таблиць, 24 рисунки, 12 додатків на 38 сторінках. Список використаних джерел включає 323 найменування і викладений на 29 сторінках.

лібералізація фінансовий стійкість банк

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь розробки теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аналізу стійкості банківської системи” розкриваються основні концепції та теорії, які складають теоретичне підґрунтя для аналізу стійкості банківської системи, визначення її характерних рис та методів оцінювання. У роботі обґрунтовано теоретичні засади розмежування та взаємозв'язку між поняттями динамічної, структурної та функціональної фінансової нестабільності, а також проаналізовано основні теорії фінансової нестабільності. Це сприяло виокремленню явищ, які є спільними для більшості випадків фінансової нестабільності в економіці. Появу і розвиток цих явищ поділено автором на три основні етапи і схематично відображено на рис. 1:

 І ІІ ІІІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Етапи розвитку фінансової нестабільності

На першому етапі відбувається вплив дестабілізуючих чинників на відносно крихку банківську систему Крихка банківська система - це система, у якій переважає незабезпечене фінансування, коли поточного припливу готівки банків або їх клієнтів не вистачає на амортизацію боргу або сплату відсотків за залученими коштами.. Зазначені чинники класифікуються за своєю природою на фінансові, нефінансові та комплексні, за походженням відносно банківської системи - на ендогенні та екзогенні. За походженням відносно економіки країни в цілому виділяються внутрішньоекономічні (коливання цін на активи всередині країни, асиметричність інформації в економіці, особливості фінансового стану та діяльності окремих банків та їх клієнтів, фінансові інновації, акумуляція боргів у економіці, особливості національної системи нагляду та регулювання, фінансова лібералізація, неадекватний режим валютного курсу, особливості внутрішньої макроекономічної політики тощо) та зовнішньоекономічні чинники (глобалізація фінансових систем, збільшення взаємозалежності економік та синхронізація ділових циклів країн, дестабілізація міжнародних приватних потоків капіталу, міжнародне фінансове зараження, коливання цін на міжнародних ринках тощо). Другий етап охоплює зниження довіри у банківській системі та поширення впливу дестабілізуючого чинника по кредитному та інформаційному каналах, що спричинює виникнення неліквідності та неплатоспроможності банків. Третій етап включає банкрутства банків та поширення кризових явищ на інші сектори економіки. За рахунок власних ресурсів банківська система може уникнути переходу від одного етапу до іншого, а також перервати послідовність подій на будь-якому з підетапів другого етапу, як показано на рис 1 Можливість переривання ланцюга фінансової нестабільності показана на рис. 1 пунктирними лініями. Підетапами другого етапу розвитку фінансової нестабільності є зниження довіри, поширення шоку через кредитний та інформаційний канали, неліквідність і неплатоспроможність фінансових інституцій. , що створює можливості для подальшого виконання системою її функції з перерозподілу ресурсів у економіці. Така здатність банківської системи може бути визначена як її функціональна стійкість.

На основі дослідження етапів розвитку фінансової нестабільності та запропонованих в економічній літературі тлумачень стійкості банківської системи автором сформульовано узагальнене визначення стійкості банківської системи. У найбільш широкому розумінні стійкість банківської системи - це її здатність під дією певних ендогенних або екзогенних дестабілізуючих чинників (шоків) в умовах динамічної та структурної нестабільності за рахунок внутрішніх сил Здатність банківської системи за рахунок внутрішніх сил уникати банкрутства фінансових інституцій характеризується дієвістю заходів окремих банків щодо виконання своїх фінансових зобов'язань та центрального банку щодо нагляду і регулювання банківської діяльності та виконання функції кредитора останньої інстанцій. Однак дослідження вказаних заходів не є предметом цієї дисертаційної роботи. уникати масового банкрутства фінансових інституцій з метою виконання своїх функцій з перерозподілу ресурсів у економіці в не меншому обсязі, ніж до впливу зазначених чинників.

Розглянуто теоретико-методологічні та практичні аспекти оцінювання стійкості банківської системи і виявлено основні проблеми його здійснення на основі теоретичних моделей банківської системи, які полягають у високому ступені невизначеності, притаманній системі, а також неможливості виокремлення сталих статистичних залежностей між її динамічними та структурними характеристиками. Показано, що на практиці доцільно застосовувати комплексний підхід, який включає низку методів емпіричного оцінювання.

Зокрема, проаналізовано такі методи, як: 1) підхід структури стимулів, що зосереджуються на вивчені системної вразливості та шоків, пов'язаних з фінансовою інституційною структурою; 2) підхід оцінювання макро- та мікроекономічних показників, який частково виявляє балансові та позабалансові ризики, цінові шоки та шоки, пов'язані з якістю кредитів і макроекономічним середовищем; 3) стрес-тести банківської системи, які дають кількісну оцінку недиверсифікованих балансових та позабалансових ризиків індивідуальних інституцій і виявляють вплив на них різноманітних шоків; 4) наглядовий підхід, який ідентифікує шоки, пов'язані з якістю кредитів та макроекономічним середовищем і фінансовою інституційною структурою, та деякі елементи структурної вразливості. Розглянуті підходи складають комплексний макропруденційний аналіз і дають змогу виявити окремі аспекти структурної слабкості банківської системи.

Досліджено низку показників, які використовуються для узагальнення і вираження фінансової стійкості в емпіричних моделях. З'ясовано, що вибір того чи іншого показника залежить від наявного обсягу статистичної бази та цілей досліджень. Серед використовуваних на цей час в економічній літературі показників стійкості виділено найбільш інтегральний - індекс стійкості банківської системи - як особливо корисний для застосування у цьому дослідженні завдяки можливостям отримати узагальнені оцінки рівня стійкості і порівняти їх для різних країн. Зазначений індекс доцільно обчислювати за формулою:

FSSI = credit/GDPЧ[1/2 (CAR-NPLs)] (1)

де FSSI - індекс стійкості банківської системи,

credit/GDP - частка банківського кредитування приватного сектору у ВВП,

CAR - коефіцієнт адекватності капіталу,

NPLs - коефіцієнт проблемних активів.

Цей індекс можна використовувати безпосередньо для оцінювання і порівняння стану банківських систем різних країн і як ендогенну змінну в регресійних моделях для виявлення впливу на стійкість певних чинників, зокрема лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами, що є корисним для цього дослідження.

Визначено, що лібералізація торгівлі фінансовими послугами є складовою фінансової лібералізації й одним із чинників впливу на стійкість банківської системи. Характерною особливістю її є те, що вона спричинює появу низки внутрішніх та зовнішніх шоків та/або робить систему більш вразливою до них. Причому за певних умов лібералізація може мати як позитивні, так і негативні наслідки за рахунок створення шоків або формування умов для вразливості системи до впливу дестабілізуючих чинників, які діють по трьох основних напрямах: зміна інституційної структури банківської системи, стимулювання потоків капіталу та зміна ефективності банківської системи. Автором запропоновано послідовність емпіричного оцінювання впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами по зазначених напрямах, який полягає у виокремленні якісних та кількісних показників, що характеризують стійкість банківської системи і на які здійснюється безпосередній вплив, та виявленні на основі кореляційного і регресійного аналізу залежності між ними і показниками рівня лібералізації, а також інтегральним показником стійкості. До показників лібералізації відносяться іноземне входження Іноземне входження - це входження іноземного капіталу до капіталу місцевого банку, внаслідок чого іноземний власник отримує контроль над зазначеним банком у обсязі 50% і більше. до банківського сектору за кількістю фінансових інституцій та часткою в активах, показник відкритості фінансових послуг та індекси обмежувальності. Автором обґрунтовано доцільність практичного використання показників іноземного входження та частотних індексів обмежувальності, які потребують порівняно невеликого обсягу даних для обчислення і дають найменшу похибку.

У другому розділі “Банківські системи країн Центральної та Східної Європи в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами” розглядаються особливості лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами у цих країнах та напрями її впливу на стійкість їхніх банківських систем протягом 1998-2003 років.

Перш за все проаналізовано обсяги та форми лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами, а також виділено її спільні риси у країнах ЦСЄ. Зокрема, визначено, що рівень іноземного входження, яке відбувалось переважно через створення дочірніх банків шляхом приватизації вже існуючих місцевих інституцій, як за кількістю (понад 64%), так і за часткою в активах (понад 68%), у країнах ЦСЄ значно перевищує відповідні показники для інших країн світу. Це зумовлюється зацікавленістю іноземних фінансових посередників у ринках країн ЦСЄ і прагненням урядів залучити іноземних інвесторів при проведенні приватизації державних банків та реструктуризації банківського сектору у процесі трансформації до ринкової економіки. При цьому найбільше значення для країн ЦСЄ, як і для решти країн світу, мають торгівля через комерційну присутність та транскордонне фінансування.

Виявлено, що у досліджуваному регіоні зростання іноземної присутності відбувалось досить нерівномірно у різних країнах у різні періоди і значною мірою залежало від їх інвестиційного клімату. Майже всі країни ЦСЄ закріпили існуючі на практиці обсяги національного режиму та доступу на ринок у національних графіках зобов'язань у рамках СОТ. Рівень лібералізації торгівлі фінансовими послугами (представлений у вигляді частотних індексів обмежувальності) виявився у більшості зазначених країн вищим, ніж у країнах, що розвиваються, та у деяких розвинутих країнах. Зокрема, жодна країна, крім Словенії, не задекларувала обмежень національного режиму, а для доступу на ринок діють здебільшого недискримінаційні обмеження. Доведено, що лібералізація міжнародної торгівлі фінансовими послугами у країнах ЦСЄ характеризувалась: по-перше, поступовістю проведення; по-друге, зв'язком з реформуванням фінансового сектору в цілому; по-третє, державним контролем, який проявлявся у відборі фінансових посередників для допуску на внутрішній ринок і у визначенні дозволених форм іноземного входження.

В роботі розкрито напрями та характер впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківських систем країн ЦСЄ. Показано, що такий вплив відбувається по трьох напрямах: по-перше, через зв'язок іноземного фінансування з циклічністю економік приймаючої країни та країни походження, по-друге, через можливість фінансового “зараження” внаслідок крихкості іноземних банків та канал “спільного кредитора”, по-третє, через зміни ефективності банківської діяльності внаслідок входження до банківського сектору іноземних посередників.

Відзначається, що нові філії та дочірні компанії іноземних банків сприяли підтриманню стійкості банківських систем приймаючих країн завдяки забезпеченню сталих обсягів кредитування у період кризи на фоні певного зниження транскордонного фінансування. Разом з тим, нові філії та дочірні компанії іноземних банків та колишні місцеві банки, приватизовані іноземними інституціями, були більш проциклічними відносно економічних умов у приймаючій країні та країні походження, що створювало певні загрози для стабільності. Приватизація місцевих банків іноземними інвесторами не спричинила безпосереднього стабілізаційного ефекту, оскільки зміна принципів їхньої діяльності відбувалась лише у середньостроковій перспективі.

Виявлено, що значне входження банків з ЄС зробило країни ЦСЄ потенційно вразливими до шоків у країнах-позикодавцях. Однак імовірність “фінансового зараження” була досить низькою завдяки тому, що експозиція банківських секторів країн ЦСЄ здебільшого рівномірно диверсифікована країнами ЄС, що нівелювало їх вразливість до специфічних європейських шоків. Так само було малоймовірним раптове вилучення коштів іноземних банків, оскільки загальний обсяг капіталовкладень у країни регіону був несуттєвим для їхніх портфелів і не створював значну експозицію. Отже, в цілому високий рівень іноземного входження майже не спричинив загроз стійкості через можливість передачі фінансових криз.

Виявлено, що експансія іноземних банків привела до підвищення конкуренції у банківському секторі. Однак воно було незначним, оскільки приватизовані іноземні банки майже не змінювали характер і методи своєї діяльності, а нові іноземні банки швидко пристосовувались до існуючих умов і користувались можливістю отримати додаткові прибутки завдяки завищеним відсотковим ставкам.

З'ясовано, що іноземне входження не забезпечило покращення якості активів банківських секторів країн ЦСЄ. Разом з тим, іноземні банки всупереч припущенням, які висувались в економічній літературі, не нарощували високоризикові активи через відсутність досвіду роботи з місцевими клієнтами. Рівень приросту проблемних активів у них був співмірним з відповідним показником для місцевих банків. Тобто не прослідковувався безпосередній вплив іноземного входження на стійкість банківської системи через зміну якості її активів.

Натомість відбувався позитивний вплив іноземних банків на стійкість з точки зору забезпечення адекватності капіталу. По-перше, вони значно підвищили капіталізацію банківського сектору у 90-х роках і продовжували підтримувати достатньо високі показники адекватності навіть за умов залучення значного обсягу ресурсів на реалізацію своїх експансіоністських стратегій. По-друге, підвищення конкуренції в секторі, викликане діяльністю іноземних банків, сприяло усуненню місцевих банків з недостатнім рівнем капіталізації.

Здійснено дослідження впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи шляхом визначення зв'язку між показниками лібералізації (іноземним входженням до банківського сектору за кількістю фінансових інституцій та часткою в активах, індексами обмежувальності) та індексом стійкості банківської системи, обчисленим за формулою 1. Результати вивчення такого впливу, отримані за допомогою кореляційного аналізу і застосування графічного методу показали, що для країн ЦСЄ не існує суттєвого статистичного зв'язку між зазначеними показниками.

Залежність стійкості банківських систем від іноземного входження до банківського сектору за кількістю фінансових інституцій. Середній додатній рівень індексу стійкості (0,0085-0,0223) є характерним як для країн з найменшим іноземним входженням (Словенія, Сербія та Македонія), так і для країн з середнім та найвищим рівнем іноземного входження (Латвія, Литва, Чехія, Болгарія, Румунія, Угорщина, Албанія). Естонія і Хорватія, маючи середній показник іноземного входження, та Словаччина з високою часткою іноземних фінансових інституцій у банківському секторі показують стійкість значно вище середньої по групі країн завдяки найкращому співвідношенню коефіцієнта адекватності капіталу та частки проблемних активів у загальному обсязі активів. Відповідно, Польща має найнижчий індекс стійкості саме через найгірше співвідношення між зазначеними показниками.

Отже, графічний метод дослідження показує, що не існує вираженого зв'язку між показниками стійкості банківських систем та іноземного входження до банківського сектору країн ЦСЄ за кількістю фінансових інституцій. Це підтверджується і результатами кореляційного аналізу. Коефіцієнт кореляції -0,26 та значно нижчий за критичний рівень показник t-тесту свідчать про несуттєвість зв'язку між досліджуваними показниками.

Середній додатній рівень індексу стійкості (0,0085-0,0223) є характерним як для країн з найменшим іноземним входженням (Словенія, Сербія, Латвія та Македонія), так і для країн з середнім (Румунія, Болгарія, Боснія і Герцеговина) та найвищим рівнями іноземного входження (Литва, Чехія, Угорщина, Албанія). Естонія (найвищий рівень іноземного входження) та Хорватія і Словаччина (високий рівень іноземного входження), як і в попередньому випадку, мають стійкість значно вище середньої по групі завдяки найкращому співвідношенню коефіцієнта адекватності капіталу та частки проблемних активів у загальному обсязі активів. Польща (рівень іноземного входження вище середнього) має найнижчий індекс стійкості через найгірше співвідношення зазначених параметрів.

Отже, графічний метод дослідження, як і в попередньому випадку, показує, що не існує вираженого зв'язку між показниками стійкості банківських систем та іноземного входження до банківського сектору за часткою в активах для країн ЦСЄ. Це також підтверджується результатами кореляційного аналізу. Коефіцієнт кореляції 0,26 та значно нижчий за критичний рівень показник t-тесту свідчать про не суттєвість зв'язку між досліджуваними показниками.

Графічний аналіз впливу рівня обмежень іноземних банків у наданні банківських послуг у приймаючих країнах (зовнішній індекс обмежованості) та рівня дискримінації іноземних постачальників банківських послуг у приймаючих країнах на індекс стійкості банківських систем вказує на повну відсутність зв'язку між зазначеними показниками. Це підтверджується і результатами кореляційного аналізу. Коефіцієнти кореляції -0,02 та 0,01 відповідно та значно нижчі за критичний рівень показники t-тесту свідчать про несуттєвість зв'язку між досліджуваними показниками.

Таким чином, дослідження автором впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи шляхом визначення зв'язку між показниками лібералізації (іноземним входженням до банківського сектору за кількістю фінансових інституцій та часткою в активах, індексами обмежувальності) та індексом стійкості банківської системи показало, що стійкість обумовлюється рівнем лібералізації у незначній мірі. Це свідчить про те, що стійкість банківської системи визначається не безпосередньо рівнем лібералізації, а залежить від внутрішніх умов її проведення. Цим обумовлюється можливість цільового створення умов для входження іноземних фінансових посередників з метою розв'язання окремих проблем функціонування банківської системи.

У третьому розділі “Умови підтримання стійкості банківської системи України” розглядаються макро- та мікроекономічні чинники, що визначають стійкість банківської системи України, рівень і умови входження іноземних фінансових посередників до її банківського сектору та їх вплив на забезпечення фінансової стійкості.

Насамперед виокремлено найважливіші для вітчизняної банківської системи макро- та мікроекономічні чинники, досліджено характер та напрями їх впливу на її стійкість. Серед основних проблем, які визначають загрози стійкості банківської системи України на сучасному етапі, автор виділив такі: залежність економічного зростання від зовнішніх ринків, волатильність інфляції, суттєву частку проблемних активів у сукупних банківських активах, значний рівень асиметричності інформації в системі, низьку рентабельність банків і недостатню капіталізацію банківської системи, невеликий розмір банківських інституцій, завищення відсоткових ставок, що спотворює структуру доходів банків і робить їх менш гнучкими, недосконалість та мінливість нормативно-правового забезпечення банківської діяльності, нестабільність макроекономічних умов у країні. Зазначені чинники підвищують вразливість банків до ризиків, а отже, негативно впливають на стійкість банківської системи.

Наявні проблеми зумовлюють коливання індексу стійкості української банківської системи на дуже низьких позначках порівняно з країнами Центральної та Східної Європи. Найближчою до України за цим показником є Польща, баланси банків якої також переобтяжені проблемними активами. Натомість решті країн вдалось забезпечити більш сприятливе співвідношення якості капіталу та ризиковості активів.

Результати стрес-тестів та оцінювання зазначених показників дали автору змогу узагальнити та структурувати напрями їх впливу на стійкість банківської системи України. З'ясовано, що низка макро- та мікроекономічних чинників впливає на стан балансів банків, обумовлюючи їх експозицію до окремих ризиків. Для вітчизняної банківської системи найбільш суттєвими є кредитний, валютний та процентний ризики, які здебільшого і визначають платоспроможність окремих фінансових інституцій та банківської системи в цілому. А вже платоспроможність банківської системи є умовою для забезпечення її здатності поглинати різноманітні шоки та підтримувати належне виконання функції перерозподілу ресурсів в економіці, а отже, і її стійкості. Варто зазначити, що в України вагомим чинником впливу є інституційне середовище, в якому функціонує банківська система. Причому воно впливає і на макро- та мікроекономічні показники, і на шляхи та характер їх впливу на баланси окремих банків, і на експозицію балансів до ризиків, і на платоспроможність банківської системи в цілому, а отже, і на її стійкість.

Необхідною умовою підтримання стійкості банківської системи України автор визначив регулювання впливу зазначених макро- та мікроекономічних чинників на платоспроможність банківської системи. Для цього можуть застосовуватись різні засоби, одним з найбільш дієвих є використання чинника інституційного середовища і зокрема його складової - іноземної власності у банківській системі.

Розглянуто особливості регуляторних умов міжнародної торгівлі банківськими послугами в Україні. Зокрема, відзначено, що характерною особливістю української системи нагляду та регулювання стало поєднання двох тенденцій: з одного боку, посилення регуляторних вимог допуску до банківського сектору для всіх потенційних учасників, а з іншого боку - поступова лібералізація доступу для іноземних фінансових посередників. Розвиток зазначених тенденцій зумовив майже однакові умови діяльності для вітчизняних та іноземних банків, які спостерігаються принаймні з 1998 року і характеризуються низьким рівнем частотних індексів обмежувальності та показників дискримінації іноземних постачальників банківських послуг. Тобто доведено, що в українській практиці спостерігається низький рівень явних обмежень доступу на ринок і надання національного режиму для іноземних фінансових інституцій. Натомість зберігається помітно вищий, ніж у країнах ЦСЄ, рівень неявних обмежень доступу, які проявляються у нестабільності нормативно-правової основи банківської діяльності, а також у несприятливому інвестиційному кліматі. Саме неявні обмеження є причиною низького порівняно з країнами Центральної та Східної Європи рівня іноземного входження до українського банківського сектору.

Показано, що досвід країн ЦСЄ можна застосовувати для виявлення можливого впливу негативних та позитивних наслідків іноземного входження в Україні. Зокрема, до позитивних наслідків віднесено: підвищення капіталізації української банківської системи, збільшення обсягу кредитування економіки, консолідацію банківського сектору, поступове звуження процентних спредів, розширення спектру банківських послуг, запровадження міжнародних стандартів банківської діяльності й підвищення її ефективності, вдосконалення системи банківського нагляду та регулювання. Серед негативних автор виділив такі наслідки: зростання залежності банківської системи України від кон'юнктури міжнародних фінансових ринків, можливість підсилення циклічних коливань, підвищення ймовірності фінансового зараження через поєднання торговельного та банківського каналів, підвищення крихкості української банківської системи через входження слабких іноземних банків, ускладнення банківського нагляду.

Для забезпечення зазначених позитивних та нівелювання негативних наслідків автор пропонує, перш за все, створити стимули для входження до українського банківського сектору шляхом усунення більшості неявних обмежень доступу. Необхідно також забезпечити пруденційний контроль за іноземним входженням. Зокрема, по-перше, слід визначити пруденційні критерії до відбору іноземних інституцій з метою недопущення на ринок ненадійних і вразливих посередників. По-друге, треба встановити такі критерії і для країн походження іноземного банку з метою гарантування належного рівня нагляду і регулювання за материнським банком, а також диверсифікації іноземної участі у банківському секторі приймаючої країни. По-третє, варто визначити пруденційні вимоги щодо цілей входження іноземних банків з метою недопущення спекулятивної купівлі українських банків іноземними для їх подальшого продажу в умовах зростання інвестиційної привабливості банківського сектору.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження впливу на стійкість банківської системи лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами, а також аналізу наслідків входження іноземного капіталу до банківських секторів країн Центральної та Східної Європи дали змогу зробити такі основні висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

1. Розвиток фінансової нестабільності в економіці відбувається у три етапи, що включають низку підетапів, які в такій хронологічній послідовності характеризують стан банківської системи: крихкий початковий внутрішній стан банківської системи, вплив дестабілізуючого чинника (перший етап); зниження довіри до банків та інших економічних агентів, поширення шоку через кредитний та інформаційний канали, неліквідність і неплатоспроможність банків (другий етап); банкрутства банків, поширення наслідків фінансової нестабільності на всю економіку (третій етап). Отже, стійкість банківської системи залежить від її здатності перервати зв'язок між зазначеними підетапами і запобігти поширенню фінансової нестабільності.

2. Оскільки запобігання поширенню фінансової нестабільності має на меті забезпечення належного функціонування фінансових інституцій, то цим визначається поняття функціональної стійкості банківської системи. Остання полягає у здатності системи під дією певних ендогенних або екзогенних дестабілізуючих чинників (шоків) в умовах динамічної та структурної нестабільності за рахунок внутрішніх сил уникати масового банкрутства фінансових інституцій з метою виконання своїх функцій з перерозподілу ресурсів в економіці.

3. Стійкість банківських систем оцінюється в рамках чотирьох основних підходів: підходу структури стимулів і оцінювання макро- та мікроекономічних показників, стрес-тестів банківської системи та наглядового підходу. Кожен з них має власні цілі, сферу, переваги і недоліки застосування, які необхідно враховувати при практичному використанні та інтерпретації отриманих результатів. Причому жоден з названих підходів не варто використовувати окремо від інших, і навіть їх спільне застосування у межах макропруденційного аналізу не дає однозначної оцінки стійкості, а лише виявляє структурні та динамічні ознаки вразливості банківської системи до впливу дестабілізуючих чинників.

4. Лібералізація міжнародної торгівлі фінансовими послугами є таким чинником впливу на стійкість банківської системи, який трансформує структурні та динамічні характеристики системи і робить її більш вразливою до впливу низки інших внутрішніх та зовнішніх чинників. Зокрема, зростає ймовірність міжнародного фінансового “зараження”, коливань обсягу міжнародних приватних потоків капіталу тощо (зовнішні чинники), появи фінансових інновацій та розвитку відповідних ринків, різкого підвищення асиметричності інформації в економіці, “стадної поведінки” та неадекватного оцінювання ризиків унаслідок входження на фінансові ринки нових учасників, концентрації ризиків національними фінансовими інституціями через посилення конкуренції, невідповідності новому стану речей системи нагляду та регулювання, розриву між рівнем внутрішніх і зовнішніх відсоткових ставок тощо (внутрішні чинники).

5. Оцінювати вплив лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи доцільно у такій послідовності. Виявлені на основі макропруденційного аналізу загрози стійкості, формалізовані у вигляді кількісних та якісних змінних, групуються за трьома напрямами впливу на стійкість: зміна інституційної структури банківської системи, стимулювання потоків капіталу та зміна ефективності системи. Для кожного з напрямів обирається показник стійкості і визначається його залежність від зазначених змінних та показників рівня лібералізації.

6. Країни Центральної та Східної Європи характеризуються надзвичайно високим рівнем показників лібералізації порівняно з іншими країнами світу, що зумовлено особливостями трансформації їхніх банківських секторів в умовах перехідної економіки. В умовах відсутності суттєвого статистичного зв'язку між показниками лібералізації торгівлі фінансовими послугами та індексами стійкості банківських систем простежується вплив торгівлі фінансовими послугами через комерційну присутність та транскордонне надання на стійкість банківських систем країн ЦСЄ по трьох напрямах. Першим є зв'язок іноземного фінансування з циклічністю економік приймаючої країни та країни походження, другим - можливість фінансового “зараження”, третім - зміни ефективності банківської діяльності. Зокрема, позитивний вплив спостерігається у підтриманні сталих обсягів кредитування іноземними банками економік приймаючих країн, у певному підвищенні ефективності банківської системи за рахунок передачі технологій, професійних навичок та досвіду завдяки запровадженню нових послуг, у збільшенні капіталізації банківських секторів, стимулюванні створення в приймаючих країнах інституційної структури (зокрема, фінансових ринків, систем нагляду та регулювання) подібної до тієї, що існує в ЄС. Негативний вплив полягає у створенні загроз міжнародного фінансового “зараження”, у різкому скороченні кількості місцевих банків та в проциклічності кредитування філіями іноземних банків економічних агентів приймаючих країн.

7. Українська банківська система характеризується досить низьким індексом стійкості (-0,01695 у 2004 році). Це спричинене недостатнім рівнем капіталізації і консолідації сектору, значною часткою проблемних активів і високою асиметричністю інформації в системі, порівняно низькою ефективністю банківської діяльності і недостатньою гнучкістю джерел отримання доходу банками, нестабільністю нормативно-правового забезпечення і макроекономічних умов банківської діяльності тощо. З огляду на це, найважливішими для української банківської системи чинниками впливу на стійкість є такі макроекономічні чинники: динаміка реального ВВП, темпи інфляції, динаміка реальних внутрішніх відсоткових ставок, динаміка кредитування, обсяг кредитування приватного сектору у ВВП, динаміка зовнішнього боргу, динаміка реального валютного курсу. Слід виділити також такі мікроекономічні чинники, як обсяг і динаміка проблемних активів, обсяг і динаміка доходів банків, рентабельність банків, капіталізація банків, адекватність капіталу банків, співвідношення обсягу депозитів та обсягу кредитів, динаміка обсягу активів і пасивів в іноземній валюті. Лібералізація міжнародної торгівлі фінансовими послугами, особливо торгівлі через комерційну присутність, здатна змінювати динаміку більшості зазначених мікроекономічних та деяких макроекономічних чинників впливу

8. Для України характерні незначний обсяг явних обмежень доступу на ринок і забезпечення національного режиму діяльності для дочірніх компаній іноземних банків, що підтверджується низькими значеннями індексів обмежувальності: у 1998-2001 роках зовнішній індекс обмежувальності становив 0,06, внутрішній - 0,0475, рівень дискримінації - 0,0125. У 2002-2005 роках зовнішній індекс обмежувальності становив 0,05, внутрішній - 0,0475, рівень дискримінації - 0,0025 що у порівнянні з середніми показниками для країн ЦСЄ було, відповідно, на рівні 0,1339, 0,0534 та 0,0805. Незважаючи на це, рівень іноземного входження до банківського сектору, а отже, і впливу на стійкість банківської системи залишається відносно низьким порівняно з країнами ЦСЄ. Причиною цього є значні неявні бар'єри доступу, зокрема, це підтверджують дуже низькі індекси політичної стабільності, якості регулювання (гірші показники у 2004 році мали лише Албанія, Македонія, Сербія і Чорногорія, Боснія і Герцеговина), ефективності державного управління, контролю над корупцією та верховенства закону (найгірші у 2004 році).