Зовнішньоекономічна діяльність держави

Схема-рис 3. 1. Зовнішні зв'язки України.

Зовнішні зв'язки проявляються у видах зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють суб'єкти цієї діяльності. Можливими видами зовнішньоекономічної діяльності є:

· експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України;

· спільна підприємницька діяльність;

· підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

· організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

· товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

· роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

· міжнародний туризм та інші, не заборонені законодавством види діяльності.

Зараз в Україні відбувається лише становлення та розвиток більшості видів зовнішньоекономічної діяльності.

Зупинимось на таких видах діяльності, як експорт та імпорт. Слід відмітити, що в України забороняється:

· експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу;

· імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

· імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам Конституції України (Основного Закону);

· експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Сьогодні ні розміри експорту, ні його структура не можуть задовольнити Україну. [6, ст. 407-409]

Розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони становили 11566,5 млн. дол. США. У його структурі найбільшу частку мають сировина, матеріали і товари народного споживання - 87,6%; машини і устаткування - 10,3%, інші товари (у тому числі послуги) - 2,1%, що вказує на дуже неефективну структуру експорту, оскільки майже 90% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання.

За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн. дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49,4%), друге місце посідає Азія (38%), на третьому місці Америка (8,3%), далі йдуть Африка (4%) та Австралія та Океанія (0,3%). Імпортні поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів.

Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу (68,5%), менша - на Азію (17,3%), Америку (10,2%) і Африку (4%). Експорт за останні роки постійно скорочується. Вивозяться гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20%, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50%.

Усі ці дані вказують на те, що зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови -- йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Нагальним є переорієнтування експорту з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги.[17]

3.2 Проблеми зовнішньеокономічнох політики України

На сучасному етапі Україна переживає складний період комплексних структурних перетворень, фінансово-економічного оздоровлення всього національно-господарського комплексу, вибору власних шляхів стабілізації і формування сприятливого ґрунту для функціонування та співпраці міжнародних бізнес-структур, інституцій, установ.

З перших днів здобуття Україною незалежності її уряд здійснює послідовну політику входження в міжнародне співтовариство, на цьому шляху надзвичайно важливим завданням постає формування нового торговельного режиму, інтегрованого у світове економічне середовище. У ситуації, коли експорт є одним з найважливіших важелів розвитку окремих галузей національної економіки, стає неможливим ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі без повноправного членства у Світовій організації торгівлі. Від членства України в системі СОТ безпосередньо залежать перспективи збільшення іноземних інвестицій в економіку України, забезпечення технологічного оновлення та переоснащення національного виробництва, збільшення експортного потенціалу та експорту високотехнологічної продукції. За оцінками Міністерства економіки після приєднання України до СОТ обсяг вітчизняного експорту зросте майже на 1 млрд. дол. США. Вступ до СОТ вимагає від України значною мірою лібералізувати свій зовнішньоекономічний режим, реалізувати принципи вільної торгівлі з країнами - членами СОТ. І хоча вступ України до СОТ розширить доступ її товарів на світові ринки, сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату всередині країни, негативними аспектами такого приєднання стане швидке проникнення на внутрішній ринок могутніх іноземних компаній та витіснення ними вітчизняних товаровиробників, таким чином може бути втраченим державний контроль за ринком і можливе зростання дефіциту в торгівлі.

Негативний вплив на розвиток українських зовнішньоекономічних зв'язків має відсутність у країні здорового політичного та соціально-економічного клімату. Впродовж всіх 90-х років велася гостра політична боротьба між прихильниками та противниками переходу до нового типу соціально-економічних відносин, ця боротьба поєднувалась одночасно з процесом перерозподілу власності, природно, такі процеси не сприяли стабільному економічному розвитку країни, мали наслідком розбалансованість економіки та загострення соціальної напруженості в країні. Реально це виявилося у глибокій соціально-економічній кризі, що супроводжувалося падінням обсягів ВВП, розквіті тіньового сектора економіки, рекету, корумпованості, хабарництва та правопорушень. Внаслідок цього Україна за обсягом ВВП та доходами населення стала займати одне з найнижчих місць у світі, а за ступенем економічної безпеки увійшла до переліку країн з найбільшим ризиком для бізнесу, таких як Ефіопія, Колумбія тощо. [15]

Крім того, суттєвими недоліками та суперечностями позначено сучасне законодавство України, наявна неузгодженість законів між собою: існують невідповідності між законами “Про лізинг”, митним та податковим законодавством, зміст законів не повністю відповідає сучасним вимогам та нормам міжнародного права.

Істотним недоліком українського зовнішньоекономічного законодавства є відсутність у багатьох випадках механізму реалізації цих законів, внаслідок чого більшість з прийнятих законів не діють, тому через відсутність механізму (правил) реалізації законів частина укладених контрактів не реалізовується, внаслідок чого Україна несе величезні збитки.

Основний чинник, який суттєво стримує розвиток зовнішньоекономічної діяльності України на початку ХХІ ст. - непослідовність проведення економічної політики. На нерозвинутому ринку, за умов існування нужденного споживача, відсутності достатнього капіталу та передових технологій виробництва для українського ринку характерна ситуація, коли максимально припустима ціна для покупця товарів виявляється нижчою від витрат виробництва і відповідно неприйнятною для приватного виробника, і водночас високою для споживача, тобто потреба вимагає свого задоволення, але споживач не в змозі сплатити ціну, яка б відшкодувала витрати виробника. Внаслідок цього виробництво товарів, навіть вкрай необхідних суспільству, не розширюється. Ці економічні умови поширюються і на діяльність спільних з іноземним капіталом підприємств за винятком тих, що існують в умовах пільгового оподаткування.

З огляду на те, що економічна ситуація в Україні залишається складною, деяке економічне пожвавлення останніх двох років не варто оцінювати як надзвичайний успіх, тому зовнішньоекономічна діяльність держави повинна враховувати сучасні реалії щодо конкретизації подальших напрямів розширення співробітництва України у сфері зовнішньоекономічних відносин з західними партнерами, яке можливе за пріоритетними напрями високотехнологічного виробництва та досліджень, до яких належать перш за все: аерокосмічне виробництво та аерокосмічні технології, виробництво лазерної техніки та оптико-волокнистих носіїв інформації, розвиток інших засобів зв'язку включно з модернізацією існуючих комунікацій зв'язку, розробка біотехнологій, розробка і запровадження принципово нових технологій зварювання та порошкової металургії тощо. [11, ст. 144-145]

На порозі третього тисячоліття Україні для її залучення у загальносвітовий процес глобалізації необхідно створення конкурентної економіки за рахунок удосконалення виробництва та споживання енергоносіїв, розвиток транспортної інфраструктури, забезпечення високого рівня інформаційних технологій, підвищення якості життя народу, формування людського капіталу і на його основі якісно нової робочої сили, створення системи ефективного використання ресурсів.[23]

Висновки

Під "зовнішньоекономічною політикою держави" розуміють діяльність держави, спрямовану на розвиток і регулювання економічних відносин з іншими країнами. Зовнішньоекономічна політика будь-якої держави нерозривно зв'язана з його внутрішньою політикою.

Головною задачею зовнішньоекономічної політики є створення сприятливих зовнішніх умов для розширеного відтворення країни. В позаекономічній політиці йде постійна взаємодія двох тенденцій: лібералізації і протекціонізму.

Протекціонізм - політика держави, спрямована на захист його внутрішнього ринку від конкурентів, а іноді і па захоплення зовнішніх ринків.

Лібералізація - політика відкритого внутрішнього ринку для іноземних капіталів, товарів і робочої сили з метою посилення конкуренції внутрішньому ринку.

Класичним інструментом регулювання зовнішньої торгівлі є митні тарифи. Митний тариф - це систематизований перелік мита, якими обкладаються товари при імпорті, а в окремих випадках - при експорті з даної країни. Митний тариф застосовується на національному рівні. У випадках, коли ряд країн поєднуються в торгово-економічне угруповання - створюється свій єдиний митний союз.

Серед нетарифних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі виділяються:

- зовнішньоторговельні міри (пряме обмеження імпорту і т.п.);

- адміністративні міри (митні формальності, технічні стандарти, санітарні норми і т.д.);

- заходу непрямого впливу (ліцензії);

- міри прямого регулювання експортно-імпортних потоків (квоти).

Україна на сучасному етапі поступово включається в інтеграційні процеси, які відбуваються на європейському континенті. На початку XXІ ст. чітко виділяються дві основні структури, які відіграють провідну роль в інтеграції Європи: ЄС та НАТО. Процес входження України в процес інтеграції дуже складний і неоднозначний; багато в чому він залежить від неї самої, її зовнішньої і внутрішньої політики.

Стратегічний курс України на зламі століть спрямований на подальше входження в європейський економічний і політичний простір. Ураховуючи внутрішні труднощі (нетривка політична стабільність, недостатній рівень розвитку економіки і соціальної сфери, нещодавня належність до російської сфери впливу тощо) Україна може вважати за проміжний етап інтеграції в західноєвропейські структури вступ до центральноєвропейських регіональних структур. У Центрально-Східному регіоні пріоритетними для неї є Польща, Угорщина, Австрія, Хорватія.

У новій системі міжнародних відносин Україна ще має знайти своє місце. Вибір доведеться робити, оскільки за умов глобалізації не тільки економічних, а й політичних процесів і явищ у сучасному світі стає очевидним, що без виразної спрямованості інтеграційної політики жодна держава неспроможна розвиватися. Україна здійснюватиме цей вибір, будучи затиснутою в лещата енергетичної, фінансової, тор-гівельної та інших форм залежності. Тому насамперед доведеться визначитися з базовими пріоритетами.

Реальними стратегічними партнерами на початку XXI ст. можуть стати країни Європи (передусім Німеччина), США і Росія.

Переосмислення інтеграційної стратегії України, а також її максимальна адаптація до потреб подолання соціально-економічної кризи і забезпечення внутрішнього розвитку може здійснюватись тільки на засадах верховенства національних інтересів. Саме для цього й необхідні їх легітимізація та правова систематизація. На цій базі Україна вже наприкінці першого десятиліття XXI ст. здатна зробити суттєвий крок на шляху до входження у світове співтовариство. Сьогодні тільки близько половини держав світу мають справді демократичні форми правління. Уже ближчим часом їхня кількість зростатиме. Демократичні суспільства, що постали внаслідок завершення «холодної війни», стабілізуються і робитимуть індивідуальний і колективний внесок у справу створення світового демократичного співтовариства націй. Від передачі рішень про розв'язання регіональних конфліктів на розсуд міжнародних організацій людство перейде до їх попередження і недопущення. Міжнародні організації поступово визначать своїм головним завданням вирішення проблем захисту прав і свобод громадян. Поширюватимуться ідеали відкритості. Вони охоплять не тільки торгівлю, а й такі ділянки, як політика, життєві стандарти, захист природного середовища тощо.

І, нарешті, головним елементом впливу на стабільні міжнародні відносини стане перехід усього людства від кількісного варіанта розвитку до якісного. Цьому сприятиме загальне розуміння обмеженості земного ресурсного потенціалу й необхідності мобілізації та об'єднання зусиль усіх жителів планети у справі самозбереження і розвитку.

Список літератури

1. Бударіна Н.О. Удосконалення зовнішньоекономчної діяльності підприємств металургійного комплексу регіону: автореф. дис. на здобуття ступення канд. екон. наук: 08.01.01 / НАН України. Ін-т екон.- правових досліджень. Донецьк, - 2009. - 18с.

2. Вірван А.В. Проблеми та перспективи України в міжнародній торгівлі. // Фінанси України. -2010. -№5.

3. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. -- К.: . держ. торг.-екон. ун-т, 2009. -- 78 с.

4. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. -К.: Деміург, 2008. - 296 с.

5. Єгоров А.Б., Шейко А.П. Энциклопедия таможенного дела: В 2т. - Львов: МЕТА, 2009.

6. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2011. - 463с.

7. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури. 2010 - 247с.

8. Звітний зовнішньоторговельний баланс України // Експрес-інформація Держкомстату від 18.02.2011 р. №43.

9. Зовнішні економічні зв'язки України // Матеріали серверу http://www.openukraine.com.

10. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств / За ред. д-ра екон. наук, проф. І. В. Багрова, Н. І. Рєдіна, В. Є. Власик, О. О. Гетьман І. В. Багрової. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 580 с.

11. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, І.Ю. Сіваченка - К. : Центр навчальної літератури, 2009. - 792с.

12. Зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Підручник для вузів / І.В. Багрова, Н.І. Рєдіна, В. Є. Власюк; за ред. д-ра екон. наук, проф. І.В. Багрової. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 548с.

13. Зовнішньоторговельний режим України та перспективи його вдосконалення: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.05.01 / Н.С. Науменко / Укр. акад. зовніш. торгівлі. -- К., 2009. -- 20 с.

14. Зовнішня торгівля України послугами за 2010 рік // Експрес доповідь Держкомстату України від 14.02.2011р. № 32.

15. Зовнішня торгівля України товарами за 2009 рік // Експрес доповідь Держкомстату України від 9.02.2010р. № 29.

16. Каленський М.М. Фінансовий контроль у митній справі: Монографія.-К.: Вид-во ТОВ «ВД»Мануфактура» , 2008 -200с.

17. Каніщенко. Формування експортної спеціалізації України. //Економіка України. -2011. -№11. - С. 15 - 18.

18. . Карімова Т. В., Лилик І. В. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності // Прикладні аспекти маркетингової діяльності - http://uam.iatp.org.ua/jurnal/3_2000/article6.htm

19. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2009. - 384 с.

20. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності : [монографія] / О.А. Кириченко - К.: Знання, 2008. - 386 с.

21. Козик В.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор'єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції і контракти. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 608 с.

22. Кредисов А.В. Конкурентоспроможність підприємства та стратегія просування його експорту на світовому ринку / А.В. Кредисов, О.П. Дерев'янко // Економіка України. - 2009. - № 5. - С. 56-59.

23. Крючкова І. Структурні зрушення у зовнішній торгівлі України: тенденції та перспективи // Вісник НБУ. -2010. -№2. -С.3-6.

24. Кузнецова С. В. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств : автореф. дис.на здобуття ступеня канд. екон. наук : 08.06.02 / С.В. Кузнєцова. - Донецький держ. ун-т. - Донецьк, 2009. - 18 с.

25. Куреда Н.Н. Проблеми зовнішньоекономічної діяльності металургійної галузі Запорізького регіону / Н.Н. Курда, Т.С. Задніпрянна, Д.П. Михайлик // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції „

Додатки

Надходження коштів до Державного бюджету України від зовнішньоекономічної діяльності у 2008 - 2010 роках*

Динаміка надходжень ввізного мита до бюджету в 2006-2010 рр. (млн.грн)*

Аналіз надходжень ввізного мита до бюджету в 2010 р.*

Размещено на Allbest.ru