Рис. 2.3. . Привабливість регіонів щодо локалізації діяльності ТНК [8]

В Україні найбільш поширеними формами інвестицій є прямі іноземні та портфельні інвестиції, а також злиття та поглинання, хоча останні займають досить незначну частку в загальному обсязі інвестицій.

Компанія “Ернст енд Янг” на основі результатів досліджень “Огляду інвестиційної привабливості країн Європи за 2014 рік”, даних “Моніторингу європейської інвестиційної привабливості” (European Investment Monitor) та оглядах ринку дала таку оцінку процесу залучення іноземних інвестицій Україною [22]:

- Україна займає 10 місце в Центральній та Східній Європі (2010-2014 роки) за кількістю проектів ПІІ (178) та кількістю створених робочих місць (7487);

- у 2014 році в Україну залучено 31 інвестиційний проект, було створено 1150 робочих місць;

- Україна є третім найбільшим одержувачем ПІІ в сфері фінансових послуг у Центральній та Східній Європі (2010-2014 роки);

- Український промисловий сектор виріс на 11,5% в 2014 році, проте Україна залучила лише 3% від усіх промислових ПІІ в Центральну та Східну Європу;

- Найбільшими інвесторами в Україну є США, країни Європейського Союзу і Росія.

За походженнями іноземні інвестиції поділилися на такі зони-джерела за структурним зростанням (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Основні інвестори в Українську економіку

Узагальнивши зазначені данні, можна зробити висновок, що інвестиційна діяльність ТНК зумовлена пошуком нових ринків збуту та більш дешевої робочої сили. У зв'язку з цим висока частка потоків ПІІ припадає на ЗіП так як одночасно зросли інвестиції в нові об'єкти та промислові комплекси на території України.

Проходячи через ринок ЗіП інвестиційні ресурси перетворюються у інвестиції і вкладаються в проекти, що реалізуються користувачами. Тому, ринок Злиття та поглинання сприяє руху потоків інвестиційних ресурсів від їх джерел до користувачів інвестицій, трансформує вільні грошові кошти у капіталовкладення. Як наслідок, економічна роль ринку полягає у його здатності поєднати розрізнені інвестиційні ресурси в конкретні капіталовкладення.

Це визначає роль та вплив даного ринку на процеси виробництва та відтворення. За допомогою нього можна впливати на рух, обсяг, напрямок інвестиційних коштів, що формують конкретні вкладення, і, як наслідок - на інвестиційні процеси в галузях економіки та регіонах.

Результатом успішного функціонування такого елементу фінансової системи держави, має стати потужна система інвестиційної безпеки та національної безпеки країни в цілому [8].

Структура сфер діяльності найбільших ТНК Україні представлена на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Структура сфер діяльності найбільших ТНК України

Структура сфер діяльності найбільших ТНК світу представлена на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Структура сфер діяльності найбільших ТНК світу

Щоб будувати конкурентну економіку, потрібні потужні компанії, які будуть здатні співпрацювати з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, необхідно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела та ін. (не враховуючи промислово розвинені країни, де існують сотні крупних ТНК). Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК тільки у випадку, якщо він сам структурується у міцні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам та здатні проводити активну зовнішньоекономічну політику. Разом з тим, як виявляється, створити корпорації повного замкнутого циклу Україна здатна лише в окремих галузях, на що необхідно багато часу.

Транснаціоналізація виробництва та торгівлі здійснюється на основі закордонної інвестиційної діяльності. Пряме інвестування - це один з кількох методів, який використовують комерційні підприємства для отримання прибутку на іноземних ринках.

Найбільші ТНК визначаються за обсягом активів, які вони контролюють за кордоном. Контроль активів, як правило, досягається при відповідній частці в акціонерному капіталі чи власності, які визначають ПІІ.

Економічний механізм діяльності ТНК визначається економічним та регулятивним середовищем у країнах базування та країнах здійснення діяльності ТНК, режимом торговельних, митних та фінансових взаємовідносин між країнами діяльності ТНК, можливостями використання переваг транснаціоналізації діяльності для підвищення кінцевої ефективності функціонування ТНК.

Для ТНК одним з мотивів закордонного інвестування є можливість експорту продукції, виробленої в іноземній філії.

ТНК втілюють географічну експансію своїх операцій за рахунок прямих іноземних інвестицій, а також за допомогою різних некапітальних відносин із підприємствами приймаючих країнам. Оскільки ПІІ є основним засобом для розширення діяльності ТНК, цифри по ПІІ зазвичай використовуються в якості показника розміру й зростання транснаціональних корпорацій.

Основою глобалізації та її головною рушійною силою є транснаціональні корпорації (ТНК), які завдяки прямим закордонним інвестиціям (ПЗІ) постійно посилюють свій вплив як на розвиток міжнародних економічних відносин, так і на конкурентоздатність національних економік.

Масштаби операцій та могутність сучасних транснаціональних корпорацій обумовили інтерес суспільства до них, що сприяло появі значної кількості поглядів на діяльність ТНК та її наслідків для економіки України.

Отже, можна констатувати, що на початку ХХІ сторіччя у світі, завдяки глобалізації виробничої та інвестиційної діяльності й значного підсилення ролі ТНК, сформулювалась дійсно нова міжнародна економічна система.

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО ГЛОБАЛІЗМУ ДЛЯ УКРАЇНИ

3.1 Негативи глобалізму, його загрози

Протягом усієї історії людство відчувало різного роду загрози, що зашкоджували здоров'ю, безпеці, добробуту, життю. Але у середині ХХ сторіччя у зв'язку із розгортанням глобалізаційних процесів почали формуватися й глобальні загрози які поступово перетворилися на глобальні проблеми та почали загрожувати безпеці суспільства. Одні глобальні загрози є споконвічними і не залежать від волі та дій людей, а інші сформовані внаслідок сучасних процесів розвитку суспільства. Наприклад, глобальна загроза руйнування Землі за рахунок внутрішніх природних сил або позаземного впливу, є споконвічною, а загроза руйнації нашої планети внаслідок антропогенного впливу - новою глобальною суспільною загрозою підконтрольною світовій спільноті. Дана обставина обумовлює необхідність дослідження шляхів нівелювання впливу небезпечних чинників на суспільство тому що до традиційно визнаних глобальних суспільних загроз, таких як небезпека руйнації планети, зміна природних умов, погіршання екології, забруднення навколишнього природного середовища, незахищеність людини, неможливість передбачення загрозливих явищ і т. д. починають додаватися нові глобальні загрози сформовані минулими та сучасними поколіннями.

До нових глобальних суспільних загроз що набувають силу на початку ХХІ сторіччя можна віднести:

- поширення деструктивних форм і напрямів людського розвитку внаслідок управлінського впливу (шкідливі цінності та звички, руйнівні образи та стандарти поведінки, помилкові стратегічні орієнтири, штучно сформовані моделі поведінки, фанатизм, нераціональна структура розподілу часу життєдіяльності, помилкові управлінські механізми, неправдива інформація), які сприяють регресу суспільства;

- посилення руйнівного впливу «традиційних» товарів споживання на здоров'я людей (харчові продукти, ліки, одяг, інші речовинні вироби, послуги, інформаційні

продукти, капітал і т. д.), що призводить до зміни поведінки та інтересів людини, погіршення якості праці, зміни структури витрат, розпаду інституту сім'ї, появи депресивних регіонів, обмеження прав та можливостей розвитку людського капіталу майбутніх поколінь;

- низькі темпи екоконструктивних зрушень у організації сучасного виробництва поглиблюють негативний вплив на природу, населення, тваринний та рослинний світ, водні, повітряні й земельні ресурси (так, забруднення Землі відходами виробництва та їх самотрансформація призводять до глобального потепління, стихійних явищ (посухи, зливи, виверження, землетруси, зсуви, пожежі), погіршання стану навколишнього середовища, зміни клімату, отруєнь, збільшення смертності та зменшення народжуваності, зниження якості життя, виникнення нових вірусів та хвороб, поширення алергенних речовин і рослин, міграції живих істот, нестачі чистих і якісних ресурсів), що унеможливлює проживання населення у певних регіонах, погіршує здоров'я і працездатність трудових ресурсів, зменшує можливість відтворення та розкриття генетичного і соціального потенціалу людства; невизначеність впливу нових технологій і виробів на людство у майбутньому (насамперед у сферах: метеорології, екології, проектування, програмування, нанотехнологій, добувної та космічної індустрії, генної інженерії, харчової промисловості, будівництва, медицини, фармакології, філософії, психології, соціології), що обумовлює формування нових глобальних загроз і проблем людства;

- поглиблення залежності людства від техніки (транспортні засоби, засоби комунікації, комп'ютери, Інтернет, роботи), що призводить до обмеження процесу розкриття потенційних можливостей і здібностей людей;

- збільшення негативних наслідків для природного середовища і суспільства від військових та соціально-економічних конфліктів (загострення локальних війн і сутичок, поширення тероризму та псевдотероризму), які формують диспропорції у міжнародному русі людських ресурсів, гальмують людський розвиток та погіршують якість ноосфери;

- зменшення можливості самоуправління та волевиявлення, а також відсутність дієвого механізму спрямування деструктивних позовів людей у конструктивні, внаслідок концентрації управління та влади (в силу поглиблення глобалізації, інтернаціоналізації, інтеграції, гомогенізації, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці) підвищує небезпеку порушення прав людини, узурпації влади та розгортання світової війни;

- поглиблення соціально-економічної нерівності (відбувається формування нового стану суспільства із соціально-економічною диференціацією, стратифікацією та кластеризацією) закладає підґрунтя для майбутніх проблем розвитку людства у вигляді насильницького перерозподілу власності та влади, а також зростання масштабів світових економічних криз і кризових демографічних явищ; низька ефективність діяльності інститутів вирішення глобальних проблем і забезпечення прогресивного суспільного розвитку (релігійних конфесій, міжнародних організацій, урядів, національних систем освіти та охорони здоров'я тощо), що обумовлює необхідність побудови системи світового моніторингу та прогнозування розгортання суспільних загроз і проектування заходів вирішення глобальних суспільних проблем [19, с. 71].

Пріоритетними напрямами запобігання глобальних загроз мають постати такі заходи: проектування нової світогосподарської системи, реформування системи глобальної інституалізації, інтелектуалізація та інформатизація суспільного простору, оптимізація міграційного руху людських ресурсів, удосконалення систем наддержавного і державного управління, оптимізація механізму міжнародного менеджменту та маркетингу, трансформація форм і методів міжнародного торгівельно-економічного обміну та співпраці, поглиблення соціалізації економіки та гуманізації праці.

У глобальному та національних середовищах доцільно здійснити зміну господарської структури, структури бюджетів, пріоритетів і змісту заходів у напряму збільшення частини витрат та інвестицій на науково-технічну, інформаційну, інноваційну діяльність, управління, проектування й розвиток людських ресурсів, туризм, природоохоронний бізнес, енерго- та ресурсозберігаючі технології, будівництво, зв'язок, ракетно-космічну індустрію, систему охорони здоров'я, спорт та фізкультуру, соціально-культурну сферу.

Для забезпечення гармонічного економічного розвитку необхідно відслідковувати та враховувати наявні глобальні загрози. Це вимагає створення механізму моніторингу, який би надавав змогу координації управлінських заходів наддержавного і державного прогнозування, планування, програмування та регулювання. Перспективним напрямом подальших досліджень є розробка прикладних аспектів застосування превентивних заходів запобігання та вирішення глобальних проблем і кризових явищ у національній економіці України.

Україна як самостійна держава має використовувати зазначені методи й шукати власні засоби захисту своїх позицій у зовнішній економіці відповідно до специфіки процесів, що відбуваються в державі. У найзагальнішому вигляді слушними та такими, що заслуговують на підтримку, є запропоновані Р. Дацьків принципи, які сприятимуть зміцненню економічної безпеки держави та запобіганню негативним явищам глобалізації:

1. Необмеження експортних та імпортних операцій лише однією державою або групою держав, пов'язаних одна з одною. Навіть якщо це зменшує прибуток, треба прагнути застосовувати однакові правила гри у всіх географічних напрямках.

2. Уникнення прийняття зобов'язань щодо імпорту товарів і здійснення трансакцій на довгострокову перспективу. Контрагент може відмовитися від виконання своїх зобов'язань.

3. Валютний ринок не повинен залежати від однієї валюти для того, щоб її знецінення не мало негативних наслідків для національної економіки.

4. Доступ до стратегічних резервів і забезпечення собі доступу до них на незаангажованих міжнародних ринках.

5. Налагодження зв'язків з державами, що мають подібні показники ВНП, аналогічні проблеми розвитку господарства, але різні структури економік [10, с. 10].

Зазначимо, що будь-які заходи запобігання негативним явищам глобалізації неможливі без побудови стабільного, передбачуваного та прозорого середовища для діяльності всіх форм бізнесу в Україні й розвитку інфраструктури, використання інноваційних технологій з метою заощадження ресурсів, установлення єдиних правил господарювання на внутрішньому ринку.

3.2 Тенденції та суперечності економічного глобалізму

Глобалізація - багатовимірний, нелінійний процес, який справляє неоднозначний, різноспрямований і суперечливий вплив на сучасний світогосподарський розвиток, економічну безпеку держав та розподіл між ними економічних вигід і загроз, що виникають (рис. 3.1).

У Підсумковому комюніке Кельнського саміту країн Великої сімки (1999 р.) зазначено, що глобалізація - це складний процес прискорених і збільшених у масштабах потоків ідей, капіталів, техніки, товарів та послуг у всьому світі, який спричинив кардинальні зміни у всіх суспільствах. Відкритість і динамізм трансформацій сприяли економічному зростанню і поліпшенню соціальних умов життя. Інтеграція стимулювала ефективність виробництва і вплинула на створення системи нової зайнятості людських ресурсів. Інформаційна революція і багатогранна взаємодія культур та цінностей посилили тенденції до становлення демократичних суспільств і забезпечення прав людини та основних свобод, розвитку нововведень.

Одночасно констатується, що для нерозвинутих країн, бідних соціальних спільнот глобалізація супроводжується кризовими ризиками, пов'язаними з необхідністю зміни місця роботи і проживання, вдосконалення освіти і кваліфікації, фінансовою невизначеністю та інформаційною дискримінацією[33, с. 64].

Рис. 3.1. Суперечливий вплив глобалізації на світогосподарський розвиток

Однією з суперечностей глобалізації стала неспроможність держав регулювати економіку на національному рівні за відриву від світових господарських процесів і стану міжнародної кон'юнктури, оскільки:

- суперництво країн за приплив іноземних інвестицій унеможливило використання таких традиційних інструментів макроекономічного регулювання, як експортні субсидії, курс національної валюти, митні тарифи, ставка рефінансування центрального банку тощо;

- зростання внутрішньофірмових трансакцій ускладнило реалізацію економічної і податкової політики;

- послабився зв'язок глобального ринку, що зростає, з географічною територією;

- мобільність капіталу зменшила ефективність трудового законодавства, підірвала можливості реалізації соціальних програм і цілей соціального добробуту;

- все більша частина національного багатства (інтелектуальні ресурси, знання, науково-технічний потенціал) почала функціонувати поза державним контролем тощо [25, с. 23].

Вимоги глобалізації справляють суперечливий вплив на трансформаційний потенціал перехідних економічних систем, які функціонують за несприятливих умов зростання нестійкості світогосподарської системи та прискореного входження до структур уже сформованих економічних зв'язків. Пошуково-експериментальний характер економічних та інституційних трансформацій цих країн доповнюється:

- випереджальною зовнішньоекономічною лібералізацією, яка створює переважно зовнішній, а не внутрішній тиск на національних товаровиробників, ускладнюючи можливості їх пристосування до конкурентного середовища;

- прискореною лібералізацією валютно-фінансової сфери, що формує передумови для переведення капіталу з проблемного реального сектору в більш гнучкий сектор валютних операцій, операцій з цінними паперами тощо;

- скороченням можливостей національних урядів щодо регулювання торгівлі" конкурентних відносин, реалізації податкової політики, досягнення цілей суспільного добробуту;

- підривом національної самодостатності економічного розвитку, зростанням зовнішніх і внутрішніх ризиків трансформаційних економік, пов'язаних із їх перетворенням на меншовартісний придаток розвиненого світу;

- зростанням домінування ТНК та відпливом продуктивних ресурсів, що позбавляє національні економіки важливих джерел саморозвитку, викликаючи структурне спрощення їхніх народногосподарських комплексів [22].

За цих обставин важливого значення набувають чітке розмежування об'єктивних процесів глобалізації світогосподарського розвитку та конкретних соціально-економічних форм реалізації цього складного і суперечливого процесу, а також усвідомлення того, що неоліберальна модель глобалізації, яка домінує в сучасному світі, є лише однією з можливих альтернатив багатовекторного процесу глобальної трансформації світової економіки.

На думку відомого американського дослідника І. Валлерстайна, сучасна світова економіка була і залишається капіталістичною світ-економікою: її основною рушійною силою с нескінченне нагромадження капіталу; її межі утворює поділ праці, який охопив земну кулю, починаючи з середини XIX ст.; суверенні держави виникли у рамках цих меж; вони об'єднані у міждержавну систему; нагромадження капіталу відбувається у межах частково вільного світового ринку; різна потужність держав викликає нерівномірний розподіл світового прибутку, забезпечуючи постійне його переміщення від периферії до центру; капіталістична світ-економіка має періодичні цикли розширення і скорочення, викликані монополізацією економічного життя [33, с. 78].

Обмежена рамками системи, неоліберальна глобалізація "має свій власний набір економічних правил, що базуються на відкритті, дерегуляції та приватизації національних економік з метою зміцнення їхньої конкурентоспроможності та збільшення привабливості для іноземного капіталу", що означає "поширення капіталізму вільного ринку на практично всі країни світу" її ідеологічною основою є логіка "ортодоксального ринкового фундаменталізму", пов'язана з утвердженням суто ринкових мотивів і принципів поведінки у всіх сферах суспільного життя та відторгненням фундаментальних морально-етичних, духовних цінностей, нагромаджених людством у процесі свого історичного розвитку: справедливості, солідарності, соціальної злагоди, безпеки, добробуту майбутніх поколінь.

Отже, можна виокремити такі характерні ознаки неоліберальної моделі глобалізації:

1. Стихійний характер здійснення та спрямованість на реалізацію короткострокових інтересів індустріально розвинених країн, загальний виграш яких від високого рівня відкритості національних економік поки що перевищує їхні втрати. Підштовхуючи менш розвинені країни до ліквідації торговельних бар'єрів та зберігаючи власні на основі політики подвійних стандартів, консервуючи економічну відсталість країн третього світу та зміцнюючи їх технологічну залежність, розвинені країни забезпечують собі непропорційно великі вигоди від глобалізації, поглиблюючи поділ світу на розвинений центр і відсталу та залежну периферію. Згідно з доповіддю експертів ООН, тарифи індустріально розвинених держав на імпорт із країн, що розвиваються, у середньому в 4 рази перевищують тарифи на імпорт із країн першого світу. Водночас розрив у цінах на високотехнологічну продукцію, яку постачають індустріально розвинені країни, та продукцію, що постачається країнами третього світу, продовжує зростати.

2. Поглиблення нерівномірності розвитку та посилення диспропорцій світової економіки, розширення експансії транснаціонального капіталу, нарощування монополістичних позицій розвинених країн на глобальних ринках товарів, послуг, капіталів. На думку більшості науковців, глобальні ТНК та світові фінансові центри є головними генераторами ідей неоліберальної глобалізації, яка породжує небезпеку деградації окремих національних економік на основі технологічного, екологічного та інформаційного неоколоніалізму. Знищуючи конкуренцію з боку національних товаровиробників у менш розвинених державах із нестійкими, корумпованими урядовими структурами, вони залишаються поза межами правового поля, орієнтованого на національний економічний простір.

3. Ігнорування соціально-економічної, культурної, історичної специфіки розвитку національних економік, їх системна вестернізація, форсована гомогенізація на жорсткій монетаристській основі механізмів їх господарського регулювання, нав'язування менш розвиненим країнам моделі уніфікованого наздоганяючого розвитку, зорієнтованого на використання коштів, досвіду та технологій, що надходять із-за кордону. Рекомендуючи країнам третього світу та перехідним економікам реалізувати політику "структурної адаптації", "золотого корсета", "вашингтонського консенсусу", "шокової терапії" з метою їх прискореної інтеграції у світову економіку, інституціоналізовану навколо набору уніфікованих "правил гри", розвинені країни реалізують власні інтереси та вигоди, ігноруючи можливі негативні соціально-економічні наслідки цих дій. Загальновідомі випадки, коли виконання рекомендацій Світового банку, Міжнародного валютного Фонду дестабілізувало макроекономічну ситуацію в трансформаційних економіках, породжуючи кризові ситуації та перешкоди структурному оздоровленню національних господарських комплексів.

4. Обмеження національного суверенітету та посилення диктату впливових міжнародних фінансових інститутів, послаблення ролі держави у сфері регулювання національних економік, соціального захисту населення, деградація природного середовища на догоду ринковій наживі, загострення глобальних проблем. Незважаючи на те, що за останнє десятиріччя XX ст. світовий дохід зростав у середньому на 2,5 % на рік, чисельність бідних (людей, які живуть менш ніж на 2 долари в день) зросла на 100 млн. осіб. Якщо у 1970 р. співвідношення доходів 20 % найбагатших людей планети та 20 % найбідніших не перевищувало 30 разів, то на кінець XX ст. цей показник сягнув 70,4%.

5. Пріоритет ідеології ринкового фундаменталізму, що породжує загрозу духовного збіднення людства, втрати національної ідентичності, стандартизації та уніфікації національних культур, традицій, звичаїв, поширення масової культури, споживацького ставлення до природи, національної та релігійної нетерпимості тощо [2, с. 102].

Критикуючи неоліберальну модель глобалізації, зарубіжні та вітчизняні дослідники звертають увагу на комплекс притаманних їй суперечностей, зокрема:

- між об'єктивним процесом інтеграції різних країн, народів в єдину систему і прагненням окремих кіл світової еліти встановити свою гегемонію над планетою;

- між виникненням єдиного світового економічного простору та поділом світу на ядро і периферію;

- між інтересами ядра та інтересами периферії;

- між становленням єдиного економічного простору та виникненням потужних регіональних блоків;

- між об'єктивною тенденцією до збільшення обсягів виробництва, зростання продуктивності праці та тенденцією до поглиблення поляризації доходів і споживання;

- між зростанням ефективності світової економіки та падінням життєвого рівня значної частини населення планети;

- між ефективністю вільного переміщення капіталів і руйнівною спекулятивною діяльністю світової фінансової еліти;

- між фінансовим капіталом і віртуальним сектором та промисловим капіталом і реальним сектором глобальної економіки;

- між культурним урізноманітненням і культурним нівелюванням за стандартами поп-культури, встановленням єдиної шкали цінностей, зорієнтованої на гроші та наживу;

- між потребою у стабільності та поширенням локальних осередків нестабільності, міжнародної злочинності та тероризму;

- між об'єктивною необхідністю формування глобальної планетарної спільноти як єдності різноманітних цивілізацій та фактичним утвердженням однополюсного світу, в якому домінує західна цивілізація [2, с.105].

Важливо зазначити, що неоліберальна модель глобалізації має згубні наслідки не лише для країн третього світу, але і для розвинених країн. Так, на думку відомого західного економіста, лауреата Нобелівської премії Моріса Але, "всеосяжна глобалізація торгівлі між країнами з суттєво різними рівнями заробітної плати (за обмінним курсом валют) не може не привести в кінцевому рахунку повсюди - як у розвинених, так і в менш розвинених країнах - лише до безробіття, падіння темпів економічного зростання, нерівності, злиднів. Вона не є ні неминучою, ні необхідною, ні бажаною"[20].

Таким чином, на сьогодні глобальна трансформація світового господарства привела людство до розгалуження шляхів подальшого розвитку, своєрідної "точки біфуркації", проходження якої має вивести (за певних умов) його подальший розвиток на якісно новий рівень. Це актуалізує проблему пошуку нової парадигми міжнародних відносин та співробітництва, заснованої на філософському осмисленні економічної глобалізації у загальноцивілізаційному контексті.

Усвідомлення складної будови сучасного світу та довгострокових стратегічних інтересів людства, пов'язаних з відродженням провідної ролі соціокультурного фактора світогосподарського розвитку, покликали до життя концепції "синергетичної", "моральної", "соціально-ринкової", "керованої" глобалізації, "глобалізації з людським обличчям", за якої пріоритетними стають інтереси основної маси населення планети: як теперішніх, так і майбутніх поколінь.

Розкриття змісту і суперечливих процесів глобалізації є насамперед можливістю по-новому підійти до дослідження ролі й перспектив сучасних економічних систем, а також концептуально збагнути, які зміни відбуваються у різних типах економічних систем і у кожній з національних економічних систем, зокрема під впливом потужних процесів глобалізації.

ВИСНОВКИ

Глобалізація (від англ. global - світовий, всесвітній) - ключове поняття, яке детермінує еволюцію світової цивілізації на зламі тисячоліть, формує нову еру взаємодії націй, економічних систем та окремих індивідів, спричиняючи фундаментальні перетворення в усіх сферах суспільного життя.

Глобалізацією називають тісний взаємозв'язок у світі: рух інформації, капіталу, товарів та людей через державні кордони у дедалі швидшому темпі та обсязі, взаємопроникнення культур, способів життя, залежність усіх країн світу від глобальних проблем. Тому суть процесу глобалізації світової економіки полягає у стрімкому зростанні обсягів і різноманітності світових зв'язків, поширенні процесів, практик і структур від національного простору до глобальних масштабів, у результаті чого посилюється економічна взаємозалежність країн світу, а також формується відносно цілісна економічна система, що практично охоплює територію всієї планети і диктує власні правила гри національним господарствам.

Виділяються три основні процеси, які відбуваються під час комплексних глобалізаційних перетворень:

- зменшення перешкод для економічної, політичної та культурної взаємодії країн та народів;

- тенденція до утворення більш гомогенного економічного, політичного та культурного просторів;

- утворення структур глобальної керованості.

Вимоги глобалізації справляють суперечливий вплив на трансформаційний потенціал перехідних економічних систем, які функціонують за несприятливих умов зростання нестійкості світогосподарської системи та прискореного входження до структур уже сформованих економічних зв'язків.

Таким чином, на сьогодні глобальна трансформація світового господарства привела людство до розгалуження шляхів подальшого розвитку, своєрідної "точки біфуркації", проходження якої має вивести (за певних умов) його подальший розвиток на якісно новий рівень. Це актуалізує проблему пошуку нової парадигми міжнародних відносин та співробітництва, заснованої на філософському осмисленні економічної глобалізації у загальноцивілізаційному контексті.

Україна вже зараз має економічні передумови для активізації міжнародних економічних зв'язків. Держава займає велику територію на південному сході Європи, має вихід до Азовського та Чорного морів, розташована на перетині торговельних шляхів: із півночі Європи на південь на азіатський й африканський континенти, в арабський світ, а також із заходу з країн Європейського співтовариства на схід у країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Із дослідження можемо зробити певні висновки: по-перше, економічна глобалізація є об'єктивним етапом розвитку світової економіки, якому притаманні яскраво виражені суперечності; по-друге, велика кількість суперечностей процесу глобалізації та наявність позитивних та негативних чинників у сукупності формують джерело загрози для безпеки рівноваги економічних систем; по-третє, наявність загроз та ризиків обґрунтовує необхідність введення в науковий обіг нової категорії «глобальна економічна безпека» й розробки практичних моделей управління глобальним простором з метою її забезпечення.

АНОТАЦІЯ

Вионг Х.Н. Сутність та основні форми економічного глобалізму. - Курсова робота. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2014.

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних основ глобалізації як закономірного процесу розвитку світової економіки, аналізу проблем впливу глобалізації на соціально-економічний розвиток України.

Визначено сутність та причини економічного глобалізму, структуру та особливості економічного глобалізму, тенденції та суперечності економічного глобалізму, розглянуто основні форми економічного глобалізму в країнах світу.

Ключові слова: глобалізм, глобалізація, глобалізаційні процеси, фінансова система держави, глобальна трансформація.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. -- К.: Батьківщина, 2009. -- 301 с.

Білорус О.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток : (Системні маркетол. дослідж.) / О.Г. Білорус, Ю.М. Мацейко. - К. : МАУП, 2007. - 492 с.

Борисова С. Е. Влияние мировой деятельности ТНК на мировой рынок капиталов стран юго-восточной Европы в условиях формирования глобальной экономической системы / С. Е. Борисова [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2009_1/398.pdf.

Волинський Г. Про конкурентні переваги в умовах глобалізації / Г. Волинський // Економіка України. - 2011. - № 12 (541). - С. 68-72.

Глазьев С. Мировой экономический кризис как процесс смены технологических укладов / С. Глазьев // Вопросы экономики. - 2009. - № 3. - С. 27.

Глобальний конкурентний простір: моногр. / О.Г. Білорус, Ю.М. Пахомов, І.Ю. Гузенко, О.К. Скаленко, О.В. Гаврилюк; Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Міжнар. асоц. «Україна-Рим. клуб», Міжнар. ін-т глобалістики. -- К., 2009. -- 680 с.

Дацьків Р. Глобальні економічні війни та національна безпека / Р. Дацьків // Банківська справа. - 2011. - № 1. - С. 30-36.

Дженкова В. И. Анализ инвестиционно-инновационной деятельности ТНК в мире и в Украине / В. И. Дженкова, Е. С. Алешко, Н. Г. Лобаш [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2010_36/Zmist/1PDF.pdf.

Жук О. П. Процеси транснаціоналізацїї на сучасному міжнародному ринку / О. П. Жук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.5

Імперативи розвитку України в умовах глобалізації: Міжнародна навчально-наукова конференція (м. Чернігів, 12-13 червня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2009. -310 с.

Клочко В. Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою / В. Клочко // Економіка України. - 2010. - № 10. - С. 51-58.

Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики / Н.Д. Кондратьев. - М.: Экономика, 2006. - 526 с.

Косолапов H. Глобализация: Сущностные и международно-политические аспекты//Мировая экономика и международные отношения. -- 2010. -- № 3. -- С. 69-73.

Косолапов Н. Глобализация: территориально-пространственный аспект // Мировая экономика и международные отношения. -- 2009. -- № 6. -- С. 3-13.

Кочетов Э.Г. Глобалистика как геоэкономика, как реальность, как мироздание: Новый ренесанс -- истоки и принципы его построения, фундаментальные опоры, теоретический и методологический каркас.-- М.: ОАО Издательская группа «ПРОГРЕСС», 2009. -- 704с.

Кривобок В. Ю. Економічні проблеми розвитку України за умов глобалізації / В. Ю. Кривобок // Управління розвитком, 2011. - № 5. - С. 11.

Мовсесян А., Огнивцев С. Транснациональный капитал и национальные государства // Мировая экономика и международные отношения. -- 2009. -- № 6. -- С. 55-63.

Мочерний С.В. Світове господарство в умовах глобалізації : монографія / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, С.В. Фомішин. - К. : Ніка-Центр, 2006. - 200 с.

Новицький В.Є. Регулятивні стратегії відкритих економічних систем і глобальна конкуренція за ресурси / В.Є. Новицький // Економіка України. - 2010. - № 7. - С. 4-14.

Основні проблеми економіки розвитку : пер. з англ. / Д. Майєр, Д. Е. Раух, А. Філіпенко ; за ред. : А. Філіпенко.- К. : Либідь, 2008.- 684 с.

Прохорова М.Е. Діяльність транснаціональних компаній в умовах глобалізації світової економіки: Моногр. - Рівне: Видавець Олег Зень. 2011. - с. 262 - 282.

Процесс транснационализации и его роль в Украине [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.kneu.kiev.ua/ST_CONF/DOKLAD/dokl10r.html.

Рибчук А.В. Глобальна виробнича інфраструктура як результат розширення інтернаціоналізації господарського життя//Актуальні проблеми економіки. -- 2010. -- № 6, С. 92-96.

Семенов А. А. Діяльність ТНК та їх вплив на економічний розвиток країни / А. А. Семенов, В. В. Крижанівська [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rusnauka.com/10_NPE_2008/Economics/28839.doc.htm.

Сіденко В. Зовнішні аспекти макроструктурних зрушень // Макроструктурна політика та ринкова трансформація / За ред. Я. Кліха,І. Крючкової та В. Сіденка. -- К: Вид-во «Заповіт», 2009.- с. 44.

Социально-зкономические проблемьі информационного общества : моногр. /

В. М. Геец, В.Г. Кремень, В. П. Семиноженко [та ін.] ; за ред. Л. Г. Мельника. - Сумьі : Университет. кн., 2007.- 430 с.

Стратегія економічного і соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки//www.niss.gov.ua/.

Стукало Н. В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації / Н. В. Стукало // Фінанси України. - 2010. - № 1. - С. 30-32.

Указ Президента України «Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки» від 28 квітня 2004 року № 493/2004 - Офіційний сайт ВРУ

Україна в глобалізованому світі : зб. наук. праць / НАН України. Ін-т світової економіки і міжнародних відносин; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 2010. - 176 с.

Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посіб. / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. -- К.: Либідь, 2009. -- 470 с.

Ушакова Н.Г., Помінова І.І. Соціально-економічні типи країн: Навч. посіб. - К.: ВД „Професіонал”, 2009. - 304 с.

Філіпенко А. С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність / А. С. Філіпенко.- К. : Знання, 2009.- 670 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Географічна структура експорту товарів до України, млн. дол. США

Роки	Всього	Країни СНД	Інші країни світу	Європа	Країни ЄС	Азія	Африка	Америка	Австралія і Океанія	Інші
1996	14400,8	7222,0	7178,8	3456,9	3313,9	2894,2	209,3	598,3	20,1	-
2009	34228,4	10531,1	23697,3	10881,4	10233,4	8576,9	2393,9	1831,2	13,7	0,2
2010	38368,0	12351,1	26016,9	12625,5	12087,9	8446,2	2373,7	2550,9	17,9	2,7
2011	49296,1	18087,0	31209,1	14773,8	13916,4	10881,6	2792,0	2686,3	15,7	59,7
2012	66967,3	23166,3	43801,0	19732,8	18129,5	15887,0	3902,4	4144,0	64,0	70,8
2013	39695,7	13472,9	26222,8	10264,5	9499,3	12131,7	2627,8	1124,2	21,6	53,0
2014	51405,2	18740,6	32664,6	13829,6	13051,9	13715,4	3018,7	2000,0	28,4	72,5

Географічна структура імпорту товарів до України, млн. дол. США

Роки	Всього	Країни СНД	Інші країни світу	Європа	Країни ЄС	Азія	Африка	Америка	Австралія і Океанія	Інші
1996	17603,4	11172,1	6431,3	4655,6	4492,2	672,6	141,5	931,0	24,3	6,3
2009	36136,3	16988,3	19148,0	12666,4	12191,9	4685,5	426,2	1265,5	103,9	0,5
2010	45038,6	20112,3	24926,3	16804,2	16194,6	6143,7	413,0	1465,3	99,5	0,6
2011	60618,0	25469,3	35148,7	23048,9	22218,7	9042,2	673,1	2255,4	128,4	0,7
2012	85535,3	33377,8	52157,5	30477,0	28868,4	15497,7	1559,1	4190,6	431,7	1,4
2013	45433,1	19692,6	25740,5	16233,8	15392,7	6538,6	617,6	2197,9	149,4	3,2
2014	60742,2	26697,4	34044,8	20004,5	19101,2	10023,3	874,4	2879,4	261,4	1,8

Додаток Б

Географічна структура імпорту послуг до України, млн. дол. США

Роки	Всього	Країни СНД	Інші країни світу	Європа	Країни ЄС	Азія	Африка	Америка	Австралія і Океанія	Невизначені країни
Експорт
1996	4746,6	3474,8	1271,8	660,6	632,6	242,6	29,5	131,0	3,5	204,6
2009	6134,7	2815,5	3319,2	1870,4	1766,4	593,1	72,2	476,8	6,9	299,8
2010	7505,5	3409,9	4095,6	2360,8	2271,8	734,2	94,3	574,8	10,5	321,0
2011	9038,9	3666,3	5372,6	3154,1	2979,7	939,0	125,9	793,1	16,4	344,1
2012	11741,3	4245,5	7495,8	4176,4	4066,3	1380,5	203,1	1247,2	26,4	462,2
2013	9598,3	3826,6	5771,7	2936,1	3020,5	1162,4	164,4	1117,5	31,3	360,0
2014	11759,4	5609,6	6149,8	3298,5	3188,7	1072,2	152,9	1235,7	40,8	349,7
Імпорт
1996	1204,5	343,8	860,7	267,7	256,6	91,4	6,3	278,7	0,2	216,4
2009	2935,0	509,3	2425,7	1220,2	1298,6	462,5	28,7	391,7	1,7	320,9
2010	3719,4	690,4	3029,0	1703,9	1794,3	534,8	50,7	396,1	1,7	341,8
2011	4980,6	799,8	4180,8	2402,1	2596,5	745,5	61,9	574,7	2,7	393,9
2012	6468,0	1058,0	5410,0	3488,9	3836,8	1156,7	87,0	570,4	4,9	102,1
2013	5173,5	787,2	4386,3	2640,2	3042,0	1038,8	43,2	450,4	7,2	206,5
2014	5447,7	939,8	4507,9	2420,9	3023,5	1223,0	45,0	571,0	8,0	240,0

Додаток В

Трудові мігранти за країнами перебування, статтю та місцем проживання до виїзду за кордон, 2014 р.

	Всього	Жінки	Чоловіки	Міські поселення	Сільські поселення
Кількість трудових мігрантів, всього, тис. осіб.	1 476,1	484,8	991,3	803,2	672,9
у т. ч. за країнами перебування, %: Російська Федерація	48,1	30,0	57,0	49,0	47,0
Італія	13,4	25,1	7,7	13,3	13,7
Чеська Республіка	11,9	10,5	12,5	8,4	16,0
Польща	8,0	10,6	6,7	6,6	9,6
Угорщина	3,2	2,7	3,4	2,8	3,6
Іспанія	2,7	3,8	2,2	3,5	1,8
Португалія	2,6	3,3	2,3	2,6	2,6
Інші країни	10,1	14,0	8,2	13,8	5,7

Додаток Г

Розподіл державного ТНК по регiонах / країнам базування, 2014 рік

Регіон / країна Кількість Частка

Всі країни світу 653 100,0

Розвинені країни 286 43,8

Європейський союз 223 34,2

Данія 36 5,5

Фінляндія 21 3,2

Франція 32 4,9

Німеччина 18 2,8

Польща 17 2,6

Швеція 18 2,8

нші країни 81 12,4

Інші європейські країни 41 6,3

Норвегія 27 4,1

Швейцарія 11 1,7

Інші країни 3 0,5

Сполучені Штати 3 0,5

Інші розвинуті країни 18 2,8

Японія 4 0,6

Інші країни 14 2,1

Країни, що розвиваються 345 52,8

Африка 82 12,6

Південна Африка 54 8,3

Інші країни 28 4,3

Латинська Америка

та Карибський басейн 28 4,3

Бразилія 9 1,4

Інші країни 19 2,9

Азія 235 36,0

Західна Азія 70 10,7

Кувейт 19 2,9

Об'єднані Арабські Емірати 21 3,2

Інші країни 30 4,6

Південна, Східна та

Південно-Східна Азія 165 25,3

Китай 50 7,7

Індія 20 3,1

Іран, Ісламська Республіка 10 1,5

Малайзия 45 6,9

Сингапур 9 1,4

Інші країни 31 4,7

Південно-Східна Європа і СНД 23 3,5

Російська Федерація 14 2,1

Інші країни 9 1,4

Додаток Д

Фактори інвестиційної привабливості регіонів світу

Додаток Ж

Динаміка реального ВВП та світової торгівлі за регіонами та групами країн світу (процентні зміни до попереднього року)

Регіон	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015, прогноз
Світ, всього	5,2	3,0	-0,5	5,2	3,8	3,3	3,9
Розвинуті країни	2,7	0,5	-3,4	3,2	1,6	1,2	1,9
США	2,0	0,4	-2,6	3,0	1,8	1,8	2,2
Європейський Союз	3,1	0,9	-4,1	2,0	1,6	-0,1	1,2
Країни Єврозони	2,7	0,6	-4,1	1,9	1,6	-0,5	0,8
Японія	2,4	-1,2	-6,3	4,4	-0,9	1,7	1,6
Нові індустріальні країни Азії	5,7	1,8	-0,8	8,4	4,2	3,3	4,1
Країни з ринком, який формується, та країни, що розвиваються	8,3	6,1	2,7	7,3	6,2	5,4	5,9
Центральна та Східна Європа	5,4	3,0	-3,6	4,5	5,1	1,1	2,4
СНД	8,6	5,5	-6,4	4,6	4,5	3,7	3,8
Країни Азії, що розвиваються	10,6	7,9	7,2	9,5	7,9	7,3	7,8
Китай	13,0	9,6	9,2	10,4	9,2	8,2	8,8
Індія	9,3	7,3	6,8	9,9	7,4	7,0	7,3
ASEAN-5	6,3	4,7	1,7	6,9	4,8	5,2	5,6
Латинська Америка	5,7	4,3	-1,7	6,1	4,6	3,6	3,9
Близький Схід та Північна Африка	6,3	5,1	1,8	4,3	3,1	3,2	3,6
Африка на Південь від Сахари	6,9	5,5	2,8	5,3	4,9	5,5	5,3
Обсяги світової торгівлі (товари та послуги)	7,2	2,8	-10,9	12,7	6,9	3,8	5,4
Імпорт
Розвинуті країни	4,7	0,6	-12,6	11,5	4,8	2,0	3,9
Країни що розвиваються	14,0	8,5	-8,3	15,0	11,3	7,1	7,7
Експорт
Розвинуті країни	6,1	1,9	-12,2	12,2	5,5	2,4	4,7
Країни що розвиваються	9,5	4,0	-7,5	13,8	9,0	6,1	7,0

Размещено на Allbest.ru

...