Міжнародна економічна інтеграція в країнах Латинської Америки
Характеристика економічного потенціалу Латинської Америки, історичні аспекти та перспективи міжнародної інтеграції. Особливості діяльності міжнародних організацій та регіональних об’єднань, розвиток торгових відносин, показники експорту та імпорту.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.06.2016 |
| Размер файла | 56,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2.3 Союз південноамериканських націй
C 2004 р. МЕРКОСУР та АСН вели переговори про створення нового об'єднання Унасур - Союз південноамериканських націй, з єдиним центральним банком. 9 грудня 2004 року Унасур заснований на саміті 12 держав в Кусько (Перу).
Також зазначимо, що підписання декларації було приурочене до 180-ої річниці розгрому іспанських конкістадорів латиноамериканською армією на чолі Симона Болівара в битві при Аякучо (Перу).
Таким чином формально завершений процес створення об'єднання, заснованого ще в 2004 році, а країни південноамериканського континенту отримали новий інструмент для вирішення виникаючих проблем власними силами. Головна мета нового регіонального об'єднання - посилення політичної співпраці, економічна інтеграція і захист загальних інтересів.
Новий блок підсилить позиції регіону в ХХI столітті, до 40-х років якого, повідомила Бачелет, більше 60 % світової економіки будуть зосереджені в країнах, що розвиваються, і не в останню чергу - в південноамериканських.
УНАСУР - найкрупніше інтеграційне співтовариство в Латинській Америці. Блок охоплює територію в 17,6 млн кв км з населенням понад 377 млн людей і сукупним ВВП більше 1,23 трлн доларів.
Його основне завдання - об'єднати зусилля всіх країн континенту для вирішення проблем регіону в різних сферах - економічній, енергетичній, військовій і соціальній, використовуючи вже наявні механізми Андського співтовариства націй (АСН) і Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР) [12].
Деякі учасники сподіваються, що нове об'єднання стане регіональною версією Європейського Союзу. У той же час лідер Венесуели Уго Чавес припускає, що об'єднання стане противагою США. Планується, що саміти глав держав союзу будуть щорічними, а зустрічі на рівні міністрів - щоквартальними. Штаб-квартира об'єднання буде в еквадорському Кіто. Головувати в блоці його члени будуть по черзі, першою очолила Союз націй президент Чилі Мішель Бачелет. Вступити до Союзу може будь-яка країна континенту. Латинська Америка повинна стати континентом, де нікому не можна порушувати демократичні закони.
Зауважимо, що Гайана і Суринам підписали декларацію, але відклали свій вступ до Південноамериканського співтовариства націй на невизначений термін. Найбільшу активність при створенні співтовариства проявили колишні президенти Перу Алехандро Толедо і Бразилії Луіс Інасіу Лула та Сілва. Планується, що попередньо Південноамериканське співтовариство розвиватиметься шляхом політичної координації дій країн-учасниць, а в майбутньому мають бути створені загальноамериканські інститути -- рада міністрів, південноамериканський парламент і суд правосуддя.
Договір про створення Південноамериканського союзу націй (УНАСУР) підписали 23.05.2008 року в бразильській столиці, місті Бразіліа, президенти дванадцяти держав регіону: Аргентина; Боливия; Бразилия; Венесуэла; Гайана; Колумбия; Парагвай; Перу; Суринам; Уругвай; Чили; Эквадор [27].
Отже, 23 травня 2008 року на саміті UNASUR в Бразилії було прийнято не просте політичне рішення, це своєрідна чергова конфедерація країн. Тобто прийняте рішення про створення регіонального показного органу «за зразком Європарламенту». 16 грудня 2008 року в р. Сальвадор (Бразилія) на позачерговому саміті УНАСУР була створена Південноамериканська рада оборони (ЮАСО), дорадчий і координаційний механізм, направлений на забезпечення умов для зниження напруженості на континенті.
28 серпня 2009 в р. Барілоче (Аргентина) відбувся черговий саміт організації. Основне питання порядку денного -- присутність США на семи військових базах Колумбії, проти чого різко заперечує президент Венесуели Уго Чавес. У травні 2010 року під час зустрічі представників країн-учасниць UNASUR в Буенос-Айресі, був вибраний перший генеральний секретар цієї організації -- колишній президент Аргентини Нестор Кіршнер. Його вибрали на дворічний термін. Очікується, що в столиці Еквадору Кито буде побудована штаб-квартира UNASUR, а місцерозташуванням загального парламенту буде місто Кочабамба в Болівії.
3. Перспективи розвитку економічної інтеграції
3.1 Перспективи розвитку МЕРКОСУР
Не можна не відзначити, що невід'ємним атрибутом розвитку кожного інтеграційного угруповання є різні “вузькі місця”, набір дискусійних питань з певних проблем. У випадку МЕРКОСУР “камені спотикання”, які здатні спровокувати інтеграційну кризу, закладені передовсім у площині аргентино-бразильських відносин, що становлять становий хребет об'єднання. Основний акцент у цих відносинах приділяється взаємодії у промисловості, головним чином, у машинобудуванні й енергетиці, традиційно менша увага приділяється інтеграції фінансових і банківських систем, створенню єдиного ринку робочої сили.
Першим “вузьким місцем” у відносинах країн МЕРКОСУР можна назвати енергетичну проблему. Необхідно відзначити, що в МЕРКОСУР у цілому енергетиці приділяється підвищена увага й гарантується стабільність поставок енергоносіїв. Іншим напрямком протиріч в аргентино-бразильських відносинах є сфера координації макроекономічної політики. Складності в даній сфері цілком зрозумілі, оскільки мова йде про часткову відмову від економічного суверенітету, що є досить хворобливою темою, особливо в кризові роки. У 2000 р. на зустрічі президентів країн МЕРКОСУР була досягнута домовленість про координацію окремих найважливіших макроекономічних показників, таких, як темпи інфляції, дефіцит держбюджету (3 % на рік) і внутрішній борг.
Третій напрямок розбіжностей - добудовування протягом останніх років так званих “верхніх поверхів” Єдиного зовнішнього митного тарифу (ЄЗМТ), що стосуються інвестиційних товарів і засобів комунікації. Труднощі в даній сфері є відбиттям значних розходжень в економічній стратегії країн-учасниць. Бразилія являє собою державу-гігант, що володіє великими ресурсами й прагне розвивати широке коло найсучасніших високотехнологічних галузей, які на певному етапі свого розвитку мають потребу в захисті від зовнішньої конкуренції. Аргентина, а разом з нею й інші учасники угоди, маючи не настільки розвинені й конкурентоспроможні галузі промисловості й помітне відставання продуктивності праці у багатьох з них, орієнтуються в довгостроковій перспективі на імпорт багатьох видів складного устаткування й технологій. Встановлення високого ЄЗМТ означатиме для них різке вповільнення процесу модернізації.
У грудні 2007 р. в Монтевідео відбувся 34 саміт МЕРКОСУР, на порядку денному якого стояли питання, пов'язані з Єдиним зовнішнім митним тарифом (ЄЗМТ) і підписанням Митного кодексу. Уругвай, що головує на зустрічі, неодноразово закликав до пом'якшення вимог, до укладення двосторонніх торговельних угод з іншими країнами, включаючи ЄС. На сьогоднішній день країни, що входять у МЕРКОСУР, не можуть це робити самостійно. На думку Уругваю та Парагваю, доступ товарів на ринки Аргентини й Бразилії утруднений через обмеження, що запроваджуються даними країнами [30].
Крім того, наприкінці 2007 р. урядами Аргентини, Бразилії, Венесуели, Парагваю, Болівії та Еквадору був підписаний Акт про створення “Банку Півдня” із капіталом 7 млрд дол. На думку експертів, створення цієї установи не тільки зміцніть інтеграцію в Південній Америці, але й стане відправним пунктом у реформуванні всієї світової фінансової системи. Вперше ідея формування нового фінансового органу була висловлена ще в 2006 році венесуельським Президентом Уго Чавесом. За цей час Каракас грунтовно підготувався до реалізації своєї ініціативи -Венесуела в 2007 р. покинула й МВФ, і Світовий банк. Зв'язок інших держав, що ввійшли до Вапсо йеі 8иг, із цими глобальними інститутами також ослабнув в останні роки. За оцінками аналітиків, левова частка активів нового банку буде надана Бразилією та Венесуелою. На думку директора Інституту Латинської Америки РАН В. Давидова, рішення даних країн узяти на себе більшу частину витрат обумовлене тим, що вони прагнуть регіонального лідерства. За підрахунками аналітиків, у Латинській Америці є більше 200 млрд доларів вільних засобів, які можуть бути з успіхом інвестовані в регіоні, що навряд чи порадує США, оскільки більша частина даних грошей вкладена зараз у американські цінні папери. На тлі “загальмованої” на початку 2000-х років інтеграції у Латинській Америці виділяється Чилі, що є країною з економікою, що розвивається найбільш динамічно, стійкою політичною системою, демократичними інститутами правової держави й громадянського суспільства. Чилі не є повноправним членом жодного з наявних інтеграційних угруповань (крім ЛАІ), лише асоційованим членом АСН і МЕРКОСУР. Починаючи з 1990-х років, Чилі уклала десятки двосторонніх угод про вільну торгівлю як з латиноамериканськими країнами, так і з вищезгаданими регіональними інтеграційними угрупованнями, зі США й Канадою, з ЄС, ЕАВТ, а також з Республікою Корея й КНР. У результаті левова частка її міжнародної торгівлі ведеться на преференційній основі відповідно до тих позицій, які були зафіксовані у двосторонніх угодах [32].
Наприкінці червня 2008 р. у аргентинському місті Сан-Мігель-де-Тукуман відбувся 35 саміт МЕРКОСУР, на якому обговорювались такі питання, як зростання світових цін на продукти харчування та енергоресурси. Президенти домовилися використовувати наявний потенціал МЕРКОСУР під час продовольчої кризи та стрімкого зростання цін на нафту. Нагадаємо, що країнам регіону належать 120 млн гектарів культивованих земель, 300 млн голів худоби. Вони постачають на світовий ринок третину світового експорту курячого м'яса, 10 % молока та ін. Президент Венесуели У. Чавес запропонував створити спеціальний фонд для забезпечення продовольчої безпеки, засоби до якого могли поступати від продажу нафти. Одним із прикладів поглиблення інтеграції повинно стати намічене на найближчі місяці скасування паспортного режиму між всіма країнами МЕРКОСУР, що розглядається як крок на шляху до запровадження спільного громадянства. Також на саміті були підписані торгові угоди з Південноафриканським митним союзом, Туреччиною та Йорданією, що передбачають скорочення мит і створення у майбутньому Зони вільної торгівлі.
3.2 Перспективи подальшої інтеграції країн-членів УНАСУР
Говорячи про перспективи УНАСУР, слід, на нашу думку, враховувати аспекти, що ускладнюють поглиблення інтеграції між країнами Південної Америки. По-перше, асиметрія економічного розвитку країн: так, Бразилія постачає майже половину всього ВВП УНАСУР. За даними СЕРАЬ (ЕКЛАК - Економічна комісія для Латинської Америки та Карибського басейну). ВВП 12 країн південної Америки в 2006 р. досяг 2,5 трлн доларів, а доля Бразилії складала 1,06 трлн. По-друге, існуючі прикордонні протиріччя між Чилі та Перу, Еквадором та Колумбією становлять ще одну перешкоду для регіональної політичної інтеграції.
У 1999 р. латиноамериканська інтеграція зробила крок за рамки регіону: у Бразилії відбувся перший саміт Латино-Карибської Америки і Європейського Союзу. З того часу зустрічі лідерів двох континентів відбуваються регулярно. Угоди про вільну торгівлю з ЄС вже уклали Мексика й Чилі. Цим шляхом ідуть й інші країни. Мексика, Перу й Чилі беруть активну участь у роботі Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), що об'єднує 22 економіки світу. Так два форуми АТЕС мали місце в Латинській Америці - в 2002 р. у Мексиці та 2004 р. у Чилі. У травні 2005 р. з ініціативи Лули у столиці Бразилії відбувся саміт Південноамериканського співтовариства націй (ПСН) і Ліги арабських держав (ЛАД). У кожної з цих організацій є безліч власних “хвороб”: диспропорції в економічному розвитку, соціальні контрасти, розходження в політичному устрої, що, однак, не бажає зміцнювати зв'язки між регіонами та в перспективі утворити зони вільної торгівлі між МЕРКОСУР та Радою співробітництва країн Перської затоки. Двигуном даного процесу є Лула, толерантний політик, що прагне шукати й знаходити компроміси та уникати конфронтації. Ця ініціатива органічно вписується у зовнішньополітичну й зовнішньоекономічну стратегію Бразилії, одним з її ключових напрямків якої є співробітництво по вектору “Південь-Південь”. Важливою формою трансконтинентальної інтеграції є Ібероамериканський саміт, де поряд з Іспанією й Португалією представлені 22 латиноамериканські країни.
У контексті інтеграційних процесів у Західній півкулі варто акцентувати увагу на т. зв. “факторі Чавеса”. Венесуельський Президент виступає в ролі своєрідного “збудника спокою”. Він позиціонує себе як спадкоємець Симона Болівара й категоричний супротивник всіх ініціатив Вашингтона. Його першою ініціативою в латиноамериканській політиці стала пропозиція про скликання в Каракасі саміту з метою обговорення питання про створення Конфедерації держав Латинської Америки. Однак тоді, в 1998 році, більшість президентів країн Латинської Америки поставилися до цієї пропозиції прохолодно. Через 6 років ситуація радикально змінилася [32].
На початку 2000-х рр. Президент Венесуели розгорнув бурхливу зовнішньополітичну активність, спрямовану на економічну інтеграцію Латинської Америки. У першу чергу, були зроблені кроки на зустріч Бразилії й Аргентині, з якими підписано угоди про співробітництво в галузі торгівлі й енергетики. В 2004 р. Венесуела оголосила про намір здійснювати 25 % своїх закупівель в Аргентині й Бразилії, тоді як дотепер основним постачальником промислових товарів у Венесуелу були США.
Одночасно Каракас розширює стратегічний альянс із Кубою. У грудні 2004 року під час візиту на Кубу У. Чавес оголосив про підписання ним та лідером Куби Ф. Кастро документу, що одержав назву “Боліваріанська альтернатива для Америки”. Незабаром до даної ініціативи приєдналися Болівія та Нікарагуа (ліві Президенти Е. Моралес (2006) та Д. Ортега (2006), про своє прагнення приєднатися оголосив і Еквадор. Основою об'єднання повинна була стати ідея взаємодопомоги на неринковій основі. АЛБА закладає в основу своєї діяльності принцип “кооперативних переваг”, що протиставляється ліберальній догмі “порівняльних переваг”/ На думку У. Чавеса, неоліберальна модель вільної торгівлі тільки закріплює нерівність і нееквівалентний обмін між багатими і бідними країнами, на противагу їй модель “кооперативних переваг” припускає усунення нерівності в розвитку через різні компенсаційні механізми. АЛБА передбачає створення єдиної енергетичної мережі, єдиної валюти, банку, програм розвитку і загальноамериканських ЗМІ (телевізійного каналу й радіо).
Отже, Альтернатива є не інтеграційним об'єднанням у справжньому сенсі цього слова, а субсидіарним проектом, у рамках якого Венесуела намагається за допомогою великих фінансових вливань згуртувати на антиамериканській політичній основі країни, що приєдналися до АЛБА. Так, Венесуела покинула Андське співтовариство, оскільки Колумбія й Перу погодилися укласти Угоду про вільну торгівлю зі США. Перші кроки з реалізації плану вже почалися. Так, Венесуела постачає Кубі нафту за зниженими цінами (також як і багатьом іншим країнам Карибського басейну), а Куба, у свою чергу, розгорнула у Венесуелі сотні безкоштовних медичних установ, у тому числі обладнаних найбільш передовим медичним устаткуванням, відправила 40 тисяч лікарів і вчителів для здійснення соціальних програм. Тисячі молодих фахівців з Венесуели й інших країн Латинської Америки одержують безкоштовну медичну освіту на Кубі. Створено панамериканський телеканал (ТelePAN), покликаний знищити монополію західних ЗМІ та інформацію. Таким чином, Боліварійська революція зробила Венесуелу провідною революційною силою в Латинській Америці.
Останнім часом лідер АЛБА Уго Чавес активізує діяльність у країнах Центральної Америки та Карибського басейну, що кидає прямий виклик інтересам Вашингтону в регіоні. У січні 2008 р. у столиці Венесуели Каракасі відбувся VI саміт АЛБА, на якому до блоку приєдналася Домініка. На порядку денному також було заснування нового Банку АЛБА із капіталом 1 млрд доларів та підписання серії економічних і соціальних угод між країнами-членами, зокрема Нікарагуа та Венесуела підписали угоду про кооперацію в соціальних програмах, що включає розбудову восьми Центрів дитячого розвитку в Нікарагуа, призначених для 47 тис. безпритульних дітей. Показовим також є той факт, що на саміті крім лідерів країн-учасниць АЛБА були присутні представники Антигуа та Барбуда, Сент-Вінсенту та Гренадінів, Еквадору, Сен-Кітсу і Невіс, Гондурасу, Гаїті та Уругваю. У квітні 2008 р. країни АЛБА, занепокоєні підвищенням цін на основні продукти харчування на світових ринках, створили Фонд харчової безпеки із капіталом 100 млн дол. Дані капіталовкладення будуть використовуватися при загрозі нестачі основних продуктів харчування у країнах-членах АЛБА (Венесуелі, Болівії, Кубі, Нікарагуа). Серед останніх новин блоку - приєднання до Боліваріанської альтернативи Гондурасу 25 серпня 2008 р. У виступі Президент Республіки М. Зелайя зазначив, що “Гондурас не буде питати дозволу будь-якої імперіалістичної країни на вступ до АЛБА” (Гондурас є учасником пакту про вільну торгівлю між США та країнами Центральної Америки).
Висновки
економічний міжнародний інтеграція торгівля
Латинська Америка є одним з найбільш перспективних економічних регіонів світу, до неї відносяться: Аргентина; Беліз; Болівія; Бразилія; Чилі; Колумбія; Коста-Ріка; Куба; Домініканська Республіка; Еквадор; Сальвадор, Гватемала; Гаїті; Гондурас; Мексика; Нікарагуа; Панама; Парагвай; Перу; Уругвай; Венесуела; Французька Гвіана; Гваделупа; Мартініка; Пуерто-Ріко.
Сучасна Латинська Америка в цілому - нетто-імпортер енергоресурсів, у першу чергу рідкого палива. Але три її нафтовидобувні країни - Мексика, Венесуела і Тринідад є експортерами нафти і нафтопродуктів на світовому ринку. Однак, майбутнє регіону з огляду на ті процеси економічної та політичної інтеграції, які відбуваються в Латинській Америці вбачається перш за все в становленні та розвитку високотехнологічних та конкурентоздатних галузей промисловості не добувної, а саме обробної та наукоємного виробництва.
Тема глобалізації та регіональної економічної інтеграції протягом останніх десятиріч залишається однією з найбільш актуальних. Система міжнародних відносин, основним суб'єктом якої була національна суверенна держава, змінюється. Інтеграційні процеси, що активно розгортаються останнім часом на всіх континентах, являють собою якісно нову форму міждержавної взаємодії. Третє та сьоме місце у списку найбільш значимих інтеграційних об'єднань у світі займають угруповання Західної півкулі, а саме МЕРКОСУР та АСН.
Варто наголосити, що найсильнішими економічними інтеграційними об'єднаннями Латинської Америки є МЕРКОСУР та Андське співтовариство націй. Головною особливістю АСН є створення інституціональної структури з наднаціональними функціями за моделлю ЄС, тоді як МЕРКОСУР відрізняється децентралізованою організаційною структурою, в основу якої покладений принцип консенсусу. Обсяг внутрішньо-зональної торгівлі Латинської Америки, що певною мірою визначає ступінь інтеграції того або іншого блоку, є значно нижчим від європейських або азійських. У регіоні вони становлять 17 %, в Азії -34 %, у НАФТА - 56 %, а в Євросоюзі - 62 %. Характерна риса інтеграційних процесів у Латинській Америці полягає в тому, що підписання угод у рамках регіональних угруповань аж ніяк не означає їхнього послідовного виконання. Проте, незважаючи на труднощі, протиріччя, дискусійні питання, інтеграція є дуже значимою тенденцією для латиноамериканських держав: проектів багато, причому не тільки на папері. Які із них виявляться ефективними самі по собі, які послужать основою для більше широких об'єднань, а які відімруть - покаже час.
Щодо прогнозу на майбутнє, то в наступні роки Бразилія підтвердить свій статус висхідного гіганта й стане нарощувати зусилля з формування власної зони впливу в Південній Америці. Перекомпонування інтеграційних блоків усередині регіону й протиріччя, що оголилися в ході багаторічних переговорів про створення Панамериканської зони вільної торгівлі (FTAA-АЛКА), не дозволяють із упевненістю прогнозувати долю даного проекту. Очевидно, однак, що його реалізація в кожному разі відкладається. У перспективі вона як і раніше можлива, але в урізаному вигляді й обмеженому форматі. Особливого значення набуває вісь співробітництва, що формується в рамках Ібероамериканського cпівтовариства. Можна очікувати, що вступ Венесуели до МЕРКОСУР додасть серйозного стимулу подальшому розвитку найбільш потужного інтеграційного блоку Латинської Америки. Правда, зважаючи на особливості нинішнього венесуельського режиму, варто враховувати ризик того, що конфліктний потенціал усередині МЕРКОСУР збільшиться. У свою чергу, на півдні регіону варто очікувати подальшу диверсифікацію зовнішніх економічних і політичних зв'язків у дусі “відкритого регіоналізму”. Також новим фактором розвитку латиноамериканських держав стало розширення їхнього співробітництва із країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону в рамках АТЕС, арабськими країнами та Південною Африкою.
Останнім часом все більшого розвитку отримує таке інтеграційне об'єднання як УНАСУР яке було створене за зразком Європарламенту. Особливої уваги заслуговують створені в 2009-2010 роках, наддержавні інституції в форматі регіональних показних органів, які фактично стають координаційними центрами країн Латинської Америки.
Література
1. Весела Н.М. Питання безпеки у фокусі інтеграції країн Латинської Америки та Карибського басейну у 90-х роках // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. - Вип. 27 (Част. 2).
2. Весела Н.М. Роль Бразилії в інтеграційних процесах в Латинській Америці. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: «Міжнародні відносини». Випуск 14. - К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 2009. - С. 27 - 29.
3. Весела Н.М. Участь Мексики у НАФТА. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 10 (Частина ІІ). - К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 2003. - С. 30 - 35.
4. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л.І. Міжнародні економічні організації: Навч. посібник. - К.: ВД “Професіонал”, 2006.
5. Государство, гражданское общество и процесс демократизации в Латинской Америке / РАН Институт Латинской Америки / Б.М. Мерин (ред.). - М., 2009. - 254 с.
6. Діловий імідж України. Інтеграція у світовий економічний простір / Л.М. Авраменко (авт.-уклад.). - К.: Інформаційно-видавничий центр «Діловий партнер», 2004. - 720 с.
7. Добровольський О.В. Геополітичний розвиток Південної Азії, Океанії, Африки й Латинської Америки та інтереси України. - К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2006. - 128 с.
8. История Латинской Америки: Вторая половина XX века / РАН Институт всеобщей истории / Е.А. Ларин (отв.ред.). - М.: Наука, 2004. - 607с.
9. Князєва І.В. Особливості й тенденції інтеграційного розвитку у рамках НАФТА в контексті глобалізації світової економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2000. - 19 с.
10. Ковальова О. Інтеграційна перспектива у Західній півкулі // Дослідження світової політики. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2010. - Вип. 19.
11. Ковальова О.І. Політична інтеграція в Латинській Америці: генеза, ключові характеристики, детермінанти кризових тенденцій: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України Інститут світової економіки і міжнародних відносин - К., 2004. - 20 с.
12. Комкова Е.Г. Новый этап канадо-американской интеграции // США - Канада: экономика, политика, культура. - 2008. - № 5.
13. Кудрявцева Е.Ю. МЕРКОСУР: трудности и ожидания современного этапа // Латинская Америка. - 2008. - № 3.
14. Кузьмин В.В. НАФТА: процесс и результаты развития // Латинская Америка. - 2007. - № 4.
15. Латинская Америка: политические партии и социальные движения / РАН. Институт Латинской Америки / З.В Ивановский (отв.ред.), А.Ф. Шульговский (отв.ред.). - М., 2004. - 179 с.
16. Ливенцев Н.Н., Харламова В.Н., Буглай В.Б., Алешин Д.А., Бабин Э.П. Международная экономическая интеграция: Учеб. пособие / МГИМО (У). - М: Экономистъ, 2006.
17. Марчук Н.Н., Ларин Е.А., Мамонтов С.П. История и культура Латинской Америки: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по направлению и спец. «История». - М.: Высшая школа, 2005. - 495 с.
18. Орлов А.Г. Высшие органы государственной власти стран Латинской Америки: Учеб. пособие / Московский гос. ин-т международных отношений (ун-т) МИД РФ. - М.: Анкил, 2004. - 152 с.
19. Посконина О.И. История Латинской Америки: До XX века. - М.: Весь мир, 2005. - 247 с.
20. Региональные и локальные конфликты в Латинской Америке: опыт урегулирования: Реферативный сб. / РАН Институт научной информации по общественным наукам (ИНИОН) / О.А. Жирнов (отв.ред.). - М., 2006. - 167с.
21. Романова З. Латинская Америка: региональная интеграция на новом витке развития // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - № 10.
22. Смаль І.В., Дмитренко О.Г. Економічна і соціальна географія Північної та Латинської Америки: Навч.- метод. посіб. / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. - Ніжин: НДПУ, 2006. - 83 с.
23. Ткач О.І. Модернізація політичних систем країн Латинської Америки (політологічний аналіз). - К.: Ніка-Центр, 2010. - 312 с.
24. Ткач О.І. Стратегії політичної модернізації країн Латинської Америки: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка - К., 2007. - 36 с.
25. Філіпенко АС, Будкін В.С., Грінченко Ю.Л., Дудченко М.А, Заблоцька Р.О. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності. -К: Знання України, 2004.
26. Хоменко Г. Створення американської Зони вільної торгівлі: порівняльний аналіз асиметричних стратегій США та країн Латинської Америки і Карибського басейну // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - К: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2010. - Вип. 57 (Част. 2).
27. Шевчук В.О. Економічні реформи у Латинській Америці: від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання. - Л.: Каменяр, 2005. - 320 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Лівий поворот в країнах Латинської Америки. Боліваріанська альтернатива для латиноамериканських країн. Шляхи врегулювання проблем у відносинах між США і країнами Латинської Америки. Політика латиноамериканських держав відносно Сполучених Штатів у ХХІ ст.
курсовая работа [45,5 K], добавлен 19.06.2011Огляд причин та умов розвитку міжнародної економічної інтеграції. Дослідження сутності, форми та основних етапів міжнародної економічної інтеграції. Характеристика процесів міжнародної економічної інтеграції в країнах Південної та Північної Америки.
курсовая работа [82,4 K], добавлен 22.11.2013Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції як найвищого ступеню розвитку міжнародних економічних відношень. Економічні наслідки вступу країн до торгово-економічних інтеграційних об’єднань. Вплив міжнародної торгівлі на вітчизняні монополії.
контрольная работа [60,9 K], добавлен 14.12.2009Поняття міжнародного ринку позикових капіталів. Передумови формування та розвитку світового ринку позикового капіталу. Сучасні тенденції розвитку ринку позикових капіталів, лізингу, становлення та розвиток іпотечного ринку в країнах Латинської Америки.
курсовая работа [93,4 K], добавлен 13.08.2008Вітчизняна теорія інтеграції. Сутність і особливості міжнародної економічної інтеграції, її форми. Північноамериканська угода про вільну торгівлі. Інтеграційні об'єднання в інших регіонах світу. Поетапність процесу міжнародної економічної інтеграції.
реферат [37,9 K], добавлен 19.11.2009Суть та цілі міжнародної економічної інтеграції, її форми та етапи. Економічні наслідки вступу країни до торгово–економічних інтеграційних об’єднань. Зовнішні чинники та внутрішні передумови економічної інтеграції України. Стратегічні напрямки інтеграції.
курсовая работа [271,6 K], добавлен 26.05.2014Передумови, сутність, цілі та головні риси економічної інтеграції. Основні етапи інтеграційних процесів. Процеси інтеграції в Північній Америці, Західній Європі та інших регіонах світу. Європейський напрямок регіональної інтеграції України до ЄС.
курсовая работа [84,2 K], добавлен 25.03.2011Функції міжнародних організацій в світовій системі. Класифікація і економічна характеристика провідних міжнародних організацій і їх значення в процесі міжнародної глобалізації. Членство та перспективи та наслідки вступу України до міжнародних організацій.
дипломная работа [751,0 K], добавлен 14.09.2016Цілі міжнародної економічної інтеграції. Економічні ефекти зони вільної торгівлі і митного союзу, сучасні інтеграційні процеси. Інтеграція України в сучасну міжнародну економічну систему. Проблеми і перспективи інтернаціоналізації української економіки.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 11.12.2011Економічна інтеграція як критерій розвитку країн та їхнього співробітництва. Аналіз та обґрунтування теоретичних концепцій економічної інтеграції, особливості включення України в глобальний економічний простір. Форми міжнародної економічної інтеграції.
реферат [29,8 K], добавлен 05.09.2009Особливості економічного розвитку індустріальної країни - Тайваню. Географічне розташування та стан внутрішньої економіки країни, її зовнішньоекономічні зв'язки. Показники динаміки імпорту та експорту, структурні показники розвитку міжнародної торгівлі.
реферат [348,4 K], добавлен 19.07.2010Розкриття суті міжнародної економічної інтеграції. Історія створення і механізм функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі. Особливості Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва і економічного союзу держав Південної Америки.
презентация [1,1 M], добавлен 10.10.2013Місце України в міжнародній економіці, аналіз географічної і товарної структури експорту та імпорту товарів та послуг, інвестиційної діяльності. Співпраця України з міжнародними організаціями та розробка стратегії міжнародної економічної діяльності.
курсовая работа [227,0 K], добавлен 06.03.2010Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.
курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010Історія виникнення, етапи розвитку та типізація міжнародних організацій. Головні передумови міжнародної економічної інтеграції. Особливості та проблеми інтегрування України в міжнародну економічну діяльність, її членство в міжнародних організаціях.
курсовая работа [118,2 K], добавлен 22.06.2010Дослідження особливостей стратегії експорту та імпорту. Вивчення впливу міжнародних факторів на створення продукції, її ціноутворення та просування на зовнішній ринок. Характеристика теорії міжнародної торгівлі, яка одержала назву теореми Хекшера-Оліна.
контрольная работа [33,5 K], добавлен 07.06.2010Міжнародна організація як постійно діюче добровільне об'єднання держав, створене для вирішення проблем у різних сферах міжнародного співробітництва. Роль міжнародних економічних організацій у світі. Проблеми інтеграції України у світове співтовариство.
реферат [25,7 K], добавлен 28.05.2010Поняття міжнародної економічної інтеграції, особливості розвитку сучасної інтеграційної взаємодії країн. Економічні ефекти функціонування регіональних угруповань. Вплив груп інтересів на політику торговельно-економічної інтеграції Європейського Союзу.
автореферат [56,0 K], добавлен 25.03.2012Визначення основних проблем інтеграції України в світовий економічний простір. Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і зміна структури економіки як чинники економічної інтеграції. Теорії міжнародної торгівлі і їх значення в розвитку економіки.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 25.04.2011Особливості економічного розвитку Таїланду. Географічне розташування нової індустріальної країни. Стан внутрішньої економіки та зовнішньоекономічні зв'язки. Показники динаміки імпорту та експорту. Рівень ВВП, визначення квот та ЗТО на душу населення.
контрольная работа [150,8 K], добавлен 02.03.2011
