Законодавство Європейського Парламенту та Ради ЄС у сфері якості харчової продукції та ступінь врахування його вимог в законодавчій та нормативно-правовій базі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законодавство Європейського Парламенту та Ради ЄС у сфері якості харчової продукції та ступінь врахування його вимог в законодавчій та нормативно-правовій базі України

Кодекс Аліментаріус (Codex Alimentarius) - збірник міжнародно схвалених і поданих в однаковому вигляді стандартів на харчові продукти, розроблених під керівництвом Всесвітньої Організації Охорони здоров'я - (WHO) та Продовольчої і Сільськогосподарської Організації ООН - (FAO), спрямованих на захист здоров'я споживачів і гарантування чесної практики в торгівлі.

Кодекс Аліментаріус, або харчовий кодекс, став глобальним орієнтиром для споживачів, виробників та переробників харчової продукції, національних органів з контролю якості харчових продуктів та міжнародної торгівлі харчовими продуктами. Цей кодекс вплинув на погляди і підхід виробників харчової продукції та на рівень інформованості кінцевих користувачів-споживачів. Його вплив розповсюджується на всі континенти, а внесок в охорону здоров'я населення та захист сумління в торгівлі харчовими продуктами дійсно не піддається вимірам.

Стандарти Кодексу Аліментаріус, що включають вимоги до продовольства, спрямовані на гарантування споживачеві здорового, безпечного продукту харчування, вільного від фальсифікації, правильно маркованого і представленого. Кодекс Аліментаріус також містить положення рекомендаційного характеру, яких повинна дотримуватися міжнародна спільнота для захисту здоров'я споживачів і забезпечення однакових торговельних методів, у вигляді правил і норм, настанов та інших документів, що сприяють досягненню цілей Кодексу.

Стандарти Кодексу Аліментаріус належать до характеристик продукту та можуть охоплювати усі властиві даному продукту характеристики, що регламентуються державою, або лише одну. Прикладом стандартів, що охоплюють лише одну характеристику, є гранично допустимий вміст у харчових продуктах залишків пестицидів або ветеринарних лікарських препаратів. Існують Загальні стандарти Кодексу Аліментаріус на харчові добавки и забруднюючі домішки і токсини у харчових продуктах, які містять як загальні, так і конкретні для окремих продуктів положення. "Загальний стандарт Кодекс Аліментаріус на маркування розфасованих харчових продуктів" охоплює всі харчові продукти, що входять у цю категорію. Оскільки стандарти стосуються характеристик продуктів, вони можуть застосовуватися всюди, де ведеться торгівля цими продуктами.

Методи аналізу й відбору проб Кодекс Аліментаріус, у тому числі методи аналізу на вміст забруднюючих домішок і залишків пестицидів і ветеринарних лікарських препаратів у харчових продуктах, також вважаються стандартами Кодекс Аліментаріус.

Технічні норми й правила Кодекс Аліментаріус, що включають гігієнічні норми й правила, визначають методи й способи виробництва, переробки, виготовлення, транспортування й зберігання окремих харчових продуктів або груп харчових продуктів, що вважаються необхідними для забезпечення безпеки харчових продуктів і їхньої придатності для вживання. В області гігієни харчових продуктів базовим текстом є "Загальні принципи харчової гігієни". У цьому документі розглядається застосування системи забезпечення безпеки харчових продуктів "Аналіз небезпечних факторів і критичні контрольні точки" (АНФККТ). Технічні норми й правила контролю за використанням ветеринарних лікарських препаратів служать загальним керівництвом у цій області.

Методичні вказівки Кодексу Аліментаріус розбиваються на дві категорії: принципи, якими визначається політика в певних ключових областях, і методичні вказівки по тлумаченню цих принципів або по тлумаченню положень загальних стандартів Кодексу Аліментаріус.

У випадках харчових добавок, забруднюючих домішок, гігієни харчових продуктів і гігієни м'ясопереработки основні принципи, що визначають регламентацію цих питань, включені у відповідні стандарти й технічні норми й правила. Є самостійні принципи Кодексу Аліментарісу, які охоплюють:

o додавання до харчових продуктів незамінних харчових речовин;

o контроль і сертифікацію імпорту й експорту харчових продуктів;

o встановлення й застосування мікробіологічних критеріїв для харчових продуктів;

o проведення оцінки мікробіологічного ризику;

o аналіз ризику в харчових продуктах, отриманих методами сучасної біотехнології.

Пояснювальні методичні вказівки Кодексу Аліментаріус містять у собі методичні вказівки, що стосуються маркування харчових продуктів, особливо регламентації заяв поміщених на етикетках про властивості продуктів. У цю групу входять методичні вказівки, що стосуються заяв про харчові й корисні властивості продуктів; умови виробництва, збуту й маркування харчових продуктів, зроблених на основі органіки, і харчових продуктів, що є, відповідно до заяви на етикетці, "дозволеними для вживання мусульманами" ("halal").

Є кілька методичних вказівок, що тлумачать положення "Принципів Кодексу Аліментаріус, що стосуються контролю й сертифікації імпорту та експорту харчових продуктів", а також методичних вказівок, що стосуються проведення оцінки безпеки харчових продуктів із ДНК-модифікованих рослин і мікроорганізмів.

Найбільшу групу спеціальних стандартів у Кодексі Аліментаріус складають так звані "стандарти на окремі товари", яких набагато більше, ніж інших стандартів. До основних товарів, включених до Кодексу Аліментаріус, відносяться:

o зернові, бобові і похідні продукти, у тому числі рослинні білки;

o жири та масла і продукти споріднених категорій;

o риба та рибні продукти;

o свіжі фрукти та овочі;

o перероблені та свіжозаморожені фрукти та овочі;

o фруктові соки;

o м'ясо та м'ясні продукти;

o супи та бульйони;

o молоко та молочні продукти;

o цукри, продукти з какао та шоколад, а також інші різні продукти. Стандарти на окремі товари зазвичай побудовані за єдиним зразком,

викладеним у "Керівництві з процедури Комісії Кодекс Аліментаріус". Формат стандартів містить наступні категорії інформації:

Розділ "Сфера застосування" містить назву харчового продукту, до якого належить стандарт, та у більшості випадків вказує, для яких цілей буде використовуватись товар.

Розділ "Опис" включає визначення продукту або продуктів, на які розповсюджується стандарт, з вказівкою в необхідних випадках сировини, з якої ці продукти одержано.

Розділ "Обов'язковий склад" містить інформацію про склад та відмінні характеристики товару, а також про будь-які обов'язкові та факультативні інгредієнти.

Розділ "Харчові добавки" містить назви добавок і їхню максимальну кількість, яку дозволено додавати в харчові продукти. Харчові добавки повинні бути визнані ФАО й ВОЗ як безпечні, а використання харчових добавок повинне відповідати "Загальному стандарту Кодекс Аліментаріус на харчові добавки".

Розділ "Забруднюючі домішки" містить інформацію про гранично припустимий вміст забруднюючих домішок, які можуть бути присутні у продукті або продуктах, охоплених даним стандартом.

Ці гранично припустимі вмісти засновані на наукових рекомендаціях ФАО та ВОЗ і повинні відповідати "Загальному стандарту Кодексу Аліментаріус на забруднюючі домішки і токсини в харчових продуктах". У необхідних випадках також дається посилання на встановлені в Кодекс Аліментаріус гранично припустимі вмісти залишків пестицидів і залишків ветеринарних лікарських препаратів у харчових продуктах.

Розділ "Гігієна" містить посилання на відповідні гігієнічні норми й правила Кодексу Алиментариус для даного товару.

Практично у всіх випадках потрібно, щоб у продукті не містилося патогенних мікроорганізмів або будь-яких токсинів або інших отрутних або шкідливих речовин у кількостях, що представляють небезпеку для здоров'я.

Розділ "Ваги й міри" містить такі положення, як заповнення тари й суха вага товару.

Розділ "Маркування" містить положення про назву харчового продукту й про будь-які особливі вимоги, що мають метою не допустити обману споживача або введення його в оману щодо характеру харчового продукту. Ці положення повинні відповідати "Загальному стандарту Кодексу Аліментаріус на маркування розфасованих харчових продуктів". Вказуються вимоги відносно переліків інгредієнтів і маркування дат і строків.

Розділ "Методи аналізу й відбору проб" містить перелік аналітичних методів, які необхідні для забезпечення відповідності товару вимогам даного стандарту. У розділі дається посилання на методи аналізу, що одержали міжнародне визнання та відповідають критеріям Комісії з точності, відтворюваності і т. д.

Незважаючи на те, що зростаючий в усьому світі інтерес до всієї діяльності в рамках Кодексу Аліментаріус ясно вказує на глобальне визнання філософії Кодексу Аліментаріус, що поєднує у собі гармонізацію, захист споживачів і полегшення міжнародної торгівлі, на практиці багатьом країнам виявляється не легко прийняти стандарти Кодексу Аліментаріус у законодавчому порядку. Різні правові рамки і адміністративні системи, різні політичні системи, а іноді й вплив національних установок і концепцій суверенних прав заважають прогресу на шляху до гармонізації і стримують прийняття стандартів Кодексу Аліментаріус. Але, незважаючи на ці труднощі, процес гармонізації набирає силу завдяки величезному бажанню міжнародного співтовариства полегшити торгівлю й бажанню споживачів в усьому світі мати доступ до безпечних і якісних харчових продуктів. Усе більше й більше країн приводять свої національні стандарти на харчові продукти або окремі розділи своїх стандартів (особливо положення, що стосуються безпеки) у відповідність зі стандартами Кодексу Аліментаріус. Особливо помітно це проявляється у випадку харчових добавок, забруднюючих домішок і залишків.

В Україні питаннями пов'язаними із Кодексом Аліментаріус займається Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус. Це консультативно-дорадчий орган, який у своїй діяльності вона керується Конституцією, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами у сфері безпечності та якості харчових продуктів у процесі їх виробництва та обігу, а також Положенням про Національну комісію України з Кодексу Аліментаріус. Основними завданнями Національної комісії є:

o аналіз міжнародного та вітчизняного законодавства і розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів;

o гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародним у зазначеній сфері;

o сприяння впровадженню нових технологій, міжнародних стандартів, вітчизняних технічних регламентів і міжнародних санітарних заходів у сфері виробництва харчових продуктів та нових методів їх дослідження.

Національна комісія відповідно до покладених на неї завдань:

o уніфікує науково-методичні підходи до розроблення санітарних заходів та технічних регламентів, аналізу ризиків, які можуть створити харчові продукти для здоров' я людини та визначення обов' язкових параметрів безпечності, а також розроблення методів та визначення процедури забезпечення безпечності харчових продуктів у процесі їх виробництва та обігу;

o розробляє санітарні заходи;

o визначає процедуру та критерії уповноваження лабораторій, зокрема арбітражних, для проведення діагностичних досліджень з метою здійснення державного контролю і державного нагляду за безпечністю та якістю харчових продуктів;

o організовує проведення наукових та експертних досліджень з питань, що належать до її компетенції;

o бере участь у засіданнях спільної комісії Продовольчої сільськогосподарської організації та Всесвітньої організації охорони здоров'я із зводу харчових продуктів Кодекс аліментаріус та її комітетів. Останнім часом в Україні зроблено помітні кроки у законодавчому забезпеченні та посиленні контролю за якістю і безпечністю харчових продуктів, продовольчої сировини, зокрема прийняття нової редакції Закону України "Про безпеку та якість харчових продуктів", який відповідає принципам COT (Угода про санітарні та фітосанітарні заходи), забезпечує також достатній рівень гармонізації із законодавством Європейського

Союзу, залишаючись при цьому ефективним інструментом захисту споживачів та виробників харчових продуктів в Україні.

Прийнято вважати, що уніфікація стандартів на харчові продукти сприяє охороні здоров' я споживачів і максимально полегшує міжнародну торгівлю. Саме тому укладені в ході Уругвайського раунду переговорів Угоди про застосування санітарних і фіто-санітарних заходів (СФСЗ) і про технічні бар'єри у торгівлі (ТБТ) містять заклик до міжнародної уніфікації стандартів на харчові продукти.

Україна також має ряд нормативних актів, які стосуються цієї сфери. Наше законодавство про санітарні та фітосанітарні заходи, як і законодавство переважної більшості країн, складається з ряду пов' язаних між собою законів та підзаконних нормативних актів, які разом ставлять за мету охорону здоров' я та життя людей, тварин і рослин. Умовно ці нормативно-правові акти можна поділити на:

o ветеринарне законодавство;

o законодавство про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення;

o законодавство про карантин рослин;

o законодавство про безпеку харчових продуктів (таблиця 2.1). Модернізація систем безпечності і якості харчових продуктів тваринного й рослинного походження дасть змогу забезпечити продовольчу безпеку країни в умовах євроінтеграції аграрного сектора економіки, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на міжнародному ринку. В Україні для цього напрацьована певна законодавча база - це Закони: "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 06.09.2005 № 2809-ІУ; "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 № 361-У; "Про карантин рослин" від 19.01.2006 № 3369-ІУ. Вони є гармонізованими до міжнародних вимог, Угоди СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, Санітарного кодексу наземних тварин Міжнародного Епізоотичного Бюро, схвалено урядом Концепцію Загальнодержавної цільової економічної програми проведення моніторингу залишкових кількостей препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, а також в харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі на 20082013 роки. На сьогодні в харчовій промисловості розроблено більше 400 національних стандартів на харчову продукцію, гармонізованих до міжнародних і європейських стандартів.

Відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення харчових продуктів на митну територію України, їх закупівлю, використання, споживання та утилізацію регулює Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" 06.09.2005 № 2809-IV. Не запроваджені положення, стандарти Комісії "Кодекс Аліментаріус", застосування яких передбачене саме Законом України "Про безпечність і якість харчових продуктів".

Вдосконалення українського законодавства у сфері, що стосується санітарних та фітосанітарних заходів, його наближення до законодавства ЄС та вимог СОТ повинно стати стимулом для розвитку міжнародної торгівлі, інтеграції України до світової економіки.

Таблиця 1 Законодавство України про санітарні та фітосанітарні заходи

п/п	Сфера законодавства	Перелік нормативно-правових актів
1.	Ветеринарне законодавство	Закон України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 № 361- V
		Постанови Кабінету Міністрів України: "Про затвердження Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини" від 2 березня 1998 року № 264 зі змінами і доповненнями від 16 листопада 2002 року № 1752; "Про затвердження переліку карантинних захворювань тварин" від 6 квітня 1998 року № 448 зі змінами і доповненнями від 28 лютого 2001 року № 179; "Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів" від 29 березня 2002 року № 395 зі змінами і доповненнями від 14 квітня 2004 року № 478 та ін.
		Накази Головного державного інспектора ветеринарної медицини України: "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці" від 7 вересня 2001 року № 70; "Про затвердження Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження" від 1 вересня 2000 року № 45 зі змінами і доповненнями від 23 червня 2003 року № 51 та ін.
		Накази Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України: "Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до особистих підсобних господарств населення - виробників сирого товарного молока" від 21 березня 2002 року № 17; "Про затвердження Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів" від 7 червня 2002 року № 28; "Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин" від 28 січня 2004 року № 121/8720; "Про затвердження Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку" від 15 квітня 2002 року № 16 зі змінами і доповненнями від 25 лютого 2004 року № 21; "Про затвердження Положення про реєстрацію (перереєстрацію) ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок в Україні" від 28 травня 2003 року № 40 та ін.
2.	Законодавство про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення	Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" зі змінами і доповненнями від 5 червня 2003 року № 913-Р/
		Постанови Кабінету Міністрів України: "Про затвердження Правил санітарної охорони території України" від 24 квітня 1999 р. № 696 зі змінами і доповненнями від 12 січня 2001 року № 5; "Про затвердження Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів і Порядку оплати робіт із проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів" від 13 червня 1995 року № 420 зі змінами і доповненнями від 17 травня 1998 року № 627; "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України" від 19 серпня 2002 р. № 1218 зі змінами і доповненнями від 4 вересня 2003 року № 1402; "Про утворення колегії державної санітарно-епідеміологічної служби України" від 19 серпня 2002 р. № 1210; "Про затвердження Положення про Державну надзвичайну протиепідемічну комісію при Кабінеті Міністрів України" від 14 січня 2004 р. № 22 та інші
		Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19 вересня 2003 року № 97 "Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу Державної прикордонної служби України"
3.	Законодавство про карантин рослин	Закон України "Про карантин рослин" від 19.01.2006 № 3369-Р/
		Накази Міністерства аграрної політики України: "Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, що визначені Законом України "Про карантин рослин", які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони від 06.12.2007 № 864; "Про затвердження інструкцій із виявлення, локалізації та ліквідації карантинних об'єктів" від 29.09.97 № 56; "Про затвердження Положення про Головну державну інспекцію з карантину рослин України 21.12.2005 № 727; "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, експорту, переробки та реалізації підкарантин-ного зерна" від 14.02.2006 № 58
		Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 947 "Про затвердження Порядку розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин"
4.	Законодавство про безпеку харчових продуктів	Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" 06.09.2005 № 2809-ІУ
		Постанови Кабінету Міністрів України: "Про затвердження загальних вимог до здійснення переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції" від 24 січня 2001 р. № 50; "Про затвердження Порядку віднесення харчових продуктів до категорії спеціальних" від 30 липня 1998 р. № 1187;
		"Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів" від 9 листопада 1996 р. № 1371 змінами і доповненнями, внесеними від 17 серпня 2002 року № 1178; "Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах" від 4 січня 1999 р. № 12 зі змінами і доповненнями, внесеними від 11 лютого 2004 року № 143 та ін.
		Наказ Міністерства Охорони Здоров'я України від 5 серпня 1999 року № 199 "Про створення Державного реєстру харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів та Реєстру висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи"
		Накази Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України: "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами" від 11 липня 2003 року № 185; "Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування" від 24 липня 2002 року № 219 зі змінами та доповненнями від 3 листопада 2003 року № 303

Усі споживачі у світі мають право одержувати безпечні харчові продукти. Тому їхні перекупники й виробники прийшли до розуміння того, що на всіх етапах роботи з харчовими продуктами необхідно забезпечувати належний рівень якості й безпеки. У 1998 році Консорціумом роздрібних торговців Великобританії було розроблено Глобальний стандарт BRS - Харчові продукти (BRC Global standard - Food). Спочатку стандарт було створено головним чином для постачальників фірмової продукції, а пізніше він став широко застосовуватись у ряді інших галузей харчової промисловості, включаючи підприємства ресторанного господарства та виробників інгредієнтів. Застосування стандарту за межами Великобританії зробило його глобальним і не лише з метою оцінки постачальників, але і як основу для виробництва харчових продуктів та планування перевірок.

Стандарт BRC встановлює вимоги щодо переробки харчових продуктів та виготовлення первинних продуктів, які постачаються як фірмові продукти роздрібних торговців, або ж як інгредієнти для використання підприємствами ресторанного господарства, компаніями-постачальниками та компаніями-виробниками. Глобальний стандарт для харчових продуктів BRC описує вимоги до безпеки харчових продуктів, якості й виробничих процесів, відповідність яким повинен забезпечити виробник, щоб виконувати вимоги законодавства й захисту прав споживачів.

Стандарт не застосовується лише до таких видів діяльності:

o оптова торгівля;

o імпорт;

o збут та зберігання (що не знаходяться під безпосереднім управлінням компанії).

Новий стандарт BRC видано у серпні 2006 року. Новому виданню передував значний перегляд попереднього у зв'язку з новими законодавчими вимогами ЄС. Четверте видання є всеохоплюючим та включає питання якості, гігієни та безпеки продукції, містить вимоги відносно постійного нагляду та підтвердження коригуючи дій при виникненні невідповідностей. Відповідальність за безпеку та легальність продукту розподілено між постачальником та продавцем.

Стандарт BRC охоплює наступні важливі аспекти:

o Система НАССР;

o Управління якістю;

o Вимоги до виробничого середовища;

o Управління процесами;

o Управління продукцією;

o Вимоги до персоналу;

o Глосарій термінів та визначень;

o Протокол оцінки;

o Додаток 1. Процес сертифікації;

o Додаток 2. Категорії продуктів.

Переваги сертифікації згідно BRC

o Єдиний стандарт, призначений для заміни багатьох специфічних для підприємств правил у торгівлі продуктами харчування.

o У деяких випадках роздрібні торговці в BRC можуть ознайомитися зі звітами по оцінці якості з документів по сертифікації у відповідності зі стандартом.

o Постачальникам простіше надавати інформацію про статус клієнтам, що працюють відповідно до BRC.

o Має справу з усіма питаннями, що стосуються безпеки продуктів і вимог законодавства.

o Охоплює зобов'язання по перевірці з боку як постачальників, так і роздрібних торговців.

o Потрібне здійснення поточного контролю й відстеження усунення відхилень.

o Може використовуватися в сполученні з ISO 9001 і/або системою безпеки харчових продуктів HACCP Food Safety System (HACCP, Hazard Analysis Critical Control Point - методика аналізу ризиків і критичних контрольних точок).

Вимоги стандарту діляться на основні та інші вимоги. Всі вони повинні визначатися в кожному випадку оцінки. "Основні вимоги BRC" - вимоги, невідповідність яким призводить до однозначної відмови у сертифікації. До таких вимог належать:

o Система НАССР (Розділ 1);

o Система управління якістю (Розділ 2.1);

o Внутрішній аудит (Розділ 2.9);

o Коригуючі дії (Розділ 2.12);

o Просолідковуваність (Розділ 2.13);

o План розміщення, схема потоків продукції та розділення (Розділ 3.2.1);

o Господарські операції та гігієна (Розділ 3.8);

o Поводження з окремими матеріалами (Розділ 4.2);

o Управління робочими операціями (Розділ 5.1);

o Навчання (Розділ 6.1).

Багато міжнародних підприємств роздрібної торгівлі вимагають застосування цього стандарту. Він також прийнятий організацією роздрібної торгівлі Global Food Safety Initiative (GFSI) - Глобальною ініціативою харчової безпеки - у якості рівноцінного стосовно інших стандартів безпеки харчових продуктів.

Протягом багатьох років аудиторські перевірки постачальників у торгівлі й промисловості є невід'ємним компонентом співробітництва. Зростаючі вимоги споживачів, підвищена небезпека пред'явлення вимог про відшкодування збитку й глобалізація товаропотоків зажадали створення єдиного стандарту забезпечення якості.

Виходячи із цих вимог, підприємства-члени Головного об'єднання підприємств роздрібної торгівлі ФРН (HDE - Hauptverband des Deutschen Einzelhandels) і FCD - Fйdйration des Entreprises du Commerce et de la Distribution, а також італійські об'єднання підприємств роздрібної торгівлі CONAD, COOP і Federdistribuzione у 2002 році розробили стандарт забезпечення якості й безпеки харчових продуктів для власних торговельних марок, так званий "International Food Standard" (IFS) (Міжнародний стандарт на харчові продукти). Він призначений для проведення уніфікованих перевірок безпеки харчових продуктів і рівня якості виробників. Його можна застосовувати на всіх стадіях виробництва, пов' язаних із сільськогосподарським виробництвом, на яких переробляються продукти харчування.

Комерсанти Австрії, Польщі, Іспанії й Швейцарії підтримують і застосовують стандарт IFS як свій стандарт для забезпечення безпеки харчових продуктів.

Міжнародний стандарт IFS переслідує наступні принципові цілі:

o створення загального стандарту з єдиною системою оцінки;

o атестація акредитированих і кваліфікованих органів, що сертифікують, і аудиторів;

o створення порівнянності й транспарентності в усьому ланцюжку поставок;

o зниження витрат як у постачальників, так і в торговельній мережі. Стандарт IFS заснований на принципах ISO 9001 і НАССР і орієнтований на забезпечення безпеки харчової продукції й упакування, застосовуваної при виробництві харчової продукції. Стандарт IFS забезпечує:

o комплексні вимоги щодо організації виробництва харчових продуктів, гігієни, здійснення технологічних процесів, компетентності персоналу;

o єдині критерії для оцінки можливості виробників харчових продуктів робити й поставляти безпечні продукти відповідно до їх специфікації й законодавчих вимог;

o зниження витрат виробника на процедури підтвердження відповідностей харчової продукції при поставках.

Вимоги стандарту IFS визначаються за п'ятьма напрямками:

o керування системами якості й безпеки;

o керування ресурсами підприємства;

o процеси виробництва;

o керування відповідальністю;

o оцінка, аналіз, поліпшення.

Сьогодні IFS вважається авторитетним міжнародним стандартом по безпеці для всіх виробників харчових продуктів. Зокрема, стандарт IFS визнаний найбільшими торговельними мережами, які охоплюють більше шістдесятьох відсотків всієї світової торгівлі. У країнах Європейського Союзу IFS є найбільш важливим стандартом для постачальників провідних торговельних мереж. Наприклад, для укладання договору на поставку продукції членам Суспільства німецької роздрібної торгівлі або Федерації підприємств торгівлі й дистрибуції Франції необхідно мати сертифікат IFS, поза залежністю від країни походження. Стандарт IFS також широко використовується в Австрії, Польщі, Швеції, Італії й інших країнах. IFS створив єдину основу для взаємної оцінки продавців, постачальників і виробників товарів продовольчої групи.

Стандарт IFS підтримують всі компанії оптової й роздрібної торгівлі, організовані в комітеті HDE по розробці правових норм, що регламентують продаж продовольчих товарів, у комітеті FCD по забезпеченню якості й комітеті Federdistribuzione по забезпеченню якості, а також в CONAD і COOP, і вимагають цього від своїх постачальників. Наприклад, торговельними фірмами, що входять у ці комітети, є: Metro Group, Edeka, Rewe Group, Aldi, Lidl, Kaufland, Kaiser's Tengelmann, Auchan, Carrefour Group, EMC - Groupe Casino, Leclerc, Monoprix, Picard, Surgeles, Provera (Cora and Supermaches Match), Systeme U, COOP, CONAD і Unes.

Стандарт IFS є таким ж стандартом, визнаним організацією GFSI (Global Food Safety Initiative), як і SQF, Dutch HACCP і BRC. Деякі торговельні компанії, наприклад, Tesco, Ahold, Wal Mart, Metro, Migros і Delhaize мають намір визнати всі стандарти GFSI.

Сертифікат IFS дає найбільш повну гарантію для споживача, що конкретна харчова продукція відповідає всім необхідним вимогам по якості й безпеці. У цей час більшість сертифікатів видається в Європі. Однак завдяки глобальним товаропотокам європейської торгівлі сертифікації IFS проводяться всюди у світі.

У цей час аудит відповідно до вимог IFS поширюється на всіх виробників продовольчих товарів, що поставляють їх під торговельними марками на підприємства роздрібної й оптової торгівлі. Стандарт IFS можна застосовувати у всьому ланцюжку проходження продовольчих товарів за винятком первинного виробництва.

Харчовий стандарт IFS у п'ятій версії складається із чотирьох частин.

Частина 1: Протокол аудиторської перевірки - описується процедура проведення аудиту: методика проставлення оцінок у ході аудиту, критерії визначення тривалості аудиту, послідовність кроків від аудиту до випуску сертифіката й т. п.

Частина 2: Технічні вимоги: 250 технічних вимог до підприємств, що сертифікуються. Ці вимоги розділені на п'ять основних розділів.

Розділ 1 "Відповідальність вищого керівництва" стосується корпоративної політики, організаційної структури, орієнтованості підприємства на клієнта й регулярного контролю з боку керівництва.

Розділ 2 "Система менеджменту якості" в основному перераховує вимоги до системи ХАССП (HACCP - Hazards Analysis and Critical Control Points), до документації й ведення записів.

Розділ 3 "Керування ресурсами" стосується особистої гігієни співробітників, захисного одягу, навчання й приміщень для персоналу.

Розділ 4 "Процес виробництва" є самим змістовним розділом стандарту. У ньому говориться про специфікації на продукцію, закупівлі, упакування, навколишнє середовище підприємства, адміністративні питання, боротьбу зі шкідниками, "прослідковуваність" продукту й т. п.

Розділ 5 "Виміри, аналіз, поліпшення" стосується внутрішніх аудитів, аналітичних заходів, процедур вилучення й відкликання продукції з ринку, порядку проведення коригувальних дій і т. п.

Окрім перерахованих обов'язкових розділів, у стандарті прописаний шостий добровільний розділ, присвячений захисту виробничих об'єктів, сировини й готових продуктів харчування від навмисного нанесення шкоди з боку злочинців і терористів. У зв'язку з тим, що вимога щодо запобігання злочинних і терористичних акцій відносно харчової продукції вже законодавчо закріплена в США, користувачам стандарту IFS було вирішено надати можливість перевірити себе з даного питання й, у випадку успішного проходження перевірки, продемонструвати ринку свою зацікавленість проблемою тероризму.

Частина 3: Вимоги щодо аккредитуючих органів, сертифікаційних органів і аудиторів. Основними вимогами є:

o досвід проведення аудиторських перевірок (не менш 10 аудитів за останні два роки);

o документально підтверджені знання принципових положень HACCP;

o знання в області керування якістю;

o аудитори можуть проводити тільки аудитів на базі своїх знань в області застосування (професійний досвід в області застосування, накопичений протягом не менш ніж 2 років, або не менш ніж 10 аудитів в області застосування).

Частина 4: Звітність (схеми для заповнення: звіт, план заходів, сертифікат).

Деякі торговельні фірми, що підтримують стандарт IFS, визнають також і інші стандарти GFSI. Однак у них більше довіри до стандарту IFS, тому що вони тут залучалися для розробки стандарту й процедури атестації аудиторів.

Торговельні фірми, що входять в об'єднання HDE і FCD, розробили стандарт IFS Logistic (для транспортування, складського господарства й збуту). Крім того, на стадії розробки перебувають і інші проекти, наприклад, стандарт IFS для побутових товарів і косметики й стандарт IFS для Cash & Carry. Всі стандарти IFS розробляються на підставі попиту в торговельних фірмах.

Прогрес суспільства, особливо в останні десятиліття, супроводжується різким зростанням рівня ризиків для безпечного життя людини, зумовленим подальшим ростом виробництва. Одночасно та пропорційно суспільство збільшує вимоги і гарантії щодо безпечності виробленої продукції. Харчові продукти та умови і засоби їх виробництва зазвичай є основними джерелами ризиків, які в останні десятиліття були об' єктом особливої уваги фахівців.

Саме тому методології забезпечення якості, що грунтувалися на концепціях "бездефектного виробництва" та "видів і наслідків відмов", які в 60-х роках минулого століття широко використовувались в США, СРСР і європейських країнах для зменшення собівартості перш за все особливо важливих видів продукції оборонної та електронної техніки, були прийняті суспільством за основу формування вимог до систем управління безпечності харчових продуктів (СУБХП), заснованих на принципах НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points).

НАССР - Аналіз небезпечних чинників і критичних контрольних точок - сьогодні є концепцією що грунтується на оцінюванні і управлінні небезпечними чинниками будь-якої ланки харчового ланцюга (від вирощування, переробки до кінцевого виробництва та роздрібної торгівлі), застосування якої знижує рівні ризиків виникнення небезпек для життя і здоров' я споживачів харчової продукції.

У країнах Європейського Союзу роботи з впровадження систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП), заснованих на принципах НАССР, інтенсивно розпочались після прийняття в червні 1993 р. Директиви про гігієну харчових продуктів, в якій від підприємства харчової промисловості вимагається впровадження принципів НАССР.

Відповідно Директиви у кожній країні ЄС були розроблені національні регламенти та стандарти, завдяки втілення яких стало можливим як проведення сертифікації СУБХП, так і контроль виконання вимог НАССР з боку уповноважених урядами органів.

Глобалізація світової економіки та формування спільних ринків збуту зумовили необхідність вирішення проблеми взаємного визнання результатів оцінки відповідності, в тому числі і результатів сертифікації СУБХП в різних країнах світу. Яскравим прикладом гармонізації вимог до СУБХП на міжнародному рівні є прийняття у 2005 році міжнародного стандарту ISO 22000 "Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки" ("Food safety management - Requirements throughout the food chain"), який узагальнив накопичений досвід впровадження принципів НАССР в різних країнах світу в рамках існуючого спектру національних стандартів. У стандарті узагальнено найсучасніші міжнародно визнані вимоги до систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП). ISO 22000:2005 має за мету гармонізувати на глобальному рівні вимоги щодо управління безпекою продуктів харчу -вання для організацій у межах ланцюга виробництва харчових продуктів. Даний стандарт направлений лише на питання безпеки харчових продуктів.

ISO 22000 і ISO/ТУ 22004 є плодом діяльності Робочої групи 8 "Системи менеджменту безпеки харчових продуктів" ISO/ТК 34 "Харчові продукти". У проекті брали участь експерти з 23 країн при безперервній взаємодії з Комісією "Кодекс Аліментаріус", Конфедерацією галузей промисловості з виробництва харчових продуктів і напоїв Європейського союзу (ОАА) і Всесвітньою організацією з безпеки продовольчих товарів (WFSO). У ході розробки ISO/ТУ 22003 до роботи приєдналися експерти з Комітету ISO з оцінки відповідності (КАСКО), Міжнародного форуму з акредитації (IAF) і Міжнародної мережі оцінки й сертифікації систем якості (IQNet).

ISO 22000:2005 є першим у сімействі стандартів, що містить у собі наступні документи:

o ISOA'S 22004 "Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Провідні вказівки щодо застосування ISO 22000:2005" (Food safety management systems - Guidance on the application of ISO 22000:2005). Документ, виданий у листопаді 2005 р., містить провідні вказівки, покликані допомогти малим і великим організаціям в усьому світі розібратися із застосуванням основного стандарту сімейства;

o ISO/TS 22003 "Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до органів, що здійснюють аудит і сертифікацію систем менеджменту безпеки харчових продуктів" (Food safety management systems - Requirements for bodies providing audit and certification of food safety management systems). У документі представлений гармонізований посібник з акредитації органів по сертифікації за стандартом ISO 22000 і визначені правила проведення аудиту систем менеджменту безпеки харчових продуктів. Стандарт було опубліковано у першому кварталі 2006 р.;

o ISO 22002 "Системи управління якістю - Керівництво із застосування ISO 9002:2000 для виробництва сільськогосподарських культур";

o ISO 22005 "Прослідковуваність у ланцюзі поставок кормів і харчових продуктів. Загальні принципи й посібник із проектування й розробки системи" (Traceability in the feed and food chain - General principies and guidance for system design and development).

Стандарт ISO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких організацій належать виробники сировини й харчових продуктів, компанії, що забезпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакувального матеріалу, добавок і інгредієнтів. Стандарт ISO 22000, підтриманий світовою громадськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцюгів поставки продовольчих товарів, пропонуючи унікальне рішення міжнародного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ISO 22000, можуть бути сертифіковані.

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити організації впровадження системи ХАССП, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції. Розроблений фахівцями харчової галузі, стандарт ИСО 22000 гармонійно сполучить у собі принципи ХАССП і вимоги ключових стандартів, розроблених найбільшими торговельними синдикатами.

Ще одним плюсом стандарту ISO 22000 є розширення з його допомогою можливостей застосування стандарту ISO 9001:2000, що успішно впроваджується на підприємствах всіх секторів економіки, однак конкретно для забезпечення безпеки харчових продуктів не застосовується. Розробка ISO 22000 мала на меті створення на підприємствах харчової галузі ефективних систем безпеки, які б працювали й безупинно поліпшувалися, і в підсумку стали б невід'ємною частиною менеджменту всієї організації. Незважаючи на те, що стандарт ISO 22000 може застосовуватися самостійно, він повністю сумісний з ISO 9001:2000. Тому для компаній, сертифікованих за ISO 9001, не важко буде пройти сертифікацію за ISO 22000.

Впровадження міжнародних стандартів серії ISO 22000 дозволяє одержати організаціям наступні переваги:

o визнання безпеки харчової продукції з боку споживачів;

o переваги в одержанні замовлень від інших компаній, що вимагають від своїх постачальників сертифікованої системи безпеки харчової продукції;

o розширення ринку збуту продукції, включаючи її реалізацію на закордонних ринках, де безпека харчової продукції є обов'язковою вимогою;

o додаткові конкурентні переваги в тендерах і конкурсах;

o досягнення більшої відповідності міжнародним вимогам, що особливо актуально напередодні вступу у ВТО;

o використання світового досвіду в області систем менеджменту безпеки харчової продукції;

o створення ефективної системи внутрішнього контролю по безпеці харчової продукції;

o підвищення інвестиційної привабливості на основі впевненості інвесторів у більшій стабільності організації;

o зниження витрат, пов'язаних з виробничим браком, відкликаннями продукції, судовими розглядами й штрафами.

В Україні загальнодержавна концепція впровадження принципів НАССР в стадії формування. Закон України "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" регламентує здійснювати заходи щодо поетапного впровадження СУБХП на підприємствах харчової промисловості.

Принципи НАССР можуть бути складовою багатьох можливих стандартних вимог щодо СУБХП. Так до 2005 року було сформовано цілу низку національних стандартів щодо СУБХП, які дещо відрізнялися за змістом, але безумовно включали всі сім принципів НАССР. І в Україні в 2003 році вийшов національний стандарт ДСТУ 4161 - 2003 "Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги".

Сфера застосування ISO 22 000:2005 "Food safety management Systems - Requirements for any organization in the food chain" набагато ширша вказаної в ДСТУ 4161 - 2003 "Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги". Якщо в ДСТУ 4161-2003 зазначено, що цей стандарт можна використовувати для впровадження СУБХП та сертифікації СУБХП, то сфера застосування ISO 22 000:2005 стосується не тільки впровадження, або сертифікації СУБХП, але і, наприклад, демонстрації відповідності зацікавленій стороні, само-декларації відповідності та ін.

Порівняльний аналіз вимог ISO 22 000:2005 та ДСТУ 4161 - 2003 показує, що на відміну від моделі СУБХП, заснованої виключно на принципах НАССР ДСТУ 4161 - 2003, модель системи управління безпечністю харчових продуктів за ISO 22 000 включає ще три ключові елементи: елемент інтерактивної комунікації, системний менеджмент та програми передумови.

Від 2 квітня 2007 року надано чинності Національному стандарту України ДСТУ ISO 22000:2007 "Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга". Цей стандарт є повністю гармонізованим до ISO 22000. Він встановлює вимоги до системи управління безпечністю харчових продуктів, якщо організація в харчовому ланцюзі має необхідність продемонструвати свою здатність керувати небезпечними чинниками харчових продуктів для гарантування того, що харчовий продукт є безпечним на момент його споживання людиною.

Європейська Асоціація з Акредитації (ЕА) формує спектр єдиних правил оцінки компетентності органів з акредитації та органів з оцінки відповідності, а при впровадженні ISO 22000 маємо дотримуватися міжнародно визнаних вимог до безпечності харчових продуктів, зокрема, зазначених в Codex Alimentarius.

На сьогодні запровадження міжнародних стандартів, що стосуються якості та безпеки харчової продукції, в Україні має позитивні зрушення. Так, із державних (національних) стандартів, яким надано чинності, 18,5 % - пряме впровадження міжнародних, 42 % - часткове впровадження (гармонізовані з міжнародними). В Україні в 2001 році були введені у дію державні стандарти: ДСТУ ISO 9000 - 2001 "Системи управління якістю. Основні положення та словник", ДСТУ ISO 9001 - 2001 "Системи управління якістю. Вимоги" та ДСТУ ISO 9004-2001 "Системи якості. Настанови щодо поліпшення діяльності". З січня 1998 р. запроваджено стандарти ISO серії 14000, з 1 липня 1998 р. - ISO серії 45000.

У 2000 році Європейський союз поширив "Білу книгу" про безпеку харчових продуктів як початковий етап створення нової правової основи, що регулює належне виробництво продуктів харчування й тварин кормів і контроль безпеки харчових продуктів.

"Білі книги" являють собою документи, що містять пропозиції про прийняття Співтовариством заходів у конкретних областях. Іноді "Білі книги" випускаються слідом за зеленою книгою, що видається з метою організації консультативного процесу на європейському рівні. Тоді як у зелених книгах викладається широке коло ідей, призначених для суспільних обговорень і дискусій, у білих книгах утримується ряд офіційних пропозицій по конкретних областях політики, а самі білі книги використовуються як кошти розробки даних пропозицій.

Одним із ключових пріоритетів політики Європейського союзу є забезпечення в ЄС найвищих стандартів безпеки продуктів харчування. Цей пріоритет знайшов відбиття в "Білій книзі" про безпеку харчових продуктів, у якій пропонується радикально новий підхід. Рушійною силою даного процесу є необхідність забезпечення високого рівня продовольчої безпеки. Через всю "Білу книгу" проходить думка про необхідність підвищення прозорості політики продовольчої безпеки на всіх рівнях, що повинне істотно сприяти росту довіри споживачів до політики продовольчої безпеки ЄС.

Написанню "Білої книги" про безпеку харчових продуктів сприяли головним чином події й обставини 1990-х років. Широко відомі кризи, пов'язані із потраплянням діоксинів у харчові продукти й з губкоподібною знцефалопатією великої рогатої худоби, призвели до появи зовсім нового підходу до керування ризиками. Впровадженню нових способів підходу до контролю безпеки продуктів харчування сприяв також розвиток подій у процесі законотворення. Досвід, накопичений Бюро Європейської комісії з питань харчових продуктів і ветеринарії, представники якого регулярно відвідують із візитами країни-члени, показує, що існують самі різні варіанти впровадження й забезпечення реалізації законодавчих норм Співтовариства. При таких обставинах споживачі не можуть бути впевнені в тому, що їм буде забезпечений однаковий рівень захисту на всій території Співтовариства, а це ускладнює проведення оцінки ефективності національних заходів.

"Біла книга" складається із 9 глав, містить резюме керівництва та додатки.

Успіх заходів, запропонованих у "Білій книзі", та їх втілення залежить від відданості держав-членів ЄС. "Біла книга" також закликає до участі операторів, які несуть першочергову відповідальність за щоденне дотримання вимог безпеки продуктів харчування.

У "Білій книзі" пропонується як загальний принцип піддавати все ланки ланцюга виробництва продуктів харчування обов'язковому офіційному контролю. Відповідальність за виробництво й контроль безпечних харчових продуктів несуть спільно підприємці, національні органи влади і Європейська комісія. Підприємці відповідають за дотримання законоположень і за мінімізацію ризиків за власною ініціативою. Національні органи влади відповідають за забезпечення того, щоб підприємці дотримувалися стандартів безпеки продуктів харчування. Вони повинні впроваджувати системи контролю для гарантування дотримання правил Співтовариства і, якщо буде потреба, забезпечення їхнього дотримання. Для забезпечення ефективності даних систем контролю Комісія за посередництвом Бюро з питань харчових продуктів і ветеринарії реалізує програми аудиторських перевірок і інспекцій. У ході даних перевірок проводиться оцінка ефективності роботи національних органів влади на основі їхньої здатності впроваджувати ефективні системи контролю й забезпечувати їхнє функціонування. Проведені перевірки підкріплюються відвідуванням окремих підприємств на предмет установлення, чи відповідає в дійсності робота підприємства припустимим стандартам.

Одним з пунктів дії в "Білій книзі" є розробка нормативного положення про офіційний контроль безпеки продуктів харчування й кормів. Раніше цього року був опублікований Регламент 882/2004/ЕС (Європейського парламенту й Ради від 29 квітня 2004 року про офіційний контроль, що проводиться з метою забезпечення перевірок дотримання закону про корми й харчове законодавство й правил, що стосуються здоров'я і благополуччя тварин). Даним регламентом засновується основа Співтовариства для створення національних систем контролю, які поліпшать якість контролю на рівні Співтовариства, а отже підвищать рівні безпеки харчових продуктів у всьому Європейському союзі. Відповідальність за функціонування таких систем контролю покладається на окремі країни-члени.

Важливою необхідністю, про яку говориться в Білій книзі, є створення списку послідовних і прозорих правил безпеки харчових продуктів. Опублікувавши Загальний продовольчий закон (ОПЗ), Європейський союз створив нову правову основу, що встановлює принципи забезпечення послідовного підходу й закріплення принципів, зобов'язань і визначень, що належать до області продовольчої безпеки.

Загальний Регламент харчового закону - Регламент № 178/2002 Європейського Парламенту й Ради ЄС "Про встановлення загальних принципів і вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів" було прийнято 28 січня 2002 року. Він встановлює загальні принципи і вимоги харчового закону, створюючи Європейське Агентство Харчової Безпеки і встановлює процедури у питаннях харчової безпеки.

Регламент ЄС визначає загальні принципи, що лежать в основі харчового законодавства, і створення політики продовольчої безпеки в якості одного з основних об'єктів продовольчого закону ЄС. Крім того, у даному Регламенті встановлюються загальні рамки для тих областей, які не підпадають під сферу дії конкретних гармонізованих правил, але в яких функціонування внутрішнього ринку забезпечується на основі взаємного визнання. Відповідно до даного принципу, при відсутності гармонізованих правил Співтовариства країни-члени можуть обмежувати реалізацію на своєму ринку продуктів, що збуваються на законній підставі на ринках іншої країни-члена, тільки тоді й у тій мері, коли й у якому ступені це відповідає законним інтересам, таким як охорона здоров'я людини, і тільки якщо прийняті міри носять розмірний характер.

Загальний продовольчий закон складається із трьох частин. У першій частині викладаються загальні принципи й вимоги в продовольчому праві, у другій частині визначається створення Європейського органу з безпеці харчових продуктів, а в останній частині викладаються процедури, пов'язані з питаннями забезпечення продовольчої безпеки. Звернемося до першої частини закону.

...