Законодавство Європейського Парламенту та Ради ЄС у сфері якості харчової продукції та ступінь врахування його вимог в законодавчій та нормативно-правовій базі України

Загальний принцип продовольчого закону передбачає, що підприємці, що здійснюють діяльність з виробництва й обороту харчових продуктів і кормів, несуть основну відповідальність за забезпечення безпеки харчових продуктів. Компетентні органи здійснюють моніторинг, забезпечення виконання й перевірку цієї відповідальності за допомогою використання систем національного нагляду й контролю на всіх етапах процесів виробництва, обробки й доставки. Країни-Члени також зобов'язані встановлювати правила відносно мір і санкцій, застосовуваних у випадках порушення закону про харчові продукти й корми. Вони повинні бути ефективними, розмірними й переконуючими. Функція Комісії складається в проведенні оцінки за допомогою аудиторських перевірок і інспекцій здатності компетентних органів забезпечувати функціонування таких систем.

Для успішного здійснення продовольчої політики необхідно забезпечувати відслідковуваність кормів і харчових продуктів і їхніх інгредієнтів. Це одне з важливих вимог Закону. Воно передбачає обов'язок підприємців, що займаються виробництвом і оборотом харчових продуктів і кормів, забезпечувати впровадження належних процедур по відкликанню продуктів, які можуть нести потенційний ризик для здоров'я. Підприємці повинні також вести належний облік постачальників сировини й інгредієнтів, щоб можна було виявляти джерело проблеми.

Закон про харчові продукти регулює всі види діяльності у виробничому ланцюгу по обробці харчової продукції, від первинного виробництва до пропозиції споживачеві. Закон не регулює тільки ті харчові продукти, які виготовляються для особистого споживання. Закон відводить важливе місце відповідальності й самостійному контролю з боку виробника. Закон встановлює підстави й принципи нагляду, здійснюваного державними контрольними установами.

Сфера регулювання Закону про харчові продукти включає:

o визнання підприємств;

o загальні вимоги до харчових продуктів, обробки, підприємств;

o вимоги до складу і якості певних категорій харчових продуктів;

o спеціальні вимоги до харчових добавок, особливих харчових продуктів, генетично змінених харчових продуктів, нових видів харчових продуктів і заморожених харчових продуктів;

o дозволені в харчових продуктах забруднюючі речовини;

o мікробіологічні вимоги до харчових продуктів;

o дозволені в харчових продуктах добавки й штучні регулятори смаку й запаху;

o гігієнічні вимоги до харчових продуктів;

o вимоги до працівників, що приймають безпосередню участь у обробці харчових продуктів, а також до їхніх знань в області гігієни харчових продуктів і своєї професії;

o матеріали й предмети, передбачені для контакту з харчовими продуктами;

o вимоги до очищення, дезінфекції і засобів боротьби зі шкідниками;

o вимоги до води, що використовується в підприємстві;

o вимоги до маркування харчових продуктів і передачі про них інформації в будь-якій іншій формі;

o самостійний контроль виробника;

o ввезення харчових продуктів у Європейський Союз (включаючи імпорт) з держави, що не входить до ЄС, а також експорт у держави, що не входять у ЄС;

o державний нагляд і лабораторії, що аналізують узяті в рамках нагляду проби.

Загальними цілями Закону про харчові продукти є:

o захист здоров'я споживача;

o вільний рух продуктів харчування;

o використання міжнародних стандартів, крім випадків, коли наукові дослідження пропонують інше.

Загальний Регламент Закону про харчові продукти надає базу для забезпечення послідовного підходу в розвиток законодавства про харчову продукцію. Воно дає визначення, принципи й зобов'язання, що охоплюють всі стадії виробництва й розподілу продуктів харчування й корми для тварин, внаслідок того, що в останні роки харчове зараження було однієї з основних проблем харчування. Воно також надає загальну основу для тих сфер, які не охоплені конкретними гармонізованими правилами, але де функціонування Внутрішнього Ринку забезпечується взаємним визнанням.

Примітно, що суб'єкти харчового бізнесу несуть первісну юридичну відповідальність за забезпечення й підтвердження відповідності з усіма аспектами закону про харчову продукцію й, зокрема, за безпеку будь-якого продукту харчування, розташовуваного ними на ринку. Це загальна вимога тісно взаємозалежна з іншими обов'язковими вимогами, зазначеними в спеціальному законодавстві - тобто застосування принципів HACCP або мікробіологічних критеріїв в області гігієни харчової продукції.

Держава-учасник відповідає за застосування Закону про харчову продукцію й повинна мати адекватні, ефективні процедури з моніторингу й підтверджувати виконання відповідних юридичних процедур підприємствами харчової індустрії. Вони повинні обслуговувати систему офіційної інспекції й інших відповідних видів діяльності, таких як нагляд і моніторинг, включаючи суспільну комунікацію по харчовій безпеці й ризику, що охоплюють всі етапи виробництва, переробки й розподілу. Юридичні механізми для правозастосування Закону ЄС про продукти харчування відповідно до держав-учасниць є питаннями національного суверенітету і юрисдикції й, тому, розрізняються серед країн.

Загальний Закон про харчову продукцію доповнений детальним законодавством по повному спектру питань харчової безпеки, таких як гігієна, на виробництві, залишки і радіонуклідні домішки, використання пестицидів, добавок і барвників, нових продуктів, харчових добавок і продуктів, що перебувають у контакті із продуктами харчування, такі як упакування й устаткування; тверді процедури контролю росту й використання продуктів, отриманих у результаті генетичної модифікації.

На додаток до загального права безпечної харчової продукції, споживачі ЄС мають право знати, що вони купують. Докладні правила по маркуванню дуже точно визначають інформацію, надавану споживачам; подальші правила по рекламі й презентації вимагають, щоб споживач не був уведений в оману інформацією про продукт через будь-які засоби; використання довгого аркуша традиційних, географічних імен продуктів харчування строго регулюється.

Існують конкретні правила для продуктів тваринного походження, що включають м'ясо, молоко, рибу, яйця, мед, жаб'ячі лапки й желатин. Для захисту здоров'я людини, всі продукти тваринного походження повинні бути зроблені вповноваженим органом, звичайно під спостереженням офіційного ветеринара; використання ветеринарних препаратів, антибіотиків і гормонів строго контролюється.

Отже, Загальний Регламент харчового закону встановлює системи, проте залежить від низки інших нормативних документів, які разом забезпечують досягнення його практичного ефекту. Це:

o Загальний Регламент Гігієни харчових продуктів 852/2004;

o Регламент Гігієни продукції тваринництва 853/2004;

o Директиви щодо добавок, контамінантів, пестицидів, етикеток, метрології та інші.

Законодавство ЄС з гігієни харчових продуктів, або так званий "Пакет гігієнічних вимог", було прийнято 30 квітня 2004 р. і набуло чинності 1 січня 2006 р. 18-місячний перехідний період дозволив державам-членам Європейського Співтовариства, третім країнам і відповідним галузям економіки підготуватися до нових вимог. Воно відповідає новому принципу "від ферми до столу" і передає підприємствам кормової й харчової промисловості повну відповідальність за безпеку виготовлених ними продуктів. Щоб відповідати цим вимогам, промислові підприємства повинні строго дотримуватися загальних і специфічних вимог гігієни, впроваджувати і, якщо потрібно, пристосовувати способи виробничим специфічним ситуаціям. Для подання й роз'яснення істотних положень гігієнічного законодавства в нього включені нові прийняті розпорядження й рішення Комісії, які сприяють здійсненню перехідних заходів відносно всього ланцюга виробництва харчових продуктів, спискам допущених підприємств, зразкам продукції, що сприяє здоровому харчуванню, виключенням для продуктів, що виготовляються традиційно, і специфічним положенням у дослідженнях паразитів і трихінелл у підданих зараженню тварин.

Європейське законодавство щодо гігієни харчових продуктів та кормів складається з декількох актів:

o Регламент 852/2004 "Про гігієну харчових продуктів";

o Регламент 853/2004 "Про гігієну харчових продуктів тваринного походження";

o Регламент 854/2004 "Про організацію офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною";

o Регламент 882/2004 "Про офіційний контроль, здійснюваний з метою забезпечення перевірок відповідності законодавству про харчові продукти і корми, та про правила відносно охорони здоров'я та благополуччя тварин";

o Регламент 2073/2005 "Про мікробіологічні критерії для харчових продуктів";

o 2 Директиви (2002/99 ЄС - охорона здоров'я тварин; 2004/41 - відгук 17 директив);

o 4 Регламенти про застосування пакету гігієнічних вимог;

o Регламент 183/2005 "Про гігієну кормів";

o Керівництво із застосування регламентів.

Європейський парламент і Рада Європи 29 квітня 2004 року прийняли Регламент № 852/2004 "Про санітарно-гігієнічні правила виробництва харчових продуктів". Цей документ замінює Директиву 93/43/ЄЕС, що регулювала ці відносини раніше. Новий Регламент визначає основні обов'язки підприємців у сфері гігієни харчових продуктів, створює основи для обміну найкращою практикою між ними й ставить цей процес під контроль Європейського агентства з харчової безпеки. Основною метою нових правил є захист споживача шляхом забезпечення високого рівня безпеки харчової продукції, для чого необхідний комплексний підхід, що охоплює всі етапи ланцюга створення цієї продукції - від первинного виробництва до реалізації на ринку. Кожний оператор харчового бізнесу повинен гарантувати, що безпека продукції, що випускається їм, не буде поставлена під загрозу на жодному із цих етапів. Постанова № 852/2004 визначає також деякі специфічні санітарно-гігієнічні вимоги до харчової продукції, імпортованої в ЄС.

Регламент ЄС № 853/2004, у якому викладено спеціальні санітарно-гігієнічні правила для харчових продуктів тваринного походження, був прийнятий 29 квітня 2004. Цей документ гармоніює з розглянутим вище Регламентом. Він надає основні дефініції продовольчої продукції й вимоги до торгівлі нею з урахуванням критеріїв гігієни, і після проходження процедур НАССР на предмет безпеки. У ньому встановлюються гігієнічні вимоги, які повинні дотримуватися при обігу з харчовими продуктами тваринного походження на всіх етапах харчового ланцюга.

Регламент ЄС № 854/2004, прийнятий 29 квітня 2004 року, встановлює специфічні правила для організації офіційного контролю продуктів тваринного походження. "Офіційний контроль" означає будь-яку форму контролю, що проводить компетентний орган з метою перевірки дотримання харчового законодавства, включаючи правила, що стосуються здоров'я тварин і їхнього добробуту. Даний Регламент застосовується тільки до видів діяльності і суб'єктів, які охоплені Регламентом ЄС №853/2004. Офіційний контроль відповідно до цього Регламенту проводитися без упередження щодо первинної відповідальності операторів бізнесу харчових продуктів за забезпечення безпеки харчових продуктів, як встановлено в Регламенті ЄС №178/2002 від 28 січня 2002. Офіційний контроль продукції тваринного походження включає всі аспекти, які є важливими для захисту охорони здоров'я, а також, де необхідно, здоров'я і добробуту тварин.

Регламент ЄС 882/2004 встановлює загальні правила для здійснення офіційного контролю для підтвердження відповідності законодавству про харчові продукти та корми, які націлені на:

o попередження, усунення або зменшення до належного рівня ризиків для здоров'я людини та тварин напряму або через навколишнє середовище;

o гарантію справедливої практики в торгівлі продуктами харчування та кормами та захист інтересів споживачів, включаючи маркування продуктів харчування та кормів та інші форми інформування споживачів. Даний Регламент вимагає, щоб держави-члени гарантували, що офіційний контроль здійснюється регулярно, на основі ризику і з відповідною частотою. Такий контроль повинен мати місце на кожній стадії виробництва, переробки та розподілу харчових продуктів для забезпечення того, щоб виробники виробничого бізнесу додержувалися показників, вказаних у відповідному законодавстві на харчові продукти та корми.

Регламент 2073/2005 "Про мікробіологічні критерії для харчових продуктів" встановлює мікробіологічні показники для певних мікроорганізмів та правила введення в дію, яких повинні дотримуватися всі учасники харчового бізнесу при здійсненні загальних та специфічних гігієнічних заходів. Регламент містить рекомендації, щоб мікробіологічні показники були доречними та ефективними по відношенню щодо захисту здоров' я споживача. Міжнародні керівні принципи щодо мікробіологічних показників поки що не встановлено, тому Комісія під час введення певних показників даного Регламенту дотримувалась основних положень "Кодексу Аліментаріус", які викладено в "Принципах по усуненню та застосуванню мікробіологічних показників для харчових продуктів" СЛС/вЬ 21 - 1997 і рекомендацій 8СУРИ и 8СБ. Прийняття мікробіологічних норм Спільноти повинно сприяти торгівлі, забезпечуючи гармонізовані мікробіологічні вимоги для продуктів харчування та замінюючи національні показники.

Директива Ради 2002/99 ЄС від 16 грудня 2002 року встановлює ветеринарні правила, що регулюють виробництво, обробку, рух від виробництва до споживача та представлення продуктів тваринного походження для споживання людьми.

Використання генетичних модифікацій, генетичної інженерії і технологій рекомбінантної ДНК строго регулюється, для того щоб безпека ГМО для людей, тварин і навколишнього середовища в Європейському Союзі була підтверджена перед впровадженням ГМО на ринок збуту. Перше законодавство по ГМО в Євросоюзі було прийнято на початку 90-х років. Із цього часу законодавство працює з метою захисту навколишнього середовища й здоров'я людини в контексті об'єднаного ринку для біо-технології. аліментаріус стандарт харчовий генетичний

18 квітня 2004 р. набули чинності Регламенти Європейського Парламенту й Ради 1829/2003 і 1830/2003, що стосуються генетично модифікованих продуктів харчування й кормів, а також відповідно контролю і маркування генетично модифікованих організмів (ГМО) і контролю харчових і кормових продуктів із ГМО. Для допуску на ринок таких продуктів потрібен попередній дозвіл компетентних державних органів, що містить докладну оцінку, що представляється Європейським управлінням щодо продовольчої безпеки.

Відповідно до законодавства Європейського Союзу спеціальний дозвіл для допуску продукту харчування на ринок не потрібен, якщо даний продукт містить не більше 0,5 % трансгенних компонентів або компонентів, отриманих з генетично модифікованої сировини і якщо наявність цих компонентів має випадковий характер або технологічно неминуча. При цьому продукт харчування повинен бути санкціонований Європейським управлінням з продовольчої безпеки.

У маркуванні будь-якого ГМО повинна міститися інформація про його трансгенний характер. При цьому встановлюється рівень припустимого вмісту випадкових або технологічно неминучих кількостей матеріалу, що містить або який отриманий із ГМО, який дорівнює 0,9 %. На продукти, що відповідають цій вимозі, правила по маркуванню не поширюються.

На додаток до такого точного маркування потрібне створення строгої системи контролю, що дозволяє здійснювати контроль і спостереження за продуктом на всіх стадіях його виробництва й поширення з найпершого етапу виробництва аж до моменту надходження до споживача.

Відповідно до Регламентів ЄС країни - члени Європейського Союзу зобов'язані самі розробляти систему санкцій за порушення зазначених Регламентів і вживати всі необхідні міри для її дотримання. Санкції повинні бути ефективними, розмірними й безумовними.

Положення 1829/2003 встановлює, що ГМ їжа й корми не повинні:

o мати шкідливий вплив на здоров'я людини, тварин або навколишнє середовище;

o вводити в оману покупців;

o відрізнятися від їжі й кормів, які вони мають намір замінити в такій мірі, що їхнє споживання не буде несприятливо позначатися на покупцях або тваринах

Відповідно до Директиви 2001/18/ЄС, компанії, що прагнуть поширювати ГМО, повинні спочатку представити одній з держав, що входять у Євросоюз, повну оцінку ризику для навколишнього середовища. Якщо дана держава задовольняє ця оцінка, то воно інформує інші держави, потім видається дозвіл на 10 років. Якщо згода не досягнута, то Європейська комісія з безпеки їжі створює експертну комісію для консультації з питань медицини, харчування, токсикології, біології, хімії. Тільки після цього Європейська комісія приймає рішення.

За нормами Директиви 2001/18/ЄС, держави, які вважають, що в них є підстави затверджувати про наявність у ГМО, які вже одержали письмовий дозвіл на вихід на ринок, ризику шкоди здоров'ю людини або навколишньому середовищу, можуть заборонити або обмежити використання або продаж цих товарів на своїй території до вивчення науковим комітетом, призначеним Євросоюзом.

Нові положення уможливлюють подання єдиної заявки для одержання дозволу навмисного випуску ГМО в навколишнє середовище, відповідно до критеріїв, викладених у Директиві 2001/18/ЄС і для дозволу використання цих ГМО в їжі й кормах, відповідно до критеріїв, викладених у Регламенті 1829/2003. Це дозвіл, що має чинність у всьому співтоваристві, дається на 10 років при єдиній оцінці ступеня ризику під відповідальність "Європейського органу з безпечної їжі". Також Єврокомісія і її представники від держав-членів ЄС, через створення Комітету регулювання повинні проводити (впроваджувати) єдину систему менеджменту ризиків. Одержавши дозвіл, товари заносяться до відкритого реєстру ГМ продуктів і кормів, які і є предметом моніторингу.

У 1997 році було прийнято "Регулювання нових продуктів харчування" ("Novel Food Regulation))), яке мало на меті контроль над продуктами і їхніми інгредієнтами, що містять або складаються з генетично модифікованих організмів, з новою або спеціально модифікованою первинною молекулярною структурою, або виділені з мікроорганізмів, водоростей і грибів, які піддаються процесу виробництва, що значно змінює склад, метаболізм або структуру продукту.

Законодавство Євросоюзу щодо насіння, зокрема Директива 98/95/ЄС, вимагає, щоб національні влади, що вирішили використовувати насіння на своїй території, повідомили про це комісію. Комісія перевіряє надану інформацію, і коли насіння дозволені до використання відповідно до директиви 2001/18/ЕЕС, Комісія внесе її в "Загальний каталог різновидів сільськогосподарських рослин". Це означає, що насіння можуть продаватися по всьому Євросоюзу. Якщо насіння будуть використані в їжу, потрібно також мати дозвіл відповідно до вимог Положенням про ГМ продукти і корми.

Размещено на Allbest.ru