Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.

У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовнішньоторгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й економічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розрахунки імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на виробництво з витратами на імпорт.

Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в результаті застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зовнішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кредит та ін.

Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків не може позитивно впливати на економіку України. [1, 14]

У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями).

Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час ітемпи розвитку.

Якщо розглядати зовнішньоекономічні зв'язки у комплексі, то можна прослідкувати їх диверсифікацію, тобто розглянути їх структуру. Під зовнішньо економічними зв'язками розуміють сукупність їх конкретних форм, а також систему правових, організаційно - управлінських та фінансово - економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних господарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально - економічних показників життя її громадян. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростанню національного доходу, прискореному розвитку науково - технічного прогресу, підвищенню рівня життя населення. Крім того, вони впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння. Міжнародні економічні відносини проявляються в різних формах.

Основні форми:

Держава повинна забезпечити експортерам протекціоністський захист на всіх рівнях: юридично-правовому (за допомогою законодавчих актів, митних бар'єрів), міжнародно-політичному та рекламно-пропагандистському. Вона має організувати кредитування й підтримку експортерів конкурентоспроможних на світовому ринку товарів, створити орган зі страхування експортних операцій та інвестицій, що додасть впевненості й сміливості нашим експортерам, які виходять на світові ринки. Дуже важливим і ефективним чинником має стати фіскальна політика держави в зовнішньоекономічній діяльності. Податкові пільги щодо експорту продукції машинобудування та сприятливе митне регулювання слід поєднати з державним стимулюванням інвестицій науково-дослідних робіт, що здійснюються з метою впровадження у виробництво конкурентоспроможних товарів і технологій. Підтримка й заохочення українського експортера, захист економічних інтересів України мають стати визначальними в її зовнішньоекономічній діяльності.

Треба створити розгалужену систему зовнішньоторговельних організацій, представництв, торгових домів, які б займалися проблемами просування товарів на світові ринки, рекламою, виставками та реалізацією продукції українських підприємств. Створення й розвиток інфраструктури зовнішньої торгівлі покладено на Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України.

Потрібні відповідні фінансові структури та механізм вирішення питання щодо надання Україною цільових кредитів у національній валюті зарубіжним державам і підприємствам під закупівлю вітчизняної продукції. Цільові кредити сприятимуть експорту вітчизняної продукції та просуванню наших товарів на нові ринки збуту, підвищенню попиту на них. Кредити треба повертати з процентами, бо, надаючи іноземним партнерам цільовий кредит для закупівлі продукції наших підприємств, ми перекладаємо на їх плечі частину проблем з підтримки та інвестування вітчизняних товаровиробників. Крім того, кредитування іноземних споживачів національною валютою сприятиме досягненню її зовнішньої конвертованості. Необхідний також продаж наших товарів за національні валюти замовників, якщо експортерам буде надано право купівлі товарів за цю валюту в країні-імпортері. Для реалізації цього способу треба створити двосторонні банки, метою яких повинно стати досягнення взаємокон-вертованості національних валют партнерів.

Зовнішньоекономічна діяльність України має бути такою, щоб експорт та імпорт товарів і послуг відповідали стратегічним інтересам держави й були економічно вигідні для власних виробників, а відрахування до державного валютного фонду забезпечували покриття загальнодержавних потреб і сплату внутрішнього та зовнішнього боргу України.

Розвиток експорту - це основне джерело надходження капіталу в Україну; йому держава повинна приділяти особливу увагу.

Складні проблеми, які стоять перед економікою України, - це дефіцит бюджету, заборгованість підприємств по платежах у бюджет, що є результатом незбалансованості податків, а також тіньової економіки. Необхідно здійснювати заходи щодо виведення України з глибокої кризи, серед яких важливе місце посідає всебічна підтримка вітчизняного товаровиробника й національного виробництва За рахунок зняття подвійного оподаткування собівартість продукції в металургії, сільському господарстві, переробній промисловості, машинобудуванні, енергетиці зменшиться на одну третину.

Завдяки економічним реформам і реструктуризації промисловості створюються сприятливі умови для припливу іноземних інвестицій. [3, 123-128]:

До найбільш впливових інструментів зовнішньоекономічної діяльності належать державні митно-тарифні системи.

Мита поділяють на фіскальні та протекціоністські. Мета фіскальних мит - забезпечити надходження в бюджет, тому вони невисокі й охоплюють невелику групу товарів. Протекціоністські мита використовуються для захисту національного товаровиробника від іноземних конкурентів.

Основними формами кількісних обмежень є квотування та ліцензування. Квотування - це дозвіл на ввезення іноземних товарів лише певної кількості й у певний період часу. Ліцензування означає, що імпортер або експортер має одержати від державного органу спеціальний дозвіл (ліцензію) на ввезення або вивезення товарів.

Імпортні податки запроваджуються для підвищення ціни на товари. До імпортних податків, що широко застосовуються державою (крім мита), належать імпортні депозити, а також численні адміністративні, прикордонні та інші стягнення з імпорту.

Водночас держава проводить інтенсивні дії для підтримки експорту. До них належать пряме й непряме субсидування, надання державних експортних кредитів. У випадку зростання дефіциту торговельного балансу держава, стимулюючи експорт і обмежуючи імпорт, сприяє скороченню товарного дефіциту.

Головний момент валютного регулювання - це валютний курс національної грошової одиниці.

Існує два полярно протилежних варіанти системи валютних курсів:

1) система гнучких, або плаваючих, курсів, за якої обмін однієї національної валюти на іншу визначається попитом і пропозицією;

2) система жорстко фіксованих валютних курсів, за якої зміні валютних курсів у результаті коливань попиту й пропозицій перешкоджає державне втручання

Фіксовані валютні курси встановлюються деякими країнами з метою усунення недоліків системи гнучких курсів. При зміні попиту й пропозиції держава для стабілізації закріпленого нею курсу валюти повинна прямо чи побічно втручатися в функціонування валютного ринку. Існує кілька способів такого втручання:

Зовнішньоекономічна діяльність передбачає співробітництво країн, які значно різняться національною вартістю продукції, станом платіжних балансів, фінансово-бюджетних та грошово-кредитних систем. Конкретні форми й засоби державного регулювання застосовуються в процесі здійснення зовнішньоекономічної політики. Основні типи зовнішньоторговельної політики - протекціонізм та політика вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі передбачає ліквідацію будь-яких перешкод щодо надходження в країну іноземних товарів, проте ніколи не вдавалося проводити її на практиці. Прихильники цієї політики - країни, які здатні перемагати в конкурентній боротьбі.

Завдяки вільній торгівлі, яка базується на принципі порівнянних витрат, світова економіка може досягти більш ефективного використання ресурсів і вищого рівня добробуту. Але попри докази на користь вільної міжнародної торгівлі ще й досі існує практика протекціонізму.

Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземних конкурентів шляхом використання спеціальних заходів щодо зниження конкурентоспроможності іноземних товарів. У цьому випадку реально національне виробництво, захищене від іноземної конкуренції, може опинитися під загрозою виникнення застійних явищ.

Існують такі протекціоністські заходи:

а) система протекціоністських мит, які призначені для захисту вітчизняних товаровиробників, а також забезпечення бюджету додатковими надходженнями від податків;

б) уведення квот на імпорт, які обмежують його понад визначену кількість;

в) нетарифні бар'єри, до яких належить система ліцензування (вимоги від імпортера отримання ліцензій), заборона імпорту певних товарів. [4, 7-25]:

Чим зазвичай викликано обмеження імпорту, які аргументи висуваються на підтримку використання обмежень зовнішньої торгівлі? По-перше, це захист галузей, пов'язаних з національною обороною; по-друге, захист сільського господарства; по-третє - захист більш багатих країн від напливу дешевої робочої сили й вироблених нею товарів. У той же час застосування тарифів, квот та інших бар'єрів робить імпортні товари й послуги дорожчими, що відбивається на рівні життя населення.

До важливих важелів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належить і регулювання міжнародної міграції робочої сили, тобто переміщення працездатного населення, зумовленого економічними причинами. Обсяг міграційних потоків регулюється з урахуванням професійного, вікового та соціального складу іноземної робочої сили. Міграційні потоки поділяються на малокваліфікованих та кваліфікованих спеціалістів.

В умовах переходу економіки до ринкових відносин на зовнішньоекономічну діяльність покладаються особливі завдання. Для України першочерговим завданням у галузі зовнішньоекономічних зв'язків стає інтеграція у світову економіку.

Розділ 2. Оцінка зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах

2.1 Моніторинг зовнішньоекономічної політики України

Як і в аналогічному періоді 2010 р., майже половину приросту експорту отримано за рахунок збільшення експорту продукції металургії. Завдяки сприятливій кон'юнктурі на світових ринках, обсяги експорту чорних металів зросли на 57 %. Проте збільшення фізичних обсягів поставок становило тільки 7,9 % і було досягнуто за рахунок росту експорту напівфабрикатів на 24 %. Водночас експорт виробів з чорних металів збільшився на 10,6 %

3. Збільшення експорту продукції хімічної промисловості на 30,9 %.

Приріст у хімічній і нафтохімічній промисловості на 6,2 % протягом січня-червня 2011 р. забезпечено зростанням місткості внутрішнього ринку, а також зростанням цін на зовнішніх ринках. Ураховуючи найбільшу залежність галузі від ціни імпортованого газу, динаміка її виробництва стала індикатором здатності національної економіки адаптуватись до нових цінових параметрів. Приріст вартісних обсягів експорту товарів неорганічної хімії та добрив забезпечено переважно за рахунок цін. Зокрема, з серпня 2010 р. мінеральні добрива подорожчали в 2,5 разу.

4. Зміна географічної структури зовнішньоторгівельного обороту України.

У першій половині 2011 р. випереджаючими темпами зростали обсяги експорту до країн Азії (на 60,8 %) та Америки (майже вдвічі), обсяги експорту до країн СНД збільшилися на 35,2 %, Європи - на 26,8 %. Як наслідок, у структурі експортних поставок частки країн Європи зменшились на 3,2 в. п., СНД - на 1,4 в. п., Африки - на 0,4 в. п. Натомість, відбулося зростання часток експорту українських товарів до країн Азії - на 2,9 в. п., Америки - на 2,1 в. п.

У структурі імпорту частка країн СНД знизилась на 8 в. п. з 46,8 % до 38,8 %, що було компенсовано зростанням імпортних поставок із країн Азії на 4,4 в. п., Америки на 1,2 в. п., Європи на 1 в. п., Африки на 1 в. п. і Австралії на 0,4 в. п.

Якщо за підсумками 2010 р. частка від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами з країнами СНД становила 97,4 % загального сальдо зовнішньої торгівлі товарами, то за підсумками 2011 р. внаслідок різкого зростання імпорту з інших країн (передусім, з країн Європи на 49,3 %, Азії - на 93,9 %, Америки - удвічі), частка країн СНД становить лише 52,8 % загального від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами. [11, 77-80]:

5. Підвищення ролі машинобудування у формуванні поставок зовнішньої торгівлі України.

Високий інвестиційний і споживчий попит у країнах СНД сприяв подальшому динамічному зростанню обсягів експорту машинобудівної продукції (на 44,1 %) Вагому роль у збільшенні експорту товарів цієї галузі відіграло нарощування вартості поставок механічних та електричних машин та устаткування (на 40,7 %), залізничних вагонів та запчастин до них (на 56,5 %). Експорт продукції машинобудування забезпечив приблизно 17 % приросту експортних поставок з України за зазначений період. Проте слід зазначити, що обсяг експорту металургійної продукції (14,7 млрд дол.) майже втричі перевищує обсяг експорту машинобудівного сектору (5,2 млрд дол.).

6. Зростання високотехнологічного імпорту.

Загалом зростання вартісних обсягів продукції машинобудування забезпечило третину приросту загального обсягу імпорту. у 2011 р. в Україну було ввезено з-за кордону машин, устаткування та транспортних засобів на 13,2 млрд дол., що на 59,5 % більше, ніж в аналогічному періоді 2010 р. Якщо в першій половині 2010 р. імпорт продукції машинобудування перевищував його експорт тільки в 1,1 разу, то за підсумками 2011 р. співвідношення склало вже 2,53. Зростання імпорту механічних і електричних машин та апаратів становило 40,5%. Водночас приблизно чверть приросту імпорту машинобудівної галузі було забезпечено зростанням імпорту легкових автомобілів і запасних частин до них в 1,8 разу. [12, 134-137]

7. Зростання імпорту енергоносіїв.

Приблизно чверть загального приросту імпорту в 2011 р. зумовлено зростанням в 1,5 разу вартісних обсягів імпорту енергоносіїв. Вартісні обсяги імпорту вугілля збільшились у 2,1 разу, нафтопродуктів - у 2,5 разу. При цьому ціни на нафту зросли в 1,9 разу, на природний газ - на 38 %. Проте, завдяки теплим погодним умовам, природного газу було імпортовано у фізичному обсязі на 10,6 % менше, ніж у відповідному періоді 2010 р.

Таким чином, аналіз підсумків зовнішньої торгівлі України у першому півріччі 2011 р. дає підстави для висновків про позитивні процеси:

суттєву активізацію експортоорієнтованих підприємств України, які використовують наявні можливості для доступу на ринки інших країн світу (за межами СНД) - надмірна політизованість торговельно-економічних відносин у межах СНД, а також надмірна забюрократизованість, внутрішні суперечності в межах Європейського союзу, спонукали українські підприємства до пошуку інших ринків збуту, передусім, країн Азії, які динамічно розвиваються, а також країн Америки;

певне зростання частки високотехнологічної продукції в структурі імпорту України - унаслідок стрімкого економічного зростання в країнах СНД пожвавилась робота підприємств машинобудівної галузі, які почали відновлювати кооперацію з колишніми партнерами України, таким чином, стимулюючи зростання експорту продукції вітчизняного машинобудування.

Водночас занепокоєння викликають [13, 23-29]:

різке збільшення від'ємного сальдо зовнішньоторгівельного обороту - згідно з прогнозами Інситуту економіки і прогнозування НАН України, від'ємне сальдо може сягнути 15 млрд дол., за підсумками 2011 р., а за урядовим макроекономічним прогнозом, на підгрунті якого розроблено проект Державного бюджету - 2011, у 2012 р. воно має перевищити 25 млрд дол. Величина від'ємного сальдо за січень-червень 2011 р. майже еквілентна величині від'ємного сальдо за підсумками минулого року.

закріплення структури товарного експорту України, яка не відповідає національним пріоритетам - хоча урядова програма “Український прорив” (як і подібні попередні програми) наголошує на відданості інноваційній моделі розвитку, насправді, економіка та її зовнішньоекономічна складова мають характерні ознаки господарства сировинного типу - державна підтримка концентрується на базових галузях.

зростання залежності загальної торговельної динаміки від коливань динаміки експорту недорогоцінних металів - оскільки металургія протягом останніх 17 років перебуває на провідних позиціях, а експорт металопродукції становить від 40 до 45 відсотків загального експорту товарів, коливання цін на світовому ринку металів вплівають на всю економіку;

високий рівень корупції - у ході дослідження, проведеного в рамках проекту “Гідна Україна”, 31,5 % опитаних компаній вказали, що вони стикались із певними формами корупції при роботі з посадовими особами митниці, більшість респондентів (59,5 %) фактично стикались із корупцією на етапі перевірки документів при розмитненні товарів або вантажу, 30% - при перетині кордону, 28% - фізичному огляді вантажу, 27 % - тарифуванні;

невисокі відносні обсяги зовнішньої торгівлі, навіть порівняно з постсоціалістичними країнами - унаслідок переважно сировинної структури експорту, вартісні обсяги середньомісячного експорту товарів в Україні у вимірі на душу населення досі в декілька разів нижчі, ніж у країнах Центральної та Східної Європи (Додатки Таблиця 4).

Виходячи з вищезазначеного, з метою запобігання розвитку негативних тенденцій та поліпшення становища у зовнішньоторговельній сфері України, на нашу думку, необхідно:

активізувати переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі “плюс" між Україною та Європейським союзом - обіцяний Україні статус асоційованого членства в ЄС відкриває певні перспективи, адже всі нові члени Євросоюзу пройшли через цю стадію. За оптимістичними прогнозами, справжня ЗВТ може бути створена наприкінці 2012 р., за песимістичним сценарієм цей процес триватиме 3-4 роки

прискорити діяльність із гармонізації сертифікації української продукції відповідно до стандартів ЄС - зокрема, за відсутності відповідних процедур, українська пшениця вищого ґатунку вважається пшеницею другого ґатунку в країнах ЄС, від чого істотно потерпають українські виробники і експортери. У зв'язку з тим, що досі чимало українських підприємців акцентують увагу на низькій вартості робочої сили та сировини, а не на підвищенні якості продукції, її відповідності європейським стандартам, з'являються вагомі приводи щодо обмеження щодо експорту продовольчої продукції до Росії;

активізувати економічну співпрацю з країнами Америки, насамперед, США - хоча ВВП ЄС і США приблизно еквівалентні, у першій половині 2011 р. Україна експортувала до США продукції удев'ятеро менше, ніж до ЄС. Це свідчить про широкі можливості розвитку зовнішньої торгівлі, тим більш, що США декларують готовність вкладати великі кошти в модернізацію української економіки, досягнення її енергетичної незалежності, створення спільних підприємств для експорту продукції на ринки третіх країн;

активізувати співпрацю із структурами СОТ щодо реалізації позитивного потенціалу членства України - українські підприємці досі не відчули переваг участі країни в СОТ, тому чимало залежатиме від діяльності представництва України при СОТ, активності торговельно-економічних місій України за кордоном, кваліфікованої роботи юристів щодо скасування антидемпінгових санкцій проти України, відшкодування збитків, завданих країнами, які не входять до СОТ; [14, 37-39]

визначити напрями запобігання негативним наслідкам імовірного погіршення торговепльних відносин з Російською Федерацією - внаслідок політизації українсько-російських економічних відносин Росія може застосувати низку обмежувальних заходів, зокрема, щодо експорту продукції українського АПК (молочна продукція, цукор тощо) під приводом захисту внутрішнього ринку. РФ може також обмежити експорт в Україну коксівного вугілля, чим створить проблеми українській металургії;

використати можливості для активізації зовнішньої торгівлі, які відкриваються завдяки проведенню фінальної частини європейського чемпіонату з футболу в 2012 р. - підготовка до чемпіонату є сприятливою нагодою для поліпшення іміджу країни, розбудови в кооперації з іноземними партнерами сучасної інфраструктури (доріг, готелів, стадіонів), імпорту в Україну сучасного устаткування, створення спільних підприємств для випуску спортивного інвентаря, одягу, атрибутики для українського та закордонного споживача, що повинно сприятливо позначитися, зокрема, на збільшенні обсягів випуску продукції української легкої промисловості;

забезпечити спрощений процедурний режим для експорту продукції вітчизняного машинобудування;

сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської продукції - потужний аграрний потенціал України дає змогу динамічно нарощувати експортні поставки продовольчих товарів. Протягом першого півріччя 2011 р. експортовано сільгосппродукції на 3,8 млрд дол., тобто на 31 % більше порівняно з аналогічним періодом минулого року (18,2 % приросту загального експорту). Проте відстала транспортна інфраструктура, брак зерносховищ, відсутність держави як потужного гравця на ринку для забезпечення прийнятних для виробників цін, відсутність системи сертифікації продукції, гармонізованої відповідно до норм ЄС, не дозволяють аграрному сектору повністю реалізувати свої експортні можливості;

дотримуватися політики гнучкішого обмінного курсу у валютно-фінансовій сфері - слід протидіяти надмірній ревальвації реального ефективного обмінного курсу шляхом зменшення інфляційних розбіжностей із країнами-торговельними партнерами й не припускатися надмірного посилення номінального обмінного курсу гривні щодо відповідних валют країн-імпортерів;

забезпечити створення структури кредитного сприяння експорту - це особливо важливо в умовах погіршення становища банківського сектору України під впливом як внутрішніх суперечностей, так і світової фінансової кризи;

ініціювати використання гривні у зовнішньоторговельних розрахунках - доцільно розпочати роботу щодо поступового поширення використання гривні в експортно-імпортних операціях, передусім, із сусідніми країнами-партерами - Білорусією, Грузією, Молдовою тощо. Це дасть змогу зменшити курсові ризики учасників зовнішньої торгівлі.

Розділ 3. Зовнішньоеконоічні зв'язки України

3.1 Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України