Регіональні особливості розвитку й розміщення господарського комплексу Японії

Останніми роками уряд Японії впроваджує різноманітні заходи для поліпшення екологічної ситуації - були збільшені витрати на природоохоронні заходи. Стала впроваджуватися нові технології на екологічно шкідливих підприємствах. Значну ініціативу початку виявляти громадськість. Покращилося екологічна освіта і виховання молоді.[18,с.254]

Ще одна важлива категорія - це соціальні проблеми, що впливають безпосередньо на трудові ресурси. Одними з найважливіших являються проблеми бідності та безробіття. У наш час рівень безробіття в Японії близько 4,7 відсотків (5,8 млн. чоловік). Загострення проблеми зайнятості у Японії зумовлено прискореної трансформацією промислової структури і ростом технічної оснащеності виробництва, роботизації. Японський уряд прийняв ряд заходів: за допомогою податкових пільг стимулювались приватні компанії до створення нових робочих місць, перекваліфікації своїх співробітників, залученню робітників на неповний робочий день, залученню капіталу в райони, із надлишком робочої сили. До того ж, держава виділяла кошти на те, щоб забезпечити пріоритетне створення підприємств в районах з підвищеною концентрацією робочої сили, взяла на себе витрати по переміщенню робочої сили. Така політика уряду Японії виявилась надзвичайно ефективною і попередила високі темпи зростання безробіття серед корінних мешканців, які можна спостерігати у Європі та США.

Бідними в Японії офіційно є особи, чий щорічний дохід не перевищує "межі бідності". Вона визначається виходячи з вартості товарів і послуг, необхідних для задоволення мінімальних життєвих потреб. Доходи понад третини бідняків Японії складають менш 50 відсотків суми, обумовленої як "межа бідності". Основну частину найбіднішого населення Японії в даний час складають жінки і діти.

Сповільнення темпів росту прийнято пов'язувати з інтенсифікацією використання головних факторів виробництва. Резерви росту за рахунок екстенсивного використання доступних факторів були вичерпані вже давно: надлишкової дешевої робочої сили немає ще з 70-х років, запас неосвоєних імпортних технологій закінчився тоді ж, надмірне навантаження на навколишнє середовище почало заважати бурхливій індустріалізації ще у 60-х роках. Відповідно поводять себе і такі показники використання ресурсів, як співвідношення капіталовкладень і темпів економічного росту і капіталомісткість продукції.

Роблячи висновки, потрібно сказати, що вирішення екологічних соціальних та економічних проблем дозволить Японії надовго залишатись в числі країн з найвищим розвитком продуктивних сил. Виходячи із загальних закономірностей маркетингових процесів можна спрогнозувати, що на початку ХХІ ст. в Японії виробництвами, що втрачають порівняльні переваги на постіндустріальній стадії окрім вищезазначених, стануть також суднобудування, літакобудування, виробництво побутових електротоварів „перших поколінь”, машинобудування для текстильної та швейної промисловості тощо. Незважаючи на фінансову кризу, урядові витрати на науку швидко зростають. В останньому довгостроковому прогнозі науково-технічного розвитку виробничі технології, а також технології зв'язку і інформації поступаються таким напрямам, як переробка відходів, захист навколишнього середовища, медицина, охорона здоров'я. Прогнозується, що після 2012 року відбудеться прорив в галузі технологій для масового виробництва високочастотних процесорів і блоків пам'яті, що здійснить суттєвий економічний вплив на Японію(Future Technology in Japan. Toward the Year 2025. Tokyo, June 1997).

Отже, серед проблем є такі види як екологічні проблеми, соціальні та проблема економічного спаду, що спостерігається в останні роки. Споживання води постійно зростає. Велику загрозу водним ресурсам представляє їх забруднення промисловими і сільськогосподарськими відходами. Рівень забруднення вже наближається до критичної межі. Одними з найважливіших являються проблеми бідності та безробіття. В процесі використання природних ресурсів країни доводиться раціонально користуватися обмеженими можливостями навколишнього середовища, вирішувати проблему поповнення нестачі місцевих ресурсів імпортом палива, сировини, продовольства з усіх кінців планети.

Висновки

Отже, роль продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Японії надзвичайно велика, адже саме вони його формують, і саме від продуктивних сил залежить загальне становище всієї країни. На природних та трудових ресурсах тримається вся промисловість та сільське господарство, які існують для забезпечення населення, тобто споживачів. Японія посіла перше місце у світі по суднобудуванню, випуску автомобілів, виробництву основних видів хімічної продукції. Широке використання промислових сировинних відходів призвело до росту японської промисловості.

На протязі менш ніж 70-ти років до Другої світової війни Японія змогла створити свою важку індустрію, урбанізувати країну, сформувати чисельний „середній клас”. Видобуваються у незначних кількостях залізна руда, руди кольорових і рідкісних металів, кам'яна сіль. Тому країна має експортувати 80% необхідної їй сировини і палива. Японія, натомість, багата на ліс. Більше 2/3 території Японії займають ліси, чагарники, значна частина лісів, більш ніж 1/3 - штучні насадження. Японія дбає про свій екологічний стан, тому ліси виглядають доглянуто і вирубуються вкрай рідко, і то в об'ємах, що контролюються наукою.

Останнім часом дуже скоротилися об'єми виплавки кольорових металів. Заводи по їх виплавці залишаються майже в усіх центрах промислового поясу, деякі великі підприємства знаходяться в історичних центрах кольорової металургії, що виникли на основі переробки місцевих руд - Нііхама на Сікоку, Хітаті і Асіо в північній частині Хонсю і Ямагаті. За останні десятиліття в країні відбувалася суттєва перебудова виробничої структури сільського господарства, виробництво в АПК зосередилось на трьох галузях спеціалізації. Ґрунтові ресурси Японії досить обмежені: більше ніж одна третя усіх ґрунтів у Японії вважаться бідними.

Елементи територіальної структури можуть бути спеціалізовані і багатогалузеві. Господарство вищезазначених територій з усталеними межами послідовно проходило етапи структурних змін та розширення участі в географічному поділі праці. Послідовно формувався сучасний вигляд територіально - господарської структури країни на різних етапах її економічного розвитку.

За величиною експортної квоти, економіка країни вважається напіввідкритою економікою. За кордоном реалізується 10-13% продукції. Структура імпорту відображає процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства і бідність вітчизняної мінеральної бази. Японія являється одним із найбільших у світі кредиторів. Найбільша роль в організації і здійсненні міжнародної діяльності належить кільком універсальним торговим компаніям. Вони утворюють систему регулювання і здійснення міжнародної і внутрішньої торгової діяльності. Японія виступає основним торговим партнером ряду країн Східної і Південно-Східної Азії

Серед проблем є такі види як екологічні проблеми, соціальні та проблема економічного спаду, що спостерігається в останні роки. Споживання води постійно зростає. Велику загрозу водним ресурсам представляє їх забруднення промисловими і сільськогосподарськими відходами. Рівень забруднення вже наближається до критичної межі. Одними з найважливіших являються проблеми бідності та безробіття. В процесі використання природних ресурсів країни доводиться раціонально користуватися обмеженими можливостями навколишнього середовища, вирішувати проблему поповнення нестачі місцевих ресурсів імпортом палива, сировини, продовольства з усіх кінців планети.

Список використаних джерел

1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник - К.: Вид. центр "Академія", 2008. - 687 с.

2. 4. Куликов Г.В. Японський менеджмент и теорія международной конкурентоспособности /Ответ.ред. И.О.Фаризов. - М.:ОАО „НПО „Издательство ”Економика”, 2010. - 247с.

3. 5. Опыт рыночных отношений в Японии / Серия «Рыночная экономика: зарубежный опыт». - Киев: УкрИНТЕИ,2011. - 36с.

4. Соціально-економічна географія світу/ За ред С.П. Кузика- Тернопіль: Підручники і посібники.2007.-256с.

5. http://www.refine.org.ua/8. http://e-reports.hut.ru/

6. http://www.indexmundi.com/g/g.aspx?c=ja&v=74

7. http://www.japantoday.ru/znakjap/ekonomika/

8. Економіка зарубіжних країн: Підручник/ А. С. Філіпченко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 2009. - 416 с.

9. Соціально-економічна географія світу/ За ред С.П. Кузика- Тернопіль: Підручники і посібники.2010.-256с.

10. Юрківський В.М. Країни світу. Економічна і соціальна географія.К.,2008.- 367с.

11. Ткач Д.В.,+ Економічна та соціальна географія світу: Навч. посібник/ За ред. Кузика С.П. - Львів: Світ, 2009. - С. 503.

12. Ковалевський О.Л., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2010. - 234с.

13. Іщук С.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2011.- 211с.

14. Долішній М.І. Ринкова економіка і нові господарські структури // Львівський економічний вісник. - 2007. - №4.

15. Тарангул Л.Л, Горленко І.О., Евтушенко Г.І., Розміщення

продуктивних сил - Київ, 2010.- 350с.

16. Кротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні умови та ресурси Японії: Навчаль-ний посібник. - Рівне: УДАВГ, 2007. - 175 с.

17. Новицкий П.Г. Население и трудовые ресурсы. - М.: Мысль, 2009. - 350 с.

18. Проблемы комплексного развития территории / Отв. ред. И.А. Горленко, Г.В. Балабанов, С.Н. Малюк. - К.: Наук. думка, 2007. - 291 с.

19. Сільське господарство України. - К.: Мін. статистики Японії, 2010. - 201 с.

Размещено на Allbest.ru