Венчурні форми міжнародного бізнесу

4. Нерозвиненість неформального сектору венчурного бізнесу, основними представниками якого є бізнес-ангели. Бізнес-ангели - приватні особи, що вкладають власні кошти на перших стадіях розробки проекту. У Європі функціонує близько 125 тис. активних бізнес-ангелів, розмір інвестування яких у 30-40 разів перевищує число інвестицій венчурних фондів. Бізнес-ангели США фінансують більше 80 % венчурних підприємств що знаходяться на ранніх стадіях свого розвитку. В Україні професійних бізнес-ангелів поки немає, адже мережа «ангелів» лише створюється. Зокрема, у 2006 р. створено Асоціацію «Приватні інвестори України», у складі якої є 50 приватних і корпоративних учасників, що об'єднали капітал з метою спільного фінансування перспективних проектів. Однак, відсутність державної підтримки та податкових стимулів, наявність широкого спектру ризиків, відсутність професіоналізму учасників зумовлює появу нових перешкод щодо ефективної взаємодії між інвесторами й винахідниками.

5. Недостатня кількість «якісних» проектів на ринку венчурного інвестування. Основними критеріями «якісних» проектів» є: розробка маркетингової стратегії як етапу підготовки та реалізації бізнес-ідеї; формування управлінської команди на засадах пошуку групи фахівців, що належать до різних сфер організаційної діяльності, однак працюють над спільним вирішенням існуючих проблем підприємства; планування діяльності підприємства (складання бізнес-плану); дослідження етапів розвитку технологій та перспективи їх використання; довгострокові перспективи розвитку компанії; захист права інтелектуальної власності шляхом національного чи міжнародного патентування та потенційна місткість ринку, тобто майже відсутнє розуміння того, що венчур - це щось абсолютно нове або докорінне покращення того, що вже існує, а не шахрайський спосіб швидко знайти фінансування та здійснити протиправну авантюру.

6. Брак фахівців у сфері венчурного підприємництва, що мають теоретичні знання, практичні навички щодо технології виявлення та оцінки інноваційних проектів та сприяють встановленню стабільних джерел фінансування на початковій стадії розвитку проектів. Необхідним є здійснення спеціалістами у сфері менеджменту аналізу ймовірності настання ризиків, їх ідентифікації та ранжування за рівнем вагомості, науково-технічної, інвестиційної та маркетингової стратегії та пошук під кожен інноваційний проект потенційних інвесторів.

7. Недосконалість інституту захисту інтелектуальної власності та відсутність розвиненої системи комерціалізації. Номінальна кількість розробок в Україні збільшується, разом з тим поступово зменшується їх якість (науково-технічний рівень). За даними Держдепартаменту інтелектуальної власності в Україні видається 15-20 тис. патентів щороку, однак реалізовано на ринку менше 1% інновацій. Зокрема, патент України не забезпечує охорону майнових прав патентовласника на території інших держав, особливо у разі виникнення спірних ситуацій чи незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності.

8. Відсутність чіткої державної політики сприяння розвитку венчурного бізнесу та економічної заінтересованості більшості господарських суб'єктів у реалізації принципово нових розробок, нововведень високого техніко-економічного рівня, а також відсутність фонду компенсації ймовірних витрат/провалу.

При цьому ж доволі очевидними є шляхи вирішення, описані далі, при тому що єдиними об`єктивними перешкодами до їх подолання є бюрократична затягненість процесів прийняття відповідних законопроектів, але при цьому ж український вечурний бізнес продовжує динамічно нарощувати капітал з залученням коштів як власних громадян, так і іноземні інвестиції.

Основною перспективою для вітчизняного ринку венчурних інвестицій є посилення економічних зв`язків з ринками інших держав, запровадження надійної та ефективної взаємодії та обміну досвідом. Сьогодні класичні венчурні інвестори в Україні - це насамперед поодинокі венчурні фонди та інвестиційні компанії, бізнес-інкубатори та акселератори, бізнес-ангели та підприємці. Поки що венчурних фондів дуже мало, проте вони вже готові розглядати та підтримувати різні напрямки українських інвестиційних проектів та зорієнтовані як на внутрішній, так і на світовий ринки. Серед найбільш активних венчурних фондів, які розглядають можливості інвестування в Україні, можна назвати такі: TA Venture, Imperious Group, AVentures Capital, Detonate Ventures, Global Technology Foundation, Венчурний фонд Буковина. В Україні існує значний попит на інвестиції венчурних фондів, проте часто ініціатори інвестиційних проектів не готові запропонувати якісні інвестиційні продукти. Венчурні інвестори в Україні зіштовхуються з проблемою якості підготовки та життєздатності інвестиційних проектів. А рівень фінансово-економічної грамотності ініціаторів та якості підготовки документації більшості проектів є недостатніми. Українська інвестиційно-інноваційна системи ще не дозріла до побудови венчурної моделі бізнесу, але впевнено йде до цього, про що свідчить підвищення показників після невдалого 2016 року та підтримка цієї діяльності відомствами Євросоюзу.

венчурний бізнес капітал

3.1 Оптимізаційні рішення, що допоможуть венчурному бізнесу розвиватись в Україні

В першу чергу українським інвесторам не вистачає розуміння процесів ведення таких інвестицій, тому можна назвати такі загальні рекомендації, реалізація яких наблизила б Україну до статусу держави, важливу роль в економіці якої відіграє венчурний бізнес:

1. Заснування Державного венчурного фонду, функцією якого буде здійснення прямого надання капіталу венчурним фондам та венчурним підприємствам, шляхом виділення прямих інвестицій та кредитування за низькою відсотковою ставкою. Зокрема, в Данії данії створено установу Vaekst Fonden, що спеціалізується на наданні державного кредиту. Ізраїльський Державний венчурний фонд зумовив зростання частки ВВП, забезпеченої виробництвом високотехнологічної продукції до 65 %, а ще десятиріччя тому цей показник складав лише 3 %). Згодом в Ізраїлі було створено 85 венчурних фондів з капіталом у 6 млрд. дол. У Фінляндії, після створення першого державного фонду, відбулася технологічна революція. В Росії для створення такого ж фонду було виділено 7 млрд. дол.

2. Розробка Концепції розвитку національної венчурної індустрії. Функцію основних суб'єктів венчурного бізнесу повинні виконувати 2 інститути: Державна комісія регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг. З боку цих структур необхідно здійснювати контроль за формуванням та забезпеченням реалізації єдиної державної політики щодо захисту венчурних інвесторів, залученням інвестиційних капіталів і технологій, цільовим використанням інвестованих коштів, розвитком та функціонуванням фондового ринку, обігом акцій на вторинному ринку, що сприятиме адаптації вітчизняного фондового ринку до сучасних міжнародних стандартів.

3. Створення законодавчих актів щодо діяльності малих венчурних фірм та венчурних фондів, з урахуванням їх юридичного статусу, гнучка податкова політика та пільгове оподаткування ризикових установ;

4. Внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові венчурні фонди)». Зокрема, щоб фізичні особи, пенсійні фонди та страхові компанії могли стати учасниками венчурних фондів, а також ввести нове поняття - «Фонд приватних інвестицій» для поєднання вкладень з боку інвесторів та учасників венчурного фонду.

5. Перегляд існуючих та запровадження нових схем податкового стимулювання інноваційної діяльності, у тому числі надання податкових пільг лише для тих венчурних фондів, які інвестують інноваційні проекти, що включені в список пріоритетних напрямків та стратегій інноваційного розвитку держави;

6. Розробка програм та елементів механізму втілення в життя податкових канікул для малих та середніх венчурних фірм, внесення нових податкових пільг для венчурного фінансування при внесенні змін до митного законодавства та створення державою системи стимулювання для інвестування венчурних інноваційних підприємств шляхом зменшення ступеня ризиків венчурних інвесторів за рахунок надання гарантій повернення кредитів з боку держави, а також здійснення диверсифікації вкладень приватних венчурних фондів за рахунок їх безпосередньої в попередньо вибраних проектах.

7. Формування та реалізації елементів системи державного страхування кредитів, з метою реалізації інноваційних ризикових проектів фінансово-кредитними установами.

8. Формування вторинного ринку сертифікатів венчурних фондів внаслідок створення законопроектів, які регламентуватимуть діяльність на фондовому ринку, зокрема, створення нової редакції Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», Закону України «Про акціонерні товариства». Дані законопроекти повинні містити розділи щодо захисту прав міноритарних акціонерів, приватних інвесторів, що здійснюють інвестування у фонди відкритого типу (створені у формі публічних акціонерних товариств).

9. Формування системи захисту прав інтелектуальної власності вітчизняних дослідників та підприємців, зокрема, держава повинна сприяти отриманню міжнародних патентів, що містять найбільш перспективні розробки, та здійснювати правове регулювання використання інтелектуальної власності з метою запобігання порушень права інтелектуальної власності науковців.

10. Сприяння розвитку неформального венчурного фінансування шляхом зміни чинного законодавства у сфері отримання бізнес-ангелами права власності у венчурних проектах, що є необхідним фактором розвитку підприємств, які знаходяться на початкових стадіях розвитку. Як правило, бізнес-ангели вкладають менші суми у венчурний бізнес ніж венчурні фонди (від 25 до 50 тис. євро), проте сума їх загальних інвестицій в Європі суттєво перевищує інвестиції інституційного сектору. В країнах, де поширеним є створення мереж бізнес-ангелів, часто здійснюється всебічний моніторинг та контроль за дотриманням всіх умов реалізації інноваційного проекту та організація зустрічі всіх суб'єктів венчурного бізнесу за круглим столом переговорів.

11. Розвиток інноваційної та венчурної інфраструктури, зокрема, бізнес-інкубаторів, технопарків, центрів трансферту технологій та венчурних фондів; участь у тендерах, конкурсах інноваційних проектів, експертних радах, венчурних ярмарках, що здійснюються на національному та регіональному рівнях. Доцільним є створення єдиної інформаційної мережі для взаємодії венчурного бізнесу та капіталу, авторів бізнес-ідеї з потенційними інвесторами, яка сприятиме отриманню повної та достовірної інформації про останні тенденції та можливості розвитку венчурного підприємництва, встановлення між його суб'єктами ефективної, збереження, розвиток та використання інноваційного потенціалу.

12. Формування системи коучинг-центрів з венчурного підприємництва (консалтингових тренінг-центрів) за рахунок збільшення частки та обсягів активів інвестованих у венчурний бізнес. Дані центри надають інформаційні, консалтингові, тренерські послуги, готують фахівців з венчурного підприємництва та формують Networking для створення високого рівня формальних і неформальних зв'язків серед суб'єктів венчурної індустрії. Така система зумовить появу нових фінансових інститутів і цілісної венчурної інфраструктури на регіональному та загальнодержавному рівнях. Важливою є також підготовка спеціалістів, що мають практичні навички та досвід у сфері вибору потенційно привабливих проектів для венчурного фонду та здійснюють оцінку всього спектру науково-технічних ризиків.

13. Створення Національної асоціації венчурного капіталу, функціями якої повинні бути: здійснення діяльності зі спільного інвестування, експертизи ризикових проектів, проведення венчурних ярмарок, надання консалтингових послуг, консолідація діяльності регіональних інноваційних центрів.

Размещено на Allbest.ru