Сучасний стан та перспективи євроінтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Передумови та історія відносин між Україною та ЄС

1.1 Передумови пріоритетності євроінтеграційного курсу України

1.2 Історичні етапи руху України до Європейської спільноти

2. Сучасний стан відносин України та ЄС

2.1 Сучасний стан євроінтеграції України з моменту підписання Угоди про асоціацію з ЄС

2.2 Аналіз співробітництва України та ЄС в 2017 році в рамках Угоди про асоціацію

3. Перспектива євроінтеграційного розвитку відноси України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

євроінтегрування україна угода асоціація

Актуальність дослідження. Зараз інтеграційні процеси стали предметом вивчення багатьох експертів. Особливий інтерес приділяється європейській інтеграції, котра стала наочним прикладом значних успіхів держав - членів Європейського Союзу. Після крайнього розширення Євросоюзу до неї входить 27 держав, які об'єднавшись склали величезну частку Європи. Сформовано Економічний і валютний союз з єдиною ВКВ і твердою координацією фінансової політики держав-членів. На міжнародній арені ЄС виступає потужним фінансовим центром врівень зі Сполученими Штатами Америки та Японією. Динамізм євроінтеграційних дій становить перед політичною верхівкою Європи нові виклики, а перед наукою - нові завдання. Головні з них, є ті на яких базується успішність інтеграційних процесів, ідейні бази спонукають держави включатися до лав Євросоюзу. Незважаючи на складність проблем і напрямків, з якими зустрічається європейська інтеграція, це розширення територіально, збільшення власної фінансової і політичної сили.

Процеси, що розгорнулися в Україні від початку 1990-х років, супроводжувалися значним підйомом в співтоваристві інтересу до зовнішньополітичного курсу, щодо запровадження України до європейської ідентичності. З розвитком дій державних експертів ентузіастів, в першу чергу істориків і політологів, а ще політичної верхівки держави, вони все більше концентрувалися на питаннях дослідження та заповнення концепцій українського місця в європейській інтеграції, так як саме в них сформулювалися думки і програми політичних діянь, аналіз яких зобов'язаний відшукати ті суспільно-політичні орієнтири становлення спільноти, що найбільш повно відповідали б національним традиціям та політичному менталітету. Сформувалася об'єктивна залежність між реальним становленням автономії України і реалізацією європокликання. Незважаючи на досить широке використання останнім часом в науковій і публіцистичній літературі думка «європейська інтеграція України», вони ще мало вивчені і в даний момент затягують період свого розвитку і сьогоденного заповнення. В таких умовах дослідження, важливими проблемами є наукова-першість характеру і сприяння всебічному науковому поясненню фактичних векторів і вимірів прогресивної української зовнішньої політики.

Доцільно зазначити, що Український уряд формує власні особисті національні інтереси, власну зовнішньополітичну стратегію, постановляє широке коло проблем, що стоїть перед державою у взаємозв'язку з потребою євро геополітичного вибору. Від тотожності пріоритету євровектору державним інтересам, від властивості її міждержавних взаємин, особливо з державами-сусідами, від яких буде залежати майбутнє України.

Вивчення експерименту накопиченого в сфері європейської інтеграції України, є академічний і разом з тим практичний, прагматичний характер. Так, дослідження міжнародного положення України у часовому сегменті знаходить своє відображення у працях Л. Кравчука, Л. Кучми, І. Овсія, В. Манжоли, М. Білоусова, В. Бруза, Л. Гайдукова, І. Мінгазутдінова, В. Крушинського, А. Суботіна, Ф. Кирилюка, М. Хилька, П. Рудякова, В. Посельського, Ю. Пахомова та інших. Вчені зосереджують увагу на вивченні міжнародних відносин у історичному процесі, зокрема і місця України в цій системі.

Таким чином, актуальність теми очевидна: майбутнє здійснення державного курсу, спрямованого на багатосторонню європейську інтеграцію України, не рахується належним курсом за рахунок глибокого і всеосяжного вивчення і наукового розбору досягнень і прорахунків на даному шляху.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб в контексті передових політичних і фінансових дій в Україні виявити напрямки, пріоритетних завдань та індивідуальності формування і втілення політичних аспектів за всіма європейськими структурами.

Відповідно до мети, у роботі поставлено такі завдання:

- розглянути передумови становлення України на шлях євроінтегрування;

- проаналізувати нормативну базу Угоди про асоціацію та правову основу відносин Україна та ЄС;

- розглянути перспективи євроінтеграційного становлення та співробітництва України.

Об'єктом дослідження є Україна у політичних концепціях та стратегіях країн ЄС як в історичному аспекті, так і у сьогоденні.

Предметом дослідження є динамічний напрямок всебічного розвитку відносин України та ЄС.

Методологія дослідження даного питання виражена в теоретичних та емпіричних способах пізнання динамічного напрямку всебічного розвитку відносин України та ЄС. Дана методологія включає такі рівні як: системно-структурний підхід, функціональний аналіз політичної системи за рахунок раціонального вибору та соціологія знання стосовно розуміння міжнародних відносин. Ці підходи орієнтовані на застосування теорії в рамках позначеного функціонального аналізу політичної підсистеми Т. Парсонса, теорії групової дії М. Олсона, глобалізації концепції світ-система І. Уолерстайна та конструктивістської концепції політичного дискурсу Е. Лаклау та Ш. Муфф. Такі методи дослідження, як соціологічні методи у формі проведення глибинного або експертного інтерв'ю, методи анкетування та обробки даних, методи контент-аналізу дослідження, допомагають зібрати матеріал для теоретичного узагальнення або підтвердити висновки дослідження.

Теоретичне значення одержаних результатів міститься у визначенні на базі отриманих даних можливостей розвитку України, як реального суб'єкта європейської геополітики.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріал, який буле отримано, можна застосовувати в навчальному процесі, при підготовці спецкурсів для студентів та аспірантів в доктрині та практиці міжнародних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів міститься в здійсненні цілісного розбору місця і ролі України в геополітичних концепціях і стратегіях ЄС, базисних причин формування політичних напрямків ЄС щодо України.



1. Передумови та історія відносин між Україною та ЄС

1.1 Передумови пріоритетності євроінтеграційного курсу України

В роки незалежності співпраця України з європейськими і світовими організаціями вийшла на новий рівень і базується на конкретних діях, що випливають із внутрішньої і зовнішньої політики держави. Така позиція України зрозуміла сусіднім державам, як членам Євросоюзу, так і Росії. Підтвердженням цього є робота українських дипломатів в ООН, Раді Національної Безпеки, в структурах Європейського Союзу, зокрема на рівні самітів «Україна-ЄС» та «Україна-НАТО», в інших міжнародних організаціях.

Відомо, що після отримання незалежності політика України щодо європейських та євроатлантичних структур будувалась на основі варіантів, які виділяються вченими-геополітиками, а саме:

1) Опора на власні сили.

2) Приєднання до одного з існуючих блоків чи альянсів.

3) Нейтральність:

- підтримання існуючого статусу самопроголошеного нейтралітету і позаблоковості;

- постійний нейтралітет, гарантований великими державами або Радою Безпеки ООН;

- «активний» нейтралітет, «спеціальні відносини» з НАТО й орієнтація на ЄС.

Ці варіанти політики в галузі національної безпеки не були строго альтернативними. Деякі з них можна реалізувати у різних комбінаціях, вони також можуть переходити один в одного тощо. Мають вони й різну вагу з точки зору ймовірності їхньої реалізації. Деякі варіанти «заборонені» з тих чи інших економічних і політичних причин або через прийняті парламентом законодавчі акти [4].

Масові зрушення в сучасному суспільстві, докорінні зміни в структурах світосистеми, радикальна модифікація геополітичної структури і трансформаційні процеси останнього десятиліття в Україні стали базисною основою для пошуку діючих причин зародження національній безпеки країни. Історичний досвід говорить, що після того, як спільнота зорієнтувалася зі своєю державністю і заявила про міжнародне співтовариство цінності своїх національних інтересів, наступним кроком вважається забезпечення їх реалізації, стабільного і безпечного становлення. осить гострі політичні, економічні, конфесійні, етнічні та інші протиріччя, намагання переглянути існуючі кордони, перерозподіл сфер впливу привели до появи ряду загроз, таких, як тероризм, контрабанда наркотиків, незаконна торгівля зброєю і важко контрольована нелегальна міграція населення, міжнародна організована злочинність. Вони стали реальністю для України і вимагають невідкладної протидії з боку держави для становлення національної безпеки в цілому і прав людей зокрема. Нарівні з цим, йде переформатування міжнародної системи взаємовідносин, яке прискорилося з розпадом СРСР і зародження новітніх масових і регіональних центрів. Зокрема, на великому рівні: Північноамериканський ареал, Європа і Азіатсько-Тихоокеанський ареал.

Вишукуючи шляхи забезпечення національної безпеки, Україна безсумнівно обрала шлях на угоду входження в майбутньому в європейське фінансове і політичне місце, а ще в систему колективної безпеки, що закріплено в головних офіційних документах нашої держави. При цьому українське керівництво чітко розуміє, що ЄС і НАТО вважається більш дієвою складовою системи, на базі якої стане організовуватися нова структура збереження Європи. Зараз настає процес формування нових систем партнерства між різними державами, що має можливість рішуче поміняти поняття про майбутню світову побудову.

Нова роль НАТО у сфері боротьбі з викликами міжнародній безпеці, її розширення за кордони традиційної зони відповідальності практично робить Альянс основою майбутньої загальної європейської системи безпеки. Наприклад, перший варіант нереальний щонайменше з двох причин. Відомо, що національна безпека великої країни (з розміром і геополітнчним положенням України) може бути забезпечена або за допомогою могутнього (бажано ядерного) потенціалу стримування, або за рахунок участі у впливових і сильних воєнних блоках чи альянсах. Відмова України від ядерного стримування практично унеможливила реалізацію першого варіанту. Понад те, суто економічні обмеження виключають можливість розвинути у найближчій перспективі конвенційний потенціал стримування, достатній для захисту національних інтересів України власними силами. Другий варіант сьогодні також заблокований Декларацією незалежності, відповідно до якої Україна має стати «без'ядерною і постійно нейтральною державою, яка не бере участі у воєнних блоках». Треба зазначити, що ці положення Декларації можуть бути змінені, оскільки більшість правлячої еліти України вже зрозуміла небезпеку одночасного проголошення і без'ядерності, і позаблоковості. За будь-яких обставин цей варіант залишається умовно забороненим для України на найближче майбутнє. Але слід визнати, що вступ до НАТО щонайменше в часткових формах стане реально можливим, враховуючи сьогодення. Третій вибір -- нейтралітет -- може бути реалізований щонайменше у трьох різних варіантах. Найбільш «слабкий» з них -- підтримання існуючого статусу одностороннього самопроголошеного нейтралітету і позаблоковості [11].

За умов розширення НАТО і фактичного визнання defacto Заходом пострадянського простору як сфери «особливих інтересів» та «особливої відповідальності» Україна може стати дуже вразливою щодо політичного, економічного і воєнного тиску з боку Росії. Саме тому, на мій погляд, найраціональнішою і, можливо, найоптимальнішою з можливих стратегічною відповіддю України можуть бути «спеціальні відносини» з НАТО і курс на політичне членство в цій організації паралельно із входженням в ЄС. Питання про вступ України до НАТО, як повноправного члена за умов «особливого партнерства», політичних запевнень з боку країн НАТО і курсу на інтеграцію до ЄС залежить від успіху економічних реформ в Україні, загального розвитку геополітичної ситуації в Європі і Україні.

Роль України при цьому можна називати по-різному: «ключовою ланкою системи європейської безпеки» (X. Солана), «мостом між Сходом і Заходом», «перехрестям з двостороннім рухом» (В. Горбулін). По-перше, очевидним є те, що Україна, через її геополітичне положення, внутрішню політичну й економічну ситуацію, не має іншої альтернативи. А по-друге, головний національний інтерес України -- політичне виживання і курс на інтеграцію до європейського цивілізаційного простору -- відповідає цьому статусу і цій ролі. І це добре розуміють на Заході. Територіальна цілісність і незалежність України, вже сьогодні стали одним з центральних компонентів перспективного бачення майбутнього Європи й Атлантичного співтовариства в цілому. Геополітичні орієнтації України матимуть значний вплив на будь-які спроби побудови нової архітектури безпеки в регіоні.

Тож завдання, які стоять перед ЄС на початку XXI століття, ускладнює його прийдешнє. Кардинальне розширення до кількох десятків країн детермінує радикальну конституційну реформу Євросоюзу. Свідченням цього є труднощі з реалізацією критерій Лісабонського договору 2008 року. Спираючись на індивідуальності історичного становлення і передового стану України, слід виокремити ряд причин на користь реалізації її європокликання:

- народногосподарський потенціал ЄС та динаміка його становлення говорять про те, що Європейський Альянс дає великий ринок збуту товарів і джерело задоволення потреб України;

- спільна робота України з Європейським Союзом потрібна для модернізації вітчизняного виробництва;

- вихід на європейський ринок є багатозначним, як джерело експерименту і фактичних умінь в конкурентній боротьбі і функціонуванні ринкової суспільно-спрямованої економіки та державного регулювання фінансових дій, залученні коштів найбільшого в світі євро грошового ринку, дасть макроекономічну стійкість.

Одразу після інавгурації Президент України Віктор Ющенко у своєму зверненні до українського народу зазначив: «Наш шлях у майбутнє -- це шлях, яким іде Об'єднана Європа. Ми з її народами належимо до однієї цивілізації, поділяємо одні цінності. Історія, економічні перспективи, інтереси людей дають чітку відповідь на питання -- де нам шукати свою долю. Наше місце -- в Європейському Союзі. У Європі -- історичний шанс України розкрити свої можливості» [1] .

1.2 Історичні етапи руху України до Європейської спільноти

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про Партнерство та Співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. Угода була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. та набула чинності 1 березня 1998 р. після її ратифікації 15 державами-членами ЄС. 11 червня 1998 р. Президент України затвердив Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, а 14 вересня 2000 р. ? Програму інтеграції України до ЄС, яка є головним інструментом підготовки нашої держави до інтеграції в Євросоюзу. Вона реалізується на основі щорічних планів дій. Згідно з Указом Президента України у 2002 році утворено Державну раду з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, яку очолює Президент України.

Підтвердженням незмінності стратегічного курсу України на європейську інтеграцію стало Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки» (травень 2002 р.). У ньому визначена стратегія економічного та соціального розвитку України на наступне десятиріччя, практична реалізація до 2011 року завдань, пов'язаних із створенням внутрішніх передумов для набуття Україною повноправного членства в ЄС. Значною подією стало схвалення у грудні 2001 р. Плану дій ЄС щодо України у сфері юстиції та внутрішніх справ. Він передбачає поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у таких сферах, як протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми, боротьба з тероризмом, організованою злочинністю, відмиванням коштів, наркобізнесом, незаконною торгівлею зброєю, контрабандою, а також допомогу нашій державі у наближенні законодавства до норм та стандартів ЄС [5].

Важливе значення для розвитку двостороннього співробітництва мав Копенгагенський саміт Україна ? ЄС (липень 2002 р.). Він підтвердив взаємну зацікавленість сторін у посиленні співпраці у галузі юстиції та внутрішніх справ. ЄС привітав зусилля України, спрямовані на розвиток системи ефективного і комплексного управління кордоном по всьому його периметру. Важливим підсумком саміту стало рішення про підготовку Спільної доповіді про стан виконання УПС. 11 березня 2003 р. Єврокомісія офіційно розповсюдила Звернення до Європейської Ради та Європейського Парламенту «Ширша Європа». З 14 країн, відносини Євросоюзу з якими визначаються концепцією «Ширшої Європи», на першому етапі Плани дій будуть готуватися лише з 4-6 країнами, у тому числі з Україною.

В документі підкреслюється, що «згідно зі статтею 49 Угоди ЄС кожна європейська країна, яка поважає і дотримується принципів фундаментальних свобод, демократії, прав людини, верховенства закону, може претендувати на вступ до Європейського Союзу, а чітке визнання прав таких держав, зокрема України, які відкрито висловлюють свої прагнення набути членства в ЄС, за умов досягнення ними всіх необхідних політичних та економічних критеріїв, повинно виступати потужним стимулом їхнього співробітництва в рамках концепції Ширшої Європи». В резолюції, зокрема, рекомендується поширити на Україну діяльність Європейського інвестиційного банку; підкреслюється важливість надання підтримки зі вступу до СОТ. В свою чергу, Верховна Рада України у червні 2002 р. ухвалила Звернення до Європейського парламенту та парламентів держав-членів ЄС, в якому закликала їх підтримати євроінтеграційний курс України. А за результатами парламентських слухань, які відбулися 20 листопада 2002 р., Верховна Рада України ухвалила постанову «Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом». Схвалення конституційною більшістю цієї постанови підтвердило європейську налаштованість вищого законодавчого органу України, його готовність посилювати свою роль у реалізації державного курсу на європейську інтеграцію, консенсус усіх гілок влади щодо стратегічної мети ? набуття нашою державою повноправного членства в Європейському Союзі.

Надзвичайно насиченим для руху до європейської інтеграції України видався 2003 рік. 11 березня цього року Європейська комісія оприлюднила нову концепцію відносин з новими сусідами «Ширша Європа - Сусідство: новий вимір відносин з нашими східними та південними сусідами». Метою цієї концепції, за визначенням Європейської комісії, є утворення зони процвітання та добросусідства - кола друзів, з якими вона матиме тісні мирні стосунки та буде співпрацювати. Коментуючи нову концепцію, голова Представництва Європейської комісії в Україні Норбер Жустен зазначив: важливо підкреслити дві головні ідеї нових рамок відносин. По-перше, Україні пропонується новий курс, що включає, між іншим, перспективу тіснішої інтеграції в єдиний ринок ЄС, преференційних торговельних відносин, подальшого співробітництва у сфері культури та взаєморозуміння, інтеграції у транспортну, енергетичну та телекомунікаційну європейські мережі та європейський дослідницький простір. По-друге, новий вимір забезпечують нові конкретні інструменти, зокрема участь у європейських програмах і діях, нові джерела фінансування [11].

Посеред першочергових завдань євроінтеграції України - введення в СОТ. По-перше, членство в даній організації дозволяє нашій країні ставати не тільки повноправним гравцем на великому ринку, однак і взяти участь у формуванні якісно нових характеристик світової торгівлі. По-друге, введення в СОТ - дуже важливий крок, тому що економіка держави вийшла на новий етап, коли логіка майбутнього становлення потребує масивних ринкових стимулів. Вступ до СОТ має стати основним кроком не тільки в бік інтеграції в велику систему торгівлі, однак і європейської інтеграції України. Зовсім значні зміни в геополітиці Європи відбулися після розширення ЄС (2004 - 2007 роках) і виходу на рубежі України надпотужного фінансового гравця, яким є Європейський Союз. Згідно думку В.Чалого, ще в 2001 році., нову політичну обстановку довкола України у взаємозв'язку з розширенням ЄС характеризують конкретні причини:

1) Конкретне сусідство України з ЄС неупереджено збільшить його вплив на нашу країну, так як Євросоюз зацікавлений в забезпеченні стійкості поблизу власних кордонів. В інтересах Євросоюзу - мати сусідів політично стабільних, демократичних й економічно розвинених з передбачуваною і дружньою зовнішньою політикою.

2) Підведення ЄС до українських кордонів на тлі становлення єдиної європейської політики, а саме збереження і захисту, дозволить Україні взяти активну участь у зміцненні та збереженні на континенті.

3) Конкретне сусідство з ЄС сприятиме функціональному запровадженню в Україні європейських норм і стереотипів у всіх сферах життєдіяльності. Увійшовши до Євросоюзу, сусідні країни будуватимуть відносини з нашою державою на основі норм і правил ЄС та орієнтуючись на Спільну стратегію ЄС щодо України.

4) Вступ в ЄС країн, з якими Україна має зазвичай добрі стосунки, і придбання ними відповідних квот в керуючих органах Союзу (Комітет ЄС, Європейська комісія) має можливість сприяти просуванню українських інтересів у ЄС.

Триває дискусія щодо можливих темпів та термінів вступу України до ЄС. Нагадаємо, на щорічній конференції Україна - ЄС, в 2003 році і Брюсселі, Президент Європейської комісії Р. Проді відзначив, що вступ України до ЄС у найближчі десять років не стоїть на порядку денному, але на далеку перспективу питання про членство України лишається відкритим.

Тому протягом періоду 2003 2016 років, Україна була присутня кожного року по два рази на рік на з'їздах ЄС, де розглядалися різні питання становлення Європейського союзу, в тому числі і Членство України в ЄС [6].



2. Сучасний стан відносин України та ЄС

2.1 Сучасний стан євроінтеграції України з моменту підписання Угоди про асоціацію з ЄС

Укладаючи угоду про асоціацію, Європейський Альянс дає власним партнерам більш глибокий ступінь спільної роботи, котрий він надає 3-м державам. Всеосяжність і комплексність змісту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС схвалюють досить відому тезу, що з передмовою в силу Угоди може стати основою та орієнтиром для потужних комплексних і системних політичних, соціально-економічних, правових та інституційних реформ в Україні. Таким чином, абсолютне виконання Угоди дасть незворотність європейської інтеграції України і доведе рішучість вибору європейської моделі суспільного та фінансового становлення, зробленого городянами україни.

Угода про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським Товариством згідно атомної енергії і їх країнами-членами, з іншої сторони описує якісно новий формат взаємин з ЄС на принципах «політичної асоціації та фінансової інтеграції» і вважається стратегічним орієнтиром системних реформ в Україні. З витоком впровадження Угоди з Україною, ЄС почав процес вирішення новоспеченого виду договорів про асоціацію з державами-сусідами, які за власним змістом охоплюють дуже широке коло питань взаємного інтересу і дають поглиблену спільну роботу на базі принципу обумовленості. Угода вважається неповоротним двостороннім актом, котрий виходить далеко з-за рамки договорів про асоціацію, укладених ЄС з державами Центральної та Східної Європи [6].

Угоду можна розглядати як важливий крок. Можливість переходу до нових етапів інтеграції за умови виконання попередніх завдань на шляху наближення в перспективі до наступного етапу - укладення договору про вступ до ЄС. Угода за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним ЄС. Угода складається із преамбули та семи розділів: «Загальні принципи»; «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики»; «Юстиція, свобода та безпека»; «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею»; «Економічне та галузеве співробітництво»; «Фінансове співробітництво»; «Інституційні, загальні та прикінцеві положення». Угода містить 486 статей, 44 додатки, 3 протоколи. Також до Угоди додано одну декларацію, вчинену Україною. Значення Угоди про асоціацію для України слід розглядати крізь призму двох напрямів: по-перше, поступової інтеграції України до ЄС, а по-друге стратегії розвитку України.

Угода констатує, що Україна є європейською країною, яка поділяє спільну історію та цінності з ЄС. Відзначається європейська ідентичність нашої держави та існування широкого громадянського консенсусу навколо її європейського вибору. Наголошено на визнанні Європейським Союзом європейських прагнень України та її європейського вибору. У преамбулі також наголошено на відданість сторін дотриманню всіх положень Статуту ООН та принципів і зобов'язань, прийнятих в рамках ОБСЄ, а також на повазі до принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів. Стаття 1 Угоди встановлює асоціацію між Україною та ЄС і його державами-членами, а також визначає цілі асоціації.

Першою серед цілей асоціації визначено сприяння поступовому зближенню України та ЄС, базуючись на спільних цінностях і тісних привілейованих зв'язках, а також поглибленню участі України в політиках, програмах і агентствах ЄС. Решта цілей України виокремлено за галузевою ознакою і стосуються таких сфер: політичний діалог та реформи: забезпечити необхідні рамки для посиленого політичного діалогу в усіх сферах спільного інтересу; зовнішня політика та безпека: сприяти, зберігати і зміцнювати мир та безпеку в регіональному та міжнародному вимірі у відповідності до принципів Статуту ООН, Гельсінського Заключного Акту ОБСЄ і цілей Паризької хартії для нової Європи; торговельно-економічна співпраця: запровадити умови для посилених економічних та торгівельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі, і підтримувати зусилля України щодо завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступового наближення законодавства до законодавства ЄС; юстиція, свобода та безпека: посилюють [2].

Також Угода має за мету запровадження умов для дедалі більш тісного співробітництва в інших сферах спільного інтересу, а отже Сторони можуть поширити відносини асоціації по суті на будь-яке питання. Таким чином, відносини асоціації України та ЄС ґрунтуються на логіці інтеграції, що передбачає прагнення намагатися спільно здійснювати свої суверенні повноваження.

Серед усіх розділів, основними є Розділі І «Загальні принципи», де визначено, що в основі асоціації лежать принципи поваги до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, верховенства права, суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів, вільної ринкової економіки, забезпечення належного врядування, а також протидія розповсюдженню зброї масового знищення, боротьба з корупцією та різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризму, сприяння сталому розвитку.

Таким чином, Україна та ЄС визнають, що спільні цінності, на яких побудований Європейський Союз, також є основними елементами Угоди про асоціацію, а також те, що політична асоціація і економічна інтеграція України з ЄС залежатиме від прогресу в імплементації Угоди, а також від досягнень України в забезпеченні поваги до спільних цінностей і прогресу в наближенні з ЄС у політичній, економічній і правовій сферах. Крім того, основними елементами Угоди буде поширення поваги до принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, а також протидія розповсюдженню зброї масового знищення, пов'язаних з нею матеріалів та засобів її доставки .

Відповідно до статті 478 Угоди порушення однією із її Сторін будь-якого основного елементу Угоди дозволяє іншій Стороні у відповідь призупинити виконання Угоди [9].

В другому розділі, який присвячений «Політичному діалогу та реформам, політичній асоціації, співробітництву та конвергенції у сфері зовнішньої та внутрішньої політики», має підтекст, що сторони розвиватимуть політичний діалог у всіх сферах, які становлять спільний інтерес, та з метою поступового зближення їхніх позицій з питань зовнішньої політики, а також безпеки та оборони. Перераховано форми проведення політичного діалогу, включаючи саміти, зустрічі на рівні міністрів, політичних директорів, парламентарів, посадових осіб високого рівня, експертів військових структур тощо.

В третьому розглянуто «Юстицію, свободу та безпеку», що є однією з цілей асоціації зміцнення співпраці в галузі правосуддя, свободи та безпеки з метою посилення верховенства права та поваги до прав людини й основоположних свобод. Норми щодо співпраці з питань правосуддя, свободи та безпеки умовно можна об'єднати за такими шістьма напрямами:

1) співробітництво у сфері міграції, притулку та управління кордонами;

2) правова співпраця з цивільних та кримінальних справ.

3) верховенство права та повага до прав і свобод людини;

4) вільний рух осіб;

5) захист персональних даних;

6) правоохоронна співпраця, зокрема боротьба зі злочинністю, у т.ч. організованою, незаконним обігом наркотиків, тероризмом;

Четвертим розділом передбачена «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею», поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі (далі - ЗВТ) визначає правову базу для лібералізації переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до внутрішнього ринку ЄС. ЗВТ з одного боку, є інструментом системних реформ у торговельно-економічних сферах (правила походження товарів; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; митна сфера; торговельні відносини в енергетичній сфері; заснування компаній; визнання кваліфікації надавачів послуг; рух капіталів та платежів; конкурентна політика, антимонопольні заходи та державна допомога; права інтелектуальної власності; державні закупівлі тощо), а з іншого боку забезпечуватиме поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС [11].

Процес створення ЗВТ передбачає комплексну програму наближення законодавства України до права ЄС. Це сприятиме створенню гармонізованого правового поля для забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва, усуненню нетарифних (технічних) бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС, розширенню доступу українських товарів та послуг до внутрішнього ринку ЄС, гармонізації митних процедур та підвищенню ефективності діяльності митних органів, переоснащенню та модернізації вітчизняних підприємств, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції у зв'язку з адаптацією до нових стандартів та технічних вимог, розширенню номенклатури товарів та послуг на внутрішньому ринку, стимулюванню розвитку конкуренції та обмеженню монополізму, збільшенню обсягів іноземних інвестицій в економіку України, підвищенню ефективності розміщення трудових ресурсів, зменшенню нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією в рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів тощо [2].



2.2 Аналіз співробітництва України та ЄС в 2017 році в рамках Угоди про асоціацію

Оцінка прогресу, повноти та обсягу виконання Україною зобов'язань, передбачених Угодою про асоціацію, здійснена Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення планування, моніторингу та оцінки результативності виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами членами, з іншої сторони» від 31 травня 2017 року та «Про Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції» від 4 жовтня 2017 року [8].

Пройшов ще рік імплементації Угоди про асоціацію - угоди, яка покликана втілити віру нашого народу прийняти нашу країну в сім'ю європейських народів. Керівництво України з усією відповідальністю ставиться до її виконання і з оптимізмом дивиться на досягнуті результати. Кожного дня всі українці працюють над формуванням точного бачення реалізації основного національного інтересу України - приєднатися до Європейського Союзу. За останній рік Україна досягла значного прогресу і значних успіхів. В умовах збройної агресії і нестабільності це було дуже важко. Але, незважаючи на ці виклики, Україна твердо просувається в напрямку європейської інтеграції. Це вказує на силу європейської мрії, яка дозволяє будувати нову та сучасну країну.

У 2017 році, після закінчення всіх потрібних операцій ратифікації, Угоди про асоціації запрацювала в загальному розмірі. Угода тісніше відчужує помітні підсумки. У 2017 році українських продуктів на європейському ринку реалізовано на 4 млрд дол. (Або практично на 30%) більше, ніж в минулому році. А тільки в 2017 році ми експортували в ЄС продуктів і послуг на 20 мільярдів дол. Зріс і комплект українських продуктів на європейському ринку. У 2017 році в експорті з України в ЄС з'явилося 361 нова товарна позиція - а робочі місця і матеріальне благополуччя українців.

Важко переоцінити і знищення бар'єрів у спілкуванні, навчанні і бізнесі після того, як вступив в силу безвізовий режим, яким уже користувалися сотні тисяч українців. Наша країна продовжує роботу над знищенням застарілих стереотипів і регулювань. На протязі 2014 - 2017 років Україна скасувала 14475 таких обмежень. Триває ретельна робота над гармонізацією державних стереотипів і технічних регламентів, з європейськими та міжнародними. Держава дуже швидко змінюється і наближається до ЄС. В процесі реалізації Угоди починають вирішуватися труднощі, які роками лише консервувалися. Україна досягла значного прогресу в сферах охорони прав покупців, навколишнього середовища, громадської політичної дії, діяльності підприємств, енергоефективності та ін.

Створено 1-ий крок в напрямку наближення до цифрових стандартів ЄС і реформування електронного цифрового підпису в Україні; наявний значний прогрес у законодавчій частині реформи системи безпеки харчової продукції; прийнято базовий закон у галузі управління навколишнім середовищем і інтеграції природного політичного напрямку в усіх гілках влади; гарантовано законодавчу базу для введення міжнародних стандартів в сфері бухобліку та фінансової звітності, а ще аудиторської діяльності. Дуже важливим було правило офіційних переговорів про рішення Угоди про оцінку співвідношення і прийнятності промислових товарів (АСАА), що дозволить зменшити тех. бар'єри для нашого промислового експорту. Для розширення експортних можливостей в 2017 році прийняті закони про ратифікацію Регіональної конвенції про преференційні правила виникнення Пан-Євро-Мед і Угоди про участь у програмі ЄС «Конкурентоспроможність підприємств невеликого та середнього бізнесу (COSME)» [3].

Україну включено до індикативних карт Європейської транспортної мережі TEN-T - це розвиток транзитного потенціалу країни. Уряд активно працює над створенням системи ефективного виконання Угоди, визначаючи євроінтеграцію невід'ємною частиною стратегічного планування та формування політики кожного міністерства. Схвалено стратегічні документи, які запроваджують європейські принципи у різних сферах: Національну стратегію управління відходами до 2030 року, Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, Енергетичну стратегію України на період до 2035 року. Україна продовжує відчувати значну підтримку ЄС у процесі імплементації Угоди. Варто зазначити, що допомога ЄС дала значний поштовх реформуванню державного управління в Україні. Це підвищить спроможності адаптації законодавства України до права ЄС, а також забезпечить більш ефективну розробку та впровадження реформ.

Я з упевненістю дивлюсь на наступний етап виконання Угоди в 2018 році, однак перед Урядом стоїть нелегке завдання. Завдяки співпраці з Парламентом у 2017 році ухвалено 23 основні євроінтеграційні закони, проте в окремих сферах залишаються значні відставання. Адаптація українського законодавства до законодавства ЄС має пришвидшитись. Виконуючи Угоду про асоціацію, ми продовжуємо будувати нову Україну та прагнемо, щоб кожен громадянин пишався отриманим результатом. Слід зауважити, що виконання Україною Угоди про асоціацію за 2017 роки склала досить результативні показник, які наведені на рис. 1.

Рис. 1. Прогрес виконання Україною Угоди про асоціацію з ЄС у 2017 році [13].

Згідно звіту за 2017 рік, в економічному секторі та галузі освіти, навчання і молодів виконані всі обіцянки, взяті на 2017 рік. Ще значимого прогресу вдалося досягти в енергетиці та гуманітарній політиці, в сфері підприємництва та області технічних бар'єрів в торгівлі.

У минулому році Україна помітно просунулася в реалізації реформи районного самоврядування та територіальної організації влади, стартувало фактичне введення комплексної реформи муніципального управління. Завдяки вдалому виконанню візової лібералізації, Україні отримала безвізовий режим з ЄС, досягнула прогресу в області юстиції, свободи, безпеки і права людини. Зокрема, заробила Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або районного самоврядування, де проводиться стратегія становлення системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів.

У 2017 році розмір двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС збільшився на 29%. Даному сприяли заходи, передбачені Угодою про асоціацію для сфери технічних бар'єрів в торгівлі. Так впроваджуються акти євро вертикального (секторального) законодавства в 27 секторах промислової продукції, розпочато офіційні переговори по вирішенню Угоди про оцінку співвідношення і прийнятності промислових товарів. Створюється інфраструктура властивості європейського зразка.

Для удосконалення бізнес-клімату були введені дієві правила і способи в області установи та діяльності підприємств. Українське законодавство наблизилося до права ЄС в сфері бухгалтерського обліку та аудиту, вступив в силу Закон України «Про державну підтримки суб'єктам господарювання». крім цього, Керівництво підтвердило стратегію становлення туризму і курортів на період до 2026 року і стратегію становлення промислового комплексу України на період до 2025.

В економічному секторі введені покарання за невиконання правил супроводу валютних переказів, реформовано законодавство в сфері протидії відмиванню коштів, а ще зроблені підрозділи грошової розвідки. Державний банк продовжив рівномірно згладжувати короткочасні грошові обмеження.

Досягненням в енергетиці в минулому році стали, згода Енергетичної стратегії України на період до 2035 року і прийняття Закону «Про ринку електричної енергії в Україні». Крім цього, підписано Договір про критерії майбутнього з'єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи, а ще прийнятий План подій згідно реалізації Меморандуму стратегічного партнерства між Україною та ЄС в енергетичній сфері.

У сфері енергоефективності прийнято базовий закон, потрібний для пуску цієї роботи Фонду енергоефективності [1].

Для виконання зобов`язань з охорони довкілля, зокрема, ухвалено Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» та підзаконні нормативно-правові акти для його реалізації. Окрім цього, схвалено Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 р. і створено електронний сервіс «Ecomapa.gov.ua», який містить інтерактивну мапу сміттєзвалищ України.

Триває участь України в Програмі ЄС «Креативна Європа». Окрім цього, у гуманітарній сфері ухвалено важливі закони «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та «Про антидопінговий контроль у спорті». Наглядова рада «Національної суспільної телерадіокомпанії України» набула своїх повноважень у повному обсязі.

У галузі сільського господарства змінені вимоги до продуктів з какао та шоколаду й імплементовані вимоги до видів цукрів, призначених для споживання людиною. Також встановлені правила пакування насіння та умови його реалізації на ринку, затверджено порядок способів обробки фруктової сировини для виробництва соків та деяких подібних продуктів. Окрім цього, ухвалено концепцію розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 рр. Впровадження європейських норм уже дозволило вітчизняним виробникам отримати дозвіл на поставки в ЄС м'яса, харчових і нехарчових продуктів тваринництва.

Новий Закон України «Про освіту» дав потужний поштовх реформі освіти. Запроваджено елементи дуальної форми навчання. Окрім цього, у цій сфері важливою залишається участь України в програмі ЄС «Erasmus+» з обміну студентів, викладачів та науковців.

Водночас низка завдань, передбачених Угодою у 2017 році, не були виконані. Зокрема, найбільше відставання від графіку є у сфері громадського здоров`я, транспорту, митниці та оподаткування [3].

Відповідно до зазначених положень, сторони докладають зусиль, щоб допомога ЄС використовувалася у тісному співробітництві та координації з іншими країнами-донорами, організаціями-донорами та міжнародними фінансовими інституціями й відповідно до міжнародних принципів надання ефективної допомоги. Основи механізму співробітництва закладено у Додатку XLIII до Угоди про асоціацію, який передбачає рамкові умови застосування сторонами ефективних заходів з метою попередження та боротьби із шахрайством, корупцією та іншою нелегальною діяльністю, яке (яка) може виникати у зв'язку із неналежним використанням фінансової допомоги Європейського Союзу. Компетентними органами української сторони є МВС, Мінекономрозвитку, Мінфін, Мін'юст, НАБУ, ДФС, Держаудитслужба, Держфінмоніторинг, НАДС, Національна поліція, СБУ, ГПУ, Служба зовнішньої розвідки, АРМА, та Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) і Європейський суд аудиторів - з європейської сторони.

У зв'язку з цим Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) може погоджувати з українськими колегами дії щодо подальшого співробітництва у сфері протидії шахрайству, включаючи проведення спільних з органами влади України оперативних заходів у рамках окремих розслідувань. Українською стороною за 2017 рік визначено пріоритетні напрями співпраці, зокрема виділені таргетовані дії в оновленому Плані заходів щодо імплементації Угоди про асоціацію. З метою налагодження співробітництва та координації з OLAF опрацьовується механізм взаємодії державних інституцій України, залучених до боротьби з шахрайством у рамках проектів/програм технічного співробітництва ЄС.

Пріоритетними напрямками реалізації даного напрямку співпраці на 2018 рік є формування механізму та графіку проведення консультацій та обміну інформацією на регулярній основі, опрацювання порядку оперативної взаємодії з OLAF органів державної влади України 9.

З метою поступового наближення законодавства та практик України до законодавства та практик ЄС щодо санітарних та фітосанітарних заходів стосовно продуктів харчування та кормів, здоров'я рослин та умов утримання тварин, ЄС підтримуватиме Україну, в тому числі через наявні інструменти, для реалізації відповідної Програми інституційної реформи (IRP) в рамках Програми Всеохоплюючої інституційної розбудови (CIB) та:

- розробці всеохоплюючої стратегії щодо безпечності харчових продуктів з метою реформування всіх заходів, зазначених у додатках Глави СФЗ, передбачених Угодою про Асоціацію;

Відповідно до домовленостей між Мінагрополітики та Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань аграрної політики та розвитку сільських територій 19 травня 2017 року було проведено чергове засідання Діалогу Україна-ЄС з аграрних питань. Його засідання здійснюються в рамках виконання Меморандуму про взаєморозуміння для Діалогу з аграрних питань, який було підписано 18 жовтня 2006 року.

Посилення співробітництва та спільна робота у напрямі сталого рибальства в Чорному морі як у двосторонніх, так і в багатосторонніх рамках на основі екосистемного підходу до управління рибальством.

Розширення наукового та технічного співробітництва з метою забезпечення спроможностей моніторингу рибальства та оцінювання стану запасів морських ресурсів та морського навколишнього природного середовища.

Відсутність коштів для здійснення міжнародних заходів у галузі рибного господарства не дозволяє повною мірою здійснювати представлення та захист національних інтересів України у ході реалізації співробітництва з іноземними партнерами.



3. Перспектива євроінтеграційного розвитку відноси України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС

Розвитку незалежної України і оформлення Об'єднаної Європи багато в чому вважаються продуктами однієї історичної епохи. Розпад біполярної системи міжнародних відносин та правило швидких модифікації на Європейському континенті відкрили шлях для реалізації даних державних планів. Україна і Європа з 90-х років минулого століття «вдивлялися» один в одного, вишукуючи шляхів зближення в єдиному майбутньому. У той час, Україна в головному розглядалася і виступала в позиції реципієнта, а ЄС - постачальника різних (матеріальних, умовних, організаційних) ресурсів становлення.

Завданнями політичної розмови по питань реформ орієнтується закріплення поваги до демократичних засад, верховенства права і відповідного управління, прав людини та основних свобод, підключаючи права осіб, що належать до національних меншин, недискримінацію осіб, що належать до меншин, повагу до різноманітності, а ще внесок в консолідації внутрішніх політичних реформ. Сторони зобов'язуються допомагати в цілях постачання, щоб їх внутрішня політика базувалася на єдиних принципах, зокрема таких як стійкість і ефективність демократичних інститутів, верховенство права, повага прав людини та основних свобод. Згідно Угоди про асоціацію згадані більше погляди формувати базу внутрішньої політики як України, так і ЄС. Виходячи з наявного стану двосторонніх взаємин суспільно-політичний діалог між Україною та ЄС стане доторкатися важливих сфер, пов'язаних з облаштуванням демократичної правової держави [1].

З метою охорони індивідуальних даних відповідного значення охорони відповідно до європейських і міжнародних стандартів, в тому числі створених в рамках Ради Європи. Ця спільна робота володіє принциповим фактичним сенсом. Так, для виконання багатьох зобов'язань, передбачених Угодою, Україні важливо приєднатися до діючих у ЄС баз даних або розширити обсяг обміну інформацією, необхідною передумовою чого є забезпечення захисту персональних даних в Україні.

Важливою Програмою для розвитку економічної співпраці є Ініціатива EU SURE - EU Support to Ukraine to Re-launch the Economy (Підтримка від ЄС Україні для відновлення її економіки). Вона має бюджет 95 мільйонів євро та розрахована на період з 2016 до 2020 року. EU SURE є частиною пакету допомоги від ЄС із бюджетом у 110 мільйонів євро, ухваленої у квітні 2015 року. EU SURE допомагатиме розвитку малих та середніх підприємств в різних регіонах України. Вона сприятиме відновленню української економіки, стимулюванню зростання та створенню нових робочих місць. Ця допомога також надаватиметься територіям, що потерпають від конфлікту, і сусіднім регіонам, що залучені до реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. Програма працюватиме на двох рівнях. Вона також сприятиме участі України в програмах ЄС, які концентруються на розвитку приватного сектору, зокрема Horizon 2020.

Вибір економічних галузей, на які скеровуватиметься допомога, залежатиме від економічної специфіки регіону. Пріоритетами є сільське господарство, інноваційна діяльність, покращення надання державних послуг, інфраструктура, енергоефективності та зелена економіка. Утім, цей перелік не є вичерпним. EU SURE також спрощуватиме доступ українських малих та середніх підприємств до фінансових ресурсів. Вона забезпечуватиме синергію між послугами бізнесових консультацій, що їх надаватимуть Центри підтримки бізнесу, та Інструменту кредитних гарантій.

На сьогодні Україна приєдналась до таких програм, як Горизонт 2020 та Креативна Європа. Горизонт 2020 Україна стала активним учасником Рамкової програми ЄС з наукових досліджень та інновацій «Горизонт 2020» після ратифікації відповідної угоди Законом України від 15 липня 2015 року. У 2015 році зареєстровано 259 українських заявників, 29 з яких (попередньо) отримали згоду на фінансування із загальним бюджетом 3,57 млн. євро.

Україна є одним з провідних міжнародних партнерів ЄС в галузі досліджень та інновацій. Під час реалізації попередньої, 7-ої Рамкової програми ЄС з досліджень і технологічного розвитку, Україна зайняла лідируючу позицію серед країн Східного Партнерства та увійшла до десятки найбільш активних країн- партнерів, поступаючись лише США, Канаді та країнам БРІКС.

Наукові установи та вищі навчальні заклади України взяли участь у 126 проектах 7-ої Рамкової програми з обсягом фінансування Європейської Комісії у сумі близько 26,5 млн євро. Участь України у наукових та інноваційних програмах і проектах ЄС дозволить українським вченим проводити фундаментальні дослідження в найбільших науково-дослідних центрах, виконувати широкий спектр новаторських, прикладних робіт, дає можливість залучати високотехнологічні галузі промисловості України до реалізації проектів і отримувати додаткові замовлення на створення ви- сокотехнологічної продукції п'ятого-шостого укладу, що також сприяє розвитку промисловості України [7].

Також перспектива України міститься в переліку із десяти напрямів, за якими Сторони здійснюють співпрацю у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій. Більша частина з них визначає загальний інструментарій здійснення співпраці:

...