Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України

Поки що поставки ліків з України до країн ССА символічні (на €140 тис. за січень-квітень 2016 року) і здійснювалися лише до Уганди (€70 тис.), Сомалі (€42,2 тис.) та Намібії (€27 тис.). Проте й ці показники свідчать про динамічне зростання порівняно з 2015 роком, коли за весь рік їх у регіон було продано лише на €234 тис. А потенціал розширення в майбутньому ще більший. Проте його реалізація потребує відповідних зусиль українських компаній, особливо в країнах, які свого часу активно співпрацювали з нашою країною в медичній галузі, зокрема з навчання їхніх студентів-медиків в українських вишах.

Уже зараз регіон є одним із основних ринків збуту нашої авіапродукції. У 2015-2016 роках до Африки експортували українських літальних апаратів та їхніх частин на €28,3 млн (переважно до Південного Судану, Уганди, Конго та Ліберії). Утім, це менш як 1% імпорту регіону у 2015 році, який становив €4,2 млрд. Ще на €4,3 млн продано українських двигунів до них (ДР Конго, Екваторіальна Гвінея, Ангола, ЦАР, Південний Судан та Уганда). У 2016 році поставки останніх забезпечили вітчизняним постачальникам €2,6 млн лише за перші чотири місяці. Однак це також усе ще менш як 1% імпорту турбодвигунів країнами Субсахарської Африки, який у 2015 році сягнув €1,18 млрд. На понад €20 млн у 2015 році було продано до країн ССА різноманітних українських електричних машин та обладнання, зокрема радарів (переважно до Ефіопії, а також до Чаду, ДР Конго, Південного Судану та ПАР).

Табл. 2

Табл. 3

У 2015 році країни Субсахарської Африки придбали на €1,55 млрд тракторів і на €4,9 млрд вантажівок. Проте на відміну від Єгипту, що на північ від Сахари, куди відповідної продукції з України постачається щороку на десятки мільйонів євро, її експорт до країн ССА обмежився символічними обсягами: до Ефіопії та Конго в 2015 році було продано на €0,45 млн тракторів, до Анголи -- на €1 млн різних сільськогосподарських машин та обладнання. А поставки вантажівок узагалі не здійснювалися (у 2014 році їх було продано лише на €2 млн до Нігерії та на кількасот тисяч до Анголи й Ефіопії). Незначні обсяги й куца географія на тлі того, що Ефіопія в 2015 році імпортувала їх на €955 млн, ПАР -- на €710 млн, Кенія -- на €374 млн, Намібія -- на €323 млн, Мозамбік -- на €293 млн, Нігерія -- на €267 млн. Найрізноманітніша українська техніка здатна знайти свого покупця в регіоні. Наприклад, у 2015 році до Нігерії та Ефіопії продали на €7,2 млн української спецтехніки, до Гвінеї -- на €0,66 млн 11 саморозвантажувальних вагонів, туди ж, а також до Мавританії та Танзанії реалізували на понад €0,73 млн комплектуючих і запчастин до вагонів, до Конго -- автобурові. За перші чотири місяці 2016 року до Ефіопії на €1,8 млн збули українських двигунів внутрішнього згоряння.

У 2016 році основними споживачами українських товарів в африканських країнах були Єгипет (питома вага якого становить 58,44% усього українського експорту до країн Африки), Алжир (6,07%), Лівія (6,43%), Марокко (6,94%), Туніс (5,76%) [16]. У 2016 році основні статті українського експорту до країн Африки наведено у табл. 2.

Питома вага експорту становила за такими кодами товарів: зернові культури (39,37%), чорні метали (31,65%), «жири та олії тваринного або рослинного походження (6,22%) тощо.

Головну частину імпорту у 2016 році складали такі товарні групи: «руди, шлаки і зола», яку складають переважно гвінейські боксити та «палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки», яку складають переважно південноафриканське високоякісне низькосірчисте енергетичне вугілля, нафта. За обсягом товарів цих товарних груп Південна Африка та Гвінея займають одне з перших місць серед країн Африки (на Гвінею припадає 17,2%, а на Південну Африку 21,3% українського імпорту) (табл. 3).

Країни Африканського континенту активно нарощують експортно-імпортний потенціал. Тому, вони є потенціальними торговельними партнерами для України. Україна має можливість експортувати до країн Африки машини, обладнання, транспортні засоби. Так Нігерія вже очікує підписання прямих договорів про реконструкцію японського нафтового заводу, що був відкритий 40 років потому, це дасть змогу Україні збільшити експорт не тільки обладнання, а й послуг [19].

На підставі аналізу динаміки експорту/імпорту України до країн Африканського континенту, можна визначити позитивну динаміку торгівельних відносин та зазначити, що країни Африканського континенту є перспективними для торговельних відносин. Але для подальшого розвитку торговельних зв'язків проведемо аналіз показників маркетингової привабливості перспектив розвитку ринків країн Африканського континенту, що можуть бути перспективними торговельними партнерами для нашої країни.

Для дослідження маркетингової привабливості необхідно обрати найбільш перспективні та розвинуті країни. За даними журналу Global Economic Prospects, країни Африканського континенту, які більшу частку імпортують, визначимо такі: Джибуті, Єгипет, Ерітея, Лесото, Ліберія, Маврикій, Сейшельські острови, Туніс. А на підставі даних, наведених Міжнародним валютним фондом, проаналізуємо індикатори динамічного розвитку потенційних товарних імпортерів країн Східної Африки за допомогою економічних методів моделювання (табл. 4). Для проведення оцінки маркетингової привабливості потенційних товарних імпортерів країн Африканського континенту використаємо два методи: аналіз інтенсивності розвитку (використовується за допомогою відносної величини динаміки (традиційного методу)) та адаптовану модель Раша оцінки латентних змінних (латентні змінні -- це такі показники, які не можуть бути виміряні в явному вигляді, а можуть бути тільки оцінені через математичні моделі, на підставі вимірювання спостережуваних змінних) [9], що дасть змогу перетворити вимірювання, зроблені в дихотомічних і порядкових шкалах, в лінійні вимірювання, і в результаті якісні дані проаналізувати за допомогою кількісних методів. По завершенню проведення оцінки привабливості порівняємо отримані результати вищезазначених методів.

Табл. 4

Порівняльну характеристику країн доцільно проводити за такими критеріями: критерій економічного зростання; ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності; індекс інфляції; чисельність населення; індекс вільної торгівлі; індекс ризику угод.

У межах дослідження поділимо країни за групами відповідно до ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності -- до І групи відносяться країни, де ВВП складає більше 10000 дол. США, до ІІ групи -- країни, де ВВП складає менше 10000 дол. США. Так, до І групи входять: Єгипет, Маврикій, Сейшельські острови, Туніс. їх ВВП має тенденцію до зростання, але відповідні країни мають ємний ринок з більшою кількістю населення. До ІІ групи входять: Джибуті, Лесото, Ліберія. За останні 7 років їх ВВП мав тенденцію до зростання при низькій чисельності населення (табл. 4). За даними індикаторів динамічного розвитку проведемо аналіз на маркетингову привабливість обраних країн.

Основними критеріями обрання країн, з якими будуть здійснювати торговельні відносини, є зростання показників, що відображають темпи економічного росту та спад показників інфляції.

Аналіз інтенсивності розвитку країн проводиться за допомогою відносної величини динаміки коефіцієнту росту за формулою:

ёдин= уі/уо max.

У межах дослідження було обрано показники 2016 року відносно до показників 2010 року.

У 2016 році порівняно з базовим 2010 роком критерій економічного зростання Джибуті збільшився в 1,86 раза; Єгипту -- зменшився на 0,74; Лесото -- зменшився на 0,38; Ліберії -- зменшився на 0,33; Маврикію -- зменшився на 0,8; Сейшельських островів -- зменшився на 0,82; Тунісу -- зменшився на 0,43. На підставі аналізу інтенсивності розвитку за шістьма критеріями та добутку по кожній країні відносних величин динаміки отримаємо дані, що наведені в табл. 5.

Табл. 5

На підставі аналізу інтенсивності зростання найбільш перспективними торговельними партнерами визначені такі країни: за І групою Сейшельські острови, за ІІ групою -- Джибуті, Лесото (переважна більшість -- це країни Східної Африки).

Ці ринки вже почав інтенсивно освоювати Китай. Зокрема, КНР вже створює, можливо що в межах глобального суперпроекту «Один пояс -- один шлях», свою першу закордонну військову базу в Африці. Поява пункту матеріально-технічного забезпечення ВМС КНР у Джибуті, крім очевидного бажання Китаю підкріпити економічну експансію на Африканському континенті, може означати прагнення Пекіна контролювати стратегічну Баб-ель-Мандебську протоку, з далекосяжними планами.

Світові ЗМІ, з посиланням на командуючого Африканського командування США генерала Девіда Родрігеса, повідомили, що Китай підписав з урядом Джибуті десятирічний контракт на створення пункту матеріально-технічного забезпечення кораблів ВМС КНР, що беруть участь в операціях ООН проти піратів в Аденській затоці. Як випливає із заяви представника МЗС Китаю Ю Ціаня, пункт постачання зіграє позитивну роль у виконанні Китаєм своїх міжнародних зобов'язань із підтримки миру та безпеки. Китай ще у 2014 році почав розгортати миротворчий контингент під егідою ООН у Південному Судані.

Американські експерти вважають, що пункт матеріально-технічного забезпечення китайського флоту в Джибуті матиме у своєму розпорядженні аеродром, який дозволить Китаю ефективніше вести розвідку в регіонах Перської затоки, Близького Сходу і Африки. Не виключено, що китайська військова інфраструктура в Джибуті відіграватиме роль логістичного центру, пункту базування та ремонтної бази для кораблів китайського ВМФ, що проводять операції у зоні Перської затоки, біля берегів Адена й Сомалі. Можливо, база прийматиме і військово-транспортні літаки.

Мотиви посилення присутності Китаю в Африці лежать на поверхні. Економічна експансія КНР в Африці набирає обертів. Ще 2009 року Китай став найбільшим торговим партнером країн Чорного континенту, випередивши США. У 2013 році торговельний оборот між КНР і африканськими країнами перевищив 210 млрд дол., а китайські прямі інвестиції збільшилися з 500 млн дол. 2003 року до майже 20 млрд дол. у 2013 році.

Африка цікавить Китай зі зрозумілих причин. Величезні запаси природних ресурсів, перспективний сільськогосподарський потенціал, масштабний внутрішній ринок, купівельна спроможністю якого зростає, -- все це робить Африку надзвичайно привабливою для закордонних інвестицій. Важлива також наявність потужного низькооплачуваного трудового ресурсу.

За останні 30 років доведені запаси нафти в Африці збільшилися на 120%: з 57 млрд барелів у 1980 році до 130 млрд -- у 2013 році. Постійно зростають доведені запаси природного газу. Причому саме імпорт природних ресурсів залишається основною складовою китайсько-африканської торгівлі. Загалом, у 2013 році імпорт сирої нафти з Африки покрив 23% потреби Китаю. При цьому нафта становить 64% від загального імпорту Китаю з африканських країн. Крім того, Африка забезпечує 6% китайського імпорту залізної руди (в основному з Південної Африки) і 8,3% імпорту міді (головним чином із Замбії).

Тим часом китайська військово-морська база створюється не просто в одній з африканських країн, а в одній із найважливіших стратегічних точок -- у Баб-ель-Мандебській протоці, між південно-західним краєм Аравійського півострова й Африкою. І хоча йдеться, очевидно, про невеликий інфраструктурний об'єкт, його військово-стратегічне значення важко переоцінити. Китайська база в цьому районі, можна сказати, на одній зі «стулок» воріт Баб-ель-Мандебської протоки, через яку щодоби проходять 3,8 млн барелів сирої нафти і де вже містяться військові бази США та Франції, насправді змінює стратегічний розклад сил у регіоні.

Китай уперше забезпечує постійну військова присутність за кордоном і, фактично, заявляє про намір увійти в клуб «справжніх» морських держав, готових використовувати військову силу для забезпечення своїх інтересів у віддалених районах Світового океану. До останнього часу Китай принципово не прагнув будувати свої військові бази за кордоном, і об'єкт у Джибуті може свідчити про те, що керівництво КНР справді вирішило змінити ставлення до застосування військової сили для забезпечення реалізації своїх міжнародних інтересів.

Будівництво закордонних пунктів матеріальнотехнічного забезпечення флоту означає, що Китай готується до значного нарощування військово-морських сил у ключових районах Світового океану. Адже, попри те, що на самому пункті МТЗ може базуватися лише невеликий контингент, такі об'єкти дають змогу багатократно збільшити угруповання військово-морських сил у регіоні й різко змінювати баланс сил на свою користь у потрібний час.

За останні роки ВМС КНР зробили істотний ривок у своєму розвитку. Фактично, можна говорити, що Китай уже створив один із найсильніших флотів у світі, здатний проектувати військову силу в тому регіоні, де це потрібно для реалізації інтересів КНР. Відтак, можна припустити, що політика створення пунктів матеріально-технічного забезпечення та інших військових об'єктів для ВМС КНР триватиме.

Ба більше, враховуючи світову тенденцію загальної мілітаризації зовнішньої політики, яку активно просуває, зокрема, Росія, закордонна військова експансія Китаю може розвиватися все активніше. Адже насправді глобальні турбулентності, за всіма прогнозами, тільки набирають обертів, відкриваючи вікно можливостей для нових претендентів на звання «світових полюсів» та «світових держав».

У такій обстановці час матиме критичне значення -- хто першим займе стратегічні точки, на зразок Баб-ель-Мандебської протоки, той зможе за потреби продемонструвати силу конкурентам. Китай, схоже, це чудово розуміє, користуючись, зокрема, і відсутністю будь-якої реакції на активність Пекіна нинішньої адміністрації США. Як мінімум, до початку 2017 року, коли в Білий дім прийде новий господар, Китай має всі можливості розширювати постійну військово-морську присутність у районі Близького Сходу та Латинської Америки. У кожному разі, як би не розвивалася надалі стратегічна обстановка у світі, невеликі пункти забезпечення флоту в різних регіонах Світового океану Китаю не зашкодять».

Для моделювання торгівельних відносин України та країн Східної Африки використаємо модель Раша. В межах дослідження адаптуємо модель Раша для оцінки маркетингової привабливості потенційних товарних імпортерів країн Африканського континенту. В подальшому, її можна буде використовувати для аналізу зовнішньоторговельних відносин з іншими країнами.

Вибір моделі Раша обґрунтований тим, що вона має деякі переваги перед іншими моделями оцінки якості об'єктів в різних галузях науки, в тому числі й оцінки привабливості наявних об'єктів, а саме потенційних товарних імпортерів країн Африканського континенту. Модель Раша перетворює вимірювання, зроблені в дихотомічних і порядкових шкалах, в лінійні вимірювання, і в результаті якісні дані аналізуються за допомогою кількісних методів. У випадку, коли модель Раша є лінійною, це дозволяє використовувати широкий спектр статистичних розрахунків для проведення аналізу даних. Модель Раша є ймовірнісною. Оцінка привабливості країн не залежить від набору критеріїв оцінювання, вона є індивідуальними характеристиками самої країни. Результати вимірювань є об'єктивними, тобто не залежать ні від того, хто вимірює, ні від того, який вимірювальний інструмент (тест або опитувальник) використовується.

Разом з оцінками привабливості країн модель дозволяє отримати ще й оцінку виконуваності критеріїв, за якими проводиться оцінка країн. Причому оцінки критеріїв не залежать від безлічі оцінюваних років даної країни, самих країн і є індивідуальними властивостями критеріїв.

У нашому випадку для адаптації моделі Раша до оцінки привабливості потенційних імпортерів країн Африканського континенту виділимо об'єкти, за якими буде проводитись оцінювання (період з 2010 по 2016 рік), введемо індикативні змінні (критерії), а також опишемо взаємозв'язок між об'єктами. Спочатку проведемо оцінку по кожній країні окремо, просумуємо отримані результати за критеріями і кінцеву оцінку кожної країни порівняємо. Оскільки в нашому випадку розрахунок проводиться до мінімізації критеріїв, то чим менше показник, тим більше рівень привабливості суб'єкта.

Схема пошуку показників маркетингової привабливості країн представлена на рис. 4. Процес побудови моделі доцільно розглядати як схему сукупності приведених у відповідність та контрольованих дій, що здійснюються для досягнення мети.

Рис. 4

На І етапі визначаються та описуються об'єкти оцінювання.

На ІІ етапі визначаються критерії для оцінювання країн на привабливість. Визначаємо, що N -- країни для оцінювання: А1, А2, ..., АN та L-- критерії, за якими проводиться оцінка: Ki, K2, ... KL. Позначимо Uj -- оцінку i-го об'єкта по j-му критерієм. Ці критерії можуть бути різної природи і мати різну розмірність. Для приведення оцінок до єдиної шкали проводять процедуру нормалізації, в результаті якої всі нормалізовані оцінки альтернатив за критеріями щ приймуть зна чення з інтервалу (0; 1). В якості алгоритму нормалізації використовуємо мінімізацію критеріїв (чим менше показник, тим більше міра привабливості об'єкта):

max(U.) U max(U) min(U.) (1)

Припустимо, що суб'єкта влаштовує я-й об'єкт по j-му критерію на рівні unj(у результаті нормалізації, цей показник приймає значення від 0 до 1). Найпростіший показник привабливості цього об'єкту можна розраховується за формулою [13]:

(2)

Далі будемо використовувати імовірнісний підхід, де ймовірність Pnj обчислюємо за формулою Г. Раша, яка була отримана ним при оцінці латентних змінних [13].

Ці ймовірності інтерпретуємо як нормалізовані оцінки об'єктів за критеріями щ.

Для застосування на практиці необхідно знайти оцінки привабливості об'єктів по періоду в. і ступеня виконання критеріїв в на підставі відомих оцінок об'єктів за критеріями щ, які отримані емпірично за допомогою експертного оцінювання суб'єктами.

(3)

Якщо розглянути модель Раша оцінки латентних змінних [9], то відповідно до неї оцінки в і Pj знаходяться методом максимальної правдоподібності (МПметод). Однак в дихотомічній моделі Раша ймовірності Pj можуть приймати лише два значення -- 0 або 1, що не відповідає представленій у роботі моделі, коли ймовірності Pj можуть набувати значень з безперервного спектра від 0 до 1. В силу цього, пропонується використовувати для цих цілей метод найменших квадратів, застосування якого для вирішення подібних завдань описано в роботах С. Баркалова, Ю. Кірєєва і С. Моїсеєва: параметри в і Pj обираються так, щоб сума квадратів відхилень емпіричних даних Uj від розрахункових ймовірностей була найменшою.

Оцінки в і Pj, отримані за цією моделлю, будуть вимірюватися за лінійним шкалами і початок відліку в них буде невизначеним.

Наступним кроком, на ІІІ етапі, буде розробка прогнозу привабливості країн для торгових відносин, де для підрахунку показника привабливості використаємо нормувальні умови, а саме невід'ємність оцінок. Можливим варіантом є застосування запропонованої автором формули (4), в якій підсумувавши оцінки в, Pj отримаємо показник привабливості прогнозованої країни для проведення з нею зовнішньоторговельних відносин:

ПпР = ((I в) + (I в,)) * 0. (4)

Представлена модель (2) припускає, що всі критерії мають однакову важливість для суб'єктів. Однак в реальних ситуаціях при експертному оцінюванні, важливість критеріїв, як правило, різна, та її потрібно враховувати при оцінці привабливості об'єктів. Класичні моделі експертного оцінювання враховують важливість критеріїв для суб'єктів шляхом введення показників ваги кожного критерію.

Розрахунок задач (3) і (4) можна проводити з використанням різних програмних продуктів, наприклад, в MSExcel за допомогою надбудови «Пошук рішень» (Solver). Далі розрахуємо для кожної країни критерії привабливості по рокам, просумуємо їх та порівняємо. В разі мінімізації критеріїв чим менше показник, тим більше міра привабливості об'єкта, та зіставимо з показниками країн, отриманими на основі аналізу інтенсивності розвитку.

У наведеній табл. 3 першою у списку є країна Східної Африки -- Джибуті. Для наочності розглянемо розрахунки для Джибуті покроково.

Як об'єкти (А) обрані роки з 2010 по 2016, для яких відомі критерії, що були вищезазначені, а саме:

К1 -- ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності, дол. США;

К2 -- Критерій економічного зростання, %;

К3 -- Індекс інфляції, %;

К4 -- Чисельність населення, млн чол.;

К5 -- Індекс вільної торгівлі, бали;

К6 -- Індекс ризику угод, бали.

У табл. 6 наведено результати оцінки маркетингової привабливості країни-імпортера Джибуті.

Табл. 6. Результати оцінки маркетингової привабливості країни-імпортера Джибуті

У подальшому проведемо нормалізацію даних, в результаті якої отримаємо таблицю з вихідними даними, які необхідні для розрахунку за моделлю. Всі показники вимірюються за одиничною шкалою та всі критерії мінімізуються (чим менше показник, тим більше міра привабливості об'єкта).

Вихідні дані вносимо до електронної таблиці MSExcel та визначаємо оцінки об'єктів по рокам в“ , оцінки критеріїв fif. Розраховуємо ймовірності Рр-.

Квадрати відхилень суми визначаємо за формулою:

Сума, що мінімізується (3), а саме цільова функція знаходиться в комірці D32 у вигляді формули =СУММ(С26:Н32).

Потім для розрахунку критеріїв викликаємо надбудову «Пошук рішення» (Solver).

Як цільову функцію зазначаємо комірку D34, ставимо завдання її мінімізації, як змінюванні змінні задаємо діапазони С12-Н12 та І5-І11, вказуємо умову невід'ємності, ніякі обмеження не вводимо, запускаємо надбудову.

Надалі просумуємо критерії по роках та оцінки критеріїв за побудованою моделлю (4) і отримаємо показник, який буде відображати привабливість даної країни. Такі розрахунки проведемо по кожній обраній країні -- потенційному імпортеру Африки. На основі отриманих даних побудуємо таблицю для порівняння з показниками привабливості на основі аналізу інтенсивності зростання та більш привабливу країну оберемо для торговельних відносин. Найбільш привабливими (табл. 7) для торгівельних відносин визначені країни: в І групі -- Туніс, Маврикій, Сейшельські острови, в ІІ групі -- Джибуті.

Табл. 7

Порівнюючи країни, що отримали оцінки привабливості на основі аналізу інтенсивності розвитку країни, а саме Джибуті, Лесото, Сейшельські острови, можна з упевненістю сказати, що країни Джибуті та Сейшельські острови мають кращі оцінки привабливості і з даними країнами Україні доцільно активізувати співпрацю. На даний момент Джибуті має гостру потребу в продуктах харчування, нафтопродуктах, хімікатах та транспортних засобах [4], у професійних співробітниках та консультативних послугах [5], в яких також мають гостру потребу Сейшельські острови.

Отже, наведена модель пошуку показника маркетингової привабливості країни за допомогою моделі Раша може бути апробована для різних груп країн з метою виявлення їх привабливості.

Висновки. За результатами проведеного аналізу динаміки експортно-імпортних операцій та ємкості ринку країн Африканського континенту можна зробити висновок, що вони є перспективними торговельними партнерами для України та між Африкою та Україною розширюється товарообмін.

Нами пропонується створення «Торгового Дому Україна--Африка» в якості пілотного проекту зміни експортної структури, переорієнтації промислових пріоритетів України на нову географію -- на країни Африканського континенту загалом, та малі зокрема, з використанням сучасних інтегрованих інформаційних технологій. Таким чином, природний потенціал створює передумови для отримання ключовою експортною продукцією України конкурентних переваг як на африканському ринку загалом, так і на малих ринках, що інтенсивно розвиваються, за умови залучення значних інвестицій у розвиток виробництва, зокрема, в оновлення устаткування, запровадження інноваційних технологій, заходів з енергозбереження, переорієнтації на нові ринки збуту та замовлень (в тому числі державних), в тому числі в харчовій та легкій промисловості та забезпечення кваліфікованими кадрами тощо.

На підставі аналізу детермінантів економічного розвитку та адаптованої моделі Раша визначено найбільш перспективні торгівельні партнери серед малих країн Африки, що інтенсивно розвиваються. Так, перспективними партнерами для України за першим методом (аналіз індикаторів детермінантів економічного розвитку): Джибуті, Лесото, Сейшельські острови. За другим методом (модель Раша) є Туніс, Маврикій, Джибуті, Сейшельські острови. Отже, Джибуті та Сейшельські острови є найбільш стійкими торгівельними партнерами для України. Основними потребами, які може задовольнити Україна є продукти харчування, нафтопродукти, хімікати та транспорті засоби, професійні співробітники та консультативні послуги.

Література

1. Chen K., Z. Chen, and J. Wei. (2009). Legal Protection of Investors, Corporate Governance, and the Cost of Equity Capital. Corporate Finance, 15(3), 273-289.

2. Thabang Mokoaleli-Mokoteli and George Emmanuel Iatridis (2017). Big 4 auditing companies, earnings manipulation and earnings conservatism: evidence from an emerging market. Investment Management and Financial Innovations, 14(1), 35-45.

3. Olawumi D. Awolusi and Olufemi P. Adeyeye (2016). Impact of foreign direct investment on economic growth in Africa. Problems and Perspectives in Management, 14(2-2), 289-297.

4. Экономика Джибути. URL: http://iformatsiya. ru/ africa/ 493-yekonomika-dzhibuti.html.

5. Новости Джибути (2017). URL: http://polpred. com: 81/?cnt=50.

6. Сафаров Р.Х., Панищев О.Ю. Численное моделирование инвариантности оценки знания относительно тестовых заданий в рамках модели Г. Раша / Казанский национальный исследовательский технологический университет (Казань), 424-435.

7. Krugman P.R., Obstfeld M. International Economics: Theory and Policy. 1988. 8-е изд.: Prentice Hall, 2008. 712 p.

Размещено на Allbest.ru