Міжнародна торгівля й особливості її структури

угода здійснюється, як правило, при посередництві спеціалізованої лізингової компанії;

лізингова компанія та орендар (імпортер), лізингова компанія та постачальник (виробник, експортер) або всі три учасники знаходяться в різних країнах;

угода відрізняється від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об'єкт угоди до споживача (за фінансового лізингу) або відсутністю такого моменту взагалі (за оперативного лізингу).

За напрямом лізингової операції міжнародний лізинг можна поділити на такі види: експортний; імпортний; транзитний.



3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Обмін товарів і послуг між різними країнами у зовнішній торгівлі здійснюється на основі міжнародного поділу праці, тобто спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, що обходиться їм дешевше, ніж в інших країнах та продажу цієї продукції на зовнішньому ринку. Однак жодна країна в світі не дозволить провозити через свої кордони нерегульовані потоки товарів. На їх ввіз та вивіз держава накладає певне обмеження. Головними засобами зовнішньоторговельної політики є тарифне і нетарифне регулювання. Митно-тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі. Найвпливовішим видом торговельних обмежень є мито.

Митом вважається податок, який стягується з товару при перетині ним митного національного кордону. Імпортне мито - це податок, який стягується з імпортованих товарів, в той час як експортне мито накладається на експортовані товари. Більшість країн застосовують саме імпортне мито, а експортне в основному застосовується країнами, що розвиваються, по відношенню до традиційного експорту, щоб отримати кращі ціни та збільшити виручку. З іншого боку, імпортне мито накладається з метою захисту окремих галузей економіки. Мито може встановлюватися на вартість та на кількість товару. Адвалерне мито встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі. Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару.

Комбіноване мито передбачає одночасне встановлення як адвалерного, так і специфічного мита. Таким чином, за допомогою мита проводиться перерозподіл доходів від споживачів, які змушені платити більше, до виробників цього товару в країні, які можуть отримати більш високу ціну за свій товар, також підвищуючи дохідність того фактору, який вважається відносно рідкісним у країні і застосовується для виробництва імпорто-заміщувальної продукції, і знижуючи дохідність того фактору, який в країні є у великій кількості і використовується для виробництва експортних товарів. Дуже часто країна не встановлює мита на імпорт сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для створення кінцевої продукції на території цієї країни. Основною причиною цього є спроба заохотити місцеве виробництво та створити робочі місця в країні. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі. Незважаючи на те, що історично мито є найбільш впливовим методом торговельних обмежень, існує велика кількість інших видів торговельних обмежень, таких як імпортні квоти, адміністративні заходи та антидемпінгове регулювання. Значення саме таких нетарифних обмежень істотно зросло у повоєнний період.

Найбільш важливим видом нетарифних обмежень є квота, що становить собою пряме кількісне обмеження на обсяг товару, який може бути експортованим або імпортованим. Розглянемо спочатку механізм дії імпортних, а потім і експортних квот. Імпортні квоти можуть застосовуватися з метою захисту національної промисловості, сільського господарства та/або для збалансування торговельного та платіжного балансів. Імпортні квоти найбільш широко були розповсюджені у Західній Європі після Другої світової війни. Розглянемо інші ще такі види торговельних обмежень, як: добровільні обмеження експорту, технічні, адміністративні та інші види регулювання. Такі торговельні обмеження виникли в результаті поширення діяльності торговельних картелів, розширення демпінгу та субсидіювання експорту. Останнім часом такі нетарифні обмеження стають дедалі все впливовішими в обмеженні торговельних потоків.

Одним із важливих методів нетарифних обмежень є добровільне обмеження експорту. Під такими заходами ми будемо розуміти ситуацію, коли країна-імпортер змушує іншу країну, свого торговельного партнера, “добровільно” обмежити обсяг експорту під тиском застосування більш жорстких торговельних обмежень, якщо він загрожує діяльності промисловості країни імпортера. Добровільні обмеження експорту є предметом переговорів між США, Європою та іншими країнами, як розвиненими, так і тими, що розвиваються, ще з середини 50-х років XX ст. в таких галузях, як сталеплавильна, текстильна, виробництво електроніки, автомобілів. Потоки міжнародної торгівлі також обмежуються численними технічними, санітарними, адміністративними та іншими правилами і нормами. Вони можуть включати вимоги щодо безпеки, наприклад, для автомобілів та електричного обладнання, санітарно-гігієнічні норми щодо продуктів харчування та особистого користування, вимоги щодо маркування та пакування, які повинні містити інформацію про країну походження та вміст товару. Іншим торговельним обмеженням є законодавча вимога в багатьох країнах до власних урядів купувати лише товари вітчизняного виробництва. Міжнародні картелі є організацією виробників, які знаходяться в різних країнах (або групи урядів), і які погоджуються обмежити виробництво та експорт товарів з метою максимізації або збільшення валового прибутку членів організації. Найбільш відомим у наш час міжнародним картелем є ОРЕС (Організація країн - експортерів нафти). Торговельні перешкоди можуть виникати і внаслідок демпінгу. Демпінг - це експорт, товару за ціною, нижчою від витрат на його виробництво, або у випадку, коли його ціна всередині країни є вищою за ціну, за якою продається даний товар за кордоном. Експортні субсидії - це прямі виплати або надання податкових пільг чи пільгових кредитів національним експортерам або потенційним експортерам, а також пільгових кредитів іноземним споживачам з метою стимулювання національного виробництва. В такому випадку експортні субсидії можуть розглядатися як форми демпінгу. Незважаючи на те, що експортні субсидії є незаконними згідно з багатосторонніми міжнародними угодами, велика кількість країн надає їх у прихованій формі.



4. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНУ

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: "Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах".

Міжнародна торгівля включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля, опосредующая рух усіх міждержавних товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% зростання світового виробництва припадає 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Під терміном "зовнішня торгівля" розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається оплачувану сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття "міжнародна торгівлею вживається і в більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинених країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Світові ціни різняться в залежності від пори року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або імпортних угод, укладених у певних центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних видів товарів.

На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна та ін.) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах. Перед дилемою вибору зовнішньоторговельної національної політики рано або пізно стоять всі держави. Протягом двох століть на цю тему точаться запеклі дискусії. В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість і для якого відносна вигода є найбільшою.

Національні виробничі розходження визначаються різною наделенностью факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, який чинить зовнішньою торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку зростання національного доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у вигляді визначеного коефіцієнта - мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.

З другої половини XX століття, коли міжнародний обмін набуває "вибухового характеру", світова торгівля розвивається високими темпами.

На стабільний, стійке зростання міжнародної торгівлі вплинули ряд факторів: розвиток міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;

НТР, яка сприяє оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструювання старих;

активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі за допомогою заходів Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (ГАТТ);

лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що включає скасування кількісних обмежень імпорту й істотне зниження митних зборів - утворення вільних економічних зон;

розвиток процесів торговельно-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі;

отримання політичної незалежності колишніх колоніальних країн.

Виділення з їх числа "нових індустріальних країн" з моделлю економіки, орієнтованої на зовнішній ринок.



5. СУЧАСНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНУ

5.1 Вихід Україні на міжнародну арену

У перші роки Української незалежності спостерігалося активний розвиток національної політики. Головні рішення стосувалися нових урядових агентств, фінансування, та інших осіб, відповідальних за нову політику.

Основні принципи зовнішньої політики визначалися Декларацією про державний суверенітет України (липень 1990 р). У розділі "Міжнародні відносини" проголошувався миролюбний характер зовнішньої політики України, формулювалися її стратегічні напрями.

Здобуття незалежності і припинення існування СРСР створили цілком легітимні умови для зовнішньополітичної діяльності України на якісно новій основі - самостійності та рівноправності в міжнародних відносинах.

Першим кроком на цьому шляху стало визнання Україною країнами світового співтовариства.

До початку 1993 р. Україна як незалежна держава визнали 132 країни світу, з яких 106 встановили з нею дипломатичні зв'язки. За цей же період республікою було підписано 26 міждержавних і близько 90 міжурядових угод.

Підписання 8 грудня 1991 угоди про створення СНД констатувало факт розпаду СРСР і перехід зовнішньополітичних питань виключно до юрисдикції колишніх союзних республік. Україна активно приступила до налагодження добрих відносин між державами співдружності.

Однак це не завжди вдавалося. Питання про Крим стало однією з причин відкритої конфронтації між Україною і Росією. Тільки гнучка політика українського керівництва забезпечила вихід з гострої політичної кризи. Істотну роль відіграла і підтримка Україною ООН і західними державами.

5.2 Зовнішньоекономічна діяльність України. Види зовнішньоторговельних операцій

У сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини - одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, збільшення рівня його технологій та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегрувати в Європейський і світовий ринок.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Україні, так і за її межами.

Основними економіко-правовими документами, які регулюють розвиток зовнішньоекономічної політики України і сприяють її входженню у світове господарство є Закони України: "Про зовнішньоекономічну діяльність" (квітень 1991 р), "Про створення експортно-імпортного банку" (січень 1992 р), "Про єдиний митний тариф" (1992 р), "Про іноземні інвестиції" (березень 1992 р), "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (1993 р), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (1996 р) і ін.

У міжнародній практиці розрізняють такі види зовнішньоекономічних (forieng economic operation), або зовнішньоторговельних операцій з напрямків торгівлі, характерні і для України.

Імпортна (import) - придбання товару в іноземного продавця з завезенням в країну покупця; або ввезення товару (робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності) на митну територію держави без зобов'язань зворотного вивезення.

При проходженні товарів через кордон пред'являються супровідні документи, в тому числі: ліцензія на ввезення товару в країну, документи про сплату мита та про сплату зборів за митне управління.

Експортне (export) - продаж товару іноземному покупцеві з вивезенням із країни продавця; чи вивезення товару (робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності) з митної території держави без зобов'язання про зворотне ввезення.

При перетині кордону митної зони до експортного товару додаються супровідні документи, в тому числі: ліцензія на вивезення товару, документи про внесення відповідних платежів, вантажна митна декларація. До деяких товарів і послуг застосовуються податкові пільги та особливі митні збори.

Реекспортна (reexport) - придбання товару в іноземного продавця з завезенням в країну імпортера з метою подальшого перепродажу його, без переробки, іноземному покупцеві. До реекспортного товару застосуємо режим "митний склад", який має на увазі зберігання реекспортного товару під митним контролем без справляння встановлених платежів та без застосування заходів не тарифного регулювання.

В особливих випадках застосовується режим "вільна митна зона", що означає ввезення іноземних товарів без сплати мит і нетарифних заходів регулювання, а також можливостей його доопрацювання у встановлених межах. Обов'язковою умовою цих режимів є відсутність комерційної діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку.

Реімпортних (reimport) - придбання з ввезенням з-за кордону раніше експортованого і не піддалося там переробці товару. До реімпортних відносять наступні операції: повернення забракованих покупцем товарів, повернення товарів не проданих на аукціоні або не реалізованих через консигнаційні склади.

Зовнішньоекономічні або зовнішньоторговельні операції (forieng trade transaction) - це договори (контракти, угоди) з обміну товарами в комплексі з операціями, що забезпечують виконання основної угоди (операції).

До основних операцій у міжнародній торгівлі належать операції купівлі-продажу, підряду, оренди, найму. До забезпечують, або додатковим відносяться агентські угоди (оренду agreement) з посередниками, угоди з рекламними агенціями та організаціями, що досліджують кон'юнктуру ринку, митні та інші операції.

5.3 Сучасні організаційні форми експорту та імпорту

На рубежі XXI століття міжнародна торгівля використовує наступні організаційні форми експорту та імпорту:

Торгівля готовою продукцією. Готова продукція - продукція, призначена для кінцевого споживання. Торгівля нею здійснюється шляхом підписання контрактів безпосередньо між виробниками та споживачами товарів, або через посередників.

При цьому не виключається виконання посередниками передпродажного сервісу і передпродажної доробки, а для машино-технічних товарів і технічне обслуговування. Передпродажний сервіс не змінює технічних характеристик товарів - це комплекс робіт з розконсервації товарів після транспортування, наданню їм товарного вигляду.

Мета - поліпшення властивостей товару, що реалізується з урахуванням специфічних смаків споживачів, а також підвищення його конкурентоспроможності.

Торгівля продукцією в розібраному вигляді. Експорт продукції в розібраному вигляді застосовується для підвищення її конкурентоспроможності, а також для проникнення на ринок країн, що забороняють ввезення тих чи інших виробів у готовому вигляді, для захисту аналогічної продукції або стимулювання створення аналогічних галузей у своїй країні.

Торгівля комплектним обладнанням. Комплектним вважається устаткування промислового підприємства, яке представляє єдиний закінчений технологічний комплекс. Її необхідним елементом є будівництво об'єктів "під ключ", яке передбачає проектування, спорудження підприємств, оснащення їх обладнанням, навчання місцевого персоналу, забезпечення експлуатації об'єкта протягом терміну з гарантійного договором.

Торгівля сировинними товарами. У узагальнююче поняття "сировинні товари" входять мінеральна сировина, продукти його переробки і збагачення, сільськогосподарську сировину рослинного і тваринного походження і продукти його переробки хімічні та продовольчі товари.

Торгівля кооперіруемой продукцією, тобто продукцією, що виготовляється в кооперації, спільно з яким-небудь об'єктом відносин. Тут виділяється:

виробнича кооперація, коли вузли і деталі кооперіруемой продукції виготовляються не для ринку, а за завданням конкретних замовників.

збутова кооперація, яка представляє собою співробітництво господарсько незалежних виробників, які організують спільне підприємство зі збуту продукції, що випускається ними продукції.

компенсаційні операцій, один з напрямків коопераційного співробітництва з іноземними підприємствами, що представляє собою угоду про покупку продукції, виробленої на підприємствах, створених при їхньому фінансовому сприянні, для погашення представленого кредиту.

Зустрічна торгівля. До неї відносяться зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких в єдиних документах (контрактах або угодах) фіксуються тверді зобов'язання експортерів і імпортерів зробити повний або частковий обмін товарами. При частковому обміні різниця у вартості покривається грошовими платежами.

Міжнародний торг - це метод укладення договорів купівлі продажу, при якому покупець оголошує конкурс для продавців на товар і після порівняння отриманих пропозицій підписує контракт з тим з продавців, який запропонував товар на більш вигідних умовах.

Оренда машин і устаткування. Передбачає передачу продукції власником на певний термін споживачеві за певну винагороду. Поряд з товарами великий сектор світової торгівлі охоплює ринок послуг. У нього входять самі різні види діяльності, у тому числі:

послуги, пов'язані із зовнішньою торгівлею, які включають додаткові витрати по товарах, морському й іншому транспорту і страхування;

послуги, пов'язані з обміном технологією, у число яких можна включити капітальне будівництво, технічне співробітництво, управлінські послуги;

подорожі, у які входять надходження і доходи по туризму і ділових подорожей;

банківські витрати, лізинг, платежі, пов'язані з доходами на капітал;

заробітна плата та інші трудові доходи (сюди відносяться заробітна плата, що виплачується іноземним робітникам, а також винагороди і соціальні посібники).

Останнім часом частка послуг та їх роль у міжнародному обміні істотно зросли, насамперед за рахунок нових видів, а число їх видів у зовнішній торгівлі перевищує 600.

Відповідно до Міжнародної стандартизованої промислової класифікації ООН, послуги відносяться до так званих неторгуємой товарах, тобто до таких, які споживаються в тій же країні, де зроблені, і не переміщаються між країнами. Послуги складають шість груп (4-9 категорії офіційної класифікації товарів міжнародної торгівлі):

комунальні послуги і будівництво;

оптова та роздрібна торгівля, ресторани і готелі, туристичні бази і кемпінги;

транспортування (поїздки), збереження і зв'язок, фінансове посередництво;

оборона й обов'язкові соціальні послуги;

освіта, охорона здоров'я та громадські роботи;

інші комунальні, соціальні й особисті.

5.4 Основні форми економічного співробітництва країн світу

У сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

науково-технічне співробітництво;

взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);

надання кредитів і позик;

створення спільних підприємств;

спеціалізація і кооперування виробництва;

торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;

спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів;

іноземні інвестиції, як основна форма стимулювання розвитку економіки країни;

міжнародний туризм;

культурні зв'язки між країнами світу.

5.5 Товарна і територіальна структура експорту та імпорту Україною.

Для кожної країни одним з основних показників рівня зовнішньоекономічних зв'язків є структура експорту та імпорту. Відомо, що Україна виробляє і може виробляти цілий спектр наукоємної, складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі, трактори, комбайни, судна різного призначення, ракетні комплекси, верстати, турбіни, засоби зв'язку, електроніку, радіо - і телеапаратуру т.д. Реально основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати підприємства військово-промислового комплексу, на яких зосереджено високоякісне обладнання, сучасна технологія, висококваліфіковані фахівці. Побачити об'єктивну картину можна, якщо проаналізувати показники експортно-імпортного руху за січень-серпень 2006р:

Рис.2.1. Аналіз експорту за січень-серпень 2006 р. (%).

Рис.2.2 Аналіз імпорту за січень-серпень 2006 р. (%).



Вивчивши діаграму, можна помітити, що значна частка імпорту припадає на країни СНД (в основному, на Росію), а експортує України товари переважно до країн Європи.

У січні-серпні 2006 року експорт товарів склав млрд.218, 8 млн. У той же час імпорт склав - млрд.808, 8 млн. Якщо порівнювати з аналогічним періодом 2005 року, то експорт виріс на 7,9%, імпорт - на 21,2%.

Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,87 проти 0,98 у січні-серпні 2005 року. Зовнішньоторговельні операції проводилися з партнерами з 208 країн світу.

Обсяги експортних поставок у січні-серпні поточного року порівняно з аналогічним періодом минулого року виросли.

Так, експортні поставки в країни Європи становили 32,6% (що більше на 7,9% ніж у січні-серпні 2005 року) від загального обсягу експорту, до країн СНД - 30,9% (на 10,3%), в Америку - 7,1% (на 36,7%), до Африки - 6,8% (на 3,2%).

Зменшилися обсяги поставок товарів до Азії - 22,6% (на 0,4%), а також в Австралії і Океанії - 0,03% (на 8,4%). Обсяги імпортних надходжень в Україну також показали зростання.

Так, надходження з країн СНД склали - 47% від загального обсягу (що на 16,7% більше), з країн Європи - 35,7% (на 28,9%), Азії - 13% (на 27,1%) , Америки - 3,3% (на 7,5%).

У той же час спостерігалося зниження обсягів імпорту з Африки - 0,9% (на 15,4%), а також Австралії і Океанії - 0,2% (на 22,7%).

Експортні постачання в порівнянні з серпнем 2005 року зросли за всіма основними країнам-партнерам, крім США: у Польщі - в 2,3 рази, Туреччину - в 1,9 рази, Італію - в 1,7 рази, Білорусь - в 1,5 рази, Німеччину - на 28%, Російської Федерації - на 13,5%.

У США постачання знизилися в 2,1 рази.

При цьому збільшилися імпортні поставки з усіх основних країн-партнерів, крім Китаю: з Польщі та Італії - в 1,5 рази, Туркменістану - на 48,5%, Німеччини - на 19,1%, Російської Федерації - на 6,9% . Поставки з Китаю зменшилися на 1,1%.

Зокрема, можна простежити обсяги експорту та імпорту товарів по окремих регіонах України.

Таблиця 2.1 Обсяги експорту-імпорту товарів по регіонах України у 2005р.

	Експорт	Імпорт
	Кількість підприємств	вартість, млн. дол. США	відсотків до загального обсягу експорту	Кількість підприємств	вартість, млн. дол. США	відсотків до загального обсягу імпорту
України	12617	34228	100	21388	36136	100
Автономна Республіка Крим	223	355,1	1	410	168,9	0,5
області
Вінницька	346	424,5	1,2	333	287,7	0,8
Волинська	267	280,9	0,8	399	438,1	1,2
Дніпропетровська	995	5946,2	17,4	1874	2739,1	7,6
Донецька	763	8198,2	24	1276	2585,4	7,2
Житомирська	425	266,8	0,8	318	184,2	0,5
Закарпатська	516	552,7	1,6	657	686,5	1,9
Запорізька	471	2653,3	7,8	601	1687,2	4,7
Івано-Франківська	368	813,5	2,4	344	573,6	1,6
Київська	509	496	1,4	929	1503,5	4,2
Кіровоградська	157	185,2	0,5	144	92,1	0,3
Луганська	382	2166,9	6,3	433	537,8	1,5
Львівська	764	621	1,8	1470	934,6	2,6
Миколаївська	275	881,3	2,6	247	469,7	1,3
Одеська	649	1019,2	3	1389	1575,7	4,4
Полтавська	297	1883,3	5,5	402	535,2	1,5
Рівненська	232	235	0,7	278	297,8	0,8
Сумська	286	576,9	1,7	227	251,6	0,7
Тернопільська	152	76,1	0,2	243	95,8	0,3
Харківська	908	721	2,1	1327	1419,5	3,9
Херсонська	222	234,6	0,7	221	100,2	0,3
Хмельницька	250	184,8	0,5	330	272,8	0,8
Черкаська	258	339,5	1	301	310,2	0,9
Чернівецька	202	102,3	0,3	223	164,4	0,5
Чернігівська	220	250,4	0,7	235	246,8	0,7
міста
Київ	2344	4462,4	13	6601	12856	35,6
Севастополь	122	79,6	0,2	135	46,5	0,1

Серед областей України лідируюче місце за обсягом експорту товарів займає Донецька область (частка області в загальнодержавному експорті складає понад 24%). В основному, це пов'язано з тим, що вона підтримує давні міжнародні торговельні відносини з партнерами з більш ніж 100 країн світу, які грають важливу роль в економіці регіону. Економіка області містить понад 150 галузей. Серед них металургія, машинобудування, хімічна та вугільна промисловість, сільське господарство і харчова промисловість, інші високоприбуткові галузі, що мають потужний ресурсний потенціал.

На зовнішньому ринку реалізується близько 70% виробленої в регіоні продукції. Донецька область веде торгівлю з понад 132 країнами світу. Основними торговельними партнерами є Китай, країни Європейського Союзу, США і Туреччина.

За обсягом імпорту величезне значення має столиця України - місто Київ. На жаль, в 2005 р. імпорт перевищував експорт, що могло негативно позначитися на ситуації країни в світі. Однак, як видно вище, у цьому році ця тенденція змінилася в позитивну сторону.

У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості. Промисловий потенціал України достатній для надходження валюти, необхідної для оплати зовнішнього боргу, закупівлі найбільш необхідного імпорту та оплати інших загальнодержавних потреб (табл.2.2).



Таблиця 2.2. Товарна структура експорту та імпорту в Україні у 2005 р. (млн. дол. США).

Товарна група	Експорт	Імпорт
	всього	частка в загальному обсязі,%	всього	частка в загальному обсязі,%
Всього	34228,4	100,0	36136,3	100,0
Продукція тваринництва	732,0	2,1	499,6	1,4
Продукція рослинництва	1694,8	5,0	525,5	1,5
Жири та олії тваринного і рослинного походження	587,2	1,7	204,1	0,6
Готові харчові продукти	1290,8	3,8	1454,7	4,0
Мінеральні продукти	4705,4	13,7	11567,3	32
Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	2988,3	8,7	3097	8,6
Полімерні метали, пластмаси та каучук	575,0	1,7	1937,8	5,4
Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них	210,6	0,6	111,2	0,3
Деревина і вироби з деревини	533,5	1,6	199,9	0,6
Маса з деревини або з інших целюлозних матеріалів	454,3	1,3	1003,9	2,8
Текстиль та вироби з них	913,9	2,7	1406,2	3,9
Взуття, головні убори, парасольки	107,7	0,3	279,3	0,8
Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла	218,5	0,6	516,2	1,4
Дорогоцінні метали, каміння та вироби з них	99,4	0,3	224,3	0,6
Недорогоцінні метали та вироби з них	14008,6	40,9	2468,7	6,8
Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; прилади для запису або поновлення зображення і звуку	2838,7	8,3	6340,0	17,5
Транспортні засоби та шляхове обладнання	1648,0	4,8	3219,5	8,9
Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії; апарати медико-хірургічні; годинники; музичні інструменти	141,8	0,4	507,3	1,4
Різні промислові товари	218,2	0,6	323,1	0,9
Твори мистецтва	0,2	0,0	0,7	0,0
Товари, придбані в портах	16,8	0,0	213,3	0,6
Різне	244,8	0,7	36,6	0,1

Реалізація цього потенціалу можлива за відповідної пропускної здатності транспортної інфраструктури, сприятливої соціально-політичної і правової ситуації та здатності зовнішньоторгових організацій та інших виконавчих структур до реалізації продукції.

Експортно-імпортні операції здійснюються як на валютній основі, так і у формі клірингу.

Кліринг - система безготівкових розрахунків, які ґрунтуються на заліку загальних вимог і зобов'язань і здійснюються через банки або спеціальні розрахункові палати (перша створена в Лондоні у 1775 році). Популярною в даний час стала форма бартерних операцій, тобто безпосереднього обміну товарами.

Такі товарообмінні операції були поширені в Україну в 1992 році і становили тоді майже 50% загального товарообігу. Але при такому товарообігу України втрачала великі гроші із-за нееквівалентного вартісного обміну продовольчих товарів (зерна, цукру, олії) на паливно-мазутні матеріали.

Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з країнами колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, які мають значну українську діаспору.

Зовнішньоторговельні організації та інші виконавчі структури повинні не тільки реалізувати продукцію на традиційних ринках, а й виходити на нові перспективні регіони (особливо в Азію, Африку, Латинську Америку та Австралію).

Найбільш важливою формою економічного співробітництва з країнами ближнього зарубіжжя в даний час є взаємний обмін різними видами сировини, готової продукції та наукове співробітництво. Однак обов'язковою є послідовна і радикальна перебудова механізму економічних зв'язків, здійснення кардинальних заходів для їх оптимізації.

Зокрема, передбачено захист економічних інтересів України за допомогою встановлення митного кордону з країнами колишнього СРСР. Підписано двосторонні угоди з Росією і Білорусією про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності, які не допускають реекспорту товарів, до яких інші учасники договору застосовують заходи регулювання.

Реекспорт таких товарів повинен здійснюватися тільки за письмовою згодою і на умовах, які визначаються уповноваженим органом держави, що є виробником цих товарів.

Україна вивозить до країн СНД кам'яне вугілля, чавун, прокат чорних металів, залізну руду, самородну сірку, цемент, сіль, промислове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, продукцію хімічної промисловості, цукор, масло, фрукти, консерви і т.д. У загальному обсязі вантажів, які щороку вивозяться з України у ці країни, найбільшу частину мають коксоване вугілля і чорні метали.

Більше 72% наших поставок отримує Росія. Основним споживачем їх є Центральний район Росії, на який припадає майже ѕ вивезення продукції з України. Значними споживачами залізної руди, чорних металів, які надходять з України, є Поволжя, Північний Кавказ. Певна кількість чорних металів, зокрема прокату, вивозиться з України в Санки-Петербург, Білорусію, країни Балтії, Молдови, цукор - в усі країни колишнього СРСР (за винятком Молдови), м'ясо, масло, м'ясні вироби - в основному в Росію. У Україні серед інших країн колишнього СРСР найбільше ввозить Росія - 70%. Це - нафта, газ, ліс, папір, деякі види чорних і кольорових металів, машини, устаткування та інша продукція. Білорусія поставляє в Україні трактори, вантажні автомобілі, електронно-обчислювальні машини, мінеральні добрива, ліс, папір.

Казахстан - кольорові метали, шкірсировину, концентрати кольорових металів; Молдова - продукцію пріборо-обладнання, виноробної промисловості, килими, виноград; країни Середньої Азії - газ, вовну, концентрати кольорових металів, тканина, каракуль; країни Закавказзя - нафту і автомашини, алюмінієвий прокат, чай, фрукти, вино, тютюн; країни Балтії - електротовари, трамваї, пральні машини, холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти, трикотажні і галантерейні вироби та інші товари широкого вжитку.



6. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНУ

6.1 Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держав набувають на сучасному етапі особливого значення. Це пов'язано, по-перше, з рядом факторів внутрішнього характеру:

знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання, яка знаходиться в стані об'єктивної незбалансованості структури економіки і її повільної структурної перебудови;

надмірної енерго-і ресурсомісткість галузей народного господарства;

низькою конкурентоспроможністю національного виробництва;

поступовим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів і т.д.

По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів:

надмірною залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва;

наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України;

високою залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування;

відсутністю розвиненої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставкової, рекламної та ін);

збереженням України статусу "торговельного аутсайдера" у світовій торгівлі через відсутність повного чи асоціативного членства у Світовій організації торгівлі (СОТ), Європейському Союзі (ЄС), Центрально-Європейської асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угруповань системи ГАТТ/СОТ, а через це слабкою конкурентозахищеністью зовнішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг;

певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі або непрямі форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень.

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином. Аналізуючи процеси, що протікають у світовій торгівлі, варто підкреслити, що лібералізація є її основною тенденцією. Відбулося значне зниження рівня митних податків, скасовані багато обмежень, квоти і т.п. Проте існує цілий ряд проблем. Одна з основних - наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торгово-економічних блоків країн, багато в чому конфронтуючих один одному.

До формування подібних блоків приводять об'єктивні процеси політичного, економічного, історичного характеру. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвитку міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого - створює для неї ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню. На шляху до єдиної, глобальної системи світового ринку лежить ще багато перешкод і протиріч, які будуть виникати в ході взаємодії торгово-економічних угруповань один з одним.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні перешкод для її розвитку, її лібералізації грають міжнародні економічні організації. Одна з основних організацій такого роду - Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. і набув чинності в 1948 р. 31 грудня. 1995 р. ГАТТ припинила своє існування, модифікувавши у Всесвітню торгову організацію (СОТ). СОТ - багатосторонню міжнародну угоду, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. СОТ була однією з найбільших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягу світової торгівлі.

Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучасть нашої країни в цій глобальній економічній організації не має раціональних пояснень. Початок нового раунду багатосторонніх торгових переговорів у рамках СОТ, очевидно, підніме на новий рівень систему глобального економічного регулювання і чинитиме значний вплив на Україні. Зрештою, вступ до СОТ - обов'язкова умова для реальної, а не декларативної інтеграції України до Європейського Союзу. "Якщо зважити всі за і проти, на сьогоднішньому етапі нам потрібно прагнути вступити у СОТ якомога швидше. В іншому випадку наші металургія, хімія та інші експортоорієнтовані галузі не зможуть конкурувати зі світовими компаніями", сказав лідер Республіканської партії України Юрій Бойко у прямому ефірі телеканалу НТН у суботу, 29 жовтня. "Для України вступ до СОТ принесе більше плюсів, ніж мінусов.95% світового товарообігу здійснюється країнами, що входять до СОТ. Вони не дурніші за нас, і давно все прорахували", зазначив голова РПУ. Про це повідомляє прес-служба РПУ.

Українські споживачі мають виграти від розширення внаслідок більш ефективної конкуренції на ринку асортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни. Зниження цін стосуватиметься не лише готових імпортних товарів і послуг, а й вітчизняних, у виробництві яких використовуються імпортні компоненти. Разом з тим відбудуться відповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься до стандартів розвинених країн. Підвищення платоспроможного попиту позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про поліпшення соціально-економічного становища населення.

Для виробників потенційні вигоди будуть пов'язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, капіталів, міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків - внаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі, а також зменшення транспортних витрат - внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн-членів СОТ. Все це в загальному буде сприяти зниженню собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній.

6.2 Країни СНД та Балтії

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які створили Економічний союз, та з країнами Балтії. Створюючи умови для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити процес стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшить значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн будуть розвиватися в основному на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямованими на:

поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

продовження та удосконалення різних форм торговельно-економічних, коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосунків з іншими країнами - членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь);

поглиблення торговельних та інших форм економічних відносин з країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Туркменістан, Грузія, Вірменія);

створення за участю цих країн товарно-транспортних ліній з мінімальним використанням транспортних територій третьої країни (через море - залізниця - автотранспортні колії);

розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економічного співробітництва з Молдовою шляхом спільної реалізації всіх переваг угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;

забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою будуть застосовуватися заходи для збільшення експорту українського капіталу, в першу чергу у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на територіях окремих родовищ на основі концесій;

створення спільних підприємств, транснаціональних компаній, спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну діяльність;

відновлення і зміцнення виробничих зв'язків по кооперації на основі традиційно внутрішньої та міжгалузевої спеціалізації;

формування і розвиток нових зв'язків на основі спільного використання прогресивних технологій;

розвиток прямих економічних зв'язків з окремими суб'єктами (регіонами) Російської Федерації, в першу чергу з такими, як Тюмень, Комі, Карелія, Якутія, Башкортостан, Татарстан, Далекий Схід, де зосереджені паливно-енергетичні ресурси, які представляють інтерес для традиційного експорту України;

забезпечення конкурентоспроможності традиційних вітчизняних товарів (продукції агропромислового комплексу і чорної металургії, машин, устаткування) на ринках країн СНД і Балтії;

збільшення рівня інтеграції з країнами Балтії шляхом створення умов для ефективної реалізації режиму вільної торгівлі і збільшення через цих зв'язків торгово-економічних відносин з країнами Центральної і Північної Європи. В останні роки тенденції зовнішньої торгівлі товарами з країнами СНД значно змінилися, причому в позитивну сторону.

Як показує графік, вже на початку 2006 року помітно збільшилася частка експорту в ці країни.

Рис. 3.1 Експорт товарів з країнами СНД (млн. дол. США).

6.3 Країни Європейського союзу

Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з урахуванням геополітичного, геоекономічного та історичного європейського статусу України, має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і України та Тимчасового угоди про торгівлю.

Основними пріоритетами мають стати:

трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного закріплення її статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;

розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;

підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та Світової організації торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

6.4 Країни "Великої сімки"

Розвитку відносин з цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага, так як саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС. З моменту проголошення незалежності України почала застосовувати енергійні заходи по відновленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З урахуванням економічного розвитку Німеччини, її потенціалу, її місця серед інших розвинених країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно, мають пріоритетне значення. У зовнішній торгівлі Німеччина була і залишається одним з найважливіших партнерів України. В основному з України до Німеччини експортуються товари промислового сектора. Основне місце із загального Українського експорту займають текстильні вироби та одяг, друге - вироби фармацевтичної та хімічної промисловості, а також вироби з заліза і сталі. У німецькому експорті до України також переважають товари промислового сектора.

Перше місце займають машини, друге - транспортні засоби, далі - сировина і продукція хімічної та фармацевтичної промисловості, електротехнічна продукція та текстиль. На сьогоднішній день Україна стала одним з найбільших торгових партнерів Німеччини з придбання продукції машинобудування і поставок текстильної та деревообробної продукції, а також тютюнової продукції, алкогольних напоїв та пива. Італія є другим після Німеччини торговим партнером України в Європі. Помітною особливістю італійсько-українських торгових відносин є динамізм зовнішньоторговельного обороту. На початковому етапі торгівлі між Італією і Україною спостерігалося значне перевищення обсягів українського експорту над імпортом.

Вирівнювання структури торгівлі вдалося забезпечити за рахунок скорочення питомої ваги української продукції низької технологічної переробки, що поставляється до Італії, і збільшенням частки готової продукції. Італійці купують в Україні напівфабрикати металургійної промисловості, продукцію хімічного виробництва, металобрухт, машинобудівну продукцію, агропромислові товари, товари легкої промисловості: меблі, взуття, одяг і т.д. і відомо те, що Італія дуже зацікавлена в українських природних ресурсах. Збільшення обсягів українського експорту на ряд товарів, особливо взуття і одягу, є результатом роботи спільних україно-італійських підприємств. Необхідність розширення зовнішньої торгівлі між Італією і Україною обумовлюється і тим, що обидві держави в недостатній мірі можуть забезпечити свої потреби в таких первинних енергоносіях, як нафта і природний газ. Італія з вирішенням цієї проблеми зіткнулася давно і накопичений нею досвід по диверсифікації постачальників енергетичної сировини може бути дуже корисним і для України. Через консерватизму окремих урядових і ділових кіл Великобританії країна не в повній мірі використовує потенційні можливості країн Східної і Центральної Європи, в т. ч. і Україною, для подальшого розвитку взаємовигідних торгових відносин. До цього часу торгові відносини між Україною і Великобританією знаходяться в стані пошуку раціональних шляхів проведення експортно-імпортних операцій. Результатом такого положення виникли нестійкі обсяги зовнішньої торгівлі.

Суттєву питому вагу в структурі товарів, які експортуються України, займають чорні метали. Великобританія імпортує, в першу чергу, сировину, а також продукцію металопромисловості, сталеві труби, продукцію трубопрокатний промисловості. Попитом у Великобританії користуються українська олія, в основному, соняшникова, добрива, вата і текстильна сировина. Відбулася стабілізація в об'ємах продуктів неорганічної хімії, яка поставляється Україні. Незважаючи на це, перелік товарів, що експортується України до Великобританії, досить вузький, навіть у порівнянні з їх імпортом. Стан зовнішньої торгівлі між Україною і Великобританією поки що незадовільний. У зв'язку з цим застосовуються практичні заходи щодо створення умов для їх пожвавлення.

Торговий баланс між Україною і Францією незбалансований. Як багатообіцяючий факт, можна вважати зміну структури експорту товарів України у бік зростання у ньому частки продукції промисловості та продуктів переробки сільськогосподарської продукції. Основні можливості українського експорту пов'язують з продукцією української хімічної промисловості (капролактам, поліхлорвініл, добрива), металургією (для реекспорту в треті країни), деревообробної промисловості (в основному деревна сировина), продукцією сільського господарства (олійні культури), а також організацією спільного виробництва одягу , його напівфабрикатів та їх подальшим вивезенням до Франції в треті країни. Розвиток зв'язків з США і Канадою має бути спрямоване в першу чергу на реалізацію і розвиток тих угод і домовленостей, які були досягнуті протягом 1994-1996 рр.. А саме:

трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного статусу з метою отримання всіх преференцій, що випливають з цього;

отримання постійного і полноохвативающего статусу найбільш сприятливої нації (РНБ) з метою запобігання дискримінаційних обмежень у торгівлі;

врегулювання питань щодо обмеження доступу ряду товарів українського походження на північноамериканський ринок (метали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль тощо). Співпраця з Японією буде направлено в першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна приймати увагу в загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, надтверді метали, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень та впровадження їх результатів у виробництво.

Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних науково-технічних проектів, які здійснюються "сімкою" на основі міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, інформатики, фундаментальних наук.

...