Проблеми транскордонного співробітництва України на сучасному етапі

Головні завдання єврорегіонів України полягають в:

· обміні досвідом і інформацією;

· вирівнюванні і постійному покращенні життєвих умов;

· реалізації спільних програм транскордонного співробітництва;

· підтримці регіонального розвитку;

· розвитку економіки, торгівлі і туризму;

· покращенні прикордонного руху;

· охороні і покращенні стану навколишнього середовища;

· співробітництві в запобіганні і подоланні стихійних лих і катастроф;

· співробітництві в області гуманітарної і соціальної діяльності, у сфері освіти, спорту, і охорони здоров'я [45].

В табл. 2.1 наведені основні дані по всіх єврорегіонах за участю українських прикордонних областей.

Таблиця 2.1 Основні характеристики єврорегіонів в Україні

№	Назва єврорегіону	Дата створення	Країни-учасники	Залучені області
1	2	3	4	5
1	«Карпатський»	14 лютого 1993 р.	Україна, Польща, Румунія, Угорщина і Словаччина	Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька обл. та суміжні території Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії
2	«Буг»	29 вересня 1995 р.	Україна, Польща, Білорусь	Волинська обл., Жовківський та Сокальський райони Львівської області і Польщі, Білорусі
3	«Нижній Дунай»	14 серпня 1998 р.	Україна, Молдова, Румунія	Одеська обл. та суміжні території Молдови і Румунії
4	«Верхній Прут»	22 вересня 2000 р.	Україна, Молдова, Румунія	Чернівецька обл. та суміжні території Молдови і Румунії
5	«Дніпро»	29 квітня 2003 р.	Україна, Росія, Білорусь	Чернігівська обл. України, Брянська обл. Росії та Гомельська обл. Білорусі
6	«Слобожанщина»	7листопада 2003 р.	Україна, Росія	Харківська обл. України та Белгородська обл. Росії
7	«Ярославна»	24 квітня 2007 р.	Україна, Росія	Сумська обл. України та Курська обл. Росії
1	2	3	4	5
8	«Донбас»	4 червня 2010 р.	Україна, Росія	Донецька, Луганська обл. України та Ростовська обл. Росії

Примітка: розроблено автором

Формування єврорегіонів передбачає можливість створення організаційної структури та системи фінансування у формі міжнародних міжрегіональних асоціацій, об'єднань, консорціумів тощо згідно чинного законодавства України [14, с. 127].

В Україні діяльність єврорегіонів визначається власними статутними документами.

Статут повинен містити предмет та цілі діяльності, склад учасників, назву єврорегіону, функції і місцезнаходження представництв, порядок призначення органів управління, зобов'язання учасників та їх внесок у спільний капітал, джерела фінансування діяльності, склад і порядок роботи робочих органів, правила щодо регулювання фондів та банківських рахунків, порядок фінансування реалізації спільних програм [44].

Участь у транскордонному співробітництві та входження до єврорегіону є добровільними. В першу чергу, від такої співпраці очікуються економічні вигоди, пожвавлення інвестиційних надходжень, запровадження пільгового оподаткування. Важливе значення має також співробітництво в галузі науки і культури, взаємне пізнання і порозуміння між представниками певних територій та створення сприятливіших умов життєдіяльності. У Західній і Центральній Європі налічується майже 100 єврорегіонів. В Україні вздовж західного кордону з країнами Центральної та Східної Європи створені такі єврорегіони, як "Карпатський єврорегіон". "Буг", "Нижній Дунай", "Верхній Прут". Основними єврорегіонами у співробітництві з Російською Федерацією є такі: "Слобожанщина", "Ярославна", "Дніпро" та "Донбас"[44].

Розвиток єврорегіонів надає можливість Україні на практиці випробувати європейський інтеграційний потенціал. Єврорегіони повинні стати сполучною ланкою і сприяти співробітництву їхніх країн-членів з міжнародними організаціями, установами та агентствами.

Метою заснування "Карпатського" єврорегіону є формування добросусідських відносин, сприяння економічній ефективності, забезпечення соціальної стабільності на прикордонних територіях п'яти суміжних держав - України, Угорщини, Румунії, Польщі та Словаччини. Співробітництво в межах "Карпатського" єврорегіону відбувається за напрямками: збереження карпатської культурно-історичної спадщини; оптимізація міжнаціональних відносин; розвиток науки та культури; співпраця у сфері екології та охорони навколишнього середовища[17].

Єврорегіон "Буг" покликаний розвивати співпрацю по обидва боки українсько-білоруського і українсько-польського кордону (по річці Західний Буг), а також сприяти розвитку: економічних, торгівельних, транспортно- комунікаційних, інфраструктурних, культурних відносин; транскордонного туризму на основі туристично-рекреаційних ресурсів Шацького національного природного парку; збереженню навколишнього природного середовища; взаємодії прикордонних регіонів суміжних країн; розбудові взаємовідносин у гуманітарній сфері; прикордонній логістиці.

До основних цілей єврорегіону "Верхній Прут" належать розвиток і вдосконалення торговельних та економічних відносин; розвиток лісової, деревообробної, легкої промисловості та АПК; спільне впровадження інновацій; розвиток інфраструктури та логістики; збільшення екологічно чистих виробництв; розробка спільної політики в галузі техногенно-екологічної безпеки, запобігання забрудненню басейнів Дунаю, Дністра і Чорного моря, попередження і ліквідація наслідків промислових аварій і стихійних лих; підтримка національних меншин, реалізація молодіжної політики; розвиток охорони здоров'я, рекреаційної діяльності й туризму[17].

Програма співробітництва в межах єврорегіону "Нижній Дунай" передбачає інтеграцію транспортно-логістичної інфраструктури в мережу міжнародних транспортних коридорів; гармонізацію та збалансованість розвитку економічної діяльності в прикордонних регіонах України, Молдови, Румунії; забезпечення зайнятості та соціального захисту населення; зменшення міжетнічної напруженості; підвищення рівня якості життя населення прикордонних регіонів; боротьба з організованою злочинністю, незаконним порушенням державного кордону; охорона довкілля; попередження і ліквідація наслідків стихійних лих і техногенних катастроф, збереження акваторії Чорного моря.

Єврорегіон "Дніпро" повинен активізувати процеси соціально- економічного розвитку та науково-культурного співробітництва прикордонних регіонів України, Білорусі та Росії. Спільного розв'язання потребують тут проблеми економічного розвитку, регіонального планування, формування сучасної логістичної інфраструктури та транспортно-комунікаційної мережі, поліпшення стану навколишнього середовища; ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій та стихійних лих; сприяння розширенню контактів серед населення прикордонних регіонів, всебічне господарсько-прикордонне співробітництво[17].

Єврорегіон "Слобожанщина" (Харківська область України та Бєлгородська область Російської Федерації) є специфічним, адже перевага в співпраці надається саме економічному співробітництву, у зв'язку з чим передбачалась всебічна підтримка підприємницьких ініціатив, створення "Будівельного кластера Єврорегіону "Слобожанщина", спільного постійно діючого експокомплексу, який сприятиме інформаційній підтримці учасників транскордонного співробітництва щодо асортименту товарів і послуг, їх насиченості та місткості ринку, інвестиційних проектів, стану ринкової інфраструктури, тощо[25, с. 193].

Єврорегіон "Ярославна" (Сумська область України та Курська область Російської Федерації) є проектом транскордонного співробітництва у напрямку зниження екологічного навантаження прикордонних областей; єдиного порядку поводження з побутовими та промисловими відходами в областях, тощо[1].

Проектами подальшого транскордонного співробітництва визначено створення єврорегіону "Дністер" (Вінницька, Одеська області України та прикордонні області Республіки Молдова), "Сян" (Львівська область України та Підкарпатське воєводство Республіки Польща), а також вирішується питання про включення Миколаївської області до складу єврорегіону "Померанія" (землі Мекленбург-ГІредпомераиія, Бранденбург Німеччини та Гміна Західне Помор'я Польщі)[28, с. 205].

Отже, найактивніше реалізовується співпраця в проектах єврорегіонів, дотичних до західного кордону України, особливо - "Карпатський", "Верхній Прут", "Нижній Дунай", в першу чергу, завдяки залученню коштів європейських фондів та програм. Дане співробітництво дає змогу оперативно вирішувати прикордонні проблеми на місцевому рівні, створювати гнучкі господарські структури з залучення зовнішніх інвестицій для будівництва та удосконалення транскордонної інфраструктури, налагоджувати прикордонну торгівлю, туризм, розширювати співробітництво в культурній, соціальній, природоохоронній сфері, вирішувати проблеми національних меншин. Все це позитивно сприяє розвитку не тільки прикордонних регіонів, але і країни в цілому.

2.2 Актуальні проблеми транскордонного співробітництва на сучасному етапі

На сьогодні існує низка проблем, які суттєво стримують розвиток транскордонного співробітництва. Більшість проблем транскордонної співпраці є типовими для тих єврорегіонів, в яких бере участь Україна. Серед них варто виокремити наступні:

1) суттєва різниця в рівні розвитку держав-учасниць, у темпах і обсягах адміністративних трансформацій,

2) різний рівень транспортної інфраструктури,

3) істотні відмінності у митному і податковому законодавстві,

4) відсутність необхідної кількості банків, готових проводити розрахунки і видавати кредити транскордонним господарчим підприємствам.

5) низький рівень залучення територіальних громад низового рівня до участі у транскордонному співробітництві[2, с. 102];

6) нестача фінансових ресурсів, що ставить під сумнів можливість практичного виконання більшості заходів, спрямованих на інтенсифікацію транскордонної взаємодії[33, с. 285].

Серед проблем правового характеру існує нагальна потреба перерозподілу обсягу повноважень між центральною та регіональною владою і передачі в регіони права самостійно вирішувати питання прикордонного співробітництва. Звичайно, це не повинно призвести до ослаблення державної влади, але щоб єврорегіони могли розвиватись, центральна влада повинна цілеспрямовано, в рамках конкретного єврорегіону надавати певні права і обов'язки місцевим органам самоврядування на здійснення вузького обсягу міжнародних повноважень. Існує також проблема невідповідності законодавства країн-учасниць транскордонного співробітництва, що суттєво гальмує вирішення багатьох поточних питань розвитку.

При розгляді проблем українських єврорегіонів слід враховувати і наслідки радянських традицій, які, серед іншого, передбачали регіональну цілісність, просторову неподільність господарського розвитку. Кордон, який за парадигмою єврорегіонів, сприяє налагодженню регіональних контактів, за радянських часів був суворим бар'єром на шляху плідної транскордонної співпраці, оскільки його непроникливість і обмеження в оселенні в прикордонній смузі, гальмували розвиток ТКС. Зміни, що відбулися за роки незалежності держави, значно модифікували дію цього чинника внаслідок посилення об'єднуючих функцій кордону. У зв'язку з цим слід відмітити, що однією з основних перешкод у інтеграційних транскордонних процесах, що відбуваються у форматі єврорегіонів, є недостатня розвиненість транскордонної інфраструктури. Нині існує 240 пунктів пропуску через державний кордон України, проте їх кількість не відповідає європейським нормам, де відстань між пунктами пропуску не більше ніж 25 км. Слабо розбудована ділянка кордону з Польщею та Румунією (90,4 та 87,7 км між пунктами пропуску), недостатньо з Росією (67,5 км), відносно непогано розбудований українсько-молдовський кордон - 28,4 км. І тільки зі Словаччиною кількість пунктів пропуску відповідає європейським нормам (24,5 км).

Оцінюючи в цілому ефективність функціонування створених єврорегіонів у західній частині України слід все ж таки зазначити, що значна частина підписаних на регіональному рівні угод - це частіше протоколи про наміри, констатація взаємного прагнення сторін до налагодження ефективного співробітництва, ніж розробка конкретних планів, програм заходів та механізмів їх реалізації. Від часу створення єврорегіону «Карпатський» не реалізовано жодної великомасштабної програми, що пов'язано головним чином браком коштів. На сьогодні транскордонні утворення є скоріше паперовим угодами, а не реальними знаряддями транскордонної співпраці. До позитивних сторін розвитку ТКС необхідно віднести пожвавлення туризму в українських Карпатах, зростання транспортних транзитних можливостей західного кордону України, активізацію створення спільних підприємств.

Створення єврорегіонів на сході країни припускає співпрацю між Україною та Російською Федерацією, що мають близький рівень розвитку ринкових перетворень, тісну кооперацію та співпрацю в рамках єдиного народногосподарського комплексу в минулому, а також окремі напрями, які порівняно легко відновити, відносно ідентичну нормативно-правову базу, близький рівень розвитку прикордонної інфраструктури тощо[25, с. 127].

Отже, вагомою проблемою для розвитку ТКС є питання неузгодженості законодавства у транскордонних регіонах за участю прикордонних територій країн-членів ЄС. Налагодження ефективної системи інформаційного забезпечення всіх суб'єктів та учасників ТКС сприятиме нівелюванню наявних перешкод і відкриватиме нові можливості для активізації співпраці в межах транскордонних регіонів. В Україні ж система обміну інформації між українськими й іноземними партнерами є слабо налагоджена, що перешкоджає їх ефективній взаємодії.

Важливим кроком у напрямі активізації ТКС є імплементація європейських стандартів і норм, а також розвиток єврорегіонального співробітництва.

Для встановлення зв'язків між можливостями і загрозами, сильними та слабкими сторонами прикордонних регіонів побудуємо матрицю SWOT-аналізу табличка 2.2.

Таблиця 2.2 Матриця SWOT- аналізу транскордонного співробітництва

	Позитивний вплив	Негативний вплив
1	2	3
Внутрішнє середовище	Сильна сторона	Слабкі сторони
	– Висока ділова активність населення – Розвинена торгівельна інфраструктура – Інвестиційна привабливість регіону, успішний досвід функціонування СЕЗ – Етнічна, культурна та мовна самобутність національних меншин, їх гармонійне співіснування в межах регіону – Наявність диференційованого туристичного продукту – Високий рівень спеціалізації у аграрній сфері – Кількість транскордонних регіонів – Кордони із багатьма країнами(ЄС, Росія, Білорусія, Молдова)	– Нерозвиненість соціальної та виробничої інфраструктури, низький рівень розвитку дорожньо-транспортної інфраструктури у сільській місцевості – Недостатня кількість пунктів пропуску на кордоні – Низька інноваційна активність підприємств, низький рівень науково-виробничої інтеграції – Нерозвиненість інфраструктури підтримки – Складність доступу до кредитних ресурсів, відсутність венчурного кредитування, висока залежність від зовнішніх інвесторів – Низька якість сервісу туристичної інфраструктури – Порушення екологічної рівноваги – Погіршення економічної ситуації
1	2	3
Зовнішнє середовище	Можливості	Загрози
	– Залучення європейських структурних фондів, участь у грантових програмах – Гармонізація українського законодавства з європейським – Організація транскордонних природоохоронних територій – Можливість навчання, стажування, набуття досвіду роботи за кордоном – Оптимізація транспортно-логістичних схем промислових підприємств – Кооперативні зв'язки із закордонними виробниками, створення міждержавних територіальних агро-кластерів – Розширення збутової бази вітчизняної продукції – Впровадження європейських стандартів якості продукції – Налагодження співпраці з науковими установами сусідніх держав – Розвиток туризму (екотуризм, агротуризм) – Розробка суб'єктами транскордонного співробітництва спільних програм для залучення коштів для збільшення пунктів для перетину кордону	– Відтік іноземних інвестицій – Безповоротна міграція у інші країни – Перетворення регіону на ресурсний придаток Європи – Зростання конкуренції на ринку високотехнологічної та інноваційної продукції з боку розвинених країн – Перенаправлення туристичних потоків області в інші західні регіони та країни ЄС – Нестабільність, зміна законодавчої та нормативно-правової бази – ·Більш привабливі умови залучення інвестицій в інших країнах, в т.ч. в суміжних країнах ЄС – Низький рівень доходів населення на території України

Примітка: розроблено автором

Проведений SWOT-аналіз зумовив такі висновки:

– одним із напрямків розвитку транскордонного співробітництва є нарощення туристичного потенціалу, що можна реалізувати через створення туристичних кластерів, розроблення транскордонних туристичних маршрутів, залучення коштів європейських транскордонних фондів для відновлення культурної спадщини. Важливе значення слід приділити застосуванню інструментів маркетингу для підвищення рівня інформованості про прикордонні регіони, позиціонування їх як один туристичний регіон в свідомості споживачів, підтриманню розвитку агротуризму, адже, як відомо, прикордонні регіони здебільшого - це сільська місцевість. Налагодження тісної співпраці між владними і бізнес- структурами обох країн, а також підтримання ними сфери туризму дозволить створити необхідні умови для його розвитку, а також розвитку транскордонного регіону. Для посилення іміджу території важливим є застосування інструментів екологічного маркетингу, а саме просування і збут продуктів, які є безпечними для регіону або мінімізують шкідливий вплив на нього. Це передбачає застосування інноваційного виробництва, використання сучаснихтехнологій;

– необхідне залучення інвестицій у прикордонні регіони, що дозволило б створити насамперед нові робочі місця і створило б конкуренцію на ринкупраці;

– спільна співпраця органів місцевого самоврядування полегшила б процес вирішення проблемних питань в усіхсферах;

– для покращення конкурентних позицій транскордонного регіону слід значну увагу приділити формуванню та підготовленню персоналу, який би зміг надавати якісні послуги, зокрема і в сферітуризму;

– важливим напрямом для покращення спільних відносин є робота і в екологічній сфері, а саме розроблення спільних українсько-польських програм, які б сприяли охороні навколишнього середовища та зниження рівня забрудненості екології регіону. Доволі актуальним є проблема поводження з побутовими відходами і їх утилізація. Також доцільно б було внести зміни у законодавчу базу, що полегшило б вирішення проблем з охорони довкілля у транскордонному регіоні.

Отже, можна помітити, що кластерні утворення сьогодні є одними з напрямів транскордонного співробітництва в різних сферах, особливо в деревообробній, туристичній та логістичній, що актуально для прикордонних територій. На мою думку, особливе значення слід приділити туристичній та логістичній сфері як основних напрямах розвитку транскордонного співробітництва.

2.3 Перспективи транскордонного співробітництва в системі регіонального розвитку

Транскордонне співробітництво в сучасних умовах розвитку інтеграційних процесів має властивість прискорювати процеси вирівнювання якості життя населення прикордонних територій та сприяти створенню умов для вільного переміщення людей, товарів, капіталів та послуг через кордон[14,с. 123].

Пріоритетними напрямами щодо транскордонного співробітництва мають бути:

- створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах шляхом розвитку інформаційного обміну, надання консультаційного обслуговування, використання можливостей надання податкових стимулів місцевими органами виконавчої влади;

- створення умов для вільного переміщення через кордон при забезпеченні безпеки населення прикордонних областей шляхом розробки системи спрощеного прикордонного контролю, планування та координації спільної роботи правоохоронних органів з метою запобігання правопорушень по обидва боки кордону;

- збільшення транзитних можливостей прикордонних територій;

- забезпечення спільного контролю за екологічною ситуацією і раціональним використанням природних ресурсів;

- розробка в межах єврорегіонів нових проектів транскордонного співробітництва на кордоні України у соціальній і гуманітарній сферах та ін. [30].

Також важливим аспектом транскордонної співпраці є значний транзитний потенціал України. Одним з перспективних проектів використання такого потенціалу є транспортний коридор «Європа - Азія». Зокрема, привабливим є Керч - Єнікальський канал - єдиний засіб транспортного сполучення портів Каспійського та Середземного морів[31, с. 396].

Слід мати на увазі, що транскордонне співробітництво обов'язково має розвиватися в рамках європейського законодавства. Відтак ініціативи єврорегіонів стимулюватимуть пристосування українського законодавства до законодавства ЄС, що є однією з вимог acquiscommunautaire. Транскордонне співробітництво може стати для України перепусткою до європейської спільноти, а єврорегіони - воротами до ЄС[4, с. 127].

Отже, участь прикордонних регіонів у складі єврорегіонів дає змогу оперативно вирішувати прикордонні проблеми на місцевому рівні, створювати гнучкі господарські структури з залучення зовнішніх інвестицій для будівництва та удосконалення транскордонної інфраструктури, налагоджувати прикордонну торгівлю, туризм, розширювати співробітництво в культурній, соціальній, природоохоронній сфері. Все це позитивно сприяє розвитку не тільки прикордонних регіонів, але і країні в цілому. Одним із найбільш перспективних напрямів у цій сфері сьогодні можна вважати питання щодо діяльність держави з формування міжнародної мережі транспортних коридорів.



РОЗДІЛ 3. ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІЙ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ

3.1 Удосконалення економіко-правового регулювання транскордонного співробітництва через євроінтеграційну стратегію України

В нашій країні питання транскордонного співробітництва регулюються рядом нормативно-правових актів. Зокрема, базовими законодавчими документами в сфері транскордонної співпраці є «Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки»[18] та закон України «Про транскордонне співробітництво»[24].

Розглядаючи «Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки», варто зазначити, що її мета полягає в активізації розвитку соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами транскордонного співробітництва[18].

Оскільки програми кардинально не змінюється, то доцільно внести в зміст даного документу декілька суттєвих пропозицій.

Насамперед, потрібно вдосконалити механізм фінансування програм транскордонного співробітництва.

Жодна із програм транскордонної співпраці, яким повинна була надаватися державна фінансова підтримка, не реалізувалась через відсутність закладених грошових коштів на дану сферу в Державному бюджеті України на відповідні роки.

Тож, потрібно ввести в класифікацію видатків Державного бюджету України на 2019 рік та місцевих бюджетів видатки на фінансування програм транскордонного співробітництва. Це закріпить на законодавчому рівні видатки із вище зазначених бюджетів на дану сферу. І обсяг державноїфінансової підтримки програм ТКС відповідно буде визначатися щороку в межах коштів, передбачених законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Як результат, фінансове забезпечення програм транскордонної співпраці буде здійснюватись у межах фінансових ресурсів, передбачених у державному і місцевих бюджетах центральним і місцевим органам виконавчої влади, відповідальним за виконання визначених програмами заходів транскордонного співробітництва.

Необхідно також зазначити, що Кабінету Міністрів України потрібно передбачити фінансування заходів «Державної програми розвитку транскордонного співробітництва» у повному обсязі при поданні проекту Державного бюджету України на майбутній рік Верховній Раді на затвердження.

Вартим розгляду є питання щодо реалізації програм ТКС за участю української сторони та за умови фінансової підтримки Європейського Союзу. Необхідною умовою реалізації таких програм є частка учасників-партнерів (як правило, 10% від внеску ЄС).

Тож, просто необхідно зазначити в новій редакції «Державної програми розвитку транскордонного співробітництва» фінансову підтримку тих програм, які будуть отримувати фінансові ресурси від Європейського Союзу.

На сьогодні, ще однією проблемою транскордонного співробітництва є недостатній рівень його інформаційного забезпечення, тобто відсутність достовірної та порівняльної транскордонної статистичної інформації, у тому числі щодо діяльності єврорегіонів та існуючих потенційних програм ТКС для регіонів України.

Томуварторозглянутипропозиціющодовнесеннявновуредакцію«Державної програми розвитку транскордонного співробітництва» окремого розділунатемуінформаційногозабезпеченнярегіонівУкраїниостанніминовинами у сфері транскордонної співпраці, де відповідальним за інформаційне забезпечення даного розділу має стати Міністерство економіки України.

Даний виконавчий орган повинен буде відповідати за формування інформаційної бази даних щодо останніх новин, можливостей участі регіонів України у транскордонному співробітництві та забезпечувати постійне оновлення даної бази на своїй офіційній веб-сторінці у всесвітній мережі Інтернет.

Для підвищення ефективності реалізації програм у сфері транскордонного співробітництва доцільно буде на офіційних веб-сторінках обласних державних адміністрацій розмістити відповідні програми технічної допомоги ЄС, паралельно оновлену «Державну програму транскордонного співробітництва України» та власну регіональну стратегію розвитку транскордонного співробітництва, щоб можна було взаємопов'язати програми ТКС з регіональними, державними та загальноєвропейськими пріоритетами, досягнути взаємоузгодженості реалізації програм у різні часові періоди і з різними джерелами фінансування та орієнтуватись на інформаційну базу щодо транскордонного співробітництва, розміщену на офіційному сайті Міністерства економікиУкраїни.

Також необхідно внести суттєве роз'яснення стосовно діяльності Міжвідомчої робочої групи, яка відповідальна за складання перелікупрограм транскордонного співробітництва. Зокрема, потрібно на законодавчому рівні визнавати рішення даної Міжвідомчої групи обов'язковими для виконання, а не такими, що носять рекомендаційний характер.

Доцільно запропонувати декілька змін і до закону України «Про транскордонне співробітництво», який був прийнятий 24 червня 2004 р. [24].

Тож, в першу чергу, необхідно зазначити в законі місце Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в сфері транскордонного співробітництва, щоб відповідальним за розвиток та реалізацію програм ТКС(в тому числі і за фінансування даних програм) став саме даний центральний виконавчий орган.

По-друге, чітко зазначити в даному законі як джерела (зокрема, це Державний бюджет України), так і механізм надання державноїфінансової підтримки з боку уряду нашоїкраїни.

Варто зауважити, що на сьогодні програми транскордонного співробітництва, які здійснюються у прикордонних регіонах України, здебільшого фінансуються міжнародними організаціями. До того ж, в більш вигідній позиції перебувають прикордонні регіони України, які розташовані на південно-західному кордоні (межують із Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, що є країнами-членами ЄС). Вони мають можливість отримувати фінансування з боку Європейського Союзу.

В значно гіршому становищі перебувають українські прикордонні області, що межують із Росією та Білоруссю. Фінансування програм транскордонного співробітництва з боку Європейського Союзу на ці території не поширюється. Тому в умовах відсутності фінансової підтримкизбоку держави і місцевих бюджетів програми ТКС даних областей не можуть бути реалізовані.Як пріоритетне джерело отримання фінансових ресурсів для північно- східних областей є міжнародна технічна допомога.

По-третє необхідно внести суттєві зміни до українського законодавства щодо порядку отримання фінансової допомоги з-за кордону та її відображення у звітних документах.

По-четверте визначення ролі власне місцевих органів влади у визначенні пріоритетів транскордонного співробітництва для тієї чи іншої території. Зокрема, недостатність можливостей для здійснення стратегічного планування і координації транскордонних програм з боку органів місцевого самоврядування та жорстка підпорядкованість місцевих органів державної влади центру.

Тож, варто розширити коло повноважень в сфері транскордонного співробітництва місцевим органам влади, зокрема надати можливість самостійно визначати пріоритети в рамках поданих ними програм до Міністерства економіки України.

Незважаючи на те, що закон України «Про транскордонне співробітництво» став значним кроком вперед в нормативно-правовій сфері щодо ТКС, на сьогоднішній день він демонструє хибність регіональної політики, що здійснюється в нашій країні і призводить до фактичної відсутності ефективних фінансових та інституційних інструментів територіального розвитку й забезпечення конкурентоспроможності українських регіонів[12].

Також доцільно розглянути пропозицію щодо створення Державного фонду підтримки програм транскордонного співробітництва з використанням фінансових механізмів аналогічних європейським структурам, через який буде здійснюватися державне співфінасування транскордонних програм.

Удосконалення економіко-правового регулювання транскордонного співробітництва приведе до таких результатів як:

1) покращення нормативно-правової бази України в сфері транскордонної співпраці,

2) налагоджений механізм фінансування програм транскордонного співробітництва за участю вітчизняних регіонів,

3) економія державних коштів внаслідок ефективного використання технічної фінансової допомоги ЄС,

4) покращення діяльності єврорегіонів, що надасть поштовх для розвитку суб'єктів малого підприємництва, суміжних галузей економіки, ринкової інфраструктури, створення нових робочих місць і усунення соціальної напруги, пов'язаної з безробіттям і низьким рівнем якості життя,

5) зростання ефективності діяльності місцевих органів влади через можливість отримання достовірної інформації що достану транскордонного співробітництва,

6) більш ефективна діяльність інституцій в сфері транскордонної співпраці,

7) адаптація вітчизняного законодавства до норм Європейського Союзу в частині транскордонного співробітництва[26, с. 118].

Враховуючи все вище зазначене, можна відзначити, що внесення відповідних пропозицій до законодавчих документів в сфері транскордонного співробітництва сприятиме підвищенню ефективності діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, удосконаленню системи державної фінансової підтримки в реалізації програм транскордонного співробітництва, реалізації сучасних можливостей транскордонної співпраці, а також забезпечить сталий соціально- економічний розвиток регіонів України.

3.2 Транскордонне співробітництво як напрям євроінтеграційних процесів в Україні

Транскордонне співробітництво як елемент державної політики сьогодні займає достатньо важливе місце як в системі пріоритетів соціально-економічного розвитку, так і в напрямі європейської інтеграції України. За сучасних умов розширення процесів глобалізації зростає роль транскордонного співробітництва у житті регіонів і громад та відкриваються нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях, що сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності.

Транскордонне співробітництво означає будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами або органами влади, які перебувають під юрисдикцією двох і більше договірних сторін. Воно здійснюється в межах компетенції територіальних громад або органів влади, які визначаються національним законодавством шляхом укладання відповідних угод або домовленостей.

Сьогодні основним завданням політики транскордонного співробітництва є нівелювання негативного впливу кордонів на життя громадян.

Розв'язанням цих проблем на європейському рівні займаються такі організації, як Рада Європи, Європейська Асоціація прикордонних регіонів. Основною метою їх діяльності є проведення єдиної політики в транскордонному співробітництві як політики задоволення загальноєвропейських інтересів за допомогою встановлення спільних правил, відображених у міжнародних документах.

Незважаючи на те, що в Україні було ухвалено Закон«Про транскордонне співробітництво» і періодично приймаються державні програми розвитку транскордонного співробітництва, реалізація завдань і використання можливостей транскордонного співробітництва вимагає пошуку нових підходів і організаційних форм.

Транскордонне співробітництво може виступати в якості вагомого інструменту модернізації економіки.

Для України, якщо виходити з того, що членство в ЄС є одним з основних пріоритетів, розвиток транскордонного співробітництва є дуже важливим, оскільки може сприяти посиленню економічної взаємодії в західному напрямі.

В умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів виникла необхідність включення регіону в активну міжнародну діяльність. Процеси розширення Європейського Союзу, різний ступінь участі у них України, утворення нових союзів, розвиток програм щонайширшого спрямування зумовили необхідність пошуку нових шляхів реформування економічних зв'язків регіонів, залучення до господарських процесів у регіоні нових потенційних інвесторів та сприяння вже працюючим підприємствам.

Міжнародне міжрегіональне співробітництво України з країнами Європейського Союзу є одним з пріоритетних напрямів європейської інтеграції України. Європейська політика децентралізації владних повноважень у державі зі збереженням унітарного державного устрою та поряд з посиленням економічної конкурентоспроможності регіонів є надзвичайно цікавою для України.

Україна має великі потенційні можливості у налагодженні прикордонного співробітництва. Її безпосередні сусіди - Білорусь, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія, Туреччина - становлять різне, але в цілому сприятливе зовнішнє середовище для взаємовигідного співробітництва. В умовах неврегульованості міждержавних відносин

України із низкою сусідніх держав об'єктивно зростає роль прикордонних регіонів у налагодженні міжнародного співробітництва. В Україні 2/3 областей є прикордонними.

Пріоритети програм транскордонного співробітництва України з ЄС безпосередньо пов'язані із загальними цілями Європейського інструмента сусідства і партнерства, а саме: підвищення конкурентоспроможності прикордонних територій; поліпшення навколишнього середовища; розвиток співробітництва у форматі «від людини до людини» або «люди - людям».

Формування конкурентоспроможної прикордонної економіки є домінуючим напрямом розвитку транскордонного співробітництва України з ЄС, оскільки на програмний період співпраці (йдеться про транскордонні програми) обсяг його фінансування становив 149 млн євро або 42 % у загальній структурі. Він здійснюється через гармонізований розвиток туризму, створення кращих умов для функціонування малого та середнього бізнесу

Формування конкурентоспроможної прикордонної економіки неможливе без підвищення ефективності управління кордоном, а саме - удосконалення транспортної інфраструктури перетину кордону та облаштування прикордонних пунктів пропуску[27].

Україна підписала документи з прикордонного співробітництва з європейськими країнами в рамках реалізації Європейської політики сусідства.

Із введенням Європейським Союзом в дію нового фінансового інструменту - Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП), що прийшов на зміну програмі ТАСІС для прикордонних регіонів країн СНД, Закарпатська область отримала можливість брати участь у нових програмах прикордонного співробітництва (ППС).

Поглиблення транскордонного співробітництва відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях й підвищення їх конкурентоспроможності шляхом мобілізації природно ресурсного потенціалу сусідніх територій. Таке об'єднання зусиль для вирішення спільних та ідентичних проблем найбільш ефективно здійснюється через реалізацію транскордонних проектів у різних сферах суспільного життя [6].

Сучасні процеси і тенденції інтеррегіонального транскордонного співробітництва в умовах реалізації стратегії європейської інтеграції України супроводжуються перешкодами та проблемами, які проявляються в асиметрії та непропорційності параметрів зовнішньої торгівлі між регіонами України і сусідніх держав ЄС, низькій інвестиційній активності регіонів та недостатній науко-місткості міжрегіональних програм і проектів.

Стан транскордонних відносин, взаємна зацікавленість у співпраці дозволяють визначити інтеррегіональне та транскордонне співробітництво України і ЄС як форму реалізації моделі структурної інтеграції, що базується на поглибленні співробітництва в найбільш перспективних секторах і галузях економіки регіонів країн та має на меті зміцнення конкурентоспроможності західних регіонів України. Для цього передусім необхідно: визначити пріоритетні напрями активізації співпраці; удосконалити інституційне забезпечення та інфраструктуру співробітництва; змінити організацій- ні повноваження місцевих органів влади у сферах інтеррегіонального та транскордонного співробітництва.



ВИСНОВКИ

Розширення глобалізаційних процесів у ХХ ст. підвищило значення транскордонного співробітництва. Зовнішній кордон України є найдовшим серед європейських країн, 19 областей є прикордонними. Держава має значний потенціал розвитку транскордонного співробітництва, що відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на прикордонних територіях і підвищення їх конкурентоспроможності.

Транскордонне співробітництво, з одного боку, є важливим елементом інтеграційного процесу, що здійснюється шляхом оптимального поєднання можливостей і ресурсів прикордонних регіонів суміжних країн, а з іншого - допомагає розв'язанню спільних проблем і сприяє соціально-економічному розвитку цих регіонів.

З огляду на набутий європейський і вітчизняний досвід постає можливим виділення цілої низки організаційних форм транскордонного співробітництва. Але основною організаційною формою даної співпраці єєврорегіон.

Метою створення єврорегіонів є усунення перешкод, пов'язаних із перетином кордонів, зміцнення економічного, соціального, культурного співробітництва, мінімізація екологічних проблем наприкордонні держав- сусідів. Єврорегіон як форма прикордонного співробітництва сприяє не тільки посиленню та поглибленню добросусідських відносин між державами, а й виступає своєрідним інструментом для інтеграції тієї або іншої країни до європейських структур. Діяльність єврорегіонів здійснюється в основному шляхом реалізації конкретних спільних програм.

Законодавство України щодо транскордонного співробітництва базується і включає Законом України «Про транскордонне співробітництво»., Європейську конвенцію, хартії та багатосторонні міжнародні угоди, підписані Україною з іншими сусідніми державами.

Найактивніше реалізовується співпраця в проектах єврорегіонів, дотичних до західного кордону України, особливо - "Карпатський", "Верхній Прут", "Нижній Дунай", в першу чергу, завдяки залученню коштів європейських фондів та програм. Дане співробітництво дає змогу оперативно вирішувати прикордонні проблеми на місцевому рівні, створювати гнучкі господарські структури з залучення зовнішніх інвестицій для будівництва та удосконалення транскордонної інфраструктури, налагоджувати прикордонну торгівлю, туризм, розширювати співробітництво в культурній, соціальній, природоохоронній сфері, вирішувати проблеми національних меншин. Все це позитивно сприяє розвитку не тільки прикордонних регіонів, але і країни в цілому.

Вагомою проблемою для розвитку ТКС є питання неузгодженості законодавства у транскордонних регіонах за участю прикордонних територій країн-членів ЄС. Налагодження ефективної системи інформаційного забезпечення всіх суб'єктів та учасників ТКС сприятиме нівелюванню наявних перешкод і відкриватиме нові можливості для активізації співпраці в межах транскордонних регіонів. В Україні ж система обміну інформації між українськими й іноземними партнерами є слабо налагоджена, що перешкоджає їх ефективній взаємодії.

Для покращення управління розвитку транскордонного співробітництва необхідно, насамперед, удосконалити економіко-правове регулювання фінансового забезпечення транскордонного співробітництва. Удосконалення даного регулювання приведе до таких результатів як:

· покращення нормативно-правової бази України в сфері транскордонної співпраці;

· налагоджений механізм фінансування програм транскордонного співробітництва за участю вітчизняних регіонів;

· економія державних коштів внаслідок ефективного використання технічної фінансової допомоги ЄС в рамках транскордонних програм, спрямованих на вирішення найбільш актуальних проблем прикордонних територій;

· покращення діяльності єврорегіонів, що надасть поштовх для розвитку суб'єктів малого підприємництва, суміжних галузей економіки, створення нових робочих місць і усунення соціальної напруги, пов'язаної з безробіттям і низьким рівнем якості життя;

· зростання ефективності діяльності місцевих органів влади через можливість отримання достовірної інформації щодо стану транскордонного співробітництва на офіційному веб-сайті Міністерства економіки України;

· більш ефективна діяльність інституцій в сфері транскордонної співпраці, зокрема Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Міжвідомчої робочої групи з підготовки рекомендацій для складання переліку програм транскордонного співробітництва;

· адаптація вітчизняного законодавства до норм Європейського Союзу в частині транскордонного співробітництва.

Тож, внесення відповідних пропозицій до законодавчих документів в сфері транскордонного співробітництва сприятиме підвищенню ефективності діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, удосконаленню системи державної підтримки в реалізації програм транскордонного співробітництва, реалізації сучасних можливостей транскордонного співробітництва, а також забезпечить сталий соціально- економічний розвиток регіонів України.

Размещено на Allbest.ru

...