Інтеграційні процеси в Західній Європі



Рис.2.14.Гегорафія емігрантів

Загальна чисельність економічно активного населення у 2014 році становила 24,86 млн. осіб. Частка зайнятого населення найнижча в Європі - 36 %, решта людей офіційно не працює. Поширена надомна праця, зайнятість у незареєстрованих підприємствах. Значна частина населення зайнята в обслуговуванні туристів. Загалом же у сільському господарстві зайнято біля 4% від усіх працюючих, у промисловості - 31%, у сфері послуг - 65%. Характерна значна частка безробітних, яка на півночі звичайно вдвічі менша за ту, що формується на півдні Італії.

Рис. 2.15. Зайнятість працюючого населення Італії

Італія - однонаціональна країна. 98% її жителів становлять італійці. Решта 2% населення -- словенці, греки, албанці, франко-провансальці, фріули, тірольці.

Переважна релігія в Італії - католицизм, його сповідує приблизно 92% населення. Тут розташовано і центр католицького світу - місто-держава Ватикан (у ньому розташована резиденція Римського Папи), який розташований в межі італійської столиці Рима, на пагорбі "Монте-Ватикан".

З метою оцінити рівень соціальної розвину тості Італії на міжнародному рівні я обрала декілька міжнародних показників аби порівняти рівень Італії відносно світових показників. Ось декілька з них: рейтинг світу за індексом рівня освіти за тривалістю життя, за темпами зросту населення, за рівнем безробіття, а також Індекс щастя.

Рейтинг світу за індексом рівня освіти. Індекс вимірює досягнення країни з точки зору досягнутого рівня освіти її населення за двома основними показниками:

1. Індекс грамотності дорослого населення (2/3 ваги).

2. Індекс сукупної частки учнів, які отримують початкову, середню і вищу освіту (1/3 ваги) [15].

Два вимірювання рівня освіти зводяться в підсумковому Індексі, який стандартизується у вигляді числових значень від 0 (мінімальне) до 1 (максимальне). Прийнято вважати, що розвинені країни повинні володіти мінімальним показником 0,8, хоча багато з них мають показник вище.

Таблиця 2.1 Рейтинг рівня освіти країн світу[Розроблено за джерелом 16]

Місце	Країна	Індекс
1	Австралія	0.927
7	Германія	0.884
30	Україна	0.796
33	Італія	0.790
187	Нігер	0.198

Отже, в рейтингу світу за індексом рівня освіти (останні дані опубліковані в грудні 2013 р.) Італія посідає 33 місце зі 187 представлених в списку з показником 0.790.

Рейтинг світу за тривалістю життя

В рейтингу світу за тривалістю життя (2014р.) Італія посіла 5 місце зі 191 можливого з показником 82.4 роки. (Для порівняння: перше місце посіла Японія з показником 83.6 років, останнє 191 місце країна Сьерра-Леоне 45.6 років).

Таблиця 2.2 Рейтинг тривалості життя населення країн світу[Розроблено за джерелом 17]

Місце	Країна	Тривалість життя
1	Японія	83.6
5	Італія	82.4
11	Франція	81.8
124	Україна	68.5
191	С'єрра-Лєоне	45.6

Рейтинг світу за темпами зросту населення. Темп зростання населення - це виражена у відсотках відносна величина, яка розраховується як показник загального збільшення чисельності населення (або його зменшення, - тоді цей показник має від'ємне значення) протягом календарного року за рахунок природного приросту і міжнародної міграції.

Отже, в цьому рейтингу Італія (за останніми даними 2012р.) посіла 142 місце зі 195 можливих з показником 0,6%. (Для порівняння: І місце - країна Катар, показник=15,2%, останнє 195 місце - Молдова, показник = -1,1%, Україна в цьому рейтингу посідає передостаннє 194 місце з показником -0,6%, наприклад ще, показник Германії дорівнює -0,1%, з яким вона посідає 181 місце; Великобританія 143 місце - 0,6%) [18].

Рейтинг країн світу за Індексом щастя(New Economic Foundation. The Happy Planet Index 2012). Загальна кількість країн в рейтингу - 151. Це комбінований показник, який вимірює досягнення країн світу та окремих регіонів з точки зору їх здатності забезпечити своїм жителям щасливе життя.

В цьому рейтингу Італія посідає 51 місце з індексом щастя в 46.352. (Для порівняння: перше місце - Коста Ріка, індекс = 64,036, 151 місце - Ботсвана, індекс = 22,591; Україна - 100 місце, 37.583; Германія - 46 місце, індекс дорівнює 47.200) [19].

Рівень безробіття за останніми даними 2015р. в Італії дорівнює 12,7%, за даними 2014р. рівень безробіття серед італійців дорівнював 13%.

Рис.2.16. Рівень безробіття 2014-2015рр. (Італія)

Поданий графік відображає тенденцію змін рівня безробіття за 2014-2015рр. Відносно 2014 р. показник зменшується [20]. На боротьбу цим явищем в країні новим новий уряд Італії впровадив оновлені міри.

Висновки за другим розділом

Італія -- держава на півдні Європи, в Середземномор'ї, що входить до складу “Великої Сімки”, ЄС, ООН, НАТО. Площа - 301 тис. км². Населення - 60,2 млн людей. Столиця - Рим. Офіційна мова - італійська.

Італія - ??унітарна республіка парламентського типу. Основним законом держави є Конституція. Глава держави - Президент (Серджа Матареллу).

Високорозвинута країна постіндустріального типу. Найважливішим сектором економіки Італії є обробна промисловість. Провідними галуззями промисловості Італії є машинобудування (світову відомість мають автомобілі фірм "FIAT", "Alfa Romeo", "Ferrari", "Maserati"), хімічна та харчова промисловість.

Економічні показники характеризують Італію, як країну, що розвивається, як країну зі стійкою економікою, та, як країну, яка крокує в рядах лідерів Євросоюзу. (ВВП - $ 2071.31 млрд; ВВП на душу населення - 28376.38 $; рівень інфляції -0.09%; імпорт 29444.62 млн. євро щомісячно; експорт 32982.54 млн. євро щомісячно).

Соціальні показники підносять Італію в ряди перших країн рейтингу серед країн ЄС, а за деякими показниками навіть світу. Так, наприклад, в рейтингу світу за індексом рівня освіти Італія посідає 33/187 місце; в рейтингу світу за тривалістю життя посіла 5/191 місце з показником 82.4 роки; в рейтингу світу за темпами зросту населення 142 місце зі 195 можливих; Індекс щастя 46.352 (51/151 місце). А також, в рейтингу країн світу за показником якості життя пенсіонерів Італія посідає 39 місце, в рейтингу країн світу за рівнем процвітання 37 місце; в рейтингу країн світу за Глобальним індекс тероризму - 62; за Індексом верховенства закону в країнах світу - 29 місце. Середня заробітна платня в країні становить 2167.84 євро/місяць.

З цього слідкує, що Італія - це країна сприятлива для проживання населення будь-якого віку не тільки через м'який клімат чи природні умови, а й через рівень життя, стабільність та позитивну динаміку в економічній сфері, через високі показники соціальної забезпеченості, через політичну компетентність та стабільність.

Італія входить до складу ЄС з моменту його заснування, тому й має такі результати та показники, це зрозуміло, але все ж таки в багатьох аспектах вона навіть переганяє решту членів-ветеранів ЄС. Можливо, це її специфічна географічна віддаленість від центру подій, а можливо, це лише правильно обраний курс, спрямований на процвітання країни та забезпечення достойного рівня життя її громадян.



Розділ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДВЦІЇ ЩОДО ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ІТАЛІЇ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

3.1 Проблеми та перспективи розвитку Європейського Союзу

Ще з 1951р. лідери Європи почали покладати багато зусиль на створення незалежного блоку, який міг би скласти конкуренцію США та протистояти СРСР. Починаючи з Європейського об'єднання вугілля сталі зі складом у 7 країн Євросоюз змінювався, зміцнювався й крок за кроком виходив на новий, вищий рівень. В результаті усіх модернізувань та змін, зачепивши два сторіччя, утворився могутній союз, який все більше стає подібним до самостійної держави зі своїм апаратом державних органів, основним законодавчим актом та іншими рисами незалежної держави.

На сьогодні Європейський Союз, як вже не раз наголошувалось, - найвища та найуспішніша форма інтеграції. ЄС є найвпливовішим світовим об'єднанням, а також поважною світовою організацією, вступити до складу якої виказують бажання багато країн, що розвиваються.

З цього приводу з'являється найактуальніша для ЄС проблема сьогодення. Все частіше надходять заявки з проханням про входження в ЄС від країн з відносно низьким рівнем розвитку економіки, слабкої технічної інфраструктурою, низьким порівняно із середньоєвропейським рівнем ВВП.

Ці країни за великим рахунком не відповідають встановленим в ЄС критеріям прийняття нових членів (так звані критерії входження). Таким чином, досягнення економічного єднання і рівномірного розвитку всіх країн - членів ЄС стає все більш проблематичним, а ціна розширення може негативним чином позначитися, наприклад, на формуванні загального бюджету ЄС, що в результаті буде надавати стримуючий ефект на темпи розвитку ЄС в цілому.

У цьому випадку слід взяти до уваги істотну проблему: при великій кількості країн, що входять в ЄС, з усе більш і більш різним рівнем економічного розвитку, починається диференціація темпу інтеграції (або диференціація ступеня інтеграції в даних областях) в групах країн - членів ЄС : одні держави швидше реалізують цілі об'єднання, інші - повільніше. Одні держави перебувають ніби в привілейованому становищі - швидше досягають мети і швидше отримують від цього економічні вигоди. Інші ж - в більш гіршому положенні. Це не тільки проблема так званого членства "другого сорту", або нерівноправного партнерства, другорозрядною і урізаного, особливо коли мова йде про процес прийняття рішення у виробленні узгодженої інтеграційної політики або їх положення в інституційних органах Європейських співтовариств (в Європейському Союзі).

У кінцевому рахунку практична реалізація такого сценарію євроінтеграції у великому масштабі тягне за собою фундаментальну загрозу: регіональна економічна інтеграція стає половинчастою, і її суть виявляється підірваною. Це можливо в тому сенсі, що окремі країни - члени ЄС з різною швидкістю і в різних сферах будуть брати участь у реалізації окремих фаз економічної інтеграції. В результаті в довгостроковій перспективі досягнення регіонального економічного об'єднання стає примарним.

Наступною важливою проблемою ЄС є проблема безробіття. Висока частка безробітних в економічно активному населенні - проблема всіх країн ЄС, що має довготривалий характер. Причини підвищеного рівня безробітних криються в демографічній ситуації (зростання чисельності робітників-іммігрантів, висока активність жінок, прискорені темпи зростання активного населення в районах, де проблема безробіття найбільш гостра), а також залежать від кон'юнктури. На даний період серед країн, відносно благополучних за цим критерієм, можна назвати Германію, Данію(менше 5%), Великобританію, Мальту й Естонію.



Рис.3.1. Рівень безробіття в країнах ЄС (2015р.)

Великою проблемою для ЄС є подолання довгострокового безробіття. Коефіцієнт так званих "виключених" (частка осіб, які шукають роботу більше року, в загальному числі безробітних) в Євросоюзі дуже високий (49%). За абсолютної чисельності безробітних в ЄС-28 лідирують Греція - 4,0 млн., Іспанія - 3,3 млн., Хорватія - 2,6 млн [21].

Країни Євросоюзу являють собою бажану ціль для шукаючих роботу іммігрантів. На думку німецьких економістів, важливою умовою сталого розвитку економіки в довгостроковій перспективі є приріст населення. Через повільних темпів його зростання країнам Європи важко суперничати зі Сполученими Штатами, економіка яких з 1960-х рр. розвивалася швидше, ніж європейська. У США кожна жінка в середньому народжує двох дітей, що забезпечує щонайменше стабільну чисельність населення. У країнах ЄС цей показник не досягає і 1,5, тому, як вважають фахівці, для поповнення ринку праці Євросоюз потребує імміграції кваліфікованої робочої сили з третіх країн. Про це свідчить брак робочої сили в окремих секторах економіки країн ЄС. Країни ЄС проводять різну імміграційну політику, оскільки ситуація на ринку праці в кожній з них має свої особливості.

Ще однією проблемою в налагодженому функціонуванні Євросоюзу проблем є зовнішньополітичні протиріччя між членами Європейського Союзу.

Незважаючи на штучну єдність, всередині ЄС часто виникають гострі конфлікти, сторонами яких виступають “Стара Європа”, яка прагне створити новий міжнародний центр влади, і “Нова Європа”. До “Новій Європі” найчастіше примикає Великобританія.

Після вступу до ЄС країн-новобранців процеси поглиблення інтеграції поширюються на всю нову територію ЄС. Вступ до складу Союзу великої кількості країн дестабілізував стан ЄС і наступні роки інститутам ЄС доведеться вирішувати задачу координації макроекономічної політики трьох груп держав: членів ЕВС, учасників єдиного внутрішнього ринку і новачків, які перебувають у процесі адаптації. І весь цей час одним з основних напрямків політики ЄС буде сприяння процесу реальної конвергенції трьох десятків країн, який, по суті, починається заново і займе, мабуть, не менше трьох десятиліть. Ціна цієї політики буде вимірюватися сотнями мільярдів євро.

Об'єднуючись в Європейський Союз, країни - учасниці керувалися не тільки економічними міркуваннями. Безумовно, вони грають не останню роль, але в основі європейського єднання лежать також загальна ідеологія, системи цінностей і притаманне всім європейським політичним системам повагу прав і свобод людини. Саме становище індивіда в суспільстві, його роль у політичному процесі, увага, що приділяється урядами потреб окремої людини, а не якоїсь абстрактної суспільного прошарку, бачаться одним з дієвих стимулів до об'єднання.

Безумовно, розширення ЄС останніх років внесли нові елементи в інтеграційні процеси в цьому угрупованні, вони вже не будуть такими, як вони були до розширення. Ще до прийняття нових членів до ЄС-15 на початку 2000-х років стала очевидна різнорідність Співтовариства, що вимагало диференціації при здійсненні окремих видів політики. Зокрема, 15 країн розділилися на тих, які беруть участь в Економічному і валютному союзі (12 держав), і тих, які не беруть участь (Великобританія, Данія, Швеція). Однак це поки вважається "зовнішнім винятком", і таке положення не призвело до розколу угруповання.

У Співтоваристві, що складається з 28 держав - а в перспективі кількість членів ще зросте, необхідність диференціації ще збільшиться. Така ситуація створює потребу змін до інтеграційних концепцій Євросоюзу.

3.2 Рекомендації та пропозиції щодо розвитку ЄС

Економічні реалії розвиваються швидше політичних. Слід визнати, що зростаюча незалежність економіки вимагає більш рішучих і узгоджених дій на політичному рівні.

За останні роки дуже зріс рівень безробіття. Це призвело до збільшення боргових зобов'язань на багато років, а також до зростання соціальної напруги. Проблеми європейської економіки вийшли на поверхню. Майбутнє ЄС залежить від того, які міри прийме Європа задля забезпечення високого рівня життя громадян країн - учасниць ЄС.

З метою досягнення стійкого зростання в майбутньому представники ЄС повинні оглядати ситуацію ширше, на подальше майбутнє. Європа повинна стабілізувати власний стан та підтримувати його.

Такий підхід стосується усунення безробіття, поліпшення якості життя громадян ЄС. Найближчі кілька років роботи покажуть, чи може Європа досягти розумного, стійкого і всеосяжного зростання, знайти способи створення нових робочих місць і позначити напрямок розвитку для суспільства.

Можна запропонувати п'ять основних напрямків діяльності, якими варто керуватися європейським державам: зайнятість, дослідження та інновації, зміна клімату та енергетика, освіта, боротьба з бідністю.

Цілі Європи високі, але все ж таки досяжні. Вони мають бути підкріплені конкретними пропозиціями, які сприятимуть у їх досягненні. У ЄС є всі необхідні інструменти для управління економічним порядком, який буде підтримуватися за допомогою Внутрішнього ринку, бюджету, підприємництва, зовнішньої політики, а також силами Економічного і Валютного Союзу. Новий економічний курс вимагає скоординованих дій держав-членів ЄС, включаючи соціальне партнерство і кооперацію у сфері питань громадянського суспільства. Для досягнення необхідних результатів Європі знадобиться посилення управління економікою.

Згідно із стратегією “Європа 2020” треба встановити три основні чинники зміцнення економіки:

1) Розумне зростання: розвиток економіки, заснований на знаннях та інноваціях.

Розумне зростання в розумінні ЄС означає посилення взаємодії наукових знань, досліджень та інновацій з економічним зростанням і розвитком ЄС. Цей фактор зміцнення економіки включає в себе підвищення якості освіти, підвищення якості проведення досліджень, підтримка поширення інноваційних технологій і знань по всьому ЄС, збільшуючи доступу до інформації і технологіям спілкування, а також гарантуючи, що інноваційні технології будуть використовуватися в цілях досягнення глобальних соціальних цілей.

Дії в цьому напрямку відкриють інноваційні можливості європейських держав, поліпшать результати освітнього процесу, допоможуть у розвитку економічних і соціальних переваг цифрового суспільства. Всі процеси повинні здійснюватися на рівні ЄС, національному, регіональному та місцевих рівнях.

2) Стійке зростання: створення економіки, заснованої на доцільному використанні ресурсів, екології та конкуренції.

Стійке зростання означає побудову економіки на підставі доцільного використання ресурсів, стійкої та конкурентоспроможної економіки, використовуючи лідерство Європи у розробці нових процесів і технологій, включаючи екологічно чисті технології. Такий підхід повинен привести Європу до малозабрудненого, наповненого природними ресурсами світу. Фактор стійкого зростання стане основою ще більш поглибленого економічного, соціального та територіального згуртування націй ЄС.

3) Всеохоплюючий зростання: сприяння підвищенню рівня зайнятості населення, досягнення соціального та територіального згоди.

Всеохоплююче зростання економіки дає людям нові можливості за допомогою високого рівня зайнятості, інвестицій в знання та навички, боротьби з бідністю та вдосконаленням ринку праці, навчання та соціального захисту, які разом сприяють побудові згуртованого, більш соціально однорідного суспільства. Дуже важливо для посилення територіальної єдності, щоб плоди економічного зростання поширювалися по всьому ЄС, включаючи віддалені регіони. Європі необхідно задіяти весь свій трудовий потенціал, щоб гідно справиться з такими проблемами, як старіння нації та посилення світової конкуренції.

Згідно із стратегією “Європа 2020” Євросоюз до 2020 року збирається домогтися наступних головних цілей:

- 75% населення у віці від 20 років до 64 років повинні бути працевлаштовані;

- 3% ВВП ЄС має бути інвестовано в дослідження і розробки;

- Досягнення цілей енергетичної політики і політики з приводу зміни клімату (включаючи 30%-ве зниження забруднення навколишнього середовища);

- Частка учнів, що кинули школи, не повинна перевищувати 10%. Не менше 40% молоді повинен мати вищу освіту;

- Скорочення числа людей, що знаходяться в небезпеці опинитися за межею бідності, на 20 млн [22].

Задля досягнення цих цілей державами-членами країни повинні трансформувати цілі ЄС у свої національні стратегії.

Цілі відображають основну суть розумного, стійкого і всеосяжного зростання, але вони не є вичерпними, ЄС ставить перед собою велику кількість завдань. Для якнайшвидшого розвитку і досягнення поставлених цілей слід виділити пріоритетні напрями діяльності:

- “Інноваційний Союз” для поліпшення умов і можливостей фінансування досліджень та інновацій, щоб гарантувати, що інноваційні ідеї будуть використані в товарах і послугах, що сприятиме економічному зростанню і створенню нових робочих місць.

- “Рух Молоді” для посилення результативності освітніх систем і сприяння залученню молодих людей на ринок праці.

- “План розвитку цифрових технологій в Європі” для прискорення повсюдного розвитку високошвидкісного Інтернету та надання можливостей участі у загальному цифровому комерційному просторі для приватних фізичних та юридичних осіб.

- “Доцільне використання ресурсів в Європі”, щоб зробити економічне зростання незалежних від ресурсів, сприяти переходу на економіку з низьким вмістом вуглецю, збільшити використання джерел відновлюваної енергії, провести модернізацію транспортного сектору та забезпечити розумне використання джерел енергії.

- “Індустріальна політика, спрямована на глобалізацію” для покращення підприємницького середовища, особливо для середнього та малого бізнесу, для підтримки розвитку потужної і стійкої промислової бази для повсюдної глобалізації.

- “План з розвитку нових здібностей і збільшенню кількості робочих місць”, щоб зробити модернізацію ринків праці, дати людям можливість отримувати нові знання та навички, щоб збільшити можливість працевлаштування, поліпшення співвідношення попиту та пропозиції на ринках праці, включаючи трудову мобільність.

- “Європейська політика проти бідності”, щоб соціальне і територіальне взаємодія було поширено на всій території і досягнення у сфері економічного розвитку та зайнятості населення допомагали знижувати рівень бідності по всьому ЄС.

Ці сім основних напрямків діяльності є пріоритетними як для ЄС, так і для держав-членів. Політичні, економічні та соціальні інструменти ЄС, особливо Внутрішній ринок, фінансові важелі, інструменти зовнішньої політики, будуть задіяні в усуненні перешкод і досягненні цілей.

Крім цього необхідно посилити управління економікою.

3.3 Пропозиції та рекомендації щодо економічного та соціального розвитку Італії

Програма реформ, до яких слід приступити уряду Італії, повинна включати два етапи: досягнення структурної рівноваги бюджету, потім - модернізація економіки з метою економічного зростання та соціальної справедливості. Бюджетний маневр потребує жорсткої економії і збільшення податкових надходжень, у тому числі шляхом протидії ухиленню від сплати податків і боротьби з “сірою економікою”.

Політика модернізації повинна включати ряд напрямків: найважливіші для Італії реформи ринку праці та пенсійної системи, а також реорганізацію державного апарату, лібералізацію доступу до ряду професій, захищених корпоративними бар'єрами, підтримку підприємництва.

Збалансування бюджету передбачається вести з обох сторін - шляхом збільшення податкових надходжень і урізування державних витрат. У податковій частини головним ресурсом вважається нерухомість. Житловий фонд Італії оцінюється в 4950 млрд. євро і становить більше половини - 52%, багатства сектора сімей.

В рамках боротьби з порушниками режиму податкова служба посилить контроль за фізичними особами, чиї декларації не відповідають видимим видатках сім'ї. Відстежуватимуться елітна нерухомість і засоби транспорту, дорогі страховки, споживання предметів розкоші і т.п. Фінансові операції юридичних осіб також стануть об'єктом підвищеної уваги.

Важливим джерелом додаткових доходів має стати приватизація належного державі нерухомого майна.

Істотну економію може дати зміна адміністративного поділу країни - скорочення числа провінцій. Це дозволить більш раціонально використовувати ресурси фонду територіального перерозподілу доходів, зменшивши бюрократичну навантаження на економіку Італії.

Розпочаті зміни, вочевидь, збільшать податковий тягар, який в Італії і зараз є одним з найбільш відчутних в Європі. Однак цей захід все ж таки більш сприйнятливий, ніж альтернативне звільнення багатьох тисяч державних службовців: безробіття в країні і так прогресує, становлячи 8,4% активного населення.

У тісній ув'язці з бюджетними заходами Італії слід розробити реформу пенсійної системи, реалізувавши підвищення пенсійного віку до 66 років. Новий пенсійний режим наблизить Італію до інших європейських країн і не вступить в протиріччя із середньою тривалістю життя в країні - 81,8 року - 79,2 для чоловіків і 84,5 для жінок.

Найважчим завданням є проведення реформи ринку праці. Треба вирішити проблему рівня молодіжного безробіття - 35%. Для молоді встановлюється новий порядок укладення учнівських контрактів, що дає більш певні гарантії доступу до постійного робочого місця. Крім того, треба налагодити діяльність єдиної для всіх системи допомоги з безробіття.

Також у фокусі знаходиться проблема переходу італійської економіки на інноваційний шлях розвитку. Італія має невисокий рівень витрат на НДДКР - 1,2% ВВП, що ставить її на останнє місце серед 15 провідних країн ЄС. Національне підприємництво не можна дорікнути в пасивному відношенні до інновацій, але його ресурси обмежені. Сьогодні рішення інноваційних завдань є не тільки більш важким, але і ще більш необхідним, ніж раніше.

Слабким місцем економіки Італії є брак людського капіталу. У 2013 р 45% підприємств мали труднощі при заміщенні вакансій, що вимагають застосування кваліфікованої праці. В умовах швидкого поширення сучасних технологій тільки 1/10 підприємств, що застосовують їх - у тому числі тільки 21% великих, з числом зайнятих більше 250 люд., мали необхідних фахівців і обходилися без зовнішніх, у тому числі іноземних послуг. Середня і вища школа, що вступили в смугу реформ в 2000-і роки, не забезпечують виробничі потреби бізнесу і не дають гарантій професійного працевлаштування своїм випускникам. Італійські університети втрачають після першого курсу навчання до третини студентів, а середній вік отримання диплома припадає на 26-27 років.

Для вирішення цієї проблеми італійський уряд повинен полегшити рух людського капіталу в країні, а також його надходження з інших країн; посилити й модернізувати середню освіту, а також вивести рівень вищої освіти на рівень країн-лідерів ЄС.

В топі проблем Італії існує проблема імміграції до країни людей, “шукаючих кращої долі”. Мігранти з Африки та країн СНГ складають великий відсоток незареєстрованих робітників, тобто вони не сплачують державних податків. Задля вирішення цієї проблеми в Італії слід посилити умови в'їзду іммігрантів до країни, отримання робочих місць та прав на житло. А також, можливо, ужорсточити систему штрафів за прострочені документи на перебування в країні.

Якщо реформи будуть проводитися за планом, а також за підтримкою партнерів Італія самостійно впорається зі своїми проблемами, не звертаючись за зовнішньою фінансовою підтримкою.

Висновки за третім розділом

Як один з перших членів Євросоюзу, Італія відчуває на собі не тільки внутрішньодержавні проблемі, а й проблеми на рівні цілого Об'єднання.

Проблеми розширення ЄС та подальше стабілізування стану економіки після вступу до складу Союзу нових членів, реформи на всесоюзному рівні, нерівномірне розподілення спільних фінансів, з метою вирівняти країни між собою, диференціація, а також внутрішні розлади між країнами-членами.

Такі внутрішні проблеми, як високе налогообложення, брак людського капіталу, а також низький рівень впровадження інновацій, високі витрати на пенсійний фонд, імміграція, безробіття, вимагають негайних та суттєвих реформ, які поступово впроваджуються державним урядом.

Реформи в Італії розраховані на тривалу перспективу: вочевидь, перспективи розвитку економіки Італії туманні - відновлення бюджетної стабільності можливе не раніше, ніж через 2-3 роки, а врегулювання проблеми державного боргу розтягнеться на тривалий термін. Реалізація реформи ринку праці, як і інші соціальні перетворення, можуть ускладнитися і уповільнити свій хід.

Розвиток подій ставить перед Італією завдання вироблення нової моделі зростання економіки. Від того, чи сформується в країні політичний клас, здатний опинитися на висоті цієї задачі, залежатиме, чи виявиться нинішня криза стимулом і джерелом зростання або упущеною можливістю. З іншого боку, національні проблеми Італії не можуть бути вирішені поза рамками загальної антикризової політики зони євро і ЄС.

За підтримкою партнерів, а також плановим виконанням встановлених реформ Італія самостійно впорається зі своїми проблемами, не звертаючись за зовнішньою фінансовою підтримкою, поступово скорочуючи державний борг.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У першому розділі було досліджено теоретичні матеріли з теми західноєвропейської інтеграції. Сучасне об'єднання Європи виросло з традиції союзів, зі сторічних прагнень до балансу сил. Друга Світова війна остаточно запевнила європейські країни у тому, що їм один без одного не прожити. Так західноєвропейські країни утворили об'єднання, яке існує, розвивається, поповнюється, зростає й модифікується протягом більше ніж 50 років. В процесі свого розвитку Європейський Союз - на даний час найвища форма західноєвропейської інтеграції - пройшов усі форми інтеграції: зону вільної торгівлі, митний союз, економічний та валютний, політичний союз.

Зараз Європейський Союз - це надскладна система, вдало поєднуюча в собі 28 країн. Європейський Союз - це об'єднання, яке контролює майже усю Європу, має економічні, політичні, торгівельні, туристичні та культурні зв'язки із США, Канадою, Австралією, країнами пострадянського простору, країнами Південної Америки, тощо.

У другому розділі було проаналізовано макроекономічні та соціальні показники Італії. Це дало змогу зорієнтуватися на рівень цієї країни відносно інших країн Європи, світу.

Економічні показники характеризують Італію, як країну, що розвивається, як країну зі стійкою економікою, та, як країну, яка крокує в рядах лідерів Євросоюзу. (ВВП - $ 2071.31 млрд; ВВП на душу населення - 28376.38 $; рівень інфляції -0.09%; імпорт 29444.62 млн. євро щомісячно; експорт 32982.54 млн. євро щомісячно).

Соціальні показники підносять Італію в ряди перших країн рейтингу серед країн ЄС, а за деякими показниками навіть світу.

Італія - це країна сприятлива для проживання населення будь-якого віку не тільки через м'який клімат чи природні умови, а й через рівень життя, стабільність та позитивну динаміку в економічній сфері, через високі показники соціальної забезпеченості, через політичну компетентність та стабільність.

Третій розділ рекомендаційний. Цей розділ містить пропозиції та рекомендації щодо покращення стану зокрема Італії та Євросоюзу в цілому.

Реформи в Італії розраховані на тривалу перспективу. Розвиток подій ставить перед Італією завдання вироблення нової моделі зростання економіки. За підтримкою партнерів, а також плановим виконанням встановлених реформ Італія самостійно впорається зі своїми проблемами, не звертаючись за зовнішньою фінансовою підтримкою, поступово скорочуючи державний борг.

Цілі Європи високі, але все ж таки досяжні. Вони мають бути підкріплені конкретними пропозиціями, які сприятимуть у їх досягненні. У ЄС є всі необхідні інструменти для управління економічним порядком, який буде підтримуватися за допомогою Внутрішнього ринку, бюджету, підприємництва, зовнішньої політики, а також силами Економічного і Валютного Союзу. Новий економічний курс вимагає скоординованих дій держав-членів ЄС, включаючи соціальне партнерство і кооперацію у сфері питань громадянського суспільства. Для досягнення необхідних результатів Європі знадобиться посилення управління економікою.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Медведев Л.А. История Западноевропейской интеграции (40-90 годы XX века) : Начало 40 - середина 50-х гг. / Л.А. Медведев, А.А. Синдеев. - Тверь, 1998. - 75 с.

2. Матвеевский Ю.А. Интеграционные процессы в Западной Европе : учеб. пособие / Ю.А. Матвеевский. - М. 2001. - 150 с.

3. Авдокушин Є.Ф., Бойченко А.В., Железова В.Ф. Світова економіка. Економіка зарубіжних країн: Підручник для вузів / Під ред. В. П. Колесова, М. М. Осьмовой; Акад. пед. і соц. наук, Моск. держ. ун--т ім. М. В. Ломоносова. --2--е вид. --М.: Флінта, МПСІ, 2001. -- 559 с.

4. Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге XXI века. Почему не интегрируются страны СНГ / Ю.В. Шишков. - М., 2001. - 478 с.

5. Моделювання та прогнозування економічних процесів : навч. посіб. / В. О. Касьяненко, Л. В. Старченко. - Суми: Університетська книга, 2006. - 184с.

6. Італія - Гуманітарна енциклопедія.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/countries/italy/italy-info

7. Міжнародне публічне право: Підручник для вузів за спец 021100 “Юриспруденція” / Л.П. Ануфрієва, Д.К. Бекяшев, К.А. Бекяшев М.: Проспект, 2004-- 552 с.

8. ИТАЛИЯ - ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ - 2014.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/indicators

9. Италия - ВВП на душу населения, 2014.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/gdp-per-capita

10. Италия - Уровень инфляции.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/inflation-cpi

11. Италия - Экспорт.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/exports

12. Италия - Импорт.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/imports

13. Италия - Золотой запас - 2014.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/gold-reserves

14. Италия - Цены на бензин.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/gasoline-prices

15. Індекс рівня освіти країн світу, 2014 р.[Електронный ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/education--index/education--index--info

16. Рейтинг країн світу за рівнем освіти, 2014р.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/education-index/education-index-info

17. Рейтинг стран мира по уровню продолжительности жизни, 2014р.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/life-expectancy-index/life-expectancy-index-info

18. Державна служба статистики України.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/

19. Всемирный индекс счастья (The Happy Planet Index).[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/happy-planet-index/info

20. Италия - Уровень безработицы.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/unemployment-rate

21. Unemployment.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.oecd.org/unemp/unemployment-rate.htm

22. Європейська Рада схвалила стратегію Європи-2020 // ЄВР Бюлетень.- 2010.- №4.- с.16

23. Глєбов Г.І., Мілаєва О.В. Сучасні міжнародні відносини, К.:2010-- 456 с.

24. Міжнародна економіка / Н.Я. Поважна. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, - 2000. - № 27. -198 с.

25. Погорлецкий А.І. Економіка розвинених країн: Підручник. --СПб.: Михайлов, 2000. --490с.

26. Рейтинг країн світу за рівнем валового національного доходу на душу населення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/rating--countries--gni/rating--countries--gni--info

27. Рейтинг процвітання країн світу, 2014 р.[Електронний ресурс]: Географ. Режим доступу:http://economyg.com

28. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция / В.Г. Шемятенков. - М., 2003. - 400 с.

29. Глобальный индекс терроризма.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/global-terrorism-index/info#italy

30. Державна служба статистики Італії.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.istat.it/en/

31. В.Варнавский Системный кризис Еврозоны: экономика vs политика // Мировая экономика и международные отношения.- 2012.- №11.- с.43-49

32. Italy - OECD.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oecd.org/italy/

33. Пустовійт Р. Інституціональна теорія та економічний розвиток: генезис і сучасність / Пустовійт Р. // Вісник Київського національного торговельно--економічного університету.-- М.: - 2003. --26 с.

34. Э.Задорожнюк ЕС- страна непредсказуемого постоянства // Мировая экономика и международные отношения.- 2011.- №7.- с.115-122

35. Италия - Уровень инфляции, 2014.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/italy/inflation-cpi

Размещено на Allbest.ru

...