Міграційні процеси в світовій економіці на прикладі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

міграційний економіка політика

Актуальність теми дослідження. Історично склалося, що міграція як явище виникла з появою бажання тогочасного суспільства змінювати життя на краще, що, вважалося, могло бути досягнуто шляхом пошуку та освоєння ще ніким не звіданих територій, злиттям воєдино культур кардинально різних народів, поєднуючи зусилля та поглинаючи собою всю придатну для життя площу Землі. З плином часу змінилися види її прояву, наслідки, котрі вона за собою тягне, навіть причини її виникнення у різний час у різних куточках світу. Та одне залишилося незмінним: міграція є однією з найважливіших складових якісного рівня життя. Різні її форми характеризують окремі аспекти в демографії, впливають на трудовий потенціал країни, і у поєднанні становлять вагому частину цілої економічної системи. А це означає, що, використовуючи метод індукції та збираючи цю економічну систему по краплинам, стає можливим визначення як економічного, так і соціального рівня розвитку окремої країни та світу загалом.

За умов глобального перерозподілу людських ресурсів міграційні процеси виступають рушійною силою для модернізації національних економік, розвитку держав, підвищення рівня життя населення. Існує велика вірогідність зіткнутися з їхніми наслідками як у поточному, так і відкладеному періодах; вони можуть бути загальнонаціональними, або менш масштабними - регіональними; можуть спричиняти негативні явища або викликати нові можливості для процесів державотворення.

На сьогоднішній день міграція слугує визначником модернізації національних економік країн світу у різних її проявах: для певних суб'єктів економічної діяльності вона - один із інноваційних способів організації життя, для іншої групи суб'єктів - визначальний фактор прогресу та розвитку, окрема група суб'єктів сприймає її як стимул зберігати ідентичність своєї культури та свого народу.

Для подальших досліджень та появи логічних висновків, курсова робота з дисципліни «Міжнародна економіка» передбачає з'ясування об'єкта, предмета, мети дослідження міграційної політики, а також - постановку основних завдань.

Об'єктом дослідження даної роботи є міграційні процеси в світовій економіці.

Предметом дослідження є тенденції та особливості міграційної політики провідних країн світу.

Метою курсової роботи є визначення теоретичних основ дослідження міграційних процесів, їх проявів у провідних країнах світу, ролі стосовно України та надання практичних рекомендацій щодо вдосконалення міграційної політики України.

У ході дослідження було визначено та вирішено завдання курсової роботи:

1. Розкрити сутність, фактори, та причини міграційних процесів;

2. Охарактеризувати форми та види міграційних процесів;

3. Виявити тенденції розвитку міграційних процесів та міграційної політики в світі;

4. Виконати порівняльний аналіз міграційної політики окремих повідних країн світу;

5. Визначити стан та особливості міграційних процесів і міграційної політики України;

6. Розробити рекомендації щодо напрямів вдосконалення міграційної політики України.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження стали фундаментальні положення теорії міжнародної економіки. В роботі було використано такі наукові методи дослідження, як: метод критичного осмислення, порівняльного аналізу, систематизації і синтезу основних наукових концепцій та досвіду практичних досліджень міжнародного міграційних процесів і явищ, системний аналіз міжнародної та вітчизняної методології і практики статистичного моніторингу цього процесу.

Інформаційна база. До джерел використаної інформації належать як зарубіжні, так і вітчизняні публікації науковців з даного кола проблем міграційної політики, монографії: матеріали Державної міграційної служби, Державної служби статистики, Нацбанку України; матеріали та аналітичні звіти міжнародних економічних та статистичних організацій, що займаються питаннями міграції, серед яких: Департамент з економічних та соціальних питань ООН, МОМ, Європейська комісія, ОЕСР, Євростат, Європейська прикордонна агенція Frontex, МОП.

На сьогодні проблема міграційних явищ та процесів та їх наслідки досліджуються представниками різних галузей: цим займаються демографи і юристи, соціологи і культурологи, історики та навіть філософи. Пропозиції вчених та професорів таких закладів, як Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України», Національний інститут стратегічних досліджень нерідко беруться до уваги органами влади під час розробки та втілення у життя управлінських рішень. Попри все, вагомий запас уже існуючих міграційних проблем з роками тільки збільшується.

Практична значимість дослідження. Загальне практичне значення виконаної курсової роботи полягає в тому, що наведені нижче теоретичні положення, рекомендації та висновки можуть бути використані у формуванні підходів до аналізу соціальних та економічних аспектів міграційної політики.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

1.1 Сутність, причини та форми міграційних процесів в світовій економіці

Рух населення відбувався на всіх етапах історії людства, і кожному етапу був притаманний особливий вид переселень На сучасному етапі великого поширення набула міжнародна економічна міграція, або МЕМ, як втілення процесів інтернаціоналізації економіки та соціуму. У сучасному світі МЕМ є одним із визначальних чинників розвитку національних економік, а також - як «рушійну силу» консолідації світового співтовариства. Збільшення важливості міграційної проблематики пов'язано із подальшим прогресом процесу глобалізації, який створює нові умови для мобільності факторів виробництва у світовому вимірі.

У широкому значенні, міжнародна економічна міграція - це добровільний рух людей, котрий виникає під безпосереднім впливом певних економічних факторів. Спектр суб'єктів МЕМ є надзвичайно широким і диференціюється за економічними інтересами, а також - сутнісними особливостями легальної та нелегальної міграції.

У більш вузькому значенні, МЕМ є зворотними легальними переміщеннями людей, пов'язаними зі вступом у трудові відносини та реалізацією підприємницької спроможності або особливого статусу закордоном (особи, котрі досягли великих успіхів у творчості, спорті та ін. та бажають реалізовувати свої здобутки в інших країнах). При цьому трудові та підприємницькі міграційні потоки можуть розглядатися окремо, враховуючи різноманіття їх форм і каналів.

В умовах глобалізації міграційні потоки лібералізуються й стають більш диверсифікованими. Тому і у широкому, і у вузькому розуміннях чинник часу, за яким міграцію поділяють на безповоротну, постійну (довгострокову) та короткострокову (у т.ч. сезонну, маятникову, епізодичну) не є визначальним. Проте, для вирішення завдань конкретного дослідження, цей чинник може враховуватися стосовно певних видів міграційних потоків (тимчасових і постійних).

Основними рисами МЕМ є:

· стихійність;

· хаотичність;

· стохастичність.

Риси пояснюються формуванням глобального простору, побудованого на ліберальних принципах, у межах якого здійснюються трансакції та мобільність робочої сили. «Пом'якшення» умов міграції знижує ступінь контролю за міграційними процесами, і мігранти натомість одержують більший вибір векторів руху. Тому масова МЕМ не є впорядкованою і має високий рівень залежності від суб'єктивних чинників. З огляду на це, виникають природні зони (центри, регіони) концентрації міграційних потоків, а однією з найважливіших характеристик МЕМ стає «тяжіння» мігрантів.

Більш широкий характер МЕМ (порівняно з міжнародною трудовою міграцією) вимагає відповідного підходу до розгляду міграційних зв'язків країн, міграційних потоків та поняття «міграційна система». Міграційна система - це сукупність міграційних зв'язків між окремими країнами.

Основними характеристиками глобальної міграційної системи є:

· ієрархічність - складається із систем нижчого порядку;

· тісний зв'язок із зовнішнім середовищем - система залежить від тенденцій розвитку загального середовища глобального простору й сама утворює зовнішнє середовище для багатьох процесів і явищ;

· безперервність еволюції - система, генеруючи зміни, одночасно адаптується до змін зовнішнього середовища, еволюціонує, змінюючи склад своїх елементів, трансформуючи якісні параметри відповідно до вимог навколишнього світу;

· складність - містить безліч компонентів, що взаємопов'язані та взаємодіють між собою і змінюються не тільки спільно, а й автономно;

· інтегрованість - складний компонентний характер системи, заснований на інтеграції, яка зумовлює наявність коопераційних та синергетичних ефектів при взаємодії її компонентів;

· безповоротність розвитку - зважаючи на об'єктивність глобалізації і безперервність процесу трансформації системи, її повернення в колишній стан є практично неможливим;

· флуктуативність - можливість системи за певних умов швидко переходити в інший стан, конфігурація якого невідома, що створює деяку невизначеність.

В умовах глобалізації функції міжнародної економічної міграції у світовій економіці розширюються. Сьогодні можна виділити такі функції МЕМ:

1) прискорювальна - передбачає прискорення економічних процесів і, головне, розвитку певних національних і світової економіки;

2) розподільна - передбачає розподіл вітальних ресурсів між країнами, інтеграційними угрупуваннями, регіонами світу та ін.;

3) селективна - передбачає певний вибір країн (національних економік) з погляду поточного стану і перспектив розвитку;

4) консолідуюча - передбачає зміцнення цілісності глобального простору на основі розвитку міграційно-економічних та соціальних зв'язків між країнами;

5) уніфікуюча - передбачає уніфікацію (гармонізацію) національних інститутів і культур у результаті переселення великих мас населення, що дістають можливість впливати на внутрішнє середовище країн;

6) потокостворювальна - передбачає вплив на переміщення економічних ресурсів (чинників виробництва) з утворенням нових соціальних, інформаційних, фінансових, матеріальних потоків.



Джерело: складено автором на основі [14].

Здатність факторів виробництва переходити із галузі в галузь з метою знаходження вищого рівня доходу - тобто, бути мобільними - також є важливим компонентом функціонування ринкової економіки. Різні фактори виробництва характеризуються різними рівнями мобільності - від нульового (природні ресурси та земля) до найвищого (капітал). Знову ж таки, із стрімким розвитком сільськогосподарських зв'язків змінюється і рівень міжнародної мобільності факторів виробництва. Посилюється міграція робочої сили між країнами, відбувається процес формування потужних потоків коротко- і довгострокового капіталу, з'являється і швидко вдосконалюється міжнародна передача технологій.

Критерій	Вид
Правовий статус	Легальні
	Нелегальні
Спосіб реалізації	Стихійні
	Організовані
	Ланцюгові
Кількість осіб	Групові
	Сімейні / демографічні
	Осібні
Повторюваність	Одинична
	Повторювана
	Епізодична
Відстань	Внутрішня
	Міжнародна	Міжконтинентальна
		Континентальна
Тривалість	Постійна
	Тимчасова	Довготривала
		Короткотривала
		Сезонна
		Маятникова
		Транзитна
Добровільність	Добровільна
	Примусова
	Вимушена

Джерело: складено автором на основі [6].

За правовим статусом міґрації поділяють на леґальні, нелеґальні та напівлеґальні. Леґальні міґрації -- це перетин міжнародних кордонів на законних підставах, тобто за наявності в'їзної візи на певний термін або, при перебуванні в іншій країні, продовження терміну її дії.

За способом реалізації міґрації можна поділити на стихійну (вільна міґрація однієї людини або цілої сім'ї в якесь обране ними місце), організовану (колективна міґрація, санкціонована вищим державним або приватним органом) та ланцюгову (міґрація, організована родичами або знайомими, що вже виїхали за кордон і сформували неформальні соціальні мережі для полегшення виїзду своїм краянам, надання їм інформації, фінансової допомоги та допомоги при пошуках житла і роботи на новому місці).

За кількістю осіб пропонуємо поділити міґрації на групову, тобто міґрацію груп людей, що походять з однієї місцевості (села чи міста) і спрямовуються в певне місце, сімейну - або переміщення на певний період чи назавжди за межі адміністративної одиниці цілих сімей (її ще називають демографічною, оскільки вона впливає на демографічну ситуацію у країнах еміґрації та імміґрації) та міґрацію осібну - індивідуальну міґрацію неодружених людей або людей, які тимчасово розлучаються зі своїми сім'ями і мають намір рано чи пізно повернутися на батьківщину.

Міґрацію можна також класифікувати за критерієм повторюваності. Одинична міґрація -- це на певний період або назавжди, повторювана -- це тривалі поїздки в одне і те ж або в різні місця, які повторюються з певною періодичністю, а також міґрація епізодична -- відрядження або такого ж характеру поїздки, які не є реґулярними і відбуваються переважно в різних напрямках.

За критерієм відстані визначимо два основні типи міґрації: внутрішню -- перетин адміністративно-територіальних кордонів у межах однієї держави та міжнародну -- перетин адміністративно-територіальних міждержавних кордонів.

Міжнародну міґрацію умовно поділяють на міжконтинентальну та континентальну.

Згідно з критерієм тривалості міґрацію найчастіше поділяють на постійну і тимчасову. Постійна міґрація -- це ситуація, коли міґранти залишаються на новому місці назавжди, тобто змінюють постійне місце проживання, а тимчасова -- коли міґранти виїжджають на певний період і мають на меті повернутись.

Тимчасова міґрація поділяється на довготривалу, короткотривалу (більше одного року та від 3 місяців до року згідно з визначенням ООН), сезонну (міґрація переважно до місця праці і проживання, що зазвичай триває кілька місяців, за яким відбувається повернення до місця постійного проживання) та маятникову, що означає перетин кордону на день або на тиждень, у більшості випадків для роботи. До цих чотирьох видів тимчасової міґрації додамо ще один -- міґрацію транзитну. Такою називають міґрацію людей, які перетинають кордони однієї або кількох країн, залишаючись на їх території певний час, і мають на меті згодом міґрувати у країну кінцевого призначення.

Відповідно до того, наскільки міґрація є добровільною, можна виокремити такі її різновиди: добровільна -- коли рішення про міґрацію приймає сам міґрант, примусова -- виселення або вигнання, тобто ситуація, коли міґрант позбавлений права вибору, а до переміщення його примушує вища влада. Доцільно також виділити в окремий вид міґрацію вимушену, тобто зміну місця проживання на певний час або назавжди усупереч бажанням людей, до якої спонукають стихійні лиха, війни, голод, переслідування тощо. У таких випадках у міґранта все ж залишається право мінімального вибору, наприклад, вибору часу чи напрямку міґрації.

Згідно з класифікацією міжнародної міґрації ООН, визначається п'ять її основних суб'єктів: 1) іноземці, що приїжджають у країну для навчання, 2) міґранти, що приїжджають на роботу, 3) міґранти, що приїжджають для об'єднання або створення нових сімей, 4) міґранти, що приїжджають для постійного поселення, 5) іноземці, яких допускають у країну з гуманітарних міркувань (біженці, особи, що шукають притулку тощо).

До причин появи трудової міграції відносять:

? з боку країн - донорів трудових ресурсів:

? велика густота населення;

? масове безробіття, котре може бути зумовлене науково - технічним прогресом, де техніка не потребує великої кількості обслуговуючого персоналу, вичерпанням природних ресурсів, соціальною політикою;

? недостатній рівень заробітної плати, низький рівень життя.

? з боку країн - реципієнтів:

? потреба у висококваліфікованих працівниках;

? розвиток сфери послуг, що спричиняє збільшення попиту на дешеву та мобільну робочу силу;

? порівняно висока заробітна плата.

За керованістю суспільством розрізняють:

? фактори - умови

? ступінь розвитку, обжитості і благоустрою природних умов регіонів і поселень;

? географічне положення.

? фактори - регулятори

? демографічні (інтенсивність зростання населення, його склад, етнічні відмінності);

? соціально - психологічні (умови життя, соціально - психологічний клімат).

Факторами розвитку міграційних процесів можна вважати:

? порівняно висока швидкість розповсюдження інформації;

? розвиток міжнародних пасажирських сполучень;

? розвиток комунікаційних систем.

1.2 Регулювання міжнародних міграційних процесів та міграційна політика

Рух населення відбувався на всіх етапах історії людства, і кожному етапу був притаманний особливий вид переселень На сучасному етапі великого поширення набула міжнародна економічна міграція, або МЕМ, як втілення процесів інтернаціоналізації економіки та соціуму. У сучасному світі МЕМ є одним із визначальних чинників розвитку національних економік.

Міграційна політика - це комплекс законодавчих, організаційних, економічних заходів, спрямованих на регулювання в'їзду в країну і виїзду з країни населення, і зокрема робочої сили. Політика держави в галузі міграції населення і трудових ресурсів включає два напрямки: імміграційний, що регулює прийняття іноземних громадян, та еміграційний, який регулює порядок виїзду громадян з країни і забезпечує захист прав емігрантів за кордоном.

Імміграційне законодавство передбачає певні вимоги до рівня освіти, стажу роботи, до здоров'я, віку, політичного і соціального світогляду іммігранта. Приймаюча країна, як правило, обмежує тривалість перебування іноземних робітників у країні; вимагає проходження процедури визнання документів про освіту тощо. Залежно від національного складу приймаючої країни може враховуватися і національність іммігранта.

Для регулювання процесу імміграції використовується імміграційна квота - кількість іноземних працівників, які можуть в'їхати в країну протягом певного терміну. Квота може встановлюватися для всієї країни в цілому, диференціюватися за галузями, підприємствами, країнами-донорами, розподілятися за різними категоріями іммігрантів. Обмеження на в'їзд іноземців може досягатися і за рахунок законів про професії, якими не можуть займатися іноземці. Крім адміністративних, використовуються економічні методи регулювання. Наприклад, відповідно до вимог деяких країн фірми мають право приймати іноземців по досягненні певного обсягу продажів або після внесення певної суми до бюджету; приватні особи можуть в'їхати в країну, якщо вони можуть інвестувати в економіку приймаючої країни певну суму, тощо.

На міжнародному рівні діяльність національних імміграційних служб координується службою СОПЕМІ (Система постійного спостереження за міграцією), створеної країнами-членами ОЕСР (Організації економічного і соціального розвитку). У міжурядових угодах про наймання іноземної робочої сили обумовлюються умови перебування мігрантів в приймаючій країні, дотримання яких покликане захистити інтереси мігрантів. Так, в міжурядових угодах про наймання іноземної робочої сили, що укладаються між Німеччиною і країнами-експортерами, є положення про те, що наймання і оплата іноземних робітників здійснюються роботодавцями на підставі тих самих пунктів тарифних договорів, що і для німецьких робітників. Імміграційні служби країн контролюють передусім в'їзд іммігрантів до країни. Вони видають дозволи на в'їзд у відповідності з заявками підприємців про необхідних їм працівників, причому подібний дозвіл видається на певний термін.

Державне регулювання експорту робочої сили переслідує такі цілі:

1. Захист прав та інтересів працівників-емігрантів у приймаючих країнах, протидія їх дискримінації в країні тимчасового перебування.

2. Відшкодування втрат від виїзду національної робочої сили за межі країни.

Еміграційна політика передбачає:

¦ заохочення еміграції у разі надлишкової пропозиції на ринку праці і стримування еміграції в разі нестачі робочої сили;

¦ прийняття нормативних актів, що сприяють надходженню валютних коштів від емігрантів;

¦ контроль за забезпеченням для емігрантів за кордоном відповідного рівня життя;

¦ стимулювання придбання або підвищення професійної чи освітньої підготовки емігрантів за кордоном.

Висновки до розділу І

Рух населення відбувався на всіх етапах історії людства, і кожному етапу був притаманний особливий вид переселень На сучасному етапі великого поширення набула міжнародна економічна міграція, або МЕМ, як втілення процесів інтернаціоналізації економіки та соціуму. У сучасному світі МЕМ є одним із визначальних чинників розвитку національних економік.

МЕМ характеризується за такими критеріями, як: правовий статус, спосіб реалізації, кількість осіб, повторюваність, відстань, тривалість, добровільність.

Засоби і методи реалізації державної міграційної політики змінюються залежно від конкретної ситуації на ринку праці. Так, в умовах дефіциту трудових ресурсів у західноєвропейських країнах застосовувались державні заходи заохочення імміграції, у тому числі й нелегальної. Коли ж інтереси підприємства породили потребу в зниження рівня імміграції, державне регулювання поставило бар'єри новому припливу іноземних працівників.

У сучасних умовах на міжнародному ринку трудових ресурсів зростає роль країн-експортерів робочої сили. Останні, проводячи відповідну еміграційну політику, регулюють масштаби і якісний склад емігрантів; укладають двосторонні угоди, що передбачають певні економічні і соціальні гарантії для емігрантів; організують за кордоном представництва для здійснення контролю за виконанням міжнародних угод із трудової міграції; проводять державне ліцензування фірм, що займаються наймом громадян для роботи за кордоном, та ін.

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження міграційних процесів ТА МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ провідних країн світу

2.1 Тенденції розвитку міграційних процесів та міграційної політики у світі

Демографічна криза в розвинутих країнах, що виявляється в скороченні кількості працездатних і збільшенні людей похилого віку, потреба у висококваліфікованих працівниках для високотехнологічних виробництв, а також наявність великої кількості непрестижних робочих місць на які корінні жителі йдуть неохоче, зумовлюють потребу в залученні робочої сили ззовні. За оцінками ООН обсяги міжнародної міграції продовжують зростати. Найбільшими реципієнтами трудової міграції виступають країни Азії та країни Європи (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Кількість міжнародних мігрантів за регіонами, млн осіб

Регіон	Прибуло	Вибуло	Сальдо
	2000	2017	2000	2017	2000	2017
Азія	49,2	79,6	65	105,7	15,8	26,1
Європа	56,3	77,9	49,6	61,2	-6,7	-16,7
Північна Америка	40,4	57,7	3,2	4,4	-37,2	-53,3
Африка	14,8	24,7	21,6	36,3	6,8	11,6
Латинська Америка та країни Карибського басейну	6,6	9,5	24,8	37,7	18,2	28,2
Океанія	5,4	8,4	1,2	1,9	-4,2	-6,5

Джерело: складено автором на основі [26, 28].

У період з 2000 по 2017 рік в Азію прибуло більше міжнародних мігрантів, ніж будь-який інший регіон: залучено близько 30 млн міжнародних мігрантів, що становить чисте збільшення приблизно на 1,8 млн мігрантів на рік. Не зважаючи на зростання міграційних потоків, частка міжнародних мігрантів в Азії, Африці, Латинській Америці не перевищує 2 % від загальної кількості населення регіону, натомість у Європі, Північній Америці та Океанії частка міжнародних мігрантів складає щонайменше 10 % від загального населення території [1, с. 5].

Аналізуючи структуру міжнародних мігрантів за їх походженням слід зазначити, що за даними 2017 року з 258 млн міжнародних мігрантів у світі 106 млн народилися в Азії (табл. 2.1). Європа була другим регіоном походження мігрантів 39 (61 млн осіб), за нею йде Латинська Америка та країни Карибського басейну (38 млн осіб) та Африка (36 млн осіб). Далі розглянемо 10 країн в яких проживає найбільша кількість мігрантів станом на 2017 рік на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Топ-10 країн Європи із найбільшою кількістю мігрантів станом на 2017 рік

Джерело: складено автором на основі [38, 40].

Як бачимо, в Європі за кількістю мігрантів впевнено лідирує Туреччина, однією із найпопулярніших країн залишається Німеччина, адже саме там за статистикою найвищий рівень заробітної плати. Стабільно залишаються популярними для міграції такі країни як Франці, Італія та Швейцарія. Замикають десятку Нідерланди та Греція. Тож доцільно також розглянути мігрантів за країнами походження на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Мігранти за країнами походження станом на 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [39].

Як бачимо, Індія залишається найбільшим постачальником мігрантів, також вагому частку мігрантів становлять жителі Мексики. Розрив у економічному розвитку країн призводить до того, що основні потоки мігрантів формуються з відносно невеликої кількості країн світу. Двадцять найбільших країн походження мігрантів складають майже половину (49%) від усіх міжнародних мігрантів у світі, що свідчить про несприятливі умови життя в праці в країнах, з яких відбувається відтік населення.

Розглядаючи міграційні процеси Європи варто приділити увагу і такому процесі як притік біженців, саме ця проблема за останні кілька років є досить серйозною для європейських країн. На рис. 2.3 розглянемо, яку частку біженців приймали різні країни Європи.

Рис. 2.3 Розподіл біженців в країнах Європи станом на 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [25, 31, 37].

Як бачимо, лідером серед країн, які приймають біженців залишається Німеччина. Німецький уряд має дуже лояльне ставлення до біженців та отримує третину від всієї їх кількості, близько 13% приймає Угорщина, а Швеція приймає 12% біженців. На ці три країни припадає 48% біженців, всі інші члени ЄС приймають 52% біженці.

Дана проблема є дуже важливою для Європи, адже такі притоки провокують зростання злочинності, збільшення соціальних виплати в країнах-реципієнтах біженці, що провокує незадоволення місцевих жителів.

Діючи, світовий ринок праці визначає попит і пропозицію на іноземну робочу силу в тих чи інших країнах світу, формує відмінності в рівнях оплати праці, крім того, впливає на світову динаміку соціально-економічних, політичних та культурних процесів, тому ми і спостерігаємо наростаючі темпи міграції із країн, де рівень життя нижче середнього в високорозвинені країни [15, с. 127].

Часто такі процеси є нелегальними, адже високорозвинені країни в основному зацікавлені в кваліфікованих кадрах та не готові приймати всіх бажаючих, проте варто відмітити, що в Європі за останні роки спостерігається певна зміна традиційної структури зайнятості іммігрантів. Відсоток іноземців, що працюють у секторі послуг, збільшується. Існує падіння зайнятості в металургії, металообробці, автомобільній промисловості. Разом з тим зростає тіньова зайнятість мігрантів [18, с. 58].

Якщо спочатку центром трудової міграції були переважно країни Західної Європи, то в сімдесяті роки ринок праці в регіоні нафтовидобувних країн Близького Сходу стрімко формувався. Частка іноземної робочої сили в загальній чисельності робочої сили дуже значна. Він становить в Об'єднаних Арабських Еміратах близько 97%, в Катарі -95,6%, в Кувейті - 86,5%, в Саудівській Аравії і Бахрейні - по 40%. Головний експортер робочої сили в даному регіоні - Єгипет, тут також працюють емігрували з Іраку, Лівану, Сирії, Йорданії, з Пакистану, Індії, Бангладеш. Деякі арабські країни є одночасно і експортерами, і імпортерами робочої сили, наприклад, Йорданія, Ємен.

Одним з ключових факторів впливу зовнішньої трудової міграції, що можуть сприяти соціально-економічному розвитку країни, є фінансові надходження від робітників з-за кордону. За підрахунками Світового банку у 2016 році обсяг приватних грошових переказів у світі становив 537 млрд дол. (табл. 2.2).

Надходження грошових коштів до країн, що розвиваються, понад у три рази покривають офіційну допомогу у цілях розвитку. Динаміка обсягів грошових переказів у 2012 - 2016 роках є нерівномірною. Спостерігається зростання валового обсягу приватних трансфертів у Мексиці, Пакистані та Філіппінах.

Для більшості країн характерно коливання обсягів грошових переказів з року в рік, що може свідчити як про зміни намірів трудових мігрантів щодо повернення в країну вибуття, про об'єднання сімей за кордоном чи зміну вартості і каналів здійснення грошових переказів. У 2016 році серед основних країн-донорів робочої сили найбільшу частку ВВП становлять грошові перекази трудових мігрантів з Філіппін (10,21 %), Пакистану (7,08 %) та України (6,59 %).

Таблиця 2.2Обсяг приватних грошових переказів із-за кордону у найбільших країнах-донорах робочої сили, млрд дол.

Країна	Приватні грошові перекази отримані, % ВВП	Приватні грошові перекази отримані, млрд дол.
	2012	2013	2014	2015	2016	2012	2013	2014	2015	2016
Індія	3,77	3,77	3,46	3,30	2,77	68,82	69,97	70,39	68,91	62,74
Мексика	1,96	1,84	1,91	2,28	2,74	23,21	23,19	24,80	26,23	28,69
Росія	0,26	0,29	0,38	0,51	0,52	5,79	6,75	7,78	6,90	6,68
Китай	0,20	0,19	0,29	0,40	0,31	17,07	17,79	29,91	44,45	35,23
Бангладеш	10,59	9,25	8,67	7,84	6,11	14,12	13,87	14,99	15,30	13,53
Сирія	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	1,62	1,62	1,62	1,62	1,62
Пакистан	6,24	6,33	7,06	7,14	7,08	14,01	14,63	17,24	19,31	19,76
Україна	4,81	5,27	5,51	6,42	6,59	8,45	9,67	7,35	5,85	6,15
Філіппіни	9,84	9,83	10,08	10,18	10,21	24,61	26,72	28,69	29,80	31,14
Великобританія	0,19	0,18	0,16	0,17	0,17	4,94	4,80	4,94	5,00	4,58
Афганістан	1,23	1,57	1,34	1,57	2,21	0,25	0,31	0,27	0,30	0,43
Польща	1,40	1,41	1,36	1,42	1,42	6,99	7,40	7,41	6,78	6,71
Індонезія	0,79	0,83	0,96	1,12	0,95	7,21	7,61	8,55	9,66	8,89
Німеччина	0,41	0,44	0,45	0,48	0,48	14,64	16,40	17,36	16,13	16,68
Казахстан	0,09	0,09	0,10	0,11	0,20	0,18	0,21	0,23	0,19	0,28
Румунія	0,43	1,84	1,69	1,73	1,86	0,73	3,52	3,38	3,09	3,48
Туреччина	0,22	0,20	0,19	0,16	0,14	1,88	1,90	1,74	1,40	1,19
Єгипет	6,89	6,18	6,41	5,51	4,99	19,24	17,83	19,57	18,33	16,59
Італія	0,44	0,44	0,47	0,52	0,51	9,17	9,33	10,09	9,52	9,54
Світ	Х	Х	Х	Х	Х	493,7	522,7	553,6	554,0	537,0

Джерело: складено автором на основі [25, 36].

При цьому валовий обсяг грошових переказів в Україну є меншим, ніж у країнах, де частка коштів заробітчан у ВВП є нижчою, ніж в Україні (Індія, Мексика, Китай, Індонезія, Німеччина, Єгипет, Італія). Це свідчить про високий вплив коштів трудових мігрантів як економіку України, так і на загальний бюджет домогосподарств, до яких належать трудові мігранти. Згідно з результатами дослідження фінансових надходжень, пов'язаних з міграцією, та їхнього впливу на розвиток України, проведеного МОМ у 2014 - 2015 роках, перекази мігрантів в Україну становлять майже половину бюджету домогосподарств, які мають у своєму складі довгострокових трудових мігрантів [23, с. 75].

Одним з позитивних наслідків міграції робочої сили вважається зменшення напруги на ринку праці країни вибуття водночас зі зменшенням дефіциту персоналу необхідної кваліфікації на ринках приймаючих країн. Проте аналіз рівня безробіття у країнах світу, що найбільш активно беруть участь у міграційних процесах свідчить про відсутність прямого взаємозв'язку між рівнем зайнятості та числом міжнародних мігрантів, що підтверджує тезу про комплексність впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на вибір мігрантом країни призначення. Так, за даними 2017 року у найбільших 5 країнах-донорах та країнах-реципієнтах іноземної робочої сили рівень безробіття знаходився на нормальному рівні і коливався у межах 3 - 6 % (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Рівень безробіття у найбільших країнах-донорах робочої сили, 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [13, 25, 29].

2.2 Порівняльна характеристика міграційної політики США та Німеччини

На сьогоднішній день питання мігрантів гостро постало перед країнами Європи, але не варто забувати і про проблеми великого притоку мігрантів в США, тож в цьому питання порівняємо основні положення міграційної політики США та однієї із провідних країн Європи - Німеччини. Розглянемо основні відмінності в причинах міграції, масштабах, діях уряду та наслідках.

1. Звідки в основному приїжджають мігранти:

Німеччина: Упродовж розпалу міграційної кризи у 2015-2017 роках до Німеччини приїхало 1,2 мільйонів біженців. Більше половини з них походили із охоплених війнами Сирії, Іраку і Афганістану. Головні причини їхньої втечі із Близького Сходу до Європи - збройне насилля і безвихідна бідність.

США: Мігранти у США також у більшості тікають від збройних конфліктів і бідності, а також від організованої злочинності. Більшість із них - із Мексики, а також Гондурасу, Гватемали й Сальвадору. За деякими даними, близько 10% жителів цих трьох країн втекли до інших країн через небезпечні умови життя.

2. Масштаби міграції:

Німеччина: Більш як мільйон мігрантів приїхали до Німеччини у межах політики відкритих дверей пані Меркель у 2015 році. Кількість заявок на отримання притулку в Німеччині наведена на рис 2.5. Це був пік. Відтоді кількість шукачів притулку почала падати: у 2016 році до Німеччини прибуло 720 тисяч мігрантів, у 2017 - трохи більше 200 тисяч. Така статистика пов'язана, здебільшого, із міграційною угодою між ЄС і Туреччиною і посиленні прикордонних патрулів у балканських країнах [24].

Рис. 2.5 Кількість заявок на отримання притулку в Німеччині.

Джерело: складено автором на основі [24].

Після різкого зростання кількості заявок між 2014 і 2016 роками, у 2017 році кількість охочих отримати притулок різко впала

США: Кількість нелегальних мігрантів, які прагнуть потрапити до США, наразі зростає. Так, наприклад, у травні 2018 року до США спробувало потрапити на 160% більше людей, ніж за той самий період минулого року. Влада США припускає, що щодня прикордонники затримують 1,5 тис. нелегальних мігрантів - із жовтня минулого року таких затримань було уже понад 252 тисячі.

Дослідження Pew Research Center свідчить, що у з 2007 по 2015 роки кількість вихідців із Гондурасу, Гватемали і Сальвадору у США, які не мають документів, зросла на 25%. Далі на рис. 2.6 Розглянемо топ-10 країн за кількістю мігрантів в США з 2010 року по 2017 рік.

.

Рис. 2.6 Топ-10 країн за кількістю мігрантів в США з 2010 року по 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [29].

3. Дії уряду по відношенню до мігрантів

Німеччина: Новий міністр внутрішніх справ Німеччини Хорст Зігофер наполягає на впровадженні неоднозначних заходів, які передбачають утримання мігрантів у спеціальних центрах, доки ті не отримають рішення про свій статус біженців. Згідно із пропозиціями пана Зігофера, мігрантів мають утримувати у таких «якірних центрах» до 18 місяців - поки розглядаються їхні заявки про притулок.

Міністр також хоче надати прикордонній поліції повноваження «розвертати» нелегальних мігрантів на кордоні. Влада каже, що перший «якірний центр» можуть відкрити вже у 2019 році у Баварії.

США: За новою міграційною політикою президента США, повнолітніх, які намагаються незаконно перетнути американських кордон, беруть під варту і висувають їм кримінальні звинувачення. Раніше перший незаконний перетин кордону «нелегалом» розглядали як незначне правопорушення - тож це значна зміна. Вона вже призвела до того, що за трохи більше як місяць (з кінця квітня по кінець травня) прикордонні служби розділили майже 2 тисячі сімей. Сотні дітей забрали від їхніх батьків - їх розмістили у спеціальних центрах утримання. Деякі з них розташовані на колишніх складах, у будівлях супермаркетів та навіть наметових містечках [24].

4. Наслідки міграційної політики.

Німеччина: Ангелу Меркель давно критикують за рішення відкрити німецькі кордони для мігрантів у період піку міграційної кризи в Європі, що припав на 2015 рік. Скандал довкола цієї політики посилив позиції крайніх правих в країні і різко послабив підтримку Християнсько-демократичної партії Ангели Меркель на останніх парламентських виборах. Пані Меркель уже відмовилася підтримати плани міністра Зігофера «розвертати» на кордоні мігрантів, які вже мають статус біженця у іншій країні ЄС. Зараз існує значний ризик, що Християнсько-соціальний союз, який представляє Хорст Зігофер, захоче вийти з парламентської коаліції - чи принаймні запустити голосування про вотум недовіри уряду Ангели Меркель у парламенті.

США: Президент США назвав явище розділення сімей внаслідок міграційної політики «складним і жахливим», але додав, що «США не будуть табором для мігрантів». Демократи - а також багато республіканців, серед яких і спікер Палати представників Пол Раян - заявили, що жорсткий підхід Дональда Трампа до міграційної проблеми не є її вирішенням. ООН закликала США негайно припинити розділення сімей [24].

Далі в таблиці 2.3 розглянемо основні показники міграції для порівняння США та Німеччини.

Таблиця 2.3Чисельність і питома вага іммігрантів в населенні і робочій силі США і Німеччини у 2017 році

Країна	США	ФРН
Іноземне населення (ІН) (тисяч чоловік)	28400	7297
Частка ІН у всьому населенні (%)	10,4	8,9
Іноземна робоча сила (ІРС) (тисяч чоловік)	17400	3429
Частка ІРС у всій робочій силі (%)	12,4	8,8

Джерело: складено автором на основі [25].

Як бачимо, частка іноземного населення США у всьому населені переважає, проте, у Німеччини цей показник теж досить високий, а саме 8,9%, а у всій робочій силі розрив між цими країнами зріс, вже в США вона становить 12,4%, а в Німеччині 8,8%.

Висновки до розділу ІІ

Отже, аналіз розвитку міжнародної політики в світі свідчить, що за даними 2017 року переважно донорами міжнародних мігрантів стають країни Азії та Європи. Як бачимо, в Європі за кількістю мігрантів впевнено лідирує Туреччина, однією із найпопулярніших країн залишається Німеччина, адже саме там за статистикою найвищий рівень заробітної плати. Індія залишається найбільшим постачальником мігрантів, також вагому частку мігрантів становлять жителі Мексики. Розрив у економічному розвитку країн призводить до того, що основні потоки мігрантів формуються з відносно невеликої кількості країн світу. Динаміка обсягів грошових переказів у 2012 - 2016 роках є нерівномірною. серед основних країн-донорів робочої сили найбільшу частку ВВП становлять грошові перекази трудових мігрантів з Філіппін, Пакистану та України. За оцінками ООН майже дві третини всіх міжнародних мігрантів сконцентровано в країнах з високими доходами.

Порівнявши міграційну політику двох провідних країн світу можна стверджувати, що мігрантами в таких країнах є вихідці із різних країн, для Німеччини - це Сирія, Іран, Афганістан, для США - Куба, Гондурас, Філіппіни. Масштаби міграції цих країн досить високі, проте, якщо уряд Німеччини проводить політику відкритих дверей, то президент США активно бореться з мігрантами. І в США і в Німеччині населення протестує проти такої політики, але, якщо німці хочуть аби уряд проводив більш жорстку політику по відношенню до біженців та мігрантів, адже це провокує зростання злочинності та інших соціальних проблем, а жителі США виступають проти розділення сімей внаслідок міграційної політики. Як бачимо ситуація досить неоднозначна та підходи до її вирішення в цих країнах різняться.

РОЗДІЛ ІІІ. Сучасна міграційна політика УкраїнИ

3.1 Стан та особливості міграційних процесів України

Бажання України інтегруватися у світову економіку та пов'язані з цим проблеми формування відкритої економіки потребують аналізу ситуації на ринку праці. Перехідний період характеризується трудовою міграцією. Дуже важливо вчасно оцінити наслідки міграції на розвиток і створення економічної системи.

Щоб ефективно проаналізувати ситуацію на ринку праці, необхідно усвідомити, що Україна є державою з відкритою економічною системою. Отже, українці можуть працювати за межами держави.[1, с. 12].

Згідно наведеного аналізу поїздок за кордон (таблиця 3.1), найбільше громадяни України виїжджають за кордон з приватною метою. Питома вага кількості таких поїздок у загальній кількості поїздок за кордон становить не менш, як 96%.

Таблиця 3.1Аналіз кількості виїздів громадян України за кордон

№	Причина	2015	2016	2017
1	Службова	185170	156157	97271
	питома вага, %	0,79	0,62	0,36
2	туризм	206598	224646	120887
	питома вага, %	0,88	0,89	0,45
3	приватна	22779483	24287430	26219255
	питома вага, %	97,49	96,28	96,87
4	обслугов. персонал	193530	227920	629548
	питома вага, %	0,83	2,21	2,32
5	військова служба	14	230	114
	питома вага, %	0,01	0,001	0,001
	Всього	23364795	25226383	27067075

Джерело: складено автором на основі [14].

Загальна кількість громадян України, які виїхали за кордон у 2017 році зберегла тенденції 2016 року і зросла на 7,3%. У порівнянні з минулим роком 46 суттєво зросла кількість громадян України, який перетнули державний кордон як обслуговуючого персонал. Аналіз країн відвідування громадянами України, кількість поїздок до яких знаходиться у межах 100 тис. на рік (рис. 3.1), засвідчив про зменшення кількості громадян України які виїжджали до РФ, Білорусії, Молдови. Натомість зросла кількість громадян які виїжджали до Польщі, Угорщини, Туреччини, Румунії, Словаччини, ОАЕ, Ізраїлю, Італії. Подолали у цьому році стотисячний поріг Грузія, Австрія, Франція та Нідерланди.

Рис. 3.1 Статистичні дані про виїзд громадян України за кордон станом на 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [14].

Для аналізу було відібрано 19 країн світу, до яких громадяни України виїздили більш ніж 100 тис. разів. Відібрані країни світу, як виявилось, мають значну питому вагу у загальній кількості відвідувань за рік і підтверджують встановлення усталеності інтересів громадян України щодо поїздок за кордон. Найбільш відвідуваними країнами світу для громадян України були Польща та Росія. Сьогодні проблема міграції особливо гостро постала перед економікою країни, лише офіційна інформація щодо мігрантів вражає своїми цифрами, але окрім офіційних мігрантів ще значний відсоток становлять нелегали, що робить проблему не лише серйозною, але і неконтрольованою. Для початку розглянемо, за даними Міжнародної організації міграції (далі - МОМ), основні причини, які змушують людей емігрувати на рисунку 3.2.

Рис. 3.2 Основні причини міграції в Україні станом на 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [12].

Як показує діаграма, основною причиною еміграції населення України є пошук гідної роботи за кордоном (46%), також вагомою причиною виїзду є збройний конфлікт на сході країни (35%), а також економічні проблеми (10%). Сьогодні точної чисельності українців, які виїхали за кордон, не знає ніхто, але вже давно зрозуміло, що серед видів міграції основну частину складає трудова. Щодо регіональної структури, то значну частку серед трудових мігрантів складають мешканці західного регіону - 57,4%, які емігрують до Польщі, Італії, Чехії та Угорщини. Для жителів північного, центрального та східного регіонів характерною є висока трудова міграція до Росії, Італії та Чехії. У статевому розрізі чоловіки складають більшу частку, ніж жінки - 67% проти 33%. Абсолютна більшість трудових мігрантів мають вік від 20 до 49 років. Щодо рівня освіти, то, якщо раніше більшість трудових мігрантів мали вищу освіту, сьогодні серед українців, що виїжджають за кордон, переважають особи із середнім рівнем освіти. Основним видом економічної діяльності жінок за кордоном є сфера домашнього господарства, а для чоловіків - будівництво [2].

Точно відомо, що найбільша вікова група серед тих, хто виїжджає, це молодь віком 25-34 роки. Тобто Україна втрачає тих, хто може тут працювати, платити податки, створювати соціальний капітал на майбутнє. Кількість регулярної міграції збільшується, починаючи з 2015 року, фактично на 30% у рік (рис. 3.3) .

Рис. 3.3 Динаміка довгострокової трудової міграції у відсотках до загальної чисельності населення станом на 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [13].

Збільшується також кількість дозволів, виданих вперше, тобто нові люди виїжджають. Разом з тим, зменшилась кількість візових заяв, але це пов'язано, по-перше, з погіршенням економічної ситуації, а отже -- зменшенням обсягу закордонного туризму.

Також багато в кого є довгострокові візи, багато хто вже отримав посвідку на проживання, особливо це стосується Німеччини, Італії, -- ці люди мають можливість вже не отримувати візи, а так їздити. Насамкінець розглянемо, чи планують мігранти повертатися в Україну, адже проблемою є не лише міграція населення, але і ризик неповернення людей, які вже перебувають за кордоном (рис. 3.4).

Рис. 3.4 Наміри повернення Українців з закордону станом на 2017 рік.

Джерело: складено автором на основі [14].

З діаграми видно, що значна частина (60%) населення все ж планує повернутися з закордону, хоча, ймовірно, ці наміри пов'язані не з бажанням надалі проживати в Україні, а з неможливістю довше перебувати за кодоном (відсутність візи, документів тощо). Близько 21% людей не планують повертатися назад і 19% ще не вирішили.

Актуальною проблемою для українських мігрантів залишається нелегальна міграції, тож на рис. 3.5 розглянемо частку нелегальних мігрантів в загальній структурі.

Рис. 3.5 Статус громадян України, які перебувають за кордоном протягом 2014-2017 рр.

Джерело: складено автором на основі [8].

Як бачимо, більше четверті всіх мігрантів знаходяться за кордоном нелегально. Найбільша частка людей без офіційного статусу спостерігалася серед трудових мігрантів у Польщі та Італії. Парадоксально, але залишається фактом, що населення України мігрує в пошуках роботи до держав, де рівень безробіття майже такий же, як на батьківщині, а іноді навіть вище.

Правовий статус трудових мігрантів з України був найбільш повно встановлений в Чеській Республіці, Португалії та Іспанії. У цих країнах більше половини трудових мігрантів з України отримали дозвіл на проживання та роботу. Державна служба статистки України наводить власні дані щодо масштабів вибуття та прибуття мігрантів в Україні (табл. .3.2).

Таблиця 3.2Загальні підсумки міграції населення в Україні в 2002 - 2017 роках, осіб

Рік	Усі потоки міграції	у т. ч. міждержавна міграція
	Масштаби прибуття	Масштаби вибуття	Сальдо міграції	Масштаби прибуття	Масштаби вибуття	Сальдо міграції
2002	760005	793796	-33791	42473	76264	-33791
2003	762033	786243	-24210	39489	63699	-24210
2004	789379	796994	-7615	38567	46182	-7615
2005	763222	758639	4583	39580	34997	4583
2006	765882	751637	14245	44227	29982	14245
2007	758292	741454	16838	46507	29669	16838
2008	710790	695869	14921	37323	22402	14921
2009	642819	629372	13447	32917	19470	13447
2010	683449	667316	161...

Подобные документы

• Міжнародні акти регулювання сучасних міграційних процесів в Європі

  Характерні риси сучасної міграційної політики західних держав. Положення, що регламентують порядок в'їзду громадян трьох європейських країн на територію будь-якої держави ЄС. Спільна міграційна політика ЄС в контексті євроінтегральних устремлінь України.
  
  реферат [46,5 K], добавлен 07.04.2011
  

• Міжнародні міграційні процеси

  Масштаби, види, форми й основні напрямки сучасних міграційних процесів. Місце Кореї в міжнародній міграції робочої сили. Державне регулювання процесів трудової міграції в умовах загострення економічної ситуації в Україні. Міграційні процеси в Європі.
  
  курсовая работа [131,4 K], добавлен 03.03.2015
  

• Інфляційні процеси в світовій економіці та в Україні

  Сутність інфляції як процесу знецінення паперових грошей в результаті переповнення ними каналів грошового обігу. Причини її виникнення, інструменти вимірювання. Аналіз інфляційних процесів в Україні та світі. Структурний чинник її подальшого зростання.
  
  контрольная работа [435,1 K], добавлен 06.02.2014
  

• Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі

  Сутність і форми світової торговельної політики, її тарифні та нетарифні методи регулювання. Причини виникнення та класифікація міжнародних організацій, їх призначення в сфері регулювання світової торгівлі. Особливості співробітництва України з СОТ.
  
  дипломная работа [112,3 K], добавлен 19.06.2011
  

• Проблеми та песпективи підвищення рівня економічного розвитку України та ступеня її участі в міжнародних відносинах

  Рівень економічного розвитку України, її місце в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Участь країни в процесах міжнародної міграції капіталу та торгівлі. Удосконалення системи міжнародних економічних відносин та співробітництва.
  
  курсовая работа [206,2 K], добавлен 10.12.2009
  

• Міжнародна міграція робочої сили і Україна

  Причини існування та напрямки міграції робочої сили на сучасному етапі. Дослідження її впливу на світову економіку. Форми і тенденції міжнародних міграційних процесів. Особливості їх державного регулювання. Україна в міжнародному обміну робочою силою.
  
  курсовая работа [40,3 K], добавлен 12.02.2014
  

• Зовнішньоторговельні зв’язки України

  Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав. Аналіз стану зовнішньоторгівельної політики України з країнами СНД. Перспективи інтеграційних процесів в СНД. Стратегічні засади розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.
  
  курсовая работа [79,6 K], добавлен 07.10.2014
  

• Міжнародні кредитні відносини

  Поняття, форми та функції міжнародних фінансово-кредитних відносин; їх роль в світовій економіці. Залучення зовнішніх запозичень Україною з метою покращення економічного становища країни. Проблеми державної заборгованості України та шляхи їх вирішення.
  
  курсовая работа [334,2 K], добавлен 24.09.2013
  

• Боргова політика держави в умовах глобальної нестабільності

  Виявлення негативних тенденцій в економіці України, зумовлених впливом боргової кризи у країнах Європейського Союзу. Аналіз показників боргової стійкості України, обґрунтування пріоритетів та завдань політики управління державним боргом України.
  
  статья [46,3 K], добавлен 03.07.2013
  

• Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасній економіці

  Сутність та причини виникнення транснаціональних корпорацій, їх основні властивості. Форми транснаціональних корпорацій. Позитивні та негативні сторони ТНК, їх роль у сучасній світовій економіці. Шляхи протидії негативним сторонам іноземного інвестування.
  
  реферат [27,6 K], добавлен 09.05.2012
  

• Шляхи ефективного залучення України до світового ринку технологій

  Сутність ринку технологій та його роль у світовій економіці. Економічна доцільність імпорту технології. Аналіз сучасного стану України на світовому ринку технологій, позитивні та негативні аспекти. Шляхи ефективного розвитку трансферту технологій України.
  
  реферат [28,4 K], добавлен 30.10.2011
  

• Особливості трудової міграції України

  Основні причини трудової міграції населення України. Суть головних напрямків, вікових груп та секторів зайнятості робочих мігрантів з країни. Позитивні та негативні наслідки міграційних процесів. Заходи мотивації повернення переселенців на батьківщину.
  
  статья [264,8 K], добавлен 05.10.2017
  

• Місце Великобританії у світовій економіці

  Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії як суб’єкт міжнародного середовища бізнесу. Рейтингові позиції у світовій економіці за основними показниками. Стан та перспективи зовнішньоторгівельного співробітництва Великобританії з Україною.
  
  курсовая работа [369,4 K], добавлен 12.11.2008
  

• Зовнішня політика Росії

  Природно-ресурсний, військово-політичний та економічний потенціал Росії в світовій спільноті. Основні положення сучасної зовнішньої політики країни. Участь Росії в міжнародних організаціях та в співдружності незалежних держав, співробітництво з ними.
  
  курсовая работа [37,8 K], добавлен 15.05.2011
  

• Тарифне регулювання у контексті членства України у Світовій організації торгівлі

  Аналіз проблем тарифного регулювання в рамках вступу до Світовій організації торгівлі. Ефективна торговельна політика як один з із чинників інтеграції країни у міжнародний економічний простір. Заходи щодо захисту та підтримки національного виробника.
  
  контрольная работа [35,1 K], добавлен 08.03.2013
  

• Вплив митно-тарифного регулювання на розвиток міжнародної торгівлі

  Теоретичні засади митно-тарифного регулювання: аналіз митного кодексу - основного інструменту регулювання митної політики країни та мита, як інструмента регулювання експортно-імпортних операцій. Аналіз митно-тарифної політики України на сучасному етапі.
  
  курсовая работа [47,1 K], добавлен 25.04.2010
  

• Участь України в Європейській політиці сусідства

  Поняття європейської політики сусідства (ЄПС) як зовнішньополітичної стратегії ЄС. Передумови та причини, мета та завдання запровадження ЄПС. Європейський інструмент сусідства. Аналіз співробітництва України і ЄС в межах європейської політики сусідства.
  
  дипломная работа [1,7 M], добавлен 26.08.2010
  

• Зовнішня політика України

  Головні чинники визначення зовнішньої політики. Новий зовнішньополітичний курс України. Традиції суспільної дискусії щодо міжнародної стратегії держави. Співробітництво в межах СНД. Перспективи зовнішньої політики України. Глобальна міжнародна політика.
  
  контрольная работа [33,0 K], добавлен 18.10.2012
  

• Розвиток міжнародного бізнесу в Україні

  Форми та причини міжнародного бізнесу в світовій економіці. Механізм злиття та поглинання як спосіб розвитку компаній в міжнародному бізнесі. Транснаціоналізація міжнародного бізнесу, її причини та результати. Регулювання міжнародного бізнесу в Україні.
  
  курсовая работа [338,1 K], добавлен 05.11.2012
  

• Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі

  Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
  
  реферат [603,7 K], добавлен 10.10.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам