У 2009 року у ЄС було прийнято Директиву, що передбачала отримання особами, що бажають працевлаштуватися в країнах ЄС і не є громадянами однієї з країн ЄС, так званої блакитної картки - посвідчення особи, що підтверджує тимчасовий дозвіл на проживання та працевлаштування. Карта була створена для задоволення потреб країн ЄС у висококваліфікованих фахівцях з США, Канади та третіх країн. Кожна країна має визначену кількість квот на видачу таких дозвільних документів. Блакитна карта дає особі не лише можливість легального працевлаштування в країнах Європи, а й вільно переміщуватися по країнах Шенгенської угоди, здобувати освіту, отримувати заробітну плату на рівні громадян ЄС (не менше 1,5 від середньої заробітної плати в країні) та соціальні пільги, а також спрощує возз'єднання сімей та отримання статусу «постійного резидента ЄС» після 5 років перебування в країнах Союзу [12].

Кінцевою метою здійснення заходів з регулювання міграційних потоків з України має стати не припинення трудової міграції, чого неможливо досягти в умовах глобалізації і вільного доступу до інформації пор ринки праці країн, а запровадження ефективного механізму руху трудових мігрантів і перетворення незворотної еміграції у тимчасову. Для заохочення та спрощення процесу рееміграції важливим завданням є розробка механізму зарахування трудового стажу працівника, отриманого ним при роботі за кордоном для набуття особою права отримання пенсійного забезпечення. Для цього слід укласти двосторонні договори між Україною та основними країнами - реципієнтами української робочої сили про взаємне зарахування стажу, а також між Україною та країнами походження мігрантів, що працюють в Україні.

Ефективним засобом щодо мінімізації тіньової міграції з України може стати розробка єдиної інформаційної системи щодо умов і правил легального працевлаштування за кордоном, ризиків, пов'язаних зі зміною місця проживання та зайнятості, особливостями міграційного законодавства країн-реципієнтів [18, с. 119].

Крім того, для зменшення частки нелегальних мігрантів необхідно встановити жорсткі вимоги щодо діяльності фірм-посередників з міжнародного працевлаштування. Доцільно розробити закон, який би чітко регламентував права і обов'язків усіх учасників міграційного процесу та встановлював відповідальність за порушення законодавства у цій сфері. Крім того, доцільно налагодити співпрацю між органами державної влади, громадськими організаціями, представниками бізнесу щодо розвитку міграційної інфраструктури, оцінки необхідності залучення іноземних фахівців в економіку України, за потреби - професійної підготовки іммігрантів.

Нестача статистичної інформації щодо напрямів та інтенсивності міграційних потоків суттєво ускладнює проведення оцінки міграційних процесів в країні. Для проведення комплексної оцінки міграційних процесів доцільно розробити єдину автоматизовану інформаційну систему, яка дозволила б інтегрувати інформацію з різноманітних джерел. Відповідно до цього, важливим завданням є удосконалення системи фіксації кількості та характеру переміщень, а також прикордонного та внутрішнього міграційного контролю за трудовою та підприємницькою діяльністю мігрантів [23, с. 70].

Враховуючи багатоманітність факторів, що впливають на прийняття особою рішення про міграцію, державне регулювання міграції кваліфікованих кадрів не має обмежуватися реалізацією заходів міграційної політики. Для попередження відтоку персоналу діяльність держави має бути спрямована на загальне підвищення рівня економіки країни та соціального захисту громадян, на створення робочих місць із конкурентним рівнем оплати праці.

Таким чином, спираючись на результати дослідження, можна запропонувати наступні заходи з удосконалення державного регулювання міжнародної міграції кваліфікованих кадрів в Україні.

1. Подальшої розробки та удосконалення вимагає нормативно-правова бази з регулювання міграції персоналу. Доцільно удосконалити Закон України «Про зовнішню трудову міграцію» та Стратегію державної міграційної політики України, зокрема у питаннях визнання трудового стажу мігрантів, набутого за кордоном, пенсійного забезпечення, встановлення відповідальності державних структур за невиконання законодавчо закріплених зобов'язань. Вимагає розробки закон, що регулюватиме діяльність фірм-посередників з міжнародного працевлаштування.

2. Для оцінки дійсних масштабів трудової міграції необхідно створити єдину інформаційну систему, що акумулюватиме статистичну інформацію з масштабів та структури міграційних потоків в Україну та з неї. Збір інформації про кількість і якість трудових мігрантів має носити регулярний характер та здійснюватися за участі Державної служби зайнятості, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби, компаній-посередників з міжнародного працевлаштування.

3. Зменшити потоки еміграції українських громадян дозволять зміни у рівні соціально-економічного розвитку України: збільшення кількості робочих місць, підвищення рівня оплати праці, а також вихід з військово-політичної кризи.

4. Для мінімізації тіньової міграції з України доцільно розробити єдину інформаційну систему щодо умов і правил легального працевлаштування за кордоном, ризиків, пов'язаних зі зміною місця проживання та зайнятості, особливостями міграційного законодавства країн-реципієнтів [23, с. 72].

5. Для збільшення масштабів та частки легальних грошових переказів доцільно спростити механізм здійснення приватних переказів коштів з-за кордону, сприяти зменшенню вартості здійснення грошових переказів і підвищенню фінансової грамотності отримувачів та відправників коштів.

6. Для заохочення рееміграції доцільно запровадити механізм пільгового кредитування реемігрантів на придбання житла, а також створити фонд тимчасового житла для короткотермінового розміщення реемігрантів.

7. При формуванні дозвільної системи на в'їзд іноземних громадян на територію України слід виходити з потреб ринку праці України щодо рівня кваліфікації іммігрантів, надаючи перевагу висококваліфікованому персоналу та представникам професій, на які спостерігається дефіцит на ринку праці України. Для інтенсифікації залучення іноземних студентів доцільно удосконалювати систему української вищої освіти [23, с. 75]

Висновки до розділу ІІІ

Отже, структура та динаміка міжнародної трудової міграції в Україні говорить про те, що найбільше громадяни України виїжджають за кордон з приватною метою. Найбільш відвідуваними країнами світу для громадян України у 2017 році були Польща та Росія. З 2012 року спостерігається щорічне скорочення міграційного приросту населення через зменшення притоку працівників в Україну та зростання обсягів еміграції. У 2012 - 2017 роках зменшується показник валової міграції, в першу чергу за рахунок зменшення масштабів прибуття мігрантів в Україну. Найповнішою мірою правовий статус трудових мігрантів з України було оформлено у Чеські Республіці, Португалії та Іспанії. В цих країнах більше половини трудових мігрантів з України отримало дозвіл на проживання та роботу. На основі проаналізованих даних можна сказати, що в Україні міграція збільшуватиметься. Це пов'язано з тим, що на сьогодні в Україні складна економічна ситуація, не створюються нові робочі місця. Крім того, такі країни як Польща, країни Балтії, Угорщина, Чехія потребують робочих рук, тому що це економіки, які ростуть, а люди з них в'їжджають далі в Західну Європу працювати. Тож міграційна політика Україні залишає бажати кращого.

Розробка та проведення заходів міграційної політики має супроводжуватися роз'ясненням з боку органів влади серед широких мас населення. Наразі у суспільстві панує велика кількість негативних настроїв та стереотипів щодо міграції. Міграція сприймається як соціальна й національна драма». Виїзд з країни кваліфікованих працівників, молоді сприймається як «відтік мізків» і широко висвічується у ЗМІ як негативне і загрозливе для країни явище, що «перетворює Україну на сировинний додаток до розвинутих країн світу». Значно менша кількість публікацій наводить дані щодо переваг від міграції, зокрема про обсяги грошових переказів, історії успіху українських підприємців, що здобули капітал за кордоном. Явище трудової міграції часто пов'язують зі зростанням злочинності, витісненням українців з робочих місць та їх заміною дешевшою іноземною робочою силою. Відповідно для зміни ставлення населення до проблеми слід запровадити на державному рівні інформаційну політику спрямовану на покращення іміджу мігрантів в Україні, що можливе шляхом публікації достовірної і неупередженої статистичної інформації щодо стану міграційних процесів та висвітленням основних напрямів розвитку державної міграційної політики.

ВИСНОВКИ

Дослідивши міграційні процеси провідних країн світу, можна зробити висновок, що міграція являє собою такі територіальні переміщення населення, що супроводжується зміною місця проживання та місця роботи як в межах однієї країни, так і за її межами. Будь-який акт міграції відбувається під дією комплексу мотивів. Вони залежать від суб'єктивних і об'єктивних причин. Фактори міграції також поділяються на неконтрольовані та керовані суспільством. Міграція суттєво впливає на формування, функціонування та розвиток ринку праці. Міграція як чинник розвитку ринку виконує прискорювальну, розподільчу та селективну функції, та класифікується за такими ознаками як: тривалість, відношення до країни, правова ознака, спосіб реалізації тощо. Тож міграційні процеси активно розвиваються та сприяють появі нових форм та тенденції, які потребують дослідження.

Аналіз розвитку міжнародної політики в світі свідчить, що за даними 2017 року переважно донорами міжнародних мігрантів стають країни Азії та Європи. Як бачимо, в Європі за кількістю мігрантів впевнено лідирує Туреччина, однією із найпопулярніших країн залишається Німеччина, адже саме там за статистикою найвищий рівень заробітної плати. Індія залишається найбільшим постачальником мігрантів, також вагому частку мігрантів становлять жителі Мексики. Розрив у економічному розвитку країн призводить до того, що основні потоки мігрантів формуються з відносно невеликої кількості країн світу. Динаміка обсягів грошових переказів у 2012 - 2016 роках є нерівномірною. серед основних країн-донорів робочої сили найбільшу частку ВВП становлять грошові перекази трудових мігрантів з Філіппін, Пакистану та України. За оцінками ООН майже дві третини всіх міжнародних мігрантів сконцентровано в країнах з високими доходами.

Порівнявши міграційну політику двох провідних країн світу можна стверджувати, що мігрантами в таких країнах є вихідці із різних країн, для Німеччини - це Сирія, Іран, Афганістан, для США - Куба, Гондурас, Філіппіни. Масштаби міграції цих країн досить високі, проте, якщо уряд Німеччини проводить політику відкритих дверей, то президент США активно бориться з мігрантами. І в США і в Німеччині населення протестує проти такої політики, але, якщо німці хочуть аби уряд проводив більш жорстку політику по відношенню до біженців та мігрантів, адже це провокує зростання злочинності та інших соціальних проблем, а жителі США виступають проти розділення сімей внаслідок міграційної політики. Як бачимо ситуація досить неоднозначна та підходи до її вирішення в цих країнах різняться.

Структура та динаміка міжнародної трудової міграції в Україні говорить про те, що найбільше громадяни України виїжджають за кордон з приватною метою. Найбільш відвідуваними країнами світу для громадян України у 2017 році були Польща та Росія. З 2012 року спостерігається щорічне скорочення міграційного приросту населення через зменшення притоку працівників в Україну та зростання обсягів еміграції. У 2012 - 2017 роках зменшується показник валової міграції, в першу чергу за рахунок зменшення масштабів прибуття мігрантів в Україну. Найповнішою мірою правовий статус трудових мігрантів з України було оформлено у Чеські Республіці, Португалії та Іспанії. В цих країнах більше половини трудових мігрантів з України отримало дозвіл на проживання та роботу. На основі проаналізованих даних можна сказати, що в Україні міграція збільшуватиметься. Це пов'язано з тим, що на сьогодні в Україні складна економічна ситуація, не створюються нові робочі місця. Крім того, такі країни як Польща, країни Балтії, Угорщина, Чехія потребують робочих рук, тому що це економіки, які ростуть, а люди з них в'їжджають далі в Західну Європу працювати. Тож міграційна політика Україні залишає бажати кращого.

Розробка та проведення заходів міграційної політики має супроводжуватися роз'ясненням з боку органів влади серед широких мас населення. Наразі у суспільстві панує велика кількість негативних настроїв та стереотипів щодо міграції. Міграція сприймається як соціальна й національна драма». Виїзд з країни кваліфікованих працівників, молоді сприймається як «відтік мізків» і широко висвічується у ЗМІ як негативне і загрозливе для країни явище, що «перетворює Україну на сировинний додаток до розвинутих країн світу». Значно менша кількість публікацій наводить дані щодо переваг від міграції, зокрема про обсяги грошових переказів, історії успіху українських підприємців, що здобули капітал за кордоном. Явище трудової міграції часто пов'язують зі зростанням злочинності, витісненням українців з робочих місць та їх заміною дешевшою іноземною робочою силою.

Відповідно для зміни ставлення населення до проблеми слід запровадити на державному рівні інформаційну політику спрямовану на покращення іміджу мігрантів в Україні, що можливе шляхом публікації достовірної і неупередженої статистичної інформації щодо стану міграційних процесів та висвітленням основних напрямів розвитку державної міграційної політики.

Отже, яка бачимо, міграція впливає як на розвинені країни так і на країни, що розвиваються. Такий вплив може бути як позитивним так і негативним, проте, втручання держави в міграційну політику дозволить мінімізувати негативні наслідки на соціально-економічне становище країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ