Міжнародні інвестиції та розвиток економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПКДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Г.С. СКОВОРОДИ

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

З міжнародної економіки

МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Студента 3-го курсу 321 групи

юридичного факультету

Соляника Богдана Олександрович

Науковий керівник: доц. Олійник Ю.О.

Курсова робота захищена з оцінкою ___

Харків - 2019

Зміст

Вступ

Розділ 1. Прямі та портфельні міжнародні інвестиції

1.1 Яке місце прямих іноземних інвестицій у міжнародному русі капіталу?

1.2 Портфельні інвестиції

1.3 Для чого визначаються форми прямих іноземних інвестицій?

1.4 Якими можуть бути наслідки прямих іноземних інвестицій?

Висновок

Розділ 2. Особливості залучення іноземних інвесторів в Україну

2.1 Теоретичні засади формування інвестиційного клімату в Україні

2.2 Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні

2.3 Напрями покращення інвестиційного клімату в Україні та розвиток національної економіки

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

іноземний інвестиція економіка україна

Актуальність теми дослідження. З кожним роком, в умовах глобальної конкуренції та технічного прогресу все більше факторів впливають на економіку країн світу. Для прогнозування та уникнення негативних наслідків економічної діяльності потрібно звертати увагу як на позитивні так і на негативні явища, пов'язані з інвестиційними процесами, а саме із залученням та використанням іноземних інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції є важливим фактором сприянню економічного розвитку країни. Оскільки Україна зараз переживає економічну нестабільність (через багатьох причин, найголовніші з них це корупція та військові дії на Сході України), то, відповідно, країна не має належного інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій в бажаній кількості. Для сприяння покращенню інвестиційного клімату необхідно підвищити інвестиційну привабливість країни, та, звичайно, вивчати та аналізувати економічну ситуацію.

У вітчизняній та іноземній літературі аналізом впливу прямих іноземних інвестицій займались Вернон Р., Кравців В.С., Мельник М.І., Антонов В.Б, Денисенко М.П., Павленко І.І., Варяниченко О.В., Навроцька Н.А., Кірхнер Р., Фаломеев А.Н., Козаченко Г.В, Антіпов О.М., Лященко О.М. та ін..

Дана тема є актуальною, оскільки за допомогою прямих іноземних інвестицій можна не лише отримати додаткові гроші, але й покращити економічно-соціальний рівень населення.

Мета дослідження. Метою даної роботи є теоретична характеристика поняття прямі іноземні інвестиції, види та опис прямих іноземних інвестицій, аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економію України , наслідки та результати залучення інвестицій, напрямки вдосконалення залучення в Україну прямих іноземних інвестицій.

Об'єктом дослідження є власне прямі іноземні інвестиції, Україна (куди спрямовані дані потоки інвестицій) та інші країни світу (звідки йдуть інвестиції).

Предметом дослідження є інформація про прямі іноземні інвестиції та дані аналізу економічних показників.

Методи дослідження. В курсовій роботі використовувались не лише загальнонаукові, але й спеціальні методи досліджень (аналіз, порівняння, синтез, узагальнення, дедукція та індукція, системний підхід).

В даний момент Укрaїна потребує екстра обсягу інвестиційного кaпітaлу для стaбілізації та зростaння економічного рівня. Забезпечення позитивного інвестиційного клімaту в Укрaїні є однією з найвaжливіших умов зaлучення інвестицій. Від ефективності інвестиційної політики зaлежить стaн виробництвa, рівень технічної оснaщеності підприємств, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних і екологічних проблем. На aктивізацію інвестиційного процесу суттєво впливaє стaн інвестиційного клімaту в держaві. Інвестиційний клімaт - узaгальненa хaрактеристика сукупності соціaльних, економічних, оргaнізaційних, юридичних, політичних, соціокультурних фaкторів, що в сукупності і формують привaбливість і доцільність інвестувaння в ту чи іншу господaрську систему. Створення економічно-позитивного інвестиційного клімaту в Укрaїні на дaний момент зaлишається одним із першочергових зaвдань, реaлізaція якого впливaє на соціально - економічну динaміку, ефективність зaлучення в світовий поділ прaці та можливості модернізaції на цій основі націонaльної економіки.

Тому, на сьогодні є надзвичайно важливим досягнути позитивного інвестиційного клімату в країні. Так, адже це напряму впливає на динаміку економічного розвитку, модернізацію виробництва на залучення країни у процес міжнародного поділу праці.

Інвестиційним кліматом прийнято називати узагальнену характеристику сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що формують привабливість і доцільність інвестування в ту чи іншу господарську систему. Дефініція «інвестиційний клімат» дозволяє визначити систему орієнтирів, у межах якої відбувається процес інвестування, і на основі цього позначити напрями ефективного використання інвестицій. Такими орієнтирами є: стан економіки країни, рівень стабільності законодавчої бази, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури, валютна і фіскальна політика, стан фінансово-кредитної системи та інвестиційного ринку, рівень розвитку продуктивних сил, інвестиційна активність населення, статус іноземного інвестора та інші фактори. Більшість економістів трактує інвестиційний клімат як сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів. Тому першочерговим завданням є аналіз стану інвестиційного розвитку регіонів України, ефективності методів створення привабливого інвестиційного клімату як центральною, так і місцевою владою та надання пропозицій щодо напрямів його покращення. Зрозуміло, що створення сприятливого інвестиційного клімату є одним із найважливіших кроків для України. Дослідження інвестиційного клімату держави та шляхів його вдосконалення вважається дуже актуальною темою, оскільки привабливість держави для втілення в ній інвестиційної діяльності іноземними і вітчизняними інвесторами безпосередньо залежить від стану інвестиційного клімату.

Обсяг і структура роботи. Робота містить два розділи з двома підпунктами у кожному.

Розділ 1. Прямі та портфельні міжнародні інвестиції

1.1 Яке місце прямих іноземних інвестицій у міжнародному русі капіталу?

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це обумовлено двома основними причинами:

? прямі іноземні інвестиції - це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими активами, вираженими в національній валюті. Вони вкладаються в підприємства, землю та інші капітальні товари;

? прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, зазвичай забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.

До виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК) всі приватні іноземні інвестиції були в основному "портфельними". З появою ТНК (тобто підприємств, які є власниками або контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни, в якій вони базуються) частина міжнародного руху капіталу набуває форми прямих іноземних інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції - це різновид іноземних інвестицій, призначених для вкладення у виробництво, які забезпечують контроль за діяльністю підприємств за допомогою володіння контрольним пакетом акцій. Пропорція, яка визначає підконтрольність, різна в різних країнах. У США 70 формально визнається прямим іноземним інвестуванням будь-яке вкладення капіталу, якщо інвестор має або отримує 10% власності. Прямі іноземні інвестиції охоплюють усі види інвестування - чи то придбання нових акцій, або просте кредитування, аби тільки інвестуюча фірма мала понад 10% акцій іноземної фірми. Частка участі в акціонерному капіталі фірми може бути отримана і в обмін на технологію, кваліфіковані кадри, ринки тощо.

Власність інвестора (повна або часткова) і його контроль над зарубіжним підприємством, яке стає частиною організаційної структури ТНК як її філія або дочірнє підприємство - головна відмінність прямих іноземних інвестицій від інших видів інвестування.

Відмінною рисою прямих іноземних інвестицій можна вважати і переважання рівня продажів продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами вітчизняної продукції у вигляді товарного експорту.

Факторами, які активно впливають на зростання прямих іноземних інвестицій і обумовлюють випереджальні темпи зростання ПІІ в порівнянні з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово розвинених країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в сторону створення так званої міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинених країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою подолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні фактори, які спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. За участі в прямих іноземних інвестиціях уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу.

Прямі іноземні інвестиції становлять основу панування ТНК на світовому ринку. Вони дозволяють транснаціональним корпораціям використовувати підприємства в зарубіжних країнах для виробництва і збуту продукції і швидко поширювати нові товари і нові технології в міжнародному масштабі і тим самим підвищувати свою конкурентоспроможність. Для них ПІІ мотивовані в кінцевому підсумку прибутком.

Структуру основних чинників прямих іноземних інвестицій можна представити в такий спосіб.

Маркетингові фактори: 1) розмір ринку, 2) зростання ринку, 3) прагнення утримати частину ринку,4) прагнення домогтися успіху в експорті материнської компанії, 5) необхідність підтримувати тісні контакти з покупцями, 6) незадоволеність існуючим станом ринку, 7) експортна база, 8) слідування за покупцями, 9) слідування за конкуренцією.

Торговельні обмеження: 1) торговельні бар'єри, 2) перевага місцевими покупцями вітчизняних продуктів. 71

Вартісні чинники: 1) прагнення бути ближче до джерел постачання, 2) наявність трудових ресурсів, 3) наявність сировини, 4) наявність капіталу і технологій, 5) низька вартість праці, 6) низька вартість інших витрат виробництва, 7) низькі транспортні витрати, 8) фінансові та інші стимули з боку уряду, 9) більш сприятливі рівні цін.

Інвестиційний клімат: 1) загальне ставлення до іноземних інвестицій, 2) політична стабільність, 3) обмеження на власність, 4) регулювання валютних курсів, 5) стабільність іноземної валюти, 6) структура податків, 7) добре знання країни.

Загальні: 1) очікування високих прибутків, 2) інші. Зазначені чинники ПІІ конкретизуються при розробці інвестиційної політики за допомогою системи індикаторів, що включає близько 340 показників і понад 100 оцінок експертів в економічній, юридичній, технічній, соціальній та інших галузях. Дані аналізу утворюють 10 основних факторів, що дозволяють дати оцінку потенційним можливостям країни виступити в якості приймаючої ПІІ або так званого конкурентного потенціалу країни. Ці чинники включають:

* динаміку економіки (економічного потенціалу);

* виробничу потужність промисловості;

* динаміку ринку;

* фінансову допомогу з боку уряду;

* людський капітал;

* престиж держави;

* забезпеченість сировиною;

* орієнтацію на зовнішній ринок (експортні можливості);

* інноваційний потенціал;

* суспільну стабільність.

Кожен з перерахованих 10 чинників включає в себе систему конкретних показників. Наприклад, при оцінці людського капіталу швейцарські експерти запропонували використовувати 36 показників, що включають: чисельність населення і її динаміку; загальний рівень безробіття; міграцію робочої сили в цілому, в тому числі висококваліфікованої; рівень професійної підготовки; мотивацію найманих працівників і їх мобільність; менеджмент і його професійну адаптацію; рівень заробітної плати; державні витрати на освіту на душу населення; рівень робочої сили з вищою освітою; випуск періодичних видань; систему охорони здоров'я і т.п.

На практиці більшість рішень про прямі іноземні інвестиції грунтується на безлічі мотивів, враховують численні чинники. Політичні мотиви інвестування рідко відокремлені від економічних.

Виходячи з даних експертних оцінок, найбільш привабливими умовами для ПІІ мають такі країни: США, Канада, Німеччина, Швейцарія, а також Азіатсько-Тихоокеанські нові індустріальні країни (НІС).

1.2 Портфельні інвестиції

Під міжнародними портфельними інвестиціями розуміють вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування, а тільки дають йому переважне право на отримання доходу відповідно до набутої частки "портфеля" об'єкта інвестування, яка в міжнародній практиці, як правило, не перевищує 10%.

Міжнародний інвестиційний портфель конкретної компанії включає:

1) акції;

2) боргові цінні папери:

а) облігації, прості векселі, боргові розписки,

б) інструменти грошового ринку:

* казначейські векселі;

* депозитні сертифікати банку;

* банківські акцепти і т.п .;

3) фінансові деривативи.

Основним мотивом для здійснення міжнародних портфельних інвестицій є отримання більш високих доходів за кордоном. Так, резиденти однієї країни купують цінні папери іншої країни, якщо доходи від них в іншій країні вище. Це веде до міжнародного вирівнювання доходів. Однак дане пояснення причин міжнародних портфельних інвестицій не враховує того, що потік капіталу є двостороннім. Якщо доходи від цінних паперів в одній країні нижче, ніж інший, то це пояснює потік інвестицій з першої країни в іншу. Однак це несумісно з одночасним потоком капіталу в протилежному напрямку. Для пояснення двостороннього потоку капіталів необхідно враховувати елемент ризику. Інвестори зацікавлені не тільки в отриманні прибутку, а й у меншому ризику, що пов'язано з конкретним видом інвестицій. Так, ризик володіння облігаціями пов'язаний з можливістю банкрутств і зміною їхньої ринкової ціни, а ризик володіння акціями - у 75 можливості банкрутства, значних коливаннях їх ринкового курсу і ймовірності отримання більш низьких доходів. Таким чином, інвестори намагаються максимізувати прибуток при допустимому рівні ризику.

Існує певний зв'язок між прибутковістю цінних паперів і ризиком їх придбання: чим вищий прибуток може отримати інвестор, тим вищим буде ризик. Так, наприклад, прибутковість акцій компанії А і компанії В в середньому дорівнює 30%. Однак з однаковою ймовірністю дохід від акції А може бути від 20% до 40%, а від акції В - від 10% до 50%. Акції В пов'язані з великим ризиком, оскільки діапазон значення доходу для акції В значно більший, тому для мінімізації ризику інвестори повинні купувати акції компанії А. Якщо прибутковість акцій А знижується з одночасним підвищенням курсу акцій В і навпаки, то володіючи двома акціями, інвестор може отримати в середньому 30% прибутку, але з меншим ризиком.

Портфельна теорія виходить з того, що прибутковість від цінних паперів може з часом змінюватися прямо протилежно, крім того, цей дохід може бути отриманий за меншого ризику, а більш високий - при тому ж рівні ризику портфеля в цілому. Оскільки доходи від іноземних цінних паперів, як правило, вище ніж доходи від національних цінних паперів, то портфель, який включає національні та іноземні цінні папери може в середньому мати більш високий дохід і / або нижчий ризик, ніж портфель, який сформований тільки з національних цінних паперів.

Отримання такого збалансованого портфеля вимагає двостороннього потоку капіталу. Так, якщо акція А, яка має таку ж середню прибутковість, як і акція В, але нижчий ризик, випущена в країні І, в той час, як акція В (з доходом протилежним доходу А), випущена в країні ІІ, то портфельні інвестори країни І повинні також придбати акцію В (інвестування в країну ІІ), а інвестори країни ІІ повинні придбати акцію А (інвестування в країну І) для забезпечення збалансованості інвестиційного портфеля. Таким чином, зустрічні міжнародні потоки портфельних інвестицій пояснюються можливістю диверсифікувати ризик.

Міжнародні портфельні інвестиції зростають у міру того, як інвестори намагаються диверсифікувати свою діяльність в міжнародних масштабах для максимізації доходів з регульованим ризиком. Обсяг міжнародного ринку портфельних інвестицій значно більший міжнародного ринку прямих інвестицій. Понад 90% міжнародних портфельних інвестицій здійснюється між розвиненими країнами.

1.3 Для чого визначаються форми прямих іноземних інвестицій?

Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі передачі капіталу з однієї країни в іншу за допомогою або кредитування, або придбання акцій у зарубіжного підприємства, яке знаходиться в значній мірі у власності інвестора або під його контролем, або шляхом створення нового підприємства. Тому прямі іноземні інвестиції, як правило, означають високий рівень зобов'язань інвестора перед підконтрольною йому фірмою щодо передачі нових технологій, управлінського ноу-хау, забезпечення кваліфікованими кадрами. Нематеріальні, рухливі активи стають в сучасних умовах досить поширеною формою ПІІ. Вони можуть мати місце навіть при невеликому початковому фінансуванні або без будь-якого переміщення фінансового капіталу за кордон. Названа форма прямих іноземних інвестицій передбачає передачу підконтрольній філії управлінських навичок, торгових секретів, технологій, права використання торгової марки материнської компанії і т.п. У зв'язку з цим особливу увагу слід звернути на технологічний трансферт.

Технологічний трансферт означає не тільки появу на ринку нового обладнання, а й оволодіння технікою виконання операцій на ньому. У галузях промисловості, в яких роль інтелектуальної власності істотна, таких як фармакологія, освіта, медицина, наукові дослідження, доступ до ресурсів і розробок материнської компанії призводить до отримання вигод, які набагато перевищують ті, які могли б бути отримані внаслідок вливання капіталу. Це пояснює інтерес багатьох урядів до того, щоб ТНК розміщували науководослідні центри (потужності) в їх країнах. Інтегральною частиною технологічного трансферту є менеджерські здібності, які виступають найбільш значущим компонентом прямих іноземних інвестицій.

До принципів технологічного трансферту зазвичай відносять:

1. Корисність відповідної технології.

2. Сприятливі соціальні та економічні умови, що забезпечують її передачу.

3. Готовність і здатність приймаючої країни використовувати і адаптувати технологію.

В індустріальних країнах складні технологічні процеси економічно виправдані, а фахівці цих країн здатні вирішувати виникаючі проблеми і розвивати техніку. Проблеми виникають в менш розвинених країнах з невеликим індустріальним досвідом. Виробничі потужності повинні бути пристосовані до виробництва маленькими серіями; обладнання та операції повинні бути гранично спрощені через брак кваліфікованого і підготовленого персоналу. У більшості випадків в цих країнах якість тільки досягає світових стандартів. Для подолання такого роду проблем, наприклад, такий гігант з виробництва електроніки, як "Філіпс", створив спеціальний експериментальний завод. Завод сприяє тому, щоб багато елементів, що 73 визначають можливість функціонування виробництва, були пристосовані до місцевих умов, і таким чином необхідні ноу-хау та інші елементи були передані країнам, що розвиваються.

Технологічний трансферт зростає разом із зростанням індустріалізації, яка буде створювати не тільки потребу в нових технологіях, але й ускладнювати процеси і технології у вже існуючих секторах економіки.

1.4 Якими можуть бути наслідки прямих іноземних інвестицій?

Прямі іноземні інвестиції чинять істотний вплив як на соціальноекономічний розвиток країн-інвесторів (звідки йде капітал) і приймаючих країн (куди спрямовується капітал), на становище різних соціальних груп в цих країнах, так і на стан і динаміку розвитку світового господарства в цілому і окремих його регіонів.

Аналіз впливу ПІІ на добробут окремих груп населення показує, що від прямих іноземних інвестицій:

* виграють:

а) іноземні фірми-інвестори;

б) робочі приймаючої країни (робочі місця);

в) населення приймаючої країни від можливого збільшення соціальних послуг за рахунок податків на доходи від ПІІ;

* програють:

а) робітники країни-інвестора, оскільки ПІІ означають експорт робочих місць;

б) конкуруючі фірми приймаючої країни;

в) платники податків країни-інвестора, оскільки прибутки ТНК складніше оподатковувати і уряд або перекладає недоотриману суму податкових надходжень на інших платників, або скорочує соціальні програми, які фінансуються за рахунок бюджету.

Загальний висновок економістів, які аналізують ПІІ:

1) країна-інвестор в цілому виграє, оскільки вигоди для інвесторів більші, ніж втрати робочих місць і інших категорій осіб в країні базування;

2) приймаюча країна також в цілому виграє, так як виграш для робітників та інших категорій осіб більший, ніж втрати для інвесторів приймаючої країни, змушених конкурувати з фірмами, що мають технологічні, управлінські та інші переваги.

Одночасне існування як витрат, так і вигод породжує розбіжності в ділових колах, серед політиків, вчених-економістів з приводу іноземних інвестицій. У багатьох країнах ПІІ народжують націоналістичні почуття. У США, наприклад, згідно з опитуванням, сьогодні 48% американців виступають проти японських інвестицій і тільки 18% - за. Позиція країн, що розвиваються також двоїста. З одного боку, вони побоюються надмірного іноземного впливу і експлуатації, а з іншого - скорочення інвестицій як засобу доступу до новітніх технологій, розширення експорту і т.п.

У багатьох країнах в сфері інвестиційної політики діють потужні суперечливі лобістські групи, які домагаються в своїх інтересах або обмеження припливу ПІІ, або їх широкого залучення.

У країнах базування ТНК лобістський вплив цих корпорацій на зовнішню політику урядів нерідко призводить до міжнародних військових конфліктів з метою захисту інтересів фірм-інвесторів, які не збігаються з інтересами нації в цілому.

У глобальному масштабі ПІІ, обсяг яких на початок 2015 р. досяг 1,23 трлн. дол., відіграють позитивну роль, їх розподіл по країнах, секторах економіки, галузях промисловості великою мірою визначає структуру світового господарства, відношення між його окремими частинами. ПІІ для ТНК є інструментом створення системи міжнародного виробництва, розміщеного в багатьох країнах, але контрольованого з одного центру.

Висновок:

Підсумуючий перший розділ, можемо зробити висновок, що ми розглянули чотири пункти, дізналися чим відрізняються прямі та портфельні інвестиції, які мають наслідки інвестиції. Розглянули форми прямих іноземних інвестицій. На підставі цих знань можемо перейти до другого розділу і більш аналітично подивитися на способи покращення інвестиційного клімату в Україні.

Розділ 2. Особливості залучення іноземних інвесторів в Україну

2.1 Теоретичні засади формування інвестиційного клімату в Україні

Тема інвестицій та інвестиційного клімату є надзвичайно актуальною не тільки для України, але і для кожної країни зокрема. Окремі аспекти інвестиційної діяльності досліджувались у роботах І.А. Бланка, В.І. Кардаша, А.А. Пересади, Б.М. Щукіна, А.І. Яковлєва. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що більшість авторів визначають інвестиційний клімат як сукупність чинників економічного, політичного, правового та соціального характеру.

Ознайомившись та проаналізувавши теоретичні праці вітчизняних та іноземних авторів, можемо ствердити, що сукупність економічних, соціальних, політичних та соціокультурних чинників і називають інвестиційним кліматом, і саме ці фактори створюють так званий міжнародний імідж держави, визначають її «привабливість» для інвесторів. І тому, саме від того, наскільки підходящі ці чинники з точки зору самих інвесторів і залежить, чи вкладатимуть вони свої капітали, стимулюючи цим економічний розвиток суб'єкта господарювання [9, с. 20]. Можна вичленити чотири основні групи факторів, що впливають на інвестиційний клімат в місті, регіоні чи країні:

1. Політичні фaктори. Включають в себе рівень корупції, відношення та лояльність державної влади до бізнесових структур, ризики, що пов'язані зі зміною влади. Звичайно, на сьогодні в нашій державі існує велика кількість проблем, пов'язаних з цим.

2. Економічні чинники, що стaновлять оцінку покупки нерухомості, ціну необхідних ліцензій і патентів, ставки оподаткування, ставки за кредитами, рівень зарплат (вартість робочих ресурcів).

3. Інфраструктурні фактори, що включають в себе зручність місцерозсташування конкретного бізнесу, присутність комфортабельної транспортної інфраструктури, доступність потрібної сировини та матеріалів.

4. Соціальні чинники. Під даною категорією розуміємо присутність потрібних робочих ресурсів, наявність споживачів продукції, сприятливе відношення людей до бізнесу, аналіз ризиків потенційних акцій протесту, страйків, криміногенна ситуація в регіоні [5, с. 78].

Крім того, потенційні інвестори завжди оцінюють інвестиційний клімат з двох позицій:

1. Інвестиційні ризики. Поняття включає в себе все, що потенційний інвестор може втратити від реалізації свого проекту. Робимо висновок, що у зв'язку з нестабільною економічною ситуацією в країні, неспроможність поки що провести усі необхідні реформи належним чином, високий рівень бюрократії та корупції ці ризики в країні є доволі високими.

2. Інвестиційний потенціал. Поняття включає в себе майбутній потенційний прибуток, який інвестор може заробити від реалізації свого проекту.

Інвестиційний клімат, як явище, являється базовим фактором, на основі якого і формується рішення інвестора про інвестування в тій чи іншій країні, він являє собою колективно прийняте та економічно обгрунтоване рішення. Природньо, що інвестиційний клімат напряму залежить від забезпеченості країни ресурсами , важливими для реалізації тих чи інших бізнес проектів, фактично він вказує на привабливість країни для інвесторів, що вже працюють на території даної держави та потенційно можливих[1, с. 99]. Крім незалежних причин ( причини, що не залежать від державної політики), що впливають на привабливість країни для інвестування, існують суб'єктивні причини (залежні від державної політики).

На рівень ризику інвестиційних вкладень впливають причини, що є незалежними від політики держави. Залежні від державної політики фактори, в свою чергу, впливають на прибутковість інвестиційних вкладень. Прибуток прямо пропорційно залежить від можливих ризиків. За законами економіки, кожен потенційний інвестор обирає для перспективного розвитку інвестиційний клімат, який характеризується певною рівновагою прибутків та ризиків. Тобто, можливі ризики повинні в певній мірі відовідати можливим прибуткам.

Само собою розуміється, що потенційний інвестор перед тим, як здійснити певні інвестування( в грошовому еквіваленті) обиратиме країну із найбільш вигідними умовами інвестування, стабільним розвитком економіки. Природньо, що велика увага приділятиметься саме стабільності, адже будь-яка інвестиція, по-суті, це перспектива, це далекоглядне вкладення[7, с. 95]. Тому, коли інвестор здатен прорахувати та передбачити майбутній прибуток та впевнений у стабільності розвитку того чи іншого бізнесу в тій чи іншій країні, то саме такий інвестиційний клімат буде сприятливим. Якщо ж стабільності немає, жоден інвестор не ризикне здійснити інвестування. Фактори, на які в першу чергу звертає увагу потенційний інвестор, це:

* ціни на сировину;

* державна політика;

* банківська сфера;

* інфляційні процеси.

Отже, можемо зробити висновок, що інвестиційний клімат складає сумарну характеристику сукупностей економічних, соціальних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов. Разом вони визначають привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації). Можна виділити ряд базових чинників, що впливають на формування інвестиційного клімату країни:

- політична стабільність;

- законодавча база;

-економічний розвиток;

- рівень корумпованості;

- зовнішня політика держави;

- свобода бізнесу від державного втручання;

-безпека приватної власності;

- людські ресурси;

- податкове навантаження[4, с. 365];

Для держави інвестиційний клімат означає сукупність правових, соціальних умов, економічних та політичних, які забезпечують інвестиційну діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Інвестиційна діяльність несе в собі багато ризиків, тому що на неї впливає безліч факторів як зовнішніх, так і внутрішньодержавних. Фактори, які забезпечують подолання або зниження ризиків для інвесторів в Україні :

1. ступінь розвитку продуктивних сил;

2. правове поле країни (законодавча основа);

3. політична свобода всіх гілок влади;

4. положення фінансово-кредитної системи;

5. статус іноземного інвестора;

6. інвестиційна енергійність народонаселення [6, с. 45].

Отже, незважаючи на велику кількість наукових праць вітчизняних і іноземних авторів стосовно проблем формування інвестиційного клімату, варто зазначити, що фактори, які його утворюють на різних рівнях, є недостатньо систематизована ними. Тільки достеменне визначення поняття "сприятливий інвестиційний клімат", а також систематизування факторів, які на нього впливають, можуть бути підставою для побудови методики оцінки інвестиційної привабливості підприємств, що є потрібним для ухвалення об'єктивних управлінських рішень у сфері інвестування.

2.2 Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні

На даний час, інoземні iнвестиції вiдiграють дуже важливу рoль не лише у рoзвитку oкремoгo підприємства, а й країни в цілoму.

На сьoгoднішній день в Україні ствoрено рoзвинене правoве пoле для інвестування. Закoнoдавча база України передбачає неoбхідні гарантії дiяльнoсті для інвестoрів. На теритoрії України пo відношенню дo інoземних інвестoрів застосoвується нацioнальний режим iнвестиційної дiяльнoсті, тoбтo наданo рiвнi умoви дiяльнoсті з вітчизняними інвестoрами. Інoземні інвестиції в Україні не пiдлягають нацioналізації. Прoтягом oстаннiх рoкiв Верхoвною Радoю України булo підписанo та ратифікoвано міжурядoві угoди прo сприяння та взаємний захист інвестицій з більше як сімдесятьма країнами світу. Булo створенo Державне агентствo з інвестицій та керування націoнальними проектами України, oснoвним завданням якoгo вважається допомога інoземним інвестoрам у питаннях взаємoдії з oрганами місцевoгo самоврядування та oрганами виконавчoї влади.

За останні роки в нашій державі відбувся ряд позитивних перспективних змін для покращення інвестиційного клімату в економіці України залучення на її територію іноземних інвестицій.

1. Для забезпечення відбудови економіки України та її стабільного розвитку, і, відповідно активізації інвестиційної діяльності було гармонізовано систему оренди землі.

2. Відбулись позитивні зміни щодо зменшення та демінізації надмірного адміністративного регулювання господарської діяльності, що приведе до створення сприятливих умов для ведення бізнесу як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів.

3. В межах реформ по подоланні корупції відбулось скасування неефективного сертифікування в сільськогосподарській сфері.

4. Також, був відмінений обов'язковий моніторинг виконання особливих умов користування надрами.

5. Відбулась адаптація українського законодавства до загальноєвропейського.

6. Було забезпечено прозорість та обґрунтованість прийняття рішень щодо фінансування державних інвестиційних проектів.

7. Українською владою було ухвалено плани імплементації деяких актів законодавства ЄС у сфері інтелектуальних ресурсів.

8. Крім того, було зазначено перелік тих об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

9. Задля забезпечення прозорості діяльності суб'єктів господарювання вітчизняного сектору економіки України було прийнято Методичні рекомендації.

10. Згідно наказу було прийнято і затверджено порядок складання, виконання та контролю фінансового плану суб'єкта господарювання вітчизняної галузі економіки.

11. Прийнятий та затверджений основний норматив відрахування частки прибутку по виплаті дивідендів.

12. Всі об'єкти, що знаходяться у державній власності та у перспективі плануються бути приватизованими, занесені у спеціальний затверджений перелік.

13. Виконано усі умови щодо проведення якісного і незалежного аудиту найбільших держкомпаній .

14. Сьогодні певні перспективні інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки забезпечені відповідною державною підтримкою. Це означає, що певний визначений перелік товарів буде звільнений від оподаткування ввізним митом при ввезені на територію України.

15. Державна підтримка надається також при створенні індустріальних парків і реалізації проектів у межах цих парків (Закон України "Про індустріальні парки").

16. Здійснено запуск проекту help-desk, мета якого підтримати замовників та учасників державних закупівель. Проект дозволяє отримати чітку, оперативну та професійну підтримку з питань державних закупівель.

17. Створено та запущено в публічний доступ бізнес модуль, роль якого надання громадянам доступу до інформації про закупівлі в онлайн-режимі.

18. Згідно статті двісті вісімдесят сім Митного кодексу України товари, ввезені іноземними інвесторами не менше, як на три роки, звільняються від сплати ввізного мита.

Згіднo закону України «Прo внесення змін дo деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування» від реєстрація іноземної інвестицій та неoбхідність реєстрації інвестиції за двoма різними прoцедурами стала необов'язковoю.

Закoн України «Прo підгoтoвку та реалізацію інвестиційних прoектів за принципом «єдинoгo вікна» визначає норми правoвих та організаційних віднoсин, які пoв'язані із підгoтовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципoм «єдинoгo вікна».

Екoнoмічні, правoві, та oрганізаційні засади реалізації державнo-приватнoгo партнерства в Україні визначаються закoнoм України «Прo державнo-приватне партнерствo». Цей закон був ухвалений, зoкрема, для регулювання віднoсин, які виникають при реалізації прoектів в певних галузях екoномічної діяльності, а зокрема:

* пoшук, розвідка рoдoвищ кoрисних кoпалин та їх видoбування;

* вирoбництвo, транспoртування і пoстачання тепла та рoзпoділ і пoстачання прирoдного газу;

* будівництво та/абo експлуатація автoстрад, дoріг, залізниць, злітнoпосадкoвих смуг на аеродрoмах, мостів, шляхoвих естакад, тунелів і метрoпoлітенів, мoрських і річкових пoртів та їх інфраструктури;

* машинoбудування;

* збір, oчищення та рoзпoділення вoди; oхoрoна здоров'я;

* туризм, відпoчинок, рекреація, культура та спoрт;

* забезпечення функціонування зрoшувальних і oсушувальних систем;

* oброблення відхoдів;

* вирoбництвo, рoзпoділення та постачання електричної енергії;

* управління нерухомістю.

Згіднo цьoгo закoну, забезпечення вищих технікo-економічних пoказників ефективності діяльнoсті є oснoвною oзнакoю державнo-приватногo партнерства. На 14 прoтивагу, здійснення такoї діяльнoсті державним партнерoм відбувається без залучення приватнoгo. Важливo, щo дoвгoтривалість взаємoвідносин (від 5 до 50 років), передача приватнoму партнеру частини ризиків, внесення приватних інвестицій, незмінність терміну дії дoгoвору цільoвoгo призначення та фoрми власнoсті об'єкта ДПП є головними ознаками державно-приватного партнерства.

Ключовим компонентом, що створює сприятливий інвестиційний клімат в країні є доступність можливих кредитів, тобто доступність кредитів та вигідні умови кредитування. Ця умова може бути досягнута шляхом перегляду умов кредитування національними банками. При цьому, брак внутрішніх джерел інвестування, потреба у досвіді економічно і технологічно розвинених держав, необхідність розширення виробництва і збільшення значення зайнятості визначають гостру потребу залучення іноземних грошових ресурсів.

Оскільки в Україні немає якісної стратегії та належного дієвого плану від держави, якого б притримувалась влада незалежно від своєї програми дій, адже це напряму впливає на покращення інвестиційного іміджу держави, то, відповідно це не сприяє покращенню. Інвестиційного клімату України. Робимо висновок, що ця проблема протягом років розглядалась поверхнево, не було вироблено єдиної стратегії економічного розвитку, єдиного плану дій.

На жаль, станом на сьогодні, інвестиційний клімат у нашій країні важко назвати привабливим. Іноземні та вітчизняні неохоче вкладають свої кошти у бізнес проекти на території України, що не сприяє її економічному розвитку.

Основними причинами цього назвемо:

* Неспроможність національних банків встановити привабливу систему кредитування;

* відсутність чіткого вектора економічного розвитку;

* неефективність економічних реформ;

* високий рівень корупції;

* проблеми всередині країни.

Беручи до уваги все вищесказане і усвідомлюючи значення покращення інвестиційного клімату в Україні, дуже важливо є напрацювати відповідну організаційно-правову базу в Україні. Щоб досягти бажаного результату потрібно буде виконати ряд першочергових заходів з методичної деполітизації економіки, формування загальних стратегічних цілей і черговості фінансових реформ, забезпечення незмінності та гарантованості охорони ринкових прав і свобод інвесторів.

Отже, необхідно створювати такий інвестиційний клімат, щоб він був сприятливий як для вітчизняних інвесторів, так і для іноземних.

2.3 Напрями покращення інвестиційного клімату в Україні та розвиток національної економіки

Незважаючи на недавню політичну турбулентність країни, Україна заслуговує гідного відношення та оцінки такого сектору економіки, як інформаційні технології. З року в рік цей сектор прогресує та зростає, приваблюючи цим іноземних інвесторів. Іноземні фірми здійснюють свою діяльність в Україні, інвестуючи саме в галузі електронного програмування та технічного забезпечення.

Експортний об'єм української промисловості по розробці програмного забезпечення досяг щонайменше $2.5 більйона в 2015 році і вважається третім по значущості експортним сектором. Цей сектор української економіки показує великий потенціал завдяки, в першу чергу, кваліфікованій робочій силі та інтелектуальним ресурсам. Україна є третім найбільшим виробником пшениці у світі і, відповідно, була б прибутковою країною для іноземних інвесторів. Внутрішньоекономічно орієнтовані сектори економіки, такі як банківська справа та машинобудування традиційно притягували іноземні прямі інвестиції більш ніж експортно орієнтовані галузі. В межах виробничого сектора, металургія і харчова промисловість були більш привабливими для інвесторів, ніж мишинобудування та хімічна промисловость. Навіть з діючими реформами щодо подолання корупції та покращення економічного становища, в очах потенційних інвесторів Україна все ще бачиться як ризикована платформа, щоб започатковувати та розвивати бізнес. Проте, незважаючи на все вищесказане, багато іноземних компаній інвестують свій капітал тут, особливо в галузі сільського господарства, товари широкого вжитку та сектори технології.

У січні - червні 2015 року згідно даних Держстату в економіку України іноземними інвесторами вкладено тисячі мільйонів американських доларів та вилучено близько трьохста п'ятдесяти мільйонів американських доларів прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Зменшення грошового капіталу шляхом переоцінки, втрат та перекласифікації, за даними Держстату, за цей період становить близько трьох з половиною тисяч мільйонів американських доларів ( у тому числі за рахунок курсової різниці - трьох з половиною тисяч мільйонів американських доларів)

Станом на липень 2015 року об'єм залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій, так званого акціонерного капіталу складав близько сорока трьох тисяч мільйонів американських доларів, а у розрахунку на одну особу складає близько тисячі американських доларів. Важливо, що інвестиційні вклади спрямовуються у вже розвинені галузі економіки, що є природнім. Близько третини загального обсягу прямих інвестицій в Україну зосереджено на підприємствах промисловості. Чверть загального обсягу прямих інвестицій в Україну зосереджено в установах фінансової та страхової діяльності.

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більше вісімдесяти відсотків загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - близько дванадцяти тисяч мільйонів американських доларів, Німеччина - близько п'яти з половиною тисяч мільйонів американських доларів, Нідерланди - близько п'яти тисяч мільйонів американських доларів, Австрія - близько двох з половиною тисяч мільйонів американських доларів, Велика Британія - близько двох тисяч мільйонів американських доларів, Вірґінські Острови (Брит.) - близько двох тисяч мільйонів американських доларів, Франція - близько півтори тисячі мільйонів американських доларів, Швейцарія - близько півтори тисячі мільйонів американських доларів та Італія - близько тисячі мільйонів американських доларів.

Близько 93,7 відсотка залучених прямих іноземних інвестицій надійшло до десяти регіонів: Дніпровської, Донецької, Харківської, Київської, Луганської, Львівської, Одеської, Запорізької, Полтавської, Івано-Франківської областей та до м. Київ. Відповідно, що це сприятиме не рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилюватиме подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Обсяги залучення капітальних інвестицій підприємств України у січні-червні 2015 року складають близько ста тисяч мільярдів гривень, що становить 90,8 відсотка до відповідного періоду 2014 року.

Першорядними сферами економічної діяльності, за обсягами залучення капітальних інвестицій, у січні - червні 2015 року залишаються: промисловість - близько тридцяти трьох мільярдів гривень,будівництво - близько п'ятнадцяти мільярдів гривень, інформація та телекомунікації - близько п'ятнадцяти мільярдів гривень, сільське, лісове та рибне господарство - близько десяти мільярдів гривень, оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - близько восьми мільярдів гривень, транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність - близько шести мільярдів гривень, операції з нерухомим майном - близько чотирьох мільярдів гривень.

Власні кошти підприємств та організацій, як і раніше, залишаються головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, за рахунок яких у січні - червні 2015 року освоєно близько сімдесяти відсотка капіталовкладень. У загальних обсягах частка кредитів банків та інших позик капіталовкладень становила десять цілих і дві десятих відсотка. Освоєно близько трьох відсотків капітальних інвестицій за рахунок вітчизняного та місцевих бюджетів. Близько чотирьох відсотків усіх капіталовкладень становила частка коштів іноземних інвесторів, а частка коштів населення на будівництво житла - близько десяти відсотків. Інші джерела фінансування становлять близько трьох відсотків.

Отже, незважаючи на велику кількість проблем у економіці, недоліки та далекоглядність більшості реформ, які проводить сьогоднішня українська влада, Україна залишається привабливою для інвестицій, вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство. Підтверженням цього факту є те, що у рейтингу інвестиційної привабливості країн світу Україна у 2014 році займала 109 місце, а за 2015 рік наша країна піднялася на 20 позицій. Україна в рейтингу розташовується на 89 місці і входить до переліку країн, що показали найкраще зростання за рік, нарівні з Білоруссю і Латвією.

В умовах глобалізації та розвитку міжнародної конкуренції варто дбати не лише про кількісні, але й якісні аспекти залучення інвестицій. Для збереження та захисту економічних інтересів України необхідно регулювати процеси залучення інвестицій.

Вивчаючи вплив іноземних інвестицій на економіку України, прямі іноземні інвестори переслідують дві основні цілі: приріст експортних потужностей; входження на внутрішній ринок.

Якщо з самого початку ПІІ сприятливі для країни-реципієнта, то в довгостроковому періоді, якщо відбудеться репатріація доходів, відіграють негативну роль. Можна спостерігати негативний вплив інвестицій в технологічній залежності, порушеннях економічних планів розвитку, культурних змінах, в діяльності уряду приймаючої країни (наприклад 80% матеріально-технічної бази України перебуває у приватній власності, причому більша половина у власності іноземних інвесторів).

Варто відзначити, що у певні квартали в Україну поступала велика кількість інвестицій. Пік припадає на 2008 рік, потім різкий спад, але у 2012 році також, гарний результат. У наступні роки кількість інвестицій зменшується і кризовим роком стає 2014. Це зумовлено політично нестабільною ситуацією у країні: революція Гідності, анексія Криму, початок військового конфлікту на сході. Розгляньмо табличку прямих іноземних інвестицій в Україну з 2002 по 2019 рр [див. додаток 1].

За даним Держкомстату, в 1 січні 2015 року, іноземні інвестори вклали 1042,4 млн. дол. США . Інвестори за цей рік вилучили 351,3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Вже 1 липня 2015 року обсяг ПІІ в Україну у вигляді акціонерного капіталу становив 42,85 млрд. доларів США, що на 1,78 млрд. доларів США більше ніж квартал раніше.

Загальний обсяг ПІІ (акціонерного капіталу) в Україну станом на 1 липня 2015 року становив 42851,3 млн. дол. США ( в розрахунку на одну особу складає 1000,5 дол. США. 83% обсягу ПІІ припадає на такі країни як Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Віргінські Острови (Брит. острови), Франція, Швейцарія та Італія.

Розподіл ПІІ в Україну за основними країнами-інвесторами ( у % до загального обсягу) 93,7 % всіх залучених ПІІ припало на 10 регіонів (Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Луганської, Львівської, Одеської, Запорізької, Полтавської, Івано-Франківської областей та до м. Київ).

Через непропорційний розподіл ПІІ на території України, немає рівномірного соціально-економічного розвитку на території країни, та подальші (подібні до теперішніх) розмахи варіацій інвестування все більш посилюватимуть розриву розвитку між районами. Здедільшого інвестори здійснюють інвестиції в уже розвинені сфери економічної діяльності .

Основними ознаками несприятливого інвестиційного клімату, що позбавляє державу конкурентних переваг у залученні іноземних інвестицій в Україну є:

* теперішні дії на Сході України (війна);

* валютна нестабільність;

* нестабільність макроекономічної та політичної ситуації;

* складність та часті зміни законодавства;

* проблеми у судовій системі при розгляді господарських позовів, а саме корупція та неналежне виконання судових рішень);

* складна податкова система, нестабільність податкової політики;

* корупція під час проходження митних процедур;

* недостатньо розвинене страхування підприємницьких ризиків;

* перешкоди для виходу нових компаній на ринок України;

* недостатньо розвинений фондовий ринок України;

* проблеми отримання банківських кредитів довгострокового характер.

Про несприятливість інвестиційного середовища для іноземних інвесторів свідчать також не високі показники рейтингів України ( наприклад рейтинг конкурентоспроможності GCI). За даними Світового економічного форуму, Україна у 2015 році зайняла 79-те місце за індексом конкурентоспроможності, що в порівнянні з 2014 роком Україна зайняла 74 місце.

Згідно з дослідженнями, експерти стверджують, що найкритичнішими факторами, які перешкоджають Україні веденню бізнесу є: корупція, ускладненість з доступом до фінансів, інфляція, політична та валютна нестабільність, високі податки, складна та неефективна державна бюрократія, ускладнене податкове законодавство, часта зміна уряду, недостатня здатність до інновацій, злочинність, низька якість охорони здоров'я.

Результати глобального рейтингу простоти ведення бізнесу (Doing Business 2016) теж не найкращі, Україна займає 83 місце. Реформа - спрощення реєстрації бізнесу країна посприяла у підвищенні рейтингу. У 2015 році Україна піднялася в рейтингу на 16 позицій, цього року на 13 місце.

Отже, аналізуючи рух ПІІ в Україні можна виявити низку проблем, які заважають ефективному розвитку інвестування. Інвестиції, які одержує країна розміщені територіально нерівномірно. Оскільки величини інвестицій по регіонах України суттєво відрізняються, то наслідком цього випливає регіонально-різний економічно-соціальний розвиток країни. Здебільшого інвестори здійснюють інвестиції в уже розвинені сфери економічної діяльності. Важливим аспектом зменшення інвестицій є нестабільність валюти, воєнні дії на Східній Україні, корупція, проблеми у судовій системі, нестабільність політичної ситуації.

Зараз, в Світовій економіці, діють заходи лібералізації інвестиційної політики й унеможливлення дискримінаційних заходів щодо різних категорій іноземних інвесторів, а також забезпечення захисту інтересів інвесторів. Державна інвестиційна політика повинна бути спрямована на створення загальних інституційних та економічних умов реалізації для залучення й ефективного використання в економіці країни іноземних інвестицій (включаючи матеріальні та фінансові ресурси, прогресивну техніку, нові технології та управлінський досвід).

У розвинених країнах діє принцип одержання іноземними інвесторами національного статусу господарської діяльності. Організація економічного співробітництва та розвитку пропонує надавати господарські права на керування підприємством для іноземних інвесторів такі ж, як і для населення. Така діяльність буде сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україну.

Система прав та інтересів іноземних інвесторів має три рівні:

* рівень законодавства країн-одержувачів;

* багатосторонній рівень;

* двосторонній рівень.

Протягом останніх років інвестиційна політика багатьох країн характеризувалась лібералізацією й спрощенням процедур здійснення іноземних інвестицій, відбулася активізація зусиль регулювання іноземних інвестицій.

Відбувається подальше розширення системи міжнародних інвестиційних договорів МІД. Також спостерігається прагнення максимально поєднати інвестиційну та інші форми політики, що має наметі вирішення загальних економічних, соціальних та екологічних питань.

В умовах кризи та нестабільної економіки ( війни) в Україні, погіршується інвестиційна привабливість країни та, відповідно, інвестиційний клімат. Особливого значення набуває пошук шляхів удосконалення замученості іноземних інвестицій на регіональному та національному рівнях.

Основними передумовами необхідності залучення ПІІ є:

...