Міжнародні інвестиції та розвиток економіки України

* потреба залучення додаткових іноземних джерел прямого фінансування;

* іноземні інвестиції генерують сучасні технології;

* підвищення конкурентоспроможності для боротьби з монополізмом;

* при довгостроковому іноземному інвестування відбувається входження раїни-реципієнта у світовий цикл руху капіталу;

* можливість виходу українських підприємств на міжнародний фондовий ринок тощо.

Для активізації іноземних інвестицій в Україну потрібна:

* стабільність правового середовища;

* стабільна фінансова система (припинення воєнних дій на Сході України);

* чіткі норми повноважень державної влади щодо процесу регулювання ПІІ;

* дотримання принципу «єдиного вікна» під час оформлення капіталовкладень і реалізації інвестиційних проектів( тобто спрощення процедур узгоджений одержання дозвільної документації);

* сприятливий інвестиційний клімат (підтримка інвесторів після здійснення капіталовкладень, яка надається іноземним компаніям після їх заснування і під час здійснення діяльності);

* лібералізація ділової активності (зняття бар'єрів при ввезенні в країну сучасного технологічного устаткування, необхідного для модернізації діючих підприємств);

* соціальна спрямованість (стимулювання іноземних інвестицій для створення додаткових робочих місць, вирішення проблем розвитку соціальної інфраструктури, охорони здоров'я, освіти, науки тощо);

* подолання корупції;

* формування системи державних гарантій та страхування інвестицій від некомерційних ризиків

Існують методи залучення ПІІ в Україну як планування, прогнозування, управління, фінансування, регулювання, координація та контроль.

У методі планування відбувається складання планів залучення і використання інвестицій на рівні окремого інвестиційного проекту, регіону та держави в цілому. Формування стратегії залучення ПІІ має такі етапи як: вибір цілей розвитку, оцінка джерел інвестування, обґрунтування структури розподілу інвестицій, вибір проектів, обґрунтування доцільності обраної стратегії.

Метод прогнозування поділяється на три групи: прогнозування можливих інвестиційних потоків, прогнозування потреби в залученні інвестицій, оцінка можливого досягнення економічної ефективності.

Метод управління передбачає втручання у процес залучення прямих іноземних інвестицій з метою регулювання пропорцій та забезпечення досягнення запланованих результатів. Тут притаманні такі складові: визначення макроекономічних умов залучення іноземних інвестицій, механізм оцінки ефективності залучення та використання іноземних інвестицій.

Завданням методу фінансування є визначення то оптимізація основних джерел залучення інвестицій та забезпечення нових джерел фінансування.

Метод регулювання передбачає координацію умов залучення та використання прямих іноземних інвестицій.

В методі координації та контролю проводяться інформаційні кампанії, надається допомога та послуги в процесі залучення іноземних інвестицій.

Під час здійснення інвестицій в країни, що розвиваються, та в країни з перехідною економікою, інвестор ризикує, що в разі зміни законодавства може залишитись без очікуваних фінансових результатів, тому важливим є створення гарантій.

Серед важливих інструментів стимулювання прямих іноземних інвестицій в Україні система гарантій охоплює:

* гарантії стабільності умов здійснення інвестиційної діяльності;

* гарантії захисту іноземних інвестицій незалежно від форм власності (іноземним інвесторам надається режим рівноправності, що унеможливлює застосування заходів інвестиційного характеру, які б могли мішати управлінню чи використанню інвестиціями);

* гарантії від незаконних дій влади та їх посадкових осіб;

* компенсація та відшкодування збитків інвесторам;

* гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;

* гарантії переказу прибутків та використання доходів від інвестиційної діяльності;

* Спеціальні програми сприяння експорту, програми сприяння малого та середнього бізнесу, програми розвитку високих технологій тощо.

Отже, для залучення прямих іноземних інвестицій України потрібно підняти інвестиційну привабливість країни для потенційних інвесторів. Для цього треба здійснити певні кроки, які сприятимуть інвестиційного клімату. Одними з головних, на сьогодні, причин низької інвестиційної привабливості України є фінансова (валютна) та політична нестабільність, корупція та відсутність спрощених процедур узгодження та одержання дозвільної документації.

Після жорстокої фінансово-економічної кризи, в якій Україна була серед найбільш потерпілих, економіка нашої країни демонструє поступове піднесення. Кризові процеси сповільнюються, і так як і Україна її торговельні партнери поступово до макроекономічної стабілізації, яка з одного боку знизила глобальні ризики для економічної активності, а з іншої дала змогу започаткування економічного зростання в економіці України.

Економічне зростання відновлюється за допомогою нових науковотехнологічних досягнень і наявних факторів виробництва.

Щодо проблем економічного зростання України можна віднести насамперед таку, яка полягає в тому що, через недостатню кількість в органах місцевої влади кваліфікованих працівників, а саме фінансових менеджерів здатних прорахувати ефективність інвестиційного проекту та термін його окупності. Для вирішення цієї проблеми, державі варто розробити програму з надання інформаційних послуг органам місцевого самоврядування щодо операцій на ринку займів, провести консультації та практичні навчання робітників у цій важливій сфері, адже від цього залежить робота на місцях і загалом результат по всій Україні.

Також сприятливим кроком до стабільності економічного зростання в Україні стане створення комунальних інвестиційних банків із напрямками такої діяльності- інвестування проектів розбудови економічної та соціальної інфраструктури. Суть цих проектів у тому, що це надасть змогу здешевити вартість транспортних, комунікаційних послуг, здешевлення продукції та послуг, які виробляються на підприємництві, а інвестування перспективних проектів малого бізнесу розглядатимуться як пріоритетні завдання економічного розвитку регіонів, а в подальшому в Україні.

Отже, економічне зростання в Україні має відновлювальний характер. Для створення бази довгострокового економічного зростання потрібно забезпечити реальні конкурентні переваги національної економіки через її структурні перетворення та сучасні технології.

Також слід додати те, що в основі економічного зростання країни лежить державна політика, яка охоплює велику кількість частин регулювання, важливою її складовою є фінансова політика, яка визначає пріоритети в розвитку фінансових відносин і повинна забезпечувати фінансову стабільність.

Тобто для стабільності економічного зростання України потрібно удосконалювати стійкість банківської системи, стан платіжного балансу, а також фінансова стабільність залежить від обсягів внутрішньої і зовнішньої заборгованості, коливання курсів валют, обсягу грошей в обігу, темпів інфляції та інших чинників. Варто зазначити, що ключову роль у забезпеченні фінансової стабільності відіграє банківська система.

Стабільність банківської системи формує передумови ефективного функціонування економіки, забезпечує керованість фінансового ринку й оптимальну рівновагу між попитом і пропозицією грошей. Досягнувши бажаних результатів стабільності банківської системи, необхідно формувати пріоритети фінансової політики, спрямовані на забезпечення економічного зростання за рахунок проведення інституційних і структурних перебудов у банківській системі, оскільки розвинута і стабільна банківська система є передумовою економічного зростання.

Для досягнення стабільності економічного зростання потрібно виконати такі завдання:

* формування впливових інструментів регулювання розмірів та структури грошової пропозиції з метою мінімізації монетарних чинників інфляційних процесів;

* зведення до мінімуму немонетарних чинників інфляції;

* розбудова на пріоритетних засадах системи інвестиційного кредитування структурної модернізації реального сектору економіки;

* зниження валютних ризиків

Стратегічні напрями і пріоритети політики економічного зростання в Україні, обґрунтовані експертним аналізом сучасного соціально-економічного становища країни, визначені низкою офіційних документів, зокрема у «Звіті економічних реформ України на 2016-2017 роки» , «Щорічне послання Президента України до Верховної Ради України», «Стратегія розвитку України у період до 2020 року».

Зокрема, у Звіті економічних реформ України на 2016-2017 роки, розробленій на виконання поставленого Президентом України завдання з відновлення економічного зростання й модернізації економіки країни, вказано, що "реформи будуть спрямовані на побудову сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної й ефективної системи державного управління, і зрештою - на підвищення добробуту українських громадян". Програма охоплює широкий набір стратегічних перетворень за п'ятьма напрямами:

1. Створення базових передумов економічного росту через утримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи.

2. Формування режиму максимального сприяння бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України.

3. Модернізація інфраструктури й базових секторів шляхом усунення усталених структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі

4. Збереження й розвиток людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування.

5. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади.

У Посланні Президента вказано, що фінансово-економічна криза відіграла для України роль каталізатора модернізації, спонукаючи до усвідомлення необхідності зміни моделі економічного розвитку в межах "нової хвилі" реформ, ..., спрямованих на суттєве збільшення ефективності використання ресурсного потенціалу країни, підвищення рівня його капіталізації, запровадження новітніх дієвих інструментів економічного регулювання.

Для України шляхи вдосконалення економічного зростання означає:

- підвищення дієвості державної економічної політики в умовах зростаючих викликів для її суверенності з боку посткризового глобалізованого світу;

- зміцнення конкурентоспроможності економіки та підвищення продуктивності праці як підґрунтя забезпечення довгострокової стабільності та динамічності економічного зростання і поліпшення соціально-економічних показників;

- модернізацію системи соціального захисту населення, для надання їй ефективності з метою подолання бідності та забезпечення стабільного добробуту громадян.

Висновок

Отже, прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - це здебільшого довгострокові капіталовкладення, які здійснюють у підприємства (що перебувають за кордоном), та забезпечують участь інвестора в управлінні та в контролі даного підприємства.

ПІІ спрямовані на отримання максимального прибутку на капітал, підприємницького прибутку, прямих та непрямих вигод від контролю над фірмою. За допомогою іноземних інвестицій можна покращити економічний розвиток країни, стимулювати конкурентоспроможність, збільшити кількість нових робочих місць, отримати нові технології виробництва та менеджменту, стимулювати експорт. Інвестиції є також джерело не позичкового капіталу, та валютних надходжень.

Інвестування ПІІ в Україну можливе при:

* купівлі частки діючого підприємства;

* створення нових філій чи підприємств, що будуть повністю належати іноземним інвесторам;

* міжфірмові злиття та поглинання;

* стратегічне партнерство;

* за допомогою дозволу на користування українською землею та її природними ресурсами.

Проаналізувавши ПІІ в Україні за останні роки можу зробити висновки, що теперішня нестабільна політична та економічна ситуація в країні (війна) негативно посприяла на залучення прямих іноземних інвестицій в Україну. Інвестиції на території країни розміщені нерівномірно, тому в деяких регіонах є відповідний рівень соціального та економічного розвитку. Якщо показник рейтингу конкурентоспроможності GCI України за 2015 впав з 74-го на 79-те місце (в порівнянні з 2014 роком), то показник рейтингу простоти ведення бізнесу (Doing Business 2016) за допомогою певних реформ зріз на 13 позицій і Україна займає 83 місце (хоча це теж не найкращий показник).

Для підвищення інвестиційного клімату в Україні потрібна перш за все фінансова та політична стабільність та ефективна боротьба з корупцією. Важливим 24 аспектом для прийняття рішень інвесторам відіграє також місткість та доступність до місцевого ринку, можливість закріплення на перспективних ринках збуту, стабільне законодавство, наявність пільг для іноземних інвесторів, відносний рівень добробуту та купівельної спроможності населення.

Отже, інвестиції відіграють одну із базових ролей у розвитку економіки даної країни. Інвестиції впливають на загальний ріст економіки тієї чи іншої країни. Інвестиційним кліматом можна назвати узагальнену харaктеристику сукупності соціальних, економічних, організаційних, юридичних, політичних, соціокультурних факторів, що в сукупності і формують привабливість і доцільність інвеcтувaння в ту чи іншу господарську систему. Створення економічнопозитивного інвестиційного клімату в Україні на даний момент залишaється одним із першочергових завдaнь, реалізація якого впливає на cоціально-економічну динаміку, ефективність залучення в світовий поділ праці та можливості модернізації на цій основі національної економіки.

Зрозуміло, що стaном на сьогодні створення сприятливого інвестиційного клімaту є одним із найвaжливіших кроків для України. Доcлідження інвестиційного клімату країни та шляхів його удосконaлення вважається надaктуальною темою, оскільки привабливість будь-якої держави для втілення в ній інвестиційної діяльності іноземними і вітчизняними інвеcторами залежна напряму від стану інвестиційного клімату.

Було проaналізовано теоретичні прaці, систематизовано теоретичні знання, в яких досліджується формування інвестиційного клімату в Україні, визначено фактори, що впливають на формування інвеcтиційного клімату в Україні:

1. Політичні фaктори. Включають в себе рівень корупції, відношення та лояльність державної влади до бізнесових структур, ризики, що пов'язані зі зміною влади.

2. Економічні чинники, що стaновлять оцінку покупки нерухомості, ціну необхідних ліцензій і патентів, ставки оподаткування, ставки за кредитами, рівень зарплат (вартість робочих ресурcів).

3. Інфраструктурні фактори, що включають в себе зручність місцерозсташування конкретного бізнесу, присутність комфортабельної транспортної інфраструктури, доступність потрібної сировини та матеріалів.

4. Соціальні чинники.

Під даною категорією розуміємо присутність потрібних робочих ресурсів, наявність споживачів продукції, сприятливе відношення людей до бізнесу, аналіз ризиків потенційних акцій протесту, страйків, криміногенна ситуація в регіоні.

На сьогодні, необхідно створювати такий інвестиційний клімат, щоб він був сприятливий як для вітчизняних інвесторів так і для іноземних. Необхідню умовою для цього є стабільні умови праці та робочі місця, адже для збільшення притоку інвестицій в країні необхідні певні гарантії розвитку того чи іншого бізнесу. Відповідно, єдиним шляхом досягнення даної цілі є проведення ефективних економічних реформ.

Отже, незважаючи на велику кількість проблем у економіці, недоліки та далекоглядність більшості реформ, які проводить сьогоднішня українська влада, Україна залишається привабливою для інвестицій, вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що економічне зростання - це процес збільшення товарів та послуг, які виробляє національна економіка або по іншому це збільшення реального обсягу ВВП і НД.

Економічне зростання залежить від кількості та якості економічних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, а також від продуктивності праці, яке відбувається на основі впровадження НТП. Оскільки основними чинниками економічного зростання є: праця, капітал, земля та підприємницькі здібності. Вони є між собою тісно взаємопов'язані та переплетенні.

Також можна зробити висновки щодо економічного зростання в Україні на основі аналізу, а саме, щоб досягти економічного зростання та стабільності потрібно брати досвід країн Великої сімки, адже всі ці держави мають досить високий показник ВВП, експорту, імпорту та розвитку НТП. В Україні є велика база для того, щоб досягнути максимально можливий показник економічного зростання і це можливо.

За останні два роки розвиток економічного зростання в Україні покращився завдяки економічній політиці: курсу уряду на заборону бартерних розрахунків та взаємозаліків, реформуванню сфери державних фінансів, змінам у податковій системі, грошово-кредитній та фінансово-валютній політиці, упорядкуванню енергетичної сфери. Увесь цей перелік чинників суттєво вплинув на позитивні економічні зрушення, але цей відсоток не на стільки великий як хотілося б.

Адже головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.

З урахуванням сучасного макроекономічного стану очевидна необхідність розроблення нового підходу до розв'язання проблем економічного зростання в Україні. Цей підхід повинен поєднувати у собі заходи грошовокредитного регулювання і політику розвитку виробництва із залученням усіх можливих фінансових ресурсів. Безпосередній механізм проведення необхідних для досягнення економічного зростання перетворень досить складний. Він передбачає поєднання різноманітних заходів не тільки економічного, а й законодавчого характеру. Всі зусилля держави повинні бути спрямовані на створення умов для першочергового освоєння вітчизняними товаровиробниками внутрішнього ринку.

Список використаної літератури

1.Білецька Л. В. Економічна теорія: Навчальний посібник / Л. В. Білецька, Білецький О. В., Савич В. І. - К: Центр учбової літератури, 2009. - 682 с.

2. Еволюція теорій економічного зростання: [Економічний ресурс]. - Режим доступу: http://repository.hneu.edu.ua.

3. Економіка України на шляху від депресії до зростання: джерела, важелі, інструменти:[Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://old.niss.gov.ua/. 4. Єфименко Т. І. Економічне зростання - основа підвищення добробуту громадян / Т. І. Єфименко // Фінанси України. - 2008. - №8. - с. 3 - 12.

5. Жаліло Я. А. Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності / Я. А. Жаліло // Національний інститут стратегічних досліджень. Аналітична доповідь. - Київ. - 2012. - 33 с.

6. Заблоцький, Б. Ф. Національна економіка [Текст] : підручник / Б. Ф. Заблоцький. - 2-ге вид. - Львів : Новий світ - 2000, 2011. - 359 с. - (Вища освіта в Україні). - Режим доступу : http://library.tneu.edu.ua

7. Зверяков М. І. Перспективи формування нової активності економічного зростання / М. І. зверяков // Фінанси України. - 2007. - №9. - С. 59 - 66.

8. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / За ред. В. В. Кириленка. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - 233 с.

9. Ковальов В. В. Економічне зростання: теоретичний аспект / В. В. Ковальов // Збірник наукових праць. Європейський вектор економічного розвитку. - 2012. - №2(13). - С. 393 - 395.

10. Ковальчук В. Історія економічних вчень: Навч.-метод. посібник / В. Ковальчук, М. Сарай. - Тернопіль: Астон, 2002. - 126 с.

11. Комарницький І. Ф. Економічна теорія: Навчальний посібник / І. Ф. Комарницький. - Чернівці, 2006. - 334 с. 24

12. Мазурук П. П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник / П. П. Мазорук. - К. Знання, 2006. - 477 с.

13. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія: У трьох томах / С. В. Мочерний. - К: Академія, 2000. - 864 с.

14. Онуфрик П. І., Табачук А. Я. Економічне зростання, сталий розвиток та українські реалії / І. П. Онуфрик, А. Я. Табачук // Науковий вісник НЛТУ України. - Львів. - 2009. - №19(7). - С. 180 - 186.

15. Особливості моделі економічного зростання України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua.

16. Павлюк А. П. Пріоритети інвестиційної політики в контексті модернізації економіки України / А. П. Павлюк // Національний інститут стратегічних досліджень. Аналітична доповідь. - Київ. - 2013. - 48 с.

17. Перепьолкіна О. О. Економічне зростання в умовах перехідної економіки / О. О. Перепьолкіна // Фінанси України. - 2005. - №5. - С. 110 - 121.

18. Попова В. Реалії та перспективи економічного зростання в Україні / В. Попова // Економіка України. - 2007. - №6. - С.23 - 29.

19. Ткаченко Ю. В. Регіональна економічна політика як складова економічного зростання / Ю. В. Ткаченко // Збірник наукових праць. - Київ. - 2012. - №1(17). - С.18 - 32.

20. Чирак, І. М. Нова економіка [Текст] : навч. посіб. / І. М. Чирак ; відп. за вип. В. В. Козюк. - Тернопіль : ТНЕУ, 2016. - 236 с. - Режим доступу : http://library.tneu.edu.ua/images/stories/zmist/2015/літн/Нова економіка.pdf. - До 50-річчя ТНЕУ.

Додаток 1

Прямі іноземні інвестиції в Україні з 2002 по 2019 рр. (млн. дол. США)

Размещено на Allbest.ru