Відносини Європейського Союзу та України

Одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до ЄС, зокрема з набуттям членства в СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності [8, 30c.]

Складність переходу на європейський рівень цін. Після вступу до ЄС Україна у короткостроковій перспективі ризикує стикнутися з ризиками та недоліками, з якими, стикнулися Польща чи прибалтійські країни, тобто з проблемою переходу на європейський рівень цін, який призводить до різкого подорожчання товарів першої необхідності. Наприклад, після не останнього розширення Європейського Союзу населення спільноти збільшилося на 20%, а його сумарний ВВП - лише на 5%. Нові громадяни Євросоюзу порівняно бідні й різниця в доходах колосальна - житель Люксембургу за місяць заробляє стільки, скільки латиш за рік.

Але, на жаль, за прогнозами економістів, наша країна до 2020 року не стане членом ЄС, оскільки на даний момент ЄС переживає кризу. Також вступ України до цього інтеграційного об'єднання унеможливлюється тим, що до ЄС приєднається країна, яка потребуватиме дуже серйозних компенсацій від закриття цілих галузей промисловості. Оскількив ЄС є строго квотована планова економіка, яка передбачає, що кожна держава, яка вступає в Європейський Союз, повинна включатись у спільний ринок і відповідно вона повинна запроваджувати квоти на виробництво тієї чи іншої продукції, тому для ЄС на даному етапі не вигідно приймати Україну до себе і це і є однією із проблем інтеграції України [16, 359-410 ст.].

Ще однією проблемою інтеграції України до ЄС є не гармонізоване до європейських стандартів українське законодавство. Повинна здійснитись адаптація українського законодавства із європейським. Це має здійснюватись за рахунок реформування української правової системи та поступове приведення її у відповідність із європейськими стандартами. Ця адаптація повинна охопити приблизно усі сфери права, такі як: приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, життя та здоров'я, навколишнього середовища та багато іншого. Але на даному етапі для України здійснення таких заходів є неможливими [23, 236c.].

Щодо загроз від вступу України до ЄС їх виділяють - політичні, економічні та соціальні. Політичні загрози - це небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом. Економічні загрози - передбачають можливе переміщення до України шкідливих виробництв, використання України як сировинного придатку. Соціальні загрози несуть на меті поглиблення демографічного спаду, незаконна міграція та відплив кадрів [20, 25c.].

Щодо інтеграційних процесів України в контексті даного дослідження слід розуміти, що європейська інтеграція для України є шляхом покращення та модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вільний рух в середині інтеграційного об'єднання кваліфікованої робочої сили, товарів, послуг, а також це все передбачає вихід на єдиний спільний ринок. Співробітництво України з ЄС сприятиме наближенню нашої держави до високих європейських стандартів, підвищенню рівня життя та добробуту населення.

Таким чином, процес євроінтеграції складний і тривалий. Єврооінтеграція має не тільки позитивні наслідки, але й негативні. Однією з умов їх усунення є прийняття Конституції ЄС. Без створення відповідного законодавства ЄС неможливе вирівнювання соціально-економічного розвитку країн-членів ЄС. Ще однією з проблем є сприйняття європейських цінностей, адже «європейський вибір України потребує відповідних змін не тільки у правовій системі держави, а й у правовому мисленні населення країни для досягнення цієї мети». З огляду на зазначене вище, Україна може стати членом ЄС лише через 10-15 років. За цей час необхідно вирішити багато проблем: подолати бідність, побудувати демократичну, правову державу, проводити необхідні природо-захисні заходи і т. д. [15, 258c.].

Основними формами співробітництва України та ЄC на сьогодні є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. ЄC є, по суті, найбільшим міжнародним донором для України. Пріоритетами допомоги, що надається в межах програми TACIS, є ядерна безпека та захист довкілля, реструктуризація державних підприємств, розвиток приватного сектора економіки.

Щодо торгівлі, то хоча CC є основним торговельним партнером України поза Співдружністю Незалежних Держав, для ЄС торговельні потоки з Україною видаються незначними (0,42 % загальної торгівлі ЄС) [15,45c.].

Крім того, в останні роки Україна переживає стан постійного дефіциту у торгівлі з ЄС. Щодо прямих іноземних інвестицій країн ЄC в Україну, то вони не вельми значні порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи. Ситуація пояснюється високим рівнем ризикованості операцій на ринку України, що робить її непривабливим інвестиційним ринком для Євросоюзу.

Шлях до покращення становища і шлях України до Європейського Союзу лежить сьогодні в царині внутрішніх соціально-економічних та політико-адміністративних перетворень відповідно до «Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», затвердженої указом Президента України від 11 червня 1998 року і своєрідної відповіді CC на намагання України, що міститься у «Спільній стратегії Європейського Союзу щодо України» (надалі Спільна стратегія), ухваленій на Гельсінському саміті Євросоюзу 11 грудня 1999 року [6, 54c.].

Підводячи підсумок, треба зазначити, що при вступі до ЄС Україна отримає ряд значних переваг, але щоб уникнути існуючих загроз треба поступово впроваджувати стратегічні напрями розвитку ЄС в українську економіку та розробити програму дій щодо безболісної інтеграції України, із урахуванням існуючих загроз та досвіду країн, які нещодавно вступили до ЄС.

Висновки

Отже, приєднання України, в загальному, відповідає її національним інтересам за умови врахування наданих нижче рекомендацій, об'єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.

Інтеграція до Європейського Союзу є шансом для України остаточно перетворитися на стабільну державу, яка володіє незаперечними перспективами на майбутнє. Досвід другої половини XX століття доводить, що жодні специфічні умови та особливості національного розвитку, кризові стани та внутрішні трансформації не можуть відкласти неминучу дію об'єктивних законів глобалізації розвитку.

З даної роботи можна дійти до переконання, що в результаті вступу до ЄС найбільше переваг Україна може отримати в політичній та економічній сферах у зв'язку із її залученням до співтовариства, яке активно та успішно акумулює досвід та зусилля своїх членів задля досягнення надійної колективної міжнародної безпеки, ефективно використовує ресурси та потенціал країн в економічній і фінансовій сферах, в ЄС створені умови для всебічного розвитку підприємництва, чим заохочується свобода діяльності та пошук новітніх прогресивних форм господарювання, розумними методами обмежується монополія та схвалюється конкуренція, що позитивно впливає на ріст ВВП, економічний простір Євросоюзу захищений від проникнення демпінгових товарів, що стимулює зростання експортної складової торгового обороту.

Політика євроінтеграції не може бути мотивацією внутрішніх українських перетворень. Прийняття окремих європейських цінностей необхідне не для того, щоб потрапити до ЄС, а для того, щоб зробити нашу економіку більш продуктивною, технологію державного управління - більш ефективною, людську особистість - більш захищеною від різного роду загроз, а кінцевим результатом - політично, матеріально та морально забезпеченими потребами населення України.

Враховуючи той факт, що Україна має важливе економічне та політичне значення для розвитку Європейського континенту, ЄС з самого початку взяв курс на встановлення прагматичних відносин з Україною, які передбачали поступове розширення та поглиблення взаємодії з одночасним втіленням Україною необхідних інституціональних, економічних, та правових реформ, які б наблизили її до відповідних стандартів ЄС. Наразі, між Україною та ЄС була укладена Угода про асоціацію, яка передбачає економічну інтеграцію України до єдиного внутрішнього ринку ЄС та політичну асоціацію. Причому, виходячи із тексту угоди, можна побачити, що хоча вона прямо не вказує на можливість політичної інтеграції України до ЄС, тим не менш, непрямим чином обумовлює таку можливість.

ЄС на сьогодні залишається цивілізаційним вибором українського народу, зовнішнім чинником національної безпеки, взірцем для побудови економічної системи та політичних інститутів, рушієм інституційних перетворень і донором для надання економічної допомоги. Тому євроінтеграційний курс для України є безальтернативним, хоча на цьому шляху нас чекає безліч труднощів, випробувань, розчарувань, усвідомлення необхідності здорового національного егоїзму та прогнозування наслідків зовнішньополітичних і економічних рішень, а також позбавлення від ілюзій отримання вагомої зовнішньої допомоги та швидкого вирішення зовнішніми агентами наших внутрішніх глибинних проблем. Економічна інтеграція як процес розвитку стійких взаємозв'язків і поглиблення поділу праці, форма зближення і посилення взаємодії національних економік може надати поштовх для розвитку продуктивних сил та модифікації виробничих відносин. Однак інтеграція не в змозі замінити здорову економічну політику, націлену на розвиток внутрішнього ринку та накопичення внутрішніх заощаджень, підвищення національної конкурентоспроможності та активізацію інвестиційно-інноваційної діяльності, залучення довгострокових іноземних інвестицій та формування сильних і ефективних національних компаній.

Проаналізувавши відносини між Україною та ЄС у XX століття, можна дійти висновку, що тільки після набуття Україною Незалежності, Україна та ЄС стали тісно співпрацювати у багатьох сферах. До цього Україна не вела із ЄС ніяких переговорів та не мала за мету вхід у ЄС.

Основними цілями співпраці України та Євросоюзу є безпосередня інтеграція України в ЄС та активна участь в Союзі.

Характеризуючи сучасний стан відносин між Україною та ЄС, можна сказати, що уже від початку 2000-х років Україна активно веде переговори про євроінтеграцію. Також варто зазначити, що події 2014 року значно вплинули на подальший розвиток відносин між Україною та ЄС. Україна чітко та впевнено крокує до Союзу та має на меті як найшвидший вступ в ЄС.

Отже, дана мета, що була сформована та викладена на початку роботи, яка полягає у дослідженні відносин між Україною та ЄС, та визначенні наслідків вступу нашої держави у Євросоюз, успішно виконана.

Список використаних джерел

1. Вахудова М. А. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму/ М. А. Вахудова; пер. з англ. Т. Цимбала. -К.: Києво - Могилян. акад., 2009.-380 c.

2. Вплив Євроатлантичної інтеграціїна соціально-економічне та політичне становище України / нац. центр з питань євроатлант. інтегр. України. -К.: Знання, 2007.-24 c.

3. Горюнова Є. О. Євроінтеграція : навч. посіб./ Є. О.Горюнова. -К.: Академвидав, 2013.-224 c.

4. Європейська інтеграція: навч. посіб. для вузів. -2-ге вид., переробл. і доповн.. -Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Л. Українки, 2011.-760 c.

5. Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики / за ред. О. В. Снігир. -К.: НІСД, 2010.-64 c.

6. Європейська інтеграція України: сучасні наук. дослідж. і розробки/ Нац. ун-т "Острозька академія" ; Ін-т глобал.стратегій управління; за ред. І. Д. Пасічника, О. М. Руденко. -Острог: Вид-во Нац. у-ту " Острозька академія", 2013.-66 c.

7. Європейська і євроатлантичнаінтеграція очима молоді : Збірка робіт. -Харків: ВД"Райдер", 2006.-169 c.

8. ЄС та європейськаінтеграція : Інфом.-довід. матеріали. -Полтава: Центр Європейської інформ., 2006.-32 c.

9. Інструмент європейського сусідства і партнерства - нові можливості для України / За ред. Н. Андрусевич. - Львів, 2008. - 160 с.

10. Калитчак Р. Г. Регіоналізм у європейських інтеграційних процесах/ Р. Г. Калитчак. -К.: Знання, 2007.-303 c.

11. Камінська Н. В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна : монографія/ Н. В. Камінська. -К.: КНТ, 2014.- 413 c.

12. Клинова-Дацюк Г. Д. Україна та інтеграційні процеси в сучасній Європі : навч. посіб./ Г. Д.Клинова-Дацюк; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. -Рівне: НУВГП, 2012.-189 c.

13. Мужикова Н.М. Адаптація соціальної політики та трудового законодавства України до стандартів ЄС : Навч. посіб/ Н.М.Мужикова, В.Ф.Пузирний, Л.А.Семиног. -Чернігів: Деснян. правда, 2007.-170 c.

14. Національний Конвент Українищодо ЄС : рек. робоч. груп/ Укр. незалеж. центр. політ. дослідж.; за заг. ред. В. Лупація, Ю. Тищенко. -К: Україна, 2013.-92 c.

15. Основи європейської таєвроатлантичної інтеграції України : навч. посіб./ за заг. ред. В. П. Горбуліна. -К.: Євроатлантикінформ, 2006.-415 c.

16. Патика Н. І.Міжнародні економічні відносини : навч. посіб./ Н. І. Патика; О. В. Мартинюк, Д. Г. Кучеренко ; Ін-т підготов. кадрів держ. служби зайнятості України. -К: ЦУЛ, 2013.-560 c.

17. Прогноз міграції міжЄС, країнами Вишеградської четвірки та Східною Європою : наслідки скасування візового режиму, черв. 2014 р/ ред. М. Ярошевич, М. Ласінська, О. Бетлій. -Варшава: Центр схід. дослідж., 2014.-173 c.

18. Сиденко В. Р. Глобализация - европейская интеграция - экономическое развитие : украинская модель : в 2-х т, Т. 2 : Европейская интеграция и экономическое развитие/ В. Р.Сиденко. -К., 2011.-376 c.

19. Сидорук Т. В. Європейська політика сусідства та відносини Україна-ЄС / Т. В.Сидорук. -Острог: Острозька акад., 2008.-210 c.

20. Соколовська Я. Яка інтеграція потрібна Україні : 9 питань про головне/ Я.Соколовська. -К.: Известия в Украине, 2013.-30 c.

21. Стандарти роботи змолоддю в сфері інформування про європейську інтеграцію : рек., історії успіху, матеріали проекту/ Центр європ. ініціатив. -Суми, 2010.-55 c.

22. Шеретюк О. Євроінтеграційні імперативи України/ О.Шеретюк . -Рівне: Зень О. М., 2006.-137 c.

23.Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. № 55-XII //

Відомості Верховної Ради УРСР, від 31.07.1990, 1990, № 31. Ст. 429.

24. Конституція України / Верховна Рада України: Офіц. вид. - К.:

«Парламентське вид-во», 1996. - 160 с.

25. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Закон України № 1629-IV від 18.03.2004 р.// Відомості Верховної Ради України, від 16.07.2004, 2004, № 29, ст. 367.

26. Беззуб І. Сучасний стан і перспективи української євроінтеграції. - [Електронний ресурс.] // Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php? option=com_content&view=article&id=120.

27. Чорнопищук Я.В. Конституціоналізація процесу європейської інтеграції України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Одеса. - 2013. - 19 с. 28. Березовська І.А. Лісабонський договір як правова основа для регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу та його вплив на договірні відносини з Україною // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук.праць. - вип 82. - Ч.1. - К.: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2008. - С.62-67.

29. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз : заснування та етапи становлення . Київ: Видавничий дім, 2001.- 447с.

30. Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу та Україна. - К.: Логос, 2008. - 352 с.

31. Корнієвський О.А. Європейський союз. Співробітництво між Україною та Європейським Союзом // Абетка української політики. Довідник. - К., 2002 - С.12;

31. Смирнова К. В. Європейська інтеграція та Україна. - Право України. - 2011. - № 4. - С. 153-158.

32. Європейський вибір України. Навчальний посібник. Львів : Військовий інститут, 2000.-216с.

33. Єлісєєв К. Україна і ЄС: партнерство-асоціація-членство // Дзеркало тижня. - 2009. - №16 (744). - 30 квітня - 15 травня.

34. Оpinion on EC relations with the countries of Сentral and Eastern Europe // OJ. - 1991. - 339/44-64. - Brussels.

35. Proposal for a Council and Comission Decision at the Сonclusion of the Partnership and Сooperation Agreement between the European Commities and their Member States of the One Part, and Ukraine, of the Other Part. - COM (94). - 226final. - Brussels.

36. Ratti R. Different Levels of Transborder Cooperation // Croatian International Relations Review, June 1997. - pp. 27-33.

37. Perkmann M. (2006) Construction of new territorial scales: a framework and case study of the EUREGIO cross-border region, Regional Studies 40, pp. 1-15.

38. Practical Guide on Transfrontier Co-operation / Council of Europe, 2013. - P. 9.

39. SWOT 1: Analysis and Planning for Cross-Border Co-operation in Central European Countries / ISIG & Council of Europe, 2014. - pp. 166-170. 40. Establishing a financing instrument for democracy and human rights worldwide. Regulation (EU) No 235/2014 of the European parliament and the Councilof 11 March 2014. [Електронний ресурс]. // Режим доступу:http://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014R0235&qid=1427098454152&from=EN.

Размещено на Allbest.ru