Міжнародне економічне та політичне співробітництво Української Народної Республіки та Королівства Данії (1919-1921 роки)

Размещено на http://allbest.ru

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

Кафедра україністики

Міжнародне економічне й політичне співробітництво Української Народної Республіки та Королівства Данії (1919-1921 роки)

Ольга Малюта

м. Київ, Україна

Анотація

На підставі вперше введених до наукового обігу матеріалів автор висвітила діяльність Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки в Королівстві Данія протягом 1919-1921 рр., проаналізувала економічне й політичне співробітництво УНР та Данії.

Вивчено двосторонні контакти представництв в Україні та Данії, інформаційну діяльність голови місії УНР у Данії Д. Левицького, також інших співробітників. Інформаційна діяльність місії УНР в Данії створювала позитивний імідж Україні. Визначено пріоритети діяльності місії УНР у Данії, її вплив на те, що Данія та інші країни визнали УНР. Данія мала величезний інтерес до України як до торгово-економічного партнера. Відстежено основні напрями, пріоритети міжнародного економічного й політичного співробітництва УНР та Данії.

Міжнародна економічна і політична співпраця УНР та Королівства Данії в 1919-1921 рр. сприяла утвердженню України в світі, проте не давала можливості визволитись від окупантів. Основні напрями цієї співпраці швидко стали пріоритетами для впровадження у вільній Україні.

Ключові слова : визнання, державність, Королівство Данія, міжнародне економічне співробітництво, УНР.

Abstract

International economic and political cooperation between the Ukrainian People's Republic and the Kingdom of Denmark (1919 - 1921)

Olga maliuta

O. Bogomolet's National Medical University,

Department of Ukrainian Studies, Kyiv, Ukraine The author at first put into scientific circulation new scientific sources of the diplomatic mission of the Ukrainian People's Republic in Denmark, the activities of its government officials, the international economic, informational, political cooperation between the Ukrainian People's Republic and the Kingdom of Denmark during 1919-1921 cooperation between the Ukrainian People's Republic and the Kingdom of Denmark during 1919 -1921 years.

The author came to the conclution the Ukrainian People's Republic and the Kingdom of Denmark had fruitful cooperation in Ukraine and Denmark. The diplomatic mission of the Ukrainian People's Republic in Denmark, as as its head of mission, was de facto recognized by the Danish government. Denmark recognized Ukrainian passports and visa missions. The United States of America, Great Britain, Italy, Eastern Galicia did not let Danish citizens without their visas to the Ukrainian People's Republic mission in Denmark.

Denmark had enormous economic and trade interests in the Ukrainian people's republic. Danish steamships with goods that Ukrainian needed, were ready to go to the Ukrainian People's Republic under the banners of England and America. Denmark needed products from Ukraine. Danish traders and farmers expected a political stabilization of the situation in Ukraine. The Ukrainian People's Republic needed Danish goods, supported the farmers and intended to study their farmers in Denmark.

The author came to the conclusion that the achievements of the Mission of the Ukrainian People's Republic in Denmark were the most productive in matters of information policy and the recognition of Ukraine as an independent state. Ukraine was an important partner of Denmark's cooperation. The main idea of the article is that the adjust of economic, political, informational cooperation between the Ukrainian People's Republic and Denmark contributed to the recognition of Ukraine's independence, but in the struggle for their own statehood they became the priority of their activities in the future independent Ukrainian state.

Keywords: International economic cooperation, the Kingdom of Denmark, the Ukrainian People's Republic, recognition, Ukrainian statehood.

Королівство Данія з-поміж країн світу займає найвищі щаблі в рейтингу ООН за міжнародним індексом щастя. Високим показникам економічного розвитку цієї країни визначально сприяє один із найвищих у світі рівнів довіри власного населення. Сучасні данці мають високий рівень життя, бо, як склалось історично, вірять і довіряють один одному, владі й державі. Одним із стратегічних економічних партнерів відкритої до співробітництва Данії сто років тому стала Україна. Міжнародна економічна й політична співпраця в 1917-1921 рр. Данії та України не вивчалась. Поодинокі описи закордонного представництва другої УНР у Данії репрезентують лише - “Дипломатичні спомини” тодішнього голови надзвичайної дипломатичної місії УНР в Данії Д. Левицького Дмитро Левицький, “З дипльоматичних споминів,” Історичний калєндар-альманах “Червоної калини " на 1939рік, Річник XVIII, (1938): 70-78.. Мета наших наукових студій: вивчити та проаналізувати пріоритети і результати міжнародної економічної й політичної співпраці України та Данії у 1919-1921 рр. під час активної діяльності дипломатичної місії УНР в Данії.

Напередодні Першої світової війни 1914 р. на території України п'ять з-поміж 116 консульських установ представляли інтереси Королівства Данія. Це данські консульства в Бердянську, Катеринославі, Києві, Миколаєві, Одесі “Консульські установи в Україні 1914 року” Слабченко Євген, Дипломатична історія України, упор. Ірина Матяш, (К.: Кліо, 2016), 430, 431.. Данія у Першій світовій війні дотримувалась нейтралітету, насамперед як економічний партнер її цікавила Україна. Інтерес до розвитку економічного співробітництва поглибився по завершенні світової війни. Европейські країни, і, зокрема, Данія, відкидали співпрацю з більшовицькими теренами, до яких належала Росія.

Комісар закордонних справ Д. Левицький ще 23 грудня 1918 р. пропонував німецьким частинам не полишати демаркаційну лінію до прибуття Армії УНР. Вирішили просити Директорію УНР, аби вона звернулась до радянської влади з пропозицією припинити наступ Прохання установ та окремих осіб про видачу їм довідок, посвідчень про особу, описи іноземних представництв в Україні, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України), ф. 3696, оп. 1, спр. 59, арк. 17.. Однак другу війну більшовиків проти України зупинити не вдалося. Свідоме співробітництво України із Данією 1919 року стало альтернативою російському варіянтові співпраці, який відкидала українська влада, допоки Росія не визнала незалежності України. Доктор права Д. Левицький, що разом із С. Петлюрою належали до головної ради Українського Національного Союзу Бюлетні Українського пресового бюро в Копенгагені 1919-1920 рр., ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 10, арк. 2., був одним із тих, хто підписав у Фастові у грудні 1918 р. договір про об'єднання УНР та ЗУНР, вважаючи головною причиною інтересу до України - визвольну боротьбу проти більшовиків Дмитро Левицький, “З дипльоматичних споминів,” Історичний калєндар-альманах “Червоної калини ” на 1939 рік, Річник XVIII, (1938): 72.. Стратегічні погляди данських підприємців були звернені на південь України.

Разом з тим репрезентована фаховими дипломатами старого імперського гарту дипломатія Росії досить часто у світовій пресі псувала імідж молодій Українській Республіці. Підтверджує те, наприклад, заява від 10 січня 1919 р., яку написав секретар Українського консульського агентства в Гельсінґфорсі (нині Ґельсінкі) О. Майданюк (виконував роль кур'єра до Фінляндії) директорові департаменту чужоземних зносин міністерства закордонних справ А. Яковлевові. За день до того секретар відвідав данське консульство, щоб отримати візу для перетину транзитом (за відсутності пароплава) території Данії. Тодішній консул у Данії намагався не відкривати йому візу й наголосив, що виконував закон, який видав Микола II. Українському дипломатові О. Майданюкові, що вимагав виконувати закони УНР на її території, з неймовірними зусиллями вдалось отримати візу, тоді, як їх безперешкодно й швидко відкривали російським відвідувачам, що у більшості не мали жодного стосунку до України Листування з департаментом чужоземних зносин про дипломатичні відносини з Данією, ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 6.. Від імені українських військовополонених, що воювали на фронтах Першої світової війни, були полонені Німеччиною й зуміли втекти, 12 листопада 1918 р. до голови дипломатичної місії Української держави у Скандинавських країнах генерала Б. Баженова писав вояк А. Постернак та прохав роз'яснити, яке посольство мало поінформувати, допомогти грошима, вказати яким шляхом повертатись в Україну. Військові народились в Україні, перебували у м. Рібе на території Данії під опікою Української місії у Стокгольмі. Позаяк повноваження Б. Баженова припинено 10 січня й МЗС УНР було поінформоване лише 18 січня 1919 р., вирішувати ту проблему доручили призначеному на посаду з 10 січня 1919 р. голові Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії Д. Левицькому ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 8, 22-22 б.. Сам він у листі від 5 березня 1919 р. до МЗС УНР твердив, що призначений головою місії УНР у Данії від 14 січня 1919 р. Копії доповідей і інформацій голови місії, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 1..

Місія УНР у Данії зуміла створити вигідні умови для життя військовополонених часів Першої світової війни. У 1919 р. у Данії жило 80 воєнних, переважно перебіжчиків з Німеччини, бранців-українців. За підтримки данського уряду посольство УНР в Данії на шість місяців розмістило їх на вигідних умовах розквартирування при зразкових господарствах і молочарнях. Всі бранці-українці хотіли якнайскоріше повернутись в Україну. Зважаючи на транспортні труднощі, вони жили у доволі вигідних умовах, мали нагоду багато чому повчитись, що б знадобилось після їх повернення в Україну Там само, арк. 26..

У лютому 1919 р. данський уряд не зміг прийняти Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Данії de jure як посольство, однак через данського посла у Берліні висловив запевнення прийняти в Королівстві представництво фактично існуючої УНР. Тоді данський уряд визнав de facto УНР Там само, арк. 21 та посла Д. Левицького. У Данії радо вітали голову Надзвичайної дипломатичної місії УНР“Акти дипломатичних посольств та місій ЗОУНР за кордоном, ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк.145; ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 2. й на найвищому урядовому рівні прихильно ставились до місії. Місія УНР в Данії de facto користувалась всіма правами закордонних представництв, приймала українські дипломатичні ноти, відповідала на них, визнавала всі паспорти, громадянство, допомагаючи закордонним посольствам. У Данії жило небагато українських громадян, тому місія надавала громадянські паспорти переважно урядовцям місій, що там жили ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 21.. Країни Скандинавії (у тому числі Данія) не визнали УНР de jure. Мала країна зі самостійною закордонною політикою Данія могла визнати УНР за умови першості у цьому питанні Англії. У сільськогосподарській країні Данії чимало людей займалось посередницькою торгівлею. Данці дуже добре знали багатства України, чимало з них сподівались на майбутню торгову співпрацю з Україною. Громадяни Данії (від правих до лівих кіл) ставились до нашої місії прихильно. Багато данських фірм звертались до місії УНР у Данії із запитами про торгівлю, охочі зголошувались із заявами вступати до української армії, чимало письменників та послів студіювали українське життя, вивчали прагнення народу до самостійносте ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк.22..

Данський літературознавець, перший дослідник творчості Т. Шевченка Ґеорг Моріс Кохен Брандес, висловлював Україні найщиріший вияв пошани й відзначав, якою високою мірою симпатизував українцям в їх боротьбі за самостійність, вважаючи великою кривдою дії з боку Росії та Антанти Листи до голови місії від адресатів, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 9, арк. 51.. Ґ. Брандес дописував до українського тижневика, який видавали понад тридцятьма числами в Данії Дмитро Левицький, “З дипльоматичних споминів,” Історичний калєндар-альманах "Червоної калини ” на 1939рік, Річник XVIII, (1938): 72.. Відомий данський поет Тор Лянґе зробив переклад данською мовою української пісні “Стоїть явір над водоюо. У статті “Україна у газеті “Гольбеґ Антстідендео (від 31 січня 1919 р.) йшлось, що довголітня боротьба українців доводила: ми нація, яка змагалася за самостійність й уміла за те боротись Інформаційні бюлетні Української пресової служби в Копенгагені за окремі дати грудня 1919 р., ЦДАВО України, ф 3696, оп. 1, спр. 113, арк. 1. Штати надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії затвердили на чотири місяці у загальній сумі 10000 крб. (284800 данських крон). Платня голови місії складала 12000 данських крон Листування місії з Директорією, міністрами закордонних і фінансових справ УНР про асигнування грошей на потреби місії, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 5, арк. 1.. Кошти виплатили лише у серпні 1919 р. Через знецінення українських грошей та складність обміну виплати місії - 253 600 крб. становили всього 108459 данських крон (курс 2,34 крб. за одну данську крону) Там само, арк. 7-8.. Резолюцією МЗС від 15 січня 1919 р. визнано штати й фінансування місії, видатки на пресу (30000 крб.). Передбачені у кошторисі кошти місії виплатили ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 1.

У місії в лютому 1919 р. працювало шість осіб (голова, радник, два аташе, два урядовці) Касовий звіт Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Данії, ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 714, арк. 24.. На посаду радника місії призначили Я. Олесницького (від 8 січня 1919 р. перепризначений на посаду секретаря закордонних справ ЗУНР, радник місії до Великої Британії)ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 143.. Вже 17 лютого 1919 р. радником місії став Володимир Соловій (за фінансовими документами від 1 лютого 1919 р.) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 714, арк. 22., національно свідомий випускник вищої агрономічної школи в Англії. Він кілька місяців до того перебував у Данії, знав англійську та німецьку мови Копії доповідей голови місії Директорії УНР про організацію роботи місії, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 1; ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 144.. Урядовцями місії були Марійка Донцова та Емілія Паньків (від 15 січня 1919 р.) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 714, арк. 20, 22.. Аташе надзвичайної дипломатичної місії УНР в Данії стали мистецтвознавець Олександр Лагутенко (від 15 січня) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 714, арк. 30. та Володимир Паньків (від 25 лютого 1919 р.) Там само, арк. 37.. Урядовцем-журналістом надзвичайної дипломатичної місії УНР в Данії був Дмитро Бузько (від 19 лютого 1919 р.) Там само, арк. 316, канцеляристом - Карла Крісбенсен (ймовірно, від серпня 1919 р.) Там само, арк. 361.. Велику роль відведено торговим відносинам. Це засвідчило призначення з відповідними легітимаціями при місії аґента міністерства торгівлі та промисловості УНР в Копенгаґені фахового торгового аташе Самуеля Аківісона (Аківізона), який, напередодні Української національної революції був завідувачем київської міської контори експортно-імпортного Товариства звільнення від мит товарів та поштових посилок, мав багаторічні зв'язки із Данією ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 141; ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 714, арк.506.. Характеристики С. І. Аківісона були настільки позитивні, що голова взяв його під моральний протекторат місії ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк.13; ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 156..

Землевласник й фабрикант С. Аківісон мав двадцятилітній досвід експортної діяльності, часто бував у Данії, де провадив справи зі східноазійською пароплавною компанією та дансько-російською компанією пароплавства ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 138.. Посада торгового аташе засвідчила велику вагу торгового співробітництва, передбачила постійну ділянку праці для данської ініціативи й капіталу. Посол Д. Левицький в інтерв'ю данській пресі наголошував, що всі кола та партії України бажали її повної самостійностіТам само, арк. 141.. Завданням посла було забезпечення зв'язку з данським народом та урядом Там само, арк. 139.. Відтак 2 березня 1919 р. дипломатична місія УНР прибула до Копенгаґена ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 1.. У “Правді про спірну Україну (інтерв'ю Д. Левицького з данськими журналістами) йшлося про те, що українці мали вести війну проти Росії, тримати блокаду, доки не буде переможена російська армія та держава не стане впорядкованою й цивілізованішою. За умови перетворення Росії у цивілізовану країну й визнання нею незалежности України, українці могли б їй допомагати харчами, грішми, виплатою боргів Франції ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 136.. Оскільки привабливим і пріоритетним у співробітництві з Королівством Данія визначалось визнання незалежності України на міжнародній арені, збереження соборності й цілісності держави, економічні та сільськогосподарські взаємини, співробітники дипломатичної місії мали юридичну, економічну, аграрну освіти. Д. Левицький здобув юридичну освіту в університетах Львова та Відня, В. Соловій свого часу студіював право й агрономію у Вроцлавському університеті, М. Донцова закінчила Вищу торгівельну школу для дівчат у Відні та інструкторські курси “Сільського Господаря з шовківництва, Д. Бузько - випускник Одеської духовної семінарії та сільськогосподарського факультету Копенгаґенського університету.

Радник місії УНР у Данії В. Соловій вів переговори з послом УНР в Німеччині М. Поршем, улагоджував справу виплати дотацій місії УНР у Данії з фінансовим агентом Г. Супруном (30 березня 1919 р.), закуповував для місії карти України ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 714, арк. 188, 268.. М. Донцова контактувала з австрійським, угорським, данським консулами Там само, арк. 4,5. Аташе місії В. Паньківу доручили поїхати із дипломатичною кореспонденцією (вручити листи німецького та австрійського посольств Директорії УНР та секретаріатові ЗУНР в Станиславові), виконати роль дипломатичного кур'єра із Копенгаґена до Рівного (14 травня 1919 р.) Там само, арк. 297.. У разі потреби місія просила уряди чужоземних держав допомагати йому впродовж всієї подорожі ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 11 зв.. У січні 1919 р. двох представників від кожного із 21 дипломатичного представництва у Києві (серед них - Данського) ЦДАВО України, оп. 1, спр. 10, арк. 2; ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 59, арк. 17, 37. запросили на Трудовий Конґрес ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 59, арк. 36.. Королівське данське консульство в Києві розміщувалось у центрі міста за адресою: вул. Караваєвська, 7 (ріг Кузнечної) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 15.. Данський консул в Україні вирішував важливі зовнішньополітичні питання, які стосувались не лише його країни. Рада комісарів секретаріяту Ради Міністрів УНР 23 грудня 1918 р. уповноважила данського консула отримати від Української Народної Республіки гроші (сума 693612 крб.) й виплатити їх китайським громадянам, що працювали в інженерно-будівельних дружинах Південно-Західного фронту Там само, арк. 25, 27.. Під опікою данського консульства перебував уповноважений Китайської місії Тсу-Шау-Ян, призначений 25 липня 1918 р. у справі евакуації китайців з Києва й для захисту їх в Україні. Уряд УНР, щоб забезпечити допомогу та захист військових, цивільних, залізничних установ УНР, надав уповноваженому 21 січня 1919 р. дипломатичний охоронний лист Там само, арк. 29, 30..

Своєю чергою дипломатичний відділ департаменту чужоземних зносин МЗС УНР надавав дипломатичні посвідки, щоб виконувати різного роду доручення на території України. Зокрема, на допомогу та безперешкодний проїзд залізницею УНР - кур'єрові Київського збірного пункту Червоного Хреста в Україні А. Старикову (30 січня 1918 р.) Там само, арк. 18., проїзд з Києва до Одеси дипломатичному кур'єрові данського консульства В. Святовському (23 грудня 1918 р.) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 16., переїзд з Києва до Одеси і назад відрядженому данською місією Червоного Хреста Л. Яблукову (13 січня 1919 р.) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 21.. За поданням данського Червоного Хреста у справах військовополонених в Україні від призову до армії УНР звільнялись штатні лікарі-службовці данського Червоного Хреста (від 15 січня 1919 р.) Там само, арк. 22.. Торговий аташе УНР у Данії С. Аківісон наголошував на практичності й гострому розумі данців. Це стало причиною, маючи надію на її прихильне ставлення, у виборі Данії однією із перших країн-партнерів, до якої звернулась УНР. Посол УНР у Данії Д. Левицький репрезентував одну із шести найбільших в Европі країн (850 тис. км²), вдвічі більшу за площею від об'єднаної території Німеччини та Італії, з населенням 45 млн. осіб. Д. Левицький на час свого приїзду до Данії данською не говорив, планував брати щоденні лекції з данської мови, оскільки мав намір самостійно читати данські часописи, вивчити суспільство й народ Данії ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 137-138, 139.. Доти данка, що працювала у Надзвичайній дипломатичній місії УНР у Данії, щодня читала й перекладала німецькою мовою данські часописи, читала газети послові Д. Левицькому Дмитро Левицький, “З дипльоматичних споминів,” Історичний калєндар-альманах "Червоної калини ” на 1939рік, Річник XVIII, (1938): 73.. Під час інтерв'ю журналісти відзначили посла, як людину з широким кругозором. Він всім цікавився, володів західноевропейськими мовами ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 139.. Д. Левицький до приїзду місії до Копенгаґена здійснив офіційні візити до всіх закордонних представників, його прийняли закордонні посли й мали тривалі розмови, всі особисто або картками зробили зустрічні візити. Відтоді місія підтримувала з усіма закордонними представництвами окраїнних держав дружні взаємини. В останні місяці своєї діяльности місія увійшла в близькі взаємовідносини з посольством Польщі ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 25.. Без візи місії УНР у Данії не давали право в'їзду Східна Галичина, Великобританія, Італія, США. Д. Левицький відчував тепле ставлення до себе дипломатичних кіл. Посол УНР зустрівся із данським послом у Відні та Берліні графом Х. Мольтке за участі радника німецького посольства С. Смаль-Стоцького. Ставлення данського посла було прихильним, він відвідав Д. Левицького. Тритижнева урядова криза, тверді ціни на харчові продукти, ухвалення позички, боротьба між радикалами та консерваторами ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 147., хвороба міністра закордонних справ Данії Г. Скавеніюса завадили Д. Левицькому до 1 квітня 1919 р. вручити вірчі грамоти уряду Данії. Посол з прикрістю відзначив погіршення за два тижні міжнародного становища УНР, оскільки Европа через неясну внутрішню ситуацію в Україні не знала. як до неї ставитись, що викликало неоднозначність у дипломатичному світі.

Мала країна Данія вела самостійну закордонну політику, під впливом сильніших держав з блоку Антанти. Д. Левицький стверджував, що у країнах Антанти зі ставленням щодо України не визначились й вичікували. Симпатії, інтереси, відмінні політичні напрямки, що розбурхували данське суспільство зсередини, не проявились із належною силою назовні. Вияви публічного життя Данії відзеркалювали публічні думки Антанти ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 5, 6.. Проте данське суспільство позиціям Антанти не симпатизувало. Д. Левицький розумів, що в Данії можна провадити прихильну до української державності політику і це мало б немалий вплив на всі скандинавські країни, частково на Антанту (надзвичайно цікавилась життям нейтральних країн). З нейтральних країн було легше впливати на думку країн Антанти, ніж з центральних держав, зокрема, Швайцарії. Данія мала дійсно правдиву пресу ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 153.. Чимало українських місій саме в Данії довго очікували свого виїзду до країн Антанти. Місії УНР не впустили до Америки (від 12 березня у Копенгаґені), Великої Британії (до 1 березня - у Стокгольмі, від 1 квітня - у Копенгаґені). Оскільки Копенгаґен був невеликим містом, перебування у ньому великої кількости місій справляло гнітюче враження й несприятливо позначилось на становищі Д. Левицького. У Стокгольмі голову місії не прийняв міністр закордонних справ Там само, арк. 147-148.. Антанта (головно Франція) зневірилась у колишній Росії, хотіла зробити антибільшовицький вал з Польщі, Румунії, Чехії Там само, арк. 150.. Д. Левицький у квітні 1919 р. перебував у постійному контакті з місіями у Стокгольмі та Гаазі ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 18.. Голова Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії Д. Левицький з політичного й економічного огляду вважав за необхідність мати постійне українське представництво в Данії ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 160.. Жодна нейтральна держава (у т. ч. Данія) за офіційною інформацією радника дипломатичної місії УНР в Данії, у квітні 1919 р. не увійшла в офіційні взаємовідносини з представниками невизнаних держав. Данія не налагодила взаємовідносин з місіями Литви, Польщі, Радянської Росії (депортували), УНР, Фінляндії, що перебували на її території. Королівство забезпечувало всі права УНР, визнавало видані місією паспорти, давало можливість послуговуватись кур'єрами (забезпечено всі пільги при переїзді кордонів, фактично мали всі права дипломатичних організацій). Д. Левицький надав вірчу грамоту до міністерства закордонних справ, щоб повідомити, що він представник свого уряду, офіційна особа ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 5. З прибуттям місії, Данія поставилась до посла Надзвичайної місії УНР Д. Левицького дуже приязно, та через те, що українських місій не приймали ні США, ні Велика Британія, мале за розміром королівство мусило, за словами посла, “ставитись до нас з певним резервомо ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 36 -37.. При цьому, воно не чинило жодних перепон місіям до інших країн. Швеція відмовила продовжувати візи для перебування у країні місії до Великобританії. Данський уряд, по можливости, робив все чемно, поодинокі впливові люди ставились до данської місії дуже прихильно Там само..

МЗС УНР не зовсім чітко розуміло політичне значення Копенгаґена. І міністр закордонних справ УНР, і посол УНР у Данії Д. Левицький вважали Данію малою країною, з малим політичним значенням. Значення Копенгаґена було тоді надзвичайним, найбільшим з усіх столичних міст нейтральних країн. Швайцарська преса втрачала довіру населення, її використовували як ринок політичної спекуляції, тому перестали вірити. Стокгольм надто віддалений від центру Антанти, тому все політичне життя нейтральних країн концентрувалось в Копенгаґені, куди з'їхались визначні постаті з Росії та Польщі. Голова інформаційного відділу французької місії д-р Кушнір у Відні висловив намір послові УНР в Данії перенести у майбутньому до Копенгаґена головний відділ інформації. Копенгаґен для Антанти був центром боротьби з більшовиками, копенгаґензький “Політіконо мав славу одного з найповажніших світових часописів ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 1. У Копенгаґені жило 30000 росіян та понад 5000 поляків. Всі вони творили єдину неділиму Росію ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 8.. Поляки опанували практично всю світову пресу (зокрема французьку), політику й формували неприхильне ставлення до українців ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 150; ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 7.. Вони вдавались до будь-яких способів пожертв й впливу на публічну думку. Росіяни та поляки, щоб аґітувати на свою користь, кинули в Копенгаґен мільйони, вороже налаштовуючи до УНР дипломатичний корпус Антанти (навіть американський) у Данії ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 1..

Виділені МЗС кошти для місії УНР у Данії не змінили настрій країн Антанти. З цими фондами було неможливо гідно вижити й провадити дипломатичну діяльність у Данії. Курс карбованця та марки дуже знизився. Данська крона у лютому 1919 р. коштувала 2 крб. У час перебування місії УНР у Данії вартість 1 крони у Берліні дорівнювала 2,80 марки. Російські карбованці у королівстві не приймалися, життя було дорожчим від Великобританії, Франції, США, оскільки ці сильніші фінансово держави регулювали ціни (знижуючи їх), утримували високу вартість своїх валют. Члени місії за їм призначені гроші могли частково вижити. Дня 5 березня 1919 р. голова Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії пропонував у проєкті штатів закласти для місії вдвічі вище фінансування у данських кронах за курсом удвічі вищим до передвоєнного часу із розрахунку: 1 крб. дорівнював 1 данській кроні. Призначили щомісячні канцелярські видатки (300 крб. = 700 данських крон), виплату на помешкання для місії (2250 крб. = бл. 500 крон). Тих коштів не вистачало для покриття канцелярських витрат й було достатньо для оренди однієї кімнати в готелі, а не на помешкання для місії. Найгіршою була ситуація з видатками на пресу (30000 крб. на чотири місяці), за які для ознайомлення із ситуацією могли купувати всі часописи, але не мали змоги вплинути на пресу (росіяни та поляки віддавали на це десятки мільйонів). Імідж України залежав від затверджених урядом виплат на пресу. Очікувані у пропозиціях посла видатки становили 150000 данських крон на чотири місяці ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 2. Голова місії УНР у Данії у проекті штатів пропонував виплатити йому на чотири місяці 10000 данських крон, а у цілому місії - 411600 данських крон Там само, арк. 4.. Дипломат 5 березня 1919 р. просив міністра закордонних справ схвалити його проєкт штатів для дипломатичної місії у Данії й асигнувати кошти місії українському послові в Німеччині ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 3.. Данська місія отримувала фінансування у фінансового аґента в Берліні.

Торговий аташе С. Аківісон та надзвичайний посол УНР у Данії Д. Левицький щиро вірили в майбутнє України. С. Аківісон вважав Україну перлиною з родючими ґрунтами, де могли рости зернові й розвиватись сільське господарство. Він прагнув підняти втричі - вчетверо урожайність ґрунтів, для чого планувалось використовувати суперфосфати з Данії або інших країн. Оцінюючи багатство України, С. Аківісон вважав достатніми тодішні урожаї конюшини, кукурудзи, видобування солі, гасу, вугілля, виробництво металу, спирту, дерева, шкіри, чималої кількості інших товарів. Україна мала величезні ліси й копальні, але потребувала палива, були відсутні люди для керівництва працею в лісах й копальнях. Нестача майстрів з обробітку шкір спричинила попит на взуття. Бракувало досвідчених хліборобів для керівництва сільським господарством. Кожен охочий до праці селянин мав власну землю. Аграрна реформа дозволяла збільшити маєтності. За умови наявності інтеліґентної робочої сили, добрих сільськогосподарських машин й молотарок, Україна мала стати золотим дном ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 137-138.. Завдяки торговому аташе Д. Левицький познайомився з поважними людьми торговельного світу Данії. Зокрема, з державним консультантом Г. Нільзеном, призначеним віце-консулом до України, а також директором азійсько-російського пароплавства ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 13..

Чимало українців вчились у сільськогосподарській школі Копенгаґена, вважаючи взірцевим сільське господарство Данії, охоче приймаючи данських агрономів. Україна до війни обмінювала в Данії на інші товари насіння конюшини ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк.139.. Данія спеціалізувалася на виробництві молока та масла, у країні ввели систему карт на ці продукти, за рахунок чого збільшили їх експорт ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 1.. Данська ініціатива та капітал мали поле праці в Україні. Д. Левицький вбачав важливим завданням працю над співробітництвом між дуже подібними Україною та Данією. 95% українців були хліборобами. Українці прагнули до нейтралітету та миру, спокійної праці ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 142.. Данці хліборобський, підприємливий народ. У передвоєнний час чимало російських купців, що виїхали з півночі на південь, торгували в Данії. Тому у Данії цікавились півднем (зокрема Одесою), історії, національних, політичних, торговельних відносин якого не знали Там само, арк. 153.. Данія мала жваві торгові взаємостосунки з Україною, вела живий товарообмін насінням. У імперський період Україна заборгувала данським зерновим фірмам майже 8 млн. крон. За цей державний борг мав відповідати російський уряд. Уряд УНР за умови стабілізації відносин не відмовлявся від зобов'язань, якби довели, що цей борг він мав сплатити Данії Дмитро Левицький, “З дипльоматичних споминів,” Історичний калєндар-альманах "Червоної калини ” на 1939рік, Річник XVIII, (1938): 72.. Данські торгові і промислові кола були надзвичайно зацікавлені у товарообміні з Україною. У Данії багато нагромадженого краму, для нас були цінними значною мірою зорієнтовані на експорт великі склади городнього насіння. Чимало краму могли дістати у кредит. Торговельні відносини між Данією та Україною могли розвинути тільки у випадку, коли б українськими стали вільні порти Чорного моря. Чимало інтеліґенції і фахових сил Данії зголосились працювати в Україні ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 26.. Данія мала значні торгові інтереси щодо України. Можливістю ввозу товарів в Україну (сільськогосподарські машини, молочарські знаряддя, скло) та валютою цікавилось багато данських фірм. Навантажені кораблі були готові кожного дня відплисти до Одеси під американським або англійським прапором. Данці добре розуміли, що Англія та Америка утруднювали ввіз Данією товарів до України ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 157.. Данські товари вийшли б дешевші від закуплених в Америці. США не брали участи у товарообігу, не довіряли українській валюті й за умови ввозу американських товарів могли спричинити труднощі власним експортерам. Виходом було провадити посередницьку торгівлю. Умовою для товарообігу була потреба наявності відповідних товарів або курсуючої на міжнародній біржі валюти. Нейтральні держави за посередництвом могли отримати із США дешевші товари, ніж за умови їх експорту. Український експорт через занепад господарських відносин зменшився від потреби імпортованого. П'ять років Україна практично нічого не імпортувала. Підвалина добробуту сільське господарство залишалось без машин, знарядь, потрібних у надзвичайно великій кількості тканини, скла, паперу, фабричних уряджень, чобіт, насіння. Товарообігом не можна було задовольнити потреб людности, потрібні були великі гроші за кордоном. Необхідно було за всяку ціну піднести і довести до належного стану сільське господарство й промисловість (сотні фабрик) України, задовольнити потреби народу, забезпечити його необхідним крамомЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 157; ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 13, 15. Товарообмін між Україною та Данією був важливим для України ЦДАВО. Ф. 3505. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 159.. Посол УНР у Данії, на запрошення директора акційної спілки збіжевого насіння, відвідав в одному із найбільших міст Данії Оденсе склади збіжжя та двадцять данських сільських господарств (по 6 - 300 німецьких морґів). Д. Левицький був вражений культурою ведення сільського господарства, його високим розвитком, вважав, що українці на сотню років віддалені від данського добробуту, ладу, організації Дмитро Левицький, “З дипльоматичних споминів,” Історичний калєндар-альманах "Червоної калини ” на 1939рік, Річник XVIII, (1938): 73.. У Данії була величезна кількість фахово освічених в агрономічній галузі людей ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 159.. Такі фахівці були потрібні Україні. В Україну планувало в'їхати 20 осіб, серед яких моральний авторитет консерваторів, ректор ветеринарного інституту, професор Еллінґер (Елькінґер), у минулому член “Фолькетінкао, який пішов з політики й присвятив себе науковій, організаційно-кооперативній діяльності ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 17.. Сільське господарство та кооперація Данії перебували на найвищому з усіх европейських країн рівні розвитку, тому бажаним було навчання там великої кількости української молоді. Слід було б створити у Копенгаґені бурсу та утримувати там студентську молодь ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 159..

Великий торговельний інтерес Данії до України підживлювався потребою ринку для вкладення капіталу. Данія під час війни заробила кілька мільярдів крон, які б хотіла відповідно використати, оскільки мала незначні розміри та невелику кількість колоній. Захід для Данії був закритий, тому свої погляди звертала на схід. Україна викликала інтерес ще й тому, що на півночі панував більшовизм. Надзвичайний посол УНР в Данії Д. Левицький через складну політичну ситуацію радив поважним данським фірмам утриматись від експорту товарів із Данії до України ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 12; ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 156.. Посол вбачав необхідним для України під реальну заставу отримати велику закордонну позичку, оскільки готівки у нейтральній валюті потребували за кордоном. Українська валюта на чужоземних біржах не котирувалась. Австро-німецькі біржі не мали жодного значення для України, бо Антанта не дозволила Німеччині експортувати свої товари. Виходом була закупівля великої кількості чужоземної валюти. Це підтверджував в аналітичній записці торговий аташе. Привабливими були ціни на німецькі марки, чеські, австрійські крони. Ці гроші обмінювали на валюту Антанти або нейтральну. Акцію рекомендували проводити під керівництвом місій, торгових аґентів, обережно шукати у кожній країні великих торгівців, що співробітничали з Німеччиною, Австрією й мали фінансові відносини з Україною. Пропонувалось через них робити грошові перекази. Куплені за кордоном речі коштували дешевше. Рекомендували утриматись від надмірної ощадності ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 158; ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 16.. Наявність за межами України чужоземної валюти дозволяла збільшити вартість й вагу в світі українського карбованця. Пропонували й інший спосіб: ввести українську валюту на чужоземну фінансову біржу ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 159..

Через розладнаний в УНР транспорт у квітні 1919 р. було неможливо експортувати товари. Данія закупила у США всі товари, які раніше постачались з України. Зменшення загального виробництва в Україні мінімізувало виробництво низки необхідних для експорту товарів, тому попит Данії на асортимент раніше закуповуваних товарів, міг ускладнити становище. Україна через товарообмін не змогла запровадити на міжнародний ринок власну валюту. Таку ситуацію спричинили економічні й політичні фактори, крім того, це вимагало часу. Д. Левицький у квітні 1919 р. рекомендував визнати українську валюту на міжнародному ринку, заборонити й попередити у спосіб поширення валюти Антанти й нейтральних країн при повній забороні вивозу, ввіз та вивіз з України українських грошей, російських карбованців. Способом зберегти біржовий ринок посол вбачав закордонну валюту: вільно скуповувати на Одеській біржі за вільною ціною якомога більшої кількості валюти нейтральних країн та Антанти. Рекомендувалось збільшити експорт товарів, обмежуючи та нормуючи їх попит всередині країни, встановити суворий контроль за експортом всіх без винятку товарів. Такий шлях замінював конче необхідні Україні за доступною ціною пропозиції товарів зі США (мануфактуру - тканину та крам, білизну, дахове та інші сорти заліза, мішки, сільськогосподарські й промислові, машини, скло тощо) іншими країнами (у тому числі Данією), бо велика пропозиція товарів визначала вигідні умови та ціни. Забезпечення валюти УНР - гривні, могло викликати довіру у наших продавців й заспокоювало попит населення на перелічені вище товари ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 47, арк. 13, 14.. Зростало велике зацікавлення Україною у торговельних колах, які очікували спокою на товарному ринку УНР. Відсутність нейтральної валюти та валюти країн Антанти, на думку посла місії УНР у Данії, могла завадити торгівлі та політичній роботі. Німецька й австрійська валюти стрімко падали. Виникала загроза збуту українських карбованців, перетворення їх на папірці. Німеччина могла скуповувати їх за низькою ціною. Німецькі марки за неповних два місяці 1919 р. (кінець лютого - середина квітня) впали на 33%. Дорожнеча утруднювала ведення закордонної політики МЗС. Ціни могли занепокоїти народ. Виходом із цієї ситуації була закупівля міністерством фінансів нейтральної валюти. Посол УНР у Данії наполягав на потребі відправити значну суму українських грошей за кордон, щоб закупити та перевести їх у валюту нейтральних держав ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 38.. Рада Міністрів УНР затвердила на чотири місяці штати данській та англійській місіям, на шість - американській. Англійська та американська місії не доїхали до місця призначення й могли протриматись, витрачаючи на це секретний та пресовий фонд. Місії звертались до міністра закордонних справ з проханням продовжити штати до відкликання, бо подальша політична ситуація не була відома Протоколи наради співробітників місій УНР в Данії, Англії, Америці, Швеції й Норвегії, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 4, арк. 3.. Тодішні штати місій були малі й неможливі для виживання. Все подорожчало у 2 або й 2,5 рази, збільшилась заробітна плата робітників. Це змушувало збільшити штати. Дипломатичні місії не могли обмінювати гроші. Це найвигідніше могло б зробити міністерство фінансів. Данська, американська, англійська місії просили їх фінансувати у фунтах стерлінгах, доларах, данських кронах або карбованцях з чітко визначеним курсом на ці валюти. Пропонували утворити в Данії, Голландії, Швеції окремий резервовий фонд для виплат місіям й просили виплачувати кошти у валютах країн, куди призначали послів. Ситуацію ускладнювали невідомі можливості користування німецькою й австрійською валютою (постійно знецінювалась), оскільки її варто було перевести у нейтральні країни Ibidem, арк. 3, 4.. Торговий аташе УНР С. Аківісон радив голові Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії (квітень 1919 р.) не заставляти державне майно (залізничні шляхи й інші багатства), якого в Україні було вдосталь й на яке претендували чужинці, а звернутись про забезпечення держави закордонною валютою до сина України, мільярдера Карла Ярошинського Листування місії з міністерством закордонних справ Данії, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 6, арк. 1. Його підтримували необмежений кредит та довіра у країнах Антанти й інших країнах Европи ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 6, арк. 2. К. Ярошинський володів Антопілем, Бабином, Вапняркою, Крижополем, був відомим філантропом та фінансистом. Його статки у березні 1916 р. склали 26,1 млн. крб. К. Ярошинський був власником 53 цукрових заводів, російського торгово-промислового банку. Він до 1917 р. керував величезною діловою імперією із банків, страхових, залізничних компаній, мережею готелів, шахт, сталеварних, нафтопереробних заводів “Антопіль”, отримано доступ 31 травня 2019, http://www. sergrkot.com / antopol-ukr.. Окрім того, багато торговельно-промислових акціонерних товариств (пароплавних, забезпечень (страхування), транспортних), банків України достатньо забезпечили себе закордонною валютою за межами України. Пропонувалось встановити, де саме й у яких розмірах зберігалась чужоземна валюта, щоб зняти її й через відчуження по вільній для Української Народної Республіки ціні. С. Аківісон просив посла у Данії розглянути пропозиції та надати розпорядження ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 6, арк. 2..

Сприятливим для УНР була обізнаність й інтерес до українських справ у Данії данських громадян. З початку 1919 навчального року у школах Данії вчили про українців та Україну як окремий народ і окрему країну. У 40 народних університетах Данії читали лекції про Україну. Доказом прихильности датчан до УНР був прояв великого інтересу з боку Союзу Скандинавських Жінок, які планували закладати в Україні притулки для дітей-сиріт. Очікували від українського уряду підтримки й забезпечення помешканням для цієї справи. Союз погодився закласти до десяти притулків по 300 дітей кожен. Іншу роботу з виховання і навчання дітей у ремеслі жінки-лікарі та Союз Скандинавських Жінок брали на себе ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 23, 24.. Секретар Української Жіночої Ради, дружина члена мирової конференції француженка Зархій та дружина посла УНР в Данії Іванна Левицька допомагали Україні за кордоном. І. Левицька організувала в Данії збирання матеріяльної допомоги Україні, агітували жінок країн Антанти визнати Україну як самостійну державу. Державна самостійність України та її розуміння було не лише найвищою метою, а й засобом для порятунку народу. Відозву на підтримку самостійности України підписали Гордило Гордиловська та Л. Старицька-Черняхівська Передруки статей з різних статей, що торкаються України, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 11, арк. 3.. Союз Скандинавських Жінок, що встановив по всій Данії представників для збору пожертв й опікувався акцією утворення постійних дитячих притулків в Україні, відгукнувся на заклик. Організація, щоб дістати землі, приміщення для притулків, вела перемовини у Латвії та Україні. Члени союзу вважали, що Україна здобуде бажану самостійність за умови репрезентації її членами Союзу в Лізі Націй ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 11, арк. 4.. Напружена політична ситуація зумовила розподіл Европи на переможців та невдоволених політикою Паризької мирної конференції. Обидві сторони шукали союзників у радянському уряді Росії, тому у політичних симпатіях закордонних представництв УНР важливо було зберегти надзвичайну обережність, обмежитись інформаційною роллю й звертати увагу на утвердження повної української самостійності. Посол надзвичайної дипломатичної місії УНР в Данії співробітничав із журналістами, літературними колами, познайомився із впливовими тоді Рімеєстадом і Бенедіксоном, на введення в курс українських справ яких витрачав час та гроші. Вважав за доцільне якнайчастіше скеровувати представників МЗС УНР та інформувати про стан подій і настроїв в Україні, напрямів ведення роботи до своїх місій. Пресове бюро у Відні було єдиним вичерпним і систематичним джерелом інформації про ситуацію в Україні для місій. Посол дипломатичної місії наприкінці квітня 1919 р. очікував інструкцій щодо подальшої роботи та фінансування місії УНР ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 8.. Він налагодив закордоном приязні стосунки з журналістами, відстежував публікації у пресі й активно друкувався, завдяки чому познайомив закордонні видання з українською ситуацією, підготував матеріали про торгові відносини між Україною та Данією (для двох данських кооперативних журналів). Посол дав інтерв'ю данським часописам “ПолітікеноЖ, “НаціональтідендеоЖ, “ДаґблядоЖ, “НюгедероЖ, “Фінстер ВенстерблядоЖ, “Верденс ГангоЖ, “Дагенс НюгедероЖ ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 10.. Дипломатична місія УНР у Данії одержала на чотири місяці пресовий фонд 30000 крб. (10000 данських крон), чого було недостатньо для купівлі 40 часописів і журналів. Дописувачі англійських та французьких газет протелеграфували вісті дипломатичної місії УНР у Данії у своїх країнах. Інформація про Україну мала успіх у Великій Британії ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 154; ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 11.. Данське телеграфне агенство приймало практично всі телеграми посла, котрі мало не щоденно він отримував від українського Пресового бюро у Відні. Ці телеграми часто вміщувались у всіх данських часописах (понад 350), приймались і перетелеграфовувались у Велику Британію. Французькі та італійські часописи передруковували деякі телеграми з англійських. У Данії була надзвичайно розвинута преса: на близько три мільйони населення країни виходило 500 періодичних видань. Столичні газети Politicen, Xolionolhisaze, Rerlingike Birante, Socialtemokrohen мали вагу та значення світової преси ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 34, 36-37..

Місія УНР у Данії потребувала коштів у сумі 30000 крб. (близько 10000 данських крон) на видання данською брошури про Україну та щомісячно близько 10000 крб. (4100 крон) для відправлення телеграм та відомостей віденського “ПреседінстаоЖ, інших вісток до Великої Британії і США. Світ приділяв велику увагу інформації данської преси ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 11.. Росіяни за три місяці видали три ворожі до України брошури (генерал-губернатора на Волині П. Кутайсова, представника російського посольства Певного, а також Відважного) ЦДАВО України, ф. 3505, оп. 1, спр. 14, арк. 153.. Д. Левицький вважав, що після визнання УНР Антантою й до часу ретельного визначення наших кордонів, вісті преси мали для України велику вагу. Дипломат систематично привертав увагу українського уряду до інформаційної справи, вважав головним поширити у світі правдиву інформацію про УНР ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 12.. Він переслав українському уряду, виданий данською місією другий номер бюлетню, який викликав жвавий інтерес в урядових колах Данії та інших країн Скандинавії. У виданні час від часу просила відводити місце її справам фінська місія ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 5. Український бюлетень посольства для Великої Британії та США видали у кількості 2500 примірників данською і 1500 примірників англійською мовами. Місії УНР до Великобританії та США допомагали видавати такі бюлетні щодесять днів. Вони (чотири на місяць) за курсом обміну послом грошей коштували 240000 крб. (8000 данських крон), та, як врахувати швидке падіння марки, їх вартість піднімалась до 400000 крб. Там само, арк. 36-37.. Бюлетень виходив переважно за гроші місій УНР до США та Великобританії. Посол розумів, що по від'їзді цих місій на місце призначення, не буде фондів, щоб його видавати. Тому просив взяти до уваги актуальну на час постою в Данії місій для Великобританії та США потребу закласти інформаційне бюро для Великої Британії та США у Копенгаґені, бо Данія найприхильніше з усіх скандинавських країн ставилась до української місії. данія україна міжнародний співпраця