Міжнародне економічне та політичне співробітництво Української Народної Республіки та Королівства Данії (1919-1921 роки)

Велика Британія та США не хотіли себе обтяжувати справами колишньої Росії до їх вирішення на Паризькій мирній конференції. Д. Левицький за умови виділення коштів МЗС УНР зголошувався взятись облаштувати таке бюро, навіть знайшов для цього в Данії відповідних людей. За орієнтовними підрахунками посла, щоб утримувати інформаційне бюро, було потрібно 20000 данських крон щомісячно. Місія отримала асигнування на два наступних місяці й просила МЗС у майбутньому фінансувати її роботу в данських кронах. Виходом із ситуації могло стати передання місіями УНР для Великої Британії та США, які згідно з наказом голови Директорії УНР С. Петлюри повертались в Україну, залишків фондів на утримання місії в Данії. Ці суми могли зробити незалежною від фінансового аґента у Берліні Г. Супруна данську місію ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 6, 7.. Посол УНР у Данії вважав, що інформаційне бюро могло спричинити завершення державного будівництва УНР та піднести її економічний стан Листування з МЗС УНР про організацію та діяльність місії УНР в Швеції та Норвегії, ЦДАВО України, ф. 3513, оп. 1, спр. 2, арк. 42.. На нараді співробітників місій УНР в Данії, Великобританії, США, Швеції, Норвегії 1 травня 1919 р. від місії в Данії були присутніми її голова Д. Левицький, радник В. Соловій. Через різноманітність поглядів та інтересів кожної місії вирішено не скеровувати спільного представника від усіх місій, а надано вільний вибір згідно з потребами кожної місії окремого представника. При цьому інші місії могли використовувати ту саму особу як кур'єра. Вирішено до переїзду місій УНР до Великобританії та США утворити в Копенгаґені інформаційне бюро для країн Скандинавії, Великобританії, США. Для цього голова місії УНР до Америки готовий був виділити 15000 данських крон, голова місії в Швеції і Норвегії - 1000 данських крон, голова місії в Данії - 1000 данських крон, голова місії до Великобританії до 5 травня 1919 р. про рішення та суму мав намір повідомити ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 4, арк. 1..

Вартість життя в Данії у роки війни зросла утричі, вартість життя при виплаті утримання українськими або російськими грішми зросла у 36 разів. Д. Левицький просив призначати вдвічі вище від довоєнного забезпечення у данській валюті (1 крб. дорівнював 1 данській кроні). Кошти на утримання данського посольства на чотири місяці були цілковито вичерпані, тому посол був змушений відправити радника до Берліна по грошову допомогу ще на чотири місяці. Фінансовий аґент Г. Супрун заборонив виплачувати кошти. Д. Левицький звертався до українських урядових структур у Станиславові, Відні, Берліні й просив протелеграфувати до посольства УНР у Берліні про асигнування суми пів мільйона марок ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 39.. Д. Левицький у березні - квітні 1919 р. пропонував виплатити 49500 грн. (з них його зарплата - 15000 грн.) для утримання місії УНР у Данії. Курс 1 данської крони становив 5 грн. Там само, арк. 29.. Пропонувалось шляхом об'єднання місій в Стокгольмі та Копенгаґені в одну скандинавську, зменшити видатки на їх утримання. Кошти об'єднаної місії могли б становити 74000 грн. Місія УНР у Данії ледве змогла б протриматись до кінця липня Там само, арк. 31.. Невдовзі до Копенгагена мала приїхати постійна польська місія, у Данії тоді перебували постійні фінська, литовська, летська місії Там само, арк. 40.. У політичному огляді Д. Левицький повідомляв про щоденне покращення становища місії УНР у Данії. Ставлення данського уряду до посла та урядовців було, мабуть, найкраще. Данське МЗС спеціяльно прийняло стверджувальну грамоту та відозву, яку послові УНР у Данії затвердив данський міністр закордонних справ. Данський уряд визнавав всі українські паспорти (дипломатичні, кур'єрські), в усіх справах українських паспортів звертався до місії із запитом про дозвіл на виїзд Там само, арк. 49.. Місія УНР в Данії фактично стала посольством. Через невелику кількість українських громадян в Данії місія рідко зверталась до уряду. Посольства інших держав, що перебували в Данії, ставились до нашої місії прихильно. Окупація Києва військом А. Денікіна змусила данську місію УНР передати МЗС і всім закордонним посольствам ноту-протест проти таких дій. Д. Левицький двічі мав розмови з представництвом Латвії (політик-журналіст Лєпа користувався великою повагою в Данії та своїй країні), представником Литви (Савічкесом). Власне посол УНР в Данії з'ясував, що УНР мала привід до занепокоєння, оскільки, попри публікації закордонної преси, було чимало підстав вважати за можливе досягнути згоду під час мирних переговорів прибалтійських країн з більшовиками. Причинами укласти мир з більшовиками могли стати: велика економічна руїна, мала допомога Антанти, сильна перевтома війська, бажання позбутись великого впливу Великобританії на ці країни, великий страх перед генералом А. Денікіним, “єдиною неділимою РосієюоЖ ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 51, 52.. Д. Левицький звертав увагу міністра закордонних справ УНР на потребу вислати від українського уряду представника до Естонії, Латвії, Литви Там само, арк. 53.. Переживання посла були небезпідставними, оскільки важливість врегулювати прибалтійську закордонну політику з метою убезпечити загрозливі для української державності рішення була надмірно важливою для УНР. Це підтвердив наступний казус. Генеральний консулят у Латвії повідомив, що до країни на мирову конференцію приїхала делегація з фальшивими візами, нібито виданими дипломатичною місією УНР у Данії. До складу входили С. Мазуренко (голова), Л. Гаузнер (член), Н. Разевська (секретар). Дипломатична місія УНР у Данії віз цим особам не відкривала, через те поінформувала МЗС УНР у Тарнові (25 вересня 1920 р.), повідомила місію в Латвії, щоб вони зробили відповідні заяви перед латвійськими центральними установами Листування з дипломатичною місією УНР в Данії про поточну роботу місії, ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 17..

З метою визнати українську незалежність французьким урядом, Д. Левицький увійшов у взаємовідносини з повіреним французького уряду в економічних справах у скандинавських і прибалтійських країнах Є. Ферандом, впливовим у фінансових колах директором торгово-фінансового товариства, Генерального французького банку, приятелем високих фінансових кіл ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 54 -55.. Почалась тривала співпраця задля того, щоб Франція визнала УНР.

Надзвичайний дипломатичний посол УНР у Данії Д. Левицький 4 серпня 1919 р. звернувся до дипломатичної місії УНР у Німеччині з проханням надати йому 100 примірників дипломатичних паспортів. Торговий агент С. Аківісон залишив у Карлсбаді для посла УНР у Німеччині на 1000 марок чеських крон. За потреби Д. Левицький міг перерахувати ці кошти послові Переписка міністра закордонних справ УНР з послом в Данії Дмитром Левицьким, ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 1, спр. 174, арк. 1.. Місія УНР в Данії справляла за паспорти мито у обсязі: 42 данські крони за новий паспорт, 6 крон - віза до Европи, 12 крон - в Америку, продовження дії паспорта - 1 крона на один місяць. Незабезпеченим знизили вартість послуги на 50% Листування з дипломатичною місією в Данії, Швеції, Норвегії, ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2,спр. 373, арк. 24.. Протягом восьми місяців перебував на посаді радника місії УНР у Данії В. Соловій. Він високо цінував людські якості Д. Левицького, вважаючи його рідкісною людиною та своїм приятелем. В. Соловій був надзвичайно вдячний за спільну працю з Д. Левицьким, здобутий величезний досвід на посаді радника Листи до голови місії від В. Литинського та інших, ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 8, арк. 13 зв., 11.. Власне посол УНР у Данії стверджував, що радник В. Соловій виконував свої обов'язки без формального затвердження урядом, звільнився за власним бажанням через суворий данський клімат, який не могли винести ні він, ні його дружина ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 59 -60.. В. Соловій дізнався, що був переведений з Копенгаґена до Берліна й приділений як аташе посольства УНР в Німеччині (наказ від 2 вересня, доповнений 20 вересня). Оскільки такі призначення ні з ким не погоджувались, він відмовився, визнаючи, що за бажанням міг залишатись радником у Данії ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 8, арк. 10 зв., 13.. Це призвело до прикрого становища, оскільки повернення до Галичини загрожувало б йому арештом, він змушений залишатись без коштів та праці виживати у Відні. В. Соловій вважав надзвичайно потрібною для України дипломатичну діяльність за кордоном, яку мала провадити для великої користи справи невелика кількість місій Там само, арк. 11 зв.. Наголошував на трагічності, а не критичності українського становища наприкінці листопада 1919 р., вважаючи сумним факт, що “непобиті ворогом українці, нездатні до самостійного державного життяоЖ. Відповідальність за таку ситуацію покладав на політику Є. Петрушевича та командування С. Петлюри, які нібито пропустили важливі для українців моменти ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 8, арк. 15 зв.. Місія УНР в Данії змінила й інших своїх урядовців. Приступив до виконання обов'язків секретаря, переведений 15 вересня 1919 р. з швайцарської місії (м. Берн), національно свідомий, знаючий справу й мови Олександр Гладишовський ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 31 -32.. З місії за власним бажанням пішов її аташе В. Паньків, разом із ним звільнили М. Донцову, з якою той не зміг працювати (від 15 жовтня 1919 р.). Радник місії УНР у США Максим Гехтер (шість місяців провадив пресовий відділ місії в Данії, своїм умінням, талантом, працьовитістю спричинив поширення у Скандинавії знань про Україну) ЦДАВО України. ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 3., у минулому співробітник “Нової Радио, через непорозуміння залишився в Копенгаґені й від 14 жовтня 1919 р. був прийнятий до інформаційного бюро. У місії УНР у Данії бракувало урядовців ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 61, 62. Директорія затримала кредитування місій, резолюція МЗС від 15 листопада 1919 р. обмежила становище членів місії УНР у Данії ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 22.. Праця у місії була виснажлива: в умовах суворого клімату, достатньо низького фінансування або за його повної відсутності потрібно було відстоювати інтереси України.

Великобританію надзвичайно занепокоїв агресивний наступ більшовиків у січні 1920 р. Її уряд побачив з окраїнних держав колишньої Росії єдину опору, яка б оточила більшовиків колючим дротом. Ллойд Джордж переконав Францію, що найворожіше ставилась до прагнень повної самостійності окраїнних держав, як єдиний вихід звузити більшовизм: визнати й допомогти окраїнним державам. Держави Антанти погоджувались боротись з більшовиками, щоб убезпечити себе валом від більшовизму, покластись на окраїнні держави й вичікувати. Другу лінію політики репрезентувала Франція, англійський міністр оборони У. Черчіль, реакціонери. Вони хотіли визнати окраїнні держави, дати їм воєнну допомогу, залучити до боротьби з більшовиками. Другу позицію підтримала конференція в Копенгаґені. Д. Левицький вказував на можливість вести подвійну лінію політики й втілити заходи для мирного вирішення справи¹³⁰ ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 19, 20, 21.. Антанта перебувала під впливом російської та польської пропаґанди, яка за кордоном репрезентувала українців нездатними до державного життя більшовиками або германофілами. Посол УНР у Данії Д. Левицький намагався спростовувати такі настрої, притягнув до себе симпатії закордонної демократії, яка багато писала про українців, вважаючи визнання України визріваючим в урядових колах держав Антанти. Українським закордонним місіям для того потрібно було найбільше докласти праці. Підготовчий 1919 рік у дипломатичній боротьбі для України передбачав напруження наступного року всіх сил. Практично всі закордонні українські місії від 15 січня 1920 р. залишились без усяких засобів до ведення своєї праці. Зупинення діяльності місій надзвичайно шкодило українській справі. Чекали на рішення уряду, щоб місії знали, як вести себе далі.

Наказом Директорії УНР від 16 березня 1920 р. надзвичайні дипломатичні місії УНР у Данії і Швеції від 10 березня 1920 р. об'єднали у спільну Надзвичайну дипломатичну місію УНР у Скандинавських країнах з поширенням її діяльності на Данію, Швецію, Норвегію з їх колоніями. Кошти обох місій передали місії УНР в Скандинавії. Голову місії УНР у Скандинавії Д. Левицького Там само, арк. 22, 23. уповноважили прийняти всі справи і кошти об'єднаних місій. Всіх, хто входив до Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Швеції 10 березня 1920 р., відрядили у розпорядження МЗС ЦДАВО України, ф . 3542, оп. 1, спр. 5, арк. 58.. Отримавши наказ, Д. Левицький звернувся до шведського посла в Копенгаґені, запропонував йому свою вірчу грамоту, просив повідомити про це шведський уряд. Шведський посол прийняв Д. Левицького надзвичайно прихильно, запевнив про готовість шведського уряду прийняти його, як голову надзвичайної дипломатичної місії у Стокгольмі. Через відсутність кредитів для місії Д. Левицький був змушений виїхати до Берліна (мав намір виїхати до Стокгольма після 1 квітня), отримати від міністра фінансів кредити, але фінансування для місії не було. Посол відчував відповідальність за членів місії. Місія УНР в Данії перебувала у скрутному становищі без фінансової підтримки й мала зліквідувати свої зобов'язання, виїхати з Данії. Осередком всіх взаємовідносин між Радянською Росією та Західною Европою був Копенгаґен. Існування однієї на Скандинавію місії було конче потрібним ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 23, 24. Довершення справи утворення єдиної місії для скандинавських країн не відбулось. Відтак голову місії УНР у Данії 15 квітня 1920 р. повідомили про те, що залишають у її складі лише його та секретаря. Всі кредити місії УНР у Данії склали 5500 данських крон. Кредитування спільної Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Скандинавських країнах становило 74000 грн. (5 грн. дорівнювало 1 шведській кроні), або щомісячно - 14800 шведських крон. Д. Левицький через брак фондів та незнання фінансового стану не міг перебрати керівництво, про що 26 квітня 1920 р. повідомив міністра фінансів УНР Б. Мартоса ЦДАВО України, ф . 3542, оп. 1, спр. 5, арк. 34.. Того ж дня посол просив тодішнього голову Директорії УНР у Відні А. Макаренка про можливість надати Надзвичайній дипломатичній місії УНР у Данії одноразову допомогу, щоб провадити дипломатичну і пресову діяльність ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 1, арк. 24.. Данській місії 14 червня 1920 р. призначили 29250 данських крон (1 данська крона коштувала 30 австрійських крон) на період від 15 лютого до 1 серпня 1920 р. ЦДАВО України, ф . 3542, оп. 1, спр. 5, арк. 45.. Кошти наказали виплатити в австрійських кронах або доларах (500 тис. взяли у Сербиненка, решту - із Віденського посольства). Місія УНР у Данії була гірше забезпечена фінансово, ніж інші місії (виділяли більший фонд на пресу), проте інформаційно зробила більше від добре оплачуваних місій. Кредит місії УНР у Данії становив 20000 данських крон (щомісячно 5500 данських крон). Штати місії 1 червня 1920 р. скоротили щомісячно на 5000 данських крон. Скандинавські країни та Голландія були найдорожчими з усіх країн Европи, жоден голова місії не мав такого малого утримання ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 2, арк. 27.. При тому, 1 грн. дорівнювала 1 данській кроні, у той час як 1 швайцарський франк коштував 5 грн. Життя у Швайцарії було вдвічі дешевшим, ніж у Данії. Голова місії УНР у Скандинавських країнах був менше матеріально забезпеченим, ніж радник або секретар швайцарської місії. У гіршому становищі перебували урядовці місії. Теж саме у співвідношенні фінансових повноважень до українських місій у Великобританії, Італії, Чехії Там само, арк. 29, 28..

Розпорядженням Директорії УНР від 16 березня 1920 р., попри небажання міністерства торгівлі та промисловості (наказ надійшов лише 3 серпня 1920 р.), звільнено з посади торгового аташе С. Аківісона, його дипломатичний паспорт переслали МЗС ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 16, 22.. МЗС УНР своїм наказом від 1 червня 1920 р. вимагало відрядити у своє розпорядження секретаря місії УНР у Данії О. Гладишовського. Проте він був єдиним українським урядовцем в місії, тому голова залишив його на посаді до часу реорганізації закордонних місій Там само, арк. 5.. У місії УНР у Данії на 29 червня 1920 р. працювали лише голова та секретар ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 3.. 26 червня 1920 р. Д. Левицький висловив правдиву пошану і підпорядкування новим наказам міністра закордонних справ УНР А. Ніковського Там само, арк.2.. Утримання місії УНР у Данії та оплати праці її урядовцям у червні 1920 р. припинилось. Голова місії постійно їздив за грішми, секретареві доводилось виконувати всю роботу. Утруднювала працю відсутність данського перекладача. Секретар трохи навчився читати газети, та перекласти комунікат був неспроможним. Віденське прес-бюро бойкотувало. Найкраще поставлена інформаційна діяльність, що залишалась чи не єдиним завданням місії УНР у Данії, завмерла. Секретар місії О. Гладишовський витратив всі свої заощадження й міг протриматись лише до 25 жовтня 1920 р. Він вважав, що за відсутності офіційної інформації про ліквідацію місії УНР у Данії залишиться лише Д. Левицький. О. Гладишовський підучився за два роки перебування на закордонній службі консульського справочинства, переклав українською статут Сербського МЗС, бажав далі розвивати у МЗС цей напрям. Сподівався на посаду та просив про протекцію Там само, арк. 11..

Посол УНР Д. Левицький повідомив члена Директорії А. Макаренка (27 квітня 1920 р.), МЗС УНР у Відні, міністра військових справ УНР (31 липня 1920 р.) про те, що авіятор-новатор, спеціаліст зі шведського вишколу козаків, швед за походженням граф Д. Дуґляс-Гамільтон, який у роки Першої світової війни служив у Генеральному штабі Франції, хотів служити в українській армії Копії і чернетки нот уряду УНР, надісланих головою місії урядам Франції, США, ЦДАВО України, ф. 3543, оп. 1, спр. 3, арк. 1.. Міністерство військових справ УНР відкинуло таку пропозицію (після отримання атестата графа у листопаді 1920 р. визнало його прибуття небажаним) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 32., на підставі чого МЗС УНР не прийняло графа на службу Там само, арк. 7. Можливо, за умов збереження української державності, граф міг сприяти розвитку української авіяції та Армії УНР. Та уряд УНР не мав контролю на більшістю українських земель.

Відтак 6 липня 1920 р. МЗС УНР з Кам'янця-Подільського інформувало Д. Левицького про спроби порозумітись з українським військовим командуванням, щоб досягнути бажану згоду з головнокомандувачем колишньої добровольчої армії генералом П. Врангелем визнати незалежність УНР від Росії. Уряд УНР вважав таке порозуміння можливим, та військове командування скептично поставилось до щирості намірів генерала. Міністр закордонних справ А. Ніковський просив голову надзвичайної дипломатичної місії у Данії всі пропозиції чужих представників уважно вислуховувати, не давати обіцянок, не відкривати перспектив до вирішення проблем урядом УНР. Про всі розмови у зазначеній справі разом з критичною оцінкою характеру отриманих у цій справі пропозиції уповноважили повідомляти ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 1.. Начальник головного управління Генерального штабу переслав листування зі справи українських полонених у Данії до Міністерства закордонних справ (7 жовтня 1920 р.), чекаючи розпорядження, оскільки санітарна місія у справах військовополонених перебувала у стадії розформування, у Данії було відсутнє військове представництво. Питання могла вирішити лише дипломатична місія ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 373, арк. 8.. З огляду на це, виникала потреба у її діяльності.

Місія УНР у Данії 17 серпня 1920 р. повідомила МЗС про вислану до американського посла в Копенгаґені ноту (як відповідь на заяву американського уряду у справі майбутнього політичного устрою Росії) про те, що, силою анексовані до Росії народи, мають право на самовизначення. Після подань данських газет уряд США видав послам за кордоном відповідні інструкції. Позиція Президента США В. Вільсона щодо української незалежності суперечила проголошеним ним самим засадам і правам кожного народу на самовизначення. Українському народові, зокрема, відмовлено у праві на державну самостійність, а Президент США погодився на насильницьку анексію українських земель. Увагу американського посла звернули на те, що український народ, попри її тривалість та жертви, буде вести боротьбу за незалежність до повної перемоги. Поневолення українського народу на сході Европи не принесе спокою й буде сплеском подальших заворушень та воєн ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 9-10.. Дня 28 - 30 серпня 1920 р. у Копенгаґені відбулась нарада міністрів трьох Скандинавських держав Там само, арк. 13.. Оголошений офіційний комунікат цієї наради змусив думати, що буде розглядатись ставлення до Росії країн, що постали на теренах колишньої Російської імперії. Лист міністрові закордонних справ Данії Г. Скавеніюсові (28 серпня 1920 р.) та Меморандум з офіційним поглядом уряду УНР у майбутніх переговорах Західної Европи з Росією передано, щоб ознайомити з ним конференцію послів Там само, арк.8.. МЗС УНР отримало копії меморандуму (2 вересня 1920 р.), які передала місія конференції скандинавських прем'єрів та міністрів закордонних справ. Обговорювались торговельні взаємини з Росією, міжнародна ситуація, питання дипломатичних взаємин, міжнародної повітряної комунікації, ймовірно, справа УНР. Міністерство цікавилось ставленням закордонних урядів до справи української державності, припускаючи його висвітлення у данській пресі. Внести офіційну ноту та зробити кроки із поінформування скандинавських урядів про справи УНР, покладались на посла УНР в Данії. Міністерство просило повідомити про хід нарад, редакції та пресовий матеріял скандинавської конференції ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 24-24 зв..

У період виконання діяльності Надзвичайною дипломатичною Місією УНР у Данії в країні не було інших спеціяльних місій, комісій, делегацій, аґентур, жодна спеціальна місія не приїздила для переговорів з данським урядом ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 15-16.. Місія УНР у Данії двічі на місяць пересилала усі доповіді міністерства через подорожуючих, оскільки кур'єрської служби між місією УНР у Данії та посольством УНР у Німеччині не існувало, тому не могло йтись про якусь періодичність Там само, арк. 19.. У королівстві не було українських художників та студентів, тому за час перебування місії УНР у Данії не виплачували стипендій та субсидій. З такими проханнями до місії ніхто не звертався Там само, арк. 21.. Місія УНР у Данії 14 вересня 1920 р. відмовилась закупити данські підручники з церковного законодавства, оскільки не було перекладача з данської Там само, арк. 20.. Відтак 6 листопада 1920 р. МЗС УНР з Тарнова переслало на розгляд та вирішення голові Раді Міністрів УНР А. Лівицькому копії витягу з документа української дипломатичної місії УНР у Данії у справі допомоги голодуючим дітям в Україні. Місії доручили підтримати у Данії Комітет Українських Жінок й дозволили брати участь у переговорах з Комітетом Скандинавських Жінок Там само, арк. 26.. Комітет Українських Жінок у Данії проводив акцію допомоги голодуючим дітям. МЗС запрошувало до Тарнова делегацію комітету з двох - трьох осіб Там само, арк. 29 зв.. Міністр фінансів УНР Х. Барановський вирішив фінансово підтримати комітет Там само, арк. 34.. Уряд та Армія УНР полишили українську територію. Це унеможливило Союзу Скандинавських Жінок закласти в Україні дитячі притулки. МЗС просило добродійні данські товариства у найвідповідніший спосіб вжити заходів для отримання допомоги біженцям (у т. ч. дітям та жінкам). МЗС УНР підготувало п'ятикілограмові пакети для біженців й мало їх розіслати за адресами комітету з питань біженців. МЗС просило голову дипломатичної місії у справі допомогової акції данського уряду для знищених війною країн скласти відповідний меморандум і передати його від імені уряду УНР Шредерові Там само, арк. 42-42 зв..

Надзвичайна дипломатична місія УНР у Данії з Копенгаґена 10 листопада 1920 р. пропонувала МЗС УНР передати до Ліги Націй підготований французькою мовою меморіал від Данії, Швеції, Норвегії. Мало вирішуватись прийняття України до Ліги Націй. Особисте подання такого меморіалу мало б успіх у вирішенні справ в Женеві. МЗС вжило заходів й меморіал передали через місію УНР в Лондоні, яка представляла УНР у Лізі Націй (О. Шульгін) ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 33.. МЗС вважало за доцільне вести підготовчу працю, щоб вирішувати українське питання на засіданнях Ліги Націй через вручення меморандуму або особисту інтервенцію делегатів скандинавських держав. Копію ноти до скандинавських держав міністерство отримало і погоджувалось з наведеною у ній історичною схемою та економічними мотивуваннями. Дня 15 грудня 1920 р. МЗС просило у листуванні, якому не надали характеру таємності, не підкреслювати правдиві моменти минулого ставлення інших держав до України, які могли б викликати у політичних колах небажаний для української справи ефект. Данські делегати до Ліги Націй під час голосування за прийняття до Ліги Націй поодиноких держав, мали орієнтуватись на Францію (настанова від 15 листопада 1920 р.). МЗС просило дипломатичну місію УНР у Данії розвинути цю думку, загальні міркування переслати негайно міністерству ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 40-40 зв..

Дня 30 жовтня 1920 р. Д. Левицький переконував міністра у потребі створити дипломатичні місії УНР у кожній країні, у тому числі й у Данії, адже вони виконували функції суверенної Української держави й сприяли визнанню УНР. Скасування представництв у менших країнах на деякий час, на його думку, дозволяло довше існувати політичним представництвам у стратегічно важливих країнах Там само, арк. 27.. Після скасування місії УНР у Данії Д. Левицький хотів йти на службу до уряду УНР, хоча як адвокат, що мав свого часу велику практику, матеріально б почувався ліпше у Галичині, ніж на урядовому становищі в Україні. Посол визнавав, що не мав відповідного вишколу та здібностей, не був достатньо активним для представництва УНР за кордоном Там само, арк. 28.. Проте ініціативи та справи дипломата УНР Д. Левицького показали його з найкращого боку в міжнародному просторі. МЗС УНР 19 листопада 1920 р. погодилось на пропозицію голови надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії Д. Левицького (від 30 жовтня 1920 р.) призначити почесним консулом УНР у Данії Гаральда Сімонсена. Важкий фінансовий стан змусив МЗС відкликати й ліквідувати місію УНР у Данії. Ймовірне встановлення почесного консуляту УНР, надало МЗС можливість завдяки діяльності місії зберегти добрі стосунки, які постали між українським та данським урядами. Д. Левицького просили повідомити, як до цього поставиться данське МЗС. МЗС УНР було впевнене, що Г. Сімонсен як консул УНР не шукав би жодного зобов'язуючого український уряд торговельного або фінансового інтересу, бо це б підірвало його авторитет. Почесному консулові відповідно до консульського статуту надавались всі права та обов'язки штатних консулів. Нагляд та контроль за діяльністю почесного консула, ймовірно, покладався на посольство УНР в Берліні. МЗС сподівалось, що почесний консул, як багата людина із потужними зв'язками в урядових громадських колах, буде пропагувати на користь УНР, давати цінні фінансові й торгові відомості, вести переговори, надавати реальну допомогу у вигляді фінансових позик на корисних для України умовах. Урядовця для консуляту, певного за національними та політичними поглядами, мав підібрати МЗС ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 35 -35 зв.. Д. Левицький, вже як виконувач обов'язків голови місії УНР в Данії, у грудні 1919 р. мав особисту зустріч з Г. Сімонсеном. 13 грудня 1919 р. Г. Сімонсен письмово надав згоду стати почесним консулом та утримувати своїм коштом одного урядовця-українця. Натомість визначив умову: уряд УНР мав вести через нього усі торгові справи, з яких консул міг вільно брати відповідну провізію, а також за сприятливих до того обставин хотів гарантовано отримати посаду генерального консула з правом призначати потрібних віце-консулів і консулярних аґентів.

Наказ про призначення Г. Сімонсена почесним консулом перебував на розгляді в МЗС УНР. Відповідно до законодавства УНР права й обов'язки почесного консула унормовано в законах та розпорядженнях, про що поінформували Г. Сімонсена, але остаточної його відповіді вже не отримали. Проблема передачі консульського відділу в Данії, як і ліквідація посольства, залишились невирішеними ЦДАВО України, ф. 3513, оп. 1, спр. 2, арк. 64-64 зв.. Важке фінансове становище уряду УНР змусило його ліквідувати дипломатичне представництво УНР в Данії. МЗС УНР 26 грудня 1920 р. відзначило здобутки, завдяки невтомній праці та знанню справи, й дипломатичний хист голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії Д. Левицького. Він виборов поважне її становище та досяг багаті результати правдивого освідомлення і популяризації ідеї української державності в Данії. МЗС УНР дякувало за вміло вирішену справу закладання дитячих притулків в Україні Союзом Скандинавських Жінок та допомогову акцію тисячам українських біженців, які через військові події були позбавлені засобів до існування й змушені шукати захисту на теренах Польщі. Висловлювалась надія на згоду Д. Левицького у разі зміни становища, налагодження фінансового стану УНР, повернутись до керівництва закордонною політикою до подальшої офіційної співпраці над державним будівництвом ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 358, арк. 43-43 зв..

Міністерство закордонних справ УНР 20 січня 1921 р. переконувало Д. Левицького у важливості для уряду справи утримувати і поглиблювати дипломатичні відносини з Данією, але через важкі фінансові обставини місію ліквідовували, сподіваючись після санації фінансів відновити й продовжити працю на данському терені. Латвійський уряд в умовах тиску з боку радянської Росії не погодився забезпечувати права й інтереси українських громадян в Данії латвійським генеральним консульством. Уряд УНР доручив передати ці обов'язки посольству УНР у Берліні ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 373, арк. 14 зв.. У січні 1921 р. Д. Левицький, не наважившись подати офіційної заяви про скасування місії у Данії, передав консульський відділ дипломатичної місії в Данії посольству УНР в Берліні.

Ставлення офіційних кіл нейтральних країн та Антанти за останній рік погіршилось, тому щораз більше починали рахуватись з радянським урядом. Права державного характеру у тих країнах терпимо забезпечувались. Д. Левицький звертав увагу на ймовірні труднощі, допоки український уряд не відновить контролю над більшою частиною української території, у діяльности скасованих місій. Ця причина спонукала дипломата приховати від данського уряду факт скасування місії УНР у цій державі. Він повідомив, що через виїзд на деякий час, зроблено вимушену перерву в діяльності. Д. Левицький від дня виїзду із Данії не вважав себе головою місії й (окрім визнаних за ним 17 листопада 1920 р. МЗС УНР 18250 данських крон) на заробітну платню не претендував.

Щодо данського уряду погодився тимчасово фігурувати як голова місії у відпустці. Дипломат, незалежно від перебування, і надалі, по змозі вів роботу у данський пресі і серед данського громадянства, переважно в допомоговій акції. Усі касові книги та звіти Д. Левицький вирішив не здавати без попередньої ревізії й отримання посвідки. Рахунки посольства за один - три дні могла перевірити одна людина. Просив міністерство у Відні призначити ревізорів й видати йому посвідку, оскільки за кордоном була відсутня контрольна комісія, щоб законно перевести ревізію. Д. Левицький погоджувався відзвітувати у Тарнові, куди йому дозволяла приїхати дипломатична віза. Посол дякував міністрові за визнання потреби його праці й готовий був послужити у міру своїх скромних сил у будівництві Української Держави ЦДАВО України, ф. 3696, оп. 2, спр. 373, арк. 19, 19 зв., 20.. Консульські справи представництва УНР у Данії разом з агендами від 3 лютого 1921 р. передали посольству УНР у Німеччині. Голова дипломатичної місії УНР у Данії доктор Д. Левицький вважався тимчасово у безоплатній відпустці Там само, арк. 16..

Відтак 9 лютого 1921 р. відбулась офіційна передача консульського відділу дипломатичної місії УНР у Данії посольству УНР у Німеччині. Д. Левицький передав до Німеччини головну паспортну книгу, нотаріяльну книгу, книгу паспортних віз, паспортний архів, нотаріяльний архів, 6 печаток консульського відділу Там само, арк. 24.. Почесного консула УНР в Данії призначили лише у 1922 р., ним став В. Крістенсен. За допомогу та внесок у його справи, Д. Левицькому, котрий за два роки по завершенню дипломатичної діяльності повернувся до адвокатської практики у Львові, дякував відомий український монархіст В. Липинський. Він стверджував в листі від 31 жовтня 1923 р., що, аби у нас була сильна орієнтація матеріально сильних і незалежних людей (хліборобів, промисловців, адвокатів, лікарів, інженерів), то на власну силу такої організації могли б орієнтуватись українські політики й почати творити для неї одну, чітку і визнану національно-державницьку ідеологію ЦДАВО України, ф. 3542, оп. 1, спр. 8, арк. 5 зв..

Дипломатична місія УНР в Данії відіграла дуже важливу роль на міжнародній арені у справі збереження й визнання української державності. Політична роль Данії у світових процесах того часу була неоціненна. Мала й нейтральна країна за часів Першої світової війни стала ареною боротьби різних світових течій за вплив на інформаційну політику, геополітичний статус, створення відповідного іміджу переможеним та переможцям. Данія не керувала світом, та світ боровся за інформаційні, економічні, політичні впливи на неї. Чесна численна політична преса Данії швидко завоювала світовий інформаційний простір.

Голова надзвичайної місії УНР у Данії Д. Левицький був першим і єдиним українським дипломатичним представником періоду українських національно-визвольних змагань у цій країні. Він гідно справився з покладеним на нього обов'язком, та зумів завоювати й підкорити Данію, її дипломатичні, політичні й економічні кола. У цьому йому допомогла дипломатична команда, яка часто, як і він, на власні заощадження боролась за долю й роль України в світі. Д. Левицький завдяки мудрій інформаційній діяльності виборов місце України у світовому інформаційному просторі й створив їй гідне реноме, постійно інформуючи данців та світ про культуру, політичні й економічні справи УНР. За умови перебування у визначених країнах всіх призначених місій й посольств УНР й підтримки вектору діяльності Д. Левицького, Україна зберегла б власну державність. Дипломатична місія УНР у Данії зуміла зробити все залежне, щоб налагодити економічне співробітництво між обома країнами, та, на жаль, її робота у цьому напрямі залишилась лише економічним вектором та пріоритетами діяльності, оскільки в 1919-1920 рр. не було сприятливої суспільно-політичної ситуації в УНР, аби втілити домовленості у практичну площину. У політичному контексті місія УНР у Данії виконала неоціненну роль, щоб піднести питання соборності й незалежності УНР на важливих економічних, політичних, безпекових форумах, вплинути на створення Ліги Націй й членство в її складі УНР та на визнання України світовими лідерами.

Завдяки своїм особистим якостям, Д. Левицький зумів пробудити український інтерес у данських письменників та мистецтвознавців, отримати дозвіл в'їзду до Данії й право фактичної праці, прихильне ставлення данської дипломатії та уряду, й, перебуваючи в Данії, фактично на напівлегальному статусі (незважаючи на велику кількість місій УНР, які вичікували в Копенгаґені право в'їзду до країн призначення), вести бурхливу проукраїнську діяльність. Величезна й, безсумнівно, потрібна праця Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Данії, була внеском у справу, щоб Українську Народну Республіку визнав світ.

References

1. Akty dyplomatychnykh posolstv ta misii ZOUNR za kordonom, Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine (dali - TsDAVO Ukrainy), f. 3505, op. 1, p. 14, 321 s. (in Ukrainian).

2. “Antopil”, otrymano dostup 31 travnia 2019, http://www. sergrkot.com / antopol-ukr. (in Ukrainian).

3. Biuletni Ukrainskoho presovoho biuro v Kopenhaheni 1919 - 1920 rr., TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 10, 93 s. (in Ukrainian).

4. Dmytro Levytskyi, “Z dyplomatychnykh spomyniv,” Istorychnyi kaliendar-almanakh “Chervonoi kalyny” na 1939 rik, Richnyk XVIII, (1938): 70 - 78. (in Ukrainian). Informatsiini biuletni Ukrainskoi presovoi sluzhby v Kopenhaheni za okremi daty hrudnia 1919 r., TsDAVO Ukrainy, f3696, op. 1, p. 113, 13 s. (in Ukrainian).

5. Kasovyi zvit Nadzvychainoi dyplomatychnoi misii UNR v Danii, TsDAVO Ukrainy, f. 3696, op. 2, p. 714, 640 s. (in Ukrainian).

6. “Konsulski ustanovy v Ukraini 1914 roku” Slabchenko Yevhen, Dyplomatychna istoriia Ukrainyb upor. Iryna Matiash, (K. : Klio, 2016), 430 - 431 (in Ukrainian).

7. Kopii dopovidei holovy misii Dyrektorii UNR pro orhanizatsiiu roboty misii, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, spr. 1, 27 s. (in Ukrainian).

8. Kopii dopovidei i informatsii holovy misii, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 2, 67 s. (in Ukrainian).

9. Kopii i chernetky not uriadu UNR, nadislanykh holovoiu misii uriadam Frantsii, SShA, TsDAVO Ukrainy, f. 3543, op. 1, p. 3, 15 s. (in Ukrainian).

10. Lysty do holovy misii vid adresativ, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 9, 53 s. (in Ukrainian).

11. Lysty do holovy misii vid V Lytynskoho ta inshykh, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 8, 29 s. (in Ukrainian).

12. Lystuvannia z departamentom chuzhozemnykh znosyn pro dyplomatychni vidnosyny z Daniieiu, TsDAVO Ukrainy, f. 3696, op. 1, p. 47, 31 s. (in Ukrainian).

13. Lystuvannia z dyplomatychnoiu misiieiu v Danii, Shvetsii, Norvehii, TsDAVO Ukrainy, f. 3696, op. 2, p. 373. 28 s. (in Ukrainian).

14. Lystuvannia z dyplomatychnoiu misiieiu UNR v Danii pro potochnu robotu misii, TsDAVO Ukrainy, f. 3696, op. 2, p. 358. 51 s. (in Ukrainian).

15. Lystuvannia misii z Dyrektoriieiu, ministramy zakordonnykh i finansovykh sprav UNR pro asyhnuvannia hroshei na potreby misii, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 5, 69 s. (in Ukrainian).

16. Lystuvannia misii z ministerstvom zakordonnykh sprav Danii, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 6, 7 s. (in Ukrainian).

17. Lystuvannya z MZS UNR pro organizaciyu ta diyalnist` misiyi UNR v Shveciyi ta Norvegiyi, TsDAVO Ukrayiny`, f. 3513, op. 1, spr. 2, ark. 64 - 64 zv. (in Ukrainian).

18. Peredruky statei z riznykh statei, shcho torkaiutsia Ukrainy, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 11, 43 s. (in Ukrainian).

19. Perepyska ministra zakordonnykh sprav UNR z poslom v Danii Dmytrom Levytskym, TsDAVO Ukrainy, f. 3696, op. 1, p. 174, 3 s. (in Ukrainian).

20. Protokoly narady spivrobitnykiv misii UNR v Danii, Anhlii, Amerytsi, Shvetsii y Norvehii, TsDAVO Ukrainy, f. 3542, op. 1, p. 4, 4 s. (in Ukrainian).

21. Prokhannia ustanov ta okremykh osib pro vydachu yim dovidok, posvidchen pro osobu, opysy inozemnykh predstavnytstv v Ukraini, TsDAVO Ukrainy, f. 3696, op. 1, p. 59, 55 s. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.r