Роль Великої Британії у ставновленні зовнішньої і безпекової політики Європейського Союзу (1990-2019 рр.)

Велика Британія однозначно схвалила підписану в березні -- червні 2014 р. Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Вона залишалась одним із головних політичних союзників України у сприянні реформам, захисті суверенітету, інтеграції в західні міжнародні об'єднання. Британський уряд став одним з ініціаторів накладення санкцій ЄС на РФ за агресію проти України. Однак українському керівництву і дипломатії потрібно враховувати наявність потужного російського лоббі в цій країні, яке серйозно впливає на політичні еліти Великої Британії. Зокрема, Комітет з контролю за експортом зброї Палати громад у липні 2014 р. оприлюднив інформацію про дію контрактів на експорт британської зброї до Росії. В розпал війни на сході України діяла 251 ліцензія на експорт відповідних товарів на загальну суму 225 млн. дол., лише 31 ліцензію призупинили¹. Багаторічні повідомлення британської преси про те, що виборчу кампанію Консервативної партії Великої Британії факти фінансували фірми з російським капіталом і зв'язками з Кремлем, отримали суттєве доповнення в листопаді 2019 р., напередодні виборів до парламенту. Цього разу звинувачення у прямих контактах з конкретними представниками російського бізнесу стосувалися прем'єр-міністра Б. Джонсона Парламент Британии: экспорт оружия в Россию продолжается // BBC. Русская служба. 23 июля 2014 г. URL: https://cutt.ly/Nn3VAtV У Великій Британії назвали імена російських спонсорів партії Джонсона // Факти, 11 листопада 2019. URL: https://cutt.ly/hn3V0TM. Офіційний Лондон фактично визнав втручання влади Росії в референдум 23 червня 2016 р. У цьому контексті іншим потужним каналом впливу Росії на британську громадськість стали ЗМІ, окремими з яких володіють представники російського бізнесу. Наприклад, медіамагнат і колишній агент КДБ Є. Лебедєв має у власності одну з провідних британських газет «Independent» Джонсон зустрічався з екс-агентом КДБ після отруєння Скрипалів, ЗМІ // Еспресо. 18 листопада 2019. URL: https://cutt.ly/tn3V7gA. Оприлюднені дані підтверджують можливість впливу прокремлівських сил на внутрішню і зовнішню політику британських урядів, що несе великі ризики для формування позиції політикуму та громадськості Великої Британії щодо України.

Референдум 23 червня 2016 р. й офіційний початок Brexit 29 березня 2017 р. означали початок нового періоду в історії СЗБП і відносин Великої Британії з ЄС, який вочевидь є перехідним. Головним завданням сторін є пошук нового формату взаємодії в нових умовах. Brexit в силу недостатньої прогнозованості наслідків вніс додаткову невизначеність у майбутнє СЗБП. Перспектива ЄС позбутися такого специфічного учасника інтеграції як Велика Британія наводить на неоднозначні міркування -- її вихід з ЄС може як надати імпульс розвитку механізмів та інституцій СЗПБ, так і загальмувати реалізацію франко-німецьких ініціатив, які не мають достатнього ресурсного забезпечення без британських військових можливостей і тим більше -- підтримки США. Лідери Франції й Німеччини заявили про бажання поглиблювати інтеграцію в цій сфері, зокрема шляхом створення Європейської армії European defense coalition launched in Paris // Reuters, 7 November 2018. URL: https://cutt.ly/ rn3Bo9K. Для цього сторони навіть погодили можливіть реалізувати постійну структурну співпрацю, що означає перспективу розвитку СПБО у вузькому колі держав-членів за мінімального впливу інституцій ЄС. Однак реальних кроків у цьому напрямі зроблено небагато. На рівні декларацій залишається виконання статей нового міждержавного франко-німецького Аахенського Договору про франко-німецьку спіпврацю й інтеграцію від 22 січня 2019 р.

Brexit додатково може ускладнити європейське об'єднання у сфері безпеки без британських ресурсів, послабити непрості стосунки ЄС і НАТО. Тому вихід держави з ЄС і можлива відмова Великої Британії від участі у військово-цивільних операціях і місіях ЄС послабить оперативний безпековий потенціал об'єднання, але в перспективі може надати йому можливість проводити міжнародну діяльність більш незалежно від НАТО.

Традиційно серед держав-членів ЄС нема єдності щодо необхідності поглибити інтеграцію зовнішньої і безпекової політики, на яку накладається небажання додатково витрачатися на оборону. Це особливо непокоїть в умовах неодноразових заяв президента Д. Трампа про скорочення фінансування НАТО з боку США і військової агресії Росії на Сході України. Річ тут уже навіть не в позиції керівництва Великої Британії. Керівництво ЄС і абсолютної більшості держав-членів (окрім хіба що Франції) традиційно схильне покладатися радше на підтримку США й НАТО в Європі, ніж на формування незалежного військового комплексу об'єднання¹. Тому шансів створити останній у короткостроковій перспективі в умовах сучасних загроз безпеці Європи практично немає.

Після зміни складу уряду в липні 2016 р. і формального початку Brexit у березні 2017 р. офіційний Лондон і далі користувався можливостями в рамках СЗПБ ЄС і проводив традиційну політику захисту власних міжнародних інтересів, намагаючись блокувати невигідні політичні процеси в Європі. Це засвідчила негативна реакція британської сторони на заклик європейських колег розробити спільну стратегію подальших відносин зі США після несподіваної перемоги на президентських виборах 2016 р. Д. Трампа. Очікувано інертно-негативною стала реакція уряду Великої Британії на заклики Верховного представника ЄС із зовнішньої політики і безпеки Ф. Могеріні до розвитку кооперації в СПБО, зокрема чергової спроби створити постійний Оперативий штаб збройних сил ЄС (Bond, I. & Besch, S. 2016; Emmott, R. 2017). Практика діяльності його найвищих органів управління, зокрема Європейської Ради в 2016-2019 рр. засвідчила, що держави Союзу набувають досвіду обговорення і прийняття рішень без участі Великої Британії (Грубінко, А. 2017). Британська влада постійно декларувала, що Сполучене Королівство покидає ЄС і не розглядає варіанти збереження членства, але до завершення виходу планує брати участь у засіданнях керівних органів об'єднання Глава МИД Германии: Европа не сможет защитить себя без США // Deutsche Welle, 20 листопада 2019. URL: https://cutt.ly/0n3BhmE The Government's Negotiating Objectives for Exiting the EU: PM Speech. 17 January 2017. Lancester House, London. Government of the UK. URL: https://cutt.ly/Wn3Bl5Y. Водночас уряд Б. Джонсона, незважаючи на невизначеність остаточної дати початку фінального етапу Brexit, відмовився делегувати представника Великої Британії до нового складу Єврокомісії, що розпочав працювати 1 грудня 2019 р.

Незважаючи на формальне завершення виходу Великої Британії з ЄС 31 січня 2020 р., у планах сторін подальша співпраця в зовнішній політиці та безпеці. Насамперед це стосується військово-технічного сфери, спільних гуманітарних і військово-поліційних миротворчих операцій та місій, у яких підтримка Великої Британії відповідними ресурсами буде для ЄС дуже важливою. Однак при декларованому за боку Лондона прагненні побудувати «глобальну Британію» за межами ЄС конкретики щодо стратегії їх подальшої співпраці наразі небагато.

Brexit, унаслідок якого вже проявляється зменшення впливу Великої Британії в ЄС, послабив міжнародні позиції окремих держав Східної Європи (насамперед України), які поставили завдання поглиблювати відносини з ЄС із перспективою членства. Єдиним реальним каналом впливу королівства на міжнародну безпеку в регіоні ЦСЄ у багатосторонньому вимірі стали механізми НАТО. Серед негативних наслідків Brexit для України -- посилення лояльних чи відверто проросійських настроїв у низці держав-членів ЄС, що є одним з головних викликів його функціонуванню.

Висновки

Велика Британія пройшла своєрідний історичний шлях залучення до європейської інтеграції, зумовлений імперативами її зовнішньої політики і складністю їх пристосування до змінюваних умов міжнародних відносин другої половини ХХ -- початку ХХІ ст. Уряди Великої Британії намагалися спрямувати євроінтеграцію відповідно до інтересів держави, що чинило безпосередній вплив на її участь у становленні й розвитку СЗПБ ЄС. Однак Великій Британії так і не вдалося віднайти свого місця в європейському об'єднанні, логічним наслідком чого став Brexit.

Використання можливостей участі в зовнішьополітичній і безпековій сфері функціонування ЄС приваблювало керівництво Великої Британії і стимулювало до поміркованих ініціатив, які, втім, ніколи (навіть у період активізації європейської політики першого уряду Т Блера в 1997-2001 рр.) не виходили за рамки усталених міжнародних орієнтирів держави. Така стратегія часто зумовлювала суперечливість і непослідовність європейської політики британських урядів. Останні не розглядали євроінтеграцію як домінантний напрям зовнішньої політики держави, який міг би замінити за значенням інші історично важливі для Великої Британії міжнародні стосунки (американсько-британські «особливі відносини» і зв'язки з державами Співдружності націй). Тому СЗБП ЄС розглядалася як важливий, але не головний механізм зовнішньої політики королівства. Зважаючи на об'єктивні історичні реалії (трансформації системи міжнародних відносин у постбіполярний період, наявність міжнародного впливу і значних військових ресурсів) керівництво Великої Британії втратило можливість стати лідером ЄС у зовнішній і безпековій політиці, фактично віддавши ініціативу ФРН і Франції.

Атлантична та проамериканська позиції Великої Британії стали одним з вирішальних і водночас суперечливих чинників становлення СЗБП ЄС. Уряди держави услід за керівництвом США в сфері СПБО розглядали ЄС як імовірного конкурента НАТО і гальмували спроби активного розвитку військово-оборонного сегмента європейського об'єднання. Головним завданням Великої Британії як одного з провідних учасників СПБО ЄС стала її контрольованість. Королівство прямо причетне до стратегічної слабкості Союзу як суб'єкта системи європейської та світової безпеки, в оперативному й ресурсному плані залежного від США і НАТО. За певних обставин ЄС без Великої Британії має шанс сформувати більш єдину й дієву зовнішню політику та військово-політичну організацію. Проте об'єднанню буде складно замінити кваліфікованих британських дипломатів, інших спеціалістів і значну частину військових ресурсів, які надавала у розпорядження ЄС Велика Британія.

У свою чергу Brexit уже призвів до поступової втрати впливу Великої Британії на регіональні міжнародні процеси (насамперед у Центрально-Східній Європі), уповільнив розширення ЄС, опосередковано спричинив негативні наслідки для міжнародних позицій України та євроінтеграційних перспектив інших держав Східної Європи, які перебувають під тиском російської експансії й потребують подальшої дієвої партнерської підтримки демократичного Заходу, що можлива лише за умови його єдності. Тому потреба зберегти залишки міжнародного авторитету Великої Британії, гарантування цілісності та зміцнення міжнародного впливу ЄС, сучасні виклики й загрози європейській безпеці змусять обидві сторони підтримувати співпрацю у сфері СЗБП насамперед на рівні політичних консультацій і погодження міжнародних дій, військово-промислової співпраці й миротворчої діяльності, стимулюють до спільних пошуків оновленої моделі взаємодії з США та іншими провідними центрами сили в сучасній світовій політиці.

Література

1. Андреева, Т. 2009. Британская стратегическая культура между европеизмом и атлантизмом на рубеже ХХ-ХХІ веков. Европеизм и атлантизм в политике стран Европейского Союза. Москва: ИМЭМО РАН. C. 45-65.

2. Валуев, А. 2013. Стратегические приоритеты внешней политики и дипломатии Великобритании и Европейского Союза в эпоху глобализации (1997-2013). Наука и Мир. Вып. 4. С. 276-278.

3. Годованюк, К. 2012. Общая внешняя политика ЕС и дилеммы британской дипломатии. Современная Европа. Вып. 2. С. 71-81.

4. Грубінко, А. В. 2017. Велика Британія в системі європейської зовнішньої і безпеко- воїполітики (1990-2016рр.): монографія. Тернопіль: Осадца Ю. В.

5. Громыко, А. А. & Ананьева, Е. В. [ред.]. 2014. Дилеммы Британии: поиск путейразвития. Москва: Весь Мир.

6. Мартинов, А. Ю. 2009. Спільна зовнішня та оборонна політика Європейського Союзу (90-ті р.р. ХХ ст. -- 10-ті р.р. ХХІ ст.). Погляд з України. Київ: Інститут історії України НАН.

7. Мідделаар, Л. ван. 2018. Перехід до Європи: Як континет став союзом / пер. з англ. О. Панича. Київ: Дух і літера.

8. Попович, Д. & Кудрик, В. 2016. Війна на Донбасі: які країни Заходу допомагали Україні Апостроф. 3 серпня. [Online]. Available at: https://cutt.ly/Xn7pZb6

9. Яковенко, Н. 2011. Велика Британія в міжнародних організаціях. Київ: Київський університет.

10. Balfour, R. 2013. Can the EU Have a Foreign and Security Policy without Britain? A Grim and Insular Picture of the Future. [Online]. Available at: https://cutt.ly/sn7pClL

11. Beckfor, M. 2013. Romanians and Bulgarians Snap up 175,000 Jobs in the UK Already... and that's Before the Borders Have even Opened. The Daily Mail, 3 March.

12. Biscop, S. 2012. The UK and European Defense: Leading or Leaving. International Affairs, 88(6). P. 1297-1313.

13. Bond, I. & Besch, etc. 2016. Europe after Brexit Unleashed or undone? London: Centre for European Reform.

14. Cameron, F. 2007. An Introduction to European Foreign Policy. London, New York: Routledge.

15. Dumbrell, J. 2006. A Special Relationship Anglo-American Relations from the Cold War to Iraq. Basingstoke: Palgrave.

16. Emmott, R. 2017. UK Ambivalence over New EU Military Command Center Irks Allies -- Diplomats. Reuters, 15 May 2017. [Online]. Available at: https://cutt.ly/an7p0gt

17. George, S. 2005. Britain and European Integration since 1945. Oxford-Cambridge: Routledge.

18. Grant, Ch. 1996. Strength in Numbers Europe's Foreign and Defense Policy. Report. London: Centre for European Reform.

19. Guay, T. & Callum, R. 2002. The Transformation and Future Prospects of Europe's Defense Industry. International Affairs. № 78 (4). P. 757-776.

20. Guzelyte, S. 2016. National EDA Member States' Defense Data 2013-2014 and 2015 (est.) of the 27 EDA Member States. Brussels.

21. Hewitson, M. 2012. The United States of Europe: The European Question in the 1920's. Europe in Crisis. Intellectuals and the European Idea, 1917-1957. Ch. 1. New York, Oxford: Berghahn Boors. P. 15-34.

22. Howorth, J. 2007. Security and Defense Policy in the European Union. Basingstoke: Red Globe Press.

23. Johnston, S. 2016. The EU's CSDP: an (Objective) UK Perspective. European Geostrategy. 27 March. [Online]. Available at: http://www.europeangeostrategy.org/?s=UK

24. Lehne, S. 2012. The Big Three in EU Foreign Policy. Washington: The Carnegie Papers.

25. McNamara, S. 2008. Is the Special Relationship Still Special? Journal of International Security Affairs. Issue 14. P. 21-28.

26. Mix, D. E. 2013. The European Union: Foreign and Security Policy. Washington: Congressional Research Service.

27. Oakes, M. 2000. European Defense: From Portschach to Helsinki. London: Centre for European Reform.

28. Operations in Libya. Ninth Report of Session 2010-12. House of Commons. Defense Committee. Vol. I: Report, Together with Formal Minutes, Oral and Written Evidence. London: HMSO.

29. Peters, D. 2010. Constrained Balancing: The EU's Security Policy. Basingstoke: Palgrave Macmillan UK.

30. Pires, M. L. 2012. Defense Data: EDA Participating Member States in 2010. Brussels: European Defense Agency.

31. Smith, M. E. 2004. Europe's Foreign and Security Policy. The Institutionalization of Cooperation. Cambridge, New York: Cambridge University Press.

32. Valasek, T. 2008. France, NATO and European Defense. Policy Brief. London: Centre for European Reform.

33. Andreeva, T. 2009. Britanskaia stratehicheskaia kultura mezhdu evropeizmom i atlantizmom na rubezhe XX-XXI vekov [British Strategic Culture Between Europeanism and Atlantizm at the Turn of the XX-XXI Centuries]. In: Evropeizm i atlantizm vpolitike stran Evropeiskoho Soiuza. Moskva: IMEMO RAN. S. 45-65. [in Russian]

34. Valuev, A. 2013. Stratehicheskie prioritety vneshnei polytyky i dyplomatii Velikobritanii y Evropeiskoho Soiuza v epokhu hlobalizatsii (1997-2013) [Strategic Priorities of Foreign Policy and Diplomacy of Great Britain and the European Union in the Era of Globalization (1997-2013)]. In: Nauka iMir. Vyp. 4. S. 276-278. [in Russian]

35. Hodovaniuk K. 2012. Obshchaia vneshniaia politika ES i dilemmy britanskoi diplomatii [EU Common Foreign Policy and Dilemmas of British Diplomacy]. Sovremennaia Evropa. Vyp. 2. 71-81. [in Russian]

36. Hromyko, A. A. & Ananeva E. V. [red.]. 2014. Dylemmy Brytanii: poiskputei razvytyia [Dilemmas of Britain: the search of ways for development]. Moskva: Ves Mir. [in Russian]

37. Hrubinko, A. V. 2017. Velyka Brytaniya v systemi yevropeyskoyi zovnishnoyi i bezpekovoyi polityky (1990-2016 rr) [The United Kingdom in the System of European Foreign and Security Policy (1990-2016)]: monohrafiia. Ternopil: Osadtsa Yu. V. [in Ukrainian]

38. Martynov, A. Yu. 2009. Spilna zovnishnya ta oboronna polityka Yevropeyskoho Soyuzu (90- ti rr XX st. -- 10-ti r.r XXI st.) [Common Foreign and Defense Policy of the European Union (1990's -- 1990's)]. Pohlyad z Ukrayiny. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN. [in Ukrainian]

39. Middelaar, L. van. 2018. Perekhid do Yevropy: Yak kontynet stav soyuzom [Transition to Europe: How the Continent Became an Alliance] / per. z anhl. O. Panycha. Kyiv: Dukh i lit- era [in Ukrainian]

40. Popovych, D. & Kudryk, V 2016. Viyna na Donbasi: yaki krainy Zakhodu dopomahaly Ukraini [The War on the Donbas: What Countries of the West Helped Ukraine]. Apostrof 3 serpnia. Available at: https://cutt.ly/Xn7pZb6 [in Ukrainian]

41. Yakovenko, N. 2011. Velyka Brytaniia v mizhnarodnykh orhanizatsiiakh [Great Britain in the International Organizations]. Kyiv: Kyiv University [in Ukrainian].

42. Balfour, R. 2013. Can the EU have a Foreign and Security Policy without Britain? A Grim and Insular Picture of the Future. [Online]. Available at: https://cutt.ly/sn7pClL

43. Beckfor, M. 2013. Romanians and Bulgarians Snap up 175,000 Jobs in the UK Already... and that's before the Borders Have even Opened. The Daily Mail, 3 March.

44. Biscop, S. 2012. The UK and European Defense: Leading or Leaving. International Affairs, 88(6). P 1297-1313.

45. Bond, I. & Besch, etc. 2016. Europe after Brexit Unleashed or undone? London: Centre for European Reform.

46. Cameron, F. 2007. An Introduction to European Foreign Policy. London, New York: Routledge.

47. Dumbrell, J. 2006. A Special Relationship Anglo-American Relations from the Cold War to Iraq. Basingstoke: Palgrave.

48. Emmott, R. 2017. UK Ambivalence over New EU Military Command Center Irks Allies -- Diplomats. Reuters, 15 May 2017. [Online]. Available at: https://cutt.ly/an7p0gt

49. George, S. 2005. Britain and European Integration since 1945. Oxford-Cambridge: Routledge.

50. Grant, Ch. 1996. Strength in Numbers Europe's Foreign and Defense Policy. Report. London: Centre for European Reform.

51. Guay, T. & Callum, R. 2002. The Transformation and Future Prospects of Europe's Defense Industry. International Affairs. № 78 (4). P 757-776.

52. Guzelyte, S. 2016. National EDA Member States' Defense Data 2013-2014 and 2015 (est.) of the 27 EDA Member States. Brussels.

53. Hewitson, M. 2012. The United States of Europe: The European Question in the 1920's. Europe in Crisis. Intellectuals and the European Idea, 1917-1957. Ch. 1. New York, Oxford: Berghahn Boors. P 15-34.

54. Howorth, J. 2007. Security and Defense Policy in the European Union. Basingstoke: Red Globe Press.

55. Johnston, S. 2016. The EU's CSDP: an (Objective) UK Perspective. European Geostrategy. 27 March. [Online]. Available at: http://www.europeangeostrategy.org/?s=UK

56. Lehne, S. 2012. The Big Three in EU Foreign Policy. Washington: The Carnegie Papers.

57. McNamara, S. 2008. Is the Special Relationship Still Special? Journal of International Security Affairs. Issue 14. P 21-28.

58. Mix, D. E. 2013. The European Union: Foreign and Security Policy. Washington: Congressional Research Service.

59. Oakes, M. 2000. European Defense: From Portschach to Helsinki. London: Centre for European Reform.

60. Operations in Libya. Ninth Report of Session 2010-12. House of Commons. Defense Committee. Vol. I: Report, Together with Formal Minutes, Oral and Written Evidence. London: HMSO.

61. Peters, D. 2010. Constrained Balancing: The EU's Security Policy. Basingstoke: Palgrave Macmillan UK.

62. Pires, M. L. 2012. Defense Data: EDA Participating Member States in 2010. Brussels: European Defense Agency.

63. Smith, M. E. 2004. Europe's Foreign and Security Policy. The Institutionalization of Cooperation. Cambridge, New York: Cambridge University Press.

64. Valasek, T. 2008. France, NATO and European Defense. Policy Brief. London: Centre for European Reform.

Размещено на Allbest.ru