Міжнародний досвід конвергенційних процесів в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний досвід конвергенційних процесів в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах

Борзенко О.О., Бойко О.М.

Анотація

Питаннями конвергенції, яку розглядають у якості зближення відповідних параметрів розвитку регіонів та країн світу займаються вчені-економісти тривалий час. Особливого значення питання набуло в період глобалізації. Це є пріоритетом в забезпеченні безпеки держави, формуванні національної інноваційної системи, створенні та функціонуванні спільних підприємств, розвитку галузей промисловості на основі інновацій.

При здійсненні дослідження визначено основну проблему, яка є актуальною в період глобалізації - конвергенцій ні процеси в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах.

Особливості конвергенційних процесів в процесі функціонування спільних підприємств на основі інновацій, у тому числі за рахунок розвитку наукових та індустріальних парків, кластерів висвітлювали у своїх наукових працях видатні фахівці. Визначено проблеми функціонування спільних підприємств на інноваційних засадах, у тому числі за рахунок створення організаційних форм інноваційної діяльності, які активно досліджуються вченими. Проте потребує більш детального подальшого вивчення, зокрема в розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань діяльності спільних підприємств, наукових, індустріальних та технологічних парків, кластерів, які можуть бути механізмами інноваційного розвитку в промисловості.

Постановка завдань полягає у визначенні основних засад конвергенційних процесів в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах, а також розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань розвитку спеціальних форм організації інноваційної діяльності.

Метою дослідження є визначення особливостей конвергенції з врахуванням особливостей міжнародного досвіду функціонування спільних підприємств та спеціальних форм організації інноваційної діяльності.

Основними методами, які використовувались в процесі проведення дослідження є аналіз, статистичний, порівняння, нормативно-правове регулювання.

Узагальнено міжнародний досвід особливостей розвитку конвергенцій них процесів у країнах Європейського Союзу. Зокрема, це стосується групи країн «інноваційних лідерів», до якої відносяться Швеція, Данія, Фінляндія та Нідерланди. Визначено позитивні аспекти інноваційного розвитку та фактори, які стримують розвиток.

Вагомим доробком є розгляд спільних підприємств на території України та КНР в умовах конвергенції. Також приділено значну увагу розвитку спеціальних форм організації інноваційної діяльності.

Запропоновано шляхи співробітництва між Україною та КНР. Розроблено пропозиції, які сприятимуть поліпшенню співробітництва у промисловій, науковій та освітній сферах в напрямку розвитку українсько-китайського співробітництва.

Галузь застосування результатів дослідження - соціально-економічний розвиток.

Ключові слова: конвергенція, конвергенційні процеси, інновації, інноваційна діяльність, спеціальні форми організації інноваційної діяльності, кластери, технопарки, індустріальні парки.

Аннотация

МЕЖДУНАРОДНЫЙ ОПЫТ КОНВЕРГЕНЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ В НАПРАВЛЕНИИ СОЗДАНИЯ СОВМЕСТНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ НА ОСНОВЕ ИННОВАЦИЙ

Борзенко Е. А., Бойко Е. Н.

Вопросами конвергенции, которую рассматривают в качестве сближения соответствующих параметров развития регионов и стран мира занимаются ученые-экономисты длительное время. Особое значение вопрос приобрел в период глобализации. Это является приоритетом в обеспечении безопасности государства, формировании национальной инновационной системы, создании и функционировании совместных предприятий, развития отраслей промышленности на основе инноваций.

При осуществлении исследования определена основная проблема, которая актуальна в период глобализации - конвергенционные процессы в направлении создания совместных предприятий на инновационной основе.

Особенности конвергенционных процессов в направлении функционирования совместных предприятий на основе инноваций, в том числе за счет развития научных и индустриальных парков, кластеров освещали в своих научных трудах выдающиеся специалисты. Определены проблемы функционирования совместных предприятий на инновационной основе, в том числе за счет создания организационных форм инновационной деятельности, которые активно исследуются учеными. Однако требует более детального дальнейшее изучение, в частности в разработке предложений по совершенствованию законодательных и других нормативно-правовых актов по вопросам деятельности совместных предприятий, научных, индустриальных и технологических парков, кластеров. Они могут быть механизмами инновационного развития промышленности.

Постановка задач заключается в определении основных принципов конвергенционных процессов в направлении создания совместных предприятий на инновационной основе, а также разработке предложений по совершенствованию законодательных и других нормативно-правовых актов по вопросам развития специальных форм организации инновационной деятельности.

Целью исследования является определение особенностей конвергенции с учетом особенностей международного опыта функционирования совместных предприятий и специальных форм организации инновационной деятельности.

Основными методами, которые использовались в процессе проведения исследования является анализ, статистический, сравнение, нормативно-правовое регулирование. Проведен обзор международного опыта особенностей развития конвергенционных процессов в странах Европейского Союза. В частности, это касается группы стран «инновационных лидеров», к которой относятся Швеция, Дания, Финляндия и Нидерланды. Определены положительные аспекты инновационного развития и факторы, сдерживающие развитие. Весомым достижением является рассмотрение совместных предприятий на территории Украины и КНР в условиях конвергенции. Также уделено значительное внимание развитию специальных форм организации инновационной деятельности.

Предложены пути сотрудничества между Украиной и КНР. Разработаны предложения, которые будут способствовать улучшению сотрудничества в промышленной, научной и образовательной сферах в направлении развития украинско-китайского сотрудничества.

Область применения результатов исследования - социально-экономическое развитие.

Ключевые слова: конвергенция, конвергенционные процессы, инновации, инновационная деятельность, специальные формы организации инновационной деятельности, кластеры, технопарки, индустриальные парки.

Abstract

INTERNATIONAL EXPERIENCE OF CONVERGENCE PROCESSES TOWARDS THE CREATION OF JOINT VENTURES BASED ON INNOVATION

Borzenko Olena, Boiko Olena

The issues of convergence, which are considered as the convergence of the corresponding parameters of the development of regions and countries of the world, have been studied by economists for a long time. The issue acquired particular importance in the period of globalization. This is a priority in ensuring the security of the state, the formation of a national innovation system, the creation and operation of joint ventures, the development of industries based on innovations.

When carrying out the research, the main problem that is relevant in the period of globalization was identified - convergence processes towards the creation of joint ventures on an innovative basis.

The peculiarities of convergence processes in the direction of the functioning of joint ventures on the basis of innovations, including through the development of scientific and industrial parks, clusters, were highlighted in their scientific works by outstanding specialists. The problems of the functioning of joint ventures on an innovative basis, including through the creation of organizational forms of innovation, which are actively studied by scientists, have been identified. However, it requires more detailed further study, in particular in the development of proposals for improving legislative and other regulatory legal acts on the activities of joint ventures, scientific, industrial and technological parks, clusters. They can be mechanisms for the innovative development of industry.

The statement of tasks consists in defining the basic principles of convergence processes in the direction of creating joint ventures on an innovative basis, as well as developing proposals for improving legislative and other regulatory legal acts on the development of special forms of organizing innovative activities.

The purpose of the study is to determine the features of convergence, taking into account the specifics of international experience in the functioning of joint ventures and special forms of organizing innovation.

The main methods that were used in the research process are analysis, statistical, comparison, and legal regulation.

The review of international experience of the features of the development of convergence processes in the countries of the European Union is carried out. In particular, this applies to the group of countries of «innovation leaders», which include Sweden, Denmark, Finland and the Netherlands. The positive aspects of innovative development and the factors hindering development are identified.

Consideration of joint ventures on the territory of Ukraine and China in the context of convergence is a significant achievement. Considerable attention is also paid to the development of special forms of organizing innovative activities.

Ways of cooperation between Ukraine and China are proposed. Proposals have been developed that will help improve cooperation in industrial, scientific and educational spheres in the direction of the development of Ukrainian- Chinese cooperation.

The field of application of the research results is socio-economic development.

Key words: convergence, convergence processes, innovations, innovation activity, special forms of organizing innovation activity, clusters, technology parks, industrial parks.

Актуальність теми дослідження

Найбільш активно «велика самоізоляція» проявилася в 2020 році, чисельність хворих яких на 17.08.2020 р. складає 21,8 млн чол. (чисельність померлих - 773 тис. чол.) [1]. Рідкісне лихо призвело не тільки до трагічної втрати великої кількості людських життів, а й до падіння світової економічної активності.

Згідно з даними експертів Міжнародного Валютного Фонду споживачі зменшують свої витрати. Це явище призводить до зменшення попиту на товари і послуги в багатьох секторах промисловості. Так, у Великобританії 69,0% компаній відзначають падіння попиту на їхні товари і послуги. Підприємств мають труднощі з виробничо-збутовими ланцюжками. Наприклад, в КНР внутрішні продажі підрозділу «Hyundai Motors» впали на 97,0% в лютому 2020 р. порівняно з аналогічним періодом 2019 р. Таке явище призвело до того, що багато підприємств змушені були скоротити виробництво продукції. Так у березні 2020 р. падіння загального обсягу промислового виробництва США відбулося на 5,4%.

Експерти Світового банку відзначають, що падіння попиту і розриви виробничо-збутових ланцюжків привели до падіння цін на енергоносії - на 18,4% (перший квартал 2020 р.). Зокрема, необхідно відзначити, що в США в період з 29 березня по 4 квітня 2020 р. попит на електроенергію знизився на 5,7% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року (мінімальне значення попиту за останні 16 років).

Спостерігається у березні зниження на 50,0% світових цін на нафту в порівнянні з показниками січня 2020 р. Газ подешевшав від 12,0% (США) до 25,0% (країни Європи). Ціна на вугілля знизилася від 5-17,0%, на мідь і цинк - на 15,0%; на залізну руду - на 7,0%, а також платину - на 23,0%. Таке зниження цін на корисні копалини призводить до повної або часткової зупинки діяльності в сфері добувної промисловості. На даний момент видобуток на мідних копальнях (15,0%) і цинкових рудниках (20,0%) повністю або частково зупинено.

У зв'язку з виниклою ситуацією підприємства почали перепрофілювати виробництво. Компанія «General Motors», що спеціалізується на виробництві автомобілів, випустила 30 тисяч апаратів штучної вентиляції легенів. Підприємство уклало контракт з Міністерством охорони здоров'я та соціальних служб США на суму 489 млн дол. США.

Введення карантинних заходів вплинуло також на організацію праці на підприємствах. До введення карантинних заходів в секторі промисловості чисельність зайнятих склала 2,7 млрд. чол. (81,0% всієї світової робочої сили). Криза призвела не тільки до зниження трудової активності, але і робочого часу (у другому кварталі 2020 р. - на 6,7%). Крім того, багато компаній, намагаючись зберегти чисельність працюючих, змушені були вдатися до зниження заробітної плати. Так, компанія «Tesla» (США) знизила зарплати віце- президентів на 30,0%, керівників підрозділів - на 20,0%, рядових співробітників - на 10,0%.

Іншим прикладом є автовиробники Японії, які відправили в неоплачувану відпустку 10 тис. погодинних працівників на трьох заводах, розташованих в США. Також змушений власник закрити завод з виробництва машин компанії «Subaru». У Франції автовиробники були змушені тимчасово закрити заводи «Peugeot», «Renault», «Citroлn». У Словаччині закрили автомобільний завод «Kia Motors».

COVID-19 вплинув і на інші галузі промисловості. У тому числі на невизначений період в Індії припинено виробництво електроніки «Xiaomi», «Samsung Electronics», «LG Electronics».

Виставки та заходи, що представляють собою один із способів просування товарів і послуг, укладення нових контрактів і здійснення інвестицій, виявилися в числі найбільш постраждалих сфер діяльності від

COVID-19. Згідно з даними, оприлюдненими Європейським альянсом виставкової індустрії, на час пандемії 3 300 заходів (держави Європи) були скасовані або перенесені. Незважаючи на початок ослаблення карантинних заходів, в більшості країн Європи введена заборона на проведення великих заходів до кінця серпня 2020 р За оцінками Всесвітньої асоціації виставкової індустрії, скасування або перенесення виставок приведуть до втрат в розмірі 134,2 млрд. Євро у вигляді неукладеним контрактів.

Постановка проблеми

Згідно прогнозу UNСTAD, негативні наслідки поширення COVID-19 призведуть до зниження прямих іноземних інвестицій на 40,0%. Зокрема, найбільше постраждає промислове виробництво і видобувна промисловість. І навпаки, передбачається збільшення доходів в інформаційному і комунікаційному секторах економіки.

На сьогодні промисловими підприємствами світу розроблені заходи, спрямовані на поліпшення ситуації, що склалася. Відповідно до джерела PWC, вони розділені на групи: зміна вимог до безпеки праці - 77,0%; переобладнання робочих місць, забезпечення дистанціювання - 65,0%; збереження віддалених методів роботи для частини співробітників - 55,0%; автоматизація праці - 40,0%, а також скорочення робочих площ - 38,0%.

Отже, виходячи з вищевикладеного можна сказати, що в складних умовах сьогодення важливого значення набуває і питання конвергентності регіонів на інноваційних засадах шляхом створення спільних підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання міжнародного досвіду розвитку конвергенційних процесів досліджують такі вчені-економісти як О. Білорус, Т. Бурлай, Д. Гелбрейт, П. Друкер, А. Інкельс, Т. Парсонс, У. Ростоу, П. Сорокін, Я. Тінберген та ін. Питаннями створення спільних підприємств займаються З. Герасимчук, С. Покропивний, В. Базилевич, А. Колосов, Р. Кривонос. Особливості інноваційної діяльності, у тому числі за рахунок розвитку наукових та індустріальних парків, кластерів висвітлювали у своїх наукових працях такі видатні фахівці, як В. Андріанов, У. Андрусов, А. Асаул, В. Баронов, А. Бовін, Ю. Брушко, Н. Гальчинський, А. Гончаров, Д. Дмитрієв, В. Євтушин, І. Єгоров, Л. Загвойська, Н. Зубаревич, С. Іванов, Г. Костюнін, В. Ляшенко, О. Молдован, А. Новіков, С. Приходько, К. Рудий, Д. Санатов, А. Селіванов, С. Соколенко, В. Якимович та ін.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проблеми розвитку конвергенційних процесів в напрямку створення та функціонування спільних підприємств на інноваційних засадах, у тому числі за рахунок створення організаційних форм інноваційної діяльності активно досліджуються вченими. Проте вони потребують більш детального подальшого вивчення, зокрема в розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань діяльності наукових парків, індустріальних та технологічних парків, кластерів, які можуть бути механізмами інноваційної діяльності конвергенційних процесів економічного розвитку.

Постановка завдання, мети дослідження

Постановка завдань полягає у визначенні основних засад конвергенційних процесів в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах, а також розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань розвитку організаційних форм інноваційної діяльності.

Метою дослідження є визначення особливостей конвергенції з врахуванням особливостей міжнародного досвіду функціонування спільних підприємств та спеціальних форм організації інноваційної діяльності.

Методи проведення досліджень. Основними методами, які використовувались в процесі проведення дослідження є аналіз, статистичний, порівняння, нормативно-правове регулювання.

Викладення основного матеріалу. Конвергенція на основі підвищення конкурентності регіонів країн- членів у відповідності до «Спільної стратегічної директиви щодо згуртованості» є головною метою спільної регіональної політики ЄС. У своїй праці Дж. Гелбрейт зазначив «...важливе значення тенденції до конвергенції індустіральних суспільств, які б не були відмінні їх національні або ідеологічні домагання» і пояснював, що вона пов'язана «... з крупними масштабами сучасного виробництва, з великими укладеннями капіталу, досконалою технікою та зі складною організацією як украй важливим наслідком зазначених факторів» [2-3].

З метою реалізації державної політики конвергенції в ЄС був розроблений індекс периферійності регіонів. З вразуванням індексу периферійності для країн-членів ЄС були розроблені «Конвергенційні Програми», які визначили цілі макроекономічного і регіонального розвитку з врахуванням таких факторів як праця, продуктивність, капітал.

При об'єктивній оцінці інноваційного розвитку важливе значення має врахування її інноваційного індексу, який визначають на Європейському інноваційному табло. Цей показник свідчить про рівень забезпечення інноваціями економічного зростання національної економіки.

«Табло» розраховує середній індекс інноваційного розвитку країн-членів на основі двадцяти семи показників, розділяючи країни на чотири групи: «інноваційні лідери» (120,0% від середнього показника по ЄС), «сильні інноватори» (90,0-120,0%), «середні» (50,0-90,0%) та «скромні інноватори» (нище 50,0%).

Результати Європейського інноваційного табло 2019 свідчать про те, що 25 країн-членів ЄС продемонстрували зростання інноваційного індексу на 8,8% порівняно з 2011 р. Це відбулося шляхом підготовки докторантів, зростання чисельності міжнародних наукових публікацій, поширення високошвидкісного інтернету тощо. При цьому спостерігається явище прискорення темпів зближення рівней інноваційного розвитку між країнами-лідерами та відстаючими. «Інноваційними лідерами» залишаються Швеція, Фінляндія, Данія та Нідерланди. Великобританія та Люксембург досягли рівня групи «сильних інноваторів», а Естонія із «середньої» групи піднялась в групу «середні інноватори» [6]. Однак зазначимо, що Румунія та Словаччина значно знизили свої показники у 2018 р.

Порівняно з провідними конкурентами на глобальному ринку країни ЄС продовжують відставати від Республіки Корея, Японії, зменшуючи розрив з Китаєм, темпи інноваційного «зростання» якого вдвічі перевищують європейські. Враховуючи дані класифікації ЄС країни розподілялись наступним чином: Республіка Корея - «інноваційний лідер», Канада, Австралія, Японія і США - «сильні інноватори», Китай і Бразилія - «середні інноватори», Росія, Індія, Південна Африка - «скромні інноватори». Вперше країни ЄС за індексом інноваційного розвитку випередили США - 99,0% від рівня ЄС. На найближчі два роки Європейська комісія прогнозує зростання індикатора інноваційного розвитку на 4,7% і збереження співвідношення з головними міжнародними конкурентами. Наскільки цей факт підтвердиться під впливом втручання COVID-19 можна буде визначити через деякий час. Не дивлячись на позитивну динаміку по ЄС, результати виявили проблеми. Табло 2019 відображує збереження інноваційного розриву всередині Союзу, незважаючи на поліпшення показників розвитку за регіонами. Це створює передумови зниження регіональних диспропорцій та поширення конвергенції. Даний напрям є у переліку програми «Горизонт Європи» на 2021-2027 рр. Іншим питанням для Європи залишається Brexit, який наніс шкоду як розвитку науки, так і науково-технологічній взаємодії.

Розглянемо міжнародний досвід розвитку країн, які входять до групи «інноваційних лідерів», серед яких Швеція, Фінляндія, Данія і Нідерланди. Основний акцент інноваційного розвитку Швеції був здійснений на підвищенні комерціалізації результатів ННТР, шляхом створення: Інноваційного Моста (The Innovation Bridge), метою діяльності якого якого є комерціалізація результатів наукових досліджень і забезпечення обмеженого фінансування на передпосівній стадії; Бізнес-Партнерства (ALMI Bisiness Partner), яке підтримує створення бізнесу; Агенства з інвестицій у Швеції (The Invest in Sweden Agency), яке сприяє надходженню інвестицій; Промисловий Фонд (The Industrial Fund), який виступає в якості державного венчурного інвестора.

Серед організаційних форм інноваційної діяльності настарішим є технопарк «Ideon» [7], за період понад 28-річної діяльності якого створено 10 тис. робочих місць. На території технопарку функціонує 280 компаній. З них 15,0% спеціалізуються в сфері консалтингу та сервісу. Інші компанії реалізують проекти в сфері IKT, фармацевтики, біотехнології та «зелених» інновацій.

Серед особливостей інноваційного розвитку Швеції необхідно виділити: наявність стабільної політичної системи, яка забезпечує розвиток інновацій; ефективну діяльність державних інститутів розвитку на інноваційних засадах; державне фінансування досліджень у сфері виробничо-промислового сектору (13,0% державного фінансування ННТР), а також фундаментальних досліджень; високий рівень кваліфікованих спеціалістів в сфері інноваційних технологій та процесів, тощо. Незважаючи на існуючі позитивні аспекти розвитку інновацій існують проблеми, серед яких такі як недостатність розвитку системи підтримки та стимулювання комерціалізації ННТР, а також низький рівень наукомістких досліджень.

Фінляндія досягла успіху розвитку інновацій завдяки державно-приватному партнерству. Зокрема це знайшло відображення у тому, що держава володіє частками в ключових компаніях; забезпечує регулювання відсоткової ставки; надає державну підтримку підприємствам в інноваційній сфері; активно сприяє розвитку національної інноваційної системи. Зокрема просуває ідею впровадження технопарків. Так, наприклад компанія «Technopolis» здійснює управління 22 технопарками, розташованими в шести містах Фінляндії, а також ще двух одиниць - м. Таллин (Естонія), м. Санкт-Петербург (Росія). Площа мережі технопарків становить понад 300 тис.м2 (офісні та лабораторні приміщення). На цій площі зосереджено понад 950 малих, середніх та великих компаній, працюючих в сфері IKT, електроніки, біотехнологій, медичних технологій, технолгій для лісової і харчової промисловості. На підприємстві кількість працюючих становить понад 12 тис. чол [8].

Основною проблемою, яка стримує розвиток інновацій є незначна участь малих підприємств в інноваційному процесі.

Інноваційний розвиток Данії був досягнутий шляхом запровадження державної технологічної програми, спрямованої на розвиток інформаційних технологій. Основні особливості інноваційного розвитку в Данії полягають у: державно-приватному партнерстів GTS-Інститути (Godkendt Teknologisk Service); фінансуванні університетів за рахунок державних коштів; значної ролі галузевих науково-дослідних інститутів в розвитку НІС; розвитку організаційних форм інноваційної діяльності, зокрема наукових паркв та інноваційних інкубаторів, індустріальних парків.

Найбільш цікавим на території Данії прикладом є функціонування еко-індустріального парку «Kalundborg», який реалізує ідею промислового симбіозу. На його території побудована електростанція «Asns», потужністю 1500 МВт. Завдяки її діяльності здійснюється обігрівання 3500 місцевих будинків, рибна ферма. Пара використовуються компанії «Novo Nordisk», яка виробляє фармацевтичні препарати та ферменти.

Незважаючи на позитивну динаміку інноваційного розвитку існують проблеми, які перешкоджають функціонуванню підприємств. Зокрема це стосується недостатньої взаємодії між університетами та промисловими підприємствами, тощо.

Для такої країни як Нідерланди вагомим внеском в економіку є реалізація програми «Шлях до інновацій: боротьба боротьба з Ліссабонськими амбіціями», основною метою якої є поліпшення інвестиційного клімату в країні; стимулювання інноваційної діяльності; розвиток стратегічно важливих видів економічної діяльності та ін.

До особливостей інноваційного розвитку Нідерландів необхідно віднести те, що еволюція інноваційних процесів сконцентрована на рівні регіонів; реалізуються міжнародні програми з інноваційного співробітництва;

запроваджуються міжнародні інноваційні проєкти щодо розвитку підприємств малого та середнього бізнесу. Так, наприклад в Нідерландах відомим є «Leiden Bio Science Park», який характеризується високим ступенем концентрації підприємств, науково-дослідних установ, освітніх організацій, які спеціалізуються в сфері розвитку біологічних наук і біотехнологій. На території парку зосереджено понад 60 підприємств («Astellas», «Mentor», «Base Clear» тощо), в яких зайнято понад 3500 осіб. Однак, незважаючи на позитивну динаміку інноваційного розвитку підприємств існують фактори, що перешкоджають розвитку. Зокрема, це стосується питань недостатньої щільності науково-дослідної діяльності на підприємствах, а також дефіциті докторів наук з науково-технічних спеціальностей.

Країни ЄС продовжують відставати за рівнем інноваційного розвитку від США, Республіки Кореї, Японії, Китаю та ін. Враховуючи дані класифікації ЄС до групи країн «середніх інноваторів» відносять КНР, яка вирізняється важливим і цікавим є досвідом.

Відповідно до запровадженої в Китаї кейнсіанської моделі, міжнародні потоки капіталу спрямовуються в напрямах реалізації інвестиційних проектів з найвищою рентабельністю. Об'єктивною основою інтернаціоналізації промислових сил є поглиблення міжнародного розподілу праці, високий ступінь усуспільнення виробництва. Транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ) стали інструментом глобалізації економіки і перетворились в основний чинник світового господарства. Так, створюючи сприятливий інвестиційний клімат для таких компаній, Китай забезпечив постійний прилив капіталу в країну, водночас ставши вигідним і для ТНК як потенційний ринок для адаптації власних бізнес моделей. Водночас ТНК пройшли важкий шлях адаптації до філософії економічного розвитку Китаю, адже повинні були поважати національне законодавство, звичаї та культуру [10].

Демонструючи світовій спільноті пріоритетність власної доктрини політичного та соціального устрою, Китай запровадив ліберально-поміркований підхід щодо залучення іноземного капіталу в країну для подолання диспропорцій економічного розвитку. Однак іноземні інвестиції набули для Китаю значення важливого і стратегічного ресурсу. Слід зазначити, що динаміка зростання прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Китаї є доволі стабільною, тобто вона не зазнала негативних наслідків останніх світових фінансових криз так, як у США, ЄС та країнах світу загалом. Динамічний і системний соціально-економічний розвиток Китаю в останні 30-35 років вивів цю країну у світові лідери. Міцна економіка Китаю і стабільна державна, соціальна й інвестиційна політика сформували його як дієву рушійну силу світового ринку капіталу. Ця країна залучає та інвестує значну частку капіталів у світі, є провідним гравцем сучасного глобального інвестиційно-фінансового ринку. Курс Китаю на передові позиції в глобальних ланцюжках створення вартості і одночасне зростання в різних галузях економіки формує китайські інвестиції по всьому світу.

Враховуючи доволі привабливі прогнози зростання економіки, коли Goldman Sachs дав перше місце економіці Китаю до 2027 року, Pricewaterhouse Coopers прогнозував перше місце Китаю до 2025 року, The Economist вважає, що Китай перевершить показники США до 2019 року, а також значне зростання за останнє десятиліття обсягу індивідуальних активів своїх громадян, Китай набув значної привабливості для великої кількості крупних світових ТНК. На початку XXI ст. у зв'язку з підвищенням уваги китайської влади до якості економічного зростання відбувається послідовне стимулювання ТНК до перенесення в КНР всіх стадій виробничого циклу, включаючи його найбільш технологічно містку частину: наукові і дослідно-конструкторські роботи. Цьому сприяє і розвиток відповідних секторів внутрішнього ринку КНР. Один із методів реагування і адаптації ТНК полягає в тому, щоб підсилити свою присутність у регіоні у відповідь на зниження експортних квот для іноземних компаній. Наприклад, компанія «Cisco» оголосила про свої плани щодо інвестування в КНР 16 млрд дол. США, зробивши акцент на стратегії посилення орієнтації на місцевий ринок і переходу від «Cisco» в Китаї» до концепції «китайська компанія Cisco». Велика кількість великих ТНК, такі як «Siemens», «ABB Ltd.», «Bosch Group» і «Alstom», вирішили збільшити інвестиції у енергозберігаючі і екологічні технології, насамперед, це стосується чистих і відновлюваних джерел енергії. Попит на технології зі збільшення ефективності виробництва, енергозберігання і надійності енергетичних систем буде, як і раніше, зростати, навіть незважаючи на поточну фінансову кризу у всьому світі. Загальносвітовий попит на енергоносії до 2030 року виросте більш ніж на 50%, при цьому 30% збільшеної потреби в електроенергії припаде на Китай. Світова фінансова криза ще більше підвищила важливість китайського ринку в низці галузей. Серед них - автомобільна промисловість. На відміну від значного падіння продажів автомобілів в США, Європі і Японії, в Китаї цей ринок утримує стійкі позиції.

За останні роки відбулася трансформація форм ПІІ транснаціональних компаній до Китаю. Це проявляється в збільшенні частки новітніх технологій, що передаються ТНК підприємствам за участю іноземного капіталу; в розширенні мережі науково-дослідних центрів, що створюються найбільшими ТНК на території Китаю; в активній участі ТНК в перепідготовці національних кадрів Китаю; в зростанні капіталовкладень ТНК у високотехнологічні галузі. Раніше технології, що використовувалися в Китаї міжнародними корпораціями, вважалися передовими в порівнянні з технологіями, що застосовувалися на китайських національних підприємствах. Але, як правило, вони відставали від рівня передових технологій материнської компанії зазвичай на 10-15 років. Головним фактором регіонального розміщення інвестицій в Китаї є рівень розвитку інфраструктури. Як результат, в останні роки середні темпи приросту іноземних інвестицій в провінціях і автономних районах Західного Китаю становили лише 0,3% на рік у порівнянні з 4,5% у Центральному і 7,9% у Східному Китаї. Останнім часом зріс інтерес до Центрального Китаю, економічно менш розвиненого: сюди почали переміщувати виробничі потужності з розвинених країн і регіонів світу, з приморських і східних районів Китаю. Цю тенденцію можна пов'язати, перш за все, з подорожчанням останнім часом робочої сили і з ресурсним чинником. В м. Ухані (провінція Хубей), приміром, зростання надходження інвестицій впродовж трьох останніх років становило не менше 30,0%; у місті відкрили бізнес понад 70 корпорацій з топ-500 ТНК світу [10, с. 1-35]. Отже, для подолання диспропорцій у галузевій та регіональній структурі ПІІ в Китаї необхідна активна і продумана інвестиційна стратегія держави. Китай надає преференції для іноземних інвесторів, що стимулює входження ТНК в різні сектори економіки Китаю. Водночас, на нашу думку, Китаю варто приділяти більше уваги розвитку інфраструктури по всій території країни, а не лише в окремих регіонах. Крім того, Китаю доведеться і надалі підтримувати достатньо високий рівень державної участі в стимулюванні інвестиційного процесу, особливо в таких пріоритетних для Китаю галузях, як транспорт, зв'язок, енергетика, металургія, будівельні матеріали, машинобудування, хімічна промисловість, фармацевтика, медичне устаткування, захист навколишнього середовища, енергозбереження та електроніка [6]. У довгостроковому періоді передбачається послідовне розширення сфери дії ринкових механізмів в економіці Китаю і очікується використання додаткових стимулюючих імпульсів для іноземного підприємництва.

Адаптація ТНК до зміни умов на ринку Китаю має важливі наслідки для місцевих фірм. По-перше, посилення присутності в регіоні і все більш чітка орієнтація ТНК на китайський ринок неминуче призведуть до підвищення рівня конкуренції, з якою стикаються місцеві фірми. При цьому конкурентами будуть не тільки безпосередньо ТНК, які зміцнюють свої позиції на місцевому ринку, як, наприклад «Cisco» або «Bosch», але і місцеві китайські компанії, які отримують іноземні інвестиції на розширення виробництва, як, наприклад, «Red Lion Cement» і «Gome». Крім того, конкуренція не обмежується лише ринком продукції - вона буде гострою і на ринку факторів виробництва. Так, оскільки дедалі більша кількість ТНК відкриває в Китаї свої науково-дослідні центри, місцеві китайські фірми змагатимуться з ТНК за провідних дослідників [11]. По-друге, такі чинники, як зростаюча важливість китайського ринку, послаблення нормативних вимог у сфері злиття і поглинання з боку іноземних фірм, намір ТНК збільшити частку на ринку і стати галузевими лідерами, можуть сприяти тому, що місцеві китайські компанії, які володіють особливо високим потенціалом, дедалі частіше ставатимуть об'єктами для поглинання [12]. Однак китайський уряд турбується про можливе виникнення ринкових монополій, оскільки за останні роки в результаті збільшення кількості операцій M&A зростає консолідація промислових структур. Тому введення нового антимонопольного закону наклало певні обмеження на агресивну діяльність в сфері M&A. Невдала спроба «Coca-Cola» придбати за 2,3 млрд дол. США провідного китайського виробника соків, «Huiyuan Juice Group» є показником того, що уряд стурбований появою монополій в окремо взятій галузі. Таким чином, об'єктами придбань з боку іноземних фірм стануть не галузеві лідери, а дрібніші китайські компанії [13]. По- третє, посилена орієнтація ТНК на регіональний ринок може створити масу можливостей для місцевих китайських фірм, особливо у допоміжних галузях. Наприклад, для реалізації амбіційних планів з розширення виробництва на китайському ринку компанія «KFC» недавно розмістила замовлення на 732 млн дол. США у трьох китайських постачальників курячого м'яса. Плани розширення іноземних автовиробників, поза сумнівом, відкриють великі перспективи для місцевих постачальників. Навіть ті місцеві фірми, які безпосередньо змагаються з ТНК, отримають більше шансів для співпраці і обміну досвідом з іноземними конкурентами [14]. Треба наголосити, що для транснаціональних корпорацій в Китаї важливо чітко вивчити місцеві правила гри і дотримуватися їх. При цьому досвід місцевих спеціалістів і їхнє знання особливостей ведення бізнесу в цій країні мають бути врівноважені досвідом менеджерів світового рівня з багажем глобальних корпоративних стандартів. Від менеджерів в таких умовах потрібне доскональне розуміння місцевої специфіки - разом з безумовним дотриманням на практиці глобальних корпоративних норм. Транснаціональні корпорації повинні демонструвати своє усвідомлення бізнес-еталонів, які їм диктує Китай, і бездоганно відповідати цій ролі. Тільки така політика приведе їх до довгострокового успіху в Китаї. В ході проведення реформ Китай досяг значних успіхів у залученні іноземного капіталу ТНК. Проте розміщення іноземних інвестицій по регіонах є нерівномірним. Серед трьох великих економічних регіонів Китаю (Східний, Західний, Центральний) Східний регіон має абсолютну перевагу у залученні і використанні іноземних інвестицій. Ця диспропорція випливає з рівня їх розвитку. Східний регіон, де склалися могутні галузеві комплекси, розвинена інфраструктура і сформувалося адекватне конкурентне середовище, характеризується значними обсягами прямих іноземних інвестицій. У Західному і Центральному регіонах Китаю домінують підприємства з вузькою галузевою спрямованістю, з високою часткою державної участі; низький рівень розвитку ринкових стосунків стримує надходження іноземного капіталу. Таким чином, можна сказати, що інвестиційна стратегія Китаю включає безліч компонентів, за допомогою яких він прагне привернути інвестиції ТНК в економіку країни. Для збільшення обсягів надходження іноземних інвестицій в країну Китай проводить всебічне реформування законодавчої бази у сфері інвестиційної діяльності. Завдяки зростанню економіки, заходів щодо лібералізації політики відносно іноземних підприємств, інвестиційному клімату, що поліпшується, і політиці відкриття національних галузей для іноземного інвестування, Китай залишається надзвичайно привабливим для іноземних інвесторів.

Відзначимо, що китайськими регуляторами приймаються заходи, що уповільнюють непродуктивне вивезення капіталу і робиться акцент на якості інвестицій, а не на їх обсязі. Такі дані свідчать про потужний потенціал китайських інвесторів у світовому масштабі. При цьому для України як реципієнта китайських інвестицій є можливість долучитись до його ініціатив зі створення нових ланцюгів вартості.

Розвиток ринку капіталу й інших чинників виробництва з метою залучення прямих інвестицій в економіку Китаю є одним із найважливіших напрямів реформування державного механізму регулювання економічної системи. Для цього планується створити багаторівневу систему ринку капіталу й удосконалювати його структуру. Китайське керівництво прийняло рішення розбудовувати біржі цінних паперів, створювати біржові структури для стимулювання венчурних інвестицій, а також спеціальні інноваційні біржі, призначені для розміщення акцій високотехнологічних підприємств. Це сприятиме розвитку системи інституціональних інвесторів, розширенню каналів упорядкованого виходу капіталу на ринок.

Китай є стратегічно важливим партнером України в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Починаючи з 1992 р. Китай входив до першої п'ятірки найбільших зовнішньоторговельних партнерів країни, а у 2016 р. вийшов на друге місце. Проте у двосторонніх відносинах спостерігається певний дисбаланс: коефіцієнт покриття імпорту експортом становить 0,2-0,6; в експорті України переважають сільськогосподарська і мінеральна сировина, відходи промислового виробництва, а в імпорті - устаткування, механічне й електричне обладнання. Прямі іноземні інвестиції з Китаю є вкрай незначними за обсягами - станом на 2017 р. вони становили всього 0,04% загального обсягу [15].

Стратегічна мета Китаю в міжнародній співпраці - зосередити під своїм впливом провідні ключові технології світового масштабу, торгові марки і дистриб'юторські мережі на глобальному рівні, а мета України - стабілізувати економіку, знизити боргове навантаження, залучити інвестиції в перезапуск економіки на оновленій інноваційно-технологічній базі. В цьому контексті потрібно шукати шляхи отримання довгострокових інвестицій і довгострокових проектів, які б одночасно посилювали позиції в міжнародній торгівлі, як України, так і Китаю. Пріоритетом, на наш погляд, як вже зазначалось мають бути інвестиції та довгострокова співпраця в промисловий сектор, логістичну й транспортно-складську інфраструктуру, які б формували нові торгові потоки Китаю і долучали б українські товари до нових торгових «шовкових» маршрутів у світі. Агропромисловий сектор і сільськогосподарське машинобудування також потребують інвестицій. Так, з метою зниження закупівлі імпортної техніки з ЄС і США, є потреба в локалізації і здешевленні українсько- китайського виробництва сільськогосподарської техніки для вітчизняних аграріїв. Крім того, цікавим для китайських інвесторів може бути фармацевтика і спільне освоєння комерційних космічних технологій тощо. Головним аспектом в цій співпраці для України є залучення до глобальних торгових потоків і включення в ланцюги доданої вартості збуту китайських товарів на міжнародній арені.

За умови, якщо будуть сформовані багатоканальні широкі інвестиції в різні галузі, то ці заходи призведуть до системного і довгострокового співробітництва. В такій ситуації для Китаю Україна виступатиме важливим контрагентом і реципієнтом інвестицій, що бере участь разом з Китаєм у формуванні ланцюгів доданої вартості в міжнародній економіці і торгівлі. Тому Китай буде зацікавлений в Україні як у передбачуваному і стабільному партнері. Макроекономічну ситуацію в Україні (в тому числі боргове навантаження на бюджет України) тоді можна буде обговорювати на міждержавному рівні і при відповідній кон'юнктурі на світовому фінансово-інвестиційному ринку, знижувати боргове навантаження на бюджет України за рахунок коштів Китаю.

За останні 10 років в Україні склалася досить непроста політична й економічна ситуація. У зв'язку з цим економіка країни і зв'язку її з іноземним капіталом все ще знаходяться на стадії формування, а нормативна база активно приводиться у відповідність до сучасних вимог. Більш того, переглядаються достоїнства і недоліки народного господарства, промисловості, шукаються і вивчаються нові перспективні напрями і форми діяльності. У цих умовах особливої уваги заслуговують спроби залучення в країну прямих іноземних інвестицій і створення спільних підприємств (СП) [1]. Необхідність створення СП обумовлена тим, що спільне підприємництво сприяє входженню країни в систему світового економічного господарства, а також відіграє значну роль у формуванні ринкової інфраструктури. Для СП характерні: більш передова технологія, висока продуктивність праці, значна віддача прибутків і більш високий рівень заробітної плати. Всі ці фактори, без сумніву, можуть позитивно вплинути на українську економіку.

На сьогодні необхідне створення в Україні Сп для залучення в економіку країни передових технологій; прогресивного досвіду менеджменту і маркетингу виробництва, іноземного капіталу; диверсифікації експорту; наповнення внутрішнього ринку новими товарами.

Слід зазначити, що СП сприяють надходженню іноземних інвестицій в українську економіку, а значить, можуть здійснюватися найважливіші інвестиційні проекти, залучатися і впроваджуватися прогресивні технології, збільшуватися запаси вільно конвертованої валюти завдяки зростанню експорту і заміщенню імпорту. Для партнерів СП це вигідний вид виробничої діяльності, що дає переваги і знижує ризик. Для суспільства користь від СП полягає в ліквідації безробіття, надходження доходів від діяльності спільних підприємств в місцевий і центральний бюджети, тому не можна недооцінювати значення СП в сучасній економіці [17].

Важливо нагадати, що в умовах проведення економічної реформи, орієнтованої на розвиток глибоких ринкових відносин, в нашій країні виникли різні види власності: приватна, кооперативна, акціонерні підприємства, товариства, орендні підприємства, муніципальні форми власності та ін. Серед них певне місце зайняли і спільні підприємства, покликані сприяти розвитку вітчизняної економіки.

Формою реалізації спільного підприємництва стали спільні підприємства. Під СП розуміється спільна господарська організація, заснована на об'єднанні (в тому чи іншому узгодженому розмірі) майна учасників, на спільному управлінні господарською діяльністю, на отриманні та подальшому розподілі отриманого підприємством економічного ефекту у формі прибутку. Відповідно до законодавства України засновниками СП можуть бути юридичні особи та громадяни України та інших держав. За формою ведення бізнесу СП можуть бути спільними акціонерними товариствами, товариствами з обмеженою відповідальністю та іншими, які не суперечать чинному законодавству України. І тут, як підтверджує практика, найбільш популярною формою СП є СП з обмеженою відповідальністю, а також закриті акціонерні товариства. Поява спільного підприємництва, як однієї з форм міжнародного співробітництва, обумовлено об'єктивним процесом інтернаціоналізації виробничих факторів і дозволяє краще використовувати переваги, закладені в міжнародному поділі праці.

Головними ознаками, що виділяють СП з системи різноманіття форм співпраці, є: орієнтація на довгострокове (5-10 років і більше) співробітництво сторін в декількох сферах господарської діяльності - придбання та переробки сировини, виробництві кінцевої продукції, технологічному обслуговуванні, наукових дослідженнях і розробках, фінансування виробництва, збуті продукції тощо;

об'єднання власності (тобто активів) партнерів - грошей підприємств, будівель і споруд, машин і обладнання для досягнення спільної мети;

спільне фінансування статутного фонду і органів управління підприємства на основі внесених сторонами активів;

розподіл прибутку підприємства між його учасниками, як правило, пропорційно їхньому внеску в статутний фонд;

спільний ризик і спільно обмежена відповідальність партнерів, що виражається зазвичай в розподілі можливих збитків в залежності від частки участі в реалізації господарських заходів.

Зазначені особливості спільного підприємництва формують переваги цього стратегічного підходу у виході на зарубіжні ринки, які зводяться до таких аспектів: створення більш високої зацікавленості партнерів у нарощуванні обсягів виробництва, модернізація основних фондів СП; підвищення відповідальності партнерів за зростання економічної ефективності виробництва продукції; прагнення партнерів до об'єднання зусиль у галузі виробництва товарів, передпродажної стадії, збуту, післяпродажних операцій.

В контексті соціальної програми створення СП сприяє скороченню вже наявної безробіття, що виникає в зв'язку зі структурною перебудовою народного господарства при переході до ринку, надходження доходів від діяльності Сп в центральний бюджет, місцеві органи влади у формі податків і відрахувань за використання ресурсів, перш за все землі. Для українських підприємців вельми важливим є досвід зарубіжних партнерів у сфері маркетингу при роботі на світових ринках, впровадженні інноваційних програм. Більш того, СП можуть сприяти збільшенню виробництва дефіцитних для нашого внутрішнього ринку товарів і послуг, в тому числі товарів широкого вжитку. Як підтверджують дослідження, в ряді випадків виробництво товарів саме спільними підприємствами і при подальшому імпорті деяких деталей і вузлів стає більш привабливим, ніж імпорт готових виробів, бо витрати валюти будуть значно меншими [18].

Як відомо, серйозною проблемою, в тому числі і у вітчизняній економіці, є монополізм великих підприємств і об'єднань, що дозволяє останнім диктувати свої умови споживачам продукції. Створення СП може бути одним із засобів боротьби з такого роду явищем, оскільки являє собою гідного конкурента як за технічним рівнем, так і за якістю готової продукції [19]. Приплив іноземних інвестицій в СП може стати одним з можливих для нашої країни способів зосередження матеріальних і фінансових коштів в напрямках, які забезпечують прискорення науково-технічного прогресу. Більш того, спільне створення виробничих одиниць з передовою технологією і технікою підвищує їх конкурентоспроможність. СП здатні зіграти важливу роль і у визначенні різного роду бар'єрів, що ускладнюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків між країнами. Такі підприємства є розвиток міжнародної кооперації виробництва, коли один з партнерів може використовувати свою участь в ній для виробництва деталей і інших часткових виробів з метою поставок їх на материнське підприємство. Тоді СП перетворюється в одного з учасників міжнародного виробничого кооперування, тобто в суб'єкт міжнародного поділу праці в його внутрішньогалузевої формі [10].

У багатьох випадках необхідність створення спільного підприємства породжується особливими економічними умовами, що склалися на момент вирішення питання про його організації. Одним з таких умов може бути недолік наявних коштів для створення підприємства оптимальних розмірів. Залучення іноземного партнера знижує фінансовий тягар українського підприємця на створення нового або розширення вже діючого підприємства [9]. інноваційний промисловість індустріальний кластер

За даними статистики, з числа всіх організованих на території України СП успіх мали лише 5-10%. Сфери їх діяльності - сервіс, посередницькі послуги, виробництво друкованої, відео-, аудіопродукції, збирання комп'ютерів і виробництво програмних засобів, які не вимагають значних капіталовкладень і мало залежать від регіональних проблем, а також фактора матеріально-технічного постачання. Слід врахувати той факт, що на ці види продукції і послуг існував підвищений попит. Була можливість диктувати ціни, швидко окупати витрати, отримувати значні валютні доходи у відносно короткі терміни. Спільні підприємства, створені в машинобудуванні, приладобудуванні, хімії та інших індустріальних галузях, були, як правило, збитковими.

Дуже важливою пільгою для СП з часткою іноземного учасника понад 30% є виключення з оподатковуваного прибутку сум, що направляються на здійснення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і проведення природоохоронних заходів. Таким чином, спільне майно, управління і розподіл прибутку і ризику - основні елементи, які відрізняють спільне підприємництво від інших менш комплексних форм міжнародного співробітництва. Розвиток міжнародних економічних відносин за допомогою організації міжнародної кооперації виробництва, в тому числі і через спільні підприємства в останні десятиліття набуває все більшого поширення.

Однією з причин, які спонукають до цього, є неможливість вирішити основні проблеми участі країни в міжнародних економічних відносинах шляхом розвитку міжнародного поділу праці.

22 березня 2017 р. Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки, Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України та ТОВ »Циндао Сянчу Енерджі Девелопмент Груп» (Qingdao Xianchu Energy Development Group), Китай, підписали Угоду про створення спільного китайсько- українського підприємства «китайсько-українська академія Сянчу по зняттю з експлуатації АЕС». Підприємство буде зареєстровано на території КНР. Угода підписана в рамках присвяченій 25-річчю ДНТЦ ЯРБ Міжнародної конференції «Сучасний підхід до здійснення науково-технічної підтримки регулювання безпеки використання ядерної енергії: компетентність, прозорість, відповідальність», яка проходила в м. Києві 22-23 березня 2019 р.