Міжнародний досвід конвергенційних процесів в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах

Робота зі створення спільного підприємства з Китаєм триває з 2014 р. Діяльність підприємства буде спрямована на проведення спільних досліджень і розробку технологій в галузі ядерної енергетики, ядерної безпеки та зняття з експлуатації ядерних об'єктів, а також - пов'язаних з цим інструментів, приладів, обладнання. Сторони спільно розроблятимуть технічну документацію для виробництва обладнання щодо забезпечення ядерної безпеки та зняття з експлуатації ядерних об'єктів; проводити дослідження в області оцінки забруднення навколишнього середовища, дезактивації, демонтажу та поводження з радіоактивними відходами, а також - рекультивації земельних ділянок. В ході спільної діяльності будуть організовуватися навчання і підготовка фахівців в галузі ядерної енергетики, ядерної безпеки та зняття з експлуатації ядерних об'єктів, а також надаватися відповідні консультаційні послуги. Українська сторона, як частина підприємства, отримає доступ і права до всіх напрацювань та інновацій, які будуть створені в результаті спільної діяльності.

Нейтральну позицію Україна повинна зайняти в торговельній війні між Китаєм і США. Не варто в цьому питанні показувати повну лояльність американцям. Навіть незважаючи на те, що на геополітичному рівні саме США - один із наших головних союзників. Китай сьогодні - це величезні можливості для українського ринку. Бізнесмени з КРН сьогодні розглядають нашу країну як одну з найбільш привабливих для вкладення своїх інвестицій. Більш того, в найближчі кілька років очікується значне зростання експорту сої та харчового масла, і з такою ж закономірністю буде зменшуватися експорт пшениці з США. Це та галузь, в якій Україна повинна і, що не менш важливо, може вистрілити. якщо тільки зможе перемогти пасивність українських бізнесменів і убивчість української бюрократії.

Компанія «Sail of Shanghai» регулярно проводить форуми і виставки китайських виробників. До м. Києва в минулому році з'їхалися представники 80 китайських компаній, які представляли 8 галузей (подарунки та прикраси, будматеріали, електронні комунікації, енергоресурси і навколишнє середовище, товари легкої промисловості, механічні системи, технології, текстильна промисловість). Місто Київ - найцікавіший китайським компаніям як перспективний партнер для інфраструктурних проектів. Україна Китаю вигідна ще й географічно, як плацдарм для виходу на ринки Європи. Китайські виробники зараз найбільше шукають не підприємства агросектора або важкої промисловості, а створення електроніки, електронної комерції, смарт- пристроїв. При цьому партнери з Китаю не просто шукають інновації тут, але розглядають можливість створювати спільні підприємства і шукати рішення разом. Зараз економічне співробітництво України і Китаю являє собою ряд малих проектів: невеликі китайські компанії інвестують в аграрний сектор, IT-ринок, у сировину. Наприклад, 7 українських агрокомпаній завозять в КНР макуху соняшнику.

Для аграрної переробки в країні, знову-таки, потрібні умови для інвестицій. Припустимо, вклав інвестор у справу якусь вартість, а вона повинна бути захищена, інвестори повинні бути звільнені від податків або вони для них повинні бути мінімізовані - щоб створити більше кваліфікованих робочих місць. Потрібно організувати умови, за яким закордонному інвестору зручно заходити в Україна і розміщати не тільки грошові, а й технологічні і виробничі інвестиції. Зараз же наша податкова політика спрямована на розвал: якщо бізнес - на загальному порядку оподаткування, де потрібно платити ПДВ, то, виходить, ми ще нічого не справили, а вже винні державі.

У червні 2018 р. Україна і Китай підписали меморандум про співробітництво та сприяння взаємній торгівлі м'ясом птиці. Як повідомили в держслужбі з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів, це «відкриє нові можливості диверсифікації ринку збуту українського м'яса птиці, підвищення конкурентоспроможності українських харчових продуктів на світових ринках, що позитивно вплине на імідж України». В Україні і Китаю - великі плани в сенсі спільних проектів: КНР готовий влити 7 млрд дол. в українську інфраструктуру. Велика кільцева дорога навколо м. Києва на умовах концесії, гілка метро в столиці і вже згадуваний аграрний сектор (включаючи інноваційні проекти, енергетику, енергоефективність та багато іншого). Але поки це все слова, декларації та обіцянки. Причому навіть якщо 7-10 млрд дол. і зайдуть в Україну, то протягом декількох років. Примітно, що стратегічне підприємство України у сфері оборонної промисловості, «Мотор Січ», виявилося в пріоритетах Китаю. Україна вивозить в Китай сировину і аграрну продукцію, а імпортує технології, хімічну продукцію, метали.

Активізація спільного розвитку підприємств в Україні та КНР можлива шляхом створення та розвитку спеціальних форм організації інноваційної діяльності. Найбільш поширеними з них є СЕЗи, кластери, індустріальні парки, технопарки та наукові парки тощо. Зокрема, на території КНР функціонує п'ять спеціальних економічних зон (у містах Шеньчжень, Чжухай, Шаньтоу, Сямень, Хайнань). Адміністрації зон (керуючі комітети) користуються правами провінційних урядів у сфері регулювання економічного розвитку і розроблення нормативно-правової бази. Зокрема, вони самостійні у питаннях запозичення коштів на світовому і внутрішньому кредитних ринках, розміщення за кордоном облігацій у рамках лімітів, що надаються центральним урядом.

Відповідно до повідомлення Держради КНР «Про перехідну політику надання пільг щодо податку на прибуток підприємств» (2007 р.) для підприємств - резидентів СЕЗ з 1 січня 2008 р. був встановлений п'ятирічний перехідний період на нові ставки зазначеного податку: в 2008 р. - 18,0%, 2009 р. - 20,0%, 2010 р.

22,0%, 2011 р. - 24,0%, а з 2012 р. - 25,0%. Це поширювалося тільки на резидентів, які були зареєстровані до 15 березня 2007 р. і раніше користувалися пільговою ставкою податку в розмірі 15,0%. Що ж до резидентів, які були зареєстровані після зазначеного періоду, то з 1 січня 2008 р. уведено єдину для всіх підприємств КНР ставку податку на прибуток - 25,0%.

Максимальні терміни оренди земельних ділянок для резидентів СЕЗ становлять: для будівництва житла 70 років; для промислового використання, будівництва об'єктів науки, охорони здоров'я, освіти, культури, спорту - 50 років; для об'єктів торгівлі, туризму, розваг - 40 років; для комплексного використання - 50 років. Право оренди надається після сплати ринкової вартості ділянки, податок за оренду землі не стягується. Після закінчення терміну оренди контракт може продовжуватися на щорічній основі за додаткову плату.

При реалізації продукції на китайському ринку резиденти СЕЗ, у тому числі підприємства з іноземним капіталом, можуть діяти самостійно або через посередницькі державні компанії. Встановлюючи ціни на свою продукцію, резиденти СЕЗ зобов'язані враховувати рекомендації місцевих відомств, які контролюють ціни. Ціни на продукцію повинні відповідати цінам на аналогічні товари інших підприємств КНР.

У сучасних умовах розвитку складовою частиною державної економічної політики КНР на інноваційних засадах є функціонування кластерів. Так, зокрема, у КНР їх створено понад 150, а в Україні - 50. Створення кластера відбувається за одним із декількох існуючих сценаріїв: в Україні це переважно «знизу вгору»; у КНР «зверху вниз» (створення органів дорадчої діяльності та моніторингу, стратегії розвитку кластера); змішаний (поєднання особливостей двох шляхів «знизу вгору» і «зверху вниз»).

На відміну від КНР в Україні у 2008 р. Міністерство економіки оприлюднило законопроєкт із легалізації кластерів. Відповідно до нього пропонувалося виділити чотири типи кластерів: виробничі (об'єднання авто-, судо-, авіабудування); інноваційно-технологічні (географічно локалізовані компанії, пов'язані між собою виробництвом інноваційної продукції); туристичні; транспортно-логістичні.

Позитивний аспект створення та розвитку кластерів відіграє важливу роль у формуванні економічного середовища, оскільки, залежно від типів, вони сприяють: оздоровленню економіки країни (завдяки комерційній концентрації, унікальності, стратегії та ін.); розвитку високотехнологічних галузей промисловості; активізації підприємницької діяльності, особливо в старопромислових регіонах; зростанню частки експорту виробленої продукції; створенню унікальних можливостей щодо підготовки висококваліфікованих спеціалістів поза межами галузевої підготовки (обмін досвідом, центри кластерного навчання та ін.).

Індустріальні парки (ІП) - один із ефективних способів підвищення діяльності промислових підприємств і створення нових форм організації інноваційної діяльності. У КНР налічується 54 індустріальні парки, які прийнято називати індустріальними зонами, вони формують близько 10,0% ВВП, акумулюють 30,0% прямих іноземних інвестицій та генерують 37,0% товарного експорту країни. У них працює близько 4 млн осіб.

До основних видів державної підтримки розвитку індустріальних парків необхідно віднести: співфінансування інвестиційних проєктів (інвестор представляє проєкт будівництва підприємства на території індустріального парку; держава частково бере зобов'язання щодо фінансування, зокрема надання податкових пільг, трансфер, пільгове кредитування та ін.); опосередковане зменшення витрат інвесторів, окрім обслуговування індустріального парку (держава забезпечує підготовку, проживання висококваліфікованих фахівців, безпеку промислових об'єктів, часткове соціальне страхування); спрощення дозвільних та ліцензійних процедур; надання податкових і митних преференцій.

Особливого значення у контексті створення та розвитку індустріальних парків набуває питання застосування податкових інвестиційних стимулів, зокрема пільгових ставок з податку на прибуток; звільнення від ввізного мита на обладнання та устатковання, що ввозиться учасниками індустріального парку; звільнення від сплати податку на нерухомість; звільнення від податку на землю; звільнення від податку на оренду землі; звільнення від екологічних податків тощо.

Слід зазначити, що в Україні у 2014 р. створено Реєстр індустріальних (промислових) парків, що налічує 49 парків. Включення до Реєстру індустріальних парків відбувається за умови, що на цей момент в його межах відсутній цілісний майновий комплекс, що дає можливість здійснювати виробництво продукції. Найбільшими серед діючих індустріальних парків України можна назвати КП «Індустріальний парк «Рогань» та «Індустріальний парк «Свєма». Разом із тим відзначимо, що серед спроєктованих в Україні парків більшість мають локальний характер, а їхня спеціалізація обмежується трьома-чотирма видами економічної діяльності, з яких один напрям безпосередньо пов'язаний з наявним у регіоні великим підприємством, діяльність якого на сьогодні не є ефективною. Кілька індустріальних парків, такі як «Свєма», «Славута», «Чексіл», характеризуються багатопрофільною спеціалізацією і мають велике значення не лише для розвитку економіки регіону, а й розвитку окремих галузей у цілому.

На сьогодні в Україні функціонує 19 наукових парків, з яких сім розташовано в межах м. Києва. Сучасна ситуація у сфері функціонування наукових парків як спеціальних форм інноваційної діяльності в Україні характеризується наявністю проблем, що вимагають термінового прийняття рішень. Зокрема, найбільш вагомими з них є: недосконалість договірно-правових відносин у частині регулювання питань використання земельних ділянок державної та комунальної власності, на яких можуть бути створені наукові парки (в частині використання виключно договорів оренди землі); відсутність чітко встановленого переліку видів діяльності, які доцільно впроваджувати в межах наукового парку; недосконалість норм чинного законодавства, зокрема - в частині визначення оптимальних форм стимулювання залучення інвестицій, необхідних для облаштування наукових парків шляхом звільнення від сплати ввізного мита на обладнання, устатковання та комплектуючих до них матеріалів та ін.

Зазначені проблеми потребують термінового вирішення, зокрема необхідне вдосконалення чинного законодавства і впровадження таких заходів державної підтримки розвитку наукових парків, як: кадрове забезпечення (збільшення чисельності підготовлених менеджерів у науково-технологічній сфері, підготовки на замовлення; підвищення кваліфікації зайнятих у сфері виробництва наукомісткої продукції й високих технологій та ін.); надання державної фінансової підтримки для розвитку наукових парків та оновлення матеріально-технічної бази; розроблення ефективного механізму взаємодії науки, бізнесу та влади, в тому числі за допомогою системи електронного урядування та створення онлайн-послуг; інтернаціоналізація національних наукових парків та їх включення у глобальні інноваційні мережі шляхом залучення прямих іноземних інвестицій, трансферу технологій та розвитку співробітництва з іноземними науковими парками; здійснення досліджень щодо перспектив розвитку наукових парків, розробка програм і систем оцінки результатів їх функціонування та ін.

Відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» в Україні зареєстровано 16 технопарків, в яких реалізовано 116 інноваційних проєктів. Найбільшу частину в розвитку інновацій та обсягу реалізованої продукції забезпечують такі технопарки, як «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка». Головною метою їх діяльності є комерціалізація наукових досліджень. Особливістю створення і функціонування національних технопарків є те, що через відсутність належного фінансування вони працюють не за традиційною моделі (всі учасники сконцентровані в єдиному будинку або на загальній території), а за моделлю «технопарку без стін» (не потрібно значних первинних капіталовкладень). Остання модель уперше застосована на території США.

В Україні діють окремі законодавчі акти, що визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування технологічних парків. Правові основи щодо створення та розвитку технопарків закладено нормативно-правовими актами: Конституцією України, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Бюджетним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про вищу освіту», Законом України «Про основи національної безпеки», Законом України «Про транскордонне співробітництво», Законом України «Про інноваційну діяльність» та ін. Вони визначають поняття і особливості функціонування технопарку, передбачають основні заходи щодо їх стимулювання та державної підтримки.

Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» № 991 -XI від 16.07.1999 р. визначено правові, економічні основи щодо функціонування технологічних парків за рахунок уведення на їх території спеціального режиму інноваційної діяльності. Зокрема це стосується таких технологічних парків, як «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона» (м. Київ), «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ), «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ), «Київська політехніка» (м.Київ), «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ), «Укрінфотех» (м. Київ), «Агротехнопарк» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків), «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми), «Текстиль» (м. Херсон), «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (м.Одеса), «Яворів» (Львівська область), «Машинобудівні технології» (м. Дніпропетровськ). Відповідно до Закону їх функціонування підтримувалося державою за рахунок застосування таких механізмів, як: звільнення від податку на прибуток; звільнення від податку на додану вартість з продажу в Україні; звільнення від сплати ввізного мита; звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів; кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов'язковому продажу; продовження терміну експортно-імпортних платежів з 90 до 150 днів.

Сучасна ситуація у сфері функціонування технопарків як спеціальних форм інноваційної діяльності в Україні характеризується наявністю проблем. Зокрема, найбільш важливо врегулювати такі з них, як:

недосконалість договірно-правових відносин у частині регулювання питань використання земельних ділянок державної та комунальної власності, на яких можуть бути створені технопарки (у частині використання виключно договорів оренди землі);

відсутність чітко встановленого переліку видів діяльності, які доцільно впроваджувати в межах технопарку. Така ситуація може призвести до того, що вже діючі підприємства (за межами технопарків) з метою отримання встановлених законодавством преференцій будуть зацікавлені переносити свої виробництва на територію інших спеціальних форм інноваційної діяльності без впровадження нових видів виробництва;

недосконалість норм чинного законодавства, зокрема в частині визначення оптимальних форм стимулювання залучення інвестицій, необхідних для облаштування технопарків шляхом звільнення від сплати ввізного мита на обладнання, устатковання та комплектуючих до них матеріалів та ін. Слід також зазначити, що існують й інші законодавчі проблеми. Так у 2005 р. було анульовано деякі статті про діяльність технопарків. Зокрема йдеться про Закон України «Про інноваційну діяльність» та Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», де зазначено, що держава гарантує стабільність спеціального режиму на весь термін дії Закону (на 15 років). У наступному, 2006, році державна підтримка змінюється і не діє щодо: сплати ПДВ податковим векселем при імпорті нового устатковання, обладнання та комплектуючих - 720 календарних днів, матеріалів - 180 днів фінансової підтримки: повного або часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування; повної або часткової компенсації відсотків; прискореної амортизації основних фондів. Протягом зазначеного періоду в технопарках України не було прийнято жодного інноваційного проєкту. Слід зазначити, що починаючи з 2007 р. спостерігаються деякі зміни - прийнято два проєкти, у 2008 р. - шість, у 2009 р. - чотири, у 2010 р. - 16, а на початку 2011 р. - 11 проєктів.

Між Україною та КНР реалізуються перспективні форми науково-технічної співпраці - такі як українсько- китайські центри та технопарки: у м. Цзінань (провінція Шаньдун), у м. Харбін (провінція Хейлунцзян) та у м. Шанхай. Так, перший українсько-китайський парк високотехнологічного співробітництва було відкрито у м. Цзінань у листопаді 2002 р. Основною метою діяльності цієї структури було формування ефективного механізму для налагодження взаємовигідного трансферу високих технологій, спільної розробки науково- технічних проєктів та їх впровадження у виробництво; створення спільних підприємств з реалізації наукоємної і високотехнологічної продукції.

У січні 2003 р. у м. Харбін (провінція Хейлунцзян) було відкрито українсько-китайський Центр зварювання і споріднених технологій, Угоду про створення якого підписали Інститут електрозварювання ім. Є.Патона НАН України й Харбінський інститут зварювання.

У лютому 2011 р. у м. Шанхай відкрито новий Українсько-китайський технопарк, який займається співпрацею у галузі морських наук і технологій, біомедицини, нових матеріалів, аерокосмонавтики, нових джерел енергії та ін.

У червні 2011 р. підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України і Міністерством науки і техніки Китайської Народної Республіки. Згідно з Меморандумом сторони мають надати підтримку Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України та Промисловому науково-дослідному Інституту провінції Гуандун (КНР) щодо застосування технологій зварювання у медицині.

У листопаді 2012 р. у м. Чженьцзян (провінція Цзяньсу) відкрито українсько-китайський Центр з трансферу технологій суднобудування та океанічного проєктування, створеного на базі Університету науки і технологій (провінція Цзяньсу) спільно з Національним університетом кораблебудування ім. адмірала Макарова (м. Миколаїв).

У червні 2016 р. у м. Харбін створено «Китайсько-український центр науково-технічного співробітництва», що представляє платформу для наукового співробітництва за окремими напрямами, зокрема у сфері електрозварювання.

Зміцнення українсько-китайського співробітництва у напрямі організації спеціальних форм інноваційної діяльності не тільки дасть можливість їх в Україні зберегти, а й сприятиме їх зростанню. Вони можуть активізувати ризикову діяльність «знизу вгору», надаючи підтримку розвитку малих наукомістких фірм і венчурного підприємництва; сприяти підвищенню кваліфікації фахівців у сфері виробництва наукомісткої продукції і високих технологій.

З метою сприяння розвитку промисловості України на інноваційних засадах пропонуємо переглянути незавершені нормативно-правові документи, поновити ті, що є актуальними, а також розробити нові державні цільові програми.

Відповідно до Концепції створення індустріальних (промислових) парків, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 447-р. від 1 серпня 2006 р., в нашій країні було започатковано розвиток цього виду діяльності, визначено механізм та послідовність дій з реалізації державної політики у сфері створення та розвитку індустріальних (промислових) парків, гарантувалися широкі можливості для стимулювання в Україні інвестиційно-інноваційної діяльності.

У 2012 р. зареєстровано Закон України «Про індустріальні парки». З метою подальшого розвитку індустріальних парків в Україні було прийнято у першому читанні за основу законодавчий пакет (№№ 2554 ад та 2555 а-д), який запроваджує податкові та митні інвестиційні стимули для нових вітчизняних промислових підприємств. З усього існуючого пакета стимулів, що успішно використовуються на світовій арені, цей законодавчий пакет передбачає застосування лише деяких податкових преференцій, серед яких: звільнення на п'ять років від податку на прибуток та половинна ставка (9,0%) на наступні п'ять років за умови реінвестування цих коштів у розвиток виробництва; звільнення від ввізного мита на обладнання та устатковання для здійснення господарської діяльності в межах ІП; розстрочка на п'ять років імпортного ПДВ на обладнання та устатковання для здійснення господарської діяльності в межах ІП; можливість отримання фіскальних стимулів з податку на нерухоме майно, земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної форми власності, на якій створено індустріальний парк, за рішенням місцевої влади. Разом із цим проєкт законодавчого пакета (№№ 2554 а-д та 2555 а-д) містить чіткі норми прямої дії, які вимагають: здійснення профільної виробничої та науково-дослідницької діяльності; на території індустріального парку повинен діяти механізм офіційного працевлаштування з чисельністю щонайменше 30 співробітників; середньомісячна заробітна плата повинна становити не менше трьох мінімальних, тобто понад 11,1 тис. грн. Реалізація означених напрямів, які сприятимуть створенню і розвитку мережі індустріальних парків на території України активізуватиме інвестиційну діяльність, сприятиме збільшенню обсягів прямих інвестицій, стимулюватиме розвиток реального сектора економіки, зумовлюватиме створення нових високотехнологічних виробництв і робочих місць, збільшення обсягів та асортименту випуску експортоорієнтованої продукції.

Необхідно зазначити, що, на відміну від індустріальних парків, інституційно-правове забезпечення функціонування кластерів в Україні відсутнє, тому до основних завдань щодо цього в Україні слід віднести: створення та розвиток кластерів (розроблення нормативно-правової бази щодо створення та функціонування кластерів, зокрема, визначення понять «кластер», «кластерна політика», «кластеризація» на законодавчому рівні; створення та реалізацію державних програм сприяння розвитку кластерів; створення Реєстру кластерів в Україні); розвиток кластерних зв'язків та мережевого співробітництва (залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у пріоритетні за видами економічної діяльності кластери; формування і просування кластерних ініціатив; розвиток людського капіталу; економічна освіта суб'єктів кластера та спеціалістів навчальних закладів; фінансування спільних наукових досліджень; створення інформаційного поля для суб'єктів кластера; розробка програм розвитку постачальників; розміщення державного замовлення на продукцію підприємств кластера; контроль якості продукції і послуг, які постачаються виробниками кластера в рамках програми державної закупівлі; програми розвитку конкурентного середовища; створення інфраструктурного забезпечення кластерних зв'язків; взаємодія місцевих органів влади з суб'єктами кластера; трансфер технологій у кластері; формування співробітництва у середині кластера та ін.); збільшення впливу і відповідальності місцевих органів влади в умовах децентралізації стосовно забезпечення розвитку кластерів; реалізацію ефективної кластерної політики, що можлива в контексті комплексу заходів стосовно суттєвого покращення інвестиційного клімату; розробку моделей використання механізму державно-приватного партнерства з метою залучення недержавних інвестиційних ресурсів для розвитку кластерів, перш за все забезпечення території необхідною інфраструктурою; законодавче визначення механізму створення транснаціональних кластерів. Зокрема укладання на рівні урядів країн-учасниць двосторонніх угод про створення транснаціональних кластерів, узгодження стратегій і планів розвитку національних частин транснаціональних кластерів. Досвід функціонування таких структур свідчить про їх позитивний вплив на соціально-економічний розвиток та міжнародне співробітництво країн-учасниць, стимулювання ділової активності, приплив інвестицій і вирішення проблем зайнятості.

В Україні чинні окремі законодавчі акти, які визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування технологічних парків. Зокрема, Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» № 991 -ХІ від 16.07.1999 р. було визначено правові, економічні засади щодо функціонування технологічних парків за рахунок уведення на їх території спеціального режиму інноваційної діяльності. В 2005 р. деякі найважливіші статті законів, що регулювали діяльність технопарків, було скасовано. Згодом часткове відновлення системи преференцій спостерігається за такими позиціями, як: звільнення від податку на прибуток; звільнення від сплати ввізного мита; кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов'язковому продажу; розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів.

На сьогодні ситуація в технопарках є вкрай складною. Тому, на нашу думку, необхідно невідкладно вжити заходів за такими напрямами, як: вдосконалення чинного Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» та впровадження заходів державної підтримки розвитку технопарків; посилення кадрового потенціалу; надання державної фінансової підтримки для розвитку технопарків та оновлення матеріально-технічної бази; розроблення ефективного механізму взаємодії науки, бізнесу та влади, у тому числі завдяки системі електронного урядування та створення онлайн-сервісу; інтернаціоналізація вітчизняних технопарків та їхнє включення до глобальних інноваційних мереж шляхом залучення прямих іноземних інвестицій, трансферу технологій та розвитку співробітництва з іноземними технопарками; здійснення досліджень стосовно перспектив розвитку технопарків, розроблення на їхній основі програм та систем оцінювання результатів їх функціонування та ін.

Виконання запропонованих заходів дозволить не тільки зберегти в Україні технопарки, а й сприятиме зростанню їх кількості. Вони можуть виступати інструментом децентралізації прийняття рішень у сфері науково-технічної політики; активізувати ризикову діяльність «знизу», надаючи підтримку розвитку малих наукомістких фірм і венчурного підприємництва; сприяти підвищенню кваліфікації спеціалістів у сфері виробництва наукомісткої продукції і високих технологій; оцінити відповідність рівня виробництва на проривних напрямах рівню кваліфікації зайнятих в економіці будь-якого регіону країни.

Висновки відповідно до статті. Однією з головних передумов економічного розвитку країни є конвергенційні процеси, які мають особливості розвитку в кожній країні ЄС та КНР, України. Зокрема, зазначені особливості спільного підприємництва формують переваги цього стратегічного підходу у виході на зарубіжні ринки, які зводяться до таких аспектів: створення більш високої зацікавленості партнерів у нарощуванні обсягів виробництва, модернізація основних фондів СП; підвищення відповідальності партнерів за зростання економічної ефективності виробництва продукції; прагнення партнерів до об'єднання зусиль у сфері виробництва товарів, передпродажної стадії, збуту, після продажних операцій.

Так, українсько-китайська комісія повинна виписати цілий ряд синхронізованих документів і угод, щоб Україна змогла вийти на міжнародний ринок з конкретними пропозиціями. Держава повинна адекватно відреагувати і встановити чіткі правила для внутрішніх і зовнішніх інвесторів, які будуть розуміти, як і у що вони вкладають, як отримуватимуть прибуток і які результати з'являться після інвестиційної діяльності.

Зростання рівня конвергенційності в Україні на засадах розвитку інноваційної діяльності можливе за рахунок впровадження інституційних механізмів державного регулювання функціонування галузі, у тому числі шляхом гармонізації законодавства до вимог ЄС. Впровадження інновацій сприяють створенню якісної і безпечної продукції, створенню та розвитку організаційних форм інноваційної діяльності.

Список використаних джерел

1. Коронавирус COVID-19: общая статистика.

2. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. пер. с англ. Москва: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзиткнига»; СПб: Terra Fantastica, 2004, 602 с. С. 553.

3. Бурлай Т. В. Соціально-економічна конвергенція: теорія та практика: монографія. НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». Київ, 2019. 364 с.

4. Хімченко А. М., Махнович О. О. Активізація та розвиток інноваційних процесів в країнах світу: ретроспектива та сучасний стан. Економіка та держава. 2013. №12. С. 47-51.

5. Миндич Д. Тройная спираль по-шведски. Эксперт. 2011. №35

6. Марковський І. О. Особливості сучасного інноваційного розвитку країн-членів ЄС. Інвестиції: практика та досвід. 2011. №7. С. 23-25. Тройная спираль по-шведски.

7. Top 6 Factors That Drive Investment In China. Marv Dumon.

8. World investment prospects survey 2010-2012. UNCTAD. New York and Geneva, 2010. 35 p.

9. Китай вышел на шестое место по объему инвестиций, вложенных за рубеж, и на второе место по объему привлеченных иностранных инвестиций.

10. Foreign Direct Investment and Union Busting in Asia. Chang Dae-oup.

11. Mergers and Acquisitions in China - Top 10 Mergers and Acquisitions in China.

12. Growth and Trend: Transnational Corporations in China / Fulin Pan and Lingxia Wu.

13. Стан державного боргу України в умовах загострення фінансових ризиків, пов'язаних з гібридною війною. Національний інститут стратегічних досліджень: Аналітичні матеріали: Економіка, грудень 2017 р.

14. Analysis of the Economic Influences of the Investments in China from Transnational Corporations. Xianmin Jia. China: The College of Business Adm., April 2010, 3 p.

15. The China Analyst-September 2011. The Beijing Axis-Hong Kong:The BA, 2011. 55 p.

16. TNC. UNCTAD. New York and Geneva: United Nations, APRIL 2010. 100 p.

References

1. Koronavirus COVID-19: obshaya statistika [Coronavirus COVID-19: general statistics].

2. Gelbrejt, Dzh. (2004). Novoe industrialnoe obshestvo [New industrial society]. Moskva: OOO «Izdatelstvo AST» : OOO «Tranzitkniga»; SPb: Terra Fantastica, 2004, 602 s., S. 553.

3. Burlaj, T. V. (2019). Socialno-ekonomichna konvergenciya: teoriya ta praktika: monografiya [Socioeconomic convergence: theory and practice: monograph]. NAN Ukrayini, DU «In-t ekon. ta prognozuv. NAN Ukrayini». K., 2019. 364 s., S.11.

4. Himchenko A. M., Mahnovich O. O. (2013). Aktivizaciya ta rozvitok innovacijnih procesiv v krayinah svitu: retrospektiva ta suchasnij stan [Activation and development of innovation processes in the world: retrospective and current state]. Ekonomika ta derzhava - Economy and state. №12. S. 47-51.

5. Mindich, D. (2011). Trojnaya spiral po shvedski [Triple helix in Swedish]. Ekspert, №35 (768).

6. Markovskij, I. O. (2011). Osoblivosti suchasnogo innovacijnogo rozvitku krayin-chleniv YeS [Features of modern innovative development of EU member states]. Investiciyi: praktika ta dosvid, №7. S. 23-25.

7. Trojnaya spiral po-shvedski [Triple helix in Swedish].

8. Teplyj finskij klimat [Warm Finnish climate].

9. Top 6 Factors That Drive Investment In China. Marv Dumon.

10. World investment prospects survey 2010-2012. UNCTAD. New York and Geneva, 2010. 35 p.

11. Kitaj vyshel na shestoe mesto po obemu investicij, vlozhennyh za rubezh, i na vtoroe mesto po obemu privlechennyh inostrannyh investicij [China came in sixth in terms of foreign investment and second in foreign investment].

12. Foreign Direct Investment and Union Busting in Asia. Chang Dae-oup.

13. Mergers and Acquisitions in China - Top 10 Mergers and Acquisitions in China.

14. Growth and Trend: Transnational Corporations in China. Fulin Pan and Lingxia Wu.

15. 15.Stan derzhavnogo borgu Ukrayini v umovah zagostrennya finansovih rizikiv, pov'yazanih z gibridnoyu vijnoyu [The state of Ukraine's public debt in the face of exacerbation of financial risks associated with hybrid warfare]. Nacionalnij institut strategichnih doslidzhen: Analitichni materiali: Ekonomika, gruden 2017 r.

16. Analysis of the Economic Influences of the Investments in China from Transnational Corporations. Xianmin Jia. China: The College of Business Adm., April 2010, 3p.

17. The China Analyst-September 2011. The Beijing Axis-Hong Kong:The BA, 2011. 55 p.

18. TNC. UNCTAD. New York and Geneva: United Nations, APRIL 2010. 100 p.

Размещено на Allbest.ru