Теоретичне осмислення процесів розвитку інтеграції в ЄС і співпраці його країн-членів у сфері досліджень та інновацій

Такі трагічні події не можуть не вплинути на шляхи подальшого розвитку ЄС і, безумовно, приведуть до перегляду акцентів і пріоритетів у політиці ЄС. Найімовірніше, вони будуть зосереджені на поглибленні партнерства країн у сфері оборони, безпеки, військово-технічного та оборонно-промислового співробітництва з виділенням додаткових бюджетних асигнувань на такі цілі як Європейським Союзом, так і його країнами-членами.

Дії та рішення європейських країн в умовах військової небезпеки, яка їм загрожує, мають стати добре скоординованими, позбавленими бюрократичної складності діями і рішеннями єдиного європейського організму, якому притаманний дух єдності, непохитності та солідарності. Проте навряд чи навіть ця небезпека зумовить кардинальну перебудову ЄС і формування щось на кшталт «Західної федерації», як бачив ЄС Ж. Монне. На такий сценарій національні уряди не погодилися після Другої світової війни, а сьогодні на тлі націоналістичних рухів у більшості країнах-членах і поготів він виглядає не інакше, як сюрреалізмом. Звісно, на європейські країни попереду чекають неабиякі випробовування, але є всі підстави вважати, що в новій історичній реальності Європейський Союз стане згуртованішим, реалістичнішим і сильнішим. Можливо, саме з цього часу розпочнеться нова фаза теоретичного осмислення європейської інтеграції та називатиметься вона не дезінтеграційною, а перезавантажувальною.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Теоретичне осмислення проблем формування і розвитку євроінтеграційного процесу має об'єктивні передумови. Це зумовлено, по-перше, складністю і комплексністю євроінтеграції, неспроможністю суто практичного пізнання того, як функціонує ЄС, зрозуміти її сутність, існуючі закономірності та причинно-наслідкові зв'язки; по-друге, поєднанням процесів поглиблення і розширення складу учасників ЄС, що створює значне навантаження на всю його будову і систему інститутів; по-третє, виникненням у сучасних умовах дедалі зростаючої кількості внутрішніх і зовнішніх викликів для ЄС нагальної потреби в переосмисленні та осучасненні ключових положень теорії для забезпечення її відповідності практиці євроінтеграції.

2. Підґрунтя європейської інтеграції у сфері досліджень та інновацій було закладене на початкових етапах створення ЄС разом із заснуванням Європейського об'єднання вугілля та сталі й Євратому в 1957 р. Ці спільноти започаткували науково-технічне та інноваційне співробітництво між західноєвропейськими країнами у вугледобувній галузі, сталеливарній промисловості та ядерній енергетиці. Їх масштабніша наукова співпраця в географічному і секторальному сенсах розпочалась у 1984 р. разом із запуском першої Рамкової програми ЄС з досліджень та інновацій, що дозволило країнам-членам значно просунутися в науковому плані поряд зі своїми конкурентами, чого, однак, не можна сказати про національні інноваційні екосистеми. Останні Рамкові програми та Європейський дослідницький простір спрямовані, зокрема, на зростання їх продуктивності.

3. Теоретичні підвалини європейської інтеграції почали інтенсивно формуватися відразу після Другої світової війни з метою не допустити розв'язання нової війни і забезпечити відродження європейської економіки. З цього часу оформилося декілька хвиль розвитку теорії євроінтеграції, на кожній з яких осмислювалися різні питання залежно від історичного контексту та завдань, які стояли перед європейською спільнотою. Проте загальної теорії, здатної пояснити феномен європейської інтеграції у всій її сукупності, так і не сформувалося. Наразі існує значна різноманітність теоретичних підходів і концепцій, кожен(на) з яких вносить свій вклад у формування загальної картини європейської інтеграції. До основних з них слід віднести: федералізм, функціоналізм, неофункціоналізм, міжурядовий підхід, ліберальний міжурядовий підхід, концепцію політичних мереж, теорію багаторівневого управління, інституційний підхід, теорію дезінтеграції. Усі разом вони виконують важливе завдання -- упорядковують теоретичні знання та уявлення про сутність європейської інтеграції, проблеми і перспективи її розвитку.

4. Однією зі спроб систематизувати існуючі теоретичні ідеї щодо євроінтеграції є періодизація А. Вінер і Т. Діца. Вона послідовно розподіляє ці ідеї за сутнісним та історичним контекстами на три фази: пояснювальну, аналітичну і конструктивну, а також протоінтеграційну, яка ним передувала. Сучасні уявлення про діяльність ЄС беруть свій початок з теорії неофункціоналізму і міжурядового підходу, які відносяться до першої фази -- пояснювальної. Вони дістали практичне втілення в інституційному устрої ЄС і такому розподілі компетенцій між ЄС та його країнами-членами за сферами впливу: 1) виключна компетенція ЄС; 2) спільна компетенція ЄС і країн-членів; 3) компетенція країн-членів з можливістю отримання допомоги з боку ЄС. Щодо сфери досліджень та інновацій, то на неї поширюється другий з названих варіантів.

5. Теоретичні підходи, що з'явилися слідом за неофункціоналізмом і міжурядовим підходом, характеризувалися більшою міждисциплінарністю: європейську інтеграцію, поряд з економістами і політологами, почали активно вивчати історики, культурологи та соціологи. У 1980--1990-х роках європейську інтеграцію досліджували здебільшого з позиції інституційного, мережевого і багаторівневого підходів. Зокрема, інституційний підхід розглядав ЄС як систему наднаціональних правил, правових норм, законів, інститутів, органів, служб і агенцій, необхідних для накопичення колективного досвіду, забезпечення послідовного і стійкого розвитку регіональної європейської інтеграції. У процесі еволюції інституційна система ЄС набула унікальних рис, не завжди позитивних, і однією з таких є суміщення функцій його інститутами, що призвело до ускладнення європейських бюрократичних процедур прийняття й ухвалення рішень.

Теорія багаторівневого управління описує ЄС як складну неієрархічну мережу взаємозв'язків, що охоплює відразу всі рівні управління (від наднаціонального до локального), -- як мережу, до якої долучаються не лише загальноєвропейські та національні інститути, але й активні громадяни. Ключові посили цієї теорії уособлюються в сучасних парадигмах розвитку ЄС -- відкритих інновацій, відкритої науки, відкритого уряду тощо. Проте ефективна реалізація амбітних намірів керівництва ЄС щодо відкриття всіх сфер суспільства для активного діалогу з громадянами не має під собою достатніх передумов, насамперед, через існування численних бюрократичних перепон для 'їх ефективної реалізації на практиці.

6. Починаючи з кінця першої декади XXI ст. євроінтеграційні процеси перебувають під постійним впливом несприятливих глобальних трендів і різноманітних викликів, серед яких: глобальна фінансово-економічна криза 2008--2009 рр., зростання соціально-економічної дивергенції усередині ЄС, міграційна криза 2015--2016 рр., невдоволення населення результатами євроінтеграції, Вгехії. Ці кризові процеси засвідчили вразливість системи регулювання ЄС і механізмів співпраці між його учасниками, актуалізували потребу в їх перезавантаженні відповідно до нових загроз і викликів. За таких умов в академічному колі з'являється окремий зріз досліджень євроскептичного нахилу і формується теорія дезінтеграції. Дослідники-європесимісти додержуються широких поглядів і дають різні оцінки майбутнього ЄС, причому воно (майбутнє ЄС) далеко не завжди уявляється ними як руйнівний процес, а часто -- як процес перегляду векторів євроінтеграційного розвитку відповідно до очікувань країн і сучасних викликів. З огляду на наявність кризових явищ у ЄС і поширення досліджень, які їх описують, нами запропоновано доповнити періодизацію А. Вінер і Т. Діза четвертою фазою -- дезінтеграційною -- з періодом домінування починаючи з 2008 р. і дотепер.

7. Нині ЄС опинився перед найбільш серйозним і безпрецедентним викликом у новітній історії Європи -- військовим вторгненням РФ на територію незалежної України, трагедією, яку так прагнули не допустити архітектори європейської інтеграції (Ж. Монне, Ж. Делор та інші). По суті, воно (військове вторгнення) викрило кризу в безпековій сфері ЄС, за якою стануться міграційна, продовольча, енергетична та економічна кризи. Ці кризові процеси є важким випробуванням для європейської спільноти, але є підстави вважати, що в умовах новонабутої солідарності країн -- членів ЄС проти розпочатої РФ війни в Україні, зазіхання країни-агресора на найвищу соціальну цінність -- людину, її життя і здоров'я, недоторканність і безпеку -- ЄС стане згуртованішим і сильнішим, а його інститути, механізми співпраці та нові пріоритети в політиці відповідатимуть новим реаліям і викликам. Тому потрібно вже сьогодні теоретично осмислювати майбутні сценарії розвитку євроінтеграції у контексті нової історичної реальності, що є важливим напрямом для подальших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Монне Ж. Реальность и политика. Мемуары. М., Московская школа политических исследований, 2000. 664 с.

2. Горбулін В. Ціннісні ресурси війни і миру: український формат. Стратегічні пріоритети. 2018. № 40 (3). С. 11--17.

3. Гриценко А., Борзенко О., Бурлай Т. Досягнення та виклики європейської інтеграції України. Журнал європейської економіки. 2021. Т. 20. № 3 (78). С. 548--572.

4. Євроатлантичний вектор України. Нац. доп. Ред. кол.: С.І. Пирожков, І.О. Кресіна, А.І. Кудряченко, Ю.С. Шемшученко та ін. Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ, Національна академія наук України, 2019. 328 с.

5. Мельник О., Пашков М., Поляков Л. Сунгуровський М. Партнерство Україна -- ЄС у безпековій сфері: сучасний стан і перспективи. Київ, Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, 2021. 71 с.

6. Парахонський Б.О., Яворська Г.М. Дестабілізація Європи: гібридна війна РФ. Cтратегічна панорама. 2021. № 1-2. С. 5--29. https://doi.org/10.53679/2616-9460.12.2021.01

7. Переформатування європейської інтеграції: можливості і ризики для асоціації Україна -- ЄС. В. Сіденко (керівник проекту) та ін. Київ, Заповіт, 2018. 214 с.

8. Рєзніков В.В. Державна політика у сфері європейської інтеграції України: теорія, методологія, практика. Моногр. Харків, НУЦЗУ, 2020. 325 с.

9. Савельєв Є., Куриляк В., Лизун М., Ліщинський І. Концепція «Вишеградська четвірка + Україна»: реальність і перспективи. Вісник економічної науки України. 2019. № 1 (36). С. 115--121.

10. Сіденко В.Р. Кризові процеси у розвитку інтеграції в ЄС: витоки та перспективи. Економіка та прогнозування. 2017. № 1. С. 7--30. https://doi.org/10.15407/eip2017.01.007

11. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії. Нац. доп. Ред. кол.: С.І. Пирожков, О.М. Майборода, Ю.Ж. Шайгородський та ін. ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ, НАН України, 2016. 284 с.

12. Diez T., Wiener А. Introducing the Mosaic of Integration Theory. Freie Universitдt Berlin. KFG Working Paper Series. 2018. No. 88, May. 33 р.

13. McCormick J. European Union Politics. London, Palgrave Macmillan, 2011. 468 р.

14. Mitrany D. A Working Peace System: An Argument for the Functional Development of International Organization. London, Royal Institute of International Affairs, 1943. 56 р.

15. Haas Ernst B. The Uniting of Europe: Political, Social, and Economic Forces, 1950-1957. Foreword by Desmond Dinan. New Introduction by Ernst-B. Haas. Notre Dame, Indiana, University of Notre Dame Press, 2004. 552 p.

16. Hoffman S. The European Sisyphus: Essays on Europe, 1964-1994. San Francisco, Westview Press, 1995. 326 p.

17. Moravcsik A. Preferences and Power in the European Community: a Liberal Intergovernmentalist Approach. Journal of Common Market Studies. 1993. Vol. 31 (4). P 473--524.

18. Bцrzel T. Organizing Babylon -- on the Different Conceptions of Policy Networks. Public Administration. 1998. Vol. 76. No. 2. P. 253--273.

19. Amosha O., Pidorycheva I., Zemliankin A. Key trends in the world economy development: new challenges and prospects. Science and Innovation. 2021. Vol. 17. No. 1. Р. 3--17. https:// doi.org/10.15407/scine17.01.003

20. Slaughter A.-M. The Real New World Order. Foreign Affairs. 1997. Vol. 76. No. 5. Р 183--197. https://doi.org/10.2307/20048208

21. Marks G. Structural policy in the European community. A.M. Sbragia (Ed.). In: Europolitics: Institutions and Policymaking the `New' European Community. Washington, DC, The Brookings Institute, 1992. P 191--224. URL: https://garymarks.web.unc.edu/wp-content/ uploads/sites/13018/2016/09/marks-Structural-Policy-in-the-European-Community.pdf

22. Marks G. Structural policy and multilevel governance in the EC. A.W. Cafrany, G.G. Rosenthal (Eds.). In: The State of the European Community. Boulder, CO, Lynne Riemer, 1993. P 391--409. URL: https://garymarks.web.unc.edu/wp-content/uploads/sites/13018/2016/ 09/marks-Structural-Policy-and-Multilevel-Governance.pdf

23. Hooghe L., Marks G. Multi-Level Governance and European Integration. Maryland, Rowman & Littlefield Publishers, 2001. 272 р.

24. Підоричева І.Ю. Науково-технологічне та інноваційне співробітництво між Україною та Європейським Союзом: перспективи і стратегічні напрями розвитку. Економіка України. 2022. № 2. С. 50--74. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.02.050

25. Chesbrough H. Open Innovation: The New Perspective for Creating and Profiting from Technology. Boston, Massachusetts, Harvard Business School Press, 2003. 227 p.

26. Ladrech R. Europeanization of Domestic Politics and Institutions: The Case of France. Journal of Common Market Studies. 1994. Vol. 32 (1). P. 69--88.

27. Radaelli C.M. The Europeanization of Public Policy. In: The Politics of Europeanization. K. Featherstone, C. Radaelli (Eds.). Oxford, Oxford University Press, 2003. Р 27--56. URL: https://ceses.cuni.cz/CESES-93-version1-4_1_1.pdf

28. Wiener A., Diez T. European Integration Theory. New York, Oxford University Press, 2009. 295 p.

29. Hempson III Donald A. European Disunion: The Rise and Fall of a Post-War Dream? Origins: Current Events in Historical Perspective. 2013, July. URL: https://origins.osu.edu/ article/european-disunion-rise-and-fall-post-war-dream?language_content_entity=en (дата звернення: 11.03.2022).

30. Scheller H., Eppler A. European Disintegration -- Non-existing Phenomenon or a Blind Spot of European Integration Research? Preliminary Thoughts for a Research Agenda. Institute for European Integration Research. Working Paper. 2014. No. 02. 46 p.

31. European Disunion: Between Sovereignty and Solidarity. J. Hayward, R. Wurzel (Eds.). New York, Palgrave Macmillan, 2012. 337 p. https://doi.org/10.1057/9781137271358

32. Woods N. The European Disunion: How the Continent Lost its Way. Voices. 2015. Dec 18. URL: https://www.bsg.ox.ac.uk/blog/european-disunion-how-continent-lost-its-way (дата звернення: 18.02.2021).

33. Vollaard H. Explaining European Disintegration. Journal of Common Market Studies. 2014. Vol. 52 (5). Р 1142--1159.

34. Schmitter P. European Disintegration? A Way Forward. Journal of Democracy. 2012. Vol. 23 (4). P. 39--48.

35. Vollaard H. European Disintegration: A Search for Explanations. London, Palgrave Macmillan, 2018. URL: https://link.springer.com/content/pdf/bfm%3A978-1-137-414656%2F1.pdf

36. Jones E. Towards a theory of disintegration. Journal of European Public Policy. 2018. Vol. 25 (3). P. 440--451. https://doi.org/10.1080/13501763.2017.1411381

37. Webber D. How likely is it that the European Union will disintegrate? A critical analysis of competing theoretical perspectives. European Journal of International Relations. 2013. Vol. 20 (2). P. 341--365.

38. Schimmelfenning F. EU crisis and reform: is differentiated integration the answer? Groupe d'йtudes gйopolitiques. Working Paper. 2020. June. URL: https://legrandcontinent.eu/fr/wpcontent/uploads/sites/2/2020/06/GEG_EU-crisis-and-reform-is-differentiated-integration-the-answer.pdf

39. Charlemagne. The return of Jaques Delors. The Economist. 2004. Feb 12. URL: https://www. economist.com/europe/2004/02/12/the-return-of-jacques-delors (дата звернення: 04.03.2022).

40. Berend I.T. The Contemporary Crisis of the European Union: Prospects for the Future. Abingdon, Oxon; New York, Routledge, 2017. 170 p.

41. Soros G., Schmitz G. The Tragedy of the European Union: Disintegration or Revival? New York, Public Affairs, 2014. 208 р.

REFERENCES

1. Monnet J. Reality and politics. Memoirs. Moscow, 2000 [in Russian].

2. Horbulin V. Value resources of war and peace: Ukrainian format. Strategic Priorities, 2018, No. 40 (3), pp. 11-17 [in Ukrainian].

3. Grytsenko A., Borzenko O., Burlay T. Achievements and challenges of Ukraine's European integration. Journal of European Economy, 2021, Vol. 20, No. 3 (78), pp. 548-572 [in Ukrainian].

4. Euro-Atlantic Vector of Ukraine. National Report. S.I. Pyrozhkov, I.O. Kresina, A.I. Kudryachenko, Yu.S. Shemshuchenko et al. (Eds.). Kyiv, 2019 [in Ukrainian].

5. Melnyk O., Pashkov M., Polyakov L., Sunhurovskyi M. The EU-Ukraine-Security Partnership: Status and Prospects. Kyiv, Razumkov Centre, 2021 [in Ukrainian].

6. Parakhonsky B., Yavorska G. Destabilizing Europe: Russia's hybrid warfare. Strategic Panorama, 2021, No. 1-2, pp. 5-29. https://doi.org/10.53679/2616-9460.1-2.2021.01 [in Ukrainian].

7. Reformatting the European Integration Process: Opportunities and Risks for the UkraineEU Association. V. Sidenko et al. (Eds.). Kyiv, 2018 [in Ukrainian].

8. Ryeznikov V.V. State policy in the field of European integration of Ukraine: theory, methodology, practice. Kharkiv, 2020 [in Ukrainian].

9. Savelyev Y., Kuryliak V, Lyzun M., Lishchynskyy I. Concept «Visegrad Four + Ukraine»: the reality and prospects. Herald of the Economic Sciences of Ukraine, 2019, No. 1 (36), pp. 115-121 [in Ukrainian].

10. Sidenko V.R. The crisis processes in the EU development: origins and prospects. Economy and Forecasting, 2017, No. 1, pp. 7-30. https://doi.org/10.15407/eip2017.01.007 [in Ukrainian].

11. Civilizational choice of Ukraine: paradigm of comprehension and strategy of action. National Report. S.I. Pyrozhkov, O.M. Mayboroda, Yu.Zh. Shayhorodskyi et al. (Eds.). Kyiv, 2016 [in Ukrainian].

12. Diez T., Wiener A. Introducing the Mosaic of Integration Theory. Freie Universitдt Berlin. KFG Working Paper Series, 2018, No. 88, May.

13. McCormick J. European Union Politics. London, Palgrave Macmillan, 2011.

14. Mitrany D. A Working Peace System: An Argument for the Functional Development of International Organization. London, Royal Institute of International Affairs, 1943.

15. Haas Ernst B. The Uniting of Europe: Political, Social, and Economic Forces, 1950-1957. Foreword by Desmond Dinan. New Introduction by Ernst B. Haas. Notre Dame, Indiana, University of Notre Dame Press, 2004.

16. Hoffman S. The European Sisyphus: Essays on Europe, 1964-1994. San Francisco, Westview Press, 1995.

17. Moravcsik A. Preferences and Power in the European Community: a Liberal Intergovernmentalist Approach. Journal of Common Market Studies, 1993, Vol. 31 (4), pp. 473-524.

18. Bцrzel T. Organizing Babylon -- on the Different Conceptions of Policy Networks. Public Administration, 1998, Vol. 76, No. 2, pp. 253-273.

19. Amosha O., Pidorycheva I., Zemliankin A. Key trends in the world economy development: new challenges and prospects. Science and Innovation, 2021, Vol. 17, No. 1, pp. 3-17. https:// doi.org/10.15407/scine17.01.003

20. Slaughter A.-M. The Real New World Order. Foreign Affairs, 1997, Vol. 76, No. 5, pp. 183-197. https://doi.org/10.2307/20048208

21. Marks G. Structural policy in the European community. In: Europolitics: Institutions and Policymaking the `New' European Community. A.M. Sbragia (Ed.). Washington, DC, The Brookings Institute, 1992, pp. 191-224, available at: https://garymarks.web.unc.edu/ wp-content/uploads/sites/13018/2016/09/marks-Structural-Policy-in-the-EuropeanCommunity.pdf

22. Marks G. Structural policy and multilevel governance in the EC. In: The State of the European Community. A.W. Cafrany, G.G. Rosenthal (Eds.). Boulder, CO, Lynne Riemer, 1993, pp. 391-409, available at: https://garymarks.web.unc.edu/wp-content/uploads/sites/13018/2016/09/marksStructural-Policy-and-Multilevel-Governance.pdf

23. Hooghe L., Marks G. Multi-Level Governance and European Integration. Maryland, Rowman & Littlefield Publishers, 2001.

24. Pidorycheva I. Scientific-technological and innovative cooperation between Ukraine and the European Union: perspectives and strategic directions of development. Economy of Ukraine, 2022, No. 2, pp. 50-74. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.02.050 [in Ukrainian].

25. Chesbrough H. Open Innovation: The New Perspective for Creating and Profiting from Technology. Boston, Massachusetts, Harvard Business School Press, 2003.

26. Ladrech R. Europeanization of Domestic Politics and Institutions: The Case of France. Journal of Common Market Studies, 1994, Vol. 32 (1), pp. 69-88.

27. Radaelli C.M. The Europeanization of Public Policy. In: The Politics of Europeanization. K. Featherstone, C. Radaelli (Eds.). Oxford, Oxford University Press, 2003, pp. 27-56, available at: https://ceses.cuni.cz/CESES-93-version1-4_1_1.pdf

28. Wiener A., Diez T. European Integration Theory. New York, Oxford University Press, 2009.

29. Hempson III Donald A. European Disunion: The Rise and Fall of a Post-War Dream? Origins: Current Events in Historical Perspective, 2013, July, available at: https://origins.osu. edu/article/european-disunion-rise-and-fall-post-war-dream?language_content_entity=en (accessed on: 11.03.2022).

30. Scheller H., Eppler A. European Disintegration -- Non-existing Phenomenon or a Blind Spot of European Integration Research? Preliminary Thoughts for a Research Agenda. Institute for European Integration Research. Working Paper, 2014, No. 02.

31. European Disunion: Between Sovereignty and Solidarity. J. Hayward, R. Wurzel (Eds.). New York, Palgrave Macmillan, 2012. https://doi.org/10.1057/9781137271358

32. Woods N. The European Disunion: How the Continent Lost its Way. Voices, 2015, Dec 18, available at: https://www.bsg.ox.ac.uk/blog/european-disunion-how-continent-lost-its-way (accessed on: 18.02.2021).

33. Vollaard H. Explaining European Disintegration. Journal of Common Market Studies, 2014, Vol. 52 (5), pp. 1142-1159.

34. Schmitter P. European Disintegration? A Way Forward. Journal of Democracy, 2012, Vol. 23 (4), pp. 39-48.

35. Vollaard H. European Disintegration: A Search for Explanations. London, Palgrave Macmillan, 2018, available at: https://link.springer.com/content/pdf/bfm%3A978-1-137-41465-6%2F1.pdf (accessed on: 11.03.2021).

36. Jones E. Towards a theory of disintegration. Journal of European Public Policy, 2018, Vol. 25 (3), pp. 440-451. https://doi.org/10.1080/13501763.2017.1411381

37. Webber D. How likely is it that the European Union will disintegrate? A critical analysis of competing theoretical perspectives. European Journal of International Relations, 2013, Vol. 20 (2), pp. 341-365.

38. Schimmelfennig F. EU crisis and reform: is differentiated integration the answer? Groupe d'йtudes gйopolitiques. Working Paper, 2020, June, available at: https://legrandcontinent.eu/ fr/wp-content/uploads/sites/2/2020/06/GEG_EU-crisis-and-reform-is-differentiated-integration-the-answer.pdf

39. Charlemagne. The return of Jaques Delors. The Economist, 2004, Feb 12, available at: https://www. economist.com/europe/2004/02/12/the-return-of-jacques-delors (accessed on: 04.03.2022).

40. Berend I.T. The Contemporary Crisis of the European Union: Prospects for the Future. Abingdon, Oxon; New York, Routledge, 2017.

41. Soros G., Schmitz G. The Tragedy of the European Union: Disintegration or Revival? New York, Public Affairs, 2014.

Размещено на Allbest.ru