Науково-технологічне та інноваційне співробітництво між Україною та Європейським Союзом: перспективи і стратегічні напрями розвитку
Проблеми міжнародного співробітництва в різних сферах суспільного життя. Обґрунтування стратегічних напрямів інтеграції України в Євросоюз (ЄС) у науково-технологічному та інноваційному векторах співробітництва. Підходи сучасної інноваційної політики ЄС.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.12.2022 |
| Размер файла | 61,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ТА ІННОВАЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ: ПЕРСПЕКТИВИ І СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
І.Ю. ПІДОРИЧЕВА, д-р екон. наук,
завідувачка сектору проблем інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості
Інститут економіки промисловості НАН України, Київ
Анотація
Запропоновано стратегічні пріоритетні напрями співробітництва між Україною і Європейським Союзом у науково-технологічній та інноваційній сфері виходячи з національних і глобальних викликів, потенціалу і здобутків вітчизняної науки, нового стратегічного порядку денного й особливостей інноваційної політики ЄС як ключової передумови забезпечення сталого розвитку країн у контексті нормальності 2.0 та Індустрії 4.0.
Ключові слова: європейська інтеграція; Європейський Союз; напрями європейської інтеграції; міжнародне співробітництво; науково-технологічна та інноваційна сфера; інноваційна політика; сталий розвиток.
Abstract
Iryna Pidorycheva, Dr. Sci. (Econ.), Head of the Sector for Problems of the Innovation and Investment Development in Industry Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine Kyiv.
SCIENTIFIC-TECHNOLOGICAL AND INNOVATIVE COOPERATION BETWEEN UKRAINE AND THE EUROPEAN UNION: PERSPECTIVES AND STRATEGIC DIRECTIONS OF DEVELOPMENT.
In the conditions of normality 2.0, cardinal technological transformations taking place in the world economy under the influence of the Fourth Industrial Revolution, the deepening of international cooperation that will promote sustainable development of countries becomes a priority. At the heart of Ukraine's strategic foreign policy course is the European integration, which involves the development of relations with the European Union and its member states in many areas of common interest. One of these areas is science and technology and innovation, which is key in terms of ensuring the competitiveness and technological security of countries in the long run.
The peculiarities of the EU's innovation policy in the context of the implementation of its new strategic course on building a climate-neutral, greener, digital, resilient and democratic Europe are studied. The approaches that are the basis of modern EU innovation policy are identified: the approach of smart specialization and the approach to mission-oriented innovation. Particular attention is paid to the latter, the essence of missions and mission-oriented innovation policy is highlighted, their role in achieving the Sustainable Development Goals is shown.
Strategic priority areas of scientific-technological and innovation cooperation between Ukraine and the EU are identified, taking into account national and global challenges, potentials and achievements of domestic science, new strategic goals of the European Union and features of European innovation policy. The expediency and prospects of cooperation between the parties in four of the selected areas, which provide for the development of cooperation in the following areas: first, security, defense-technical and defense-industrial cooperation; second, health and pharmacology, biotechnology and genomics; third, agriculture and the food industry, in particular organic farming and precision farming; fourth, digitization and development of digital technologies. The institutional principles of cooperation between Ukraine and the EU in these areas are summarized and proposals are provided to strengthen the scientific, technological and innovation-industrial potential of Ukraine as a prerequisite for its effective integration into the European Research Area.
Keywords: European integration; European Union; directions of European integration; international cooperation; scientific-technological and innovative sphere; innovation policy; sustainability.
Розвиток відносин з Європейським Союзом та його державами-учасницями лежить в основі зовнішньополітичного курсу України, пріоритезований Конституцією України 1 (ст. 102), Угодою про асоціацію з ЄС 2 і низкою інших стратегічних і нормативно-правових документів та міжнародних угод Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». Указ Президента України № 392/2020 від 14.09.2020 р. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037; Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про Стратегію зовнішньополітичної діяльності України». Указ Президента України № 448/2021 від 26.08.2021 р. URL: https://www. president.gov.ua/documents/4482021-40017; Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі. Постанова Верховної Ради України № 874-VII від 13.03.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/874-18#Text; Про засади внутрішньої і зовнішньої політики. Закон України № 2411-VI від 01.07.2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17#Text (редакція від 08.07.2018 р.); Угода між Україною та Європейським Союзом про наукове і технологічне співробітництво. Міжнародний документ № 994_194 від 08.11.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_194#Text. За багатьма напрямами активізація цих відносин набуває пріоритетного стратегічного характеру для обох сторін, сприяючи вирішенню проблем сталого розвитку й забезпеченню національної безпеки країн. В умовах нових національних і глобальних викликів, зумовлених пандемією COVID-19, роль міжнародної співпраці зростає й поготів. Пандемія COVID-19 настільки вдарила по всіх регіонах світу, що в експертному середовищі почали говорити про «наступну нормальність», або нормальність 2.0 Navigating towards a `next normal' after COVID-19. Lessons from APAC wealth managers. Monitor Deloitte. 2020. 18 p. URL: https://www2.deloitte.com/content/dam/Deloitte/sg/Documents/strate- gy/sea-cons-navigating-towards-a-next-normal-after-covid-19.pdf (дата звернення: 25.11.2021). [1; 2]. І, якщо нова нормальність після глобальної фінансової кризи 2008 - 2009 рр. характеризувалася такими рисами, як мінливість, невизначеність і непередбачуваність, то нормальність 2.0 додала до них кризу в багатьох сферах діяльності суспільства -- не лише в економічній, а ще, як мінімум, в освітній, культурній та соціальній; ускладнила глобальну взаємодію, зменшила мобільність населення та особисті контакти, посилила дивергенцію світової економіки і протекціоністські настрої. Визначити, як діяти в новій сформованій реальності, -- складне завдання, яке, до того ж, підсилюється радикальними технологічними трансформаціями, що відбуваються у світовій економіці під впливом Четвертої промислової революції.
Остання базується на цифровій або комп'ютерній революції (1960-ті роки -- початок XXI ст.), проте, за словами засновника і президента Всесвітнього економічного форуму К. Шваба [3, с. 8], не є простою її пролонгацією, вона розвивається, радше, експоненціальним, ніж лінійним шляхом, і кардинальним чином змінює всі сфери життя суспільства. Так, машинне навчання, 3D і великі дані створюють «цунамі змін у промисловості» [4]. За прогнозами експертів, до 2023 р. ринок Індустрії 4.0 Термін «Industry 4.0» не тотожний терміну «Четверта промислова революція». Якщо останній визначає проникнення ключових технологій 4.0 в усі сфери діяльності суспільства -- будинки, міста, регіони, освіту, охорону здоров'я, фінанси, сільське господарство, державне управління тощо, то Індустрія 4.0 поширюється на сферу матеріального виробництва -- промисловість, енергетику та інфраструктуру. сягне 214 млрд дол. проти 60 млрд дол. у 2017 р. Industry 4.0 Market Will Reach $214B by 2023. PR Newsware. 2018. January. URL: https://www. prnewswire.com/news-releases/industry-40-market-will-reach-214b-by-2023-300583073.html (дата звернення: 25.11.2021). У наступні десятиліття підприємства створять глобальні мережі, які включатимуть їх обладнання, складські системи і виробничі потужності у формі кіберфізичних систем, якими можна управляти в режимі реального часу. Ці гнучкі мережі створення вартості потребуватимуть нових форм співпраці між компаніями як на національному, так і на глобальному рівнях.
Складність і безпрецедентність сучасних глобальних трансформацій та викликів вимагають поглиблення міжнародного співробітництва в науково-технологічній та інноваційній сфері -- ключовій з точки зору забезпечення інноваційного поступу, конкурентоспроможності й технологічної безпеки держав у довгостроковій перспективі.
Вивченню проблематики міжнародного співробітництва в різних сферах суспільного життя (соціально-економічній, політичній, духовно-культурній) приділяють увагу в багатьох країнах світу. Так, науковці з Нідерландів і Японії обґрунтовують важливість активізації співробітництва між ЄС і країнами Індо-Тихоокеанського регіону в питаннях сприяння їх узгодженому інклюзивному цифровому розвитку [5]. Китайські вчені довели важливість соціальної, економічної і технологічної конвергенції країн, а також спільність їх екологічних норм при розбудові колабораційних еколого-технологічних мереж у сфері «зелених» технологій [6]. На фоні сучасної американо-китайської технологічної конкуренції інтерес становлять дослідження щодо перспектив і викликів космічної співпраці США і Китаю з іншими космічними державами світу [7; 8].
Міжнародному і транскордонному співробітництву в дослідницькій та інноваційній сферах присвячено окрему групу публікацій, зокрема українських науковців. У них розглядаються питання трансферу знань і технологій [9], формування наднаціональних та єврорегіональних інноваційних систем і транскордонних кластерів [10; 11], розвитку цифрових платформ завдяки поглибленню транскордонного цифрового співробітництва [12]. У деяких публікаціях українських науковців увага надається вдосконаленню інституційно- організаційного забезпечення інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ЄДП) [13 - 15], перспективам розвитку науково-освітньої та інноваційної сфер України в контексті процесів євроінтеграції [16; 17]. У низці праць сформульовано пропозиції щодо стратегічних напрямів і сценаріїв розбудови науково-освітніх та інноваційних просторів між Україною й окремими країнами, у тому числі Польщею, Болгарією і Китаєм [18 - 21]. Разом з тим у вітчизняних наукових публікаціях ще бракує системних досліджень щодо наукового опрацювання стратегічних напрямів інтеграції України в ЄС у частині науково-технологічного та інноваційного векторів співробітництва.
З огляду на це, мета статті -- обґрунтувати стратегічні напрями інтеграції України в ЄС у частині науково-технологічного та інноваційного векторів співробітництва, зважаючи на потенціал і здобутки вітчизняної науки, особливості та підходи сучасної інноваційної політики ЄС, в умовах необхідності активізації міжнародної співпраці в справі вирішення національних і глобальних викликів та забезпечення сталого розвитку країн.
Інноваційна політика ЄС при переході від S3 до S4+
Починаючи з Лісабонської стратегії, започаткованої у березні 2000 р., стратегічні цілі розвитку ЄС охоплюють три ключових виміри -- економічний, соціальний та екологічний. Так, у початковому формулюванні мети Лісабонської стратегії значилося зробити Європу «найбільш конкурентоспроможною і динамічною знаннєвою економікою у світі, здатною до сталого економічного зростання з більшою кількістю та кращими робочими місцями і більшою соціальною згуртованістю» The Lisbon Strategy in short. European Committee of the Regions, 2021. URL: https://portal.cor. europa.eu/europe2020/Profiles/Pages/TheLisbonStrategyinshort.aspx (дата звернення: 20.11.2021).. Через рік, на Європейському саміті в Ґетеборзі, до цієї мети додали екологічний вимір. У 2010 р. в рамках стратегії «Європа-2020» стратегічний порядок денний ЄС було деталізовано, доповнено «розумною» компонентою і сформульовано триєдину стратегічну мету: «смарт-зростання, стале зростання, інклюзивне зростання» Europe 2020. A European Strategy for Smart, Sustainable and Inclusive Growth. European Commission, 2010 URL: https://ec.europa.eu/eu2020/pdf/C0MPLET%20EN%20BARR0S0% 20%20%20007%20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf. Ці політичні цілі розглядались як рівнозначні за важливістю в справі забезпечення сталого розвитку Європи і покликані були взаємно доповнювати і підсилювати одна одну. У 2019 р. Європа перейшла до нового наративу -- Європейського зеленого курсу (European Green Deal). В основі цього курсу лежать наміри перетворити Європу на «справедливе і процвітаюче суспільство з сучасною, ресурсоефективною та конкурентоспроможною економікою», у якій здоров'я і добробут населення будуть захищені від впливу негативних факторів зовнішнього середовища, а перехід до «зеленої» економіки буде справедливим і всеохоплюючим Communication from the Commission to the European Parliament, the European Council, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. The European Green Deal. European Commission, 2019. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52019DC0640 (дата звернення: 12.11.2021).. Зокрема, Європейською комісією ставиться завдання до 2050 р. перетворити Європу на перший кліматично нейтральний континент світу European Union. A Union that Strives for More. My Agenda for Europe. By Candidate for President of the European Commission Ursula von der Leyen: Political Guidelines for the Next European Commission 2019-2024. Publications Office of the European Union. Luxemburg, 2019. URL: https://ec.europa.eu/info/sites/default/files/political-guidelines-next-commission_en_0.pdf.
Відповідно змінюються пріоритети інноваційної політики ЄС -- із зростання на основі інновацій як таких у площину сталого та інклюзивного зростання на основі стратегій смарт-спеціалізації. Наразі стратегії смарт- спеціалізації (Smart Specialisation Strategies, S3) мають «працювати» на користь сталого та інклюзивного зростання Європи (Smart Specialisation Strategies for Sustainable and Inclusive Growth, S4+) [22, с. 19], тобто фактично колишня рівнозначність політичних цілей розмивається, коригуються напрями розвитку і зміщуються акценти у стратегічному порядку денному ЄС від S3 до S4+. Згідно з таким порядком денним, інноваційна політика більше не повинна концентруватися на створенні інновацій безвідносно їх цільової спрямованості, вона має сприяти продукуванню таких наукових знань та інновацій, які сприятимуть вирішенню соціальних, економічних і екологічних викликів й розглядатимуться як «проміжний крок на шляху до довгострокових цілей досягнення стійкості та інклюзивності» [22, с. 19].
В основу сучасної інноваційної політики ЄС покладено два ключових підходи:
* підхід смарт-спеціалізації -- добре відомий сьогодні далеко за межами ЄС. Уперше запропонований європейськими експертами (Д. Форей, Б. ван Арк, П. Девід, Б. Хол (D. Foray, B. van Ark, P. David, B. Hall)), він був пріорите- зований у програмних документах Організації Об'єднаних Націй (ООН) 11 та Організації економічного співробітництва та розвитку Report of the Team of Specialists on Innovation and Competitiveness Policies on its seventh session. Seventh session. 16-17 October 2014. Geneva, United Nations, 2014. URL: https://www.unece.org/ fileadmin/DAM/ceci/documents/2015/ CECI/ECE.CECI.ICP.2014.2_as_submitted.pdf Innovation-driven growth in regions: The role of smart specialisation. Paris, OECD, 2013. URL: https://www.oecd.org/innovation/inno/smart-specialisation.pdf, а наразі активно запроваджується в країнах-членах і асоційованих країнах ЄС, зокрема в Україні [23--30];
* підхід до інновацій, орієнтованих на місію, -- ідея місій сама по собі не нова Наприклад, місія НАСА «Аполлон» по висадці людини на Місяць; місія Агентства перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США (DARPA) щодо «створення проривних технологій для забезпечення національної безпеки»; місія агентства США ARPA-E щодо стимулювання розвитку трансформаційних високоефективних енергетичних технологій [31]., але як інструмент інноваційної політики вперше використана за ініціативою Європейської комісії. Місії покликані максимально підвищити корисність Рамкової програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт Європа» (далі -- Рамкова програма) у вирішенні глобальних викликів і проблем, реалізації Європейського зеленого курсу і Цілей сталого розвитку. Для розробки рекомендацій щодо імплементації місієорієнтованого підходу до інноваційної політики ЄС Європейська комісія звернулася до професорки М. Маццукато (М. Mazzucato), яка визначила науково-методичні основи застосування цього підходу, його можливості в справі досягнення стратегічних цілей ЄС і пов'язані з цим виклики [32]. На сьогодні цей підхід викладено в низці досліджень і звітів ЄС, перелік яких представлено на сайті Європейської комісії Mission-oriented policy studies and reports. Studies and reports leading to the mission-oriented approach for Horizon Europe. European Commission, 2021. URL: https://ec.europa.eu/info/ research-and-innovation/funding/funding-opportunities/funding-programmes-and-open- calls/horizon-europe/missions-horizon-europe/mission-oriented-policy-studies-and-reports_ en (дата звернення: 09.11.2021).. міжнародне співробітництво євросоюз інноваційний
Отже, місієорієнтована інноваційна політика [33; 34] -- це системна державна політика, спрямована на вирішення зростаючої кількості глобальних викликів у визначених часових і бюджетних рамках шляхом розробки та реалізації скоординованого пакета політичних заходів, законодавчих ініціатив і проєктів у сфері науки, технологій та інновацій. По суті, місії займають проміжну ланку між Цілями сталого розвитку і конкретними дослідницькими та інноваційними проєктами [33, р. 10--11]. На досягнення Цілей сталого розвитку спрямовано і поточну фазу розвитку Європейського дослідницького простору. В її фокусі -- перехід від вільного переміщення дослідників, знань і технологій до формування європейської спільноти виробників і користувачів знань [15, р. 465].
Реалізація місій здійснюватиметься в рамках програми «Горизонт Європа». Стратегічний план Рамкової програми на 2021--2024 рр. визначив п'ять місій, спрямованих на вирішення найбільш гострих глобальних проблем сучасності Horizon Europe Strategic Plan (2021-2024). European Commission. Luxembourg, Publications Office of the European Union, 2021. 101 p.:
1) боротьба з раком;
2) адаптація до кліматичних змін;
3) відновлення та очищення океанів і прісних вод;
4) розбудова кліматично нейтральних міст як центрів інновацій;
5) забезпечення здорових ґрунту та їжі.
Виконання цих місій потребує відкриттів та інновацій у багатьох суміжних наукових сферах і секторах, а також залучення і скоординованої взаємодії різних учасників -- від дослідників до підприємців, державних інституцій і громадян. Наприклад, для досягнення вуглецевої нейтральності в містах науковцям-екологам, інженерам, програмістам, архітекторам та іншим учасникам потрібно співпрацювати в таких секторах, як міське планування і містобудування, екологія, транспорт, енергоефективність. Започаткування дослідницьких та інноваційних проєктів у поєднанні з політичним сприянням, ефективним управлінням, залученням громадян до прийняття рішень дозволить посилити загальний позитивний вплив на формування кліматично нейтральної Європи як глобальної цілі до 2050 р. European Green Deal: Commission Proposes Transformation of EU Economy and Society to Meet Climate Ambitions. European Commission, 2021. Jul 14. URL: https://ec.europa.eu/ commission/presscorner/detail/en/IP_21_3541 (дата звернення: 12.11.2021). Перевага місієорієнтованої політики полягає в об'єднанні знань, навичок, способів мислення фахівців, які належать до різних сфер діяльності та культур, у комбінуванні технологій та інфраструктур, у обміні досвідом і взаємодоповненні підприємницьких ініціатив. Усе це сприяє отриманню наукових результатів і виробленню інноваційних рішень проблем широкого спектра застосування, що у кінцевому підсумку матиме позитивний ефект на економіку, соціальну сферу та екологічну ситуацію в ЄС. Отже, успішна реалізація місій потребує застосування міжсуб'єктного, міждисциплінарного і міжсекторального підходів, причому як на загальноєвропейському та національному, так і на регіональному та місцевому рівнях, аби підпорядкувати всі зусилля й заходи, проєкти та ініціативи досягненню єдиної мети -- вирішенню глобальних викликів і забезпеченню просування країн на шляху до сталого розвитку.
Саме на важливості локального контексту в забезпеченні сталого інноваційного розвитку Європи наголошено у звіті Об'єднаного дослідницького центру (Joint Research Centre, JRC) -- Служби науки та знань Європейської комісії «Place-Based Innovation for Sustainability» [22]. Звіт був підготовлений провідними світовими експертами у сфері інновацій та місцевої політики, професорами П. Макканном і Л. Соете (P. McCann і L. Soete), спеціально запрошеними JRC для відображення того, як наука може підтримати реалізацію Європейського зеленого курсу та місієорієнтованої політики ЄС у сфері сталого розвитку. Узагальнення результатів цього дослідження дало змогу виділити низку важливих висновків, які можуть бути корисними для України при розробленні та реалізації інноваційної політики на регіональному та місцевому рівнях, а саме [22]:
• у досягненні нових стратегічних цілей ЄС на 2019--2024 і подальші роки щодо розбудови кліматично нейтральної, більш зеленої, цифрової, справедливої та демократичної Європи інновації відіграватимуть вирішальну роль;
• особливу значущість становитимуть інноваційні процеси, які розгортатимуться на локальному рівні, причому не тільки регіонів, але й міст і громад;
• локальні інноваційні екосистеми варто сприймати не просто як відгалуження національних інноваційних екосистем, а як інноваційні мережі, спрямовані на регіональні та міські економічні трансформації, що перевершують можливі ефекти від реалізації стратегій, прийнятих на державному рівні та рівні ЄС;
• локальні інновації потребують реалізації гнучкої регіональної та місцевої інноваційної політики, яка б підтримувала і стимулювала місцеві підприємницькі ініціативи, покладаючись на регіональні стратегії смарт-спеціалізації, в інтересах сталого зростання. Регіони і міста можуть отримати більший ефект від інновацій, якщо об'єднають зусилля і узгоджуватимуть спільні дії у напрямі досягнення стратегічних цілей ЄС і Цілей сталого розвитку;
• на місцевому і регіональному рівнях необхідно запровадити ефективну систему стимулів для того, щоб участь у Європейському зеленому курсі для приватного сектору і громадян була привабливою;
• акцент на локальних інноваціях передбачає застосування багаторівневої структури управління з чітким розмежуванням зобов'язань і відповідальності між загальноєвропейським, національним, регіональним (місцевим) рівнями з акцентом на субсидіарності;
• регіональну неоднорідність території ЄС за географічними, соціально-економічними, культурними та іншими характеристиками потрібно розглядати як перевагу і вчитись отримувати вигоди не лише від національної різноманітності країн, але й від неоднорідності їх регіональних і місцевих середовищ у плані соціальної та культурної множинності, центру і периферії, урбанізованих і сільських територій тощо;
• дослідження, розробки та інновації мають бути прив'язані до регіональних і місцевих середовищ, здійснюватися в інтересах сталого розвитку регіонів, міст і громад у контексті реалізації місієорієнтованої інноваційної політики, яка буде більш ефективною на місцевому рівні завдяки залученню до її реалізації місцевих зацікавлених сторін;
• державна інноваційна політика має розроблятися та реалізовуватися в синергії з політиками в інших сферах і секторах економіки в довгостроковій перспективі.
Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна має узгоджувати національну інноваційну політику із загальноєвропейською в розрізі стратегічних цілей, пріоритетів і відповідних дій, прагнучи забезпечити їх сумісність і досягти синергетичного ефекту від спільних зусиль з європейськими партнерами. Україні необхідно взяти до уваги й адаптувати новий порядок денний Європейського дослідницького простору до національних умов, а також виконати цілі та завдання, прописані Дорожньою картою з інтеграції науково-інноваційної системи України до ЄДП Про затвердження Дорожньої карти з інтеграції науково-інноваційної системи України до Європейського дослідницького простору. Наказ Міністерства освіти і науки України № 167 від 10.02.2021 р. иК.Ь: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/02/12/edp-nakaz.pdf.
Стратегічні напрями інтеграції України в ЄС у частині науково-технологічного та інноваційного векторів співробітництва
Відповідно до Глави 9 Розділу V Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, співробітництво між сторонами у сфері науки і технологій здійснюється з метою зміцнення і розвитку їх наукового й технологічного потенціалу та «спрямовується на сприяння залученню України до Європейського дослідницького простору» Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Міжнародний документ № 984_011 від 21.03.2014 р. (набрав чинності 01.09.2017 р.). иК.Ь: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011/ed20140321.
З урахуванням національних і глобальних викликів, здобутків і потенціалу вітчизняної науки, а також нових стратегічних цілей ЄС, як пріоритетні напрями науково-технологічного та інноваційного співробітництва між Україною та ЄС на період до 2027 р. можуть бути визначені такі:
• розвиток партнерства в галузі безпеки, оборонно-технічного й оборонно-промислового співробітництва;
• розвиток співпраці у сферах охорони здоров'я та фармакології, підвищення інтенсивності дослідницьких контактів у галузях біотехнологій та геноміки;
• активізація дослідницьких та інноваційних зв'язків у галузях сільського господарства та харчової промисловості, й насамперед органічного фермерства, точного рільництва, для забезпечення здорових ґрунту, їжі та безпеки харчових продуктів;
• проведення спільних досліджень і розробок (ДіР) у сфері навколишнього середовища та клімату, ефективного використання природних ресурсів;
• зміцнення цифрового співробітництва, розвиток цифрових технологій: штучного інтелекту і машинного навчання, Інтернету речей, хмарних обчислень, віртуальної та доповненої реальності, блокчейну, адитивних технологій; розвиток інформаційної інфраструктури на основі систем оптоволоконного і супутникового зв'язку;
• посилення співпраці у сфері матеріалознавства, нових речовин і матеріалів, зокрема нанотехнологій, нанобіотехнологій і наноматеріалів;
• активізація співпраці в енергетичній сфері в частині розвитку атомної енергетики, сонячної, вітрової, водневої енергетики та інших відновлюваних джерел енергії;
• розвиток авіаційних досліджень, літакобудування і ракетно-космічної галузі;
• розвиток сучасних транспортних технологій і систем;
• розвиток креативних індустрій для підтримки європейського культурного, аудіовізуального і творчого секторів;
• проведення спільних досліджень у галузі гуманітарних і соціальних наук.
Викладемо детальніше й обґрунтуємо доцільність і перспективи співробітництва між Україною та ЄС за окремими напрямами.
1. Розвиток партнерства у сфері безпеки, оборонно-технічного й оборонно-промислового співробітництва.
Поряд з традиційними питаннями забезпечення політичної та економічної інтеграції України в ЄС, дедалі більшого значення набуває завдання створення сторонами спільного безпекового простору з огляду на близькість інтересів європейських держав у сферах безпеки і оборони. В Угоді про асоціацію з ЄС безпекові завдання закріплено ст. 7 - 13. Зокрема, Угодою визначається, що «Сторони повинні поглиблювати свій діалог і співробітництво та сприяти поступовій конвергенції у сфері зовнішньої та безпекової політики, у тому числі Спільної політики безпеки і оборони» (п. 1 ст. 7) Там само.. Законом України «Про національну безпеку України» одним з фундаментальних національних інтересів України проголошено інтеграцію в європейський безпековий простір Про національну безпеку України. Закон України № 2469-VIII від 21.06.2018 р. иК.Ь: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text. На посилення оборонних і безпекових спроможностей Української держави спрямовано Стратегію національної безпеки України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». Указ Президента України № 392/2020 від 14.09.2020 р. иК.Ь: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037, у якій одним з необхідних заходів для гарантування добробуту й безпеки українських громадян визначається необхідність створення сприятливих умов для розвитку наукової та інноваційної діяльності та використання її результатів у безпековій сфері. У Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України». Указ Президента України № 372/2021 від 20.08.2021 р. иК.Ь: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/372/2021#Text «науково-технічний та виробничо-технологічний розвиток, технічне переоснащення та модернізація підприємств оборонно-промислового комплексу» визначено пріоритетними завданнями держави. Тому розвиток безпекового партнерства, оборонно-технічного й оборонно-промислового співробітництва з ЄС -- одна з ключових підвалин забезпечення національної безпеки Української держави.
В останні роки для України дослідження, спрямовані на забезпечення потреб оборони і національної безпеки, набули особливої пріоритетності. У 2015 р. було започатковано Цільову комплексну науково-технічну програму оборонних досліджень НАН України, за результатами виконання якої одержано близько 100 важливих результатів, зокрема, створено перші українські зразки прозорої броні, що відповідають стандартам НАТО, радіолокаційну станцію Х-діапазону, систему виявлення безпілотних літальних апаратів; одержано нові види матеріалів і покриттів із заданими медико-біо- логічними та фізико-хімічними властивостями, наприклад, біоматеріали для відновлення кісткової тканини, спеціальні пов'язки для лікування ран і опіків та ін.; створено відповідні інформаційні та програмні системи тощо. Деякі розробки вже впроваджено на підприємствах оборонно-промислового комплексу, інша частина проходить випробування або перебуває на стадії впровадження Засідання Президії Національної академії наук України 4 грудня 2019 року. НАН України. иК.Ь: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5808 (дата звернення: 12.11.2021). [35]. Дослідження науковців у рамках даної цільової програми продовжено на 2020--2024 рр., вони можуть стати підґрунтям для розширення безпекового і оборонного науково-технологічного та інноваційного співробітництва України з ЄС.
2. Розвиток співпраці у сферах охорони здоров'я та фармакології, підвищення інтенсивності дослідницьких контактів у галузях біотехно- логій та геноміки.
Даний напрям співробітництва актуалізується через пандемію СОУГО-19 і необхідність її скорішого подолання, але не обмежується виключно цим глобальним викликом. Україна має чимало ефективних медичних розробок від початкових до вищих рівнів готовності технологій (Levels of Technology Readiness Рівні готовності технологій. НАН України. URL: https://www.nas.gov.ua/RDOutput/UA/ book2017/Pages/trlnav.aspx (дата звернення: 26.11.2021).) (TRL1--TRL9) і розробок (Levels of Readiness for development Рівні готовності розробок. НАН України. URL: https://www.nas.gov.ua/RDOutput/UA/ book2017/Pages/irlnav.aspx (дата звернення: 26.11.2021).) (IRL1--IRL9), зокрема призначених для: діагностування небезпечних вірусних інфекцій, включно з коронавірусом, пухлинних захворювань на доклінічній стадії; високочастотного зварювання м'яких живих тканин у хірургії; лікування і профілактики понад 100 нозологічних захворювань; підвищення життєстійкості організму (профілактика токсичних уражень печінки, лікування діабету, хронічної наркотичної залежності, імунодефіцитів різного походження тощо); лікування рухів після тяжких захворювань центральної нервової системи, травм, переломів; оперативного оцінювання та контролю за станом серцево-судинної системи [35]. Держава має всіляко сприяти налагодженню на базі цих та інших медичних розробок українських учених повномасштабних виробництв в Україні, формуванню на їх основі висококонкурентних сегментів національної фармацевтичної індустрії для підвищення її частки у ВВП країни і надання можливості населенню користуватись українськими медичними засобами і препаратами за ціною, нижчою за імпортні аналоги.
Водночас пандемія COVID-19 показала недостатній рівень інтегрованості українських фахівців і фармацевтичних підприємств у ЄДП. Ідеться насамперед про їх участь у розробці та виготовленні вакцин від коронавірусної інфекції. На платформі European Research Area Corona Platform, де надається інформація про можливості фінансування на загальноєвропейському і національному рівнях ДіР та інновацій, спрямованих на боротьбу з COVID-19 і подолання його наслідків, Україна не представила жодного проєкту або учасника Funding & Tender Opportunities. Single Electronic Data Interchange Area. European Research Area (ERA) Corona Platform. National activities, 2021. URL: https://ec.europa.eu/info/funding- tenders/opportunities/portal/screen/covid-19?tabId=5 (дата звернення: 12.11.2021).. Те ж саме стосується порталу Coronavirus Global R&I Collaboration Portal, запущеного у червні 2021 р. Європейською комісією з метою сприяння обміну інформацією, налагодження контактів і пошуку партнерів між дослідниками та організаціями у сфері соціальних, біологічних і природничих наук для дослідження різних аспектів пандемії коронавірусу. Станом на кінець жовтня 2021 р. на порталі зареєструвався 71 учасник з країн -- членів ЄС та інших країн (зокрема, з Австралії, Білорусі, Бразилії, В'єтнаму, Грузії, Ізраїлю, Індії, Китаю, США, Туреччини, Японії), але Україна на ньому поки що не представлена Coronavirus Global R&I Collaboration Portal. European Commission, 2021. URL: https:// coronavirus-global-collaboration.ec.europa.eu/members (дата звернення: 09.11.2021)..
Найімовірніше, головними причинами такої ситуації є: відсутність актуальної інформації в Україні про нові інструменти цифрової комунікації, які запроваджуються Європейською комісію; нестача компетенцій українських організацій та підприємств у сфері проєктного менеджменту; брак знань, умінь і навичок українських аплікантів щодо специфіки, юридичних і фінансових аспектів підготовки міжнародних партнерських проєктів, які фінансуються коштом ЄС; недостатньо вільне володіння офіційними мовами ЄС; низький рівень фінансування української науки, зокрема витрат на дослідницьку інфраструктуру, необхідну для проведення ДіР та доведення 'їх до вищих рівнів готовності розробок; слабкість міжорганізаційних зв'язків між наукою, промисловістю і державою; відсутність потужних міжнародних дослідницьких контактів і професійних зв'язків з європейськими партнерами. Як наслідок, це обумовлює меншу (порівняно з країнам -- членами ЄС) схильність українських організацій до пошуку партнерів і подання проєктних заявок на конкурси європейських програм, у тому числі спрямованих на боротьбу з COVID-19.
Актуальним є питання налагодження виробництва коронавірусних вакцин на українських фармацевтичних підприємствах, які ще у квітні 2021 р. заявляли про свою готовність інвестувати кошти в додаткове обладнання і за умови трансферу зарубіжних технологій та надання державних гарантій про закупівлю вакцин національного виробника організувати їх виробництво в Україні протягом трьох--шести місяців Чи можливо в Україні виробляти вакцину від COVID-19? Deutsche Welle. 2021. 20 квіт. URL: https://www.dw.com/uk/chy-mozhlyvo-v-ukraini-vyrobliaty-vaktsynu-vid-covid-19/a-57266620 (дата звернення: 08.11.2021).. Це дало б змогу:
по-перше, пришвидшити темпи вакцинації в країні, які є занизькими: станом на 27 листопада 2021 р. загальна кількість людей, які отримали одну дозу вакцини, становила 13,3 млн осіб (32,16% населення), повністю вакциновано лише 10,9 млн осіб, або 26,39% населення Вакцинація від коронавірусу в Україні. Мінфін, 2021. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/ reference/coronavirus/vaccination/ukraine/ (дата звернення: 28.11.2021).. З одного боку, це пов'язано з антивакцинальними настроями в Україні, а з іншого -- з порушеннями в поставках вакцин;
по-друге, освоювати сучасні зарубіжні медичні технології, а, з урахуванням високого рівня освіти і кваліфікації українських фахівців та дослідників, вагомих результатів ДіР у сфері охорони здоров'я, це заклало б фундамент для майбутніх відкриттів та інновацій;
по-третє, інтенсифікувати міжнародне науково-технологічне та інноваційне співробітництво з розробниками коронавірусних вакцин з Німеччини, США, Китаю та Індії, употужнити взаємодію в трикутнику «наука -- бізнес -- держава» у сфері медицини і фармацевтики, що підвищило б міру інтеграції України в глобальний науково-інноваційний простір.
Однак, попри очевидні вигоди для України й розроблену програму відновлення власного виробництва вакцин, про існування якої заявляли представники МОЗ України ще в лютому 2021 р. Кабмін розглядає можливість відновлення в Україні виробництва вакцин. Укрінформ. 2021. 11 лют. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3189150-kabmin-rozgladae-moz- livist-vidnovlenna-v-ukraini-virobnictva-vakcin.html (дата звернення: 12.11.2021)., таке виробництво досі не налагоджено. Очевидно, що дану ситуацію потрібно змінювати. Як зазначають експерти Чи можливо в Україні виробляти вакцину від COVID-19? Deutsche Welle. 2021. 20 квіт. URL: https://www.dw.com/uk/chy-mozhlyvo-v-ukraini-vyrobliaty-vaktsynu-vid-covid-19/a-57266620 (дата звернення: 08.11.2021)., українські заводи шляхом трансферу технологій готові та спроможні виробляти вакцини від COVID-19, причому в обсягах, які зможуть наситити не тільки внутрішній ринок, але й ринки інших країн, що пришвидшить глобальне щеплення. Загалом коронавірусна вакцинація оголила проблему вакцинозалежності України. Так, за даними МОЗ України У яких країнах Україна закуповує вакцини. Міністерство охорони здоров'я України, 2019. иКС: https://moz.gov.ua/article/immunization/u-jakih-krainah-ukraina-zakupovue-vakcini-
?fbclid=IwAR36lv9j6WtWCc9Usf3n-H_WZPQp96pdE1git6c8UvY-7_PyeQ7JLoIJxr8, наша держава закуповує вакцини від усіх інфекційних хвороб за Національним календарем щеплень у шести країн світу замість того, щоб виробляти їх на виробничих потужностях українських заводів. Така ситуація є наслідком рентоорієнтованої поведінки та безвідповідального ставлення екс-державних службовців ще середини 2000-х років, коли спочатку від них лунали політичні заяви про налагодження випуску вакцин в Україні, а потім усі домовленості з приватними компаніями (зокрема, з АТ «Фармак», яке вклало чималі інвестиції в обладнання) були анульовані без будь-яких компенсацій. Відтоді нічого не змінилось, українська влада воліє закуповувати вакцини в іноземних виробників, а, як відомо, імунобіологічні препарати є специфічним продуктом, який головним чином замовляє держава. Тому, якщо державного замовлення на їх виготовлення в Україні немає, то немає і української вакцини, оскільки в такому разі фармацевтичні заводи просто не зможуть її реалізувати на внутрішньому ринку.
Отже, на порядку денному стоїть завдання активного державного втручання у сферу охорони здоров'я й фармацевтики за допомогою в першу чергу інструмента державних закупівель. Українським виробникам вакцин мають бути дані надійні державні гарантії про затребуваність виготовленої ними продукції. Міжнародне співробітництво в цьому контексті можна розглядати як ефективний засіб використання глобальної бази знань і технологій, що забезпечить прискорення промислового розвитку й активізує економічне зростання України.
При поглибленні співпраці з міжнародними партнерами в рамках даного напряму слід особливу увагу приділити розробленню і реалізації спільних дослідницьких та інноваційних проєктів у галузях біотехнологій та генної інженерії, які забезпечують ефективність сфер охорони здоров'я і фармакології, а також агропромислового комплексу, харчової та інших видів промисловості.
Однією з передових і перспективних галузей біології та медицини є геноміка, яку за значущістю для набуття панівного становища у світі китайські лідери порівнюють з Інтернетом, з огляду на те, що саме комерціалізація останнього дозволила США зайняти позицію супердержави на довгі роки. У Китаї геноміка вважається однією з індустрій майбутнього, яка, так само, як колись інтернет-революція, здатна принести країні багатство і владу, а тому на неї витрачаються чималі кошти [36, с. 79--81]. До того ж, і це найголовніше, геноміка визнається тією наукою, яка зможе побороти рак [36, с. 58--64] і справити величезний вплив на здоров'я людей у всьому світі. Наразі світове лідерство у сфері геномних досліджень поділяють США і Китай. Європа не може стояти осторонь цих процесів, що підкреслює необхідність активізації міжнародної співпраці та нарощення фінансування ДіР у царині академічних геномних досліджень. Урядом США, наприклад, ще у 2015 р. за ініціативою екс-президента Б. Обами було виділено 215 млн дол. на розроблення індивідуальних медичних препаратів під генетичні особливості окремого пацієнта і виявленої у нього пухлини Fact Sheet: President Obamas Precision Medicine Initiative. The White House. 2015. Jan 30. URL: https://obamawhitehouse.archives.gov/the-press-office/2015/01/30/fact-sheet-president- obama-s-precision-medicine-initiative (дата звернення: 09.11.2021)..
Донедавна Україна не була представлена на світовій мапі геномних досліджень, що, слід визнати, є прямим відлунням лисенківщини (1930-- 1970 рр.), коли політично некоректні наукові погляди генетиків жорстко засуджувались і переслідувались, а генетика як така була визнана «буржуазною псевдонаукою». У незалежній Україні на проведення геномних досліджень на світовому рівні не вистачало ані науковців, ані коштів і дослідницької інфраструктури. Перші вагомі результати досліджень людського, саме українського, геному за участю і під керівництвом українських генетиків з Ужгородського національного університету, Львівського національного медичного університету та інших медичних закладів були одержані нещодавно, у 2020 р., у співпраці з американськими і китайськими вченими за фінансової підтримки китайської, української та американської сторін [37]. Це є свідченням наявності реального потенціалу України у сфері геномних досліджень і вочевидь потребує пріоритетної державної підтримки для розвитку національної індустрії геноміки та недопущення «відпливу мізків».
3. Активізація дослідницьких та інноваційних зв'язків у галузях сільського господарства і харчової промисловості (насамперед органічного фермерства і точного рільництва) для забезпечення здорових ґрунту, їжі та безпеки харчових продуктів.
Угода про асоціацію між Україною та ЄС (Глава 17 Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво») Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Міжнародний документ № 984_011 від 21.03.2014 (набрав чинності 01.09.2017 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011/ed20140321 визначає інституційні рамки співробітництва сторін у галузі сільського господарства, зокрема, передбачає поширення знань, сприяння інноваціям і обмін найкращими практиками щодо заохочення сталого та сучасного сільськогосподарського виробництва завдяки застосуванню в першу чергу біотехнологій та методів органічного виробництва.
Одним з пріоритетів Європейської комісії під головуванням Урсули фон дер Ляєн на 2019 - 2024 рр. є перетворення Європи на перший кліматично нейтральний континент світу з сучасною ресурсоефективною і конкурентоспроможною економікою на основі її декарбонізації та «зеленої» модернізації для гармонізації взаємовідносин людини з планетою та її ресурсами. Європейський зелений курс охоплює широке коло напрямів і секторів, у яких ЄС має намір посилити свою стійкість. Найбільш важливими з них є сільське господарство і агровиробництво. Виклики, які стоять перед ними, пов'язані з кліматичними змінами, деградацією ґрунту, збільшенням населення світу і зростаючим світовим попитом на якісні продукти харчування, нераціональними методами ведення сільського господарства, браком робочої сили в сільському господарстві на тлі урбанізації, що посилюється A strategic approach to EU agricultural research & innovation. Final paper. European Commission, 2016. 40 р. URL: https://ec.europa.eu/programmes/horizon2020/sites/default/files/ agri_strategypaper_web_1.pdf (дата звернення: 08.11.2021).. Так, за даними Глобального екологічного фонду (Global Environment Facility), нині деградація земель відбувається загрозливо швидкими темпами: щороку втрачається близько 24 млрд т родючого ґрунту значною мірою через екологічно виснажливу сільськогосподарську практику. Якщо така тенденція збережеться, до 2050 р. 95 млрд земельних ділянок планети можуть деградувати Land Degradation. Global Environment Facility. 2021. URL: https://www.thegef.org/topics/land- degradation (дата звернення: 08.11.2021).. Більшість із зазначених проблем мають глобальний характер, а тому міжнародна співпраця є невід'ємною умовою їх вирішення. Це передбачає необхідність зміцнення діалогу між ключовими міжнародними партнерами в рамках ініціативи щорічних Зустрічей головних дослідників у сфері сільського господарства країн G20 (Meetings of the Agricultural Chief Scientists) Meeting of G20 Agricultural Chief Scientists (MACS-G20). 2021. URL: https://www.macs-g20. org/about-macs/ (дата звернення: 20.11.2021). із залученням до неї інших країн (зокрема, асоційованих з ЄС), міжнародних організацій (наприклад, The Global Forum on Agricultural Research and Innovation -- GFAR; Science for Resilient Livelihoods in Dry Areas -- ICARDA), приватних підприємств з метою розвитку синергізму і співробітництва у сфері сільськогосподарських досліджень та інновацій, галузі органічного (екологічного) сільського господарства і виробництва, що допоможе у вирішенні глобальних проблем, досягненні стійкості агропромислових комплексів країн та їх зусиллям щодо охорони здоров'я й відновлення економічного зростання після коронакризи.
Українські науковці мають вагомі здобутки у вирішенні проблем розвитку агропромислового комплексу, насамперед щодо поліпшення якості сільськогосподарських культур і рослин, підвищення їх стресостійкості, врожайності та регенераційного потенціалу Розробки напряму: «Агропромисловий комплекс та декоративне садівництво». НАНУкраї- ни, 2021. URL: https://www.nas.gov.ua/RDOutput/UA/book2017/Pages/sd.aspx?SRDID=01 (дата звернення: 13.11.2021)., серед яких -- розробки в галузі біотехнологій, «розумного» сільського господарства й органічного землеробства. Для комерційної реалізації цих напрацювань можна запропонувати створювати консорціуми дослідницьких інститутів, університетів, підприємств та інших організацій шляхом співфінансування інноваційних проєктів за рахунок коштів державних і приватних джерел, сприяючи утворенню екокластерів -- групи взаємопов'язаних сільськогосподарських підприємств і організацій (великих аграрних компаній, малих і середніх фермерів, дослідницьких інститутів, університетів, бізнес-інкубаторів та ін.), які взаємодіють між собою й з іншими економічними гравцями сектору, що працюють у регіоні, розвивають ДіР та інновації, займаються виробництвом, переробкою і реалізацією екологічно чистої (органічної) продукції з метою забезпечення та підвищення її конкурентоспроможності, насичення нею внутрішнього ринку, налагодження її експорту і сприяння економічному розвитку регіону. Втілення цієї пропозиції відкриває можливості для формування міжнародних (транскордонних і міждержавних) екокластерів як засобу посилення виробничої, наукової, інноваційної та культурної колаборацій між екокластерами України і країн -- членів ЄС для підсилення конкурентоспроможності кластерів, їх учасників і територій їх дислокації.
4. Зміцнення цифрового співробітництва, розвиток цифрових технологій: Інтернету речей, штучного інтелекту і машинного навчання, віртуальної та доповненої реальності, адитивних технологій. З початком глобальної пандемії COVID-19 процеси цифровізації значно прискорилися. За оцінками експертів, «у 2022 р. інтернет-трафік у всьому світі перевищить увесь інтернет-трафік до 2016 року» Digital Economy Report 2021. United Nations Conference on Trade and Development. New York, United Nations Publications, 2021. 238 p.. Цифрові технології розглядаються міжнародною спільнотою як стратегічний ресурс (актив), який може допомогти урядам подолати кризу, викликану глобальною пандемією COVID-19 2021 State of the Union Address by President von der Leyen. Speech. European Commission. 2021. Sep 15. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/ov/SPEECH_21_4701 (дата звернення: 09.11.2021).. Остання, по суті, стала каталізатором процесів цифровізації, які поступово відбувалися протягом попередніх десятиліть, а нині вже стали частиною нормальності 2.0, вона потребує зміцнення міжнародного діалогу і співробітництва для кращого розуміння можливостей та використання переваг цифрової епохи, а також пошуку нових відповідей на виклики, які вона поставила перед людством.
Зважена цифрова трансформація економіки може створити унікальні можливості для подолання кризи й набуття міжнародних конкурентних переваг країнами і компаніями. Вигоди ними можуть бути отримані, зокрема, завдяки спрощенню здійснення торговельних операцій, зниженню трансакційних витрат, покращенню комунікацій та формуванню інноваційних мереж [38], одержанню доступу до глобальних ринків через цифрові платформи тощо.
...Подобные документы
Аналіз тенденцій та закономірностей розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Основні проблеми, особливості та перспективи подальшого розвитку українського бізнесу, а саме доступ до найбільшого ринку у світі.
статья [300,2 K], добавлен 24.04.2018Розгляд пріоритетних напрямів реалізації програм на території держави, що фінансуються Європейським Союзом і спрямовані на підтримку прикордонної співпраці. Визначення першочергових складових щодо оптимізації прикордонного співробітництва України.
статья [23,1 K], добавлен 13.11.2017Сутність міжнародного науково-технічного співробітництва. Закономірності розвитку та функціонування світового технологічного ринку. Використання сучасних науково-інноваційних розробок в Україні. Динаміка експорту високотехнологічних товарів у світі.
курсовая работа [675,0 K], добавлен 20.12.2015Поняття та основні принципи транскордонного співробітництва. Правова основа здійснення транскордонного співробітництва в Україні. Аналіз стану прикордонної інфраструктури та класифікація проблем розвитку транскордонного співробітництва Одеської області.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 13.04.2012Дослідження еволюції та особливостей співробітництва України з Китаєм. Обґрунтування стратегічно пріоритетних напрямків двосторонньої співпраці в сучасних умовах глобального розвитку. Характеристика показників торговельно-економічного розвитку країн.
статья [180,9 K], добавлен 07.08.2017Передумови розвитку співробітництва України та Туреччини, стан договірно-правової бази. Характеристика розвитку торгівельно-економічного та двостороннього інвестиційного співробітництва країн. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічних відносин.
курсовая работа [135,5 K], добавлен 25.05.2010Розгляд основних критеріїв та стратегічних напрямків інтеграції. Характеристика зовнішньоекономічних відносин України з країнами і міжнародними організаціями (Європейським союзом, ООН, Радою Європи) та визначення шляхів їх подальшого співробітництва.
курсовая работа [88,0 K], добавлен 11.04.2010Інтеграційне об’єднання між Україною та Євросоюзом та їх співпраця на спільному ринку виробничого сектора. Аналіз впливу інтеграції між Україною та ЄС на виробничу сферу. Пропозиції щодо поліпшення співробітництва між Україною та ЄС у виробничому секторі.
реферат [33,0 K], добавлен 22.11.2014Дипломатичні відносини України із Республікою Латвія, сучасний стан та перспективи. Декларація про розвиток співробітництва. Діяльність Українсько-Латвійської міжурядової комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва.
контрольная работа [34,4 K], добавлен 10.03.2011Основи секторального економічного співробітництва України та Європейського Союзу (ЄС), діагностика його розвитку. Напрями національної економічної політики в умовах розширення ЄС та стратегія участі України у формуванні Єдиного економічного простору.
курсовая работа [362,7 K], добавлен 01.06.2014Передумови і шляхи інтенсифікації євроінтеграційного курсу України, їх перспективи. Аналіз характеру відносин між Україною і Європейським Союзом: торгівля, інвестиційна діяльність країн ЄС; формування договірно-правових і політичних засад співробітництва.
курсовая работа [599,7 K], добавлен 03.07.2012Розгляд транскордонного співробітництва як основної умови інтеграції України до Європейського Союзу. Дослідження особливостей безпосередніх контактів та взаємовигідного співробітництва між адміністративно-територіальними одиницями України і Румунії.
статья [42,3 K], добавлен 20.11.2015Історія і основні етапи становлення двостороннього співробітництва України та НАТО, їх сучасний стан та оцінка подальших перспектив. Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО. Політика президента Барака Обами відносно співробітництва з Києвом.
контрольная работа [71,9 K], добавлен 16.04.2010Міжнародна організація як постійно діюче добровільне об'єднання держав, створене для вирішення проблем у різних сферах міжнародного співробітництва. Роль міжнародних економічних організацій у світі. Проблеми інтеграції України у світове співтовариство.
реферат [25,7 K], добавлен 28.05.2010Дослідження проблем зовнішньої політики України, а також головних аспектів співпраці України з міжнародними організаціями. Аналіз українсько-польських стратегічних взаємин. Особливості співробітництва України та Чеської республіки в рамках ОБСЄ.
контрольная работа [24,0 K], добавлен 12.09.2011Причини і перспективи взаємної зацікавленості України та ФРН у розвитку двостороннього співробітництва та його договірно-правова база. Роль менеджера у функціонуванні Гете-інституту - провідної установи наукової, просвітницької та культурної діяльності.
курсовая работа [75,8 K], добавлен 19.03.2011Історія розвитку і цілі міжнародних економічних відносин України. Державне регулювання цієї сфери. Стан та основні напрямки економічного співробітництва між Україною та ЄС і РФ. Напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності української економіки.
курсовая работа [767,9 K], добавлен 12.10.2013Суть, принципи та організаційні форми транскордонного співробітництва. Передумови та чинники розвитку українсько-російського транскордонного співробітництва. Організаційно-правові засади, основні напрями та сучасний стан. Співробітництво у галузі туризму.
дипломная работа [123,2 K], добавлен 04.10.2012Сутність і основні тенденції розвитку світової валютної системи, її сучасний стан і подальші перспективи. Специфіка та головні принципи міжнародних кредитних відносин. Міжнародні фінансові організації, напрями, перспективи співробітництва України з ними.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 10.09.2010Огляд сучасного стану державної регіональної політики України. Нові форми транскордонного співробітництва. Основні закономірності формування та розвитку транскордонного регіону. Співробітництво в територіальному розвитку. Україна: досвід єврорегіонів.
контрольная работа [20,7 K], добавлен 02.12.2016
