Науково-технологічне та інноваційне співробітництво між Україною та Європейським Союзом: перспективи і стратегічні напрями розвитку

Проте сама по собі цифровізація не гарантує країнам соціально-економічного розвитку. Вона лише переводить економічні відносини та соціальні комунікації з матеріальної форми у віртуальну, цифрову. Результат такого переведення для окремих індивідів і компаній може бути різним, іноді навіть негативним, пов'язаним з: деструктивною кіберактивністю конкурентів; витоком конфіденційних даних та інформації; виснаженням соціального капіталу через надмірне використання цифрових технологій; надлишком доступної інформації, що значно ускладнює процес пошуку потрібного знання або людини; посяганням на недоторканність приватного життя та іншими ризиками.

Для країн і регіонів світу цифровізація економіки вже нині має небажані наслідки, пов'язані з підвищенням соціальної нерівності через обмежений доступ населення до Інтернету або взагалі його відсутність. Так, у світі в цілому доступ до мережі Інтернет (за допомогою різних пристроїв -- комп'ютерів, мобільних телефонів, цифрового телебачення тощо) мають 56,7% населення станом на 2019 р. Найвищим він є у Північній Америці (90% населення регіону), а найменшим -- у Африці на південь від Сахари (29%). До топ-5 європейських країн, де цей показник є найвищим, входять: Ісландія і Люксембург (по 99% населення країн), Данія і Норвегія (по 97%), Велика Британія (95% населення країни). У цьому плані Україна суттєво (лише 70% українського населення користується Інтернетом) поступається не лише країнам -- цифровим лідерам, а й менш економічно розвинутим європейським економікам, зокрема країнам «Асоційованого тріо» -- Грузії (73% населення країни) і Молдові (76%), а також Албанії (72%), Румунії та Сербії (по 78%) Individuals using the Internet (% of population). The World Bank, 2021. URL: https://data. worldbank.org/indicator/IT.NET.USER.ZS (дата звернення: 13.11.2021)..

Широкомасштабне, стрімке впровадження цифрових технологій також неминуче спричинить зміни на ринку праці -- скоротить робочі місця в одних галузях і секторах економіки, але водночас розширить можливості працевлаштування в інших. З цього приводу вчені висловлюють різні думки, часто діаметрально протилежні -- від райдужних, пов'язаних з появою нових робочих місць, до зовсім песимістичних, пов'язаних із зникненням цілих професій, а отже, тотальним безробіттям [39, с. 28]. Безвідносно до професії та спеціалізації очевидним є те, що з роками вимога до працівників у плані їхньої цифрової грамотності та навичок зростатиме, що вже сьогодні вимагає:

• перегляду освітніх програм, починаючи зі школи, та їх осучаснення для набуття учнями цифрових компетентностей;

• залучення до навчального процесу IT-фахівців-практиків та підготовка педагогів нової генерації;

• заохочування працівників, професії яких перебувають у зоні ризику їхнього заміщення роботами і штучним інтелектом, до перекваліфікації та перепідготовки; впровадження урядами заходів соціального захисту таких працівників та інших комплексних заходів.

За словами Генерального секретаря ООН А. Гутерріша, одне з найважливіших завдань міжнародної спільноти сьогодні полягає в тому, яким чином управляти цифровими даними, що суттєво зросли, і як їх використати на благо всього світу Digital Economy Report 2021. United Nations Conference on Trade and Development. New York, United Nations Publications, 2021. 238 p..

У своєму виступі в Страсбурзі 15 вересня 2021 р. Урсула фон дер Ляєн наголосила, що цифрові технології для ЄС є вирішальним питанням у підтримці європейського технологічного суверенітету і цифрової трансформації економіки в умовах нових викликів. Зокрема, вона підкреслила, що Європа залежить від імпорту азійських мікросхем, які застосовуються в будь-якому сучасному обладнанні (від смартфонів до розумних заводів), що створює загрозу технологічній безпеці ЄС. Вона закликала до об'єднання дослідницьких, конструкторських і випробувальних зусиль для спільного створення «сучасної європейської екосистеми мікросхем», включаючи 'їх виробництво 2021 State of the Union Address by President von der Leyen. Speech. European Commission. 2021. Sep 15. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/ov/SPEECH_21_4701 (дата звернення: 13.11.2021).. На реалізацію цих цілей буде спрямовано спеціальний закон про чіпи (European Chips Act). Отже, співпраця України з ЄС у цьому напрямі може розглядатись як одне з пріоритетних завдань, що становить інтерес не лише для країн -- членів ЄС, але й для української напівпровідникової промисловості.

Виробництво сучасної мікроелектроніки, з огляду на його складність, потребує формування інноваційних мереж у складі дослідницьких інститутів, 'їх науково-виробничих центрів і лабораторій, високотехнологічних компаній, навчальних закладів, які спільно займаються розробкою, випробовуванням і впровадженням нових матеріалів і речовин, виробництвом високотехнологічних приладів і обладнання, підготовкою компетентних фахівців. В Україні окремі складові таких мереж існують, але відділено одна від одної. Зокрема, це Інститут монокристалів НАН України, у складі якого функціонують ДП «Науково-дослідний інститут мікроприладів», технопарк «Інститут монокристалів»; Державний науково-інженерний центр мікро- електроніки Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова; ПРАТ «Завод напівпровідників» (Запоріжжя); університети (Харківський національний університет радіоелектроніки, Національний університет «Львівська політехніка» та ін.), у яких ведеться підготовка фахівців за спеціальностями «Мікро- та наноелектронні прилади та пристрої», «Електроніка». Проте деякі з цих підприємств і організацій наразі перебувають у стані реорганізації та вочевидь потребують відновлення своєї діяльності й потенціалу.

Для залучення і освоєння зарубіжних технологій та знань у галузі мікроелектроніки привабливою ідеєю є розташування на нашій території виробничих потужностей світових виробників мікроелектроніки -- Intel, Qualcomm, Micron Technology, Texas Instruments, Broadcom Corporation -- як перший крок у напрямі розвитку напівпровідникової галузі в Україні. Одночасно потрібно забезпечити підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних опановувати новітні технології. Цьому сприятиме відповідна Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про особливості утворення, реорганізації та ліквідації територіально відокремлених структурних підрозділів закладів вищої освіти. Постанова Кабінету Міністрів України № 304 від 24.03.2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/304-2021-%D0%BF#Text, якою дозволено іноземним закладам вищої освіти (ЗВО) створювати на території України територіально відокремлені структурні підрозділи. Проте потрібно зауважити, що відбір іноземних ЗВО повинен бути ретельним і вибірковим: по-перше, це мають бути авторитетні та високорейтингові ЗВО; по-друге, вони повинні готувати фахівців насамперед за тими спеціальностями, у яких вітчизняний ринок праці відчуває потребу за якісними й кількісними параметрами; по-третє, доцільно на базі філій іноземних університетів здійснювати перепідготовку кадрів на замовлення промисловості. Відповідно, ці вимоги мають бути зафіксовані у п. 7 згаданої постанови. Грамотна політика щодо залучення іноземних ЗВО на територію України дозволить: опанувати найкращий досвід зарубіжних систем освіти; посилити конкуренцію серед університетів за залучення студентів і мобілізувати вітчизняні ЗВО; розширити можливості молоді для здобуття якісної освіти в Україні, не виїжджаючи за кордон. Водночас неконтрольоване залучення на територію України іноземних ЗВО неналежної якості за всіма можливими спеціальностями може призвести до небажаних наслідків для системи вищої освіти, економіки та суспільства України в цілому.

Разом з тим у контексті Brexit також важливо продовжувати розвивати науково-технологічне та інноваційне співробітництво з Великою Британією -- однією з перших країн, з якими після здобуття незалежності Україна підписала угоди про співпрацю в галузях освіти, науки і культури. Відповідна двостороння угода з Великою Британією Угода між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про співробітництво в галузях освіти, науки і культури. Міжнародний документ № 826_003 від 10.02.1993 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826_003#Text набрала чинності в 1993 р. і є чинною досі (проте без жодних змін чи оновлень), а тому потребує актуалізації з урахуванням національних і глобальних викликів та необхідності підвищення рівня технологічної укладності національної економіки відповідно до сучасних технологічних трендів. З огляду на це, українською стороною доцільно ініціювати обговорення із Сполученим Королівством пріоритетних стратегічних напрямів науково-технологічного та інноваційного співробітництва виходячи з потенціалу та зацікавленості країн, з подальшою організацією двосторонніх зустрічей для протоколювання пріоритетів і затвердження планів 'їх реалізації на найближчі два-три роки. Одним з таких напрямів, який традиційно займав центральне місце у двосторонніх відносинах країн, є військово-технічне і безпекове співробітництво, розбудова оборонної інфраструктури та військово-морських сил. Його розвиток в умовах нетрадиційних викликів, зумовлених гібридними і кіберзагрозами, потребує наукових і технологічних знань, проведення спільних науково-дослідних і проєктно-конструкторських робіт, трансферу технологій, обміну між сторонами інформацією і передовим досвідом щодо комерційної реалізації результатів наукових досліджень і розробок. Ці та інші форми співробітництва країн у сфері науки, технологій та інноваційної діяльності передбачено главами 9 і 10 відповідної Угоди, ратифікованої наприкінці 2020 р. Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Міжнародний документ № 826_001-20 від 08.10.2020 р. иК.Ь: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/826_001-20/find?text=%EE%E1%EE%F0%EE%ED#Text

Висновки

Починаючи з 2019 р. нові стратегічні цілі ЄС передбачають розбудову кліматично нейтральної, більш «зеленої», цифрової, справедливої та демократичної Європи. Європейською комісією прийнято Європейський зелений курс, який ставить завдання перетворити Європу на процвітаюче суспільство з сучасною, ресурсоефективною та конкурентоспроможною економікою, де здоров'я і добробут населення будуть захищені від впливу негативних факторів зовнішнього впливу, а перехід до «зеленої» економіки буде справедливим і всеохоплюючим. З огляду на це, колишня рівнозначність політичних цілей щодо забезпечення розумного, сталого та інклюзивного зростання, зафіксована в стратегії «Європа 2020», розмивається. У сучасному фокусі ЄС -- стале та інклюзивне зростання, третя ж складова -- розумне зростання -- має сприяти досягненню перших двох. Іншими словами, за європейською термінологією, відбувається перехід від S3 (Smart Specialisation Strategies) до S4+ (Smart Specialisation Strategies for Sustainable and Inclusive Growth). Відповідно, змінюються акценти в інноваційній політиці ЄС, яка більше не повинна концентруватися на створенні інновацій як таких, безвідносно їх цільової спрямованості. Вона має сприяти продукуванню знань та інновацій, які допомагатимуть вирішенню національних і глобальних викликів і наблизять Європу до досягнення стійкості та інклюзивності.

В основу сучасної інноваційної політики ЄС закладаються два ключових підходи: підхід смарт-спеціалізації та підхід до інновацій, орієнтованих на місію. Перший підхід був запропонований європейськими експертами і швидко дістав популярність за межами ЄС, нині він пріоритезований у програмних документах міжнародних організацій та активно запроваджується в країнах, асоційованих з ЄС, зокрема в Україні. Щодо інструменту місій, то у світовій практиці вони застосовуються давно (варто згадати, місію НАСА «Аполлон» з висадки людини на Місяць), але стосовно інноваційної політики -- вперше за ініціативою Європейської комісії. Місієорієнтовану інноваційну політику спрямовано на вирішення найболісніших глобальних викликів (таких як боротьба з раком, очищення прісних вод, забезпечення здорових ґрунту та їжі тощо) шляхом реалізації комплексу політичних заходів, законодавчих ініціатив і проєктів у науково-технологічній та інноваційні сфері на основі об'єднання фахівців різних спеціальностей і культур, поєднання відповідних технологій та інфраструктур, а також розвитку підприємництва. Реалізація такої політики покликана наблизити країни -- членів ЄС до досягнення Цілей сталого розвитку, на що виділятимуться кошти в рамках програми «Горизонт Європа».

Україна, рухаючись шляхом європейської інтеграції, має узгоджувати національні стратегічні цілі, політичні дії і рішення щодо національного науково-технологічного та інноваційного розвитку із загальноєвропейськими, прагнучи до забезпечення 'їх сумісності з урахуванням національних інтересів, аби отримати синергетичний ефект від спільних зусиль з європейськими партнерами і мінімізувати фрагментацію політик. Україні важливо взяти до уваги новий стратегічний порядок денний ЄС, а також виконати цілі, прописані Дорожньою картою щодо інтеграції науково-інноваційної системи України в ЄДП.

З урахуванням сучасних глобальних викликів, здобутків і потенціалу вітчизняної науки, як пріоритетні напрями співробітництва між Україною та ЄС у сфері науки, технологій та інновацій можуть бути визначені такі: 1) розвиток партнерства у сфері безпеки, оборонно-технічного і оборонно- промислового співробітництва; 2) поглиблення співпраці у сферах охорони здоров'я та фармакології, підвищення інтенсивності дослідницьких контактів у галузях біотехнологій та геноміки; 3) активізація дослідницьких та інноваційних зв'язків у сільському господарстві й харчовій промисловості, насамперед органічного фермерства, точного рільництва для забезпечення здорових ґрунту, їжі та безпеки харчових продуктів; 4) посилення співпраці у сфері матеріалознавства, нових речовин і матеріалів, зокрема нанотехно- логій, нанобіотехнологій та наноматеріалів тощо. За цими напрямами Україна має чимало ефективних розробок, у тому числі готових до комерціалізації та залучення інвестицій, але для цього потрібна всебічна державна підтримка, і насамперед у справі створення і забезпечення реальної діяльності таких інноваційних структур, як сучасні лабораторії, проєктні офіси, акселератори, інкубатори, технопарки, центри трансферу технологій та ін. За допомогою цих структур на базі науково-технічних розробок вітчизняних наукових установ і університетів потрібно організовувати повномасштабні виробництва, формувати високотехнологічні, конкурентоспроможні галузі промисловості як «точки зростання» національної економіки. Співробітництво з європейськими партнерами, залучення їх знань, ресурсів та інфраструктури дозволять збагатити вітчизняний науковий та інноваційний потенціал, наблизитися до кращого розуміння технологій та індустрій 4.0, перспектив і можливостей їх розвитку на теренах України для зміни наших позицій у європейській та світовій економіці, що потребує передусім політичної волі та інституціональних перетворень у країні. В умовах нормальності 2.0 та Індустрії 4.0 ці аспекти потребують додаткового аналізу і становлять предмет подальших досліджень.

Список використаної літератури

1. Sneader K., Singhal S. Beyond coronavirus: the path to the next normal. McKinsey & Company. 2020. Mar 23. URL: https://www.mckinsey.com/industries/healthcare-systems- and-services/our-insights/beyond-coronavirus-the-path-to-the-next-normal (дата звернення: 09.11.2021).

2. Mateos R., Fernandez M., Franco M., Sanchez M. COVID-19 in Spain. Coming back to the «new normality» after 2 months of confinement. International Psychogeriatrics. 2020. No. 32 (10). Р. 1169--1172. https://doi.org/10.1017/S1041610220001155

3. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Geneva, World Economic Forum. 2016. 172 р.

4. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond. World Economic Forum. 2016. January. URL: https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-fourth-indust- rial-revolution-what-it-means-and-how-to-respond/ (дата звернення: 25.11.2021).

5. Okano-Heijmans M. , Vosse W. Promoting open and inclusive connectivity: The case for digital development cooperation. Research in Globalization. 2021. Vol. 3. URL: https://www. sciencedirect.com/science/article/pii/S2590051X21000265 (дата звернення: 10.11.2021).

6. Yaya Li, Yuru Zhang, Chien-Chiang Lee, Jing Li. Structural characteristics and determinants of an international green technological collaboration network. Journal of Cleaner Production. 2021. Vol. 324. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0959652621034442 (дата звернення: 10.11.2021).

7. Toyoma G. Countering Threats in Space Through International Cooperation. Space Policy. 2021. Vol. 55. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0265964620300291?dgcid= author (дата звернення: 12.11.2021).

8. Shengli Jianga, Yun Zhao. China's National Space Station: Opportunities, Challenges, and Solutions for International Cooperation. Space Policy. 2021. Vol. 57. URL: https:// www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S026596462100031X (дата звернення: 12.11.2021).

9. Yasar M., Rejesus R.M. International linkages, technology transfer, and the skilled labor wage share: Evidence from plant-level data in Indonesia. World Development. 2020. Vol. 128. URL: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3505348 (дата звернення: 12.11.2021).

10. Kravchenko S. Simulation of the national innovation systems development: A transnational and coevolution approach. Virtual Economics. 2019. Vol. 2. No. 3. P. 41 - 54. https://doi. org/10.34021/ve.2019.02.03(4)

11. Laiko O.I., Kovalenko S.I. Design of Euroregional innovation system «growth pole» of peripheral economic area. Economic Innovations. 2019. Vol. 21. No. 4 (73). P. 94 - 112. https:// doi.org/10.31520/ei.2019.21.4(73)

12. Vyshnevskyi O. International digital platform as a tool for the formation of cross-border research, educational and innovation spaces. Economic Herald of the Donbass. 2020. No. 4 (62). P. 46 - 51. URL: http://www.evd-journal.org/download/2020/4(62)/06-Vyshnevskyi. pdf (дата звернення: 25.11.2021).

13. Matyushenko I.Yu., Khaustova V.Ye., Knjazev S.I. Institutional Support of Innovative R&D in the Formation of Single Research Area in the EU and Ukraine. Nauka innov. 2017. Vol. 13 (2). Р. 5 - 26. URL: https://scinn.org.ua/sites/default/files/pdf/2017/N2/Matyushenko.pdf (дата звернення: 25.11.2021).

14. Розвиток інноваційної системи України в європейському науково-технологічному просторі. Наук. доповідь. За ред. І.Ю. Єгорова. НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». Київ, 2018. 198 с.

15. Liashenko V., Pidorycheva I., Antoniuk V. European Research Area: comparative analysis of institutional prerequisites and integration approaches for Ukraine. Journal of European Economy. 2020. Vol. 19. No. 3 (74). P. 456--481. https://doi.org/10.35774/jee2020.03.456

16. Хаустова В.Є., Решетняк О.І. Особливості організації наукової діяльності в країнах ЄС та Україні. Бізнес Інформ. 2019. № 7. С. 122--137. https://doi.org/10.32983/2222- 4459-2019-7-122-137

17. Шевцова Г.З., Швець Н.В. Розвиток науково-освітньої та інноваційної сфер України в контексті євроінтеграції: результати діагностики. Економіка, освіта, технології в контексті глобальних викликів. Матеріали I між. наук.-практ. конф. (Черкаси, 23 - 24 вер. 2021р.). С. 372--374.

18. Amosha A., Lmshenko V., Pidorycheva I. Inter-regional and cross-border spaces in the context of smart specialization. Scientific Papers of Silesian University of Technology. Organization and Management Series. 2019. No. 140. P. 7--16.

19. Kharazishvili Y., Kwilinski A., Dzwigol H., Liashenko V. Strategic European Integration Scenarios of Ukrainian and Polish Research, Education and Innovation Spaces. Virtual Economics. 2021. Vol. 4. No. 2. P. 7--40.

20. Залознова Ю.С., Ляшенко В.І., Трушкіна Н.В. Актуальні питання науково-освітнього співробітництва України та Болгарії. XXV Міжн. наук.-практ. конф. «Implementation of modern science and practice» (Варна, Болгарія, 11--14 трав., 2021 р.). С. 122--126.

21. Shkola V., Omelyanenko V., Petrenko S. Scientific and technical cooperation between Ukraine and China in the context of globalization: synergy of intellectual capital. Black Sea Economic Studies. 2020. No. 59. P. 36 - 40. https://doi.org/10.32843/bses.59-6

22. McCann P., Soete L. Place-Based Innovation for Sustainability. Luxembourg, Publications Office of the European Union, 2020. 39 р.

23. Egorov I., Dubinskyi G. Current state of S&T and innovation and perspectives of implementation of `smart specialization' concept in Ukraine. Vector European. 2016. No. 2. P. 8--14.

24. Yegorov I., Ryzhkova Yu. Innovation policy and implementation of smart specialisation in Ukraine. Economy and Forecasting. 2018. No. 3. P. 48--64. https://doi.org/10.15407/ eip2018.03.048

25. Грига В.Ю. Зарубіжна практика впровадження «розумної спеціалізації» та можливості її застосування в Україні. Економіка і прогнозування. 2019. № 2. С. 138 - 153. https://doi.org/10.15407/eip2019.02.138

26. Снігова О.Ю. Розкриття потенціалу смарт-спеціалізації для подолання регіональної структурної інертності в Україні. Економіка України. 2018. № 8. С. 75--87. https://doi. org/10.15407/economyukr.2018.08.075

27. Амоша О.І., Шевцова Г.З., Швець Н.В. Передумови смарт-спеціалізації Донецько- Придніпровського макрорегіону на основі розвитку хімічного виробництва. Економіка промисловості. 2019. № 3 (87). С. 5 - 33. http://doi.org/10.15407/econindust- ry2019.03.005

28. Shevtsova H., Shvets N., Kramchaninova M., Pchelynska H. In Search of Smart Specialization to Ensure the Sustainable Development of the Post-Conflict Territory: the Case of the Luhansk Region in Ukraine. European Journal of Sustainable Development. 2020. No. 9 (2). P. 512--524. https://doi.org/10.14207/ejsd.2020.v9n2p512

29. Іщук С.О., Созанський Л.Й. Методологічні засади вибору потенційних сфер смарт- спеціалізації регіонів України. Економіка та право. 2020. № 2. С. 32 - 44. https://doi. org/10.15407/econlaw.2020.02.032

30. Сторонянська І.З., Мельник М.І., Лещух І.В. Передумови і стратегічні пріоритети смарт-спеціалізації регіону. Економіка України. 2020. № 4. С. 39 - 55. https://doi. org/10.15407/economyukr.2020.04.039

31. Mazzucato M. Mission Oriented Investment Led-Growth in the EU: challenges and opportunities. The New European Deal: a policy plan for innovation-fuelled, sustainable and inclusive growth. ISI Growth. 2018. Jun 29. URL: http://www.isigrowth.eu/2018/06/29/ the-new-european-deal-a-policy-plan-for-innovation-fuelled-sustainable-and-inclusive- growth (дата звернення: 21.11.2021).

32. Mazzucato М. Mission-oriented innovation policies: challenges and opportunities. Industrial and Corporate Change. 2018. Vol. 27. No. 5. P. 803 - 815. https://doi.org/10.1093/ icc/dty034

33. Mazzucato M. Mission-Oriented Research & Innovation in the European Union. A problem-solving approach to fuel innovation-led growth. European Commission. Luxembourg, Publications Office of the European Union, 2018. 36 p.

34. Larrue P. The design and implementation of mission-oriented innovation policies: A new systemic policy approach to address societal challenges. OECD Science, Technology and Industry Policy Papers. 2021. No. 100. 98 p.

35. Шулікін Д. З країною зростали разом. З ювілейної сесії Загальних зборів НАН України. Світ. 2021. № 33-34 (1165-1166). С. 3.

36. Росс А. Індустрії майбутнього. Київ, Наш формат, 2017. 320 с.

37. Oleksyk T.K., Wolfsberger W.W., Weber A.M. et. al. Genome diversity in Ukraine. GigaScience. 2021. Vol. 10. Iss. 1. Р. 1--14. https://doi.org/10.1093/gigascience/giaa159

38. Шевцова Г.З., Омельяненко В.А., Прокопенко О.В. Концептуальні питання цифровізації інноваційних мереж. Економіка промисловості. 2020. № 4 (92). С. 67--90. http:// doi.org/10.15407/econindustry2020.04.067

39. Кіндзерський Ю.В. Інклюзивна індустріалізація для сталого розвитку: до засад теорії та політики формування. Економіка України. 2021. № 5. С. 3--39. https://doi. org/10.15407/economyukr.2021.05.003

References

1. Sneader K., Singhal S. Beyond coronavirus: the path to the next normal. McKinsey & Company, March 23, 2020, available at: https://www.mckinsey.com/industries/healthcare- systems-and-services/our-insights/beyond-coronavirus-the-path-to-the-next-normal (accessed on: 09.11.2021).

2. Mateos R., Fernandez M., Franco M., Sanchez M. COVID-19 in Spain. Coming back to the «new normality» after 2 months of confinement. International Psychogeriatrics, 2020, No. 32 (10), pp. 1169-1172. https://doi.org/10.1017/S1041610220001155

3. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Geneva, World Economic Forum, 2016.

4. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond. World Economic Forum, January, 2016, available at: https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-fourth- industrial-revolution-what-it-means-and-how-to-respond/ (accessed on: 25.11.2021).

5. Okano-Heijmans M., Vosse W. Promoting open and inclusive connectivity: The case for digital development cooperation. Research in Globalization, 2021, Vol. 3, available at: https:// www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2590051X21000265 (accessed on: 10.11.2021).

6. Yaya Li, Yuru Zhang, Chien-Chiang Lee, Jing Li. Structural characteristics and determinants of an international green technological collaboration network. Journal of Cleaner Production, 2021, Vol. 324, available at: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0959652621034442 (accessed on: 10.11.2021).

7. Toyoma G. Countering Threats in Space Through International Cooperation. Space Policy, 2021, Vol. 55, available at: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0265964620300291?dgcid=author (accessed on: 12.11.2021).

8. Shengli Jianga, Yun Zhao. China's National Space Station: Opportunities, Challenges, and Solutions for International Cooperation. Space Policy, 2021, Vol. 57, available at: https://www. sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S026596462100031X (accessed on: 12.11.2021).

9. Yasar M., Rejesus R.M. International linkages, technology transfer, and the skilled labor wage share: Evidence from plant-level data in Indonesia. World Development, 2020, Vol. 128, available at: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3505348 (accessed on: 12.11.2021).

10. Kravchenko S. Simulation of the national innovation systems development: A transnational and coevolution approach. Virtual Economics, 2019, Vol. 2, No. 3, pp. 41-45. https://doi. org/10.34021/ve.2019.02.03(4)

11. Laiko O.I., Kovalenko S.I. Design of Euroregional innovation system «growth pole» of peripheral economic area. Economic Innovations, 2019, Vol. 21, No. 4 (73), pp. 94-112. https://doi.org/10.31520/ei.2019.21.4(73)

12. Vyshnevskyi O. International digital platform as a tool for the formation of cross-border research, educational and innovation spaces. Economic Herald of the Donbass, 2020, No. 4 (62), pp. 46-51, available at: http://www.evd-journal.org/download/2020/4(62)/06-Vyshnevskyi.pdf (accessed on: 25.11.2021).

13. Matyushenko I.Yu., Khaustova V.Ye., Knjazev S.I. Institutional Support of Innovative R&D in the Formation of Single Research Area in the EU and Ukraine. Nauka innov, 2017, Vol. 13 (2), pp. 5-26, available at: https://scinn.org.ua/sites/default/files/pdf/2017/N2/Matyushenko.pdf (accessed on: 25.11.2021).

14. Development of Ukraine's innovation system in the European scientific and technological space. I.Yu. Yegorov (Ed.). NAS of Ukraine, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, Kyiv, 2018 [in Ukrainian].

15. Liashenko V., Pidorycheva I., Antoniuk V. European Research Area: comparative analysis of institutional prerequisites and integration approaches for Ukraine. Journal of European Economy, 2020, Vol. 19, No. 3 (74), pp. 456-481. https://doi.org/10.35774/jee2020.03.456

16. Khaustova V., Reshetnyak O. The Features of Organization of Scientific Activities in the EU and in Ukraine. Business Inform, 2019, No. 7, pp. 122-137. https://doi.org/10.32983/2222- 4459-2019-7-122-137 [in Ukrainian].

17. Shevtsova H., Shvets N. Development of scientific-educational and innovative spheres of Ukraine in the context of European integration: diagnostic results. Economics, education, technology in the context of global challenges. Cherkasy, September 23-24, 2021, pp. 372-374 [in Ukrainian].

18. Amosha A., Liashenko V., Pidorycheva I. Inter-regional and cross-border spaces in the context of smart specialization. Scientific Papers of Silesian University of Technology. Organization and Management Series, 2019, No. 140, pp. 7-16.

19. Kharazishvili Y., Kwilinski A., Dzwigol H., Liashenko V. Strategic European Integration Scenarios of Ukrainian and Polish Research, Education and Innovation Spaces. Virtual Economics, 2021, Vol. 4, No. 2, pp. 7-40.

20. Zaloznova Yu., Lyashenko V., Trushkina N. Topical issues of scientific and educational cooperation between Ukraine and Bulgaria. Varna, Bulgaria, May 11-14, 2021, pp. 122-126 [in Ukrainian].

21. Shkola V., Omelyanenko V., Petrenko S. Scientific and technical cooperation between Ukraine and China in the context of globalization: synergy of intellectual capital. Black Sea Economic Studies, 2020, No. 59, pp. 36-40. https://doi.org/10.32843/bses.59-6

22. McCann P., Soete L. Place-Based Innovation for Sustainability. Luxembourg, Publications Office of the European Union, 2020.

23. Egorov I., Dubinskyi G. Current state of S&T and innovation and perspectives of implementation of `smart specialization' concept in Ukraine. Vector European, 2016, No. 2, pp. 8-14.

24. Yegorov I., Ryzhkova Yu. Innovation policy and implementation of smart specialisation in Ukraine. Economy and Forecasting, 2018, No. 3, pp. 48-46. https://doi.org/10.15407/ eip2018.03.048

25. Gryga V. Foreign practice of the implementation of smart specialization and the opportunities of its use in Ukraine. Economy and Forecasting, 2019, No. 2, pp. 138-153. https://doi. org/10.15407/eip2019.02.138 [in Ukrainian].

26. Snihova O. Smart specialization potential revealing for the overcoming of regional structural inertness in Ukraine. Economy of Ukraine, 2018, No. 8, pp. 75-87. https://doi.org/10.15407/ economyukr.2018.08.075 [in Ukrainian].

27 Amosha O., Shevtsova H., Shvets N. Prerequisites for smart specialization of Donetsk-Prydni- provsky macro-region based on chemical production development. Economy of Industry, 2019, No. 3 (87), pp. 5-33. http://doi.org/10.15407/econindustry2019.03.005 [in Ukrainian].

28. Shevtsova H., Shvets N., Kramchaninova M., Pchelynska H. In Search of Smart Specialization to Ensure the Sustainable Development of the Post-Conflict Territory: the Case of the Luhansk Region in Ukraine. European Journal of Sustainable Development, 2020, No. 9 (2), pp. 512-524. https://doi.org/10.14207/ejsd.2020.v9n2p512

29. Ishchuk S., Sozanskyy L. Methodological principles for choosing potential areas of smart specialization of the regions of Ukraine. Economics and Law, 2020, No. 2, pp. 32-44. https:// doi.org/10.15407/econlaw.2020.02.032 [in Ukrainian].

30. Storonyanska I., Melnyk M., Leshchukh I. Preconditions and strategic priorities for a region's smart specialization. Economy of Ukraine, 2020, No. 4, pp. 39-55. https://doi. org/10.15407/economyukr.2020.04.039 [in Ukrainian].

31. Mazzucato M. Mission Oriented Investment Led-Growth in the EU: challenges and opportunities. The New European Deal: a policy plan for innovation-fuelled, sustainable and inclusive growth. ISI Growth, June 29, 2018, available at: http://www.isigrowth. eu/2018/06/29/the-new-european-deal-a-policy-plan-for-innovation-fuelled-sustainable- and-inclusive-growth (accessed on: 21.11.2021).

32. Mazzucato M. Mission-oriented innovation policies: challenges and opportunities. Industrial and Corporate Change, 2018, Vol. 27, No. 5, pp. 803-815. https://doi.org/10.1093/icc/dty034

33. Mazzucato M. Mission-Oriented Research & Innovation in the European Union. A problem-solving approach to fuel innovation-led growth. European Commission, Luxembourg, Publications Office of the European Union, 2018.

34. Larrue P. The design and implementation of mission-oriented innovation policies: A new systemic policy approach to address societal challenges. OECD Science, Technology and Industry Policy Papers, 2021, No. 100.

35. Shulikin D. We grew up together with the country. From the jubilee session of the General Meeting of the NAS of Ukraine. World, 2021, No. 33-34 (1165-1166), p. 3 [in Ukrainian].

36. Ross A. The Industries of the Future. Kyiv, Nash Format, 2017 [in Ukrainian].

37. Oleksyk T.K., Wolfsberger W.W., Weber A.M. et. al. Genome diversity in Ukraine. Giga-Science, 2021, Vol. 10, Iss. 1, pp. 1-14. https://doi.org/10.1093/gigascience/giaa159

38. Shevtsova H., Omelyanenko V., Prokopenko O. Conceptual issues of innovation networks digitalization. Economy of Industry, 2020, No. 4 (92), pp. 67-90. http://doi.org/10.15407/ econindustry2020.04.067 [in Ukrainian].

39. Kindzerskyi Yu. Inclusive industrialization for sustainable development: To the principles of formation theory and policy. Economy of Ukraine, 2021, No. 5, pp. 3-39. https://doi. org/10.15407/economyukr.2021.05.003 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru