Зовнішня політика Австралії в умовах Другої світової війні

Незважаючи на всі складності та небезпеку, пов'язані з війною, уряд навіть в процесі конфлікту активно займався стратегічним плануванням та впровадженням необхідних реформ. Так в грудні 1942 р. було створено Департамент післявоєнної реконструкції, який мав займатися плануванням нового порядку. Розширені у військовий час повноваження уряд планував зберегти протягом певного періоду після війни з метою налаштування економіки: на розширення промислового виробництва, імміграцію,

забезпечення повної зайнятості, будівництва житла, охорону здоров'я, освіту й соціальне забезпечення тощо. Фактично, післявоєнне відновлення почалося ще під час війни, продовживши відновлення після Великої депресії, яке полягало в низці кроків щодо мобілізації ресурсів країни, які раніше не були затребувані [25, с. 232].

Економіка після війни стрімко розвивалася й потребувала більше робочої сили: до 1943 р. виробництво зросло на 40% порівняно з попереднім мирним роком. Одночасно, зважаючи на хаос, який панував в Європі після завершення Другої світової, з'явилася величезна кількість людей, які прагнули змінити країну проживання на більш стабільну та заможну. Обриси післявоєнної Європи формувалися Сполученими Штатами та Радянським Союзом: Німеччину було розділено та окуповано, низку країн центральної та східної Європи окупував СРСР, початок Холодної війни зробив реальністю загрозу ядерної війни. На цьому тлі чимало людей вважали Австралію більш безпечним місцем для проживання, аніж країни Старого світу чи Америки. Уряд Австралійського Союзу сприяв прискоренню імміграційних процесів. У 1945 р. міністр імміграції Австралії наголосив: «Австралія хоче й буде вітати нових здорових громадян, які сповнені рішучості стати хорошими австралійцями» [26]. В період між 1945 р. та 1965 р. до Австралії прибули більше двох мільйонів мігрантів, більшості з яких уряд Співдружності в якості допомоги оплатив більшу частину вартості проїзду до віддаленого континенту. У свою чергу новоприбулі мали щонайменше протягом двох років залишатися в Австралії та працювати на посадах, визначених урядом.

Перша хвиля післявоєнної міграції здебільшого включала переміщених осіб, що тікали зі своїх країн, які були зруйновані війною або захоплені Радянським Союзом. Між 1947 р. та 1953 р. австралійський уряд допоміг більш ніж 170 тисячам переміщених осіб мігрувати до Австралії. Друга хвиля післявоєнної міграції припала на період 1950-1960 рр. й складалася вже з тих, хто прагнув кращих умов життя. Урядові програми сприяння імміграції мали великий успіх: чимало мігрантів користувалися можливістю проживання в спеціальних гуртожитках. Здебільшого мігранти знаходили собі роботу в промисловості, на заводах, ГЕС та ін. Кваліфікованим мігрантам знайти відповідну посаду було набагато важче, тож приходилося погоджуватися на ті посади, які були доступні [26]. Третя чверть ХХ ст. стала для Австралійського Союзу епохою розквіту - «золотим віком», небаченого з другої половини ХІХ ст. росту. Населення майже подвоїлось, економічна активність зросла більш ніж втричі, Всі хто потребував роботи, були нею забезпечені. Середня тривалість життя громадян збільшилась, так само як і його якість - люди стали жити з більшим комфортом, а заробляти на життя стало набагато легше. На тлі сталого зростання економіки, що подарувало австралійцям добробут, громадяни країни звикли не зупинятися на досягнутому і постійно прагнути до кращого. Більшості населення Австралії тепер вистачало грошей не лише на придбання найнеобхіднішого, але й на незаплановані покупки, більш різноманітним та цікавим ставало їхнє дозвілля [25, с. 234].

Австралійці усвідомили, що завдяки науці й прогресу можна досягти процвітання, а ефективність державних інститутів сприяли стабільності соціально-економічної системи держави. Саме в цей період з'явилися нові можливості для інтелектуального розвитку, набирала обертів креативна індустрія. Також, Австралія стала більш відкритою для оточуючого світу, зменшилася її замкненість на собі [25, с. 234]. Зокрема, Австралія стала одним з активних учасників Плану Коломбо (повна назва: План Коломбо для спільного економічного розвитку в Південній та Південно-Східній Азії) - багатосторонньої міжнародної угоди в рамках Співдружності Націй, яка була покликана сприяти економічному і соціальному розвитку країн регіону Південної та Південно-Східної Азії. Також, в рамках Плану узгоджувалася технічна й фінансова допомога більш економічно потужних країн Співдружності для проектів розвитку слабкіших країн. План Коломбо був ініційований та започаткований Великою Британією в Коломбо (Цейлон, пізніше Шрі-Ланка) в 1950 р. Основна увага в рамках Плану приділялася розвитку людських ресурсів, він став основою для двосторонніх домовленостей щодо іноземної допомоги в рамках регіону. План, що вступив в повну силу в 1951 р., не передбачав створення єдиного центрального фонду, з якого б виділялися кредити та гранти. Натомість фінансування проектів здійснювалося на двосторонній основі між окремими урядами або через Міжнародний банк реконструкції та розвитку [27]. Уряд Австралії просував План зокрема з метою покращення свого міжнародного іміджу, зокрема, щоб покращити відносини з країнами Азії. Згодом до Плану долучилися країни, що не входили до Співдружності. Серед держав, що надавали допомогу, були Австралія, Нова Зеландія, Канада, Велика Британія, Японія та США. Серед країн, що отримували допомогу, можна згадати Бангладеш, Індію, Індонезію, Лаос,

Малайзію, Пакистан та інші. Заможніші країни надавали гранти і кредити для допомоги іншим державам у розвитку їхньої промисловості й сільського господарства. Так, у 1983 р. Австралія надала 59 млн. доларів допомоги в рамках Плану Коломбо. Студентів з країн, що розвиваються, запрошували на навчання до Австралії. Здобувши освіту, вони поверталися на батьківщину, використовуючи набуті знання для допомоги своєму народу. Зокрема, у 1986 р. більше 3500 іноземних студентів та стажерів проходили навчання в Австралії коштом австралійського уряду [26].

Події Другої світової війни суттєво вплинули на зовнішньополітичну та безпекову стратегію Австралії, змінивши геополітичний розклад в регіоні на багато десятиліть вперед. Зокрема, роль ключового військового союзника Австралійського Союзу перейшла від Великої Британії до США, що стало наслідком вкрай обмежених можливостей Лондона ефективно виконувати союзницькі зобов'язання щодо підтримки її безпеки п'ятого континенту й захисту його від зовнішньої агресії.

Так само, після захоплення у лютому 1942 р. Сінгапуру було серйозно підірвано впевненість Нової Зеландії щодо можливостей Британії захистити свої віддалені частини імперії, тож держава також почала шукати засоби забезпечення власної безпеки [28]. Враховуючи непросту безпекову ситуацію в світі, зокрема, початок Холодної війни, а також домінуючу роль США в регіоні, 1 вересня 1951 р. в Сан-Франциско між Австралією, Новою Зеландією та США було укладено Тихоокеанський договір про безпеку, відомий також як пакт АНЗЮС (ANZUS). Метою договору було надання взаємної допомоги у випадку агресії, а також вирішення суперечностей мирним шляхом. Договор набув чинності у 1952 р. та став своєрідною компенсацією та безпековою гарантією, яку США запропонували Австралії в контексті перспективи переозброєння Японії. Після війни американці прагнули, щоб Японія грала роль сильного бар'єру на шляху розповсюдження комунізму у Східній Азії, проте Австралія та Нова Зеландія побоювалися, що відродження Японії може загрожувати їхній безпеці. Згідно з умовами Тихоокеанського договору три держави підтримували одне з одним консультативні відносини й прагнули забезпечити свою колективну безпеку в Азійсько-Тихоокеанському регіоні [29]. Зазначалося, що збройний напад в районі Тихого океану на одного з членів договору поставить під загрозу мир та безпеку інших, тож підписанти зобов'язалися «діяти, щоб протистояти спільній небезпеці».

В середині 1984 р. Нова Зеландія оголосила свою країну без'ядерною зоною та заборонила відвідувати свої порти суднам з ядерними двигунами чи озброєнням. Це стосувалося й американських підводних човнів. У відповідь Сполучені Штати офіційно призупинили свої договірні зобов'язання перед Новою Зеландією, скоротивши військові зв'язки між державами. Два роки потому, у 1986 р. після низки перемовин, представники США та Австралії підтвердили, що їхні країни продовжать виконувати свої обов'язки на двосторонній основі згідно Договору [30].

Друга світова війна в цілому та, зокрема, японська експансія в регіоні стали викликом для молодої дипломатії Австралії. Керівництву держави довелося в критичних умовах формувати власну зовнішньополітичну стратегію, яка б сприяла вирішенню кількох ключових проблем, зокрема таких, як підтримка свого найближчого союзника - Великої Британії під час її боротьби за існування; забезпечення національної безпеки та організація оборони країни в умовах обмежених ресурсів; побудова нової архітектури безпеки в регіоні та забезпечення своїх національних інтересів в умовах глобальних геополітичних трансформацій. Можна з упевненістю констатувати, що цей іспит творці австралійської зовнішньої політики склали на «відмінно». Австралія зберегла тісні відносини з Британією, спрямувавши більшу частину своїх військ в розпорядження Лондона та зробивши значний внесок в перемогу над країнами Осі, зокрема, у повітряній «битві за Англію». Побудова союзницьких відносин зі США стала ефективним інструментом захисту Австралії в умовах японської агресії: враховуючи небажання американців підпускати Японію ближче до своїх берегів, австралійське керівництво добилося відправки великого воєнного контингенту та відповідного озброєння для захисту п'ятого континенту. Посівши місце серед країн-переможниць, Австралія продовжила активну зовнішньополітичну діяльність, уклавши союзницькій договір зі США та Новою Зеландією, чим забезпечила власну безпеку в умовах Холодної війни. Австралія стала одним з активних учасників процесу створення Організації Об'єднаних Націй. Маючи напрацьовану протягом війни спільну позицію з Новою Зеландією, австралійський уряд насамперед захищав інтереси «менших держав», виступаючи проти примату ролі «великих держав» в рамках нової глобальної організації. Під час Другої світової війни австралійська дипломатія вийшла на новий рівень: протягом 1939-1940 рр. було відкрито дипломатичні представництва Австралійського Союзу в США, Японії, Канаді та Новій Каледонії, а до кінця війни додалися місії в Китаї, Нідерландах, Малайї, СРСР, Індії, Новій Зеландії та на Тиморі. До середини ХХ ст. австралійські дипломатичні установи з'явилися в 24 країнах.

Ефективна зовнішня політика Австралії забезпечила державі безпеку та поважне місце на міжнародній арені. Також було створено всі умови для сталого розвитку австралійської соціально-економічної системи. Як наслідок наступні кілька десятиліть стали періодом бурхливого росту економіки, що забезпечило добробут громадян та створило міцний фундамент для майбутнього процвітання.

Список використаних джерел та літератури

1. The origins of World War II, 1929-39. Britannica. URL: https://www.britannica.com/topic/20th- century-international-relations-2085155/Failures-of-the-League

2. How Europe Went To War In 1939. Imperial War Museum. URL: https://www.iwm.org.uk/history/how-europe-went-to-war-in-1939

3. From War to War in Europe: 1919-1939. The National WWII Museum. URL:

https ://www. nationalww2museum. org/war/articles/war -war-europe-1919-1939

4. Department of Foreign Affairs and Trade. URL: https://www.dfat.gov.au/about-

us/department/Pages/our-history

5. U.S. Embassy & Consulates in Australia. URL: https://au.usembassy.gov/our-relationship/policy- history/history-of-u-s-and-australia/

6. Fitzhardinge L. F. Hughes, William Morris (Billy) (1862-1952). Australian Dictionary of Biography. URL: https://adb.anu.edu.au/biography/hughes-william-morris-billy-6761/

7. Малаховский К. История Австралии. URL: http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000185/ st011.shtml

8. Australians in WWII. The Australian War Memorial, London. URL: https ://www. awmlondon.gov. au/australians-in-wwii

9. Скоробогатых Н.С. История Австралии. ХХвек. М.: ИВ РАН, 2015. 452 с.

10. Second World War, 1939-45. Australian War Memorial. URL: https ://www. awm. gov. au/articles/second-world-war/

11. Post-war Economies (Australia). 1914-1918 online. URL: https://encyclopedia.1914-1918- online.net/article/post-war_economies_australia

12. Ross A. The role of Australian industrial power in the defeat of Japan in World War II. URL: https://www.aspistrategist.org.au/the-role-of-australian-industrial-power-in-the-defeat-of-japan- in-world-war-ii/

13. World War II 1939 to 1945. Anzac Portal. URL: https://anzacportal.dva.gov.au/stories- service/commemorative-stories/victory-in-the-pacific/1940-paths-victory-second-world-war

14. The Rats of Tobruk, 1941. The Australian War Memorial, London. URL: https://www.awmlondon.gov.au/battles/tobruk

15. Battle of Britain. Britannica. URL: https://www.britannica.com/event/Battle-of-Britain-

European-history-1940

16. Battle of Britain. Australian War Memorial. URL:https ://www. awm. gov. au/articles/encyclopedia/battle_of_britain

17. Hoyt E. Pearl Harbor Attack. New York/London: Sterling, 2001. 156 p.

18. What happened at Pearl Harbor? Imperial War Museum. URL: https://www.iwm.org.uk/history/what-happened-at-pearl-harbor

19. Pearl Harbor and the Japanese expansion, to July 1942. Britannica. URL: https://www.britannica.com/event/World-War-II/Pearl-Harbor-and-the-Japanese-expansion-to- July-1942

20. The Washington Naval Conference, 1921-1922. Office of the Historian. URL: https://history.state.gov/milestones/1921-1936/naval-conference

21. Dee T. The Sullied Strategy: The Singapore Strategy's Unfair Reputation. Strife Journal. URL: https://www.strifejournal.org/wp-content/uploads/2020/12/STRIFE_14_5_DEE_55_67.pdf

22. From British Singapore to Japanese Syonan-To. URL: https://www.roots.gov.sg/stories- landing/stories/world-war-ii/story

23. Зернецька О. Роль культурної політики Австралії у створенні позитивного іміджу країни у світі. Зовнішні справи. 2020. №5-6. С. 48-57

24. Lewis T. A War at Home. Comprehensive guide to the first Japanese attacks on Darwin. Darwin: Tall Stories, 2003. 76 p.

25. Battle of the Coral Sea. Britannica. URL: https://www.britannica.com/event/Battle-of-the-Coral- Sea

26. Макинтайр С. Краткая история Австралии. М.: Весь мир, 2011. 360 с.

27. 1945 - 1965 New Australia. Migration Heritage Centre. URL:

https://www.migrationheritage.nsw.gov.au/exhibition/objectsthroughtime-history/1945- 1965/index.html

28. Colombo Plan. Britannica. URL: https://www.britannica.com/topic/Colombo-Plan

29. ANZUS treaty comes into force. New Zealand History. URL: https://nzhistory.govt.nz/anzus- comes-into-force

30. ANZUS Pact. Britannica. URL: https://www.britannica.com/event/ANZUS-Pact

31. The Australia, New Zealand and United States Security Treaty (ANZUS Treaty), 1951. Office of the Historian. URL: https://history.state.gov/milestones/1945-1952/anzus

References

1. The origins of World War II, 1929-39. Britannika. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/topic/20th-century-intemational-relations-2085155/Failures-of-the- League [In English].

2. How Europe Went To War In 1939. Imperial War Museum. [Online]. Available from: https://www.iwm.org.uk/history/how-europe-went-to-war-in-1939 [In English].

3. From War to War in Europe: 1919-1939. The National WWII Museum. [Online]. Available from: https ://www. nationalww2museum. org/war/articles/war -war-europe-1919-1939 [In English].

4. Department of Foreign Affairs and Trade. [Online]. Available from: https ://www. dfat. gov. au/about-us/department/Pages/our-history [In English].

5. U.S. Embassy & Consulates in Australia. [Online]. Available from: https://au.usembassy.gov/our-relationship/policy-history/history-of-u-s-and-australia/

[In English].

6. Fitzhardinge L. F. Hughes, William Morris (Billy) (1862-1952). Australian Dictionary of Biography. [Online]. Available from: https://adb.anu.edu.au/biography/hughes-william-morris- billy-6761/ [In English].

7. Malakhovsky, К. Istoria Avstralii [History of Australia]. [Online]. Available from: http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000185/st011.shtml [In Russian].

8. Australians in WWII. The Australian War Memorial, London. [Online]. Available from: https://www.awmlondon.gov.au/australians-in-wwii [In English].

9. Skorobogatykh, N. (2015). Istoria Avstralii. ХХ vek. [History of Australia. XX century]. Moskva: IV RAN. [In Russian].

10. Second World War, 1939-45. Australian War Memorial. [Online]. Available from: https://www.awm.gov.au/articles/second-world-war/ [In English].

11. Post-war Economies (Australia). 1914-1918. [Online]. Available from: https://encyclopedia. 1914-1918-online.net/article/post-war_economies_australia [In English].

12. Ross, A. The role of Australian industrial power in the defeat of Japan in World War II. [Online]. Available from: https://www.aspistrategist.org.au/the-role-of-australian-industrial-power-in-the- defeat-of-japan-in-world-war-ii/ [In English].

13. World War II 1939 to 1945. Anzac Portal. [Online]. Available from: https://anzacportal.dva.gov.au/stories-service/commemorative-stories/victory-in-the- pacific/1940-paths-victory-second-world-war [In English].

14. The Rats of Tobruk, 1941. The Australian War Memorial, London. [Online]. Available from: https://www.awmlondon.gov.au/battles/tobruk [In English].

15. Battle of Britain. Britannica. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/event/Battle- of-Britain-European-history-1940 [In English].

16. Battle of Britain. Australian War Memorial. [Online]. Available from: https ://www. awm. gov. au/articles/encyclopedia/battle_of_britain [In English].

17. Hoyt, E. (2001). Pearl Harbor Attack. New York/London: Sterling. [In English].

18. What happened at Pearl Harbor? Imperial War Museum. [Online]. Available from:

https://www.iwm.org.uk/history/what-happened-at-pearl-harbor [In English].

19. Pearl Harbor and the Japanese expansion, to July 1942. Britannica. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/event/World-War-II/Pearl-Harbor-and-the-Japanese-expansion-to- July-1942 [In English].

20. The Washington Naval Conference, 1921-1922. Office of the Historian. [Online]. Available from: https://history.state.gov/milestones/1921-1936/naval-conference [In English].

21. Dee, T. The Sullied Strategy: The Singapore Strategy's Unfair Reputation. Strife Journal. [Online]. Available from: https://www.strifejournal.org/wp-content/uploads/2020/12/STRIFE_14 _5_DEE_55_67.pdf [In English].

22. From British Singapore to Japanese Syonan-To. [Online]. Available from:

https://www.roots.gov.sg/stories-landing/stories/world-war-ii/story [In English].

23. Zernecka, О. (2020). Rol kulturnoi politiki Avstralii u stvorenni pozityvnogo imidju krainy u sviti [The role of Australian cultural policy in creating of positive image of the country in the world]. Zovnishni Spravy [Foreign Affairs], 5-6. pp. 48-57. [In Ukrainian]

24. Lewis, T. (2003). A War at Home. Comprehensive guide to the first Japanese attacks on Darwin. Darwin: Tall Stories. [In English].

25. Battle of the Coral Sea. Britannica. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/event/Battle-of-the-Coral-Sea [In English].

26. Macintyre, S. (2011). Kratkaya istoria Avstralii [A Concise Historia of Australia]. Мoskva: Ves mir. [In Russian]

27. 1945 - 1965 New Australia. Migration Heritage Centre. [Online]. Available from: https://www.migrationheritage.nsw.gov.au/exhibition/objectsthroughtime-history/1945- 1965/index.html [In English].

28. Colombo Plan. Britannica. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/topic/Colombo- Plan [In English].

29. ANZUS treaty comes into force. New Zealand History. [Online]. Available from: https://nzhistory.govt.nz/anzus-comes-into-force [In English].

30. ANZUS Pact. Britannica. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/event/ANZUS- Pact [In English].

31. The Australia, New Zealand and United States Security Treaty (ANZUS Treaty), 1951. Office of the Historian. [Online]. Available from: https://history.state.gov/milestones/1945-1952/anzus [In English].

Размещено на Allbest.ru